false
Прості вирази
|
Значення
|
Складені вирази
|
Значення
|
х=3
|
true
|
not (y<=-50)
|
true
|
х>у
|
true
|
(Кх) and (x<5)
|
true
|
7 mod 3=1
|
true
|
(x>4) or (y<-15)
|
false
|
у div 2=4
|
false
|
(x>4) or (y>-15)
|
true
|
Подвійну нерівність
1<х<5 як складений логічний віграз записують так: (1<х) and
(x<5).
Сукупність
нерівностей вигляду х<1; х>5 - так: (х<1) or
(x>5).
Прості логічні вирази, які входять у складені,
завжди беруть у дужки.
3. Команда
розгалуження if
(умовна команда) має
два
різновиди.
1. Повна команди
розгалуження має вигляд
if
<логічнии
вираз> then
<команда 1> else
<команда 2>;
Дія команди. Якщо
логічний вираз істинний, то виконується команда 1,в протилежному випадку -
команда 2. Команди 1 та 2 можуть бути простими або складеними.
Приклад. Нехай
х=9. У результаті виконання команд
if
x>7
then
у:=х*х else
y:=sin(x);
if
x<5
then
z:=exp(x)
else
z:=sqrt(x);
отримаємо y=81,z=3.
. Коротка команда
розгалуження має вигляд
if
<логічний
вираз> then
<команда 1>;
Дія команди. Якщо
логічний вираз істинний, то виконується команда 1, інакше виконується команда,
яка знаходиться за даною конструкцією.
Приклад. Нехай
х=25. Тоді у результаті виконання команд
if
x>12
then
y:=2*x;
z:=10;
if
x<5
then
z:=exp(x);
отримаємо y=50,z=10.
4.
Команда goto
- це команда безумовного переходу, яка змінює
послідовність виконання інших команд програми шляхом переходу до виконання
команди,що маєпозначку (мітку):
goto
<позначка>;
Позначка може
стояти перед довільною командою в програмі. Вона відокремлюється від команди
двокрапкою (:)
<позначка> :
<команда>;
Позначку треба
заздалегідь оголосити на початку програми у розділі label:
label
<список позначок>;
Позначка може
починатися з букви або бути числом від 0 до 9999.
Задача.
Ввести декілька наборів коефіцієнтів квадратного
рівняння ax2+bx+c=0
і вивести повідомлення чи рівняння матиме дійсні
корені, чи ні.
program Rivnyannya;
uses Crt;
label 99,finish;
var a,b,c,d,x,y:real;
begin
clrscr;
99: writeln('Введіть
коефіцієнти квадратного рівняння');
readln(a,b,c);
if a=0
then goto finish;
d:=b*b-4*a*c;
if d>=0
then writeln('Дане
рівняння має дійсні розв"язки')
else
begin
writeln('Дані
введені
некоректно');
writeln('Рівняння
дійсних розв'язків не має');
goto 99;
end;
finish: readln end.
Не можна передавати
керування команді, яка є в середині підпрограми чи в середині складеної
команди.
5. Команда вибору (case)
має вигляд
case
<вираз> of
<список значень
1> : <команда 1>;
<список значень n>
: <команда n>
else
<команда n+1>
end;
Тут вираз - це
проста змінна цілого, символьного, перерахованого або логічного типу; списки
значень - сталі або діапазони, тип яких збігається з типом виразу. Якщо список
значень складається з декількох елементів, то вони перераховуються через кому.
Складова частина else
<команда n+1>
може бути відсутня - тоді матимемо коротку форму команди case.
Дія команди. Якщо
значення виразу збігається зі значенням з списку і, то виконується
команда з номером і, а інші команди цієї конструкції не виконуються. Якщо
значення виразу не збігається з жодним значенням з жодного списку, то
виконується команда n+1
або, у випадку короткої форми, наступна команда після команди case.
.5
Цикли
Цикл -
це процес виконання певного набору команд деяку кількість разів. Цикл
реалізують або за допомогою конструкції if-goto,
або, що значно ефективніше, за допомогою команд
циклу. Є три види команд циклів: з параметром, з передумовою та з
післяумовою.
1. Команда циклу з
параметром (for).
Є два різновиди команди for.
Розглянемо перший:
for
<параметр> := <вираз 1> to
<вираз 2> do
<команда 1>;
Тут параметр - це
змінна цілого, символьного, логічного або перерахованого типу, а вирази 1 і 2
задають початкове та кінцеве значення параметра.
Дія команди. Параметрові
циклу присвоюється значення виразу 1. Якщо це значення менше-рівне, ніж
значення виразу 2, то виконується команда 1. Після виконання команди 1 значення
параметра автоматично збільшується на 1 і знову порівнюється зі значенням
виразу 2 і т.д. Коли значення параметра стане більшим, ніж значення виразу 2,
то виконується наступна після циклу команда.
Приклад. Нехай
s=0. Після
виконання команди циклу
for i:=4
to 6 do begin s:=s+i; z:=2*i end;
змінна s
набуде
значення 0+4+5+6=15, а змінна z
-
12.
Розглянемо другий
різновид команди циклу for:
for
<параметр> := <вираз 1> downto
<вираз2> do
<команда 1>;
Ця команда діє як
попередня, але крок зміни параметра є -1.
Приклад. Нехай
s=0. Після виконання
команди циклу
for
i:=6
downto
4 do
begin
s:=s+i;
z:=2*i
end;
змінна s
набуде значення 0+6+5+4=15, а змінна z
- 8.
Значення параметра
в середині циклу змінювати не можна.
2. Команда циклу з
передумовою (while)
має вигляд
while
<логічний вираз> do
<команда 1>;
Дія команди. Доки
значення логічного виразу істинне, виконується команда 1. Істинний логічний
вираз описує умову продовження процесу виконання команди циклу.
Приклад. Нехай
змінні х, s
мають значення х=4, s=0.
Після виконання команди
while
x<=8
do
begin
s:=s+x;
x:=x+l
end;
вони набудуть
значень s=4+5+6+7+8=30, x=9.
Приклад. Вивести
таблицю чисел від 20 до 30, їхні квадрати та куби за допомогою команди while
можна так:
і := 20;
while і
<= 30 do
begin
writeln(i:4, i*i:6,
i*i*i:8);
і := і + 1
end;
Задача. Протабулювати
функцію у = sinх
на проміжку [0; 3,1], з кроком h
= 0,1 і обчислити середнє арифметичне (s1)
значень функції більших, ніж 0,1 і менших, ніж 0,6.
program FindSerednie;
uses Crt;
var x,
y, s, s1, h, xk: real; n: integer;
begin
clrscr;
x := 0;
xk := 3.1; h
:= 0.1; :=0; n:=0;
while x
<= xk
+ h/2 do
у :=
sin(x) ; (x:3:l,
y:6:2);
if (y
>
0.1) and (y<0.6)
then s := s + y; n := n + 1
end;
x := x + h
; ;
n >
0 then
begin si
:= s / n; writeln ('Середнє =', si)
end writeln('Таких
значень немає n=0');
readln
end.
3. Команда циклу з
післяумовою (repeat)
має вигляд
repeat
<команди> until
<логічний вираз>;
Дія команди. Команди
виконуються в циклі, доки значення логічного виразу не стане істинним. Істинний
логічний вираз задає умову виходу з циклу.
Приклад. Нехай
змінні х, у мають значення х=5, і/=0. У результаті виконання
команди
repeat y:=y+x;
z:=2*x; x:=x-2 until х<=1;
змінні у, z,
х набудуть
значень y=0+5+3=8,
z=6, x=1.
.6
Масиви
1. Масив (array)
- це скінчений набір елементів одного (базового)
типу, які зберігаються в послідовно розташованих комірках оперативної пам'яті і
мають спільну назву.
У математиці
поняттю масив відповідають поняття вектора та матриці. Розрізняють одно- та багатовимірні
масиви. Двовимірний масив даних - це таблиця, що складається з декількох
рядків.
Загальний вигляд
конструкції опису типу масиву такий:
array
[<розмір>] of
<назва базового типу>;
Розмір (кількість
елементів) масиву найчастіше задають у вигляді діапазону або назви деякого
перерахованого типу даних.
Описати масив можна
у розділі опису типів type,
у розділі констант const,
або у розділі оголошення змінних var.
Назви типів масивів і змінних-масивів придумує
користувач.
Приклад. Розгляньте:
1) опис типу масивів (назва типу mymasyv),
2)
оголошення сталого масиву (масиву-константи) vydatky
типу
mymasyv і
3) оголошення змінних-масивів а, аі типу mymasyv
та
масивів: b
(він
має 7 елементів цілого типу), с (має
100 елементів-символів,тобто даних типу char).
type mymasyv=
array [1..10] of real;
day=(mon, tue, wed,
the, fri, sat, sun);
const vydatky:
mymasyv =(1.2,1,1,2,18,2.4,8.97,3,7,1.3);
var a,al:
mymasyv;
b: array[day] of
integer; : array [1..100] of char;
Над масивами
визначена єдина команда копіювання: a:=al
-
усі значення масиву аl
будуть присвоєні відповідним елементам масиву а. Усі інші операції, наприклад,
присвоєння конкретних значень, додавання, множення тощо, визначені лише над
елементами масиву.
Доступ до елемента
масиву здійснюється через назву масиву і номер елемента. Цей номер (його часто
називають індексом) записується в квадратних дужках, наприклад, а[1] - перший
елемент масиву a,b[tue]
-
другий елемент масиву b.
Щоб опрацювати всі
елементи масиву використовують команду циклу for
(чи while
або repeat).
Приклад. Елементам
описаних масивів можна надати значення так: а[1]:=15.1; b[tue]:=3;
c[l]:='a'
V; c[2]:='b'.
Сталі елементи мають такі значення: vydatky
[l]=1.2; vydatky[2]=l;
...; vydatky[10]=1.3.
2. Двовимірні
масиви. Елементи двовимірного масиву (дані
можуть бути подані у вигляді таблиці) визначаються іменем масиву та двома
індексами: перший індекс означає номер рядка, а другий - номер стовпця, на
перетині яких стоїть елемент, наприклад р[1,2], р[і,j].
Розглянемо приклади
оголошення масиву-константи bаl,
що має 2 рядки і 4 стовпці елементів, деякого масиву doba,
який міститиме 24*60 елементів цілого типу, двовимірного масиву р розміру
9 на 9 (тут буде 9* 9=81 елемент).
const bal:
array [1..2,1..4] of integer=((4,3,5,3),(4,4,5,3));
var doba:
array [0..23] of array [0..59] of integer;
const n
= 9;
var p :
array [1..n, 1..n] of integer;
Тут bal[l,l]=4,
bal[l,2]=3, ..., bal[2,3]=5, bal[2,4]=3. Значення
елементам масивів doba
і
р можна надати командою присвоєння двома способами,
наприклад,
так: doba[16][30]:=5,
doba[16,30]:=5.
Розділ 2. Записи в Turbo
Pascal
.1
Записи
pascal програма
цикл масив
1. Запис (record)
-
це структурований тип даних, призначений для зберігання в оперативній пам'яті
та опрацювання даних, що складаються з полів - даних різних типів. Запис
описують у розділі type
(можна
і у розділі var) за
допомогою такої конструкції:
type
<назва
типу запису>=гесогd
<назва поля
1> : <тип поля 1>;
<назва поля n>
: <тип поля n>;
end;
Приклад. Запис
про анкетні дані студентів: прізвище, ім'я, дату народження та середній бал,
можна описати так:
grupa=record
{Оголошуємо запис grupa}
name, surname:
string[20]; {Описуємо відповідні поля}
birthday: record :
1975.. 1985; :
1.. 12;
day: 1..31;
end;
sball:
real
end;
Доступ до конкретного
поля запису дає складене ім'я вигляду
<назва
запису>.<назва поля>
Конкретні записи
типу grupa
оголошують у розділі var
так: studentl,
student2 : grupa.
У програмі цим змінним можна надати, наприклад, такі значення:
studentl.surname:='Irop';
student2.birtday.month:=5.
Складені імена
використовувати незручно. Вони ведуть до громіздких виразів у програмі. Щоб
цього уникнути, застосовують команду приєднання with.
2. Команда
приєднання (with).
Команда приєднання дає змогу використовувати у
програми лише імена полів. Загальний вигляд команди with
такий:
with
<ім'я змінної типу запис> do
<команда>;
У цій команді після
слова with
зазначають ім'я змінної типу запис, а в команді
пишуть лише назви полів відповідного запису. До змінних з попереднього прикладу
можна звернутися так:
with
studentl
do
begin
name:='Шевченко';
surname:='Ігор';
with birthday
do
year:=1980;
month:=12; day:=28;
end;
sball:=4.9
end ;
Задача. Використовуючи
тип даних масив записів, скласти програму, за допомогою якої можна ввести у
пам'ять комп'ютера дані про наявність на складі автомашин і отримати інформацію
про марки та рік випуску машин, ціна яких менша, ніж $3000. Нехай запис містить
такі поля: марка, рік випуску та ціна машини. Вивести на екран інформацію про
всі машини і додатково про ті, ціна яких менша, ніж 3000.
program Avtoprice;
uses Crt;
const n=10;
type
avto=record
marka:string[15];
year,
price:integer;
end;
var al:array[l..n]
of avto;
і: integer;
begin clrscr;
for i:=l
to n do
with al[i]
do
begin
writeln('Введіть
марку машини:'); readln(marka);
writeln('її
рік випуску:'); readln(year);
writeln('Ta
ціну:'); readln(price);
end;
writeln;
writeln('Фірма
пропонує такі машини:');
for i:=l
to n do
with al[i]
do writeln(marka:15,year:10, ' $',price);
writeln;
write('Poздрукуємо
інформацію про машини,');
writeln('цінa
яких менша, ніж $3000:');
for i:=l
to n do
with al[i]
do
if price<3000
then writeln(marka:15,year:10);
readln
end.
2.2 Файли
Опис типів та
оголошення типованих файлів. Часто виникає
потреба опрацьовувати інформацію, розташовану на зовнішніх носіях (на дисках).
Прикладами таких даних є інформація про успішність студентів, розклад руху
транспорту, наявність товарів у магазинах, адресні книжки.
Файл -
це сукупність даних, які розташовані на зовнішньому носії. Дані у файлі
називаються елементами. Кількість даних, на відміну від масиву, під час
описування файлу не зазначають. Елемент файлу не має індекса. Тип елементів
може бути як простим, так і складеним, але не може бути файлом.
Файловий тип даних
описують у розділі описів типів так:
type
<ім'я типу>=file
of <базовий
тип>;
або безпосередньо у
розділі оголошення змінних
var
<список змінних>: file
of
<базовий тип>;
Приклад.
type myfile
= file of integer: = file of string[20];
var filel,
file2: myfile; druzi: list; : file of boolean;
. Дії з
файлами. Для того, щоб знайти потрібний елемент файлу, необхідно
послідовно переглянути всі попередні. Це називається послідовним доступом до
файлу.
Для опрацювання файлу
його необхідно відкрити, виконати необхідні дії та закрити.
Для визначення
кінця файлу є стандартна логічна функція
eof
(<ім'я файла>).
Значення цієї
функції буде true,
якщо досягнуто кінець файлу.
Файл можна відкрити
лише або для читання, або для записування в нього інформації.
Для роботи з
файлами є такі команди (процедури модуля System):
assign(<ім'я
файлу>,<зовнішнє
ім'я>) - налагоджує зв'язок між іменем файлу і файлом на зовнішньому носії;
reset(<ім'я
файлу>)
- відкриває файл для читання з нього даних;
read(<ім'я
файлу>,<ім'я
змінної>) - читає (вводить) дане з файлу в оперативну пам'ять;
сlоsе(<ім'я
файлу>) - закриває файл;
rewrite(<iм'я
файлу>)
- відкриває файл для записування в нього даних;
write(<iм'я
файлу>,<ім'я
змінної>) - записує (виводить) дане у файл.
Тут <ім'я файлу> - ім'я
файлової змінної, задане у розділі оголошення змінних, <зовнішнє ім'я> -
ім'я файлу даних на зовнішньому носії, взяте у лапки, наприклад, 'd:\grupal\labl.pas'.
Задача. Створити
файл записів, який містить інформацію про комп'ютери: марку, обсяг вінчестера (hdd),
обсяг оперативної пам'яті (ram) та
швидкодію (speed).
Вивести
вміст файлу на екран.
program Computer1;
uses Crt;
type comp=record
{Опишемо
тип записів,
який містить}
marka:string[15];
{характеристики
комп'ютера}
hdd,
ram:real;
speed:integer;
end;
myfile=file
of comp;
var fl:myfile;
i,n:integer;
cl:comp;
begin
clrscr;
writeln('Уведіть
кількість комп"ютерів'); readln(n);
assign(fl,
'd:\computer');
rewrite(fl);
{Відкриємо
f1
для
записування в нього даних)
for i:=l to n
do
begin
writeln('Уведіть
марку комп"ютера:');
readln(cl.
marka);
writeln('Уведіть
обсяги його HDD
та
RAM:');
readln(cl.hdd,
cl.ram);
writeln('Введіть
швидкодію:'); readln(cl.speed);
write(fl, сі);
{Запишемо введені дані у файл f1)
end; (fl); {Закриємо
файл f1)
writeln(' Марка
Обсяг вінчестера RAM Швидкодія');
reset(f1); {Відкриємо
файл для зчитування даних)
for i:=l
to n do {Виведемо зміст файлу на екран)
begin
read(f1,
c1); {Зчитаємо
чергове дане з файлу)
writeln(cl.marka:
15,
cl.hdd:10,
cl.ram:7, cl.speed:8)
end;
readln
end.
Окрім файлів послідовного
доступу можна створювати і опрацьовувати файли прямого доступу. Відмінність
така: перед використанням команд read чи write слід
забезпечити доступ до k-го елемента
(нумерація від нуля) файлу за допомогою команди
seek(<назва файлу>,k);
. Текстові
файли. Дані
у типованих файлах, описаних вище, певним чином кодуються комп'ютером. Ці файли
не можна редагувати або переглядати за допомогою звичайного текстового
редактора. Тому, окрім типованих, використовують текстові файли, які
не мають такого недоліку.
Елементами текстових файлів є
рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та пропусків). Такий файл
можна створювати та редагувати за допомогою текстового редактора. Розмежовувачем
між елементами файлу є пропуск. Уведення кожного рядка закінчується
натисканням на клавішу вводу. Для перевірки чи є символи у рядку використовують
функцію
еоln(<ім'я
файлу>),
яка приймає значення true, якщо
знайдено кінець рядка. Текстові файли описують у розділі опису змінних так:
var <список
імен змінних> :
text;
Дані з рядка текстового файлу
можна зчитати за допомогою команд
read(<ім'я
файлу>,
<список параметрів>);
readln(<ім'я
файлу>,
<список параметрів>);
Дія яких була описана вище.
Різниця між цими командами така: під час виконання команди readln зайві
дані у рядку ігноруються і наступна команда read чи readln
буде зчитувати дані з наступного рядка.
Рядок текстового файлу можна
створити за допомогою звичайного текстового редактора або програмним способом
за допомогою
Команд
write(<ім'я
файлу>,
<список виразів>); writeln(<ім'я
файлу>,
<список виразів>);
На відміну від звичайних
файлів у текстовий файл можна додавати (дописувати) дані. Для цього замість
процедури rewrite використовують
процедуру
арреnd(<ім'я
файлу>).
Розділ 3.
Середовище Turbo Pascal 7.0
. Середовище
програмування Turbo Pascal 7.0.
Поширені
два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0
і Borland Pascal для
MS-DOS і Windows.
Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього
виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для
них однакові. Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0
такі: turbo.exe
(основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl
(бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежити від конфігурації), turbo.tph
(допомога, 730 Кбайт), graph.tpu
(модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).
Для входу у середовище треба
виконати команду turbo.exe. У
верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому - опис
деяких функціональних клавіш.
Щоб активізувати (увійти в)
головне меню, потрібно натиснути на клавішу F10. У
розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:
File -
для роботи з файлами;
Edit -
для редагування файлу;
Search -
для відшукання чи заміни заданого фрагмента тексту;
Run -
для виконання програми;
Compile -
для компіляції програми та створення exe-файлу;
Debug -
для налагодження програми;
Options -
для конфігурування середовища;
Window -
для конфігурування вікон і роботи з ними;
Help - для
надання допомоги.
Потрібний пункт вибирають
стрілками переміщення курсора або мишкою і натискають на клавішу вводу. Можна
скористатися комбінацією клавіш Аlt+<висвітлена
буква>: натиснувши й утримуючи клавішу Alt, натискають
на клавішу з висвітленою буквою і відпускають обидві клавіші.
Розглянемо основні етапи, з
яких складається сеанс роботи.
1.
Активізують головне меню (натискають на F10) і
пункт File. Отримують
додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо
записувати так: F10=>File=>New). Середовище
переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. Набирають
текст програми.
2. Для
виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами
редагування тексту, зокрема, такими комбінаціями клавіш для роботи з блоками
(фрагментами) тексту:
Shift+стрілки
-
виокремити чи зняти виокремлення блоку тексту;
Ctrl+Insert
Shift+Del
Shift+Inscrt
Ctrl+Del
|
- копіювати блок у буфер обміну; -
перемістити блок з тексту у буфер; - вставити
текст з буфера у позначене курсором місце основного тексту; -
вилучити виокремлений блок з тексту; - вилучити
рядок, де є курсор; - вилучити текст від курсора до
кінця рядка;
-
вставити рядок;
-
перейти до початку тексту; - перейти
до кінця тексту.
|
Ctrl+Y Ctrl+Q,
Y
Ctrl+N
Ctrl+PgUp
Ctrl+PgDn
|
|
Ці акорди пам'ятати
не обов'язково. Опис перших чотирьох побачите, активізувавши пункт головного
меню Edit
(Alt+E).
3. Якщо
очевидних помилок немає, програму можна компілювати і виконати
(F10=>Run
або за допомогою комбінації клавші Ctrl+F9).
4. Якщо
система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор
буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з
помилкою. У верхньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст
помилки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі
редагування і помилку можна буде виправити. Тепер вдруге компілюють і виконують
програму (натискають на Ctrl+F9).
Виправляють наступну помилку у разі потреби і
т.д.
5.
Якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна
побачити у вікні результатів, для чого натискають на Alt+F5
або
використовують засоби пункту Debug.
Натиснувши після перегляду результатів на
будь-яку клавішу, переходять у режим редагування програми.
6.
Щоб для заданого pas-файлу
створити
exe-файл послідовно виконуємо F10=>Compile=>Destination=*Disk.
Натискають на Alt+F9
і в поточний каталог на диску буде записано
exe-файл, який можна виконувати поза середовищем.
7.
Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas,
активізують
F10=>File=>Save
As,
якщо файлу дають нове ім'я, або F10=>File=>Save
(достатньо натиснути на клавішу F2)
для
зберігання файлу зі старим іменем.
8.
Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10=>File=>Exit
або натиснути на клавіші Alt+x.
9. Для
роботи з програмою, що є на диску, виконують F10
=> File
=> Open
або натискають на клавішу F3.
Отримаємо
діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab
переходимо в нижню частину вікна і вибираємо
серед імен файлів потрібний файл, натискаємо на клавішу вводу. Текст програми
буде занесено у вікно редагування.
10. Вікон
з програмами може бути декілька. Переходити від одної програми до іншої можна
за допомогою клавіші F6.
Щоб
розкрити на весь екран чи згорнути вікно, користуються клавішею F5.
Зручно
розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window.
Щоб закрити активне вікно, натискають на Alt+F3
або клацають мишею на значку прямокутника в
рамці вікна.
11.
Якщо потрібна додаткова інформація, натискають на клавішу F1
і читають інформаційно-довідкові тексти про середовище і синтаксичні
конструкції мови Турбо Паскаль.
У середовищі Borland
Pascal for
Windows немає
суттєвих відмінностей від описаних вище правил роботи. Повідомлення про помилку
буде в нижній частині екрану. На початку програми потрібно писати команду uses
WinCrt замість
uses Crt.
Деяких
вправлянь потребує робота з навігатором файловою системою (команди Save
as...
чи Open).
2. Коди типових
помилок. ТР 7.0 генерує два типи повідомлень
про помилки: помилки компіляції і помилки виконання.
Коди помилок
компіляції, які найчастіше зустрічаються в
процесі налагодження програми, мають такі номери:
3 Unknown
identifier
(Невідомий
ідентифікатор). Цей ідентифікатор не був описаний.
4 Duplicate
identifier
(Повторення
ідентифікатора).
5 Syntax
error (Синтаксична
помилка).
14 Invalid
file name (Недопустиме ім'я файлу). Ім'я файлу
неправильне або вказано неіснуючий шлях.
26 Type
mismatch (Невідповідність типів).
42 Error
in expression (Помилка у виразі).
62 Division
by zero (Ділення на нуль).
64 Cannot
Read or Write variables of this type (Немає
можливості зчитати або записати змінні даного типу).
85 ";" expected
(Очікується
символ ";").
91 ":=" expected
(Очікується
символ ":=").
94 "." expected
(Очікується
символ ".").
95 ".." expected
(Очікується
символ "..").
Повідомлення про
помилки виконання. Помилки виконання поділяються
на: помилки на рівні DOS
(коди
з 1 до 99); помилки вводу-виводу (коди з 100 до 149); критичні помилки (коди з
150 до 199); фатальні помилки (з 200 до 255). Ось деякі з них: 2 Path
not found
(Шлях
не знайдено).
103 File
not open (Файл не відкритий).
104 File
not open for input (Файл не відкритий для
введення).
105 File
not open for output (Файл не відкритий для
виведення). 153 Unknown command (Невідома
команда).
200 Division
by zero (Ділення на нуль).
215 Arithmetic
overflow error (Помилка під час виконання
математичної операції).
3. Таблиця кодів ASCII.
Таблиця кодів ASCII
(American Standard Code for Information Interchange) складається
з двох частин: базової з кодами від 0 до 127 і розширеної з кодами від 128 до
255. Коди від 0 до 32 зарезервовані для системних символів, коди від 128 до 175
і від 224 до 255 - для символів національних алфавітів, коди від 176 до 223 -
для символів псевдографіки, за допомогою яких можна створити нескладні графічні
зображення в текстовому режимі екрана. Перша чи перші дві цифри коду позначають
номер рядка, а остання - номер стовпця, на перетині яких розташований
відповідний символ. Наприклад, число 75 є кодом великої латинської літери К, а
кириличній літері Л відповідає
код 139. Розгляньте таблицю кодів від 30 до 255.
Таблиця кодів ASCII
Висновки
Курсова робота
досліджувала одну з актуальних проблем сучасного програмування - записи в Turbo Pascal. Вивчення та аналіз низки
літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.
Головні переваги
мови Pascal
полягають у тому, що вона стала мовою, яка дає змогу створювати
високоструктуровані програми з низькою імовірністю виникнення логічних помилок.
Pascal
дає
змогу легко здійснити перехід від структурного до об'єктно-орієнтованого
програмування. Щодо цього він містить усі необхідні засоби: високу ступінь
структурованості, модульність, абстрактність і можливість повторного
використання як створених програмістом, так і стандартних конструкцій.
Запис (record)
-
це структурований тип даних, призначений для зберігання в оперативній пам'яті
та опрацювання даних, що складаються з полів - даних різних типів.
Часто виникає
потреба опрацьовувати інформацію, розташовану на зовнішніх носіях (на дисках).
Прикладами таких даних є інформація про успішність студентів, розклад руху
транспорту, наявність товарів у магазинах, адресні книжки.
Файл -
це сукупність даних, які розташовані на зовнішньому носії. Дані у файлі
називаються елементами. Кількість даних, на відміну від масиву, під час
описування файлу не зазначають. Елемент файлу не має індекса. Тип елементів
може бути як простим, так і складеним, але не може бути файлом.
Елементами
текстових файлів є рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та
пропусків). Такий файл можна створювати та редагувати за допомогою текстового
редактора. Розмежовувачем між елементами файлу є пропуск. Уведення
кожного рядка закінчується натисканням на клавішу вводу.
Поширені два
середовища програмування мовою Паскаль: Turbo
Pascal 7.0 і Borland
Pascal для MS-DOS
і Windows. Вони
призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання.
Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows)
для
них однакові. Основні файли середовища Turbo
Pascal 7.0 такі: turbo.exe
(основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl
(бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежити від конфігурації), turbo.tph
(допомога, 730 Кбайт), graph.tpu
(модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).
Список
використаної літератури
1. Абрамов
ВТ., Трифонов Н.П., Трифонова. Т.Н. Введение в язык Паскаль: Учеб. пособие. -
М.,
1988.
2. Абрамов
СЛ., Зима B.C.
Начала программирования на языке Паскаль. -
М.,
1987.
3. Абрамов
С.А., Гнездилова
Г.Г., Капустина Е.Н., Селюн М.И. Задачи по программированию. -
М.,
1988.
4. Белецкий
Я. Турбо Паскаль с графикой для персональных компьютеров. -
М.,
1991.
5. Васюкова
НД., Тюляева В.В. Практикум по основам программирования. Язык Паскаль: Учеб.
пособие для учащихся сред. спец. учеб. заведений. -
М.,
1991.
6. Глинський
Я.М. Основи інформатики та обчислювальної техніки.
Частина ІV. Паскаль:
Експеримент, підручник для 11 класу. - Львів, 1996.
7. Глинський ЯМ.,
Анохін В.Є., Ряжська В.А. Turbo
Pascal і Delphi.
Практикум. - Львів, 2000.
. Глинський Я.М.,
Анохін В.Є., Ряжська В.А. Паскаль. Turbo
Pascal і
Delphi. 3-є вид. -
Львів: «Деол», 2002. - 144 с.
. Григас Г. Начала программирования.
-
М., 1987.
10. Грогоно П.
Программирование на языке Паскаль. - М.,
1982.
11. Довгаль С.И.,
Сбитнев А.И. Персональные ЭВМ: Турбо Паскаль 7.0,
Объектное
программирование. - К.,
1995.
12. Йенсен
К., Bирт
H. Паскаль.
Руководство для пользователя и описание языка. -
М.,
1982.
13. Зуев
ЕА. Программирование на языке Turbo
Pascal 6.0,
7.0. - М.,
1993.
14. Климов
Л.М. PASCAL
7.0.
Практическое
программирование. Решение типовых задач. - М.:
КУДИЦ-ОБРАЗ, 2001.
15. Культин
Н.Б. Программирование в Turbo
Pascal 7.0
и
Delphi. -
СПб:
BHV-Санкт-Петербург, 1997.
- 240 с.
16. Немнюгин
С A. Turbo
Pascal. -
СПб.:
Питер, 2000. - 496 с.
17. Немнюгин
С.А. Turbo
Pascal:Практикум. -
СПб.:
Питер, 2000. - 256 с.
18. Немнюгин
С A. TURBO
PASCAL. -
СПб:
«Питер», 2001.
19. Перминов
О.Н. Программирование на языке Паскаль. - М.,
1988.
20. Пестриков
В.М., Маслобоев А.Н. Turbo
Pascal 7.0.
Изучаем
на примерах. - 2-е изд.,
перераб. и доп. - СПб.: Наука
и техника, 2004. - 368 с.
21. Пильщиков.
В.Н. Сборник упражнений по языку Паскаль. -
М.:
Наука
22. Попов
В. Б. Turbo
Pascal 7.0
для
школьников. - М.: Финансы
и статистика, 1996. - 464 с.
23. Прайс
Д. Программирование на языке Паскаль: Практическое руководство. -
М.:
Мив,
1987. - 232 с.
24. Сергиевский
М.В., Шалашов А.В. Турбо Паскаль 7.0. М.:
Машиностроение, 1994. - 254 с.
25. Сердюченко
В.Я. Розробка алгоритмів та програмування на мові Turbo
Pascal: Навч.
посібник для техн. вузів. - X.,
1995.
26. Спірідонов В.І.,
Войтков
В.Т. Обчислювальна
техніка і програмування. - Хмельницький: ХТІ, 1992.
27. Турбо
Паскаль 7.0. Изд. 12-е. -
К.:
Изд. группа BHV, 2000.
28. Фаронов
В.В. Турбо Паскаль 7.0. Начальный
курс. Учебное пособие. Изд. 7-е, перераб.
-М.: «Нолидж», 2001.
29. Фаронов
В.В. Delphi
5.
Учебный
курс. - М.: «Нолидж», 2001.
30. Фаронов
В.В. Программирование на ПЭВМ в среде Турбо-Паскаль. -
М.:
Изд-во
Моск.
ун-та, 1990. - 526 с.
31. Фаронов
В.В. Турбо Паскаль 7.0. Практика
программирования: Учеб. пособие. - М.:
Нолидж, 1999. - 432 с.
32. Федоров
А. Особенности программирования на Borland
Pascal. -
К.:
Диалектика, 1994. - 656 с.
33. Хвищун І.О.
Програмування і математичне моделювання: Підруч. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре",
2007.
- 544 с.
Похожие работы на - Записи в Turbo Pascal
|