Розробка проекту поліпшення меліоративних умов, гідрологічного режиму і санітарного стану ріки Мокра Сура

ЗМІСТ

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЕКТУ

ВСТУП

. ПРИРОДНІ УМОВИ НИЖНЬОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ р. МОКРА СУРА

.1 Клімат

.2 Рельєф прибережної території річки

.3 Гідрографічна й гідрологічна характеристика ріки

.4 Інженерно-геологічні й гідрогеологічні умови

.5 Грунти заплави

.6 Гідробіологічна характеристика

.6.1 Флора та рослинність прибережжя та мідководь

.6.2 Іхтіофауна

.7 Оцінка якості води та донних відкладень

. Обґрунтування гідротехнічних заходів з розчищення русла р.Мокра Сура

.1 Сучасний стан річища та заплави в районі с. Новоолександрівка

2.2 Характеристика пропуску максимальних витрат весняного водопілля та дощового паводку

3. Проектування та розрахунок заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

.1 Загальна схема намічуваних заходів

.2 Розчистка русла ріки

.3 Гідрологічні розрахунки

.4 Конструкція водопропускної споруди

.5 Конструкція руслових перемичок-перекатів

.6 Конструкція пішохідних містків

. Обґрунтування ВОДООХОРОННих ЗОН І ПРИБЕРЕЖНих ЗАХИСНих СМУГ

5. Організація виробництва робіт з розчистки русла

. Оцінка впливу заходів з розчищення русла на навколишнє природне середовище

.1 Оцінка впливу на поверхневі води

.2 Визначення впливів на підземні води

.3 Оцінка впливу на геологічне середовище

.4 Оцінка впливу на ґрунти та рослинний світ

.5 Природоохоронні зони і прибережні захисні смуги

. Розрахунок Техніко-економічних показників

. Основні положення по охороні праці

.1 Безпека при проведені будівельних робіт

.2 Безпека при роботі екскаватора-драглайна

.3 Безпека при укріпленні берегової лінії

.4 Безпека при роботі бульдозера

.5 Облаштування укосів і обґрунтування їх стійкості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основні техніко-економічні показники

ВСТУП

У результаті порушення водного режиму (спорудження перемичок у руслі, винос продуктів ерозії з діючих ярів і балок, відсутності водоохоронних зон, оранка берегів впритул до урізу води) відбулося замулення ріки Мокра Сура, що викликало підйом рівня ґрунтових вод на прилягаючих землях; а в період паводків створюється підпір води, що затоплює заплавні землі та населені пункти Дніпропетровського району.

Отже об’єктом наших досліджень є басейн р. Мокра Сура і зокрема її нижня частина в межах с. Новоолександрівка. Предметом досліджень є сучасний стан річки її гідрологічні характеристики, фактори, що спричиняють негативні явища в русловій і заплавній частині річки.

Метою справжнього проекту є комплексне рішення питань поліпшення меліоративних умов прилягаючих до ріки земель, гідрологічного режиму й санітарного стану ріки з відновленням екологічної обстановки в русловій і прибережній частинах.

Проект передбачає наступні основні заходи:

- розчищення від замулення русла ріки Мокра Сура з метою відновлення її плесів, зниження рівня ґрунтових вод у заплаві й поліпшення дренувальної здатності довжиною 11,84 км;

реконструкція водопропускних споруд.

природоохоронні заходи.

Здійснення комплексу заходів, що передбачаються, дозволить:

зберегти й поліпшити природний комплекс басейну ріки;

усунути збиток, що наноситься господарствам в результаті підтоплення орних земель ґрунтовими й поверхневими водами;

поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці й відпочинку жителів прилягаючих населених пунктів;

виключити процеси підтоплення й затоплення заплавних земель і прибережних садиб с Новоолександрівка та ін.

поліпшити гідрологічний режим ріки.

При розробці проекту використані наступні матеріали:

. Плани державних топозйомок М1:100000, М1:10000.

. Матеріали топогеодезичних вишукувань, виконаних інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р.

. Матеріали інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань, виконаних інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р.

. Матеріали біолого-екологічного обгрунтування виконаного науково-дослідного інституту біології Дніпропетровського Державного університету.

. Матеріали й узгодження ТЭО інвестицій «Регулювання водного режиму р. Мокра Сура в Дніпропетровському районі».

1. ПРИРОДНІ УМОВИ НИЖНЬОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ Р. МОКРА СУРА

1.1 Клімат

Територія проектування розташована в Степовій зоні з помірно-континентальним кліматом, що відрізняється жарким і сухим літом і не дуже холодною зимою. Територія розчистки знаходиться на р. Мокра Сура в

с. Новоолександрівка Дніпропетровського району, тому кліматичні умови подано з урахуванням впливу міських умов і гіпсометричної висоти (температура повітря і вітровий режим).

Клімат обумовлений впливом повітряних мас, що приходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувалися над великими територіями Євразії.

Взимку дуже розвита циклонічна діяльність. Перехід до холодного періоду пов'язаний із початком вторгнення арктичного повітря - у цей час тут найбільш часто розташовується центральна частина відрогів підвищеного тиску. Відмінною рисою зим є відлиги, що викликаються переміщенням циклонічних утворень з Атлантики, Середземного і Чорного морів. У квітні і травні ще спостерігається повернення холодів і заморозки, що викликаються вторгненням арктичного повітря. Влітку вторгнення арктичного повітря майже цілком припиняється й у цей час переважає погода, сформована Азорським антициклоном, із великою кількістю ясних і сонячних днів. Це сприяє трансформації, прогріву повітря, а також виникненню пилових бур і суховіїв. Літні процеси продовжуються приблизно до середини серпня, потім характер циркуляції різко змінюється. У жовтні-листопаді починає руйнуватися Азорский антициклон і замість нього розвивається Сибірський. У зв'язку з цим збільшується повторюваність туманів, часто спостерігається похмура погода з мрячними опадами. У другу половину осені посилюється діяльність південних і західних циклонів, що обумовлюють велику кількість похмурих днів, обложні опади і тумани.

Температура повітря. Середньобагаторічна температура повітря дорівнює +8,5°С. Найбільш жаркий місяць липень - середня температура +21,3°С, найбільш холодний - січень - мінус 5,5°С. Абсолютний максимум температур +40°С досягав у серпні, абсолютний мінімум - мінус 34°С у лютому.

Весняний перехід середньодобових температур повітря через 0 до позитивних значень відбувається звичайно 14 березня, через +5 - 2 квітня. Осінній перехід через +5° відбувається 31 жовтня, через 0° до негативних - 26 листопада.

Тривалість безморозного періоду дорівнює 190 дням, найбільша -

228 днів, найменша - 143 дня.

Сума ефективних температур повітря вище +10°С у середньому дорівнює 1312°С. Сума активних температур більш +10°С складає 3127°С.

Опади. Атмосферні опади відіграють істотну роль у процесі формування як поверхневого, так і підземного стоку. Аналізована територія відноситься до зони нестійкого зволоження. Влітку часто спостерігаються бездощові періоди. Вони бувають тривалістю більш 20 днів по двоє щорічно, більш

днів - щорічно, 40 днів - 6-9 разів у десятиліття. Річна норма опадів дорівнює 567 мм, із яких за теплий період (IV-X) випадає 317 мм (62 % річної кількості), за холодний період (XI-III) - 196 мм. Найменша кількість опадів припадає на березень - 30 мм, найбільша - на червень - 63 мм. Абсолютний максимум опадів у серпні 1960 р. склав 213 мм.

Літні опади носять переважно зливовий характер. Абсолютний добовий максимум опадів 23 серпня 1960 р. склав 82 мм.

У середньому по року частка рідких опадів складає 73 %, твердих - 12 % і змішаних - 15 %. За холодний період року співвідношення опадів складає 36 %, 30 % і 34 % відповідно.

Таблиця 1.1 - Кліматична характеристика району проектування

Примітки: * - температура повітря подана для берегової зони р. Дніпро з урахуванням міських умом і різниці у гіпсометричному положенні м/с Дніпропетровськ АМСГ і берегової зони 90 м;

** - у зв'язку із значним впливом міських умов і орієнтації долини р. Дніпро на вітровий режим для характеристики повторюваності вітрів по напрямках використані дані м/с Дніпропетровськ, що діяла на території міста з 1839 р. по 1955 р.

Сніговий покрив. Строки утворення і сходу снігового покриву залежать від погодних умов і від року в рік значно змінюються. Через часті відлиги, що супроводжуються дощами, сніговий покрив нестійкий і часті випадки повного його зникнення серед зими.

Середнє число днів із сніговим покровом дорівнює 76 дням.

Висота снігового покриву невелика і дуже нерівномірна; вона складає в середньому 3-9 см. У окремі роки висота снігу досягає 50 см. Щільність снігового покриву постійно змінюється. Середня багаторічна величина щільності снігу при найбільшій декадній висоті складає 0,21 г/см3 при запасах води в снігу 15 мм.

Вологість повітря залежить від циркуляційних процесів і особливостей поверхні землі і характеризується абсолютною і відносною вологістю.

Абсолютна вологість має яскраво виражений річний хід. Найменших значень вона досягає в січні-лютому - 4,2 мб, у березні абсолютна вологість підвищується, максимум спостерігається в липні і досягає 15,5 мб, у середньому за рік вона складає 8,9 мб.

Відносна вологість має зворотній хід: у зимові місяці вона найбільша - 84-86 %, влітку - найменша - 58-60 %, у середньому за рік 71 %. Повітряний режим характеризується частою зміною напрямків вітру в часі. У теплий періоду року переважає вітер північно-західних напрямків, у холодний період - південно-східних і південних напрямків, що пов'язано з загальною циркуляцією атмосфери й орієнтацією долини р. Дніпро. Влітку спостерігається жаркий сухий вітер - суховій. Ранньої весни після сніготанення і рідкому трав’яному покриві можуть виникнути пилові бурі.

Середньобагаторічна швидкість вітру дорівнює 4,0 м/с, самі «вітряні» місяці - січень-березень (4,7-4,8 м/с), самі «тихі» - серпень-вересень (3,0-

,1 м/с). Середнє число днів з сильним вітром більше 15 м/с складає 14,4 на рік, максимальне - 26 на рік. Щорічно спостерігаються вітри з швидкостями 21 м/с, один раз у 20 років можливі вітри до 28 м/с.

1.2 Рельєф прибережної території річки

У сучасному рельєфі виділяється заплава р. Мокра Сура і вододільне плато, порізані численними дрібними та великими балками. Долина р. Мокра Сура асиметрична. Ширина заплави змінюється від 100 до 2000 м.

Прилягаючі ландшафти представляють собою мережу стариць, насипів, ярів і балок із сильно та середньозмитими грунтами. Схили крутизною більше 5-10% порізані ярами довжиною до 300 м і глибиною1-5 м. Балки мають довжину до 8 км із значним перепадом висот. Густота ярово-балочної мережі складає 0,75-1,0 км/км2. Це колишні притоки ріки, деякі з них перетворилися на стічні канави.

Заплава р. Мокра Сура на всьому протязі неоднорідна, місцями вузька зі стрімкими й крутими берегами (у місцях виходів корінних порід), найчастіше широка з добре вираженими елементами заплави - прируслової, центральної й притерасової частинами й характерною будовою берегів ріки, а у верхів'ї неширока з пологими берегами.

Рельєф заплави неоднорідний прируслова частина трохи вище центральної частини з добре вираженим мікрорельєфом. Найбільш низька притерасна частина, заболочена й характеризується розвиненим мікрорельєфом.

Ширина русла ріки зараз становить 6-7 м, іноді до 25 м, глибина води 0,6-1,4 м, іноді - до 2,0 м. Русло ріки практично на всьому протязі замулене, майже на 40 % заросло водно-болотяною рослинністю.

1.3 Гідрографічна й гідрологічна характеристика ріки

Ріка Мокра Сура бере свій початок із ставу на північній околиці с. Соколівка Верхньодніпровського району і впадає в р. Дніпро (Дніпровське водосховище) з правого берега біля с. Дніпрове Дніпропетровського району. Довжина русла ріки 144 км, площа басейну 2830 км.

По природно-географічному районуванню басейн р. Мокра Сура знаходиться в зоні Степу, підзоні Північного Степу, Дністровсько-Дніпровської північностепової провінції, області південних відрогів Придніпровської височини.

Басейн ріки розташований на території Верхньодніпровського, Криничанського, Солонянського, Томаківського, Дніпропетровського районів Дніпропетровської області і Запорізького району Запорізької області. 3 північного заходу басейн р. М. Сура граничить з басейном р. Самоткань, з заходу і південного заходу - р. Базавлук, з південного сходу - р. Томакiвка і з півночі і сходу - р. Дніпро.

Розораність басейну складає 62,2 %, урбанізованість - 8 %. Степова рослинність займає в басейні 1,9 %, лучна - 7,6 %, ліси та лісосмуги - 2,5 %, болота - 0,3 %.

В басейні ріки розташовані території міст Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Верхівцеве, селища міського типу Солоне, Новопокровка, Кринички, Щорськ, Новомиколаївка, Таромське і 47 сільських населених пyнктів.

Гідрографічна мережа. Ріка М.Сура має дуже розвинену гідрографічну мережу, яка складається з основного русла ріки довжиною 144 км, 15-ти приток І порядку і 13-ти приток ІІ і ІІІ порядків, що мають довжину русла понад 10 км і відносяться до категорії малих річок, загальною протяжністю 505 км. Таким чином протяжність річкової мережі в басейні складає 649 км, густота річкової мережі - 0,23 км/км.

Таблиця 1.2 - Гідрографічна характеристика р. Мокра Сура

Зарегульованість басейну р. Мокра Сура штучними водоймами значна. Тут розташовано 70 ставків загальним об'ємом 12,6 млн. м і площею водного дзеркала 550 га. Тут є також 5 озер площею дзеркала 5 га. Основне використання ставків - рибальство, водопій свійських тварин, рекреація.

Долини р. Мокра Сура та її приток мають трапецієподібну здебільшого симетричну форму. Лише на деяких ділянках спостерігається асиметричність, схили правих берегів більш круті 3-15°, ліві схили пологі - 1-8°. Ширина долин від 1 до 4 км, глибина ерозійного врізу становить

-50 м. Схили долин вкриті здебільшого степовою рослинністю. В ярах і балках по правому схилу долини р. М.Сура збереглися байрачні ліси чорнокленово-ясенево-берестового складу.

Русло р. Мокра Сура має загальну довжину 144 км. Звивистість русла у верхів'ї незначна, коефіцієнт звивистості дорівнює 1,03. Нижче звивистість зростає і в середній течії досяга коефіцієнту 1,8, в середньому по всій довжині - 1,43.

Падіння ріки - 99,3 м, середньозважений уклон русла - 0,25 %. В нижній течії на 8,0 км ріка підтоплена Дніпровським водосховищем, уклон відсутній. Вище водпоста Кринички уклон збільшується до 1,06 %. Найбільший уклон спостерігається в верхній течії вище впадіння б. Суха Сура - 3,29 %.

У верхів'ї русло ріки невеличке, нагадує струмок шириною 11,5 м, глибиною 0,1-0,2 м, місцями заросле водно-болотяною рослинністю. Нижче течія зникає, інфільтрується в підземні горизонти, які дренуються річками Дніпро і Самоткань. До с. Барвінок русло сухе більшу частину року і тільки в періоди проходження повені, зимових дощових паводків по ньому тече вода. Літні зливові паводки дуже рідко наповнюють русло.

Біля с. Барвінок в руслі починають з'являтися невеличкі калюжі, слаба течія, відновлюється вологолюбна рослинність, очерет, рогіз. Після впадіння б. Кислицька на 123 км русло р. Мокра Сура розчищене, спрямлене, винесене спочатку під лівий, потім під правий берег заплави. Русла балок-притоків верхньої ділянки р. Мокра Сура обводнені, а в пониззях переважно сухі, водостік спостерігається лише в період весняної повені та короткочасних дощових паводків.

Водний режим. Живлення р. Мокра Сура і її приток у витоках переважно снігове і дощове, джерельне живлення підтримує слабкий водотік в періоди літньо-осінньо-зимової межені, має значення також зарегулювання стоку в ставках. В середній ділянці верхньої частини басейну джерельне живлення відсутнє, тут спостерігається відтік підземних вод з долини Мокрої Сури в ріки Дніпро і Самоткань.

Для водного режиму характерна весняна повінь і літньо-осінньо-зимова межень, яка переривається короткими зливовими паводками.

Рівневий режим. Для рівневого режиму характерна весняна повінь з стрімким підйомом води і літньо-осінньо-зимова межень, а також короткочасні підйоми води від зливових паводків. Пік підйому води від весняної повені приходиться в середньому на 11 березня, середня тривалість повені 39 діб.

Річковий стік Мокрої Сури достатньо нерівномірний як у багаторічному плані, так і по сезонам року. Показники річкового стоку по місяцям та в характерні роки по даним спостережень по водпосту Кринички за 1951-2002 рр., приведені в таблиці 1.3.

Максимальна середньорічна витрата води спостерігалась у 1979 р. і склала 1,01 м/с, найменша - в 1962 р. - 0,022 м/с. Середньо багаторічна витрата за весь період спостережень 1951-2002 рр. складає 0,33 м/с, модуль стоку Мо=0,81 л/с/км, середній річний шар стоку h=25,6 мм. Коефіцієнт варіації річного стоку Сv=0,80, коефіцієнт асиметрії - Cs=1,5 Сv =20.

До вводу в експлуатацію рибогосподарських ставків весняна повінь давала більше 75 % річного стоку, влітку і взимку спостерігалось пересихання, припинення водотоку. Середня багаторічна витрата становила 0,22 м/с, модуль стоку Мо=0,54 л/с/км, середній річний шар стоку

Таблиця 1.3 - Показники річкового стоку р. М.Сура

h=16,9 мм. Найменші місячні витрати ріки спостерігалися у вересні і складали в середньому 0,017 м/с, найбільші витрати спостерігались у березні, в середньому 1,30 м/с. Після будівництва ставків починаючи з

р. середня витрата зросла до 0,42 м/с, модуль стоку складає тепер

Мo=1,03 л/с/км, річний шар стоку h=32,4 мм. Зменшилась доля весняних повінь до 30 %. Найменші витрати спостерігаються у грудні - 0,26 м/с.

Об'єм річкового стоку р. Мокра Сура в середньому за багаторічний період складає 10,1 млн. м/рік, найбільший - 31,9 млн. м/рік спостерігався в 1979 р., найменший у 1962 р. склав всього 0,7 млн. м/рік (коли більшу частину року, у січні і з травня по грудень, стоку не було зовсім).

Весняна повінь спостерігається кожен рік. Середня дата початку повені - 27 лютого. Максимальна витрата води спостерігається у середньому

березня, кінець повені - 7 квітня. Середня тривалість повені складає 39 діб, найбільша тривала 61 добу (1974 р.), найменша - 13 діб (1951 р.). Середній обсяг стоку повені складає 5,8 млн. м, найбільший - 22,6 млн. м спостерігався у 1970 р.

Середня із найбільших витрат води весняних повінь складає 13,4 м/с, найбільша спостерігалась 09.03.1986 р. - 78,5 м/с. За останні 20-30 років спостерігається тенденція зменшення інтенсивності максимальних витрат весняних повеней на річках регіону у 1,5 рази у порівнянні з попереднім періодом, що пов`язано з загальним потеплінням, особливо в зимові місяці, і зменшенням накопичення снігу.

Дощові паводки спостерігаються після тривалих дощових опадів. Середня витрата дощових паводків складає 3,0 м/с, найбільша спостерігалась 27 січня 1979 р. - 71,1 м/с. Середній об'єм стоку паводків складає 0,9 млн. м, найбільший - 12,4 млн. м (1979 р.).

Льодові явища на річках спостерігаються у вигляді шуги, льодоставу і льодоходу. Льодостав на р. Мокра Сура у середньому встановлюється

грудня, закінчення льодових явищ - 20 березня, льодохід як правило не спостерігається. Середня тривалість льодоставу 99 діб, найбільша - 151 доба (1953-54 рр.), найменша - 54 доби. Середня найбільша товщина льоду складає 33 см, найбільша зафіксована - 75 см (1976 р.).

1.4 Інженерно-геологічні й гідрологічні умови

У геоструктурному відношенні територія досліджень розташована в межах Українського кристалічного щита.

У геологічній будові території беруть участь докембрійські утворення й осадові відкладення кайнозою, що залягають на нерівній поверхні кристалічних порід і їхньої кори вивітрювання.

Архей-протерозойські відкладення представлені гранітами, плагіогранітами і плагіомігматитами. Глибина залягання крівлі кристалічних відкладень складає від 9,5 м.

Кристалічні породи покриті продуктами їхнього вивітрювання: первинними каолінами, жорствою і каолінізованими пісками. Піски найчастіше грубозернисті, або дрібнозернисті з великими зернами кварцу.

Над каолінами залягають піщано-глинисті відкладення третинного і четвертинного віку.

Палеогенові утворення на ділянці представлені відкладеннями бучакської, київської і харківської свит, які розвинуті в Сурській депресії: літологічно - це товща глин, пісків, аргілітів, зеленувато-сірого, сірого кольору, що мають розвиток переважно в зниженнях кристалічної підстави.

Відкладення неогенової системи (сарматського ярусу) представлені вапняками, глинами, пісками переважно жовто-зеленувато-сірого, сірого кольору з різними відтінками.

Залягають вони трансгресивно на відкладеннях харківської та київської свит, а в місцях їх відсутності на кристалічних породах та корі їх вивітрювання.

Загальна потужність неогенових відкладень змінюється від 5 до 25 метрів.

Пліоцен-нижньочетвертинні червоно-бурі глини розвиті повсюдно, за винятком долин рік та балок, де вони розмиті. Потужність їх складає 10-15 м (на вододілі), зменшується до долини р. Мокра Сура, де вони виклинюються. Глибина залягання крівлі пород на ділянці досліджень змінюється від декількох до 14 м.

На території досліджень антропогенові відкладення представлені сучасними алювіальними, алювіально-делювіальними, середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас та середньо-верхньочетвертинними еолово-делювіальними, елювіальними відкладеннями.

Еолово-делювіальні, елювіальні відкладення розповсюджені на вододілі та схилах долини ріки Мокра Сура і представлені: суглинками важкими, суглинками легкими, що мають розвиток під суглинками середніми, загальною потужністю до 12,0 м. Перекриває четвертинну товщу грунтово-рослинний шар потужністю 0,5-0,8 м.

Сучасні алювіальні, алювіально-делювіальні відкладення розвинуті в заплаві р. Мокра Сура і представлені суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими, опісоченими, іноді різнозернистими пісками з включеннями жорстви. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі, містять залишки полурозкладених або зовсім розкладених рослин.

Середньо-верхньочетвертинними алювіальними відкладеннями надзаплавних терас представлені пісками різнозернистими потужністю до 8 м.

Відповідно до геологічної будови на досліджуваній території виділяються наступні водоносні горизонти:

.Водоносний горизонт сучасних алювіальних, алювіально-делювіиальних відкладень.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/сут, частіше складає 1,2 м/сут.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

2.Водоносний горизонт середньо-верхньочетвертинних еолово-делювіальних і елювіальних відкладень розвинутий у межах схилу долини

р. Мокра Сура і є першим від поверхні. Водоупором служать червоно-бурі глини, що залягають на глибинах від декількох до 12 м.

Глибина залягання рівня ґрунтових вод становить 1,0-9,6 и більше метрів. Водомісткість горизонту незначна.

По хімічному складу переважають води гідрокарбонатно-сульфатні, сульфатно-хлорідно-натрієво-калієві з сухим залишком від кількох до 10,94 г/л.

Живлення водоносного горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок утрат води з водогінних мереж і інфільтрації від поливу присадибних ділянок в межах території с. Новоалександрівка.

Розвантаження водоносного горизонту здійснюється головним чином шляхом випаровування. Схема розвантаження підземних вод може бути представлена в такий спосіб: у літній і осінній час ґрунтові води в основному витрачаються на випаровування і транспірацію рослинами, ця витрата складає значну величину і перевищує по кількості суму місячних атмосферних опадів. У зимово-весняний період, коли величина випару незначна, інфільтраційне заповнення йде практично на підвищення рівня ґрунтових вод.

Сезонна амплітуда коливання рівня ґрунтових вод складає 1,0 м.

3.Водоносний горизонт неогенових відкладень на досліджуваній території має повсюдне поширення. Горизонт безнапірний.

Водомістка товща представлена зеленувато-сіро-жовтими пісками. Глибина залягання рівня на вододілах - 20-40 м та 2-3 м- в долинах рік та балок.

Живлення цього горизонту відбувається в присхилових частинах долин і глибоко врізаних балок, де атмосферні опади можуть вільно проникати в неогенові піски.

По хімічному складу води сульфатно-хлорідні та сульфатно-гідрокарбонатно-магнієво-натрієві з сухим залишком до 3,65 г/л.

4.Водоносний горизонт відкладень бучакської світи палеогену присвячений до депресій у кристалічному фундаменті і має спорадичне поширення.

Водоносний горизонт представлений пісками сірого і темно-сірого кольору, глинистими, різнозернистими, часто вуглистими; у верхній частині шару піски переходять у темну шарувату глину. На більшій частині свого розвитку водотривкою покрівлею є глини київської і харківської світи палеогену.

Горизонт напірний, величина напору до 15-20 м. Коефіцієнти фільтрації змінюються в широких межах від десятих часток метрів у добу до 20 м/добу.

Води сульфатно-хлоридно-натрієві з сухим залишком від 1,6 до 3,3 г/л.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів через товщу суглинків на ділянках неглибокого залягання відкладень, а також за рахунок підтоку вод з нижчезалягаючих відкладень кристалічних порід докембрію, що мають з ними гідравлічний зв'язок.

.Водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід архею-протерозою і продуктів їхнього руйнування. Води утримуються в тріщинуватій зоні кристалічних порід різного петрографічного складу і віку. Потужність тріщинуватої зони від 0 до 30-40 м. Ділянки з найбільш могутньою зоною кори вивітрювання найчастіше присвячені до схилів депресій і залягають безпосередньо під обводненими породами бучакскої світи палеогену.

Водоносний горизонт в основному напірний. Величина напору міняється від 0 до 30 м.

Багатоводність горизонту дуже нерівномірна і незначна. Коефіцієнти фільтрації змінюються від сотих часток до 2 м/добу. Води сульфатно-хлоридно-натрієві з мінералізацією 1-5 г/л.

Основне живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок перетікання вод з вищезалягаючих відкладень, з якими він знаходиться в тісному гідравлічному зв'язку, а також за рахунок припливу вод по регіональних глибинних розламах, що має зв'язок з областями живлення.

Інженерно-геологічні умови .

Заплавна частина ріки складена сучасними алювіальними й алювіально-делювіальними відкладеннями, на окремих ділянках при переході інженерних споруд перекритими техногенними насипними ґрунтами.

Сучасні алювіальні відкладення представлені мулом, суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі. Містяться залишки напіврозкладених або зовсім розкладених рослин. По консистенції суглинки від м’якопластичних до тугопластичних - по берегах ріки, до м’ягко-текучепластичних - у заплаві.

Залягають гумусовані суглинки на перевідкладених суглинках сіруватих, опісочених із включенням жорстви, що підстилаються корою вивітрювання гранітів або вивітрілими гранітами.

Загальна потужність перевідкладених донних відкладень складає від декількох метрів до 11,5 м.

В наступні роки в результаті антропогенної діяльності людини: будівництво переходів і переїздів через русло ріки Мокра Сура, що порушили природний ухил, неорганізовані планувальні роботи, оранка схилів і долини ріки з наступним розвитком ерозії і виносу ґрунтів талими і дощовими водами в русло ріки - усе це сприяло зміні гідрологічної обстановки.

Русло ріки на всьому протязі замулене, майже на 40-60 % заросло водно-болотяною рослинністю. Плес практично не зберігся.

Потужність мулу складає від 0,2 до 3,0 м, в середньому 0,8-1,5 м

Вміст гумусу в профілі донних відкладень (мулу) складає 2,5-6,5 %.

В даний час рівень ґрунтових вод у заплаві і на схилах залягає на глибині від часток метра до декількох метрів. По хімічному складу води сульфатно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-сульфатні до сульфатно-гідрокарбонатного, різного катіонного складу з мінералізацією від 1,0 до 6,2 г/л. Води мають сульфатну агресивність стосовно бетонів на несульфатостійкому цементі.

Коефіцієнт фільтрації коливається від 0,17 до декількох м/доб, частіше складає 1,2 м/доб.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на всій площі його поширення і за рахунок розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною ріки.

Річна амплітуда коливання рівня води досягає 1,0-1,2 м.

Сучасні алювіально-делювіальні й алювіальні відкладення непросадні.

Замулення русла і заболочування окремих його ділянок привело до утруднення поверхневого стоку ріки Мокра Сура.

Рівневий режим ріки Мокра Сура залежить від інтенсивності випадання атмосферних опадів і весняного паводка.

Розчищення русла ріки Мокра Сура поліпшать умови поверхневого стоку за рахунок видалення в руслі мулу і глинистих ґрунтів, а також побутового і будівельного сміття, що роблять опір потокові.

По трудомісткості розробки землерийними механізмами (одноківшевим екскаватором) ґрунти згідно БНІП-IV-2-82 відносяться: грунтово-рослинний шар, мулкуваті відкладення, суглинки пластичні, піски - до I групи, суглинки напівтверді, суглинки важкі, глини пластичні - до II групи.

1.5 Грунти заплави

Досліджувана територія р. Мокра Сура знаходиться в Центральній Степовій зоні підзоні Північного Степу, Правобережно-Дніпровської провінції.

Заплава р. Мокра Сура на всьому протязі неоднорідна, місцями вузька зі стрімчастими й крутими берегами (у місцях виходів корінних порід), найчастіше широка з добре вираженими елементами заплави - прируслової, центральної й притерасної частинами й характерною будовою берегів ріки, а у верхів'ї неширока з пологими берегами.

Рельєф заплави неоднорідний прируслова частина трохи вище центральної частини з добре вираженим мікрорельєфом. Найбільш низька притерасна частина, як правило, заболочена й характеризується розвиненим мікрорельєфом.

Ґрунтові води в заплаві знаходяться неглибоко від 0,0 до 1,5 м, рідше 2,0-2,5 м, мінералізація 1-3 і 3-5 г/л, тип сольового составу переважно сульфатно-хлоридно-натрієвий і кальцієво-магнієвий.

За даними рекогносцирувальних вишукувань виконаних для ТРП «Расчистка русла и регулирование водного режима р. М.Суры Днепропетровськой области» (1981 р.), і гідрогеологічними вишукуваннями виконаними інститутом «Дніпродіпроводгосп» в 2006 р. [13], ґрунтовий покрив заплави р. Мокра Сура досить різноманітний, на ділянці розчищення представлений переважно гідроморфними ґрунтами. Переважають лугові ґрунти, що характеризуються глибиною залягання ґрунтових вод 1-2 м, у зниженнях рельєфу заплави (стариці, блюдця) поширені лучно-болотні й болотні ґрунти із глибиною залягання ґрунтових вод 0,0-1,0 м.

Відрізок заплави в районі сіл Братське - Новоолександрівка характеризується неширокою, а місцями - вузькою заплавою. Ґрунтовий покрив представлений чорноземами звичайними малогумусними середньо - і сильнозмитими на лесах, чорноземами еродованими, луговими, черноземно-луговими й лучно-болотними ґрунтами.

По глибині залягання ґрунтових вод виділені наступні типи ґрунтів: чорноземи звичайні й щебнюваті - > 5 м, чорноземно-лугові ґрунти - 1,5-3,0 м, лугові ґрунти - 0,7-1,5 м, лучно-болотні - 0,3-0,7 м, болотні й мулувато-болотні 0,0-0,3 м.

По потужності гумусового профілю - середньопотужні - 75-85 см, потужні 120-150 см. Для чорноземів еродованих характерна скороченість гумусового профілю внаслідок змиву частини гумусового шару.

По глибині й ступеню засолення ґрунтового профілю виділені:

незасолені - у шарі 0-200 см сухий залишок варіює 0,060-0,076% (на чорноземах), 0,022-0,080% (на черноземно-лугових і лугових ґрунтах), тип сольового складу хлоридно-сульфатний;

слабосолончакуваті - засолені з 75 см, сухий залишок 0,204-0,210%, тип засолення хлоридно-сульфатний;

- слабосолончакуваті - засолені про поверхні, сухий залишок 0,182-0,210%, тип засолення содово-сульфатний і хлоридно-сульфатний;

середньосолончакуваті - засолені з поверхні, сухий залишок 0,220-0,410%, тип засолення содово-сульфатний.

Механічний склад ґрунтів переважно середньосуглинистий, рідше важкосуглинистий і супіщаний.

По вмісту гумусу ґрунту малогумусні - у гумусовому шарі вміст гумусу становить у середньому 3,1-3,7% - на лугових потужних ґрунтах, за винятком супіщаних - 2,0%, на лучно-болотних й болотних - 2,1-3,1%. На еродованих чорноземах - 2,0-2,6%.

Ґрунти мають низький і середній вміст рухливих фосфатів (5-15 мг на 100 г ґрунту) і середній вміст обмінного калію (15-31 мг на 100 г ґрунту).

Вміст поглиненого натрію варіює в межах 0,23-0,70 мг-экв на 100 г ґрунту.

При вишукуваннях були відібрані зразки донних відкладень р. Мокра Сура на ПК 14+50 і ПК 117+50.

Вміст органічної речовини донних відкладень варіює в межах 1,55-6,47%, загального азоту 0,095-0,291% рухливого фосфору 1,5-13,0 мг на 100 г ґрунти, обмінного калію 28-35 мг на 100 г ґрунти.

Сухий залишок в основному становить 0.190-0,310%, рідше 0, 088-0,164%, тип засолення хлоридно-сульфатний, ступінь засолення переважно слабка.

Наявність важких і кольорових металів у донних відкладеннях порівняно з їхніми значеннями в ґрунтах даного регіону й залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною й детритом. Аномально високого їх утримання в опадах не просліджується. Утримання важких і кольорових металів повсюдно не перевищуює гранично допустимих концентрацій (табл.1.4).

Таблиця 1.4 - Вміст важких металів у донних відкладеннях

Узагальнюючи вище викладене випливає:

1. Після розчищення русла донні відкладення складуються в тимчасові відвали й повинні бути витримані (з обов'язковим проморожуванням) протягом одного-двох сезонів.

2. По наявним даним ґрунти придатні для землевання. З огляду на низький зміст рухливих живильних речовин при землеванні обов'язкове компостування ґрунтів з органічними добривами.

3. Витримка у відвалах (із проморожуванням) забезпечить з однієї сторони поліпшення фізичних властивостей ґрунтів (пухке додавання, часткове структурування, пористість), з іншого боку - навіть при можливому розкритті засолених ґрунтів промивання атмосферними опадами забезпечить визначене зменшення змісту водорозчинних солей. Крім того, досить істотна аерація оглеєних ґрунтів; знищення анаеробної мікрофлори й продуктів їхніх метаболізм-закисних форм заліза, сірчистих з'єднань.

Механічний склад переважно важкосуглинистий.

Ґрунти-досліджуваної території на підставі їхнього генезису, рівня потенційної родючості потреби в меліоративних заходах об'єднані в чотири грунтово-меліоративні групи (табл.1.5) .

Перша група представлена чорноземами звичайними малогумусовими еродованими (шифри-ґрунтів 1,2,3) і чорноземами щебнюватими еродованими (шифри ґрунтів 4,5,6).

Для ґрунтів цієї групи - рекомендуються заходи, спрямовані на зниження еродованності - безвідвальна обробка ґрунту поперек схилу, посів багаторічних трав. Ділянки, що примикають до берегів ріки варто відвести під водоохоронні лісосмуги з метою попередження подальшого замулення русла; ділянки ріллі, використовувати в грунтозахистних сівозмінах.

Ґрунтово-меліоративна група II представлена чорноземно-луговими й луговими ґрунтами включає підгрупу IIа зі слабко й середньозасоленими ґрунтами.

Основними заходами для ґрунтів цієї групи, варто вважати: зниження рівня ґрунтових вод, щілювання, посів багаторічних трав, крім того для підгрупи Па профілактичне внесення гіпсу в дозі 2-3 ц/га, посадка водоохоронних лісосмуг із солевитривалих порід дерев.

Ґрунтово-меліоративна група Ш представлена лучно-болотними ґрунтами й болотними ґрунтами - підгрупа Ша.

Ґрунти надлишково перезволожені, тому головною умовою підвищення родючості цих ґрунтів і використання їх у сільськогосподарському виробництві варто вважати зниження рівня ґрунтових вод. На зачагарникованих і кочкуватих ділянках варто провести культуртехнічні роботи з ретельним плануванням поверхні. При проведенні агротехнічних заходів обов'язкова оранка без оберту шару, щілювання, посів багаторічних трав.

На ділянках, що відводяться під водоохоронні лісосмуги, висаджуються солевыносливые й вологолюбні породи дерев.

Донний мул складований у тимчасові відвали при розчищенні русла доцільно використовувати для землювання малородючих ґрунтів. При цьому варто керуватися наступними положеннями:

вміст органічної речовини в мулі повинен становити не менш 2%;

сухий залишок водної витяжки не більше 0,3%;

ділянки землювання повинні добре дренуватися, а найбільш сприятливі ґрунти для цієї-мети легкого механічного складу, тобто супіщані й легкосуглинисті.

Оскільки донний мул в основній масі багатий органічними речовинами, однак бідний рухливими формами фосфору, треба при землюванні доповнити недолік фосфору мінеральними добривами.

Найбільш доцільно використовувати мул після витримки й підсихання в аеробних умовах протягом не менш 6 місяців і компостування спільно із гноєм (доза гною зменшується в 2-2,5 рази проти звичайної, що дає крім додаткового збагачення рухливими формами живильних речовин, гарне перемішування органо-мінеральної маси, поліпшення її фізичних властивостей.

Донний мул, як правило, слабкозасолений тому при землюванні варто внести гіпс у дозі 1-2 т/га, щоб уникнути утворення соди при природному промивному режимі засолених ґрунтів. Гіпс доцільно вносити при компостуванні, чим досягається більш рівномірне перемішування його зі органо-мінеральною масою.

Після нанесення мулу на ділянки, їх треба залужити багаторічними травами й витримати протягом 3-4 років у меліоративному стані, тобто під шаром багаторічних трав.

Прогноз еволюції ґрунтів у зв'язку з намічуваними заходами.

Головною умовою збереження родючості ґрунтів є проведення комплексу меліоративних гідротехнічних і агрохімічних заходів.

При розчищенні русла р. Мокра Сура варто очікувати деякого зниження рівня ґрунтових вод, що позначиться надалі на зміні ґрунтового покриву заплави.

У першу чергу лучно-болотні й болотні ґрунти перейдуть у лугові, тобто на порядок, вище, відповідні зміни відбудуться й з луговими ґрунтами. Однак рівень ґрунтових вод понизиться не настільки, щоб виключити ці ґрунти з порядку гідроморфних , ґрунтові води й надалі будуть впливати на ґрунтовий покрив.

У цей час ґрунти випробовують вплив мінералізованих ґрунтових вод, що позначається на засоленні ґрунтового профілю. При зниженні рівня ґрунтових вод, поступово значна кількість солей перейде із ґрунту в ґрунтові води при природному промивному режимі ґрунтів. У першу чергу будуть вимиватися легкорозчинні з'єднання типу хлоридів, у меншому ступені - сульфати. Однак у сильнозасушливі роки можливе підвищення концентрації солей у верхньому метровому шарі ґрунту за рахунок підтягування по капілярам до поверхні.

На добре аеріруемих пухких ґрунтах підтягування солей до поверхні буде спостерігатися значно рідше внаслідок гарного промивання ґрунтового профілю.

Однак при природному промивному режимі засолених ґрунтів виникає небезпека осолонцювання ґрунтового профілю, що викликається підвищеним вмістом солей натрію в ґрунтовому розчині. Небезпека осолонцювання тим вище, чим більше знизиться рівень ґрунтових вод. У випадку якщо рівень ґрунтових, вод нижче 1,5 м, на заселених ґрунтах виникає, небезпека осередкового осолонцювання ґрунтів, а надалі, і більш широкого поширення осолонцювання.

Цей негативний ефект усувається шляхом профілактичного гіпсування ґрунтів, яким знижується дія іонів натрію на колоїдний комплекс ґрунту.

При рівні ґрунтових вод 1,5 м і вище така можливість виключається внаслідок установлення рівноваги між сольовими розчинами ґрунту й ґрунтових вод, у цьому випадку буде спостерігатися тільки засолення ґрунтового профілю.

Крім негативної дії засолення й осолонцювання на осушуваних ґрунтах заплави, особливо в замкнутих зниженнях виникає небезпека заболочування й, як наслідок, прояв негативних явищ: оглеєння ґрунтового профілю, збагачення закисними формами заліза, нагромадження сірководню.

На добре спланованих й дренованих ділянках можливість прояву негативних форм заболочування зводиться до мінімуму.

Найбільшу небезпеку на схилових землях представляє лінійна й площинна ерозія ґрунтів. З однієї сторони відбуваються необоротні процеси руйнування ґрунтового профілю, з іншого боку - замулення русла ріки. Тому необхідний цілий комплекс протиерозійних заходів, що включає: агротехнічні прийоми (безвідвальна оранка поперек схилу, щілювання, посів багаторічних трав), будівництво гідротехнічних споруд для зниження поверхневого стоку, терасування схилів, посадка водоохоронних лісосмуг, виположування ярів.

При використанні донних відкладень для землювання малородючих земель варто враховувати, що землювання повинне проводитися на добре спланованих ділянках, і на ґрунтах з хорошою водопроникністю й дренованостью. У противному випадку виникає небезпека злежування й утворення кірки, а в замкнутих зниженнях - заболочування території.

Крім того, слабкий ступінь засолення мулу збагачення закисними з'єднаннями може викликати гноблення, і загибель рослин, тому перед нанесенням мулу на ділянки землювання необхідно витримати його в добре аеріруємих умовах.

Оскільки донний мул являє собою безструктурну органо-мінеральну масу, доцільно вносити його разом із гноєм, як додаткове збагачення ґрунту органічними речовинами.

Після нанесення мулу на ділянки землювання обов'язковою умовою є використання цих ділянок у меліоративному стані під шаром багаторічних трав протягом 3-4 років. Цим досягається поліпшення агрономічних властивостей штучно створеного родючого шару ґрунту, стабілізація водно-повітряного й сольового режимів, створюються сприятливі умови для розвитку мікрофлори знову створеного ґрунту.

Таблиця 1.5 - Розподіл земельного фонду по ґрунтово-меліоративних групах і підгрупам

1.6 Гідробіологічна характеристика

Вивченні водяної та прибережної рослинності використовувалися за стандартними методиками гідроботанічних досліджень (Катанська, 1981, Полевая геоботаника, 1964).

Визначення видів проводилося по «Определителю высших растений Украины» (1987) і «Визначнику рослин” України» (1965) с використанням мікроскопів "Citoval" та МБС-9. Назви рослин наведені згідно сучасної ботанічної номенклатури (Mosyakin, Fedorochuk, 1999).

Основним методом вивчення структури та розподілу угруповань макрофітів був метод профілів.

При гідробіологічних дослідженнях як основне літературне джерело використовували (Посібник, 1982).

Якісні і кількісні проби зоопланктону відбирали шляхом зачерпування відром 50 - 100 л води з поверхневого шару і наступним фільтруванням її через планктонну сітку Апштейна з газу № 67. Концентрат із сітки переносили в ємності і фіксували на місці 40% нейтральним формаліном.

При камеральній обробці якісний зоопланктон вивчався під мікроскопами МБІ-1 і МБС-2. Кількісні проби доводили до певного об’єму і досліджували методом підрахунків у модифікованій камері Богорова. Відносно «бідні» проби проглядалися цілком, у «багатих» масові види рахували в частині проби з подальшим перерахунком на весь об’єм.

Для визначення біомаси окремих зоопланктерів використовували таблиці індивідуальних мас, що були розроблені Інститутом гідробіології НАН України.

Математичну обробку даних виконували за загальноприйнятими методиками, і посібникові А. В. Макрушина (1974).

Видову ідентифікацію зоопланктону проводили з використанням визначників (Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Фауна України, 1974, Жадні, 1952), Мануйлова, 1964,

Кутикова, 1970).

Якісні проби зообентосу відбирали сачком, в основному серед заростей вищої водної рослинності.

Для добору кількісних проб використовували дночерпак моделі Экмана-Берджа площею 1/40 м2. Проби відбирали двічі, вміст дночерпака зливали у велику ємність, з якої послідовно відмивали організми від ґрунту, переносили їх у лабораторний посуд і відразу ж фіксували 40% формаліном.

Подальшу якісну і кількісну обробку проб виконували в лабораторії. Чисельність визначали прямим підрахунком організмів, біомасу - прямим зважуванням окремих груп на аналітичних і торсіонних вагах.

Математичний аналіз проводили за методикою В. И. Жадіна (1956).

Визначення видової належності виконували по визначниках: Визначник прісноводних безхребетних Європейської частини СРСР, 1977, Попова (1953), Жадін, (1952), Ліпін (1950).

Іхтіологічні та орнітолоогічні дослідження проводили за загальноприйнятим методикам.

1.6.1 Флора та рослинність прибережжя та мілководь

До водянної рослинності відносять. В сучасний період природні лісові біогеоценози на території заплави р. Кільчень практично не залишились. Червонокнижних і рідкісних видів та угруповань на досліджуваній ділянці не зареєстровано.

В руслі ріки зареєстровано всього 11 видів, що надзвичайно мало для річки такого типу внаслідок заростання та промислово-сільскогосподарського забруднення.

Водяна рослинність в руслі представлена окремими фрагментами.

З угруповань занурених рослин - куширу зануреного (Ceratophyllum demersum).

З повітряно-водяних рослин: рогозу широколистого (Typha latifolia), частухи подорожникової (Alisma plantago-aquatica).

Таким чином рослинність ділянок запланованого розчищення русла відрізняється надмірним заростанням повітряно-водяною рослинністю, що перетворює русло ріки на очеретові болота і спрощеним складом угруповань макрофитів у порівнянні з іншими частинами ріки.

До прибережної рослиності відносять. В заплаві р. М. Сура розповсюджена мезофільно-лучна, гігрофільно-лучна рослинність з домінуванням бур’янистих видів.

Мезофільно-лучна рослинність в основному представлена угрупованнями злаків, серед яких домінують пирій повзучий (Elytrigia repens), зрідка костриця лучна (Festuca pratensis), а також різнотрав’я: морква дика (Daucus carota), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia), лопух великий (Arctium lappa), полин звичайний (Artemisia vulgaris). В їх складі кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), щавель кінський (Rumex confertus), нетреба звичайна (Xanthium strumarium), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare) та ін.

Гігрофільно-лучна (лучно-болотна) рослинність зустрічається фрагментами трохе вище урізу води і представлена угрупованнями мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera), бульбокомишу морського (Bolboschoenus maritimus) з такими гігрофільними видами: вовконіг європейський (Lycopus europaeus), щавель кучерявий (Rumex crispus), жовтець отруйний (Ranunculus sceleratus), жовтець повзучий (Ranunculus repens), алтей лікарський (Althea officinalis) перстач гусячий (Potentilla anserina) та інші.

Червонокнижних і рідкісних видів та угруповань на досліджуваній ділянці не зареєстровано.

ріка водопілля розчищення русло

1.6.2 Іхтіофауна

Ділянка ріки, де проектується розчистка русла, розташована в нижній течії р. Мокра Сура.

Особливістю процесу функціонування нижньої течії ріки, включаючи її абіотичні (морфологія, гідрологія, гідрохімія) і біотичні (фітопланктон, вища водна рослинність, зоопланктон, зообентос, іхтіофауна) параметри є багатофакторний трансформуючий вплив антропогенного походження. На цій ділянці починається звуження долини ріки, широка (до 4,5 км) двостороння заплава поступово змінюється на односторонню, шириною від 400 м до 1,5 км.

Прилягаючі ландшафти представляють собою мережу стариць, насипів, ярів і балок. Це колишні притоки ріки, деякі з них перетворилися на стічні канави, що приносять у акваторію Мокрої Сури скиди промислових і комунально-побутових вод, та змиті з ланів і сільгоспугідь органічні і інші забруднювачі. Значний вплив полягає також у використанні прибережжя під випас худоби та сільгоспугіддя.

Основними формуючими факторами у прибережжі є цивільне будівництво (більше 95% прибережної зони тут зайнято населеними пунктами) і скид стічних вод міської агломерації. Більше 45% обсягу річного стоку ріки складають забруднені стічні води - з 96,5 млн.м3/рік. Значний перепад висот від витоків до гирла, що міг би сприяти природній промивці акваторії, частково нівелюється підпором Дніпровського водосховища та перекриттям русла по всій течії ріки дамбами, запрудами, мостовими переходами та ін. Тим самим, по всій акваторії ріки, особливо в районі від с. Сурсько-Литовське до понтонного мосту (верхів`я Сурської затоки водосховища), формуються застійні зони із суцільно замуленими мілководними акваторіями, які у вегетаційний період здебільшого повністю заростають зануреною водною рослинністю.

Ділянка ріки від с. Новоалександрівка до с. Братське потерпає від всіх наведених факторів. Наближеність до Дніпровського водосховища фактично не впливає на формування фауни риб ділянки через високий рівень антропогенного навантаження, звуженості і мілководності русла, відсутності ефективних нерестовищ і шляхів до них, та можливості міграції молоді з цих акваторій на верхні ділянки ріки. Товщина донних відкладень на окремих ділянках перевищує 3 метри.

Перелічений комплекс негативного впливу визначає вкрай збіднілий склад фауни риб на даній ділянці.. По суті проводити порівняльний аналіз в змінах функціональних структур іхтіокомплексу даної акваторії з іншими ділянками ріки, некоректно взагалі з причини практичної відсутності угруповань риб на цій акваторії.

Таблиця 1.6 - Видовий склад, кількісні параметри фауни риб р. Мокра Сура.

Примітка: х - чисельність, екз/100м2; у - біомаса, г/100 м2; %-доля виду від загальної чисельності.

З зареєстрованих на всій акваторії ріки 22 видів риб, на ділянці від с. Новоалександрівка до с. Братське у прибережних біотопах встановлено всього 2 види - плітка і випадковий далекосхідний інтродуцент - чебачок амурський. Останній, при чисельності 240,0 екз/100м2 займає 95% чисельного складу іхтіофауни. Плітка реєструється у кількості 12,5 екз/100м2 (5% від загальної чисельності). Відсутність в пробах інших видів риб свідчить про те, що на даній ділянці вони практично не мешкають, а можуть лише короткочасно тут знаходитися при міграційних процесах. Тобто ця ділянка практично не відповідає умовам життєдіяльності більшості представників туводної іхтіофауни. Характерна ознака - найвищий рівень пристосування до цих, замулених, вкрай забруднених стоками акваторій проявив саме новий для регіону вид - чебачок амурський, а не типові усталені до будь-яких шкідливих впливів аборигенні види місцевої фауни - гірчак, карась сріблястий та ін. Ці види (разом з іншими ) реєструються на ділянках нижче по течії і значно вище по течії (в районі с. Сурсько-Литовське).

В цілому, загальний стан іхтіоценозу на ділянці від с.Новоалександрівка до с.Братське, слід класифікувати як деструктивний. Слід зазначити, що процеси природного відтворення риб (нерест) тут не відбуваються, умови існування і нагулу як молоді, так інших вікових груп риб, характеризуються як критичні. Негативні зміни в структурі і параметрах іхтіоценозу повністю відповідають загальному рівню техногенного навантаження.

Виходячи з вищенаведеного, зазначимо, що проведення комплексу робіт по розчищенню русла і відновленню гідрологічного режиму з вилученням надлишків донних відкладень є не тільки припустимим, але і вкрай необхідним заходом.

1.7 Оцінка якості води та донних відкладень

Оцінка якості води й донних відкладень виконана по матеріалам гідрогеологічних і біолого-екологічних досліджень становища р. Мокра Сура, проведеним у серпні 2006 р.

Вода р. Мокра Сура мінералізована і в ній порушені процеси самоочищення. Цього року мінералізація склала на період відбору проб 1140 мг/л, жорсткість - 9,2 мг-экв./л, реакція слаболужна. Концентрація хлоридів 196 мг/л, концентрація сульфатів 350,6 мг/л, катіони подані в основному іонами натрію, кальцію та магнію, що характерно для рік даного району і визначається характером їхнього живлення.

За результатами спостережень якість води річки по хімічному аналізу більшості показників, відповідає вимогам встановленим до водойм рибогосподарського використання.

В той же час результати досліджень донної фауни показують, що якість води річки, згідно різних систем індикації за макрозообентосом, дозволяє віднести її до дуже забрудненої. Річка потребує проведення невідкладних робіт по її оздоровленню.

По утриманню водорозчинних солей гумусовані шари донних відкладень віднесені до середньозасолених.

Сухий залишок водяних витяжок до 0,596 %. Тип засолення по аніонах хлоридно-сульфатний, по катіонам калієво-натрієвий. Реакція середовища слаболужна, рН - 7,9.

Наявність важких і кольорових металів у донних відкладеннях, у порівнянні з їхніми значеннями в ґрунтах даного регіону, незначна і залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною і детритом. Вміст важких і кольорових металів не перевищує гранично допустимих концентрацій, за виключенням міді. Концентрація міді на порядок вище ГДК але незначно перевищує фонове значення.

Хімічний склад води ріки Мокра Сура приведений у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 - Зміст хімічних компонентів у поверхневих водах

Вміст важких і кольорових металів у донних відкладеннях приведений у таблиці 1.8.

Донні відкладення є одним з інформативних компонентів водних екосистем, тому що відображають всі зміни, які відбуваються на водозборі й у самих водоймах у процесі їхньої еволюції. Донні відкладення формуються під впливом заплавних ґрунтів і внутрішньоводоймових процесів, що відбуваються в них.

Таблиця 1.8 - Зміст важких металів у донних відкладеннях

У процесі формування в донних відкладеннях, особливо мулових, акумулюється значна кількість різних хімічних речовин - органічних, біогенних, токсичних. Накопичуючи їх з водної товщі, або поставляючи у воду за певних умов, донні відкладення тим самим відіграють немаловажну роль у формуванні гідрохімічного режиму і якості води водойми, сприяючи їхньому самоочищенню й вторинному забрудненню.

При вишукуваннях були відібрані зразки донних відкладень р. Мокра Сура на ПК 14+50 і ПК 117+50.

Основні типи донних відкладень на досліджуваній ділянці являють собою мули піщанисті і мули дисперсні.

Наявність важких металів у донних відкладеннях примірно дорівнює їхнім значенням у ґрунтах даного регіону й залежить від характеру донних відкладень, ступеня збагачення проб органічною речовиною й детритом.

Найбільш високими концентраціями представлена мідь (до 46,45 мг/кг). Зміст важких металів в мулах р. Мокра Сура наведено в табл. 1.8.

Утримання важких і кольорових металів повсюдно не перевищує гранично допустимих концентрацій, за виключенням міді

У зв'язку із заплавною діяльністю в руслі ріки донні відкладення характеризуються значною строкатістю фізико-хімічних і агрохімічних властивостей.

Потужність гумусированных донних відкладень варіює від 1,8 до 2,8 м, по змісту гумусу переважають малогумусні (гумусу 3, 2-5,0%), на окремих ділянках зустрічаються середньогумусні (5, 2-5,5%).

У загальній масі відкладень слабогумусні шари (зміст гумусу 1,5 - 2,4%) мають невелику потужність ( 40-50 см), іноді зовсім відсутні.

Вміст органічної речовини донних відкладень варіює в межах 1,55-6,47%, загального азоту 0,095-0,291% рухливого фосфору 1,5-13,0 мг на

г ґрунти, обмінного калію 28-35 мг на 100 г ґрунти.

У зв'язку з тим, що технологія розчищення русла не дозволяє проводити селективну виїмку донних відкладень: окремо добре гумусовані й слабогумусовані з оглеєними грунтоутворюючими породами, існує небезпека створення плям слабогумусованих з поверхні шарів на ділянках планування (землевання).

Незважаючи на певні обсяги слабогумусованих ґрунтів у загальній масі відкладень, середній зміст гумусу у відвалах розкриву при ретельному перемішуванні складе 2-3%. Тому при розрівнюванні ґрунтів досить важливо гарне перемішування й перекриття менш гумусованих шарів добре гумусованими (на практиці обумовлене візуально - по кольору наносимого шару).

Узагальнюючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

1. Донні відкладення по змісту гумусу цілком придатні для землевання відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 17.4.2.02.-83 і ДЕРЖСТАНДАРТУ 17.5.3.06.-85.

2. Обов'язкова витримка відвалів (із проморожуванням) протягом 1-2 сезонів для поліпшення фізичних властивостей ґрунтів.

3. По агро - й фізико-хімічних показниках донні відкладення істотно не відрізняються від фонових ґрунтів заплави, а в ряді випадків, мають кращі характеристики, тому донний мул складований у тимчасові відвали при розчищенні русла доцільно використовувати для землевання малородючих ґрунтів. При цьому варто керуватися наступними положеннями:

вміст органічної речовини в мулі повиненстановити не менш 2%;

сухий залишок водної витяжки не більше 0,3%;

ділянки землевання повинні добре дренуватися, а найбільш сприятливі ґрунти для цієї мети легкого механічного складу, тобто супіщані й легкосуглинисті;

- при розрівнюванні хорошо гумусованих ґрунтів по площі заплави, особливу увагу необхідно приділяти створенню рівномірних шарів по змісту гумусу.

. Доцільно після виїмки донних відкладень провести агрохімічне обстеження ґрунтів відвалів, тому що при розкритті можлива виїмка ґрунту зі строкатістю по змісту гумусу.

5. Оскільки донний мул в основній масі багатий органічними речовинами, однак бідний рухливими формами фосфору, треба при землеванні доповнити недолік фосфору мінеральними добривами. Найбільш доцільно використовувати мул після витримки й підсихання в аеробних умовах протягом не менш 6 місяців і компостування спільно із гноєм (доза гною зменшується в 2-2,5 рази проти звичайної, що дає крім додаткового збагачення рухливими формами живильних речовин, гарне перемішування органо-мінеральної маси, поліпшення її фізичних властивостей).

. Донний мул, як правило, слабкозасолений тому при землеванні варто внести гіпс у дозі 1-2 т/га, щоб уникнути утворення соди при природному промивному режимі засолених ґрунтів. Гіпс доцільно вносити при компостуванні, чим досягається більш рівномірне перемішування його з органо-мінеральною масою.

7. Перед землеваням заплавних земель доцільно провести фрезування дернини для роздроблення коріння рослинності й кращого контакту наносимого шару із ґрунтом ділянок землевання.

8. Після нанесення мулу на ділянки, їх треба залужити багаторічними травами й витримати протягом 3-4 років у меліоративному стані, тобто під шаром багаторічних трав.

У цілому, розчищення русла ріки, навіть на порівняно невеликому відрізку, дозволить змінити меліоративний стан ґрунтів за рахунок поліпшення водно-повітряного й сольового режимів, що сприятливо позначиться надалі на формуванні лугових рослинних асоціацій.

Заходи щодо збереження й поліпшення екологічного стану заплавних земель повинні супроводжуватися агротехнічними, лісомеліоративними - на прибалочних схилах і гирловій частині балок, що виходять до заплави

р. Мокра Сура уздовж ділянки розчищення русла. У заплаві повинен дотримуватися режим прибережних смуг і водоохоронної зони з розробкою й впровадженням відповідних заходів, що сприяють збереженню екологічного стану заплавних земель.

2. Обґрунтування гідротехнічних заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

.1 Сучасний стан річища та заплави в районі с. Новоолександрівка

У результаті порушення водного режиму (спорудження перемичок у руслі, винос продуктів ерозії з діючих ярів і балок, відсутності водоохоронних зон, оранка берегів впритул до урізу води) відбулося замулення ріки Мокра Сура, що викликало підйом рівня ґрунтових вод на прилягаючих землях; а в період паводків створюється підпір води, що затоплює заплавні землі та населені пункти Дніпропетровського району.

Весняна повінь спостерігається кожен рік. Середня дата початку повені - 27 лютого. Максимальна витрата води спостерігається у середньому

11 березня, кінець повені - 7квітня. Середня тривалість повені складає 39 діб, найбільша тривала 61 добу (1974 р.), найменша - 13 діб (1951 р.). Середній обсяг стоку повені складає 5,8 млн. м, найбільший - 22,6 млн. м. спостерігався у 1970 р.

Середня із найбільших витрат води весняник повінь складає 13,4 м/с, (табл. 2.1) найбільша спостерігалась 09.03.1986 р. - 78,5 м/с. За останні 20-30 років спостерігається тенденція зменшення інтенсивності максимальних витрат весняних повіней на річках регіону у 1,5 рази у порівнянні з попереднім періодом, що пов`язано з загальним потеплінням, особливо в зимові місяці, і зменшенням накопичення снігу.

Дощові паводки спостерігаються після тривалих дощових опадів. Середня витрата дощових паводків складає 3,0 м/с , найбільша спостерігалась 27 січня 1979 р. - 71,1 м/с. Середній об'єм стоку паводків складає 0,9 млн. м, найбільший - 12,4 млн. м (1979 р.).

Таблиця 2.1 - Розрахунки максимальних витрат весняної повені в басейні р. Мокра Сура

3. Проектування та розрахунок заходів з розчищення русла р. Мокра Сура

.1 Загальна схема намічуваних заходів, що передбачаються проектом

У процесі розробки проекту були виконані детальні топографічні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні дослідження заплави ріки Мокра Сура. Використані матеріали техно-робочого проекту «Расчистка русла и регулирование водного режиму реки Мокрая Сура в Днепропетровськой области» виконаного Дніпропетровським філіалом інституту «Укрдіпроводгосп» у 1981 році, рішення якого були реалізовані не в повному обсязі.

У результаті досліджень з'ясовано, русло ріки в районі с. Новоолександрівка - с. Братське сильно замулене, заросло водною рослинністю через що, при проходженні весняних і дощових паводків відбувається регулярне, тривале затоплення заплавних земель і підтоплення присадибних ділянок. Замулення русла на цій ділянці привело до підйому рівня ґрунтових вод у заплаві. У верхній течії ріки виконувалось локальне розчищення й русло перебуває в задовільному стані.

Основною причиною замулення русла ріки є порушення землекористувачами водоохоронного режиму ріки. Захисні лісонасадження по берегах ріки в заплавній частині знищені й не відновлені, водоохоронні зони не відведені, заплавні землі й прируслові схили розорані впритул до урізу води. Крім того, у руслі ріки силами господарств побудовані без проектів ряд мостів і перемичок, що створюють підпор води.

У зв'язку з викладеним, для регулювання водного режиму р. Мокра Сура на ділянці довжиною 12,52 км, передбачається поліпшення гідромеліоративної обстановки в заплаві ріки з виконанням наступних заходів:

розчистити русло ріки довжиною 11,84 км;

перевлаштувати водопропускну споруду;

·   для кращого сполучення населення с. Новоолександрівки і с. Братське спорудити 6 пішохідних містків;

·   передбачити руслові перемички-перекати для підтримки рівня води в плесах - кількістю 6 шт;

·   передбачити насадження 15,3 км захисних лісових насаджень;

·   передбачити облаштування прибережної захисної смуги.

Увесь комплекс заходів варто розглядати, як природоохоронний.

3.2 Розчистка русла ріки

З метою зниження рівня ґрунтових вод у заплаві й запобігання її тривалих затоплень, а також для поліпшення санітарних і гідрологічних умов у районі сіл Новоолександрівка - Братське проектам передбачається розчищення русла ріки довжиною 11,84 км.

Розчистка русла передбачає збільшення перерізу ріки для кращого проходження повені, відновлення плесів з метою створення запасів води в сухий період року.

Розчистка виконується по існуючому руслу, тому проектні параметри поперечного перетину максимально наближені до природного.

Відповідно з п. 7.9 ДБН Б.2.4-1-94 “Планування та забудова сільських поселень”[26] для територій, що забудовані житловими та громадськими будинками розрахунковий рівень води ріки повинен забезпечити пропуск паводків 1% забезпеченості без затоплення забудови.

Прийняті такі розміри поперечного перетину русла: ширина по дну

В= 10 м, закладення укосів m = 2,0, глибина розчистки hср. = 2,5 м. Розчистка русла коливається в межах 0,3…3,0 м., рахуючи від замуленого дна, або від 2,5 м до 5,02 м, якщо рахувати від поверхні землі

Поздовжній профіль р. Мокра Сура приведений на аркуші(лист) - 4.

Розчистка русла передбачається екскаватором - драглайн на сланях з-під води. Екскаватори розробляють ґрунт у відвали. Ґрунт виїмки залишається у відвалах для просушки, а після просушки розкидається екскаваторами на сланях по прилягаючій території й зниженням рельєфу. Після цього вся прибережна полоса планується бульдозерами.

Русло ріки в межах розчистки перетинається з лініями електропередач (13 шт.), кабелями зв'язку (10 шт.), лініями зв'язку (5 шт.) і газопроводами (5шт). Проектом передбачається перебудова комунікацій що знаходяться окремо від споруд відповідно технічних умов власників.

У зв'язку з великою глибиною розчищення (до 2,5 м.) і насиченою мережею підземних комунікацій, що проходять як правило поруч із ними, при проходженні русла під існуючими автодорожніми мостами і магістральними газопроводами розчищення не виконується, для забезпечення безпеки споруд і економічної цілеспрямованості. Не поглиблені ділянки під спорудами передбачається використовувати у вигляді руслових перемичок -перекатів, з метою недопущення переосушення прилягаючих земель і акумуляції меженного стоку, у маловодні роки.

3.3 Гідрологічні розрахунки

Визначення об’єму стоку заданої забезпеченості і його внутрішньорічний розподіл.

При проектуванні підпірних ГТС, що акумулюють стік, в першу чергу необхідно розрахувати об’єми його, які можливі для використання в сільськогосподарському використанні. При проектування об’єктів зрошення - це визначення можливостей місцевого стоку для забезпечення проведення проектних режимів зрошення у відповідності до нормативної забезпеченості року (як правило це 75%-ва забезпеченість). Інше питання розрахунку об’ємів стоку, це визначення максимальних його значень для проектування водоскидних споруд.

Нормою річного стоку називають середнє його значення за багаторічний період, який включає декілька (не менше двох) повних циклів коливань водності при незмінних фізико-географічних умовах .

На території України густота пунктів спостереження за стоком річок не дозволяє прямо визначити норму стоку для невеликих, а тим більше для тимчасових водостоків. Тому цю величину для водозбірної площі р. Мокра Сура будемо визначати як для випадку відсутності даних спостережень.

При відсутності гідрометричних спостережень величину норми стоку визначають за картою ізоліній середнього багаторічного стоку.

Коефіцієнт варіації річного стоку Сv приймемо із довідникових карт , а також із даних гідрометричних спостережень Сv =0,8.

Розрахункове значення відношення коефіцієнта асиметрії (Сs) до коефіцієнта варіації (Cv) необхідно приймати, як середнє за даними групи річок з найбільш тривалішими спостереженнями за розглянутою гідрологічною характеристикою в гідрологічно однорідному районі.

Для випадку, що представлений в дипломному проекті, приймаємо це відношення рівне Cs=1,5Cv.

Для вибраного співвідношення (Cs=1,5Cv) вибирається модульний коефіцієнт (Кр%) при визначенні модуля стоку заданої забезпеченості.

% =Kp% *qo, (3.1)

де qo - модуль стоку, знятий з карти ізоліній норми річного стоку.

Об’єм стоку заданої забезпеченості визначаємо за формулою

% =qp% · F · 31,5, (3.2)

де F - площа водозбору, км2.

Крім річних значень стоку, для визначення режиму роботи водосховищ та ставків, необхідно знати і розподіл стоку всередині рокую тобто по сезонам та місяцям. Розподілення в відсотках від річного стоку проводимо з врахуванням пересихання водостоку та водності року з використанням типових схем розподілу стоку.

Для прийнятих значень модуля стоку qo=0,57 л/(с·км2), коефіцієнта варіації Cv=0,80 та Cs=1,5Cv знаходимо значення модульного коефіцієнта річного стоку та зводимо розрахунки модуля та об’єму стоку, що розраховані за формулами (3.1; 3.2), в таблицю 3.1 для найбільш характерних значень забезпеченості року.

Таблиця 3.1 - Значення стоку з водозбору р. Мокра Сура (F=2607 км2)

Таким чином в середньо сухий рік об’єм річного стоку складе 22186 тис. м3 .

За відсутності даних спостережень внутрішньорічний розподіл стоку (в % від річного) (табл. 3.2) визначаємо за типовими схемами для Дніпропетровського гідрологічного, в межах якого знаходиться водозбір р. Мокра Сура.

Визначення максимальної витрати весняної повені.

Максимальний стік весняної повені розраховуємо для випадку відсутності даних спостережень за рекомендаціями СНиП 2.01.14-83 [21].

Таблиця 3.2 - Типовий внутрішньорічний розподіл стоку р. Мокра Сура

Розрахункова максимальна витрата води весняної повені Qр% м3/c, заданої щорічної вірогідності перевищення Р% для рівнинних річок визначають за формулою

% = [K0hp%mdd1d2/(A+A1)n1] A,                                      (3.3)

де К0 - параметр, що характеризує дружність весеняної повені, визначається за даними річок-аналогів;р% - розрахунковий шар сумарного весняного стоку (мм), щорічної вірогідності перевищення Р%. При відсутності даних спостережень приймаємо в залежності від середнього багаторічного шару стоку h0, значення якого визначаємо з карти;

m - коефіцієнт, що враховує нерівність статистичних параметрів шару стоку та максимальних витрат води, приймаємо за рекомендаціями, для 1%-ої забезпеченості m=1, для 5%-ої -m=0,96;

d - коефіцієнт, що враховує вплив водосховищ, ставків та проточних озер. При відсутності таких на водозборі d=1;

d1 - коефіцієнт, що враховує зниження максимальної витрати води в залісених басейнах;

d2 - коефіцієнт, що враховує зниження максимальної витрати води в заболочених басейнах. При відсутності боліт d2=1;

А - площа водозбору річки (водотоках), км2 ;

А1 - додаткова площа водозбору, що враховує зниження редукції, км2, приймаємо за рекомендаціями , приймаємо А1=10 км2;

п1 - показник ступеня редукції, що приймаємо за рекомендаціями .Для XIII району по характеру формування повені приймаємо п1=0,35.

Максимальна витрата води весняної повені Qр% м3/c, розрахована за формулою (3.3) вважається не зовсім точною величиною. Тому всі розрахунки в даному випадку будемо проводити по формулі граничної інтенсивності

=0,28·бm ·ц·F·с·r·л, (3.4)

де Qp - максимальна миттєва витрата (м3/с) ймовірністю перевищення Р%;

,28 - коефіцієнт розмірності;- максимальна інтенсивність водовіддачі (мм/год) 1%-вої ймовірності перевищення;

ц - коефіцієнт редукції модуля максимальної витрати;- площа водозбору, км2;

с - коефіцієнт, що враховує вплив залісеності, заболоченості і неодночасності віддачі стоку з басейну;- коефіцієнт, що враховує вплив системи водосховищ;

л - коефіцієнт ймовірності перевищення максимальних витрат води.

Максимальна витрата Qp відповідає ймовірністю перевищення Р% і залежить від коефіцієнта л; при л=1 формула (3.10) визначає максимальну витрату основної 1%-вої ймовірності перевищення.

Максимальна годинна інтенсивність водовіддачі am для 1%-вої ймовірності перевищення рекомендується приймати в відповідності з вказівками.

Коефіцієнт редукції модуля максимальної витрати ц визначається в залежності від величини ф і відношення

, (3.5)

де ф - тривалість добігання стоку;с - тривалість водовіддачі за добу.

У випадку коли n>1 (ф>tс) коефіцієнт визначається за формулою

, (3.6)

Коли час добігання ф<1 доби, коефіцієнт редукції визначається за формулою

. (3.7)

Тривалість добігання хвилі повені визначається за формулою

, (3.8)

де L - довжина водотоку, км;

х - швидкість добігання, км/добу.

Швидкість добігання хвилі повені в свою чергу визначається

за формулою

х=б·H1/3, (3.9)

де б - коефіцієнт форми русла і шорсткості його дна і стінок;- падіння річки від її витоку до розрахункового створу, а для малих річок (з ф<1 доби) від водорозділу до розрахункового створу, м.

Тривалість водовіддачі від сніготанення (силового притоку) tс визначається за картою ізоліній .

Коефіцієнт, що враховує вплив залісеності, заболоченості і неодночасності сніготанення в окремих ділянках басейну визначається за формулою

. (3.10)

Коефіцієнт обліку зарегульованості (зниження) максимальної витрати водосховищем в басейні визначається за формулою

, (3.11)

де W1 - регулюючий об’єм водосховища;- стік з водозбірної площі f1;- показник степені, що приймається для весняної повені рівним 0,75.

Всі розрахунки наведено в таблиці 3.3.

Враховуючи, що водозбір річки значно зарегульований, ймовірно ці витрати будуть значно менші. Тому необхідно їх уточнити шляхом розрахунку гідрографа максимального стоку та його трансформації.

Визначення максимальної витрати дощового паводку.

Модуль максимальної витрати визначається по карті ізоліній=0,16 м3/(с×км2). Показник редукції визначається по карті ізоліній n=0,7. Перехідний коефіцієнт lр% від ймовірності перевищення 1% до іншої ймовірності; l5% =0,58, l0,5% =1,5.

Таблиця 3.3 - Значення максимальних витрат весняної повені для розрахункового створу на р. Мокра Сура(F=2607 км2)

Максимальну миттєву витрату води річок дощових паводків (Qр%, м3/с), для водозборів проводять по редукційній формулі , яка має вид

, (3.12)

де q200 - модуль максимальної витрати (м3/(с×км2) ймовірністю перевищення 1 %, приведеною до площі 200 км2;- показник ступеню зменшення модуля розрахункової витрати води;

lр% - перехідний коефіцієнт від ймовірності перевищення 1 % до заданої ймовірності;

d1 - коефіцієнт, який враховує зарегульованість максимальної витрати води проточними озерами.

Модуль максимальної витрати визначається по карті ізоліній=0,16 м3/(с×км2). Показник редукції визначається по карті ізоліній n=0,7. Перехідний коефіцієнт lр% від ймовірності перевищення 1% до іншої ймовірності; l5% =0,58, l0,5% =1,5.

Коефіцієнт d1, який враховує зарегульованість максимальної витрати проточними озерами обчислюється за формулою

 (3.13)

де f/оз - середньозважена озерність водозбору;

С - параметр який залежить від середнього шару повені; С=0,1; f/оз=0,5%.

Коефіцієнт d1 який враховує зарегульованість максимальної витрати проточними озерами d1 =1/(1+ 0,175*0)= 1.

Коефіцієнт d2 враховує зниження максимальної витрати за рахунок заболоченості водозбору і визначається за формулою

d2=1- 0,8 lg(1+0,1× fб). (3.14)

Коефіцієнт d1, d2 враховує зниження максимальної витрати за рахунок заболоченості водозбору d2 =1.

Обчислюємо розрахункову витрату%= 0,16 · 0,58 · 1 · 1 · 2607 ·(200/ 2607 ) 0,7 = 40,09 м3/с.%= 0,16 · 1 · 1 · 1 · 2607 ·(200/ 2607 ) 0,7 = 69,12 м3/с.,5%= 0,16 · 1,5 · 1 · 1 · 2607 ·(200/ 2607 ) 0,7 = 103,68 м3/с.

Об’єм дощового паводка 1 % ймовірності перевищення обчислюють по його шару той же забезпеченості, який визначається по карті ізоліній для центра водозбору р. Мокра Сура біля с. Новоалександрівка становить h1%=8 мм. В величину шару стоку, яка знята з карти вводимо поправочний коефіцієнт в залежності від розміру площі водозбору та розрахункової забезпеченості.

Тоді шар стоку дощового паводку 5% = 8 · 0,58 · 0,16 = 0,7424 мм., шар стоку дощового паводку 1%= 8 · 1 · 0,16 = 1,28 мм., 5%= 8 · 1,5 0,16 = 1,93 мм

Об’єм стоку паводка W5%= 0,7424 · 2607 = 1935 тис.м3.

Об’єм стоку паводка W1%= 1,28 · 2607 = 3337 тис.м3.

Об’єм стоку паводка W0,5%= 1,93 · 2607 = 5031 тис.м3.

Розрахунок і трансформація гідрографа стоку весняної повені заданої ймовірності перевищення.

Визначаємо умовну тривалість підйому повені tn, яка залежить від коефіцієнтів несиметричності гідрографа Кs дружності повені Кд,

 (3.15)

 (3.16)

де h п - шар стоку за період підйому повені, мм; h - сумарний шар стоку повені, мм.

Умовна тривалість підйому повені визначається по графіку в залежності від значень Кs і Кд .

Коефіцієнт несиметричності визначається, в залежності від розмірів площі водозбору Кs =0,36.

Максимальна середньодобова витрата 1 % забезпеченості%=315/1,20 = 262 м3/с.

Максимальна середньодобова витрата 5 % забезпеченості%=200,7/1,20 = 166 м3/с.

Тоді модуль середньодобової витрати 1 % ймовірності перевищення буде=262 ·1000/ 2607 = 100,5 л/(с*км2).

Коефіцієнт дружності повені обчислюємо по формулі (3.16):

Коефіцієнт дружності повені складають Кд= 100,5 / 110 = 0,91.

За допомогою графіка при Кs =0,36 і Кд=1,0 визначаємо tп= 10 діб.

За цими даними можна визначити координати розрахункового гідрографа та побудувати його. Проте в нашу задачу входить тільки визначення ймовірного зниження Максимальної витрати за рахунок значного зарегулювання стоку в розрахунковому створі.

За даними кадастрових зйомок та паспортизації водних об’єктів на розглянутому водозборі сягає 70 шт з загальним об’ємом близьким до стоку 50%-вої забезпеченості, тобто 38 млн.м3. При відповідному завчасному регулюванні (спрацюванні) об’ємів напередодні великої повені регулюючий об’єм можливо довести до величини 50-70 млн.м3.

Отже, проведемо розрахунок трансформації весняної повені водосховищем спрощеним способом, що дасть змогу визначити ступінь зниження максимальної витрати.

Максимальну трансформовану витрату весняної повені знаходимо за формулою

. (3.17)

Регулюючу ємність  приймемо середню із прогнозованого значення. Об’єм стоку повені 1%-вої забезпеченості приймемо у відповідності до таблиці 3.3 - 156,4 млн.м3; для 5%-вої забезпеченості - 92,3 млн.м3.

Маємо =262.(1-60/156,5)=162,44 м3/с.

Маємо =166.(1-60/92,3)=58,1 м3/с.

3.4 Конструкція водопропускної споруди

На ділянці регулювання водного режиму ріки передбачається перебудова водопропускної споруди на ПК 125+20[аркуші 1,5]. Існуюча водопропускна споруда представляє собою трубчатий переїзд із трьох ниток залізобетонних труб Ш 1200мм. У період паводка й сильних зливових дощів споруда затоплюється перетворюючись у брід. Створюється підпір і підтоплення прилягаючих орних і присадибних земель.

Для забезпечення нормального пропуску води на переїзді через ріку, передбачається перебудова водопропускної споруди.

Водопропускна споруда запроектована із залізобетонних труб круглого поперечного перерізу ТН 200.50-5п-4кп (Ш 2.0 м, L=5 м), у чотири нитки. Більш інтенсивні витрати проходять по заплаві ріки.

3.5 Конструкція руслових перемичок-перекатів

Для зменшення розмиваючих швидкостей в руслі ріки і акумуляції води в плесах в меженний період, що не дає можливості заростати руслу ріки водяною рослинністю, передбачено 6 руслових перемичок-перекатів. Руслові перемички являють собою земляні переливні греблі які получаються на ділянках, де не розчищається русло ріки.

Це ділянки під існуючими капітальними спорудами: автодорожніми мостами на ПК...ПК 21+50, 76+57, 98+08 магістральним газопроводом на

ПК 118+90, газопроводом на ПК 66+91 і газопроводом на цегельний завод ПК 46+54, де по технічних умовах ТОВ «Новоолександрівський цегельний завод» у зв'язку з безперервним виробництвом заводу неможливо відключити газопровід навіть на короткий строк, щоб перекласти газопровід.

3.6 Конструкція пішохідних містків

Ріка Мокра Сура в районі проектної розчистки проходить по населеному пункту с. Новоолександрівка і біля с. Братське. Для забезпечення зв'язку між двома частинами села і між селами, в місцях організованих переходів через ріку передбачається будівництво пішохідних містків, замість примітивних кладок кустарного виробництва.

Передбачено побудувати 6 пішохідних містків висячого типу довжиною 30 м по ТПР 820-1-060.86, на ПК...ПК 10+32, 34+74, 60+88, 64+64, 88+68, 108+56. Конструктивно пішохідний місток являє собою береговий пролітний блок з дерев’яного настилу шириною 1 м і товщиною дошки 40 мм, зі сталевими пілонами й монолітними фундаментами і якорями.

1. Обґрунтування водоохоронних зон і прибережих захисних смуг

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річки встановлюється водоохоронна зона.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронної зони забороняється:

1. Використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2. Влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3. Скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, зниження, кар'єри та ін.), а також у струмки.

До складу водоохоронної зони входить прибережна захисна смуга, заплавні тераси, брівки і схили корінних берегів, а також балки і яри, що безпосередньо впадають у річкову долину.

Ріка Мокра Сура має площу водозбору 2830 км2. Виходячи з цього ріка віднесена до категорії середніх рік, тому ширина прибережної захисної смуги, відповідно «Водному кодексу України», становить 50 м від урізу води (в межах водоохоронної зони) по обох берегах ріки.

Проектом передбачена посадка в ПЗС захисних лісонасаджень шириною 10 м на ділянці розчистки русла, загальною довжиною 15,3 км, із посадкою дерев основної породи - вільха, допоміжної породи - верби (чагарникової форми) і чагарнику - шипшини.

У межах населеного пункту прибережна смуга встановлюється з урахуванням конкретних сформованих умов планування і забудови. У межах прилягаючих до рік присадибних земель громадян прибережна смуга може бути звужена за умови використання земельної ділянки з метою, що виключає шкідливий вплив на водний об'єкт.

У межах прибережної смуги забороняється:

розорювання земель (крім підготування ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво й городництво;

збереження і застосування пестицидів і добрив;

устрій літніх таборів для худоби;

·   будівництво будь-яких споруджень (крім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів;

·   миття й обслуговування транспортних засобів і техніки;

- устрій звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, цвинтарів, скотомогильників, полів фільтрації та інше.

На земельних ділянках дна ріки можуть провадитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруджень, укладкою кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові і геологорозвідувальні роботи.

Об’єктів, розташування яких на території водоохоронної зони не відповідає вимогам Водного і Земельного кодексів України, і які пропонуються винесенню з території прибережної захисної смуги - немає.

Місця і порядок проведення позначених робіт визначаються відповідними проектами, що погоджуються з органами місцевого самоврядування і з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і геології.

Підтримка водоохоронних зон і прибережних смуг у належному стані і дотримання режиму використання їхньої території покладається на керівників організацій і підприємств, а також на громадян, у використанні яких знаходяться земельні угіддя, розташовані в межах водоохоронних зон і смуг.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних смуг та їх експлуатацію, а також за дотриманням режиму використання покладений на виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів і державні органи охорони навколишнього природного середовища. Компетенція міських і сільських рад визначена Водним кодексом України.

Стаття 10. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах рад народних депутатів у галузі регулювання водних відносин

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад народних депутатів у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

встановлення правил загального користування водними об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

організація інформування населення про стан водних об’єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Облаштування захисних прибережних смуг необхідно виконувати при розчищенні наступної ділянки ріки, тому що досвід розчищення річок показує, що тільки через два-три роки закінчиться формування берегів і трав'яного покриву на вийнятих ґрунтах, відновиться меліоративний стан ґрунтів, покращиться їх водоповітряний і сольовий режим. Це дозволить виконати посадку лісонасаджень, забезпечити їхнє вирощування й подальший ріст.

Весь комплекс заходів варто розглядати як природоохоронний.

5. Організація виробництва робіт з розчистки русла

Проектований об'єкт розташований у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що в 12 км від м. Дніпропетровська.

У районі будівництва добре розвинута дорожня мережа. Біля с. Новоолександрівка проходить міжобласна дорога Дніпропетровськ-Запоріжжя. Є розгалужена мережа автодоріг місцевого значення із твердим покриттям.

Промисловість, що забезпечує будівництво матеріалами, зосереджена в містах Дніпропетровську, Павлограді, Новомосковську та інш.

Докладний перелік проектованих споруд приведений у технічній частині проекту.

Вибір типу землерийних машин і механізмів прийнятий виходячи з обсягів земляних робіт, оптимальних схем проведення робіт, і технічної можливості застосування відповідних механізмів на даній ділянці розчищення. Наявність великої кількості повітряних ліній електропередач, у тому числі ВЛ-35 кВ із мінімальним провисом проводів 5.5 м, автодорожніх мостів, не дозволяє використовувати для розчищення земснаряд. Тому розчищення русла прийнято виконувати екскаваторами драглайн на сланях.

Нормативна тривалість будівництва визначена у відповідності зі СНиП 1.04.03-85* р.4, п.18 стор.51 і складає 15 місяців, у тому числі підготовчий період 2 місяці (див. розрахунок).

Під час виконання будівельно-монтажних робіт необхідно строго додержуватись вимог СНиП 3.02.01.-87, СНиП 3.07.03-85 і СНиП III-4-80*, а також правила пожежної безпеки під час виконання БМР ППБ 05-86.

Всі земляні роботи механізовані. Основні землерийні механізми прийняті в проекті для розчистки русла р. Мокра Сура: екскаватор драглайн ємністю ковша 0.8 м3 , екскаватор ЕО-2621 ємністю ковша 0.25 м3, бульдозер на тракторі Т-100.

Розчищення виконується двома заходами. Першим - екскаватор розробляє приблизно половину об'єму розчистки у відвал. Другим заходом виконується доробка об'єму й формування укосу. Після часткової просушки ґрунту у відвалах виконується розкидання близько 60% об'єму по прилягаючій території шаром до 0.5 м. Після остаточної просушки вийнятого ґрунту виконується планування всієї прибережної смуги бульдозером.

Таблиця 5.1.-Розрахунок тривалості будівництва

Підрядчик по будівництву об'єкту визначається тендером.

Монтаж збірних залізобетонних і сталевих конструкцій гідротехнічних споруд і зворотне засипання пазух застінного простору виконувати відповідно до вимог СНиП 3.07. 01-85, III-15-76* і III-16-80, СНиП III-18-75*, СНиП III-4-80*.

Зворотне засипання котлованів під споруди ведеться екскаватором із грейферним ковшем 0, 65-0,8 м3 і бульдозером на тракторі потужністю 100 к.с., з ущільненням ґрунту.

Товарний бетон рекомендується приготовляти й поставляти пересувними бетонозмішувачами типу СБ-91 на автомобілі КРАЗ або КАМАЗ і автосамосвалами із БРУ м. Новомосковска. Збірні залізобетонні конструкції будуть поставлятися з Новомосковського, Самаровського заводів залізобетонних виробів.

Проектні споруди, як об'єкт будівництва в цілому , не мають складної і не освоєної технології і відносяться до нескладних об'єктів.

Технологія проведення робіт по будівництву пішохідних мостиків

Проектом передбачено виготовлення металевих конструкцій пілонів, анкерів, підвісок арматурних сіток і дерев'яних конструкцій пролітних блоків у майстернях або на полігонах.

На будівельному майданчику виконуються роботи з розробки котлованів бетонуванню якорів і фундаментів і монтажні роботи пілонів і пролітних будов.

Послідовність виконання будівельно-монтажних робіт:

1. Розбивка осей споруди на місцевості;

2. Розробка котлованів якорів і фундаментів екскаватором, і доробка вручну;

3. Установка опалубки, арматурних сіток, анкерних болтів і бетонування якорів і фундаментів;

4. Після затвердіння бетону приєднуються анкерні тяги й засипаються котловани, трамбуючи з доведенням щільності ґрунту до 1.65 т/м3;

5. Монтаж автокраном металевих конструкцій пілонів, строго дотримуючись вертикальності стійок.

. Натяжка несучих канатів: - канати розгортаються на березі. Один кінець закріплюється за допомогою затискачів за попередньо встановлені відтяжки, визначається середина каната від якої в обидва боки відкладається половина розрахункової довжини (для ПМВ- 30-1 розрахункова довжина між пілонами дорівнює 36.48 м) каната між пілонами, до іншого кінця несучого каната прив’язується допоміжний канат, перекидається через ролики пілона й перевозиться на інший берег. За допомогою лебідки або бульдозера несучий канат перетягається через ролики опор з розрахунку, щоб відмітки на канатах перебували над роликами пілонів, і закріплюється за відтяжку.

7.   На несучі канати встановлюється монтажна колиска, з якої проводять приєднання підвісок і монтаж дерев'яних несучих балок пролітної будови.

8.   Монтаж вітрових канатів проводиться одночасно з монтажем поруччя й настилу з дощок. Один кінець каната за допомогою затискачів закріплюється за попередньо встановлену відтяжку вітрового каната, а інший кінець, просмикуючи через вушка підвісок, перевозиться на інший берег і також закріплюється за відтяжку.

9. За допомогою гайок на анкерних тягах несучих і вітрових канатів виконується остаточна натяжка канатів.

. Виконується фарбування металевих і дерев'яних конструкцій.

Будівельно-монтажні роботи повинні проводитися строго дотримуючи вимоги правил виконання робіт і згідно:

1.       СНиП III-8-76 «Земляные сооружения».

2. СНиП III-43-75 «Мосты и трубы».

. СНиП III-4-80* «Техника безопасности в строительстве».

5.1 Розрахунок об’ємів земляних робіт

Розрахунок земляних робіт ведемо за формулою

Де F,F- площа суміжних перерізів;

5.2 Розрахунок і об’ємів будівельно-монтажних робіт

Таблиця 5.3-Відомість об'ємів робіт по будівництву зрошувальної мережі

5.3 Розрахунок складу комплексної бригади будівельників

Комплексна бригада складається з спеціалізованих ланок робочих різних професій, що виконують комплекс взаємозалежних робіт. У таких бригадах практикуються суміщення професій, тобто виконання одним робочим двох-трьох видів робіт, що скорочує простої протягом зміни і терміни виконання розчищення русла ріки.

Для визначення складу комплексної бригади спочатку складається калькуляція трудових витрат (табл. 5.4) по усіх видах робіт, що виконують при розчищенні русла ріки, виходячи з розрахованих їх об’ємів (табл. 5.3) і норм витрат праці на одиницю об’єму, які наведені в ЕніР [3,4].

Таблиця 5.4-Калькуляція трудових витрат на розчищення русла ріки

Таблиця заповнюється у такій послідовності. У графу 1 вказують усі види будівельних робіт у технологічній послідовності їх виконання. У графи 3,4 заносять обчислені об’єми робіт в одиницях вимірювання, які прийняті в ЕніР. Дані для граф 5...7 приймають по ЕніР на відповідні види робіт. Трудовитрати Q (люд-дн.) на виконання відповідних видів будівельних робіт (графа 8) визначають за формулою

, (5.3)

де V- об’єм роботи по проекту, м3;

Нч- норма часу на виконання одиниці об’єму роботи;

- одиниця об’єму роботи по ЕНиР;

,2- тривалість зміни у годинах.

Для розрахунку складу комплексної бригади будівельників (табл. 5.5) будівельні процеси групують в об’єднані при можливості їх виконання одним видом машин або робітниками одного фаху, наприклад: бульдозерні, екскаваторні, монтажні і ін. При виконанні робіт враховують підвищення продуктивності праці: на 10...15% - для механізованих, на 5...8% - для ручних робіт. Таблиця 5.5 заповнюється у такому порядку. У графу 1 записують процеси, що можуть виконуватися одним видом машин або робітниками одного фаху, наприклад, «Екскаваторні роботи».

У графу 2 «Трудовитрати по нормі» записують суму трудовитрат по роботах, що виконуються одним типом машин або робітниками одного фаху.

Прийняті трудовитрати (графа 3) визначають множенням показників графи 2 на коефіцієнт, що враховує ріст продуктивності праці: для механізованих робіт - 0,85...0,9, для ручних - 0,92...0,95. Прийнятий коефіцієнт у процентному виражені записують в графу 4.

Склад ланки (графи 5,6) приймають з табл. 5.4 (графи 5,6). Тривалість виконання робіт Т (гр.7) визначають за формулою

6. Оцінка впливу заходів з розчищення русла на навколишнє природне середовище

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня

р. №1147 ’’Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів”, ст.12 “Заходи що до відновлення й підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок” даний проект відноситься до розряду природоохоронних.

Весь комплекс проектованих заходів, на ділянці регулювання водного режиму довжиною 12,52 км., спрямований на поліпшення екологічного стану русла ріки Мокра Сура, а також гідрогеологічних і ґрунтово-меліоративних умов. При виконанні намічуваних заходів негативного впливу на стан навколишнього середовища й проживання населення не буде.

Під час будівництва будуть тимчасові незручності населенню, всі порушені й тимчасово перенесені споруди й комунікації відновлюються.

При розчищенні ріки постійне й тимчасове розміщення відвалів ґрунту в зниженнях місцевості приведе до деградації, а місцями до знищення природної рослинності. Після закінчення розчищення ріки, будівництва водопропускної споруди необхідна посадка дерев і чагарнику, посів трав, після чого природна рослинність поступово відновиться.

Виконання будівельно-монтажних і спеціальних робіт повинне виконуватись без негативного впливу на навколишнє природне середовище.

При експлуатації будівельних машин і механізмів забороняється:

злив відпрацьованих масел і пального на землю, відпрацьовані масла повинні збиратися в спеціальний посуд і відправлятися на регенерацію;

мийка машин і механізмів у місцях, у яких стічні води можуть потрапити в ріку. Для мийки повинні бути обладнані спеціальні площадки.

По закінченню будівельних робіт повинні бути виконані планувальні роботи в місцях стоянки й ремонту машин і механізмів, а також на всіх інших ділянках, де були допущені порушення поверхні землі в процесі будівництва.

У цілому земляні роботи виконується відповідно до законодавчих природоохоронних актів:

Закон про охорону природи України;

Постанови Уряду «Про посилення охорони природи й використання природних ресурсів»; «Про подальші заходи щодо посилення охорони природи»; «Про рекультивацію земель, збереженні й раціональному використанні родючого шару ґрунту» і ін.

За порушення положень по охороні природи передбачається матеріальна, адміністративна й кримінальна відповідальність.

6.1 Оцінка впливу на поверхневі води

Основним водним об’єктом, на який здійснює вплив планова діяльність, є р. Мокра Сура.

Ріка Мокра Сура в нижній течії на 8,0 км підтоплена Дніпровським водосховищем, уклон відсутній. Вище уклон збільшується до 1,06 %. Живлення р. Мокра Сура і її приток у витоках переважно снігове і дощове, джерельне живлення підтримує слабкий водотік в періоди літньо-осінньо-зимової межені, має значення також зарегулювання стоку в ставках вище по течії. Для водного режиму характерна весняна повінь і літньо-осінньо-зимова межень, яка переривається короткими зливовими паводками.

Проектна діяльність здійснює вплив на поверхневі води р. Мокра Сура. В результаті розчистки дна збільшаться мінімальні глибини води. Об’єм виїмки ґрунтів складе 542,590 тис.м3, відповідно на стільки збільшиться корисний об’єм русла.

Таким чином вплив на гідрологічний режим (глибини води і швидкості течії) р. Мокра Сура безпосередньо на ділянках розчистки незначний - збільшення середніх глибин на 1-4 %, і відповідне зменшення швидкостей течії.

Масштаб впливу - ділянка загальною довжиною 11,84 км,

Інтенсивність впливу - збільшення середніх глибин в руслі і відповідне зменшення швидкостей течії;

Динамічність впливу - рівномірна за період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - постійна на весь період після розчистки.

6.2 Оцінка впливу на підземні води

Розчистка русла річки Мокра Сура проводиться з метою зниження рівня ґрунтових вод прилеглих територій в даному випадку с. Новоалександрівка.

Завдяки тому, що поглиблюється і поширюється русло збільшується пропускна здатність річки, а також що ще більш важливе під час повені с. Новоалексадрівка буде більш захищене від підтоплення.

6.3 Оцінка впливу на геологічне середовище

Заплавна частина ріки складена сучасними алювіальними й алювіально-делювіальними відкладеннями, на окремих ділянках при переході інженерних споруд перекритими техногенними насипними ґрунтами.

Сучасні алювіальні відкладення представлені мулом, суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі. Містяться залишки напіврозкладених або зовсім розкладених рослин. По консистенції суглинки від м’якопластичних до тугопластичних - по берегах ріки, до м’ягко-текучепластичних - у заплаві.

Русло ріки на всьому протязі замулене, майже на 40-60 % заросло водно-болотяною рослинністю. Плес практично не зберігся.

Потужність мулу складає від 0,2 до 3,0 м, в середньому 2,5 м.

Проектом передбачена виїмка донних мулистих відкладень об’ємом - 542,590 тис.м3 на середню глибину 2,5 м. На ділянці розчистки влаштовуються плеси та перекати з метою відновлення природнього профіля ріки.

Межами зон впливу на геологічне середовище є русло ріки Мокра Сура загальною довжиною 12,52 км.

Масштаб впливу - межами зон впливу на геологічне середовище є русло ріки Мокра Сура загальною довжиною 12,52 км.

Інтенсивність впливу - виїмка ґрунтів об’ємом 42 тис.м3/міс. на максимальну глибину 3,0 м (в середньому 2,5 м);

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - постійна на весь період після розчистки.

6.4 Оцінка впливу на ґрунти та рослинний світ

При розчищенні русла р. Мокра Сура варто очікувати деякого зниження рівня ґрунтових вод, що позначиться надалі на зміні ґрунтового покриву заплави.

У першу чергу лучно-болотні й болотні ґрунти перейдуть у лугові, тобто на порядок вище, відповідні зміни відбудуться й з луговими ґрунтами. Однак рівень ґрунтових вод понизиться не настільки, щоб виключити ці ґрунти з порядку гідроморфних , ґрунтові води й надалі будуть впливати на ґрунтовий покрив.

У цей час ґрунти випробовують вплив мінералізованих ґрунтових вод, що позначається на засоленні ґрунтового профілю. При зниженні рівня ґрунтових вод, поступово значна кількість солей перейде із ґрунту в ґрунтові води при природному промивному режимі ґрунтів. У першу чергу будуть вимиватися легкорозчинні з'єднання типу хлоридів, у меншому ступені - сульфати. Однак у сильнозасушливі роки можливе підвищення концентрації солей у верхньому метровому шарі ґрунту за рахунок підтягування по капілярам до поверхні.

Однак при природному промивному режимі засолених ґрунтів виникає небезпека осолонцювання ґрунтового профілю, що викликається підвищеним вмістом солей натрію в ґрунтовому розчині. Небезпека осолонцювання тим вище, чим більше знизиться рівень ґрунтових вод. У випадку якщо рівень ґрунтових, вод нижче 1,5 м, на заселених ґрунтах виникає, небезпека осередкового осолонцювання ґрунтів, а надалі, і більш широкого поширення осолонцювання.

Цей негативний ефект усувається шляхом профілактичного гіпсування ґрунтів, яким знижується дія іонів натрію на колоїдний комплекс ґрунту. При рівні ґрунтових вод 1,5 м і вище така можливість виключається внаслідок установлення рівноваги між сольовими розчинами ґрунту й ґрунтових вод, у цьому випадку буде спостерігатися тільки засолення ґрунтового профілю.

Крім негативної дії засолення й осолонцювання на осушуваних ґрунтах заплави, особливо в замкнутих зниженнях виникає небезпека заболочування й, як наслідок, прояв негативних явищ: оглеєння ґрунтового профілю, збагачення закисними формами заліза, нагромадження сірководню.

На добре спланованих й дренованих ділянках можливість прояву негативних форм заболочування зводиться до мінімуму.

При використанні донних відкладень для землевання малородючих земель варто враховувати, що землевання повинне проводитися на добре спланованих ділянках, і на ґрунтах з хорошою водопроникністю й дренованостю. У противному випадку виникає небезпека злежування й утворення кірки, а в замкнутих зниженнях - заболочування території.

Крім того, слабкий ступінь засолення мулу збагачення закисними з'єднаннями може викликати гноблення, і загибель рослин, тому перед нанесенням мулу на ділянки землевання необхідно витримати його в добре аеріруємих умовах.

Після нанесення мулу на ділянки землевання обов'язковою умовою є використання цих ділянок у меліоративному стані під шаром багаторічних трав протягом 3-4 років. Цим досягається поліпшення агрономічних властивостей штучно створеного родючого шару ґрунту, стабілізація водно-повітряного й сольового режимів, створюються сприятливі умови для розвитку мікрофлори знову створеного ґрунту.

Таким чином ґрунти заплави мають значну потенційну родючість, однак, внаслідок замулення русла й неглибокого залягання рівня слабомінералізованих ґрунтових вод, на заплавній частині прогресують деградаційні процеси: осолонцювання й засолення ґрунтового профілю, оглеєння, різке погіршення водно-повітряного режиму й фізичних властивостей ґрунтів.

Масштаб впливу - обмежується розмірами ділянки розрівнювання, площею108,5 га;

Інтенсивність впливу - виїмка ґрунтів з розрівнюванням об’ємом 42 тис.м3/міс;

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - короткочасна на період розчистки.

Рослинний світ. Проектом передбачається розчистка русла від мулових осадів, з розширенням русла до 20 м. Мулові грунти розробляються у відвал а потім розрівнюються по прибережній частині заплави. В заплаві розповсюджена мезофільно-лучна, гігрофільно-лучна рослинність з домінуванням бур’янистих видів. Мезофільно-лучна рослинність в основному представлена угрупованнями злаків, серед яких домінують пирій повзучий, зрідка костриця лучна, а також різнотрав’я: морква дика, амброзія полинолиста, лопух великий, полин звичайний. В їх складі кульбаба лікарська, щавель кінський, нетреба звичайна, пижмо звичайне та ін.

Гігрофільно-лучна (лучно-болотна) рослинність зустрічається фрагментами трохи вище урізу води і представлена угрупованнями мітлиці повзучої, бульбокомишу морського з такими гігрофільними видами: вовконіг європейський, щавель кучерявий, жовтець отруйний, жовтець повзучий, алтей лікарський, перстач гусячий та інші.

Розчистка русла впливає і на водяну рослинність. На ділянці розчистки водяна рослинність представлена окремими фрагментами. З угруповань занурених рослин - куширу зануреного.

З повітряно-водяних рослин: рогозу широколистого, частухи подорожникової.

Проектом передбачені роботи по розчистці з метою зменшення площі суцільного заростання їх співтовариствами рогозу широколистого, збільшення площі водного дзеркала, збільшення протяжності меж відкритої води. Роботи будуть виконуватись суворо в межах існуючої акваторії.

Масштаб впливу - обмежується розмірами ділянки розчистки загальною довжиною 11,84 км, і розрівнювання площею 108,5 га;

Інтенсивність впливу - тимчасова втрата кормових угідь за рахунок знищення донної фауни на ділянках розчистки на площі 24 га;

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - короткочасна на період розчистки. Поступове відновлення рослинного покриву відбудеться через 3 роки.

6.5 Природоохоронні зони і прибережні захисні смуги

У районі розчищення ріки Мокра Сура проживає в основному населення сіл Новоолександрівка й Братське, зайняте сільськогосподарським виробництвом на присадибних ділянках. Прибережна частина села знаходиться в підтопленому стані через високий рівень стояння ґрунтових вод і періодично страждає від затоплення в періоди проходження весняних

повеней і після тривалих зливових опадів. Основною причиною підтоплення є високі рівні води у річці, які виникають через замуленість русла.

Всі передбачені проектом заходи призначені для поліпшення умов проживання місцевих жителів, покращення екологічної, санітарно-епідеміологічної обстановки. При виконанні намічуваних заходів негативного впливу на стан соціальних умов місцевого населення не буде, навпроти, будуть поліпшені умови проживання:

. Покращаться умови проходження паводків і повені по р. Мокра Сура й зменшиться ймовірність затоплення й підтоплення прилягаючих земель.

. Прибережна територія площею 108,5 га буде осушена зі зниженням рівнів ґрунтових вод на 0,5-1,0 м.

. Уздовж розчищеного русла р. Мокра Сура будуть ліквідовані озера-болота, що створюють антисанітарні умови, і відновиться живий потік води.

. Ліквідуються прогресуючі монотипні заростання мілководних ділянок угрупуваннями повітряно-водної рослинності за рахунок розчистки, буде створено більш різноманітні умови існування водної рослинності з різними глибинами, мілководдями, різними швидкостями течії води.

Під час будівництва будуть створені тимчасові незручності населенню.

Всі порушені або тимчасово перенесені споруди й комунікації відновлюються.

Масштаб впливу на соціальне середовище - прибережна територія с. Новоолександрівка і с. Братське.

Динаміка впливу - постійно.

Тривалість впливу - на весь період експлуатації.

6.6 Комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та його безпеки при будівництві греблі і створення ставка

Вплив на поверхневі води р. Мокра Сура полягає в поліпшенні пропусків паводків і повені по ріці і її проточності, що не зробить практично впливу на стан водного середовища ріки.

У проекті передбачаються наступні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища і її безпеки.

Водозахисні заходи.

. У процесі експлуатації об'єкта необхідний постійний контроль за рівенним режимом грунтових вод і його хімічного складу в різноманітних місцях.

. Забороняється миття машин і механізмів у місцях, у яких стічні води можуть потрапити у відвідну мережу. Для миття машин обладнуються спеціальні майданчики.

3. Забороняється злив відпрацьованих ГЗМ на землю. Відпрацьовані масла зливаються в спеціальний посуд і відправляються на регенерацію.

. По завершенню будівельних робіт виконуються планувальні роботи в місці стоянки і ремонту машин, а також на усіх робочих площадках, де були допущені порушення поверхні землі в ході будівництва.

Проектна діяльність не робить впливу на повітряне середовище, оскільки викид шкідливих речовин в атмосферне повітря відбувається тільки в період будівництва. У процесі ж експлуатації об'єкта джерела впливу на повітряне середовище відсутні.

Грунтозахисні заходи:

1.Передбачається раціональне розміщення відвалів грунту.

.Забороняється злив відпрацьованих ГЗМ на землю.

. Для лугових грунтів - зниження рівня ґрунтових вод, щілювання, посів багаторічних трав, профілактичне внесення гіпсу в дозі 2-3 ц/га, посадка водоохоронних лісосмуг із солевитривалих порід дерев.

4. На зачагарникованих і кочкуватих ділянках передбачено ретельне планування поверхні. При проведенні агротехнічних заходів обов'язкова оранка без оберту шару, щілювання, посів багаторічних трав.

5. По завершенню будівельних робіт виконуються планувальні роботи в місці стоянки машин, а також на усіх робочих площадках, де були допущені порушення поверхні землі в ході будівництва.

Проектна діяльність не робить впливу на повітряне середовище, оскільки викид шкідливих речовин в атмосферне повітря відбувається тільки в період будівництва. У процесі ж експлуатації об'єкта джерела впливу на повітряне середовище відсутні.

Весь комплекс запроектованих заходів спрямований на поліпшення соціальної та екологічної обстановки в прибережній зоні ріки Мокра Сура, на території Новоолександрівської сільської ради.

7.      
Основні положення по техніці безпеки

.1 Види відповідальності за порушення охорони праці

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону праці»[14] за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів Державного нагляду за охороною праці й представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної адміністративної матеріальної кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень» передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю (КЗПП) [25] встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників мас орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника.

Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Закону України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність вінчає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП [25] зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов’язків, у тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці.

Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитки у зв’язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім’ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян.

Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.

7.2 Основні шкідливості при виконанні основних видів робіт

Одним із найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б виключали можливість дії на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 (КЗПП) [25], власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність - здатність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження.

Безпека праці - стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці - стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує граничнодопустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу - здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування - здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у певних умовах протягом встановленого часу.

Умови праці поділяються на 4 класи:

клас - оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров'я працівників працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;

клас - допустимі умови праці, за яких параметри факторів виробничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

клас - шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи та можуть мати негативний вплив на організм працівників; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі працівників);

клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань, отруєнь, загрозу для життя.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники - це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники - це дія на людину їдких, токсичних та подразнювальних речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:

за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнювальні, канцерогенні, мутагенні);

за способом проникнення до організму людини (через органи дихання, через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники - це біологічні об'єкти, вплив яких на працівників призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники - це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та організаційних рішень. Це вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працівників. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працівників від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничому травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки - це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, автоматизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці, основними вимогами до устаткування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність та зручність під час експлуатації. При проектуванні машин і механізмів обов'язково повинні враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб вилучити можливість доступу до них працівників. Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працівників від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо- і вибухонебезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати звуко поглинальні матеріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпечному для працівників місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.

При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їх зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утримуватися у справному стані й використовуватися лише за призначенням. Крім того, необхідно усунути можливість випадкового дотику працівників до устаткування, що має температуру понад 45° С. Якщо цього зробити неможливо, поверхня устаткування повинна мати теплоізоляцію або огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщеннями працівника на висоті, повинне мати безпечні й зручні за конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини. Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються поручнями.

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками.

Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю представників органів державного нагляду за охороною праці.

До перелік робіт підвищеної небезпеки.

Існують роботи підвищеної небезпеки, для виконання яких необхідне щорічне спеціальне навчання і перевірка знань працівників з питань охорони праці.

Перелік таких робіт затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Перелік складено відповідно до Закону України «Про охорону праці». Він чинний на всіх підприємствах незалежно від форм власності та видів діяльності.

До Переліку ввійшли електрозварювальні, підземні на шахтах та рудниках, верхолазні та на висоті, такелажні та стропальні роботи, роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, з охорони колективної і приватної власності, всі види робіт з радіоактивними речовинами тощо. Усього до переліку занесено понад 150 видів робіт.

Усі ці роботи мають виконувати професійно навчені особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони праці й мають задовільний результат.

На підприємстві перелік робіт підвищеної небезпеки уточнюється і доповнюється з урахуванням специфіки виробництва, місцевих умов, а також згідно з діючими галузевими правилами.

Існують також роботи, які потребують при їх виконанні особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском.

До таких робіт в основному відносяться:

роботи, що виконують всередині колодязів, тунелів, траншей, димоходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, шахт, а також у зачинених камерах, котлах та інших посудинах;

ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, роботи на кисневих станціях, на газорозподільних пунктах;

монтаж, демонтаж та ремонт вантажопідіймальних кранів, вантажних та пасажирських ліфтів;

чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів;

отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненим газом, посудин із лугами та кислотами;

земляні роботи у зоні розташування енергетичних комунікацій;

знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.

Виконання перелічених робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду не дозволяється. Видавати наряд мають право керівник підприємства, головний інженер, заступники керівника підприємства. Особа, яка видає наряд, несе відповідальність за необхідність і можливість виконання робіт підвищеної небезпеки, повноту вказаних у наряді заходів безпеки, достатню кваліфікації особи, призначеної відповідальним робіт, та за достатність кваліфікації робітників, які залучаються до роботи. Відповідальний за виконання робіт несе відповідальність за керівництво роботами, проведення цільового інструктажу з охорони праці, додержання працюючими вимог з охорони праці та заходів, передбачених нарядом. Він повинен весь час бути на місці виконання робіт та здійснювати керівництво цими роботами. Особа, яка здійснює допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, несе відповідальність за своєчасне відключення енергоносіїв на дільниці виконання робіт та надання роз'яснень відповідальному виконавцеві робіт про те, яке обладнання, комунікації та інші пристрої перебувають під напругою, мають високу температуру, тиск тощо.

Наряд видається на одного відповідального виконавця робіт і на одну бригаду. Після закінчення роботи наряд закривається і повертається особі, яка його видала. Примірник закритого наряду зберігається на підприємстві протягом року.

Шкідливі та небезпечні умови праці часто призводять до підвищеної втоми виконавців, що обов'язково треба врахувати при нормуванні робіт. Тому в низці випадків зменшують тривалість зміни, регулюють перерви, збільшують кількість днів відпустки, запроваджують спеціальне харчування. Вплив зовнішніх умов компенсують спеціальними одягом і взуттям. Для відпочинку відводять спеціальні місця, які обладнують відповідно до вимог санітарних норм.

.3 Вимоги охорони праці в проектуванні та документації ППР і ПОС

Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці.

Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, технелогічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці.

(Стаття 154 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

. Коментована стаття та ст. 24 Закону України «Про охорону праці» встановлюють положення про дотримання вимог з охорони праці як при проектуванні виробничих об'єктів, розробленні нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, так і при введенні в дію після будівництва або реконструкції виробничих будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів.

. Законодавство України передбачає обов'язковість проведення експертизи проектної документації з питань охорони праці щодо всіх проектів на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва незалежно від форми власності та джерел фінансування.

Під час проведення експертизи здійснюється оцінка відповідності проектних рішень з питань охорони праці сучасному технічному рівню, досягненням науки і техніки, оцінюється створення системи безпечних і нешкідливих умов праці, забезпечення заходами захисту від нещасних випадків, виробничих аварій, небезпечних екологічних, гідрогеологічних, сейсмічних процесів, перевіряється наявність дозволів на виготовлення засобів виробництва та застосування нових технологій, що передбачені у проекті, а також сертифікатів, які засвідчують безпеку їх використання.

. Проведення експертизи проектної документації на її відпвідність вимогам з охорони праці регулюється положенням про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 23 червня 1994 р.

. Для проведення експертизи проектної документації у складі територіальних управлінь Державного департаменту по нагляду за охороною праці створено експертно-технічні центри.

Експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці виконують експертизу на відповідність нормативним актам про охорону праці:

проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення машин, устаткування та інших засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, нових технологій;

проектів будівництва гірничодобувних і переробних підприємств - щодо відповідності вимогам з охорони праці та охорони надр;

проектів заходів щодо охорони будівель та споруд від шкідливого впливу гірничихробіт;

проектів гірничих відводів, планів розвитку гірничих робіт і проектів розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, матеріалів на списання запасів корисних копалин, проектів на ліквідацію гірничодобувних підприємств, нафтових та газових свердловин;

обладнання (устаткування), нормативний строк служби якого закінчився, а також відновленого після аварії, реконструкції - на його придатність до подальшого використання;

інші види експертиз, передбачені чинним законодавством.

. Експертизу проектної документації з питань охорони праці органи Держнаглядохоронпраці проводять з урахуванням висновків органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України, Держатомнагляду (на підконтрольних підприємствах), Мінекобезпеки України.

При отриманні негативного експертного висновку по проекту власник повинен усунути зауваження щодо порушення нормативних актів про охорону праці і повторно подати проектну документацію на розгляд. У разі незгоди з експертним висновком власник або уповноважений ним орган може оскаржити його в місячний строк до Держнаглядохоронпраці.

7.4 Сигналізація приміщення , автоматичні засоби пожежогасіння

Згідно п. 1.1.2 ДБН В.2.5-13-98, «автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово»[24]. Сигнали від пожежних сповіщувачів, як вже говорилося, повинні поступати на приймально-контрольний прилад. Згідно п. 1.1.7 ДБН В.2.5-13-98, «За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів установок пожежогасінні і пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого спостереження пожежної охорони». Як правило, наявність цієї самої «технічної можливості» визначається органами госпожнадзора. Насправді таку можливість можна забезпечити практично завжди. В більшості випадків сигнали від приймально-контрольних приладів передаються на пульт централізованого спостереження пожежної охорони по дротах телефонної мережі, але останніми роками з'явилися пульти централізованого спостереження, що дозволяють приймати сигнали тривоги від об'єктів, що охороняються, по радіоканалу. Наскільки нам відомо, пульти централізованого спостереження вже створені приблизно в 50 містах України.

Згідно п. 1.6.1 ДБН В.2.5-13-98, «Тип і кількість автоматичних пожежних сповіщувачів, що встановлюються в приміщеннях, що захищаються, визначається необхідністю виявлення загоряння за всією контрольованою площею приміщення, пожежонебезпечних зон»[24]. При необхідності в системах пожежної сигналізації належить передбачати «елементи на виходах пристроїв пожежної сигналізації для видачі команд в схеми управління автоматичної установки пожежогасінні, вентиляції, кондиціонування, систем димовидалення і сповіщення, технологічного і електротехнічного устаткування об'єкту». Імпульс на управління автоматичними установками пожежогасіння, димовидалення і сповіщення про пожежу повинні формуватися при спрацьовуванні не менше двох автоматичних пожежних сповіщувачів в одному контрольованому приміщенні. Управління всіма іншими з тільки що перерахованих видів устаткування допускається здійснювати при спрацьовуванні одного сповіщувача. У тих випадках, коли система пожежної сигналізації повинна виконувати функції управління установками пожежогасінні, димовидалення або сповіщення про пожежу, «кожну точку поверхні, належному захисту, необхідно контролювати не менше чим двома автоматичними пожежними сповіщувачами». Крім того, в одному приміщенні належить встановлювати не «менше два безадресних або один адресний пожежний сповіщувач».

Згідно цитованим нормам, типа автоматичного пожежного сповіщувача належить вибирати залежно від призначення приміщень, що захищаються, характеру горючих матеріалів і первинних ознак пожежі, керуючись додатком До цього документа. Окрім цього, при виборі типа і виконання пожежних сповіщувачів потрібно враховувати умови експлуатації. У застосуванні також сказано, що «при виборі димових сповіщувачів не рекомендується використовувати радіоізотопні сповіщувачі в приміщеннях з довгостроковим перебуванням людей (лікарні, санаторії і інші оздоровчі заклади), житлових приміщеннях готелів і гуртожитків». Використання таких датчиків в житлових будівлях і дитячих установах також не допускається.

До Засобів пожежогасіння відносять:

Спринклерні установки призначені для автоматичної подачі води або повітряно-механічної піни при гасінні пожежі всередині будинку. Вони бувають водяними, застосовуваними в опалювальних приміщеннях, в яких гарантується температура повітря протягом року вище 40С, і повітряними, що влаштовуються в неопалюваних приміщеннях. Спринклерна установка являє собою систему трубопроводів, на яких установлені спринклерні голівки.

Отвір у діафрагмі спринклерної голівки закритий скляним клапаном.

Він утримується легкоплавким замком, що складається з фігурних пластин, які спаяні між собою легкоплавким припоєм на основі вісмуту, свинцю, кадмію й олова. Припій розрахований на певну температуру плавлення. При досягненні температури повітря в приміщенні температури плавлення припою замок руйнується (розплавляється) і з отвору спринклерної голівки починає надходити вода або повітряно-механічна піна. Одночасно подається сигнал тривоги. У повітряних спринклерних системах при пожежі спочатку із системи виходить стиснуте повітря, а потім починає надходити вода.

Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що в дренчерних голівках відсутні клапан і легкоплавкий замок. Дренчерні установки бувають ручного й автоматичного включення з клапаном групової дії. При автоматичному включенні одночасно подається сигнал тривоги.

Площа полу, що захищається одним спринклером, не повинна перевищувати 12 м, а дренчером - 9 м.

Область застосування спринклерних і дренчерних установок визначена СНиП.

Висновки

В результаті досліджень з’ясовано, що русло річки в районі с. Новоолександрівка та с. Братське сильно замулене, заросло водною рослинністю через що, при проходженні весняних і дощових паводків відбувається регулярне та тривале затоплення заплавних земель і підтоплення присадибних ділянок.

Замулення русла на цій ділянці привело до підйому рівня ґрунтових вод у заплаві.

Ширина русла річки зараз становить 6-7 м, іноді до 25 м, глибина води 0,6-1,4 м, іноді - до 2,0 м. Русло майже на 40% заросло водно-болотяною рослинністю, прогресують процеси заболочення , що приводить до гнилісних процесів, поглинанню кисню в водному середовищі та неможливості існування рекреаційних можливостей, розвитку сфери відпочинку, водних видів спорту, спортивного рибальства.

Соціальний позитивний аспект реалізації робочого проекту для жителів, проживаючих на прилеглій до річки території, полягає насамперед в покращенні санітарно - гігієнічних умов проживання, зниженні рівня ґрунтових вод, осушенні заболочених угідь, облаштуванні прибережних захисних смуг, створенні зон відпочинку.

Всі передбачені проектом заходи за класифікацією видів діяльності відносяться природоохоронних і направлені на покращання умов проживання жителів, найбільших збитків та витрат яким приносить шкідлива дія вод: підтоплення і заболочування території ґрунтовими водами і регулярне затоплення під час проходження повені та паводків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Атлас природних умов і природних ресурсів Української РСР. ГУГК. М: Гидрометеоиздат, 1978. - 183 с.

2.       Середня декадна температура і місячна і опади (за період 1961-1990 роки). Центральна геофізічна обсерваторія. - К, 2000. - 31 с.

.        Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина II. Температура повітря і грунту. Гидрометеоиздат. - Л. 1967. - 500 с.

.        Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина III. Вітер. Гидрометеоиздат. - Л, 1967. - 699 с.

.        Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина IV. Вологість повітря, атмосферні опади і сніжний покрив. Гідрометеоиздат. - Л, 1969. - 696 с.

.        Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина V. Хмарність і атмосферні явища. Гидрометеоиздат. - Л, 1969. - 644 с.

.        Череватенко Н.В., Молибога В.В. Звіт про пошукових роботах в правобережних районах Дніпропетровської області на ділянках перспективних для штучного поповнення підземних вод (Самотканьская і Домотканьская депресії). Новомосківських ДРЕ. - Новомосковськ, 1978. - 263 с.

.        Паспорт малої річки Мокра Сура. «Дніпродіпроводгосп». -Дніпропетровськ, 1992. - 301 с.

.        Державний водний кадастр. Багаторічні дані про режим та ресурси поверхневих вод суші. Частина 1. Річки. Том II. Українська РСР.

.        Випуск 2. Басейн Дніпра. - Л: Гидрометеоиздат, 1984. - 355 с.

.        Матеріали по клімату (м/с Дніпродзержинськ) і гідрології (в/п Кринички). Дніпро-Петровський обласний центр з гідрометеорології. 1991-2004 рр.

.        Топографічні карти масштабу 1:50000.

.        Проект «Регулювання водного режиму р. Мокра Сура у Дніпропетровській області» розроблений Дніпродіпроводгоспом.

.        А.С.Беликов, Н.Ю Шлыков, Е.В. Рабич Основы охраны труда: Учебник для студентов высших учебных заведений образования Украины III-IV уровня аккредитации / Под ред., д.т.н., профессора А.С.Беликова. - Днепропетровск, 2006, - 462 с.

15.   Водний кодекс України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 вересня 2000 року № 1990 - III).

16.       Закон України Про пожежну безпеку від 17.12.1993 № 3745-XII.

17.     Литовченко О.Ф. Практикум з інженерної гідрології та регулювання стоку - Дніпропетровськ: РВВ ДДАУ, 2007 - 252с.

.        СНиП 2.06.01 - 86 «Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования».

.        Водний кодекс України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 вересня 2000 року № 1990 - III).

20.       ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного процесу».

21.     СНиП 2.01.14-83 Определение расчетных гидрологических характеристик. - М., 1985. - 36 с.

.        ДСТУ 3008 - 95 Державний стандарт України. Структура і правила оформлення . Видання офіційне/Держстандарт України -К - 37с.

.        ДБН В.2.5-13-98. «Тип і кількість автоматичних пожежних сповіщувачів, що встановлюються в приміщеннях, що захищаються, визначається необхідністю виявлення загоряння за всією контрольованою площею приміщення, пожежонебезпечних зон».

.        ДБН В.2.5-13-98. «Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово».

25.       «Кодекс законів про працю» (КЗПП). Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 49, ст.668.0