Товаровідна характеристика споживчих товарів
Товаровідна характеристика споживчих товарів
План
1. основні властивості споживчих товарів
. Умови зберігання товарів
. Дати визначення понять
Використана література
1. основні властивості споживчих товарів
Споживні властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їхню соціальну значущість, практичну корисність, нешкідливість та естетичну досконалість.
Номенклатура споживних властивостей та їхні показники якості повинні відповідати таким вимогам:
- враховувати призначення та умови споживання даної групи товарів або конкретного товару;
- використовувати сучасні досягнення науки і техніки;
- своєчасно враховувати зміни в структурі попиту і потреб населення з метою підвищення якості товарів.
Вибір номенклатури споживних властивостей включає такі етапи:
- дослідження товару;
- розробка номенклатури споживних властивостей;
- розробка показників, що характеризують ці властивості. Розробка номенклатури споживних властивостей залежить від технічного рівня вироблюваних товарів, зміни вимог споживачів щодо якості товару.
Основним методом визначення номенклатури споживних властивостей є експертний метод.
Для різних груп товарів розробляються різноманітні комплекси споживних властивостей, які проявляються під час безпосереднього використання або експлуатації товару і характеризують його корисність.
У процесі використання або експлуатації товар може задовольняти певні потреби людини і разом з тим діяти на її організм негативно (нікотин тютюнових виробів, шум пилососів) або позитивно (кофеїн чаю та кави). Тому важливо з комплексу споживних властивостей виділяти ті, які мають вирішальне значення при визначенні якості товару, встановити їхню значущість і граничні значення.
Номенклатура показників якості повинна відповідати номенклатурі споживних властивостей. Структура споживних властивостей і показники якості можуть змінюватися залежно від призначення товару, функцій, які він виконує, рівня науково-технічних досягнень і наших знань про товар.
Залежно від того, яка з особливостей товару виявляється або характеризується при визначенні якості виробів, споживні властивості поділяються на такі групи:
- соціального призначення;
- функціональні;
- експлуатаційні;
- ергономічні;
- естетичні;
- екологічні.
Властивості соціального призначення. Ці властивості ха-рактеризують відповідність виробів суспільно необхідним потребам, їхню суспільну значущість для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту. Суспільна необхідність вироблення конкретного товару залежить від обсягів незадоволеного попиту населення на цей товар і потреб у ньому. Потреби в товарі обумовлюються співвідношенням досягнутої забезпеченості населення і норм раціонального споживання.
Суспільні потреби в різних товарах певної якості визначаються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моделей споживання і проведення соціологічних досліджень. На основі одержаних даних розробляються номенклатура та оптимальний асортимент товарів.
Функціональні властивості обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання, тобто характеризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини (матеріальні, культурні та ін.). Номенклатура показників функціональних властивостей товарів визначається їхнім призначенням. Так, для більшості харчових продуктів основні показники - вміст речовин енергетичного балансу (жирів, білків, вуглеводів), а для смакових товарів - вміст речовин, які діють на органи травлення та центральну нервову систему (алкалоїдів, кислот, спирту).
Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:
- показники досконалого виконання основної функції;
- показники універсальності;
- показники виконання додаткових функцій.
Показники першої групи характеризують ступінь задоволення потреб людини при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Корисний ефект споживання можна виражати в кількісних і якісних показниках. Наприклад, для продовольчих товарів він визначається кількістю енергії та коефіцієнтом засвоювання. Для жіночого взуття цей показник складається з якісних характеристик: забезпечення функцій руху, захист ступні, стійкість у стоячому положенні.
Показник універсальності визначає діапазон умов і можливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад універсальність борошна, молока.
Показник виконання додаткових функцій характеризує поведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, зберіганні, ремонтуванні.
Експлуатаційні властивості характеризують поведінку і товару в процесі його експлуатації (споживання). Серед експлуатаційних властивостей товарів, які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою є надійність.
Надійність - це властивість виробів зберігати в установлених межах значення всіх параметрів щодо здатності виконувати притаманні їм функції, зберігаючи при цьому значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах в процесі використання, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування. Це складна властивість, яка для непродовольчих товарів характеризується такими показниками, як безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збереження, а для продовольчих - харчовою цінністю, збереженням і транспортабельністю.
Безвідмовністю називається властивість виробів безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу. Ця властивість характеризується такими показниками, як імовірність безвідмовної роботи, середній строк роботи до першої відмови, інтенсивність відмов.
Показники довговічності характеризують властивість виробів зберігати працездатність до настання граничного стану або встановленої системи технічного обслуговування і ремонту. Чим більша довговічність виробів, тим довше вони знаходяться в експлуатації і повніше задовольняють потреби населення. До цих показників належать строк служби та ресурс.
Термін служби - це період, протягом якого виробник зобов'язується забезпечити споживачу можливість використання товару за призначенням і бере на себе відповідальність за істотні недоліки, які виникли з його вини. Вимірюється цей показник в годинах, місяцях, роках. Термін служби товарів необхідно враховувати при складанні науково обгрунтованих планів їх виробництва, реалізації та ремонту, а також планів виробництва запасних вузлів та деталей для технічно складних товарів. При цьому важливе значення мають такі показники, як ресурс і строки фізичного та морального старіння товарів.
Ресурс - це час роботи виробів до граничного стану, який зафіксовано в нормативній документації. Цей показник визначається переважно при характеристиці непродовольчих товарів і може виражатися в годинах (для пральної машини), кілометрах пробігу (для автомобіля), кількістю вмикань і вимикань (для вимикачів).
Механічні дії, яких зазнають вироби у процесі експлуатації, викликають як внутрішнє, так і зовнішнє спрацьовування. При зовнішньому спрацьовуванні вироби руйнуються з поверхні: зменшується їхня товщина, маса, міцність на ділянках спрацьовування. Ступінь спрацьовування в такому випадку залежить від структури поверхні, природних властивостей матеріалів, інтенсивності дії навколишнього середовища.
Внутрішнє механічне спрацьовування супроводжується зміною структури матеріалів, внаслідок чого змінюються їхні механічні властивості. При внутрішньому спрацьовуванні зовнішній вигляд і конструкція виробів, як правило, не змінюються, але пружні і пластичні властивості матеріалів можуть знижуватися.
Разом з фізичним спрацьовуванням може відбуватися і моральне старіння виробів, тобто вироби старіють за зовнішнім виглядом, формою, конструкцією, техніко-економічними показниками. Внаслідок морального старіння доброякісні вироби не користуються попитом і утворюють надмірні товарні запаси. У зв'язку з цим показники довговічності повинні узгоджуватися зі строками фізичного спрацьовування та морального старіння.
Ремонтопридатність характеризує пристосованість виробів до технічного обслуговування та ремонту. Показники ремонтопридатності - імовірність відновлення функціональних властивостей виробів у певний час, середній час відновлення (гарантійного, поточного, термінового ремонту і ремонту вдома у споживача), а також трудомісткості ремонту.
Збереження - це здатність виробів не змінювати суттєво функціональні властивості після зберігання. Під час зберігання у товарах відбуваються різноманітні фізичні, хімічні, біохімічні та біологічні процеси, які можуть викликати певні зміни якості та харчової цінності цих товарів. Показником збереження товарів є термін зберігання, який може виражатися днями, місяцями, роками. У практиці торгівлі розрізняють такі терміни зберігання: гарантовані, оптимальні, терміни придатності й терміни реалізації.
Гарантійний термін зберігання - це проміжок календарного часу, протягом якого діє відповідальність виробника (продавця, виконавця) за відповідність проданого ним товару вимогам нормативних документів, договору за умови дотримання споживачем правил його експлуатації, використання та зберігання.
Деякі продовольчі товари через особливості хімічного складу можуть мати специфічні властивості, які зберігаються певний строк. Наприклад, властивості йодованої солі, вологодського коров'ячого масла, одноденного або триденного кефіру. Для таких товарів встановлюється оптимальний термін зберігання.
Оптимальний термін зберігання - це час, протягом якого товар зберігає свої специфічні властивості і продовжує благодатно впливати на організм людини.
Термін придатності - це період, протягом якого товар за органолептичними, фізико-хімічними, медико-біологічними та іншими показниками, у разі додержання належних умов зберігання, визнається виробником придатним для використання за призначенням.
Для товарів з невеликим терміном зберігання (переважно це стосується товарів, які швидко псуються) встановлюється максимальний час гарантії з моменту випуску з підприємства, тобто термін реалізації. Це час, протягом якого товар повинен бути реалізований. Якщо за цей час товар не реалізовано, то його необхідно зняти з реалізації.
Харчова цінність продовольчих товарів зумовлена такими факторами, як енергетична та біологічна цінність, органолептичні властивості, засвоюваність, нешкідливість тощо. Показники, які характеризують цю складну властивість, можуть виражатися кількістю речовин, що входять до даного продукту (вуглеводи, жири, білки, вітаміни, зольні елементи, нітрати, солі олова тощо), коефіцієнтом засвоювання окремих речовин або продукту в цілому, описовими характеристиками (смак, запах, консистенція та ін.).
Бездоганність (нешкідливість) товарів характеризується відсутністю в них таких конструктивних вузлів (деталей), хімічних елементів (речовин) і живих організмів, які здатні завдати шкоди організму людини. Розрізняють хімічну, біологічну, пожежну та електричну безпеку.
Ергономічні властивості характеризують зручність і комфорт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина - товар - середовище». Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина у процесі життєдіяльності, а також гігієнічних умов експлуатації товару.
До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродовольчих товарів.
Гігієнічні властивості характеризують умови, які у процесі експлуатації товару впливають на організм і працездатність людини. До них належать освітленість, температура та вологість повітря у приміщенні, шум, вібрація тощо. Нормальні умови життєдіяльності людини значною мірою залежать від гігієнічних властивостей взуття та одягу, зокрема виготовлених з полімерних матеріалів, які здатні накопичувати статичні електричні заряди, мають низьку гігроскопічність та паропроникність. Всі ці фактори негативно впливають на організм людини, викликають втому, надмірну роздратованість.
Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують вироби та елементи їхньої конструкції, при експлуатації яких беруть активну участь органи чуттів та м'язова енергія людини. При цьому враховується відповідність виробів силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, смаковим, тактильним можливостям людини (поріг відчуття смаку, запаху та ін.).
Антропометричні властивості характеризують відповідність конструкції товару та його елементів формі й масі тіла людини. Це забезпечує зручність використання товару і раціональні витрати енергії людини в системі «людина - товар - середовище». Антропометричні показники мають важливе значення при визначенні якості взуття, одягу, меблів.
Психологічні властивості характеризують відповідність виробів сприйняттю, мисленню і пам'яті людини.
Естетичні властивості характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, здатність виробів виражати їхню соціально-культурну значущість, ступінь корисності і технічної вдосконаленості та стабільність товарного вигляду. До властивостей І показників, які характеризують естетичний рівень виробів, належать:
- відповідність форми призначенню, стилю, моді;
- відповідність виробів навколишньому середовищу, оточуючим предметам;
- цілісність композиції;
- пропорційність розмірів;.
- кольорове оформлення;
- співвідношення головного і другорядного в композиції.
Мода - це найбільш розповсюджений у певному суспільному середовищі прояв тих чи інших смаків у зовнішніх формах предметів побуту, взуття, одягу.
Стиль - це більш стійка спільність системи засобів та прийомів художньої виразності в архітектурі, мистецтві, оформленні предметів. Стиль формується протягом значного часу розвитку суспільства з характерними для цього часу рисами художньої культури, які відображають специфічні соціально-економічні умови життя, особливості і традиції народів у даний історичний період. У стилі як історичній категорії проявляються безперервний зв'язок і взаємообумовленість змісту і форми предмета. З розвитком суспільства, зміною соціально-економічних умов життя поступово з'являється новий стиль з характерними для нього рисами. Загальновідомими стилями є романтичний, готичний, бароко, рококо, ампір.
Органічний зв'язок між формою, призначенням і зовнішнім оформленням товару - це важлива умова відповідності його естетичним показникам.
Основними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, стабільність зовнішнього вигляду.
Інформаційна виразність відображає ті прогресивні естетичні уявлення і культурні норми, які склалися в суспільстві. Вона проявляється в художній виразності, оригінальності, відповідності моді та стилю.
Раціональність форми проявляється у функціонально-конструктивній обумовленості й ергономічній пристосованості. Функціонально конструктивна обумовленість виражається у відповідності принципів побудови форми вимогам технології виготовлення, способам обробки поверхні, вибору матеріалів тощо.
Цілісність композиції характеризує гармонійну єдність частин і цілого, органічний взаємозв'язок окремих елементів форми виробів, їх узгодженість з іншими предметами.
Екологічні властивості характеризують рівень шкідливої дії на навколишнє середовище, яку може викликати експлуатація товару, наприклад, кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів. Оцінюючи кількість шкідливих речовин, які можуть виділятися в навколишнє середовище при експлуатації товарів, необхідно враховувати норми, передбачені стандартами та іншими нормативними документами.
. Умови зберігання товарів
Умови зберігання харчових продуктів залежать від їхнього хімічного складу і властивостей. Відповідно до цих факторів продовольчі товари можна поділити на три групи.
До першої групи входять товари, які містять багато води: плоди, овочі, м'ясо, молоко. Крім води, вони мають білки, вуглеводи, жири, мінеральні елементи, що створює сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів. У таких продуктах активно ідуть біохімічні й хімічні процеси.
До другої групи входять продукти з порівняно низьким вмістом води і зерно, борошно, крупи, цукор. Для цих продовольчих товарів типовими є фізичні й хімічні процеси. Такі товари добре зберігаються.
До третьої групи входять продукти, які у своєму складі мають консервувальні речовини. До останніх належать сіль (наприклад, в оселедцях), цукор (у варенні), спирт (у лікеро-горілчаних виробах). До цієї групи входять також консервовані продукти, тривале зберігання яких зумовлене термічною обробкою. Для них характерні фізичні й хімічні процеси.
При зберіганні продовольчих товарів необхідно намагатися створювати оптимальні (найкращі) умови для того, щоб по можливості уникнути зниження якості, а тим самим і втрат продуктів. Сприятливі умови зберігання створюються відповідною температурою, вологістю і газовим складом повітря, освітленістю, вентиляцією та хорошим санітарним станом сховища.
Температура повітря - один з важливих факторів, які визначають характер та інтенсивність тих процесів, що можуть відбуватися в товарах при зберіганні. Вона може певним чином впливати на фізичний стан продуктів. Так, при кімнатній температурі деякі жири (яловичий, баранячий) мають твердий стан, але при підвищенні температури вони пом'якшуються і, коли переходять у рідкий стан, можуть витікати через щілини негерметичної тари. Навпаки, при значному зниженні температури олії стають густими і їх важко виймати з тари.
Температура повітря при зберіганні впливає не тільки на фізичний стан продукту і його структурні зміни, а й на швидкість хімічних, біохімічних і, особливо, мікробіологічних процесів.
Залежно від холодильної обробки і температури в товщі продуктів їх поділяють на охолоджені (з температурою в масі продукту від +4°С до кріоскопічної точки), переохолоджені (з температурою в масі продукту від кріоскопічної точки до -8°С) і заморожені (температура в масі продукту нижча -8°С).
Температури зберігання охолоджених продуктів від +8°С до -2°С не припиняють мікробіологічних, а тим більше ферментативних процесів, при цих температурах активно ідуть сорбційні процеси. Тому строки зберігання охолоджених продуктів порівняно невеликі: для яловичини вони становлять 10 діб, дрібнокускових напівфабрикатів - 1 добу, ковбас варених, сметани - 3 доби, сиру - 1,5 доби.
Пои зберіганні заморожених продуктів основним регульованим параметром є температура. Міжнародний інститут холоду вважає температуру -12°С допустимою для зберігання заморожених продуктів, а -18°С рекомендує для зберігання більшості продуктів. Особливо важливим є підтримання низької температури при зберіганні продуктів, які містять багато жиру. Строки зберігання заморожених продуктів у багато разів більше, ніж охолоджених. Наприклад, при температурі -18°С і нижче яловичина 1 категорії може зберігатися 18 місяців, свинина - 15, кури - 10, субпродукти - 6. У таких умовах зберігання майже повністю виключаються мікробіологічні, біохімічні й хімічні процеси, значно зменшується втрата маси продукту.
Однією з головних вимог при зберіганні охолоджених і заморожених продуктів є постійна стабільність температури. Порушення температурного режиму відразу ж відбивається на вологості повітря, що призводить до інтенсифікації мікробіологічних і біохімічних процесів.
Особливо треба уникати коливань температури заморожених продуктів, оскільки це викликає перекристалізацію кристалів льоду, при якій збільшується їх розмір, що призводить до порушення цілісності клітин і тканин та витікання клітинного соку після розтавання.
Для харчових продуктів з малим вмістом вологи (борошно, крупи, цукор, сіль, чай, прянощі) температурні межі зберігання десять широкі - від низьких (-20°С) до підвищених (+20°С) При цьому строки зберігання майже не коливаються.
Вологість повітря при зберіганні харчових продуктів має таке ж значення, як і температура.
Показниками вологості повітря є абсолютна вологість, відносна вологість і точка роси.
Абсолютна вологість повітря - це маса водяної пари в 1м3 повітря.
Відносна вологість повітря - це відношення фактичної маси водяної пари у повітрі до тієї маси, яка необхідна для його повного насичення при даній температурі. Відносна вологість повітря виражається у відсотках і характеризує ступінь насиченості повітря водяною парою.
Точка роси - це температура повітря, при якій досягається його повна насиченість (100%-на відносна вологість).
При одній і тій же абсолютній вологості повітря відносна вологість може бути різною залежно від температури. При зниженні температури підвищується ступінь насиченості повітря водяними парами, збільшується відносна вологість. Остання може досягти 100% при зниженні температури до точки роси. При подальшому зниженні температури утворюється надмірна кількість водяних парів і повітря стає перенасиченим. У такому випадку надлишок водяних парів конденсується у вигляді краплинок вологи (при температурі до 0°С) або інею (при температурі нижче 0°С). Саме з цим пов'язане запотівання холодного товару, який заносять у тепле сховище.
З підвищенням температури, навпаки, зменшується ступінь насиченості повітря водяними парами, відносна вологість зменшується, повітря стає сухішим.
Таким чином, коливання температури у сховищах призводить до коливання відносної вологості, що, у свою чергу, викликає зміну маси і вологості продукту.
У харчових продуктах з високим вмістом води, більша частина якої зв'язана з сухими речовинами фізико-механічно, активність води висока, тому вони здатні швидше віддавати воду, ніж вбирати її з повітря. Такі продукти треба зберігати при високій відносній вологості - 85% і більше, щоб втрати вологи були найменшими.
Треба пам'ятати, що з рівної, гладенької поверхні менше випаровується вологи, ніж із шорсткої, чим більше води у продукті, тим більше її випаровується за інших рівних умов.
У продуктах із середнім вмістом вологи (зернові, шоколад, копчена риба) більша частина води зв'язана з сухими речовинами фізико-хімічно. Такі продукти швидше зволожуються, ніж віддають воду, тому для їх зберігання у сховищах треба підтримувати відносну вологість на рівні 70-75%.
У продуктах з низьким вмістом вологи (цукор, сіль, чай, печиво) майже вся вода перебуває у зв'язаному вигляді, й активність її низька. Такі продукти гігроскопічні, тому вони характеризуються підвищеною здатністю вбирати воду і майже ніколи не віддають її. Ці харчові продукти необхідно зберігати при низькій відносній вологості (60-70%).
Температуру повітря і його вологість у сховищах регулюють за допомогою раціональної вентиляції. Сховища треба вентилювати тоді, коли температура зовнішнього повітря трохи нижча від температури повітря всередині складу. У цьому випадку тепле і вологе повітря приміщення заміниться холодним і сухим зовнішнім повітрям. А якщо в холодне приміщення потрапляє зовнішнє тепле повітря, то воно, охолоджуючись там, виділяє вологу, яка осідає на поверхні товару і псує його.
Розрізняють пасивну й активну вентиляцію. Пасивна вентиляція розрахована лише на природний обмін повітря, що відбувається внаслідок різниці температури всередині і поза приміщенням. Така вентиляція малоефективна.
Активною, або збуджувальною, вентиляцією називають штучне продування повітря через приміщення і через маси товарів, що зберігаються. Активна вентиляція широко застосовується на зернових складах і овочесховищах, де зберігаються насипом великі маси продуктів.
Газовий склад повітря також впливає на якість продовольчих товарів при зберіганні. Повітря являє собою суміш різних газів (кисню - 21%, вуглекислого газу - 0,03%, азоту - 78,0%), водяних парів і повітряного пилу.
Кисень обумовлює окислювальні процеси у товарах, змінює смак і аромат багатьох продуктів (соків, вин, жирів). Тому при зберіганні харчових продуктів вживають заходів, щоб виключити контакт кисню з продуктом.
Для зберігання харчових продуктів рекомендують використовувати спеціальні газові суміші - зі зниженим вмістом кисню і підвищеним вмістом вуглекислого газу. Цей спосіб зберігання називається зберіганням у регульованому газовому середовищі (РГС). Більший ефект цей спосіб дає при зберіганні живих об'єктів - свіжих плодів і деяких овочів. Головні переваги зберігання в РГС такі: затримуються процеси дозрівання і перезрівання, зменшуються втрати маси продуктів завдяки зниженню інтенсивності фізіологічних процесів, внаслідок чого зберігаються початкові властивості продуктів. Для зберіганні плодів овочів рекомендують три види газових сумішей:
) сума об'ємів СО2 і О2 дорівнює 21%;
) сума об'ємів СО2 і О2 менша 21%;
) вуглекислого газу майже немає, а кількість О2 становить 2-3%.
Створення РГС можливе в герметично обладнаних приміщеннях, які мають спеціальну апаратуру для утворення газової суміші певної концентрації.
Варіантом зберігання продуктів в РГС є використання полімерних плівок. Газове середовище в поліетиленових упаковках створюється завдяки процесу дихання, а також шляхом селективної (вибіркової) проникності плівок для кисню і вуглекислого газу. Такий метод зберігання називається зберіганням у модифікованому газовому середовищі. Перевага цього способу полягає в тому, що для нього не треба спеціально обладнаних приміщень і він може застосовуватись у звичайних сховищах чи холодильних камерах.
При зберіганні більшості продовольчих товарів негативну роль відіграє світло. Воно прискорює багато процесів, які відбуваються у харчових продуктах. При доступі світла спостерігаються такі негативні явища: швидше руйнуються цінні компоненти продуктів (вітаміни, провітаміни); окислюються жири; знебарвлюються вина, лікеро-горілчані вироби; прискорюється проростання зерна, овочів; зеленіють бульби картоплі, в яких нагромаджується отруйний глікозид соланін. Тому більшість продовольчих товарів рекомендуюсь зберігати в затемнених приміщеннях, а якщо у складських приміщеннях є вікна, то їх рекомендується забілювати крейдою.
На деякі продукти (макаронні вироби, деякі крупи, консерви) світло не справляє такої негативної дії, тому їх можна зберігати й у світлих приміщеннях. Крім того, для знезаражування повітря й обладнання в сховищах використовують ультрафіолетові промені, які мають бактерицидні властивості.
Санітарний режим у сховищах необхідно витримувати при зберіганні усіх продовольчих товарів. Приміщення, де зберігаються харчові продукти, повинні бути чистими, добре вентильованими. У забруднених складах утворюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів та інших шкідників (комах, гризунів). При підготовці складських приміщень до зберігання продовольчих товарів з них видаляють залишки товарів, проводять дезинфекцію приміщень шляхом миття стін, долівки, обладнання розчином формальдегіду, а потім білять стіни гашеним вапном, що забезпечує додаткову дезинфекцію приміщення. Якщо у складі з'явились комахи, то їх можна знищити шляхом механічного очищення, охолодження продуктів до температури нижче 3°С, прогрівання при температурі 40-50°С або обробкою хімікатами.
. Дати визначення понять
споживчий товар продовольчий властивість
Вид товарів - сукупність товарів певної групи, обєднаних загальною назвою і призначенням.
Прикладами конкретного виду товарів є костюм, сукня, лялька, телевізор, холодильник, ліжко.
Підвид товарів - сукупність товарів певного виду, що виділяються за рядом власник ознак. Представляється у вигляді конкретних марок, моделей, артикулів, сортів.
Клас товарів - сукупність товарів, що мають аналогічне функціональне призначення. Клас товарів може бути представлений, наприклад, швейними виробами, трикотажними товарами та інше.
Група товарів - сукупність товарів певного класу, що володіють подібним складом споживчих властивостей і показників
Асортимент товарів - набір товарів, обєднаних за якоюсь однією чи сукупністю ознак.
Використана література
1. Ширяева Е.В. Товароведение. - СПб: Питер, 2002. - 416 с.
. Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства: Навч. Посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 227 с.
. Теоретичні основи товарознавства / під ред. Ю.Т. Жука. - К.: НМЦ Укоопосвіта, 2000. - 242 с.