|
Вигляд ланцюга
|
Тип з'єднання
|
Колір ланцюга
|
|
|
З'єднання цифрового
регулювальника і цифрового індикатора
|
Залежно від типа
цифрових даних.
|
|
|
З'єднання булевого
регулювальника і булевого індикатора
|
Зелений
|
|
|
З'єднання
строкового регулювальника і строкового індикатора
|
Рожевий
|
|
|
З'єднання цифрового
масиву регулювальників і цифрового масиву індикаторів
|
Залежно від типа
елементів масиву.
|
|
|
З'єднання кластера
регулювальників і кластера масиву індикаторів
|
Рожевий
|
Якщо з'єднання не правильне ( різні типи об'єктів, з'єднання
входу з входом і так далі) ланцюг набирає вигляду пунктиру.
Ланцюг виділяється інструментом “Позиціювання ”. Пряма
ділянка ланцюга називається сегмент, зміна напряму ланцюгу - відведення, крапка
де сходиться декілька ланцюгів називається з'єднання.
Виділення ділянки ланцюгу виробляється клацанням інструменту
“ Позиціювання” на фрагменті ланцюга, при цьому вибір сегменту виробляється
клацанням на сегменті, вибір відведення - двома клацаннями, трьома клацаннями -
вибір всього ланцюга. Виділений фрагмент ланцюга або весь ланцюг можна
переміщати, натискує і не відпускаючи ліву кнопку миші.
2.5 Редагування лицьової
панелі
Лицьова панель Віртуального інструменту повинна відображувати
реальний прилад або мнемосхему технологічного процесу, якщо віртуальний
інструмент використовується. При розробці лицьової панелі необхідно прагнути до
якнайповнішої відповідності вигляду приладу, що розробляється, з реальним
пристроєм. Слід враховувати вимоги ергономіки в частини колірного оформлення
лицьових панелей, зручності роботи з регулювальниками і наочність інформації,
що представляється, на індикаторах.
Приклади оформлення лицьових панелей показані на рисунку
нижче.
Рис.
2.14 Лицьова панель регулювальника температури
2.6 Розміщення об'єктів
Установка об'єктів - виробляється клацанням миші на вибраному
об'єкті з відповідної субпалітри палітри компонент, і повторним клацанням на
лицьовій панелі.
Виділення об'єктів - виробляється за допомогою інструменту
Positioning tool, при клацанні на об'єкті - об'єкт виділяється пунктирною
лінією. Після того, як об'єкт виділений, можна змінювати його розмір, підвівши
курсор до кутів контурного прямокутника, що обмежує поле об'єкту, як показано
на малюнку нижче.
а) б)
Рис.
2.15 а) - виділення об'єкту, б) - зміна розміру об'єкту
При клацанні правою кнопкою миші на виділеному об'єкті
відкривається контекстне меню установки параметрів об'єкту.
Пункти меню залежать від конкретного об'єкту. Переміщення
об'єктів по лицьовій панелі здійснюється виділенням об'єкту і переміщенням його
в потрібне місце, не відпускаючи правої кнопки миші.
Для видалення об'єктів - виділити об'єкт і натискувати кнопку
Delete.
2.7 Створення написів
При створенні пояснюючих написів на лицьовій панелі
використовуються мітки. Існує два типи міток - вільні мітки і зв'язані мітки.
Вільні мітки створюються вибором інструменту “Текст” (Edit text) палітри
інструментів, і подальшим клацанням на вільному полі ВІ. З'являється
прямокутник, що підсвічується, в якому можна вводити текст.
Рис.
2.17 Порожня (а) вільна мітка і вільна мітка з текстом (б)
Якщо текст не вводиться, то мітка зникає. На блок діаграмі
вільні мітки не відображуються. Вільні мітки використовуються для створення
пояснюючих написів, або написів тих, що позначають функцію групи об'єктів.
Зв'язані мітки створюються при установці об'єктів. Вони
пов'язані з об'єктом і є його частиною. Зв'язані мітки відображуються як на
лицьовій панелі, так і на блок-діаграмі поряд з терміналом об'єкту.
Рис.
2.18 Порожня (а) зв'язана мітка і зв'язана мітка з текстом (б)
Якщо при появі зв'язаної мітки в неї відразу не вводиться
текст, вона зникає. Створити зв'язану мітку заново можна вибором пункту
контекстного меню об'єкту Show >> Label. За допомогою цього пункту можна
створювати мітки як на лицьовій панелі, так і з терміналу об'єкту на
блок-діаграмі, і управляти відображенням мітки. Якщо біля цього пункту коштує
галочка, мітка видно на лицьовій панелі або блок-діаграмі, якщо клацанням на
пункті зняти галочку, мітка стає не видною. Управлінням показом зв'язаних міток
виробляється незалежно для лицьової панелі і блок-діаграми.
Для редагування тексту міток використовується інструмент
Текст (Labeling Tool ). Шрифт, розмір і стиль тексту можна задати, відкривши
список, що розкривається, в рядку кнопок управління лицьової панелі або
блок-діаграми, як показано на малюнку
2.8 Кольорове оформлення
лицьової панелі
Для установки кольорів лицьової панелі і компонентів
використовується інструмент Колір (Color Tool).
З його допомогою можна встановити кольори заднього і
переднього плану. Після вибору кольорів, необхідно клацнути покажчиком миші,
який набуває форми пензлика, на компоненті, зафарбовування якого потрібно
змінити.
2.9 Створення Субвіртуальних
інструментів
СУБВІ (SubVi) є віртуальним інструментом, який можна
"вбудовувати" в інший ВІ. Також як і звичайний ВІ, СУБВІ містить
лицьову панель і блок-діаграму. Вбудований СУБВІ відображується на
блок-діаграмі ВІ у вигляді ікони (піктограми). СУБВІ імітує процедури і функції
звичайних мов програмування. Основне призначення СУБВІ, це зменшення
трудомісткості розробки нових ВІ за рахунок виключення повторення розробки
одних і тих же фрагментів блок-діаграми, спрощення процесу відладки ВІ за
рахунок використання вже відлагоджених СУБВІ, спрощення читання блок-діаграми.
У відмінності від процедур і функцій, СУБВІ після створення
зберігається на диску, і для його використання у ВІ, його необхідно завантажити
з диска.
Для створення СУБВІ необхідно створити ВІ, що виконує
завдання, створити з'єднувач (connector), ікону і встановити опції ВІ.
З'єднувач (конектор)
З'єднувач - це програмний інтерфейс ВІ з СУБВІ. На етапі
розробки необхідно визначити кількість вхідних і вихідних контактів СУБВІ за
допомогою яких він буде з'єднаються з ВІ. З'єднувач заміщає ікону в правому
верхньому кутку панелі, при виборі пункту контекстного меню «Show Conector».
З'єднувач заповнюється контактами, (що підключаються до елементів управління) в
лівій половині з'єднувача і контактами що підключаються до індикаторів в правій
половині з'єднувача.
За умовчанням число вхідних клем дорівнює кількості
встановлених регулювальників, а число вихідних клем дорівнює кількості
встановлених індикаторів.
Управління виглядом і числом контактів виробляється за
допомогою випадного меню. Можна додати контакт (Add Terminal), видалити
термінал (Remove Terminal) або вибрати готову заготівку використовуючи пункт
Patterns.
Підключення органів управління і індикації до клем з'єднувача
виробляється інструменту Зв'язок (Wiring Tool). Для зв'язку об'єкту з певною
клемою, виробляється клацання на клемі потім на об'єкті. Кольори заповнення
клеми при цьому змінюються
Ікона
Ікона представляє СУБВІ на блок-діаграмі. За умовчанням, при
створенні СУБВІ ікона має стандартну піктограму наступного вигляду :
Для редагування піктограми ікони потрібно викликати
контекстне меню, клацанням правою кнопкою миші на іконі, і вибрати пункт
"Edit Icon.". При виборі цього пункту відкривається графічний
редактор, за допомогою якого можна змінити зображення ікони.
Робота з редактором виробляється також як і із звичайним
графічним редактором. Піктограма ікони повинна умовно відображувати
функціональне призначення СУБВІ.
Робота з редактором виробляється також як і із звичайним
графічним редактором. Піктограма ікони повинна умовно відображувати
функціональне призначення СУБВІ.
Збереження
Після створення і відладки СУБВІ, його необхідно зберегти на
диску. Зберегти СУБВІ можна двома способами: на диску в каталозі, або на диску
в бібліотеці. Збереження на диску в каталозі виробляється звичайними способом,
вибором пункту меню "File>>Save", і введення імені СУБВІ, що
зберігається, в діалоговому вікні, що з'явилося, з розширенням .vi, наприклад
MyAutomation.vi.
Збереження СУБВІ в бібліотеці має декілька переваг в
порівнянні із збереженням в каталозі. Бібліотека дозволяє компактно групувати
все СУБВІ що відносяться до одного проекту, спростити пошук СУБВІ, і полегшити
завантаження СУБВІ у ВІ.
Нова бібліотека створюється натисненням кнопки "New VI
Library" в діалоговому вікні збереження ВІ, що з'являється після вибору
пункту меню "File>>Save", або пункту меню
"File>>Save As". Після натиснення цієї кнопки, з'являється
діалогове вікно створення бібліотеки. У якому задається ім'я створюваної
бібліотеки. Натиснення на кнопку VI library ,бібліотека створюється.
Після створення бібліотеки, відкривається діалогове вікно
збереження ВІ або СУБВІ в бібліотеці.
При збереженні ВІ (СУБВІ) в бібліотеці введення розширення
.vi не обов'язковий. Якщо бібліотека вже створена, то для збереження в ній ВІ
(СУБВІ) необхідно виконати подвійне клацання лівою кнопкою миші на імені цієї
бібліотеки в діалоговому вікні збереження при виборі пункту меню
"File>>Save", що з'явилося, або пункту меню
"File>>Save As". У вікні бібліотеки, що з'явилося, ввести ім'я
ВІ, що зберігається, або СУБВІ.
Вбудовування
Вбудовування СУБВІ в блок-діаграму виробляється викликом
збереженого інструменту з каталога або бібліотеки. Виклик інструменту
здійснюється натисненням кнопки "Select а VI", яка знаходиться в
палітрі функцій.
Після натиснення на цю кнопку з'являється діалогове вікно
вибору, в якому можна вибрати раніше збережений інструмент що знаходиться в
каталозі або бібліотеці.
Після вибору інструменту курсор набирає вигляду порожнього
квадрата обмеженого контурною лінією. Розмітившись цей квадрат в потрібному
місці на блок-діаграмі, виробляється клацання лівою кнопкою миші, і зображення
квадрата замінюється зображенням ікони вбудовуваного СУБВІ. Вибором на іконі
пункту контекстного меню "Show >> Label" можна управляти
відображенням назви СУБВІ на блок-діаграмі.
Підключення СУБВІ до компонентам блок-діаграми, виконується звичайним
способом за допомогою інструменту "Зв'язок", через клеми створені при
розробці СУБВІ. При підведенні до СУБВІ курсора у вигляді інструменту
"Зв'язок" на іконі СУБВІ висвічуються клеми. Якщо при розробці СУБВІ
компоненти підключені до клем мали зв'язані
мітки, то назва цих міток відображуватиметься біля відповідної клеми при
підведенні до неї покажчика у вигляді курсора "Зв'язок".
3. РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ
ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
3.1 Вимоги до проектованої
системи та коло задач, що вона вирішує
Відповідно до методики вивчення дисципліни «Теорія
електричних та магнітних кіл», лабораторний практикум, що розробляється,
призначений для проведення експерименту з реалізацією віртуальних приладів
електровимірювань (амперметрів, вольтметрів і так далі). Передбачається
дослідження об'єкту (лінійних електричних ланцюгів із зосередженими і
розподіленими параметрами) в сталому і перехідному режимах при постійній дії;
вирішення завдань цифрової обробки сигналів різного типа. До віртуального
лабораторного практикуму відносяться також завдання моделювання різних режимів
в електричних і електронних ланцюгах за допомогою програмних засобів
розрахунку, обробки і фільтрації сигналів різних форм, що розробляються.
При проведенні лабораторних робіт студент набуває навички
роботи з системою, моделюючи електричне коло, проведення необхідних вимірів за
допомогою віртуальних приладів, практичні навички проектування цифрових
фільтрів із заданими характеристиками, цифрової обробки сигналів.
Створення основних модулів забезпечує проведення лабораторних
робіт з використанням віртуальних вимірювальних приладів практично по будь-якій
частині розділу дисципліни «Лінійні електричні кола постійного струму». Саме
модульність, розробка єдиного підходу до створення лабораторного практикуму
забезпечує гнучкість і подстраиваемость комплексу під конкретний учбовий план.
3.2 Логіко-функціональна
схема роботи користувача
Ядром комплексу є два основні модулі - «введення
(редагування) розрахункової схеми і вихідних даних» і «розрахунок схеми».
Лабораторний комплекс включає наступні модулі:
· «Введення (редагування) розрахункової
схеми і вихідних даних».
· «Розрахунок лінійного електричного
ланцюга».
· «Вимір віртуальними приладами».
· «Виведення результатів».
3.3 Опис інтерфейсу
користувача системи
.3.1
Введення (редагування) розрахункової схеми і вихідних даних
Введення (редагування) розрахункової схеми і вихідних даних
здійснюється в найбільш зручному режимі для користувача - з використанням
набірного поля за принципом «малювання» схеми, складки з базисних елементів
(елементів електричного кола) за шаблоном (при виконанні лабораторної роботи)
або довільно.
На рис. 3.2 представлено Робоче вікно (набірне поле). Розміри
Робочого вікна можуть бути змінені, вибір режиму "сітка" полегшує
введення електричного кола.
Рис.
3.2 Робоче вікно, режим "сітка"
У лівому верхньому кутку Робочого вікна розташована кнопка 
, натиснення якої переводить роботу в
"активний режим" (завдання вихідних даних, розрахунок схеми) - 
. На рис. 3.3 представлена панель
приладів і елементів електричного кола (набір елементів і приладів варіюється
залежно від номера лабораторної роботи). Для лабораторних робіт "Лінійні
кола постійного струму" на панелі розташовані кнопки:
- "стерти (видалити з'єднання)",
- "дріт (з'єднання елементів)",
- " резистор"
- ідеальне джерело напруги
- ідеальне джерело струму
- амперметр
- вольтметр.
Рис.
3.3 Панель приладів і елементів для Лабораторної роботи "Лінійні кола
постійного струму"
Додаткова кнопка 
дозволяє розташовувати на схемі
"похилі" з'єднання. Вузли електричного ланцюга з'являються
автоматично при з'єднанні трьох або більшої кількості гілок. На рис. 3.4
представлений фрагмент створення робочої схеми.
Рис.
3.4 Створення робочої схеми
Завдання вихідних даних здійснюється на передній панелі
джерел (регульовані ручки) в спливаючому вікні, що з'являється одночасно з
розташуванням елементу у вибраному місці схеми. На рис 3.5 представлений етап
збірки схеми - ввод в схему ідеального джерела напруги E1.
Рис.
3.5 Етап збірки схеми
На рис. 3.6 представлена схема робочого завдання.
Рис.
3.6 Досліджувана електрична схема
Завдання вихідних даних здійснюється в "активному
режимі" .
- введення параметра R1=270 Кому. За умовчанням величина
опорів резисторів рівна 1 Ом 
.
Завдання параметрів джерел можливе
введенням числа
або за допомогою регульованих ручок
.
На рис. 3.7 представлена робоча схема із заданими параметрами
елементів.
Рис.
3.7 Введення вихідних даних
Введення досліджуваного електричного ланцюга і вхідних даних
не вимагає попередніх навиків у користувача, проте, не обмежує складність
досліджуваного ланцюга. Використання шаблонів дозволяє звести витрати часу на
введення вихідних даних до мінімуму. Передбачений аналіз введеної схеми на
«коректність».
3.3.2
Вимір віртуальними приладами
Віртуальні прилади (амперметри, вольтметри, фазометри,
ватметри і так далі) електровимірювань по зовнішній панелі аналогічні цифровим
реальним приладам. При знятті експериментальних даних обов'язково вказуються
одиниці вимірюваних величин. Віртуальний осцилограф призначений не лише для
дослідження тимчасових залежностей струмів і напруги, вольтамперних характеристик
окремих елементів електричного ланцюга, принципу лінійності, але і для
зображення векторних діаграм струмів і топографічних діаграм напруги при
розрахунках символьним (комплексним) методом. Зображення процесів в ланцюгах з
розподіленими параметрами (довгих лініях) за допомогою векторів струмів або
напруги прямих і зворотних хвиль значно полегшує засвоєння учбового матеріалу.
Вживання віртуальних приладів електровимірювань дозволяє відмовитися від
придбання реальних дорогих цифрових приладів (які можуть і не вироблятися
промисловістю) і в результаті понизити вартість лабораторних стендів, поклавши
завдання управління експериментом, реалізації приладів і обробки результатів на
персональний комп'ютер. Така організація експерименту не лише знижує вартість
лабораторного устаткування, але і підвищує функціональні можливості
лабораторного стенду.
У лівому верхньому кутку Робочого вікна розташована кнопка , натиснення якої переводить роботу в
"активний режим" (завдання вихідних даних, розрахунок схеми) - . Там же розташована панель приладів
і елементів електричного ланцюга (набір елементів і приладів варіюється залежно
від номера лабораторної роботи). Для лабораторних робіт "Лінійні кола
постійного струму" використовуються прилади:
-амперметр, - вольтметр. Автоматично на схемі розмічається
"вхід" і "вихід" приладу, тобто полярність включення
приладу 
. Прилади можна
"перевертати", при цьому зміниться знак вимірюваного струму або
напруги.
Вимір приладами (зняття дослідних даних) здійснюється таким
чином:
- для струмів I1= 16 А,
- для напруги U=20 В.
На рис. 3.8 представлений етап виконання Робочого завдання -
вимір струмів і напруги в досліджуваному ланцюзі за допомогою віртуальних
приладів. Змінюючи параметри елементів (напругу джерела E1, струм джерела J1,
величину опору R1) можна досліджувати струми і напругу розрахункового ланцюга в
динамічному режимі.
Рис.
3.8 Вимір віртуальними приладами
На рис.3.9 і 3.10 представлені етапи виконання Лабораторної
роботи "Лінійні електричні кола" і "Активний двополюсник
постійного струму".
Рис.
3.9 Виконання Лабораторної роботи "Лінійні електричні кола"
Рис. 3.10 Виконання Лабораторної роботи "Активний
двополюсник постійного струму"
3.4 Методичне забезпечення
виконання лабораторних робіт
3.4.1 Лабораторна робота
"Елементи електричних ланцюгів постійного струму"
Короткий вміст роботи
У роботі проводяться виміри опору лінійного резистора методом
амперметра і вольтметра за двома схемами виміру. Експериментально знімаються
вольтамперні характеристики лінійного резистора і зовнішні характеристики
джерела постійної напруги і джерела постійного струму. На підставі отриманих
характеристик складаються схеми заміщення цих елементів електричного кола і
розраховуються їх параметри.
Підготовка
до роботи
1. Побудувати ВАХ резистора з опором
а) R1=n Ом, де n -номер, під яким прізвище студента записане
в журналі групи.
б) R2=R1/2
в) R3=2R1.
. Побудувати ВАХ резистора, еквівалентного послідовно
сполученим резисторам R2 і R3; паралельно сполученим R2 і R3.
. Визначити опір резистора R і побудувати його ВАХ за
показанням приладів ImA=6,4 мА і Uv=9,6 В (рис. 3.11). Опір міліамперметра 58
Ом, вольтметра 10 Кому. Як зміниться результат, якщо прилади вважати
ідеальними?
Рис.
3.11 Схема з’єднання 1
. Побудувати зовнішню характеристику джерела (рис. 3.11) за
дослідними даними:
1) ImA=6,4 мА, Uv=9,6 В 2)ImA=18,7
мА, Uv=8,9 В.
. Визначити опір резистора R і побудувати його ВАХ за
свідченнями приладів ImA=38,8 мА і Uv=12 В (рис. 3.12). Опір міліамперметра 58
Ом, вольтметра 10 Кому. Як зміниться результат, якщо прилади вважати
ідеальними?
Рис.
3.12 Схема з’єднання 2
6. Побудувати зовнішню характеристику джерела (рис. 3.12) за
дослідними даними:
)ImA=38,8 мА, Uv=12 В 2)ImA=38,2 мА, Uv=18 В.
Робоче
завдання
Частина I. Вимір опору резистора
. Зібрати коло за схемою (рис. 3.13). За допомогою
регулювальника для зміни напруги джерела встановити напругу в межах 15-20 В.
Запісать значення струму IMA і напруга Uv, виміряна приладами. Розрахувати
значення струму і напруги на резисторі, опір R резистора.
Рис. 3.13
Розрахункова схема 1
. Зібрати ланцюг за схемою (рис. 3.14). Регулювальником
джерела встановити струм в межах 80-100 мА. Записати значення струму IMA і
напруга Uv, виміряна приладами. Розрахувати значення струму і напруги на
резисторі, опір R резистора.
Рис. 3.14 Розрахункова схема 2
3. Порівняти між собою значення R, знайдені в п.1 і п.2.
Частина II. Вольт-амперна характеристика лінійного резистора
. Зібрати коло по рис. 3.13. Змінюючи приблизно рівними
інтервалами напруги джерела в межах від нуля до 20 В або його струм в межах від
нуля до 100 мА, занести результати вимірів в таблицю. Побудувати на графіці
залежність U(I) - пряму, що проходить через початок координат. Узявши на
вольт-амперній характеристиці довільну точку, знайти значення опору R і
порівняти його із значеннями, розрахованими в попередньому пункті.
. На графіці побудувати вольт-амперні характеристики
резисторів, опір яких рівний 2R і 0,5R.
Частина III. Зовнішня характеристика лінійного джерела
. Зібрати схему по рис. 3.15 для зняття зовнішньої
характеристики джерела напруги. Збільшуючи резистором Rрег струм ImA до 40-50
мА приблизно рівними інтервалами (регулювальник джерела залишається в
незмінному положенні), записати свідчення приладів в таблицю.
Рис. 3.15 Розрахункова схема 3
. По зовнішній характеристиці визначити напругу холостого
ходу і внутрішній опір джерела. Накреслити послідовну схему заміщення джерела,
вказавши на ній значення параметрів елементів.
. На графіці побудувати зовнішні характеристики ідеального
джерела напруги і джерела, внутрішній опір якого в 2 рази менше або більше
знайденого
Контрольні питання:
1. Що таке електричне коло? З яких основних елементів воно
полягає і які їх функції?
. Дайте визначення лінійних елементів, лінійних електричних
кіл.
. Дайте визначення поняття схеми електричного кола.
. Дайте визначення резистивного елементу (резистора).
. Що називають ідеальним джерелом ЕРС?
. Що називають ідеальним джерелом струму?
. Як складають схему заміщення джерел і приймачів енергії
електричних кіл?
. Що називається реальним джерелом напруги?
3.4.2 Лабораторна робота "Лінійні
ланцюги постійного струму"
Виконання лабораторної роботи складається з наступних
основних етапів:
· введення досліджуваного електричного
ланцюга відповідно до схеми Робочого завдання
· вимір віртуальними приладами (зняття експериментальних
даних)
· обробка результатів.
Короткий вміст роботи
У роботі здійснюється експериментальна перевірка заздалегідь
розрахованих струмів розгалуженого електричного кола, вхідної і взаємної
провідності гілок і коефіцієнтів передачі струму. Проводяться розрахунки,
засновані на принципі накладення, з використанням знайденої провідності і
коефіцієнтів передачі і результати зіставляються з експериментом. За
експериментальними даними будується потенційна діаграма кола.
Підготовка до роботи
1. Накреслити в звіті схему кола по рис 3.16.
Рис.
3.16 Схема проведення експерименту
. Застосовуючи метод контурних струмів, розрахувати струми в
гілках схеми п. 1 при E1=15 В і J=8 мА. Значення опорів резисторів R1, R2, R3 і
міліамперметрів вказані в таблиці 3.1 та 3.2. Рекомендується спочатку виконати
розрахунок струмів, приймаючи прилади ідеальними. Потім по знайдених значеннях
струмів вибрати межі виміру приладів і повторно розрахувати струми в гілках з
врахуванням опорів міліамперметрів ( n -номер, під яким прізвище студента
записане в журналі групи.)
Таблиця
3.1
Значення
опорів резисторів
|
Номер, п
|
R1, Ом
|
R2, Ом
|
R3, Ом
|
|
1
|
910
|
200
|
200
|
|
2
|
910
|
270
|
270
|
|
3
|
1000
|
200
|
200
|
|
4
|
1000
|
270
|
270
|
|
5
|
910
|
200
|
200
|
|
6
|
1000
|
200
|
200
|
|
7
|
910
|
270
|
270
|
|
8
|
1000
|
270
|
270
|
|
9
|
910
|
200
|
200
|
|
10
|
1000
|
200
|
200
|
|
11
|
910
|
270
|
270
|
|
12
|
1000
|
270
|
270
|
|
13
|
910
|
200
|
200
|
|
14
|
1000
|
200
|
200
|
|
15
|
910
|
270
|
270
|
Таблиця
3.2
Параметри
міліамперметрів
|
Межа показання
приладу
|
Внутрішній опір
приладу, Ом
|
|
Мілліамперметр
|
|
|
15 мА
|
223
|
|
75 мА
|
58
|
|
150 мА
|
30
|
|
Вольтметр
|
|
|
7,5 В
|
2600
|
|
30 В
|
10000
|
. Для вказаних в п. 2 значень параметрів розрахувати струми в
гілках схеми, застосовуючи метод вузлових потенціалів. Порівняти результати
розрахунків, отримані в п. 2 і 3.
. Накреслити схему для визначення вхідної g11 і взаємних g21,
g31 провідності гілок кола п.1. Розрахувати вказану провідність гілок.
. Накреслити схему для визначення коефіцієнтів передачі
струму k22, k12, k32 кола п. 1. Розрахувати вказані коефіцієнти передачі
струму.
. Записати вираження для визначення струму I3 з використанням
знайдених в п. 4 і п. 5 значень провідності і коефіцієнтів передачі струму.
Розрахувати значення струму I3 при E1=10 В і J=6 мА.
Робоче завдання
1. Зібрати ланцюг за схемою. Встановити значення E1=15 В, J=8
мА. Виміряти струми і напруги в гілках ланцюга. Порівняти результати виміру з
результатами розрахунку, виконаного в п.2 і п.3 Підготовках до роботи.
.17
Схема робочого завдання
. Для експериментального визначення власної і взаємної
провідності g11, g21, g31 встановити значення E1 в межах 10-15 В, виключити
джерело струму. Вимірявши струми в гілках кола, визначити вказану провідність.
Порівняти з результатами розрахунку, виконаного в п.4 Підготовки до роботи.
. Для експериментального визначення коефіцієнтів передачі
струму k22, k12, k13 встановити значення J в межах 6-8 мА, виключити джерело
напруги. Вимірявши струми в гілках кола, визначити вказані коефіцієнти.
Порівняти з результатами розрахунку, виконаного в п.5 Підготовки до роботи.
. Встановити значення E1=15 В, J=8 мА.
. Виміряти струми в третій гілці ланцюга, порівняти з
результатами розрахунку, виконаного в п.6 Підготовки до роботи.
. В колі виміряти струми в гілках для двох довільних значень
ЕРС при постійному струмі джерела струму. За результатами вимірів визначити
власну і взаємна провідність g11, g21, g31.
. В колі виміряти струми в гілках для двох довільних значень
струму джерела J при постійному значенні E1. За результатами вимірів визначити
коефіцієнтів передачі струму k22, k12, k13.
. Встановити довільні значення E1 і J. Прийнявши потенціал
якої-небудь точки ланцюга, наприклад g, рівним нулю, виміряти вольтметром
потенціали останніх точок одного з контурів. За результатами вимірів побудувати
потенційну діаграму, вважаючи, що джерела ідеальні.
Контрольні питання
1. Яке число рівнянь треба скласти по першому і яке по
другому законам Кірхгофа для розрахунку струмів розгалуженого електричного
кола?
. Яке число рівнянь треба скласти по методу контурних струмів
і яке по методу вузлових потенціалів для розрахунку струмів розгалуженого
електричного кола?
. Дайте визначення взаємної gij і вхідний gii провідності
гілок.
. Дайте визначення коефіцієнта передачі по струму kij.
. Що таке потенційна діаграма електричного кола?
. Як будують потенційну діаграму?
. Які величини можна знайти на підставі потенційної діаграми?
. Як по потенційній діаграмі визначити струми в гілках?
3.4.3 Лабораторна робота "Активний
двополюсник постійного струму"
Короткий вміст роботи
У роботі розрахунковим шляхом і експериментально визначаються
параметри активних двополюсників, що містять джерела ЕРС і струму.
Досліджуються функціональні залежності напруги і потужності приймача при зміні
його опору, а також залежність між струмами в колі.
Підготовка до роботи
1. Накреслити в звіті схему кола по рис. 3.18. Розглядаючи це
коло відносно регульованого резистора (виводи а і b) як активний двополюсник,
розрахувати напругу холостого ходу Uхх при E1=6 В, E2=15 В і вхідний опір rвх
(значення опорів резисторів і вимірювальних приладів подані в таблиці 3.3 і
3.2); для міліамперметрів використовувати межу 15 мА. Визначити струм короткого
замикання Iкз двополюсника.
Рис.
3.18 Схема активного двухполюснику
. Для кола п. 1 записати аналітичні вирази залежностей струму
I3(rрег), напруги Uab(I3), потужності регульованого резистора P(I3) і P(rрег).
Показати, що потужність P набуває максимального значення при rрег=rвх.
Обчислити для цього режиму значення струму I3, напруга Uab і потужність Pmax за
даними п. 1( n -номер, під яким прізвище студента записане в журналі групи.)
Таблиця
3.3
Значення
опорів резисторів
|
п
|
R1,Oм
|
R2,Oм
|
R3,Oм
|
R4,Oм
|
R5,Oм
|
R6,Oм
|
|
1
|
910
|
200
|
200
|
950
|
1500
|
950
|
|
2
|
910
|
270
|
270
|
950
|
1500
|
950
|
|
3
|
1000
|
200
|
200
|
950
|
1500
|
950
|
|
4
|
1000
|
270
|
270
|
950
|
1500
|
950
|
|
5
|
910
|
200
|
200
|
950
|
1300
|
1100
|
|
6
|
1000
|
200
|
200
|
950
|
1300
|
1100
|
|
7
|
910
|
270
|
270
|
950
|
1300
|
1100
|
|
8
|
1000
|
270
|
270
|
950
|
1300
|
1100
|
|
9
|
910
|
200
|
200
|
800
|
1500
|
950
|
|
10
|
1000
|
200
|
200
|
800
|
1500
|
950
|
|
11
|
910
|
270
|
270
|
800
|
1500
|
950
|
|
12
|
1000
|
270
|
270
|
800
|
1500
|
|
13
|
910
|
200
|
200
|
800
|
1300
|
950
|
|
14
|
1000
|
200
|
200
|
800
|
1300
|
1100
|
|
15
|
910
|
270
|
270
|
800
|
1300
|
1100
|
. Накреслити в звіті схему кола по рис. 3.19. Розглядаючи це
коло відносно регульованого резистора (виводи а і b) як активний двополюсник,
розрахувати напругу холостого ходу Uхх при E1=6 В, J=8 мА і вхідний опір rвх.
Визначити струм короткого замикання Iкз двополюсника. Пояснити відмінність
вхідних опорів двополюсників п. 1 і п. 3.
Рис.
3.19 Експериментальна схема
Робоче завдання
1. Зібрати коло за схемою (див. рис. 3.19). Як rрег
використовувати магазин опорів. Для виміру струму передбачити включення
міліамперметра mA3. При довільному значенні опору rрег встановити E1=6, E2=15В.
Якщо вживані в роботі вимірювальні прилади вважати неідеальними, то не
представляється можливим виміряти струм короткого замикання і напругу холостого
ходу активного двополюсника. Проводиться вимір режимів, близьких до режимів
короткого замикання і холостого ходу.
. За результатами дослідів побудувати на графіці вихідну
характеристику U(I) активного двополюсника. Обчислити вхідний опір rвх
двополюсника.
. Використовуючи знайдені значення параметрів активного
двополюсника (Uхх, Iкз, rвх) побудувати на графіці залежність потужності P(I3)
по вираженню, записаному в п. 2 Підготовки до роботи.
. Включити в гілку з регульованим резистором вольтметр.
Збільшуючи опір резистора rрег від нуля до максимального значення так, щоб його
струм зменшувався приблизно рівними інтервалами, зняти залежності Uab(I3),
I1(I3).
. Побудувати залежність P(I3), I3(rрег).
. Здійснити режим короткого замикання (rрег=0). За
результатами виміру струму I1 розрахувати на підставі залежності I1(I3) струм
короткого замикання графічно і аналітично. Порівняти обчислене значення струму
Iкз із значеннями, знайденими в п. 1 Підготовки до роботи і в п. 1 Робочого
завдання.
. Зібрати коло за схемою (див. рис. 3.19). Встановити
значення E1=6 В, J=8 мА. Вимірявши струм і напругу на виході активного
двополюсника для двох режимів, близьких до режимів короткого замикання і
холостого ходу, визначити його параметри (Uхх, Iкз, rвх) аналітично і графічно.
Порівняти з результатами розрахунку п. 3 Підготовки до роботи.
Контрольні питання
1. Що таке двополюсник? У чому відмінність активного і пасивного
двополюсника?
. Якими параметрами характеризується активний двополюсник?
Який зв'язок між ними?
. Як визначити вхідний опір активного двополюсника.
. Як визначають параметри активного двополюсника
розрахунковим дорогою?
. Як визначають параметри активного двополюсника
експериментально?
. При якому значенні опору резистора, включеного на виході
активного двополюсника, його потужність набуває максимального значення?
4. ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
ДОЦІЛЬНОСТІ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ПРОДУКТУ
Очікуваний економічний ефект від розробки визначається за
формулою:
Е0=ЕР
- Ен Кп
де ЕР - річна економія;
Кп - капітальні витрати на проектування;
Ен - нормативний коефіцієнт (Е=0,15).
Річна економія ЕР складається з економії
експлуатаційних витрат і економії у зв'язку з підвищенням продуктивності праці
користувача. Таким чином, отримуємо:
ЕР
= (Р1 - Р2) +DРп,
де Р1 й Р2 - відповідно експлуатаційні
витрати до і після впровадження;
DРп - економія від підвищення продуктивності
праці користувача.
В експлуатаційні витрати входять:
заробітна плата працівників інформаційної галузі;
заробітна плата персоналу по обслуговуванню комплексу
технічних засобів (КТЗ);
накладні витрати;
інші витрати.
Витрати на утримання персоналу.
Витрати
по різних видах працюючих визначаються по формулі
,
де ni - чисельність персоналу i - виду;i
- середньорічна заробітна плата робітника i - го виду;
Таблиця
4.1
Витрати
на додаткові матеріали
|
№ п/п
|
Найменування
матеріалу
|
Витрата, шт.
|
Ціна, грн./шт.
|
Сума, грн.
|
|
1
|
Допоміжна
література
|
1
|
50
|
50
|
|
2
|
Диск CD-RW
|
1
|
3
|
3
|
|
3
|
Диск CD-R
|
2
|
1
|
2
|
|
Разом 55
|
В ході розробки програмного продукту було використане
програмне забезпечення LabView, яке є безкоштовним для навчальних закладів.
Основні виробничі фонди:
IBM-сумісний комп'ютер Pentium IІІ, RAM-256Mb,
SVGA-800*600*16bit;
за ціною 2000 грн.
Амортизація розраховується лінійним способом, в розрахунку
від строку експлуатації, наприклад 5 років.
А=816+1020+2000=4836
А=4836:3=1612грн. в рік.
Таблиця
4.2
Основна
заробітна плата програміста ПП
|
№ п/п
|
Виконувачі
|
Трудомісткість,
люд.дн.
|
Оклад, грн.
|
Витрати по з/п,
грн.
|
|
1
|
Програміст
|
6
|
1200
|
276,90
|
Додаткова заробітна плата програміста складає 20 % від
основної заробітної плати:
276,90*0,20=55,38грн
Фонд заробітної плати являє собою суму основної й додаткової
заробітної плати:
,90+55,38=332,28 грн
Відрахування на соціальні нужди складають 37,2% від фонду
оплати праці:
,28*0,372=122,94 грн
Накладні витрати складають 250 % від величини основної
заробітної плати:
,90*2,5=692,25грн
Таблиця
4.3
Калькуляція
|
№ п/п
|
Найменування статей
витрат
|
Витрати, грн.
|
|
1
|
Амортизація
основних засобів
|
1612
|
|
2
|
Видаткові
матеріали
|
55
|
|
3
|
Основна заробітна
плата програміста
|
276,90
|
|
4
|
Додаткова
заробітна плата програміста
|
55,38
|
|
5
|
Відрахування на
соціальне страхування
|
122,94
|
|
6
|
Накладні витрати
|
692,25
|
|
7
|
Інші витрати
|
100
|
|
Разом витрат Зк=
2914,47
|
Витрати на ручну обробку інформації визначаються по формулі:
,
де 
- об’єм інформації, що обробляється вручну, Мбайт;
-
вартість однієї години праці, грн. / рік;
-
коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу на логічні операції при ручній
обробці інформації;
-
норма виробітку, Мбайт / рік.
У даному випадку:
Ои = 10 Мбайт (загальний розмір даних, що обробляються),
Заробітна плата техніка 1150 грн.
Ц=1150/26/8=5,52 грн. / година,
Гд = 2,5 (встановлений експериментально),
Нв = 0,004 Мбайт / година.
Отже, витрати на ручну обробку інформації дорівнюють:
Зр=10*5,52*2,5/0,004=34500 грн.
Витрати на автоматизовану обробку інформації розраховуються по
наступній формулі:
,
де 
- година автоматизованої обробки, рік.;
-
вартість однієї години машинного часу, грн./рік;
-
година роботи оператора, рік.;
-
вартість однієї години роботи оператора, грн./рік.
Для даного випадку: ta = 180 год.,
Номінальний фонд робочого часу розраховується по формулі :
к - кількість відпрацьованих годин за рік;
к1 - щоденні втрати 9-10% (відпустка, декретна відпустка та ін.)
к2 - внутрішні втрати робочого часу, 1- 2% (пільгові години, перерви та
ін.).
К = д * р * м
д - середня кількість робочих днів у місяці = 25;
р - тривалість робочого дня = 8;
м - кількість робочих місяців за рік = 11;
К = 25 * 8 * 11 = 2200 годин за рік.
=
1980 год.
Час роботи оператора = 1980 годин за рік
Вартість однієї години машинної години дорівнює:
Цм = Цэ*Р
Цэ - вартість 1квт електроенергії (0,25 грн.)
Р - споживана потужність комп'ютера в рік 160 Вт
Цм=0,25*0,16=0,04грн/рік0 = 1980 год,
Ц0 =1000/ 26/8=4,80 грн. (заробітна плата бухгалтера 1000
грн)
Отже, витрати на автоматизовану обробку інформації дорівнюють:
За=1980*0,04+1980*(4,80+0,04) =9662,40 грн.
Таким чином, річна економія від упровадження дорівнює:
Еу = 34500 - 9662,40 - 2914,47= 21923,13 грн.
Економічний ефект від використання програмного забезпечення
за рік визначається по формулі, грн.:
.
Ег=21923,13 - 4836*0,2=20955,93 грн.
Ефективність розробки може бути оцінена по формулі:
Ер=20955,93 *0,4/2914,47=2,87грн
Якщо Ер > 0,20, то наша розробка є економічно
доцільною.
Вартісна оцінка результатів застосування програмного
забезпечення за розрахунковий період Т визначається по формулі:
,
де Т - розрахунковий період ;
Рt - вартісна оцінка результатів t розрахункового періоду,
грн.;
-
дисконтуюча функція, яка вводитися з ціллю приводу всіх витрат та результатів
до одного моменту часу.
Дисконтуюча функція має вигляд:
=
1 / (1 + р) t,
де р - коефіцієнт дисконтування (р = Ен = 0,2, Ен
- нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень).
Таким чином,
.
Якщо програмне забезпечення заміняє ручну працю, отже, набір корисних
результатів у принципі не міняється. У якості оцінки результатів застосування
програмного забезпечення за рік береться різниця (економія) витрати, які
виникають у результаті використання програмного забезпечення, тобто Рt =
Еу.
Припускається, що дана розробка без змін та доробок буде
використовуватись у плині п'яти років. Тоді вартісна оцінка результатів
застосування програмного забезпечення (економія) за розрахунковий період Т = 5
років складе:
=20955,93+17463,27+14552,72+12127,26+10106,05=
=75205,23 гр.
Таким чином, у результаті аналізу встановлено, що
впровадження розробки виправдано й економічно доцільно.
5. ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці - це система законодавчих актів,
соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та
лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку,
збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Задачі охорони праці - забезпечення нормальних, здорових,
безпечних умов праці, вивчення причин травматизму, професійних захворювань,
пожарів та розробки систем заходів і вимог по їх усуненню.
Законодавство України про охорону праці базується на:
Конституція України, яка гарантує права громадян на працю,
відпочинок, охорону здоров’я, медичну допомогу і страхування;
Закон України „Про охорону праці”, де вказано, що державна
політика в області охорони праці базується на пріоритеті життя і здоров’я людей
в умовах їх трудової діяльності. Відповідальність за створення нормальних і
безпечних умов труда несе роботодавець незалежно від форми власності
підприємства чи установи які здійснюють розробку виробництва та застосування
ПЕОМ і ПК;
Норми штучного та природного освітлення визначені СНіП;
Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення” де вказані основні вимоги гігієни та санітарії;
Параметри мікроклімату на робочих місцях регламентовані
Держстандартом і ДСН;
Категорія робіт по величині загальних енергозатрат
встановлена ДСН;
Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності”, який гарантує право трудящих на
соціальний захист і компенсацію постраждалим матеріальних втрат при травмуванні
і професійного захворювання;- Кодекс законів про працю (КЗпП) де викладені
окремі вимоги охорони праці;
Пожежна безпека викладена в законі України „Про пожежну
безпеку” і „Правила про пожежну безпеку в Україні”
Крім того є ряд Державних стандартів, правил, норм,
інструкцій та інших нормативних документів, регламентуючих питання охорони
праці.
5.1 Аналіз небезпечних і
шкідливих факторів
Робочим місцем вважається місце постійного чи періодичного
перебування працюючого для спостереження й ведення виробничого процесу чи
експерименту. Організація робочого місця заключається у виборі робочої пози,
визначенні робочих зон, розміщенні органів управління, індикаторів,
інструментів і заготовок. Частина простору робочого місця, в якому здійснюються
робочі процеси, може бути розділена на зони. Робоча поза буде найменш
втомлювальною при умові, що робоча зона сконструйована правильно, тобто
забезпечується відповідність цієї зони з оптимальним полем зору працюючого.
Одна з найважливіших задач охорони праці - забезпечення
безпеки працюючих, тобто забезпечення такого стану умов праці, при якому
виключено дію на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
Нанесення травми людині в умовах виробництва обумовлене
наявністю небезпечних виробничих чинників:
підвищенні значення електричного струму, статичної електрики
та рівня електромагнітних випромінювань;
підвищений рівень рентгенівських випромінювань;
підвищений рівень шуму;
несприятливі мікрокліматичні умови;
недостатнє або надмірне освітлення;
психофізіологічні шкідливі і небезпечні виробничі чинники.
Держстандарт 12.1.007-76 розповсюджується на шкідливі
речовини, що втримуються в сировині, продуктах, напівфабрикатах і відходах
виробництва, і встановлює загальні вимоги безпеки при їх виробництві,
застосуванні та зберіганні. По ступіню впливу на організм шкідливі речовини
діляться на чотири класи шкідливості:
-й - речовини надзвичайно шкідливі;
-й - речовини високо шкідливі;
-й - речовини помірно шкідливі;
-й - речовини мало шкідливі.
Гранично припустима концентрація (ГПК) шкідливих речовин у
повітрі робочої зони - обов'язкові санітарні нормативи для використання при
проектуванні виробничих будинків, технологічних процесів, устаткування й
вентиляції а також для попереджувального й поточного санітарного нагляду.
Держстандарт 12.1.005-88 розповсюджується на повітря робочої
зони підприємств, встановлює загальні санітарно-гігієнічні вимоги до показників
мікроклімату й допустимому змісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
Вимоги на допустимий зміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони
розповсюджуються на робочі місця незалежно від їх розташування.
Показники, якими характеризується мікроклімат є: температура
повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність
теплового випромінювання.
На організм людини і обладнання ПЕОМ великий вплив виявляє
відносна вологість. При відносній вологості повітря більш 75-80% знижується
опір ізоляції, змінюються робочі характеристики елементів, зростає
інтенсивність відмов елементів ПЕОМ. Швидкість руху повітря і запиленість
повітряного середовища виявляють вплив на функціональну діяльність людини і
роботу приладів ПЕОМ.
Одним з найважливіших фізіологічних механізмів організму є
терморегуляція, що залежить від мікрокліматичних умов навколишньої середи.
Терморегуляція підтримує тепловий баланс організму людини при різноманітних
метеорологічних умовах і тяжкості роботи, що виконується за рахунок звуження
або розширення поверхні кровоносних судин і відповідної роботи потових залоз.
Несприятливий мікроклімат в процесі роботи викликає
недомагання і втому організму, порушує нервову і розумову діяльність, сприяє
зниженню спостережливості і швидкості реакції.
Психофізіологічні шкідливі і небезпечні виробничі чинники по
характеру дії поділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження.
При експлуатації ПЕОМ можуть виникнути негативні явища в
організмі людини. Розлади, що виникають в результаті постійного виконання дій,
що повторюються, стосуються працівників, що використовують в своїй роботі
клавіатуру. При цьому виникає синдром тунельного зап’ястя, який викликає
розпухання сухожиль, і що супроводжується постійною біллю при виконанні
будь-яких дій, навіть не зв’язаних безпосередньо з професійною діяльністю.
Відповідно діючим нормативним документам (СН 512-78 и ДСанПіН
3.3.007-98) площа приміщення 13,0 м²; об’єм - 20 м³.
Стіна, стеля,
підлога приміщення виготовляються з матеріалів, дозволених для оформлення
приміщень санітарно-епідеміологічним наглядом. Підлога приміщення вкрита
діелектричним килимком, випробуваним на електричну міцність.
Висота робочої поверхні столу для персонального комп’ютера
(ПК) - 690 мм, ширина повинна забезпечувати можливість виконання операцій в
зоні досягнення моторного ходу; висота столу 725 мм, ширина 800 мм, глибина 900
мм. Простір для ніг: висота 600 мм, ширина 500 мм, глибина на рівні колін 500
мм, на рівні витягнутої ноги 650мм.
Ширина й глибина сидіння 400 мм, висота поверхні сидіння 450
мм, кут нахилу поверхні від 15º вперед до 5º
назад. Поверхня
сидіння плоска, передній край закруглений.
Заземлення конструкцій, які знаходяться в приміщенні надійно
захищені діелектричними щитками. В приміщенні з ПЕОМ кожен день проводиться
вологе прибирання.
В доступних місцях знаходяться аптечки першої медичної
допомоги.
Приміщення з ПЕОМ оснащено системою автоматичної пожежної
сигналізації, а також устатковане засобами пожежегасіння. Підходи до засобів
пожежегасіння вільні. Приміщення має кімнати для відпочинку, приймання їжі,
психологічної розгрузки та інші побутові приміщення.
Для забезпечення безпеки життєдіяльності працівників у
приміщенні варто підтримувати необхідну якість повітря, тобто оптимальні (у
крайньому випадку припустимі) параметри мікроклімату, сталість газового складу
й відсутність (у крайньому випадку не вище ГПК) шкідливих домішок у повітрі.
Для цього необхідно подавати в ці приміщення певну кількість чистого
зовнішнього повітря, потреба в якому регламентується СНіП 2.04.05-91. Для
підтримки певних параметрів мікроклімату використовується опалення, вентиляція,
кондиціювання, що є найважливішою частиною інженерного спорудження.
Вентиляція - це організований і регульований повітрообмін у
приміщеннях, у процесі якого забруднене або нагріте повітря віддаляється й на
його місце подається свіже чисте повітря.
Системи опалення - це комплекс елементів, необхідних для
опалення приміщень в холодний період року, нормованої температури повітря не
нижче встановленої Держстандарт 12.1. 005-88 і СНіП 2.04. 05-91. У приміщеннях
з електронно-обчислювальною технікою передбачають центральне опалення в
сполученні із приточною вентиляцією або кондиціювання повітря при одне- і
двозмінному режимах роботи, а при трьохзмінному - тільки повітряне опалення.
Кондиціювання - це автоматична підтримка в закритих
приміщеннях всіх або окремих параметрів повітря з метою забезпечення
оптимальних мікрокліматичних умов.
Згідно СНіП 2.04. 05-91 система вентиляції, кондиціювання
повітря й повітряного опалення передбачена для суспільних, адміністративно-побутових
і виробничих категорій.
При роботі на ПЕОМ людина наражається на шумовий вплив з боку
багатьох джерел, наприклад, шум викликаний роботою принтера (70 дБ),
вентиляторів і кондиціонерів (до 100 дБ).
Під впливом шуму відбувається зниження слухової чутливості,
що тим значні, ніж вище інтенсивність шуму і більше його експозиція. Діючи на
слуховий аналізатор, шум змінює функціональний стан багатьох систем органів
людини внаслідок взаємодії між ними через центральну нервову систему. Це
виявляє вплив на органи зору людини, вестибулярний апарат і рухові функції, а
також призводить до зниження мускульної дієздатності.
При роботі в умовах шуму спостерігається підвищена
втомлюваність і зниження дієздатності, погіршується увага і мовна комутація,
створюються передумови до помилкових дій працюючих. Являючись причиною частих
головних нездужань, нестійкого емоційного стану, шум створює передумови до
погіршення психологічного стану. Шкідливий вплив шуму на організм людини, як
правило, посилюється за наявності інших шкідливих або несприятливих виробничих
чинників.
Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у
функціональному розладі центральної нервової системи. В результаті тривалого
перебування в зоні дії електромагнітних полів наступають передчасна
стомлюваність, сонливість або порушення сну, з'являються часті головні болі.
Джерелами випромінювання електромагнітних полів (ЕМП) в ПЕОМ
є система відхилення випромінювання монітору, а також елементи блоків живлення
системного модуля, монітору, принтера.
Систематичний вплив на працюючого ЕМП з рівнями, що
перевищують допустимі, призводить до порушення стану його здоров’я. При цьому
можуть виникати зміни в нервовій, серцево-судинній та інших системах організму
людини. При впливі ЕМП значної інтенсивності на організм можуть виникати
поразки кришталиків ока, нервово-психічні захворювання і трофічні явища
(випадення волосся, ломкість нігтів). Ступінь шкідливого впливу ЕМП на організм
людини визначається напругою електромагнітного поля, довжиною хвилі і тривалістю
перебування організму в зоні діяльності ЕМП.
Електронно-променеві трубки, які працюють при напрузі понад 6
кВ є джерелами „м’якого” рентгенівського випромінювання. При напрузі понад 10
кВ рентгенівське випромінювання виходить за межі скляного балону і розсіюється
в навколишньому просторі виробничого приміщення.
Шкідливий вплив рентгенівських променів зв’язаний з тим, що,
проходячи через біологічну тканину, вони викликають в тканині іонізацію молекул
тканинної речовини, що може призвести до порушення міжмолекулярних зв’язків, що
в свою чергу, призводить до порушення нормальної течії біохімічних процесів і
обміну речовин.
Значення освітлення в процесі життєдіяльності і особливо
виробничої діяльності сучасного суспільства величезне. Організація раціонального
освітлення робочих місць - одне з основних питань охорони праці. Залежно від
джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, штучне і
суміщене.
Для природного освітлення характерна висока дифузна
(неуважність) денного світла від небозводу, що вельми сприятливе для зорових
умов роботи. Природне освітлення підрозділяють на бічне, здійснюване через
світлові віконні отвори; верхнє, здійснюване через аераційні і зенітні ліхтарі,
отвори в перекриттях; комбіноване - бічне з верхнім. Природне освітлення
характеризується тим, що створювана освітленість змінюється в надзвичайно
широких межах залежно від часу дня, року, метеорологічних чинників. Тому
природне освітлення неможливе кількісно задавати величиною освітленості. Як
нормована величина для природного освітлення прийнята відносна величина -
коефіцієнт природної освітленості (КЕО), який є вираженим у відсотках
відношенням освітленості в даній крапці усередині приміщення до одночасного
значення зовнішньої горизонтальної освітленості, створюваної світлом
повністю відкритого небозводу, тобто
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих і
побутових приміщеннях, де не досить природного світла, а також для освітлення
приміщень в нічний час. По функціональному призначенню штучне освітлення
підрозділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове. Робоче
освітлення забезпечує зорові умови нормальний роботи, проходу людей і
руху транспорту. Аварійне освітлення влаштовують для продовження роботи
при раптовому відключенні робочого освітлення. При цьому нормована освітленість
повинна складати 5 % від робочого освітлення. Евакуаційне освітлення передбачається
для евакуації людей з приміщень при аваріях в місцях, небезпечних для проходу
людей, на сходових клітках (повинно бути в приміщеннях не менше 0,5, а на
відкритих територіях - не менше 0,2 лк).
По розподілу світлового потоку в просторі розрізняють
світильники прямого, розсіяного і відображеного світла, а по конструктивному
виконанню - світильники відкриті, закриті, захищені, пилонепроникні,
вологозахисні, вибухозахищені, вибухобезпечні. За призначенням світильники
діляться на світильники загального і місцевого освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним (рівномірним або
локалізованим) і комбінованим (до загального додається місцеве). Застосування
тільки місцевого освітлення забороняється.
В силу тісного взаємозв’язку зору людини з роботою мозку
освітлення виявляє істотний вплив на центральну нервову систему, яка керує
всією життєдіяльністю людини. Раціональне освітлення сприяє підвищенню
продуктивності і безпеки праці і збереженню здоров’я працюючих. Недостатнє
освітлення робочих місць - одна з причин низької продуктивності праці. В цьому
випадку очі працюючого сильно напружені, важко розрізняють предмети, у людини
знижується темп і якість роботи, погіршується загальний стан.
На органах зору негативно відбивається як недостатнє так і
надмірне освітлення. Надмірна освітленість призводить до осліплення, що
характеризується різзю в очах, при цьому очі працюючого швидко втомлюються і
зорове сприймання різко погіршується.
Важливе значення для створення сприятливих умов праці має
культура праці й виробнича естетика. Чистота на робочому місці, правильно
підібрана колірне фарбування приміщень, інвентарю, устаткування, форма й покрій
робочого одягу, спеціально підібрана музика - все це створює гарний настрій,
підвищує життєвий тонус і працездатність. Естетичні умови на виробництві мають
істотне значення не тільки для оздоровлення, полегшення праці, але й для
підвищення його привабливості і продуктивності. У зв'язку із цим на промислових
підприємствах велике значення надається промисловій естетиці.
Як самостійна галузь знань промислова естетика і теоретично і
організаційно сформувалась порівняно недавно. Вона вивчає закони художньої
творчості в сфері виробництва. Коло питань, розроблювальних промисловою
естетикою, дуже широкий. Це раціональне колірне оформлення промислових
приміщень і встаткування, розумна організація робочого місця, художнє
конструювання верстатів, машин, інструментів, впровадження функціональної
музики, художня розробка моделей робочого одягу, устаткування стендів наочної
агітації, озеленення території цехів і підприємств.
Колір є одним з найбільш потужних засобів емоційного впливу
на людину. Колір робочих приміщень, устаткування, механізмів викликає в людини
певні емоції, впливає на стомлюваність, травматизм, брак у роботі, а отже, на
продуктивність праці. Впливаючи на нервову систему, колір збуджує або
заспокоює, створює ілюзію тепла або холоду, тяжкості або легкості, наближення
або віддалення. Колірне фарбування виробничих приміщень доцільно робити з
урахуванням технологічного призначення приміщень, умов роботи, температури,
характеру висвітлення й вимог охорони праці. Колір устаткування повинен бути
м'яким, спокійним, психологічно сприятливим. У яскраві контрастні кольори
фарбують органи керування встаткування, рухливі частини.
У виробничому інтер'єрі колір також відіграє попереджуючу
роль, використовується для зображення технологічних символів і всіляких
сигналів. Наприклад, при будівництві промислових об'єктів трубопроводи різного
призначення (для води, кислоти, газу) пофарбовані в різний колір. Усім відомі
сигнально-попереджуючі кольори: червоний - стоп, небезпечно; жовтий - можлива небезпека;
зелений - повна безпека. З економічної точки зору раціональне фарбування
робочих приміщень і встаткування підвищує продуктивність праці на 5-20%,
зменшує число нещасних випадків.
Принципам організації праці повинно відповідати і взаємне
компонування робочих місць у рамках офісного приміщення, так і структура
індивідуального робочого місця.
Основні принципи ергономічної організації робочого місця -
комфорт і мінімізація навантажень. Зрозуміло, принципам ергономіки повинна
відповідати й використовувані меблі. Наприклад, зручне крісло, у якому можна
без шкоди для здоров'я працювати тривалий час, повинне бути оснащений
підлокітниками й підголівником, що знімають навантаження з м'язів плечового
поясу. Пружна спинка анатомічної форми зменшує навантаження на хребет. У
результаті конструкція рівномірно підтримує все тіло. Також крісло повинне
регулюватися по висоті й глибині сидіння, залежно від ваги й росту людини.
Серед столів найбільш ергономічною визнана криволінійна
кутова форма. За рахунок увігнутості більша частина їхньої площі виявляється
використовуваної, оскільки попадає в зону охоплення руками людини, рівну 35-40
см.
Самим оптимальним фахівцями вважається розташування меблів за
принципом «усе під рукою», коли всі необхідні для щоденної роботи полиці,
тумби, шафи перебувають на відстані витягнутої руки. Це дозволяє виключити
непотрібні витрати енергії й зосередиться на виконанні прямих обов'язків.
5.2 Заходи щодо нормалізації
шкідливих і небезпечних факторів
Захист
від електромагнітних випромінювань
На сьогоднішній день основним засобом захисту від
електромагнітних випромінювань, що застосовуються в обчислювальній техніці є
екранування джерел випромінювання. Сьогодні всі монітори, що випускаються, а
також блоки живлення мають корпус, виконаний зі спеціального матеріалу, що
практично повністю затримує проходження електромагнітного випромінювання.
Застосовуються також спеціальні екрани, що зменшують ступінь впливу
електромагнітних і рентгенівських променів на оператора.
Для зниження електромагнітного впливу на людину-оператора
використовуються також раціональні режими роботи, при яких норма роботи на ПЕОМ
не повинна перевищувати 50 % робочого часу.
Захист
від ураження електричним струмом
Гранично допустимі рівні напруги дотику і струмів при експлуатації
і ремонті обладнання забезпечені:
застосуванням малої напруги;
ізоляцією струмоведучих мереж;
обґрунтуванням і оптимальним вибором елементної бази, що
виключає передумови поразки електричним струмом;
правильного компонування, монтажу приладів і елементів;
дотриманням умов безпеки при настанові і заміні приладів і
інше.
Захист від небезпечних впливів електричного струму при
експлуатації обчислювальних комплексів забезпечені:
застосування захисного заземлення або обнуління;
ізоляцією струмопровідних частин;
дотриманням умов безпеки при настанові і заміні агрегатів;
надійним контактним сполученням з урахуванням перепаду
кліматичних параметрів.
Захист
від статичної електрики
Для усунення причин утворення статичного заряду
застосовуються провідні матеріали для покриття підлоги, панелей, робочих
столів, стільців. Для зниження ступеня електризації і підвищення провідності
діелектричних поверхонь підтримується відносна вологість повітря на рівні
максимально допустимого значення.
На робочих місцях всі металеві та електропровідні неметалеві
обладнання заземлені.
Захист
від шуму та вібрації
Ефективне рішення проблеми захисту від впливу шуму
досягається проведенням комплексу заходів, в які входить ослаблення
інтенсивності цього шкідливого виробничого чинника в джерелах і на шляху
розповсюдження звукових хвиль.
Зниження виробничого шуму в приміщеннях, де розміщені ПЕОМ,
досягається за рахунок акустичної обробки приміщення - зменшення енергії
відбитих хвиль, збільшення еквівалентної площі звукопоглинаючих поверхонь, наявність
в приміщеннях штучних звукопоглиначів.
З метою зниження шуму в самих джерелах встановлюються
віброгасячі і шумогасячі прокладки або амортизатори. В якості засобів
звукопоглинання застосовуються не горючі або тяжко горючі спеціальні
перфоровані плити, панелі, мінеральна вата з максимальним коефіцієнтом
поглинання в межах частот 31.5-8000 Гц.
Оздоровлення
повітряного середовища
Для створення нормальних умов роботи програмістів і
операторів ПЕОМ в машинному залі використовується система кондиціювання, що
забезпечує необхідні оптимальні мікрокліматичні параметри і чистоту повітря.
В холодні періоди року температура повітря, швидкість його
руху і відносна вологість повітря відповідно складають: 22-24 С°; 0,1 м/с; 40-60%; в теплі
періоди року температура повітря - 23-25 Сº;
відносна
вологість 40-60 %; швидкість руху повітря - 0,1 м/с.
Захист
від рентгенівського випромінювання
Електронно-променеві трубки, магнетрони, тиратрони та інші
електровакуумні прилади, що працюють при напрузі вище 6 кВ, є джерелами „м’якого”
рентгенівського випромінювання. При технічній експлуатації апаратури, в якій
напруга вище 15 кВ, використовують засоби захисту для відвертання
рентгенівського опромінення операторів і інженерно-технічних робітників, бо при
такій напрузі рентгенівське випромінювання розсіюється в навколишньому просторі
виробничого приміщення.
Шкідливий вплив рентгенівських променів зв’язаний з тим, що
порушення міжмолекулярних зв’язків тканинної речовини може призвести до
порушення нормальної течії біохімічних процесів і обміну речовин.
Засобами захисту від „м’якого” рентгенівського випромінювання
є застосування поляризаційних екранів, а також використання в роботі моніторів,
що мають біо-керамічне покриття і низький рівень радіації. В якості засобів
захисту від чинності м’яких рентгенівських променів застосовуються екрани з
сталевого листа (0,5-1 мм) або алюмінію (3 мм), спеціальної гуми.
Для відвертання розсіювання рентгенівського випромінювання по
виробничому приміщенню встановлюють захисні огорожі з різноманітних захисних
матеріалів, наприклад, свинцю або бетону.
Забезпечення
раціонального освітлення
При правильно розрахованому і виконаному освітленні очі
працюючого за комп’ютером протягом тривалого часу зберігають здатність добре
розрізняти предмети не втомлюючись. Це сприяє зниженню професійного
захворювання очей, підвищується працездатність. Раціональне освітлення
відповідає ряду вимог:
достатнє, щоб очі без напруги могли розрізняти деталі;
постійна напруга в мережі не коливається більше ніж на 4%;
рівномірно розподілено по робочим поверхням, щоб очам не
приходилося зазнавати різкого контрасту кольорів;
не викликає дії, яка сліпить органи зору працюючого
(зменшення блищання джерел, що відбивають світло, досягається застосуванням
світильників, які розсіюють світло);
не викликає різких тіней на робочих місцях.
Задачею розрахунку є визначення необхідної потужності
електричної освітлювальної установки для створення у виробничому приміщенні
заданої освітленості. При проектуванні освітлювальної установки необхідно
вирішити наступні основні питання:
вибрати тип джерела світла - рекомендуються газорозрядні
лампи, за винятком місць, де температура повітря може бути менш +5°С і напруга
в мережі падати нижче 90 % номінального, а також місцевого освітлення (у цих
випадках застосовуються лампи розжарювання);
визначити систему освітлення (загальна локалізована або
рівномірна, комбінована);
вибрати тип світильників з урахуванням характеристик
світорозподілення, умов середовища (конструктивного виконання) та інше;
розподілити світильники і визначити їх кількість (світильники
можуть матися в своєму розпорядженні рядами, в шаховому порядку, ромбоподібно);
визначити норму освітленості на робочому місці.
Для розрахунку штучного освітлення використовують в основному
три методи. Найчастіше її розраховують по світловому потоку. Для цього
визначається світловий потік кожної лампи по нормуючій мінімальній
горизонтальній освітленості Еmin (лк) з вираження:
F=(Emin·S·K·z)
/ n1·n·N,
де F - світловий потік лампи в світильнику, лм; - площа
приміщення, м2; - коефіцієнт запасу;- коефіцієнт нерівномірного
освітлення;1 - коефіцієнт використання світлового потоку;- кількість
ламп в світильнику;- число світильників.
Якщо освітлення здійснюється рядами люмінесцентних ламп, те
вираження вирішується відносно N. Значення коефіцієнта n1
визначається по довіднику в залежності від типу світильника, коефіцієнтів
відбивання стін Рс, стелі Рп, робітничій поверхні і від
розмірів приміщення. Показник приміщення fi визначається з виразу:
i= А·В/Нр·(А+В),
де А і В - довжина і ширина освітленого приміщення, м;
Нр - висота підвісу світильника над робітничою
поверхнею, м.
У випадку застосування люмінесцентних ламп потрібна кількість
світильників N, яка визначається за формулою:
=Emin·S·K·z/F·n1·n
Поділивши число світильників N на число вибраних рядів
світильників, визначають число світильників у кожному ряду.
Нехай зал має розміри А=8м, В=5м, h=3м, стеля обладнується
світильниками Л201Б з люмінесцентними лампами ЛБ80, технічні характеристики
ламп і світильників наведені в таблицях 6.1, 6.2 (згідно Держстандарту 6825-74)
Таблиця
5.1
|
Тип
|
Потужність, Вт
|
Напруга, В
|
Світловий потік
(номін.)
|
Довжина, мм
|
Діаметр, мм
|
|
ЛБ80
|
80
|
110
|
5220
|
1500
|
40
|
Таблиця
5.2
|
Серія
|
Модифікація
|
Кількість*
потужність, шт, Вт
|
Розміри, мм
|
Номер групи
|
Прим.
|
|
|
|
Довжина
|
Ширина
|
Висота
|
|
|
|
Л201Б
|
3
|
2·8
|
354
|
127
|
9
|
Стеля
|
Рівень робітничої поверхні над полом 0,8 м, при цьому Нр=2,2
м.
Показник приміщення рівний:
i=40/2,2 (8+5)=1,3986
По довіднику визначаємо значення коефіцієнта n1
(для значень Рс=0,5, Рп=0,3): n1=0,7. Значення
коефіцієнта нерівномірного освітлення приймаємо рівним 1,1, а коефіцієнта
запасу - 1,5. При загальному типі освітлення значення Emin=400 лк.
Знаючи значення світлового потоку кожної лампи, можемо визначити необхідну
кількість світильників:
=400·8·5·1,5·1,1/5220·0,7·2=3(штук)
Загальна потужність освітлювальної установки рівна:
Р=2·80·3=480(Вт)
По результатах проведених розрахунків можна зробити висновок
про те, що небезпечні і шкідливі виробничі чинники, діючи в робочій зоні, знаходяться
в межах допустимих норм і їхній вплив на організм працюючих не приносить
істотної шкоди здоров’ю.
5.3 Пожежна безпека
В системі заходів, направлених на охорону державної і
особистої власності громадян, відвертання впливу на людей небезпечних чинників
пожежі і вибуху, питання пожежної і вибухової безпеки займають важливе місце.
По класифікації приміщень з ПЕОМ по пожежній небезпеці
відносяться до категорії В (СНіП 2.09.02-85), що характеризуються наявністю
твердих горючих і важко горючих речовин і матеріалів, а також легкозаймистих
матеріалів.
В зв’язку з цим можна виділити ряд заходів для пожежної
безпеки:
не палити і не використовувати нагрівальні прилади в
приміщеннях з ПЕОМ;
не від’єднувати і не приєднувати кабелі, усувати несправності
за наявності напруги в мережі;
не визначати наявність напруги в ланцюзі, замиканням клем.
В електронно-обчислювальній техніці пожежну небезпеку
створюють прилади, що нагріваються, електро- і радіотехнічні елементи. Вони
нагрівають навколишнє повітря і близько розташовані деталі і провідники. Все це
може призвести до займання означених елементів, руйнування ізоляції і короткого
замикання.
Для виявлення пожеж в приміщенні встановлені датчики, що
спрацьовують при появі диму, підвищенні температури і відкритого вогню.
Технологічні об’ємні підлоги виконуються з негорючих або
тяжко горючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 0,5 г. Підпільні
простори під об’ємними підлогами відділяють негорючими перегородками з межею
вогнестійкості не менше 0,75 г на ділянки площею не більш 250 м2.
Для гасіння можливих пожеж передбачена наявність первинних
засобів пожежогасіння, згідно «Правил пожежної безпеки в Україні» так і пожежні
крани із брезентовими рукавами, пожежні щити (1 щит на 5000м2).
В кожній кімнаті знаходяться вогнегасники. Вогнегасники
діляться на хімічні, пінні, повітряно-пінні, СО2 - вогнегасники і
порошкові.
Вогнегасники допускаються до експлуатації якщо їхні технічні
характеристики відповідають нормативним значенням, встановленим
експлуатаційно-технічною документацією. Зменшення змісту вогнегасячої речовини
і тиску у вогнегасниках не повинне перевищувати 10 % від встановленого
номінального значення.
При розміщенні вогнегасників виключений безпосередній вплив
на них сонячних променів, опалювальних і нагрівальних пристроїв. За
конструкцією, матеріалами, методами контролю, умовами змісту, обслуговуванням
вогнегасники повинні відповідати вимогам Правил пристрою і безпечної
експлуатації судин, що працюють під тиском.
Первинні засоби пожежогасіння: ручні вогнегасники в кількості
2 шт.
Засоби гасіння загорання й пожежі, які можуть бути ефективно
використані в початковій стадії пожежі: внутрішні пожежні крани, вогнегасники,
кошми, пісок.
Для успішного гасіння пожежі велике значення має швидке
виявлення пожежі та своєчасний виклик пожежних підрозділів до місця пожежі.
Пожежний зв’язок і сигналізація можуть бути спеціального або загального
призначення, радіозв’язком, електричною пожежною сигналізацією (ЕПС), сиренами.
ЕПС є найбільш швидким та надійним засобом сповіщення про виникнену пожежу. В
залежності від схеми з’єднання розрізнюють променеві (радіальні) та шлейфні
(кільцеві) системи ЕПС.
ЕПС складаються з таких основних частин: сповіщувачів,
встановлених в приміщеннях; приймальної станції, яка знаходиться в черговій кімнаті
пожежної команди; блока поживи від сіті та від акумулятора (резервний); системи
переключення з одної поживи на іншу; електропровідній сіті, яка з’єднує
сповіщувачі з приймальною станцією.
В кімнаті з ПЕОМ розміщений сповіщувач (датчик) тепловий
легкоплавкий. При збільшенні температури легкоплавкий сплав розплавляється і
пружинячі пластинки, розмикаючись, вмикають ланцюг сигналізації.
Одним з вимог пожежної безпеки є розробка плану евакуації
людей і матеріальних цінностей при пожежі, з яким повинні бути ознайомлені
працівники підприємства.
ВИСНОВКИ
Програмний продукт LABVIEW як засіб прикладного програмування
по своїй логічній структурі близький до конструкції мов програмування високого
рівня. Проте він має одну істотну відмінність від них - не вимагає написання
текстів програм, а використовує мову графічного програмування для створення
програм у вигляді блок-схем.
Як універсальна система програмування, LABVIEW має великі
бібліотеки для прийому, обробки, аналізу і представлення даних.
Реалізації програм в LABVIEW називаються віртуальними
приладами або віртуальними інструментами, оскільки їх зовнішня графічна вистава
і спосіб функціонування можуть імітувати роботу реальних фізичних пристроїв і
результати вимірів характеристик. Проте за своєю суттю програмна реалізація
віртуальних приладів ідентична процедурам в загальноприйнятих мовах
програмування.
Мова програмування G - Programming, дозволяє створювати
складні інструментальні системи досить швидкий і наочно. Вбудовані засоби
відладки програм дозволяють виробляти відладку програм, як в режимі реального
часу, так і, використовуючи покроковий режим роботи програми. Є можливість
встановити контрольні точки, імітувати виконання, встановити вікна стеження.
Є можливість доступу з програм до функцій API, протоколів
TCP/IP, бібліотек DLL, об'єктів OLE. Середовище графічного програмування,
дозволяє створити програму, “малюючи“ її в спеціалізованому редакторові як
діаграму з готових блоків і, сполучаючи блоки між собою. Не дивлячись на
примітивність, що здається, такий спосіб дозволяє реалізувати алгоритми досить
високої складності. Так само легко створюється і оформлення програми. LabView
представляє багатий вибір елементів управління; за декілька хвилин можна
створити програму, зручний і красивий інтерфейс. Наприклад, для того, щоб
вивести у вікно графік досить просто розмістити видимий елемент “ графік“ в
потрібному місці на екрані, встановити необхідний розмір, і на діаграмі
з'єднати вхід “графіка” з виходом вузла формуючого масиву.
Таким чином, в результаті проведених досліджень можна зробити
вивід, що середовище LABVIEW є унікальним інструментом для проведення
віртуальних лабораторних робіт по різних дисциплінах.
СПИСОК
ЛІТЕРАТУРИ
1. Антонова
О.А., Глудкин О.П. и др. Электротехника и основы электроники.- М.: Высшая
школа, 1993
. Бакалов
В.П. и др. Основы теории электрических цепей и электроники: Учебник для вузов.
М.: Радио и связь, 1989
. Батоврин
В.К., Бессонов А.С., Мошкин В.В. LabVIEW: Практикум по электронике и микропроцессорной технике. М.:
ДМК Пресс, 2005
. Блюм
П. LabVIEW. Стиль программирования. М.: ДМК Пресс, 2008
5. Веселовский
О.Н., Браславский Л.М. Основы электротехники и электротехнические устройства
радиоэлектронной аппаратуры. Учеб. пособие для вузов. М.: Высшая школа, 1977
. Визильтер
Ю.В., Желтов С.Ю., Князь В.А., Ходарев А.Н., Моржин А.В. Обработка и анализ
цифровых изображений с примерами на LabVIEW и IMAQ Vision.
М.: ДМК Пресс, 2007
. Визильтер
Ю., Желтов С., Князь В. Обработка и анализ цифровых изображений с примерами на LabVIEW и IMAQ. М.: ДМК Пресс, 2008
. Волынский
В.А. и др. Электротехника /Б.А. Волынский, Е.Н. Зейн, В.Е. Шатерников: Учеб.
пособие для вузов. - М.: Энергоатомиздат, 1987
. Загидуллин
Р. LabView в исследованиях и
разработках. М.: Горячая линия -Телеком · 2005
. Касаткин
А.С., Немцов М.В. Электротехника: Учеб. пособие для вузов. - 4-е изд., перераб.
- М.: Энергоатомиздат, 1983
. Каяцкас
А.А. Основы радиоэлектроники: Уч. пособие для вузов:- М.: Высш. школа, 1988
. Ким
Н., Кетарнаваз Н. Цифровая обработка сигналов на системном уровне с
использованием LabVIEW. М.: Додэка, 2007
. Линдваль
В., Щербаков Г., Евдокимов Ю. LabVIEW для радиоинженера. От виртуальной модели до реального
прибора. М.: ДМК Пресс, 2007
. Нестеренко
А, Федосов В. Цифровая обработка сигналов в LabVIEW. М.: ДМК Пресс, 2007
. Папуловский
В.Ф., Мошкин В.В., Бессонов А.С., Батоврин В.К. LabVIEW. Практикум по основам измерительных
технологий. Учебное пособие для вузов. М.: ДМК Пресс, 2005
. Пейч
Л.И., Точилин Д.А., Поллак Б.П. LabVIEW для новичков и специалистов. М.:Горячая Линия - Телеком ·
2003
. Попов
В.П. Основы теории цепей: Учеб. для вузов. - 3-е изд., испр. - М.: Высшая
школа, 2000
. Суранов
А. LabVIEW 8.20. Справочник по
функциям. М.: ДМК Пресс, 2007
. Татур
Т.А., Татур В.Е. Анализ электрических цепей. Часть I. Установившиеся процессы в
линейных электрических цепях. - М.: Издательство МЭИ, 1994
. Тревис
Дж. LabVIEW для всех. М.: ДМК Пресс,
2004
. Электротехника
и электроника в 3-х кн. Под ред. В.Г. Герасимова Кн.2. Электромагнитные
устройства и электрические машины. - М.: Высшая шк. - 1997
22. Электротехника
и электроника в 3-х кн. Под ред. В.Г. Герасимова Кн.1. Электрические и
магнитные цепи. - М.: Высшая школа - 1996
23. Яцкевич
В.В. Теория линейных электрических цепей. Справочное пособие. М.: Высш. школа,
1990
24. Simson
M.B. Use of signal in the terminal QRS complex to identify patients with
ventricular tachycardia after myocardial infarction. // Circulation, 1981-Vol
64., P.235-242.
25. <http://ru.wikipedia.org>
// Свободная Интернет-энциклопедия
26. http://www.automationlabs.ru
// Центр измерительных технологий и промышленной автоматизации
. http://www.labview.ru
// Официальный сайт разработчиков