Соціокультурний портрет сучасного студентства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Магістерська робота

на здобуття кваліфікації магістра

за спеціальністю "Педагогіка вищої школи”

Соціокультурний портрет сучасного студентства

Науковий керівникк. пед. н., доцент

Антоненко Тетяна Леонардівна

Рецензентк. пед. н., доцент

Бутенко Людмила Леонідівна

Слухач Клімова Ольга Андріївна

Луганськ 2006

Індивідуальний план написання магістерської роботи на тему: "Соціокультурний портрет сучасного студентства” слухача Клімова Ольга Андріївна

№	Зміст роботи та назва розділів	Термін	Примітки
	Збір інформації, робота над бібліографією
	Актуалізація теми, постановка завдань дослідження
	Робота над розділом 1 "Сутність соціокультурного підходу”
	Робота над розділом 2 "Студентство як об’єкт дослідження і його місце в соціальній структурі суспільства і в групі молоді”
	Робота над розділом 3 "Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку студентської молоді (на спеціальностях напрямку "Соціологія") ”
	Висновки та пропозиції
	Оформлення магістерської роботи
	Подання роботи координатору підготовки магістрів педагогіки вищої школи
	Підготовка докладу до захисту
	Захист магістерської роботи

Науковий керівник Т.Л. Антоненко

Слухач О.А. Клімова

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Сутність соціокультурного підходу

1.1 До історії питання соціокультурного підходу

1.2 Основні поняття і положення соціокультурного підходу

1.3 Співвідношення освіти, культури та соціуму

Висновки до розділу

Розділ 2. Студентство як об'єкт дослідження і його місце в соціальній структурі суспільства і в групі молоді

2.1 Визначення понять "молодь" та "студентство"

2.2 Відмінності ціннісних орієнтацій студентства різних поколінь

2.3 Тенденції спрямованості ціннісних орієнтацій сучасного студентства

Висновки до розділу

Розділ 3. Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку студентської молоді (на спеціальностях напрямку "Соціологія")

3.1 Опит експертів

3.2 Скорочення кількості факторів

3.3 Визначення вагомості фактору

3.4 Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку студентської молоді

Висновки до розділу

Висновки

Література

Вступ

Соціокультурна трансформація, яка зараз відбувається в Україні, подібно до інших посткомуністичних країн, актуалізує наукове дослідження ціннісних змін, що відбуваються як на рівні суспільства загалом, так і в його окремих соціальних групах. Тому проблема соціокультурного розвитку молоді в сучасному українському суспільстві залишається незмінно актуальною протягом всього існування педагогіки вищої школи. Увага до життєвих стратегій молоді, зокрема майбутніх студентів, викликана тим, що студентство є найбільш мобільним шаром сучасного українського суспільства.

Освіта виконує низку соціальних функцій, одна з яких - соціальний контроль за розподілом індивідів за соціальними шарами, стратами у відповідності до рівня і якості отриманої освіти (П. Сорокін). Ці функції мають забезпечувати стабільність соціуму. В умовах трансформації суспільства, що характеризується проникненням ринкових відносин в усі сфери його життєдіяльності особливо помітні функції освіти, що покликані задовольняти запити індивідів: сервісна; соціокультурна; прагматична; структурно-престижна. Вони сприяють адаптації індивідів до змін у житті, соціальному захисту від невдач, паралельно впливаючи на їхні життєві стратегії. У основі побудови життєвих стратегій (у даному випадку у студентської молоді) лежить певна система цінностей зокрема й найбільш прийнятних шляхів і засобів досягнення життєвих цілей [40].

Вивчення ціннісних орієнтацій студентської молоді створює теоретичну базу для ефективного прогнозування різних соціальних трансформацій, а також до певної міри можливості педагогічного впливу на них.

Об'єктом нашого дослідження є рівень соціокультурного розвитку студентів і абітурієнтів.

факторна критеріальна студентство соціокультурний

Предмет дослідження полягає у виділенні значущих особистісно-діяльних факторів та їх критеріїв, що дозволяють з’ясувати ступінь відповідності рівня соціокультурного розвитку абітурієнта/студента обраній спеціальності.

Метою даної магістерської роботи було: складання соціокультурного портрету сучасного студентства шляхом визначення його життєвих і культурних цінностей; вивчення життєвих і культурних цінностей сучасних студентів, виявлення їх духовного світу; отримання висновків про те, які цінності на сучасному етапі є домінантними, пріоритетними і про можливість і необхідність педагогічного впливу на їх формування; виявлення ставлення студентів Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля до впроваджуваної кредитно-модульної системи навчання, яка має значний вплив на формування сучасного соціокультурного простору; складання факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку абітурієнтів, які бажають навчатися на спеціальностях напряму "Соціологія" а також студентів, які вже навчаються за цим напрямом.

Виконання поставленої мети дозволяє визначити інновації в ціннісних орієнтаціях соціальної групи, що вивчається нами. Виконуючи мету роботи, ми намагались врахувати глибокі зміни, що відбуваються в суспільстві, трансформацію його інститутів, стратифікаційних характеристик, основних змістотворчих цінностей. Всі ці процеси по-своєму відбиваються та преломлюються в життєдіяльності студентства. Для досягнення поставленої мети в роботі розв'язуються наступні задачі:

         ґрунтуючись на останніх даних монографічної літератури і періодичних видань з'ясувати сутність соціокультурного підходу, загальні риси, характеристики і роль сучасного студентства, а також риси, що мають бути притаманні соціологам і соціальним робітникам;

-        провести аналіз ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді, з'ясуються причини їх трансформації, глибина і роль "вічних цінностей" в житті молодих людей. Проаналізувати та узагальнити результати емпіричних досліджень, опублікованих у різних наукових журналах та інших періодичних наукових виданнях, а також у ресурсах глобальної мережі Інтернет. Залучення такої інформації було необхідне з ряду причин: по-перше, ці дослідницькі проекти, глобальні чи локальні, склали необхідну емпіричну базу нашої роботи; по-друге, це дозволило нам уявити собі хід, причини і єство трансформації цінностей сучасних студентів;

         провести анкетування з приводу оцінки студентами Східноукраїнського національного університету запровадженої кредитно-модульної системи навчання, що суттєво впливає на формування соціокультурного середовища у якому відбувається розвиток особистості студента;

         виконати опит експертів для з’ясування якостей, за якими має бути оцінено соціокультурний розвиток абітурієнта/студента напрямку "Соціологія";

         вибудувати факторно-критеріальну модель оцінювання соціокультурного рівня розвитку студента.

Інноваційна новизна роботи полягає у тому, що розроблена факторно-критеріальна модель оцінювання рівня соціокультурного розвитку абітурієнтів/студентів, що проходить зараз апробування на кафедрі соціології Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Використання цієї моделі на практиці дозволить з’ясувати, чи має абітурієнт/студент необхідні особистісно-діяльнісні якості, щоб вчитися і працювати за обраною спеціальністю. Це відкриває чудові можливості для більш плідної роботи з абітурієнтами та дає змогу корегувати роботу зі студентами. Використання цієї схеми допомагає як студентові, так і викладачеві визначитися з приводу вмотивованості вибору студентом професії і навчання за нею, що дуже важливо для подальшого становлення високопрофесійного фахівця. Отже робота має значну практичну цінність.

Поняття ціннісної орієнтації і соціокультурного розвитку неодноразово ставало в центр численних досліджень видних зарубіжних і російських учених, таких як В.Б. Ольшанській, А.Г. Здравомислов, А.І. Запесоцкий, С.Н. Іконникова, Н.І. Лапін, В.А. Отрут, М.С. Каган, А.А. Козл, А.Г. Ковалів, І.С. Кон, С.А. Кугель, Н.Д. Никандров, В.Ф. Льовічева, Н.Е. Смірнова, Е.Г. Слуцкий, І.А. Суріна, С.В. Сикевіч, В.П. Тугарінов, В. І Чупров і ін. Розробкою цього напряму досліджень активно займаються також і українські соціологи харківської, одеської та львівської соціологічних шкіл: В.С. Бакіров, Н.О. Побєда, О.О. Якуба та ін. Але питання якісної оцінки соціокультурного рівня майбутніх і теперішніх студентів і оцінки їх схильності до певної професії не розкривається в працях цих дослідників.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена модель оцінювання соціокультурного розвитку абітурієнта/студента розглядається як одна з нових форм роботи з абітурієнтами, які вирішили вступати до вузу на спеціальності "Соціологія" чи "Соціальна робота" а також, імовірно, буде використана у роботі кураторів зі студентами кафедри соціології. Результати вивчення ставлення студентів до нової кредитно-модульної системи є часткою масштабного дослідження з цієї проблеми, що проводиться кафедрою соціології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля.

За темою магістерської роботи було написано дві наукові статті і підготовлені тези для виступу на ІІІ Міжнародній науковій конференції "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика".

Розділ 1. Сутність соціокультурного підходу

1.1 До історії питання соціокультурного підходу

Що стосується історико-хронологічних рамок вживання соціокультурного підходу до аналізу суспільних змін і трансформацій, слід зазначити, що у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі смислове навантаження міркувань про соціокультурне отримує різні, іноді полярні за значенням, модифікації [39, 44]. Одні автори переконані, що весь розвиток людства - це соціокультурний процес, від начала і до сьогоднішнього дня; таким чином можна виділити в ньому певні ступені залежно від вибраного дослідником критерію; часто роль такого критерію виконує конкретний тип технології. З таким підходом в його найвиразнішій формі ми стикаємося в американській соціології. Інші дослідники (перш за все філософ з Росії М. Каган) [див.: 14] вважають, що розвиток людства за своєю суттю став соціокультурним зовсім недавно, починаючи з другої половини XX століття, оскільки у всі попередні епохи між суспільством і культурою існувала спочатку прірва, а потім непаритетні відносини, і соціальність домінувала над культурою. Тому про соціокультурний за характером розвиток людства у минулому можна говорити лише умовно.

Втім, думки мислителів щодо останнього положення різняться і поділяються на ряд течій. Представники першого (М. Каган та ін.) вважають, що тільки в майбутньому - у розумно влаштованій соціокультурній системі - буде остаточно подолано багатовікове неузгодження суспільства і культури, соціальності і культурних програм, на місце якого мають прийти єдність, цілісність і гармонійність буття людства у всіх його проявах. Деякі дослідники, особливо західні, додержуються думки, що в співвідношенні "соціальне-культурне" в постіндустріальному суспільстві роль другої складової вже сьогодні що найменше рівна ролі першої, а у багатьох випадках і зовсім визначає її [39, 44-45].

Ми, слідом за авторами статті про основні поняття та положення соціокультурного підходу, схиляємося до цієї останньої інтерпретації розуміння соціокультурного розвитку і розділяємо думку про вихід культурного чинника на провідні позиції в постіндустріальному (постмодерному) суспільстві. Разом з тим, очевидно, доцільно внести деякі корективи і доповнення до висловлених позицій. На наш погляд, все залежить від досягнутої якості розвитку конкретного суспільства-системи. Ефективно і адекватно використовувати соціокультурний підхід можна тоді, коли вже сформувалася соціокультурна по суті реальність, яка, не дивлячись на внутрішньо амбівалентний характер, позбавлена диспропорцій і дисгармонії у співвідношенні її складових.

Тому різні етапи суспільного розвитку мають не тільки певну культурну якість, але і відрізняються за вагою культури в житті соціуму. Формування соціокультурної реальності - процес, що почався ще в первісному суспільстві. Для нього, особливо для його ранніх стадій, властива відсутність чіткого розмежування соціальних відносин і культурних дій, соціальної структури і культурних зразків; всебічний синкретизм первісності якраз і є проявом культурної якості даного етапу розвитку суспільства. Навіть ранньокласові соціуми, де культурні елементи до певної міри визрівають і починають виділятися, в цілому характеризуються безумовним і жорстким підкоренням культури суспільству, соціальності. Тому відносно цих соціумів (рабовласницьких і феодальних суспільств) зокрема і суспільства премодерна взагалі можна говорити про диктат соціальних відносин над культурою; самостійність культури і її саморозвиток могли проявлятися в зовсім незначному ступені і в дуже обмежених формах [39, 45].

Разом з тим в епоху премодерна, починаючи з Середньовіччя, поступово зароджуються основи нового типу взаємостосунків між культурою і суспільством; змістом цього процесу є розвиток і розширення автономії культури і щодо економічної, і щодо політико-правової структури суспільства, і щодо соціальності в цілому. Це дозволяє говорити про зародження на цьому історичному етапі соціокультурної реальності і перші кроки її оформлення.

В індустріальному (модерному) суспільстві культура стає все більш самостійною, посилюється її вплив на соціальні процеси, явища і відносини, але ступінь її суспільного значення поки залишається недостатньо високої, а поле власне соціокультурної реальності, хоча і розширює свої межі, все одно залишається невеликим. В цьому типі суспільства неспростовно домінують соціально-економічні відносини і техноцентризм, а культурні феномени тривалий час мають значення вторинних і другорядних. Проте можна вважати, що процес формування соціокультурної по суті реальності поступово набирає оберти. Разом з тим ми далекі від ідеалізації прогресу у взаємодії культури і соціуму цього періоду; очевидно, що даний процес мав протирічні, часто трагічні наслідки і амбівалентну природу, супроводжувався численними кризовими явищами [39, 45].

Постіндустріальне (постмодерне) суспільство стає першим типом суспільства, в якому і соціальні, і культурні чинники врівноважуються і формують власне соціокультурну реальність, що характеризується глибоким взаємопроникненням культурних і соціальних процесів і явищ. Культурні складові суспільства тепер розглядають нарівні з іншими - перш за все матеріально-економічними і соціально-політичними чинниками - як паритетні; тому вживання терміну "соціокультурний" щодо такого типу суспільств може вважатися в науковому плані цілком легітимним [див. також: 14].

Використовування тричленної періодизації суспільного розвитку дозволяє плідно використовувати також ідеї системно-еволюційної версії соціокультурного підходу. На наш погляд, традиційні суспільства, особливо архаїчні, створювали прості соціальні системи, що зароджувалися, розвивалися і зникаючі спонтанно, хаотично, під впливом багатьох зовнішніх чинників (природних катаклізмів, міграцій, завоювань і т.п.). В цих традиційних суспільствах культура, як вже наголошувалося, ще займала вторинне, допоміжне, несамостійне місце в соціумі; його структура була слабо диференційованою, шар еліти - нечисленним, а її функції носили в основному адаптивний або відтворювальний характер. Подальший розвиток приводить до перетворення простих соціальних систем в складні (етап індустріального, або модерного суспільства), де соціальність продовжує панувати, але культурні чинники поступово придбавають автономію; створюється соціокультурна за характером реальність; зовнішні впливи втрачають визначаючу роль; соціальна структура ускладнюється, стає гетерогенною з відповідним збільшенням ступеню її ієрархованості; еліти все частіше починають виконувати креативні функції, перш за все по виробленню культурних інновацій; ці культурні інновації активно формуються у сфері матеріальної культури, але представники нових еліт все частіше пропонують і нові ідеї, гасла і програми. Часто до еліт входить така соціально мобільна і рухома група як студентство.

Лише з другої половини XX століття, у міру формування соціокультурної реальності, починається перетворення соціуму в складні соціокультурні системи, які самовідтворюються і саморегулюються на базі певних культурних програм, що активно виробляються елітою перш за все у сфері духовної культури, а зовнішні впливи при цьому залишаються мінімальними. От чому дослідники в області синергетики підкреслюють, що складна соціокультурна система повинна відрізнятися здібністю до самоорганізації, коли вона без специфічного впливу ззовні придбаває певну просторову, тимчасову і функціональну структуру [4, 119].

Не можемо не відзначити, що в українській соціології зараз росте кількість публікацій, присвячених власне третій версії соціокультурного підходу і його окремим аспектам.

1.2 Основні поняття і положення соціокультурного підходу

Одним з важливих понять соціокультурного підходу є поняття про соціально-культурне середовище (простір) - "сукупність усталених умов, інститутів, взаємозв’язків, що утворюють певний регіональний тип культурної підсистеми, яка має декілька рівнів свого функціонування, свої традиції, домінуючі центри, національну культурну визначеність, набір культурних контактів, що забезпечують культурну діяльність, задоволення та розвиток культурних потреб. Соціально-культурне середовище є предметно-речовинною основою культурного життя, тлом і органікою процесів культурної діяльності (реалізації потреб, творчості, освоєння, тиражування і розповсюдження цінностей культури), формування культурних об’єднань громадян. Речові і особистісні складові формують потенціал соціально-культурного середовища, забезпечуючи особистості і соціальним групам актуалізацію їх культури і ресурс її розвитку. Стан соціально-культурного середовища залежить від потреб в його складових і відповідності механізмів реалізації цим потребам" [36, 352-353]. Соціокультурний простір умовно можна розділити на соціальний і культурний. Цей розподіл - лише аналітична процедура. В реальності соціокультурний простір є єдиним цілим, частини якого можуть існувати роздільно з тією ж вірогідністю, як і роздільне функціонування голови і тіла.

Є два підходи до розуміння соціального простору: субстанціалістський і структуралістський. В першому трактуванні воно складається з субстанцій, тобто індивідів, їх груп і організацій, сполучених соціальними відносинами. Соціальний простір володіє матеріальною субстанцією - людьми. Так, П. Сорокін писав: "соціальний простір є якийсь всесвіт, що складається з народонаселення Землі. Визначити положення людини або якого-небудь соціального явища в соціальному просторі означає визначити його (їх) відношення до інших людей і інших соціальних явищ, узятих за такі "точки відліку" [34, 298].

В іншому трактуванні соціальний простір - це надіндивідуальна реальність, що складається із структурованих соціальних відносин.

"Суспільство, - за словами К. Маркса, - не складається з індивідів, а виражає суму тих ідей і відносин, в яких ці індивіди знаходяться один до одного".Э. Дюркгейм в книзі "Самогубство" писав: "ми твердо сподіваємося, що, читаючи нашу книгу, кожен погодиться з нами в тому, що над індивідом стоїть вища духовна реальність, а саме колектив" [цит. за матеріалами 52].

За визначенням П. Бурдьє, соціальний простір - це "ансамбль невидимих зв'язків, тих самих, що формують простір позицій, зовнішніх по відношенню один до одного, визначених одні через інші, за їх близькістю, сусідству або за дистанцією між ними, а також за відносною позицією: зверху, знизу або поміж, посередині" [цит. за матеріалами 52].

Соціальний простір - це не скільки-небудь стійкий стан, а величезний комплекс процесів, що ні на мить не зупиняються, розуміються як потік подій. Інакше кажучи, воно має процесуальний образ. Його матеріальний зміст - це незліченні практики незліченних індивідів, як розрізнених, так і з'єднаних в колективи.

Поняття культури є одним з найменш чітких зі всіх вживаних в суспільствознавстві. Воно змінює свій зміст залежно від цілей і предмету дослідження.

Культура - це сукупність відносно стійких ідей і уявлень про бажану форму соціального порядку і відносин людей, що розділяє більшість членів даного суспільства, а також символічних форм комунікації. Ідеї і уявлення, що становлять культуру, лише умовно можна назвати стійкими. Насправді вони знаходяться в постійному процесі зміни і відтворювання. Наявність в цьому процесі щодо стійкого ядра, що зберігається протягом більш-менш тривалого історичного періоду, створює ілюзію стійкості. Культура в своїй основі розділяється більшістю суспільства (демографічного або соціального) або його елітою, що має достатньо ресурсів, щоб нав'язувати свої смаки як прояв "істинної" культури. Якщо ідеї і уявлення розділяються лише меншиною (демографічною чи соціальною), то вони складають контркультуру, або субкультуру [43].

Культурне поле є віддзеркаленням основних характеристик соціального поля. Стійкі форми соціальної практики породжують відносно стійкі норми і цінності, що закріплюють їх, засоби символічної комунікації, що роблять взаємодію можливою. Це свого роду дзеркала.

Ієрархічна організація соціального поля нав'язує аналогічну організацію і культурі. Тут виділяються культури пануюча і гноблена, елітна і масова, субкультури різних класів, шарів [52].

В той же час культурне поле саме грає активну роль в регулюванні процесів, що протікають в соціальному полі. Змістом першого є ідеї і представлення людей, а другого - їх взаємодія, яка може розвертатися лише в контексті цих ідей і уявлень. Дії і ідеальні механізми, що управляють ними, сплітаються в єдине ціле. Зрозуміти культуру без практики так само неможливо, як зрозуміти соціальну практику у відриві від управляючих нею ідей, уявлень і засобів комунікації. Тому визначення культури як сукупності стійких форм поведінки людей - це спрощення, допустиме у цілому ряді випадків.

Культура - це програма життєдіяльності людей на всіх рівнях соціального простору. Проте реальні практики не можуть з огляду на багато причин не відрізнятися від програми.

Культурний простір, як і простір соціальний, неоднорідний як за своїм змістом (більшістю членів, що розділяється, ідеям і уявленням), так і за засобами символічної взаємодії (мовами). Через це воно ділиться на поля, які неминуче через вище описану логіку набувають соціокультурного характеру.

Ще одним важливим поняттям у рамках соціокультурного підходу є поняття загальнокультурної компетентності. Так загальнокультурна компетентність студента розуміється як професіонально значуща інтеграційна якість особи, що сполучає в собі мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний і емоційний компоненти, яке забезпечує єдність загальної і педагогічної культури і визначає здатність суб'єкта включатися в педагогічну діяльність і орієнтуватися в сучасному соціокультурному просторі. В пропонованому трактуванні загальнокультурна компетентність виступає професійно-особовою характеристикою, що вимагає багатоаспектного підходу до її вивчення. Як система вона включає етично-гуманістичну спрямованість, мотиви, цілі, ціннісні орієнтації, сукупність знань, умінь, навиків, форми і способи їх використовування в нестандартних ситуаціях. Загальнокультурна компетентність є інтелектуальною і педагогічною цінністю, рівень її сформованості є одним з чинників, що впливають на успішність професійної діяльності. [12, 11].

Ефективному формуванню загальнокультурної компетентності студентів в освітньому процесі вузу сприяють педагогічні умови: позитивна мотивація студентів до навчальної діяльності як високоінтелектуальної праці; участь студентів у відборі змісту, методів і форм організовуваного процесу; поетапна реалізація ідей "діалогу культур" за допомогою включення студентів в міжкультурну комунікацію.

Пряме відношення до поняття "соціокультурного" має поняття "спосіб життя", тобто виявлення особової специфіки життєвого шляху людей в диференційованій соціокультурній реальності.

Поняття (категорія)"спосіб життя" позначає організовану сукупність процесів і явищ життєдіяльності людей в суспільстві. Способи організації цих процесів і явищ визначаються природно-географічними, соціальними і культурними умовами їх реалізації, з одного боку, і особовими характеристиками представників різних соціокультурних груп - з іншою. Поняття відображає повсякденне життя людей і служить для виявлення співвідношення сталих, типових і мінливих, індивідуальних характеристик життєдіяльності різних людей в певних областях культури. Зміст способу життя визначається тим, як живуть люди, чим зайняті, які види діяльності і взаємодії один з одним заповнюють їх життя. Форма способу життя визначається способом організації людьми змісту своєї життєдіяльності, тобто організації процесів діяльності, поведінки, взаємодії в різних сферах культури. Отже, спосіб життя - це динамічний соціокультурний "портрет" членів суспільства, представлений через процеси їх життєдіяльності в певних умовах, цілісність, що володіє культурним значенням і обумовлена здібністю людини до результативної активності [22]

Природні, соціальні, культурні умови мають фундаментальний формоутворювальний вплив на організацію людьми різноманіття своїх життєвих проявів. Вони забезпечують і обмежують конкретно-історичні можливості вибору форм самореалізації особи в соціокультурному житті. Тому при аналізі способу життя людей вивчення умов їх життєдіяльності є необхідною компоненту дослідження. Проте вони не включаються в саме поняття, а розглядаються як свого роду соціокультурних детермінантів форм і процесів організації людьми своєї життєдіяльності, способу життя.

Поняття "спосіб життя" має на увазі увагу не тільки до способів організації людьми свого повсякденного життя. Воно зв'язано також і з виявленням соціокультурної значущості оцінок представниками різних соціокультурних груп свого власного способу життя, способу життя інших людей, а також поточного стану суспільного і культурного життя взагалі.

При визначенні категорії "спосіб життя" важливо підкреслити її інтеграційний характер по відношенню до таких понять, як "устрій життя" "рівень життя" "якість життя" "стиль життя" "стандарт життя". Ці поняття розкривають і конкретизують зміст категорії "спосіб життя" при різних рівнях аналізу соціокультурної динаміки [44].

Поняття "устрій життя" характеризує конкретні історичні соціально-економічні і політичні аспекти культури, в рамках якої розвертається спосіб життя її носіїв. Як показники устрою життя виступають характер власності на засоби виробництва, характер економіки, соціальних відносин, провідних ідеологій, політичної системи і т.п. Найважливіше значення має тут також показник урбанізації (співвідношення міського і сільського населення) [22].

Поняття "рівень життя" використовується для прямої і непрямої кількісної оцінки ступеня задоволення потреб і запитів членів суспільства в даний період часу. До показників рівня життя відносяться такі, як розмір заробітної платні і доходу на душу населення, пільги і виплати з суспільних фундацій споживання, структура споживання продовольчих і промислових товарів, рівень розвитку систем охорони здоров'я, утворення, побутового обслуговування, стан житлових умов [22].

Поняття "якість життя" має на увазі ступінь задоволення потреб і запитів складнішого характеру, непіддатливих прямому кількісному вимірюванню, і виконує соціально-оцінну функцію по відношенню до категорії "образ життя". До показників якості життя відносяться характер і зміст праці і дозвілля "задоволеність ними, ступінь комфорту в праці і побуті (включаючи якість житлових, виробничих приміщень і навколишнього наочного середовища); ступінь задоволеності особи знаннями, суспільною активністю і саморозвитком, ступенем реалізації існуючих в суспільстві моральних і етичних цінностей. Сюди можна віднести також показники середньої тривалості життя, захворюваності, природного приросту населення, його демографічної і соціальної структури [44].

Поняття "стиль життя" застосовується для позначення характерних специфічних способів самовираження представників різних ' соціокультурних груп, що виявляються в їх повсякденному житті: в діяльності, поведінці, відносинах. Показниками стилю життя є особливості індивідуальної організації прийомів і навиків трудової діяльності, вибір круга і форм спілкування, характерні способи самовираження (включаючи демонстративні риси поведінки), специфіка структури і зміст споживання товарів і послуг, а також організація безпосереднього соціокультурного середовища і вільного часу. Це поняття тісно пов'язано із загальнокультурним поняттям моди [22].

"Стандарт життя" - це теоретичне аналітичне поняття, сконструйоване для того, щоб забезпечити точку відліку при порівнянні устрою, рівня і якості життя представників різних соціокультурних груп. Воно будується як статистична "мода" цих параметрів способу життя, в цьому значенні можна говорити про стандарти устрою, рівня, якості життя, характерних для суспільства в цілому або окремих соціальних груп в даний період часу [44].

 

1.3 Співвідношення освіти, культури та соціуму

Питання співвідношення освіти, культури та соціуму розглядається у багатьох працях відомих педагогів-теоретиків, культурологів, соціологів тощо у різних аспектах:

у рамках культурологічної парадигми педагогічної системи;

через формування полікультурної освіти;

в умовах культурно-історичного типу освітньої системи (вузу, школи);

як система культурно-освітніх центрів в рамках однієї або різних країн;

через аналіз навчальних дисциплін культурологічної спрямованості;

через дослідження шляхів і способів розвитку культури суб'єктів освіти (педагогічної культури і розумової культури тих, хто вчиться);

через описи і прогнозування образу культурної і освіченої людини конкретної історичної епохи; через розкриття специфіки культурно-освітнього середовища зростаючої людини;

узагальнення, збереження і відродження культурно-освітніх традицій народу, етносу, нації.

"Освіта - це процес передачі накопичених поколіннями знань і культурних цінностей. Зміст освіти черпається і поповнюється із слідства культури і науки, а також з життя і практики людини. Тобто освіта є соціокультурним феноменом і виконує соціокультурні функції" [3].

Укладачі підручника з педагогіки для вузів Бордовська Н.В. та Реан А.А. [див. 3] розглядають такі основні соціокультурні функції і потенціал сучасної освіти:

. Освіта - це один з оптимальних і інтенсивних способів входження людини в світ науки і культури. Саме в процесі освіти людина освоює культурні цінності. Зміст освіти черпається і безперервно поповнюється з культурної спадщини різних країн і народів, з різних галузей науки, що постійно розвивається, а також з життя і практики людини. Мир сьогодні об'єднує зусилля у сфері освіти, прагнучи виховати громадянина світу і всієї планети. Інтенсивно розвивається світовий освітній простір. Тому в світовій спільноті висловлюються вимоги формування глобальної стратегії утворення людини (незалежно від місця і країни його мешкання, типу і рівня отримання освіти).

Значуща місія освіти спостерігається в розвитку у молодого покоління відповідального ставлення до культури рідної мови і мов міжнародного спілкування. Цьому сприяють діалогічні форми навчання. Діалог - це форма суб’єкт-суб'єктного пізнання навколишнього світу. Він має особливе значення на стадії розпізнавання сутнісного, евристичного і креативного в пропонованій навчальній інформації. Освітнє середовище, сформоване в школі або вузі, впливає на вибір правил спілкування і способів поведінки людини в соціальній групі. Даний вибір визначає манеру спілкування і стиль поведінки, які надалі виявляться в міжособових і ділових контактах дорослої людини.

Одночасно освіта є процесом трансляції культурно-оформлених зразків поведінки і діяльності, а також усталених форм суспільного життя. У зв'язку з цим все більш виразно помітна залежність розвинених окремих країн від рівня і якості освіти, культури і кваліфікації громадян.

Духовне в людині самопроявляється завдяки його "вростанню" до культури. Носієм культури виступає сім'я, і перша освоюється в процесі навчання і самоосвіти, виховання і самовиховання, професійної діяльності і спілкування з навколишніми людьми. Проте саме в процесі навчання виховання людина знаходить соціокультурні норми, що мають історичне значення для розвитку цивілізації, суспільства і людини. Тому при визначенні цілей і задач освітніх систем уточнюють соціальне замовлення. У свою чергу зміст освіти може бути обмежене стандартами регіону, країни, всього світу, які враховують характер взаємодії людини з культурними цінностями, міру і ступінь їх привласнення і творення.

. Освіта як практика соціалізації людини і спадкоємності поколінь. Освіта проявляє себе як практика соціалізації людини і спадкоємності поколінь людей. В різних соціально-політичних умовах, (і в період реформ) освіта виступає стабілізуючим чинником між новими соціальними уявленнями і ідеалами попередніх поколінь, що утілилися в історичній традиції. Тому освіта дозволяє утримувати процес відтворювання і передачі історичного і соціального досвіду і одночасно закріплювати в свідомості молодого покоління нові політичні і економічні реалії, нові орієнтири суспільного і культурного розвитку. Не випадково однією з головних задач освіти є підготовка молодого покоління до самостійного життя і формування образу майбутнього. Перспектива майбутнього відкривається в ході освоєння різних форм життєдіяльності людини (навчання, праці, спілкування, професійної діяльності, дозвілля).

В умовах радикальної зміни ідеологічних переконань, соціальних уявлень, ідеалів і буття людей в цілому саме освіта виконує стабілізуючу функцію і сприяє адаптації людини до нових життєвих умов.

В критичні моменти історії необхідно забезпечити спадкоємність культурно-освітньої традиції, зберігаючи самобутність народу і систему цінностей, що склалася. Збереження вищезазначених складових сприяє їх інтеграції в системі світових цінностей як елементів макросоціуму. При цьому традиція виконує визначаючу функцію в процесах освіти і виховання нового покоління.

Життя людини - ця ланка в ланцюзі поколінь. Тобто людина живе у просторі соціально-культурної традиції, яка надає істотного впливу на формування її характеру, стилю поведінки, устремлінь, цінностей і інтересів. У зв'язку з цим відносини між традицією і новаціями у сфері освіти і виховання людини утілюють взаємозв'язок між освітою і культурою народів в цілому.

Система освіти утілює в собі стан, тенденції і перспективи розвитку суспільства, або відтворюючи і укріплюючи ті стереотипи, що вже склалися в ньому, або удосконалюючи його.

Соціальна функція освіти, з одного боку, характеризується як підготовка покоління до самостійного життя, а з другого боку, закладає основи майбутнього суспільства і формує образ людини в перспективі. Єство підготовки до самостійного життя полягає:

у формуванні способу життя, прийнятого в суспільстві;

в освоєнні різних форм життєдіяльності (освітньої, трудової, суспільно-політичної, професійної, культурно-дозвільневої, сімейно-побутової);

у розвитку духовного потенціалу людини для творення і творчості.

Тому для кожної соціально-економічної формації і культурно-історичного етапу розвитку суспільства і держави характерна своя система совіти, а для народу, нації - система виховання. Проте в міжнародних педагогічних системах існують загальні риси. Саме вони закладають основи для процесу інтеграції в світовий освітній простір.

Які культурно-освітні традиції, що склалися в різних цивілізаціях, відомих і сьогодні?

Наприклад, раціональна логіка навчання в школі і вузі історично склалася в європейській цивілізації.

В азіатській цивілізації конфуціанство сформувалося як методології освіти і виховання людини.

В процесі історії виховання складалося на Русі як "виховання миром". Саме в Росії для виховної дії на людину часто використовували громадську думку. Тому теорія виховання людини в колективі і через колектив, створена А.З. Макаренком, лише підводила деякий підсумок існуючій традиції.

. Освіта є механізмом формування суспільного і духовного життя людини і галуззю масового духовного виробництва.

Освітні і виховні установи концентрують вищі зразки соціально-культурної діяльності людини певної епохи. Тому соціальна цінність освіти визначається значущістю освіченої людини в суспільстві. Гуманістична цінність освіти полягає у можливості розвитку пізнавальних і духовних потреб людини. У цілісній системі утворення всіх видів і рівнів відбувається накопичення і розвиток інтелектуального і духовно-етичного потенціалу країни.

. Освіта як процес трансляції культурно-оформлених зразків людської діяльності.

В процесі навчання і виховання людина освоює соціокультурні норми, що мають культурно-історичне значення. В результаті освоюються норми моралі і етичної поведінки людини в соціальній групі і на виробництві, в сім'ї і суспільних місцях, а також правила спілкування, міжособових і ділових контактів. Не випадково значення освіти бачать не тільки в трансляції соціального досвіду в часі, але і у відтворюванні усталених форм суспільного життя в просторі культури.

. Освіта як функція розвитку регіональних систем і національних традицій.

Специфіка населення окремих регіонів обумовлює характер педагогічних задач. Молодь включається в духовне життя міста або села за допомогою освіти. В регіональних освітніх системах враховуються освітні запити різних соціокультурних груп населення. Так, наприклад, розробка освітнього стандарту визначається специфікою регіону країни.

. Освіта є тим соціальним інститутом, через який передаються і утілюються базові культурні цінності і цілі розвитку суспільства.

Освітні системи - це соціальні інститути, що здійснюють цілеспрямовану підготовку молодого покоління до самостійного життя в сучасному суспільстві. В процесі постановки цілей і задач для конкретних освітніх систем необхідне уточнення соціального замовлення в рамках всієї системи утворення країни. Наприклад, в 1970-80-ті роки перед вітчизняною системою освіти ставилася задача підготовки творчої, інтелектуальної але і духовно розвиненої людини, громадянина своєї Батьківщини і інтернаціоналіста, вихованого у дусі комуністичних ідей і ідеалів. В 1980-90-ті роки пріоритет віддається підготовці заповзятливої і комунікабельної людини, що володіє іноземними мовами. Якщо в перший період високий соціальний статус мали фізики, математики, інженери, то сьогодні соціально значущі юристи економісти і бізнесмени, а також гуманітарії - філологи, перекладачі, викладачі іноземних мов.

Освітні установи - це соціальні інститути, мережа яких як система дошкільної, шкільної, середньої спеціальної, вищої і додаткової освіти, що розвивається, отримує державний статус системи освіти в країні. В даному контексті освітні установи включені в соціальну практику. Їх соціальна функція полягає в наданні освітніх послуг населенню країни. Здійснення соціальної функції вимагає прогнозування і планування розвитку освіти. Останнє стає значущим компонентом в процесі формування державної освітньої політики країни. Державну норму того чи іншого типу освіти визначає державний освітній стандарт. Одним з головних напрямів такої політики є розробка державних освітніх стандартів для школи і вузу.

Державні освітні стандарти визначають обов'язкову навчальну програму кожної школи або вузу. Такий стандарт складається з двох частин. Перша частина - це набір обов'язкових для всіх шкіл або вузів дисциплін, друга частина-дисципліни за вибором. Стандарт включає обов'язковий набір вимог до підготовки випускника школи або вузу.

. Освіта як активний прискорювач культурних змін і перетворень в суспільному житті і в окремій людині.

Духовний початок в людині самопроявляється завдяки її "вростанню" в культурну спадщину сім'ї і культурну традицію, яку вона освоює протягом усього життя за допомогою процесів освіти, виховання і професійної діяльності. Освіта прискорює цей процес в ході розвитку і становлення людини як особи, суб'єкта і індивідуальності. Цей факт доведено дослідженнями і освітньою практикою. В освітньому процесі педагоги створюють умови і вибирають такі засоби і технології, які забезпечують особове зростання тих, хто навчається, розвиток їх суб'єктних властивостей і прояв індивідуальності. Кожна навчальна дисципліна і певна освітня технологія орієнтовані на розвиток даних якостей.

Висновки до розділу

Аналіз літератури з питань соціокультурного підходу показав, що існують різні іноді поляні думки з приводу співвідношення, значення і впливу культурного і соціального компонентів на процес становлення та розвитку суспільства. Зауважимо, що майже все залежить від досягнутої якості розвитку конкретного суспільства-системи. Ефективно і адекватно використовувати соціокультурний підхід можна тоді, коли вже сформувалася соціокультурна по суті реальність, яка, не дивлячись на внутрішньо амбівалентний характер, позбавлена диспропорцій і дисгармонії у співвідношенні її складових.

До основних понять, що стосуються соціокультурного підходу слід відносити поняття соціокультурного простору, соціально-культурного середовища, способу життя, укладу, рівня, якості, стилю, стандарту життя.

Співвідношення культури і освіти залишається в центрі уваги всієї світової спільноти. Вони виступають як провідні чинники суспільного прогресу і розвитку цивілізації.

Взаємодія культури і освіти може розглядатися в різних аспектах:

на рівні соціуму, в історичному контексті;

на рівні конкретних соціальних інститутів, сфери або середовища розвитку людини;

на рівні навчальних дисциплін [3].

Утворення людини і освітню систему розглядають тільки в конкретному соціокультурному контексті, у зв'язку з багатогранністю їх відношень.

Освіта виконує соціокультурні функції:

є способом соціалізації особи і спадкоємності поколінь;

є середовищем спілкування і залучення до світових цінностей, досягнень науки і техніки;

прискорює процес розвитку і становлення людини як особи, суб'єкта і індивідуальності;

забезпечує формування духовності в людині і його світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних принципів [3].

Розділ 2. Студентство як об'єкт дослідження і його місце в соціальній структурі суспільства і в групі молоді

 

2.1 Визначення понять "молодь" та "студентство"

Розглянемо питання співвідношення понять "молодь" та "студентство". По-перше, слід розтлумачити сам термін "молодь". Отже молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні та інші властивості, які характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовияву її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Саме тому молодь є специфічною спільнотою, суттєві характеристики і риси якої, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, перебувають у стані формування й становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб’єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності [38, 234]. Є ряд визначень молоді, в яких відображається її структура, наприклад: "молодь - це покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють (а в більш зрілому віці вже засвоїли) загальноосвітні, професійні і культурні функції і що готуються (підготовлені) суспільством до засвоєння і виконання соціальних ролей. Залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років" [17, 166].

Термін "студент" латинського походження, в перекладі українською мовою означає старанно працюючий, той, хто займається, тобто хто оволодіває знаннями.

Студент як людина певного віку і як особистість може характеризуватися з трьох сторін:

) з психологічного, який є єдністю психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічній стороні - психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить протікання психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень. Проте, вивчаючи конкретного студента, треба враховувати разом з тим особливості кожного даного індивіда, його психічних процесів і станів.

) з соціального, в якому утілюються суспільні відносини, якості, породжувані приналежністю студента до певної соціальної групи, національності і т.д.

) з біологічного, який включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру, риси обличчя, колір шкіри, око, зростання і т.д. Ця сторона в основному приречена спадковістю і природженими завдатками, але у відомих межах змінюється під впливом умов життя [24].

Вивчення цих сторін розкриває якості і можливості студента, його вікові і особові особливості. Так, якщо підійти до студента як до людини певного віку, то для нього будуть характерні якнайменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної і різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних і інших навичок. Порівняно з іншими віками в юнацькому віці наголошується найбільша швидкість оперативної пам'яті і перемикання уваги, рішення вербально-логічних задач і т.д. Таким чином, студентський вік характеризується досягненням найвищих, "пікових" результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку [24].

Якщо ж вивчити студента як особу, то вік 18 - 20 років - це період найактивнішого розвитку етичних і естетичних відчуттів, становлення і стабілізації характеру і, що особливо важливе, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових і ін. З цим періодом пов'язаний початок "економічної активності", під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії і створення власної сім'ї. Перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією - з іншою, виділяють цей вік як центральний період становлення характеру і інтелекту. Цей час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень.

Студентський вік характерний і тим, що в цей період досягається оптимальний рівень розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але нерідко одночасно виявляються "ножиці" між цими можливостями і їх дійсною реалізацією. Безперервно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі і ілюзії, що це зростання сил триватиме "вічно", що все краще життя ще попереду, що всього задуманого можна легко досягти [24].

Час навчання у вузі співпадає з іншим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особових рис - процес, проаналізований в роботах таких вчених, як Б.Р. Анан’єв, А.В. Дмітрієв, І.З. Кон, В.Т. Лісовській, З.Ф. Есарева і ін. Характерною межею етичного розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало повною мірою в старших класах - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (меті, способу життя, обов’язку, любові, вірності та ін.).

Разом з тим фахівці в області вікової психології і фізіології відзначають, що здібність людини до свідомої регуляції своєї поведінки в 17-19 років розвинена не повною мірою. нерідкі невмотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх вчинків, в основі яких можуть бути не завжди гідні мотиви. Так, В.Т. Лисовський відзначає, що 19 - 20 років - це вік безкорисливих жертв і повної самовіддачі, але і нерідких негативних проявів [24].

От яке визначення студентства пропонує навчальний словник-довідник "Соціологія: терміни, поняття, персоналії": "Студентство - мобільна соціальна група, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання професійних і соціальних ролей в матеріальному і духовному виробництві. Як соціальна група, студентство функціонує в системі вищої освіти, виступає як об’єкт виробництва, предметом якого є не річ, а сама людина, особистість. Тому головною формою виробництва є навчально-освітня діяльність. Студентство володіє всіма необхідними характеристиками, достатніми для внесення його до особливої соціальної групи. Ними виступають такі ознаки: виконання в суспільстві певних функцій, об’єктивність існування, однозначна зумовленість соціальної поведінки членів групи, цілісність і самостійність відносно інших соціальних груп, специфічні соціально-психологічні риси і система ціннісних орієнтацій (Виділено нами - О.К.). Риси, які відрізняють студентство від інших соціальних груп: характер праці студентів, який полягає в систематичному нагромадженні, засвоєнні та оволодінні науковими знаннями, і основні соціальні ролі, які визначаються становищем студентства як резерву інтелігенції і його приналежністю до молодого покоління країни. Студентство - мобільна соціальна група, оскільки її чисельність і склад постійно змінюються, щороку. Вищі навчальні заклади приймають нових студентів і випускають нових спеціалістів [36, 381-382].

Лідируюче серед молоді студентство - це величезний інтелектуальний і управлінський потенціал культурно-духовної, державно-адміністративної, економічно-матеріальної сфер суспільства. Воно, будучи інтелектуальною, духовною елітою молоді, є потенційною елітою суспільства в цілому, майбутньою інтелігенцією, цвітом нації. Саме ці дві обставини - 1) прагнення до нового, його оперативне сприйняття, пов'язане з обумовленим молодим віком легким навчанням і відвертістю новим знанням, і ще незжитої і інерціальною інфантильністю, що рухається з минулої незрілості, з одного боку;

) а, з другого боку, усвідомлення, що вже має місце, покладаються на нього суспільством надій і обов'язків, - саме ці дві обставини визначають всю специфіку структури і динаміки ціннісних орієнтацій студентства [37].

 

2.2 Відмінності ціннісних орієнтацій студентства різних поколінь

Ціннісні орієнтації - це широка система ціннісних відносин особи, тому вони виявляються як виборчо-переважне відношення не до окремих предметів і явищ, а до їх сукупності, тобто виражають загальну спрямованість індивіда на ті або інші види соціальних цінностей. Ціннісні орієнтації не завжди реалізуються в діяльності безпосередньо, управляючи загальним, "стратегічним” підходом до змісту діяльності, формам поведінки особи, представляючи собою опорні критерії ухвалення особою життєво важливих рішень. Від установок їх відрізняє, перш за все, рівень узагальненості об'єкту диспозиції. Ціннісні орієнтації розвертаються в цілях, ідеалах, інтересах, життєвих планах, принципах, переконаннях, є утворенням ідейно-цільового плану, генеральною лінією життя людини. Свій прояв вони знаходять у вербалізованих програмах і реальній поведінці людей [2].

Система стійких ціннісних орієнтацій особи є показником того, що можна чекати від індивіда. Про соціально-політичну позицію, про духовний світ особи можна судити з того, на досягнення яких цінностей вона направляє свої зусилля, які об'єкти є для неї найбільш значущими, тобто ціннісні орієнтації виступають як узагальнений показник спрямованості інтересів, потреб, запитів особи, соціальної позиції і рівня духовного розвитку [2].

Власне динаміка ціннісної свідомості молоді зумовлена кількома причинами:

. Ця соціальна група за характером своєї діяльності, поглядами, ціннісними орієнтаціями і т.д. дуже близька до інтелігенції, тому важливо досліджувати студентство як резерв формування інтелектуальної еліти, а, відповідно, вищу школу розглядати як головний канал такого формування й, отже, як суб’єкт соціально-культурної трансформації.

. Динамічність і відносно високий рівень організованості студентства робить цю групу досить привабливою для різного роду ідеологів і політиків, які намагаються втягти студентську молодь у політичні ігри, що мають, як правило, досить брудний підтекст.

. Демографічні та інтелектуальні характеристики студентської молоді роблять цю соціальну спільноту однією з найбільш ресурсномістких суспільних груп, оскільки вік та освіта, безсумнівно, є найважливішими соціальними ресурсами [9].

Відповідно до концепції нормативних років Р. Інглехарта (згідно з якою найбільш значущим періодом для формування особистості є віковий період від 12 до 18 років) аналізуються ціннісні орієнтації та порівняно аксіонормативні системи різних груп студентської молоді. На базі цього виділили такі її покоління (починаючи з кінця 60-х рр. минулого століття дотепер):

"покоління "відлиги": студентська молодь кінця 60-х - початку 70-х рр. ХХ століття, соціалізація якої відбувалась у період хрущовської "відлиги";

"покоління "застою": студентська молодь другої половини 70-х - першої половини 80-х рр.; формативні роки цього покоління студентів збіглися із брежнєвським "застоєм";

"покоління "перебудови": студентство другої половини 80-х - початку 90-х рр., соціалізація якого відбувалася в умовах горбачовської "перебудови";

"перше покоління незалежності": студенти середини 90-х рр.;

"друге покоління незалежності": студентська молодь кінця 90-х рр. ХХ - початку ХХI століття.

Виокремлення двох "поколінь незалежності" зумовлене динамічною соціокультурною ситуацією першого десятиліття незалежності української держави, завдяки якій умови соціалізації молоді, у тому числі студентської, початку, середини й кінця 90-х років істотно відрізнялись [31, 6-9].

Аналіз відмінностей ціннісних орієнтацій студентства різних поколінь, згідно з типологією цінностей на основі цивілізаційних критеріїв, показує:

Покоління "відлиги". Йому властива досить висока оцінка як модерністських (творчий підхід до справи, відповідальність, цілеспрямованість, ініціативність), так і традиційних цінностей (принциповість, самокритичність, тактовність, ввічливість, товариськість). Зіставлення оцінок значущості інструментальних цінностей і самооцінки рівня розвитку свідчить, що найбільшим чином індекс значущості розходиться щодо модерністських цінностей, які були для даного покоління радше декларованими, ніж реалізованими. Також у структурі цінностей покоління "відлиги" досить мало представлено досяжницькі цінності: орієнтації на здобуття високого становища в суспільстві, прагнення професійної кар’єри і т. ін. [33, 535].

Покоління "застою". Цінування головним чином таких якостей як чесність, правдивість, чуйність, уважність, повага до людей, скромність, простота, колективізм, почуття товариства, тобто традиційних аксіологічних феноменів. Модернізація ціннісної свідомості цього покоління студентів насамперед виявилась в його орієнтаціях на професійне вдосконалення, у скеруванні на творчу професійну діяльність.

Покоління "перебудови". Зміни, які відбувались у країні в той період, актуалізували модерністський пошук ціннісної свідомості молоді ВНЗ. Зокрема, досить високі оцінки студентів отримували такі якості як заповзятливість, ініціативність, терпимість щодо іншого напряму думок та ін. [32, 535].

Перше покоління незалежності. Різке зростання міри модернізації цінностей. Після здоров’я родини, головні цінності - особиста свобода, незалежність у судженнях і діях, матеріальне благополуччя, повноцінний відпочинок, цікаві розваги. Тільки сьоме рангове місце (за даними дослідження 1996-1997 рр.) займає така цінність, як можливість розвитку, реалізації своїх здібностей і талантів.

Друге покоління незалежності. Найвищий ступінь ціннісної модернізації. Головні цінності - можливість саморозвитку та самореалізації, економічна незалежність, толерантність. Матеріальний добробут займає одне з останніх місць [29, 409].

Особливе значення має кластерний аналіз ціннісних орієнтацій студентства "другого покоління незалежності" ("кластер" (з англ. cluster) - згусток, пучок, група. Кластерний аналіз - це сукупність методів, які дозволяють класифікувати багатовимірні спостереження, кожне з яких описують певним набором змінних. Метою кластерного аналізу є утворення груп подібних між собою об’єктів, які зазвичай називають "кластерами". Кластерний аналіз розбиває на групи з урахуванням усіх групувальних ознак одночасно).

Таким чином було виділено 5 кластерів:

. "Постмодерністи-прагматики" (4%). Самореалізація і якість життя пов’язані з матеріальними факторами (економічна незалежність, матеріальний статок). Властива самооцінка якостей, серед яких переважають суто ділові характеристики (цілеспрямованість, наполегливість, вміння доводити справу до кінця, прагматизм).

. "Постмодерністи-ідеалісти" (18%). Самореалізація і якість життя пов’язані зі здоров’ям, сімейним добробутом і творчою діяльністю. Характерними є такі якості як чесність, доброта, терплячість до поглядів інших. Їм найбільшою мірою, порівняно з рештою кластерів, властива готовність поступитися власним добробутом заради громадянського обов’язку.

Причину розходжень між групами постмодерністів зумовлено об’єктивними характеристиками. До прагматиків переважно належать представники чоловічої статі. Більшість із них навчається у технічних ВНЗ. Згідно з самооцінкою, це найбільш забезпечені люди, діти найбільш освічених (порівняно з іншими кластерами) батьків. Переважно це мешканці великих міст (обласних центрів). У них найбільшою (порівняно з іншими кластерами) мірою виявляється власна економічна поведінка. До ідеалістів переважно належать представники жіночої статі. Серед них практично однаковою мірою представлено студентів природничих, технічних, гуманітарних та економічних спеціальностей. Як і "прагматики", це діти найбільш освічених батьків, мешканці великих міст.

. "Модерністи-індивідуалісти" (24%). Переважають орієнтації на досяжницькі цінності: високе суспільне становище, професійна кар’єра, особиста свобода, економічна незалежність, побутовий комфорт. Порівняно невисокий рівень орієнтації на такі цінності, як порозуміння з навколишніми та корисність для суспільства. Реалізують свої ціннісні орієнтації, насамперед, розвиваючи почуття власної гідності, товариськості та впевненості в собі.

. "Модерністи-комуналісти" (32%). Переважають орієнтації на досяжницькі цінності: високе суспільне становище, професійна кар’єра, особиста свобода, економічна незалежність, побутовий комфорт. Високий рівень орієнтації на такі цінності, як гарні стосунки з навколишніми, взаєморозуміння з батьками, корисність для суспільства, участь у суспільному житті. Для досягнення обраної мети апелюють насамперед до колективістських інструментальних цінностей (чесність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, працьовитість, вміння доводити справу до кінця, самодисципліна товариськість). Їм досить значною мірою властива така якість, як готовність поступитися власним добробутом заради громадянського обов’язку.

Обидва "модерністські" кластери переважно жіночі, та все ж чоловіків більше серед "індивідуалістів". Також більшість "індивідуалістів" - вихідці з обласних центрів, їх матеріальний статус досить високий. У "комуналістів" порівняно висока економічна активність, водночас їхній матеріальний статок дещо гірший.

. "Нові традиціоналісти" (22%). Ціннісна свідомість представників кластеру орієнтується не тільки на традиційні, але й на модерністські цінності. Вони - діти найменш освічених батьків, вихідці з малих міст, райцентрів, сіл. Економічна поведінка - пасивна. Більшість представників (майже 2/3 кластеру) становлять жінки [30, 50].

 

2.3 Тенденції спрямованості ціннісних орієнтацій сучасного студентства

Щоб прослідити тенденції направленості ціннісних орієнтацій "другого покоління незалежності", тобто сучасного студентства, наведемо приклади результатів кількох досліджень.

Так у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка було проведено дослідження духовного світу сучасних студентів. У опитуванні приймало участь 202 студента. Наведемо стислу характеристику його результатів.

. Ставлення до професійного вибору. В цілому можна говорити про зниження значущості професійного вибору, який робить молодь на порозі вступу в самостійне життя. Є підстави припустити, що загальна тенденція більш серйозного ставлення до проблеми професійного визначення привнесена саме студентами, які щойно вступили до ВНЗ. Відповіді студентів підтверджують вплив престижу професії на ґрунтовність фахової орієнтації майбутнього спеціаліста (остаточним свій професійний вибір вважають лише 33,3 % студентів-майбутніх вчителів, в той час, як серед майбутніх юристів таку відповідь дало 57,6 % студентів).

Можна констатувати, що загалом більшість студентів не впевнені в тому, що після закінчення ВНЗ вони будуть працювати за обраною професією (63,4 %). В цілому, майбутні вчителі оцінюють престиж своєї професії як середній (63,4 %), а майбутні юристи - як високий (97,7 %). Головною причиною можливої відмови студентів від власного професійного вибору є відсутність належної матеріальної винагороди (46,9%). На другому місці чинник безперспективності професії (24,4%). Щодо перспективності професії, майбутні вчителі зазначають підвищення її престижу (46,2 %), а майбутні юристи - стабільність (67,7%). Провідним мотивом професійного вибору студенти вважають особисті нахили (63,3%). Привертає увагу той факт, що велика кількість студентів добре обізнана про свою майбутню професію (60,6% від кількості усіх опитаних).

. Ставлення до навчання у вузі. Якщо прослідкувати динаміку від 1-го до 3-го курсів, студенти, в більшості випадків, частково схвалюють існуючу систему підготовки фахівців (69,4%). Більший відсоток студентів очікує від навчання у ВНЗ отримання основ для розвитку професіоналізму (47,8%). На другому місці важливою студенти визнають можливість отримання актуальних знань за фахом, на третьому місці - підвищення загальної культури, на четвертому місці - опанування навичками творчого та нестандартного мислення. Для більшості студентів бути блискуче освіченою людиною означає бути ерудованим в різних галузях культури (65,8%). З цієї точки зору стають зрозумілими вимоги студентів до освіти.

Переважна кількість студентів вважають, що серед їхніх викладачів є значні авторитети (86,9%). Це означає, що спілкування з викладачами ВНЗ створює у студентів позитивний образ викладача - наставника. На думку студентів, заслуги викладача як науковця мають значення для формування його авторитету серед студентства. Першочерговою основою викладацького авторитету, як пояснюють студенти є: високий рівень знань, взаємо порозуміння зі студентами, вміння в оригінальній формі подавати матеріал, професіоналізм.

На погляд більшості студентів, навчання у житті людини має дуже велике значення (56,1%).

. Ставлення до культури та інтелігенції. У кінці ХХ ст. академік Д.С. Лихачов писав: "Интеллигенты - это люди, исполненные духом терпимости к чужим ценностям, уважения к другим, мягкие и ответственные за свои поступки, что иногда принимается за нерешительность. Интеллигента можно узнать по отсутствию в нем агрессивности, подозрительности, комплекса собственной неполноценности, по мягкости поведения" [цит. за 28, 67]. Для студентів бути культурною людиною означає бути освіченою, толерантною людиною, дотримуватися норм етикету, бути порядною, ввічливою особистістю. Студенти переконані, що інтелігенція покликана нести знання в суспільство, підвищувати рівень загальної та наукової культури населення а також наголошують, що в нашому суспільстві є наявною потреба в інтелігенції (96,3%).

Більшість студентів вважають, що вони вміють ефективно спілкуватися з людьми (57,8%). Дані дослідження свідчать про існування певних проблем щодо адаптації молоді до умов ВНЗ, хоча вони не є притаманними для більшості студентів. Безумовно, кожна молода людина прагне максимально розкрити свій особистісний потенціал. Реалізуватися як особистість для сучасних студентів означає реалізуватися в професійному плані, досягти поставленої мети, стати авторитетною людиною, знайти місце в житті, здійснити внесок у суспільне життя. В цілому, дані нашого дослідження свідчать, що студентство на сьогодні займає активну просоціальну позицію [див.15, 14-17].

Результати іншого дослідження, щоправда, висвітлені у недостатньо структурованій формі, також говорять про деякі тенденції у сучасному стані ціннісних орієнтацій студентства:

За результатами соціологічних досліджень, проведених у кількох столичних вищих навчальних закладах, у системі ціннісних переваг та орієнтацій сучасного студентства прагнення "зробити професійну кар’єру" та "бути вільним та незалежним у своїх рішеннях та вчинках" виявили майже 80 відсотків. Натомість багатства прагнуть 28 відсотків молодих людей. Така ціннісна орієнтація, як бажання "принести користь своїй країні", виявилася не надто популярною - 38 відсотків.

Ці показники свідчать про не дуже високу активність і прагнення молодих людей працювати на користь країни, певну інертність та відсторененість від усього, що відбувається. Напевно, в умовах сьогодення - "виживає сильніший" - більшість молодих людей переймаються вирішенням власних проблем, а не суспільних загалом.

Існує цікава тенденція: з віком, набуттям певного життєвого досвіду юнацькі ілюзії поступаються раціоналізмові. Такі цінності, як багатство, кар’єра, влада - більше приваблюють студентів І-ІІ курсів. Це вік, коли ще здається, що попереду безліч невикористаних можливостей, широкий простір для самореалізації та здобуття незалежного соціального статусу. І, навпаки, з наближенням завершення навчання, коли молода людина вже зіткнулась з труднощами адаптації до вимог сучасному суспільства, її погляди, переконання дещо змінюються. З віком молоді люди починають шукати спокою, з’являється бажання ні в що не втручатися - пливти за течією. Це свідчить про те, що з віком зростає питома вага тих молодих людей, які пасивно спостерігають за суспільними процесами.

За відсутності обґрунтованого соціального ідеалу з’являється своєрідний духовно-ідейний вакуум. А тому й результати досліджень виявилися не дуже втішними: проблеми національної культури і мистецтва в ієрархії найважливіших для молодих людей тем посідають аж ніяк не перші місця: лише 47 відсотків студентів зазначили, що обговорюють стан справ у вітчизняній культурі.

Досить інформативним є аналіз витрат молодих людей, пов’язаних з вільним часом. Так, 3 відсотки витрачають гроші на театр, по 15 - на кіно та образотворче мистецтво. Доречи, цікаві результати дослідження вільного часу, які щоправда стосуються студентів Московських вузів, наводить у своїй статті О.Л. Андрєєв. Він відмічає, що, не зважаючи на потужний вплив "електронної революції", молодь, що навчається, зберігає живу зацікавленість читанням. Йому у дозвільневому списку віддають перевагу 51,8 відсотка студентів. Майже чверть опитаних заявили, що їм вдається майже кожен день читати щось іще, окрім підручників та спеціальної літератури. Більшість студентів присвячує вільний час спілкуванню із друзями (72,9%); "спілкуванню" з комп’ютером віддають перевагу 40,8% респондентів; відвідують музеї, виставки - 11,3 %, рівно стільки ж відсотків студентів ходять до театрів або на концерти [1, 59-60].

В цілому проблеми, які турбують українську молодь, відображають ситуацію в суспільстві. При цьому проблемами економіки, фінансування, безробіття, зростання злочинності молодь переймається помітно більше, ніж, скажімо, проблемою "руйнування вітчизняної культури". Це свідчить, що сучасна молода людина все ж таки не замкнена в своєму внутрішньому світові, а живе реальним суспільним життям [10].

Деякі спостереження щодо поставлених вище запитань цікаво проаналізувати щодо студентів Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля.

Автором даної роботи було проведено анкетування студентів нашого університету, метою якого було виявлення ставлення до нової, нещодавно введеної кредитно-модульної системи освіти. У опитуванні взяли участь 202 респонденти - студенти СНУ ім. В. Даля факультету Мовознавства, журналістики та соціології, навчально-наукового інституту Рейкового транспорту та Фінансово-економічного факультету з першого по четвертий курс.

Треба зауважити, що входження України до Болонського процесу слід розглядати в контексті національних інтересів України, розвитку зовнішньополітичного курсу країни, направленого на співпрацю і інтеграцію з Європою [48].

Болонський процес є взаємовигідним способом формування єдиного європейського ринку висококваліфікованої праці і вищої освіти. Участь України в цьому процесі має сприяти підвищенню конкурентоспроможності українських освітніх послуг і кадрів [50]. Усвідомлення цього факту є важливим для сучасної української молоді, хоча ступінь необхідності переходу до загальноєвропейської моделі освіти, а також методи та інтенсивність цього переходу викликають безліч питань, суперечок та розбіжностей у оцінці.

Отже щодо усвідомлення необхідності переходу до кредитно-модульної системи навчання, то 45 відсотків опитаних не бачать такої потреби; 38,1 відсотки респондентів вважають такий перехід необхідним.

Не зважаючи на те, що кредитно-модульна система ставить собі на меті стимулювати студентів до активної самоосвіти та самостійного здобування знань, студенти більшістю голосів стверджують, що все відбувається ледь не навпаки: загалом 57,9 % вважають, що перехід до цієї системи не стимулює самостійну роботу.

Важливо відмітити, що значна кількість майбутніх спеціалістів планує все-таки залишитись працювати в Україні (53,5%), виїхати для роботи до іншої країни хотіли б 26,7% опитаних.

У результаті опитування з’ясувалася також гостро усвідомлювана проблема інформаційної нерівності у нашому суспільстві. ЇЇ відмітили майже 54% студентів, 33,1% відчувають її частково.

Важливо, що серед найбільш авторитетних та популярних джерел отримання знань провідні позиції, як і раніше, займають лекції викладачів (79,7%), друге місце посідає робота з книгами (59,4%), Інтернет зайняв третю позицію (43,6%).

Загалом 63,9% студентів задоволені якістю освіти, яку вони отримують, 18,3% швидше незадоволені, ніж задоволені; не влаштовує якість освіти 11,4% опитаних.

Приємними фактом є те, що майже 88 відсотків студентів бажають отримати ступінь магістра, а не вдовольнятися рівнем бакалавра.

У анкеті респондентам було запропоноване одне відкрите запитання про труднощі, пов’язані з упровадженням кредитно-модульної системи. І в результаті узагальнення відповідей виявилося, що найбільш серйозними проблемами є:

) проведення чотирьох "сесій" на навчальний рік, а не двох, як було раніше;

) різноманітні організаційні питання, що виникають у процесі впровадження системи;

) спроба штучного нав’язування "цієї, по суті чужої для нас системи, чужого бачення освіти та мислення";

) недостатнє фінансування і матеріально-технічне забезпечення університету для обслуговування даної системи;

) значний обсяг самостійної роботи та відсутність у викладачів досвіду роботи у такій системі тощо.

Отже, можна зробити висновки про те, що соціокультурний рівень розвитку нашого студентства ще не дає можливості чіткого усвідомлення необхідності переходу на загальноєвропейську, Болонську систему освіти. Сприйняття її як штучної, нав’язуваної, чужої, безперечно, є значною перешкодою для успішного втілення впровадження цієї системи.

 

Висновки до розділу

Характеризуючи сучасний стан структури цінностей молоді, відомий соціолог Наталія Паніна відмічає, що за умов тотальної аномії для молоді тією самою мірою, що і для старших генерацій, притаманні низький рівень соціального самопочуття, схильність до аномічної деморалізованості, авторитаризму та соціального цинізму. Внаслідок аномічної деморалізованості у молодих людей не формується усталеної системи цінностей, яка відповідає перспективі демократичного розвитку суспільства [23, 26]. Змінити ситуацію можна шляхом задоволення матеріальних та духовних запитів і потреб сучасної молоді, залучення їх до управління країною. Це дозволить по-новому поглянути на проблеми молоді очима самої молоді і запропонувати вихід із духовної кризи.

Отже сьогодні студентство набуває характеристик соціальної суб’єктності, визначаючи не просто сам процес переходу до іншого суспільства, але і його спрямованість. Це виявляється у процесах модернізації та постмодернізації цінностей студентської молоді, які, хоч відбуваються досить активно, як це можна зрозуміти з характеристик, все ж є амбівалентними. Це явище - адекватна реакція на стан українського суспільства загалом, зокрема на його маргінальність та транзитивність. Тобто ціннісна свідомість сучасного студентства ("друге покоління незалежності") формується в умовах, коли в суспільстві відбуваються революційні зміни, коли воно стоїть перед альтернативою вибору подальшого шляху розвитку. Ці події і загальний негативний стан в державі призвели до того, що молодь виявилась однією з найбільш соціально занедбаних і найменш соціально захищених спільнот нашої країни, що молодіжне середовище розшарпують різні проблеми, що питома вага цих проблем вже давно перевищила критичну масу і загрожує соціальними вибухами. Наслідком цього є логічне зростання конфліктного потенціалу молодого покоління. Молодь, живе в загальному соціальному і культурному просторі, і тому криза суспільства і його основних інститутів не могла не відобразитися на змісті і спрямованості молодіжної субкультури. Саме тому не безперечна розробка будь-яких спеціально молодіжних програм, за винятком соціально-адаптаційних або профорієнтаційних. Будь-які зусилля з корекції процесу соціалізації неминуче натраплятимуть на стан всіх соціальних інститутів українського суспільства і, перш за все, системи освіти, установ культури і засобів масової інформації. Яке суспільство - така і молодь, а отже, і молодіжна субкультура [51].

За ствердженням авторів книги "Студентство і сучасність": "В умовах сучасних трансформаційних процесів саме інститут освіти стає головним фактором здійснення послідовного переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої, основним соціальним інструментом передачі соціального досвіду, соціокультурних традицій" [19, с.153].

Важливо усвідомлювати і пам’ятати, що, як говорив один із знаменитих гуманістів Еріх Фромм, "створення нового суспільства й нової Людини можливе тільки в тому випадку, якщо на зміну старим мотиваціям отримання прибутку й завоювання влади прийде нова, а саме - бути, віддавати й розуміти; якщо на зміну ринковому характеру прийде характер продуктивний, люблячий, а на зміну кібернетичній релігії - новий, радикально-гуманістичний дух" [цит. за 19, с.153].

Розділ 3. Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку студентської молоді (на спеціальностях напрямку "Соціологія")

 

3.1 Опит експертів

Для побудови системи кваліметричної оцінки рівня соціокультурного розвитку молоді, що вступає до вузу за напрямком "Соціологія" на спеціальність "Соціологія" чи "Соціальна робота" або вже навчається там, ми використовували метод групових експертних оцінок. За його основу прийнято гіпотезу про наявність у експерта вміння достовірно оцінити досліджувану проблему. Найефективнішими методами проведення експертиз є такі: метод комісії; метод суду; мозкова атака; метод Дельфи.

Розглянемо ці методи більш детально.

Метод комісії полягає у відкритій дискусії з досліджуваного питання для вироблення єдиної експертної думки. В результаті дискусії підвищується інформованість експерта. Крім того, під впливом одержаної інформації експерт може змінити свою думку, тобто в процесі обговорення присутній зворотний зв'язок. Це є безумовним достоїнством методу. До його недоліків можна віднести відсутність анонімності експертних думок, різну активність експертів, що не завжди співвідноситься з їх компетентністю.

Експертиза за методом суду будується по аналогії з судовим процесом: частина експертів відстоює свою альтернативу, інші експерти намагаються її спростувати, і, нарешті, третя група експертів регулює хід дискусії і виносить остаточну ухвалу. Метод суду має ті ж достоїнства і недоліки, що і метод комісії.

Основою методу мозкової атаки є висунення нових ідей. Тут необхідне дуже чітке формулювання даної проблеми і атмосфера всебічної підтримки цих нових ідей. Доброзичливо обговорюється практично будь-яка висловлена ідея.

Метод Дельфи є нині одним з основних методів проведення експертиз, якщо є можливість використовувати декількох експертів. Ця процедура була розроблена RAND Corporation (США) [7].

Особливість процедури полягає в тому, що особисті контакти між експертами виключаються і рядові експерти захищені від тиску з боку більш авторитетних, красномовних і більш чиновних лідерів [8].

Отже для з’ясування якостей, за якими буде оцінюватися абітурієнт/студент, ми попросили незалежних експертів - професора та доцентів кафедри соціології та кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля - письмово відповісти на таке запитання: "Які особистісно-діяльнісні якості повинен мати абітурієнт, що вирішив вступати до вузу, або студент, що вже навчається за напрямком "Соціологія" (на спеціальності "Соціологія" або "Соціальна робота")?".

У таблиці А представлені результати узагальнення відповідей експертів.

Таблиця А

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ФАКТОРІВ

№	Фактор	Експерти
		I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X
	Аналітичні здібності	+		+							+
	Комунікабельність, вміння спілкуватися у тому числі у конфліктних ситуаціях	+	+	+	+	+	+	+	+		+
	Емоційна та фізична витривалість	+			+						+
	Здатність до співчування (емпатичність)	+	+	+			+			+	+
	Наявність оптимальних мовленнєвих характеристик	+		+	+				+		+
	Уміння самостійно навчатися	+		+							+
	Уміння знаходити нестандартні джерела інформації, загальна інформованість	+	+
	Особиста чарівність, привабливість (не "красивість" а "внутрішнє сяйво")	+			+				+		+
	Уміння "бути своїм" у будь-якому середовищі, високий рівень адаптивності (кмітливість)	+			+	+		+			+
	Самокритичність, здатність дивитися на себе у інше дзеркало	+								+
	Інноваційна активність, здатність приймати нестандартні рішення	+	+
	Високий інтелектуальний рівень	+			+		+
	Здатність працювати та вчитися у міждисциплінарному режимі	+		+
	Цілеспрямованість		+	+						+
	Мобільність		+
	Доброта		+	+		+
	Порядність		+					+
	Безкорисливість		+
	Чесність (криштальна)		+			+	+
	Схильність до соціальних, гуманітарних а також точних (математика, математична статистика) наук та педагогічної практики			+							+
	Комп’ютерна грамотність			+
	Працьовитість (усидливість)			+
	Активна соціальна позиція			+			+	+		+	+
	Почуття товариськості			+
	Обов’язковість			+
	Упевненість у собі				+
	Толерантність					+
	Компетентність					+
	Відчуття і використання засобів невербальної комунікації					+
	Почуття обов’язку перед Вітчизною					+
	Інтелігентність (вихованість)					+		+			+
	Визнання того, що найвища цінність - це людське життя					+
	Екстравертність						+
	Самоконтроль						+				+
	Креативність (творче мислення)						+			+	+
	Людяність						+
	Тактовність						+				+
	Культурність, високий рівень культури							+	+		+
	Пунктуальність								+
	Відповідальність								+	+
	Сумлінність							+	+
	Доброзичливість									+
	Гуманність									+
	Альтруїстичність									+
	Справедливість									+
	Критичне мислення									+
	Здібності психолога				+						+
	Зацікавленість у навчанні										+

Отже після першого узагальнення даних, наданих експертами, ми отримали сорок вісім якостей, які у тій чи іншій мірі мають бути притаманні людині, яка хоче стати фахівцем за спеціалізацію "Соціологія" чи "Соціальна робота".

 

3.2 Скорочення кількості факторів

На наступному етапі нашого дослідження ми зменшимо кількість факторів, щоб уникнути плеоназмів та підвищити коефіцієнт вагомості фактору.

Найбільш важливим для тих, хто обирає професію соціолога чи соціального робітника вочевидь, на думку експертів, є комунікабельність - 9 голосів (№ 2 тут і далі див. табл. А).

У нашій таблиці багато якостей, виділених лише тільки одним із експертів. Але деякі з них можуть бути об’єднані за смислом, отже вони утворюють фактор з досить високим показником вагомості. Так, розглянемо фактор альтруїстичності. Альтруїстичність має на увазі безкорисне опікування благом інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами [16, 26]. Отже, ця якість передбачає безкорисливість (№ 18), а також почуття товариськості (№ 24). Гуманність (№ 43) (від лат. humanus - людяний) - людяність, людинолюбство, повага до людської гідності [16, 103]. Не можна також не зауважити, що людина гуманна та альтруїстична є доброю (№ 16), бо доброта саме будується на попередніх двох якостях. За визначенням у "Словнику російської мови" С.І. Ожегова "доброта - отзывчивость, душевное расположение к людям, стремление делать добро другим" [21, 214]. Очевидно, що всі названі якості дуже близькі, тому ми об’єднали їх (так зване статистичне згортання якості) і позначили отриману якість як гуманність, розуміючи під цим поняттям усю сукупність якостей, про які йшлося. Таким чином, отримана якість загалом оцінюється у вісім голосів.

Емоційна та фізична витривалість отримала три голоси, але ми вважаємо можливим об’єднати цю якість із:

)        толерантністю - плюс один голос (№ 27), оскільки толерантність - це "терпимість до чужих думок та вірувань" [16, 395], що має відношення до емоційної витривалості;

2)      упевненістю у собі - один голос (№ 26), також стосується емоційної сфери;

)        самоконтролем - два голоси (№ 34), може стосуватися як емоційного, так і фізичного стану.

За умов такого об’єднання названий вище фактор отримує загалом сім балів та стає на третє за значущістю місце у таблиці.

Доволі вагомим фактором є емпатичність, тобто здатність до співчування. Це відзначили шість експертів (№ 4). Інтелігентності (вихованості) на першому етапі експертами було віддано лише три голоси (№ 31), але вони також відмітили, що для майбутнього фахівця бажано бути пунктуальним - один голос (№ 39) і тактовним - два голоси (№ 37). Широке поняття інтелігентності і вихованості, на нашу думку передбачають пунктуальність і наявність почуття такту, таким чином, фактор інтелігентності загалом отримує шість голосів.

Однаково важливими - п’ять голосів - виявилися такі фактори, як наявність оптимальних мовленнєвих характеристик (№ 5), високий рівень адаптивності (№ 9), активна соціальна позиція (№ 23). Якщо узагальнити три такі якості, як: уміння знаходити нестандартні джерела інформації, загальна інформованість (№ 7); інноваційна активність, здатність приймати нестандартні рішення (№ 11); критичне мислення (№ 46), - то ми отримаємо якість, яку можна назвати "уміння інноваційно мислити і працювати". І загальна кількість голосів за цю якість дорівнюватиме також п’яти. Таку саму кількість голосів отримує і якість "особиста чарівність, привабливість" (№ 8), якщо ми об’єднаємо її з доброзичливістю (№ 42). Таке об’єднання ми вважаємо за можливе через те, що, як відомо, доброзичлива людина приваблює. Експерти відмітили, що бажано, щоб абітурієнт мав схильність не тільки до гуманітарних наук, але й до точних (таких як математика) (№ 20), тобто здібності аналітично мислити (№ 1) можна віднести до цього пункту. Таку якість можна позначити як гуманітарно-аналітичний склад мислення (п’ять голосів). Чесність (№ 19) і порядність (№ 17) разом складають також п’ять голосів (семантична структура цих понять дозволяє об’єднати їх).

Інші фактори навіть після злиття не отримали більше ніж чотири голоси. Назвемо ті якості, що підлягли об’єднанню (порядкові номери див. табл. А):

)        комп’ютерна грамотність (№ 21) увійшла до № 12 - високий інтелектуальний рівень, як одна із складових поняття (чотири голоси);

2)      здатність працювати та вчитися у міждисциплінарному режимі (№ 13) є складовою поняття мобільності (№ 15);

)        сумлінний (№ 41) за словником Ожегова С.І. значить "поступающий по совести, стыдящийся поступать несправедливо" [21, 969], тобто така якість, як справедливість (№ 45) входить до поняття сумлінності;

)        відчуття і використання засобів невербальної комунікації (№ 29) є однією з рис людини, яка має здібності психолога (№ 47), тому ці якості було об’єднано.

Деякі якості не отримали навіть трьох голосів, отже вони будуть виключені з таблиці, бо через незначний показник вагомості фактору вони не будуть суттєво впливати на кінцевий результат оцінювання. Отже, поза межами подальшого дослідження залишаються такі якості, як: самокритичність; працьовитість; обов’язковість; компетентність; почуття обов’язку перед Вітчизною; визнання людського життя, як найвищої цінності (цей фактор, на нашу думку, у широкому розумінні входить до поняття гуманності, тому його вже враховано); екстравертність; відповідальність; зацікавленість у навчанні.

Таким чином, після скорочення факторів, ми отримали наступні результати, представлені у таблиці Б

Таблиця Б

ВАГОМІСТЬ ФАКТОРІВ (за кількістю голосів)

№ з/п	Фактор (якість)	Кількість голосів
	Комунікабельність	9
	Гуманність	8
	Емоційна та фізична витривалість	7
	Емпатичність	6
	Інтелігентність (вихованість)	6
	Наявність оптимальних мовленнєвих характеристик	5
	Високий рівень адаптивності	5
	Активна соціальна позиція	5
	Уміння інноваційно мислити і працювати	5
	Особиста чарівність, привабливість	5
	Гуманітарно-аналітичний склад мислення	5
	Чесність і порядність	5
	Високий інтелектуальний рівень	4
	Мобільність	3
	Сумлінність	3
	Здібності психолога	3
	Уміння самостійно навчатися	3
	Цілеспрямованість	3
	Креативність	3
	Високий рівень загальної культури	3
Загалом		96

 

3.3 Визначення вагомості фактору

Тепер, за допомогою таблиці Б і формул ми можемо обчислити вагомість фактору. Для цього необхідно, по-перше, знайти ціну одного голосу e:

e = 1/96 = 0,01

Вагомість фактору обчислюватиметься за такою формулою:

Де n_{i -} кількість голосів, відданих за один фактор.

Отже, таблиця В відображає вагомість кожного фактору:

Таблиця В

ВАГОМІСТЬ ФАКТОРІВ

№ з/п	Фактор (якість)	Кількість голосів	Вагомість фактору
	Комунікабельність	9	0,09
	Гуманність	8	0,08
	Емоційна та фізична витривалість	7	0,07
	Емпатичність	6	0,06
	Інтелігентність (вихованість)	6	0,06
	Наявність оптимальних мовленнєвих характеристик	5	0,05
	Високий рівень адаптивності	5	0,05
	Активна соціальна позиція	5	0,05
	Уміння інноваційно мислити і працювати	5	0,05
	Особиста чарівність, привабливість	5	0,05
	Гуманітарно-аналітичний склад мислення	5	0,05
	Чесність і порядність	5	0,05
	Високий інтелектуальний рівень	4	0,04
	Мобільність	3	0,03
	Сумлінність	3	0,03
	Здібності психолога	3	0,03
	Уміння самостійно навчатися	3	0,03
	Цілеспрямованість	3	0,03
	Креативність	3	0,03
	Високий рівень загальної культури	3	0,03
Загалом		96

3.4 Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку студентської молоді

Наступним етапом нашого дослідження було виділення критеріїв щодо кожного фактору. А також кваліметрична оцінка кожного з критеріїв. Результати представлені у таблиці Г. Саме за цією моделлю можна оцінювати абітурієнтів чи студентів спеціальності "Соціологія" або "Соціальна робота" з позиції їх відповідності вимогам до представника даної професії.

Таблиця Г

МАКЕТ ФАКТОРНО-КРИТЕРІАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (НА СПЕЦІАЛЬНОСТЯХ НАПРЯМКУ "СОЦІОЛОГІЯ")

№ з/п	Фактор (якість)	Вагомість  фактору	Факторні критерії	Кваліметрична оцінка
	Комунікабельність	0,09	1) може знайти спільну мову будь з ким, у будь-якій ситуації, незалежно від настрою; 2) може, знайти спільну мову досить легко, якщо захоче або, якщо примусять обставини; 3) успішність спілкування залежить від сприятливості обставин та особистого ставлення до співрозмовника; 4) не завжди знаходить спільну мову, навіть якщо бажає цього; 5) важко сходиться з людьми, не любить спілкуватися взагалі.	1,0 0,8 0,6 0,4 0,2
	Гуманність	0,08	1) завжди готовий швидко безкорисно прийти на допомогу будь-якій людині, навіть якщо це не в його особистих інтересах; 2) охоче готовий прийти на допомогу, якщо тільки це не йде всупереч особистим інтересам; 3) готовий прийти на допомогу, якщо гарно попросять і якщо це не йде всупереч особистим інтересам; 4) допомагає тільки друзям та близьким, якщо це не йде всупереч особистим інтересам; 5) неохоче надає допомогу.	1,0 0,8  0,6 0,4 0,2
	Емоційна та фізична витривалість	0,07	1) фізично здоровий, з міцною психікою, завжди терпимий до інших, володіє засобами саморегуляції і самоконтролю; 2) фізично здоровий, психічно врівноважений, часто терпимий до інших, намагається не втрачати самоконтроль; 3) фізично здоровий, не завжди врівноважений, не завжди признає думки чи вірування, що розбіжні з його особистими, не завжди вдається себе контролювати у конфліктних ситуаціях; 4) фізично відносно здоровий, іноді неврівноважений, не завжди признає думки чи вірування, що розбіжні з його особистими, не завжди вдається себе контролювати у конфліктних ситуаціях; 5) має фізичні вади, іноді неврівноважений, не завжди признає думки чи вірування, що розбіжні з його особистими, не завжди вдається себе контролювати у конфліктних ситуаціях	1,0 0,8  0,6 0,4 0,2
	Емпатичність	0,06	1) здатен проникати за допомогою відчуттів в душевні переживання інших людей, співчувати їм, співпереживати, розташовує людей до спілкування, доводячи його до рівня довірчого, інтимного; 2) майже завжди може розпізнати душевні переживання інших людей, співчуває їм, вміє розташувати людей до спілкування; 3) не завжди вміє правильно зрозуміти душевні переживання інших людей, співпереживає, якщо справа стосується і його особисто, розташовує людей до спілкування, коли є бажання; 4) часто не в змозі зрозуміти душевні переживання інших людей, співпереживає тільки зовні, неохоче, не завжди вміє розташовувати людей до спілкування; 5) не хоче спробувати зрозуміти іншу людину, не опікується проблемами інших, не співпереживає оточуючим, не розташовує людей до спілкування.	1,0 0,8  0,6  0,4  0,2
	Інтелігентність (вихованість)	0,06	1) освічений, завжди тактовний, добре вихований, завжди гідно себе поводить; 2) освічений, має почуття такту, але не завжди йому слідує, вихований, загалом поводить себе гідно; 3) освічений, іноді нетактовний через обставини, вихований, допускає, що у складних життєвих ситуаціях може поступити негідно; 4) не дуже високий рівень освіченості, часто дозволяє собі нетактовності, допускає, що у складних життєвих ситуаціях може поступити негідно; 5) невисокий рівень освіченості, часто дозволяє собі нетактовні вчинки, допускає, що у складних життєвих ситуаціях може поступити негідно	1,0 0,8 0,6  0,4   0,2
	Наявність оптимальних мовленнєвих характеристик	0,05	1) розмовляє і пише грамотно, має приємний тембр голосу, володіє ораторськими здібностями; 2) розмовляє і пише грамотно, має приємний тембр голосу, недостатньо володіє ораторськими здібностями; 3) розмовляє і пише не дуже грамотно, не завжди може застосувати ораторські здібності; 4) розмовляє не дуже грамотно, пише неграмотно, майже не володіє основами ораторського мистецтва; 5) розмовляє і пише неграмотно, має неприємний тембр голосу або фізичні вади, що роблять мовлення незрозумілим, не володіє основами ораторського мистецтва	1,0 0,8  0,6 0,4  0,2
	Високий рівень адаптивності	0,05	1) може легко пристосуватися до будь-яких умов і обставин, а також до людей, що поруч; 2) у більшості випадків легко адаптується до умов і обставин, а також до людей, що поруч; 3) не завжди легко адаптується до умов і обставин, а також до людей, що поруч; 4) дуже складно переносить легко адаптацію до умов і обставин, а також до людей, що поруч; 5) не може адаптуватися.	1,0 0,8 0,6 0,4 0,2
	Активна соціальна позиція	0,05	1) має і завжди проявляє особисту соціальну позицію; 2) має, але не завжди проявляє особисту соціальну позицію; 3) має особисту соціальну позицію, але легко може її змінити; 4) не має чітко сформованої особистої соціальної позиції; 5) не має чітко сформованої особистої соціальної позиції і не має наміру її формувати;	1,0 0,8 0,6 0,4 0,2
	Уміння інноваційно мислити і працювати	0,05	1) знає і вміє використовувати нові сучасні методи пошуку та обробки інформації, не сторониться нових підходів і поглядів на звичні речі; 2) знає і майже завжди може використовувати нові сучасні методи пошуку та обробки інформації, але не завжди здатен сприйняти нові підходи чи погляди на звичні речі; 3) знає, але не використовувати нові сучасні методи пошуку та обробки інформації, не здатен сприйняти нові підходи чи погляди на звичні речі; 4) обережно ставиться до всього нового, як у роботі, так і у навчанні, тримається старих знайомих шляхів, методів, підходів у всьому; 5) не приймає і не хоче бачити нічого нового, що може порушити розмірений, привичний ритм.	1,0 0,8  0,6  0,4  0,2
	Особиста чарівність, привабливість	0,05	1) приємна зовнішність, доброзичливе обличчя, зазвичай чарівна посмішка і гарний настрій; 2) приємна зовнішність, майже завжди доброзичливий і гарний настрій; 3) звичайна зовнішність, не часто добрий настрій, майже завжди серйозний вираз обличчя, стримана міміка; 4) звичайна зовнішність, майже завжди серйозний, іноді навіть суворий вираз обличчя, стримана міміка; 5) звичайна зовнішність, похмуре обличчя, часто поганий настрій.	1,0 0,8 0,6  0,4  0,2
	Гуманітарно-аналітичний склад мислення	0,05	1) гуманітарно-аналітичний склад мислення; 2) більше схильність до гуманітарних наук; 3) більше схильність до точних наук; 4) невисокий рівень розвитку як схильності до гуманітарних наук, так і схильності до точних наук; 5) технічний склад мислення.	1,0 0,8 0,6 0,4 0,2
	Чесність і порядність	0,05	1) завжди поступає чесно і порядно; 2) у більшості випадків поступає чесно і порядно; 3) признає "брехню во спасіння", але намагається не поступатися принципами порядності і чесності; 4) може достатньо легко поступитися принципам порядності або чесності, якщо примусять обставини; 5) не вважає особливим опікуватися про чесність і порядність	1,0 0,8 0,6 0,4 0,2
	Високий інтелектуальний рівень	0,04	1) обізнаний майже у будь-якій галузі знань на загальноосвітньому рівні, орієнтується у поняттях мистецтва, культури, літератури, володіє більше ніж двома мовами; 2) обізнаний у багатьох галузях знань на загальноосвітньому рівні, не дуже добре орієнтується у поняттях мистецтва, культури, літератури, володіє більше ніж двома мовами; 3) обізнаний у вузькому колі знань на загальноосвітньому рівні, погано орієнтується у поняттях мистецтва, культури, літератури, має знання з двох мов; 4) має слабкі знання на загальноосвітньому рівні, погано орієнтується у поняттях мистецтва, культури, літератури, погано володіє іноземною мовою; 5) має слабкі знання на загальноосвітньому рівні, майже не орієнтується у поняттях мистецтва, культури, літератури, погано володіє іноземною мовою, або не володіє нею взагалі.	1,0 0,8  0,6  0,4   0,2
	Мобільність	0,03	1) відсутність стремління до "висхідної мобільності" [5], тобто до зміни соціального статусу на більш високий, здатність плідно працювати у міждисциплінарному режимі; 2) невисоке стремління до "висхідної мобільності", з урахуванням інтересів інших людей, здатність плідно працювати і вчитися у міждисциплінарному режимі; 3) стремління до "висхідної мобільності", здатність плідно працювати і вчитися у міждисциплінарному режимі; 4) стремління до "висхідної мобільності", виникнення помітних складностей з деякими дисциплінами за умов необхідності працювати і вчитися у міждисциплінарному режимі; 5) значне стремління до "висхідної мобільності", неспроможність працювати і вчитися у міждисциплінарному режимі.	1,0 0,8  0,6  0,4   0,2
	Сумлінність	0,03	1) завжди чинить по совісті, ніколи не поступається принципами, завжди намагається досягти справедливості у будь-якій справі; 2) намагається чинити все по совісті, не поступається принципами, намагається досягти справедливості, але, якщо зустріне перепону, то не буде далі домагатися справедливості; 3) допускає іноді такі вчинки, за які мучить совість, намагається не виходити за рамки справедливості; 4) не завжди вчиняє по совісті і не вважає за необхідне боротися за справедливість; 5) ніколи не знає мук совісті, вважає, що справедливості не існує, а як так, то нема за що і боротися.	1,0 0,8  0,6 0,4 0,2
	Здібності психолога	0,03	1) відчуває настрій людини, вміє вислухати і допомогти, якщо не порадою, то добрим словом; 2) майже завжди може відчути настрій людини, вміє вислухати і робить спроби допомогти, якщо це його "зачепило"; 3) відчуває настрій людини, може вислухати, якщо є настрій і спробувати допомогти; 4) може зрозуміти іншу людину, але вважає це важким і невдячним ділом, вміє слухати, але робить це тільки коли сам відчуває зацікавленість; 5) не любить, коли інші розповідають про свої проблеми і не любить давати поради, коли про це прохають, не вміє або не хоче слухати.	1,0 0,8  0,6 0,4   0,2
	Уміння самостійно навчатися	0,03	1) може абсолютно самостійно здобувати і засвоювати знання у необхідному обсязі, вміє працювати з літературою та іншими джерелами інформації і робить це систематично; 2) уміє самостійно здобувати і засвоювати знання у необхідному обсязі, вміє працювати з літературою та іншими джерелами інформації, але робить це несистематично, коли примусять обставини; 3) уміє самостійно здобувати і засвоювати знання, але робить це несистематично, коли примусять обставини, робота з літературою та іншими джерелами інформації іноді викликає проблеми; 4) погано вміє самостійно опрацьовувати навчальну та наукову інформацію і систематизувати отримані з багатьох джерел відомості; 5) не вміє самостійно опрацьовувати навчальну та наукову інформацію і не може працювати з літературою, систематизувати отримані з багатьох джерел відомості.	1,0 0,8  0,6  0,4  0,2
	Цілеспрямованість	0,03	1) завжди чітко формулює цілі і наполегливо йде до їх реалізації; 2) знає ціль і намагається її досягти, але не завжди доводить діло до кінця; 3) не завжди може чітко сформулювати цілі, отже їх виконання майже кожного разу стає проблемним; 4) не вміє чітко формулювати цілі, не вистачає наполегливості у їх реалізації; або ставить нереальні цілі, що неможливо реалізувати; 5) взагалі не бачить цілей або не може їх сформулювати.	1,0 0,8 0,6 0,4  0,2
	Креативність	0,03	1) творчо обдарований, здібний до творчості, реалізує свої творчі здібності; 2) творчо обдарований, здібний до творчості, не знайшов ще, у якому творчому напрямі себе реалізувати; 3) має творчі ідеї, але не реалізує їх; 4) не проявляє творчих здібностей, але виявляє цікавість до творчості інших, розуміє її; 5) не має творчих здібностей і вважає творчість марнуванням часу.	1,0 0,8  0,6 0,4 0,2
	Високий рівень загальної культури	0,03	1) достатньо добре обізнаний у різних сферах культури, завжди культурно себе поводить, знає і додержується моральних норм; 2) поверхово обізнаний у різних сферах культури, завжди культурно себе поводить, знає і додержується моральних норм; 3) обізнаний у якій-небудь одній сфері культури, загалом культурно себе поводить, знає і додержується моральних норм; 4) обізнаний у якій-небудь одній сфері культури, поводить себе культурно, коли знаходиться у поважному оточенні, знає моральні норми, але не завжди додержується їх; 5) обізнаний у якій-небудь одній сфері культури, або взагалі не обізнаний у культурі, допускає некультурну поведінку, знає основні моральні норми, але не вважає за потрібне додержуватися їх.	1,0  0,8  0,6  0,4  0,2

Висновки до розділу

Для того, щоб виконувати майбутні професійні обов’язки на якісному високому рівні, соціологу, соціальному робітнику (як і спеціалісту будь-якого іншого напряму) необхідно мати не тільки набір певних знань та навичок, а й схильність до професії.

Педагоги вищої школи часто зіткаються з питанням незацікавленості студентів професією. Дослідження причин відсіву студентів показує, що одним з головних чинників низької успішності і великого відсіву студентів є відсутність у них бажання вчитися і працювати за обраною ними спеціальністю. Слабка професійна спрямованість і низький рівень учбової мотивації посідають друге місце у ряді причин відсіву студентів.

Професійна спрямованість як інтегральна характеристика внутрішньої активності особи не може не робити впливу на рівень учбової мотивації студентів [24].

Відсутність у абітурієнтів/студентів схильності до своєї майбутньої професії і необхідних особистісних та діяльних якостей різко знижуватимуть мотиваційну функцію процесу навчання, а значить і рівень підготовленості майбутнього спеціаліста. Отже є сенс на самому першому етапі з’ясувати, чи зможе людина працювати за даною спеціальністю, чи зможе вона знайти і реалізувати себе у цій галузі. Ці дуже важливі питання можна розв’язати, використовуючи розроблену нами факторно-критеріальну модель оцінки соціокультурного рівня студентської молоді.

Висновки

Відомий футуролог Е. Тоффлер зауважував, що ХХІ століття буде імперією університетів, а у світі пануватиме найгуманніша влада - влада знань [19, с.4].

Освіта виконує такі соціокультурні функції:

є способом соціалізації особи і спадкоємності поколінь;

є середовищем спілкування і залучення до світових цінностей, досягнень науки і техніки;

прискорює процес розвитку і становлення людини як особи, суб'єкта і індивідуальності;

забезпечує формування духовності в людині і його світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних принципів [3].

Отже, серед головних проблем сучасного суспільства значну роль відіграє духовне наповнення освіти проблемами державної ідеології освіти. Студентство є важливою складовою утворення сучасного соціокультурного простору нашої країни, бо вважається, що саме студентство - це майбутня інтелектуальна і культурна еліта суспільства. Сьогодні студентство набуває характеристик соціальної суб’єктності, визначаючи не просто сам процес переходу до іншого суспільства, але і його спрямованість. Це виявляється у процесах модернізації та постмодернізації цінностей студентської молоді, які, хоч відбуваються досить активно, як це можна зрозуміти з характеристик, все ж є амбівалентними.

Щодо рис соціокультурного портрета, то сучасне студентство постає перед нами як особлива мобільна соціальна група, цілісна і самостійна відносно інших соціальних груп, маюча специфічні соціально-психологічні риси і систему певних ціннісних орієнтацій. Рівень фундаментальних цінностей - родини, друзів, роботи - для сучасної молоді, як і для інших членів українського суспільства, найвище. Саме ці цінності продовжують відігравати вирішальну роль у регуляції поведінки студентської молоді. Серед важливих цінностей студентства "другої половини перебудови" відзначається також можливість саморозвитку та самореалізації, економічна незалежність, толерантність. Зростає вагомість таких професійно значущих факторів, як "ділова хватка", вільне володіння знаннями з комп’ютерних технологій, оперативність, а також особистісно значущих факторів (наполегливість, упевненість, віра у себе тощо). Матеріальний добробут займає одне з останніх місць серед ціннісних орієнтацій, хоча саме положення сучасного українського студентства в значній мірі визначається матеріальними факторами.

В умовах сучасних трансформаційних процесів головним фактором здійснення послідовного переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої, основним соціальним інструментом передачі соціального досвіду, соціокультурних традицій стає інститут освіти. З огляду на те, що Україна активно входить до Європейського освітнього простору, стає актуальним питання впливу Болонського процесу на подальше формування соціокультурного простору, у якому відбувається розвиток та становлення особистості студента. Адже вітчизняна освіта тепер підлягає докорінним перетворенням, направленим на формування відкритої системи, що відповідає міжнародним тенденціям розвитку освіти а також соціальним запитам суспільства.

Емпіричне дослідження ставлення студентів до впровадження кредитно-модульної системи виявило неоднозначну реакцію. Значна кількість студентів сприймає її як штучну, нав’язувану, чужу, що, безперечно, є значною перешкодою для успішного втілення впровадження цієї системи.

Для формування кваліфікованого майбутнього спеціаліста необхідно знати його соціокультурний рівень, щоб мати змогу достовірно оцінити його можливості, спрогнозувати результат його розвитку, індивідуально підходити до студента. Таку можливість надає факторно-критеріальна модель оцінювання соціокультурного розвитку.

У даній роботі представлено факторно-критеріальну модель оцінки соціокультурного рівня студентської молоді (студентів та абітурієнтів спеціальностей напрямку "Соціологія"). Для того, щоб виконувати майбутні професійні обов’язки на якісному високому рівні, соціологу, соціальному робітнику (як і спеціалісту будь-якого іншого напряму) необхідно мати не тільки набір певних знань та навичок, а й схильність до професії. Аналіз показав, що найбільш вагомими для соціологів та соціальних робітників є такі якості, як комунікабельність, гуманність, фізична та моральна витривалість, емпатичність, інтелігентність тощо. Отже є сенс на самому першому етапі з’ясувати, чи володіє студент цими та іншими якостями і в якій мірі, і чи зможе людина працювати за даною спеціальністю, чи зуміє вона знайти і реалізувати себе у даній галузі. Ці дуже важливі питання можна розв’язати, використовуючи розроблену нами факторно-критеріальну модель оцінки соціокультурного рівня студентської молоді.

Література

1.       Андреев А.В. Культурное пространство студента // Педагогіка. - 2003. - №10. - С.55-65.

2.      Бітуєва А.В. Особливості структурної будови ціннісних орієнтацій // Теоретичний філософський журнал Кредо. - 2005. - № 3.35-45.

.        Бордовская Н.В. Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов - СПб: Издательство " Питер”, 2000. - 304 с. - (Серия "Учебник нового века").

.        Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики // Вопросы философии. - 2000. - № 4. - С.113-124.

.        Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Нечипуренко В.Н., Попов А.В. Социология: Учебник/Под ред. проф. Ю.Г. Волкова. - Изд.2-е, испр. и доп. - М.: Гардарики, 2003. - 512 с.: ил.

.        Галаган А.И. Сравнительная характеристика принципов образовательной политики России и некоторых зарубежных стран // Социально-гуманитарное знание. - 1999. - № 3. - С186-205.

.        Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика. Методология. Теория. Практика. - К., 1986.

.        Гласе Д., Стенли Д. Статистические методы в педагогике и психологии. - М., 1976.

.        Гончар Наталя. Ціннісна свідомість українського студентства. // www.intellect.org.ua

.        Дейнека А. Бути вільними у своїх вчинках… Саме цього прагне переважна більшість молодих українців // www.ivn.com.ua

.        Духовные и нравственные ценности детей и молодежи // Педагогика. - 2004. - № 3. - С.103-110.

.        Ежова Т.В. Формирование общекультурной компетентности студентов в образовательном процессе вуза // Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата педагогических наук. - Оренбург, 2003.

.        Закон України "Про вищу освіту” // Освіта. - 2002. - № 12-13.

.        Каган М.С. Философия культуры. - СПб., 1996.

.        Косяк Алла Ціннісні орієнтації сучасного студентства // Тези доповідей міжвузівської студентської науково-практичної конференції "Сучасна молодь: крок у майбутнє”. - Суми - 2004. - С.14 - 17.

.        Краткий словарь иностранных слов /Под ред. И.В. Лехина и проф. Н.Ф. Петрова, изд.6-е, перераб. и доп. - М.: гос. издат-во иностранных и нац. словарей, 1951. - 488 с.

.        Лисовский В.Т. Социология молодежи: история и современность // Социология и общество. Тезисы докладов Первого Социологического Конгресса. - СПб., 2000.

.        Масионис Дж. Социология / 9-е изд. - М., 2004.

.        Нагорний Б.Г., Яковенко М.Л., Яковенко А.В. Студентство і сучасність. - К.: Арістей, 2005. - 164 с.

.        Никольский Д. Социология молодёжи (Молодёжный экстремизм и молодёжная субкультура) / http://www.romic.ru/referats/0703. htm.

.        Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок.53000 слов / С.И. Ожегов, под общ. ред. проф.Л.И. Скворцова. - 24-е изд. испр. - М.: ООО "Издательский дом "ОНИКС 21 век": ООО "Издательство "Мир и Образование", 2004. - 1200 с.

.        Орлова Э.А. Социокультурное пространство обыденной жизни // www.countries.ru/library/antropology/orlova/obraz. htm

.        Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної анемії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - № 1. - С.5-26

.        Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие/ Отв. ред. М.В. Буланова-Топоркова. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 544 с.

.        Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи. Збірник тез за матеріалами Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції (Луганськ, 17-19 квітня 2003 р.) / Відп. ред Афанасьев Ю.В. - Луганськ, 2003. - 312 с.

.        Реутова М.Н. Направление и интенсивность межпоколенческой мобильности молодежи // Социологические исследования. - 2004. - № 6. - С.139-142

.        Российская педагогическая энциклопедия в двух томах. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1993-1999, электронное оформление "Свободный доступ", 2003.

.        Соколов А.В. Интеллектуально-этические идеалы современного студенчества // Педагогіка. - 2005. - №6. - С.64-71.

.        Сокурянская Л.Г. Высшее образование как модель социокультурной трансформации: институциональный аспект анализа. // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства. - К.: Інститут соціології НАН України, 2003. - С.404-409.

.        Сокурянская Л.Г. Качественная методология в контексте развития социологической теории. // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Наукові доповіді і повідомлення / Ред. М.О. Шульга та ін. - К.: Інститут соціології НАН України, 2001. - С.48-53.

.        Сокурянская Л.Г. Субъектные диспозиции молодежи как фактор социальной трансформации. // Молодь в умовах нової соціальної перспективи. - Житомир, 2002. - С.6-9.

.        Сокурянская Л.Г., Крилова О.Н. Ценностная дифференциация украинского студенчества: кластерный анализ. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. Харків, 2003. - С.534-539

.        Сокурянська Л.Г. Проблема суб’єкта в сучасній соціології. // Вісник Харківського Національного Університету ім.В.Н. Карабіна. - 2003, с.577.

.        Сорокін П. Социальная и культурная динамика. - СПб., 2000.

.        Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - Харків: Вид-во ХНУ ім.В.Н. Карабіна, 2003. - С.534-539.

.        Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. / укладачі: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. За заг. ред.В.М. Пічі. - К.: "Каравела", Львів: "Новий світ-2000", 2002. - 480 с.

.        Ценностный мир современного студента. (Социологические исследования) / Под ред.В.Т. Лисовского и Н.С. Слепцова.М., 1992.

.        Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. - Львів: Кальварія, 2004.

.        Черныш Н., Ровенчак О. Основные понятия и положения социокультурного подхода и специфика их применения в социологии // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - №1. - 37-53.

.        Чумак Т.Г. Взаємодія життєвих стратегій студентської Молоді і соціальної функції освіти в Умовах сучасності // Матеріали регіональної студентської конференції "Проблеми російського суспільства і світового соціуму очима молоді". - Ставрополь, 2005 // www.ncstu.ru

.        Яковенко А.В. Получение диплома как мотивация к обучению в вузе - новые грани старой проблемы // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць СНУ ім.В. Даля. - Луганськ: видавництво СНУ ім.В. Даля, 2002. - №1 (2). - С.62-76.

.        www.auditorium.ru

.        www.countries.ru

.        www.innovbusiness.ru

.        www.intellect.org.ua

.        www.ivn.com.ua

.        www.lib. kture. kharkov.ua

.        www.ncstu.ru

.        www.old. muh.ru

.        www.romic.ru

.        www.socnet. narod.ru