Банківське кредитування юридичних осіб

Вид работы:

Дипломная (ВКР)
Предмет:

Банковское дело
Язык:

Украинский
,
Формат файла:
MS Word

674,29 Кб
Опубликовано:

2013-02-07

Все дипломные работы по банковскому делу

Скачать дипломную работу Читать текст online Заказать дипломную
*Помощь в написании! Посмотреть все дипломные работы

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Банківське кредитування юридичних осіб

Вступ

За останні роки помітний зростаючий вплив кредитної політики комерційних банків на розвиток їхньої діяльності та економіки країни в цілому. Банківська система, шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредит являє собою складову обороту грошей, що виражає економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, терміновості та платності.

Кредитні відносини виникають не тільки при одержанні останніми позики, а й під час розміщення ними заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.

Ступінь зрілості ринкових економічних систем часто оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким вирішується ціла низка як суто економічних, так і соціальних проблем.

Існування кредиту пов'язане з позичковим капіталом. Позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента).

Недостатня розробка теоретичних основ кредитної політики, проблем її практичної реалізації послаблює вплив кредиту на поліпшення якісних і кількісних показників функціонування підприємницьких установ. Тому на сучасному етапі розвитку економіки України дослідження кредитної політики комерційного банку відносно суб’єктів підприємницької діяльності є актуальним.

Теоретичну і методологічну основу роботи склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, що розкривають закономірності розвитку ринкової економіки, грошово-кредитні аспекти економічної політики держави, основи функціонування комерційних банків, їх місце та роль в ринковій економіці. У ході дослідження вивчені та узагальнені загальна і спеціальна література, розробки провідних банківських організацій, матеріали наукових конференцій і семінарів, законодавчі та інші нормативні акти, відповідні методичні і проектні матеріали, а також міжнародна практика, рекомендації зарубіжних дослідників діяльності комерційних банків.

Джерельною базою при написанні дипломної роботи були праці таких відомих в Україні і за кордоном авторів як Алексеєнко М., Ананьєв А., Гриньова В. М., Грушко В.І., Денисенко М. П., Дорофий А., Евтух А.Т., Колодізєв О. М., Кручок С.І., Лаптев С.М., Любунь О.С., Матвієнко П. В., Паливода К., Петрук О.М., Полтавець Л. Т., Проскура О. Ю., Проша С. Ф., Розмарина А. Л., Шибалкіна В., Яременко О. Р. та ін.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних аспектів банківського кредитування юридичних осіб та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.

Відповідно до поставленої мети даної роботи необхідно вирішити такі завдання:

визначити поняття та необхідність кредитування суб’єктів господарювання;

сформулювати основні форми та методи кредитів;

визначити ефективність банківського кредитування;

проаналізувати надання банком кредитів;

здійснити розподіл кредитів між юридичними особами;

визначити ефективність кредитів, які надаються даним об’єктом дослідження;

пошук шляхів підвищення або вдосконалення кредитної політики банком.

Об’єктом дослідження виступають процеси банківського кредитування юридичних осіб відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк».

Предметом дипломної роботи є процес банківського кредитування юридичних осіб в сучасних ринкових умовах господарювання.

Методи дослідження: метод пізнання від абстрактного до конкретного, системно-факторний підхід до дослідження фінансової діяльності комерційного банку, методи математичної статистики.

Інформаційною базою дослідження були дані бухгалтерської звітності комерційного банку, статистичні матеріали, публікації інформаційно-аналітичних та періодичних видань, навчальні посібники тощо.

Структура дипломної роботи обумовлена метою та визначеними завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Кредит як економічна категорія ринкових відносин

1.1 Необхідність і сутність кредитів

Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини [19, с. 141].

Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення.

Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин. Неодмінною економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків [26, с. 126].

Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг [44, с. 10].

Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту [50, с. 47].

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими надходженнями і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян.

У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій [11, с. 196].

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби. Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо. Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства.

Перед тим як розглянути зміст окремих прикладних функцій кредиту, які є логічним продовженням макроекономічних функцій, слід зробити спробу розібратися у питанні, що багато років дискутується в теорії грошей. Чи володіє кредит потенціалом продукування? Або, іншими словами, чи здатен він у процесі свого застосування примножувати суспільне багатство? Кредит - це лишень передача грошового капіталу з рук у руки. Однак у цій процедурі загальна сума грошей, що капіталізується, не збільшується. При застосуванні кредиту не зростає й маса капітальних ресурсів - чинників виробництва, що функціонує в економіці. Чи правомірно в такім разі вести мову про власну продукувальну силу кредиту?

Щоб відповісти на це не просте за змістом питання, треба звернутися до всебічно обґрунтованого в економічній літературі Заходу, зокрема у працях Й.Шумпетера, положення про те, що підмурівком будь-якого процесу економічного розвитку є утворення нової комбінації у використанні наявних у суспільстві виробничих ресурсів. Конструювання таких комбінацій здійснюється вилученням дійсних чинників виробництва з попередніх сфер використання і зосередження на нових, продуктивніших напрямках економічного прогресу. Власне, підприємець має забезпечити передислокацію наявних ресурсів за допомогою кредиту. І це зрозуміло. Адже лише завдяки останньому наявний капітал застосовується не в сфері, де його створено, а там, де він має найбільше шансів наростити свою вартість.

На цих методологічних засадах аргументуються такі функції кредиту (рис. 1.1):

. Функція перерозподілу наявних в економіці грошово-фінансових ресурсів та їх зосередження у найпріоритетніших щодо конкретної ситуації сферах економічної діяльності. У цьому відношенні кредит робить пропозицію капіталу не лише гнучкішою, а й ефективнішою. Коли говориться, що кредит є лише передачею капіталу з одних рук до інших, то слід наголосити на тому, що мається на увазі передача його в руки особі (фізичній чи юридичній), яка здатна забезпечити ефективніше використання цього капіталу в суспільне необхідній галузі економіки. Інакше перерозподіл через кредитний механізм наявного позичкового капіталу позбавляється економічного сенсу. «Кредит,- писав з приводу цього Й. Шумпетер,- дозволяє підприємцеві через формування попиту на необхідні йому. засоби виробництва вилучати їх із сфер традиційного застосування і відтак спрямовувати розвиток економіки по новому шляху». Таким чином через реалізацію функції перерозподілу кредиту здійснюється прогресивна корекція пропорцій суспільного виробництва, переорієнтація чинних структур у напрямку їх пристосування до новітніх процесів технічного та економічного прогресу.

Рис. 1.1 Функції кредиту

. Функція перерозподілу кредиту органічно пов'язана з функцією утворення додаткової до наявної в економіці купівельної спроможності, що надається в розпорядження підприємницьких структур. Реальна купівельна спроможність фізичних і юридичних осіб визначає динамічний потенціал ринкової економіки. Тому нарощування кредитною системою купівельної спроможності активних суб'єктів ринку забезпечує посилення такого потенціалу.

Розглядаючи механізм реалізації зазначеної функції, маємо враховувати диференціацію методів кредитування. Кредит може надаватися під заставу та без попереднього матеріального забезпечення. Отримання кредиту під заставу не збільшує дійсний потенціал капіталу. Клієнт, що звертається в даному разі до банку, бере кредит під власні цінні папери, які вже є капіталом. Йому потрібні гроші як ліквідність. За власний вексель він купує такі гроші.

Інший зміст має кредит без попереднього матеріального забезпечення. Тут відбувається операція з утворення додаткової маси капіталу, яку отримує підприємець, і водночас реальне нарощування його купівельної спроможності. При продуктивному використанні цієї купівельної спроможності такий захід не породжує кредитної інфляції, він є дефляційним.

. Функція капіталізації вільних грошових доходів. Йдеться про нагромадження позичкового капіталу за рахунок реальних збережень фізичних і юридичних осіб.

У будь-якій економічній системі існують два основні джерела збережень грошових ресурсів. Це: а) некапіталізована частка отриманого в процесі виробництва прибутку; б) частка особистих доходів населення, яка формується за рахунок відносного скорочення частки споживчих витрат, відкладеного попиту, збережень на здійснення в майбутньому купівель товарів тривалого користування, нагромаджень пенсійного і страхового фондів тощо. Функція кредиту тут полягає в тому, щоб вилучити ці реальні грошові ресурси зі стану тимчасової бездіяльності, по змозі скоротити термін їх «перепочинку» і трансформувати в форму позичкового капіталу.

. Вельми вагомою функцією кредиту є грошове обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення. Суть реалізації цієї функції полягає в тому, що в процесі відтворення на одних ділянках обігу тимчасово вивільнюються певні суми дійсного грошового капіталу, а на інших виникає потреба в них. У цій ситуації за допомогою кредитного механізму здійснюється нагромадження тимчасово незадіяних капіталів та переінвестування їх у структури, що відчувають нестачу капіталу.

. Важливою функцією кредиту є прискорення концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства.

. В умовах сучасного науково-технічного прогресу дедалі більшої ваги набуває функція обслуговування кредитом інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовка й перепідготовка відповідних кадрів тощо.

. Однією з важливих сфер функціонального застосування кредиту є забезпечення на його основі зростання ефективності грошового обігу. Функція економії витрат грошового обігу і підвищення завдяки цьому його ефективності реалізується здійсненням через кредит: а) взаємного зарахування платежів; б) прискорення обігу грошей; в) утворення різноманітних форм банківських грошей, що скорочують потреби безпосереднього обігу банкнот. З реалізацією цієї функції вносяться відповідні зміни у формулу, що визначає кількість грошей, необхідну для обслуговування товарного обігу, де враховуються обсяги кредитних (безоплатних) операцій та їх взаємне погашення.

. Нарешті, кредит використовується як один із дійових інструментів макроекономічного регулювання господарських процесів. Через зазначену функцію кредиту здійснюються антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурна корекція, дефляційна політика, кредитування зовнішньої торгівлі та відповідне регулювання платіжного балансу.

1.2 Види кредитів та їх класифікація

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем. Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування [39, с. 114].

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-1932 pp. велике значення мав комерційний кредит, який надавався одним підприємством іншому у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Банківський кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під заставу векселів). Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні з переходом до ринкової економіки комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.

В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин [49, с. 25].

Цей вид кредиту включає:

по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг-промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк. Банківський кредит - найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування. Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам [41, с. 94].

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк [42, с. 28]. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);

до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

Гарантія або поручительство - це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення заборгованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни. Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і накладні). При цій формі забезпечення кредиту оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування вантажу [28, с. 76].

Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси.

В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників).

Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів.

У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені).

За методами надання розрізняють кредити:

надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити:

надані одним банком;

консорціумні, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит [25, с. 75]. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: а) найвищої якості, б) задовільні, в) маржинальний кредит, г) критичний кредит, д) збитковий кредит (що підлягає списанню). У Положенні Національного банку України "Про порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Варто зазначити, що в економічній літературі не існує єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту. Як будь-яке економічне явище кредит має свої межі, в яких реалізується його сутність. Як економічну категорію поняття межі потрібно розглядати як обмеження розповсюдження тих чи інших видів економічних відносин.

.3 Роль банківського кредитування в розвитку економіки України

ринковий кредитування банківський позичальник

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції [35, с. 137].

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних Господарських суб'єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню [40, с. 130].

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам - відновити свою кредитоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері.

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування - це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни [10, с. 74].

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності - здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

Розглянемо сучасний період становлення ринку МБК в Україні і проведемо тенденцію зростання значимості ринку МБК для комерційних банків. Дані станом на початок 2011 р. не наведені у зв'язку з відсутністю інформації про обсяги кредитів в офіційній банківській статистиці.

рік для ринку МБК був роком значного збільшення не тільки його абсолютних обсягів, але й підвищення його ролі у формуванні комерційними банками своїх ресурсних баз та кредитних портфелів. Про це свідчать статистичні дані, що містяться в табл. 1.1 і 1.2.

З табл. 1.1 видно, що строкові депозити та кошти до запитання суб'єктів господарювання, кошти населення і домашніх господарств та міжбанківські кредити і депозити разом із кредитами рефінансування НБУ з кожним роком збільшуються. Максимальне значення відповідних показників маємо в 2011 р. - 5061, 3217 і 5864 млн. грн. Не зважаючи на тенденцію збільшення показників залучення коштів комерційними банками України за 1997-2008 pp., темп зростання коливається у визначених межах - від 111,5 до 161,3% з 2005 р. по 2011 р. Загальна сума залучених коштів з року в рік тільки зростає і в 2011 р. становить 14142 млн. грн. [51, с. 87].

Таблиця 1.1 Аналіз залучення коштів комерційними банками України за 2005 - 2011 pp.*

Показники (за станом на кінець року)	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Строкові депозити та кошти до запитання суб'єктів господарювання, млн. грн.	17	244	2208	3729	4197	4050	5061
Кошти населення і домашніх господарств,	3	30	214	642	1289	2400	3217
Міжбанківські кредити і депозити разом із кредитами рефінансування НБУ, млн. грн.	8	460	2018	2424	3261	5261	5864
Темп зростання (до попереднього року), %	X	58р.	438,7	120,1	134,5	161,3	111,5
Загальна сума залучених коштів, млн. грн.	28	734	4440	6795	8747	11711	14142
Питома вага міжбанківських кредитів, %	28,6	62,7	45,5	35,7	37,3	44,9	41,5
Темп зростання (до попереднього року), %	X	219,2	72,6	78,5	104,5	120,4	92,4
Норматив обов'язкового резервування, %	13	25	15	15	15	15	16,5
Темп зростання (до попереднього року), %	X	192	60	100	100	100	110

Статистичні дані кредитної діяльності комерційних банків України
за 2005-2011 pp. подамо в табл. 1.2.

Дані таблиці свідчать про постійне зростання усіх видів кредиту - кредити органам державного управління, кредити суб'єктам господарювання, міжбанківські кредити.

Значний вплив на збільшення обсягів та питомої ваги міжбанківських кредитів в кредитних ресурсах банків справило майже подвійне підвищення НБУ норми обов'язкових резервів - з 13% до 25% від залучених коштів.

Таблиця 1.2 Показники кредитної діяльності комерційних банків України*за 2005-2011 pp.

Показники (за станом на кінець року)	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Кредити органам державного управління,	0	0	0	0,4	5,0	12,5	57,8
Кредити суб'єктам господарювання, млн.	27	406	1558	4078	5452	7295	8855
Міжбанківські кредити, млн. грн.	4	328	1913	2124	2879	4398	5229
Абсолютний приріст, млн. грн.	-	324	1585	211	755	1519	831
Темп зростання (до попереднього року), %	X	82р.	583,2	111,0	135,5	152,8	118,9
Загальна сума кредитних вкладень, млн. гр	31	734	3471	6202	8336	11706	14142
Питома вага міжбанківських кредитів, %	12,9	44,7	55,1	34,2	34,5	37,6	37,0
Темп зростання (до попереднього року), %	X	346,5	123,3	62,1	100,9	109,0	98,4
Темп інфляції, %	21р.	103р.	501,0	281,7	139,7	110,1	120,0

Обсяги продажу централізованих ресурсів на нецільових кредитних аукціонах НБУ були відносно невеликими, внаслідок чого НБУ тривалий час по суті не виконував традиційну для центральних банків роль кредитора "останньої інстанції" для комерційних банків. Це підтверджують статистичні дані, що містяться в таблиці 1.3.

Як бачимо, абсолютні обсяги централізованих кредитних ресурсів НБУ протягом 2008 р. навіть зменшилися з 112 до 105 млн. грн. при зростанні залучених кредитних ресурсів комерційних банків майже в 5,5 разів.

Тож суттєво знизилася питома вага інструментів рефінансування в загальному обсязі залучених банками міжбанківських кредитів - з 25,9 % на початку року до 7,5 % наприкінці. Звертатися до НБУ за кредитами рефінансування комерційним банкам було не потрібно, оскільки в них були відсутні реальні можливості кредитування економіки. В умовах макроекономічної стабільності 2005-2007 pp. з'явилися сприятливі умови щодо кредитування реальної економіки, тому питома вага кредитів рефінансування в загальній сумі залучених банками міжбанківських кредитів почала поступово зростати.

Таблиця 1.3 Залучені кредитні ресурси в національній валюті на ринку МБК за 2005 - 2011 pp.*

Показники (за станом на кінець року)	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Централізовані кредитні ресурси НБУ, млн. грн.	2	112	105	349	474	824	505
Інші кредитні ресурси НБУ, млн. грн.	0	7	46	0	0	0	0
Загальна сума кредитів рефінансування НБУ, млн. грн.	2	119	151	349	474	824	505
Темп зростання (до попереднього року), %	X	60р.	126,9	231,1	135,8	173,8	61,3
Кредитні ресурси комерційних банків, млн. грн.	6	341	1867	1915	2465	3608	4102
Темп зростання (до попереднього року), %	X	57р.	547,5	102,6	128,7	146,4	113,7
Загальна сума залучених кредитних ресурсів на ринку МБК, млн. грн.	8	460	2018	2264	2939	4432
Питома вага кредитів рефінансування НБУ в загальному обсязі ринку МБК, %	25,0	25,9	7,5	15,4	16,1	18,6	11,0
Питома вага міжбанківських кредитів комерційних банків в загальному обсязі ринку МБК, %	75,0	74,1	92,5	84,6	83,9	81,4	89,0

У 2008 р. вона досягла 15,4 %, в 2009 р. - 16,1 %, в 2010 р. - 18,6 %.

Протягом 2008 р. у грошово-кредитній політиці НБУ відбулися істотні зміни. Вони передусім були пов'язані із антиінфляційними заходами, спрямованими на досягнення макроекономічної стабілізації. Відтепер вона досягалася не завдяки посиленню державно-адміністративного втручання в економіку, а шляхом радикалізації ринкового реформування економіки країни. Пом'якшився механізм впливу на грошово-кредитний ринок. Ринкове ціноутворення, децентралізація фінансового ринку стали головними чинниками стримування темпів зростання інфляції [24, с. 191].

З 2008 р. НБУ остаточно відмовився від кредитування суб'єктів господарювання, що сприяло зміцненню його кредитних взаємовідносин з комерційними банками. На ринку МБК почали укладатися угоди в іноземній валюті, про що свідчать статистичні дані в табл. 1.3. Поява угод в іноземній валюті сприяла страхуванню інфляційних ризиків банків на ринку МБК.

У 2008 р. відбувся перерозподіл кредитних ресурсів на користь реальної економіки: обсяг кредитів, наданих комерційним банкам у порядку рефінансування, за рік зріс з 151 до 349 млн. грн., тобто майже на 200 млн. грн.

Питома вага емісійних кредитів НБУ урядові у загальній сумі кредитів знизилася з 86 % на початку року до 77 % наприкінці. Як видно з табл. 1.3, кредитні вкладення комерційних банків у народне господарство за рік зросли з 1,56 млрд. грн. до 4,08 млрд. грн., тобто у 2,6 рази. Починаючи з 2008 р., НБУ фактично відмовився від практики централізованого розподілу кредитних ресурсів на пільгових умовах, про що свідчить повна заміна прямих кредитів, як механізму рефінансування, на кредитні аукціони, де кредитні ресурси розподіляються на ринкових умовах [34, с. 91].

З таблиці 1.4 видно, що на кредитному ринку України переважають розрахунки у вільно конвертованій валюті. В 2011 р. залучені кредитні ресурси в іноземній валюті склали 303 млн. грн.

Таблиця 1.4 Залучені кредитні ресурси в іноземній валюті на ринку МБК за період 2008 - 2011 pp.*

Показники (за станом на кінець року)	2008	2009	2010	2011
Вільно конвертована валюта
Кошти банків-резидентів на внутрішньому валютному ринку, млн. грн.	57	135	345	303
Розрахунки між установами одного банку, млн. грн.	92	151	460	954
Загальна сума міжбанківських кредитів у вільно конвертованій валюті, млн. грн.	149	286	805	1257
Темп зростання (до попереднього року), %	X	191,9	281,5	156,1
Неконвертована валюта
Кошти банків-резидентів на внутрішньому валютному ринку, млн. грн.	1	17	2	0
Розрахунки між установами одного банку,	10	19	22	0
Загальна сума міжбанківських кредитів у неконвертованій валюті, млн. грн.	11	36	24	0
Темп зростання (до попереднього року), %	X	327,3	66,7	X
Іноземна валюта - разом
Загальна сума міжбанківських кредитів у іноземній валюті, млн. грн.	160	322	829	1257
Темп зростання (до попереднього року), %	X	201,3	257,5	151,6

З припиненням НБУ кредитування комерційних банків на пільгових умовах почала запроваджуватися практика проведення цільових аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребували державної фінансової допомоги. В цільових аукціонах НБУ приймали участь тільки ті комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва, нарощували обсяги випуску та реалізації продукції, здійснювали закупівлю товарів українських виробників для подальшої реалізації споживачам.

Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків.

Розділ 2. Механізм взаємовідносин підприємств позичальників з банками

.1 Етапи процесу кредитування юридичних осіб

Відкрите акціонерне товариство «Український експортно-імпортний банк України» було створено 3 січня 1992 року згідно з Указом Президента України №29 та 23 січня того ж року банк отримав свою першу ліцензію від Національного банку України.

Сьогодні ВАТ «Укрексімбанк» - це відкрите акціонерне товариство, 100% акцій якого належить державі в особі Кабінету Міністрів. Банк незмінно входить до групи найбільших банків в Україні. Структура ВАТ «Укрексімбанк» складається з Головного банку 30 філій та 95 відділень (станом на 01.01.2008) і охоплює практично всю територію України. Від дня заснування Банк незмінно входить до групи найбільших системних банків України, має найпоширенішу в Україні мережу банків - кореспондентів (понад 800 банківських установ у різних країнах світу).

ВАТ «Укрексімбанк» орієнтує свою діяльність на кредитування підприємств різної форми власності. З метою надання якомога більшого переліку банківських послуг проводиться значна робота по розширенню банківської ліцензії, зокрема на здійснення валютних операцій. Цим покладено початок встановленню кореспондентських зв'язків із закордонними банками й формуванню широкої кореспондентської мережі, що дало можливість залучення додаткових ресурсів у валюті. Серед важливих напрямків діяльності банку - початок формування власної мережі філій.

Значна робота проводиться у банку по освоєнню новітніх банківських технологій. Запроваджується система REUTERS, проводяться неторговельні операції з дорожніми чеками «AMERICAN EXPRESS» і «THOMAS COOK», розробляється власна система розрахунків за допомогою пластикових карток. Впроваджена система електронних переказів «WESTERN UNION».

ВАТ «Укрексімбанк» одним із перших в Україні почав роботу з вексельною формою розрахунків, яка збільшує ефективність управління фінансовими потоками підприємств. Як окремий підрозділ банку створюється і успішно функціонує Вексельний центр, яким розробляються схеми розрахунків за допомогою векселів, які дозволяють оптимізувати структуру платежів і мінімізувати ризики неплатежів. Проведемо аналіз сегменту ринку в якому активну участь приймає ВАТ «Укрексімбанк» та динаміку його розвитку на цьому сегменті.

В цілому ринок, що його обслуговує ВАТ «Укрексімбанк» досить швидко розвивається, що зумовлює досить непогані позиції і самого банку і його майбутніх позицій на ринку банківських послуг взагалі.

ВАТ «Укрексімбанк» багато уваги приділяє і роботі по депозитним вкладам фізичних та юридичних осіб, крім того розвивається напрямок роботи по валютним операціям.

Сьогодні ВАТ «Укрексімбанк» - це банк, що динамічно розвивається, входячи у двадцятку кращих банків України. Основними напрямками розвитку ВАТ «Укрексімбанк» є: активність операцій по кредитуванню, обслуговуванню експортно-імпортних операцій, операцій з цінними паперами, ріст статутного капіталу, нарощування депозитних ресурсів, впровадження нових технологій i продуктів.

ВАТ «Укрексімбанк» активно впроваджує європейські стандарти якості обслуговування клієнтів, нові банківські технології, динамічно реагує на ринкову кон'юнктуру, розширює спектр фінансових послуг, виходить на нові географічні ринки, активно розбудовує фiлiйну мережу, налагоджує довгострокові, взаємовигідні ділові відносини. Банк утвердив себе як стабільна i прозора структура в очах західноєвропейських фінансових кiл. Стратегічними завданнями банку на близьку перспективу є:

увійти в десятку провідних банків України за всіма показниками;

розвивати універсальність фінансової діяльності банку, розширюючи спектр послуг, що доповнюють базові банківські продукти;

бути безпечною, стабільною фінансовою інституцією з високою довірою у клієнтів та партнерів;

утверджувати імідж прозорої структури, яка здійснює діяльність згідно з чинним законодавством;

забезпечувати прибутковість діяльності та постійні доходи інвесторам, контрагентам та працівникам;

підтримувати економічний розвиток держави.

У планах банку - відкриття філій, без балансових відділень у найбільших економічних центрах регіонів України з високим інвестиційним потенціалом та надання через створену мережу повного комплексу високоякісних банківських послуг.

Аналіз активів ВАТ «Укрексімбанк» проведемо за наступними напрямками:

аналіз руху кредитів;

аналіз структури кредитів за галузями національної економіки;

аналіз забезпеченості позик;

аналіз погашення кредитів.

Аналіз руху кредитів Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» здійснюється методом балансового пов’язування і передбачає вивчення фінансової звітності (див. додаток А - додаток Б).

В основу аналізу покладено балансову модель, яка визначає взаємозалежність між показниками:

(2.1)

де: З_поч - залишки кредитних вкладень на початок балансового періоду, грн.;

З_кін - залишки кредитних вкладень на кінець балансового періоду, грн.;

Н - сума наданих за період кредитів, грн.;

П - сума погашених за період кредитів, грн. Виходячи з цієї моделі ми можемо розрахувати залишки кредитних вкладень на кінець року наступним чином (див. формулу 2.2):

(2.2)

У процесі проведення аналізу нами розраховуються на підставі балансу (див. додаток А - додаток Б) наступні показники:

рівень надання (видачі) кредитів (див. формулу 2.3);

(2.3)

де: У_{надання} - рівень надання (видачі) кредитів;

З_поч - залишки кредитних вкладень на початок балансового періоду, грн.;

Н - сума наданих за період кредитів, грн.

Рівень погашення (повернення) кредитів (див. формулу 2.4);

(2.4)

де: У_погаш. - рівень погашення (повернення) кредитів;

З_поч - залишки кредитних вкладень на початок балансового періоду, грн.;

Н - сума наданих за період кредитів, грн.;

П - сума погашених за період кредитів, грн.

співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів (див. формулу

(2.5)

де: І - співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів;

Н - сума наданих за період кредитів, грн.;

П - сума погашених за період кредитів, грн.

Оборотність кредитних вкладень (див. формулу 2.6).

(2.6)

де: h - оборотність кредитних вкладень;

Н - сума наданих за період кредитів, грн.;

З_кін - залишки кредитних вкладень на кінець балансового періоду, грн.

Аналіз руху кредитів філії ВАТ «Укрексімбанк» проводимо в динаміці за три роки (2009 р., 2010 р., 2011 р.) акцентуючи увагу на останньому 2011 році, на підставі табл. 2.1 - табл. 2.3, які побудовані за балансовим принципом.

Використавши балансову модель (див. формулу 2.1) у табл. 2.1, легко визначити вплив його елементів на зміну залишків кредитних вкладень у 2011 році (див. формулу 2.7):

(2.7)

де: ∆З_кін - абсолютна зміна залишків кредитів на кінець звітного періоду порівняно з базисним періодом, грн.;

∆З_поч - абсолютна зміна залишків кредитів на початок звітного періоду порівняно з базисним періодом, грн.;

∆Н - абсолютна зміна суми наданих у звітному періоді кредитів порівняно з базисним періодом, грн.;

∆П - абсолютна зміна суми погашених у звітному періоді кредитів порівняно з базисним періодом, грн.

12913,20 = 13642,04 + 301780,00 - 302508,84

Це означає, що збільшення кредитних вкладень банку на 12913,20 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2011 року (на 13642,04 тис. грн.) порівняно з 2010 роком та збільшення суми наданих у 2011 році кредитів на 301780,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 302508,84 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика призвела до збільшення на більш ніж 53,98 % обороту з надання кредитів у 2011 році порівняно з 2010 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року.

Рівень надання кредитів дещо випереджає рівень їх погашення, що можна вважати нормальним для фінансової ситуації 2011 року, яка характеризується інтенсифікацією кредитної діяльності банку.

Рівень погашення кредитів у 2011 році зріс на 4,47 % і є цілком достатнім для ВАТ «Укрексімбанк».

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів також характеризує кредитну діяльність позитивно. Зниження цього показника у 2011 році до 101,53 % свідчить про те, що в кредитному портфелі банку зростає частка короткострокових кредитів. Це підтверджується показником оборотності кредитів, який зріс з 4,68 до 6,51 оборотів за рік.

Балансова модель (див. формулу 2.1) використовується і у табл. 2.2. Для визначення впливу елементів кредитного балансу на зміну залишків кредитних вкладень у звітному році (в даному випадку під звітнім роком маємо на увазі 2010 рік) використовуємо формулу 2.7, яка має наступний вигляд:

∆З_кін = ∆З_поч + ∆Н - ∆П.

Тобто 13642,04 = 32441,43 + 250134,00 - 268933,39

Це означає, що збільшення кредитних вкладень банку на 13642,04 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2010 року (на 32441,43 тис. грн.) порівняно з 2009 роком та збільшення суми наданих у 2010 році кредитів на 250134,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 268933,39 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму.

Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» призвела до збільшення на більш ніж 80,96 % обороту з надання кредитів у 2010 році порівняно з 2009 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2010 року.

Таблиця 2.2 Рух кредитів, наданих Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2010 - 01.01.2011 рр.*

Показник	На 01.01.2010р.	На 01.01.2011р.	Відхилення
			Абсолютне	%
Розділ А. Звітні показники 1. Залишки кредитних вкладень на початок року, тис. грн.	73410,33	105851,76	32441,43	44,19
2. Кредити надані протягом року, тис. грн.	308966,00	559100,00	250134,00	80,96
3. Кредити погашені протягом року, тис. грн.	276524,57	545457,96	268933,39	97,25
4. Залишки кредитних вкладень на кінець року, тис. грн.	105851,76	119493,80	13642,04	12,89
Розділ Б. Розрахункові показники 5. Рівень надання кредитів, %	80,81	84,09	3,28	4,06
6. Рівень погашення кредиту, %	72,32	82,03	9,71	13,43
7. Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів, %	111,74	102,51	-9,23	-8,26
8. Оборотність кредитних вкладень, кількість оборотів за рік	2,92	4,68	1,76	60,27

Рівень надання кредитів дещо випереджає рівень їх погашення, що можна вважати нормальним для фінансової ситуації 2010 року.

Рівень погашення кредитів у 2010 році зріс на 9,71 % і є цілком достатнім для ВАТ «Укрексімбанк».

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів також характеризує кредитну діяльність позитивно. Зниження цього показника у 2010 році до 102,51 % свідчить про те, що в кредитному портфелі банку зростає частка короткострокових кредитів. Це підтверджується показником оборотності кредитів, який зріс з 2,92 до 4,68 оборотів за рік.

Таблиця 2.3 Рух кредитів, наданих Харківською філією ВАТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2010 - 01.01.2008 рр.

Показник	На 01.01.2010р.	На 01.01.2008р.	Відхилення
			Абсолютне	%
Розділ А. Звітні показники 1. Залишки кредитних вкладень на початок року, тис. грн.	73410,33	119493,80	46083,47	62,78
2. Кредити надані протягом року, тис. грн.	308966,00	860880,00	551914,00	178,63
3. Кредити погашені протягом року, тис. грн.		276524,57	571442,23	206,65
4. Залишки кредитних вкладень на кінець року, тис. грн.	105851,76	132407,00	26555,24	25,09
Розділ Б. Розрахункові показники 5. Рівень надання кредитів, %	80,81	87,82	7,01	8,67
6. Рівень погашення кредиту, %	72,32	86,50	14,18	19,61
7. Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів, %	111,74	101,53	-10,21	-9,14
8. Оборотність кредитних вкладень, кількість оборотів за рік	2,92	6,51	3,59	122,95

Балансова модель (див. формулу 2.1) використовується і у табл. 2.3. Для визначення впливу елементів кредитного балансу на зміну залишків кредитних вкладень у звітному році, тобто у 2011 році, використовуємо формулу 2.7, яка має наступний вигляд: ∆З_кін = ∆З_поч + ∆Н - ∆П.

Тобто 26555,24 = 46083,47 + 551914,00 - 571442,23

Це означає, що збільшення кредитних вкладень банку на 26555,24 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2011 року (на 46083,47 тис. грн.) порівняно з 2009 роком та збільшення суми наданих у 2011 році кредитів на 551914,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 571442,23 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму.

Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» призвела до збільшення на більш ніж 178 % обороту з надання кредитів у 2011 році порівняно з 2009 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року.

Рівень погашення кредитів у 2011 році зріс на 14,18 % і є цілком достатнім для Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк».

Підводячи підсумок вище розглянутим таблицям, стосовно руху кредитів, наданих Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк», можна зазначити, що рівень надання кредитів у 2011 році порівняно з 2010 роком зріс і відповідно до нього зріс і рівень погашення кредитів у 2011 році порівняно з 2010 роком, що позитивно характеризує кредитну діяльність Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» протягом 2011 року. Але якщо порівнювати ці роки з 2009 роком, то можна побачити загальну тенденцію зростання рівня надання і відповідно до нього рівня погашення кредитів. Також позитивно характеризує кредитну діяльність банку і загальне збільшення кредитних вкладень у 2011 році порівняно з 2010 роком та 2009 роком. Протягом 2009 - 2011 року проглядається постійна тенденція їх зростання. Позитивним для кредитної діяльності банку також є зниження співвідношення оборотів з надання і погашення кредитів та зростання оборотності кредитних вкладень у 2011 році в порівнянні з попередніми роками.

Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку. Кредитна діяльність Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» у 2011 році була спрямована на:

залучення іноземних кредитних ресурсів під гарантії, надані Кабінетом міністрів України для фінансування проектів відповідно до встановлених пріоритетів розвитку економіки в межах повноважень та функцій, визначених Агентською угодою, укладеною Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» та Кабінетом міністрів України 19 вересня 1996 року;

сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва в Україні шляхом впровадження довгострокової кредитної програми;

залучення іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування найбільш ефективних кредитних проектів, запропонованих клієнтами відповідно до напрямків кредитної політики ВАТ «Укрексімбанк».

У процесі кредитування Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» враховує вимоги НБУ як координуючої і центральної структури банківської системи України. Координація відбувається шляхом встановлення нормативів, які не може бути порушено.

Ефективність кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» залежить певною мірою від економічного аналізу кредитної діяльності, який був проведений раніше і визначається з використанням певних коефіцієнтів.

До числа важливих коефіцієнтів, на підставі яких можна дати оцінку кредитної політики ВАТ «Укрексімбанк», відноситься коефіцієнт співвідношення кредитів і депозитів, який показує процент від загального обсягу депозитів, розміщених у кредити (див. формулу 2.8).

(2.8)

Даний коефіцієнт показує, що 52,75% депозитів розміщені у кредитах банку, а також він говорить про те, що Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» використовує помірний тип кредитної політики.

При оцінці ефективності кредитної політики також враховується коефіцієнт надходжень від кредитних вкладень.

Даний коефіцієнт свідчить про те, що більшість загального доходу банку складаються доходи від кредитних операцій. Така ситуація підвищує ефективність діяльності банку в цілому.

Наступним коефіцієнтом можна визначити - питому вагу несвоєчасно повернених кредитів (див. формулу 2.10).

(2.10)

де: П_в - питома вага несвоєчасно повернених кредитів в загальній сумі

погашених кредитів;

П_рп - сума прострочених позичок;

П_кр - загальна сума погашених кредитів.

Питома вага несвоєчасно повернених кредитів, як ми бачимо, складає лише 9,4%. Це вказує на те, що кредитна діяльність банку ефективна і що більша частина наданих їм кредитів все ж таки повертається, хоча існує і не велика ймовірність їх не повернення.

Для оцінки ефективності кредитної діяльності банку також використовують коефіцієнт випередження (див. формулу 2.11).

(2.11)

де: _Кв - коефіцієнт випередження;

Т_рПА - темп росту позикових активів;

Т_рСА - темп росту сукупних активів.

Даний коефіцієнт показує, що ріст позикових активів в 1,09 рази випереджує ріст сукупних активів. Так як значення цього коефіцієнта більше 1, то це говорить про активну роботу Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» в області кредитних операцій.

При дослідженні ефективності розробки кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» важливо враховувати не тільки «чисто кредитні» показники, але і стан банку в цілому. Для цього враховуються основні положення концепції планування стабільного оптимального росту банку. Ця концепція передбачає необхідність розробки програми росту активів банку з урахуванням наступних факторів.

(2.12)

1. Здатність банку збільшувати капітал з точки зору збільшення рентабельності активів (див. формулу 2.12).

де: ROA - показник прибутковості активів;

МП - маржа прибутку;

ДА - доходність активів.

Даний показних характеризує ефективність роботи менеджерів банку і показує, що завдяки менеджменту банк отримує 1,67% прибутку на одну гривню сукупних активів.

В процесі визначення показника прибутковості активів (ROA) враховується маржа прибутку (див. формулу 2.13) та доходність активів (див. формулу 2.24).

Маржа прибутку розраховується наступним чином:

(2.13)

де: МП - маржа прибутку;

ЧП - чистий прибуток;

ОД - операційний дохід.

Даний показник складає 18,5%, що свідчить про ефективність управління витратами, а також про те, що банк може збільшувати свої доходи та розмір виплат акціонерам шляхом мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Доходність активів розраховується наступним чином:

(2.14)

де: ДА - доходність активів;

ОД - операційний дохід;

А - загальні активи.

Даний показник складає 9%, що свідчить про ефективність управління активами та про те, що банк підвищив доходність своїх активів шляхом перерозподілу активів на користь більш дохідних при умові мінімізації ризику.

. Показник прибутковості власного капіталу банку (див. формулу 2.15).

(2.15)

де: ROE - показник прибутковості власного капіталу банку;- показник прибутковості активів банку;

А - загальні активи;

АК - акціонерний капітал.

Даний показник показує, що 32,8% прибутку отримано на одну гривню акціонерного капіталу.

При оцінці ефективності проведення кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» та для управління чистим процентним доходом банку використовується GAP метод (див. формулу 2.16), який базується на розриві (дисбалансі) між активами та пасивами чутливими до змін процентних ставок.

(2.16)

де: GAP - розрив між активами та пасивами чутливими до змін процентних ставок;

ЧА - активи чутливі до змін процентних ставок;

ЧЗ - зобов’язання чутливі до змін процентних ставок.

Виходячи з формули 2.26 можна побачити, що GAP додатній. Це означає, що Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» має більше активів ніж пасивів чутливих до змін рівня процентних ставок. Таким чином управління GAP у Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» є активним (тобто спекулятивним змінам розміру GAP відповідно банківському прогнозу зміни рівня процентних ставок на ринку з метою збільшити чистий процентний дохід).

Поряд з GAP для оцінки ефективності кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» розрахуємо процентну маржу та спред в динаміці (див. додаток Г, табл. 1) та проведемо аналіз процентної маржі за рахунок певних факторів (див. додаток Г, табл. 2).

Розрахунок процентної маржі подається у формулі 2.17.

(2.17)

де: ПМ - процентна маржа;

ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Спред розраховується за формулою 2.28.

(2.18)

де: ПД -процентний дохід;

П - позики;

ПВ - процентні витрати;

Д - депозити.

Виходячи з табл. 1 та табл. 2 додатку Г можна побачити, що на базі аналізованих даних із залучених коштів та наданим кредитам відбувається постійне зростання процентних доходів та витрат. На 01.01.2008 року процентні доходи зросли на 25473 тис. грн. у порівнянні з 01.01.2011 роком та - на 32331 тис. грн. в порівнянні з 01.01.2010 роком. На 01.01.2011 року в порівнянні з 01.01.2010 роком процентні доходи зросли на 6858 тис. грн. На 01.01.2008 року процентні витрати зросли на 14495 тис. грн. в порівнянні з 2011 роком та - на 19268 тис. грн. у порівнянні з 01.01.2010 роком. На 01.01.2011 року в порівнянні з 01.01.2010 роком процентні витрати зросли на 4773 тис. грн. Так як процентні доходи протягом всього періоду переважали процентні витрати та темп їх зростання значно переважав темп зростання процентних витрат, то це обумовило позитивне значення процентної маржі і її зростання на 01.01.2008 року на 10978 тис. грн. та на 01.01.2011 року - на 2085 тис. грн. порівняно з попереднім роком.

Аналіз приросту процентної маржи показав, що за рахунок процентних доходів процентна маржа зросла, а за рахунок процентних витрат вона зменшилась.

Спред показує різницю між процентною ставкою по наданим кредитам та процентною ставкою по залученим коштам. За допомогою спреда оцінюється наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками та наскільки гостра конкуренція на ринку, на якому обслуговується банк. В даному випадку спред протягом всього періоду є позитивним, але можна побачити тенденцію до його зниження. Так на 01.01.2008 року спред значно зменшився і складає 5,65% в порівнянні з 01.01.2011 роком (7,47%) та з 01.01.2010 роком (14,12%). Таким чином спред поступово прямує до нормативного значення (1,25%), що показує ефективну політику в кредитній діяльності Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк».

Підводячи підсумок оцінки ефективності кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» можна зазначити, що банк проводить активну та ефективну кредитну політику, хоча деякі з показників не відповідають своїм оптимальним значенням, але при оцінці загальної ефективності проведення кредитної політики Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» ці відхилення не суттєві.

2.2 Порядок визначення кредитоспроможності позичальника

Для забезпечення безпеки діяльності своєї роботи, банки обов’язково проводять оцінки кредитоспроможності позичальників. Одним з таких методів являється метод, із застосуванням кредитно-депозитної інформаційної системи.

Першим етапом є оцінка фінансового стану позичальника. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог Положення НБУ, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника, яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше, ніж один раз на три місяці, а для банків - не рідше, ніж один раз на місяць.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, оборотність коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

І. Загальні положення. Аналіз фінансового стану позичальника є складовою частиною аналізу кредитного ризику при формуванні рішення про надання кредиту.

Методика оцінки фінансового стану передбачає поєднання об'єктивних даних, сформованих на підставі бухгалтерської звітності, та суб'єктивних даних, що визначаються на підставі інформації, якою вже володіє банк, та пакета документів, які подає позичальник для одержання кредиту.

Ця методика дає можливість постійно здійснювати експрес-аналіз фінансового стану позичальника, своєчасно виявляти негативні тенденції в його виробничо-фінансовій діяльності та вносити корективи в кредитні відносини. На підставі аналізу формується база даних про позичальника, що дає можливість розглядати динаміку його виробничо-фінансової діяльності.

Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи перед наданням йому позички, а в подальшому - щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника.

Оцінка фінансового стану позичальника - фізичної особи здійснюється перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або відсотками), про що позичальник повинен інформувати банк.. Аналіз та оцінка фінансового стану позичальника - юридичної особи. Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника та інформації з пакета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту.

Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами: 1-й етап - обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника; 2-й етап - оцінка і узагальнення показників та визначення класу надійності позичальника. На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи: І група - попередня оцінка позичальника; II група - показники платоспроможності позичальника; III група - показники фінансової стійкості позичальника; IV група - показники надійності позичальника.

Система показників, що характеризують фінансовий стан позичальника.

І група - попередня оцінка позичальника - здійснюється з метою визначення ринкової позиції позичальника, його взаємовідносин з банком у минулому, перспектив розвитку. До цієї групи показників належать:

Період функціонування підприємства (ФП) - кількість років з часу державної реєстрації підприємства. ФП набуває значення, що дорівнює кількості років функціонування підприємства (числове значення може бути з десятковими знаками).

Примітка: У разі функціонування підприємства 5 і більше років ФП приймає значення 5. По підприємствах, які функціонують менше одного року, ФП = 0,5.

Наявність бізнес-плану (БП) характеризує перспективу розвитку підприємства. Показник БП може набувати одного з таких значень: БП = 1 при наявності бізнес-плану; БП = 0 при відсутності бізнес-плану.

Прибуткова діяльність (ПД) - свідчить про рентабельну діяльність підприємства. Показник ПД може набувати одного з таких значень:

ПД = 3 - прибуткова діяльність за останні 3 роки; ПД = 2 - прибуткова діяльність за останні 2 роки; ПД = 1 - прибуткова діяльність за останній рік; ПД = 0 - відсутність прибутку.

Погашення позичок у минулому (ПП) - характеризує наявність або відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення кредитів.

Показник ПП може набувати одного з таких значень:

ПП = 1 - кредит погашено без проблем; ПП = 0,7 - кредит погашено після відстрочки; ПП = 0,1 - кредит прострочений; ПП = 0 - позичальник ухиляється від відповідальності. Якщо позичальник не користувався кредитами в минулому, ПП = 0,1.

Сплата відсотків за користування кредитом (СВ) характеризує наявність або відсутність фактів сплати чи несвоєчасної оплати відсотків за користування кредитом.

Показник СВ може набувати одного з таких значень:

СВ = 1 - нараховані відсотки сплачено своєчасно; СВ = 0,7 - відсотки сплачено з затримкою платежу; СВ = 0,1 - відсотки прострочені; СВ = 0 - позичальник ухиляється від відповідальності. Якщо позичальник не користувався кредитами в минулому, то СВ= 0,1.

ІІ група - показники платоспроможності позичальника Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів, чи здатний позичальник взагалі розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.

Визначення класу позичальника. Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, солідності та можливості виконувати свої зобов'язання перед банком підприємство позичальник повинно бути віднесене до одного з п'яти класів, які характеризують його надійність:

Клас А - підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

Клас Б - підприємство зі стійким фінансовим станом;

Клас В - підприємство має ознаки фінансового напруження;

Клас Г - підприємство підвищеного ризику;

Клас Д - підприємство з незадовільним фінансовим станом. Для визначення класу позичальника визначається інтегрований показник його фінансового стану, який розраховується на підставі наведених вище коефіцієнтів, їх вагових значень та вагових коефіцієнтів аналітичних груп.

2.3 Види та форми забезпечення поверненості банківських кредитів

Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава. Положення Національного Банку України "Про кредитування" лише називає види забезпечення кредиту, не роз'яснюючи особливостей їх застосування.

Види забезпечення кредиту (способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань) - це спеціальні засоби, що не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є і спосіб його забезпечення.

Виконання зобов'язань з повернення кредиту і сплати процентів за його використання може бути забезпечене порукою або гарантією. Це додаткові зобов'язання, оформлені договорами між кредитором за кредитним зобов'язанням (банком) і поручителем (гарантом) для забезпечення виконання кредитного (основного) зобов'язання.

Відповідно до ст.553 ЦК за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. На відміну від поруки, у законодавстві безпосередньо не вказується договірний характер гарантії.

Відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів" підставою для покладання відповідальності за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором є договір, укладений між банком (кредитором) і поручителем (гарантом). Тим самим Вищий арбітражний суд України підтвердив правову природу гарантії як договору, тобто двосторонньої (багатосторонньої) угоди.

Письмова форма договору поруки або гарантії повинна відповідати вимогам ЦК. Згідно з вказаним роз'ясненням одним з доказів укладення договору гарантії є письмове повідомлення (лист, телеграма, телетайпограма, телефонограма тощо) банком гаранта про те, що банк приймає від останнього гарантійний лист. Також можна вважати встановленими договірні відносини між банком і гарантом, якщо у договорі банку з позичальником є посилання на надісланий йому гарантійний лист і банк проти цього не заперечив. Якщо у кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутнє, слід вважати, що договірні відносини банку і гаранта не встановлені.

У роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів", зазначено якщо структурна одиниця одержала від юридичної особи, до складу якої вона належить, належним чином оформлені повноваження на укладення від її імені договору гарантії або поруки, тоді та обставина, що у тексті договору відсутнє посилання на те, що такий договір укладений від імені юридичної особи відповідно до наданих повноважень, як таке не може бути основою для визнання договору недійсним. У таких випадках слід вважати, що договір укладений від імені юридичної особи.

Ні чинне законодавство, ні вказане законодавство не передбачають, чи необхідне укладення окремого договору поруки чи гарантії поряд з кредитним договором, або можливе об'єднання їх у один, де поручитель чи гарант бере участь як сторона у кредитному договорі разом з банком і позичальником.

Можливі обидва варіанти правового оформлення відносин щодо забезпечення виконання кредитного зобов'язання. І на практиці має місце як укладення окремого договору поруки чи гарантії, так і залучення поручителя або гаранта як сторони кредитного договору. Укладення одного договору, учасниками якого є банк, позичальник і поручитель (гарант), є кращим варіантом.

Законодавство не містить будь-яких спеціальних вимог до змісту договору поруки або гарантії. Тому слід керуватися загальними положеннями про зміст цивільно-правового договору, викладеними у ЦК. Відповідно до ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору поруки і гарантії, за відсутності яких він не може вважатися укладеним, слід вважати, наприклад, строк повернення кредиту, його суму (частину), що зобов'язується повернути поручитель (гарант) при невиконанні зобов'язання позичальником. Тому не має юридичної чинності гарантійний лист, у якому не зазначені сума кредиту і строки його повернення, оскільки договір не може вважатися укладеним за відсутності у ньому істотних умов.

Забезпечувальна функція поруки виявляється у тому, що кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання пред'явити свою вимогу як до несправного боржника, так і до поручителя.

Вони обидва за загальним правилом несуть солідарну відповідальність у повному обсязі вимоги кредитора, включаючи сплату процентів, неустойки, судові витрати зі стягнення боргу та інші збитки кредитора, спричинені невиконанням або неналежним виконанням позичальником кредитного зобов'язання.

Однак договором поруки може бути передбачена субсидіарна (додаткова) відповідальність поручителя, що означає відшкодування ним лише тієї частини боргу, що не може бути стягнена з боржника. У разі коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання частини кредитного зобов'язання, він відповідає перед кредитором лише за цю частину.

У разі пред'явлення до поручителя вимог кредитором поручитель зобов'язаний залучити до участі у справі боржника (позичальника) для захисту ним своїх інтересів. Поручитель може оспорювати вимоги кредитора, висувати всі заперечення, які міг висунути сам боржник.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Таким чином, виконання поручителем зобов'язання замість позичальника створює правовідносини, в яких поручитель стає на місце вибулого із зобов'язання кредитодавця (банку) і одержує право зворотної вимоги (регресу) до позичальника в розмірі сплаченої поручителем суми банку. При цьому до поручителя переходять від кредитора всі документи, що підтверджують вимоги до боржника. Отже, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, і передати права, що забезпечують вимоги. Якщо кредитне зобов'язання забезпечене кількома поручителями, кожний з них набуває права регресної вимоги у розмірі сплаченої суми.

Нерідко на практиці ототожнюють поруку і гарантію. Дійсно, гарантія подібна до поруки тим, що при гарантії, як і при поруці, відповідальність за невиконання боржником зобов'язання у повному обсязі або у частині несе третя особа - гарант. Відповідно до ст.560 ЦК за гарантією банк, фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Тому гарантію нерідко розглядають як форму (різновид) поруки.

Однак, незважаючи на значну подібність, гарантія значною мірою відрізняється від поруки, що свідчить про її самостійність як способу забезпечення виконання кредитного зобов'язання.

Основною відмінністю гарантії від поруки є те, що при останній за загальним правилом настає солідарна відповідальність поручителя і боржника, а при гарантії - субсидіарна (додаткова), що застосовується лише у разі непогашення заборгованості за рахунок коштів самого боржника. Отже, звернути вимогу до гаранта банк має право лише в тому разі, якщо у позичальника немає коштів для погашення боргу (навпаки, за наявності коштів у позичальника немає підстав звертатися до гаранта з вимогою про погашення боргу). Якщо при поруці кредитору (банку) належить право вибору, до кого звернути вимогу про погашення боргу (до позичальника чи до поручителя) незалежно від наявності коштів у боржника, то при гарантії можливості такої альтернативи немає.

Гарант, як і поручитель, має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Іноді в судовій практиці пред'являються вимоги про визнання недійсним договору поруки, що забезпечує виконання кредитного зобов'язання.

Так, арбітражний суд області зупинив провадження у справі за позовом будівельного підприємства (далі - Позивач) до акціонерного банку (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору поруки. Зупинення провадження у справі мотивоване розслідуванням кримінальної справи, що провадиться стосовно керівника третьої організації, яка уклала з Відповідачем договір кредиту, виконання якого забезпечувалось порукою Позивача.

Постановою наглядової інстанції ухвалу арбітражного суду про зупинення провадження у справі залишено у силі з посиланням на ст.79 Арбітражного процесуального кодексу України, якою арбітражному суду надане право припиняти провадження у справі до вирішення відповідного питання компетентними органами.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, винесеними у справі, Відповідач звернувся до судової колегії Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов із заявою про скасування ухвали і постанови арбітражного суду та розгляду справи по суті, посилаючись на відсутність причинного зв'язку між діями керівника позичальника і Відповідача. Крім того, розслідування кримінальної справи, пов'язаної з ухиленням третьої організації від сплати податків, закінчено і порушень законності у діях посадових осіб Відповідача при видачі кредиту не встановлено.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне. У 1996 р. Відповідач надав третій організації кредит. За договором поруки Позивач зобов'язався повернути кредит у разі невиконання зобов'язання позичальником. Оскільки зобов'язання з повернення кредиту не було виконано, то рішенням за іншою справою арбітражний суд області стягнув суму основної заборгованості за кредитним договором.

Арбітражний суд області зупинив провадження у справі про визнання недійсним договору поруки у зв'язку з розглядом кримінальної справи щодо посадових осіб третьої організації - позичальника, що звинувачувалися в ухиленні від сплати податків. При цьому арбітражний суд не врахував, що третя організація не є стороною у справі про визнання недійсним договору поруки, провадження у якій припинено. Між неповерненням кредиту поручителем - Позивачем у справі - і діями посадових осіб третьої організації відсутній причинний зв'язок. Крім того, арбітражний суд в ухвалі і постанові у справі не обґрунтував неможливість вирішення спорів про визнання договору поруки недійсним до закінчення розгляду кримінальної справи, пов'язаної з ухиленням від сплати податків.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов дійшла висновку про необґрунтованість зупинення провадження у справі, що не сприяє виконанню договірних зобов'язань і одночасно збільшує розмір пені і відсотків, які підлягають стягненню у зв'язку з невиконанням договору поруки, що обчислюються на день постановлення судового рішення.

Виходячи з викладеного, судова колегія скасувала ухвалу та постанову арбітражного суду і надіслала справу на новий розгляд.

Застосуванням поруки і гарантії не вичерпуються можливості забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Поряд з порукою та гарантією або крім них можуть використовуватися інші способи, наприклад, неустойка (штраф, пеня).

Згідно зі ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойку (пеню) іноді ототожнюють з платою за наданий кредит, що полягає у процентній ставці за його використання, у той час як неустойка є додатковим обов'язком боржника і засобом майнової відповідальності.

Відповідно до п. 49 Положення Національного Банку України "Про кредитування" у кредитних договорах необхідно передбачати відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту і процентів за його використання у вигляді стягнення кредитором пені у розмірі 0,5 відсотка і більше за кожний день прострочення у встановленому чинним законодавством порядку.

Аналогічне положення передбачене у п. 7 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів". При невиконанні позичальником зобов'язання про повернення суми кредиту і процентної ставки у встановлений договором термін до нього може бути застосована майнова відповідальність відповідно до Закону України від 22 листопада 1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за умови, що конкретним договором не передбачений конкретний розмір такої відповідальності у вигляді пені.

Використання застави як способу забезпечення виконання зобов'язання докладно регламентоване Законом "Про заставу" і підлягає конкретизації у договорі застави.

Застава нерухомого майна є характерною ознакою одного з кредитів - іпотечного кредиту, передбаченого Положенням Національного Банку України "Про кредитування". Відповідно до визначення, даного у Положенні, іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

З проведенням приватизації з'являється все більше об'єктів нерухомого майна, що мають певну цінність як предмети застави при кредитуванні, особливо землі. Тому іпотечний кредит має перспективи розвитку в Україні.

Згідно зі ст. 572 ЦК в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Тобто застава - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, за яким кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами.

З прийняттям Закону України "Про заставу", який значно розширив сферу застосування застави, вона стала одним з найпоширеніших способів забезпечення виконання кредитного зобов'язання.

Однак певні обмеження щодо предмета застави залишилися для державних підприємств, що не можуть самостійно здійснювати заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, а мають право робити це лише з дозволу і на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном (ст.11 Закону "Про заставу").

Відповідно до Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 р. №163, цей Порядок поширюється на державні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію майна: відкриті акціонерні товариства, створені в процесі корпоратизації, щодо яких прийнято рішення про приватизацію; господарські товариства, засновником (учасником) яких є держава. Підприємство для отримання рішення про погодження умов договорів застави майна звертається до Фонду державного майна України (регіонального відділення) з відповідною письмовою заявою. Рішення щодо погодження умов договору застави майна підприємства приймається шляхом погодження договору застави майна (проектів договорів) Першим заступником або заступником Голови Фонду державного майна України (регіонального відділення) згідно з їх функціональними обов'язками.

Забезпечення кредитного договору заставою майна можливе двома шляхами. По-перше, договір про заставу може бути самостійним, тобто окремим стосовно кредитного договору. Вказаний шлях більш прийнятний у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно (тобто при укладенні договору іпотеки), а також транспортні засоби, космічні об'єкти, товари в обігу або у переробці, оскільки в цих випадках закон вимагає нотаріального посвідчення договору застави. При включенні умови про заставу переліченого майна до кредитного договору останній також потребує нотаріального посвідчення, що на практиці створює труднощі застосування застави для забезпечення кредитного договору.

По-друге, умови про заставу (тобто забезпечення виконання зобов'язання боржника заставою) можуть бути включені в кредитний договір. Цей шлях найбільш прийнятний у випадках, коли здійснюється застава такого рухомого майна, при якому достатньо простої письмової форми договору. Тоді в кредитному договорі вказується, що своєчасне повернення кредиту забезпечується заставою рухомого майна, визначається його склад, робиться опис, оцінка і вказується його місцезнаходження.

Визнання договору застави недійсним згідно з ЦК можливе при порушенні різних вимог законодавства про заставу як за формою, так і за змістом договору застави, зокрема у разі передання у заставу майна, що не належить заставодавцю.

Це є наслідком недотримання нотаріальної форми договору застави, якщо вона визнана законом обов'язковою для застави певного майна.

Іноді на практиці виникають спори, пов'язані з визнанням недійсною застави як способу забезпечення кредитного зобов'язання і, зокрема, що стосується тлумачення законодавства.

Так, до арбітражного суду області звернувся комерційний банк (далі - Позивач) із заявою про визнання недійсним договору застави товарів у обігу, укладеного ним з фірмою (далі - Відповідач), оскільки зазначений договір не посвідчений нотаріально. З цієї причини арбітражний суд області задовольнив вимоги Позивача.

Постановою наглядової інстанції рішення скасовано та у позові відмовлено з посиланням на те, що промислові товари і продукти харчування не належать до переліку майна, визначеного ст.13 Закону "Про заставу", щодо якого визнане обов'язковим нотаріальне посвідчення договору застави.

Позивач не погодився з прийнятою постановою, у зв'язку з чим звернувся до судової колегії Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов із заявою про скасування постанови і підтвердження прийнятого судом рішення. Свою заяву Позивач мотивував тим, що під час укладення договору застави і на момент виникнення спору діяла редакція ст.13 Закону України "Про заставу", що передбачала нотаріальне посвідчення договору застави товарів у обігу або у переробці.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, встановила таке. У 1995 р. сторони уклали кредитний договір №211, за яким Відповідачеві надано кредит. Пізніше, у 1996 р., для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторони уклали договір застави промислових товарів на суму кредиту.

У зв'язку з тим, що кредит не було повернуто, Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією про реалізацію умов договору застави, однак Позивач відмовився прийняти закладені товари, про що складений відповідний акт.

Як випливає з матеріалів справи, постанова, що оскаржується, не відповідає чинному законодавству, виходячи з такого. На ці правовідносини поширюється чинність Закону "Про заставу" (в редакції Закону від 2 жовтня 1992 p.). Відповідно до ст.13 цього Закону у випадках, якщо предметом договору застави є товари в обігу або в переробці, його нотаріальне посвідчення є обов'язковим. При недотриманні цієї умови ст. 14 вказаного Закону передбачає визнання такого договору недійсним як такого, що суперечить чинному законодавству (ст.48 ЦК 1963 p.).

Помилковим визнано наведений у постанові, що оскаржується, висновок арбітражного суду про відсутність необхідності нотаріального посвідчення договору, оскільки він ґрунтується на застосуванні ст.13 Закону "Про заставу" (в редакції Закону від 21 жовтня 1997 p.), що у силу принципу незворотності чинності Закону в часі не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з моменту укладення договору в 1996 р.

Крім того, за змістом ст.40 вказаного вище Закону промислові товари, зазначені в інвентаризаційному описі, - невід'ємній частині договору застави, є товарами в обігу, чим спростовується протилежний висновок арбітражного суду.

Необґрунтованим є також висновок постанови, що оскаржується, про те, що причиною виникнення спору послужила не відсутність нотаріального посвідчення договору застави, а відмова заставодержателя від одержання предмета застави, оскільки сам факт недотримання встановленої законом форми договору свідчить про правомірність позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

З урахуванням викладеного судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов скасувала постанову в справі, залишивши у силі рішення арбітражного суду.

Недійсність договору застави може бути обумовлена і порушенням вимог закону, коли предметом застави є майно, яке за законом не може бути закладене.

Відповідно до ст.19 Закону "Про заставу" за рахунок закладеного майна заставодержатель (за кредитним договором - банк) має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, визначеному до моменту фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, заподіяних простроченням виконання (у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати з утримання закладеного майна, а також витрати щодо здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Практичне застосування законодавства про заставу багато в чому визначається можливостями реалізації закладеного майна, що найчастіше викликає найбільшу складність. Відповідно до ст. 20 Закону "Про заставу" звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням суду, господарського суду, третейського суду, якщо інше не передбачено законом, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках, передбачених законодавством України.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Воно ґрунтується на договорі страхування ризику непогашення кредиту.

Об'єктом страхування є відповідальність страхувальника (позичальника) перед банком за своєчасне і повне погашення кредиту і процентів за його використання протягом строку, передбаченого договором страхування.

Період страхування визначається договором, виходячи із строку повернення сум кредиту при страхуванні окремих кредитів.

Розмір страхового відшкодування визначається на підставі акта про непогашення кредиту і встановленої у договорі страхування страхової суми. Після виплати банку страхового відшкодування останній поступається страховику правом регресу - вимоги про відшкодування заподіяних боржником збитків у межах виплаченого страхового відшкодування. Банк зобов'язаний передати всі необхідні для реалізації цього права документи.

Укладення позичальником і страховиком договору страхування ризику непогашення кредиту є підставою для виплати страхової суми банку, що надав кредит, лише при включенні у договір відповідної умови. Адже у договорі, укладеному позичальником і страховиком, банк є не стороною, а третьою особою (вигодонабувач), на користь якої укладений договір. Обов'язком банка є перевірка наявності у договорі зобов'язання страховика при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування банку.

У роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів" зазначено, що відповідно до ст.370 ЦК 1963 р., ч.3 ст.3 та ст. 16 Закону "Про страхування", укладаючи договір страхування, страховик має право передбачити у договорі умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема банку, від якого він одержав кредит. Отже, крім необхідності перевірки відповідності умов договору чинному законодавству, господарський суд повинен з'ясувати, чи є у договорі умова про виплату страхової суми банку, що надав кредит. За відсутності такої умови у банку немає правових підстав вимагати від страховика сплати суми неповерненого позичальником кредиту і процентів, навіть у тому випадку, якщо між страховиком і страхувальником укладений договір страхування несвоєчасного повернення кредиту. Надаючи кредит з умовою його страхування, банк має перевірити наявність у договорі обов'язку страховика у разі настання страхового випадку сплатити страхову суму банку. Підстави відмови у виплаті страхових сум перелічені у Законі "Про страхування". Однією з підстав відмови у виплаті страхової суми є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку страховику без поважних причин. Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству.

Страховик повинен відповідати за договором страхування лише у разі відсутності на рахунку позичальника кредиту достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кредитним договором. Цю обставину господарський суд виявляє при вирішенні спору (п.6.4 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів").

Можливе одночасне застосування всіх або декількох видів забезпечення кредиту (способів забезпечення виконання кредитних зобов'язань) і кредитного ризику - вибір одного з них або їх поєднання є прерогативою сторін кредитних правовідносин.

Дослідження в роботі проводилось на матеріалах Харківської філії ВАТ „Укрексімбанк”.

Отже, збільшення кредитних вкладень банку на 12913,20 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2011 року (на 13642,04 тис. грн.) порівняно з 2010 роком та збільшення суми наданих у 2011 році кредитів на 301780,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 302508,84 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика призвела до збільшення на більш ніж 53,98 % обороту з надання кредитів у 2011 році порівняно з 2010 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року.

Рівень погашення кредитів у 2011 році зріс на 4,47 % і є цілком достатнім для ВАТ «Укрексімбанк».

Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення кредитних відносин банка з позичальниками

3.1 Кредитний потенціал банка та шляхи його збільшення

До основних операцій банку, які приносять йому доходи, належать операції з розміщення грошових ресурсів, тобто активні операції. У їх складі кредитні операції традиційно розглядаються як найбільш значущі для фінансового благополуччя та стратегічного розвитку банку, оскільки становлять переважну частку його активів. Одразу зауважимо, що в центрі уваги даного дослідження знаходиться кредитування кінцевих споживачів кредитних ресурсів. Міжбанківські кредити в даному випадку залишаються поза розглядом, оскільки цей вид кредитування не є, як вже було зазначено раніше, в силу високої ризиковості інструментом реалізації довгострокових цілей банківської установи. Аналізуючи структуру кредитного портфеля банків України, можна зробити ряд узагальнюючих висновків щодо пріоритетів кредитної політики банківського сектора на сучасному етапі, а саме:

. Зростання обсягу наданих кредитів у іноземній валюті разом із високою питомою вагою цих кредитів у кредитному портфелі. Незважаючи на досягнення останнім часом певної стабільності національної грошової одиниці, кредитування у іноземній валюті залишається дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків. Рівень ставок за кредитами у гривнях майже вдвічі перевищує рівень ставок за валютними позичками (див. табл. 3.1).

Крім того, згідно чинних нормативних актів Національного банку України, резерви під кредитні ризики формуються у валюті заборгованості, що також сприяє кредитуванню банками у іноземній валюті задля уникнення знецінення суми резервів. Разом з тим, у періоди зниження курсу національної валюти такі кредити є джерелом небезпеки для банків через ускладнення у позичальників щодо їх повернення, тому мають оцінюватись під час підготовки кредитного договору більш детально.

Таблиця 3.1 Деякі показники кредитної діяльності банків України*

Показники		2008	2009	2010	2011
Кредити, надані в економіку України, млн. грн.	у національній валюті	5117	5716	10222	15436
	у іноземній валюті	3756	6071	8899	12357
	питома вага кредитів у іноземній валюті у загальному їх обсязі, %	42	52	47	44
	короткострокові	7221	9138	15700	21767
	довгострокові	1633	2645	3421	6025
	поточна діяльність	7986	10743	18048	26483
	інвестиційна діяльність	887	1044	1073	1310
Середньозважені річні процентні ставки за кредитами, %	у національній валюті	31,9	26,8	20,4	16,7
	у іноземній валюті	19	18	13,1	11,5
Прострочена та сумнівна заборгованість у кредитному портфелі, %		23.7	20.1	14.2	6.9
Кредитування у формі овердрафту, млн. грн.		44	127	359	710

. Кредитування, в основному, є короткостроковим, із переважанням кредитів у поточну діяльність суб’єктів господарювання, порівняно з інвестиційною.

Очевидно, причинами такої направленості кредитної політики банків України є збереження кризового стану реального сектору економіки. Проте необхідність розширення кредитування як основного на сьогоднішній день виду діяльності українських банків не викликає сумнівів - саме така спрямованість фінансового механізму банків, на тлі помірних темпів інфляції, повинна стати необхідним засобом підвищення їх конкурентної стійкості на довгострокову перспективу.

З метою розпізнання на початкових стадіях майбутню неплатоспроможність банку, у 1980-х роках у США була розроблена модель «GMS» (Growth Monitoring System) оцінки розвитку банків, яка передбачає прямий взаємозв’язок між швидким зростанням банківських активів та зниженням якості їх управління. Зокрема, банківським менеджерам не слід забувати про існування об’єктивно обумовленого сучасним станом фінансового ринку в Україні обмеження на обсяги довгострокового кредитування. Воно пов’язане з так званими «ножицями строків» - протиріччі між переважно короткостроковим характером вкладень у банки та одночасно потребою реального сектора у довгостроковому фінансуванні.

Багато зарубіжних банків, при визначення обсягів можливого довгострокового кредитування, користуються так званим коефіцієнтом трансформації, що визначає частку короткострокових внесків, яка може бути направлена в довгострокові вкладення. Так, французькими банками розрахунок коефіцієнта трансформації здійснюється за формулою:

, (3.1)

де К - коефіцієнт трансформації;- короткострокові банківські позики та вкладення;- обсяг короткострокових вкладень у банк.

В українській банківській практиці аналогом величини S є дебетовий оборот по рахунках короткострокових позик та інших короткострокових вкладень із терміном до одного року, аналогом величини R - кредитовий оборот по депозитних рахунках терміном до одного року, включаючи рахунки «до запитання». Тоді обсяг довгострокових вкладень може бути розрахований за формулою:

ДВ = К х КД, (3.2)

де ДВ - обсяг довгострокових вкладень;

К - коефіцієнт трансформації;

КД - обсяг короткострокових депозитів.

Економічне значення вищенаведених формул полягає в тому, що та частина короткострокових пасивів, яка не використана для розміщення в короткострокові активи, може бути направлена у довгострокові вкладення. Це твердження, звичайно, більшою мірою справедливе для стабільних економік, обсяги ж довгострокового кредитування у вітчизняних умовах необхідно коригувати з урахуванням їх покриття відповідними за термінами вкладами. Як вважають деякі автори, межа оптимального співвідношення між позиками та депозитами становить 70-80%.

Ситуація «А»: Sd > Dd, Sc > Dc;

Ситуація «B»: Sd < Dd, Sc > Dc;

Ситуація «С»: Sd > Dd, Sc < Dc;

Ситуація «D»: Sd < Dd, Sc < Dc,

де Sd - пропозиція ресурсів вкладників на депозитному ринку;

Dd - попит на ресурси з боку банку (обсяг залучення депозитних коштів);

Dc - попит на кредити зі сторони клієнтів;

Sc - пропозиція кредитів банком (обсяг кредитування).

Умовою вибору рішень є розміщення банком залучених коштів у активні операції в повному обсязі (Sc = Dd). Так, при збільшенні на ринку пропозиції коштів Sd (ситуації «А» та «С»), за умови зростання реального попиту на кредитні ресурси (ситуація «С»), банк матиме можливість прибуткового розміщення ресурсів. Спростивши систему обмежень, що відповідає такому розвитку подій, маємо:

< Sd (3.3)< Dc

Таким чином, прогнозований обсяг банківського кредитування має орієнтуватись на мінімальне значення серед величин пропозиції ресурсів на ринку вкладів та попиту на кредитні ресурси з боку суб’єктів господарювання. Так, якщо пропозиція вкладів перевищуватиме попит на кредити, необхідно контролювати обсяги залучення ресурсів з метою уникнення надмірної концентрації депозитів та їх суцільного застосування при проведенні активних операцій. Протилежний варіант є більш простішим, оскільки базуватиметься на безпосередньому визначенні обсягів кредитування на основі пропозиції вільних коштів на ринку.

На нашу думку, ситуація «С» для банку є найкращою з усіх можливих, оскільки розширення ділової активності на тлі сприятливих тенденцій (збільшення пропозиції та попиту на ресурси) підвищуватиме як ефективність фінансового механізму банку через широкі можливості щодо маневрування капіталом, так і конкурентну роль банківської установи.

У випадку зниження реального попиту на кредити з боку учасників ринку при зростанні обсягів кредитних ресурсів (ситуація «А»), за інших рівних умов банк змушений буде скорочувати залучення коштів через відсутність реальних каналів їх прибуткового розміщення. Після спрощення обмежень, властивих цій ситуації, отримуємо:

Dc < Sc < Sd (3.4)

Очевидно, що кредитування банком в умовах зменшення реального попиту на позикові кошти та зростання пропозиції вільних ресурсів має бути більш привабливим для потенційних позичальників (зниження процентних ставок, продовження строку дії кредитних договорів), що відображає нерівність Dc < Sc, інакше банк не використає повною мірою сприятливу ринкову кон’юнктуру.

Аналогічно відбувається вибір оптимального обсягу кредитування в умовах скорочення пропозиції вкладів на ринку (ситуації «В» та «D»). У ситуації «В» вищезазначені обмеження зводяться до наступних:

Sd < Dd< Dd (3.5)

Виходячи з цього, попит на ресурси з боку банку Dd (а значить і обсяги можливого кредитування) доцільно орієнтувати на максимальну величину з-поміж пропозиції вкладів та попиту на кредити. У випадку перевищення попиту клієнтів на кредити (нерівність Sd < Dc) перед пропозицією вкладів на ринку, банку слід здійснити заходи щодо розширення своєї присутності на депозитному ринку, оскільки існує можливість щодо прибуткового розміщення коштів. Перевищення ж пропозиції вкладів над попитом на кредити представляє собою вже зазначений варіант ситуації «А».

Нарешті, спрощення обмежень ситуації «D» до вигляду Sd<Dd<Dc відображає необхідність для банківських менеджерів, при зниженні пропозиції вкладів на ринку вільних ресурсів, виважено планувати обсяг можливого кредитування, з тим щоб він не перевищив реальний попит потенційних боржників на кредити.

При цьому банківським менеджерам слід враховувати, що залежність обсягу залучених банком депозитів та наданих кредитів від розміру процентної ставки, як показує практика, носить нелінійний характер. Зокрема, в сучасних умовах можна спостерігати обернено пропорційну залежність обсягу депозитних і кредитних вкладень в Україні від ставки відсотка (див. табл. 3.2): при зниженні процентної ставки має місце як збільшення темпів приросту депозитних, так і кредитних вкладень, хоча з точки зору економічної теорії ефективність таких дій ринкових суб’єктів є нижчою, ніж при зростанні проценту.

Таблиця 3.2 Процентні ставки банків за кредитами та депозитами у національній валюті у січні 2011 року, % річних*

Ринок	Показники	Значення
На міжбанківському ринку	За кредитами, наданими іншим банкам	2,3
	За кредитами, отриманими від інших банків	2,3
	За депозитами розміщеними в інших банках	4,3
	За депозитами, залученими від інших банків	4,3
На небанківському ринку	За кредитами	14,2
	За депозитами	8,0

У зв’язку з цим, фінансовий механізм кредитної активності банківських структур в перехідних економіках повинен бути орієнтований не лише на кон’юнктурні коливання попиту та пропозиції ресурсів, а і на динаміку макроекономічних тенденцій (рівня доходів населення, схильності до заощаджень), що чинять значний вплив на обсяг вільних ресурсів на ринку.

Слід відмітити, що формування та оптимізація обсягу кредитного портфеля на базі прогнозованих масштабів ресурсного забезпечення має одночасно враховувати і параметри ризику кредитних вкладень, оскільки «чим вищий темп зростання портфеля кредитів, тим нижчою є середня якість кредитного внеску. Кредитний ризик для банківської діяльності є об’єктивним та не залежить від ринкової позиції банку. Сфери впливу на ринку першокласних позичальників, як правило, чітко розділені, і переділ їх відбувається досить рідко, тому збільшення, скажімо, крупним банком своєї частки на ринку можливе за рахунок кредитування позичальників більш низького класу кредитоспроможності.

Разом з тим, банки з невисокою часткою ринку також зазнають ризику внаслідок невисокої прихильності солідних клієнтів та необхідності роботи з найризикованішими сегментами. Ситуація часто загострюється через тиск з боку крупних акціонерів, що нав’язують щодо себе політику пільгового кредитування та ризикованих вкладень. Цілком виправданий підхід за таких обставин - вважати кредити акціонерам (або іншим пов’язаним з банком особам) некомерційними, а можливе неповернення заборгованості розглядати як капітал, переданий афілійованій (пов’язаній) стороні.

Слід зазначити, що здатність банку брати на себе ризики може бути визначена лише в масштабах банківської установи у цілому, а не в межах окремих операцій, у зв’язку з чим управління кредитними ризиками має враховувати, крім окремого, одиничного і загальний ризик банку, пов'язаний із сукупністю банківських позичок, тобто кредитним портфелем. Регламентується Національним банком України через систему економічних нормативів (зокрема, це нормативи Н7-Н10), що безпосередньо обмежують максимальний розмір заборгованості та роблять її диверсифікацію неминучою.

На нашу думку, більш прийнятною є диверсифікація одночасно суми та строків кредитної заборгованості. Так, надання значного кредиту одному позичальнику на тривалий термін несе незрівнянно більший ризик для стабільності фінансового механізму банківської установи, ніж поетапне кредитування на ту ж суму та термін. Це сприятиме істотному зниженню ризику за рахунок підвищення оперативності прийняття рішень при можливому погіршенні стану фінансово-господарської діяльності боржника, коли подальше кредитування потребуватиме додаткового забезпечення, або у разі несподіваних змін кон’юнктури ринку, що вимагатиме підвищення плати за кредит чи скорочення терміну наступного траншу (при високих інфляційних очікуваннях).

Що стосується диверсифікації кредитної діяльності через збільшення кількості позичальників, то на її ефективність напряму впливатиме ступінь взаємозалежності позичок, що складають кредитний портфель банку. Найвищий ефект досягається при кредитуванні позичальників, що працюють в галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу (зростання чи спад). При цьому зниження доходів за певною групою клієнтів буде компенсуватись підвищенням доходів від обслуговування інших, що стабілізуватиме доходну базу банку.

.2 Робота з проблемною заборгованістю

Виникнення проблемних кредитів тісно пов’язані із запровадженою політикою щодо управління активами та пасивами банку. На українському ринку спостерігаються коливання ставок та інфляційних темпів, тому головне для банку - встановити таку ставку по кредитах, яка не призведе до появи проблемних позик, а з іншої сторони, буде надавати можливість для залучення депозитів під ставки, які представляють інтерес для вкладників. Найменше відхилення від оптимальної структури ставок призведе до краху кредитного менеджменту і кредитної політики банку та його підрозділів.

Рис. 3.1. Динаміка проблемних кредитів ВАТ «Укрексімбанк» за 2005-2011 роки

ВАТ «Укрексімбанк» незважаючи на своє стійке фінансове становище та прибуткову кредитну діяльність має в своєму кредитному портфелі частку проблемних кредитів.

Виникнення проблемних кредитів тісно пов’язані із запровадженою політикою щодо управління активами та пасивами банку. На українському ринку нерідкі коливання ставок та інфляційних темпів, тому головне для банку - встановити таку ставку по кредитах, яка не призведе до появи проблемних позик, а з іншої сторони, буде надавати можливість для залучення депозитів під ставки, які представляють інтерес для вкладників. Найменше відхилення від оптимальної структури ставок призведе до краху кредитного менеджменту і кредитної політики банку та його підрозділів.

Іноді складається ситуація, коли працівники банку у недостатній мірі контролюють кредит та діяльність позичальника і тим самим пускають на самоплив усю подальшу роботу з ним. Іноді зустрічається і конфлікт інтересів, коли великі компанії, одержавши кредит, відмовляються надавати працівникам банку звітність, мотивуючи свої дії можливістю розголошення комерційної таємниці. Так чи інакше відчуття постачальником того, що його контролюють, зупиняє багатьох підприємців від порушень кредитних угод. Іноді в приватних бесідах з позичальниками виявляється, що у останніх неодноразово були можливості зробити для банку кредит проблемним, але із-за свідомості, що всі справи знаходяться під контролем банку, їм доводилось відмовлятися від поганих задумок. Так чи інакше, сьогодні головним лихом для ВАТ «Укрексімбанк» стає погана загальна економічна ситуація в державі та кон’юнктурні коливання на галузевих ринках.

Для того, щоб запобігти виникненню проблемних кредитів в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» фахівці кредитних відділів вже на початковій стадії більш ретельно оброблюють інформацію щодо позичальника, проводять співбесіди з позичальником з приводу видачі кредитів та їх цілеспрямованості.

Для зменшення частки проблемних кредитів у кредитному портфелі банку фахівці відділу по роботі з проблемними кредитами вже сьогодні застосовують певні методи управління проблемною заборгованістю, які спрямовані на мінімізацію збитків за кредитними операціями банку.

Основним методом управління проблемною заборгованістю, який застосовується в ВАТ «Укрексімбанк» є метод реабілітації, який полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Існує також метод ліквідації, але ВАТ «Укрексімбанк» використовує його лише в окремих випадках, оскільки метод ліквідації не є найкращим варіантом вирішення проблемної заборгованості як для банку так і для позичальника.

Важливою складовою управління проблемною заборгованістю, яка застосовується ВАТ «Укрексімбанк» є проведення перевірок стану банківського кредитного портфелю службами внутрішнього аудиту. Ці перевірки проводяться незалежними внутрішніми аудиторами. Перевірки не підвідомчі і не пов’язані з кредитним відділом банку. Вони підпорядковуваються лише внутрішньому контролеру банку. Результати аудиторської перевірки відображаються у спеціальному звіті, в якому дається оцінка якості всього кредитного портфеля на час проведення перевірки та загальна характеристика роботи персоналу і керівного складу кредитного відділу. Звіт надається керівництву банку та керівникам його підрозділів. Водночас із оцінкою кредитного портфеля аудитори надають рекомендації щодо удосконалення роботи кредитного підрозділу.

Також ВАТ «Укрексімбанк» для зменшення можливості виникнення проблемних кредитів використовує різні види забезпечення, виходячи з загальної економічної ситуації в Україні.

Якщо позика надана під заставу майна, ВАТ «Укрексімбанк» задовольняє свої вимоги за рахунок вартості цього майна у порядку, визначеному договором.

У разі надання позики під гарантію ВАТ «Укрексімбанк» стягує суму боргу з рахунку гаранта.

Якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), ВАТ «Укрексімбанк» отримує страхове відшкодування від органів страхування у межах строків, визначених правилами страхування.

Останнім часом ВАТ «Укрексімбанк» в якості забезпечення позики застосовує гарантії та страхове свідоцтво (поліс), оскільки вони є більш доцільніші в сучасних умовах розвитку економіки України.

Для забезпечення надійності кредитів ВАТ «Укрексімбанк» також практикує одночасне укладення таких договорів, як:

кредитного;

про купівлю-продаж майна;

попереднього договору про зворотний викуп майна.

Але незважаючи на досить ефективну роботу фахівців щодо управління проблемною заборгованістю в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» все ж таки залишається певна частка проблемних кредитів.

Для того, щоб мінімізувати або зовсім вилучити частку проблемних кредитів з кредитного портфеля ВАТ «Укрексімбанк» необхідно в першу чергу звернути увагу на персонал відділу по роботі з проблемними кредитами, який повинен складатися з фахівців високої кваліфікації та спеціальної підготовки. Фахівці повинні володіти психологічними прийомами та мати практичний досвід роботи в екстремальних умовах. Це дасть змогу банку діяти швидше з приводу повернення проблемних кредитів.

Також ВАТ «Укрексімбанк» повинен удосконалити вище наведені методи та шляхи щодо управління проблемною заборгованістю. Це дасть змогу підвищити ефективність кредитної політики банку в цілому.

Як вже зазначалось вище ВАТ «Укрексімбанк» використовує різні види забезпечення позики, але забезпечення позики ще не гарантує її повернення. Тому банк може застосовувати такий нетрадиційний поки що спосіб забезпечення, як передача майна боржника (чи третьої особи) банкові до повернення кредиту і виплати відсотків за ним.

Отримання права власності на майно боржника дає ВАТ «Укрексімбанк» багато переваг порівняно з іншими способами забезпечення, передусім - із заставою. Адже передбачені законодавством обмеження, численні процедурні формальності щодо застави не дають достатньої впевненості в оперативному та повному задоволенні банком своїх вимог шляхом реалізації заставленого майна. Право ж власності на майно боржника розширює можливості кредитора.

Також ВАТ «Укрексімбанк» може зарахувати виручку від реалізації застави (не перевищуючи суму заборгованості) на позичковий рахунок позичальника, обминаючи його розрахунковий рахунок аж до повного погашення кредитного боргу.

Якщо позичальник не має реальних перспектив розрахуватися найближчим часом, ВАТ «Укрексімбанк» залежно від форми забезпечення кредиту повинно застосовувати різні способи примусового стягнення боргу та відсотків за ним.

Оскільки юридичним власником позикових коштів є банк, йому належить право активного впливу на позичальника у разі виникнення нестандартних ситуацій. Так, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором і ставить під загрозу своєчасне та повне погашення заборгованості й відсотків, а також якщо виявлено факти надання неправдивої звітності чи порушень клієнтом правил ведення бухгалтерського обліку, банк має право:

призупинити подальше надання кредиту, передбаченого умовами кредитного договору (зазначимо, що цим правом банк може скористатися лише після того, як клієнта було попереджено, але він не вжив відповідних заходів щодо ліквідації виявлених недоліків);

своїм розпорядженням пред’явити до сплати частину боргу, що залишилася за кредитом (якщо клієнт не зробив чергового внеску на погашення кредиту і нема надії на своєчасні розрахунки із банком).

У процесі проведення кредитних операцій ВАТ «Укрексімбанк» має систематично аналізувати склад та структуру наданих позик. Від структури та якості кредитного портфеля банку значною мірою залежать стійкість, репутація та фінансовий успіх банку. Тому йому необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів, виявляти відхилення від цілей кредитної політики.

ВАТ «Укрексімбанк» повинно застосовувати диференційований підхід до контролю за якістю кредитного портфеля. Суть цього підходу полягає в тому, що найнадійніші позики перевіряються раз на рік, або раз на півроку, а проблемні - аналізують і контролюють постійно.

Також з приводу поліпшення ситуації щодо управління проблемною заборгованістю у ВАТ «Укрексімбанк» повинна застосовуватися система подвійного кредитного контролю, яка використовується при аналізі і затвердженні кредитів. Відповідно, кредит спочатку повинен аналізуватися фахівцем, безпосередньо відповідальним за даний кредит, а потім затверджуватися особою, що має відповідні повноваження.

При контрольній перевірці ще раз аналізують відповідність даної позики цілям кредитної політики банку, кредитоспроможність клієнта. Тому банк повторно присвоює позиці кредитний рейтинг. Класифікація позик за рейтингом допомагає банку контролювати склад кредитного портфеля, з’ясовувати причини погіршення його якості та вживати відповідних заходів.

Підводячи підсумок можна визначити певні заходи, які повинні застосовуватися ВАТ «Укрексімбанк» для комплексного вирішення питання проблемної заборгованості. До таких заходів відносяться:

реструктуризація проблемних боргів;

стимулювання створення банківських холдингів, передусім у сфері агропромислового комплексу. Звичайно, аби холдинг мав сенс, для нього передбачаються умови сплати податків за єдиним консолідованим балансом та надаються певні пільги зі сплати податків на період становлення. Водночас, щоб запобігти холдинговому монополізму, обмежується його частка на певному сегменті ринку чи на ринку в цілому;

виключення зміни відсоткової ставки за довгостроковими кредитами та визначення її на основі ставки НБУ на момент кожної сплати відсотків;

систематичне переглядання структури кредитного портфеля та проведення постійної роботи з клієнтами щодо погашення проблемної заборгованості;

налагодження постійного моніторингу проблемних клієнтів;

частіше укладати замість угоди про заставу угоду про зворотний викуп предмету запропонованої застави, що сприятиме більшій зацікавленості позичальника у погашенні чи недопущенні проблемної заборгованості;

дозволити банку оформляти цей вид заборгованості векселями власної емісії, що знизить залежність банку від наслідків впливу непогашення заборгованості в повному обсязі;

кредитування клієнтів певними траншами під виконання ними вимог банку та за результатами діяльності на ринку і залежно від потреби позичальника в тій чи іншій кількості кредитних ресурсів.

ВАТ «Укрексімбанк» в роботі з проблемними кредитами повинен користуватися наступним: кожний проблемний кредит сьогодні - це загублений для банку клієнт завтра. І тому, щоб не губити клієнтів у майбутньому ВАТ «Укрексімбанк» вже сьогодні поступово знижує частку проблемних кредитів у своєму кредитному портфелі.

Зниження частки проблемних кредитів в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» свідчить про підвищення ефективності проведення кредитної політики.

Підхід до оптимізації роботи кредитного відділу може базуватися на методах статистичної теорії ухвалення рішень.

Функцію ухвалення рішення можна навести у вигляді

А ={1,0}. (3.6)

На підставі аналізу всіх наявних у розпорядженні банку відомостей обирають рішення А=1 - надавати ІА=0 - не надавати кредиту певному позичальнику. Оскільки аналізовані дані, можуть бути не тільки неповними, а й випадковими, - прийняте рішення теж матиме випадковий характер. Випадкові події, що відповідають цим рішенням, позначимо відповідно А^ і An. Водночас прийняті рішення можуть не відповідати дійсним рисам позичальника, який на момент розрахунку міг виявитися платоспроможним - подія а1 і неплатоспроможним - поділ а0. При цьому можливі чотири ситуації випадкових подій «рішення» та «умови» для кожної розглянутої ситуації:

а1 а1 - правильне надання кредиту;

а0 а1 - необґрунтована відмова в кредиті;

а1 а0 - неправильне надання кредиту;

а0 а0 - обґрунтована відмова в кредиті. Можливим показником ефективності ухвалення рішення про кредитування є ймовірність суміщення подій р(Аn, А^), де п, т = 0,1. Кожна з імовірностей суміщення зводиться до добутку умовної ймовірності рішення р(А^А^) та ймовірності умови р(А^), тобто

р(АnА^)=р(А^)р(А^). (3.7)

Імовірності умови наявності якостей платоспроможності р(«Аі) чи неплатоспроможності р(Аn), що є апріорними, здебільшого невідомі. Умовні ж ймовірності рішень р(А^А^) можуть бути оцінені експериментальне або шляхом розрахунку. Тому саме вони, а не ймовірності ситуацій сполучення можуть бути використані як показники ефективності ухвалення рішень про кредитування.

Так, для випадку платоспроможності позичальника вводять, зокрема, умовні ймовірності правильного кредитування:

D=p(A^) (3.8)

і необґрунтованої відмови

D - р(Ао\А1)= 1 - D. (3.9)

У разі неплатоспроможності позичальника вводять умовну ймовірність неправильного кредитування:

F = р(А^\А0). (3.10)

і зрідка умовну ймовірність правильної відмови в кредитуванні

F= P(A0\AQ) = I - F. (3.11)

Загальнішим показником є середній ризик помилок кредитування - усереднена «плата» за помилки кредитування.

Завданням оптимізації ухвалення рішень про доцільність кредитування є зниження умовних ймовірностей помилкових рішень DiF відповідно до прийнятих критеріїв. Вимоги зниження обох умовних імовірностей помилок суперечливі. Так, завжди можна домогтися значення D = 0:

достатньо надавати кредити всім бажаючим, але тоді F зростає до одиниці. Можна домогтися значення F = 0, не надаючи кредитів нікому, тоді до одиниці зростає D.

Подібних крайнощів уникають використанням критерію мінімуму середнього ризику Д= min. На його основі можна визначити й інші критерії оптимальності, наприклад, ваговий критерій оптимальності, який мінімізує суму помилок обох видів:

D+IQ →min, (3.12)

де iq ваговий коефіцієнт. Mодифікуємо запис вагового критерію:

D-IyF = max. (3.13)

Обмежуючи умовну ймовірність помилкової тривоги F > FQ зверху, отримаємо відомий критерій Неймана-Пірсона, відповідно до якого оптимальною буде стратегія, що забезпечує максимальну кількість вдалих кредитів за умовної ймовірності безповоротних кредитів, не вищої від заданої ймовірності Fy.

Оптимізація в цьому випадку полягає у виборі найдоцільнішого правила прийняття рішень «так», «ні» з позицій вагового критерію. Частоту ймовірності появи платоспроможних і неплатоспроможних позичальників вважатимемо відомими і позначимо Рn(і), де і - значення їхньої якості з допустимої множини І.

З теорії прийняття рішень відомо, що необхідно сформувати вираз:

І(і) = Р^(і)/ Р^(і). (3.14)

який називають «відношенням правдоподібності», тобто відношення частоти ймовірностей того самого набору характеристик позичальника за двох гіпотез: наявності платоспроможного і неплатоспроможного позичальника. Відношення (3.14) характеризує правдоподібність гіпотез про платоспроможність чи неплатоспроможність позичальника, зростаючи в першому й зменшуючись у другому випадку. Графічну інтерпретацію дії оптимального вирішального правила А^ для одномірного випадку наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Одномірний випадок розподілу ознакового простору І згідно з оптимальним правилом прийняття рішень

Отже, оптимальна вирішальна функція А(і) повинна приймати значення 1, якщо>0, і 0 у протилежному випадку.

Таким чином, застосовуючи даний підхід, можна оптимізувати вибір кандидатів на надання кредитів.

Розглянемо приклад.

Після настройки двох моделей, що полягала у вирішенні задачі оптимізації надання кредиту, були отримані функції належності, що відповідають чотирьом умовним ймовірностям (див. табл. 3.3). Визначити ризик кожного з отриманих інвестиційних проектів.

Таблиця 3.3*

Умова	а1 а1	а0 а1	а1 а0	а0 а0
Функція належності для клієнта А	0,454	0,335	0,221	0,688
Функція належності для клієнта В	0,532	0,305	0,262	0,621

Використавши (3.14), розрахуємо ступінь ризику за кожним із клієнтів:

І(А)=1-(|2*0,454-1|+|2*0,335-1|+|2*0,221-1|+|2*0,688-1|)=0,581,

І(B)=l-(|2*0,532-l|+|2*0,305-l|+|2*0,262-l|+|2*0,621-l|)=0,554.

З отриманих результатів видно, що перший клієнт є більш ризикованим за другий, оскільки для нього відношення правдоподібності є більшим.

Наступний етап оптимізації діяльності кредитного підрозділу пов'язаний з раціональним вибором максимально допустимої частки безповоротних кредитів F.

На підставі його аналізу можна дійти висновку, що для підвищення прибутковості кредитування необхідно, в першу чергу, знижувати ймовірність надання безповоротних кредитів. Але, як випливає з наведеного аналізу, зниження ймовірності F призводить до відповідного зменшення ймовірності D, що в кінцевому рахунку еквівалентно скороченню кількості потенційних позичальників і відповідному зниженню ефективного кредитного попиту.

Узагальнюючи проведений аналіз на довільну кредитну операцію, можна вирізнити такі моменти:

рентабельність операції зазвичай прямо пропорційна пов'язаному з нею ризиком;

вигідність операції обернено пропорційна попиту на неї чи, іншими словами, ймовірності її успішного проведення.

У разі ухвалення рішення в багатокритеріальній ситуації доцільно скористатися методом Парето. Для ілюстрації застосування даного методу на рис. 3.3 наведено можливі кредитні операції в просторі ознак «ризик - рентабельність» у два моменти часу.

Кредитні операції, що потрапили в заштриховану область, можуть бути прийняті до реалізації менеджером кредитного відділу. Через те що банк практично завжди працює в умовах дефіциту ресурсів, із усіх можливих кредитних операцій обирають найприйнятніші.

Відповідно до принципу парето-оптимальності у першу чергу приймають до виконання кредитні операції, які знаходяться на правій нижній межі множини допустимих операцій. Порядок вибору - починати із самих правих чи самих нижніх кредитних операцій - також визначається стратегічною політикою банку.

Рис. 3.3. Динамічний парето-оптимальний підхід

а, б - відповідно моменти часу; 1,3 - гранично допустимі значення рентабельності й ризику відповідно, обумовлені нормативними документами і поточною політикою (стратегією) банку; 2 - межі тактичної прийнятності можливих операцій.

Наступний момент, який потрібно враховувати в разі ухвалення рішення, полягає в тому, що множина прийнятних кредитних операцій має динамічно змінний характер. Найвигідніші пропозиції можуть бути актуальними лише на деякому обмеженому інтервалі часу.

Таким чином, менеджер, який працює в умовах постійного дефіциту ресурсів, повинен враховувати не лише наявні можливості поточних операцій, а й імовірність появи вигідніших операцій у наступний момент часу.

Одна з найважливіших особливостей кредитних відносин - безперервність у часі, тобто їх багаторазове повторення з тими самими чи різними клієнтами. Це означає неприйнятність ухвалення статичних рішень. Щоб визначити межі й характер змін динамічних властивостей, необхідно конкретизувати варіації чинників, які характеризують ендо- і екзосистеми в разі переходу в новий стан. У динамічних моделях здебільшого увага зосереджується на процесах зростання. Але у банківському менеджменті, й управлінні кредитами зокрема, основними є процеси розвитку, тобто багатобічного зростання в просторі економічних чи соціоекономічних параметрів. Проте процеси зростання фазових змінних у разі управління кредитним портфелем з достатнім ступенем адекватності (принаймні на нетривалих часових інтервалах) можна характеризувати двома величинами - зміною ресурсів і швидкістю цих змін.

На практиці не завжди можна успішно погодити між собою обрані показники якості. Це означає, що різні критерії ефективності зумовлюють різні стратегії управління. Вибір критеріїв, оцінка доцільності їх використання, збільшення чи скорочення їх кількості, аналіз точності, повноти і вірогідності одержуваних результатів, визначення меж зміни вхідних даних і параметрів - основні етапи управління.

Традиційними підходами до вирішення завдань багатокритеріальної оптимізації є побудова певної функції корисності або перетворення низки критеріїв на обмеження. Наприклад:

максимізувати прибутковість активів (інші нормативи і показники перетворюють на обмеження);

цільова функція - ліквідність (нормативи ліквідності ранжовані, інші нормативи і показники перетворюють на обмеження);

двовимірна оптимізація за параметрами «прибутковість - надійність» («прибутковість - ризик»).

За однокритеріальної постановки завдання залишаються без відповіді важливі питання: якою ціною це досягається і якою мірою погіршуються інші критерії якості. Й узагалі, чому перевагу віддають цьому, а не іншому критерію. Розміщуючи реальне багатокритеріальне завдання управління кредитними ресурсами в простір однокритеріального, фактично ми підмінюємо одне завдання іншим, що має мало спільного з вихідним. У разі оптимізації за одним критерієм одержують одні результати, за іншим - інші, одночасно за двома - треті, й так далі. Очевидно, що у всіх випадках необхідно прагнути до одночасного обліку всіх основних локальних критеріїв якості. Тому необхідно проводити аналіз, що дає змогу:

виявляти критерії, значення яких мало змінюються;

виявляти залежні чи, навпаки, суперечливі критерії й визначати їх взаємозв'язок;

визначати вплив параметрів стану системи на критерії якості й у деяких випадках поліпшувати значення певних критеріїв, коригуючи параметри обмежень.

Розглянемо приклад взаємозв'язку критеріїв. Прибутковість активів, зумовлена відношенням чистого прибутку до сукупних активів, характеризує управління ресурсами. Прибутковість капіталу банку визначається відношенням чистого прибутку до власних коштів. З огляду на те, що в обидва співвідношення входить та сама величина чистого прибутку, можна, наприклад, прибутковість капіталу виразити через добуток прибутковості активів та відношення сукупних активів до власних коштів. Отримана залежність характеризуватиме взаємозв'язок ризикованості операцій і прибутковості активів.

У конфліктних ситуаціях (за суперечливості критеріїв) доцільніше приймати рішення шляхом одночасного обліку критеріїв і мінімально можливого перетворення їх на обмеження. Це твердження випливає з того, що невеликим відхиленням від оптимального значення одного параметра можна пожертвувати заради значного поліпшення іншого (в разі одномірного критеріального простору таких можливостей немає).

Найважливішим результатом є визначення допустимої множини траєкторій змін станів кредитної системи і, як наслідок, - множини парето-оптимальних, тобто недомінуючих за жодним з обраних критеріїв, рішень.

Набагато складніша інша ситуація. Припустимо, що жодне з множини парето-оптимальних рішень не влаштовує кредитного менеджера. Наприклад, у разі відсутності достатньої кількості ресурсів, що розподіляються, і нераціональності залучення через часові та вартісні обмеження або в разі недостатнього попиту на оптимальні за обсягами і термінами кредити необхідно використовувати інші структурні схеми управління кредитами.

Спектр можливих модифікацій може бути широким: крім форм і методів кредитування, повинні обговорюватися й інші активні операції, тобто горизонтальні ресурсні й інформаційні зв'язки. Аналізуючи парето-оптимальні рішення, необхідно оцінювати складність проекту, його надійність, економічність та інші чинники. На підставі цієї інформації вибирають найкращу структурну схему. Дослідження допустимої множини завжди дає багато приводів для міркувань, створює передумови для багаторазової зміни уявлень про важливість певних критеріїв, інших варіантів внутрішнього стану системи і впливу зовнішніх параметрів. При цьому опосередковано враховується ще низка чинників, не формалізованих раніше.

Рішення про вибір обсягів кредитів та їх видів не можуть прийматися ізольовано одне від одного. Для одержання оптимальних рішень необхідний інтегрований підхід. Але він не може бути реалізований без певної декомпозиції завдання в межах ієрархічної системи, в якій рішення нижніх рівнів ієрархії погоджені з рішеннями верхніх рівнів. Більш того, протягом деякого часу повинні бути погоджені й горизонтальні зв'язки.

Таким чином, декомпозиція цілей, завдань кредитного менеджменту, шляхів їх досягнення і агрегування є найважливішими етапами динамічної компенсації активно-пасивного дисбалансу.

Будь-яке багатоетапне завдання раціонального управління можна вирішувати по-різному: або шукати відразу всі управляючі впливи на всіх етапах, або будувати оптимальне управління крок за кроком. Другий спосіб, безумовно, простіший, особливо в разі великої кількості етапів прийняття управлінських рішень: оптимізація їх для одного етапу здебільшого простіша від оптимізації всього процесу. Більш того, такий підхід дає змогу фіксувати проміжні стани (чи їх набори) як проміжні орієнтири. У випадках різких відхилень від намічених траєкторій, саме враховуючи ці стани, варто вибирати нові послідовності управляючих впливів.

3.3 Кредитний ризик та його вплив на ліквідність банка

Ринкова трансформація економіки України в усіх сферах діяльності, в тому числі банківській, пов'язана зі значними труднощами і суперечностями. Переважної частини невдач, які виникають при цьому, можна було б уникнути за наявності своєчасної та достатньої інформації про механізм формування банківських ризиків. Останні полягають у невизначеності результатів діяльності і можливих несприятливих наслідків. Звідси - актуальність розроблення науково-обґрунтованого методичного забезпечення дослідження ризиків банківської діяльності на різних рівнях управління.

У зв'язку зі специфікою банків особливе місце в системі банківських ризиків посідає кредитний ризик, пов'язаний з кредитною діяльністю банків.

Кредитний ризик - імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Нездатність чи/або небажання боржника виконати свої зобов'язання відповідно до строків та умов кредитного договору можуть бути пов'язані з:

нездатністю створити адекватні грошові потоки у зв'язку із непередбаченими змінами у діловому, економічному та/чи політичному оточенні позичальника;

невідповідністю фактичних доходів та прибутків від вкладених інвестицій прогнозним оцінкам, які були використані у процесі структуризації позики, тобто під час визначення розміру, строку та умов повернення позики;

незадовільною ринковою вартістю та/чи недостатньою ліквідністю застави;

недоліками в діловій (технічній, фінансовій, маркетинговій та управлінській) репутації боржника.

Кредитний ризик тісно пов'язаний з іншими ризиками, такими як ризик ліквідності, процентний та валютний. Наявність у кредитному портфелі банку значного обсягу проблемних кредитів та зниження ринкової вартості кредитного портфеля зумовить зменшення капіталу. Це може спричинити відплив коштів клієнтів та інвесторів банку, що призводить до втрати ліквідності. Для покриття дефіциту ліквідності банк повинен залучати кошти на грошовому ринку в усе більших розмірах та за більшою ціною. Збільшується процентний ризик. Для покриття ліквідності банк змушений продавати ліквідні активи, у тому числі валютні кошти, що змінює валютну позицію банку і збільшує валютний ризик.

Кредитний ризик виникає не тільки стосовно кредитів, а й інших балансових і позабалансових статей, таких як банківська гарантія, акцепт, вкладення в цінні папери.

Оцінка кредитного ризику Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» передбачає, з одного боку, аналіз динаміки росту кредитних вкладень Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» (див. підрозділ 2.1), а з іншого боку, - їх якісний аналіз, який базується на детальному розгляді кожного кредитного договору, об’єкту кредитування, строків, сум, можливих ризиків по окремих позиках, забезпечення кредиту та інше.

Оцінку кредитного ризику Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» здійснимо за допомогою економічних показників, які є показниками кредитного ризику. До таких показників відносяться наступні:

Загальний рівень якості кредитів (див. формулу 3.15);

(3.15)

де: ЗРЯК - загальний рівень якості кредитів;

КП - сума кредитного портфелю;

С - кредити, які відносяться до категорії «сумнівні»;

Б - кредити, які відносяться до категорії «безнадійні».

Даний показник свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний ризик кредитного портфелю, оскільки майже всі кредити, які там містяться - якісні. Частка сумнівних та безнадійних кредитів в кредитному портфелі банку незначна.

Маржа, скоригована на ризик (див. формулу 3.16);

(3.16)

де: RAM - маржа скоригована на ризик;- чистий процентний дохід;

П - втрати за кредитами;

А - загальні активи банку.

Маржа, скоригована на ризик - це загальна (валова) процентна маржа, скоригована на ризик кредитних втрат. Даний показник складає 2,24% і свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний ризик втрат від кредитних операцій в загальних активах банку.

Розрахунок чистого процентного доходу здійснюється за формулою 3.17.

(3.17)

де: NII - чистий процентний дохід;

ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Чиста процентна маржа (див. формулу 3.18)

(3.18)

де: NIM - чиста процентна маржа;- чистий процентний дохід;

А - загальні активи банку.

Валова процентна маржа (див. формулу 3.19)

(3.19)

де: GIM - загальна (валова) процента маржа;- чистий процентний дохід;

Д інші - інші доходи банку;

А - загальні активи банку.

Частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку (див. формулу 3.20);

(3.20)

де: П - показник;

ПК - проблемні кредити;

КП - кредитний портфель банку.

Даний показник свідчить про те, що частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку складає 29%. Це вказує на те, що рівень кредитного ризику даного банку є значним.

Розмір позики на одного позичальника по відношенню до власного капіталу банку (див. формулу 3.21).

(3.21)

де: П - показник;

ПП - позики одному позичальнику (максимальна за даними банку);

ВК - власний капітал банку.

Даний показник свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» надає кредити одному позичальнику в сумі, яка складає 6,5% власного капіталу банку. Це також вказує на незначний кредитний ризик, оскільки розмір кредиту на одного позичальника є невеликим.

На основі вище наведених показників можна зазначити, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний кредитний ризик, але він існує і їм треба управляти. Управління кредитним ризиком здійснюється наступними методами:

оцінка кредитоспроможності клієнта банку;

диверсифікація портфелю активів;

створення резервів для покриття кредитного ризику.

Оцінка кредитоспроможності клієнта банку здійснюється на основі аналізу, який спрямований на виявлення об’єктивних результатів та тенденцій в його фінансовому стані.

Основним джерелом інформації для оцінки кредитного ризику позичальника є: фінансова звітність, відомості надані позичальником, досвід роботи з даним клієнтом інших осіб, схема кредитованої угоди з техніко-економічним обґрунтуванням одержання позики, дані інспекції на місці.

Якісний аналіз реалізується поетапно: а) вивчення репутації позичальника; б) визначення цілі кредиту; в) визначення джерел погашення основного боргу та належних процентів; г) оцінка ризиків позичальника, які приймаються банком побічно на себе.

Репутація позичальника вивчається надто ретельно при цьому дуже важливим є вивчення кредитної історії клієнта, тобто минулого досвіду роботи з позиковою заборгованістю клієнта. Уважно вивчаються і відомості, які характеризують ділові та особисті якості індивідуального позичальника.

Диверсифікація портфелю активів. Диверсифікація кредитного портфелю є найбільш простим та дешевим методом хеджування кредитного ризику. Основними способами, які застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфелю є наступні:

раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, строкам, видам процентних ставок та іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування по окремим позичальникам або класам позичальників у відповідності з фінансовим положенням; визначення лімітів концентрації кредитів в руках одного або групи позичальників, які тісно співробітничають у відповідності до їх фінансового положення;

диверсифікація кредитного портфелю за галузевою ознакою;

диверсифікація прийнятого забезпечення за позиками;

застосування різних видів процентних ставок та способів начислення та виплати процентів за позиками;

диверсифікація кредитного портфелю за строками має особливе значення, оскільки процентні ставки за позиками різної строковості піддаються різним розмірам коливань та рівень ділових ризиків позичальника також суттєво залежить від строку позики.

Щоб гарантувати оптимальну диверсифікацію кредитного портфелю, Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» установлює межу кредитування по різних групах позичальників. Ця межа установлюються в залежності від розміру ресурсної бази банку, норми обов’язкового резерву, встановленої НБУ, залишків коштів до запитання та резерву по кредитним операціях (див. формулу 3.22); і затверджується кредитним Комітетом.

(3.22)

де: Л - ліміт;

РБ - ресурсна база;

НОР - норма обов’язкового резерву, встановлена НБУ;

РКО - резерв по кредитних операціях;

ЗКЗ - залишки коштів до запитання.

Кот - кредити, отримані від інших банків (лише для Головного банку).

Виходячи з формули 2.27 можна побачити, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» формує ліміт по наданих кредитах у розмірі 720098770 грн. У 2011 році ВАТ «Укрексімбанк» надав кредитів в сумі 860880000 грн., що перевищує встановлений ліміт. Це означає, що банк пішов на ризик, з метою отримання додаткового прибутку.

Створення резервів для покриття кредитного ризику. Створення резерву на покриття кредитного ризику ґрунтується на розподілі наданих банком позик за п’ятьма ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків встановлюються НБУ та змінюються ним в залежності від ситуації на фінансовому ринку.

Порядок визначення резерву на покриття кредитного ризику Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» наведено у табл. 1 - табл. 3 додатку Д.

Виходячи з визначеної суми розрахованого резерву на три дати (01.01.2010 р., 01.01.2011 р., 01.01.2008 р.) неважко визначити кредитний ризик Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» відповідно на ці ж три дати, який обчислюється за середньою зваженою (див. формулу 3.24):

(3.24)

де: РК - кредитний ризик, %;

Зі - залишки кредитів і-го ступеню ризику на визначений момент грн.;

РКі - кредитний ризик і-ї групи залишків у вигляді десяткового дробу;

SЗіРКі - розрахункова сума резерву на покриття кредитного ризику, грн.;

З - залишки всіх кредитів і позик на визначений момент часу (залишки кредитного портфелю банку), грн.;

і - порядковий номер групи кредитів за ступенем ризику;- кількість груп кредитів за ступенем ризику.

Кредитний ризик Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» визначається на основі інформації, поданій у табл. 1 - табл. 3 додатку Д та за формулою 2.17 (див. додаток Д, табл. 4).

Виходячи з табл. 4 додатку Д можна побачити, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» в 2011 році зменшила кредитний ризик до 5,2% в порівнянні з 2010 роком (5,52%), що свідчить про поліпшення кредитної політики банку.

Але хоча банк і знижує ризикованість свого кредитного портфеля, він все ж таки повинен стежити за створенням достатнього резерву на покриття кредитного ризику.

Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Оцінка достатності фактично сформованого резерву на покриття кредитного ризику ВАТ «Укрексімбанк» за 2010-2011 роки (тис. грн.)*

Показник	2010 рік	2011 рік
Резерв на покриття кредитного ризику:
- фактично сформований	7253,58	7302,5
- розрахунковий	6594,17	6889,2
Абсолютне відхилення фактично сформованого резерву від розрахункової величини	659,41	413,3

Дані табл. 3.4 свідчать, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» приділяє значну увагу забезпеченню достатності резерву на покриття кредитних ризиків: фактичний резерв значно перевищує суму розрахункової величини.

Сума перевищення має бути повернута у дохід банку і направляється на досягнення інших цілей.

Підводячи підсумок по оцінці кредитного ризику та основних методів його регулювання можна зазначити, що Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» приділяє значну увагу управлінню кредитним ризиком, особливо цьому свідчить створення резерву на покриття кредитного ризику. Незважаючи не те, що банк поступово збільшує резерв під кредитні ризики при одночасному зниженні ризику кредитного портфелю, цей крок можна трактувати, як позитивний, оскільки банк намагався захистити себе від непередбачених збитків, які можуть виникнути при здійсненні кредитних операцій.

Але не тільки створення резерву є методом управління кредитним ризиком, Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» використовує і інші методи управління кредитним ризиком, що ще більш підкреслює якість роботи цього банку з приводу управління кредитним ризиком.

Узагальнююча оцінка дотримання Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» економічних нормативів наводиться у табл. 3.5.

Таблиця 3.5 Результати порівняння фактичних рівнів нормативів Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» з їх нормативним значенням за 2010-2011 рік*

Нормативний показник	Нормативне значення	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-)
				від 2010 року	від нормативного знач.
Н1 капітал банку, млн. грн.	10	1073	1495	422	1485
Н2 мінімальний розмір статутного капіталу банку, млн. євро	1	106,5	107,35	0,85	106,35
Н3 альтернативності капіталу, %	не менше 8	24,6	31,2	6,6	23,2
Н4 достатність капіталу, %	не менше 4	71,2	82,3	11,1	78,3
Н5 миттєва ліквідність, %	не менше 20	25,3	26,5	1,2	6,5
Н6 загальна ліквідність, %	не менше 100	214,9	268,2	53,3	168,2
Н7 співвідношення високоліквідних активів і робочих активів, %	не менше 20	51,0	52,3	1,3	32,3
Н14 інвестування, %	не більше 50	12,0	16,4	4,4	-33,6
Н15 загальної відкритої валютної позиції банку, %	не більше 35	11,6	12,3	0,7	-22,7

Дані у табл. 3.5 показують, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» дотримується всіх нормативів. Відповідно у банку висока ліквідність та можливість здійснення платежів по зобов'язаннях.

Норматив Н1 (капітал банку) становить 10 млн. грн., для банку в 2010 році склав 1073, а в 2011 році - 1495, млн. грн., збільшення - 422 млн. грн., від нормативу - 1485.

Норматив Н2 (мінімальний розмір статутного капіталу банку) становить 1, для банку в 2010 році склав 106,5, а в 2011 році - 107,35, млн. євро, збільшення - 0,85 млн. євро, від нормативу - 106,35.

Норматив Н3 (альтернативності капіталу) становить не менше 8, для банку в 2010 році склав 24,6, а в 2011 році - 31,2, %, збільшення - 6,6 %, від нормативу - 23,2.

Норматив Н4 (достатність капіталу) становить не менше 4, для банку в 2010 році склав 71,2, а в 2011 році - 82,3, %, збільшення - 11,1 %, від нормативу - 78,3.

Норматив Н5 (миттєва ліквідність) становить не менше 20, для банку в 2010 році склав 25,3, а в 2011 році - 26,5, %, збільшення - 1,2 %, від нормативу - 6,5.

Норматив Н6 (загальна ліквідність) становить не менше 100, для банку в 2010 році склав 214,9, а в 2011 році - 268,2, %, збільшення - 53,3 %, від нормативу - 168,2.

Норматив Н7 (співвідношення високоліквідних активів і робочих активів) становить не менше 20, для банку в 2010 році склав 51,0, а в 2011 році - 52,3, %, збільшення - 1,3 %, від нормативу - 32,3.

Норматив Н14 (інвестування) становить не більше 50, для банку в 2010 році склав 12,0, а в 2011 році - 16,4, %, збільшення - 4,4 %, від нормативу менше на 33,6,

Норматив Н15 (загальної відкритої валютної позиції банку) становить не більше 35, для банку в 2010 році склав 11,6, а в 2011 році - 12,3, %, збільшення - 0,7 %, від нормативу менше на 22,7.

Узагальнююча оцінка дотримання Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» економічних нормативів, що регулюють кредитний ризик наводиться у табл. 3.6.

Таблиця 3.6 Результати порівняння фактичних рівнів нормативів, що регулюють кредитний ризик Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» з їх нормативним значенням за 2011 рік*

Нормативний показник	Нормативне значення	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-)
				від 2010 року	Від нормативного знач.
Н8 максимальний розмір ризику на одного позичальника, %	не більше 25	11	7	-4	-18
Н9 «великих» кредитних ризиків, разів	8-кратний розмір капіталу	12	21	9	21
Н10 максимальний розмір кредиту, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру, %	не більше 5	3,1	3,0	-0,1	-2
Н11 максимальний сукупний розмір кредиту, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам, %	не більше 40	20,0	22,1	2,1	-17,9

Дані у табл. 3.6 показують, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» дотримується всіх нормативів, що регулюють кредитний ризик.

Для Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» значення нормативу Н8 (максимальний розмір ризику на одного позичальника) становить не більше 25, для банку в 2010 році склав 11, а в 2011 році - 7%, зменшення - 4%, від нормативу менше на 18, Н9 («великих» кредитних ризиків) становить 8-кратний розмір капіталу, для банку в 2010 році склав 12, а в 2011 році - 21 разів, збільшення - 9%, від нормативу більше на 21.

Н10 (максимальний розмір кредиту, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру) становить не більше 5, для банку в 2010 році склав 3,1, а в 2011 році - 3,0%, зменшення - 0,1, %, від нормативу менше на 2.

Н11 (максимальний сукупний розмір кредиту, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам) становить не більше 40, для банку в 2010 році склав 20,0, а в 2011 році - 22,1%, збільшення - 2,1%, від нормативу менше на 17,9.

Отже, до основних операцій банку, які приносять йому доходи, належать операції з розміщення грошових ресурсів, тобто активні операції. У їх складі кредитні операції традиційно розглядаються як найбільш значущі для фінансового благополуччя та стратегічного розвитку банку, оскільки становлять переважну частку його активів.

Прогнозований обсяг банківського кредитування має орієнтуватись на мінімальне значення серед величин пропозиції ресурсів на ринку вкладів та попиту на кредитні ресурси з боку суб’єктів господарювання.

Виникнення проблемних кредитів тісно пов’язані із запровадженою політикою щодо управління активами та пасивами банку.

Висновки

Кредит - це форма руху позичкового капіталу, що виникла на певному етапі розвитку суспільного виробництва і ринкового обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники.

Метою використання банківського кредиту підприємствами є покриття виробничих та невиробничих потреб підприємства:

кредити на виробничі потреби - це грошові кошти на купівлю матеріалів, устаткування, запчастин, обладнання, товарно-матеріальні цінності;

кредити на невиробничі потреби - це кредитні кошти для купівлі та оренди приміщення, фінансування капітальних вкладень, участі в діяльності інших підприємств.

Функціями кредиту в ринковий економіці є специфічні ознаки і дії, які відрізняють кредити від інших економічних категорії і виражають його суть. Функцією кредиту є його робота, що охоплює всі форми й різновиди кредиту і формує його як цілісне явище економічного життя.

Елементи контролю кредитора за ефективним використанням кредитних ресурсів у позичальника - важливий елемент практичної діяльності банків та інших кредитно-фінансових закладів і є важелем для обмеження ризиків неповернення чи несвоєчасного повернення кредиту. Але, приміром, у державному виді кредитори - юридичні і фізичні особи - обмежені у своїх можливостях здійснити контрольно-стимулюючу функцію кредиту. Різними правами і обов'язками володіють суб'єкти кредитування і в інших формах кредиту. Суб'єкти господарської діяльності, а також фізичні особи можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий.

При розробці кредитної політики банки аналізують множину факторів, що мають безпосередній вплив на їхню діяльність. Серед них можна виділити такі фактори:

) макроекономічні - діючі на усі банки;

) мікроекономічні, що впливають на роботу конкретного банку.

Банківська політика в цілому і кредитна політика комерційного банку, зокрема, на сучасному етапі становлення ринкових відносин залежать від двох груп факторів.

Збільшення кредитних вкладень Харківської філії ВАТ „Укрексімбанк” на 26555,24 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2011 року (на 46083,47 тис. грн.) порівняно з 2009 роком та збільшення суми наданих у 2011 році кредитів на 551914,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 571442,23 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» призвела до збільшення на більш ніж 178 % обороту з надання кредитів у 2011 році порівняно з 2009 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року.

Відбувається постійне зростання процентних доходів та витрат. На 01.01.2008 року процентні доходи зросли на 25473 тис. грн. у порівнянні з 01.01.2011 роком та - на 32331 тис. грн. порівняно з 01.01.2010 роком. На 01.01.2011 року в порівнянні з 01.01.2010 роком процентні доходи зросли на 6858 тис. грн. На 01.01.2008 року процентні витрати зросли на 14495 тис. грн. в порівнянні з 2011 роком та - на 19268 тис. грн. порівняно з 01.01.2010 роком. На 01.01.2011 року в порівнянні з 01.01.2010 роком процентні витрати зросли на 4773 тис. грн. Так як процентні доходи протягом всього періоду переважали процентні витрати та темп їх зростання значно переважав темп зростання процентних витрат, то це обумовило позитивне значення процентної маржі і її зростання на 01.01.2008 року на 10978 тис. грн. та на 01.01.2011 року - на 2085 тис. грн. порівняно з попереднім роком.

Галузева структура кредитних вкладень Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» є раціональною, оскільки основна частина залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року (57,20%) була спрямована в пріоритетні галузі розвитку економіки України такі, як промисловість (38,6%), матеріально-технічне забезпечення (7,2%), будівництво (7,6%) та транспорт і зв’язок (3,8%). Також треба відмітити значний рівень диверсифікації кредитів, обумовлений таким спрямуванням кредитних ресурсів і пов’язаний з ним незначний ризик кредитного портфелю.

Вибір рішень щодо інтенсивності фінансового механізму банку у сфері кредитування має випливати із стану депозитного ринку, тобто пропозиції вкладів та депозитів. Майже в будь-який момент часу має місце неспівпадання пропозиції кредитних ресурсів з боку вкладників та попиту на них серед позичальників. Таким чином, прогнозований обсяг банківського кредитування має орієнтуватись на мінімальне значення серед величин пропозиції ресурсів на ринку вкладів та попиту на кредитні ресурси з боку суб’єктів господарювання. Так, якщо пропозиція вкладів перевищуватиме попит на кредити, необхідно контролювати обсяги залучення ресурсів з метою уникнення надмірної концентрації депозитів та їх суцільного застосування при проведенні активних операцій. Протилежний варіант є більш простішим, оскільки базуватиметься на безпосередньому визначенні обсягів кредитування на основі пропозиції вільних коштів на ринку.

ВАТ «Укрексімбанк» по роботі з проблемними кредитами має спеціальний відділ, який так і називається: «Відділ по роботі з проблемними кредитами». Даний відділ займається управлінням проблемними кредитами і шукає шляхи ліквідації проблемної заборгованості. Для того, щоб запобігти виникненню проблемних кредитів в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» фахівці кредитних відділів вже на початковій стадії більш ретельно оброблюють інформацію щодо позичальника, проводять співбесіди з позичальником з приводу видачі кредитів та їх цілеспрямованості.

кредитного;

про купівлю-продаж майна;

попереднього договору про зворотний викуп майна.

Список використаних джерел

Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV зі змінами № 1111-V (1111-16 <javascript:OpenDoc('1111-16');>) від 31.05.2007// ВВР, 2007, № 44, ст.512.

1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” вiд 07.12.2000 № 2121-III зі зм. та доп. № 997-V (997-16) від 27.04.2007// ВВР, 2007, № 33, ст.440.

2. Закон України „Про заставу” вiд 02.10.1992 № 2654-XII зі змінами № 2801-IV (2801-15) від 06.09.2005// ВВР, 2005, № 48, ст.480.

Байрам У.Р. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Байрам%20У.Р.&RefType=AvtList&RefValue=22156&BaseType=StaCards> Формування цілей кредитної політики в структурі стратегії регіонального комерційного банку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 11.- C.125-128.

1. Бушуєва І.В. Основні напрямки вдосконалення банківської системи і менеджменту комерційного банку // Финансовая консультация.- 2001.- № 15.- C.78-85.

2. Васюренко Л. В., Федосік І. М. Ресурси комерційного банку: Теоретичний та прикладний аналіз. - Х.: ПП Яковлєва, 2003. - 87 с.

3. Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків. - К.: Знання, 2006. - 463 с.

4. Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 255

5. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. - Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. - 544 с.

6. Вожжов А.П., Попова Н. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази // Банківська справа.- 2003.- № 1.- C.73-80.

7. Возняк Г.В. Банківське кредитування як джерело фінансування інноваційної діяльності на сучасному етапі // Регіональна економіка.- 2005.- № 2.- C.194-200.

8. Волохов В.І. Методика оцінки ефективності кредитної діяльності банків за витратним підходом // Вісник Національного банку України.- 2003.- № 8.- C.49-55.

9. Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. - К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. - 240 с.

10.Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. - К.: Алерта, 2004. - 478с.

11.Денісов С. В., Іващенко В. В., Краснобрижа Г. А., Невлюдов І. Ш., Новоселов С. П. Основи банківської справи. - Х.: ХНУРЕ, 2002. - 131 с.

12.Дмитров С.О., Богушов В.О. Обеспечение безопасности при реализации кредитных проектов в коммерческом банке // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.

13.Євтух Л.Б. Механізм кредитування та перспективи його розвитку в Україні // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 2.- C.68-71.

14.Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання в Україні // Банківська справа.- 2006.- № 2.- C.65-73.

15.Заец А. В., Житный П. Е., Нестеренко П. П. Банковское дело в схемах, таблицах, документах. - Луганск: ВНУ им. В.Даля, 2002. - 407 с.

16.Зянько В. В., Тептя О. В. Банківська справа. - Вінниця: ВНТУ, 2004. - 114 с.

17.Калашнікова Т. В. Банківські операції.- Х.: ХНАУ, 2005. - 80 с.

Коротов А. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Коротов%20А.&RefType=AvtList&RefValue=22634&BaseType=StaCards> Современные модели управления операционными рисками в коммерческих банках // Банковские услуги.- 2006.- № 1.- C.20-22.

Костина Н.И. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Костина%20Н.И.&RefType=AvtList&RefValue=16843&BaseType=StaCards>, Сучок С. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Сучок%20С.&RefType=AvtList&RefValue=16844&BaseType=StaCards> Оптимизация активно - пассивных операций в коммерческом банке // Банковские технологии.- 2006.- № 1.- C.41-44.

1. Костюченко О. А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці. - К.: А.С.К., 2006. - 624 с.

2. Кот Л.Л. Перспективи розвитку окремих напрямків кредитування в Україні // Банківська справа.- 2003.- № 2.- C.71-78.

Крамаренко Г.А. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Крамаренко%20Г.А.&RefType=AvtList&RefValue=22247&BaseType=StaCards> Кредитные ресурсы коммерческих банков Украины // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей: Наукове видання.- Х.: Фінарт, 2002.- 466 c.

1. Кузьмін В. В., Андрейченко О. В. Банківські операції. - К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2006. - 418 с.

2. Лагутін В. Д. Кредитування: Теорія і практика. - К.: Знання, 2004. - 215 с.

Лобанова А.Л. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Лобанова%20А.Л.&RefType=AvtList&RefValue=12720&BaseType=StaCards> Ресурсна політика комерційних банків України // Фінанси України.- 2005.- № 1.- C.88-96.

1. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Т.: Економічна думка, 2001. - 320 с.

Любунь О. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=20&SearchStr=Любунь%20О.&RefType=AvtList&RefValue=23597&BaseType=StaCards> Фінансова стратегія банків з довгострокового кредитування підприємств // Банківська справа.- 2006.- № 3.- C.80-83.

1. Люта О.В. Особливості кредитування малих підприємств комерційними банками // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 10: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004.- 386 c.

2. Матвієнко П. В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України - К.: Наукова думка, 2004. - 253 с.

Мещеряков А.А. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Мещеряков%20А.А.&RefType=AvtList&RefValue=21514&BaseType=StaCards> Формування та використання ресурсної бази банку // Фінанси України.- 2006.- № 3.- C.89-94.

1. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф., Олексієнко М. Д., Остапишин Т. П. Банківські операції. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

2. Операції комерційних банків: Ч. 1: Традиційні банківські послуги. - К.: КНТЕУ, 2003.- 114 с.

3. Павлишин О. П., Ричаківська В. І. Банківські операції. Практикум. - Л.: ЛБІ НБУ, 2004. - 159 с.

Павлюк С.М. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Павлюк%20С.М.&RefType=AvtList&RefValue=16633&BaseType=StaCards> Сутність ресурсів комерційного банку // Фінанси України.- 2004.- № 12.- C.108-115.

1. Пересада А.А. Майорова Т.В. Управління банківськими інвестиціями. - К.: КНЕУ, 2005. - 388 с.

2. Петрук О. М. Банківська справа. - К.: Кондор, 2004. - 462 с.

Полозенко Д.В. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Полозенко%20Д.В.&RefType=AvtList&RefValue=8051&BaseType=StaCards> Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України.- 2006.- № 5.- C.91-95.

1. Попова Н.В. Организация финансовой схемы инвестиционного кредитования коммерческого банка при участии фирмы-гаранта // Економіка. Фінанси. Право.- 2003.- № 4.- C.27-30.

2. Попова Н.В. Участь комерційних банків у забезпеченні економічного зростання в Україні // Банківська справа.- 2003.- № 6.- C.39-48.

3. Поченчук Г.М. Кредитні ресурси як джерело фінансування розвитку реального сектору економіки // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 10.- C.6-11.

Приказюк Н. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Приказюк%20Н.&RefType=AvtList&RefValue=22368&BaseType=StaCards> Механізм інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку іпотечних цінних паперів // Підприємництво, господарство і право.- 2006.- № 1.- C.95-99.

Разуменко І.М. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Разуменко%20І.М.&RefType=AvtList&RefValue=22829&BaseType=StaCards> Проблеми та перспективи розвитку комерційних банків України на регіональному рівні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.

1. Скибенко С. Т., Халява С. П., Цвєткова Л. О. Банківські операції. - К.: Укоопосвіта, 2002. - 240 с.

2. Скічко О.І. Особливості банківського кредитування в сучасних умовах // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.

3. Сундук А., Юрін Я. Банківське кредитування як чинник гарантування інвестиційної безпеки регіонів України // Вісник Національного банку України.- 2004.- № 1.- C.24-26.

4. Чайковський Я.І. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа.- 2005.- № 2.- C.36-48.

5. Шевченко Р. І. Банківські операції. - К.: КНЕУ, 2003. - 276 с.

6. Шемшученко Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування. - К.: Юридична думка, 2006. - 264 с.

Штейн О.І. <http://www.lib.academy.sumy.ua/BiblList.Asp?WhatAction=RefList&Pos=1&ResCount=200&SearchStr=Штейн%20О.І.&RefType=AvtList&RefValue=14391&BaseType=StaCards> Стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг // Економіст.- 2006.- № 1.- C.44-48.

www.aub.com.ua <http://www.aub.com.ua> - сайт асоціації українських банків.bank.gov.ua <http://www.bank.gov.ua> - сайт Національного банку України.bank-ua.com <http://www.bank-ua.com> - сайт українських банків.eximb.com/ukr/about/branches/kharkiv <http://www.eximb.com/ukr/about/branches/kharkiv> - Філія ВАТ "Укрексімбанк" у м. Харкові

Додаток 1

Динаміка окремих показників балансу та валюти в цілому
	За 2011 рік
Консолідований баланс
	Показники	Показники
Показник	балансу	балансу	Відхилення,	Відхилення,
	на 01.01.11 р.,	на 01.01.12 р.,	тис.грн.	%
	тис.грн.	тис.грн.
АКТИВИ
Грошові кошти та залишки в НБУ	74093,00	103519,00	29426,00	139,71
Казначейські цінні папери	29775,00	26032,00	-3743,00	87,43
Кошти в інших банках	329473,00	301323,00	-28150,00	91,46
Кредити клієнтам	308966,00	559100,00	250134,00	135,48
Цінні папери на продаж	1493,00	1278,00	694,42
Інвестиційні цінні папери	376,00	31,00	-345,00	7,98
Довгострокові вкладення до асоційованих та дочірніх компаній	794,00	1338,00	544,00	168,51
Основні засоби та нематеріальні активи	71499,00	106724,00	35225,00	149,27
Нараховані доходи до отримання	285,00	4700,00	4415,00	1649,12
Інші активи	257510,00	390540,00	133030,00	151,66
ВСЬОГО АКТИВИ	1072986,00	1494800,00	421814,00	126,22
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Кошти банків	429333,00	497890,00	68557,00	115,97
Кошти клієнтів	364236,00	598468,00	234232,00	164,31
Інші депозити	66123,00	19668,00	-46455,00	29,74
Нараховані витрати до сплати	146,00	2409,00	2263,00	1650,00
Інші зобов’язання	6622,00	30052,00	23430,00	209,85
Всього зобов’язання	866460,00	1148487,00	282027,00	130,68
КАПІТАЛ
Статутний капітал	106500,00	107355,00	855,00	100,80
Емісійні різниці	241,00	0,00	-241,00	-
Резерви	21008,00	141452,00	120444,00	81,43
Нерозподілений прибуток	78777,00	97506,00	62675,00	123,77
Всього Капітал	206526,00	346313,00	-109020,00	107,48
ВСЬОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ І КАПІТАЛ	1072986,00	1494800,00	421814,00	126,22

Додаток Б

БАЛАНС
	Показники	Показники
Показник	балансу	балансу	Відхилення,	Відхилення,
	на 01.01.2011 р.,	на 01.01.2012 р.,	тис.грн.	%
	тис.грн.	тис.грн.
АКТИВИ
Грошові кошти та залишки в НБУ	103519,00	111791,00	8272,00	107,99
Казначейські цінні папери	26032,00	16281,00	-9751,00	62,54
Кошти в інших банках	301323,00	492010,00	190680,00	163,28
Кредити клієнтам	559100,00	860880,00	301780,00	153,98
Цінні папери на продаж	1493,00	886,00	-607,00	59,34
Інвестиційні цінні папери	31,00	4082,00	4051,00	13167,74
Довгострокові вкладення до асоційованих та дочірніх компаній	1338,00	160,00	-1178,00	11,96
Основні засоби та нематеріальні активи	106724,00	127602,00	20878,00	119,56
Нараховані доходи до отримання	4700,00	2603,00	-2097,00	55,38
Інші активи	390540,00	502553,00	112013,00	128,68
ВСЬОГО АКТИВИ	1494800,00	2118841,00	624041,00	141,75
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Кошти банків	497890,00	776991,00	279101,00	156,06
Кошти клієнтів	598468,00	854971,00	256503,00	142,86
Інші депозити	19668,00	180,00	-19488,00	0,92
Нараховані витрати до сплати	2409,00	3059,00	650,00	126,98
Інші зобов’язання	30052,00	41618,00	11566,00	138,49
Всього зобов’язання	1148487,00	1676819,00	528332,00	146,00
КАПІТАЛ
Статутний капітал	107355,00	107355,00	0,00	100,00
Емісійні різниці	0,00	0,00	0,00	-
Переоцінка основних засобів	0,00	4171,00	4171,00	-
Резерви	141452,00	225639,00	84187,00	159,52
Нерозподілений прибуток	97506,00	104857,00	7351,00	107,54
Всього Капітал	346313,00	442022,00	95709,00	127,64
ВСЬОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ І КАПІТАЛ	1494800,00	2118841,00	624041,00	141,75

Додаток В

Динаміка питомої ваги проблемних кредитів
за період 01.01.2010 - 01.01.2012 рр.
Показник	на 01.01.2010р.	на 01.01.2011р.	на 01.01.2012р.
Проблемні кредити в загальній сумі кредитного портфеля, тис. рн.	135945,04	212458,00	249655,20
% у кредитному портфелі	44	38	29
Інші кредити в загальній сумі кредитного портфеля, тис. рн	173020,96	346642,00	611224,80
% у кредитному портфелі	56	62	71
Кредитний портфель, тис. рн.	308966,00	559100,00	860880,00
%	100	100	100

Банківське кредитування юридичних осіб

Банківське кредитування юридичних осіб

Вступ

Розділ 1. Кредит як економічна категорія ринкових відносин

1.1 Необхідність і сутність кредитів

1.2 Види кредитів та їх класифікація

.3 Роль банківського кредитування в розвитку економіки України

Розділ 2. Механізм взаємовідносин підприємств позичальників з банками

.1 Етапи процесу кредитування юридичних осіб

2.2 Порядок визначення кредитоспроможності позичальника

2.3 Види та форми забезпечення поверненості банківських кредитів

Розділ 3. Шляхи вдосконалення кредитних відносин банка з позичальниками

3.1 Кредитний потенціал банка та шляхи його збільшення

.2 Робота з проблемною заборгованістю

3.3 Кредитний ризик та його вплив на ліквідність банка

Висновки

Список використаних джерел

Додаток 1

Похожие работы на - Банківське кредитування юридичних осіб