Консервація деградованих та малопродуктивних земель

Консервація деградованих та малопродуктивних земель

Зміст

Вступ

. Загальна характеристика Консервації деградованих і малопродуктивних земель

.1 Поняття - Консервація деградованих і малопродуктивних земель

.2 Порядок консервації земель

. Консервація деградованих малопродуктивних земель (на прикладі території конкретних землекористувань)

. Постановка проблеми

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Інтенсифікація землеробства, його індустріалізація і хімізація спричинили екологічну напруженість в агроландшафтах, що проявляється в посиленні ерозійних процесів, погіршенні агрофізичного стану ґрунтів, де-гуміфікації, накопиченні токсичних речовин, зниженні біологічної ємності ґрунтів та інших видах їх деградації.

При неправильному використанні земельних ресурсів можлива деградація і забруднення земель і ґрунтів (родючого шару). Закон України ”Про охорону земель” № 962-IV від 19.06.2003 дає наступні визначення цих термінів.

Деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.

Забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ.

Головною з причин деградації ґрунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Людство чисельністю понад 5 млрд. чоловік із щорічним приростом 80 - 85 млн., оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.

Деградація, ерозія ґрунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. Індустріальне суспільство мимоволі дає розгін процесам планетарного масштабу, керувати якими не готове ні морально, ні інтелектуально, ні матеріально.

В Україні ці процеси йдуть інтенсивніше, ніж у цілому на планеті. Із 60,3 млн. га її території 42 млн. га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн. га - під ріллею. За останні 30 років площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн. га, тобто втрачалося по 64 тис. га щороку, і зараз площа еродованих земель складає 11,3 млн. га або майже п'яту частину всієї території України.

Згідно з статтею 171 Земельного кодексу України до деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Головними причинами деградації земель і зниження їх продуктивності є:

ерозія ґрунтів (водна та вітрова, див. п. 7.2, 7.3) ;

опустелювання (процес, який призводить до втрати природної рослинності з подальшою неможливістю її відновлення без участі людини);

вторинне засолювання;

токсикація (забруднення ґрунтів);

техногенне руйнування через відкрите добування корисних копалин, будівельної сировини, торфу, прокладання трубопроводів, проведення геологорозвідувальних робіт тощо.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт відносяться до порушених.

Вторинне засолювання земель виникає при штучному піднятті рівня підземних вод внаслідок розчинення солей, що містились в нижніх шарах ґрунту. Процес здійснюється при зрошенні посушливих земель, безсистемному поливі і відсутності дренажу.

Токсикація ґрунтів зумовлена антропогенною діяльністю людини. Забруднення ґрунтів здійснюється при застосуванні пестицидів і агрохімікатів в сільському господарстві, застосуванні осадів стічних вод, скиданні недостатньо очищених стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, витоках з трубопроводів, що транспортують небезпечні речовини. Ґрунти забруднюються промисловими викидами, відходами будівництва, попелом теплових електростанцій, пустою породою, вилученою з шахт і кар’єрів при видобувних роботах, нафтопродуктами, побутовим сміттям.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов’язана з накопиченням відходів, зобов’язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об’єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об’єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи» <#"585711.files/image001.jpg">

Рис. 1. Площа земель, на яких здійснено консервацію шляхом заліснення протягом 2008-2011 рр., га

Заліснення здійснювали шляхом формування площинних (протиерозійних) захисних лісонасаджень. Заліснені площі обов'язково передавались під охорону підприємствам, які створили ці лісокультури.

На рис.2 можна наглядно побачити які райони Волинської області в якому ступені були заліснені деградовані і малопродуктивні землі за 2008-2011 рр. за даними ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Якщо проаналізувати земельний фонд Волинської області, то станом на 1 січня 2008 р. вкритих лісом земель було 691,82 тис. га, а на 1 січня 2011 р. - 693,55 тис. га. Фактично ця площа збільшилась на 1,73 тис. га за рахунок консервації деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення, що свідчить про ефективність цього процесу у формуванні екологічно стійкої території.

Таблиця 1

Процес консервації земель триває і нині. ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробляють проекти землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення.

Рис. 2. Групування районів Волинської області за часткою заліснених деградованих і малопродуктивних земель за 2008-2011 рр.

3. Постановка проблеми

консервація деградований малопродуктивний земля

Екомережа є просторово єдиною системою, яку утворюють для поліпшення умов формування здорового довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. У створенні екомережі дуже важливим є залучення до неї деградованих і малопродуктивних земель, що забезпечить отримання значного екологічного та економічного ефектів.

Посилення антропогенного навантаження на земельні ресурси призводить до розвитку таких де градаційних процесів, як водна і вітрова ерозії, внаслідок чого втрачається гумус, поживні речовини, погіршуються агрофізичні та агрохімічні властивості ґрунтів. Із 60,3 млн.га угідь України 42 млн.га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн.га - під ріллею. За останні роки площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн.га, тобто втрачалося по 64 тис.га щороку, і нині площа еродованих земель становить майже п’яту частину території України. Ці процеси найсильніші в ґрунтовому покриві, де через ерозію, неправильну агротехніку, необґрунтовану зміну гідрологічного режиму території зрошувальними й осушувальними меліораціями, забруднення агрохімікатами й промисловими викидами деградовано і виведено з активного сільськогосподарського використання значні площі продуктивних земель. За історичний період людство втратило близько 2 млрд.га родючих ґрунтів, які перетворились на пустелі та непридатні для землеробства простори, так звані «бедленди». Це більше, ніж уся площа сучасного світового землеробства, яка становить приблизно 1,5 млрд.га [9].

Інтенсивність руйнування та деградації ґрунтів прискорено зростає. Тому тепер нагально постало питання щодо охорони земель і родючості ґрунтів, зокрема у досліджуваному регіоні. Вирішення цієї проблеми шляхом консервації стимулюватиме оптимізацію природокористування у Волинській області.

Висновки

Ураховуючи існуючий стан земельних ресурсів, потрібно розробляти заходи щодо їх покращення. Одним з необхідних і можливих шляхів за цих умов є консервація деградованих та малопродуктивних земель та розробка заходів щодо їх подальшого використання.

Згідно з агроекономічними принципами консервації підлягають середньо- і сильно еродовані орні землі на схилах крутістю 3⁰ і більше; малопродуктивні землі, ведення землеробства на яких економічно не вигідне. та ін.. В окремих випадках проекти консервації деградованих і малопродуктивних земель доцільно поєднувати з робочими проектами залуження.

На підставі зазначених проектів потрібно розробляти питання подальшого господарського використання деградованих і малопродуктивних земель, що знаходяться у стадії консервації. Ці землі необхідно використовувати відповідно до землевпорядної документації: проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування вгідь; проекти консервації деградованих і малопродуктивних земель; відповідні робочі проекти.

Консервація деградованих і забруднених земель є природоохоронним заходом і вона спрямована на охорону земель і підвищення родючості ґрунтів. На території Волинської області за останні 2006-2009 рр. проведено консервацію деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення площею 2158,13 га, враховуючи перспективні площі земель, що підлягають консервації. Виведення еродованих земель з господарського обігу сприятиме поліпшенню екологічної стабільності території та позитивно вплине на рівень середньої врожайності в області. А сам процес заліснення знизить розораність території та підвищить частку лісів і лісонасаджень у структурі земельного фонду, що дасть не тільки екологічний ефект, а й економічний.

Список використаних джерел

1. Борщевський П.П. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону / П.П. Борщевський, М.О. Чернюк, В.М. Заремба, П.І. Коренюк, О.П. Князьков. - К. : Вид-во "Наука", 1998. - 264 с.

. Булигін С.Ю. Регламентація технологічного навантаження земельних ресурсів // Землевпорядкування. - 2003. - №2. - С.9 - 12

. Відповідь на запит №02-01/255 від 20.01.2011 Державний комітет лісового господарства.

. Дмитренко І.А. Екологічне право України. - К. : Вид-во "Наука", 1996. - 346 с.

. Земельний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В.І. Семчика. - 3-є вид. [перероб. і доп.]. - К. : Вид. дім "Ін Юре". - 2007. - 896 с.

. Іщенко Г. «Щороку українська земля дорожчатиме» Урядовий кур’єр, 23.06.2011.

. Матеріали до «Проекту Аграрного Кодексу України», Міністерство Аграрної політики та продовольства України, Київ, 2010 р. с.1

. Можейко Г.А. Лесо-аграрные ландшафты Южной и Сухой Степи Украины (природа и конструирование). - Харьков: ООО “Эней”, 2000. -312 с.

. Наказ Держкомзему України від 17.10.2002 р № 175 "Про порядок консервації земель".

. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін. / за заг. ред. В.В. Медвечука. - К. : Вид-во "Юрінком Інтер", 2004. - 656 с.

. 13. Одум Ю. Экология. В 2 т., М., 1986 г.

. Ракоїд О. О. Огляд наукової літератури щодо визначення екологічно безпечних нормативів співвідношення угідь. Інститут агроекології УААН.

. Сайко В. Ф. Методичні рекомендації виведення земель з ріллі та їхнє раціональне використання. - К.: Аграрна наука, 2000. - 40 с.