Особливості оподаткування бюджетних установ

Особливості оподаткування бюджетних установ

Особливості оподаткування бюджетних установ

ВСТУП

Актуальність роботи. Діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків ґрунтується на застосуванні широкого арсеналу інструментів, знання яких необхідні, з одного боку, майбутнім фінансистам підприємницьких структур для нарахування і сплати податків, з іншого - майбутнім фахівцям контролюючих органів для постійного адміністрування цього процесу, тобто для управління податками як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.

Облік операцій, пов'язаних з погашенням зобов'язань перед бюджетом з податків і платежів, завжди вважався досить містким і проблемним. Особливо гостро питання обліку розрахунків з бюджетом постають сьогодні, коли часто відбуваються зміни в нормативній базі. А під час розрахунку податків необхідно ретельно дотримуватися законів, інструкцій та інших нормативних документів, які регламентують порядок нарахування податків і терміни сплати їх до бюджету. Становище посилюється ще й тим, що податковий облік не достатньо адаптований до реформованого бухгалтерського обліку.

Однією із складових і дуже важливою сферою правового регулювання діяльності бюджетних установ є оподаткування. Зараз законодавство України налічує величезну кількість нормативних актів, які стосуються сплати податків та неподаткових платежів до державних грошових фондів. І суб'єктам податкових правовідносин дуже важко керуватися в своїй діяльності правовими приписами, які знаходяться немов би в лабіринті: багато норм за своїм змістом суперечать один одному, відбувається дублювання повноважень деяких органів фінансового контролю, нечітко розкрито механізм справляння деяких платежів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Особливості оподаткування бюджетних установ».

Об’єкт дослідження - сучасна податкова система.

Предмет дослідження - оподаткування бюджетних установ.

Мета дослідження - проаналізувати особливості оподаткування бюджетних установ, а також розглянути основні податки, які сплачують ці установи.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

). охарактеризувати бюджетні установи;

). дослідити оподаткування бюджетних установ;

). розглянути основні податки, які сплачують бюджетні установи;

). охарактеризувати податкову звітність бюджетних установ.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

РОЗДІЛ 1. Особливості оподаткування бюджетних установ

.1 Бюджетні установи - неприбуткові організації

Відомо, що Закон про прибуток окреслює коло платників, оподаткування доходів яких віднесено до операцій особливого виду. Одними з тих, чиї доходи звільняють від оподаткування, є неприбуткові організації, визначені в абз. "а" пп. 7.11.1. Тобто для них мають виконуватися дві умови: необхідно відповідати визначенню "неприбуткова" та отримувати певні пільгові доходи (зазначено в пп. 7.11.2).

Сам Закон про прибуток не розшифровує термін "неприбуткова організація", а лише їх перелічує. Можна не бути генієм, щоб припустити: такий суб'єкт - антипод прибуткового. Тобто якщо останній спить і бачить прибуток, то неприбутківець навіть не мріє про нього. Тим більше, БКУ застерігає: "Бюджетні установи є неприбутковими" (пп. 6 п. 1 ст. 2).

Аби на бюджетника начепити ярлик "неприбутковий", його достатньо включити до Реєстру неприбуткових організацій і установ в Державній Податковій Адміністрації, що являє собою автоматизовану систему збору, накопичення та обробки даних про НПО. (Положення про Реєстр НПО та установ, затверджений Наказом ДПА від 11.07.1997 №232). А відповідний код ознаки неприбутковості присвоюють організації згідно з Порядком № 355.

Неприбутковість підтверджують також положення (статутні документи) бюджетної установи (організації, закладу), де має бути зазначено, що їх діяльність не спрямована на отримання прибутку.

Закон про прибуток упорядкував (об'єднав у групи) неприбуткові організації, оскільки для його цілей саме належність до певної групи має найбільше значення. У кожній групі - кілька організацій з різними ознаками неприбутковості. Крім того, кожна окрема група має свій окремий перелік доходів, звільнених від оподаткування.

Таблиця 1.1 Неприбуткові організації

1.2 Оподаткування доходів бюджетних установ

Розглянемо доходи таких організацій, на які поширюється пільговий режим оподаткування (звільнення від оподаткування) згідно з пп. 7.11.2 Закону про прибуток.

Ось цей перелік (див. таб. 1.2).

Наведені у таблиці 1.2 доходи і понесені у зв'язку з їх одержанням витрати бюджетні установи не відносять ані до валового доходу, ані до валових витрат. Це випливає з п. 7.20 Закону про прибуток.

Та не все так безхмарно для бюджетників. Коли бюджетна організація одержує дохід із джерел інших, ніж визначено пп. 7.11.2, вона зобов'язана сплатити податок на прибуток. Прибуткова математика така: суму доходів, отриманих із таких інших джерел, зменшують на суму витрат, пов'язаних з її отриманням. При цьому слід дотримуватися двох умов:

витрати беруть до уваги у розмірі, що не перевищує суми доходів;

суму амортизаційних відрахувань не зважають.

Причому податковий облік у бюджетників дещо відрізняється: його ведуть за "касовим" методом, оскільки для них мають значення фактично отримані доходи, які потрапили на рахунки, відкриті у Держказначействі, і фактично понесені витрати.

Таблиця 1.2 Доходи звільнені від оподаткування

До доходів, що потрапляють під "жорна" Закону про прибуток, у загальноприйнятому розумінні відносять доходи від діяльності, не передбаченої статутними документами. І якщо говорити про платні послуги, що надавить бюджетні установи, то, найімовірніше, це доходи, які виходять за межі постанови № 659, що перелічує власні надходження.

На нашу думку, мало знайдеться керівників бюджетних установ, які погодяться на таку позастатутну діяльність. Навіть якщо таке й трапиться, то слід пригадати, що всі кошти, котрі надійдуть до таких установ, опиняться на їх реєстраційних рахунках і підуть на власне утримання відповідно до кошторису (це, до речі, стикується з абз. 2 пп. 7.11.8 Закону про прибуток, де йдеться саме про пільгове оподаткування). Тобто якими б не були ті інші джерела, їм не оминути кошторису - всі вони є бюджетними!

Коли доходи НПО отримані протягом звітного (податкового) року на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25% від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного року, така НПО зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою 30% до суми такого перевищення. У разі отримання НПО доходу з інших джерел ніж зазначено вище (підпункти 7.11.3. та 7.11.7 пункту 7.11 Ст.7 ЗУ №283/97-ВР), така організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами, а також сум оподатковуваного прибутку НПО сума амортизаційних відрахувань не враховується.(підпункт.7.11.9 пункту 7.11 Ст.7 Закону).

1.3 Основні податки, які сплачують бюджетні установи

Податок на додану вартість

Платник податку (Cm.2 ЗУ »Про ПДВ»): Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) .

Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України.

Особа, яка здійснює на митній території України торгівлю за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу. Тобто платником цього податку можуть бути як НПО так і відокремлені госпрозрахункові юридичні особи, які створені неприбутковими організаціями.

Об'єкт оподаткування(закріплено в Cm.З ЗУ »Про ПДВ») - операції з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування (ст. 4 ЗУ «Про ПДВ»): Для операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах товарообмінних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну продажу робіт (послуг).

Від оподаткування звільняються операції з:

продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

 продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

- надання культових послуг та продажу предметів культового призначення релігійними організаціями;

- передачі земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомості або незабудованої землі у разі коли така передача дозволена згідно з положеннями Земельного кодексу України;

- подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) благодійним фондам і благодійним організаціям, в тому числі громадським організаціям з метою їх безпосереднього використання у благодійницьких цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом. У строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума податкових зобов'язань та податкового кредиту, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Податкові періоди (Пункт 7.9 Ст 7 ЗУ «Про ПДВ) Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж 7200 нмдг, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року. Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Відповідальність платників податку та контроль за його справлянням.

Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Уразі відмови продавця у видачі покупцю податкової накладної продавець зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту поточного податкового періоду на суму податку, сплачену при продажу товару (робіт, послуг).

Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України митні органи в порядку, узгодженому з центральним податковим органом України.

Акцизний збір

Платники: НПО та їх відокремлені підрозділи можуть бути платниками, якщо вони імпортують на територію України підакцизні товари або купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.(Ст.2 Декрету «Про акцизний збір»)

Об'єкт оподаткування (Ст. 3 Декрету «Про акцизний збір»):

- обороти з реалізації підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі або з частковою їх оплатою;

 обороти з реалізації товарів для власного впоживання;

- митна вартість товарів, які імпортуються на Україну, у тому числі в межах бартерних операцій або без сплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Ставки є диференційовані, в залежності від груп підакцизних товарів. (Так підакцизними є товари: легкі, середні, важкі дистиляти, спеціальні бензини, бензини моторні, ювелірні вироби - згідно ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11.07.1996 №313/96-ВР; спирт етиловий та алкогольні напої - згідно ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої » від 7.05.1996; також транспортні засоби - згідно ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996 №216/96-ВР;а також тютюнові вироби - згідно ЗУ »Про внесення змін та доповнень доЗакону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби» від 19.11.1999 №1246-XIV.)

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Пільги: збір не справляються (Ст.5 Декрету «Про акцизний збір»):

- при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту;

- з обороту від реалізації легкових автомобілів спец, призначення для інвалідів;

- з обороту від реалізації спирту етилового, що використовується на виготовлення лікарських засобів та ветеринарних препаратів.

Платники акцизного збору, а також податкові агенти несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється органами податкової служби.(Ст.8 Декрету «Про акцизний збір»)

Державне мито

Платниками державного мита можуть бути НПО за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. (Ст. 1 Декрету КМУ «Про державне мито» далі Декрет №7-93)

Об'єкти справляння державного мита: (Ст. 2 Декрету №7-93)

- із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;

 із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

- за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

- за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтриманням їх чинності.

Розміри ставок державного мита є диференційованими, встановлюються в таких розмірах (передбачені Ст. 3 Декрету №7-93):

. Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів:

- із позовних заяв 1 відсоток ціни позову, але не менше З неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 нмдг, із скарг за неправомірні дії органів державного управління службових осіб, що ущемляють права громадян 0,2 нмдг, із позовних заяв з переддоговірних спорів 0,5 нмдг.

із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми за повторну видачу копії судового рішення, вироку, ухвали та іншої постанови суду 0,03 нмдг

2. Із заяв, що подаються до арбітражних судів:

- із позовних заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 нмдг;

- із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство 5 нмдг;

- із позовних заяв із спорів, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, які підлягають розгляду;

 у Вищому арбітражному суді України 6 нмдг в інших арбітражних судах 5,0 нмдг;

- із заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки,що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:

- за посвідчення договорів вартості купівлі-продажу майна державних підприємств, а також за посвідчення договорів застави 0,1 відсотка майна, що викуповується або предмета застави;

- за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 0,3 нмдг;

- за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 нмдг;

- за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, алене менше З неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 нмдг;

 за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,01 нмдг;

- за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) 0,02 нмдг;

- за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об'єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, селянським (фермерським) господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським об'єднанням і вчинення інших нотаріальних дій. 0,03 нмдг;

 за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,03 нмдг;

- за посвідченням договорів оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності грошової оцінки земель - 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

. За нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нотаріальної контори, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів за місцем надання послуги у розмірі встановлених ставок за відповідні дії (крім цього сплачуються фактичні витрати, пов'язані з виїздом для вчинення дій).

5. За вчинення інших дій:

- за консульські дії,, які провадяться за кордоном і на території України за тарифами консульських зборів України;

- за операції з цінними паперами;

- за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів, крім паперів державних та місцевих позик 0,1 відсотка номінальної вартості емісії цінних:

- за видачу приватизаційних паперів 0,2 відсотка номінального значення приватизаційних паперів;

- за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтриманням їх чинності;

- за подання клопотання про родовження строку дії патенту 1 нмдг;

- за підтримання чинності патенту щорічно, починаючи з дати надходження заявки про його видачу: у таких розмірах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пільги:(від сплати державного мита звільняються) (Ст.4 Декрету №7-93):

- позивачі - за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки;

- державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами по суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об'єднання «Організація солдатських матерів України» - за позовами, з якими вони звертаються до суду та арбітражного суду, а також за вчинення всіх нотаріальних дій.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є юридичні особи (НПО) та їх відокремлені підрозділи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Об'єкти оподаткування :(Ст.2 ЗУ №1963-ХІІ)

- трактори (колісні); автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія; автомобілі легкові; автомобілі вантажні; автомобілі спеціального призначення; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, об'єм циліндра двигуна яких понад 50 куб. см; яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);

Ставки цього податку є диференційованими справляються на рік (з 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини яхти чи човна)(Ст. 3 Закону):

 трактори колісні - 2,5грн. з 100 куб. см;

- автомобілі для перевезення не менш як 10 осіб, включаючи водія -3,6грн. з 100 куб. см

- автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном) з об'ємом циліндрів двигуна: до 1000 куб. см - 3 грн; від 1001 куб. см до 1500 куб. см - 4 грн.; від 1501 куб. см до 1800 куб. см - 5 грн.; від 1801 куб. см до 2500 куб. см - 10 грн.; від 2501 куб. см до 3500 куб. см - 20 грн.; від 3501 куб. см і більше - 30 грн.;

 автомобілі з електродвигуном: 0,5грн. з 1 кВт;

автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна: до 8200 куб. см - 10грн.; від 8201 куб. см до 15000 куб. см - 15грн.; від 15001 куб. см і більше - 20грн.

автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги): 3,6 грн. з 100 куб. см;

- мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, - 2 грн. з 100 куб. см;

яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних): морські: 10 грн. з 100 см довжини; інші з масою до 100 кг - 5 грн. з 100 см довжини; інші з довжиною корпусу де 7,5 м 5 гри. з 100 см довжини; інші з довжиною корпусу більше 7,5 м-10 грн. з 100 см довжини;

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних): морські - 10 грн. з 100 см довжини; інші з довжиною корпусу до 7,5 м - 5 грн. з 100 см довжини; інші з довжиною корпусу більше 7,5 м -10 грн. з 100 см довжини.

Пільги: НПО не мають пільг по сплаті цього податку. Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб.(Ст. 3 ЗУ №1963-ХІІ)

Строки сплати податку (Ст.5 ЗУ №1963-ХІІ) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.

Плата за землю

Платниками цього податку можуть бути як НПО так і створені ними підприємства, якщо вони є власниками землі або землекористувачами, в тому числі й орендарями.

Об'єкт: земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі й на умовах оренди.

Ставки: встановлюються для двох категорій земель:

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

А) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0.1;

Б) для багаторічних насаджень - 0.03.

Ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, справляються у розмірі 1 відсоток від їх грошової оцінки, а якщо такої оцінки не встановлено, то за середньою ставкою податку, ідо затверджено відповідно до груп населених пунктів залежно від кількості населення (з використанням коефіцієнтів підвищення, що застосовуються для міст Києва, Севастополя, Сімферополя та міст обласного підпорядкування.

Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку,. При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:

- міжнародного значення - 7,5;

- загальнодержавного значення - 3,75;

- місцевого значення - 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів.

Пільги: (Ст.12 ЗУ №2535-ХІІ) від сплати податку звільняються :

- громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

- зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах, (частина 5 ст.12 3У№2535-ХІІ).

За несвоєчасну сплату земельного податку справляється пеня у розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожний день прострочення платежу. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Про збір на обов'язкове соціальне страхування

Об'єкт: фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) є:

- об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

- на обов'язкове соціальне страхування (в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) встановлюються ставки збору у таких розмірах;

для цих платників збору, - встановлюються ставки збору у таких розмірах: 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування, (у тому числі 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Пільги (абзаци 2, 3 пункту 1 Ст.4 ЗУ №402/97-ВР):

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до фонду соціального захисту інвалідів;

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Праця фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Встановлюються ставки збору у таких розмірах: 0,5 відсотка від об'єкта оподаткування, тільки на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. (пункт 2 Ст.4 ЗУ №402/97-ВР)

бір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

Об'єкт: фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Платниками за цим об'єктом (п.1, 2 Ст.1 ЗУ №400/97) є: громадські організації та інші об'єднання громадян; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Ставки податку (п.1 Ст.4 ЗУ №400/97): для вищезазначених платників збору - 32 відсотки від об'єкта оподаткування.(для 1,2абзаців); 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Пільги: (абз.2.3 п.1 Ст.4 ЗУ №400/97): для і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Операції з купівлі-продажу валют.

Об'єкт: сума операції з купівлі-продажу валют.

Платниками є юридичні (зокрема НПО) та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют.

Ставка: 1 відсоток від об'єкта оподаткування.

Операції з придбавання нерухомого майна

Об'єкт: вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Платник: підприємства, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно.

Ставки: 1 відсоток від об'єкта оподаткування.

Здійснення користування стільниковим зв'язком.

Об'єкт: вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. У разі продажу прав на тимчасове користування послугами стільникового рухомого зв'язку у вигляді магнітних карт, мікросхем або чипів об'єктом оподаткування є вартість їх продажу.

Платник: підприємства, та організації, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

Ставки: 6 відсотків від об'єкта оподаткування.

Пільги: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

До місцевих податків належать:

Податок з реклами.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Об'єктом цього податку є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками є юридичні та фізичні особи. Так як інформація з реклами передається з комерційною метою, то платником може бути госпрозрахункова організація, яка створена об'єднанням громадян для виконання статутних завдань і цілей.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Комунальний податок.

Об'єкт: фактичні витрати на оплату праці працівника НПО.

Платник: НПО є платниками, якщо вони здійснюють витрати на оплату праці працівнику.

Граничний розмір: не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Сплачується не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Готельний збір.

Збір стягується з метою фінансування заходів з розвитку готельного господарства.

Об'єкт: добова вартість житла, що наймається без врахування додаткових послуг

Платниками є особи, які проживають у готелях.

Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.

Збір за парковку автотранспорту.

Об'єкт: одна година паркування автотранспорту.

Платниками є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях.

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

Ринковий збір

Об'єкт обкладення торгівельні місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків.

Платники: юридичні особи та громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари, (тобто платником цього збору можуть бути лише госпрозрахункові організації НПО)

Граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної-плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.

Збір за право на використання місцевої символіки.

Об'єкт: вартість виробленої продукції (робіт, послуг) з використанням місцевої символіки

Платники: юридичні особи і громадяни, які використовують цю символіку з комерційною метою. (Щодо НПО, то платником можуть бути госпрозрахункові організації об'єднань громадян).

Граничний розмір не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Платниками збору є юридичні особи (НПО) і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єкт: вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення. Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Платники: юридичні особи (зокрема НПО) та громадяни України, а також інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього Союзу РСР.

Ставки: Збір з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки і потужності автомобілів, а з юридичних осіб та громадян інших держав.

Пільги: збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон:

вантажів за державним замовленням і державним контрактом;

громадян України, що направляються у службові відрядження;

спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;

громадян, що від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Об'єкт: оформлення та видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених для цього місцях.

Платники: юридичні особи (госпрозрахункові організації НПО) та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими органами.

1.4 Податкова звітність бюджетних установ

Для неприбутківців, включаючи бюджетні установи, передбачено спеціальну форму звітності та особливі вимоги до її заповнення. За кожний звітний період вони складають Податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами та організаціями.

Звіт відповідає статусу податкової декларації. Тобто його подають протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Показники Звіту проставляють у гривнях без копійок (за потреби округляти суми це роблять за встановленими правилами).

Звіт має два розділи:

- І, в якому відображають доходи, звільнені від оподаткування (рядки 1.1-1.3), та суму коштів, витрачених бюджетною організацією на виконання статутних цілей відповідно до затверджених кошторисів (рядки 8.1-8.2);

- II, де записують показники, котрі випливають з діяльності, що підлягає оподаткуванню.

Крім того, розділ І для бюджетників умовно можна розбити ще на два підрозділи:

а) розрахунок податкового зобов'язання за звітний податковий період з доходів, що підлягають оподаткуванню (тобто доходів з інших джерел), - рядки 10-15;

б) розрахунок коригування податкового зобов'язання (при самостійному виправленні помилки) та суми штрафу (звичайно, якщо помилка призвела до недоплати) - рядки 25-26.

А тепер наведемо інформацію, за допомогою якої бюджетні установи заповнюють рядки 1.3.1-1.3.7:

- рядок 1.3.1 "сума одержаної безповоротної фінансової допомоги або безоплатних надходжень чи добровільних пожертвувань" - постанова № 659 (власні надходження групи 2, підгрупа 1);

- рядок 1.3.2 "пасивні доходи" - пп. 7.11.13 Закону про прибуток (під терміном "пасивні доходи" розуміють доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті);

- рядок 1.3.3 "доходи від надання державних послуг" - постанова № 659 (власні надходження групи 1, підгрупа 1); пп. 7.11.13 Закону про прибуток (під терміном "державні послуги" розуміють будь-які платні послуги, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів);

рядок 1.3.4 "доходи від надання платних послуг бюджетною установою (організацією)" - постанова № 659 (власні надходження групи 1 (мінус доходи від надання державних послуг за рядком 1.3.3)):

) плата за послуги, що надають бюджетні установи згідно з їх функціональними повноваженнями;

) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності;

) плата за оренду майна бюджетних установ;

) надходження бюджетних установ від реалізації майна, придбаного за рахунок бюджетних коштів;

рядок 1.3.5 "дотації або субсидії" - пп. 7.11.2 Закону про прибуток;

рядок 1.3.6 "інші надходження до спеціального фонду" - інші, окрім власних, надходження спецфонду;

- рядок 1.3.7 "доходи державних професійно-технічних навчальних закладів, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю" - постанова № 659 (власні надходження групи 1 підгрупа 2).

Що стосується "оподатковуваних" витрат (ряд. 11 Податкового звіту), то їх необхідно показувати в тому звітному періоді, коли отримали доходи, що підлягають оподаткуванню (п. 3.5 Порядку № 233).

При заповненні перелічених вище рядків про рух коштів спеціального фонду треба пам'ятати - певні доходи (переважно власні надходження) записують у Звіті конкретним відсотком від нарахованих сум.

Суми, перераховані до держбюджету, податковий звіт оминають.

РОЗДІЛ 2. Розрахункова частина

І. Скласти податковий календар на липень та графік подання до податкової інспекції декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів у липні, виходячи з таких даних.

Підприємство сплачує до бюджету:

1)  ПДВ (середньомісячна сума податку становить 35 тис. грн.)

2)      Акцизний збір (підприємство реалізує алкогольні напої)

)        Податок на прибуток

)        Плату за землю

)        Збір за геологорозвідувальні роботи (середньомісячна сума збору - 20 тис. грн.)

)        Плату за воду

Бюджет податку на додану вартість

Бюджет ПДВ складається на підставі даних бюджетів продажу, закупівель товарів, бюджету податку на прибуток, інформації про форми договірних відносин і податковий статус партнерів.

Зокрема, перед відображенням у бюджеті ПДВ податкового кредиту необхідно проаналізувати інформацію про те, чи є контрагенти платниками ПДВ, чи відносяться витрати до господарської діяльності підприємства, дату (період) настання першої події з ПДВ, чи відповідають ціни на реалізовану продукцію рівню звичайних цін.

Оскільки підприємства можуть сплачувати ПДВ щомісячно або поквартально, бюджет ПДВ може складатися з помісячною або поквартальною розбивкою. У наведеному прикладі припускаємо, що підприємство має місячний базовий податковий період з ПДВ. Сума податку становить 35 тис. грн.

Бюджет акцизного збору

Сума податку становить 35/20%*35% = 61,25 тис. грн. Податок сплачується на третій день після здійснення обороту реалізації.

Бюджет податку на прибуток

Складаючи бюджет податку на прибуток, використовують дані бюджетів продажу, закупівлі товарів, капітальних інвестицій, витрат на збут, адміністративних витрат, бюджетів податків, що включаються до складу валових витрат і ПДВ, додаткова інформація про форми договірних відносин, податкового статусу партнерів підприємства, складу основних фондів підприємства, податкових збитках за попередній період і т. п.

Припустимо, що за умовами прикладу відносини з продажу й придбання товарів ґрунтуються на договорах купівлі-продажу, при цьому всі партнери є платниками податку на прибуток і ПДВ, підприємство планує здійснювати тільки оподатковувані ПДВ операції, податкових збитків за результатами попередніх звітних періодів немає, ставка податку на прибуток 25 % оподатковуваного прибутку підприємства.

Залишкова вартість основних фондів (ОФ) в обліку з податку на прибуток станом на 1 липня 2009 р. наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Склад основних фондів підприємства станом на 01.01.2009

Дані про залишкову вартість ОФ використовують для розрахунку податкової амортизації за звітний період і визначення суми ремонтних витрат, що включаються до валових витрат підприємства.

Гранична сума включення ремонтних витрат до валових витрат підприємства розраховується за формулою

де Ргв - гранична сума витрат на ремонт, що включається до валових витрат підприємства, грн;

ОФ - залишкова вартість всіх груп ОФ станом на 1 липня бюджетного року, грн;

Нм - норматив включення ремонтних витрат до валових витрат підприємства, %.

За умовами прикладу гранична сума віднесення ремонтних витрат до валових витрат становить: 575 000 • 10 : 100 = 57 500 грн, отже, до валових витрат можна віднести всю суму (10 000 грн) запланованих витрат на ремонт будинку офісу.

Перед складанням бюджету з податку на прибуток також слід проаналізувати всі види витрат на відповідність критеріям включення їх до складу валових витрат.

Складаючи бюджет з податку на прибуток, слід врахувати суму перерахування товарно-матеріальних цінностей відповідно до пп. 5.9 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", що визначається за результатами звітного періоду: 7000 • 60 - 3000 • 50 = 270 000 грн.

Сума амортизації ОФ за місяць розраховується так: (150 000 • 2 : 100 + 300 000 • 10 : 100 + 100 000 • 6 : 100 + + 25 000 • 15 : 100): 3 = 42750 : 3 = 14 250 грн.

До валового доходу і валових витрат включаються суми за виключенням ПДВ. Наприклад, сума валових доходів за липень визначається так: 1 200 000 : 120 • 100 = 1 000 000 грн, а валових витрат на закупівлю товарів - 600 000 : 120 • 100 = 500 000 грн.

Витрати на оплату праці включають заробітну плату адміністративного персоналу і персоналу зі збуту, і зокрема за липень вони розраховуються так: 10 400 + 15 400 = 25 800 грн. До транспортних витрат можуть включатися різні види витрат, наприклад, оренда автомобілів, витрати на пально-мастильні матеріали (ПММ) для автомобілів, відрядні витрати експедитора й водія й т. п. З метою спрощення припустимо, що в наведеному прикладі транспортні витрати складаються з витрат на ПММ для вантажних автомобілів. Тоді до валових витрат за умови одержання податкових накладних включають суму без ПДВ, зокрема, за липень: 3600 : 120 • 100 = 3000 грн.

Таблиця 1.2 Бюджет податку на прибуток за липень 2009 р.

Нарахування

1. Валові доходи: 1.1. Продаж товарів

1 000 000

1.2. Перерахування запасів за п. 5.9 Закону про прибуток

-

Разом валових доходів

-

2. Валові витрати: 2.1. Закупівля товарів

500 000

2.2. Оплата праці

25 800

2.3. Транспортування товарів покупцям

3 000

2.4. Реклама

10 000

2.5. Передплата спеціалізованих видань

500

2.6. Ремонт будинку офісу

-

2.7. Оплата послуг зв'язку (телефон, факс)

2 000

2.8. Податок на землю

100

2.9. Комунальний податок

41

2.10. Внески на соціальне страхування

9 638

Разом валових витрат

551 079

3. Амортизація ОФ

14 250

4. Оподатковуваний прибуток

-

5. Податок на прибуток

434 671

Бюджет податку на землю

Складається на підставі даних бюджету капітальних інвестицій та інформації про земельні ділянки, які перебувають у власності підприємства на момент складання бюджету підприємства. Припустимо, що станом на 1 липня 2009 р. у власності підприємства перебували земельні ділянки, сумарна грошова вартість яких склала 120 тис. грн.

При складанні бюджету податку на землю слід також врахувати, що ставки податку на землю можуть змінюватися згідно з Законом "Про державний бюджет" на відповідний звітний рік. Тому якщо на момент здійснення бюджетування ставки податку на землю на майбутній рік не відомі, бюджет податку на землю можна скласти на підставі ставок, які діють у періоді бюджетування з наступним коригуванням раніше розрахованої суми.

У 2009 р. ставка податку на землю для земель зі здійсненою грошовою оцінкою становила 1 % від грошової оцінки землі, податок підлягав сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за звітним місяцем.

Таким чином, річна сума податку за ділянки, що перебувають у власності підприємства станом на 1 липня 2009 р. становить 120 000 • 1 % = 1200 грн, місячна - 1200 : 12 = 100 грн.

На підставі наведених даних складемо бюджет податку на землю (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Бюджет податку на землю за липень 2009 р.

Бюджет збору за геологорозвідувальні роботи

Сума податку становить 20 тис. грн. Податок сплачується до 20 числа наступного місяця.

Бюджет збору за воду

По ліміту: 1000*5,29:100 = 52,90 грн.

Понад ліміт 1000*5,29*5:100 = 264,5 грн.

Сума податку становить 317,4 грн. Податок сплачується до 20 числа наступного місяця., або в кінці кварталу.

Таблиця 1.4

Податковий платіжний календар підприємства на липень 2009 р

Описати методику проведення документальної перевірки за такою програмою:

) дотримання порядку інвентаризації та правильність відображення в обліку її результатів

Спочатку встановлюється, чи проводилась інвентаризація в тих випадках, коли її проведення згідно з чинним законодавством є обов'язковим, а саме:

а) у разі передання майна державних підприємств в оренду, приватизації майна, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності;

в) у разі зміни матеріально-відповідальних осіб;

г) у разі виявлення фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей, а також за розпорядженням судово-слідчих органів;

д) у випадку пожежі або стихійного лиха.

Далі перевіряється наявність наказу про створення інвентаризаційної комісії і правильність оформлення всіх необхідних документів для проведення інвентаризації та оформлення її результатів (розписки матеріально відповідальних осіб, акти інвентаризації тощо).

На закінчення встановлюється, чи правильно відображені результати інвентаризації у бухгалтерському обліку. Виявлені надлишки основних фондів, матеріальних цінностей, цінних паперів та іншого майна підлягають оприбуткуванню, а значить включенню до валових доходів підприємства. У разі виявлення втрат і нестач повна їх сума має бути відображена за дебетом рахунка 947 та кредитом рахунків 10, 20, 22, 28. Перевіряльнику особливу увагу слід звернути на правильність списання сум втрат і нестач.

Для цього слід пам'ятати, що нестача підлягає списанню на витрати звітного періоду, але в жодному разі не у податковому обліку, невідшкодовані суми нестачі відображаються на позабалансовому рахунку 072. Нестача матеріалів понад норми природного убутку стягується з винних осіб. Під час перевірки слід уважно перевірити правильність визначення суми, яку необхідно утримати з винної особи за розкрадання, знищення або пошкодження матеріальних цінностей. Згідно з чинним законодавством розмір збитків визначається за формулою:

де Рз - розмір збитків;

Бв - балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей.

А - амортизаційні відрахування;

Jінф - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість;

Азб - розмір акцизного збору.

Розмір збитків від браку цінних паперів і документів суворої звітності обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

5 - до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів суворої звітності;

- до вартості придбання (виготовлення) цінних паперів і документів суворої звітності, якщо номінальна вартість не вказана або не встановлена чинним законодавством.

Якщо винні особи не встановлені, то сума браку може бути списана на збитки підприємства.

Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, якщо її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Мета проведення інвентаризації:

контроль за збереженням матеріалів і роботою матеріально відповідальних осіб, перевірка якісного стану матеріальних цінностей;

 переоцінка вартості залишку цінностей;

- аналіз діяльності підприємства з раціонального використання ресурсів.

Періодичність і строки проведення інвентаризації встановлює підприємство, але її проведення є обов'язковим до складання річної звітності (проте не раніше ніж 1 жовтня звітного року). Крім того, інвентаризація є обов'язковою:

у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

 за виявлення фактів крадіжки та зловживань, а також псування цінностей;

- у разі пожежі або стихійного лиха;

- у разі перетворення державного підприємства на акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю;

- у разі оренди або викупу майна підприємства;

- під час ліквідації підприємства (перед складанням ліквідаційного балансу).

Під час інвентаризації запасів згідно з Інструкцією № 69:

а) здійснюється їх переважування, обмірювання, підрахунок у порядку розташування цінностей у приміщенні; при цьому не допускається безладний перехід комісії від одного виду цінностей до іншого. За зберігання товарно-матеріальних цінностей в однієї матеріально відповідальної особи в різних ізольованих приміщеннях інвентаризацію проводять послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбують, і комісія переходить у наступне приміщення;

б) інвентаризаційні описи складають окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені покупцями в строк відвантажені товари й цінності й на ті, що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробці);

в) кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів (за обов'язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей);

г) на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, які надійшли на об'єкт і були прийняті під час його інвентаризації, матеріально відповідальна особа в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робить відмітку «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, де записано ці цінності;

ґ) на видаткових документах на товарно-матеріальні цінності, які відпущено зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера, в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка, і відомості про такі цінності заносяться в окремий опис у порядку, аналогічному цінностям, що надійшли під час інвентаризації;

д) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівника, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) та їхніми розписками в опису.

У ході інвентаризації здійснюється звіряння фактичної наявності товарів з даними бухгалтерського обліку.

На підставі актів інвентаризації та звіряльних відомостей до них перевіряється обґрунтованість взаємного заліку надлишків і недостач від пересортиці. Такий залік допускається лише як виняток за один і той самий інвентарний період, у тієї самої перевірюваної особи, щодо товарно-матеріальних цінностей одного найменування. Проте якщо вартість цінностей, яких не вистачає, більша від тих, що є в надлишку, різницю відносять на винних осіб.

Якщо під час інвентаризації виявлено надлишки матеріальних цінностей, необхідно проаналізувати причину їх утворення, особливо коли вони виникли у виробництві. Як правило, такі надлишки утворюються в разі завищення норм витрачання матеріалів або ж невкладання їх в отримуваний продукт.

У податковому обліку вартість надлишків товарів, виявлених у результаті інвентаризації, включається до складу валових доходів на підставі пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону про прибуток як безоплатно надані матеріальні активи. Також сума виявлених інвентаризаційних різниць враховується при перерахунку за п.5.9 ст. 5 Закону про прибуток, а саме сума надлишків додається, а сума нестачі віднімається від суми, відображеної в графі «Залишок на початок періоду» Відомостей про балансову вартість товарних запасів. Цим уточнюються валові витрати звітного періоду і не відбувається їх завищення (заниження). У свою чергу виключення суми нестачі з валових витрат дасть можливість підприємству не включати суму відшкодування, отриманого від винної особи, у податковому обліку до складу валових доходів. Так, відповідно до пп.4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону про прибуток не включаються до складу валового доходу суми коштів чи вартість майна, отримані платником податку за рішенням арбітражного суду або в результаті задоволення претензій у порядку, визначеному законодавством як компенсація прямих витрат чи збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у випадку, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Якщо винуватець нестачі не встановлений або у відшкодуванні збитку підприємству відмовлено судом, слід зробити коригування щодо сум ПДВ, що припадають на суму нестачі та віднесені при придбанні товарів до податкового кредиту.

Втрати товарів у межах норм природного убутку підлягають включенню до складу валових витрат на підставі пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону при прибуток, ж витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності. Крім того, здійснювати коригування податкового кредиту щодо ПДВ, який припадає на величину втрат товарів у межах природного убутку, не слід.

Інформація про фактичні залишки матеріальних цінностей на кінець звітного періоду (квартал, рік), підтверджена даними інвентаризаційних описів, необхідна для коригування валових витрат згідно з п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р.

) правильність відображення в обліку затрат на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури та житлового фонду

Метою перевірки правильності віднесення на валові витрати витрат на утримання об'єктів соціально-культурної сфери є виявлення фактів відображення у складі валових таких видів витрат, які повинні фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств. Для цього необхідно керуватися тим, що на валові витрати можна відносити витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства на момент набрання чинності Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

дитячих ясел або садків;

закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників певного підприємства;

- дитячих музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не ведуть іншої комерційної діяльності;

закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

спортивних залів і майданчиків, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення, клубів і будинків культури, у разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності;

приміщень, що використовуються підприємством для організації харчування своїх працівників;

пунктів медичного огляду найманих робітників;

багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі підприємства, щодо яких прийнято документально оформлене рішення про передання на баланси місцевих рад. В інших випадках витрати на утримання та експлуатацію житлового фонду не можуть включитися до складу валових витрат.

Під час перевірки слід упевнитися, що в складі валових витрат не значаться витрати на утримання будинків відпочинку, туристичних баз, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку або інших цілей. Ці витрати мають фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Інші витрати підприємства стосуються охорони підприємства і пожежної безпеки, телефонних переговорів та обслуговування ліній зв'язку, підготовки кадрів тощо.

На валові витрати можна віднести лише витрати на обслуговування (наприклад, на ремонт, лагодження) засобів охоронної та пожежної безпеки, ліній зв'язку або оплату послуг з охорони підприємства, якщо такі послуги здійснює стороння організація. Що ж стосується придбання охоронної та пожежної сигналізацій та телефонних апаратів, то ці витрати мають фінансуватися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств. Підтвердними документами можуть слугувати договори (контракти) на виконання послуг (робіт), акти виконаних робіт, платіжні документи, кошториси витрат.

3) правильність відображення в обліку затрат на ремонт основних фондів

Якщо підприємство провадить ремонт основного засобу з метою відновлення його початкового ресурсу, то, за П(С)БО 7, незалежно від величини витрат на ремонт підприємство не збільшує балансової вартості основного засобу, а відображає такі витрати у витратах звітного періоду. Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта основних засобів, а відтак і поліпшення функціональних можливостей об'єкта, у результаті якого зростуть економічні вигоди від його використання, балансова вартість об'єкта збільшується на суму таких витрат.

Для здійснення перевірки операцій, пов'язаних з ремонтом основних засобів, інспектор спочатку встановлює правомірність проведення ремонту об'єктів основних засобів; з цією метою необхідно визначити обсяг, складність, характер і періодичність проведення робіт. Залежно від цих даних визначається, до якого виду робіт належить ремонт - до капітального, поточного чи середнього. Далі встановлюється порядок проведення робіт - господарський чи підрядний. При дослідженні важливо виявити, чи не включені роботи капітального ремонту в роботи поточного ремонту.

Характерною рисою капітального ремонту є заміна основних частин основних засобів на нові чи заміна ведучих зношених конструкцій та інші аналогічні капітальні роботи. За актами приймання виконаних ремонтних робіт інспектор перевіряє, чи не відносяться до них витрати на поточний ремонт.

Перевіряючи договори підряду на виконання капітального ремонту підрядним способом, варто з'ясувати, які об'єкти підлягають капітальному ремонту і за якими об'єктами зроблені розрахунки з підрядником. При встановленні невідповідності необхідно виявити причини порушень і винних у них. Перевіряючи витрати на ремонт основних засобів, слід виявити, чи були оприбутковані придатні для подальшого використання матеріальні цінності, чи відповідають витрати, оплачені підряднику, фактично виконаним роботам; при цьому звіряються дані, відбиті в кошторисі, що додається до договору, із сумою, фактично сплаченою підряднику. При виконанні капітального ремонту господарським способом необхідно провести аналіз статей витрат, віднесених на об'єкти, що ремонтуються, а також зіставлення їх з даними кошторисів на виконання капітального ремонту з виявленням необгрунтованих відхилень. Якщо капітальний ремонт зробив орендар, то необхідно встановити, які витрати зробив орендар, чи відповідають вони умовам договору оренди і правомірність їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. При здійсненні капітального ремонту орендованих основних засобів у рахунок орендної плати інспектор перевіряє правомірність і доцільність витрат на капітальний ремонт.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

) правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи

Оподатковуваними прибутковим податком доходами вважаються доходи, отримані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки й проведення відрахувань до Фонду соціального страхування.

травня 2003 р. в Україні був прийнятий Закон № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що набрав чинності з 1 січня 2004 р. і яким передбачені істотні зміни в механізмі стягнення податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність.

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташована особа, що виплачує оподатковувані доходи.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями від 09.02.2006 p. № 3424-IV платниками податку є:

- резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи;

- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України.

Об'єктом оподатковування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи, які підлягають кінцевому оподатковуванню при їх виплаті і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Об'єктом оподатковування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний доход з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому оподатковуванню при їх виплаті і не включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійний фонд України і внесків у фонди загальнообов'язкового соціального страхування, що сплачуються за рахунок доходу роботодавця.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договорів;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

- доходи у вигляді сум авторської винагороди;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподатковуванню;

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податків згідно з договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування;

- частина доходів від операцій з майном;

- дохід від надання майна в оренду або суборенду (термінове володіння і/або користування);

- доходи, отримані платником податків від його роботодавця як додаткового блага.

- доходи у вигляді відсотків (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, призів;

- інвестиційний прибуток від здійснення платником податків операцій з цінними паперами і корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

- доходи у виді вартості успадкованого майна в межах, що підлягає оподатковуванню;

- інші доходи відповідно до закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків не включаються такі доходи:

- суми державної адресної допомоги, житлових і інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, що одержують платники податків з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового соцстраху;

- кошти, отримані платником податків на відрядження або під звіт;

- суми доходів, отриманих платником податків від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею;

- суми внесків на обов'язкове страхування платника податків, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- суми збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податків, що вносяться за рахунок його роботодавця;

- кошти або вартість майна (немайнових активів), що надходять платнику податків за рішенням суду внаслідок розподілу загальної спільної власності шлюбу у зв'язку з розлученням або визнанням шлюбу недійсним;

 аліменти, що виплачуються платнику податку;

- кошти або майно, майнові або немайнові права, що успадковуються спадкоємцями фізичної особи у випадку оформлення права на спадщину;

- кошти, отримані платником податків у рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчуженого державою;

- сума відшкодування платнику надмірно сплачених ним податків, зборів (обов'язкових платежів), а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит;

- дивіденди, що нараховуються на користь платника податків у вигляді акцій (часток, паїв);

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податків або його дітей віком до 18 років;

- дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, що обкладається податками за спрощеною процедурою; сума стипендії, що виплачується з бюджету учневі, студентові, аспірантові;

 сума забезпечення військовослужбовців строкової служби;

- інші доходи.

Починаючи з 1 січня 2004 р. і до 1 січня 2007 р. ставка оподатковування була встановлена в розмірі 13% до об'єкта оподатковування. З 1 січня 2007 р. розмір ставки податку - 15% до об'єкта оподатковування.

Крім того, законом передбачена ставка податку в розмірі 5% до об'єкта оподатковування, нарахованого податковим агентом як:

відсоток на банківський депозит (внесок);

процентний або дисконтний доход за ощадними сертифікатами;

в інших випадках, визначених законом.

Ставка податку складає подвійний розмір ставки до об'єкта оподатковування для виграшів і призів (крім державної лотереї).

З урахуванням норм закону платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, одержуваного від одного роботодавця у виді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в таких розмірах:

для будь-якого платника податків - у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), установленій законом на 1 січня звітного податкового року;

- у розмірі, що дорівнює 150 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати), для платника податків, що:

а) є матір'ю-одиначкою або батьком (опікуном) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) має дитину - інваліда І або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має трьох і більш дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є чорнобильцем 1 або 2 категорії;

є) є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджена довічна стипендія як громадянинові, що зазнав переслідування за нравозахисну діяльність, включаючи журналістів;

у розмірі, що дорівнює 200 % від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати) - для платника податків, що є:

а) особою, котра є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером орденів Слави або Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни;

в) колишнім в'язнем концтаборів, репресованим, насильно вивезеним з території колишнього СРСР під час війни.

У випадку, якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу за двома і більше підставами, податкова соціальна пільга застосовується один раз, виходячи з найбільшого розміру.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податків у виді заробітної плати винятково за одним місцем його нарахування (виплати). Якщо платник податків є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих доходів від такої діяльності не застосовується.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, отриманої протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчого десятка.

Слід враховувати, що на перехідний період встановлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

- у 2004 р. - у розмірі 30% від суми податкової соціальної пільги;

- у 2005 р. - у розмірі 50% соціальної пільги;

- у 2006 р. - 80% соціальної пільги*;

- у 2007 р. - у розмірі 100% суми податкової соціальної пільги.

Принципово новим моментом у механізмі оподатковування фізичних осіб є податковий кредит.

Податковий кредит - це суми, на які щорічно дозволяється зменшити оподатковуваний дохід. Після закінчення календарного року, якщо були витрати, які дозволяється включати в податковий кредит, громадяни можуть подати декларацію в податковий орган для відшкодування частини сплачених податків. Такі витрати повинні бути обґрунтовані документально: фіскальним, товарним чеком, касовим ордером, накладною, будь-яким іншим розрахунковим документом або договором, який ідентифікує продавця і підтверджує суму витрат. Розмір податкового кредиту не може перевищувати загальну суму оподатковуваного доходу за відповідний рік.

До 1 січня 2004 р. формою звітності про дохід, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку, була «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» (форма№8 Д Р). 29 вересня 2003 р. наказом ДПАУ № 451 була затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) й Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсутності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які треба доплатити за результатами перерахунку, виписується податкове повідомлення. Зазначену суму треба внести в бюджет протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в установлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно з Законом № 2181.

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перерахуванням у бюджет покладається на Державну податкову адміністрацію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одного разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року.

Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні прибуткового податку, перевіряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

При перевірці встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме:

чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за формою, установленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на громадян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи;

чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних;

- чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, а також податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг;

- чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми податку, що підлягає сплаті.

При перевірці важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань в бюджет утриманих сум прибуткового податку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в податковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприємства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахованою в бюджет сумою прибуткового податку і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого прибуткового податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відображення нарахованих сум прибуткового податку в бухгалтерському обліку.

При перевірці виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити при перевірці:

своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, установами й організаціями довідок, необхідних для правильного і повного оподатковування доходів платників;

дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації;

здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівником.

При перевірці важливо визначити, чи має право працівник підприємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону про доходи. Слід мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацездатності не включаються до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

При перевірці треба упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування пільги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно з Законом про доходи юридичні та фізичні особи - резиденти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання соціальної податкової пільги.

При перевірці декларацій слід мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки слід враховувати, що Закон встановлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податкового кредиту:

скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише у резидентів - фізичних або юридичних осіб;

загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

5) правильність нарахування та своєчасність сплати податку на прибуток

Регулювання стягування податку на прибуток здійснюється на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Відповідно до законодавства платниками податку на прибуток є:

- суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних договорів України;

дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації і їх представництва;

філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інші території, ніж платник податку;

бюджетні організації.

Об'єктом оподатковування є прибуток підприємств, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід являє собою загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриману протягом звітного періоду, в грошовій, матеріальній формах.

До складу валових доходів включені:

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів.

. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами.

. Доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).

4. Доходи, не враховані при обчисленні валового доходу попередніх періодів і виявлені в звітному періоді.

. Доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

. Суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції й охороною праці.

. Суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перераховані в Державний бюджет України неприбутковим організаціям.

. Суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб.

. Суми коштів, внесених у страхові резерви.

. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів.

. Суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів.

. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді в розрахунку податкового обов'язку.

. Суми безнадійної заборгованості.

. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

. Суми зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

. Будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків з боргових зобов'язань протягом звітного періоду.

Амортизаційні відрахування являють собою поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення чи поліпшення основних засобів, на зменшення скорегованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

) на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

) на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих нестатків;

) на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

) на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, представляють у податкові органи декларацію про прибуток за звітний квартал, розрахований наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що наступає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, що може бути підтверджений висновками аудиту.

Протягом кварталу підприємства сплачують авансові внески податку до бюджету за 1 і 2 місяці кварталу наростаючим підсумком з початку року. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками 1 і 2 місяців кварталу до 20 числа 2 і 3 місяців кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються підприємствами самостійно.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щокварталу наростаючим підсумком з початку податкового року.

У сучасних умовах оподатковування доходів юридичних осіб здійснюється без прогресії за ставкою 25%.

Одним з основних питань податкового контролю є перевірка правильності обчислення і повноти сплати податку на прибуток.

При перевірці інспектор у першу чергу визначає^ хто є платником податку на прибуток відповідно до законодавства України. Особлива увага приділяється резидентству платників, правильності їх реєстрації в податкових органах.

Під час проведення перевірки має місце перевірка правильності оформлення декларації про прибуток підприємства. Форми і порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 зі змінами та доповненнями від 12.10.2005 р. № 448.

Дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку і звітності. Вірогідність даних підтверджується підписами керівників підприємства і головного бухгалтера, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - фахівця, що веде облік, і завіряється печаткою. Необхідно враховувати, що податкова декларація надається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника (Додаток К). Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Заповнення олівцем не дозволяється.

Декларація складається із головної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щоквартально, у тому числі за рік, а чотири (Р1-4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У головній частині декларації потрібно зробити позначку про вид Декларації:

1. Звітна - стандартна форма поточної звітності для звичайних підприємств (без філій з консолідованою сплатою).

. Звітна консолідована - форма поточної звітності для підприємств, що сплачують податок на прибуток консолідовано зі своїми філіями.

. Звітна нова - використовується після письмової пропозиції податкового органу, якщо раніше подану декларацію він не визнає.

Податковий орган може запропонувати подати нову декларацію лише у таких випадках:

не заповнені обов'язкові реквізити (заголовна частина декларації);

декларація не підписана посадовими особами (директором, головним бухгалтером або особами, які виконують їх функції);

декларація не завірена печаткою.

При попередній перевірці декларації контролю підлягають: - своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток;

дотримання вимог щодо порядку заповнення в залежності від того, в якій формі подається декларація - у повній або спрощеній;

 наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

При перевірці важливо установити своєчасність нарахування авансів, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань з урахуванням особливостей оподатковування підприємства.

При визначенні фінансових результатів від здійснення товарообмінних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, посадовою особою податкової служби враховується позитивна чи негативна різниця результатів перерахування дебіторської і кредиторської заборгованості в іноземній валюті.

Під час проведення перевірки виявляється правомірність відображення прибутку чи збитку від продажу цінних паперів. Інспектор перевіряє повноту відображення операцій у бухгалтерському обліку, уточнює повноту відбитої інформації в обліку. Далі перевіряється правомірність і повнота перерахунку дебіторської заборгованості, причому контролюється перерахунок за кожною дебіторською заборгованістю, а також контролюється повнота і правильність відображення сум перерахунку на рахунках бухобліку.

Ревізор аналізує пооб'єктне перевищення виторгу від продажу основних фондів, а також відображення цих сум в бухгалтерському обліку.

У ході перевірки здійснюється контроль за правильністю проведення індексації (балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів) і її відображення в бухгалтерському обліку. Далі увага звертається на кожен випадок безоплатного одержання товарів. При цьому важливо встановити причину передачі, а також повне і своєчасне відображення в бухгалтерському обліку.

Під час перевірки встановлюється правильність оформлення вартості робіт і послуг, наданих без компенсації їхньої вартості. Перевіряється вартість матеріальних цінностей, переданих платником податку отримувачу відповідно до договорів зберігання і використаних ним у власному виробництві чи господарському обороті і виробництві.

Крім цього, під час перевірки увага звертається на правильність формування бухгалтерських записів сум від перерахунку доходу з завершених довгострокових договорів у випадку завищення суми податкових зобов'язань. Окремо перевіряється облік балансової вартості матеріалів, сировини.

Далі в ході перевірки аналізуються операції, з яких проведені суми отриманих штрафів і неустойок.

Платник податків несе відповідальність, якщо:

- на момент перевірки податковим органом не має бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку за відповідні періоди;

- не представили чи несвоєчасно представили в податковий орган податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку в бюджет;

за результатами перевірки платника податку виявлений випадок арифметичних помилок чи описок, що призвели до заниження суми податку, але не більш як на 5% суми загальних зобов'язань за період, що перевіряється;

виявлені випадки заниження суми податку, приховання доходів чи об'єктів оподатковування.

6) правильність нарахування та своєчасність сплати місцевих податків і зборів (комунальний податок, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту)

Місцеві податки і збори - це податки і збори, що встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. Вони є обов'язковими до оплати в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до місцевих бюджетів.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами і доповненнями встановлено такі місцеві податки і збори: комунальний податок; податок з реклами; податок з продажу імпортних товарів; збір за паркування автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір з власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Надмірно сплачені суми місцевих податків і зборів зараховуються чи повертаються платникам відповідно до законодавства України.

Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносяться до валових витрат виробництва.

Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок власних доходів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку в Україні є юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об'єктом обкладання є річний фонд оплати праці, розрахований, виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка не повинна перевищувати 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерелом сплати є прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є юридичні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка - 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Податок виплачується під час сплати послуг за рахунок собівартості продукції чи за рахунок особистих коштів.

Цей податок встановлено на усі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, каталогів, афіш, плакатів. Податок утримують рекламні агенти, які щокварталу здають звіт до податкової служби і перераховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юридичні і фізичні особи, які припарковують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях. Об'єктом оподаткування є одна година паркування автотранспорту. Податок сплачується водієм на місці паркування. Ставка (граничний розмір) - 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях. Перелік платників визначається органами місцевого самоврядування. Джерелом сплати податку є собівартість продукції чи особисті кошти.

У випадку несплати у встановленому порядку місцевих податків і зборів чи заниження їх суми платники й органи, на які покладена відповідальність за своєчасну сплату (перерахування) у місцеві бюджети, сплачують суми донарахованих органами державної податкової служби місцевих податків і зборів, штраф у розмірі 100% донарахованих сум і пеню, нараховану виходячи з 120% дисконтної ставки Національного банку України, що діє на дату складання акта перевірки.

Не застосовуються фінансові санкції до платників податків, які до початку перевірки органом державної податкової служби знайшли факт заниження суми місцевих податків і зборів, у письмовій формі повідомили про це зазначені органи, сплатили недоїмку і нараховану пеню.

При проведенні контролю податку на рекламу важливо установити повноту включення в оподатковуваний оборот вартості виготовлення і розміщення реклами. З цією метою посадова особа податкової служби встановлює об'єкт оподатковування і фактично понесені витрати на рекламу, які з'ясовуються постатейно.

Далі звертається увага на повноту включення в звітність сум оподатковування і правильність застосування ставок податку.

Особлива увага приділяється тим об'єктам реклами, що не включені в оподатковуваний оборот.

При перевірці контролюється своєчасність сплати податку на рекламу до бюджету, а також своєчасність представлення звітності в податкові органи.

За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня в розмірі 120% дисконтної ставки НБУ, що діє на дату складання акта перевірки.

За несвоєчасну сплату податку з реклами чи заниження його сум платник сплачує суму, донараховану органами державної податкової служби, і штраф у розмірі 100% донарахованих сум.

За несвоєчасну сплату комунального податку встановлена пеня в розмірі 120% дисконтної ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а на посадових осіб, винних у порушенні своєчасності сплати комунального податку, може бути накладений штраф від 5 до 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. При повторному порушенні своєчасності сплати комунального податку протягом року встановлений штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податковий контроль здійснюється, як правило, щомісяця в міру надання звітності і сплати комунального податку.

Разом зі звітністю інспектор встановлює чи обґрунтовано надані пільги з цього податку органами місцевого самоврядування. При перевірці правильності розрахунку чисельності працівників варто звернути увагу на працівників, що включаються і не включаються в середньоспискову чисельність працюючих.

Податковий інспектор відповідно до виписки банку перевіряє своєчасність і повноту сплати комунального податку і при наявності виявлених порушень фіксує їх в акті перевірки з одночасним нарахуванням пені і пропозицій з накладення штрафних санкцій.

Крім цього встановлюється правильність проведених розрахунків комунального податку, а також повнота відображеної суми фактично сплачених сум податку.

Важливим питанням при перевірці є правильність відображення сум комунального податку в складі валових витрат.

При заниженні сум збору за паркування автотранспорту стягується штраф у розмірі 100% (чи 200 % у випадку повторного порушення протягом року) донарахованої за результатами перевірки суми збору і у випадку несвоєчасного їх внесення чи непредставления в строк звітності 10% зборів, що мають бути сплачені.

Податковий контроль правильності розрахунку і своєчасності сплати збору за паркування автотранспорту до місцевих бюджетів здійснюється щокварталу на підставі наданої декларації.

Інспектор уточнює, чи мається дозвіл на паркування автотранспорту. Особлива увага приділяється повноті внесків у місцевий бюджет сум за паркування автотранспорту. З цією метою на місці паркування автотранспорту перевіряється наявність талонів на право паркування автотранспорту, правильність їх ведення і повнота оприбуткування отриманих коштів. Інспектор звіряє звіт про отриманий наявний виторг і збір за паркування автотранспорту з виданими талонами, а також відбитими сумами збору в бухгалтерському обліку.

Важливим питанням при перевірці є повнота і своєчасність відображення в звітності отриманого збору за паркування автотранспорту. При цьому значна увага приділяється відповідності даних декларації з фактично отриманою сумою збору за паркування автотранспорту. Вибірково під час перевірки інспектор здійснює перевірку фактичного відображення всіх місць стоянки, наявності талонів на право паркування і часу, на який вони виписані.

При перевірці декларації важливо встановити повноту і своєчасність сплати збору за паркування автотранспорту. При цьому звіряються відомості, які підтверджують перерахування (виписка банку, платіжні доручення і т.ін.), з даними, відбитими в декларації. При наявності розбіжностей здійснюється фіксація в акті перевірки з нарахуванням штрафних санкцій.

ІІІ. Скласти розрахунок фінансових санкцій

Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку й у терміни, визначені законами України.

Податковий борг (недоплата) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарським судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податковою боргу нараховується пеня.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні.

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

У разі, коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення такого податкового боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе інші види відповідальності за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Недоїмка стягується з нарахуванням пені, тому порядок стягування передбачає визначення розміру пені і терміну її нарахування.

Усі податки й інші обов'язкові платежі в залежності від розміру пені можна умовно розділити на дві групи:

1) податки і збори, з яких розмір пені відповідними законодавчими актами не встановлений;

) податки і збори, з яких розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами.

Недоїмка погашається згідно з термінами її утворення. У випадку непогашення заборгованості перед бюджетом суми недоїмки стягуються в безперечному порядку за розпорядженням відповідно до рішення органів державної податкової служби за весь час відхилення.

При відсутності коштів стягнення недоїмки може бути здійснено за рахунок майна підприємства.

З 1998 р. відповідно до Указу Президента України «Про підвищення відповідальності з розрахунків з бюджетом і цільовими фондами» від 4 березня 1998 р. № 167 встановлено податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості. Такою заставою є все майно і майнові права платника податку незалежно від суми боргу. Платник, майно якого перебуває в податковій заставі, має право використовувати його на свій розсуд, але відчуження такого майна може бути проведено лише при письмовій згоді податкових органів.

Податкова застава припиняється при погашенні чи списанні податкової заборгованості.

Стягування недоїмки з громадян України й іноземних громадян може бути проведено лише за рішенням суду.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.

Контролюючим органом виступає державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів і погашенням податкових зобов'язань або податкового боргу.

Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємствами і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності штрафів за такі види порушень:

1. Заниження сум податків і обов'язкових платежів, приховання доходів чи інших об'єктів оподатковування.

За умов самостійного виявлення, письмового повідомлення про порушення контролюючі органи та сплати різниці фінансові санкції можуть не застосовуватися.

. Непредставления чи несвоєчасне представлення органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, а також непредставления чи несвоєчасне представлення установам банків платіжних доручень по сплаті податків й інших обов'язкових платежів. У випадку, якщо платник несвоєчасно представив декларацію і розрахунки, але вчасно представив платіжне доручення в банк, штраф не стягується. Однак застосовується адміністративна відповідальність.

. Неповідомлення податкових органів про відкриття чи закриття рахунків у банках.

. Відсутність на момент перевірки податкових декларацій і розрахунків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків на прибуток і додану вартість за звітні періоди.

Рішення про застосування фінансових санкцій за даними матеріалів перевірки приймає начальник податкової інспекції чи його заступник. Перший екземпляр рішення відправляється керівнику для внесення відповідних сум у бюджет, а другий - начальнику відділу обліку і звітності податкової інспекції для внесення запису в картках особового обліку.

Підприємства повинні сплатити нараховані суми протягом 10 днів після проведення перевірки, а громадяни - протягом 15 днів. Дані суми у випадку невнесення юридичними особами стягуються в безперечному порядку, а з громадян - за рішенням суду чи виконавчого запису нотаріуса.

Дії службових осіб податкових органів можуть бути оскаржено У встановленому порядку, але подача скарги не зупиняє санкції.

Виняток складають лише рішення з податку на прибуток і додану вартість. У цьому випадку подача скарги зупиняє стягування фінансових санкцій до повного вирішення питання в судовому порядку.

Припустимо, що наше підприємство є платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків. За липень 2009 року подані розрахунок єдиного податку та декларація з податку на додану вартість. У липні підприємством були здійснені наступні господарські операції:

відвантажена продукція підприємству «Глобус» на суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ - 3000 грн.;

- придбані матеріали на виробництво на суму 15000 грн., в т.ч. ПДВ - 2500 грн.;

одержана передплата за продукцію від підприємства «Оріон» в сумі 54000 грн., в т. ч. ПДВ - 9000 грн.;

- реалізовано товари зі складу на суму 2400 грн., в т. ч. ПДВ - 400 грн.;

придбано обладнання, яке входить до складу основних фондів й підлягає амортизації на суму 42000 грн., в т.ч. ПДВ - 7000 грн.;

- реалізовані товари спеціального призначення (згідно з переліком КМУ) на суму 14000грн.;

- підприємство «Катерина» перерахувало кошти за відвантажену в попередньому періоді товари в сумі 15000 грн., ПДВ - 2500 грн.;

Сума ПДВ, визначена платником в розмірі 1500 грн., сплачена до бюджету 20.09.2002 р.

Сума єдиного податку, визначена платником - 1000 грн., сплачена до бюджету 20.09.2002р.

Документальна перевірка підприємства була проведена 24.09.2002 р.

Розрахунок податкового зобов'язання з ПДВ: 3000 + 9000 + 400 = 12400 грн.

Розрахунок податкового кредиту: 2500 + 7000 - 9500 грн.

ПДВ до сплати в бюджет: 12400 - 9500 =2900 грн.

Виручка від реалізації: 18000 + 54000 + 2400 + 14000 = 88400 грн.

Сума єдиного податку: 88400*6% /100% = 5304 грн.

За результатами документальної перевірки донараховано:

ПДВ у сумі 1400 грн.;

єдиний податок у сумі 4304 грн.;

штрафні санкції: 1500 грн. * 4 - 10% /100% = 600 грн. - з ПДВ;

грн. - 4 * 10%/100% = 400 грн. - з єдиного податку.

За затримку платежів нараховується:

а) пеня: (1500*120%*8% /100%) /365*52 = 20,52 грн. - з ПДВ;

(1000*120% * 8% /100%) /365 * 62 = 16,30 грн. - з єдиного податку;

б) штрафні санкції

*20% /100% = 300 грн. - з ПДВ;

*20% /100 5 = 200 грн. - з єдиного податку.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної податкової системи - оподаткування бюджетних установ. Дослідження, вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

Бюджетні установи є неприбутковими організаціями.

Аби на бюджетника начепити ярлик "неприбутковий", його достатньо включити до Реєстру неприбуткових організацій і установ в Державній Податковій Адміністрації, що являє собою автоматизовану систему збору, накопичення та обробки даних про НПО.

Коли бюджетна організація одержує дохід із джерел інших, ніж визначено пп. 7.11.2, вона зобов'язана сплатити податок на прибуток. Прибуткова математика така: суму доходів, отриманих із таких інших джерел, зменшують на суму витрат, пов'язаних з її отриманням.

Доходи, які звільняють бюджетні установи від оподаткування:

кошти або майно, що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

пасивні доходи;

кошти або майно, що надходять як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходи державних професійно-технічних навчальних закладів, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з основною, статутною діяльністю;

дотації чи субсидії, отримані з державного або місцевого бюджету, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надається таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на такі послуги, що надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам відповідно до законодавства, з метою зниження рівня таких цін.

Податковий облік у бюджетників дещо відрізняється: його ведуть за "касовим" методом, оскільки для них мають значення фактично отримані доходи, які потрапили на рахунки, відкриті у Держказначействі, і фактично понесені витрати.

Для неприбутківців, включаючи бюджетні установи, передбачено спеціальну форму звітності та особливі вимоги до її заповнення. За кожний звітний період вони складають податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами та організаціями. Звіт відповідає статусу податкової декларації. Тобто його подають протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

санкція звітність бюджетний податок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К: КНЕУ, 2004. - 864 с.

. Єлісєєв А.В., Підлужний М.П. Податкове планування. Мінімізація оподаткування законними способами. - Л.: Ліга-Прес, 2003. - 274 с.

. Загородній А.Г., Єлісєєв А.В. Податки та податкове планування підприємницької діяльності. - Л.: Центр бізнес-сервісу, 2003. - 152 с.

. Іванов Ю.В., Крисоватий А.І., Десятнюк ОМ. Податкова система: Підручник. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.

5. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 525 с.

6. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. - К: ЦУЛ, 2003. - 258 с.

. Крисоватий А.І. Податкова система: Навч. посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.

. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика. - К.: Кондор, 2002. - 256 с.

. Лютий І.О. Податки на споживання в економіці України. - К., 2005. - 335 с.

. Ляшенко Г.П. Оподаткування в Україні. Навчальний посібник. - К., 2003. 271 с.

. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 328 с.

12. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. - К., 2006. - 452 с.

. Онищенко В. А. Податковий контроль (основи організації): - К.: Ред. журн. "Вісник податкової служби України". 2002. - 432 с.

. Податкове планування. - Л.: ТзОВ "Центр Бізнес-Сервіс", 2000-2001.

. Правове регулювання діяльності неприбуткових (неурядових) організацій в Україні. - К.: Факт, 2000. - 72 с.

. Рева Т.М. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. - К., 2005. - 301 с.

. Фурман А. Шляхи вдосконалення (модернізації) податкового контролю у загальній системі адміністрування податків та обов'язкових платежів до бюджету // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 21. - С. 11-15.

. Хмільовська К.В. Організаційні засади податкового контролю // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С 50.

19. Чорний М.П. Організація планових податкових перевірок // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С. 11.