Страховий ринок України
Курсова робота
на тему: «Страховий ринок України»
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
2. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
З набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.
У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем.
Страхування як об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки забезпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав та інтересів у випадках втрат, заподіяних вогнем, стихійними лихами, техногенними аваріями, транспортними аваріями та іншими не передбачуваними обставинами. У той же час страхування не лише звільняє державу від витрат на відшкодування збитків при появі страхових подій, а й суттєво впливає на зміцнення фінансів держави, є ефективною формою накопичення коштів громадян і значним стабільним джерелом довгострокових інвестицій.
Незважаючи на труднощі становлення національного страхового ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають. Це зумовлено тим, що в неринкових умовах господарювання відшкодування збитків, в основному, здійснювалося державою за рахунок коштів бюджету. Реалізація в Україні програми приватизації об'єктів державної власності зумовила необхідність страхового захисту нових власників майна від ризиків, що призводять до його втрат або пошкодження.
За роки незалежності в Україні, в основному, створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудовувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.
Питанням висвітлення та узагальнення ролі страхування здійснено у працях багатьох учених, як М.М. Александрової, К.Г. Воблого, Н.М. Внукової, О.Д. Вовчак, Т.Є. Гварліані, Л.М. Горбач, Н.І. Машиної, Л.І. Рейтмана, С.С. Осадця, В.Г. Садкова, Ю.Н. Троніна та інших. Обгрунтуванню ролі і значення страхування в суспільному відтворенні й фінансовій системі приділено значну увагу, проте грунтовних досліджень щодо значення фінансової стійкості страхових компаній у цьому процесі ще недостатньо.
Метою роботи є аналіз організаційно-економічних аспектів функціонування страхового ринку України, визначення проблем його ефективної діяльності і, на цій основі пріоритетних напрямків розвитку страхового бізнесу.
Для досягнення поставленої мети при написанні курсової роботи передбачається вирішити ряд завдань:
розкрити економічну сутність страхового ринку та обґрунтувати його економічну необхідність;
проаналізувати структуру та стан страхового ринку України;
розробити пропозиції щодо підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі.
Обєктом дослідження є страховий ринок України, як суспільно-економічне явище, у контексті політики його формування та фінансово-економічних наслідків.
Предметом дослідження виступають економічні відносини, що виникають в процесі функціонування страхового ринку України та управління ним.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувався діалектичний метод наукового пізнання, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей функціонування страхового ринку. Поставлені в роботі задачі вирішувалися за допомогою системного підходу, методів емпіричного та теоретичного дослідження, методів синтезу та аналізу, динамічних порівнянь, графічного зображення та методів формалізації та узагальнення.
Теоретико-методологічною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, навчальна та наукова література, матеріали науково-практичних конференцій, довідкова та періодична література, дані офіційної статистики. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі розглядаються теоретико-концептуальні аспекти страхового ринку. У другому розділі проводиться аналіз структури та стану страхового ринку, здійснюється оцінка політики його функціонування. У третьому розділі висвітлюються проблеми повязані з існуванням страхового ринку та здійснюється пошук шляхів їх вирішення.
Обсяг курсової роботи складає 32 сторінки, у тому числі 2 таблиці, 26 джерел опрацьованої літератури та 1 додаток.
1. ЕКОНОМІЧНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ СТРАХОВОГО РИНКУ
В науковій теорії досить важливо визначити поняття ролі категорії, в тому числі й економічної. Якщо через функції проявляється суспільне призначення певної економічної категорії, то роль цієї категорії виражається в результатах її практичного застосування. Тобто, можна сказати, що роль представляє собою форму відповідної організуючої діяльності людей. Різноманітні економічні категорії можуть обслуговувати одні й ті ж самі процеси суспільного відтворення, однак при цьому не виходити за рамки своїх специфічних функцій. Така можливість виникає завдяки відмінностям між роллю та функціями економічних категорій.
Поступове реформування економіки на ринковий лад обєктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті субєктів ринку. У сучасних економічних умовах страхування - чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Водночас, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, українські страхові компанії ще не акумулювали вагомий обсяг інвестиційних ресурсів, тому їх частина у вітчизняній економіці ще доволі мала. Саме тому актуальність проблеми розвитку страхового ринку обумовлено необхідністю розробки ефективної стратегічної політики щодо забезпечення страхової діяльності в Україні.[17].
У світовій практиці страхування є одним з найважливіших економічних інститутів по компенсації та зменшенню втрат від подій, виникнення яких носить випадковий характер.
Сучасні технічний прогрес, екологічні і соціальні проблеми примножують ризики, яким піддаються субєкти економічних відносин у процесі своєї діяльності. При цьому держава практично перестала бути гарантом усунення наслідків різних надзвичайних подій, катастроф тощо. Брак коштів для ліквідації наслідків таких подій у більшості вітчизняних підприємств і громадян зумовлює необхідність використання способу солідарного замкнутого розподілу збитку. Реалізовується така форма страхового захисту майнових інтересів зацікавленими учасниками за допомогою спеціалізованого грошового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків.
Нині страховий ринок є одним з найбільш розвинених сегментів ринку небанківських фінансових послуг в Україні. Досвід функціонування страхового ринку України показав, що незважаючи на збільшення вимог законодавства щодо мінімального розміру статутного фонду, кількість страховиків невпинно збільшується. І хоча Держкомфінпослуг проводить політику стримання зростання кількості страхових компаній, на ринку припиняє свою діяльність менше страхових компаній, ніж створюється за аналогічний період.
Варто зауважити, що законодавством України передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на проведення страхування життя, не мають права проводити загальні види страхування, і навпаки. Такий підхід характерний для багатьох Західних країн. У країнах ЄС, наприклад, з 1982 року набрав чинності закон, що забороняє створення страхових компаній, які б одночасно діяли як на ринку страхування життя, так і на ринку загальних видів страхування.[23 с.55].
В розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.
Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає у:
забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;
- оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;
- раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, превенцій тощо;
створенні додаткових джерел ресурсів для інвестування в економіку країни.
Забезпечення стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві. Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових pecypcів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацію на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих pecypciв.
Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.
Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист сільськогосподарських підприємств, а також фермерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі. Цьому має сприяти прийняте рішення про відновлення обов'язкового страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків підприємств ycix форм власності з частковим покриттям витрат на страхові платежі за рахунок бюджету.
Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками обєктів.
Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна - держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспорті артерії, що сполучають Схід i Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних відносин
Отже, страхування майнових ризиків так само, як i розширення страхування відповідальності, спрямоване на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від його стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.
Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовуванні на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшлося про те, що страховий захист е проявом економічної безпеки фізичних i юридичних oci6. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідків стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
У цілому теоретичні і практичні підходи до визначення місця й ролі страхування в економіці зводяться до розгляду цього виду діяльності як стратегічного сектору економіки, оскільки страхування:
дає можливість істотно знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів, беручи на себе відшкодування збитків, завданих державі, підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам унаслідок природних, техногенних та інших катастроф, звільняючи державу від компенсації таких збитків, що, у свою чергу, позитивно впливає на наповнення державного бюджету;
сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, виступаючи важливим елементом соціального захисту населення, за рахунок реалізації соціально важливих видів страхування, таких як страхування життя, додаткове пенсійне страхування, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, медичне страхування тощо;
активізує розвиток підприємницької діяльності, дає змогу знизити ризик та обсяги втрат в умовах ринкових відносин, гарантуючи підприємцю отримання відшкодування в разі настання певної події, передбаченої законодавством або/та договором страхування;
є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни, а отже, одним із чинників зміцнення фінансової системи держави;
- сприяє збільшенню зайнятості населення як на страховому ринку (у розвиненених країнах у страхових компаніях зайнято до 1 % працездатного населення і в галузях своїх клієнтів, оскільки шляхом виплати страхового відшкодування забезпечує, по-перше, безперервне господарювання страхувальника, по-друге додаткових робочих місць у процесі відновлення постраждалих обєктів.[21 с. 83-84].
В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян. В Україні даний вид діяльності набирає обертів та стрімко зростає, проте рівень розвитку страхового ринку України є значно нижчим у порівнянні з розвиненими країнами ринкової економіки.[16 с. 140].
Отже, метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.
. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
У міру формування ринкових відносин і розвитку світової економічної системи розширюються завдання й роль страхування як регулятора відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях. Страхування є важливим інструментом забезпечення безперервності, стабільності розвитку суспільного виробництва й головним засобом захисту бізнесу й добробуту громадян. Страхування позитивно впливає на економіку держави, звільняє бюджет від витрат із відшкодування збитків та є одним із найстабільніших джерел довгострокових інвестицій.
На сьогодні визначальним завданням державної політики в галузі страхування є підвищення його ролі в економіці країни й забезпечення умов для ефективного розвитку, оскільки надійний страховий захист виступає фактором соціальної та економічної безпеки держави.[21 с. 82].
Внаслідок глобалізації ринків фінансових послуг протягом останніх 50 років почав формуватися міжнародний страховий ринок. Його сутність полягає у переплетенні фінансових відносин, за допомогою яких національні світові ринки впливають один на одного та страховий ринок загалом. Необхідність удосконалення державного регулювання страхового ринку України продиктована негативним впливом світової фінансової кризи. Запровадження нових підходів державного регулювання страхового ринку дасть змогу підвищити його інвестиційну привабливість і соціально-економічне значення для суспільства.[7 с. 95].
На сучасному етапі під впливом світової фінансової кризи в економіці України намітилися такі негативні тенденції, які потребують врахування при формуванні страхового ринку:
«падіння» фондового ринку;
збільшення ризиків, повязаних з інвестуванням активів фінансових установ, і неповернення наданих позик (кредитів);
недовіра населення до фінансових установ, в тому числі з причин затягування або відмови виконання фінансовою установою своїх зобов'язань зі укладеними договорами;
валютно-курсова нестабільність;
ризик відсутності взаємодії між банками та небанківськими фінансовими установами щодо забезпечення доступу останніх до коштів, розміщених депозитних рахунках;
збереження негативних інфляційних очікувань населення;
небезпека подальшої тенізації економіки.
Переоцінка вартості інвестиційних активів через валютний, кредитний та інші ризики може призвести до зменшення обсягів чистих активів фінансових установ та, як наслідок, може критично вплинути на здатність установи виконувати свої зобовязання тощо. А це, у свою чергу, впливає на фінансову стійкість і конкурентоспроможність страхових компаній. Так, девальвація гривні призведе до зростання збитковості страхового ринку, скорочення «класичного страхування» і різкого зниження платоспроможності страхових компаній.[11 с. 208].
Розвиток ринку страхових послуг багато в чому визначається ефективністю застосовуваних державою методів його регулювання. Специфіка прояву ринкових механізмів на ринку страхових послуг України свідчить, що існуючий рівень державного регулювання страхового сектору економіки України поки що не можна назвати ефективним. Відсутність адекватного регулювання ринку проявляється його галузевими та територіальними диспропорціями, браком надійних інструментів довгострокового розміщення страхових резервів, недосконалістю податкового законодавства тощо.[3 с. 71].
У теперішній час ринок страхових послуг України перебуває на початку поступового інтегрування у відповідний світовий ринок. У країнах з розвиненою економікою страхова галузь - одна з найважливіших, вона забезпечує дієву систему захисту майнових інтересів і прав громадян і підприємств, підтримує соціальну стабільність у суспільстві, економічну безпеку держави, є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом довгострокового інвестування у народне господарство через акумуляцію коштів.[14 с. 46].
Впродовж 2004-2007 рр. страховий ринок України демонстрував високі темпи розвитку і, поряд з банківським сектором, був одним з найбільш динамічних секторів фінансового ринку. Його щорічний приріст складав 30- 40 % в сегменті страхування ризиків, та 60-70 % - в страхуванні життя.
Основні чинники розвитку ринку - зростання добробуту населення та поліпшення його страхової культури. Незважаючи на світову фінансову кризу, яка в цілому негативно відобразилась на становищі національних фінансових ринків, позитивна динаміка на українському страховому ринку зберігалась і на початку 2008 року. В цілому, у 2008 р. страховий ринок продовжив зростання за всіма показниками, хоча в IV кварталі темпи істотно знизилися в порівнянні з аналогічним періодом 2007 р., що обумовлено негативним впливом світової фінансової кризи. Динаміка основних параметрів ринку за 2006-2008рр. наведена в Додатку1.
Незважаючи на високі темпи зростання кількісних показників, інституційні та функціональні характеристики вітчизняного страхового ринку в цілому не відповідають реальним потребам держави та європейським стандартам. Зокрема, частка премій українських страховиків складає біля 0,2 % загальних премій в Європі. У середньому на душу населення в Україні припадає лише 52 євро страхових премій, що значно менше, ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині - 1250 євро та у Польщі - 120 євро). У 2007 р. показник співвідношення валових страхових премій і валового внутрішнього продукту в Україні становив усього 2,5 % (чистих премій - 1,7 %), тоді як у провідних країнах цей показник дорівнює 8-16 %. Обсяги страхових премій за договорами страхування життя складали лише 4,3 % їх загального обсягу, у той час як в країнах Європейського Союзу цей вид страхування є домінуючим. [25].
Стан страхового ринку України за останні роки характеризується динамічним розвитком діяльності страхових компаній, що супроводжується зростанням кількості страхових компаній, розширенням напрямків страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій (табл. 2.1).
Як бачимо з табл. 2.1, протягом 2005-2009 рр. кількість страхових компаній зростала. На кінець першого півріччя 2009 р. в Україні діяла 471 страхова компанія (СК), в т.ч. 396 страховиків з ризикового страхування і 75 - зі страхування життя. Проте, незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринку у першому півріччі 2009 р. основну частку валових премій акумулюють 50 СК загального страхування (77,3 %) та 10 СК зі страхування життя (81,7 %).[5].
Таблиця 2.1
Показники2005р.2006р.2007р.2008р. 2009р.Всього страхових компаній398411446449471У тому числі з ризикового страхування348356381396396зі страхування життя5055657375з іноземним капіталом5866788282Питома вага страхових компаній з іноземним капіталом, %14,616,015,71717*Джерело: [5]
Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.03.2011 становила 453, у тому числі СК "life"1 - 66 компаній, СК
"non-life" - 387 компаній, (станом на 31.03.2010 - 444 компанії, у тому числі СК"life" - 70 компаній, СК "non-life" - 374 компанії).
У І кварталі 2011 року на ринку страхування відбулося незначне „пожвавлення, при цьому показники ще не досягли докризових значень. У порівнянні з І кварталом 2010 року на 1 395,2 млн. грн. (29,7%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 315,9 млн. грн. (11,5%). Основним фактором зростання валових страхових премій, у порівнянні з І кварталом 2010 року, стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування на 1 079,3 млн. грн. (55,4%). Разом з цим, відстежується тенденція зменшення питомої ваги чистих страхових премій у валових страхових преміях протягом останніх періодів: І квартал 2008 року - 69,3%; І квартал 2009 року - 67,3%; І квартал 2010 року - 58,5%; І квартал 2011 року - 50,3%. Основними змінами за видами страхування, що вплинули на це, є зростання чистих страхових премій, з таких видів страхування як: страхування життя (збільшення чистих страхових премій на 84,6 млн. грн. (51,4%)); страхування фінансових ризиків (збільшення чистих страхових премій на 60,4 млн. грн. (39,8%)); медичне страхування (збільшення чистих страхових премій на 47,3 млн. грн. (19,6%)).
За І квартал 2011 року відстежується тенденція зростання деяких показників страхової діяльності. Так, при зростанні на 11,5% обсягів чистих страхових премій, на 21,1% зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 12,6% зріс обсяг активів, визначених законодавством для представлення коштів страхових резервів.
У порівнянні з І кварталом 2010 року на 8,3% зменшилися валові страхові
виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 8,6%.
На зменшення чистих страхових виплат, в першу чергу, вплинули такі зміни: на 56,7 млн. грн. (8,7%) зменшилися чисті страхові виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка"); на 79,6 млн. грн. (28,5%) зменшилися виплати зі страхування фінансових ризиків; на 27,9 млн. грн. (85,4%) зменшилися виплати зі страхування кредитів.
Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.03.2011 становила 453, з яких 66 СК зі страхування життя (СК "Life") та 387 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК "non-Life"). За І квартал 2011 року кількість страхових компаній зменшилась на 3 СК.
Валові страхові премії, отримані страховиками при страхуванні та перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за І квартал 2011 року, становили 6 092,9 млн. грн., з них:
1 497,7 млн. грн. (24,6%) - що надійшли від фізичних осіб;
2 674,9 млн. грн. (43,9%) - що надійшли від юридичних осіб.
За І квартал 2010 року загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками, становила 4 697,7 млн. грн., з них:
1 297,9 млн. грн. (27,6%) - що надійшли від фізичних осіб;
2 067,0 млн. грн. (44,0%) - що надійшли від юридичних осіб.
Концентрація страхового ринку за надходженнями валових страхових премій станом на 31.03.2011 представлена в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Концентрація страхового ринку за І квартал 2011 року*
Перші (Тор)Страхування LifeСтрахування "non-Life"Надходження премій (млн. грн.)Частка на ринку, %Надходження премій (млн. грн.)Частка на ринку, %Кількість СК, які більше 50% страхових премій отримали від перестрахувальниківТор 3124,249,91 423,924,43Тор 10210,684,52 492,442,67Тор 20239,196,03 451,059,19Тор 50249,1100,04 763,281,512Тор 100хх5 477,893,715Тор 200хх5 816,399,518Всього по ринку249,1100,05 843,8100,026*Джерело: [15]
Отже, незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій - 93,7% - акумулюють 100 СК
"non-Life" (25,8% всіх СК "non-Life") та 96,0% - 20 СК "Life" (30,3% всіх СК
"Life").[15].
Протягом другого кварталу страховий ринок України зберіг зростання за валовими преміями на рівні 30%. Автострахування як і раніше залишається головним виглядом, на який роблять ставку страхові компанії України (особливе це стосується ОСАГО, яке після зростання вартості стало для багатьох компаній ключовим видом страхування).
Окрім ОСАГО, зростання демонструє медичне страхування, приріст за яким за 1 півріччя склав 20%.
У другому кварталі спостерігалося зростання ринку внутрішнього перестрахування, який зберігся на рівні 55%, частка фінансових та інших майнових ризиків зросла до 40%. Окрім цього, за підсумками 1-го півріччя спостерігається зниження обсягу чистих премій до 50%, що практично відповідає внутрішньому перестрахуванню.
Крім того, відбувається скорочення як валових, так і чистих виплат (на 8% у порівнянні з 2010 роком). Рівень чистих виплат за підсумками другого кварталу склав близько 40%.
Кажучи про ринок страхування життя, необхідно відзначити, що у січні-червні, за прогнозними даними, обсяг виплат за цим видом страхування склав понад 500 млн. грн.
Структура страхових платежів залишилася тією самою: 85% - договори з фізособами і 15% - договори з юрособами. При цьому у першому півріччі 2011 роки спостерігає тенденція зростання кількості застрахованих фізичних осіб на 85%.
За валовими показниками страховий ринок України в 2011 році не тільки досягне докризових об'ємів 2008 року, але і перевищить 24 млрд. грн., ринок страхування життя відповідно 1,95 млрд. грн. Цьому сприятимуть багато чинників, зокрема приріст кредитного банківського портфеля за перше півріччя, що склав в першому півріччі 4,9%.
Згідно із прогнозами експертів, зростання кредитного банківського портфеля в 2011 році складе 7-10% на тлі загального відновлення економіки України і споживчого сектора. Крім того, спостерігається споживча упевненість - продажі нових автомобілів зросли на 40%.
В кінці червня президентом підписано Закон України 3462-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», прийнятий Верховною Радою України 2 червня 2011 року.
Він надає держорганам додаткові повноваження щодо посилення контролю за діяльністю страхових компаній, ломбардів та кредитних спілок.
Закон викликав неоднозначне сприйняття учасників ринку. З одного боку, його називають документом европейського зразка, з іншого - вважають, що він може посилити корупційний тиск на бізнес. Більшість норм документа наберуть чинності в липні 2012 року і лише одна - у грудні 2011 року. Це вимога отримання від органів, які здійснюють держрегулювання ринків фінансових послуг, письмового погодження на придбання істотної участі у фінансовій установі.
Це стосується як юридичних так і фізичних осіб, які мають намір володіти та прямо або опосередковано контролювати 10%, 25%, 50% і 75% статутного капіталу такого учасника чи право голосу придбаних часток в органах управління професійного учасника фондового ринку.
Новацією закону є розділ з пруденційного нагляду, що базується на оцінюванні ризиків ненадання послуг або втрати коштів клієнтів. Також закон перелічує інформацію, що повинна бути включена у звіт про корпоративне управління.
Закон містить норми, характерні для європейських фінансових ринків. Зокрема, це норма щодо придбання і погодження істотної частки фінустанови з регулятором або розмір винагороди за рік членів Наглядової ради та виконавчого органа.
Закон визначає перелік документів, які фінансова установа повинна надати клієнту до укладання з ним угоди Вимога повідомляти клієнту інформацію про розмір його винагороди до підписання з клієнтом договору сприятиме захисту прав споживачів.
За експертними оцінками, середній показник винагороди страхового агента при страхуванні життя зараз становить до 60%, при нелайфовому - 5 -40%. Така інформація свідчитиме, які кошти компанія дозволяє витрачати на винагороду своїм агентам, та показуватиме доцільність таких витрат. Регламентування посередницької діяльності є позитивним нововведенням і дозволить облікувати всіх агентів, що страхують «автоцивілки».
Втім, на думку експертів, агентам, які укладають договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, слід остерігатися норми закону про необхідність реєструватися у Моторному транспортному страховому бюро України. Ця норма дивним чином зявилася в другому читанні закону без обговорення при підготовці документа.
До моменту набрання чинності змін до закону Держфінпослуг доведеться розробити ще багато документів., Вони повинні містити чіткі критерії та виражені у зрозумілих формулах, цифрах і коефіцієнтах нормативи. За ними визначатиметься достатність капіталу, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, якість активів та ризикованість операцій.[20 с. 20].
Сучасний стан страхового ринку України свідчить про те, що страхування у функціонуванні фінансової системи недостатньо повно виконує свою роль. Наприклад, за розрахунками авторів, частка страхових платежів за особистим страхуванням в Україні становить усього 4-5%, тоді як у Західній Європі та СШЛ цей вид посщуг займає близько 60%, в Японії - 80%, у Великобританії - 70%. у світі в середньому - 58.3%. Загальний обсяг страхових послуг на ринку України в останньому десятилітті за зібраними преміями дорівнював 0,06% світових обсягів і був меншим у 400 разів порівняно із СШЛ. в 60 разів - з Німеччиною, в 50 разів - з Францією, в 15 разів - з Росією.
Найближчим часом вітчизняний страховий ринок очікує дві важливі події - впровадження вимог до платоспроможності страховиків Solvency 2 та перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності. Solvency 2 .
Диреватива Європейської комісії про заснування та ведення бізнесу страхування та перестрахування, яку ще називають директивою платоспроможності Solvency 2 має бути реалізована країнами та членами ЄС до кінця 2012 року.
Ця директива передбачає застосування трирівневої системи оцінки платоспроможності страховиків, тобто вимоги стосовно оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків (рівень 1), вимоги щодо здійснення нагляду з урахуванням ризиків (рівень 2) і розкриття інформації учасникам ринку (рівень 3).
Рівень 1 запроваджує дві конкретні вимоги до капіталу: вимога щодо платоспроможності (ВПС) і вимога щодо мінімального капіталу (ВМК).
ВПС - це рівень капіталу, який дозволяє компанії покривати великі непередбачені збитки. Його планується встановити на рівні, який залишає лише 1 шанс із 200, що через один рік капітал буде неадекватним.
ВПС - це вимога до оцінки капіталу з урахуванням ризиків, яка забезпечує контроль кредитоспроможності і буде розраховуватися або із використанням стандартного підходу, або внутрішніх моделей які мають пройти «ходові іспити» та отримати погодження регуляторного органу. Розрахунок ВПС передбачає оцінку операційного ризику на додаток до страхового, інвестиційного й інших фінансових ризиків. ВПС не може бути нижчою від ВМК, у протилежному випадку в роботу має включатися наглядовий орган. Страхова компанія, яка порушує ВМК і може відновити свій капітал до необхідного рівня не матиме права на здійснення нових операцій.
Рівень 1 також узгоджує рахунки технічних резервів. Технічні резерви повинні розраховуватися страховими компаніями для уможливлення виконання ними своїх зобовязань перед власниками полісів і бенефіціарами плюс витрати.
Рівень 2 вимагає, щоб страхові компанії мали зважені та ефективні стратегії і процеси оцінки ризиків, на які вони наражаються, та оцінки і підтримання капіталу для покриття цих ризиків. Компанії повинні самостійно проводити річну оцінку своїх систем управління та потреб у капіталі.
Така самооцінка перевірятиметься регуляторними органами. Якщо, на думку цих органів, компанія повинна мати більше капіталу або капітал вищої якості, вимога щодо платоспроможності збільшуватиметься для отримання скоригованої ВПС.
Якщо виявлена проблема стосуватиметься неналежного управління ризиками, компанії може бути запропоновано не збільшувати капітал, а поліпшити таке управління.
Рівень 3 вимагає розкривати інформацію про достатність капіталу страхових компаній учасникам ринку, таким як власники цінних паперів, власники боргових зобовязань, перестраховики та великі комерційні покупці страхових продуктів. Інформація, що підлягає розкриттю, може бути розподілена на три категорії. Категорія 1 - показники фінансового становища та діяльності, включаючи звіти компанії про доходи, баланс і грошові потоки. Категорія 2 - інформація про профіль ризику, включаючи рівень ризику та диверсифікацію портфеля, наприклад сума під ризиком і перевірки портфеля «під навантаженням». Категорія З - стосується невизначеності інформації категорій 1 і 2, включаючи аналіз чутливості до величини параметру та порівняння результатів із попередніми розрахунками. Впровадження Solvency 2 матиме серйозні наслідки для страхових компаній.[9 с. 24].
Отже, говорити про реальний розвиток українського страхового ринку, залучення масштабного фінансування в цю сферу, варто лише за умови впровадження нової системи фінансової звітності для страховиків.
. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РИНКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Безумовно, що всі ми перебуваємо у значній залежності від загальної політичної та економічної ситуації 3 одного боку ця ситуація сприяє динамічному розвитку страхового ринку: зростає ВВП, реальна заробітна плата, деструктивне втручання у функціонування страхового сектору не виходить за припустимі межі. Динаміці зростання страхового ринку України може позаздрити будь-яка інша галузь.[6 с. 14].
Сучасний стан економіки України вимагає прийняття відповідних законів, направлених на реформування і розвиток національного господарства, виходу із кризового стану реального і фінансового секторів, зокрема страхового ринку. Фінансово-економічна криза 2008-2010 років, переконливо довела, що необхідно змінювати напрями розвитку економічної системи, впроваджувати принципово нові механізми розвитку кредитно-інвестиційної діяльності.[1 с. 22].
До фінансово-економічної кризи страховий сегмент вітчизняної економіки розвивався за своїми власними закономірностями та тенденціями, що не завжди співпадало з інтересами інших зацікавлених учасників перерозподілу фінансових ресурсів в країні. Діяльність страхових компаній найчастіше була підпорядкована лише їх власним інтересам, а тому недостатньо впливала на економічне зростання в країні.
Успіх реформування вітчизняної економіки, підвищення господарювання страхових компаній і суб'єктів підприємництва реального сектора, добробуту населення залежить від багатьох умов і чинників, які на етапі розвитку України мають свій особливий прояв, що вимагає прийняття на рівні держави системи адекватних рішень і заходів з метою вдосконалити, а за необхідності і перебудувати взаємовідносини всіх учасників економічних стосунків. Це повинно забезпечити принципово нове вирішення завдань, які виникли перед кожним економічним суб'єктом в умовах сучасного кризового світового і національного ринкового господарства, виходячи з поєднання індивідуальних, колективних і загальносуспільних інтересів. Тому саме питання вдосконалення інвестиційної діяльності страхових компаній є вкрай актуальним.[1 с. 22].
Враховуючи, що в Україні вільні кошти страховиків, внаслідок специфіки вітчизняного законодавства та інституційних особливостей страхового ринку, не повною мірою трансформуються в інвестиційні ресурси, вирішення хронічних проблем перебуває у правовій площині. В рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня якості послуг на страховому ринку, а також підвищення його інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційно-методологічного та інформаційного характеру:
формування чіткої концепції реформування галузі, удосконалення державного регулювання ринку, зокрема у сегментах обов'язкового та медичного страхування; своєчасну та широку адаптацію українського страхового ринку до світових вимог фінансового регулювання та нагляду, активну співпрацю з європейськими та міжнародними організаціями;
створення правових умов для повноцінного впровадження інвестиційного та пенсійного страхування;
розробка моделі державної підтримки розвитку аграрного страхування, яка має передбачати прийняття спеціального закону та узгоджені дії страховиків і держави щодо покриття ризиків, які існують у аграрній сфері та не можуть бути покриті і інший спосіб на звичайних ринкових засадах;
впровадження міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і аналітики діяльності страхових компаній;
створення єдиної саморегулюючої організації членами якої повинні бути всі страхові компанії, робота яких має зосереджуватися на захисті прав споживачів страхових послуг, забезпеченні добросовісної конкуренції на ринку розвитку страхування на принципах транспарентності уведенні норм етики між усіма учасниками ринку, а також створенні централізованої бази даних про шахрайство на страховому ринку, доступ до якої матимуть усі страховики;
створення незалежного інституту експертизи договорів і страхових випадків, а також діючої системи контролю над фінансовим станом страхових компаній;
забезпечення формування інвестиційних інструментів для розміщення довгострокових страхових резервів;
створення так званої претензійної бази даних, яку кожен страхувальник, який має одержати виплату, проводитиме перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків що сприятиме виявленню недобросовісних страхувальників що зможе своєчасно попередити масові незаконні виплати;
удосконалення моніторингу діяльності страховиків та посилення контролю за дотриманням страховиками вимог щодо забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистих активів, статутного капіталу та осіб що володіють значною часткою капіталу страховиків;
сприяння створенню фондів страхових гарантій, у тому числі за договорами страхування життя;
розробка нормативної бази, що уможливлює співпрацю страхових компаній та КУА у сфері управління активами страхових компаній;
розробка та реалізація заохочень для страховиків що добровільно дотримуються у своїй діяльності стандарти прозорості та підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;
розробка нормативно-правових актів, які б урегулювали порядок діяльності страхових агентів, консультантів, аварійних комісарів та увести їх реєстрацію.[1 с. 24].
Зокрема, в рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня якості послуг на страховому ринку, а також підвищення його інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційно-методологічного та інформаційного характеру:
впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування;
розробка та реалізація заохочувальних заходів для страховиків, що добровільно дотримуються у своїй діяльності стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;
удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності актуаріїв, завершення створення в Україні системи підготовки та сертифікації актуаріїв з поступовою передачею цих функцій саморегулівній організації;
запровадження стимулюючої податкової політики для розвитку особистого страхування, довгострокового страхування життя, в тому числі інвестиційного, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, обов'язкового медичного страхування шляхом віднесення частки внесків з цих видів страхування на валові витрати юридичних осіб та удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;
забезпечити розроблення та впровадження додаткових актів законодавства, що сприятимуть запобіганню використання страхового ринку для проведення протиправних і сумнівних операцій та шахрайства, включаючи відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, можна констатувати, що практично вже створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потрібне вдосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-управлінських питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.
В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним, і у звязку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.
Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного регулювання страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.
Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного регулювання страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави в розробці програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.
Таким чином, з метою покращення ситуації на страховому ринку доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації інвестиційного потенціалу страхового ринку.
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи наведені вище показники, можна констатувати наступне: страхова діяльність в Україні нині динамічно розвивається й усе більше впливає на економіку країни, розширюється сфера страхування, зявляються і розвиваються нові види страхування. Як показують дослідження, головними позитивними тенденціями розвитку страхового ринку протягом останніх років є: зростання частки страхових премій у ВВП; поетапне збільшення обсягів власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній; створюються обєднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць; законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків.
Водночас, сучасний стан страхового ринку характеризується наявністю багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку, які потребують підвищеної уваги як з боку державних органів по нагляду за страховою діяльністю, так і врахування в процесі управління розвитком окремого обєкта страхового підприємництва.
Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування.
Розвиток страхового ринку стримує дія таких факторів: відсутність державної політики розвитку як економіки в цілому, так і програми розвитку ринків фінансових послуг, неузгодженість господарського і страхового законодавства, недосконалість податкового законодавства, нестабільність фінансового середовища господарюючих суб'єктів і населення, слабкість стимулів у розвитку страхування .
Актуальність питання розвитку страхового ринку України обумовлює необхідність розробки державної політики ефективного розвитку страхування у поєднанні з загально-національними економічними пріоритетами.
Усунення наслідків економічної та фінансової криз вимагає негайних заходів тактичного характеру, спрямованих на усунення загрозливих тенденцій, що спостерігаються на страховому ринку, недопущення зменшення інвестиційного потенціалу та платоспроможності страховиків та розгортання глибокої кризи страхового ринку. Основними з цих заходів є наступні:
забезпечення дієвого механізму безперешкодного повернення депозитних коштів страховикам, як таких, що є коштами страхових резервів страховиків і спрямовуються на виплати страхових відшкодувань, зокрема, надання рефінансування комерційним банкам на зазначені цілі;
забезпечення наявності страхового покриття майна, що перебуває у заставі в комерційного банку, на весь період дії кредитного договору;
підвищення інституційної спроможності та статусу Держфінпослуг, забезпечення концентрації її обмежених ресурсів на ключових проблемах, зокрема - надання Держфінпослуг на період фінансової кризи повноважень з протидії демпінгу на страховому ринку та штучному зниженню платоспроможності страховиків;
впровадження Держфінпослуг методики щомісячного моніторингу фінансового стану страховиків з метою вжиття заходів щодо попередження їх банкрутства;
надання Державною податковою адміністрацією України розяснення на основі законодавства про страхування та оподаткування щодо оподаткування курсових різниць та інвестиційного доходу;
забезпечення Міністерством внутрішніх справ України дієвого постійного контролю за наявністю полісів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників;
перегляд, з урахуванням наслідків фінансової кризи, вимог та переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів, у які можуть розміщуватися резерви страхових компаній;
заборона надання кредитів комерційними банками під заставу майна, щодо якого не забезпечено наявність страхування протягом всього періоду дії кредитного договору та відсутності договору страхування життя позичальника протягом всього періоду дії кредитного договору;
Не потребує доказів, що ситуація на вітчизняному ринку страхових послуг є прямим наслідком негативних макроекономічних процесів. Розвиток ринку реального страхування в Україні ускладнюється через наявність домінуючого попиту на псевдострахові операції у порівнянні з попитом на страховий захист, через слабке залучення населення до страхових процесів, через відсутність достовірної інформації щодо макроекономічних показників розвитку ринку, через непрозору конкуренцію в окремих сегментах ринку. Проте дія більшості з перелічених негативних макроекономічних чинників може бути суттєво помякшена завдяки адекватному державному регуляторному впливу із застосуванням не тільки звичних для вітчизняного ринку прямих адміністративно-правових методів, але переважно - непрямих методів, спрямованих на створення повноцінного і здорового ринкового середовища.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
страховий ринок україна
1. Бабій Л.І. Вдосконалення інвестиційної діяльності страхових компаній // Інвестиції: практика та досвід: науково-практичний журнал. - 2011. - №20. - С. 22-24.
. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник. - К.: Знання, 2011. - 391 с.
. Гамакова О.О. Методи державного регулювання ринку страхових послуг // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №10.- С.71-73.
. Гутко Л.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - №7. - С. 19-24.
. Журавка О.С. Сучасні тенденції розвитку страхового ринку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
. Завада О. Розвиток страхового ринку України: що? як? коли? // Фінансовий ринок України. - 2008. -№ 10. - С.14-16.
. Залетов О. Вплив світовової кризи на сучасний страховий ринок України // Світ фінансів: науковий журнал. - 2011. - №3. - С. 95-100.
. Іванов О. Інтегрованні кредитно-страхові продукти // Фінансовий ринок України. - 2011. - №3. - С.18.
. Іванчук О. Міжнародні стандарти діяльності для українських страховиків // Фінансовий ринок України. - 2011. - № 7-8. - С. 24-26.
. Йолкіна-Старк, Л. Сучасні інформаційні технології у страховому бізнесі // Фінансовий ринок України. - 2008. - №10.- С. 17-19.
. Лебединська Л.Д. Стратегічні аспекти сталого розвитку страхового ринку України під впливом глобалізаційних процесів // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №9. - С. 206-214.
. Лондар С. Л., Тимошенко О. В. Фінанси: навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.
. Лисенко Н. Система оподаткування страхової діяльності в Україні у 2011 році // Страхова справа. - 2010. - №4. - С. 58-60.
. Нестерова С. Л. Аналіз ринку страхових послуг України // Статистика України. - 2009. - №4. - С. 46-51.
. Підсумки діяльності страхових компаній за І квартал 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.forinsurer.com
. Порозман О. І. Стан страхового ринку України в умовах кризи // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №6. С. 140-142.
17. Приймак Н.В. Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку // Стратегічні орієнтири [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.libfor.com
18. Роль страхування в ринковій економіці [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.info-works.com.ua
. Савелко С. О. Ефективність разподілу інвестиційних ресурсів та мотивації на страховому ринку // Інвестиції: практика та досвід: науково-практичний журнал. - 2011. - №19. - С. 10 -12.
. Сидорчук О. Податкові аспекти страхових схем оптимізації // Фінансовий ринок України: інформаційно-аналітичний бюлетель. - 2011. - №7-8. - С.20-21.
. Ткаченко Н.В. Фінансова стійкість страхових компаній в умовах глобалізації // Фінанси України. - 2010. - С. 82-91.
. Філонюк О.Ф. Страховий ринок України як обєкт державного регулювання // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №22. - С. 73-77.
. Чвертко Л.А. Страховий ринок України: реалії та перспективи розвитку // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. - 2010. - №1. - С. 55-58.
. Шірінян Л. А. Конкурентоспроможність страхового ринку України в сучасних умовах // Економіка України. - 2011. - №7. - С. 37-48.
. Щодо активізації інвестиційної діяльності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.old.niss.gov.ua
26. Яворська Т. В. Страхові послуги: навчальний посібник - К.: Знання, 2007. - 360 с.