Діяльність Кабінету Міністрів України

Діяльність Кабінету Міністрів України

Верховна Рада України, Президент України та Виконавча влада

Вступ. Конституція України проголошує, що Україна є правовою демократичною державою (ст. 1). У ст.3 Конституції проголошується: «Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави». Правам, свободам та обовязкам людини присвячено найбільший розділ Конституції, який містить 47 зі 161 ст. Конституції.

.Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та організація його роботи.

а) парламентський контроль з реалізації прав людини

Інструментом держави із забезпечення прав і свобод називають правоохоронні органи, які діють у системі виконавчої та судової влади, у багатьох країнах використовують також контроль з боку законодавчої влади (парламенту) за дотриманням прав і свобод людини. У нашій країні інституцію парламентського контролю називають «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» (далі - Уповноважений). В інших країнах цей інструмент називають також омбудсмен, посередник, народний захисник. Діяльність Уповноваженого є механізмом позасудового відновлення порушених прав і свобод громадян.

Метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, що здійснюється Уповноваженим, є:

·захист прав і свобод людини й громадянина, додержання та повага до них всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

·запобігання порушенням прав і свобод людини та приведення їх у відповідність із Конституцією України;

·подальший розвиток і поліпшення прав і свобод людини, запобігання дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

·захист конфіденційної інформації про особу.

В Україні Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається ст. 55 і 101 Конституції України, законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини» від 23 грудня 1997 р. та «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., та ін. актами. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Він нікому не підпорядковується, крім закону і щорічно звітує перед ВРУ.

Уповноважений призначається ВРУ шляхом таємного голосування строком на 5 років, який на день обрання досяг 40років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Він приносить присягу.

Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в установах та ін. організаціях, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

Звільнення Уповноваженого з посади та припинення його повноважень здійснюються ВРУ.

Сутність діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини полягає у захисті та відновленні порушених прав та свобод людини й громадянина внаслідок дій, бездіяльності або зловживань посадових осіб і органів влади. Незважаючи на те, що на посаду Уповноваженого призначає та звільняє ВРУ, цей орган парламентського контролю розглядається як самостійний та незалежний щодо інших інститутів державної влади.

б) забезпечення діяльності українського омбудсмена.

Уповноважений має такі праві та обовязки:

·право невідкладного прийому від Президента до посадових осіб підприємств та організацій;

·право бути присутнім на засіданнях ВРУ, Каб.Міну та ін. колегіальних органів;

·право знайомитися з документами, і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади;

·запрошувати посадових осіб для отримання письмових пояснень;

·відвідувати місця увязнення, лікування та опитувати осіб;

·звертатися до Конституційного Суду України;

·бути присутнім на засіданнях органів державної влади та місцевого самоврядування;

Для правового забезпечення своєї діяльності Уповноважений утворює секретаріат, який визнається юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Фінансування діяльності Уповноваженого проводиться за рахунок Державного бюджету України. Уповноважений зобовязаний зберігати конфіденційну інформацію і після припинення його повноважень. Уповноважений здійснює свою діяльність за зверненнями громадян (зауваження, заяви (клопотання) і скарги), народних депутатів України, за власною ініціативою. Актами реагування на ці звернення можуть бути Конституційне подання Уповноваженого або Подання Уповноваженого. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами. На цю посаду призначається особа, яка володіє знаннями у сфері юриспруденції, користується авторитетом у широкого кола громадян.

в) гарантії діяльності Уповноваженого.

Забороняється втручання в діяльність Уповноваженого органів будь-якої влади забезпечення його незалежності та самостійності у вирішенні питань.

Гарантії діяльності Уповноваженого:

·при розпуску ВРУ повноваження Уповноваженого не припиняються;

·Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Без згоди ВРУ він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності;

·після закінчення строку повноважень йому надається робота;

·життя та здоровя Уповноваженого підлягають обовязковому державному страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва;

·всі органи, до яких звернувся Уповноважений, зобовязані надавати йому необхідну допомогу;

·відмова від співпраці з Уповноваженим або умисне приховування даних тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Організаційно-правові аспекти діяльності Президента України

а) функції, компетенція та повноваження Президента України

Функції Президента України - це основні напрями діяльності (найважливіші обовязки) глави держави, які обумовлені його місцем та роллю в системі органів державної влади. Компетенція Президента - це сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повноважень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави. Повноваження Президента - це конкретні права та обовязки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України. Він організовує й здійснює: а) забезпечення державної незалежності, національної безпеки; б) діяльність Збройних Сил України як їх Верховний Головнокомандувач; в) призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України; г) очолює Раду національної безпеки й оборони України. Як глава держави Президент України здійснює нормотворчу, представницьку, координаційну, контролюючу, установчу, міжнародну та деякі інші функції. Має право вносити законопроект про внесення змін до Конституції України та призначати Всеукраїнський референдум. Може накладати вето на закони, скасовує акти Кабінету Міністрів України (КМУ), приймає рішення про введення в Україні надзвичайного стану, оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екології. Повноваження Президента:

а)Представницькі, б) у сфері законодавчої влади, в) у сфері виконавчої влади, г)судової влади, д) у сфері національної безпеки, оборони та військової політики, є) з формування органів, призначення та звільнення посадових осіб,

ж)інші повноваження: присвоює вищі військові звання, нагороджує державними нагородами, вирішує питання громадянства, створює дорадчі та допоміжні служби. Поза увагою Президента не може знаходитись сфера місцевого самоврядування як організаційна правова форма існування місцевої демократії.

б) акти Президента України

Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обовязковими до виконання на території України. Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції. Нормативні укази мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення. Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Деякі акти Президента України потребують контрасигнації - скріплення підписами Премєр-міністра України й міністра, відповідального за акт та його виконання. Акти Президента України не пізніше як у 15-ти денний строк після їхнього прийняття підлягають оприлюдненню. Набирають чинності через 10 днів із дня їх оприлюднення. Ненормативні акти Президента України можуть не публікуватися, вони набирають чинності з моменту одержання їх державними органами.

в) консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби

Президент України може утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби. ( п. 28 ч. 1 ст. 106 КУ). Секретаріат не є органом державної влади, він є органом забезпечення.

До складу Секретаріату крім його керівника та заступників входять: помічники та радники Президента України, наукові консультанти, референти та ін. Допомагають в діяльності такі структури: а) Контрольна служба; б)Рада національної безпеки і оборони; в) Рада з питань розвідки; г) Національний комітет України з питань роззброєння; д)Національний інститут стратегічних досліджень; е) Рада з роботи з кадрами; є) Координаційна рада з питань місцевого самоврядування; ж) Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; з) Вища економічна рада; й) Національна Рада соціального партнерства; і) Рада регіонів; ї) Координаційний комітет з питань здійснення ринкових реформ та подолання економічної кризи; й) Комісія з розробки Концепції державної промислової політики на 1996-2000 роки; к) Фонд сприяння місцевому самоврядуванню та інші. Ці структури є консультативними, дорадчими, допоміжними. Вони не є органами влади, а є органами забезпечення. Порядок утворення й функціонування вищезгаданих структур регулюється законами, указами Президента України.

Організація діяльності державної виконавчої влади

а) Кабінет Міністрів України в системі органів державної виконавчої влади.

Колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою й розпорядчою діяльністю в державі, називають урядом - Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів. Він має статус вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113КУ). Уряд не приймає закони, а організує їх виконання на всій території України, забезпечує управління державним апаратом. Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю «по вертикалі».

Взаємовідносини КМУ з іншими державними органами України будуються на засадах принципу поділу влад і характеризуються:

·участю Верховної Ради й Президента у формуванні уряду;

·відповідальністю КМУ перед Президентом України та ВР України;

·підконтрольністю й підзвітністю КМУ Верховній Раді України;

·участю у формуванні складу Конституційного Суду України та обранні суддів.

Премєр-міністр України призначається ВР України за поданням Президента особисто. Строк повноважень КМУ Конституцією України не визначається. Конституція України лише передбачає (ч. 1 ст. 115), що КМУ складає повноваження перед новообраним Президентом (з січня 2006 - перед новообраною ВР). Іншими підставами для припинення повноважень уряду є:

відставка Кабінету Міністрів, відставка Премєр-міністра України, прийняття ВР України резолюції недовіри.

Повноваження Кабінету Міністрів України:

·забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України; здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави;

·уживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини;

·забезпечує проведення фінансової, цінової політики;

·забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

·розробляє проект закону про Державний бюджет України;

·здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності;

·організовує й забезпечує здійснення митної справи;

·спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів

Цей перелік повноважень не є вичерпним. КМУ виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, указами Президента і Постановами ВР України).

Планування роботи КМУ здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади шляхом прийняття Програми діяльності КМУ. Основною формою роботи КМУ є його засідання. Засідання КМУ проводяться під головуванням Премєр-міністра. Рішення КМУ приймаються більшістю голосів членів КМУ. Для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, для вирішення питань КМУ може утворювати постійні й тимчасові робочі органи. До складу цих органів включаються представники центральних та місцевих органів виконавчої влади та ін.

Постійно діючим робочим органом КМУ є Урядовий комітет, який формується з числа членів КМУ. Діяльність КМУ забезпечує Секретаріат. КМУ (ст. 117 КУ), видає акти у формі постанов і розпоряджень, які є обовязковими до виконання. Постанови КМУ надсилаються Міністерству юстиції України для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів. Вони набирають чинності з моменту їхнього прийняття.

Акти КМУ можуть бути скасовані Президентом України.

Отже, конституційно-правовий статус уряду України обумовлює дві його основні функції: керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя; спрямовування й координація діяльності органів виконавчої влади.

б) організація роботи міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підвідомчі КМУ, підзвітні та підконтрольні йому. Міністерство в Україні є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Їх поділяють на галузеві, міжгалузеві та функціональні. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Очолює міністерство і здійснює керівництво міністр. Він несе відповідальність з питань Програми КМУ, здійснює управління у цій сфері, спрямовує й координує діяльність інших органів виконавчої влади.

Державний комітет - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовує й координує Премєр-міністр. Завданням цього органу є: а) внесення пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації; здійснення державного управління та регулювання питань, віднесених до відання державного комітету, який очолює голова. Державні комітети утворюються відповідно до потреб часу.

До центральних органів виконавчої влади належать: а) Вища атестаційна комісія; б) Національне космічне агентство; в) Пенсійний фонд; г) Головне контрольно-ревізійне управління; д) Державне казначейство.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це різновид центрального виконавчого органу, що має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання і повноваження.

До таких органів України зі спеціальним статусом слід віднести: а) Антимонопольний комітет; б) Державну податкову адміністрацію; в) Державну митну службу; г) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва; д) Національну комісію регулювання електроенергетики; е) Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; є) Державний департамент України з питань виконання покарань; ж) Фонд державного майна; з) Службу безпеки; й) Управління державної охорони; і) Головне управління державної служби.

Міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Як центральний орган виконавчої влади міністерство: формує державну політику, прогнозує проекти Державної програми розвитку України та Державного бюджету. Також вдосконалює механізм розвитку економіки, її перебудови та зовнішньо-економічну діяльність.

У міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра та керівників інших центральних органів державної виконавчої влади. Членів колегії затверджує КМУ. Тут можуть утворюватися й інші дорадчі та консультаційні органи. Склад цих органів затверджує міністр. Міністерство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, печатку. Центральні органи виконавчої влади можуть утворювати та ліквідовувати свої територіальні органи.

Центральні органи виконавчої влади є єдиноначальними органами. До їх структури входять місцеві територіальні органи, які разом утворюють систему органів виконавчої влади спеціального призначення. Серед таких органів існують структури з горизонтальним і вертикальним підпорядкуванням. Територіальні органи, підпорядковані лише по вертикалі.

в) місцеві органи виконавчої влади.

Місцевими органами виконавчої влади є: місцеві державні адміністрації (МДА) - (загальної компетенції) та територіальні органи міністерств (спеціальної компетенції).

МДА входять до єдиної системи органів виконавчої влади. Вони здійснюють виконавчу владу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У 1992 р. було відокремлено місцеві органи виконавчої влади від органів місцевого та регіонального самоврядування.

Із затвердженням Положення про МДА Указом Президента України від 14 квітня 1992 р. відбулась деконцентрація державної виконавчої влади на рівень областей та районів, а адміністрації стали системою органів державної виконавчої влади, що утворювалися представниками Президента, підпорядковувалися Президентові та КМУ. Голови обласних та районних рад очолили відповідні МДА за сумісництвом. Правовий статус МДА установлено (ст.118-119 КУ), Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та ін. законами України.

Керівництво МДА здійснює її голова. Він також формує й її склад. Голови МДА призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

Повноваження голів МДА можуть бути також припинені у разі: відставки голови обласної державної адміністрації, поданням КМУ, висловленням недовіри. У разі обрання нового Президента України голови МДА продовжують здійснювати свої повноваження. Голови МДА відповідальні перед Президентом України й КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Голови МДА видають акти у формі рішень, розпоряджень та наказів.

Конституція України передбачає існування взаємовідносин МДА «по вертикалі» та «по горизонталі», що повязано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному(район) рівнях. Так, МДА підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Водночас МДА підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. МДА є юридичною особою, має печатку рахунки в установах банків України.

Управління, відділи та інші підрозділи державної адміністрації здійснюють керівництво у відповідних сферах на території областей, підпорядковуються голові державної адміністрації.

МДА будують свої взаємовідносини з територіальними громадами. Вони на відповідній території:

·сприяють у здійсненні місцевим самоврядуванням своїх повноважень;

·допомагають у розвязанні питань економічного, соціального та культурного розвитку на їх території;

·створюють умови для зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування;

·розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

У 2005 році започатковано зміни конституційно-правового статусу місцевих державних виконавчих органів - МДА. Після запровадження цих змін МДА вже будуть не здійснювати, а представляти виконавчу владу. Обласним та районним радам повертаються їх виконавчі структури - виконкоми. Нова модель організації влади на місцях побудована на засадах більш демократичної системи децентралізації влади, тобто передачі виконавчих повноважень органам місцевого самоврядування та територіальним громадам.

Висновок

Статус, повноваження та організація діяльності КМУ як вищого органу в системі органів виконавчої влади передбачається Конституцією, законами та іншими актами ВР й указами Президента України. Конституційно-правовий статус уряду України обумовлює дві його основні функції: керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя та спрямовування й координація діяльності органів виконавчої влади. КМУ очолює, організовує й контролює роботу також центральних і місцевих органів виконавчої влади. Порядок утворення й функціонування органів виконавчої влади регулюється Конституцією України, законами України, постановами ВР та указами Президента України. У звязку із змінами Конституції у 2004 - 2005 роках, які торкаються як статусу центральних та місцевих органів виконавчої влади, так і здійснення місцевого самоврядування, виникає необхідність корекції відповідного законодавства.

демократичний держава кабінет міністр

Список використаної літератури

.Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 48с.

.Закон України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999 № 586-XIV.

.Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навчальний посібник.- К.: ЮрінкомІнтер, 2001.- 300 с.

.Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 479 с.

.Конституційне право України: Підручник / За ред. доктора юр. наук, проф. В. Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999.

.Рубцов В. П. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч.посіб. для дистанційного навчання / Рубцов В. П.,Фіалко С.В.; За наук. ред. О. С. Ігнатенка.- К.: Університет «Україна», 2005.- 250 с.