Моделювання демографічних процесів в контексті соціальної реформи

Моделювання демографічних процесів в контексті соціальної реформи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

Економічний факультет

Кафедра економіко-математичного моделювання та інформаційних технологій

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

МОДЕЛЮВАННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ РЕФОРМ

Острог, 2012

ВСТУП

Актуальність дослідження демографічних процесів зростає з кожним роком, оскільки негативні тенденції демографічної ситуації в Україні відображаються в різкому скороченні чисельності населення, зниженні народжуваності, підвищенні рівня захворюваності та смертності. Все це в свою чергу впливає на економічне, соціальне, культурне середовище життя країни. Тому визначення факторів, які спричиняють негативні тенденції у відтворенні населення є необхідними для врегулювання ситуації. Зокрема на демографічну ситуацію впливає соціальна політика держави: соціальні виплати та послуги, проведення соціальних реформ, які можуть різнобічно впливати на відтворення та рівень життя населення.

Мета роботи полягає в дослідженні теоретичних та практичних засад моделювання залежності демографічних процесів від соціально-економічних факторів впливу.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

Охарактеризувати поняття демографічного процесу та методи його дослідження.

Визначити основні фактори впливу на демографічну ситуацію країни.

Здійснити соціальну характеристику реформ в Україні.

Проаналізувати демографічну ситуацію в Україні.

Оцінити динаміку соціальних виплат сім’ям з дітьми.

Розглянути економетричне моделювання демографічних процесів.

Провести регресійний аналіз народжуваності в залежності від соціальної допомоги сім’ям з дітьми.

Побудувати багатофакторну модель демографічних процесів.

Охарактеризувати основні перспективи демографічних процесів в Україні.

Об’єкт дослідження - демографічні процеси в Україні в контексті соціальних реформ. Предмет дослідження - економіко-математичні методи та моделі відображення основних демографічних процесів.

В ході виконання дослідження ми використали такі методи: аналіз, порівняння, узагальнення, графічний аналіз та економіко-математичні методи, зокрема регресійний аналіз.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

.1 Демографічний процес як соціальне явище та методи його дослідження

Центральне місце в системі знань про народонаселення займає демографія - наука, що вивчає кількість, територіальне розміщення та склад населення, досліджує закономірності процесу відтворення населення у зв’язку з політичними, соціально-економічними та психологічними чинниками й на основі отриманих знань визначає характерні тенденції, спонукаючи до коригування внутрішньої політики держави [6, 15]. Основними поняттями демографії є демографічна подія, демографічний процес, демографічні знання та демографічна ситуація [19, 8].

Демографічна подія - це подія, яка відбувається в житті окремої людини та має значення для зміни чисельності й структури населення в цілому. Сукупність демографічних подій становлять демографічний процес, в якому поєднуються загальні тенденції розвитку з окремими особливостями на певних етапах. Знання загальних закономірностей розвитку демографічного процесу та їх особливостей у різних соціально-економічних умовах являють собою демографічні знання. Стан демографічних процесів, складу й розміщення населення на певний час на певній території називаються демографічною ситуацією [19, 8].

Демографічний процес як процес руху населення може набувати однієї з трьох форм:

Природного руху - процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлученість).

Механічного руху - процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміграція, імміграція).

Соціального руху - процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших) [8, 18].

Природний рух населення характеризують коефіцієнтами народжуваності, смертності та природним приростом населення. Коефіцієнт народжуваності - це відношення кількості народжених протягом календарного періоду до середньорічної кількості наявного населення, розраховане на 1000 осіб. Коефіцієнт смертності - це відношення кількості померлих протягом календарного періоду до середньорічної кількості наявного населення, розраховане на 1000 осіб. Різниця між коефіцієнтом народжуваності та смертності становить природний приріст населення [8, 9].

Таким чином, демографічний процес включає в себе процеси народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності, урбанізації, еміграції та імміграції. Розглянемо детальніше кожен з них.

Народжуваність - це процес народження дітей в сукупності людей, які становлять генерацію жінок, здатних до відтворення потомства [30, 15]. Смертність - масовий демографічний процес припинення життя частини населення. Статистичне вивчення та оцінка смертності здійснюється методом екстенсивного та інтенсивного аналізу [28, 18]. Шлюбність являє собою процес утворення шлюбних пар, що виступає одним з головних чинників формування родин, зміни родинної структури населення та народжуваності [42, 15]. Розлучення - це розпад подружньої пари внаслідок розірвання шлюбу [48, 15].

Міграція - це переміщення людей через кордони певних територій з метою тимчасового перебування або постійного поселення [64, 15]. Існують такі види міграції:

) маятникова - це щоденне або щотижневе переміщення до місця роботи і назад;

) сезонна - це регулярне переміщення людей на більш тривалий час з тимчасовим оселенням за місцем навчання, роботи тощо;

) епізодична - це нерегулярні, спорадичні територіальні переміщення людей в справах бізнесу, туризму, відпочинку [69, 15].

Виокремлюють також внутрішню та зовнішню міграцію. Внутрішня міграція - це територіальне переміщення осіб всередині країни, що поділяється на обласне, внутрішньо обласне, міжрайонне, внутрішньорайонне. Зовнішню міграцію поділяють на внутрішньоконтинентальну та міжконтинентальну. Також виділяють еміграцію (трудова, політична) - виїзд з країни, імміграцію - в’їзд в країну з метою постійного проживання [69, 15].

Закономірності розвитку окремих демографічних процесів та відтворення населення в цілому, фактори впливу на нього, вивчає демографічний аналіз, який здійснюється стосовно часу й території. Методи демографічного аналізу можна поділити на такі групи:

Статистичні методи (демографічна статистика) - методи розрахунку абсолютних, відносних та середніх величин, індексів, ймовірних характеристик інтенсивності демографічних процесів. На основі цього методу розроблено метод демографічних таблиць - це побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на основі таблиць, що містять імовірнісні показники [24, 8].

Математичні моделі застосовуються для встановлення зв’язків демографічних процесів та факторів, які на них впливають [24, 8].

Соціологічні методи застосовуються для аналізу демографічної поведінки та ставлення населення до різних демографічних подій [25, 8].

Графічні методи полягають у поданні інформації у вигляді графіків, схем, малюнків, карт, що дає змогу наочно відобразити закономірності розвитку населення [25, 8].

Окрім цього, для дослідження демографічних процесів використовуються загальні методи, які застосовуються в різних науках, та власне демографічні. До суто демографічних методів належать такі: метод когорт, повздовжній та поперечний аналіз, метод потенційної демографії, метод демографічного моделювання. Метод когорт дозволяє вивчити зміни протягом життя генерації (покоління). Повздовжній та поперечний аналіз дає змогу порівняти особливості кількох генерацій. Методи потенційної демографії та демографічного моделювання здійснюють прогнозування тривалості життя людини у майбутньому [6, 15].

Отже, демографічний процес являє собою сукупність демографічних подій у житті людини. Він може проявлятись у трьох формах: природному, механічному та соціальному русі населення. Основними демографічними процесами виступають народжуваність, смертність, шлюбність та розлучуваність, які відображають демографічну ситуацію в країні. Тому доцільно охарактеризувати основні фактори впливу на демографічні процеси в країні.

1.2 Характеристика основних чинників впливу на демографічну ситуацію в Україні

Розглянемо основні чинники впливу на демографічну ситуацію в Україні. Науковці по-різному класифікують фактори, що впливають на основні демографічні процеси, такі як народжуваність, смертність, міграція. Зокрема серед чинників виділяють соціальні, економічні, зокрема трудові, а також медико-демографічні фактори, які зазвичай відносять до безпосередніх детермінант народжуваності. Окрім цього деякі вчені виділяють культурні, психологічні, антропологічні. Охарактеризуємо кожну групу чинників [26].

До соціальних факторів слід віднести тип поселення, освіта, ставлення до релігії, моральні цінності, статус в суспільстві. Наприклад, міське населення України більшою мірою зосереджує свою увагу на професійній кар’єрі, навчанні, ніж сільське, як результат це обмежує їх кількість дітей в сім’ї [14]. Традиційно, релігійність населення позитивно впливає на народжуваність. Хоча останнім часом спостерігається зменшення впливу цього чинника на відтворення населення та переважанням економічних чинників. Рівень освіченості жінок сьогодні не має значного впливу на кількість народжених дітей, хоча у ХХ столітті спостерігалось зниження народжуваності при зростанні рівня освіти. Проте цей фактор позитивно відображається на можливості жінки краще працевлаштуватись, а отже можливості самореалізації та матеріального забезпечення сім’ї. З іншого боку професійна зайнятість жінок скорочує її потребу в народженні дитини. Моральні цінності постійно змінюються, а тому змінюються традиційні погляди на сім’ю, зростає поширення гендерної рівності. Відтак для багатьох жінок самореалізація та кар’єрний ріст мають більше значення ніж шлюб та народження дитини. З іншого боку моральні цінності впливають на народження позашлюбних дітей, що особливо проявляється в Україні в останні роки.

Економічні чинники визначаються рівнем доходів, забезпеченістю житлом, статусом на ринку праці, соціальним захистом населення з боку держави. Матеріальне забезпечення сім’ї є важливим чинником при вирішенні народження дитини. Між рівнем доходу та народжуваністю існує пряма залежність: вищий рівень доходів населення стимулює народжуваність. Окрім цього достатній рівень доходу в країні зменшує трудову міграцію, підвищує добробут населення, а отже рівень життя та скорочує смертність. Соціальний захист населення незначно позитивно впливає на народжуваність, переносячи рішення про народження дитини раніше запланованого терміну. Окрім цього підвищення соціальних виплат без забезпечення економічного зростання не забезпечує підвищення рівня життя населення, а може спричиняти інфляційні процеси, що в свою чергу негативно відображається на демографічній ситуації [26].

До медико-демографічних факторів належить участь в шлюбі або партнерстві, кількість вже наявних дітей, стан репродуктивного здоров’я. Останнім часом спостерігається зміна шлюбної поведінки, що в свою чергу відображається на демографічній ситуації країни, тобто репродуктивна поведінка не диференціюється за шлюбним станом. Стан репродуктивного здоров’я, на що впливає несприятлива екологічна ситуація, може значно позначитись на смертності та народжуваності населення.

На базі аналізу даних по країнах Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) А. Д’Аддіо та М. М. Д’Ерколе виділяють дві основні групи факторів, що впливають на репродуктивну поведінку та викликають зменшення рівня народжуваності у сучасному суспільстві. До першої групи відносяться структурні зміни середовища існування та ролі жінки у суспільстві, першочерговими з яких є освітній фактор, фактор зайнятості жінок, фактор доходу і зміни в сутності та становищі сімейних формацій.

Друга група включає ціннісні фактори, такі як більша спрямованість жінки до фінансової незалежності, менша орієнтація на традиційні цінності та зростаюче поширення гендерної рівності. Отже, має місце розподіл факторів впливу на дві категорії, одна з яких включає погляди та цінності, інша - реальні соціальні та економічні обставини [14].

Розглянемо основні індикатори факторів впливу на демографічну ситуацію в Україні, зокрема рівень доходів, наявний дохід у розрахунку на одну особу, захворюваність населення, кількість вищих навчальних закладів, обсяги викидів забруднюючих речовин та кількість зареєстрованих шлюбів.

Рис. 1.1 - Динаміка доходів та чисельності постійного населення України за 2002-2011 роки

З 2002 року чисельність постійного населення України скорочується, не зважаючи на те, що рівень доходів зростає (рис. 1.1., дод. Б). Це пояснюється тим, що реальні доходи населення залишаються на низькому рівні. Як свідчать дані дод. А, у структурі доходів найбільшу частку займає заробітна плата, при цьому обсяг соціальної допомоги у структурі доходів населення також є високим, що є негативним. Зважаючи на те, що при достатньому рівні соціальних виплат в Україні спостерігається демографічна криза, ми вважаємо, що цей фактор не відіграє основної ролі в зростання чисельності населення та його добробуту. У структурі витрат переважають витрати на придбання товарів та послуг, які у 2011 році становили 81,87% від загальних витрат. Це пояснює той факт, що в Україні найбільша частка сімей з однією дитиною, оскільки доходів для простого або розширеного відтворення недостатньо.

Зменшення кількості вищих навчальних закладів (див. дод. Б) в Україні також могло позначитись на демографічній ситуації, зокрема зниження рівня освіченості негативно відображатиметься на працевлаштуванні й відповідно на доходах населення, що в свою чергу знизить рівень життя населення та рівень народжуваності.

Дані дод. Б також свідчать про зростання обсягів викидів забруднюючих речовин в Україні, що негативно впливає на здоров’я населення, призводячи до скорочення тривалості життя. В останні роки в Україні спостерігається зростання народжуваності поза шлюбом, тому не можна стверджувати, що збільшення кількості шлюбів позитивно впливає на чисельність населення, хоча в цілому кількість зареєстрованих шлюбів за останні роки суттєво зростає. Тому ми вважаємо, що репродуктивна поведінка в Україні не значно диференціюється за шлюбним станом.

Отже, проаналізувавши основні чинники впливу на демографічну ситуацію, можна сказати, що демографічні процеси залежать від трьох основних груп факторів: соціальних, економічних та медико-демографічних. В Україні відтворення населення значною мірою залежить від рівня реальних доходів та житлового забезпечення, а другорядними чинниками виступають рівень захворюваності, соціальні виплати, кількість шлюбів та забруднення навколишнього середовища.

1.3 Характеристика соціальних реформ в Україні

Соціальні реформи, як правило, відносно швидко надають відчутні позитивні результати, такі як зміцнення соціальної справедливості, покращення рівня життя, полегшення доступу до соціальних послуг і підвищення їх якості, що зміцнює довіру населення до влади. Майже за два десятиріччя ринкових економічних перетворень в Україні реформи у соціальному секторі були здійснені тільки частково. Значною мірою він досі зберігає риси радянської системи, такі як максимальне охоплення населення соціальною допомогою, велика кількість платежів при дуже малому їх розмірі, незначний зв'язок між платежами й потребами, відсутність прив’язки державного фінансування до послуг, що надаються, великий обсяг необґрунтованих видатків.

Як наслідок, соціальний сектор України потерпає від трьох недоліків. По-перше, соціальні видатки в цілому занадто великі для країни з таким рівнем економічного розвитку, як Україна. Зокрема, Україна має найвищу в світі частку державних пенсійних видатків до ВВП - близько 18 відсотків, що майже вдвічі більше, ніж у Європейському Союзі. По-друге, соціальні послуги не дуже ефективні, й населення вельми незадоволено обсягом і якістю послуг, що надаються. По-третє, соціальна допомога більшою частиною надається людям, які не дуже її потребують, тоді як ті, хто насправді потерпають, належної соціальної підтримки не одержують [24].

Через багато причин Україна впровадила тільки мінімальні соціальні реформи. Соціальні реформи завжди масштабні та складні, в них задіяна велика бюрократія та багато працівників. У червні 2010 року Комітет з економічних реформ, створений Президентом України, розробив Програму економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», що охоплює 18 стратегічних перетворень за п’ятьма напрямами: 1) створення передумов економічного росту; 2) формування режиму максимального сприяння бізнесу; 3) модернізація інфраструктури та базових секторів; 4) розвиток людського й соціального капіталу; 5) підвищення ефективності державного управління [24].

Після прийняття Програми економічних реформ Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України визначили пріоритети реформування соціального сектора, які охоплюють саме: 1) пенсійну систему; 2) легалізацію зайнятості та заробітної плати; 3) питання зайнятості та безробіття; 4) систему соціального страхування; 5) систему соціальної допомоги та соціальних послуг; 6) питання міграції; 7) питання гендерної політики [24].

Основною метою реформування системи пенсійного страхування було посилення соціального захисту осіб, які втратили працездатність, забезпечення гідного рівня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної системи на засадах збалансованості інтересів пенсіонерів і громадян, які працюють [26].

В результаті проведення пенсійної реформи відбулось підвищення пенсійного віку для жінок на п’ять років, підвищення для жінок і чоловіків страхового стажу на десять років, зміни формули нарахування пенсій (у бік зменшення пенсійних нарахувань), значне погіршення умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, науковців, працюючих пенсіонерів, інвалідів, чорнобильців, інших категорій громадян. Систему спеціальних пенсій, до якої входять пенсії урядовців, суддів, прокурорів, силовиків, народних депутатів та інших чиновників, не було реформована. Така ситуація викликала протест громадськості, в результаті чого Верховна Рада постановила обмежити пільги народним депутатам України, в основному колишнім народним депутатам та виключно на 2012 рік [26].

У 2010-2012 роках в Україні були впроваджені соціальні ініціативи, що стосувались членів сімей померлих інвалідів війни (підвищення пенсійних виплат), війни (підвищення розміру пенсійних виплат), військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які залишили службу (гідна пенсія), попередження негативних ситуацій у родині, особливо у сім’ях з дітьми (надання своєчасної допомоги), дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, малозабезпечених сімей (підвищення державної допомоги), інвалідів (підвищення соціального захисту), колишніх вкладників «Ощадбанку» (повернення частини коштів). В результаті цього було підвищено обсяги соціальних виплат для всіх вище зазначених категорій населення, що насправді не дало позитивного ефекту, оскільки рівень життя населення фактично не змінився [24].

Однією з ініціатив в соціальні сфері було реформування системи пільг, яка мала відбуватись аналогічно до пенсійної реформи. Тому через численні протести та різку реакцію суспільства все звелося до реєстрації у Верховній Раді України лише двох урядових законопроектів - № 9127 та № 9516. Першим законопроектом було передбачено переведення «в ручне керування» пільг найуразливіших категорій: чорнобильців, афганців, дітей війни, учасників та інвалідів війни й ін. Другий законопроект пропонував обмежити право одиноких матерів на отримання державної соціальної допомоги [24].

Однією зі змін у соціальній сфері було впровадження виплат при народженні дитини, що б мало стимулювати народжуваність. У 2001 році Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлено, що розмір допомоги при народженні дитини становить 177 грн (64 % розміру прожиткового мінімуму для дитини до 6-ти років на той час). Перше значне підвищення розміру одноразової допомоги при народженні дитини (більш, ніж в десять разів) відбулось у 2005 р. Цей процес триває й досі (див. дод. К). Зокрема у 2011 році розмір виплат при народженні становить на першу дитину 24 960 грн, на другу дитину 49 920 грн, на третю і кожну наступну дитину 99 840 грн [24].

На нашу думку, екстенсивний підхід до вирішення проблем народжуваності шляхом постійного збільшення розміру грошових виплат не є ефективним та забезпечує зростання народжуваності лише в короткостроковій перспективі.

Узагальнивши вище зазначені соціальні реформи можна виділити основні їх недоліки:

) реформування у соціальній сфері стосується виключно бідних верств населення та не стосується змін щодо виплат спеціальних пенсій;

) впроваджені зміни зводяться в багатьох випадках до підвищення або зменшення певних видів соціальної допомоги, а не підвищення якості соціального захисту населення;

) реформування, в тому числі, пенсійна реформа викликають обурення з боку громадськості та не приносять ніяких суттєвих позитивних результатів.

Таким чином, реформи у соціальному секторі здіснюються тільки частково. Більшість соціальних реформ не схвалюються населенням України, зокрема пенсійна та реформи системи пільг, оскільки вони стосуються не заможних верств населення. Окрім цього, фактичне реформування соціальної сфери не відбувається, оскільки всі соціальні зміни стосуються здебільшого підвищення або зниження розмірів соціальних виплат різним категоріям населення.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

.1 Аналіз динаміки та структури чисельності населення в Україні

Проаналізуємо основні демографічні процеси в Україні за 2009-2011 роки: чисельність наявного та постійного населення, природний та механічний приріст населення.

Як свідчать дані таблиці 2.1., з 2009 року по 2011 рік спостерігається скорочення як наявного, так і постійного населення, зокрема з 46,1 млн. осіб у 2209 році до 45,8 млн. осіб у 2011 році наявного населення, з 45,8 млн. осіб у 2009 році до 45,5 млн. осіб у 2011 році постійного населення.

Зокрема у структурі наявного населення міське займає більшу частку ніж сільське, становлячи близько 69% загальної чисельності, тоді як частка жителів сіл - 31%.

Характерною особливістю демографічної ситуації в Україні є переважання чисельності жінок над чисельністю чоловіків, зокрема частка жінок становить близько 54%, тоді як частка чоловіків - 46%.

Таблиця 2.1 - Структура чисельності наявного та постійного населення України за 2009-2011 роки

Таблиця 2.2 - Динаміка чисельності населення за основними віковими групами в Україні за 2009-2011 роки

Як свідчать дані табл. 2.2. в Україні переважає населення віком від 15 до 64 років, зокрема у 2011 році його частка становить70,39%. Позитивною є тенденція до скорочення чисельності населення старшого 65 років, що займає 15,24% у загальній кількості населення. Водночас частка населення віком до 14 років становить 14,37%. Таким чином, можна зробити висновок про стаціонарний тип статево-вікової піраміди населення та простий тип відтворення, на що вказує приблизна врівноваженість часток населення віком до 14 років та після 65 років.

Рис. 2.1 - Структура населення України за основними віковими групами у 2011 році

Розглянемо природний рух населення в Україні за 2009-2011 роки.

Таблиця 2.3 - Природний приріст населення України протягом 2009-2011 років

За даними табл. 2.3. можна зробити висновок про те, що в Україні від’ємний природний приріст, тобто спостерігається негативна тенденція до депопуляції населення. Скорочення чисельності населення з 2009 року по 2011 рік відбувається у всіх областях України, лише у Волинській, Рівненській областях та в місті Києві спостерігається приріст населення (див. дод. В). Відтак кількість народжених у 2010 році зменшилась порівняно з 2009 роком на 2,89%, тоді як у 2011 році збільшилась на 0,98%. Зокрема народжуваність у міській місцевості перевищує народжуваність серед жителів сільської місцевості. За досліджуваний період спостерігається позитивна тенденція до скорочення кількості померлих, як у міській, так у сільській місцевостях: у 2010 році - на 1,20%, у 2011 році - на 4,81%. Окрім цього позитивним є те, що у 2009-2011 роках збільшилась кількість шлюбів з одночасним зменшенням кількості розлучень. Відтак лише у 2010 році відбулось незначне скорочення кількості шлюбів - на 3,87%, тоді як у 2011 році цей показник зріс на 16,35%. В той же час кількість розлучень скоротилась на 13,27% у 2010 році та 50,91% у 2011 році. Кількість шлюбів та розлучень переважає у міській місцевості.

Таблиця 2.4 - Динаміка загальних коефіцієнтів народжуваності, смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності в Україні у 2009-2011 роках

За даними табл. 2.4. можна зробити висновок про те, що в Україні на 1000 осіб населення припадає 11 народжених, близько 15 осіб померлих, 9 померлих дітей віком до 1 року, близько 7 шлюбів та 3 розлучень.

Таблиця 2.5 - Динаміка коефіцієнтів народжуваності за віком матері в Україні у 2009-2011 роках

За даними таблиці 2.5. можна зробити висновок про незначне зростання коефіцієнта народжуваності, тобто в Україні на одну жінку припадає 1,459 народжених. Найбільше народжених припадає на жінок віком 20-24 роки, 25-29 років. Значна частка народжень спостерігається також у віці до 15, 15-19 роки, 30-34 роки та 35-39 років. Причому спостерігається тенденція до скорочення кількості народжень у віці 15-19 років та 20-24 років та підвищується народжуваність у старшому віці, зокрема від 30 до 44 років. Таку тенденцію можна пояснити запровадженням виплат при народженні дітей та поступовому збільшенні їх обсягу.

Таблиця 2.6 - Структура домогосподарств з дітьми в Україні у 2009-2011 роках

Як свідчать дані табл. 2.6., частка домогосподарств з дітьми в Україні за досліджуваний період становить майже 38%, тобто переважають домогосподарства без дітей (62%). Зокрема спостерігається тенденція до збільшення кількості домогосподарств з однією дитиною, частка яких становить у 2011 році близько 75%. Домогосподарства, де виховується двоє дітей, займають близько 23%, з трьома і більше дітьми - 2,5% у 2011 році.

Якщо розглядати механічний рух населення України, то з 2009 по 2011 рік спостерігається додатній приріст зовнішньої міграції, що позитивно впливає на чисельність населення (див. дод. Ж). Відтак у 2009 році число прибулих перевищувало число вибулих на 13447 осіб, у 2010 році - на 16133 осіб, у 2011 році - на 17096 осіб. Зокрема у Одеській області, Автономній Республіці Крим та місті Києві міграційний приріст є найбільшим за досліджуваний період. Механічне скорочення за 2009-2011 роки спостерігається лише у Закарпатській та Рівненській областях, у Львівській області число вибулих перевищувало число прибулих у 2009-2010 роках, у Луганській - у 2009 році. Основними країнами, в які емігрують українці є Російська Федерація (27,69% у 2011 році), Польща (25,81% у 2011 році), Молдова (11,23%), Угорщина (8,73% у 2011 році), Німеччина (1,83% у 2011 році). Основною причиною виїзду за кордон є трудова міграція, працевлаштування. Загалом українці емігрують до країн Західної Європи та СНД.

Таким чином, на основі вище проаналізованого стану демографічної ситуації можна виділити основні демографічні тенденції в Україні. Відбувається скорочення чисельності населення, зокрема за рахунок негативної тенденції до депопуляції. Для України характерні процеси урбанізації та механічного приросту за рахунок зовнішньої міграції. Спостерігається також низька народжуваність, масова однодітність українських сімей, нестабільність шлюбів та високий рівень розлучуваності. Старіння населення поєднуються в Україні з високим, за європейськими мірками, рівнем смертності та низькою тривалістю життя. З метою покращення демографічної ситуації в Україні постійно збільшуються обсяги соціальних виплат. Тому розглянемо їх динаміку детальніше.

2.2 Оцінка динаміки соціальних виплат сім’ям з дітьми в Україні

Розглянемо основні види соціальної допомоги населенню в Україні. Відповідно до Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам», «Про пенсійне забезпечення» можна виокремити такі види соціальної допомоги, які надаються управлінням праці та соціального захисту населення:

Допомога сім’ям з дітьми:

допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

допомога одиноким матерям;

допомога на всиновлених дітей.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.

Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.

Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, на догляд за ним.

Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам.

Тимчасова допомога на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субвенція для відшкодування витрат підприємствам надавачам послуг пільговій категорії населення.

Компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС.

Додаткова допомога на поховання.

Компенсація за санаторно-курортне лікування інвалідам війни.

Допомога на бензин і транспортне обслуговування інвалідам.

Матеріальна допомога інвалідам.

Забезпечення інвалідів засобами реабілітації [1, 2, 3, 4, 5].

Таблиця 2.7 - Динаміка соціальних виплат в Україні за 2009-2011 роки

За даними табл. 2.7. можна зробити висновок про скорочення частки соціальних виплат населенню за 2009-2011 роки у фактичних видатках державного бюджету України, зокрема у 2011 році вона становила 13,73%, що можна оцінити позитивно. Видатки на соціальний захист, не зважаючи на їх скорочення у структурі бюджету, у 2011 році зросли, зокрема загалом на 7,19. Таке зростання можна пояснити підвищенням розміру мінімальних розмірів соціальної допомоги загалом.

Як свідчать дані табл. 2.8. обсяг соціальної допомоги сім’ям з дітьми за досліджуваний період зростає, зокрема у 2010 році - на 36,55%, у 2011 році - на 22,22%. У 2010 році найбільшими темпами відбувалось зростання допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, допомоги при усиновленні дитини, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. У 2011 році різким зростанням характеризувались одноразові виплати при народженні та усиновленні дитини. Окрім цього допомога при народженні дитини займає найбільшу частку серед усіх видів соціальної допомоги сім’ям з дітьми, зокрема у 2011 році вона становила 56,70%.

Таблиця 2.8 - Динаміка та структура соціальних виплат сім’ям з дітьми в Україні за 2009-2011 роки

Розглянемо детальніше соціальну допомогу при народженні дитини (див. дод. З). У 2010 році виплати при народженні дитини зросли на 1747865,2 тис. грн., у 2011 році - на 2476612,7 тис. грн. Найбільше виплат здійснюється у Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Одеській, Харківській областях та м. Києві (їх частка перевищує 5%). Частка одноразової соціальної допомоги при народженні дитини у розмірі від 3% до 5% характерна для Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київській, Луганської та Рівненської областей, а також АРК. Соціальні виплати, частка яких менша 3% у загальних виплатах по Україні, здійснювались в Волинській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі. Така тенденція виплат пояснюється відповідною кількістю народжених осіб в регіоні.

Таким чином, підсумувавши вище зазначені тенденції, можна сказати, що витрати на соціальне обслуговування та соціальне забезпечення займають значну частку у державному бюджеті України. Характерним є те, що соціальна допомога сім’ям з дітьми щороку підвищується, зокрема виплати при народженні дитини, що є недостатньо обґрунтованим, оскільки відображає популістський характер соціальної політики в Україні.

2.3 Економетричне моделювання демографічних процесів

Заміщення одного об’єкта іншим із метою здобуття інформації про найважливіші властивості об’єкта-оригіналу за допомогою об’єкта-моделі називається моделюванням. Моделювання вивчає об’єкти дослідження математичними засобами за допомогою деяких допоміжних об’єктів, які називаються математичними моделями. Математична модель - це система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Побудова моделей складається з таких етапів: створення моделі системи, її розв’язання, аналізу відповідності моделі економічній проблемі та застосування результатів дослідження при прийнятті рішень.

Для дослідження впливу факторів на певний об’єкт використовують модель регресії. При цьому змінна, яка визначається впливом фактору, називається залежною або регресантом, змінна, що визначає її - незалежною змінною або регресором. Якщо в моделі присутній лише один регресор, модель називається парною регресією, якщо два і більше - множинною регресією. Найпростіша регресійна модель виглядає наступним чином [44, 10]:

.

Вплив багатьох факторів на результуючу змінну може бути описаний моделлю множинної регресії:

.

Оцінені значення залежної змінної можна подати таким чином:

.

 - це оцінені значення в залежності від незалежної змінної. Різниця між фактичними значеннями регресанта та його оціненими (модельованими) значеннями називається залишком:

.

Величина  - це значення залежної змінної в спостереженні i (i=1, 2, …, n), яке залежить від , де  та  - постійні величини, які називаються параметрами моделі, а  - це значення пояснювальної змінної в спостереженні i, та від випадкової величини . Наявність випадкової величини пояснюється насамперед неможливістю точної відповідності значень залежної змінної значенням пояснювальної змінної [45, 11].

Необхідною умовою побудови моделі є збір, підготовка та обробка даних для моделювання. Підготовка даних передбачає відбір, агрегування та об’єднання даних; очистку (аналіз зв’язків, суттєвих ознак); трансформацію (перетворення даних з метою оптимізації їх структури); попередню обробку даних.

Трансформація даних в свою чергу включає зміну форматів та значень, сортування та групування, об’єднання та розширення, нормування, кодування та ранжування даних.

Для дослідження впливу соціальних виплат при народженні дитини на чисельність народжених ми використовуватимемо нормування даних за допомогою по елементних перетворень, зокрема за допомогою логарифмічного перетворення, що дозволить зменшити варіацію змінних.

Для характеристики даних використовують описову статистику, зокрема [16, 10]:

середнє значення ряду (), моду (найчастіше значення вибірки), медіану (величина вибірки, що знаходиться посередині ряду);

дисперсію () та стандартне відхилення ();

коефіцієнт варіації ();

коваріації ();

кореляцію ().

Дисперсія характеризує міру відхилення випадкової величини від середнього значення. Стандартне відхиляння - це міра відхилення випадкової величини від математичного сподівання. Коефіцієнт варіації характеризує однорідність сукупності та повинен становити менше 33%. Коваріація вказує на прямий або обернений зв'язок між фактором та результативною ознакою. Кореляція знаходиться в межах від нуля до одиниці та вказує на наявність чи відсутність зв'язку [29, 10].

При оцінюванні вище зазначених характеристик вибірки важливим є отримання незміщених, ефективних та стійких оцінок [23, 10].

Математичне сподівання вибіркової сукупності повинне відповідати математичному сподіванню генеральної сукупності, в іншому випадку їх нерівність призводитиме до зміщеності в оцінці. Зміщеність оцінок може бути наслідком не включення в модель суттєвої змінної та ендогенності змінних, тобто один або кілька факторів можуть визначатись іншими змінними. Для перевірки на ендогенність використовують тест Hausmana:

Нульова гіпотеза свідчить про відсутність ендогенності, тобто немає зв’язку між факторною ознакою та залишками. Для тестування фактору, який підозрюється на ендогенність, необхідно побудувати модель залежності (1 крок) цього фактору від набору незалежних змінних (інструментальних змінних). Оцінені залишки включаються в оригінальну модель (2 крок) як незалежна змінна разом з іншими факторами. Якщо коефіцієнт нахилу біля залишків відмінний від нуля, то ендогенність присутня, в іншому випадку - зв’язку між залишками та результативною ознакою немає [265, 10].

Окрім цього важливо, щоб оцінка мала найменшу дисперсію у класі незміщених оцінок, тобто відхилення величини від середнього значення вибірки були якнайменшими. В такому разі оцінка буде ефективною. Неефективність спричинена включенням в модель несуттєвих змінних, які насправді не впливають на результуючу величину, а також автокореляцією, яка призводить до того, що залишки корелюють між собою і відповідно оцінки є завищеними. Для тестування на присутність автокореляції використовують тест Durbina-Watsona:

.

Значення коефіцієнту знаходиться в межах від 0 до 4. якщо < 2, то автокореляція відсутня, =0 - присутня позитивна автокореляція, > 2 - присутня негативна автокореляція [360, 10].

Неефективні оцінки також можуть бути в разі наявності гетероскедастичності, тобто непостійності дисперсії залишків. Залишки повинні бути незалежними та розподілені за нормальним законом розподілу. Гетероскедастичність вказує на присутність системного фактору, який призводить до того, що залишки невипадково попадають у вибірку. Для тестування на гетероскедастичність використовують White тест:

, тобто гетероскедастичність відсутня;

, тобто гетероскедастичність присутня.

Для тестування необхідно побудувати модель регресії, де оцінені залишки виступатимуть залежною змінною, а всі регресори, їх квадрати, добутки - незалежними змінними. Коефіцієнт детермінації цієї моделі множиться на кількість спостережень. Отримане значення порівнюється з критичним значенням закону розподілу Пірсона. Якщо розраховане значення тесту перевищує критичне - ми відхиляємо нульову гіпотезу про відсутність гетероскедастичності [234, 10].

Стійкість оцінки полягає в тому, що при збільшенні кількості спостережень вибірковий розподіл величини зводиться до справжнього параметра в генеральній сукупності.

Нестійкість оцінок виникає, коли проводиться дослідження нестаціонарних рядів, тобто в яких середнє значення, дисперсія та коваріація змінюються в різні проміжки часу, що в результаті завищує коефіцієнт детермінації та занижує значення статистики .

Дотримання умов незміщеності, ефективності та стійкості є важливими, оскільки дозволяють правильно інтерпретувати отримані результати моделювання.

Інтерпретація параметрів рівняння регресії здійснюється наступним чином: коефіцієнт нахилу  означає, що при збільшенні  на 1 одиницю, значення  зміниться на  одиниць. Параметр  показує прогнозоване значення  при  рівному нулю [56, 10].

Окрім цього для визначення істотності зв’язку певного фактору з залежною змінною використовується -критерій Стьюдента, який визначає статистичну значимість параметрів. Для цього припускається нульова гіпотеза  про те, що регресор не впливає на залежну змінну (коефіцієнт нахилу при  незалежній змінній дорівнює нулю), та альтернативна гіпотеза  - залежність між факторною та результативною ознакою присутня (коефіцієнт  відмінний від нуля):

: = 0;

: 0.

Значення -критерію Стьюдента розраховується за формулою:

.

Розраховане значення -критерію Стьюдента порівнюють з критичним значенням, яке визначається з певним рівнем значимості та ступенями вільності. Якщо розраховане значення перевищує критичне, то нульова гіпотеза про відсутність зв’язку відхиляється, приймається альтернативна гіпотеза щодо впливу фактора на результуючу ознаку [111, 10].

Для перевірки відповідності моделі регресії досліджуваному явищу використовують коефіцієнт детермінації (пояснення) , який показує варіацію регресанта в залежності від регресора, та визначається:

.

Коефіцієнт детермінації знаходиться в межах від нуля до одиниці. Якщо лінія регресії точно відповідає всім значенням спостережень залежної змінної, то =1, якщо зв'язок між факторною та результативною ознакою відсутній, =0 [61, 10].

Для перевірки моделі регресії на адекватність застосовується F-критерій Фішера:

.

Нульова гіпотеза полягає в тому, що зв'язок між факторною та результативною ознакою відсутній: : = 0. Тоді альтернативна гіпотеза матиме вигляд: : 0. Розраховане значення порівнюється з критичним значенням критерію, яке визначається з певним рівнем значимості, ступенем свободи , де  - кількість параметрів та ступенем свободи , де  - це кількість спостережень. Якщо розраховане значення перевищує критичне з певним рівнем значимості, то ми відхиляємо нульову гіпотезу на користь альтернативної та можемо стверджувати, що залежна змінна пояснюється факторними ознаками, а оцінена модель пояснює зміну регресора [116, 10].

Метод регресійного аналізу застосовується до даних трьох видів: просторові дані, часові ряди та панельні дані. Ми використовуватимемо панельні дані, які поєднують просторові дані певного явища та часовий ряд цього явища, та складаються з повторних спостережень того ж об’єкта протягом певного періоду часу [68, 10].

Головними підходами до моделювання панельних даних є використання моделей з фіксованим та випадковим ефектом. Виділяють три види моделей з фіксованим ефектом. Стандартне рівняння регресії виглядає наступним чином:

,

де  - це залежна змінна,  - спостережувані незалежні змінні,  - не спостережувані незалежні змінні,  - випадкова величина. Тренд  використовується для позначення зміни в часі величин. Величина  позначається як  та характеризує не спостережуваний ефект. Якщо спостережувані змінні включають всі характеристики спостережуваної одиниці, то  не включається в модель [418, 10].

Перший вид моделі з фіксованим ефектом базується на розрахунку середнього значення змінних для кожної одиниці спостереження, які потім віднімаються від відповідних значень змінних:

В такому випадку зникає не спостережуваний ефект, а модель називається внутрішньо групова регресія, тому що відображає варіацію залежної змінної відносно середнього значення для всіх спостережень, які стосуються одиниці спостереження:

Другий вид моделі з фіксованим ефектом називається регресія з першими різницями, оскільки передбачає вирахування не спостережуваного ефекту шляхом виключення спостережень попереднього періоду зі спостережень базового періоду:

демографічний соціальний реформа народжуваність

 [420, 10].

Ще один вид моделі з фіксованим ефектом безпосередньо відображає не спостережуваний ефект.

Отже, для дослідження впливу факторів на результуючу ознаку використовують парну (якщо фактор один) та множинну регресію (якщо два і більше факторів). Постановка задачі, збір, підготовка даних є важливим етапом процесу побудови моделі. Визначення функціональної форми та основних факторів також позначаються на якості, адекватності моделі досліджуваному явищу. Для того, щоб модель регресії відображала досліджуваний об’єкт необхідно дотримуватись незміщеності, ефективності та точності оцінок. Порушення цих умов призводитиме до наявності автокореляції, гетероскедастичності, ендогенності, нестаціонарності ряду, а тому інтерпретовані результати будуть неправдивими.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

.1 Регресійний аналіз народжуваності в Україні та соціальної допомоги сім’ям з дітьми

Підвищення соціальної допомоги при народженні дитини повинно позитивно впливати на чисельність народжених. Ми припускаємо, що соціальні виплати стимулюють народжуваність, зокрема при підвищенні розміру соціальної допомоги народжуваність зростатиме.

Нехай:- чисельність народжених є залежною змінною (осіб), - одноразові виплати при народженні дитини - незалежна змінна (тис. грн.).

Побудуємо модель регресії виду:

Для дослідження впливу соціальної допомоги сім’ям з дітьми візьмемо панельні дані чисельності народжених осіб протягом 2008-2011 років по областях в Україні та одноразові виплати при народженні дитини (див. дод. Л).

Таблиця 3.1 - Описова статистика залежної та незалежної змінних

В табл. 3.1. наведена описова статистика даних. Оскільки коефіцієнти варіації змінних перевищують нормативне значення у розмірі 33%, то сукупність даних є неоднорідною, а тому необхідно провести трансформацію даних.

Проведемо трансформацію даних. Для того, щоб зменшити варіацію змінних, здійснимо нормування, зокрема скоригуємо змінну V на індекс інфляції та прологарифмуємо обидві змінні (див. дод. М, рис. 3.1).

Рис. 3.1 - Динаміка чисельності народжених в Україні та обсягу одноразових виплат при народженні дитини у 2008-2011 роках

Таблиця 3.2 - Описова статистика залежної та незалежної змінних після логарифмування

У табл. 3.2. наведено описову статистику оброблених даних. Коефіцієнт варіації регресанту становить 1,557%, а регресора - 1,567%, що вказує на однорідність сукупності. Коваріація змінних у розмірі 0,151 свідчить про прямий вплив виплат на народжуваність. Кореляція змінних становить 0,952, тобто зв'язок між змінними є істотним.

Після трансформації даних ми оцінили рівняння регресії:

 (1).

З рівнем значимості 0,01 (1%) та перевищенням розрахункового значення статистики Стьюдента над критичним, ми відхиляємо нульову гіпотезу про відсутність зв’язку між факторною та результативною ознакою та стверджуємо, що одноразові соціальні виплати при народженні дитини впливають на чисельність народжених. Зокрема при зростанні виплат на 1% чисельність народжених зростає на 0,899%.

Рис. 3.2 - Фактичні та модельовані значення чисельності народжених в Україні за 2008-2011 роки

Окрім цього, в результаті побудови моделі отримано такі результати:

Значення скоригованого коефіцієнту детермінації у розмірі 0,905 вказує на те, що модель пояснює 90,5% варіації народжуваності в залежності від обсягу соціальних виплат. Розрахункове значення статистики Стьюдента перевищує критичне. З рівнем значимості 1% та перевищенням розрахункового значення критерію Фішера над критичним ми можемо зробити висновок про адекватність моделі, тобто модель пояснює варіацію народжуваності в залежності від виплат.

Розглянемо графік залишків, що зображений на рис. 3.3.

Рис. 3.3 - Графік залишків незалежної змінної Pay

Проведемо White тест для визначення гетероскедастичності залишків. Як було описано у пункті 2.3., нульова гіпотеза тесту полягає в наявності гомоскедастичності, альтернативна - гетероскедастичності. Здійснимо побудову рівняння регресії, де оцінені залишки регресії є залежною змінною, а факторами виступають логарифмовані значення соціальних виплат та їх квадрати. Таким чином отриманий з цієї моделі коефіцієнт детермінації помножений на кількість спостережень є меншим за критичне значення за законом розподілу Пірсона, а тому ми приймаємо нульову гіпотезу про гомоскедастичність залишків, оцінки є ефективними.

 <

Розраховане значення статистики  становить 1,932, тобто можна зробити висновок про відсутність автокореляції залишків.

Проведемо RESET тест для визначення правильності функціональної форми моделі. Нульова гіпотеза тесту полягатиме в тому, що залежна змінна є лінійною та на неї не впливають нелінійні зв’язки. Для розрахунку тесту нам необхідні модельовані значення регресанта нашої моделі піднесені до квадрату. Після проведення відповідних розрахунків ми включаємо модельовані значення залежної змінної в модель, яка називатиметься повною моделлю регресії. Попереднє рівняння регресії є скороченим. Для визначення правильності специфікації моделі ми використовуватимемо статистику Фішера.

Таблиця 3.3 - Розрахунок критичного та емпіричного значення статистики Фішера

Таким чином розрахункове значення коефіцієнта є меншим критичного, а тому ми приймаємо нульову гіпотезу про правильну функціональну форму моделі, тобто нелінійні фактори впливу не здійснюватимуть ефекту на залежну змінну.

Для визначення наявності індивідуальних ефектів, тобто можливих індивідуальних характеристик кожної одиниці спостереження, ми побудуємо між групову модель з фіксованим ефектом. Після чого на основі F-тесту порівняємо звичайну модель регресії (1), яка в цьому випадку буде відображати скорочену форму моделі, з міжгруповою моделлю з фіксованими ефектами.

Для цього трансформуємо дані про народжуваність та обсяг соціальних виплат, зокрема знайдемо середнє значення за кожен період спостереження для всіх одиниць спостереження та віднімемо їх від фактичних значень кожної одиниці спостереження в певний період часу. В результаті трансформації отримали наступне рівняння регресії:

Birth = 0, 15 Pay (2)

(t) 1, 561(0, 1; 98) = 1,66

 = 0, 024= 2, 43

Отож з рівнем значимості 10% та перевищенням критичного значення статистики Стьюдента над розрахунковим, ми стверджуємо, що обсяг соціальної виплати не впливає на кількість народжень.

Моделі регресії (1) та (2) суттєво відрізняються між собою, оскільки перше рівняння регресії вказує на вплив соціальної допомоги на кількість народжень, друге - про його відсутність. Задля визначення, яку модель слід обрати для правильної інтерпретації результатів ми проведемо F-тест, де нульова гіпотеза полягатиме в тому, що скорочена форма моделі (1) є правильною, тобто індивідуальні ефекти відсутні.

Таблиця 3.4 - Розрахунок критичного та емпіричного значення статистики Фішера для моделей (1) та (2)

Результати тесту вказують на те, що з рівнем значимості 1% ми відхиляємо нульову гіпотезу про відсутність індивідуальних ефектів, тобто необхідним є застосування міжгрупової моделі з фіксованим ефектом.

Таким чином результати міжгрупової моделі з фіксованим ефектом для панельних даних свідчать про те, що соціальні виплати при народженні дитини не є ключовим фактором впливу на кількість народжених в Україні. Тому у наступному пункті ми розглянемо залежність чисельності народжених від інших чинників.

3.2 Побудова багатофакторної економетричної моделі демографічних процесів

Ми припускаємо, що соціальні виплати не є основним чинником впливу на кількість народжень в Україні. Тому розглянемо інші фактори, які можуть певним чином позначатись на народжуваності [див. дод. Н].

Першим фактором є кількість штатних працівників жіночої статі в Україні по областях. Припущення полягає в тому, що зайнятість жінок позитивно впливає на чисельність народжених і повинна стимулювати її. Інше припущення щодо цього фактору: зростання зайнятості жінок, а отже скорочення їх вільного часу, зменшуватиме рівень народжуваності.

Другий фактор - механічний приріст населення України. Ми вважаємо, що додатній приріст зовнішньої міграції позитивно відбивається на чисельності народжених, оскільки виїзд за кордон здебільшого пов'язаний з тимчасовим працевлаштуванням.

Третій фактор - наявні доходи населення України - повинен стимулювати народжуваність в разі його збільшення та скорочувати в разі зменшення, оскільки певним чином відображає матеріальну забезпеченість населення.

Четвертий фактор - житлове забезпечення на 1 жителя. Ми припускаємо, що зростання площі проживання на 1 особу сприятиме підвищенню рівня народжуваності.

П’ятим фактором виступатиме заробітна плата 1 штатного працівника, зростання якої також повинне забезпечувати підвищення народжуваності.

Шостим фактором впливу є обсяг викиду шкідливих речовин, який на нашу думку, негативно відображатиметься на рівні народжуваності, оскільки такий фактор відображається на стані здоров’я населення та деструктивно впливає на репродуктивну поведінку.

Здійснимо описову статистику даних для визначення необхідності їх трансформації [див. табл. 3.5].

Таблиця 3.5 - Описова статистика факторів впливу на народжуваність в Україні

Як ми бачимо дані потребують трансформації, оскільки коефіцієнти варіації перевищують рекомендоване значення 33%, тобто сукупність даних для усіх факторів не є однорідною. Зокрема скоригуємо наявні доходи та заробітну плату на 1 штатного працівника за допомогою індексу інфляції та прологарифмуємо усі змінні задля зменшення їх варіації.

Нехай:- чисельність народжених, тис. осіб;- обсяг одноразової соціальної виплати при народженні дитини, тис. грн.;- кількість штатних працівників жінок, тис. осіб;- житлова площа, м2 на 1 жителя;- механічний приріст населення, осіб;- наявні доходи населення, млн. грн.;- заробітна плата 1 штатного працівника, грн;- обсяги викиду забруднюючих речовин, тис. т;- кількість зареєстрованих шлюбів, одиниць.

Таблиця 3.6 - Описова статистика трансформованих значень факторів впливу на народжуваність

Наступним кроком є побудова матриці кореляції змінних для відбору факторів, які ми включимо в модель.

Таблиця 3.7 - Матриця кореляцій незалежних та залежної змінної

Як ми бачимо, найбільший зв'язок з народжуваністю мають такі фактори, як обсяг соціальної допомоги, кількість штатних працівників, кількість шлюбів, обсяги викиду шкідливих речовин, наявні доходи та заробітна плата 1 штатного працівника. Дещо менший зв'язок спостерігається між механічним приростом населення та народжуваністю, житловою площею й народжуваністю. Для того, щоб уникнути мультиколінеарності, тобто зв’язку між факторами ми оберемо ті з них, які найменше корелюють між собою, зокрема: житлова площа та механічний приріст, житлова площа та наявний дохід, житлова площа та заробітна плата, житлова площа та викиди шкідливих речовин, житлова площа та кількість шлюбів. Оцінимо відповідні рівняння регресії.

В першу модель регресії ми включили житлову площу та механічний приріст, як незалежні змінні, та народжуваність, як залежну зміну:

Birth = 9, 88 - 0, 26 Area + 0, 13 Pop (1)23, 71 2, 10 4, 96

Значення статистики Стьюдента для кутового коефіцієнта житлової площі дорівнює 2,10; для кутового коефіцієнта механічного приросту - 4,96. З рівнем значимості 1% та перевищенням розрахункового значення статистики Стьюдента над критичним можна зробити висновок, що механічний приріст впливає на народжуваність: зростання на 1% цього фактору спричиняє зростання народжуваності на 0,13%. Від’ємне значення біля кутового коефіцієнта житлової площі вказує на обернено пропорційний зв'язок цього фактору з народжуваністю, а отже свідчить про можливе включення в модель несуттєвої змінної.

Друга модель регресії включатиме житлову площу та наявний дохід як регресори та народжуваність як регресант:

Birth = 5, 01 - 0, 14 Area + 0, 54 Inc (2)9, 92 1, 65 12, 99

Значення статистики Стьюдента для кутового коефіцієнта житлової площі дорівнює 1,65; для кутового коефіцієнта наявних доходів - 12,99. З рівнем значимості 1% ми стверджуємо про наявність зв’язку між доходами та народжуваністю, зокрема при зростанні доходів на 1% кількість народжених зростає на 0,54%. Житлова площа не впливає на народжуваність, оскільки її розрахункове значення менше критичного, тому виключимо цей фактор з моделі та оцінимо вплив доходів на народжуваність.

Birth = 5, 01 + 0, 55 Inc (3)11, 21 13, 16

Як ми бачимо скоригований коефіцієнт детермінації регресії суттєво не відрізняється від коефіцієнту детермінації в попередньому рівнянні, тому можна зробити висновок, що житлова площа є несуттєвим фактором впливу на кількість народжених осіб, тому його не варто включати в модель.

Таблиця 3.8 - Розрахунок критичного та емпіричного значення статистики Фішера для повної моделі регресії (2) та скороченої форми регресії (3)

Для підтвердження цього ми проведемо тест для визначення відмінності двох вище оцінених рівнянь регресії. Скорочена модель - залежність народжуваності від наявних доходів, повна модель - залежність народжень від житлової площі та наявних доходів. В табл. 3.8. наведені результати тесту. Розрахункове значення статистики Фішера є меншим за критичне, тому з рівнем значимості 10% ми приймаємо нульову гіпотезу про те, що моделі не відрізняються між собою, а тому такий фактор, як житлова площа не варто включати в модель.

Оцінимо четверте рівняння регресії, де народжуваність залежатиме від заробітної плати 1 штатного працівника жінки:

Birth = -1, 64 + 1, 65 Sal (4)1, 07 7, 52

Скоригований коефіцієнт детермінації цієї моделі є значно меншим за його значення в моделі регресії (3). Розрахункове значення статистики Стьюдента для кутового коефіцієнта становить 7,52, а тому з рівнем значимості 1% ми можемо зробити висновок про те, що заробітна плата впливає на народжуваність: зростання фактору на 1% спричиняє зростання народжуваності на 1,65%. П’яте рівняння регресії описуватиме залежність народжуваності від обсягу викидів шкідливих речовин:

Birth = 8, 02 + 0, 35 Emis (5)61, 19 13, 49

Коефіцієнт детермінації вказує на високу пояснювальну здатність моделі, зокрема значення результативної ознаки варіює в залежності від факторної ознаки на 64,7%. Статистика Стьюдента біля кутового коефіцієнта обсягів викиду становить 13,49. Разом з тим, додатне значення кутового коефіцієнту вказує на можливе не включення суттєвої змінної в модель.

Побудуємо модель залежності народжуваності від кількості шлюбів:

Birth = 1, 59 + 0, 89 Married (6)6, 23 32, 07

Високе значення скоригованого коефіцієнту детермінації свідчить про те, що 91,2% варіації народжуваності залежить від кількості шлюбів. Розрахункове значення статистики Стьюдента при кутовому коефіцієнті кількості шлюбів становить 32,07, а тому з рівнем значимості 1% ми стверджуємо, що шлюбність впливає на народжуваність, зокрема при 1% зростання фактору, народжуваність зросте на 0,89%.

Оцінимо множинну модель регресії, в яку включимо наявні доходи та механічний приріст, як незалежні змінні:

Birth = 4, 64 + 0, 51 Inc + 0, 05 Pop (7)11, 83 11, 61 2, 70

Скоригований коефіцієнт детермінації регресії (7) незначно зріс, тому проведемо тест на основі статистики Фішера для визначення важливості фактору механічного приросту.

Таблиця 3.9 - Розрахунок критичного та емпіричного значення статистики Фішера для повної моделі регресії (7) та скороченої форми моделі (3)

Як свідчать дані табл. 3.9., розрахункове значення статистики Фішера значно перевищує критичне, а тому моделі (7) та (3) відрізняються між собою, фактор механічного приросту населення варто включити в модель. Відповідно до оціненого рівняння регресії (7), ми з рівнем значимості 1% та перевищенням розрахункового значення кутового коефіцієнту біля фактору механічного приросту (2,70) над критичним стверджуємо, що зростання на 1% приросту населення збільшує кількість народжених на 0,05%.

Ми припускаємо, що такий фактор як наявні доходи населення - ендогенна змінна, тобто визначається іншими змінними, зокрема заробітною платою 1 штатного працівника. Проведемо тестування на ендогенність цього фактору за допомогою тесту Hausman. Нульова гіпотеза полягає в тому, що факторна ознака та залишки не корелюють між собою, тобто ендогенність відсутня.

Оцінимо рівняння регресії, в якому наявні доходи - регресант, заробітна плата - регресор:

Inc = -13, 39 +3, 30 Sal (8)8, 83 15, 16

Оцінені залишки моделі (8) включимо як незалежну змінну в модель (7):

Birth = 5, 23 + 0, 44 Inc +0, 05 Pop - 0, 20  (9)

= 0,672

Кутовий коефіцієнт залишків є статистично значимим, оскільки розрахункове значення статистики Стьюдента становить 2,32 та перевищує критичне, а тому ми відхиляємо нульову гіпотезу й стверджуємо, що наявні доходи - ендогенна змінна. Відповідно необхідним є включення в модель (7) інструментальної змінної - заробітної плати. З оціненого рівняння регресії (8) можна зробити висновок про те, що інструментальна змінна корелює з ендогенною змінною, оскільки статистика Стьюдента кутового коефіцієнта заробітної плати (15,16) перевищує рекомендоване значення 3,3, а статистика Фішера регресії становить 229,70, перевищуючи нормативне значення у розмірі 10.

Разом з тим інструментальні змінні не повинні корелювати з помилками, тому проведемо LM тест для обґрунтованості включення їх у модель. Суть тесту полягає в тому, що модельовані значення ендогенної змінної в залежності від інструментальної змінної включаються в оригінальну модель регресії як незалежна змінна. Оцінені залишки останньої моделі використовуються як залежна змінна від всіх екзогенних та інструментальних змінних, після чого значення коефіцієнту детермінації моделі множиться на кількість спостережень та порівнюється з критичним значенням закону розподілу Пірсона. Нульова гіпотеза: значення LM тесту не повинне перевищувати значення закону розподілу Пірсона, тобто інструментальні змінні не корелюють з залишками та їх застосування є виправданим.

Таким чином, оцінимо рівняння регресії, в якому незалежними змінними є модельовані значення наявного доходу та механічний приріст, а результуючою ознакою - кількість народжених.

Birth = 3, 81 + 0, 60 IncMod +0, 03 Pop (10)

= 0,716

Залишки з (10) моделі оцінимо як залежну змінну від механічного приросту та заробітної плати. Коефіцієнт детермінації цієї регресії помножимо на кількість спостережень:

=100* 2,051E-16 0 < (0,01; 1)=6,63

Таким чином, ми можемо стверджувати, що застосування заробітної плати як інструментальної змінної є виправданим.

Отже, в результаті вище проведених процедур ми отримали остаточне рівняння регресії:

Birth = 5, 32 + 0, 42 IncMod +0, 07 Pop (11)=8, 65 t=6, 19 t=3, 14

= 0,413

= 35, 76 >F (0, 01; 3; 97) = 3, 99

де IncMod - це модельовані значення наявного доходу в залежності від заробітної плати. Як ми бачимо, з рівнем значимості 1% усі кутові коефіцієнти є статистично значимі, оскільки перевищують критичне значення. Тому, зростання наявних доходів на 1% призводить до зростання народжуваності на 0,42%, тоді як зростання механічного приросту населення на 1% збільшує народжуваність на 0,07%. Зміна народжуваності пояснюється зміною факторів на 41,3 %, на що вказує коефіцієнт детермінації. Окрім цього, адекватність моделі відображає розрахункове значення статистики Фішера у розмірі 35,76, що перевищує критичне у розмірі 4,83 з рівнем значимості 1%.

Проведемо RESET тест для визначення правильності функціональної форми моделі. Включимо в модель (11) нелінійний фактор у вигляді модельованих значень народжуваності, що відображатиме повну форму моделі. Розрахуємо статистику Фішера та порівняємо її з критичним значенням:

=0,37 <  = 3,94

Таким чином з рівнем значимості 5% ми приймаємо нульову гіпотезу про правильну функціональну форму моделі, а тому включення нелінійних зв’язків не є необхідним.

Окрім цього, перевіримо правильність специфікації моделі за допомогою тесту множників Лагранжа, в якому нульова гіпотеза полягає в тому, що звичайна модель регресії є правильною, альтернативна - необхідним є застосування моделі з випадковим ефектом:

де  - залишки звичайної моделі. Величина  порівнюється з критичним значенням закону розподілу Пірсона. Якщо значення першої перевищує критичне значення, то ми відхиляємо нульову гіпотезу про правильність специфікації звичайної моделі регресії та стверджуємо про необхідність застосування моделі з випадковим ефектом.

Таким чином для тесту множників Лагранжа використаємо оцінені залишки моделі (11). Як ми бачимо, розраховане значення тесту менше критичного значення закону розподілу Пірсона, а тому ми приймаємо нульову гіпотезу про правильну функціональну форму моделі:

= 2, 02 < (0,05; 1) = 3, 84.

На рис. 3.4. та рис. 3.5. зображені графіки залишків факторних змінних. Протестуємо ці змінні на гетероскедастичність.

Рис. 3.4 - Графік залишків факторної змінної IncMod

Рис. 3.5 - Графік залишків факторної змінної Pop

Для цього використаємо тести на гетероскедастичність. Значення White тесту = 2,26 < (0,05; 2) = 5, 99. Тобто ми приймаємо нульову гіпотезу про гомоскедастичність. Проведений тест Goldfeld-Quandt також вказує на відсутність гетероскедастичності, зокрема розраховане значення тесту становить 1,78 та є меншим за критичне значення закону розподілу Пірсона 1,99 з рівнем значимості 5%, а тому ми приймаємо нульову гіпотезу про гомоскедастичність.

Для перевірки на автокореляцію залишків ми використали статистику , значення якої становить 1,97, тобто вказує на відсутність автокореляції залишків. Проведемо тестування залишків на нормальність за допомогою тесту Жака-Бера. Нульова гіпотеза полягає в тому, що залишки розподілені за нормальним законом розподілу, є незалежними, а їх асиметрія та ексцес рівні нулю:

 <

Значення коефіцієнта повинне бути меншим за значення закону розподілу Пірсона, якщо залишки є нормально розподіленими.

= 61, 65 < (0,05; 98) = 122, 11

Так як розрахункове значення є меншим критичного значення закону розподілу Пірсона, то ми приймаємо нульову гіпотезу про нормальний закон розподілу залишків моделі.

Побудуємо між групову модель з фіксованим ефектом, яка відображатиме залежність народжуваності від розміру доходів та природного приросту для порівняння результатів, отриманих у звичайній моделі регресії (11). В результаті проведених трансформацій отримали наступне рівняння регресії:

Birth = 0, 12 Inc + 0, 01 Pop (12)1, 41 0, 39

= 0, 033

= 0, 013= 1, 68 < F (0, 1; 3; 97) = 3, 99

Оцінки моделі з фіксованим ефектом значно відрізняються від оцінок звичайної моделі регресії, зокрема статистика Стьюдента свідчить про те, що жоден зв'язок факторів з результуючою величиною не є істотним, тобто розмір доходів та механічний приріст не впливають на народжуваність. Якщо порівняти обидва рівняння регресії, то ми можемо бачити, що пояснювальна здатність моделі (11) є набагато кращою, на що вказує скоригований коефіцієнт детермінації та статистика Фішера, а тому обрати модель з фіксованим ефектом для дослідження взаємозв’язків впливу не є доцільним. Окрім цього, ендогенність такої незалежної змінної, як обсяг доходів може позначатись на отриманні кращих оцінок за допомогою (11) рівняння регресії. Тому ми стверджуємо, що правильною функціональною формою моделі є звичайне рівняння регресії (11).

Отже, головними факторами впливу на народжуваність в Україні є обсяг доходів громадян та механічний приріст населення, а тому при впровадженні соціальних реформ потрібно в першу чергу звертати увагу саме на ці фактори. Обґрунтуємо перспективи розвитку демографічної ситуації в Україні на основі побудованої моделі в наступному пункті.

3.3 Характеристика перспектив розвитку демографічної ситуації в Україні на основі побудованих моделей

Оцінені попередньо рівняння регресії дають підставу внести пропозиції щодо регулювання та призначення соціальних виплат населенню. Оскільки підвищення соціальної допомоги сім’ям з дітьми має популістський характер та має обернено пропорційний зв'язок з розміром заробітної плати працівника, ми пропонуємо диференціювати розмір соціальної допомоги при народженні дитини залежно від рівня доходів.

Ми вважаємо, що зростання заробітної плати призводить до зменшення кількості народжених через те, що люди з більшим рівнем доходів не зацікавлені в отриманні доходів, зокрема соціальної допомоги, шляхом народження дитини, а також наявністю інших пріоритетів у житті, зокрема кар’єрного росту. Здебільшого в Україні спостерігається тенденція до однодітності сімей з високим рівнем доходу. Відповідно таких сімей важко спонукати до народження дитини лише матеріальними засобами. А тому необхідним в Україні є впровадження якісних соціальних послуг населенню.

На нашу думку, доцільно диференціювати розмір соціальної допомоги при народженні дитини в залежності від доходів сімї в розрахунку на 1 особу за місяць. Оскільки в Україні заробітна плата коливається залежно від сфери діяльності від 1000 грн. до 3000 грн. та більше, а реальна заробітна плата є ще нижчою, то ми пропонуємо фіксований розмір одноразової та місячної виплати коригувати на коефіцієнт рівня доходів наступним чином:

В= λn + λn*K

де λn - це фіксована сума одноразової допомоги при народженні дитини n-ї черговості;

К - це коефіцієнт коригування виплати залежно від рівня доходів:

К = 0, 05 , якщо Д [0; 500];

К = 0, 04 , якщо Д (500; 1000];

К = 0, 03 , якщо Д (1000; 3000];

К = 0, якщо Д (>3000];

де Д - рівень щомісячних доходів одержувача соціальної допомоги.

Для вирішення задачі нарахування одноразової та місячної виплат ми пропонуємо впровадити інформаційну систему, яка б дозволила автоматично розраховувати обсяг допомоги залежно від черговості дитини та рівня доходів, а також встановлювати дату перерахунку коштів на банківський рахунок одержувача залежно від дати звернення та черговості звернення. На рис. 3.2. зображено головну сторінку інформаційної системи, яка включатиме в себе такі головні компоненти, як базу даних та базу моделей.

Рис. 3.6 - Головна сторінка інформаційної системи «Нарахування соціальної допомоги при народженні дитини»

Рис. 3.7 - База даних одержувачів соціальної допомоги

База даних міститиме інформацію про всіх одержувачів соціальної допомоги (батьків, усиновлювачів, опікунів), суму одноразової виплати та дату її нарахування, а також розраховану суму щомісячної виплати. На рис. 3.7 зображено базу даних інформаційної системи та показано приклад розрахунку одноразової допомоги при народженні дитини залежно від рівня доходу одержувача.

Рис. 3.8 - Форма для внесення інформації для одержувача соціальної допомоги

На рис. 3.8 зображено форму для внесення даних про нового одержувача. Якщо одержувач допомоги вже звертався щодо нарахування йому виплати, то вся інформація про нього знаходиться в базі даних, необхідним є лише підтвердження рівня доходів, номеру рахунку, а також зазначення черговості дитини, що підтверджується відповідними документами (довідкою про склад сімї та свідоцтвом про народження кожної попередньої дитини). Якщо одержувачем допомоги є опікун або ж усиновлювач, то він повинен надати рішення суду про усиновлення або встановлення опіки. Після ведення необхідних даних, одержувач має право відразу бути проінформованим про суму та дату зарахування коштів на його рахунок.

З іншого боку розрахунок соціальних виплат залежно від рівня доходів сприятиме зацікавленості держави у підвищенні заробітної плати, оскільки збільшення доходу громадян означатиме отримання меншого розміру соціальної допомоги. Підвищення заробітної плати в свою чергу сприятиме можливості більшого матеріального забезпечення населення на постійній основі, а не шляхом отримання соціальних виплат в короткостроковому періоді. Окрім цього держава в такому випадку матиме змогу не підвищувати розмір соціальної допомоги, а лише коригувати його залежно від реальних доходів населення, тому це сприятиме заощадженню державного бюджету України.

ВИСНОВКИ

Демографічний процес являє собою сукупність демографічних подій у житті людини. Він може проявлятись у трьох формах: природному, механічному та соціальному русі населення. Основними демографічними процесами виступають народжуваність, смертність, шлюбність та розлучуваність, які відображають демографічну ситуацію в країні.

Проаналізувавши основні чинники впливу на демографічну ситуацію, можна сказати, що демографічні процеси залежать від трьох основних груп факторів: соціальних, економічних та медико-демографічних. В Україні відтворення населення значною мірою залежить від рівня реальних доходів, а другорядними чинниками виступають рівень захворюваності, соціальні виплати, кількість шлюбів та забруднення навколишнього середовища.

Реформи у соціальному секторі здійснюються тільки частково. Більшість соціальних реформ не схвалюються населенням України, зокрема пенсійна та реформи системи пільг, оскільки вони стосуються не заможних верств населення. Окрім цього, фактичне реформування соціальної сфери не відбувається, оскільки всі соціальні зміни стосуються здебільшого підвищення або зниження розмірів соціальних виплат різним категоріям населення.

На основі проаналізованого стану демографічної ситуації можна виділити основні демографічні тенденції в Україні. Відбувається скорочення чисельності населення, зокрема за рахунок негативної тенденції до депопуляції. Для України характерні процеси урбанізації та механічного приросту за рахунок зовнішньої міграції. Спостерігається також низька народжуваність, масова однодітність українських сімей, нестабільність шлюбів та високий рівень розлучуваності. Старіння населення поєднуються в Україні з високим, за європейськими мірками, рівнем смертності та низькою тривалістю життя. З метою покращення демографічної ситуації в Україні постійно збільшуються обсяги соціальних виплат. витрати на соціальне обслуговування та соціальне забезпечення займають значну частку у державному бюджеті України. Характерним є те, що соціальна допомога сім’ям з дітьми щороку підвищується, зокрема виплати при народженні дитини, що є недостатньо обґрунтованим, оскільки відображає популістський характер соціальної політики в Україні.

Для дослідження демографічних процесів та визначення впливу різних факторів на відтворення населення доцільно застосовувати метод економетричного моделювання. Для моделювання демографічних процесів можна використовувати парну (якщо фактор один) та множинну регресію (якщо два і більше факторів). Постановка задачі, збір, підготовка даних є важливим етапом процесу побудови моделі. Визначення функціональної форми та основних факторів також позначаються на якості, адекватності моделі досліджуваному явищу. Для того, щоб модель регресії відображала досліджуваний об’єкт необхідно дотримуватись незміщеності, ефективності та точності оцінок. Порушення цих умов призводитиме до наявності автокореляції, гетероскедастичності, ендогенності, нестаціонарності ряду, а тому інтерпретовані результати будуть неправдивими.

Для дослідження впливу різноманітних факторів на демографічну ситуацію в Україні за допомогою економетричного інструментарію було обрано залежну змінну - чисельність народжуваних, та незалежні змінні - обсяг одноразової соціальної допомоги при народженні дитини, кількість штатних працівників жінок, житлова площа, механічний приріст населення, наявні доходи населення, заробітна плата 1 штатного працівника, обсяги викиду забруднюючих речовин та кількість зареєстрованих шлюбів. На основі множинної моделі регресії, що основним чинником впливу на народжуваність в Україні є наявні доходи населення, а також механічний приріст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». - Режим доступу: <http://iportal.rada.gov.ua/>

.        Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» . - Режим доступу: http://iportal.rada.gov.ua/

.        Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям». - Режим доступу: <http://iportal.rada.gov.ua/>

.        Закон України «Про пенсійне забезпечення». - Режим доступу: <http://iportal.rada.gov.ua/>

.        Безтелесна Л., Максимчук Т., Юрчик Г. Удосконалення механізму соціального захисту дітей в Україні/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2012. - Вип. 4. - С. 38-45.

.        Брич В., Шушпанов П. Шляхи вдосконалення регулювання зовнішньої трудової міграції населення/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2010. - Вип. 4. - С. 28-31.

.        Дорошенко Л.С. Демографія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2005. - 112 с.

.        Дорошенко Л.С. Демографія: Практикум. - К.: МАУП, 2007. - 80 с.

.        Доугерті К. Введення в економетрику: Посібник. 3-тє видання. М.: Інфра - М, 2009. - 465 с.

.        Кремер Н.Ш., Путко Б.А. Економетрика. - Підручник за ред. Кремер Н. Ш. - М.: Юніті-Дана, 2002. - 311 с.

.        Кульков Ю, Чалапко Л. Аналіз демографічної ситуації в Україні в контексті пенсійної реформи та визначення соціального навантаження/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2011. - Вип. 2. - С. 31-41.

.        Лещинський О.Л. Економетрія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.Л. Лещинський, В.В. Рязанцева, О.О. Юнькова. - К.: МАУП, 2003. - 208 с.

.        Магниш Я.Р., Катишев П.К., Пересецький А. А. Економетрика. - Навчальний курс: Підручник. - 6-те вид. - М.: Діло, 2004. - 576 с.

.        Махорін Л.Г. Основи демографії. Курс лекцій/ Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. - 96 с.

.        Накалюжна І. Новітні тенденції народжуваності у міських поселеннях України/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2010. - Вип. 4. - С. 13-19.

.        Новіков А.І. Економетрика: навчальний посібник. - 2-ге вид. - М.: ІНФРА-М, 2007. - 144 с.

.        Пальян З.О. Демографічна статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 132 с.

.        Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І.М. Прибиткова. - К.: «АртЕк», 1995. - 256 с.

.        Терець В. Природний рух населення й депопуляція в Україні на тлі європейської демографічної ситуації/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2010. - Вип. 4. - С. 19-24.

.        Тихомиров Н.П., Дорохіна О.Ю. Економетрика: Навчальний посібник. - М.: видавництво Російської економічної академії, 2002. - 640 с.

.        Щерба Г. Зарубіжна трудова міграція з України: сучасні виклики і регіональна специфіка/ Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Україна: аспекти праці». - Київ, 2010. - Вип. 3. - С. 41-46.

.        http://www.minfin.gov.ua/ - Міністерство фінансів України.

.        <http://www.mlsp.gov.ua/> - Міністерство соціальної політики України.