Електрообладнання трактора Т-150К. Загальна будова та принцип дії сільськогосподарської машини дискової борони БДВ-6,5

Електрообладнання трактора Т-150К. Загальна будова та принцип дії сільськогосподарської машини дискової борони БДВ-6,5

Зміст

1.   Вступ

2.      Економічні аспекти, нормування та оплата праці.

.        Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт та ТО

.        Електрообладнання трактора Т-150К.

4.1.   Загальна будова та принцип дії

4.2.   Методи діагностування

.3.     Основні несправності та методи їх усунення

5.   Сільськогосподарські машини та устаткування

.1.  Загальна будова та принцип дії дискової борони БДВ-6,5

5.2.                           Вдосконалення технологічного процесу виконання ремонтних робіт та ТО

5.3.   Опис інструменту та технологічного обладнання, що використовують при виконанні ремонту та ТО

.     Висновок

.     Використана література

1.   Вступ

Трактори і автомобілі е основою енергетичної бази сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарський трактор - це самохідна машина, призначена для виконання у сільськогосподарському виробництві будівельних і меліоративних робіт. Трактор, з’єднаний з машинами або знаряддями, становить машинно-тракторний агрегат.

Важливий фактор - зниження металоємкості тракторів, внаслідок цього зменшується ущільнення грунту, що сприяє підвищенню врожайності.

Енергетичні показники включать тяговий клас трактора, з яким агрегатують машину, силову дію машини на трактор, її тяговий опір, потужність двигуна самохідних машин, питомі затрати енергії на одиницю виконаної роботи, встановлену потужність електродвигунів стаціонарних машин та ін.

Економічні показники характеризують затрати праці на обслуговування машини та її продуктивність, тобто кількість роботи заданої якості, виконаної машиною за встановлений проміжок часу.

Технічні показники - це ширина захвату, маса, габаритні розміри машини, колія, питомий тиск коліс на ґрунт, надійність та ін.

Маневрові показники -- це робоча і транспортна швидкості, радіус повороту, час переводу машини із робочого стану в стан, необхідний для транспортування та ін.

Ергономічні показники визначать умови праці тракториста-машиніста і комфортність його робочого місця.

Соціально-економічне значення машин полягає в безперервному підвищенні продуктивності, якості продукції і покращенні умов праці. Використання машин уможливило впровадження найновіших технологій, збільшення врожайності і валового збору продукції рослинництва.

Механізатори та фахівці повинні мати необхідні знання про сільськогосподарські машини, щоб вибирати економічно ефективні зразки техніки, складати з них комплекси для реалізації запланованих технологій і організовувати їх ефективне використання.

Комплексна механізація сільськогосподарського виробництва - це система організації і ведення виробничих процесів, за якої всі операції при вирощуванні сільськогосподарських культур, збиранні врожаю, післязбиральному обробітку і закладанні його на зберігання виконуються машинами в певній послідовності

Прохідність трактора - здатність долати перешкоди при рухові без вантажа, перевезенні вантажів, буксирування сільськогосподарських машин і причепів. Прохідність самохідної машини залежить від тиску рушія на грунт і зчеплення з ним ведучих коліс або гусениць. Тиск (тобто зусилля на кожний квадратний сантиметр грунту) гусеничних тракторів менший, ніж у колісних машин, тому що вага трактора розподіляється на більшу поверхню гусениць. Завдяки грунтозачепам і меншому тиску гусеничні трактори мають підвищену прохідність навіть на слабких вологих грунтах.

Підвищити прохідність і тягово-зчіпні властивості колісних машин можна підбором розмірів шин та їх грунтозачепів, регулюванням тиску повітря в шинах залежно від дорожніх умов і навантаження на колеса, збільшенням зчіпної ваги машини, встановленням здвоєних ведучих коліс або шин з широким профілем, а також напівгусеничного ходу.

Прохідність машини визначається також дорожнім або агротехнічним просвітом між грунтом і машиною.

2. Економічні аспекти, нормування та оплата праці

Додаткова оплата е заохоченням трактористів-машиністів до виконання сільськогосподарських робіт з відмінною якістю в строк і достроково, до підвищення продуктивності праці і досягнення високих врожаїв, її виплачують за: виконання і перевиконання плану виробництва (реалізації) продукції або досягнення його рівня за останні роки; виробництво і продаж державі продукції високої якості; доплати за виробництво (незалежно від планових показників) цукрових буряків, соняшнику, льону, конопель та за інші види продукції; натуральна оплата на збиранні врожаю сільськогосподарських культур, заготівлі кормів; виплати премій з фонду матеріального заохочення.

З метою заохочення трактористів-машиністів до збільшення строків роботи тракторів та комбайнів вводиться додаткова оплата за кожну виконану на тракторі або комбайні нормо-зміну залежно від машини і строку її експлуатації . Цю доплату за рішенням керівництва і погодженням з комітетом профспілки можна виплачувати щомісяця або ж в кінці року.

За економію палива та мастильних матеріалів порівняно з установленими нормами і при умові виконання всіх вимог агротехніки до якості тракторних робіт трактористу-машиністу виплачують премію в розмірі 70 % вартості зекономлених матеріалів, а при перевитраті з вини тракториста-машиніста з нього утримують 50 % вартості використаних понад норму матеріалів.

Собівартість продукції - категорія поточних витрат, що відображає в узагальненій грошовій формі ту частину витрат виробництва, яка пов'язана з затратами матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства на виробництво і реалізацію продукції, тобто за їх рахунок не можна вести будівництво, реконструкцію підприємства, придбання обладнання і т.д.

Основні витрати - всі витрати, які безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції (виконання робіт). Ці витрати є неминучими при будь-яких умовах та характері виробництва.

Накладні витрати - витрати, не пов'язані безпосередньо з технологічними процесами; утворюються під впливом певних умов роботи, що пов'язані з організацією, управлінням та обслуговуванням виробництва.

Прямі витрати - економічно однорідні витрати, які відносяться на собівартість продукції .

Прогресивні витрати - витрати, які зростають швидше, ніж зростає обсяг виробництва (наприклад, заробітна плата робітників при прогресивних системах оплати).

Дегресивні витрати - витрати, які зростають зі зростанням обсягу виробництва, але темпи їх росту повільніші (наприклад , витрати на поточний ремонт основних фондів).

З метою обліку та планування всі витрати класифікують також за економічними елементами та калькуляційними статтями.

Економічні елементи - витрати виробництва, які є однорідними за економічною ознакою і визначаються на основі функціональної ролі витрат в процесі праці.

Класифікація витрат за економічними елементами єдина і обов'язкова для всіх галузей і підприємств і включає: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, відрахування на обов'язкове медичне страхування, амортизацію основних фондів, інші витрати.

3. Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт та ТО

Заходи пожежної безпеки.

Машини комплектують вогнегасниками, лопатами, віниками та іншими засобами гасіння пожежі, а при збиранні зернових і трав встановлюють іскрогасники. Забороняється експлуатувати машини, на яких виявлено підтікання палива і масла.

При виникненні пожежі на тракторі або комбайні необхідно зразу ж перекрити подачу палива. При виникненні пожежі на полі необхідно цей участок оборати, запобігти поширенню вогню.

Місця зберігання палива та мастил оборюють смугою 3-5 м шириною. Майданчики зберігання машин та запасних частин обладнують спеціальними щитами, на яких розміщують вогнегасники, лопати, гаки, відра. Тут же повинні бути запаси води для гасіння пожежі, насоси та ящики з піском. Обережно, виконуючи всі вимоги техніки безпеки, поводитись з паливом та пестицидами. При потраплянні їх на одяг та шкіру негайно видалити, а шкіру промити водою з милом.

Безпека праці під час виконання робіт.

При постановці трактора на оглядову яму вести трактор з малою швидкістю і слідкувати за правильним положенням коліс.

Поставлений на оглядову яму або підйомний пристрій трактор загальмувати стоянковим гальмом, ввімкнути нижчу передачу і встановити під колеса не менше двох упорів.

Інструмент, який застосовується, повинен бути тільки справним.

Піднятий трактор встановити на спеціальну підставку.

Не дозволяється підкладати під вивільнений трактор диски коліс, цеглу та інші сторонні предмети.

Перед демонтажем шини , повітря із камери випустити.

Щоб запобігти механічним пошкодженням, електропроводку поблизу нагрітих частин двигуна, а також у місцях можливого потрапляння на неї масла та палива слід надійно захистити.

Акумуляторні батареї встановлюють на місцях, передбачених конструкцією, і надійно закріплюють. Не допускається протікання електроліту.

Ходова частина та інші вузли й агрегати. Забороняється працювати на колісних тракторах без захисних крил на ведучих ходових колесах.

На покришках не повинно бути проникаючих наскрізних тріщин та розривів, а також повного спрацювання малюнка протектора. Тиск повітря в шинах встановлюють відповідно до інструкцій.

Необхідно перевіряти справність сигнального пристрою на тракторах та самохідних машинах. Агрегати з причіпними машинами, на яких є обслуговуючий персонал, забезпечують двосторонньою сигналізацією.

Пальці гусениць слід зашплінтувати заводськими або зробленими по зразку шплінтами.

Питний бачок або термос кожного дня заповнюють свіжою водою.

Обережно, виконуючи всі вимоги техніки безпеки, поводитись з паливом та пестицидами. При потраплянні їх на одяг та шкіру негайно видалити, а шкіру промити водою з милом.

Санітарія та гігієна праці механізатора.

Продуктивність праці, самопочуття та здоров'я механізатора значною мірою залежать від погодних умов (температура, вологість, швидкість руху повітря), наявності шкідливих і отруйних речовин, шуму і вібрації, виконання правил особистої гігієни. Тому необхідно завжди підтримувати у справному стані кабіну, вентиляцію, правильно регулювати положення сидіння, користуватись кондиціонером. В герметизованих кабінах, обладнаних вентиляцією, температура повітря не повинна перевищувати 28-33 °С (вологість не більше 60 %). При наявності кондиціонера максимальна температура повітря 28 °С (вологість 40-60 %). Коли температура навколишнього середовища нижче 10 °С, температура в кабіні допустима не менше 14 °С.

Робоче місце тракториста треба підтримувати у належному стані. Безпорядок, бруд у кабіні утруднюють керування машиною, викликають швидке стомлення тракториста і можуть бути причиною нещасного випадку. Механізатор повинен завжди мати охайний вигляд, працювати в застебнутому, ретельно заправленому одязі і головному уборі. Потрібно, щоб спецодяг відповідав сезону і умовам праці, був завжди чистим. Працюючи при великій запиленості повітря, треба частіше мити руки, обличчя і шию, а після роботи мити все тіло. Працюючи під машиною, необхідно користуватись спеціальними підстилками, листами фанери, дошками, матами, підстилками із сіна або соломи.

Вживати тільки доброякісну питну воду, яку зберігають в закритих бачках і щоденно міняють. Неухильно виконувати розпорядок дня, тричі приймати їжу, займатись фізкультурою та спортом.

4. Електрообладнання трактора Т-150К

Трактор Т-150 входить до числа швидкісних універсальних тракторів. Ці моделі випускаються на Харківському тракторному заводі. Трактор має дві модифікації - це Т-150 і Т-150К. Т-150 гусеничний транспорт, а Т-150К - колісний. Т-150К є армійської модифікацією Т-154, яку використовували для буксирування артилерії і для виконання інженерних робіт у будівництві. Відмінністю трактора є відсутність задньої маятникової навіски. А також трактор відрізняється підігрівом двигуна, швидкість помітно збільшилася, а також була подовжена задня рама, і на ній розмістився вантажний кузов.

Особливості трактора Т-150:

Двигун Т-150К обладнаний системою очищення повітря. Вона включає в себе: циклонний двоступінчастий фільтр грубого і тонкого очищення.

Крутний момент від ККД передається до роздавальної коробки, а від неї йде на провідні мости.

Деталі ККД трактора між собою уніфіковані, тобто на них застосовуються однакові передачі та редуктори.

Трактор Т-150К призначений для виконання сільськогосподарських робіт з начіпним і причіпним знаряддями, а також для транспортних робіт із причепами і напівпричепами вантажопідйомністю до 21 т на магістральних і ґрунтових дорогах. Може використовуватися на землерійно-дорожніх роботах. Чотири ведучі колеса з пневматичними шинами низького тиску і могутній економічний двигун забезпечують високі тягові якості трактора. Широкий діапазон швидкостей дає можливість використовувати трактор з високою ефективністю на різних роботах. Коробки передач з гидрокерованими фрикціонами, що здійснюють переключення передач на ходу в межах діапазону, забезпечує 12 швидкостей руху вперед (три діапазони по чотири швидкості) і чотири швидкості заднього ходу. Роздавальна коробка має постійний привод заднього моста. Привод переднього ведучого моста при необхідності може відключатися. Гідрооб'ємне рульове керування забезпечує легке керування трактором і не вимагає регулювання при експлуатації. Пневматичний привод зупиночного гальма значно зменшує зусилля на важелі керування, не вимагає регулювання зазору до повного зносу фрикційних накладок. Пневмогідравлічний привод включення фрикційної муфти редуктора ВВП полегшує зупинку і розгін робочих органів агрегатованих машин. За замовленням споживача може поставлятися: - комплект коліс для здвоювання, що підвищує ефективність використання трактора на ранньовесняних роботах, слабонесучих і зволожених ґрунтах; - маятниковий причіпний пристрій. Використання здвоєних коліс дозволяє збільшити продуктивність тракторного агрегату з одночасним зниженням погектарної витрати палива. Рама - шарнірно-з’єднана, із двох напіврам, з'єднаних вертикальним і горизонтальним шарнірами. Підвіска - передній міст підвішений на двох ресорах з амортизаторами, задній - прикріплений жорстко до рами. Начіпний пристрій - шарнірно-підоймовий механізм із переналагодженням для навішення знарядь по двох- і трьох точковій схемах. Герметизована двомісна кабіна з каркасом безпеки і підвищеною площею скла забезпечує гарну оглядовість. Установка підресореного сидіння і кермового стовпчика, регульованої по куту нахилу і висоті, створюють умови підвищеної комфортабельності. Для полегшення пуску двигуна в зимовий час трактор обладнається передпусковим підігрівником. Трактор обладнаний гідравлічною системою з механізмом для навішення знарядь, гидрокерованим гаком для роботи з причепами і напівпричепами і незалежним валом добору потужності.

Характеристика

Потужність двигуна, кВт   -121.40      

Потужність двигуна, к.с.-165      

Тягове зусилля, т.с.      -4     

Швидкість руху, км/год-3.37-30.1

Швидкість руху на задній передачі, км/год     -5.1-9.1     

Колія, мм   -1860         

Дорожній просвіт, мм         -400 

Найменший радіус повороту, м -  6.50 

Питомі витрати палива, г/кВт.год       -244 

Питомі витрати палива, г/к.с. год        -182 

Висота підйому осі підвіски від поверхні грунту, мм        -1050       

Число обертів ВВП, об/хв    -540 

Маса експлуатаційна, кг -9060    

4.1 Загальна будова та принцип дії електрообладнання трактора Т-150К

Електрообладнання трактора - це джерела струму (основне і резервне) з пристроєм для автоматичного регулювання напруги і контролю їх роботи, споживачі електричної енергії, комутаційна (розподільна) апаратура, електропроводка та запобіжники від коротких замикань.

Номінальна напруга джерел і споживачів 12 В. Схема електрообладнання однопровідна. Другим струмопроводом є корпус трактора, на який під’єднують мінусовий полюс джерел струму і один вивід споживача.

Основне джерело струму - генераторна установка потужністю 1000 Вт (п’ятифазний генератор Г309 і реле-регулятор РР-385Б) або 400 Вт (трифазний генератор Г304-БІ і реле-регулятор РР-362Б), а резервне - акумуляторна батарея 6ТСТ-50ЭМС. Генератор і батарея ввімкнені між собою паралельно.

Акумуляторна батарея 7 (рис. 1) призначена для пуску пускового двигуна електричним стартером 6 і живлення споживачів при непрацюючому двигуні.

.

Генератор і живить всі споживачі і підзаряджує акумуляторну батарею під час роботи двигуна. Роботу генераторної установки і батареї контролюють за показаннями амперметра 14 і за розжарюванням контрольної лампи 2. При включенні «маси» вмикачем ВКМ лампа загоряється з повним розжарюванням, а після пуску двигуна і нормальній роботі генераторної установки вона пригасає. Якщо через деякий час після пуску двигуна стрілка наближається до нульової поділки амперметра, показуючи невеликий зарядний струм (відхилення стрілки вправо), це свідчить про хороший стан батареї і нормальну роботу генераторної установки. Відхилення стрілки вліво (при цьому лампа горить з повним розжарюванням) свідчить про розряджання батареї із-за ослаблення приводного паса генератора або несправностей генераторної установки, а постійний великий зарядний струм (понад 10 А) -про несправність генераторної установки або поганий стан батареї. Акумуляторну батарею плюсовою клемою під’єднують до генератора і споживачів через плавку вставку 12 на 60А (плавні вставки 12 та 13 об’єднані в блок запобіжників ПР-109), а мінусова - до маси трактора вмикачем ВК 318-Б. Підключення плюсової клеми батареї на «масу» недопустиме, бо при цьому виводиться з ладу генератор.

Всі споживачі, крім стартера Ц під’єднані до джерел струму через запобіжники з плавкими вставками і їх можна включити тільки при ввімкненій «масі» вмикачем ВКМ. Виняток становить лише переносна лампа 9, яку через розетку 8 можна включити при будь-якому положенні вмикача «маси».

Стартер 6 (СТ-352Д потужністю 0,6. к. с. або СТ-362Д потужністю 0,75 к. с.) призначений для пуску пускового двигуна. Він являє собою електродвигун постійного струму послідовного (СТ-352Д) або змішаного (СТ-362Д, обмотка його четвертого електромагніта ввімкнена паралельно) збудження, з тяговим реле 1 і важільним приводом роликової муфти вільного ходу. Стартер СТ-352Д обладнано звичайним колекторно-щітковим вузлом, а СТ-362Д - торцевого типу, щітки якого розміщені в спеціальних гніздах, зроблених у кришці, і притиснені до торцевого колектора спіральними пружинами. Головні контакти стартера замикає його тягове реле 5, втягувальну ВТ і удержувальну УД обмотки якого при включенні стартера під’єднують до акумуляторної батареї вмикачем ВК-316Б (повертають ключ вмикача). У вмикача 4 є чотири вивідні клеми (+, С, ЗК і СТ), з яких використовують лише дві - ЗК і + (на тракторах, де провід від тягового реле стартера під’єднано до клеми СТ вмикача, його потрібно закріпити до клеми ЗК).

Ділянки кола і джерела струму захищені від коротких замикань блоком запобіжників з плавкими вставками № 1, № 2 і № 3.

Плавка вставка №1 на 20 А (луджений дріт діаметром. 0,36 мм) захищає кола електродвигунів вентилятора 17 кабіни і обдувного вентилятора 16, електроламп 36 (нитки сигналу «стоп») задніх ліхтарів трактора, ламп стоп-сигналу причепа та фар причіпних машин, що підключають через розетку 40 штепсельного рознімання. Вмикач стоп-сигналу встановлено на нижній секції комбінованого гальмового крана. Потрібний вентилятор вмикають перемикачем ПВ (П57).

Плавка вставка №2 на 10 А (луджений дріт діаметром 0,26 мм) захищає кола задніх фар 18 (включають вмикачем ВФ), плафона 19 кабіни (включають вмикачем ВП), сигналізацію повороту, яка здійснюється за допомогою електромагнітного переривника 21 покажчиків повороту (реле РС-410В), перемикача ПП, ламп 20 правого і ламп 23 лівого покажчиків повороту, розміщених у передніх і задніх ліхтарях, та контрольної лампи 22, встановленої на щитку приладів. При включенні правого або лівого повороту одночасно з лампами покажчиків переривистий світловий сигнал подає контрольна лампа 22. Плавка вставка Щ 3 на 20 А захищає кола звукового сигналу 10 (С311 або С44), який вмикають кнопкою 11, покажчика температури охолодної рідини, який складається з датчика 25 (ТМ100) і покажчика 31 (УК 133), сигналізатора аварійного тиску масла, що має датчик 26 (ММ 106Б) та контрольну лампу ЗО (А12-1), сигналізатора аварійної температури охолодної рідини, що складається з датчика 27 (ТМ 103) і контрольної лампи 28 (А 12-1), приладів освітлення, які вмикають центральним перемикачем 33.

Кнопка центрального перемикача має такі три фіксованих положення:

положення 0 (крайнє переднє) - вимкнені прилади освітлення;

положення І (середнє) - ввімкнені лампи 36 задніх ліхтарів, лампи 32 (А12-1) освітлення щитка приладів і лампи 39 передніх ліхтарів (габарити) або нитки 37 ближнього світла ламп передніх фар. Для переключення з передніх ліхтарів на ближнє світло або навпаки натискують носком ноги на плунжер ножного перемикача 34 (П53-Б);

положення II (крайнє заднє) - ввімкнені лампи 36 задніх ліхтарів, лампи 32 освітлення приладів, а також залежно від положення рухомого контакту ножного перемикача 34 далеке або близьке світло передніх фар (близьке - нитки 37 ламп фар, далеке - нитки 38).

Розжарювання ламп освітлення щитка приладів регулюють поворотом кнопки центрального перемикача 33 (у перемикачі вмонтовано реостат). При обертанні кнопки за стрілкою годинника розжарювання ламп збільшується, а в зворотному напрямку - зменшується, при повороті до упору лампи гаснуть.

Контрольні лампи сигналізаторів перевіряють вмикачем 29 (ВК-314). При включеній «на масу» батареї і натисненні на кнопку вмикача 29 лампи 28 і ЗО, якщо вони справні, загоряються з повним розжарюванням.

Для підключення приладів освітлення і сигналізації причіпних машин (знарядь) та причепів до електромережі трактора його обладнано семиклемною штепсельною розеткою 40, яку встановлено на задньому правому лонжероні рами. Схему під’єднання приладів освітлення і сигналізації причепа та причіпних машин зображено на рисунку 2.

За допомогою штепсельного рознімання допускається підключати три фари з лампами А12-32, два ліхтарі покажчика поворотів з лампами на 21 свічку, два габаритних ліхтарі на 3 свічки, два ліхтарі сигналу «стоп» з лампами на 21 свічку, а також кнопку 4 для подачі звукового сигналу і пристрій 10 аварійної сигналізації. Фари причіпних машин (знарядь) і пристрої аварійної сигналізації потрібно під’єднувати через вимикачі.

Споживачами електроенергії є також електроприлади передпускового підігрівника ПЖБ-300 і повітроохолодника. Електрична система підігрівника захищається металевим запобіжником. Її під’єднують до електромережі трактора через клему Д (рис. 1), а електричну систему повітроохолодника під’єднують до клем А і Б. Остання захищається плавкою вставкою 13 блока запобіжників ГІР-109.

Щоб виключити можливість пуску і роботи повітроохолодника при непрацюючому двигуні трактора (не допустити розряджання акумуляторної батареї на електродвигуни повітроохолодника), застосовано автоматичне блокування акумуляторної батареї (рис. 3). Складовими частинами блокування є контактор 8 (К.Т125) з нормально розімкнутими контактами КК та обмотками ПО і УО, реле 3 включення контактора (РС525) з нормально зімкнутими контактами КІ та обмоткою НО і датчик 1, який вмикає обмотку НО реле З на «масу» або вимикає її.

При працюючому двигуні контакти датчика 1 розімкнуті і обмотка НО реле включення контактора відключена. Якщо вмикачем 2 замкнути коло, через замкнуті контакти К1 до обмоток ПО та УО контактора подається напруга, контакти КК змикаються і вмикається електродвигун І вентилятора. При цьому перемикачем 7 можна вмикати електродвигун 5 водяного насоса.

Коли двигун не працює, контакти датчика зімкнуті. У випадку замикання кола вмикачем 2 по обмотці реле З протікає струм і контакти К1 розмикаються, напруга до обмоток ПО та УО не подається, контакти КК контактора залишаються розімкнутими і вентилятор повітроохолодника не вмикається.

У випадку зупинки двигуна без розмикання кола вмикачем і електродвигун вентилятора, а також електродвигун насоса, якщо він був ввімкненим, автоматично вимикаються.

Електрообладнання трактора Т-150 (рис. 4) відрізняється від електрообладнання трактора Т-150 К номенклатурою споживачів. На тракторі Т-150 встановлено електричний склоочисник 10 і відсутні такі споживачі та прилади:

передні і задні ліхтарі (лампи стоп-сигналу, покажчика поворотів та габаритів);

контрольна лампа, перемикач і переривник покажчика поворотів;

контрольна лампа далекого світла і вмикач стоп-сигналу.

Плавкі вставки блока 14 запобіжників захищають такі кола: № 1 на 20 А - звукового сигналу, фар причіпних машин і склоочисника; № 2 на 10 А - вентиля торів, плафона та задніх фар; № 3 на 20 А - передніх фар, покажчика температури охолодної рідини, сигналізаторів перегрівання й аварійного зниження тиску масла та ламп освітлення приладів.

На тракторах Т-150 і Т-150К встановлені акумуляторні батареї 6ТСТ-50ЭМС (б - шість послідовно з’єднаних акумуляторів номінальною напругою 2 В; ТСТ - стартерна для важких умов роботи; 50 - номінальна ємність при 20-годинному режимі розряджання і температурі електроліту 30° С в Л-год; Э - бак виготовлено з ебоніту; МС - сепаратори комбіновані з міпластѵ і скловолокна).

Генераторна установка - комплект генератора Г309 з реле-регулятором РР385-Б або РР362-Б.

Установка розрахована на роботу в схемі електрообладнання як з акумуляторною батареєю, так і без неї. У тракторів попередніх випусків генераторна установка складається з уніфікованого генератора Г304-Б1 потужністю 400 Вт і контактно-транзисторного реле-регулятора РР362-Б.

Генератор Г309 являє собою закриту, безконтактну, індукторну, однойменнополюсну, п’ятифазну електромашину змінного струму з однобічним електромагнітним збудженням і вбудованим випрямним пристроєм, складеним за п’ятифазною мостовою схемою на десяти напівпровідникових кремнієвих вентилях (діодах). Номінальна потужність генератора 1000 Вт. Він складається з таких вузлів і деталей:

статора З (рис. 5) з котушками п’ятифазної обмотки ОС;

двох кришок - передньої І і задньої 2 - з розміщеними в них закритими шарикопідшипниками 180504С9, в яких обертається ротор з шестипроменевою зірочкою індуктора;

корпуса 1 випрямного пристрою з розміщеними в ньому десятьма діодами типу ВА-20* і закритого кришкою 8;

стальної втулки з обмоткою (котушкою) збудження ОВ. Втулка закріплена гвинтами до передньої (стальної) кришки і, яка, як і втулка та статор 3, є магніто-проводами генератора.

На кришці 8 розміщена клемна колодка з клемами «+» (В) для під’єднання генератора до електромережі і «Ш» для підключення до відповідної клеми реле-регулятора.

Генератор охолоджується (обдувається) власним осьовим вентилятором 5, закріпленим разом з шківом 6 на приводному кінці вала. Для додаткового охолодження випрямляча на виступаючому із задньої кришки кінці вала ротора закріплено невелику крильчатку вентилятора. Для кращого відведення тепла задню кришку і корпус випрямного пристрою виготовлено з алюмінієвого сплаву із ребрами. Привод генератора здійснюється через клинопасову передачу від шківа вентилятора двигуна.

Статор 1 (рис. 6) набрано із листків електротехнічної сталі. На десяти рівномірно розміщених по окружності зубцях статора кріплять котушки п’ятифазної обмотки. У фазі дві послідовно з’єднані котушки, зміщені між собою по статору на 180° (через чотири зубці). Фази з’єднані п’ятикутником.

Ротор являє собою шестипроменеву зірочку (індуктор)1 2, набрану теж із стальних пластин і насаджену на вал.

Випрямний пристрій складається з п’яти діодів (вентилів) прямої полярності і п’яти зворотної. У корпус 4 пристрою запресовано п’ять діодів зворотної полярності, а в тепловідвід 6 - діоди прямої полярності. Корпус і тепловідвід алюмінієві. Тепловідвід ізольовано від корпуса електроізоляційною прокладкою 8 і закріплено до нього п’ятьма ізольованими від тепловідводу і корпуса гвинтами, які одночасно використовують як клем не з’єднання двох діодів різної полярності і однієї фази (рис. 6).

Тепловідвід 6 являється плюсом генератора і з’єднаний проводом з його клемою В («+»). Мінусовою клемою генератора є один з гвинтів кріплення корпуса випрямного пристрою до задньої кришки. Один кінець обмотки збудження 3 під’єднано на корпус генератора, а другий S виведено на клему Ш колодки 9.

Принцип роботи генератора. При ввімкненні акумуляторної батареї на «масу» (рис. 1) в колі обмотки збудження проходить струм. Магнітний потік, який наводиться при цьому котушкою обмотки збудження, замикається через-стальну втулку 10 (рис. 6), повітряний зазор між втулкою і валом ротора 12, зірочку ротора 2, повітряний зазор між ротором та статором, зубці статора та кришку 11 генератора. У двох зубцях статора з котушками однієї фази (зубці цих котушок зміщені на 180°) величина магнітного потоку однакова і залежить від взаємного розміщення променів зірочки ротора (рис. 6) відносно зубців статора та величини магнітного потоку, створюваного обмоткою збудження.

Контактно-транзисторний реле-регулятор РР385-Б (рис. 7)- регулювальний пристрій генераторної установки. Фактично він є тільки регулятором напруги, оскільки роль реле зворотного струму частково виконує випрямний пристрій генератора (зворотний струм кремнієвих вентилів не перевищує 3 мА), а самообмеження максимального струму генератора досягається добором числа витків обмотки статора, тобто за рахунок індуктивного опору статорної обмотки.

Реле-регулятор складається з трьох пристроїв - пристрою для регулювання напруги (електромагнітний вібраційний одноступінчастий регулятор PH, транзистор Т, резистори ЦІ /д, Ry, RTK та напівпровідникові діоди ДІ і Дг), пристрою для захисту транзистора (електромагнітне реле РЗ і діод Др) і перемикача посезонного регулювання (ППР).

Пристрій для регулювання напруги автоматично підтримує постійну напругу генератора при змінній частоті обертання ротора і цим забезпечує нормальний режим роботи споживачів електроенергії та підзаряджання акумуляторної батареї.

Транзистор Ш виконавчий елемент пристрою для регулювання напруги. Це напівпровідниковий підсилювач з трьома електродами (емітер ES Э, база - Б і колектор - К), роз’єднаними між собою перехідними (запираючими) шарами (транзистор типу р-її-р). Перехід між емітером і базою називають емітерним переходом, а перехід між колектором та базою - колекторним. Емітер транзистора (р - напівпровідник з дірчастою провідністю) через діод Д1 (рис. 7) з’єднано з плюсом джерела струму, колектор (рШ напівпровідник теж з дірчастою провідністю)- через обмотку РЗо й обмотку збудження генератора 9 з мінусом, а базу (п - напівпровідник з електронною провідністю) можна перемикати за допомогою електромагнітних реле PH та РЗ на мінус чи плюс джерела струму і цим переводити транзистор у відкритий або закритий стан. У відкритому стані транзистора опір між емітером і колектором малий, а в закритому - великий. Транзистор перебуває у відкритому стані, коли потенціал бази нижчий потенціалу емітера (до емітерного переходу транзистора прикладена напруга в прямому напрямку), тобто зовнішню напругу ввімкнено плюсом до емітера, а мінусом до бази. Якщо ж потенціали емітера і бази рівні або потенціал бази дещо вищий потенціалу емітера (до емітерного переходу прикладена напруга в зворотному напрямку), транзистор перебуває в закритому стані і струм в колі колектора близький до нуля. Керує транзистором електромагнітне реле PH, чутливим елементом якого є обмотка РНо з протидіючою пружиною 1 якірця 2, а керівним- нормально розімкнені срібні контакти К1, ввімкнені між плюсовою клемою В і базою транзистора. При зімкненні контактів К1 (рис. 7) база транзистора перемикається до плюсової клеми В, потенціал бази стає вищим потенціалу емітера і транзистор переходить у закритий стан. Термокомпенсація електромагнітного реле PH здійснюється послідовним ввімкненням у коло його обмотки РН0 термокомпенсаційного резистора RTк та підвіскою якірця 2 на термобіметалевій пластинці (на рис. 7 не зображено). Прискорювальний резистор Ry і додатковий резистор Ra ввімкнені між емітером та колектором (паралельно транзистору), а резистор Re - між базою транзистора і «масою». Для спрощення схеми декілька паралельно ввімкнених резисторів замінені загальними резисторами .

Резистор Rtk стабілізує параметри притягування якірця і електромагнітного реле PH при змінах температури, Ry прискорює частоту коливань якірця, Ry і д визначають величину струму в обмотці збудження генератора при закритому стані транзистора, a Re визначає струм бази при відкритому стані. Резистори RTK і Ry намотані на спеціальному каркасі-барабанчику. Разом з ними намотано шунтуючий резистор опором 1,8 Ом (на рис. 7 не зображено), який поліпшує процес самозбудження генератора при використанні генераторної установки без акумуляторної батареї.

Запираючий діод ДІ пристрою для регулювання напруги сприяє більш активному і повному запиранню транзистора. Діод гасильного контура Дг захищає перехід між емітером і колектором транзистора від перенапруги, коли транзистор переходить у закритий стан, зменшується сила струму в обмотці збудження і в ній індукується е. р. с. самоіндукції .

Електромагнітне реле РЗ автоматично переводить транзистор у закритий стан у випадку короткого замикання в колі обмотки збудження (замикання клеми Ш на «масу» тощо), при якому через транзистор міг би пройти струм недопустимої величини і вивести його з ладу. Реле складається з трьох таких обмоток: основна РЗо - ввімкнена послідовно в коло обмотки збудження генератора, допоміжна (зустрічна) РЗв - ввімкнена паралельно обмотці збудження, удержувальна РЗу- вмикається паралельно до генератора і акумуляторної батареї при зімкненні контактів К2. Нормально розімкнені контакти К2 через роздільний діод Др ввімкнені паралельно з контактами К1 регулятора напруги. Діод Др не дає можливості появлятися струмові в удержувальній обмотці ДЗу і змикатися контактам К2 при зімкненні контактів К1.

Перемикач посезонного регулювання (ППР) становить додаткову обмотку РНд (5 витків константанового дроту опором 2,5 Ом), намотану зверху основної обмотки РНо. Перемикач дає можливість підвищувати взимку (положення «З») і зменшувати влітку (положення «Л») регульовану напругу на 0,8-1,2В.

Робота реле-регулятора. У неробочому стані контакти К1 і К2 розімкнені, транзистор перебуває в закритому стані. При ввімкненні акумуляторної батареї на «масу» до емітерного переходу транзистора прикладається напруга у прямому напрямку і через нього починає протікати струм, величина якого обмежується резистором (струм бази не більше 0,5 А). При цьому опір між емітером і колектором зменшується (транзистор відкривається) і через транзистор обмотка збудження генератора вмикається до акумуляторної батареї. Струм кола бази транзистора протікає по такому контуру: плюс батареї - амперметр - клема В регулятора - діод ДІ - емітерний перехід транзистора - резистор Rq - корпус - вмикач «маси» (ВКМ)-мінус батареї, а струм кола обмотки збудження генератора по контуру: плюс батареї - амперметр - клема В регулятора - діод ДІ - емітер - колектор - обмотка РЗо - клеми Ш регулятора і генератора - обмотка збудження генератора - корпус - ВКМ - мінус батареї.

Одночасно при ввімкненні «маси» до акумуляторної батареї також вмикається обмотка РНо електромагнітного реле PH і по ній протікає струм, який замикається по контуру: плюс батареї - клема В - діод Д1 - резистори Ry і RrK - обмотка РНо - корпус - ВКМ - мінус батареї. При цьому створюється магнітне зусилля, що діє на якірець 2 реле PH.

При непрацюючому двигуні або коли випрямлена напруга генератора менша напруги батареї обмотки збудження генератора, обмотки РНо і споживачів живляться від акумуляторної батареї. Якщо ж напруга генератора більша від напруги батареї, генератор живить споживачі та зазначені обмотки, а також підзаряджає батарею.

Якщо напруга генератора менша заданої величини 13,2-14,3 В (ППР у положенні «Літо»), контакти К1 реле PH розімкнені і транзистор відкритий. З підвищенням частоти обертання ротора напруга генератора і сила струму в обмотці РНо збільшуються. Коли величина випрямленої напруги генератора досягає заданої величини (13,2-14,3 В), магнітне зусилля на якірець 2 збільшується, він притягується до осердя і контакти К1 змикаються. База транзистора перемикається до плюсової клеми В і транзистор закривається. Оскільки потенціал емітера в цей момент нижчий потенціалу бази на величину спаду напруги на діоді ДІ, через емітерний перехід транзистора протікає незначний зворотний струм. У результаті цього забезпечується швидке і надійне запирання транзистора. При закритому транзисторі обмотки збудження живляться через резистори Ry і Ra струм збудження та магнітний потік в магнітній системі генератора зменшуються, отже, знижується напруга генератора. Це призводить до зменшення сили струму в обмотці РНо і магнітного зусилля на якірець 2 реле PH. Завдяки цьому пружина 1 розмикає контакти К1, транзистор відкривається і напруга генератора знову підвищується до регульованої величини.

У момент замикання контактів К1 і запирання транзистора різко зменшується струм в обмотці збудження генератора і в ній індукується е. р. с. самоіндукції. Струм, викликаний самоіндукцією, замикається по контуру: обмотка збудження - корпус («маса»)- діод Дг - обмотка РЗо - клема III генератора. Цим захищаеться транзистор від перенапруги і можливого пробою.

Реле захисту РЗ діє при короткому замиканні у колі обмотки збудження. Воно переводить транзистор у закритий стан при збільшенні сили струму в обмотці РЗо до 4,5 А, в якому він перебуває до усунення короткого замикання. Якщо замикання немає, магнітні потоки, створювані обмотками РЗо- і РЗв, спрямовуються назустріч один одному, тому сумарний магнітний потік осердя реле малий і пружина якірця утримує контакти К2 у розімкненому стані. При цьому через обмотку РЗу струм не протікає, бо цьому заважає діод Др.

При короткому замиканні у колі обмотки збудження, випадковому або непередбаченому замиканні на «масу» клем Ш (генератора чи регулятора) різко збільшується сила струму в обмотці РЗо, а струм в обмотці РЗвг зменшується до нуля, оскільки обидва її кінці з’єднані накоротко на «масу». Магнітне зусилля, що діє на якірець РЗ, збільшується і контакти К2 змикаються. База транзистора контактами К2 перемикається до плюсової клеми В і транзистор закривається. Із зімкненням контакти К2, обмотка РЗу вмикається на повну напругу джерел струму, магнітні потоки обмоток РЗо та РЗу складаються в контакти надійно і утримуються в зімкненому стані до усунення короткого замикання.

4.2 Методи діагностування

Організація технічного діагностування дорожніх машин перед проведенням перевірочно-регулювальних робіт і робіт з усунення несправностей виконують діагностування машин, що дозволяє без попереднього розбирання встановити можливі в них несправності. Діагностування за допомогою відповідних методів і технічних засобів забезпечує можливість виявлення в машинах і їх елементах несправностей, причини виникнення несправностей і тим самим установки потреби і обсягів в обслуговуванні та ремонті, а також перевірки основних експлуатаційних машин і з деякою наближеністю визначення ресурсу безвідмовної їх роботи для подальшої експлуатації . Підприємства, що випускають дорожньо-будівельні машини поряд з інструкціями з експлуатації машин зобов'язані розробляти також вказівки по діагностуванню випускаємих ними машин. У цих вказівках (що є частиною інструкцій з експлуатації) заводи-виробники встановлюють вид та періодичність діагностування, перелік показників для кожної машини, чисельні їх значення та допустимі відхилення, засоби для діагностування, послідовність діагностування, правила і способи їх виконання. Дорожньо-будівельні організації як власники машин згідно ГОСТ 25044-81 зобов'язані забезпечити проведення діагностування та відповідних робіт (згідно з інструкціями заводів-виготовлювачів) перед введенням машин в експлуатацію, під час роботи, перед технічним обслуговуванням і після технічного обслуговування, перед ремонтом і після ремонту. Технічному діагностуванню машин (включаючи бульдозери, скрепери, грейдери) піддаються двигуни та механізми і системи, ходові механізми, механізми приводів і управління, гідравлічні і пневматичні системи, електроустаткування. Впровадження в практику обслуговування і ремонту машин методів і засобів технічного діагностування дозволяє в середньому в 1,25 рази збільшити міжремонтний наробіток, відповідно зменшити трудові витрати і витрату запасних частин і матеріалів на ремонт і обслуговування машин шляхом попередження відмов; приблизно в 1,5 рази знизити простої машин з технічними несправностями; внаслідок більш високого ступеня технічної готовності машин зменшити не менше як на 5% витрату палива і мастильних матеріалів. Технічне діагностування машин підрозділяється на постійне та періодичне. Постійне діагностування проводиться машиністами під час роботи машин при виконанні щозмінних і періодичних технічних обслуговуванні. При цьому виді діагностування застосовуються найпростіші, часто вбудовані в машини та їх елементи прилади і пристосування, що забезпечують контроль роботи машин і виявлення в них несправностей. Періодичне діагностування проводиться, як правило, ланкою слюсарів-ремонтників на чолі з майстром-діагностом за обов'язкової участі машиніста діагностуємої машини при виконанні планових періодичних технічних обслуговувань, включаючи сезонні технічні обслуговування та поточні ремонти, а також у міру необхідності. Періодичне діагностування призначено для визначення експлуатаційних, функціональних, технічних і ресурсних показників діагностованих машин. Періодичне діагностування машин підрозділяється: за обсягом виконуваних робіт - на комплексне і часткове діагностування; за часом проведення - на причинне (виконуване по потребі в залежності від випадкових поломок і т. п.) і регламентне (виконується після напрацювання машиною певного часу або обсягу робіт) ; по зв'язку з операціями планового технічного обслуговування і ремонту - на залежне (проводиться одночасно з операціями технічного обслуговування або ремонту) та незалежне (проводиться незалежно від робіт з технічного обслуговування або ремонту машин); за технологією виконання - на загальне та поглиблене; по сукупності робіт - на просте і комплексне. Загальне діагностування проводиться з метою визначення технічного стану вузлів і складальних одиниць машин. При цьому виді діагностики встановлюють можливість подальшої роботи машин без регулювальних і ремонтних робіт; обсяг регулювальних і ремонтних робіт; необхідність проведення для окремих агрегатів, вузлів і складальних одиниць машин поглибленої діагностики; якість проведеного технічного обслуговування і ремонту. Виконання загальної діагностики поєднується з проведенням чергових обслуговуванні машин - ТО-1, ТО-2, ТО-3, а також поточного ремонту. Поглиблена діагностика проводиться з метою визначення місць несправностей, виявлення їх причин і характеру несправностей. При цьому виді діагностики встановлюють поглиблений діагноз; ресурс роботи машин в справному їх стані; обсяг регулювальних і ремонтних робіт. Виконання поглибленої діагностики поєднується з проведенням чергових обслуговуванні - ТО-2, ТО-3, а також за потреби у разі виявлення в процесі експлуатації машин несправностей. Просте діагностування виконується в відношенні якого-небудь вузла або складальної одиниці машини, а комплексне - у відношенні всієї машини чи її агрегатів. Перед технічним діагностуванням ставляться різні завдання: при виявленні експлуатаційних показників визначаються зміст і обсяг робіт по майбутніх технічному обслуговуванні або ремонту; при виявленні функціональних показників визначаються основні показники машин і дається загальна їм оцінка; при визначенні технічних показників виявляються несправності в машинах і причини їх виникнення; при визначенні ресурсних показників дається оцінка ізносного стану машини і її складальних одиниць з метою встановлення ресурсу безвідмовної їх роботи в подальшому. Комплексне діагностування включає в себе всі види періодичного діагностування, а також діагностування несправностей та ізносного стану машин. Воно проводиться для визначення характеру та обсягу комплексу робіт по технічному обслуговуванню і ремонту. Якщо при діагностуванні виявляється потреба в капітальному ремонті машини в цілому або окремих вузлів і складальних одиниць, то подальша робота по діагностуванню припиняється і несправні вузли і складальні одиниці замінюються новими або відремонтованими. Одночасно з ремонтом або заміною вузлів або складальних одиниць виконують операції чергового технічного обслуговування.

Рис. 8. Пересувна діагностична установка КИ-4270-А: 1 - контейнери; 2 - лещата; 3 - електрощит; 4 - прилад для випробування і регулювання форсунок; 5 - висувний щит; 6 - ящик для слюсарного інструменту та інвентарю; 7 - заточувальний апарат; 8 - верстак; 9 - стелаж; 10 - компресор; II - шасі автомобіля; 12 - слюсарний інструмент; 13 - тент; 14 - стіл; 15 - стілець.

Після виконання комплексного діагностування встановлюють гарантований ресурс безвідмовної роботи машини до максимального використання ресурсу їх працездатності, тобто до настання потреби в капітальному ремонті або списання. Комплексне діагностування проводять на спеціалізованому посту пункту технічного обслуговування або ремонтно-механічної майстерні. При загальному діагностуванні ставиться завдання визначення працездатності машини або виявлення ступеня зношеності в її елементах і дається якісна їм оцінка, тобто визначаються характер і величина ушкоджень. До основних технічних засобів для діагностування дорожньо-будівельних машин відносяться пересувні майстерні (установки) КИ-4270А (рис. 8) і КИ-13905, призначена в подальшому для заміни майстерні КИ-4270А.

Діагностична установка КИ-4270-А за складом устаткування і приладів дозволяє перевіряти і контролювати близько 100 різних параметрів технічного стану агрегатів, вузлів і складальних одиниць машин, базою для яких служать трактори та вантажні автомобілі, виявляти в них найбільш часто зустрічаються несправності і відмови і проводити регулювальні операції. Діагностична установка обслуговується майстром-діагностом і водієм цієї установки. Для цілей діагностування машин застосовується також переносний діагностичний комплект КИ-13901. За допомогою цього комплекту є можливість визначати технічний стан двигуна, рульового управління, ходової частини, електрообладнання. Тривалість діагностування технічного стану дорожніх машин в середньому становить: без регулювальних робіт - близько 4 год, з регулювальними роботами - 8-10 ч.

4.3 Основні несправності та методи їх усунення

Робочі місця для ремонту електрообладнання розташовують в ізольованих приміщеннях і оснащують контрольно-випробувальними стендами, верстаками, пристроями та інструментом згідно з планом, подібним зображеному на малюнку 9.

Мал.9. План розміщення обладнання на робочому місці по ремонту електрообладнання (І) та обслуговування акумуляторних батарей (ІІ).

Особливістю таких робочих місць є наявність підвищеної вибухонебезпеки при зарядці акумуляторних батарей, викликаної виділенням водню. Тому приготування електроліту і зарядку акумуляторів необхідно проводити в ізольованих приміщеннях, обладнаних витяжною вентиляцією, ізольованою від загальної системи вентиляції. На наведеному плані робочого місця використаний спеціальна зарядна шафа, оснащена витяжкою. Для більшої безпеки зарядний пристрій (випрямляч 5) і електродістіллятор 1 слід розташовувати в окремому приміщенні. Технологія ремонту агрегатів автотракторного електроустаткування, у порівнянні з ремонтом механічних складальних одиниць, має ряд особливостей, пов'язаних з необхідністю виконання вимірювання електричних характеристик (напруги, сили струму, опору ізоляції та ін.) тому доцільно використовувати спеціальні верстати. оснащені необхідними пристосуваннями і приладами (рис.10).

Рис.10. Спеціальний верстат для ремонту автотракторного електроустаткування:

- компресор; 2 - апарат для очищення і перевірки іскрових свічок запалювання; 3 - слюсарні лещата; 4 - електрощит; 5 - вольтметр; 6 - амперметр; 7 - поворотний стіл; 8 - намагнічується апарат; 9 - прес; 10 - підставка для акумуляторної батареї; 11 - електродвигун компресора.

Особливості принципу дії, пристрої та технології обслуговування і ремонту агрегатів електроустаткування вимагають використання стендів для їх обкатки і випробування. Найбільш поширеним в майстернях загального призначення є стенд КИ-968, показаний на малюнку 11.

Рис. 11. Універсальний стенд КИ-968 для контролю і регулювання електроустаткування тракторів і автомобілів.

Обладнання, пристрої та інструмент для ремонту автотракторного електроустаткування:

ü  Стенд контрольно-випробувальний

ü  Стенд контрольно-випробувальний для перевірки генераторів реле-регуляторів і стартерів

ü  Випрямляч

ü  Апарат намагнічування

ü  Шафа сушильна

ü  Ванна для мийки вузлів і деталей

ü  Ванна для просочення обмоток

ü  Вольтамперметр переносний

ü  Прилад для перевірки якорів генераторів і стартерів

ü  Прилад для перевірки системи запалювання

ü  Прилад для очищення і перевірки іскрових запальних свічок

ü  Індикатор

ü  Комплект пристосувань, приладів та інструменту для технічного обслуговування стартерних акумуляторних батарей

ü  Набір інструменту електрика для ремонту і технічного обслуговування електроустаткування (переносний)

ü  Мікрометр

ü  Нутромер індикаторний

ü  Штангенциркуль

ü  Набір щупів (№ 5)

ü  Лінійка вимірювальна метал.

ü  Електролампи контрольні

ü  Вилка для зміни натягу пружин реле-регуляторів

ü  Верстак

ü  Стелаж для вузлів і деталей

ü  Стелаж для зарядки акумуляторних батарей

5. Сільськогосподарські машини та устаткування

5.1 Загальна будова та принцип дії дискової борони БДВ-6,5

Борони дискові важкі призначені для розпушення необроблених ущільнених ґрунтів різного механічного складу по стерні після збирання різних сільськогосподарських культур, а також використовуються на брилястій оранці після плугів та глибокорозпушувачів.

Борони виконують однаковий технологічний процес і створені на одній базі з використанням однотипних робочих органів і відрізняються одна від одної шириною захвату та відповідними з цим конструкційними параметрами.

Борона дискова важка БДВ-6,5 призначена для розпушення необроблених ущільнених грунтів різного механічного складу, розробки задернілої скиби та брил після оранки, подрібнення пожнивних залишків довгостеблих культур, підрізання бур'янів і рослинних решток на необроблених полях після збирання основних сільсько - господарських культур.

Дискові борони за призначенням поділяють на польові, садові і болотні. Польові борони призначені для розкришування задернілих скиб і брил, весняного передпосівного обробітку грунту, лущення стерні; їх також можна використовувати як знаряддя догляду за луками; садові борони застосовують для розпушування грунту, знищення бур’янів у міжряддях і пристовбурних смугах садів, у виноградниках і ягідниках; болотні -для руйнування скиб грунту після оранки болотних, чагарникових і цілинних земель, а також для поліпшення лук і пасовищ. Робочі органи дискових борін - сферичні або вирізні сферичні стальні диски. Сферичні диски - робочі органи польових і легких садових борін, вирізні сферичні диски - важких польових, садових і болотних борін. Завдяки вирізах у дисках скиба краще подрібнюється, а рослинні рештки (корені, дрібні пеньки тощо) підрізуються і викидаються на поверхню грунту. Диски борони збирають у батареї, які на рамі розміщують за двослідовою схемою, зміщуючи диски задніх батарей щодо передніх, тобто поверхню поля обробляють двічі. Щоб запобігти зміщенню борони вбік внаслідок реакції грунту, батареї розміщують симетрично, а диски на батареях так, щоб реакція грунту взаємно врівноважувалась. Батареї садових борін розміщують несиметрично. Це дає змогу змістити лінію тяги борони вбік і відвести тим самим трактор від дерев на потрібну відстань. Глибину обробітку грунту дисковою бороною регулюють зміною кута атаки і баластними вантажами. Кут атаки в борознах змінюють у межах від 10 до 20. Чим більший кут атаки батарей, тим більша глибина обробітку, і навпаки. Глибина розпушування грунту польовими і садовими боронами становить 6 -15 см, а болотними - до 25 см.

Рама. Трьохсекційна. Рама середня складається з бруса переднього, чотирьох поздовжніх русів і двох поперечних, з'єднаних між собою косинцями з болтами і хомутами. На двох поздовжніх брусах приварені кронштейни для кріплення дискових батарей. На торцях поперечних брусів приварені цапфи для шарнірного з'єднання середньої рами з боковими.

Робочі органи. Сферичні диски діаметром 650 мм і відстанню між ними в батареї 215 мм. В семи батареях встановлюються по вісім дисків, у лівій задній батареї, встановленій на середній рамі - дев'ять. У цій і в правій задній батареях зовнішній диск замінений на гладкий меншого діаметру, який служить маркером для забезпечення глибини борозен в межах 5 см. Між дисками встановлені проміжні шпульки і два підшипникові вузли. В місцях установки підшипникових вузлів диски впираються в упори. Батареї кріпляться до рами за допомогою двох кронштейнів.

Зчіпний пристрій. Причіпна дошка встановлюється в шарніри нижніх тяг. На причіпну дошку монтують упряжну скобу по центру трактора, до якої під'єднується борона.

Механізми регулювання технологічного процесу. Рівномірність заглиблення передніх і задніх дисків забезпечуюють шляхом зміни висоти розташування причіпної дошки. Регулювання глибини обробки проводиться зміною кута атаки (12, 15, 18 град.) таким чином: відпустити гайки кріплення батарей до рами; переставити штирі фіксації батарей у відповідний отвір на рамі; затягнути гайки кріплення батареї і гайки фіксації кронштейна стійок батареї.

Гідравлічна система. Складається з трьох гідроциліндрів, під'єднаних при допомозі металічних маслопроводів, рукавів високого тиску і розривних муфт до виводів гідросистеми трактора, і призначена для переведення борони з транспортного положення в робоче і навпаки.

Ходова система. Колеса на гумових шинах, які призначені для транспортування агрегату. Рама зварна просторова, жорстка та міцна конструкція виконана з труб прямокутного перетину.

На боронах встановлені диски діаметром 800 мм на відстані 300 мм один від одного. Надійна фіксація виключає проворот дисків, а кріплення батарей дисків має оригінальний пристрій для коригування кута атаки. Наявність заднього причіпного пристрою дозволяє агрегатувати борони з іншими механізмами та агрегатами, а спеціальні чистики очищують міждисковий простір від ґрунту, бур`яну та рослинних решток.

Важливою відмінністю від конструкції інших виробників є установка підшипників кочення, замість підшипників ковзання, на вал, що з'єднує раму дискової борони з шасі, що дозволило значно підвищити надійність цього вузла. За рахунок цього виключена необхідність обслуговування підшипникового вузла і можливість поломки вала. Глибина обробки грунту регулюється та фіксується в інтервалі 0 - 25 см спеціальними фіксаторами. Оригінальна конструкція підшипникових вузлів батарей дисків дозволила в 2 - 3 рази зменшити кількість замін підшипників за час експлуатації борони.

Конструкція борони дозволяє, в разі необхідності, швидко зменшити ширину дискової борони, та, не виходячи з кабіни трактора, підняттям с/г навіски припіднімати передню батарею дисків, що буває необхідно при роботі по вологому чи дуже засміченому грунту.

Напрацювання дисків борони від заміни до заміни складає від 5000 до 7000 га в залежності від складу ґрунту. Гарантійний термін експлуатації борони «Корвет» становить 12 місяців з дня введення їх в експлуатацію, але не більше 2000 га. Критерієм визначення гарантійного наробітку є знос дисків до діаметру 770 мм. Середній строк служби борін складає 7 р.

5.2 Вдосконалення технологічного процесу виконання ремонтних робіт та ТО

Щозмінне технічне обслуговування машин і знарядь для поверхневої обробки грунту зводиться до перевірки комплектності, заміні поламаних і зношених деталей, перевірці та підтягування кріплень, очищення від пилу і бруду і мастила. Зуби борін необхідно систематично відтягувати і загострювати. Диски кільчасто-шпоровими котками очищають шляхом крутого розвороту ковзанки на місці.

Періодичне технічне обслуговування проводять не менше двох разів за сезон. При цьому розбирають маточини коліс, очищають їх від старого мастила і наповнюють свіжої, виконують операції щозмінного технічного обслуговування.

Всі операції технічного обслуговування і ремонту проводять тільки при зупиненому двигуні трактора або відчепленої знарядді. Не можна укладати на зберігання зубові та сітчасті борони, повернувши їх зубами вгору.

5.3 Опис інструменту та технологічного обладнання, що використовується при виконані ремонту та ТО

Під час проведення ТО і ремонту машин використовують обладнання мийно - очисне, заправне, агрегати ТО , рухомі ремонтні і ремонтно - діагностичні майстерні, різні набори та комплекти інструментів.

Поряд з виробництвом сільськогосподарської техніки виникали не лише автопересувні майстерні, які виконували технічний огляд, технічне обслуговування машин, а й ремонтно-діагностичні майстерні, призначені для усунення несправностей і причин відмов тракторів, комбайнів і сільськогосподарської техніки, що виконувалися на місці їх роботи в польових умовах.

Ремонтно-діагностична майстерня МПР-9924 ГОСНИТИ, яка змонтована на базі автомобіля ГАЗ -53 чи ГАЗ -52 і була призначена для технічного діагностування складальних одиниць і агрегатів тракторів при ТО-3, періодичному технічному огляді, після напрацювання трактором доремонтного чи міжремонтного ресурсу, а також для виявлення причин несправностей і їх усунення у тракторів та складних сільськогосподарських машин в польових умовах.

1. Стаціонарні засоби ТО

Для проведення комплексної діагностики і технічного обслуговування №3 і №2 при центральній майстерні обладнують спеціальний пост.

У типових проектах центральних ремонтних майстерень колгоспів і радгоспів такий пост передбачений технологією. Кількість постановочних місць на посту діагностики і складного технічного обслуговування залежить від наявності тракторів в господарстві. Якщо парк налічує 40-60 тракторів, на посту доцільно передбачити одне постановочне місце. При більшому тракторному парку виділяють два постановочні місця. В господарствах, що мають до 20 тракторів, при центральній майстерні створюють тільки пост технічного обслуговування. В цих випадках операції технічної діагностики при TO-3 i ТО-2 виконують пересувною діагностичною установкою КИ-4270 ГОСТИНИ (або КИ-5164 ГОСТИНИ).

Загальна площа поста з одним постановочним місцем складає близько 65-70 м², з двома - 100-120 м². Приміщення постів відгороджують від решти цехів капітальною стіною з вхідними дверима. На пост підводять воду, стисле повітря від загальної мережі майстрової, а також прокладають трубопровід від вакууму-насоса або всмоктуючої труби компресора. Передбачена вентиляційна установка з двома парасольками і шарнірно-поворотним пристроєм.

У приміщенні поста на одне постановочне місце на стіні, біля письмового столу, вивішують технічні умови на діагностику і регулювання основних вузлів і агрегатів. У вільному кутку поста розміщують щит управління і самонамотуючі барабани з шлангами, установки 03-4967 для централізованого мастила і заправки тракторів і комбайнів маслами і паливом. Місткості для заправки тракторів маслом, паливом і промивальною рідиною, а також збору відпрацьованих нафтопродуктів цієї установки розміщують в окремому невеликому опалювальному приміщенні або напівпідвалі. В обох випадках приміщення повинне мати легкий дах.

У безпосередній близькості розташовують пересувну установку для промивки системи мастила на непрацюючому двигуні. На візку встановлюють ванну для збору відпрацьованих масел.

На постах технічного обслуговування на два постановочні місця одночасно можна обслужити три трактори або один трактор і один комбайн. Устаткування в них доцільно розміщувати в певному порядку. З одного боку розташовують все устаткування і прилади, необхідні для обслуговування тракторів, зернозбиральних і спеціальних комбайнів, в центрі (між постановочними місцями) розміщують щити з універсальним устаткуванням дистанційної дії, вживаним для діагностики тракторів і комбайнів. З протилежної сторони поста в таких же щитах встановлюють спеціальне устаткування для діагности тракторів. Це дозволяє майстру-діагносту без суєти і взаємних перешкод виконувати та налагоджувати всі роботи при чергових технічних обслуговування машин.

 У деяких підприємствах для визначення потужностних і економічних показників тракторних двигунів на стаціонарному посту використовують електрогальмівний стенд КИ із змінними щитами. Потужність двигуна при цьому заміряють через вал відбору потужності без розбирання трактора. Для перевірки технічного полягання деталей кривошипно-шатунного механізму і цилиндро-поршневої групи застосовують газовий расходомер КИЧ887-1 і компресометр КИ, полягання гідросистеми визначають дроселем расходомером ДР-70, форсунок - приладом КИ, люфта в рульовому механізмі - пристосуванням К-402. Для цілого ряду вимірювань використовують манометричні пристрої, стетоскопи, стробоскоп і ін.

Широко використовують електронні діагностичні прилади «Імпульс-12» і ЕМДП, а також комплект серийних приладів КИ, гідравлічний догружчик і ін. За допомогою моноблокового приладу «Імпульс-12» вимірюють потужність дизельних двигунів безгальмівним методом, частоту обертання колінчастого валу, кут випередження уприскування форсункою і годинна витрата палива, відповідна максимальній потужності. Схема приладу «Імпульс-12» виконана на напівпровідникових елементах, що дозволяє використовувати різні джерела живлення - від мережі змінного струму напругою 220 В або акумуляторної батареї - 12 В. Він надійний в роботі. Загальний час на підготовку, включення і всі вимірювання не перевищує 12 мін, що в шість разів менше в порівнянні з електрогальмівним стендом. Величину годинної витрати палива заміряють за шкалою паливного расходомера. Дія вимірника потужності заснована на вимірюванні кутового прискорення при розгоні двигуна, що досяг числа оборотів, близького до номінального значення. В датчиках відмітки «верхньої мертвої крапки», кута випередження і тривалості подачі палива використовують явище самоіндукції.

Приладом ЕМДП вимірюють частоту обертання колінчастого валу безконтактним способом, кут випередження початку подачі палива секціями насоса, температуру води і масла в двигуні, величину вібрацій в сполученнях деталей. Крім того, можна прослуховувати вібрації у вузлах і агрегатах двигуна і трансмісії тракторів. Прилад має датчики-відмітчики «верхньої мертвої крапки», моменту подачі палива, температури, рівня вібрації і головні телефони з противошумними навушниками. Перетворюючий механічні коливання в електричні сигнали, які прилад усилює і подає в навушники. Одночасно рівень вібрації реєструє шкала стрілочного приладу в децибелах.

По величині вібрації можна орієнтовно визначити технічне полягання деталей цилиндро-поршневої групи, а також шатунних і корінних підшипників. За принципом роботи датчики відмітки «верхньої мертвої крапки», кута випередження і тривалості подачі палива використовуються такі ж, як в «Імпульсі-12».

Рис. 12. Гідродовантажувач КЕД ЛСХИ: 1 - дросель; 2 - сполучні шланги; 3 - розподільник гідросистеми трактора; 4 - манометр; 5 - секундомір; 6 - вимірник потужності довантаження; 7 - важіль топливомера; 8 - покажчик частоти обертання; 9 - покажчик температури масла в гідросистемі

Для визначення потужності, витрати палива, оборотів двигуна, полягання гідравлічної системи використовують комплексний прилад для діагностики тракторів КЕД ЛСХИ (мал. 12) і устаткування агрегату АТУ-П. Гидронавантажувач КЕД ЛСХИ дозволяє визначати потужність двигуна в цілому або окремо по кожному циліндрі питому витрату палива, частоту обертання колінчастого валу, температуру масла в гідросистемі. Пристосування застосовують для діагности всіх двигунів, проте найбільш зручно його використовувати при діагностиці могутніх двигунів типа ЯМЗ-238Н, ЯМЗ-240НБ, СМД-60, СМД-62 і ін.

На панелі установки змонтовані: електронний самописи ПСР для запису температури відпрацьованих газів, щоб оцінити робочий процес в циліндрах двигуна; імпульсний лічильник циклової подачі палива; прилад для вимірювання тривалості уприскування палива (індикаторна головка електронного типу); дистанційне керування вимикачем; перемикач перевірки напруги, вимикач живлення електронного стукомера і живлення на приладі; вихід для підключення телефонів.

До складу універсального діагностичного агрегату входять також прилади НІЇАТ, якими визначають технічне полягання циліндрів двигуна і регулюють клапанний механізм, і КИ для контролю полягання електроустаткування. При доукомплектованні агрегату приладом ЕМДП і окремими приладами з пересувної діагностичної установки КИ можна проводити практично всі контрольні операції при ТО-2 і ТО-3 тракторів.

Застосовують також універсальні діагностичні системи що дозволяє контролювати більше 40 параметрів технічного полягання тракторів: потужність, витрата палива, частоту обертання колінчастого валу двигуна, фази газорозподілу, зазори в підшипниках колінчастого валу, цилиндро-поршневої групи, механізму газорозподілу, трансмісії і ходової частини. За допомогою неї можна визначати полягання гідросистеми і вузлів електроустаткування, продуктивність масляного насоса, густина плунжерних пар, кут випередження уприскування, кількість палива, що подається насосом, і інші параметри.

У цій системі датчики перетворять контрольовані параметри в електричні сигнали, які подаються на універсальний вимірювальний комплекс. Після обробки сигналу свідчення величина параметра видається на світловому цифровому табло і реєструється на перфокарті. Використовування її дозволяє швидко і просто прогнозувати гарантований або залишковий ресурс, який також видається на світловому табло.

Дослідження і досвід показують, що вживання приладів дозволяє в 2-2,5 рази зменшити простій машин по технічних несправностях, на 15-20% підвищити продуктивність тракторів і інших машин, на 20-25% понизити витрату палива, в 1,5-2 рази збільшити міжремонтні терміни експлуатації техніки, запобігти передчасним ремонтам, зменшити витрату запасних частин, понизити витрати на ремонт і технічні обслуговування.

2. Пересувні засоби ТО

До пересувних засобів заправки належать механізовані заправні агрегати МЗ-3904 на шасі автомобілів ГАЗ-53-01, а також МЗ-3905Г на шасі тракторних причепів 2ПТС-4 і 2ПТС-4МЗ-793. Вони призначені для транспортування дизельного палива, бензину, моторних масел і води, а також для механізованої заправки тракторів і комбайнів у польових умовах при температурі навколишнього середовища не нижче 10 °С.

Максимальна швидкість руху агрегатів по ґрунтових шляхах обмежена: для МЗ-3904 до 40 км/год, МЗ-3905Т до 30 км/год. Агрегати найкраще використовувати для обслуговування 15…20 тракторів при транспортуванні нафтопродуктів на відстань 20 км або для 20…25 тракторів на відстань до 10 км (МЗ-3904).

Заправні агрегати обладнані компресором, що працює: в режимі вакуум-насоса, фільтром тонкої очистки ФДГ-ЗОШ, лічильником рідини ШЖУ25-6 і роздавальним краном 03-1551. За допомогою заправних агрегатів можна перекачувати дизельне паливо з однієї місткості в іншу, минаючи, баки агрегату, а також змащувати сільськогосподарські машини пневматичним солідолонагнітачем 03-1153.

Обладнання агрегатів захищене від прямого потрапляння атмосферних опадів. Доступ до них і пульта керування здійснюють через дверці в облицюванні. У задній частині агрегату є відсік для зберігання і перевезення заправного інвентаря.

У верхній частині кожного бака розміщено заливну горловину з сітчастими фільтрами та кришками, вимикачі вакууму поплавкового типу і датчик-покажчик рівня нафтопродуктів. Баки мають пробки для зливання відстою.

Насос для дизельного палива включають з кабіни поворотом важеля. На панелі щита керування встановлені диференціальний манометр для контролю тиску дизельного палива перед фільтром та після нього; мановакуумметр, яким контролюють тиск або розрідження в баках; кран переключання подачі стиснутого повітря або розрідження в пневматичну систему агрегату; манометр для контролю тиску повітря у ресивері; покажчик рівня з перемикачем (один на всі місткості); кран-розподільник стиснутого повітря або розрідження по місткостях агрегату, повітряний редуктор і запобіжний клапан.

Заповнюють цистерну дизельним паливом за допомогою самовсмоктувального відцентрового насоса СЦЛ-00, а місткості для бензину, дизельного і трансмісійного масел та води - компресора, що працює в режимі вакуум-насоса. Насос і компресор приводяться в дію від двигуна автомобіля через коробку передач, ВВП і карданну передачу.

Подача насосів агрегатів при видачі дизельного палива, бензину і води становить 0,66, а масла 0,066 л/с.

Пересувні майстерні МПР-3901, ЛуАЗ-3703 та «Алтай» (МТП-817М) призначені для усунення технічних несправностей тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарских машин у польових умовах.

Обладнання майстерень дозволяє виконувати розбирально-складальні, регулювальні, слюсарні, вантажопідйомні, зварювальні, столярні роботи, також контрольно-вимірювальні операції (перевірка технічного стану двигуна, шасі та інших агрегатів, тракторів і комбайнів).

Ремонтна майстерня розміщена у закритому кузові, встановленому на шасі автомобіля ГАЗ-52-01, і має причеп з електрозварювальним агрегатом.

Майстерні різняться за конструкцією кузова, розміщенням та влаштуванням робочих місць, типом автомобільного шасі. Однак усі вони обладнані аналогічним комплектом пристроїв, інструменту, приладів, інвентаря та матеріалів. Агрегат технічного обслуговування АТО-4822 призначений для виконання в польових умовах ТО-1 і ТО-2 тракторів, самохідних шасі та сільськогосподарських машин. Змонтований на шасі автомобіля ГАЗ-53-01.

На рамі агрегату розміщені місткості для дизельного палива, води, моторного масла, промивної рідини, солідолу, бензину, відпрацьованого дизельного масла і використаної промивної рідини; насос для зовнішнього миття машин і компресор.

Останній приводиться в дію від двигуна автомобіля через коробку передач, коробку відбору потужності, карданну і клинопасову передачі.

Крім того, агрегат обладнаний пневматичним солідолонагнітачем, фільтром тонкої очистки дизельного палива, рідинним підігрівником води, відкидною ванною для миття деталей, відкидним столом з слюсарними лещатами, роздавальними рукавами на самонамотувальних барабанах, роздавальними пристроями, всмоктувальними рукавами для води і нафтопродуктів, набором приладів, інструменту, пристроїв та інвентаря, протипожежним обладнанням і заземлювальним пристроєм.

Ремонтно-діагностична майстерня МПР-9924-ГОСНИТИ призначена для виявлення і усунення несправностей машин у міжконтрольний період, а також для визначення технічного стану тракторів і зернозбиральних комбайнів під час періодичних технічних обслуговувань.

Технічний стан машин за допомогою ремонтно-діагностичної майстерні перевіряють на пункті технічного обслуговування чи на центральній садибі господарства згідно з технологією.

Поєднання в одній майстерні діагностичних та ремонтних засобів забезпечує повніше її використання протягом року. Вона змонтована на шасі автомобіля ГАЗ-52-01 і має суцільнометалевий закритий кузов каркасного типу.

З кожного боку кузова передбачено по три вікна. Справа на задній зовнішній стінці кузова, закріплено стрілу підйомного пристрою. Майстерня укомплектована автомобільним причепом із зварювальним агрегатом. Крім того, вона обладнана генератором, лебідкою підйомного пристрою, стелажем з контейнерами для засобів діагностування, верстаком з ящиками, в яких розміщені набори слюсарного та різального інструменту, а також демонтажно-монтажні пристрої. На верстатах закріплені свердлильний і точильний верстаки, лещата, прилад для випробування та регулювання форсунок.

Пересувна діагностична установка КИ-13905 ГОСНИТИ лінійної діагностичної служби призначена для виявлення і усунення несправностей машин у міжконтрольний період, а також для діагностування тракторів - під час ТО-3 і після міжремонтного виробітку, діагностування комбайнів після завершення збиральних робіт, перевірки стану машин при технічних оглядах. Вона складається з пересувної установки КИ-13905-10 (модернізована установка КИ-4270А), укомплектованої набором універсальних діагностичних засобів і стаціонарної колонки КИ-13905-20 для спеціальних приладів, які рідко використовуються. Одна колонка спеціальних приладів розрахована на 4-5 пересувних установок. Вона зберігається на складі . Майстри-діагности, які працюють на пересувних установках, беруть при потребі прилади з колонки і після закінчення роботи повертають їх на місце.

Зручне розміщення і просте кріплення приладів у пересувній установці забезпечує швидке обслуговування і скорочення до мінімуму затрат праці на підготовчо-заключні роботи при діагностуванні.

Ручний інструмент:

6. Висновок

Під час виконання дипломного проекту, я висвітив та досконально вивчив електрообладнання трактора Т-150К, його методи діагностування, основні несправності та способи їх усунення. Також описав загальну будову та принцип дії сільськогосподарської машини - дискової борони БДВ-6,5, яка призначена для розпушення необроблених ущільнених ґрунтів різного механічного складу по стерні після збирання різних сільськогосподарських культур, а також використовуються на брилястій оранці після плугів та глибокорозпушувачів.

Вивчив і описав технологічний процес виконання ремонтних робіт та ТО, інструмент та обладнання при виконанні ремонтних робіт та ТО.

Під час виконання проекту , я використовував навчальну літературу, конспекти та інтернет- ресурси.

7. Використана література

1.   Аніферов П.Є. Машини для виробництва. - К.: Вища школа, 1989. - 263 с.

2.      Воронов Ю.И., Ковалев Л.Н., Устинов А.Н. Сельскохозяйственные машины. - М.: Агропромиздат, 1990. - 244 с.

.        Гапоненко В.С., Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські машини - К.: Урожай, 1988.- 383 с.

.        Ерхов Н.С., Дьяченко А.Е. Мелиорация - М.: Агропромиздат, 1988.- 239 с.

.        Комаристов В.Е., Дунай Н.Ф., Сельскохозяйственые машины -М.:Колос, 1976. - 495с.

.        Карпенко А.Н., Халанский В.М., Сельскохозяйственные машины - М.: Агропромиздат, 1989. - 527 с.

.        Сергеев И.Ф., Сычугов Н.П. Сельскохозяйственные машины. - М.: Агропромиздат, 1986. - 223 с.

.        Сидоренко А.М., Михайленко Ю.І. Меліоративні машини - К.: Урожай, 1989. - 278 с.

.        Тудель М.В., Козаченко Б.О. Спеціальні комбайни - К.: Урожай, 1988 - 184 с.

.        Устинов А.Н. Машины для посева и посадки сельскохозяйственных культур - М.: Агропромиздат, 1989. - 158 с.

.        Четыркин Б.Н., Воцкий З.И., Поликутин Н.Г. Сельскохозяйственные машины и основы эксплуатации машинно-тракторного парка. - М.: Агропромиздат , 1989.- 336 с.

.        Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські та меліоративні машини. - К.: Вища освіта, 2004. - 543 с.

.        А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки; Машини сільськогосподарські; Київ «Грамота» 2005.

14. Прогресивні технології ремонту тракторів; Київ «Урожай» 1990.

15.    В.А.Гречуха ,Трактор будова та експлуатація; Київ «Вища освіта»2006.

.        А.Ф. Головчук, В.І. Марченко,В.Ф.Орлов Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки,Комбайни зернозбиральні, Київ 2004.

17. http://xreferat.ru/

18.    Биргер И.А. Техническая диагностика.-М.: Машиностроение, 1978.

.        Борц А.Д., Закин Я.Х., Иванов Ю.В. Диагностика технического состояния автомобиля. М.: Транспорт, 1979. - 160 с.

.        Бельских, В.И. Справочник по техническому обслуживанию и.: диагностированию тракторов/В.И. Бельских/. М.: Россельхозиздат, 1986. - 389 с.

.        Кірса В.І., Деревець І.С, Потапенко М.X. та інші. Технічна діагностика машин. - К.: Урожай, 1986.