Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій

Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій

“Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

.1 Структура та функції естетичної культури особистості

.2 Роль інформаційних технологій у формуванні естетичної культури особистості студента - майбутнього соціального педагога

.3 Аналіз навчальних програм з нових інформаційних технологій у формуванні естетичної культури особистості студента

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

.1 Експериментальне дослідження актуальності проблеми

.2 Зміст, форми і методи формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій

.3 Методичні рекомендації що до оптимізації процесу формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

естетичний культура соціальний педагог

У сучасних умовах значно актуалізується проблема формування естетичної культури підростаючих поколінь, від рівня якої залежить стан вихованості людей у суспільстві, їх гуманістичного ставлення до різних явищ оточуючої дійсності. Потреба в естетичній культурі є однією з фундаментальних духовних потреб особистості, яка виникає в процесі духовно-практичної і перетворювальної діяльності людини та пов’язана із внутрішньоособистісним механізмом регуляції і саморегуляції. Важливо, на нашу думку, що ця потреба детермінує не саме лише засвоєння особистістю естетичних знань і духовних цінностей суспільства, а й здатність до створення нових знань і цінностей, до самовдосконалення, тобто підтримує і спонукає творче ставлення до розвитку власної індивідуальності.

Проблема формування естетичної культури втілює в собі всі резерви зовнішнього і внутрішнього перетворення особистості як естетичної і духовно-моральної цінності. Воно органічно пов’язане з різними видами виховання і складає цілісний процес емоційно-образного впливу на підростаючу індивідуальність.

Проблема формування естетичної культури особистості завжди знаходилась у центрі уваги педагогічної громадськості та педагогічної думки, про що яскраво свідчать праці провідних педагогів-класиків та педагогічна преса різних історичних періодів (Я.А.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, І.-Ф.Гербарт, Г.Сковорода, К.Ушинський, П.Каптерєв, В.Зеньківський, С.Миропольський, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.).

Загальнонаукове значення в дослідженні проблеми формування естетичної культури мають філософські праці, в яких естетична культура особистості розглядається в цілісній структурі культури (А.Арнольдов, Ю.Афанасьєв, Е.Баллєр, Т.Домбровська, І.Зязюн, М.Каган, Н.Крилова, Ю.Лукін, В.Межуєв, В.Разумний, О.Семашко, У.Суна, С.Уланова).

Теоретичну основу для дослідження естетичної культури молоді становлять філософські дослідження процесу естетизації (С.Безклубенко, О.Колесникова, Н.Маньковська, О.Наконечна, Л.Столович); структури естетичної свідомості (Н.Гітун, Т.Домбровська, Л.Левчук, В.Лисенкова, В.Лозовий, А.Радугін); формування естетичних потреб (І.Назаренко), естетичного відношення (Л.Коваль), естетичного інтересу (О.Дем’янчук) та реалізація набутого естетичного досвіду особистості (І.Зязюн) в художньо-творчій діяльності (О.Рубан, Р.Ткач).

Основу для вивчення закономірностей розвитку структурних компонентів естетичної культури особистості становлять психологічні дослідження (Л.Божович, Л.Виготський, О.Костюк, О.Леонтьєв, Є.Назайкінський, С.Рубінштейн, Б.Теплов, П.Якобсон); для розкриття сутності і змісту естетичних емоцій і почуттів, естетичного переживання (Б.Додонов, К.Ізард, Л.Паненкова, Г.Шингаров, Г.Саїк); формування ціннісних орієнтацій особистості (О.Гданська, В.Дряпіка, І.Дубровіна, Р.Пасічняк, О.Рудницька), механізмів регуляції психологічних процесів пізнання (К.Є.Ізард, О.Г.Костюк, С.Г.Якобсон).

Особливий інтерес у межах обраної теми викликають фундаментальні дослідження з проблеми структурно-функціонального аналізу естетичної культури особистості, які здійснювалися О.Дем’янчуком, Д.Кабалевським, О.Рудницькою; роль естетичного виховання в процесі особистісного становлення досліджували І.Бех, М.Веселовська, М.Волошин, Л.Дементьєва, В.Лозова, В.Мещеряков, П. Флоренський та ін.; взаємозв’язок художньо-естетичного і морального виховання та їх значення у розвитку духовності людини обгрунтовується в працях І.Зязюна, З.Калницької, В.Сухомлинського та ін.

Однак на особистісне становлення сучасної людини, розвиток її духовності впливає не лише культура. Серед процесів, які здійснюють все більший вплив на особистісний розвиток молоді, нами виділено процес інформатизації суспільного життя. Нові інформаційні технології починають все ширше використовуватися в якості суспільного продукту, який забезпечує інтенсифікацію всіх сфер економіки, прискорення науково-технічного прогресу, педагогічної науки, демократизацію суспільства. Тому виникає необхідність детального розгляду положень інформатизації освіти та її ролі в організації навчально-виховного процесу як школи так і вищого навчального закладу.

Розв’язання соціально-педагогічних проблем ефективного використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі, формування комп’ютерної освіченості, розробки психологічних основ управління навчальною діяльністю здійснено у працях Б.Гершунського, Ю.Машбиць, В.Монахова та ін. Проблеми удосконалення змісту і методики вивчення основ інформатики досліджують учені А.Єршов, М.Жалдак, А.Кушніренко, М.Лапчик, Н.Морзе, Ю.Рамський, Г.Фролов та ін. Певний науковий потенціал зібрано також у галузі методики використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі, яку досліджували: Р.Вільямс, В.Гриценко, А.Довгялло, В.Каймін, Г.Клейман, К.Маклін, Є.Маргуліс, І.Підласий, Й.Рівкінд, Г.Фролова та ін.

Однак, проблема застосування комп’терної техніки, інформаційних технологій як засобів формування естетичної культури студентської молоді не знайшла належного відображення в педагогічній теорії.

Актуальність проблеми формування естетичної культури особистості та її недостатня розробленість і обумовили вибір теми нашого дипломного дослідження “Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій”.

Об’єкт дослідження - формування естетичної культури особистості.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи формування естетичної культури студентів спеціальності “соціальна педагогіка” у процесі вивчення ними нових інформаційних технологій.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати шляхи формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій.

У відповідності до мети, об’єкта, предмета були визначені такі завдання дослідження:

.        Розкрити сутність, структуру, функції естетичної культури особистості та роль інформаційних технологій у процесі її формування.

2.  Експериментально довести актуальність досліджуваної проблеми.

3.       Обгрунтувати шляхи формування естетичної культури майбутніх

соціальних педагогів при вивченні інформаційних технологій.

         На основі матеріалів дослідження розробити методичні рекомендації щодо оптимізації формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій.

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація науково-методичної літератури з метою обгрунтування шляхів формування естетичної культури студентів при вивченні інформаційних технологій;

емпіричні: опитування студентів, тестування, бесіди, спостереження, що сприяли реалізації експериментальної частини дослідження.

Практичне значення дослідження полягає у спробі розробити конкретні методичні рекомендації щодо оптимізації формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій.

База дослідження: Хмельницький національний університет, кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки.

Апробація дослідження: про результати дослідження доповідали на засіданні кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки та отримали позитивні відгуки.

Структура роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

.1 Структура та функції естетичної культури особистості

Вирішення завдань у духовній сфері оновлення українського суспільства передбачає різнобічний розвиток культури почуттів сучасної людини. Домінування абстрактно-логічних способів мислення підростаючого покоління призвело до спрощення та примітивізації емоційного життя, девальвації художньо-естетичних цінностей у свідомості молоді. Існуюча “ерозія загальнолюдських цінностей і гуманістичних ідеалів” та “деградація духу” зумовили необхідність відродження гуманістичних основ виховання творчої особистості на засадах принципів її самостійності й суверенності.

Негативні явища, які останнім часом набули значного поширення в молодіжному середовищі, не можна пояснити лише недоліками у виховній роботі з молоддю. Однак, на нашу думку, причини тут глибші й вагоміші, й криються вони в соціальному бутті, зумовлені тими деформаціями, що відбувалися в суспільстві в застійний період. Тому й вирішити завдання художньо-естетичного виховання молоді, формування її естетичних інтересів і потреб не можна за допомогою лише освітньо-виховних заходів, без докорінних, реформуючих змін сучасного суспільного життя.

Соціальне оновлення суспільства передбачає активізацію духовного потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі. Естетична культура як суспільне явище трансформується і транслюється на суб’єктивно-особистісному рівні. Водночас художньо-естетичні здобутки окремих індивідів інтегруються в загальне культурологічне поле. Цей процес пов’язаний з різнобічним творчим розвитком індивідуальності, оволодінням різними сторонами культури особистості, формуванням морально-естетичних і духовних орієнтирів на ґрунті пріоритету загальнолюдських цінностей.

В умовах переходу до ринкової економіки активізуються технократичні тенденції, виникає “технічна цивілізація, ділова культура”, нівелюється особистість, що дегуманізує суспільство, заперечує художньо-естетичне начало в багатьох сферах людського життя. У свою чергу процеси модернізації суспільства певною мірою зумовлюють зміни світогляду людини, її духовних орієнтирів. Характерними стають тенденції до руйнування людської душі, дисбалансу її складників - почуття і розуму, до утвердження жорстокого типу особистості. Все це призводить до зміцнення об’єктивних духовних аспектів життя [9, с. 68].

З огляду на ці дестабілізуючі фактори саме базисні культурні цінності суспільства мають стати перешкодою на шляху руйнівних процесів. Естетизована українська культура, на нашу думку, створює умови для розкриття особистісних якостей формування естетичних інтересів, потреб і смаків, творчої самореалізації людини. Тому проблема розвитку естетичної культури особистості є багатоаспектною і досліджувались філософами, психологами, естетами, культурологами, мистецтвознавцями, педагогами та ін.

Але за всієї відмінності концептуальних поглядів на художньо-естетичну культуру спільною є точка зору щодо динамічності цього явища, детермінованості його розвитку соціально-історичними процесами, умовами життя людини, характером епохи й цивілізації суспільства, національними відносинами, в які поставлений суб’єкт культури, тощо.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дає підстави для висновку, що реальним базисом людини є сукупність її суспільних за своєю природою ціннісних орієнтацій, що реалізуються в процесі діяльності. Ґрунтуючись на такому підході, сучасна педагогічна наука визначає культуру як певний рівень розвитку людської діяльності в її якісних категоріях. За такого підходу увага акцентується на тому, що не всяка діяльність збагачує культуру особистості, а лише та, внаслідок якої розвивається і змінюється сама людина. Індивідуально-неповторне творення самого себе і навколишнього світу, що складає найсуттєвіші риси культури людини як особистості, дає підстави В.Донію, Г.Несен, Л. Сохань, І.Єрмакову та ін. характеризувати цей феномен як соціально значущу творчу діяльність у діалектичному зв’язку її результативного вираження і процесуальності [26, с. 485].

У ході дослідження нами з’ясовано, що поняття естетичної культури особистості відображає певну градацію рівнів розвитку естетичної свідомості, співіснування її зразків, що відповідають вимогам суспільства. Цей термін застосовується у науковій та публіцистичній літературі поряд із такими словосполученнями як моральна культура, політична культура, культура обслуговування, культура виробництва і т.д. Такі поняття носять оцінний характер і використовуються для визначення особливої, бажаної якості того чи іншого виду людської діяльності. Вони мають зміст лише в тому випадку, якщо в реальності поряд з подібними “культурними” формами співіснують і “некультурні”, які не відповідають ідеальним уявленням форми такої активності.

Все це певною мірою стосується сутності поняття естетичної культури особистості, яке використовується за необхідності показати наявність в особистості особливої якості, вищої в порівнянні з рівнем її розвитку в інших членів суспільства.

На підставі аналізу філософської, педагогічної, культурологічної теорії ми стверджуємо, що творчий аспект у культурі розуміється не лише як створення нових духовних цінностей, а й як процеси їх збереження, передачі та споживання. Розглядаючи творчість у такому широкому контексті, можна погодитись з думками Г.Давидова, К.Шудря, які вважають, що вона є інтегральною ознакою культури, у межах якої розгортаються універсальні зв’язки різних форм людської творчості, відбувається їх взаємодія. Наведена інтерпретація культури засвідчує значення творчої діяльності у формуванні культури особистості, що охоплює всі сфери духовного життя людини: розум, почуття, волю, а також відкриває шляхи розвитку культури засобами мистецтва, яке за словами М.Кагана є найвищим ступенем творчості та духовності людини, “самосвідомістю культури” [30, с.120].

Ідеї необхідності формування естетичної культури особистості, роль школи в цьому процесі відображені у спадщині вітчизняних мислителів Г.Сковороди, Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка та ін. Теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми розроблялися В.Острогорським, М.Пироговим, Г.Ващенком та іншими визначними педагогами XIX - XX ст. [55, с. 481;7, с.136].

Над цією проблемою плідно працювали фундатори національної системи освіти в роки відродження Української держави: С.Русова, О.Дорошкевич, І.Невеселий, І.Огієнко та ін. Так, дослідник духовних скарбів рідної мови, літератури та української культури І.Огієнко вважав, що виховання буде результативним лише тоді, коли зміст освіти буде концентрувати в собі ідейні, морально-духовні та художньо-естетичні здобутки рідного народу, відбиватиме його національні традиції, звичаї, обряди. Він розробив концепцію єдиної національної школи, наголошуючи при цьому на необхідності орієнтації національної освіти на світовий рівень, проведення активної українізації навчального процесу, розвиток духовності підростаючого покоління.

У свою чергу П.Блонський вважав здійснення естетичного виховання одним із найважливіших завдань пеедагога, оскільки дитячий і юнацький вік є періодами найсильніших естетичних переживань, прагнення до естетичної творчості. Однак естетичне виховання він розумів у вузькому значенні і зводив його лише до художнього, тобто виховання тільки засобами мистецтва. Позитивну оцінку П.Блонський дає синтетичній (структурній) системі, за якою творча діяльність передбачає “синтез” малювання, живопису, скульптури, архітектури, моделювання, формовки і т. д. [23, с. 209].

С.Шацький, науково обґрунтовуючи важливість педагогічної діяльності, вважав, що естетичне виховання повинне пронизувати весь навчально-виховний процес, трудову, розумову, соціальну і художню діяльність людини. У педагогічних працях С.Шацького розроблена система підготовки педагога-дослідника, в якій значне місце посідає естетична освіта, виховання засобами природи та суспільно-корисної праці, спілкування дітей і вчителів, усі види мистецтва [23, с. 27].

Прагнення людини до естетичного, до прекрасного на думку, А.Макаренко, зумовлено в ній природою й суспільним розвитком, що це прагнення стимулює її культурне становлення. Засобами естетичного виховання він вважав красу природи, пісні, музику, образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й охайність, красу навколишнього довкілля, естетичне оформлення класних кімнат, одяг учнів і вчителів тощо.

Всі форми й засоби естетичного виховання молоді він розглядав не як звичайне захоплення та милування красивим, а з точки зору їх освітнього і виховного значення. Естетичне виховання, на його думку, має сприяти розумовому вихованню (вивчення літератури, співів, малювання, музики, природознавства, географії тощо), фізичному вихованню (краса людського тіла та ін.), моральному вихованню (правильне розуміння естетики в житті людини).

Вагомим внеском у теорію і практику розвитку художньо-естетичної культури молоді є діяльність і спадщина В.Сухомлинського, який розглядав естетичну культуру як основу духовного життя особистості, а естетичну культуру педагога як невід’ємний компонент його педагогічної майстерності. В її структурі він виділив три основні компоненти: духовно-споглядальний, науково-самоосвітній і практично-конструктивний.

Духовно-споглядальний - це естетичне сприйняття, естетична оцінка педагогічних явищ і процесів, естетичні уявлення, поняття. Цей компонент на його думку є першим кроком до сприйняття і розуміння краси, основою естетичного виховання, серцевиною естетичної культури [62, с. 73].

Науково-самоосвітній компонент охоплює естетичні судження, смаки, ідеали, що сформовані у процесі навчання і самоосвіти. В.Сухомлинський акцентує на необхідності теоретичної підготовки педагога в галузі естетики й мистецтвознавства, а також постійного розширення і вдосконалення знань шляхом самоосвіти.

Практично-конструктивний компонент передбачав створення педагогом естетичних умов для навчання і виховання, використання нових естетико-виховних можливостей природного і соціального середовища, навчальної, виробничої діяльності, побуту, спілкування в художньому процесі.

Аналіз педагогічної спадщини В.Сухомлинського свідчить про те, що до естетичної культури вчителя він включав моральну культуру, культуру почуттів, емоцій, мовну культуру, творче ставлення до професійної діяльності, володіння методикою естетичного виховання в навчально-виховному процесі, естетику побуту, спілкування і т. ін. Саме йому вдалося дослідити взаємозв’язок усіх сторін виховання, значення духовного багатства особистості вчителя для навчально-виховної роботи, розкрити форми і методи естетичної підготовки і самопідготовки вчителя в педагогічному колективі школи.

Мистецтво, за словами В.Сухомлинського, це час і простір, у якому живе краса людського духу. А тому пізнання цінностей мистецтва повинно, насамперед, пробуджувати душу людини, підіймати її до прекрасного [62, с.66-72].

Проблеми, пов’язані з визначенням параметрів естетичної культури особистості досліджували М.Веселовська, М.Волошина, О.Дем’янчук, В.Кальянова, В.Мещерякова, Л.Дементьєва, О.Рудницька та ін.

Так, на думку О.Рудницької, розуміння значення художньо-естетичних поглядів для системного обґрунтування моделі художньо-естетичного виховання як процесу, де відбувається взаємодія зовнішніх (культура суспільства) і внутрішніх (установка, цілі й потреби особистості на саморозвиток) чинників, вкрай важливе, оскільки вони становлять “світоглядне ядро естетичної культури і визначають суть усіх її форм і елементів, забезпечують діалектичний зв’язок естетичної свідомості й самосвідомості” [61, с. 5].

У свою чергу, професор О.Дем’янчук базисом у складному процесі формування естетичної культури особистості вважав її знання та “формування на основі цих знань естетичних смаків і розвиток художньо-творчого сприйняття навколишнього світу” [21, с.23].

У філософському словнику естетична свідомість визначається як форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, норми, ідеали тощо і концентровано виражається у мистецькій творчості та естетичних поглядах. Як оформлена система ідей, поглядів, понять про естетичне становить зміст естетичної свідомості, що набуває значення нормативної системи, зразка, і забезпечує відповідність предметного змісту людської діяльності історичному досвіду художньо-естетичних відносин. Соціальна функція цієї системи розкриває себе у формі художньо-естетичних поглядів, які визначають спрямованість художньо-естетичної свідомості суб’єкта, соціуму, вибірковість естетичного ставлення до потенційних і актуальних цінностей суспільства.

Таким чином, естетичні погляди - це концептуальне відображення художньо-естетичного буття й естетичних відношень з точки зору художньо-естетичної самосвідомості суб’єкта. Вони відбивають також духовні потреби певної соціальної групи, репрезентують “світоглядну картину” - об’єктивні образи предметів в їх ціннісних зв’язках (через призму узагальнених оцінюючих суджень, засвоєних суб’єктом у вигляді культури).

В естетичних поглядах відбувається універсалізація схем художньо-естетичної діяльності, понятійне осмислення її предметного змісту в культурному й соціально-історичному контексті людського цілепокладання (потреб як предмета діяльності та її результатів).

В узагальненому вигляді сутність поняття естетична культура нами розглядається як єдність почуттів, смаків та ідеалів, які матеріалізуються у процесі перетворення світу за законом краси. Характер цих відносин формує зміст художньо-естетичної свідомості й художньо-естетичної діяльності.

У педагогічній теорії є різні визначення естетичної культури. Так, Н.Мойсеюк визначає естетичну культуру як здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси [ 54, с.316].

У свою чергу В. Лозова зазначає, що естетична культура передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати природну красу [41, с. 84].

На нашу думку, доцільно інтегрувати різні визначення і означити естетичну культуру особистості як вищий рівень сформованості її естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток художньо-естетичних здібностей, що дає змогу естетично сприймати навколишній світ, розвиває потребу творити і зберігати прекрасне в ньому. Рівень художньо-естетичної культури особистості виявляється як у розвитку всіх компонентів художньо-естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Логічним продовженням і конкретизацією визначення естетичної культури особистості є з’ясування її структури. Так у педагогічній літературі найчастіше виділяються наступні компоненти естетичної культури:

1)         художньо-естетичне сприймання - здатність виділяти в

мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття;

)           естетичне почуття - емоційні стани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;

3)      художньо-естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями; потреби творити прекрасне; потреби в естетичних переживаннях;

)        художньо-естетичні смаки - здатність оцінювати витвори мистецтва, художньо-естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів;

)        художньо-естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;

)        художні уміння, здібності в галузі мистецтва, в творчій діяльності [55, с.73]

З аналізом структури естетичної культури тісно пов’язаний механізм її формування, що також є актуальним у нашій роботі. Так, в основі формування естетичної культури особистості лежить інтерес - як спонукальна сила, що постає зі ставлення людини до світу. Стосовно цього Гельвецій зазначає, що “якщо фізичний світ підпорядкований законам руху, - то світ духовний не менш підпорядкований законам інтересу. На землі інтерес є всевладний чаклун, що змінюється в очах всіх істот всякого предмета” [8, с.186-187].

Акцентуючи увагу на аналізі естетичного інтересу, О.Ф.Лазурський на початку XX століття писав, що людині властива: “Наявність або ж відсутність естетичного інтересу; ступінь його інтенсивності. Любити мистецтво, відчувати в ньому постійну потребу, почувати пристрасть до будь-якого мистецтва (музики, літератури, театру і т.д.); здатність до естетичних переживань, володіти художнім смаком. Шукати в художньому творі, головним чином, зміст: цікавість фабули, повчальність, інтерес до певних тем; любити переважно художню форму: красу вірша, витриманість стилю, художнє поєднання фарб і звуків (естетизм). Схильність до реалізму, до точного сприйняття безпосередньо даної дійсності; шукати в мистецтві красивої вигадки, ілюзії, яка забрала б її з дійсності; чи, зрештою, шукати в ньому проникнення у вищу реальність (метафізичну і релігійну) і її символічного зображення. Схильність шукати в мистецтві відображення суб’єктивних, особистісних настроїв і почуттів (ліричний елемент), - об’єктивного опису навколишньої дійсності (епічний елемент). Переважаючі елементи художньої насолоди: схильність до гармонійно-прекрасного; до витонченого і таємного; до грізного, похмурого і трагічного; до фантастичного і таємного; до комічного, до сентиментального і т.д.” [9, с. 14-15].

Схематично структуру естетичної культури подаємо таким чином:

Рис. 1.1. Структура естетичної культури

Вагомий внесок у вивчення проблеми естетичного інтересу як підгрунтя для розвитку особистісної культури внесли видатні вчені Л.С.Виготський і С.Рубінштейн. Перший трактував такі інтереси як “цілісні динамічні тенденції, що визначають структуру спрямованості наших реакцій” [10, с. 6].

За тлумаченням С.Рубінштейна, “інтерес - спрямованість особистості, що завершується в спрямованості або зосередженості її думок на певному предметі” [ 60 ].

Тому в естетичному розвитку особистості всі види естетичних потреб передбачають і зумовлюють одна одну, але певної залежності між ними нема. Людина може випробовувати естетичну потребу в сприйманні об’єктивних форм дійсності, але залишитись байдужою до мистецтва. У цьому контексті К.Ушинський зазначав, що діяльність, яка прагне задовольнити вищі моральні ідеали і взагалі духовні потреби людини є вже мистецтвом. Педагогічна діяльність, на думку педагога, є “першим, вищим із мистецтв” саме тому, що вона спрямована практично “задовольнити найвищу з потреб людини і людства - їх прагнення до вдосконалення в самій людській природі” [63, с. 71].

Розкриваючи проблему структури естетичної культури та відповідно механізму її формування в особистості важливо, на нашу думку, більш детальніше зупинитися на аналізі естетичного сприйняття як специфічного виду духовно-практичної діяльності, котра не обмежується перцептивним актом, а включає рівень емоційно-смислового осягнення змісту будь-якого мистецького твору, продукту творчої діяльності. З цього приводу О.Рудницька зазначає, що відомі наукові дефініції такої категорії, як “сприйняття - мислення”, “переживання - усвідомлення” доводять, що воно відбувається сукупно у формі відчуттів, уявлень, асоціативного мислення, тобто становить комплексну діяльність, котра має виключне значення для розвитку розумово-почуттєвої активності людини [61, с. 5].

Важливим компонентом естетичного сприйняття, на думку професора О. Дем’янчука, є емоційність. Сприймаючи високохудожні твори мистецтва, що яскраво відображають дійсність, людина відчуває радість або сум, тривогу чи надію. Ці почуття викликають бажання жити за законами прекрасного [ 21, с. 9].

Тому, естетичне сприйняття нерозривно пов’язано з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприймання прекрасного і відображають ставлення людини до прекрасного. На відміну від звичайних емоцій, що являють собою безпосередню реакцію організму на зміни зовнішнього середовища або на ускладнення чи розрядку ситуації, в якій перебуває людина (почуття роздратування, задоволення, радості тощо), естетичні почуття опосередковані специфічним предметом, відокремленим від реальної ситуації і репрезентованим у формі переживання художнього образу, естетичного враження [21, с. 74].

Аналіз соціально-педагогічної та культурологічної літератури дає підстави для висновку, що естетичні почуття - це досить складне явище, яке відображає багатогранність індивідуального духовного життя особистості і виражаються у хвилюванні людини, в її насолоді тощо [5, с. 203]. Духовне осяяння завжди пов’язане з особливою насолодою або стражданням, які переводять ставлення людини до художнього об’єкта з повсякденної сфери в естетичний простір. Таким чином, духовна насолода - дещо інше, ніж особистісні почуття, які виникають у процесі сприйняття, оскільки її специфіка полягає в піднесенні над сутністю самого мистецького твору.

У процесі дослідження нами з’ясовано, що під впливом художніх образів безпосередні почуття переходять в естетичні, етичні, гуманні уявлення суб’єкта, в яких духовність набуває свого реального вираження як ціннісний акт спілкування з прекрасним, що спрямований на самопізнання своєї ідеальної сутності. Саме в цьому проявляється специфічний характер естетичних відношень, які є способом розвитку духовності людини. Так, наприклад, саме естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Коли немає естетичної насолоди, тоді відсутнє й художньо-естетичне сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.

З огляду на це, завданнями естетичного виховання нами визначено:

1.   Формування почуття прекрасного, естетичного смаку, ідеалу.

2.       Виховання любові до природи та навколишньої дійсності, розвиток художньо-естетичних потреб.

.        Виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва, продукції людської творчої діяльності, до власної поведінки та поведінки інших людей.

.        Оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.

Результат естетичного виховання ми вбачаємо у сформованості естетичної культури, що проявляється в повсякденній естетичній поведінці особистості та її творчій діяльності.

Естетичне виховання має особливе значення і для формування моральності. Естетичну насолоду викликають не лише твори мистецтва, але й добрі справи, відданість колективу, сумлінна праця. Сутність естетичного виховання полягає в тому, щоб утверджувати добро як прекрасне.

“Краса - могутній засіб виховання чутливості душі, - писав В.О.Сухомлинський. - Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса - це яскраве світло, що осяює світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі - вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе” [62, с. 73].

Таким чином, саме рівень естетичної культури визначає зміст діяльності особистості. А тому на підставі аналізу педагогічної та психологічної літератури нами обґрунтовано положення, що художньо-естетичний зв’язок людини з навколишнім соціокультурним середовищем відбувається як триєдиний духовний процес - естетичне сприймання предмета (носія цінностей), естетичне оцінювання його і художньо-естетичне перетворення дійсності.

Отож, завданням естетичного виховання є формування здібностей до естетичного сприймання, до естетичного оцінювання, до художньо-естетичної діяльності (творчості). Саме рівень розвитку цих здібностей і дає певну якість естетичного ставлення до світу - естетичну культуру особистості. Відтак, естетична культура, характеризуючись різною спрямованістю, концентруючи в собі основні, визначальні орієнтири творчої діяльності, детермінує в загальних рисах розгортання інтелектуально-духовних процесів.

Естетична культура постійно поєднує людину із світом. “Сутність її полягає в тому, що вона відображає безпосередню єдність людини і суспільної форми практики. За цих умов ступінь адекватності індивідуальної життєдіяльності її суспільному характеру виступає практичним показником міри свободи людини в сфері суспільного виробництва, утвердженням її здібностей до творчості за законами природи і мірками суспільної культури” [9, с. 173].

На підставі зазначеного вище ми можемо зробити висновки, що поза естетичною культурою немає і не може бути творчості особистості, тому що за цих умов у повній мірі не реалізується, не проявляється самотворчість особистості, оскільки відсутнє чітке розмежування всього, що оточує людину, на людське - особистісно значуще і позбавлене цього статусу. Адже у всьому може і повинен проявлятись власне людський смисл. Для цього особистості завжди життєво необхідно залишатися на позиції особистісних якостей - особистісне відповідально відноситись до всіх, без винятку, процесів, явищ, подій, інших людей.

Таким чином, потреба в естетичній культурі з’єднує зовнішні умови діяльності і внутрішній світ особистості, інтегрує суб’єктивні й об’єктивні моменти в ході формування індивідуального світогляду і тому служить невід’ємною складовою процесу перетворення знань в особисті переконання.

Змістом цієї потреби у вузькому розумінні є інтелектуальний і емоційно-психологічний стан суб’єкта, що відображає необхідність таких орієнтирів і регуляторів, які здатні виконати роль методологічних засад при визначенні ставлення до оточуючого світу і виробленні принципів взаємодії з ним. Звідси логічно ми виділяємо освітню, виховну, інформаційно-розвиваючу, комунікативну та розважальну функції естетичної культури. Перша забезпечує формування в свідомості особистості сучасної художньо-наукової картини світу, культури художньо-естетичного мислення, друга - передбачає розвиток художньо-естетичних і гуманістичних поглядів особистості, прилучення її до надбань світової культури, до збагачення духовних цінностей, формування життєвої і соціальної позиції тощо. Оскільки естетична культура є фактором подальшого розвитку особистості, її інформаційного збагачення, то це свідчить, що реалізується інформаційно-розвиваюча функція. Комунікативна функція естетичної культури особистості забезпечує можливість формування комунікативності особистості (її комунікабельності, соціальної спорідненості, альтруїстичних емоцій), що в свою чергу орієнтує на гармонійне узгодження соціальних, групових і особистісних естетичних поглядів, інтересів, потреб і запитів, на гуманізацію відносин між людьми. Оскільки естетична культура формується в процесі діяльності, в тому числі й дозвіллєвої, то незаперечною є й її розважальна функція.

Отже, з аналізу педагогічної теорії робимо висновок, що естетична культура є діалектичною, зорієнтованою на таке розуміння співвідношення індивідуального і соціального, коли особистісне начало в людині усвідомлюється на рівні універсальної культури, а загальнолюдські цінності набувають глибокого особистісного змісту. Тому тільки культурна особистість може стати носієм естетичної культури. А це висуває нові вимоги до навчально-виховної роботи по формуванню естетичної культури особистості, зміст якої полягає у створенні сприятливих умов для культурного розвитку кожного члена суспільства, а також у можливості безпосередньо життєвої реалізації системи цінностей, їх втілення у самому бутті. Саме турбота про природність протікання культурного процесу (а значить, і про встановлення природніх зв’язків в самому бутті) може забезпечити розширення простору, по-справжньому сприятливого для розвитку творчої, вільної індивідуальності.

Нами також з’ясовано, що найважливішим компонентом змісту естетичної культури особистості є естетична діяльність, яка спрямована на:

) організацію естетики середовища, в якому живе, вчиться, працює, відпочиває людина та естетики її поведінки;

) розвиток творчих здібностей особистості в галузі музики, образотворчого мистецтва, літератури, театральних занять, уяви, образного мислення, фантазії тощо;

) пропаганду мистецтва, художньо-естетичних ідеалів (концертна, лекторська діяльність та ін.);

) самоосвіту та самовиховання з метою духовно-естетичного збагачення особистості та ін.;

) практичну реалізацію художніх задумів у вигляді виконання різних творчих робіт тощо.

Загальною умовою успішної реалізації змісту формування естетичної культури особистості, на нашу думку, є:

-     оволодіння основами художньо-естетичних знань, що сприяють

як сприйняттю та оцінці прекрасного в навколишній дійсності, так і становленню художньо-естетичних ідеалів і смаків;

-     оволодіння тими вміннями і навичками, що дозволяють

здійснювати естетичну, зокрема художньо-творчу діяльність та виражати свої судження (погляди) з питань художнього відображення дійсності в різних видах і жанрах мистецтва;

-     вироблення вміння аналізувати зміст і морально-естетичну

спрямованість творів мистецтва.

Отже, для формування естетичної культури молоді необхідно створити умови для її багатогранного бачення навколишнього світу, освоєння нею історії та культурної спадщини минулого, нових підходів до розкриття сутності людини, яка сьогодні стає мірилом усіх речей, як істота моральна і духовна вона стає вищою цінністю високоорганізованого суспільства. Роль естетичної культури й полягає в тому, що вона є конкретним життєвим виявом духовності особистості, смислові контури якої проступають як здатність і потреба орієнтуватися на вищі, універсальні цінності Істини, Добра, Краси в їх єдності. Саме в цьому розумінні духовність виявляє себе як певний ідеал, до якого прагне людина у власному духовному самовдосконаленні, що є основою формування естетичної культури.

1.2 Роль інформаційних технологій у формуванні естетичної культури особистості студента - майбутнього соціального педагога

У навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу формуванню художньо-естетичної культури особистості студента сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який семінар, лекція, практичне заняття має художньо-естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова педагога та студентів, і відбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, і акуратність записів і креслень на дошці тощо.

Зміст навчальних предметів складають науково і педагогічно обґрунтовані, систематично викладені знання про природу, суспільство і людину, знання про культуру і мораль; визначена система необхідних практичних навичок і умінь. Відбір змісту навчальних предметів у вузі здійснюється на науковій основі, тому він містить лише істинні знання про світ, які відповідають сучасному рівню наукового пізнання.

Свідоме засвоєння студентською молоддю естетичних знань і художньо-естетичних ідей у процесі вивчення основ наук про суспільство, природу і людину є важливою передумовою формування естетичної культури. Студенти не лише засвоюють художньо-естетичні знання, але й розвивають особистісне ставлення до змісту навчального матеріалу, здатність і потреби оцінювати, використовувати, відстоювати власні погляди і переконання.

Особливо важливе значення у формуванні художньо-естетичної культури студентів, майбутніх соціальних педагогів відіграє вивчення інформаційних технологій. Що ж стосується інформатики, то вона є одним із ефективних засобів розвитку естетичної культури студентів, можливості якого ще недостатньо вивчені, а тому й недостатньо застосовні. На сьогодні у вищому навчальному закладі, як правило, комп’ютер використовується в якості засобу навчальної діяльності; або ж як ланки інформаційної технології, як об’єкту вивчення. А тому в програмі вивчення нових інформаційних технологій можна виділити основні напрями, які характерні для сучасного етапу його вивчення у вузіі:

         інформаційний (спрямований на формування в студентів основних уявлень в області інформатики);

         алгоритмічний (формування у студентів алгоритмічного мислення, вмінь і навичок програмування);

комп’ютерний або користувацький (формування в студентів умінь і навичок користувача комп’ютерної техніки).

Однак сьогодні інформатика розвивається в багатьох напрямах: програмування, моделювання, дизайн. Кожен із цих розділів відображається певною мірою і в навчальній програмі вузівського курсу й може мети серйозне практичне застосування для формування художньо-естетичної культури студентів, оскільки є складовою мистецтвометрії (різних концептуально-теоретичних підходів і практичних методів, що використовують інструментарій точних наук, нові технології збору і аналізу художньої інформації).

Так саме комп’ютер дає можливість студентам учитися моделювати. Як стверджує професор О.Малафіїк, саме за допомогою комп’ютерних засобів розвивається творча уява людини, що є основою для її художньо-творчої діяльності [ 42 ]. Одним із шляхів розвитку творчої уяви є розвиток композиційної уяви і на цій основі - композиційного мислення. Як відомо, композиція - це побудова художнього твору, зумовлена його змістом і характером. Зрозуміло, що для того, щоб побудувати ту чи іншу композицію, потрібно мати певний “будівельний” матеріал, яким є образи пам’яті чи мислення. Але цим матеріалом можуть скористатися тільки ті, хто володіє досвідом творчої діяльності. Студенти, особливо, першокурсники такого досвіду ще не мають, тому їм потрібна допомога у виконанні цієї діяльності. Перш за все їм потрібно надати композиційний матеріал або в натуральній формі, що практично неможливо, або ж у формі різних замінників, тобто моделей. Саме ці моделі й можуть бути пред’явлені за допомогою комп’ютера на заняття з інформатики [42 ].

На основі системного аналізу педагогічної, філософської, психологічної наукової літератури ми виділили основні напрями наукових досліджень в галузі інформатизації системи освіти, що досить інтенсивно розроблялися і розробляються у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях Б.Гершунського, А.Єршова, В.Монахова, Ю.Машбиця, Н.Тализіної та інших [15, с. 103; 24, с. 17; 48, с. 50; 45, с. 146; 64, с. 57].

Так, А.Єршов розробив концептуальні основи розвитку інформатики, обґрунтував історичні аспекти та перспективи цього розвитку. Серед об’єктивних передумов введення інформатики в практику роботи системи освіти він акцентує увагу на таких аспектах:

         результати досліджень психологів, які розкрили роль активної діяльності в навчальному процесі;

         використання в навчальній діяльності істотно більш розвинутих моделей світу, які відкривають нові можливості інтерактивної взаємодії;

         практична потреба в появі комп’ютерно грамотного покоління в зв’язку з впровадженням обчислювальної техніки у вигляді ПЕОМ [24, с. 7-9].

У свою чергу Н.Тализіна запропонувала нові підходи, які дали змогу перейти від емпіричних шляхів впровадження комп’ютерної техніки в навчальний процес до організації його на фундаментальній науково-методичній основі. Серед основних проблем, розроблених Н.Тализіною, є вимоги до складання навчальних програм, нова трактовка функцій педагога в зв’язку з використанням ним засобів обчислювальної техніки в навчальному процесі та ін [64, с. 57].

Наукові дослідження Б.Гершунського, В.Монахова, Є.Машбиця присвячено розв’язанню психолого - педагогічних проблем ефективного використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі, формуванню комп’ютерної грамотності, розробці психологічних основ управління навчальною діяльністю, виявленню можливостей діалогу в навчаючій системі та з розв’язком багатьох інших проблем, пов’язаних з процесами комп’ютеризації системи освіти і виховання особистості.

Аналіз робіт В.Гриценка [16], А.Довгялла [20], Є.Маргуліса [43], Ю.Первіна [58] та інших дає змогу зробити висновок, що поєднання емоційної привабливості, яка властива комп’ютерній грі і аудіовізуальних, обчислювальних, інформаційних можливостей обчислювальної техніки несе в собі не лише великий дидактичний, але й виховний потенціал, який має бути реалізований як у шкільній, так і у вузівській навчальній практиці. Так, зокрема, Є.Маргуліс досить ґрунтовно аналізує ті недоліки, які є в сучасних комп’ютерних іграх, пропонує шляхи їх усунення, свої підходи до психолого-педагогічного проектування комп’ютерних ігор [43, с. 34-39].

У працях Р.Вільямса, К. Макліна та інших науковців ґрунтовно досліджені різні області застосування комп’ютерів у школі та інших навчальних закладах: ігри, обробка текстів, створення педагогічних програмних продуктів; методика використання навчальних програм, які пропонують структурований матеріал: задають питання, приймають і аналізують відповіді, дають кваліфіковану і швидку оцінку, повідомляють додаткову інформацію для пояснення незрозумілих місць [11, с. 162].

У процесі дослідження нами визначено переваги застосування комп’ютерів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. Так, серед переваг комп’ютера є його “витримка” і “спокій”, “приязність” у ставленні до користувача. Комп’ютери можуть бути досить ефективно застосовані для посилення наочності у процесі використання навчальної інформації (шляхом реалізації звукових, графічних та інших його можливостей). Оскільки наочно-образні компоненти мислення відіграють виключно важливу роль у ході навчальної діяльності, то їх застосування у процесі пояснення та обґрунтування багатьох теоретичних понять, виявляється надзвичайно ефективним. Комп’ютер може бути досить корисним під час розгляду математичних абстракцій (наприклад поняття вектора), для пояснення такого роду навчального матеріалу студентам, які в силу свого образного мислення з чималими зусиллями засвоюють знання точних наук.

Окремо нами доведено можливості застосування комп’ютера для діагностики рівня психічного та інтелектуального розвитку студента та створення на цій основі адаптивної його моделі та управління його навчальною діяльністю. Застосування викладачем апробованих комп’ютерних методик для діагностики психічного стану студента - майбутнього соціального педагога знімає проблему необхідності спеціального вивчення досвіду роботи кваліфікованих спеціалістів - психологів, який втілений у цих методиках.

Важливим прикладом переваг застосування в навчально-виховному процесі комп’ютерної техніки є те, що саме остання розширює можливості контролю за навчальною діяльністю студентів і забезпечення на цій основі ефективного зворотного зв’язку, а також - диференціацію навчального процесу, активне залучення студентів у цей процес, зняття установки викладача на середнього студента.

Однак, на нашу думку, в змісті вузівських курсів вивчення нових інформаційних технологій недостатньо відображено художньо-естетичні аспекти інформатики.

З аналізу соціально-педагогічної, психологічної та методичної літератури ми дійшли висновку, що використання комп’ютерної техніки на заняттях з метою формування художньо-естетичної культури студентів повинне задовольняти таким педагогічним вимогам:

-     у процесі формування художньо-естетичної культури серед основних принципів навчання педагог особливу увагу повинен звернути на дотримання принципу зв’язку навчання з життям (використання аналогів сучасних систем обробки текстової, графічної, музичної інформації);

      вивчення інформаційних технологій студентами має проходити спочатку на інтуїтивно-практичному рівні, на основі змісту, близькому до життєвого досвіду студентів (ігри, кіно і т.і.), пізніше - художньо-образному (створення конкретних моделей, рисунків тощо) і нарешті - науково-прикладному (створення програм, рекламних проспектів, веб-сторінок і т.д.);

      оскільки студентській молоді властиві специфічні особливості її розвитку та становлення, тому викладач має досить чітко продумувати структуру заняття, його організацію, обґрунтування оцінки знань студентів, прогнозувати художньо-естетичні інтереси студентів і їх творчу продуктивну діяльність.

1.3 Аналіз навчальних програм з нових інформаційних технологій у формуванні естетичної культури особистості студента

Аналіз навчальної програми з нових інформаційних технологій для студентів ХНУ свідчить, що перед сучасною вищою школою стоїть складне і важливе завдання: давати студентам не просто знання про прекрасне, про красиве у системі відношень “ Людина - світ”, а інтегрувати, об’єднати їх у цілісну систему, фокусувати їх на свідомість студента, перетворювати їх у його переконання. Тобто вузівські художньо-естетичні знання повинні мати світоглядний характер, іншими словами бути основою для формування художньо-естетичної культури студентів.

Однак, предметно-розрізнене вивчення вузівських дисциплін, яке склалося в сучасній вищій школі, не забезпечує в повній мірі формування художньо-естетичних знань, розвитку міждисциплінарного художньо-естетичного мислення, художньо-естетичної культури. Так, аналіз змісту дисциплін показує, що зараз всі елементи структури художньої освіти існують “порізно”, роз’єднані специфікою предметів, своїми цілями і задачами. Тому художньо-естетичний досвід студента, наприклад, при вивченні культурології, основ сценарної роботи, дозвіллєвої діяльності не збагачується його спілкуванням з музикою і образотворчим мистецтвом. Таке вивчення мистецтва суперечить його комплексній природі, порушує закон про “кровну спорідненість” видів мистецтв, суперечить принципу цілісності художньо-естетичного сприйняття. В результаті - низький рівень конкретно-наочної і художньо-естетичної підготовки, слабкі уявлення про єдність історико-культурного процесу, фрагментарність, безсистемність тощо.

У педагогічній теорії та практиці діяльності сучасних навчальних закладів є декілька типів використання взаємодії мистецтв у навчально-виховному процесі:

. Зв’язуючий тип взаємодії, або міжпредметні зв’язки різних навчальних циклів, які забезпечують єдність свідомості, світогляду, практичної діяльності, загального розвитку молоді.

З метою формування у підростаючого покоління художньо-естетичної свідомості, художньо-естетичного і загального розвитку використовуються зв’язки дисциплін художнього циклу, художнього і гуманітарного, художнього, гуманітарного і природничо-математичного циклів. Іншими словами, всі навчальні дисципліни у взаємозв’язку повинні створювати в людини цілісну художньо-естетичну картину світу. Міжпредметні зв’язки формують систему художньо-естетичних понять, загальномистецтвознавчих умінь і навиків, розвивають, тренують художньо-емоційну пам’ять і емоційну сприйнятливість. Без системи художньо-естетичних знань, без знань теорії та історії мистецтва, без сформованих узагальнених художніх умінь і навиків адекватно сприймати художні твори, оцінювати і аналізувати витвори мистецтва та інші естетичні об’єкти не може бути мови й про художньо-естетичний і загальний розвиток особистості.

На базі системи умінь і навиків у студентів формується художньо-естетичне сприйняття, естетичне відчуття, художньо-естетичні оцінки, смаки, ідеали, художньо-естетичні погляди, творча активність.

Міжпредметні зв’язки різних навчальних дисциплін відображають об’єктивно діючі закономірності художнього синтезу в змісті і методах викладання гуманітарних наук і в позанавчальній роботі. Такі зв’язки створюють основу для художньо-естетичного розвитку студентів, розширюють їх знання і естетичний досвід, сприяють художньо-емоційній сприйнятливості.

Своєрідність формування художньо-естетичних знань комплексом мистецтв - в емоційно-образному сприйнятті різних видів мистецтва і взаємовідношенні мистецтва з іншими явищами культури і матеріального буття, в розвитку здатності осягнути ідейно-етичну і художньо-естетичну цінність художнього образу.

Однак взаємодію мистецтв не можна зводити тільки до міжпредметних зв’язків, оскільки міжпредметні зв’язки - це один з багатьох типів взаємозв’язку мистецтв у навчальному процесі.

.   Корелятивний тип взаємодії, або одночасний. Його мета - створення емоційно-естетичної ситуації на заняттях і в позанавчальній виховній роботі, пробудження різноманітних відчуттів. Це вже названі вище елементи різноманітних художніх композицій, своєрідна концентрація художніх творів, що відображає адекватний настрій, відчуття, переживання. За корелятивного типу взаємодії допустимі і такі поєднання видів, які здійснюються без врахування формально-структурних закономірностей.

.   Інтеграційний тип взаємодії, або послідовний, за якого “базою формального сполучення всіх видів виступає той вигляд, художня домінанта якого має головне значення для інших” [9, с. 18]. Цей тип взаємодії мистецтв виконує ряд дидактико-виховних задач: активізує пізнавальну діяльність, розвиває пізнавальний інтерес до явищ суспільного життя, до різних видів мистецтва. Якщо використовується декілька видів мистецтва, необхідним є дотримання послідовності, відповідно поставленій педагогічній задачі. Найчастіше в такому випадку підбираються твори за принципом тематичної схожості або контрасту, які зіставляються, порівнюються з певною виховною метою - навчити сприймати прекрасне і потворне, комічне і трагічне.

.   Корелятивно-інтегративний тип взаємодії, або одночасно-послідовний, коли в педагогічному процесі використовуються елементи і одночасного, і послідовного зв’язку різних видів мистецтва.

.   Творчо-перетворюючий тип взаємодії, заснований на різносторонній творчій діяльності студентів, яка є критерієм їх художньо-естетичного розвитку. Взаємодія видів мистецтва несе в собі елементи творчості і співтворчості, оскільки будь-який компонент художньо-естетичної свідомості пов’язаний з творчою перетворюючою діяльністю.

Взаємодія мистецтв у названих вище типах закладає фундамент для творчої діяльності студентів. І, як зазначав В.Сухомлинський, “ким би не стали школярі в майбутньому - ученими, художниками, інженерами, вчителями, механізаторами сільського господарства, токарями і слюсарями, їх об’єднуватиме одна загальна ідея - провідна роль творчості в їх праці. Прагнення до творчості, від якої людина одержує насолоду сама і доставляє іншим, формується тільки в процесі активної художньо-естетичної діяльності” [62 , с. 105]. А саме такою повинна бути праця соціального педагога.

Отже, правомірним є висновок, що ефективність використання взаємодії видів мистецтва в навчально-виховному процесі не в їх кількості, а в такій системі використання, яка сприяє формуванню нових властивостей і якостей майбутнього фахівця.

Отож, як висновок, ми зазначаємо, що серед процесів, які здійснюють все більший вплив на особистісний розвиток сучасної молодої людини доцільно виділити процес інформатизації. Нові інформаційні технології починають все ширше застосовуються в якості суспільного продукту, який забезпечує інтенсифікацію всіх сфер економіки, прискорення науково-технічного прогресу, педагогічної науки, демократизацію суспільства. Тому виникає необхідність детального розгляду питань інформатизації освіти та її ролі в організації навчально-виховного процесу вищої школи.

Інформаційну підготовку студентів у нашому дослідженні ми розглядаємо як процес формування у студентів системи знань про інформаційні технології, вмінь і навичок їх практичного використання, а також як засіб розвитку їхньої естетичної культури.

У цьому контексті ми вважаємо за необхідне розширити перелік переваг комп’ютерного навчання суттєвими для нашого дослідження перевагами. А саме: можливість моделювання процесів і явищ (особливо тоді, коли природний експеримент неможливий), програмування, проектування. Наприклад, значний ефект дає комп’ютерне моделювання динаміки екосистеми для формування розуміння складності природних взаємозв’язків і формування екологічної свідомості; а також - використання завдань на “занурення” студентів у певне соціально-культурне середовище чи виробничу ситуацію через діалогову взаємодію з моделями історичних, соціальних, культурних явищ чи виробничих процесів (навчально-імітаційні ігри, навчальні та ігрові середовища, творчі проекти тощо).

Таким чином, важливою є наступна думка: студентам повинна пропонуватись не сукупність художньо-естетичних знань, а їх система і головний акцент при цьому повинен робитися на їх трасформацію в художньо-естетичні почуття, ідеали та в продуктивну творчу діяльність. Важливу роль у цьому процесі можуть і повинні відігравати інформаційні технології.

На основі аналізу різних соціально-педагогічних і психологічних наукових джерел ми дійшли висновку, що формування естетичної культури особистості є складним, систематичним, багатофакторним процесом, основу якого складають художньо-естетичні знання, художньо-естетичне сприйняття навколишнього світу, судження, почуття й ідеали. На основі цих знань, сприйняття, почуттів, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки - стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб’єктивний характер, тобто є чуттєвою категорією, яка пов’язана передусім з індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям. Кінцевою метою процесу формування естетичної культури особистості є готовність студента до естетичної повсякденної поведінки та художньо-естетичної творчої продуктивної діяльності.

Процес формування естетичної культури особистості триває впродовж усього життя людини і напрями цієї роботи багатогранні (життя і діяльність дитини в сім’ї, виховна діяльність дошкільних виховних закладів, навчально-виховна діяльність загальноосвітніх шкіл тощо). Однак найбільш сприятливим у процесі формування естетичної культури особистості є юнацький вік, оскільки саме він є сензитивним в особистісному становленні. Цілеспрямована дія на юнака, зокрема на студента, художньо-естетичних об’єктів сприяє появі в нього нових якісних рівнів в освоєнні художньо-естетичних цінностей: спочатку - емоційні реакції, переживання, потім - художньо-естетичне сприйняття на змістовному рівні (передуванні естетичному) і, нарешті, повне освоєння художньо-естетичного аспекту предмету.

Рушійною силою формування художньо-естетичної культури студентської молоді є постійно виникаючі суперечності, які охоплюють, на нашу думку, такі системи, як “студент - навколишній світ”, “студент - внутрішнє “Я”, “студент - студентське середовище”. Це, насамперед, суперечності між емоційно-естетичною сприйнятливістю і художньо-естетичними знаннями, між знаннями і рівнем розвитку образного мислення, між потребами і діяльністю і т.д.

Наявні суперечності, а також випереджаюче формування системи художньо-естетичних поглядів і цінностей студента, нерівномірність розвитку інтелектуальної, спонукально-мотиваційної та дієво-практичної сфер особистості, відмінності художньо-естетичних знань як складової художньо-естетичної культури та факторів суб’єктивного світу студента ускладнюють процес формування естетичної культури студентів.

В умовах сучасної вищої школи вирішення проблеми формування естетичної культури студентів так чи інакше стосується всієї системи навчально-виховної роботи. Так, у рамках виховної діяльності практикується залучення студентів до різних видів позанавчальної виховної роботи з естетичним змістом. У процесі навчання студенти передусім оволодівають художньо-естетичними знаннями шляхом вивчення навчальних дисциплін, які несуть у собі естетичний потенціал (культорологія, українська мова, етика, естетика, історія Укаїни, основи сценарної роботи, організація дозвіллєвої діяльності тощо).

Враховуючи переважаючий інтерес студентської молоді до комп’ютерної техніки та її значні потенційні можливості впливу на її розвиток, ми акцентуємо увагу на вузівському курсі інформаційних технологій як засобі формування естетичної культури студентів.

Формування естетичної культури студентів на заняттях з інформаційних технологій може бути результативним, на нашу думку, лише за умови дотримання таких педагогічних вимог:

1)  у процесі відбору змісту навчального матеріалу та виборі методики викладачу необхідно чітко дотримуватися головних дидактичних принципів (таких, наприклад, як принцип зв’язку навчання з життям, наочності, активності тощо);

2)      поетапність (рівневість) вивчення інформаційних технологій, а саме - спочатку вивчення на інтуїтивно-практичному рівні (на основі змісту, близькому до життєвого досвіду студентів), пізніше - художньо-образному (створення конкретних моделей, рисунків тощо) і нарешті - науково-прикладному (створення програм, рекламних проспектів, веб-сторінок і т.д.);

)        таке структурування заняття та його організація, обґрунтування оцінки знань студентів і прогнозування художньо-естетичних інтересів студентів, які б передбачали обов’язкову їхню творчу продуктивну діяльність і її результативність.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1 Експериментальне дослідження актуальності проблеми

Як зазначалось у першому розділі, поняття естетичної культури є багатомірним і складним. А це відповідно вказує на те, що естетична культура не може мати якогось єдиного універсального критерію. Саме тому в соціально-педагогічній літературі пропонується визначати рівень сформованості естетичної культури особистості на основі різних показників, наприклад: пізнавального, оцінно-ціннісного і поведінкового-діяльнісного критеріїв [ 9 ]. Так, пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння студентом художньо-естетичних знань, зокрема знань про красиве в природі, суспільстві, людині, світі; розуміння різних художньо-естетичних понять, художньо-естетичних відношень у різних системах: “людина ó природа”, “людина ó людина”, “людина ó суспільство”, “людина ó світ”, “людина ó Всесвіт”, наявність умінь і навичок зробити узагальнення і власні висновки; застосування різних наукових методів художньо-естетичного пізнання навколишньої реальності; розвиток художнього мислення та інше. Цей критерій, на нашу думку, ґрунтується на тому, що базовим моментом у формуванні художньо-естетичної культури особистості є художньо-естетичні сприйняття, які виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого тощо.

Оцінно-ціннісний критерій визначає аксіологічну спрямованість студента, тобто усвідомлення ним його оцінного ставлення до художнього змісту навчального матеріалу; до подій і явищ, які відбуваються у суспільстві й у світі в цілому; художньо-естетичні орієнтації, цінності, ідеали; переконання. Цей критерій включає такі показники,як:

а) узагальнені художньо-естетичні оцінки фактів, явищ, подій, процесів;

б) художньо-естетичні судження, які передають ставлення особистості до певного об’єкта, явища;

в) художньо-естетичні почуття, насамперед, почуття насолоди, які відчуває студент, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, в творах мистецтва, у власних творчих виробах;

г) художньо-естетичні смаки, які постають як емоційно-оціночне ставлення студента до прекрасного; мають вибірковий, суб’єктивний характер, оскільки стандартних смаків не існує, вони пов’язані з індивідуальним баченням і сприйняттям;

д) художньо-естетичний ідеал, що є своєрідним зразком, з позиції якого студент оцінює явища, предмети дійсності, відображає уявлення про красу, її критерії.

е) переконаність у необхідності вдосконалення і поповнення художньо-естетичних знань, трансформацію їх у практичну творчу діяльність,

є) аксіологічна спрямованість, тобто вибір конкретних аксіологічних орієнтирів як оптимальних у пізнанні навколишнього світу;

ж) мотивація використання художньо-естетичних знань, умінь і навичок у конкретній діяльності, повсякденній поведінці.

Нарешті, наступний, поведінково-діяльнісний критерій оцінював готовність особистості студента до реалізації власних художньо-естетичних переконань у творчій практичній діяльності та поведінці. Показниками цього критерію є:

а) активність особистості студента;

б) сформованість умінь пояснювати закономірності і взаємозв’язки в розвитку природи, суспільства, свідомості людини; умінь відстоювати і обґрунтовувати власну позицію;

в)оволодіння студентом засобами самоаналізу, самооцінки, самовизначення, самореалізації;

г) повторюваність поглядів особистості в адекватних обставинах;

д) художньо-естетична компетентність;

е) сформованість умінь практичної творчої діяльності.

Визначаючи рівень сформованості естетичної культури студентської молоді, враховуються всі названі критерії; відсутність хоча б одного з них, на нашу думку, спричинює недостовірність її характеристики.

У педагогічній літературі також визначається й обґрунтовується три рівні сформованості художньо-естетичної культури особистості. Так, достатній рівень властивий студентам, які мають яскраво виражену художньо-естетичну позицію, аксіологічну та проективну спрямованість. Для студентів з високим рівнем художньо-естетичної культури характерні глибокі та системні художньо-естетичні знання; яскраво виражений художньо-естетичний інтерес; засвоєні художньо-естетичні знання відповідають художньо-естетичним установкам, ціннісним орієнтаціям особистості та трансформуються в особистісні переконання. Такі студенти володіють достатньою кількістю операційних художньо-естетичних умінь, які є стійкими в їх реалізації; вони розвивають художньо-естетичну компетентність. Ці студенти створюють певні художні образи, мають чималі реальні творчі доробки, тобто володіють творчою активністю.

Для студентів, які досягли середнього рівня художньо-естетичної культури характерні недостатньо глибокі та систематизовані художньо-естетичні знання, невеликий арсенал операційних умінь, реалізація яких має вибірковий і ситуативний характер. Студенти виявляють деякий художньо-естетичний інтерес; недостатньо усвідомлюють особистісне і соціальне значення художньо-естетичних знань, свою роль у розв’язанні проблем художньо-естетичної взаємодії людини з природою та суспільством. Трансформація художньо-естетичних знань у особистісні переконання стимулюється викладачем. Художньо-естетична компетентність не є високою. Творча продуктивна діяльність є ситуативною.

Низький рівень художньо-естетичної культури властивий студентам з низьким ступенем усвідомлення художньо-естетичних проблем, які, переважно, їх не хвилюють, а тому художні знання є фрагментарними, поверхневими. Не розуміють студенти художньо-естетичної взаємодії в системі “людина - природа - суспільство”. У роздумах переважають запозичені оціночні художньо-естетичні судження, що ускладнює вироблення позитивно-ціннісного художньо-естетичного ставлення до навколишнього світу і формування особистісних переконань. Відсутньою є художньо-естетична компетентність, переважає репродуктивна активність, а тому й немає результатів продуктивної діяльності.

Рівні художньо-естетичної культури студентів відповідно показників різних критеріїв визначаються шляхом застосування конкретних методик. Так, наприклад, в основу дослідження параметра оцінно-ціннісного критерію художньо-естетичної культури особистості “аксіологічна спрямованість“ покладено низку методик вивчення цінностей і ціннісних орієнтацій особистості, зокрема, методику вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокіча [52, с. 12], що заснована на прийомі прямого ранжування переліку цінностей; методологічні основи методики визначення ціннісних орієнтацій Д. Леонтьєва [39, с. 7] та деякі результати дослідження ієрархічної структури термінальних та інструментальних цінностей на основі методики вивчення цих цінностей Б. Круглової та В. Ядова, адаптованої для осіб юнацького та старшого підліткового віку в дослідженні Р. Пасічняк [ 52, с. 12].

Спільною особливістю згаданих методик є визначення найбільш прийнятних для особистості цінностей шляхом прямого ранжування. Цей підхід, узагальнений Д. Леонтьєвим, дає можливість визначити ціннісні орієнтації особистості.

Для визначення актуальності досліджуваної проблеми нами у листопаді 2010 року було проведене експериментальне дослідження, яким ми охопили 75 студентів різних курсів ХНУ, спеціальності “Соціальна педагогіка”.

З метою з’ясування, наскільки студенти володіють естетичними знаннями, їм було запропоновано дати відповідь на низку запитань. Наприклад, - “Що таке естетика?”, “Чи маєш ти естетичний смак?”, “Що ти любиш читати?”,” Кого з відомих художників сучасності ти можеш назвати?”, “Твій улюблений поет сучасності”, “Слова якої пісні ти знаєш напам’ять?” т.д. Цей показник виявився невисоким. Так, позитивними були лише 37,5% відповідей.

На запитання “Де отримав ти певні естетичні знання?” відповіді студентів розподілилися таким чином:

) студенти мають належні художньо-естетичні знання, які на думку опитаних (79,3%) вони одержали на уроках з предметів естетичного циклу - література, образотворче мистецтво, музика та ін., а також у процесі позакласної виховної діяльності їхнього навчання ще у школі;

) у різних творчих студентських об’єднаннях (12,1%);

) у художніх гуртках, студіях, клубах, театрах - 4,6%;

) під час екскурсій на природу - 12,6%;

) на вечорах, присвячених життю і творчості видатних українських і зарубіжних композиторів та виконавців, проведених у вузі (наприклад, “Пісні про Батьківщину”, “Музика українських композиторів”, “Музика XXI століття”, Лесині дні, Шевченкові дні і т.д.) - 5,3%;

) на заняттях у вузі - 4,1%;

) на виставках, святах - 2,9%.

На запитання щодо переважаючих інтересів у студентської молоді

відповіді такі: інтерес до літератури (41,4%), кіно (53,7%), музики (57,9%), театру (13,8%), образотворчого мистецтва (11,5%).

На запитання “Чи багато часу проводиш за комп’ютером?” студенти позитивно відповіли 56%, причому в 27,3% опитаних комп’ютер є дома, 26,2% - працюють за комп’ютером у батьків на роботі, а також - у друзів, Більше третини студентів мають змогу працювати за комп’ютером лише в університеті.

Переважна більшість студентів (61,4%) вбачають у комп’ютері можливість розважатись, тобто слухати музику, грати в ігри, дивитись фільми. Лише 11,2 % опитаних оцінюють комп’ютер як засіб для одержання нової інформації, поглиблення знань тощо; 4,5% студентів відзначили, що комп’ютер позитивно впливає на їх загальний розвиток в цілому і художньо-естетичний - зокрема. Хоча 37,2% студентів стверджують, що комп’ютер сприяє розвитку логічного мислення, пошуку потрібної інформації, уміння самостійно вирішувати проблему, а також сприяє спілкуванню з ровесниками.

Насторожує нас і негативна оцінка взаємозв’язку “студент - комп’ютер” з боку педагогів. Лише 33,7% опитаних викладачів схвально відгукнулися про роль комп’ютера в життєдіяльності студента. Переважна більшість опитаних педагогів (61,1%) наголосили на негативній ролі комп’ютерів у житті сучасної молоді й прогнозували можливість розвитку в неї комп’ютерної залежності.

Отож, на основі одержаних результатів нами встановлено, що комп’ютеризація навчального процесу та її позитивний вплив на особистісне становлення студентської молоді вцілому й формування її художньо-естетичної культури зокрема, ще не стала провідною проблемою в діяльності сучасної вищої школи. А тому існує чимало недоліків, які можна було б усунути з її вирішенням. Так, наприклад, з систематичним використанням комп’ютерів підвищується самостійність виконання завдань студентом, пошуку нової інформації та активізується його пізнавальна діяльність, формується його здатність до контролю і самоконтролю за навчальною діяльністю, формується позитивне ставлення до навчання, а, отже, і загальна культура праці.

2.2 Зміст, форми і методи формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні інформаційних технологій

Формування естетичної культури студентів- майбутніх фахівців соціальної сфери при вивченні інформаційних технологій є процесом складним і багатоаспектним. Провідне місце у ньому належить змістовому компоненту, який передбачає, насамперед, наявність системи у змісті художньо-естетичної освіти студентів, що забезпечується шляхом інтеграції художньо-естетичних знань, набутих на різних предметах психолого-педагогічного, естетичного, гуманітарного, людинознавчого і суспільствознавчого циклів. З огляду на це доцільним є визначення головних закономірностей використання взаємодії видів мистецтва в сучасній вищій школі.

1. Взаємодія видів мистецтва у вузівській практиці має здійснюватися на базі значущих для юнацького віку видів мистецтва - літератури, музики і образотворчого мистецтва, на основі яких відбувається активний процес залучення до інших видів мистецтва.

.     Комплекс мистецтв ефективно сприятиме художньо-естетичному і загальному розвитку студентів за умови ефективного поєднання загального і специфічного шляхів формування художньо-естетичної культури.

.     Комплекс мистецтв як система педагогічних дій розвиває творчі здібності і творчу активність студентів, і оскільки в юнацькому віці переважає творча діяльність, то творчоперетворююча діяльність має розкриватися з опорою саме на неї (вираз в малюнку асоціацій, викликаних музичним твором, ілюстрації до прочитаного літературного твору, до одержаної науково-художньої інформації тощо ), тобто реальне буття музики і літератури у студентів залишається “образотворчим, наочним, конкретно-образним, наочним, ілюстративним” [ 9 , с. 45-46].

.     За системного і поступового ознайомлення студентів зі всіма видами мистецтва і освоєнні ними різних видів художньо-естетичної діяльності в системі навчальної, позанавчальної, волонтерської та практичної роботи досягається ефективність художньо-естетичного і загального розвитку.

.     Актуалізація аналогій через залучення студентів до різних видів мистецтва дає змогу з’ясувати і відчути мову мистецтва, засновану на образності і метафорі. Через порівняльні характеристики досягається ідейно-художня спільність, тематико-смислова близькість різних витворів мистецтва; проведення синхронних паралелей дає побачити загальне і особливе в мистецтві.

Отож, змістовий компонент системи художньо-естетичної освіти студентів включає:

а) базово-предметні художньо-естетичні знання, які відображають зміст різних навчальних курсів і спрямовані на створення цілісної художньо-естетичної картини світу у свідомості студентів;

б) знання, до яких відносимо знання про методи наукового дослідження; визначення понять, законів, теорій тощо. Саме другі забезпечують формування системного художньо-естетичного мислення студентів на основі узагальнюючих понять, вироблення умінь комплексного використання художньо-естетичних знань, удосконалення навичок оперування різними способами художньо-естетичного сприйняття та пізнання навколишньої дійсності.

З огляду на це, нами визначено й обґрунтовано основні завдання вузівського курсу інформаційних технологій:

формування систематизованих знань, умінь і навичок, які зумовлюватимуть розвиток цілісної свідомості та інтегративного мислення студента;

збільшення в його змісті питомої ваги діяльнісно-технологічного компоненту шляхом засвоєння художньо-естетичного досвіду;

формування творчої уяви, навичок створення художніх образів тощо;

розвиток умінь і навичок творчої продуктивної діяльності;

засвоєння студентами загальнолюдських та національних етичних цінностей, зокрема, духовності, доброти, краси і т.і.

Змістовним результатом навчальної художньо-естетичної діяльності є виховання творчої особистості студента, яка бачить прекрасне у навколишньому світі і насолоджується ним, вміє творити прекрасне у повсякденному житті і спонукає це робити інших, створює художні образи і втілює їх у продуктивній діяльності. Йдеться про те, що кожен студент у процесі вивчення курсу інформаційних технологій має засвоїти, що атрибутивними характеристиками сучасного фахівця є: висока інформаційна освіченість, світоглядна зрілість, соціальна активність, громадська відповідальність, прагнення до соціально-професійного самовизначення, висока загальна працездатність, розвинена національна самосвідомість, комунікативна компетентність, людяність, творчість, прагнення до морального та фізичного самовдосконалення, високий рівень інтелектуальної, моральної, фізичної, екологічної, економічної та художньо-естетичної культури.

Відтак, вузівський курс інформаційних технологій повинен, за нашим висновком, забезпечити:

) узгодження цілей, змісту, методів і результатів усього навчально-виховного процесу у вищій школі;

) відповідність змісту, методів навчання, навчально-пізнавальної діяльності студентів їхнім сутнісним силам;

) самовиховання особистості студента, яке мусить стати пріоритетом;

) цілісність, системність, оптимальність розвитку і саморозвитку особистості (розвиток особистісних якостей; індивідуальності з урахуванням вікових та інших відмінностей; мотивації до навчально-пізнавальної праці тощо).

А тому ми дійшли висновку, що головними принципами відбору матеріалу для курсу інформаційних технологій мають бути:

принцип урахування когнітивних можливостей студентів;

принцип індивідуалізації навчання, який полягає у врахуванні особливостей художньо-естетичного світосприйняття конкретної особистості, її теоретичного, художньо-естетичного, ціннісного досвіду у пізнанні світу та забезпеченні цілісного її формування і саморозвитку;

принцип концентрично-кумулятивного засвоєння наукової та художньо-ціннісної картини світу, який полягає у збереженні та поступовому розширенні, поглибленні різних картин світу на наступних ступенях навчання;

принцип відповідності навчального матеріалу соціокультурним цінностям сучасного та образам майбутнього;

принцип духовності, який вимагає наявності у змісті системи ідеалів, що породжують потреби до життя за законами Краси і Добра;

принцип творчості, що передбачає розвиток творчих інтересів, потреб у творчій продуктивній діяльності;

принцип гуманістичності, який передбачає розкриття людської суті у кожному, хто має здібності, бажання і схильності;

принцип антропності, тобто розгляд різних систем відношень, невід’ємним компонентом яких є Людина;

принцип синтезу різноманітних способів світопізнання (науково-теоретичного, духовно-практичного, художнього та ін.) для забезпечення цілісного сприйняття світу;

принцип комунікативності, який вимагає розуміння себе, іншого, культури, природи, суспільства, космосу, себе у світі; взаємозв’язок і обмін інформацією між ними;

особистісно-діяльнісний принцип, що передбачає реалізацію себе у світі, особистісне становлення студентів;

принцип толерантності, який передбачає розуміння і

сприйняття багатогранності людської думки.

Наступним компонентом процесу формування естетичної культури студентів є застосування оптимальних технологій передачі цього змісту студентам.Насамперед, на нашу думку, це забезпечення кожному студентові статусу суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності та спілкування. Мова йде про те, що в процесі формування художньо-естетичної культури студентів необхідно враховувати кілька важливих характеристик студента як діяльної істоти. Насамперед, студент є носієм певного набутого раніше художньо-естетичного досвіду, сформованих особистісних установок, поглядів, цінностей, інтересів. Крім того, він має індивідуальні особливості (вольові якості, темперамент тощо).

Розв’язання проблеми формування художньо-естетичної культури студентів на заняттях з інформаційних технологій вимагає пошуку відповідних методів педагогічної діяльності. На рис. 2.1. ми зобразили схему взаємодії компонентів комплексу форм і методів реалізації цього процесу.

Зі схеми бачимо, що добір комплексу методів педагогічних прийомів і засобів, що відповідали б завданням експериментальної роботи, ми здійснювали саме в руслі описаних вище шляхів, а саме - формування художньо-естетичної культури через мистецтво та педагогічне спілкування.

Рис. 2.1. Схема взаємодії комплексу форм і методів формування естетичної культури студентів

Ефективність формування естетичної культури студентів значною мірою залежить від того, наскільки точно враховано їхній досвід і здатність (емоційно-вольову, інтелектуальну) сприймати пропоновані інформаційні та художньо-естетичні знання і втілювати їх у практичну творчу діяльність. По-друге, формування художньо-естетичної культури студента супроводжується його активною художньо-естетичною оціннісною діяльністю, яка змушує його постійно знаходитися у стані “внутрішнього” діалогу з оточуючими його людьми, самим собою, з природою, з суспільством, з усім світом. По-третє, формування художньо-естетичної культури передбачає активізацію інтелектуальної, мотиваційної, духовної, емоційної, діяльно-практичної сфер особистості. Жодна з них не повинна випадати з поля зору педагога.

З огляду на це, найбільш результативним у плані формування художньо-естетичної культури особистості є застосування викладачем інформаційних технологій методу проектів, який базується на творчому підході до пошуку та створення студентом певного власного проекту.

Сучасні мультимедійні навчальні комплекси надають великі можливості для ефективного вивчення всіх вузівських дисциплін, але їх поєднання з методом проектів значно підвищує якість навчання і покращує розвиток художньо-естетичних вмінь і навиків на цих заняттях.

У роботі студента над проектом очевидним є прояв усіх складових художньо-естетичної культури: від знань - до художнього творчого витвору. Працюючи над проектом, майбутній фахівець бачить плоди своєї праці, а це викликає в нього захоплення, радість і задоволення від самостійно виконаної роботи. Студент розуміє, що довершивши певний проект, він зробив свій громадянський внесок у життя суспільства, висвітливши якусь певну проблему і вказавши можливі шляхи її вирішення. За цих умов він відчуває духовну насолоду і причетність до великої справи. Саме в ході роботи над проектом студенти ведуть серйозну дослідницьку роботу, використовуючи Інтернет та бібліотечні фонди.

Ідеальним є той проект, для виконання якого необхідні знання з різних галузей, які дозволяють вирішити цілий комплекс проблем, розширити свій кругозір. Тобто в основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навиків студентів, вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі.

Навіть, створюючи проекти не з інформаційних технологій, студенти використовують знання, набуті на заняттях з інформатики при створенні естетично, із смаком оформлених презентацій для подання підсумків проекту. Щоб створити проект: вибрати тему, знайти матеріал, оформити, захистити його, потрібні творчість, глибокі знання, практичні вміння.

З огляду на проблему нашого дослідження, проекти є ефективними, якщо в ході їх виконання:

) передбачається багатовекторне спостереження за тим чи іншим соціально-педагогічним явищем, яке потребує збору даних для вирішення поставленої проблеми;

) передбачається порівняльне вивчення дослідження різних фактів, явищ для виявлення певної тенденції чи прийняття рішення;

) передбачається порівняльне вивчення ефективності і використання одного і того ж чи різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми, для отримання даних про об’єктивну ефективність запропонованого способу вирішення проблеми;

) пропонується спільне творче завдання: певна практична (створення комп’ютерної моделі певного явища) або творча робота (створення комп’ютерної газети чи журналу).

Таким чином, метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу студентів - індивідуальну, парну, групову, яку вони виконують на протязі певного відрізку часу. Цей підхід органічно поєднується з методом навчання в співпраці. Робота за методом проектів передбачає чітке планування дій і розподілення ролей тобто завдань для кожного учасника проекту.

Працюючи над проектом, студенти вчаться:

·        генерувати нові ідеї;

·        шукати шляхи вирішення поставлених завдань і проблем;

·        встановлювати і підтримувати в групі проекту стійкий позитивний емоційний настрій;

·        оволодівати мовою партнера;

·        інтегрувати знання з різних областей для вирішення проблематики обраного проекту.

Важливу роль у курсі інформаційних технологій як засобі формування художньо-естетичної культури студентів відіграє також програмування, яке само по собі вже є мистецтвом. Як художник малює картину, як скульптор творить свій шедевр, обдумуючи і відточуючи кожну деталь, так і програміст складає програму. Ця програма в майбутньому має приносити не тільки користь студентам і розв’язувати якісь конкретні задачі, але й мати інтуїтивно-зрозумілий дружній інтерфейс та бути естетично зі смаком оформленою, щоб користувачам було приємно нею користуватися.

Так, пошук мистецтва в програмуванні починається з побудови студентами геометричних фігур на екрані монітора і виведення їх на принтер. У цьому контексті доцільною є “екскурсія в геометрію”, під час якої наголошується, що в давнину люди користувалися тільки лінійкою та циркулем. Тому студентам можна пропонувати спочатку будувати прості геометричні фігури: кола, відрізки та створення з їх допомогою різних композицій. Захоплення від програмування графіки приходить з часом, коли вони оволодівають механізмом програмування: вивчають ряд структур, команди, які реалізовують ці структури і навчаються їх поєднувати. Прикладом такої співпраці викладача і студентів з формування їхньої естетичної культури є композиції, створені мовою програмування, зображені на рис.2.2.

Рис. 2.2. Композиції, створені мовою програмування

Широкі можливості для формування естетичної культури студентів мають прикладні програмні пакети такі, як графічний та текстовий редактори, електронні таблиці та програми створення презентацій. Так, під час вивчення графічних редакторів доцільно знайомити студентів з видами графіки і побудови фрактальної графіки, що викликатиме в студентів велике захоплення і відповідно впливатиме на формування їхніх художньо-естетичних смаків.

На рис. 2.3. наведено приклади фрактальної графіки, яку студенти створюють за допомогою спеціальної програми, підключивши свою уяву.

Рис. 2.3. Приклад фрактальної графіки, створеної студентами.

Формування художньо-естетичної культури відбувається в студентів і тоді, коли вони працюють у графічному редакторі, наприклад, над проектом “Українські народні орнаменти” чи “Писанкарство в Україні”. Тут одночасно поєднується формування художньо-естетичної культури з духовною.

Рис. 2.4. Писанкарство в Україні

Під час демонстрації мульти-медійних можливостей комп’ютера доцільно, на нашу думку, пропонували студентам слухати органну музику.

У свою чергу, під час вивчення теми “Текстовий редактор” студенти можуть успішно вчитися художньо зі смаком оформляти текст, правильно його формувати на сторінці і зверстати потім брошуру чи газету. Для цього необхідно знайомити їх з композицією твору та його естетичними категоріями: відповідність, співзвучність, пропорційність, ритмічність, розмірність, щоб пов’язати між собою весь текст.

Особливу увагу при вивченні інформаційних технологій варто акцентувати на вивченні теми “Електронні таблиці”. При цьому наголошуємо на правильності підбору викладачем навчального матеріалу, який міг би дати можливість побачити студентам всю красу при роботі з таблицями, що сприяло б формуванню їхньої художньо-естетичної культури. А це відбувається у процесі формування логічних висловів та формул, при побудові графіків і діаграм, при розв’язуванні цілого ряду захоплюючих завдань.

Рис. 2.5. Еліптичний та гіперболічний параболоїд.

Побудувавши такі графіки, як на рис.2.5, студенти вже будуть не просто бачити перед собою числа, а їх художню композицію, образи, які ті створюють.

Важлива роль у вивченні інформаційних технологій мусить бути відведена вивченню студентами Інтернету. Як ми вже зазначали вище, художньо-естетична культура особистості формується в діяльності і спілкуванні. Внутрішній світ студента формується в результаті зовнішнього впливу. Особливо у наш час бурхливого розвитку і масового проникнення комп’ютерів у всі сфери людської діяльності значний вплив на свідомість людини має Internet. З його допомогою студенти можуть побачити чудові картини великих художників, відвідавши віртуальні музеї; побувати практично в будь-якій країні світу і познайомитися з її культурою та історією; поспілкуватися як з ровесниуками так і зі знаменитими музикантами чи спортсменами за допомогою чатів; взяти участь в обговорені цікавих питань за допомогою відео конференцій.

А ще за допомогою Internet студенти мають можливість отримати багато цікавої наукової інформації за допомогою віртуальних бібліотек, отримати доступ до рідкісної літератури або закінчити курси і отримати сертифікат фахівця в певній галузі.

На заняттях з інформаційних технологій студенти повинні створювати свої електронні поштові скриньки, куди їм надходять листи від однолітків з різних країн.

Одним із цікавих прикладів творчої роботи студентів на заняттях інформатики є також створення “дерева родоводу” з використанням сучасних периферійних пристроїв (зокрема сканера).

Таким чином, заняття з інформаційних технологій значною мірою сприяють розвитку творчої уяви та фантазії студентів, що є основою їхньої творчості, оскільки творче начало в людині - це завжди рух вперед, до кращого, до прогресу, до досконалості, до прекрасного.

Студенти повинні на цих заняттях за допомогою спеціальних програм створювати свої “цілі світи”: з ландшафтами, деревами, будівлями реалістичними чи вигаданими.

Таким чином, формування художньо-естетичної культури студентів у процесі вивчення інформатики у вищому навчальному закладі повинно бути реалізоване в таких напрямах:

) екскурс в історію виникнення та розвитку обчислювальних машин, ознайомлення з цікавими фактами життя винахідників цих машин;

) вивчення теми “Інформація та інформаційні процеси”;

) ознайомлення з прикладним програмним забезпеченням;

) робота з програмами навчального призначення;

) глобальна мережа Internet;

) основи алгоритмізації та програмування;

) комп’ютерний дизайн;

) комп’ютерне моделювання та ін.

У процесі викладання інформатики важливим завданням є сформувати в студентів навички художньої обробки цифрових зображень і ознайомити з прийомами візажу, створювати моделі як соціальних, фізичних явищ так і моделі архітектури, навчити створювати географічні карти і будувати свої фантастичні ландшафти, опрацьовувати музичні та відеофайли тощо.

Формуючи художньо-естетичну культуру студентів на заняттях з інформатики, треба прагнути спиратися на яскраві приклади з життя цікавих людей - неординарних і яскравих особистостей, які були на шляху розвитку комп’ютерів та інформатики як науки. Так, наприклад, значний вплив на розвиток художньо-естетичної культури, на нашу думку, має біографія Чарльза Беббіджа - англійського вченого, який все своє життя присвятив створенню обчислювальної машини. Багато з того, що зробив і написав Чарльз Беббідж дійшло до нас завдяки його учениці Августі Аді Байрон (пізніше графиня Лавлейс), дочці поета Джорджа Байрона. Так Олбані Фонбланк, редактор популярного лондонського журналу “Екзамінер” писав про Аду Лавлейс: “Поряд з суто чоловічою здатністю рішуче і швидко схоплювати суть справи вцілому, леді Лавлейс мала всі риси витонченого жіночого характеру. Її манери, її смаки, її освіта, особливо музикальна, де вона досягнула досконалості були жіночними в найбільш прекрасному смислі цього слова…” [3, с. 12]. Ада Лавлейс ввжається першим програмістом світу.

Аналогічно можуть бути також використані яскраві біографії таких учених, які внесли свій вклад в інформатику як: Блез Паскаль, Готфрід Лейбніц, Герман Холлеріт, академік Лебедєв та ін. Після таких коротких екскурсій в історію студенти, як правило, отримують завдання оформити стенд чи випустити стінгазету про цих знаменитих учених, що слугувало б також дієвим засобом розвитку їхньої художньо-естетичної культури.

Як приклад, можна навести тему “Інформація та інформаційні процеси”, де розглядаються різноманітні системи числення. Так, наприклад, число 2 може бути рівне 10, тобто студенти торкаються до краси чисел за умови їх переведення з однієї системи числення в іншу. Таким чином, варто наголосити, що вишуканий художньо-естетичний світ має, на нашу думку, математична логіка. Доцільно ознайомлювати студентів з історією логіки, яка бере свій початок від формальної логіки Аристотеля і нараховує близько 2,5 тисячоліть. Знову звертатися до біографій людей, імена яких пов’язані з логікою: Джорджа Буля і Готфріда Вільгельма Лейбніца. Потім переходити до побудови таблиць істинності, знайомилися із законами математичної логіки, які формують і розвивають не тільки логіку самого студента, а й його внутрішній світ, формують у нього почуття прекрасного, відкриваючи перед ним усю красу математичної логіки.

Отож, на заняттях інформаційних технологій студенти не тільки говорять, пишуть, працюють за комп’ютерами, але й вивчають у процесі цього різні мови програмування. Вчать команди, мови оператора і складають з них програми, формуючи і виховуючи в собі увагу, точність. Вчаться раціонально складати код програми, шукаючи коротші шляхи розв’язку задачі, чітко і лаконічно формулювати думки. Ці риси також певною мірою сприяють розвитку духовності особистості.

Висновки до другого розділу.

Експериментальне дослідження проблеми формування естетичної культури студентів дає нам також підстави стверджувати, що вона є насьогодні надзвичайно актуальною й ефективність цього процесу залежить не від кількості використання взаємодії різних видів мистецтва в навчально-виховному процесі, а від системи їх використання, яка сприяє формуванню нових властивостей і якостей особистості студента.

Серед процесів, які здійснюють все більший вплив на особистісний розвиток сучасної молодої людини, ми виділяємо процес інформатизації суспільства в цілому і навчання у вищій школі.

Важливою педагогічною умовою формування естетичної культури є, на нашу думку, організація такої навчально-виховної діяльності, яка б забезпечувала ґрунтовні художньо-естетичні знання студентів і змістом її було б інтегративне поєднання таких знань, набутих під час вивчення різних предметів.

Однак, змістового забезпечення формування художньо-естетичної культури особистості студента недостатньо. Суттєвим є вибір викладачем форм, методів і методик реалізації змісту навчального матеріалу. Саме тому наступною педагогічною умовою ефективності формування естетичної культури студентів є вибір і застосування педагогом нових методик, які б сприяли не тільки засвоєнню знань, але й формуванню творчих умінь і навичок художньо-творчої продуктивної діяльності.

Таким чином, навчання і виховання - це не просто нагромадження певної суми, сукупності художньо-естетичних знань, а створення художньо-естетичних уявлень, певних образних систем, які допомагають студентам орієнтуватися у навколишньому світі.

Схематично процес формування естетичної культури студентської молоді ми подаємо так:

Процес формування естетичної культури студентської молоді

2.3 Методичні рекомендації що до оптимізації процесу формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій

Основними методичними рекомендаціями, які на нашу думку будуть оптимізувати процес формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій є:

Взаємодія видів мистецтва у вузівській практиці має здійснюватися на базі значущих для юнацького віку видів мистецтва - літератури, музики і образотворчого мистецтва, на основі яких відбувається активний процес залучення до інших видів мистецтва.

Комплекс мистецтв ефективно сприятиме художньо-естетичному і загальному розвитку студентів за умови ефективного поєднання загального і специфічного шляхів формування художньо-естетичної культури.

Комплекс мистецтв як система педагогічних дій розвиває творчі здібності і творчу активність студентів, і оскільки в юнацькому віці переважає творча діяльність, то творчоперетворююча діяльність має розкриватися з опорою саме на неї (вираз в малюнку асоціацій, викликаних музичним твором, ілюстрації до прочитаного літературного твору, до одержаної науково-художньої інформації тощо ), тобто реальне буття музики і літератури у студентів залишається “образотворчим, наочним, конкретно-образним, наочним, ілюстративним”.

За системного і поступового ознайомлення студентів зі всіма видами мистецтва і освоєнні ними різних видів художньо-естетичної діяльності в системі навчальної, позанавчальної, волонтерської та практичної роботи досягається ефективність художньо-естетичного і загального розвитку.

Актуалізація аналогій через залучення студентів до різних видів мистецтва дає змогу з’ясувати і відчути мову мистецтва, засновану на образності і метафорі. Через порівняльні характеристики досягається ідейно-художня спільність, тематико-смислова близькість різних витворів мистецтва; проведення синхронних паралелей дає побачити загальне і особливе в мистецтві.

Формування систематизованих знань, умінь і навичок, які зумовлюватимуть розвиток цілісної свідомості та інтегративного мислення студента.

Збільшення в його змісті питомої ваги діяльнісно-технологічного компоненту шляхом засвоєння художньо-естетичного досвіду.

Формування творчої уяви, навичок створення художніх образів тощо.

Розвиток умінь і навичок творчої продуктивної діяльності.

Засвоєння студентами загальнолюдських та національних етичних цінностей, зокрема, духовності, доброти, краси.

Узгодження цілей, змісту, методів і результатів усього навчально-виховного процесу у вищій школі.

Відповідність змісту, методів навчання, навчально-пізнавальної діяльності студентів їхнім сутнісним силам.

Цілісність, системність, оптимальність розвитку і саморозвитку особистості (розвиток особистісних якостей; індивідуальності з урахуванням вікових та інших відмінностей; мотивації до навчально-пізнавальної праці тощо).

Урахування когнітивних можливостей студентів.

Індивідуалізація навчання, що полягає у врахуванні особливостей художньо-естетичного світосприйняття конкретної особистості, її теоретичного, художньо-естетичного, ціннісного досвіду у пізнанні світу та забезпеченні цілісного її формування і саморозвитку.

Концентрично-кумулятивного засвоєння наукової та художньо-ціннісної картини світу, який полягає у збереженні та поступовому розширенні, поглибленні різних картин світу на наступних ступенях навчання.

Відповідність навчального матеріалу соціокультурним цінностям сучасного та образам майбутнього;

Духовність, яка вимагає наявності у змісті системи ідеалів, що породжують потреби до життя за законами Краси і Добра.

Творчості, що передбачає розвиток творчих інтересів, потреб у творчій продуктивній діяльності.

Гуманістичність, яка передбачає розкриття людської суті у кожному, хто має здібності, бажання і схильності.

Антропність, тобто розгляд різних систем відношень, невід’ємним компонентом яких є Людина;

Синтез різноманітних способів світопізнання (науково-теоретичного, духовно-практичного, художнього та ін.) для забезпечення цілісного сприйняття світу.

Комунікативність, яка вимагає розуміння себе, іншого, культури, природи, суспільства, космосу, себе у світі; взаємозв’язок і обмін інформацією між ними.

Толерантність, яка передбачає розуміння і сприйняття багатогранності людської думки.

Застосування оптимальних технологій передачі цього змісту студентам.

Забезпечення кожному студентові статусу суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності та спілкування.

У процесі формування художньо-естетичної культури студентів необхідно враховувати важливі характеристики студента як діяльної істоти. Студент є носієм певного набутого раніше художньо-естетичного досвіду, сформованих особистісних установок, поглядів, цінностей, інтересів.

Пошуку відповідних методів педагогічної діяльності у роботі над інформаційними технологіями.

Застосування викладачем інформаційних технологій методу проектів, який базується на творчому підході до пошуку та створення студентом певного власного проекту

Багатовекторне спостереження за тим чи іншим соціально-педагогічним явищем, яке потребує збору даних для вирішення поставленої проблеми.

Порівняльне вивчення дослідження різних фактів, явищ для виявлення певної тенденції чи прийняття рішення.

Порівняльне вивчення ефективності і використання одного і того ж чи різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми, для отримання даних про об’єктивну ефективність запропонованого способу вирішення проблеми.

Спільне творче завдання: певна практична (створення комп’ютерної моделі певного явища) або творча робота (створення комп’ютерної газети чи журналу).

Використання програмних пакетів, які мають, широкі можливості для формування естетичної культури студентів.

ВИСНОВКИ

. З аналізу сучасних досліджень зроблено висновок, що вирішення проблеми формування естетичної культури особистості сприяє процесу особистісного та професійного становлення студентської молоді. А також визначено сутність естетичної культури як системної організації внутрішнього світу особистості, її аксіологічної та проективної спрямованості, творчої активності; як спосіб внутрішнього впорядкування взаємозв’язків індивідуального та соціального суб’єктів.

Поняття “естетична культура” є складним утворенням, що об’єднує змістовий, психологічний і культурно-соціальний аспекти, реалізація яких і дає змогу зробити висновок про ефективність її формування.

Естетична культура містить такі складові як комплекс художньо-естетичних знань, метод художньо-естетичного мислення, що ґрунтується на використанні цих знань, цінності і творчу активність особистості. Формування естетичної культури дає змогу особистості виробити об’єктивне художньо-естетичне ставлення до оточуючого світу, до самої себе, здійснити творчий вибір, орієнтований на загальнолюдські й національні цінності. Результатом цього процесу є художньо-естетичні уміння та навички повсякденної поведінки та практичної творчої діяльності.

. Формування естетичної культури особистості відбувається протягом усього життя людини. Однак юнацький вік, який характеризується більш інтенсивним становленням самосвідомості особистості, її світогляду і стійкого образу “Я”, є стрижневим і найбільш сприятливим у її формуванні. Вироблення критичного погляду на дійсність зумовлює динамічні зміни у художньо-естетичному світовідчутті, сприйманні, світорозумінні, в цілому у світоставленні студента, визначає його місце в природному і соціальному середовищі, ціль і мету його власного життя.

. У процесі дослідження з’ясовано, що предметно-розрізнене вивчення навчальних дисциплін, яке склалося в сучасній вищій школі, не забезпечує в повному обсязі формування естетичної культури особистості сучасного студента. Особливо це є проблемним для майбутніх соціально-педагогічних працівників, оскільки естетична культура є одним із критеріїв їхньої професійної компетентності. Такий стан зумовлений певною відсутністю художньо-естетичної цілеспрямованості у вивченні навчальних предметів; їх ізольованістю в реалізації художньо-естетичних можливостей, втілених у змісті окремих навчальних дисциплін; застосуванням малоефективних форм і методів навчання.

. Встановлено, що серед процесів, які здійснюють все більший вплив на особистісний розвиток сучасної молодої людини особливе місце займає інформатизація суспільного життя. З огляду на це нами визначено переваги застосування комп’ютерів у навчально-виховному процесі у вузі. Обґрунтовано, що умовами результативного формування естетичної культури студентів - майбутніх соціальних педагогів є:

-           подальше удосконалення та оновлення змісту вузівського курсу інформаційних технологій, який інтегрував би художньо-естетичні знання, набуті студентами ще в школі та отримані на різних дисциплінах у вузі, їх життєвий досвід, практичні уміння та навички;

-        використання різних інноваційних методик і форм проведення практичних занять, лекцій;

         забезпечення суб’єкт-суб’єктної діяльності викладача і студента на занятті, гуманізації відносин між педагогами і студентами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Агапова О.И., Кривошеев А.О., Ушаков А.С. О трех поколених компьютерных технологий обучения // Информатика и образование.- 1994.-№2. -С.34-40.

2.       Александров А.П. Программированое обучение и новые информационные технологии обучения // Информатика и образование.- 1993.-№5.-С.7-19.

.        Арисава Макото. Что такое компьютер./ Пер. с яп.- К.: Вища шк., 1990.- 183 с.

.        Бех І.Д. Гуманізм у вихованні підростаючої особистості // Рідна школа.- 1995.- № 9.- С.23-25.

.        Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія.- 1996.- № 4.- С.49-57.

.        Бородин А.И., Галло В.Ф. Августа Лавлейс - первый программист // Информатика №11/95

.        Ващенко Г. Виховний ідеал,- Полтава, 1994.- 178 с.

.        Вершинская О.Н. "Гуманитарный подход к проблеме информатизации"//Научно-техническая информация. Информационные процессы и системы.- 1995.- №4.- С. 1-6.

.        Виховання естетичної культури школярів: Навч.посібник /І.А.Зязюн, Н.Є.Миропольська, Л.О.Хлебникова та ін. - К.: ІЗМН, 1998.-156с.

.        Выготский Л.С. Психология искусства /Под ред. М.Г.Ярошевского.-М.: Педагогика, 1987.- 344 с.

.        Вільямс Р., Маклін К. Комп'ютери в школі: Пер. з англ.- К.: Рад. шк.,1988.-295 с.

.        Вихрев В.В., Федосеев А.А., Христочевский С.А. Практическое внедрение информационных технологий на основе метода проэктов //Педагогическая информатика. - 1993. -№1. - С.26-28.

.        Возняк Л.С., Файчак З.Є. Комп’ютеризація навчання: що показав експеримент // Початкова школа. - 1991. - №7. - С.74-76.

.        Волович Л.А. Система эстетического воспитания учащихся профтехучилищ: Метод.пособие.-М.: Высш. шк., 1988.- 167 с.

.        Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: проблеммы и перспективы.- М.: Наука, 1987. - 213 с.

.        Глинский Б.А. Философские и социальные проблемы информатики.-М.: Наука, 1990.-108 с.

17.       Гончаренко М.В. Духовна культура: Джерела і рушійні сили прогресу.- К., 1980.- 61с.

18.       Громов Э. Начало эстетических знаний: Эстетика и искусство.- М.: Сов. художник, 1984.-289 с.

.          Джонассен Дэвид X. Компьютеры как инструменты познания: изучение с помощью технологии, а не из технологии //Информатика и образование.-1996.- №4.- С.117-125.

20.     Довгялло А.М. Диалог пользователя и ЭВМ. Основы проектирования и реализации.- К.:Наук. думка, 1981.-92 с.

.        Дем'янчук О.Н. Педагогічні основи формування художньо-естетичних інтересів школярів: Навч.-метод.посібник,- К.: ІЗМН, 1997.- 64 с.

22.       Додонов Б.И. В мире эмоций.- К.: Политиздат Украины, 1987.- 140с.

23.       Эстетическая культура и эстетическое воспитание. - М.: Просвещение, 1983.

24.     Ершов А.П. Информатика: предмет и понятия // Кибернетика. Становление информатики. Серия "Кибернетика - неограниченные возможности и возможные ограничения"-М.: Наука, 1986. - С.28-31.

.        Жалдак М.І. Гуманітарний потенціал інформатизації навчального

процесу // Проблеми інформатизації освіти. Збірн. наукових праць.-К.: УДПУ, 1994.-С.3-20.

26.       Життєві кризи особистості: методичний посібник; У 2ч. / Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст.голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін.-К.:ІЗМН, 1998.-Ч.1.: Психологія життєвих криз особистості.- С.70.

27.     Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Рідна школа.- 1995.- № 12.- С.29-53.

.        Зуев К.Я. Компьютер и общество. - М.: Политиздат, 1990. - 314 с.

.        Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. - М.: Просвещение, 1981.

.        Каган М.С. Человеческая деятельность, М., 1974, 135с.

.        Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении.- М.: Просвещение, 1987.- 190с.

.        Каптелинин В.Н. Психологические проблемы формирования компьютерной грамотности школьников // Вопросы психологии. -1986.- №5.- С.54-65.

.        Касаткин В.Н. Информация, алгоритмы, ЭВМ: Пособие для учителя.-М.:Просвещение, 1991.- 192 с.

.        Кинелев В.Г. Образование и цивилизация. Доклад на пленарном заседании II Международного конгресса "Образование и информатика" 1 июля 1996 г., Москва // Информатика и образование.- 1996.- №5.-С.23-34.

.        Кузьмин И., Кочуров В., Кочурова О. Реальный уровень компьютерной грамотности педагогических кадров: ничто или нечто? // Информатика и образование.-1988.- №5.- С. 106-109.

.        Кон И.С. Открытие “Я”.- М., 1978.- С.327.

.        Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание.- М., 1984.-335с.

.        Лапчик М.П. Информатика и технология: компоненты педагогического образования // Информатика и образование.- 1991.-№6. - С.3-8.

.        Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностых ориентаций.- М.:Смысл, 1992.- 17с.

.        Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1975.- С.215-216.

.        Лозова В.І., Троцько Г.Д. Питання теорії виховання. - X., 1995. - С. 126.

.        Малафіїк О.І. Деякі аспекти розвитку творчої уяви дітей шкільного віку за допомогою комп’ютерних засобів // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Випуск № 3, Рівне. - 2002. С.56

43.       Маргулис Е.Д. Компьютерная игра в учебном процессе // Советская педагогика.-1990. - №1. - С. 34-39.

44.     Матрос Д.Ш. Информационная модель школы // Информатика и образование.- 1996.- № 3. - С. 1 - 8.

.        Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения.-М.:Педагогика, 1988. -192 с.

.        Мировоззренческие ориентиры мыслительной культуры.- К.: Наук.думка, 1993.-166с.

47.       Моисеев Н.Н. Информатика: новые пути познания законов природы и общества // Вестн. АН СССР,1985.-№5.- С. 33-35.

48.     Монахов В.М. Что такое новая информационная технология обучения// Математика в школе.- 199О.-№2.- С.47-52.

.        Монахов В.М. Психолого-педагогические проблемы обеспечения компьютерной грамотности учащихся // Вопросы психологии.- 1985.- №3.-С.14-22.

.        Нокс Джейн. Что могут дать компьютеры педагогике: взгляд из американской школы // Информатика и образование.- 1990.- №1.- С.107-112.

.        Научные основы руководства формированием нового человека /Под ред. В.Л.Василенко.- К.:Политиздат, 1985.- 278с.

.        Пасічняк Р.С. Психологічні особливості особистісного самовизначення.- Автореф. дис.... канд.пед.наук.- К., 1999.- 16с.

.        Педагогіка. / За ред. Волкової Н.П. Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Видавничий центр «Академія», 2001.- 576 с. (Альма-матер).- С.121.

.        Педагогіка. / За ред. Мойсеюк Н.Є. Навч.посібник.- 4-є видання, доповнене, 2003.- 615с., С. 428.

.        Пирадов А.В. Эстетическая культура личности.- Л.: ЛГПИ, 1978.-85С.

.        Підласий І.П. Технологія виховання з комп'ютерною підтримкою //Рідна школа. - 1993. - № 1, 2.

.        Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. -К.:Україна, 1998.-343 с.

.        Проблемы информатизации - проблемы интеллектуального развития общества // Информатика и образование.-1994.-№2.- С.З -5.

.        Рубинштейн Н.Н. Психология, педагогика и генетика юности.- М., 1926.- С.214-216.

.        Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М., 1946.- 704с.

.        Рудницька О.П. Мистецтво у контексті розвитку духовної культури особистості //Художня освіта і проблеми виховання молоді. 36. наук, праць,- К.:ІЗМН, 1997.-С.З-7.

.        Сухомлинський О.В. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5-ти т., Т.3.- К.:Рад.школа, 1977.- С.517.

.        Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания // Собр.соч.- М.-Л.:Изд-во АПН РСФСР, 1952.- Т.8.- С.442.

.        Филипкова Е.В. Гуманитарная информатика // Информатика и образование.- 1996.-№1.-С.51 -57.

.        Художня освіта і проблеми виховання молоді: зб. наук. стат. /Кол.авт.: Рудницька О.П., Уланова С.І. та ін.- К.: ІЗМН, 1997.- 163 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Анкета для студентів

.Який вид мистецтва тебе найбільше приваблює?

1-  музика;

2-      образотворче мистецтво;

-        література;

-        театр;

-        кіно;

-        хореографія;

-        інше ( напиши, що саме)

-        не знаю.

. Як ти проводиш свій вільний час?

1-  читаю;

2-      відпочиваю з друзями;

-        працюю за комп’ютером;

-        відвідую спортивну секцію;

-        допомагаю батькам;

-        хожу в кінотеатр, театр, на виставки, в музей;

-        прагну бути на природі;

-        щось інше ( напиши).

. Чи отримуєш ти задоволення, насолоду від побаченого ( почутого) прекрасного?

1-  так;

2-      ні;

-        інколи;

-        не знаю.

. Що приносить тобі задоволення та насолоду?

1-  прочитана книга;

2-      переглянутий кінофільм;

-        спектакль у театрі;

-        картина на виставці в картинній галереї;

-        відвіданий концерт;

-        вечірка друзів;

-        дискотека;

-        гра на комп’ютері;

-        щось інше (напиши);

-не знаю.

. Чи вмієш ти фантазувати, мріяти, уявляти?

1-  так;

2-      ні;

-        частково;

-        не знаю.

. Чи береш участь в інститутській художній самодіяльності?

1-  так;

2-      ні;

-        інколи.

. Якщо так, то чим саме ти займаєшся в художній самодіяльності?

1-  читаю вірші або прозу;

2-      співаю;

-        танцюю;

-        граю на якомусь музичному інструменті;

- інше ( напиши).

. Чи маєш якісь творчі доробки?

1-  так;

2-      ні;

-        незначні.

. Якщо маєш, то які?

1-  малюнки;

2-      вишивки;

-        екибани;

-        вироби з лози;

-        макраме;

-        музичні твори;

-        літературні твори;

-        щось інше ( напиши).

Додаток Б

Шановний студенте!

Будь відвертим у своїх відповідях на поставлені запитання:

. Чи розуміш ти поняття “естетика поведінки”?

- так;

- ні;

- не зовсім.

. Як часто ти замислюєшся над можливими наслідками своїх дій?

- завжди;

- досить часто;

- інколи;

- ніколи.

. Якщо ти замислюєшся над можливими наслідками своїх дій, то на що ти насамперед звертаєш увагу?

- на те, щоб не потрапити в якусь халепу або не залишитися в програші;

- на те, щоб не викликати незадоволення або осуд інших людей;

- на те, щоб не зашкодити іншим людям;

- на щось інше.

. Чи відчуваєш ти “муки сумління” у тих випадках, коли чиниш щось неправильно, хоча й ніхто крім тебе про це не знає?

- так;

- ні;

- інколи.

. Чи буває тобі соромно за інших людей, коли ти бачиш, що вони поводяться неправильно?

- так;

- ні;

- інколи.

. Чи вважаєш ти хоч в якійсь мірі себе відповідальним за дії своїх друзів?

- так

- ні

. Чи хвилюють тебе події, що відбуваються в світі?

- так;

- ні;

- інколи.

. Як ти вважаєш: чи завжди людина повинна нести якесь покарання за свої дії, якщо вони приносять комусь шкоду?

- завжди;

- не завжди;

- важко відповісти.

. Як ти вважаєш: чи повинен хтось нести відповідальність за те, що гине природа, люди вбивають один одного в міжнаціональних конфліктах або вмирають з голоду?

- повинен;

- не повинен;

- важко відповісти.

. Як ти вважаєш: в якому випадку людина має бути найбільш відповідальною за свої вчинки?

- якщо вона наносить шкоду природі;

- якщо вона наносить шкоду людству;

- якщо вона наносить шкоду своїй країні;

- якщо вона наносить шкоду своїм друзям;

- якщо вона наносить шкоду своїй сім’ї;

- якщо вона наносить шкоду самій собі;

- важко відповісти.

ЩИРО ДЯКУЮ!

Додаток В

Анкета для студентів

1.            Де ти вперше почув про красу навколишнього світу:

1                         - у дитячому садочку;

2        - дома;

         - в школі;

         - не пам’ятаю;

         - інше ( напиши) _______________________

. Коли ти найбільше в університеті отримуєш знання про красу навколишнього світу, про прекрасне?

- на заняттях;

- на виховних заходах;

- під час бесід з друзями на перервах;

- на заняттях гуртків, творчих об’єднань;

- під час екскурсій на природу;

- інше (напиши).

. Де ти набув перших умінь творити прекрасне?

1-  у школі;

2-      дома;

-        у позашкільному закладі ( музичній, художній школі);

-        в університеті;

-        не знаю;

-        інше (напиши).

Додаток Г

Анкета для студентів

1. Що ти вважаєш найважливішим у суспільстві?

1 -те, що приносить користь усьому людству;

- те, що приносить користь моїй нації;

- те, що приносить користь близьким мені людям, моїй сім’ї;

- те, що приносить користь тільки мені;

- щось інше (що саме?);

- важко відповісти.

. Для чого, на твій погляд, народжується і живе людина?

-для того, щоб змінити щось у світі на краще, принести користь людям; творити добро і красу;

- для того, щоб реалізувати усі свої здібності і можливості;

- для того, щоб отримати від життя якомога більше приємних вражень і задоволень;

-для того, щоб продовжити справу своїх батьків і свій рід;

- для того, щоб зробити щось корисне для свого народу, для своєї Батьківщини;

- для чогось іншого (для чого саме - напиши);

- не думав над цим.

. Чим, насамперед, ти прагнеш керуватися у своїй діяльності і своєму житті?

- прикладами улюблених героїв;

- прикладами інших людей;

- своєю мірою;

- своїми переконаннями;

- власним сумлінням;

- особистою вигодою;

- правовими законами і моральними нормами, які існують в суспільстві;

- вимогами до мене або очікуваннями інших людей;

- чимось іншим (напиши, чим саме);

- важко відповісти

. Що тебе найбільш приваблює у житті?

- знання;

- матеріальні цінності, багатство, гроші;

- цікава професія;

- кар’єра, висока посада;

- доброта, милосердя, можливість бути корисним іншим людям;

- щось інше (що саме - напиши);

- важко відповісти.

. Як ти оцінюєш самого себе порівняно з оцінками інших людей?

- оцінюю себе вище, ніж інші оцінюють мене;

- оцінюю себе нижче, ніж інші;

- оцінюю себе так само, як інші оцінюють мене;

- важко відповісти.

. Як ти вважаєш, чи достатньо ти вже знаєш самого себе?

- думаю, що достатньо;

- думаю, що недостатньо;

- важко відповісти.

. Чи маєш ти чітке уявлення про те, яким тобі хотілось би стати в майбутньому?

- маю;

- маю, але не зовсім чітке;

- не маю зовсім ніякого;

. Чи доводилось тобі вже замислюватися над тим, які свої якості тобі треба було б розвинути, а яких позбутися?

- так;

- ні.

. Чи вмієш ти творити прекрасне?

1-  так;

2-      ні;

-        не знаю.

. Якщо так, то яким чином?

1-  вчинками, поведінкою;

2-      художніми витворами;

-        словами.

Додаток Д

Анкета для студента

.Як часто ти працюєш на комп’ютері?

1-           щодня;

2-      1 раз в два дні;

-        дуже рідко;

-        інше ( напиши).

.Де саме ти працюєш на комп’ютері?

- дома;

- у вузі;

- у друга;

- у комп’ютерному клубі;

- інше (напиши).

.Що переважно ти робиш на комп’ютері?

- розважаюсь ( граю, слухаю музику, дивлюсь фільми);

- учусь ( вивчаю програми, готуюсь до занять);

- працюю в Інтернеті.

.Якщо ти працюєш в Інтернеті, то з якою метою?

1-           шукаю інформацію;

2-      спілкуюсь;

-        розважаюсь.

.Іграм якого жанру ти надаєш перевагу?

- “стрелялки”;

- квести;

- рольові;

- стратегічні.

.Чи використовуєш ти комп’ютер як засіб для творчості?

- так;

- ні;

- інколи.

.Якщо використовуєш, то як саме?

- пишу музику;

- малюю;

- створюю анімації;

- займаюсь поліграфічним дизайном ( верстка, створення

візитівок, інших матеріалів);

- займаюсь веб-дизайном;

- займаюсь 3 D моделюванням.

.Чи впливає комп’ютер на твій художньо-естетичний розвиток?

- так;

- ні;

- певною мірою;

- не задумувався.