Державна податкова служба України

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Финансы, деньги, кредит
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    183,89 Кб
  • Опубликовано:
    2012-09-23
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Державна податкова служба України

Вступ


Розвиток економічних відносин, відмінних від раніше існуючих, визвав нову хвилю економічних злочинів, особливо в сфері оподаткування. Цьому в значній мірі сприяло значне збільшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності платників податків.

З метою здійснення контролю за додержанням податкового законодавства в 1990 році була створена державна податкова адміністрація.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи її діяльності визначаються Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До системи органів державної податкової служби належать Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби перебувають відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями і податкова міліція.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі - відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрямки діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

1. Нормативно-правові та організаційні засади функціонування ДПСУ


1.1 Державна податкова служба в Україні


Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 р. N 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”, а в 1993 році - Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Новостворена державна податкова служба підпорядковувалася на той час Міністерству фінансів України та складалася з Головної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій в АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

серпня 1996 року Президент України видав Указ N 760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”, а 30 жовтня 1996 року - Указ N 1013/96 “Питання державних податкових адміністрацій”.

Указом N 760/96 передбачалося, що ДПА України є центральним органом виконавчої влади, а державні податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах - самостійними одиницями, які не можуть входити до складу місцевих державних адміністрацій. Одночасно в серпні 1996 року, згідно з Указом N 1013/96, у складі Державної податкової адміністрації України було створено податкову поліцію, яка з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією.

У лютому 1998 року Верховна Рада України схвалила нову редакцію Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з утворенням податкової міліції”.

Таким чином, було створено якісно нову державну податкову службу, до складу якої увійшли:

• Державна податкова адміністрація України;

• державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.

У 2000 році відповідно до вищезазначених указів Президента України проводилася широкомасштабна адміністративна реформа державної служби, невід’ємною складовою якої було реформування і державної податкової служби. З цією метою ДПА України в рамках існуючої на той час єдиної цілеспрямованої відомчої ідеології розвитку податкової служби було вжито ряд широкомасштабних заходів, спрямованих на раціоналізацію організаційно-функціональної структури:

• проведено скорочення штатної чисельності;

• здійснено аналіз функцій та процедур з метою уникнення дублювання їх структурними підрозділами;

• затверджено нові типові організаційні структури обласного апарату та державних податкових інспекцій.

Було проведено роботу щодо вдосконалення організаційної структури центрального апарату ДПА України.

З метою підвищення ефективності функціонування, розвитку та модернізації державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2000 року N 1454 створено Департамент розвитку та модернізації Державної податкової служби України.

У 2001 році було продовжено реалізацію єдиної відомчої цілеспрямованої ідеології розвитку податкової служби в напрямі реорганізації її організаційної структури, інформатизації процесів адміністрування податків, розробки нових підходів до проведення податкового аудиту, протидії злочинності та корупції у сфері оподаткування.

Так, на виконання указів Президента України було створено департаменти боротьби з відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом, і з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів.

Проведені у 1997-2001 роках заходи були логічним і послідовним втіленням єдиної відомчої ідеології з еволюційного розвитку податкової служби. Накопичений досвід, проведення чергових етапів адміністративної реформи, розвиток суспільства в напрямі демократизації та відкритості й виникнення у зв’язку з цим об’єктивних проблем у діяльності податкової служби привели до чіткого розуміння необхідності якісних кардинальних змін у розвитку державної податкової служби.

У 2002 році було продовжено роботу з удосконалення організаційної структури центрального апарату і регіональних податкових органів. Було прийнято рішення про створення нових структурних підрозділів, які були б спроможні вирішувати організаційні та методологічні питання. Проведено організаційну структурну перебудову на всіх рівнях. У складі Державної податкової адміністрації України ліквідовано 12 структурних підрозділів, а на їх базі створено п’ять за основними функціональними напрямами діяльності. Відповідну реорганізацію проведено і на регіональному рівні.

З метою підвищення ефективності організації роботи органів державної податкової служби щодо забезпечення надходжень до державного бюджету, поліпшення обслуговування платників податків та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року N 1550 “Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади та його структурних підрозділів” у березні поточного року Голова ДПА України затвердив нову структуру. Так, у центральному апараті проведено реорганізацію структурних підрозділів: на базі 12 головних управлінь створено відповідні департаменти.

Враховуючи важливість завдань та вимог, що випливають із послань Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки” та “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”, та з метою запровадження стратегічного планування в практику роботи у центральному апараті Державної податкової адміністрації України створюється структурний підрозділ з питань стратегічного планування.

Надійна податкова система передбачає наявність високоорганізованої, забезпеченої кадрами і необхідною технікою податкової служби - сукупності державних органів, які організовують і контролюють поступлення податків і податкових платежів.

Діючу систему податкових органів в Україні ілюструє рис. 1.1

Рис 1.1 - система податкових органів України

ДПА України є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. її очолює Голова ДПА України, якого призначає президент за поданням прем'єр міністра України. Функціями ДПА України є:

). розробка нормативно-методичного забезпечення механізму дії законів про окремі податки;

). координування діяльності всієї податкової служби;

). роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;

). затвердження методик розрахунку податку та податкових платежів, а також форм податкової звітності;

). контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби;

). кадрова політика;

). прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

). вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства, розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування;

). розробляє основні напрямки, форми і методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

). інші функції згідно закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Основним призначенням ДПА в областях є інформаційний і правовий зв'язок між низовою ланкою і ДПА України. Очолюють ДПА в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Функції обласних ДПА:

). роз'яснення правової бази щодо оподаткування;

). контроль за діяльністю низової ланки;

). здійснення перевірок та перепровірок діяльності окремих платників;

). кадрова політика;

). інші функції згідно закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Первинна ланка ДПС України - Державна податкова інспекція - безпосередньо виконує податкову роботу. ДПІ очолюють начальники, які призначаються Головою ДПА України за поданням відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основні функції ДПІ:

). контроль за дотриманням податкового законодавства;

). облік платників податків і податкових платежів, їх реєстрація;

). облік податкових надходжень до бюджету, цільових бюджетних та позабюджетних фондів;

). роз'яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків;

). прийняття та опрацювання податкової звітності;

). притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства;

). проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

). здійснюють контроль за законністю валютних операцій;

). проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

). кадрова політика;

). інші функції згідно закону України "Про державну податкову службу в Україні".

На кожному рівні податкової служби діють підрозділи податкової міліції.

 

.2 Права органів податкової служби та обов'язки їх посадових осіб


Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:

) здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень встановлюється відповідно до законодавства.

Орган державної податкової служби може запрошувати громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин;

) одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи (у порядку, передбаченому законодавством для розкриття банківської таємниці), від громадян - суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян про поточні та вкладні (депозитні) рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів у порядку, визначеному законодавством, входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування;

одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків, інших платежів та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики - дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій всіх форм власності;

) обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів. У разі відмови керівників підприємств, установ, організацій і громадян допустити посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження зазначених приміщень і обладнання та неподання документів про отримані доходи і проведені витрати органи державної податкової служби мають право визначати оподатковуваний доход (прибуток) таких підприємств, установ, організацій та громадян на підставі документів, що свідчать про одержані ними доходи (прибутки), а стосовно громадян - також із урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю;

) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

) вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

застосовувати до юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах, а також до фінансових установ, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банків) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом;

) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом;

) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами розпоряджень органів державної податкової служби про безспірне стягнення податків, інших платежів, а також доручень підприємств, установ, організацій та громадян про сплату податків, інших платежів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів;

) накладати адміністративні штрафи:

на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не виконують перелічених у пунктах 2-5 вимог посадових осіб органів державної податкової служби, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, - від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, - від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

) користуватися безперешкодно в службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності;

) у разі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням валютної виручки, проведенням розрахунків із споживачами з використанням товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій;

) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; при проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви;

) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства;

) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства;

) звертатися у передбачених законом випадках до суду або арбітражного суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Права, передбачені пунктами 1 - 4, 6, 12 і 14 надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права, передбачені пунктами 5, 7 - 11, 13, 15 - 17, - головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

2. Практика реалізації повноважень ДПСУ


2.1 Правове регулювання повноважень ДПСУ


Посадові особи державних податкових адміністрацій зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав і інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом, забезпечувати виконання покладених на державні податкові адміністрації функції і повною мірою використовувати дані їм права.

За невиконання або не належне виконання посадовими особами державних податкових адміністрацій своїх обов'язків їх притягають до дисциплінарної, адміністративної, карної і матеріальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Збитки, нанесені неправомірними діями посадових осіб державних податкових адміністрацій, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи державних податкових адміністрацій зобов'язані притримуватися комерційної і службової таємниці.

Скарги на дії посадових осіб державних податкових адміністрацій подаються в ті державні податкові адміністрації, яким вони безпосередньо підпорядковуються. Скарги розглядають і рішення приймають у місячний термін з дня їх надходження. Рішення щодо скарг можна оскаржити протягом місяця у вищестоящій державній податковій адміністрації.

У випадку незгоди підприємств, установ і організацій із рішенням Державної податкової адміністрації України, воно може бути оскаржене в арбітражному суді.

У випадку незгоди громадян із прийнятим рішенням, дії посадових осіб державних податкових адміністрацій можуть бути оскаржені в порядку суду.

Подача скарги не зупиняє оскаржуванні дії посадових осіб державних податкових адміністрацій.

Оскарження дій посадових осіб державних податкових адміністрацій, пов'язаних із накладенням адміністративної відповідальності, здійснюється відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Останнім часом існує прецендент, коли органи державної податкової служби без встановленої законом підстави зупиняють операції платників податків на всіх рахунках (за винятком основного) в банківських установах за непогашення ними податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» у пункті 5 статті 11 надає, як було зазначено вище, органам державної податкової служби право зупиняти операції платників податків на їхніх рахунках у банківських установах у разі:

«- відмови у проведенні документальної перевірки чи недопущення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням інших об'єктів оподаткування незалежно від їх місцезнаходження, обладнання, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, вагокасових комплексів, .систем та засобів штрихового кодування;

неподання органам державної податкової служби та їх посадовим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності, звітів про застосування електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

непред'явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів. комп'ютерних систем;

порушення підприємством, установою, організацією, громадянином суб'єктом підприємницької діяльності встановленого законом порядку реєстрації в органі державної податкової служби як платників податків, відсутності обліку об'єктів оподаткування або коли існує реальна загроза витрачання коштів чи відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збитків, завданих державі у зв'язку з неплатоспроможністю юридичної особи, що перевіряється».

Таким чином, Законом встановлено конкретний та вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби мають право зупиняти операції платників податків на їхніх рахунках у банківських установах.

Закон не передбачає інших підстав для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби і не делегує жодним іншим органам державноі влади повноважень для встановлення додаткових підстав для зупинення операцій платників податків у банківських установах.

Наказом ДПА України про затвердження Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах від 23.04.98 р. №191 (зареєстрований в Мін'юсті України 23.09.98 р. за №593/3033) було детально регламентовано процедурний порядок реалізації наданого органам державної податкової служби права зупиняти операції платників податків.

Президент України Указом «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 04.03.99 р. №167/98 запровадив правову норму. згідно з якою в разі непогашення платником податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення органи державної податкової служби мають право на шостий робочий день приймати рішення про припинення операцій на всіх рахунках (за винятком основного) в банківських установах (ст. 8).

Отже, Президент України запровадив додаткову підставу для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби.

Жодним чином не заперечуючи доцільність та своєчасність надання органам державної податкової служби такого права, хочу зазначити, що органи державної податкової служби, діючи відповідно до вимог згаданого вище Указу № 167/98, у той же час порушують Конституцію та Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до Конституції України органи державної влади «зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (ч. 2 ст. 19).

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачає, що підставою для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби є непогашена податкова заборгованість платника податків протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення.

Отже, не викликає сумніву те, що органи державної податкової служби, зупиняючи операції платників податків на їхніх рахунках в банківських установах за непогашення податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення, порушують Конституцію та Закон України «Про державну податкову службу в Україні». .

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів до бюджету органами державної податкової служби ведуться особові рахунки платників за кожним видом платежів, які повинні сплачуватися платниками.

Особові рахунки платників відкриваються органом державної податкової служби щорічно за платниками, які:

перебувають на податковому обліку - з початку року;

взяті на податковий облік - з моменту взяття їх на облік;

своєчасно не стали на податковий облік - з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Особові рахунки у підрозділах обліку та звітності ведуться на картках особових рахунків. На титульному боці картки розміщується інформація про платника та загальні умови справляння платежу. Зворотний бік інформації є своєрідним "дзеркалом законопослушности* платника і містить дані про нараховані та сплачені платежі, недоїмки та переплати, штрафні санкції. Записи в особових рахунках здійснюють в гривнях та копійках.

Форма особового рахунку визначається центральним податковим органом виходячи із специфіки справляння платежу. При цьому враховується наявність або відсутність авансових внесків, періодичність перерахунків за фактичними показниками, подання чи неподання платниками декларацій (розрахунків) тощо.

Картки особових рахунків платників податків інтегровані у Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, що створює умови для групування облікових даних та здійснення автоматизованого сортування за рядом ознак (для прикладу, формування списків платників за обсягами нарахованих та сплачених сум, допущеної недоїмки, отриманого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за адміністративно-територіальним поділом, в розрізі організаційно-правових форм підприємницької діяльності, календарних періодів тощо).

Подані платниками податкові декларації та розрахунки, а також податкові повідомлення (у випадку нарахування податкових зобов'язань органом податкової служби) є тими основними документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів за особовими рахунками платників у податкових інспекціях. Крім того, підставами для записів про нарахування платежів можуть бути рішення судових органів, рішення про розстрочення чи відстрочення платежів, списання податкового боргу тощо.

При відсутності автоматизованого оперативного обліку нарахування платежів проводилось шляхом безпосереднього внесення працівниками підрозділів оперативного обліку та звітності податкових органів основних реквізитів зазначених вище документів до особових рахунків. Поступова комп'ютеризація облікових робіт та впровадження прогресивних технологій обробки податкової інформації внесли істотні зміни до процедури занесення даних про нараховані платежі до особових рахунків платників податків. В умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку і звітності основні показники податкових декларацій та розрахунків (в т.ч. податкові зобов'язання платників) розносяться підрозділами приймання та обробки податкової звітності до електронних баз даних податкової звітності й формуються в електронні реєстри. В подальшому такі реєстри передаються підрозділам обліку та звітності для рознесення даних про нараховані платежі в особові рахунки платників податків. Рознесення відбувається в автоматизованому режимі шляхом "втягування" відповідної інформації з електронних реєстрів до карток особових рахунків платників.

Нарахування податкових зобов'язань, які самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" зворотного боку картки особового рахунку.

У випадку, коли податкове зобов'язання визначається органом податкової служби, відповідний структурний підрозділ направляє платнику податкове повідомлення, яке заносить до електронного реєстру податкових повідомлень. Після завершення процедури узгодження такого зобов'язання дані електронного реєстру податкових повідомлень про нараховані платежі заносяться до карток особових рахунків платників.

Нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться також у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" особового рахунку платника.

Автоматизована інформаційна система забезпечує можливість окремого обліку нарахованих платежів за актами документальних перевірок, при виявленні арифметичних та методологічних помилок, а також нарахованих штрафних санкцій за даними платника та податкового органу.

Для контролю за повнотою та своєчасністю рознесення нарахованих платежів підрозділи обліку і звітності щомісяця в автоматичному режимі звіряють суми податкових зобов'язань, визначених у реєстрах рознесених сум, з даними реєстрів структурних підрозділів інспекції, які безпосередньо адмініструють податки з юридичних та фізичних осіб. При виникненні розбіжностей в автоматичному режимі формується протокол розбіжностей та вживаються заходи щодо виявлення та усунення причин невідповідності.

 

.2 Практика реалізації перевірок підприємства


Підстави та порядок проведення перевірок суб’єктів господарювання податковими органами тепер регулюється Законом Україні “Про державну податкову службу в Україні” (додано статті 1111 та 1112), а не Указом Президента України від 23.07.98 р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", який фактично втрачає чинність.

Письмове повідомлення про проведення планової перевірки надсилається , як і раніше, не пізніше, ніж за 10 днів до її проведення, однак тепер крім зазначення дати її проведення, в повідомленні має зазначатися і дата її закінчення. Досі вказувалася тривалість проведення (запланованих відповідно до Національного плану на поточний рік).

Термін відповіді на письмовий запит контролюючого органу за наслідками перевірок Ваших контрагентів збільшено з трьох до десяти робочих днів від дня отримання запиту. Якщо терміну не дотримано - на вас чекає позапланова виїзна перевірка.

Недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності тепер тільки тоді буде підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, якщо не буде надано пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Рішення Кабінету Міністрів України тепер не може бути підставою для проведення позапланової перевірки.

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва 1 - 10 днів. Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 днів. Раніше строки планових перевірок не могли перевищувати 30 робочих днів, крім перевірок суб'єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн. гривень і більше, строки проведення яких могли перевищувати 30 робочих днів. А строки проведення позапланових перевірок взагалі нічим не обмежувалися.

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе лише за рішенням суду на термін не більш як 10 днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 днів. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе лише за рішенням суду на термін не більш як 5 днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 дні.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ.

Нормативно-правові акти і методичні рекомендації ДПАУ з питань оподаткування тепер підлягають обов’язковому опублікуванню.

У органів державної податкової служби залишилося право запрошувати громадян для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів. Але тепер письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами за 10 днів до зустрічі.

Довідки про ненадходження валютної виручки на рахунки мають видаватися банками на підставі рішення суду.

Податкові органи офіційно не мають права входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування.

Обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності можна лише в ході інвентаризацій. Якщо буде відмова від інвентаризацій, то примусити до її проведення може лише суд, а до суда касу, склади можуть опечатати на термін до 24 годин.

Заборонено вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування. Сподіваємося, що всі підряд документи машинами вже не вивозитимуть.

Питання накладання адміністративних штрафів податковим органами тепер регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення (КпАП), а не Законом “Про державну податкову службу в Україні”. При цьому розмір в деяких випадках навіть зменшено, але є випадки і їхнього збільшення. КпАП доповнено статтями 1631 “Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків”, 1632 “Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)”, 1633 “Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби” та 1634 “Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи”.

Знижено вдвічі діапазон штрафів на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не виконують вимог посадових осіб органів державної податкової служби, тепер для них штрафи від п’яти до десяти н.м.д.г. (раніше від десяти до двадцяти н.м.д.г.).

Неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тепер тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від двох до трьох н.м.д.г. (від 34 до 51 грн). Раніше за таке карали штрафом в 51 грн. Повторне таке порушення каратиметься штрафом від 51 до 85 грн (раніше - лише 85 грн).

Податківці не мають права обстежувати житло громадян, якщо воно використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів. Скасовано окремий штраф на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у недопущенні податківців до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів в розмірі від десяти до двадцяти н.м.д.г. Тепер взагалі немає відповідальності власне підприємців за недопущення чи невиконання вимог податківців щодо перевірок.

На громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, тепер чекають штрафи від трьох до п'яти н.м.д.г. (раніше - до восьми) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

Неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тепер тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми н.м.д.г. (від 51 до 136 грн). Раніше ці штрафи були меншими (хоча попередження не було) від одного до п'яти н.м.д.г. (від 17 до 85 грн). Крім того тепер є повторне підвищене штрафування за таке правопорушення, здійснене протягом року від п'яти до восьми н.м.д.г. (від 85 до 136 грн).

Кількість підстав для проведення позапланових виїзних перевірок збільшено з 6 до 8. Додано випадки, коли стосовно платника податків (посадової особи платника податків) податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу і у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Шкода, коментованим законом не передбачено ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника. А тому відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі вже не є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

У разі відмови у проведенні інвентаризацій органи КРУ повинні звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, мають право опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування.

Вилучення оригіналів документів робиться лише на підставі рішення суду і то лише до закінчення ревізії або перевірки.

Позапланова виїзна ревізія або перевірка органами КРУ може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Підстави для перевірки є схожими як і для податкових органів.

Тривалість планової виїзної ревізії або перевірки не повинна перевищувати 20 днів. Тривалість позапланової виїзної ревізії або перевірки не повинна перевищувати 10 днів. Продовження термінів перевірки здійснюється лише судом. Однак обмеження на перевірки не поширюються у випадку порушення на підконтрольних об’єктах кримінальних справ.

 

3. Перспективи вдосконалення діяльності ДПС України в умовах проведення адміністративної реформи


Важливим кроком на шляху удосконалення податкової системи України стало реформування податку на доходи фізичних осіб, започатковане ухваленням у травні 2003 р. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Розглянемо основні нововведення, запроваджені цим Законом.

1. Реалізовано ідею пропорційного податку на доходи фізичних осіб, що має справлятися за ставкою 15 % (до 1 січня 2007 р. - 13 %).

2. Розширено податкову базу за рахунок оподаткування процентів на заощадження громадян, вартості подарунків, успадкованого майна, частини доходів від операції з майном, коштів або майна, отриманих як хабар, доходів, отриманих платником податку від його роботодавця як додаткові блага, в тому числі у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих у безоплатне користування, вартості безоплатно отриманих майна, харчування, товарів, а також суми знижки з ціни товарів, що перевищує звичайну, вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу.

3. Переглянуто величину неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який, щоправда, отримав іншу назву - податкової соціальної пільги, але сутність його не змінилася. Податкова соціальна пільга, як і неоподатковуваний мінімум доходів громадян, становить величину, на яку зменшується місячний дохід платника при розрахунку оподатковуваного доходу. В науковій літературі така форма неоподатковуваного мінімуму отримала назву податкової знижки. В разі її застосування до доходів всіх платників говорять про стандартну податкову знижку. В Україні право на отримання соціальної пільги надається не всім платникам, а лише тим, місячний дохід яких, отриманий у формі заробітної плати, не перевищує суми максимального прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Величина соціальної пільги визначена на рівні мінімальної місячної заробітної плати. При цьому передбачено її поетапне підвищення до такого рівня. Зокрема, у 2004 р. ця пільга має становити ЗО % від величини мінімальної місячної заробітної плати, у 2005 р. - 50, у 2006 р. - 80 і лише у 2007 р. - 100 % . Для окремих категорій платників соціальну пільгу встановлено на більш високому рівні - 150 % та 200 % від суми стандартної соціальної пільги.

4. Платникам податку надано право на податковий кредит за підсумками року. До складу податкового кредиту дозволено включати:

• частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним кредитом;

• суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, у розмірі, що перевищує 2 % , але є не більшим ніж 5 % від суми річного оподатковуваного доходу;

• суму коштів, сплачених за навчання платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня спорідненості, але не більше суми, що дорівнює добутку суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та кількість місяців навчання у звітному році;

• суму коштів, сплачених за медичні послуги та ліки для лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня спорідненості у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування;

• суму витрат на сплату страхових внесків (страхових премій) за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування такого платника податку або членів його сім'ї першого ступеня спорідненості;

• суму витрат із штучного запліднення, а також оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.

До складу податкового кредиту включають фактично понесені витрати, документально підтверджені платником податку.

Однією з умов переходу до пропорційного оподаткування доходів громадян є розширення податкової бази. її розширення покликане запобігти зменшенню податкових надходжень до бюджету держави внаслідок зниження податкової ставки. Крім того, воно створює сприятливіші умови для реалізації ідеї оподаткування комплексного доходу (доходу з усіх джерел), що є однією з теоретичних концепцій доходу як об'єкта оподаткування (концепція Шанца - Хейга - Сімонса, або концепція SHS). Відповідно до цієї концепції комплексний дохід, що розглядається як реальний приріст чистої вартості, який включає ринкову вартість прав, що реалізуються у поточному споживанні, та чистий приріст капіталу [8, с. 288], найбільше відображає спроможність сплачувати податки. Отже, податок, що ґрунтується на концепції SHS, оцінюється як такий, що більшою мірою відповідає моделі оптимального податку на доходи громадян.

Теоретичній концепції оптимального оподаткування відповідає і підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, застосування якого прирівнюється до надання соціальної пільги платникам з низьким рівнем доходів.

При цьому пов'язаність величини соціальної пільги з величиною мінімальної заробітної плати відкриває можливості й для її зростання в майбутньому, яке буде відбуватися слідом за переглядом величини мінімальної заробітної плати.

Конструктивними є ідеї поступового підвищення податкової соціальної пільги, що дасть змогу зменшити бюджетні ризики, зумовлені запровадженням єдиної ставки податку, а також надання права на соціальну пільгу не всім категоріям громадян, що може дещо зменшити несправедливість, зумовлену застосуванням єдиної ставки до різних за величиною доходів.

Значним кроком вперед порівняно з проектом Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" стала відмова від включення соціальної пільги до податкового кредиту, наслідком чого було б її відшкодування за підсумками року. Така норма мала б низку негативних наслідків:

по-перше, кредитування протягом року держави платниками на суму, що дорівнює добутку величини соціальної пільги на

величину податкової ставки (внаслідок стягнення протягом року податку з кожної гривні доходу);

по-друге, неминучі в умовах інфляції втрати платників внаслідок нееквівалентності відшкодованих за підсумками року сум податкового кредиту сплаченим протягом року сумам;

по-третє, ризик невчасного і неповного відшкодування платникам з місцевих бюджетів сум податкових кредитів, загроза якого стає цілком реальною з урахуванням досвіду відшкодування податку на додану вартість;

по-четверте, зростання витрат на адміністрування податку в результаті розширення кола платників (за рахунок дрібних платників), з якими необхідно було б працювати органам податкової служби.

З урахуванням зазначеного вище можна стверджувати, що відмова від включення соціальної пільги до податкового кредиту відповідає інтересам і держави, і платників.

Щодо використання в Законі терміна "податковий кредит" необхідно зазначити, що його вжито не точно. В науковій літературі під податковим кредитом розуміється зменшення суми валових податкових зобов'язань (нарахованого податку) для визначення остаточних зобов'язань (суми податку, що має бути сплачено до бюджету). Витрати, які в Законі України віднесено до податкового кредиту, зазвичай називають соціальними податковими вирахуваннями (знижками) (вирахування або знижки на відміну від податкового кредиту - це зменшення валового доходу при розрахунку оподатковуваного доходу). По суті, витрати платників на лікування, освіту тощо не можна назвати податковим кредитом, оскільки, здійснюючи їх, вони задовольняють певні індивідуальні потреби, а не кредитують державу.

Згідно із Законом до податкового кредиту передбачено відносити певні види документально підтверджених витрат платників, які враховуються при зменшенні оподатковуваного доходу в більшості розвинутих країн, хоч не завжди вважаються виправданими з погляду економічної теорії.

Зокрема, вирахування з валового доходу процентів за іпотечним кредитом обґрунтовується з позицій необхідності стимулювання придбання житла у власність. Однак з погляду теорії такі вирахування можна вважати виправданими лише у разі оподаткування вміненого доходу від володіння житлом.

Щодо вирахування з валового доходу медичних витрат та витрат на лікування зубів, то в принципі погоджуючись з необхідністю таких вирахувань як корисних не лише для окремих індивідів, а й для суспільства (сприяють розв'язанню важливого завдання -- зміцненню здоров'я нації), окремі вчені вважають виправданими лише вирахування на надзвичайні медичні витрати. Обґрунтовується цей висновок тим, що низка медичних витрат, як і витрат на лікування зубів, є добровільними і не пов'язані з лікуванням за медичними показаннями.

Запровадження податкового кредиту на лікування в Україні є соціально необхідним заходом, але таким, застосування якого, з урахуванням фінансових можливостей держави, потребує певних обмежень. Зокрема, на сучасному етапі держава, на нашу думку, не має можливості надавати податковий кредит на лікування громадянам з високим рівнем доходів. Тому можна визначити поріг річного доходу, перевищення якого позбавляє громадянина права на податковий кредит. Однак цей поріг має бути значно вищим, ніж той, що обмежує право на податкову соціальну пільгу.

Щодо податкового кредиту на освіту, то ця форма державної підтримки тих, хто навчається, не є безальтернативною. Крім неї можуть застосовуватися й такі форми, як гарантування та субсидування державою освітніх позик. На нашу думку, ці форми прямої державної підтримки освіти мають переваги порівняно з податковим кредитом на освіту, оскільки: 1) витрати на зазначені цілі можна закласти в державний бюджет (спланувати) і цільовим трансфертом спрямувати в місцеві бюджети; 2) вони є більш прозорими, отже, створюють менше можливостей для зловживань; 3) вони дешевші в адмініструванні; 4) вони більш доступні для дітей з малозабезпечених сімей, ніж податковий кредит.

Отже, запровадження в Україні податкового кредиту на освіту навряд чи можна оцінити однозначно як найкращу альтернативу. Крім того, з кола платників, яким надається право на цей кредит, як і у випадку з кредитом на лікування, варто було б вилучити заможних громадян, запровадивши поріг річного доходу, перевищення якого позбавляє громадянина права на такий кредит.

Ці доповнення спрямовані на підвищення соціальної справедливості пропорційного податку на доходи фізичних осіб, його використання як інструмента перерозподілу доходів, соціальної підтримки малозабезпечених громадян.

Все викладене дає змогу зробити висновок про те, що запровадження в Україні пропорційного податку на доходи фізичних осіб є важливим заходом, спрямованим на розв'язання низки економічних і соціальних проблем. Однак кінцевий ефект від його запровадження значною мірою буде залежати від того, чи буде ухвалений і введений у дію з 2004 р. закон про єдиний соціальний податок. Крім того, введення в дію окремих статей Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" потребує ухвалення низки інших законодавчих актів. Є необхідність також у доопрацюванні вже прийнятого Закону з погляду як застосування адекватної термінології, так і детальної регламентації процедурних питань (передусім надання права на податковий кредит та його відшкодування).

Подальше удосконалення податку на прибуток слід підпорядкувати передусім меті стимулювання інвестиційної активності підприємств, науково-технічного прогресу. Є два шляхи реалізації цієї мети - зниження ставки податку і запровадження інвестиційних податкових пільг. Зниження податкової ставки, вивільняючи частину прибутку з-під оподаткування, створює рівні умови для його перетворення на інвестиції. Внаслідок нейтральності щодо вибору напрямків використання прибутку цей шлях удосконалення податку на прибуток сучасна фінансова наука вважає найбільш прийнятним. У свою чергу прийнятність цього шляху зумовлюється тим, що, по-перше, розвинуті механізми ринкового саморегулювання самі собою спонукають суб'єктів підприємницької діяльності до раціонального використання прибутку, тому додаткові стимули вважаються зайвими, до того ж здатними викривляти дію ринкових регуляторів, по-друге, тим, що внаслідок універсального характеру технічних перетворень в усіх сферах господарської діяльності, властивого сучасному етапу НТП, адекватною не менш як у два рази, порівняно з його розміром, встановленим за вчинення відповідного податкового правопорушення. Відповідних прогресивних норм, що підвищують рівень захищеності прав та інтересів платників від сваволі органів податкової служби, немає в проекті Податкового кодексу України, тоді як все цінне з російського кодексу варто було б імплемен-тувати в український.

Викладене вище визначає напрямки удосконалення проекту Податкового кодексу України в процесі його доопрацювання. Основні серед них такі:

• забезпечення закритого (остаточного) переліку прав, обов'язків і відповідальності платників та контролюючих органів з метою запобігання продовженню негативної тенденції до розширення функцій і прав органів державної податкової служби України;

• забезпечення дотримання балансу прав і обов'язків всіх учасників податкових відносин;

• доповнення переліку прав і обов'язків контролюючих органів і платників тими правами і обов'язками, про які вже йшлося; визначення в Податковому кодексі відповідальності контролюючих органів та механізму забезпечення і захисту прав платників.

Ефективність функціонування податкової системи України залежить не лише від правової регламентації прав і обов'язків платників та органів державної податкової служби, а й від організаційної структури останньої, податкового менеджменту та матеріально-технічного забезпечення податкових органів.

Еволюцію організаційної структури характеризують два найбільш суттєвих нововведення: перехід до функціональної організації державної податкової служби України і включення до її складу податкової міліції. Якщо перше нововведення є кроком на шляху удосконалення податкового менеджменту, то друге можна оцінювати з різних позицій. В офіційних оцінках наголошується на позитивному значенні цього об'єднання для поліпшення адміністрування податків, посилення боротьби з ухиленнями від сплати їх.

На нашу думку, включення до податкової служби спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями можна оцінювати й з іншого боку, а саме як чинник посилення концентрації в одних руках надміру широких повноважень, що в умовах високого ступеня корумпованості суспільства не може не мати негативних наслідків. Окрім того, недостатньо визначеними залишаються засади такого включення. Взагалі діяльність податкової міліції, її права, обов'язки і відповідальність недостатньо регламентовані. Вони не виписані й у проекті Податкового кодексу України.

З огляду на проблеми корупції, що є загрозливою реальністю українського суспільства, західні експерти пропонують розглянути можливість розподілу критичних функцій між різними службами, виокремивши як самостійну структурну одиницю службу збирання податків. Позитивний досвід такого розподілу накопичено, наприклад в Ірландії, де поряд з податковою інспекцією діє відомство "Генерального збирача", яке й виконує функцію стягнення податків. Але в процесі податкової реформи в Україні структурні проблеми державної податкової служби взагалі не обговорюються, а отже, не розглядаються і шляхи розв'язання їх. Найменші спроби обмежити повноваження чи змінити статус монополіста, яким є державна податкова служба України, викликають опір. Водночас держава поки що є занадто слабкою, щоб протистояти цьому опору і протиставити відомчому інтересу інтерес державний.

Щодо інформаційного та матеріально-технічного забезпечення органів державної податкової служби, то адміністрування сучасних форм податків вимагає створення єдиної бази даних щодо всіх юридичних і фізичних осіб платників податків (у тому числі шляхом завершення створення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків), а також єдиної в межах всієї країни автоматизованої системи збирання та обробки податкової інформації.

право податковий адміністративний реформа

Висновки


Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 р. N 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”, а в 1993 році - Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Основним призначенням ДПА в областях є інформаційний і правовий зв'язок між низовою ланкою і ДПА України. Очолюють ДПА в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Президент України запровадив додаткову підставу для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби.

Однією з умов переходу до пропорційного оподаткування доходів громадян є розширення податкової бази. її розширення покликане запобігти зменшенню податкових надходжень до бюджету держави внаслідок зниження податкової ставки.

Запровадження в Україні податкового кредиту на освіту навряд чи можна оцінити однозначно як найкращу альтернативу.

Ефективність функціонування податкової системи України залежить не лише від правової регламентації прав і обов'язків платників та органів державної податкової служби, а й від організаційної структури останньої, податкового менеджменту та матеріально-технічного забезпечення податкових органів.

Використана література


1.     Декрет КМУ”Про акцизний збір” від 26.12.92 р. № 18-92 зi змiнами та допов.

2.       Закон України "Про Єдиний митний тариф" зi змiнами та допов. вiд 5 лют. 1992 р. № 2097-ХII // ВВР України. - 1992. - № 19.

.        Закон України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" в редакцiї Закону вiд 22 05. 1997 р. № 283/97-ВР // ВВР України.1997. - № 27 зi змiнами та допов.

.        Закон України "Про державну податкову службу в Україні" зi змiнами та допов. Від 04.12.90 р. №509-ХІІ (у редакції Закону України від 24.12.93 №3813-ХІІ зі змінами та допов.)- ВР // ВВР України. - 1997. - № 36.

.        Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

.        Бiленчук П.Д, Задояний М. Т, Форостовець В. А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

.        Величко О., Дмитренко І. Iноземний досвiд реформування податкової системи// Eкономіст - 1998. - № 7-9. С. 120-123.

.        Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И, Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К: МАУП, 2000.

.        Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навчальний посібник.- Ірпінь: Акадекмія ДПС України, 2002.-292с.

.        Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці/ Держ.подат. адміністрація України;Акад.ДПС України. -Ірпінь:Акад.ДПС України, 2001. -335с.

.        Фiнансове право: Пiдруч. / За ред. Л. К Воронової. - Xapкiв: Консум, 1998.

.        Юткина Т Ф. Налоги и налогообложение: Учеб. - М.: ИНФРА-М,1998.

Похожие работы на - Державна податкова служба України

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!