Місцеві податки та збори як складова системи оподаткування України

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний економічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни "ФІНАНСИ"

Тема:

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ

ВИКОНАВ: студент Степанова О.В.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Нескородєва І.І.

Харків - ХНЕУ - 2011

План

Вступ

1. Організація та характеристика місцевого оподаткування в Україні

1.1 Сутність та види місцевих податків

1.2 Регулятивні механізми місцевого оподаткування в Україні

Висновки до Розділу 1

2. Аналіз місцевих податків і зборів як складової частини системи оподаткування України

2.1 Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів

2.2 Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України

Література

Додатки

Вступ

Сьогодні податки відіграють вирішальну роль у формуванні дохідної частини державного бюджету. Вони виконують роль регулятора економічних відносин у суспільстві. Створення оптимальної системи оподаткування - одне з найголовніших завдань держави. Економічні відносини, пов'язані з податками, торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки економістів, а й звичайних громадян.

Місцеві податки та збори є складовою частиною системи оподаткування України. Вони виконують важливу роль у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Дуже важливим є вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання міжбюджетних відносин повинні вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані.

Тема даної курсової роботи не є новою. Питання, пов’язані з місцевим оподаткуванням, розглядалися й раніше у роботах таких українських вчених як Іванов Ю.Б. [15], Бєлова Н.О. [22], Курносова К.В. [25], Яцюта В.П. [12], та ін. Проте багато з проблем чекають на своє практичне вирішення. Все це обумовлює актуальність обраної теми.

Метою курсової роботи є аналіз місцевих податків та зборів як складової системи оподаткування, а також пошук недоліків сучасної системи функціонування місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження є процеси формування та адміністрування місцевих податків і зборів.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти стягнення місцевих податків та зборів, їх роль у соціально-економічному розвитку країни в цілому.

Досягнення мети потребує вирішення задач:

дослідження економічного змісту місцевих податків та зборів;

вивчення організації місцевого оподаткування

визначення ролі місцевих податків та зборів у соціально-економічних процесах;

дослідження нововведень, щодо місцевого оподаткування у новому Податковому кодексі України;

аналіз структури надходжень місцевих податків в Україні;

аналіз іноземного досвіду податкового регулювання місцевого оподаткування;

пошук проблем формування і використання місцевих бюджетів в Україні;

розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого податкового регулювання місцевого оподаткування.

Методи дослідження. Теоретичними і методичними засадами дослідження стали фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері місцевого оподаткування. Також у роботі використані методи статистичної обробки інформації, метод порівняння, класифікація та систематизація даних.

Логіка та методологія дослідження обумовили структуру роботи, яка складається з двох розділів, вступу та висновків.

місцевий податок оподаткування україна

1. Організація та характеристика місцевого оподаткування в Україні

1.1 Сутність та види місцевих податків

Склад доходів місцевих бюджетів та форми мобілізації ресурсів до місцевих бюджетів залежать від побудови фінансової та бюджетної систем, економічної моделі держави та завдань, які вирішуються суспільством у певний період його розвитку. Сукупність усіх видів доходів місцевих бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становить систему доходів місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. До спеціального фонду зараховуються власні надходження бюджетних установ, окремі цільові фонди. Податки та збори, які не мають цільового призначення, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів [15, c. 232].

Розглянемо на рис. 1. 1 структурні частини доходів місцевих бюджетів у відповідності до бюджетної класифікації.

Місцеві податки входять до складу власних доходів місцевих бюджетів. Власні - це грошові надходження до місцевих бюджетів, які повністю належать органам місцевого самоврядування. До власних доходів належать місцеві податки та збори, прибутки від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, доходи отримані від комунальних кредитів, адміністративні штрафи та санкції. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, тому принцип самостійності цих бюджетів поки що є задекларованим.

Таким чином, місцеві податки і збори - це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів [10, c. 306].

Рис. 1.1 Структура доходів місцевих бюджетів [12, c. 25-26]

Про місцеві податки та збори ми говоримо як про єдине ціле, цікаво з ясувати чим же ці платежі відрізняються між собою. Розглянемо табл. 1. 1.

Таблиця 1.1.

Відмінності сутностей місцевих податків та місцевих зборів

*Розроблено за даними [12, c. 64].

Як видно з таблиці місцеві податки та місцеві збори мають між собою деякі відмінності, та все ж вони на, нашу думку, мають більше спільного. Місцеві податки і збори мають, перш за все, мають спільну мету - обидва створені, щоб задовольняти інтереси територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави) [25, c. 62]. При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів:

) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів;

) сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування;

) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території;

) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо [30, c. 281].

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Податковий кодекс України від 02. 12.2010 року № 2755-VІ, Закон України від 21 травня 1998 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами та доповненнями, акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

Отже, регулювання місцевого оподаткування здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних актів, що визначають компетенцію органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми регулювання справляння місцевих податків і зборів.

Відповідно до п. 8. 3. Податкового кодексу України замість 14 місцевих податків та зборів, передбачено всього п'ять видів платежів. Так, у їх число з 01. 01.2011 р. входять:

—      податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

—      єдиний податок;

—      збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

—      збір за місця для паркування транспортних засобів;

—      туристичний збір.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. [3]

Детальніше кожен з них розглянуті у пункті 1. 2. курсової роботи.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. [2]

Відзначимо, що Податковий кодекс України від 02. 12.2010 р. припинив дію Закону України "Про систему оподаткування" податків і зборів. У прийнятих положеннях про справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслювалося коло платників, об'єкти оподаткування, змінювались граничні ставки платежів.

Існування цих порушень указувало на потребу удосконалення правового регулювання місцевої системи оподаткування як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому.

Вбачається, рішення таких проблем стане можливим із прийняттям Податкового кодексу України. [24, c. 55]

1.2 Регулятивні механізми місцевого оподаткування в Україні

Існуюча в Україні до 2011 року база місцевих податків та зборів була застарілою і потребувала реформування відповідно до потреб сучасності. Було очевидним, що більшість податків та зборів не відігравали ролі в поповненні місцевих бюджетів, але потребували при цьому значних адміністративних затрат.

Багато вчених та економістів у своїх працях виносили безліч пропозицій щодо реформування місцевого оподаткування. Майже всі вони висловлювали неефективність таких зборів як право на проведення кіно - та телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах, за використання місцевої символіки, тощо.

Прийняття нового Податкового кодексу (далі ПКУ) здійснило великий вплив на системі місцевого оподаткування. У табл. 1. 1 розглянемо детально як змінились назви та кількість місцевих податків і зборів після 01. 01.2011 р.

Таблиця 1. 2.

Місцеві податки до та після прийняття Податкового кодексу [22, c. 39]

Як видно із таблиці, кількість податків та зборів скоротилась майже в тричі. Відтепер замість 14 платежів буде сплачуватись лише п'ять. При цьому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами [3, п. 10. 3].

Стосовно туристичного збору та збору за місця для паркування транспортних засобів, то місцевим радам надається право самостійно вирішувати питання відносно їх встановлення [3, п. 10. 4]

Сільським, селищним та міським радам дозволяється самостійно встановлювати пільгові ставки місцевих податків та зборів окремих юридичних та фізичних осіб, чи звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Розглянемо детальніше податок на нерухоме майно.

Це принципово новий податок для платників. До прийняття ПКУ він існував лише формально: був названий в ст. 14 Закону про систему оподаткування як загальнодержавний податок, проте до його практичного впровадження так і не дійшло, оскільки нормативного акта, який встановлював порядок його сплати, не було. Згідно з п. 1 розділу XIX "Заключні положення" ПКУ від 01. 01. 12 р. цей податок таки введено.

Податок на нерухоме майно сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості [3, п. п. 265. 1. 1]. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості.

Ставка за 1 кв. метр загальної площі об'єкта житлової нерухомості:

не більше 1 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. м, і житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. м;

2,7 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. м, і житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. м [3, п. п. 265. 5. 1].

Для фізичних осіб суму податку обчислює ДПС за місцем розташування об'єкта житлової нерухомості [3, п. п. 2657. 1]. Податкове повідомлення-рішення про суми податку, належної до сплати, та платіжні реквізити надсилаються органами ДПС платникам за місцем проживання (реєстрації). [3, п. п. 265. 7. 1].

Юридичні особи будуть самостійно обчислювати суму податку за станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подавати до органу ДПС за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально [3, п. п. 265. 7. 5].

Щодо порядку сплати, то податок на нерухоме майно сплачується за місцем знаходження об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України за звітний рік з податку сплачується [2]:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення - рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, які відображаються у річній податковій декларації.

Збір за місця для паркування транспортних засобів.

До прийняття ПКУ цей збір називався трохи інакше: "збір за паркування автотранспорту". Законодавці не обмежилися зміною назви збору і відчутно змінили механізм його справляння. В ПКУ збору за місця для паркування транспортних засобів (далі - збір за паркування) присвячена ст. 266ПКУ.

У табл. 1. 1. додатка А представлена інформація про збір "до" і "після" прийняття Податкового кодексу України. Розглянемо як змінився збір за паркування автотранспорту.

Як видно з таблиці, в новому Податковому кодексі кардинально змінилося визначення платників. До 01. 01. 11 р. згідно ст. 3 Декрету про місцеві податки платниками збору за паркування автотранспорту були юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Збір сплачувався водіями на місці паркування і встановлювався з розрахунку за одну годину парковки.

З 01. 01. 11 р. платниками є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують і здійснюють діяльність по забезпеченню паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування і спеціально відведених автостоянках. Виходить, що тепер платниками збору є не кінцеві споживачі послуг з паркування автомобілів, а ті, хто ці послуги надає [24, c. 57].

Перелік спеціальних земельних ділянок для паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. У цьому переліку зазначаються місцезнаходження земельної ділянки, її загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування.

Внесемо деякі пояснення. Майданчик для платою паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальної громади або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платна парковка транспортних засобів [3, п. п. 14. 1. 104].

Спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальної громади або державі, визначається органами місцевого самоврядування з встановленням правил про відповідальність за збереження транспортного засобу [3, п. п. 14. 1. 229]. При цьому до спеціально відведених автостоянок можуть ставитися комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не відносяться до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Рішення про встановлення збору разом з переліком осіб, уповноважених організовувати та здійснювати діяльність по забезпеченню паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу ДПС. Якщо збір місцевими радами не встановлено, він на цій території не стягується [22, c. 42].

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяч діяльності є наступником плати за торговий патент, яка належала до загальнодержавних податків і зборів [24, c. 59].

Платниками збору є фізичні особи-підприємці, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти. У п. п. 267 ПКУ перераховані види діяльності, для здійснення якої потрібно отримати патент: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, затвердженим постановою КМУ від 29. 12. 10 р. №1258

в) торгівля валютними цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Серед суб’єктів господарювання платниками збору є: [3, п. п. 267. 1. 2]

а) аптеки, які перебувають у державній та комунальній власності:

б) фізичні особи-підприємці, які здійснюють торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

в) фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві;

г) фізичні особи-підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб'єкти господарювання, створені громадськими організаціями інвалідів ("Українське товариство сліпих", "Українське суспільство глухих"), а також фізичними особами - інвалідами, що зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

е) суб'єкти господарювання, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, як хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє, сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина і свинина; домашня птиця, яйця, риба; ягоди і фрукти; мед; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню, та ін. види діяльності передбачені законодавством.

Ставка встановлюється органами місцевого самоврядування з розрахунку на календарний місяць у визначеному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року (на 01. 01. 11 р. - 941 грн.) [38]. При цьому враховуються місцезнаходження пункту продажу товарів, асортимент товарів, пункт за надання платних послуг і їх вигляд. В ПКУ встановлені тільки мінімальні і максимальні межі.

ПКУ передбачена можливість пільгового придбання патенту. При цьому пільговий торговий патент можуть використовувати тільки ті, хто торгує винятково товарами, які визначені ПКУ. Порядок придбання патенту:

) подання до органу ДПС заявки на придбання торгового патенту;

) звіряння органом ДПС відомостей, зазначених у заявці, з оригіналами або нотаріально засвідченими копіями документів;

) видачу або відмову у видачі торгового патенту [24, c. 60].

Якщо підприємство припинило свою діяльність, воно повинне до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомити про це орган ДПС, а також повернути торговий патент. При цьому зайво сплачена сума збору повертається підприємству [3, п. п. 267. 7. 5].

Туристичний збір.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. [22, c. 39]. Механізм його справляння регулює ст. 268 ПКУ. Туристичний збір можна вважати наступником курортного збору, який існував до 01. 01. 11 р., і скасованого з 01. 01. 04 р. готельного збору.

Як зазначалося вище, місцеві ради самостійно вирішують, чи встановлювати їм туристичний збір. Таким чином, якщо відповідне рішення місцевої ради відсутній, такий збір не стягується.

Розглянемо у додатку Б табл. 1. 2. Аналізуючи порівняльну інформацію, представлену в таблиці, можна зробити наступні висновки:

) На зміну прописаному у Декреті про місцеві податки, прийшло більш уточнене коло платників збору;

) відповідно до декрету про місцеві податки розмір збору не міг перевищувати 10 % неоподатковуємого мінімуму громадян. Тепер ставка збору буде становити від 0,5 до 1 % від суми вартості проживання особи, яка споживає туристичні послуги. Здавалося б, збір став соціально справедливим, оскільки тепер його розмір залежить від вартості проживання. Однак у зв'язку з цим можливе подорожчання послуг;

) дещо скорочено перелік осіб, які звільняються від сплати туристичного збору. [24, c. 62].

Терміни сплати збору залишилися колишніми:

а) за здійснення торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніше ніж за один календарний день до початку здійснення такої діяльності;

б) за здійснення торговельної діяльності (крім торгової діяльності з придбанням короткострокового патенту), діяльності за надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щокварталу не пізніше 15 числа місяця.

Під час придбання торгового патенту потрібно внести суму збору за 1 місяць (квартал). На цю суму буде скорочена величина збору, яку ви заплатите в останній місяць (квартал) дії патенту [3].

При порушенні встановлених строків сплати сума збору стає податковим боргом зі всіма витікаючи ми наслідками (штраф і пеня).

Розглянемо єдиний податок.

Єдиний податок - це найпоширеніша з діючих систем оподаткування у підприємців України. Якщо підприємець працює на цій системі, це означає, що він щомісяця платить фіксовану суму, уникаючи при цьому потреби оплачувати ряд податків і зборів [15, c. 283].

Ставка, яку платить суб’єкт малого підприємництва (СМП) варіюється від 20 до 200 грн. за календарний місяць. Розмір ставки встановлюється місцевими органами і безпосередньо залежить від виду діяльності.

Зараз більшість ставок дорівнюють 200 грн. Важлива примітка: де б підприємець - платник єдиного податку не працював, він зобов'язаний проплати за тією ставкою, яка встановлена місцевою радою за місцем його державної реєстрації.

Якщо підприємець збирається одночасно займатися кількома видами діяльності, він зобов'язаний платити найбільшу ставку.

Податок сплачується щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць. Наприклад, до 20 квітня ви повинні заплатити гроші за травень. Оскільки гроші в податкову можуть не потрапити в той же день, рекомендуємо Вам робити оплату в крайньому випадку 19-го числа.

Важливе зауваження: якщо ви забули (не встигли) заплатити податок до 20-го числа, рекомендуємо заплатити його впродовж кількох наступних днів у розмірі ставки + 10%. Таким чином, ви відразу ж погасите пеню за невчасну оплату.

Для того, щоб перейти працювати на єдиний податок потрібно написати заяву про перехід на єдину систему оподаткування. Бланк заяву на єдиний податок ви можете завантажити тут. Важливе зауваження: після подачі заяви до податкової ви перейдете на єдину систему оподаткування тільки починаючи з наступного кварталу року. До того часу ви будете працювати на загальній системі і платити відповідні податки.

Можливість працювати на єдиній системі необхідно продовжувати кожен рік. Для цього приватна особа-підприємець з першого по 15 грудня повинен написати заяву про продовження на наступний рік.

Яку максимальну виручку може отримувати приватний підприємець, працюючи на єдиному податку?

Обсяг виручки, яку отримав суб’єкт від реалізації продукції, товарів і послуг за календарний рік не повинен перевищувати 500 000 грн. [34].

Кількість найманих працівників, включаючи членів сім'ї підприємця, протягом календарного року має бути одночасно не більше десяти осіб.

Загалом, найманих працівників може бути і більше, але не більше десяти чоловік одночасно.

Слід звернути увагу на те, що на підприємстві обов'язково потрібно вести спрощену кадрову документацію.

З ясуємо якими видами діяльності не може займатися приватний підприємець на єдиному податку. СМП не може працювати на єдиній системі оподаткування, якщо він:

здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

виробляють підакцизні товари, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно-мастильних матеріалів;

здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного походження, оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню. [24, c. 61]

До прийняття ПКУ єдиний податок не відносили до місцевих податків та зборів. У прийнятті ПКУ був дуже гострим моментом. Було прийнято рішення залишити діючу єдину систему оподаткування без змін ще на рік до кінця 2011 року. Протягом 2011 року Уряд повинен розробити законодавчі акти, які влаштують і підприємців, що працюють на єдиній системі оподаткування, і Держава. Таким чином, прийнятий Податковий Кодекс України єдиний податок 2011 залишив без змін [3].

Висновки до Розділу 1

Вивчивши літературу економічного та юридичного спрямування, виділимо основні положення.

Місцеві податки і збори є невід'ємною частиною доходів місцевих бюджетів, а значить і податкової системи держави в цілому.

Місцеві податки та місцеві збори по своїй сутності мають деякі відмінності, але їх об’єднує спільна задоволення інтересів територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою.

Хочеться відмітити, що правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому.

Прийняття нового Податкового кодексу здійснило великий вплив на системі місцевого оподаткування. Кількість податків та зборів скоротилась майже в тричі. Відтепер замість 14 платежів буде сплачуватись лише п'ять.

Так, у їх число з 01. 01.2011 р. входять:

—      податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

—      єдиний податок;

—      збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

—      збір за місця для паркування транспортних засобів;

—      туристичний збір.

При цьому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами.

Новий Податковий кодекс України, який передбачає внесення значної кількості поправок і нововведень до діючого законодавства в сфері оподаткування, на наш погляд повинен дуже позитивно вплинути на доцільність та ефективність надходжень місцевих податків та зборів.

Проаналізувавши діючі системи місцевого оподаткування до 01. 01.2011 року та після, хочеться відмітити прогресивне в новому Податковому кодексі:

. Розширення бази оподаткування шляхом запровадження туристичного збору, який, на відміну від курортного збору, справлятиметься на всій території України;

. Спрощення адміністрування податків і зборів шляхом зміни підходів у оподаткуванні:

на заміну ринкового збору запроваджується податок за торгові місця на ринку; платниками цього податку визначені особи, які є власниками або користувачами земельної ділянки, що відведена для ринку;

на заміну збору за парковку автотранспорту запроваджується податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, платниками якого мають стати особи, уповноважені органом місцевого самоврядування організовувати та здійснювати діяльність, пов'язану з парковою транспортних засобів;

вдосконалено механізм справляння комунального податку, збору за використання місцевої символіки, рекламного збору (зокрема, чітко визначаються платники та податкові агенти збору, передбачено механізм його сплати до тих місцевих бюджетів, де розміщена реклама);

Скасування неефективних місцевих зборів (за участь у бігах на іподромі; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за видачу ордера на квартиру; за право на проведення конкурсного розпродажу і лотерей).

Зазначимо, що на сьогоднішній день в Україні недостатньо теоретичних обґрунтувань місцевого оподаткування у контексті зміцнення інституту місцевого самоврядування, та існують невизначеність окремих процедур справління місцевих податків і зборів.

2. Аналіз місцевих податків і зборів як складової частини системи оподаткування України

2.1 Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів

На ефективність сплати місцевих податків і зборів рівноцінно впливають як величина граничних розмірів їх ставок, так і кількісні параметри бази оподаткування. Крім того, значний вплив мають інституційна сфера, політичний клімат, інфляційні процеси, стабільність економічної ситуації в країні та її регіонах. Сукупність означених чинників формує економічне середовище, де місцеві податки та збори є залежною складовою. [21, c. 35]

Для того щоб виявити проблеми, недоліки та перспективи розвитку місцевого оподаткування, доцільним є використання системи аналітичних показників, що характеризують кількісні та якісні параметри досліджуваних явищ, у т. ч. їх ефективність. Для оцінки ефективності справляння місцевих податків і зборів у вітчизняних літературних джерелах найчастіше використовують показник їх фактичних надходжень до місцевих бюджетів. Тому спочатку проаналізуємо динаміку загальної суми надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів з 2000 по 2010 рік. (рис. 2. 1).

Як видно з рисунку, найбільша сума місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів надійшла у 2010 році та склала 80538,6 млн. грн. Якщо аналізувати останні п’ять років, то найгірший показник має 2007 рік - 583,5 млн. грн. Тут спостерігається різкий спад порівняно з 2006 роком (на 9,4 %), що на нашу думку стало наслідком кризи. Починаючи з 2008 року спостерігається позитивна тенденція - приріст надходжень до місцевих бюджетів додатній.

Рис. 2. 1 Динаміка загальної суми надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів [36], [40].

На рис. 2. 2 представлено структуру доходів місцевих бюджетів. Розглянемо, яку ж питому вагу мають у ній місцеві податки і збори.

Рис. 2.2 Структура доходів місцевих бюджетів [36]

Як бачимо, велику питому вагу у доходах місцевих бюджетів мають податкові надходження. Але місцеві податки та збори займають найменшу

питому вагу серед них.

На рис. 2. 1 розглянемо, як змінювалась структура доходів місцевих бюджетів протягом останніх п’яти років.

Рис. 2.3. Структура доходів місцевих бюджетів у 2005-2010 роках [23]

У 2010 році доходи місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) склали 80,5 млрд. грн., що на 11,8 (або на 9,5 млрд. грн.) більше, ніж за 2009 рік. Рівень виконання плану доходів, затвердженого місцевими радами, склав 96,4% проти 90,7% попереднього року.

Бачимо, що в структурі доходів місцевих бюджетів, місцеві податки та збори займають частку всього лише близько 1%. Слід зазначити,що з кожним роком їх частка зменшується. Так, з 2005 року доля місцевих податків та зборів зменшилась майже вдвічі (у 2005 році вона складала 2%, а на сьогодні лише 1%). Зростання у 2010 році суми податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів відбулося завдяки загальнодержавним податкам, таким як податок з доходів фізичних осіб та плата за землю.

Слід звернути увагу і на надходження єдиного податку. У 2010 році до місцевих бюджетів його надійшло у сумі 1,9 млрд. грн. Як бачимо, їх частка порівняно з 2009 роком дещо зменшилась. Така негативна тенденція спостерігається весь, відображений на рисунку період.

Проаналізуємо надходження місцевих податків та зборів (у розрізі кожних з них) до місцевих бюджетів по Україні (рис. 2. 4).

Щодо податку з реклами, бачимо, що його питома вага збільшувалась починаючи з 2005 року (тоді він займав 4,9 %) по 2008 рік (8,0 %). А от у 2009 році в порівнянні з 2008 роком вперше за досліджуваний період бачимо негативну тенденцію (зменшення питомої ваги податку з реклами на 1,8 %).

Майже однакову питому вагу мають збір за паркування автотранспорту та збір за розміщення об’єкта торгівлі.

Рис. 2.4 Питома вага надходжень місцевих податків та зборів по Україні.

За останні роки надходження збору за розміщення об’єктів торгівлі майже не змінювалося. Питома вага збору за розміщення автотранспорту дещо коливається (від 3,5% до 5,6 %). Аналізуючи збір за право використання місцевої символіки, бачимо що його частка у надходженнях до місцевих бюджетів майже не змвнювалась і в 2009 році склала 2,6 %.

Інші збори мають зовсім невелику частки у загальному надходженні. До них ми віднесли курортний збір, збір з власників собак, збір за право проведення місцевих аукціонів, збір за участь у бігах на іподромі, збір за проведення кіно - і телезйомок та ін. Можа сказати, що всі вони були неефективними, та приносили зовсім невеликі надходження до місцевих бюджетів.

Важливим критерієм фінансової незалежності місцевого самоврядування є показник питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів України за 2005-2010 роки. Розглянемо табл. 2. 1.

Таблиця 2.1.

Питома вага місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів України за 2005-2010 роки [23], [36].

Наведені статистичні дані свідчать, що місцеві податки та збори не відіграють важливої фіскальної ролі в наповненні місцевих бюджетів як, наприклад, локальні податкові платежі за кордоном.

Як бачимо, в Україні протягом останніх п’яти років відбулось зменшення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів майже вдвічі (з 2% до 1%). Кожного року їх частка зменшувалась. Можна стверджувати, що в Україні місцеві податки та збори не відіграють вирішальної ролі у формуванні місцевих бюджетів.

Питому вагу місцевих податків і зборів за регіонами України наведено на рис. 2.5.

Рис. 2.5 Питома вага місцевих податків і зборів за регіонами України, % [36]

З наведених даних видно, що найбільшу питому вагу з надходження місцевих податків і зборів мають м. Київ - 15,51 %, Донецька область - 7,33 %, Харківська область - 7,3 %, Одеська область - 7,58% та Дніпропетровська область - 7,27 %.

Найменшу питому вагу надходження місцевих податків і зборів мають м. Севастополь - 1,03 %, Кіровоградська область - 1,32 %, Тернопільська область - 1,35%, та Сумська область 1,56.

2.2 Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України

Основним чинником кризи всієї бюджетної системи, зокрема місцевих бюджетів, є нинішня модель бюджетної системи, за якою формуються бюджети територій. Сьогодні багато економістів приділяють увагу проблематичністю системи місцевого оподаткування. При цьому, неодноразово, як з боку наукових кіл, так і збоку політичних діячів констатується факт її невідповідності загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності та економічної доцільності [15, c. 279].

Прийняття нового Податкового кодексу України стане новим кроком у вдосконаленні цілісної системи місцевих податків. Кількість місцевих податків значно скоротилась, а це на наш погляд повинно позитивно вплинути на ефективність роботи системи оподаткування, адже багато податків та зборів, що стягувалися до 2011 року, були не доцільними, витрати на їх адміністрування часто перевищували доходи. Сьогодні сформувалися верстви населення, які володіють значною нерухомістю та коштовним рухомим майном, тому хочеться відмітити таке удосконалення як впровадження податку на нерухоме майно.

Та все ж ця нова законодавча база не вирішить всіх проблем у сфері місцевого оподаткування України. Визначимо основні вади моделі системи місцевого оподаткування України [29, c. 13]

) формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом встановлення процентних відрахувань від регульованих загальнодержавних податків радою вищого рівня для ради нижчого рівня при відсутності чітких критеріїв їх пропорційного розподілу, що не сприяє зацікавленості територій у розвитку виробництва, раціонального використання бюджетних коштів, не завжди забезпечує гарантований розмір власних дохідних джерел;

) нормативи відрахувань від регульованих загальнодержавних податків щороку переглядаються, що створює ситуацію, за якої дохідна база місцевих бюджетів формується не на постійній основі;

) при відсутності критеріїв визначення їх розміру нормативи відрахувань виконують функцію засобу збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, є одним з основних важелів, за допомогою якого формування бюджетів здійснюється за принципом "зверху-вниз";

) існує неефективний і нераціональний механізм надання дотацій з вищестоящого бюджету нижчестоящому. Надання дотацій проводиться хаотично та суб'єктивно через те, що сума дотацій для бюджетів нижчого рівня планується в бюджеті вищого рівня, а не в окремому субвенційному фонді.

) Серйозною проблемою на сьогодні є і те, що законодавчо закріплені місцеві податки і збори загалом, та їх ставки зокрема, не враховують реальних можливостей платників, а отже, не виконують стимулюючої функції. Як наслідок, такі вади негативно позначаються на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності бюджетного устрою України в цілому.

Загалом, інститут місцевих податків і зборів в Україні порівняно з практикою західних країн є фактично недієздатним, не виконуючи при цьому тих функцій, які покладені на нього законодавством. Це головним чином зумовлено вкрай мізерною роллю місцевих податків і зборів у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування [15, с. 280].

Як бачимо, ситуація, що склалась у вітчизняній системі місцевих податків і зборів змушує порушити питання про радикальне перетворення всієї системи місцевого оподаткування, що в перспективі стане передумовою до удосконалення всієї фінансової системи України.

Сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи. Це повинно стати основним критерієм у побудові нової моделі бюджетної системи [25, c. 63]

На сьогодні існуюча модель бюджетної системи побудована і служить одному принципу - формування бюджетів "зверху-вниз", коли вищестоящий бюджет може диктувати умови нижчестоящому шляхом встановлення диференційованих ставок процентів відрахувань від регульованих загальнодержавних податків. Для її зміцнення, для зміцнення місцевих бюджетів необхідно в першу чергу побудувати таку бюджетну систему, за якої б нею виконувався і обслуговувався головний принцип - формування бюджетів "знизу - вверх", за якої вищестоящий бюджет формувався б на основі внесків нижчестоящих бюджетів. Тільки формуючи місцеві та державний бюджети за таким принципом, ми зуміємо зміцнити всю бюджетну систему, в т. ч. місцеві бюджети. А це можливо втілити в життя лише шляхом перегляду існуючого складу місцевих податків і зборів. З огляду на це, доцільним є перенесення акценту у місцевому оподаткуванні на податки, які згідно із світовим досвідом, найбільш придатні для місцевого оподаткування, серед яких: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата за землю та ін. Бюджет повинен формуватися на основі фіксованих, визначених в абсолютних величинах внесків територій або, іншими словами, фіксованого податку територій, визначених за допомогою встановлення певних процентів відрахувань від загальнодержавних податків, які встановлюються вищестоящим бюджетом для нижчестоящого.

Основними напрямами в реформуванні податкової системи повинен бути перехід від виключно фіскальної функції податків до регулюючої. Тобто податкова політика повинна не тільки забезпечувати надходження до бюджету коштів, необхідних для задоволення державних потреб, але й забезпечувати встановлення податків, які стимулюватимуть розвиток підприємництва, сприятимуть вирішенню соціальних потреб населення країни [26, с. 102].

В умовах загрозливої екологічної ситуації в Україні, значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків, які доцільно було б стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, лісів, водоймищ та інших природних ресурсів, утилізацію шкідливих побутових відходів. Такі податки мають стати дієвим інструментом у забезпеченні збереження та охорони довкілля і поліпшення екологічної ситуації в країні [15, с. 260].

В умовах сьогодення, зарубіжний досвід переконує, що в Україні також є можливість і перспективи для запровадження податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста [31, c. 13].

Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це необхідно в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки останніх.

У вітчизняній економічній літературі неодноразово висловлювалися пропозиції щодо надання органам місцевого самоврядування права запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Аргументом на користь такої позиції є те, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно поповнити доходи місцевих бюджетів, отже дадуть змогу спрямувати додаткові кошти на вирішення економічних і соціальних проблем регіонів. Але в умовах досить відчутного податкового тягаря і, на цій основі, гострого дефіциту фінансових ресурсів надання місцевій владі повної самостійності у сфері місцевого оподаткування може мати непередбачувані наслідки. Тому на сучасному етапі становлення місцевого самоврядування в Україні, коли можливості місцевої влади у залученні альтернативних джерел доходів обмежені й немає ще необхідного досвіду, держава все-таки повинна залишити за собою загальний контроль і й надалі визначати граничні межі місцевого оподаткування. [29, c. 46]

Не менш важливою є і активізація роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їх сплати, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів [25, c. 62].

Крім цього, необхідно, щоб система оподаткування місцевими податками і зборами відповідала ще й таким вимогам: по-перше, тягар місцевих податків і зборів повинен лежати на місцевих жителях, бо в цьому випадку місцеві органи державного управління нестимуть відповідальність перед ними, а отже, ефективніше надаватимуть суспільні блага та послуги; подібно до будь-яких інших податків чи зборів, місцеві податки та збори повинні зводити до мінімуму викривлення (деформацію) вибору в галузі споживання і виробництва; по-друге, важливо, щоб видатки на адміністрування та забезпечення дотримання платниками правил добровільної сплати місцевих податків були невисокими; по-четверте, система місцевих податків і зборів повинна створювати рівні можливості для всіх територій щодо мобілізації доходів, адже на сьогодні у сприятливіших умовах перебувають лише великі громади [15, c. 361].

Підвищити ефективність місцевого оподаткування, на нашу думку також могла б координація та об’єднання зусиль органів місцевого самоврядування, фінансових, податкових та правоохоронних органів у питаннях планування організації та контролю надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.

Дотримання цих вимог є запорукою створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування, яка сприятиме ефективній реалізації регіональної політики та забезпечить фінансову стійкість регіонів.

Висновок до розділу 2.

Проведений аналіз свідчить про те, що сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні, насамперед, не відповідає загальновизнаним у світовій практиці критеріям самодостатності та економічної доцільності.

Місцеві податки і збори, їх ставки не враховують реальних можливостей платників, не носять стимулюючого характеру. Наявність зазначених недоліків не може негативно не впливати на додержання принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності всього бюджетного устрою України.

Слід зазначити, що нині обсяг власних доходів місцевих бюджетів вкрай мізерний - трохи більше 1 % від загальних надходжень зведеного бюджету України [1]. В той же час в більшості країн Євросоюзу цей показник є вищим за 20 %.

У ході аналізу з ясувалось також, що Найбільшу питому вагу серед місцевих податків і зборів на 2010 рік має ринковий збір. Серед регіонів України, найбільшу частку надходження місцевих податків та зборів має м. Київ.

Нажаль сьогодні суми надходжень від місцевих податків і зборів не можуть розглядатися як реальне джерело наповнення місцевих бюджетів. Їх частка у складі доходів загального фонду поступово зменшується.

Новий Податковий кодекс України, який передбачає внесення значної кількості поправок і нововведень до діючого законодавства в сфері оподаткування, на наш погляд повинен дуже позитивно вплинути на доцільність та ефективність надходжень місцевих податків та зборів.

Основними напрямами в реформуванні податкової системи повинен бути перехід від виключно фіскальної функції податків до регулюючої.

Не менш важливою є і активізація роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства.

Ще одним шляхом удосконалення системи місцевого оподаткування може бути розвиток нових, актуальних сьогодні податків і зборів: екологічних, наприклад, чи збору на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін.

Сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи.

Література

1.       Конституція України // Закони України: в 11 т. / Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1997. - Т. 10. - С. 3 - 41.

2.       Бюджетний кодекс України. № 2542-Ш від 21. 06.2001 // Український інвестиційний журнал. - 2001. - № 4. - С. 3-38.

.        Податковий кодекс України від 02. 12.2010 року № 2755-VІ // htpp: // www.zakon1. rada.gov.ua.

.        Закон України "Про бюджетну систему України" // Закони України: в 11 т. / Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т. 1. - С. 48 - 70.

.        Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24.

.        Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999р. // htpp: // www.zakon1. rada.gov.ua.

.        Закон України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та об`єднань" від 1 липня 2004р. // htpp: // www.zakon1. rada.gov.ua.

.        Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р. // htpp: // www.zakon1. rada.gov.ua.

.        Бюджетна система України: Навч. посіб. /Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмоленко Л.В., Огонь Ц.Г., Масленнікова Т.О., Чечуліна О.О. / За заг. ред. С.О. Булгакової. - К.: КНТЕУ, 2002. - 228 с.

.        Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с.

.        Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). К.: НІЦС, 2000. - 384 с

12.    Місцеві фінанси: Навч. - метод. посібник / М.А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А. Є. Буряченко, А.А. Славкова. - К.: КНЕУ, 2002. - 184 с.

.        Місцеві фінанси: Підручник / За ред. О.П. Кириленко. - К.: Знання, 2006. - 677с.

.        Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник - 4-те вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. - 240 с.

15.    Регулятивний потенціал податкової системи України: монографія /

.        Ю.Б. Іванов, О.М. Тищенко, Л.М. Карпов та ін. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. - 336 с.

.        Бюджетна система: Навч. Посібник / Г.Г. Старостенко, Ю.В. Булгаков - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 240 с.

18.     Теорія фінансів: Навчальний посібник / Леоненко П.М., Юхименко П.І., Отецький В.Л. та ін. / За загальною ред.О.Д. Василика. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 480 с.

19.    Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф.В.М. Федосова, С.І. Юрія. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

.        Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. Кол. Авт. і наук. Ред.А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.

.        Бадида М.І., Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету міста. - 2007. - № 11-12. - С. 35-42.

.        Белова Н.О., Местные налоги и сборы по-новому: знакомимся и готовимся к уплате // Налоги и бухгалтерський учет. - 2011. - № 1-2. - С. 38-47.

.        Бюджет та економіка. Основні тенденції 2010 року / Щербіна І.Ф., Рудик А.Ю., К: ДГВПП. - 2010. - 12 с.

.        Зайчикова В.В., Романтів І.Я. Показники оцінки ефективності діяльності місцевого самоврядування // Наукові праці НДФІ. - 2006. - №4. - С. 55-61.

.        Индюхова Я.А., Местные налоги и сборы в налоговом кодексе // Бухгалтерская неделя. - 2011. - № 7 (476). - С. 55-62.

.        Курносова К.В. Шляхи стабілізації власної доходної бази місцевого самоврядування // Наукові праці НДФІ. - 2008. - №4. - С. 62-69.

.        Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави // Фінанси України. - 2007. - №6. - С. 101-103.

.        Омелянович Л.О. Міжрегіональні відмінності в соціально-економічному розвитку України // Вісник економічної науки України. - 2007. - №2. - С. 32-37.

.        Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у // Фінанси України. - 2008. - №5. - с. 46 - 49.

.        Слухай С.В., Здерка Н.Я. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи // Фінанси України. - 2006. - №5. - С. 12-20.

32.    Статистичний збірник: "Бюджет України за 2010 рік " / Міністерство фінансів України. - К., 2011. - 301 с.

33.     Cишневський В.П., Рибак В.В. Місцеві податки і збори у ринковій економіці // Фінанси України. - 2001. - №1. - с. 11 - 20.

34.    Тимченко О.М. Податковий борг в Україні: причини, наслідки, менеджмент. - К.: КНЕУ, 2009. - 228 с.

35.     Единый налог в Украине 2011. Особенности и нюансы // <http://howtoregister.com.ua/edinyj-nalog-v-ukraine-osobennosti-i-nyuansy.html>.

.        Офіційний сервер Харківської міської ради // http://www.city. kharkov.ua <http://www.city.kharkov.ua>.

.        Офіційний сайт Рахункової палати України // www.ac-rada.gov.ua <http://www.ac-rada.gov.ua>.

.        Офіційний сайт Міністерства фінансів України // www.minfin.gov.ua <http://www.minfin.gov.ua>

.        Офіційний сайт Державного казначейства України // www.treasury.gov.ua <http://www.treasury.gov.ua>.

.        Офіційний сайт Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua <http://www.ukrstat.gov.ua>.

.        Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про Державний бюджет Українина2010 рік" // http://profi. uspp. kherson.ua <http://profi.uspp.kherson.ua>.

Додатки

Додаток А

Таблиця А.1.1

Порівняння елементів збору за паркування "до" і "після" прийняття ПКУ

Додаток Б

Таблиця Б.1.2.

Порівняння курортного та туристичного зборів [8, ст. 7], [3, ст. 228].