Ціннісні орієнтації слідчих з різним рівнем професійної підготовки

Ціннісні орієнтації слідчих з різним рівнем професійної підготовки

ВСТУП

Наявність індивідуальних цінностей дозволяє кожній особистості в процесі розвитку привласнювати собі вже готові базові цінності, що схвалені в даній культурі. Засвоєні нею, вони стають важливими детермінантами поведінки, рішень, виборів.

Ціннісні орієнтації - це важливий структурний компонент особистості, який відіграє в її життєдіяльності організуючу, спрямовуючу та регулятивну роль. Ціннісні орієнтації вбирають у себе в концентрованому вигляді всю соціальну психологію особистості, вказуючи на спрямованість її прагнень, потягів, дій. Для суспільства система стійких ціннісних орієнтацій особистості є показником того, що можна від неї очікувати. Про соціальну позицію особистості, її духовний розвиток в цілому можна говорити, виходячи з того, на досягнення яких цінностей вона спрямовує свої зусилля, які об’єкти для неї є найбільш значимими.

Обрана тема є актуальною, зважаючи на те, що проблема ціннісних орієнтацій все частіше привертає до себе увагу науковців, оскільки формування особистісної ціннісної структури індивіда є найважливішим чинником процесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членом суспільства в усій повноті соціальних взаємин.

Цінності регулюють соціальну поведінку людини. Оскільки професія слідчого є досить відповідальною та однією з найважливіших в суспільстві, необхідно знати, що впливає на поведінку цих осіб. Як вже згадувалося раніше, ціннісні орієнтації особистості є саме тим механізмом, який спонукає її до тієї чи іншої діяльності, наповнюючи цю діяльність певним змістом. Саме тому ми вирішили дослідити саме цю сферу особистості працівника слідчого підрозділу.

Крім того, система цінностей особистості під впливом різних життєвих ситуацій має властивість змінюватися з часом. Тому ми вирішили дослідити також трансформацію ціннісних орієнтацій слідчих в залежності від того, скільки років вони працюють в даній сфері.

Дослідженнями ціннісних орієнтацій займалися такі вчені як: В. Вундт, Г. Гельмгольц, Ф. Дондерс, І.М. Сеченов, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С. Стернберг, У. Найссер, Дж. Рунер, Ф. Хайдер, Дж. Келлі, Г.О. Балл, З.С. Карпенко, І. Кант, С.Л. Рубінштейн, Дж. Гілеспі, Г. Оллпорт, В. Отрут, Б.С. Братусь, О. Здравомислов, К. Муздибаєв, О.М. Леонтьєв, М.Я. Басов, А.В. Петровський, В. Джемс, А. Бандура, Л. Косова, І.М. Попова, У. Томас, Ф. Знанецький, В. Франкл, Н. Лапін, М. Рокіч, Ш. Шварц, А. Адикулов, Б.С. Круглов, А.С. Шаров, В.А. Ядов та ін.

Об’єктом даного дослідження є ціннісні орієнтації особистості.

Предметом - ціннісні орієнтації слідчих з різним рівнем професійної підготовки.

Мета дослідження полягає у вивченні ціннісних орієнтацій слідчих, що мають різний рівень професійної підготовки.

Зважаючи на поставлену мету дослідження, доцільним є вирішення таких завдань:

. Проаналізувати наукову літературу з проблеми вивчення ціннісних орієнтацій.

. Дослідити особливості ціннісних орієнтацій слідчих з п’ятирічним стажем служби.

. Дослідити особливості ціннісних орієнтацій слідчих з десятирічним стажем служби.

. Дослідити особливості ціннісних орієнтацій слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби.

. Виявити закономірності трансформації ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки.

В даній роботі досліджувалися три групи досліджуваних. Першу групу склали слідчі, які мають стаж служби до 5 років. Це були курсанти Харківського національного університету внутрішніх справ, які навчаються на останньому курсі Інституту підготовки фахівців для органів слідства та дізнання.

Другу групу склали слідчі, які мають стаж служби від 6 до 10 років. Це були співробітники слідчих підрозділів Жовтневого РВ та Московського РВ ГУМВС України в Харківській області.

Третю групу склали слідчі, які мають стаж служби від 11 до 15 років. Це були переважно співробітники, які знаходилися на посаді "старший слідчий", а також заступники начальників слідчих відділень Жовтневого РВ та Московського РВ ГУМВС України в Харківській області.

Для дослідження ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки використовувалась серія наступних стандартизованих тестових методик: методика "ціннісні орієнтації" М. Рокіча; методика дослідження цінностей особистості М.В. Коржа; методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової, а також анкета по вивченню ціннісних орієнтацій слідчих.

Для математико-статистичної обробки даних використовувалися: параметричний критерій Стьюдента та критерій Фішера.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 9 додатків.

РОЗДІЛ 1. Ціннісні орієнтації В системі становлення особистості

Проблемі ціннісних орієнтацій як важливого психологічного конструкта особистості належить одне з провідних місць у дослідженні людської поведінки та її саморегуляції. Цінності зорієнтовують діяльність індивіда, а також істотно впливають на процес становлення особистості. Вони є багатоаспектним психологічним утворенням, яке системно характеризує культурний розвиток людини. Особистісні цінності - це найбільш дієвий психологічний механізм регуляції поведінки особи, який підтверджує усталеність її психічних властивостей.

Ціннісні орієнтації індивіда визначають шлях привласнення духовного потенціалу суспільства, перетворення культурних цінностей у стимули і мотиви поведінки. Особистість як системна структура якостей і рис людини продукується суспільними відносинами, в які вона вступає у процесі власної діяльності і взаємин із довкіллям. Із соціальною природою людської діяльності пов’язаний вплив, зумовлений суспільними нормами, самооцінкою й зустрічною оцінкою кожної особи з боку соціуму.

.1 Проблема ціннісних орієнтацій в психології

Однією з найважливіших проблем сучасної філософії, соціології та психології є проблема ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації - складний соціально-психологічний феномен, що характеризує напрямок та сутність активності особистості, та є складовою частиною системи відносин особистості, визначає загальне відношення людини до світу, до себе, надає сенс та напрямок особистісним позиціям, поведінці, вчинкам. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.

Для кожної людини характерна індивідуальна, специфічна ієрархія цінностей, яка є об’єднуючою ланкою між духовною культурою суспільства та внутрішнім світом особистості. Багато в чому культуру особистості, особливо внутрішню культуру, визначає її ієрархічна структура цінностей.

Ціннісні орієнтації займають дуже важливе місце в структурі особистості та є одним із центральних її утворень. Тим самим вони виражають свідоме відношення людини до найрізноманітніших явищ дійсності, та цим вони визначають мотивацію поведінки людини. Саме тому важливо, на які цінності орієнтується в своєму житті людина, якими ціннісними орієнтаціями вона керується.

Проблемі ціннісних орієнтацій як важливого психологічного конструкта особистості належить одне з провідних місць у дослідженні людської поведінки та її саморегуляції. Цінності обумовлюють діяльність індивіда, а також істотно впливають на процес становлення особистості. Вони є багатоаспектним психологічним утворенням, яке системно характеризує культурний розвиток людини. Особистісні цінності - це найдієвіший психологічний механізм регуляції поведінки особи, який підтверджує усталеність її психічних властивостей.

Ціннісні орієнтації індивіда визначають шлях привласнення духовного потенціалу суспільства, перетворення культурних цінностей у стимули і мотиви поведінки. Особистість як системна структура якостей і рис людини продукується суспільними відносинами, в які вона вступає в процесі власної діяльності і взаємин із довкіллям. Із соціальною природою людської діяльності пов’язаний вплив, зумовлений суспільними нормами, самооцінкою й зустрічною оцінкою кожної особи з боку соціуму [40].

Інтенсивна соціальна реструктуризація припускає нове осмислення вже наявного досвіду з питань формування позитивних ціннісних уподобань і на їх підґрунті фахових орієнтирів особистості, рівно як передбачає проведення інноваційних досліджень даного процесу. В зв’язку з цим основу запропонованого пошуку становлять фундаментальні положення гуманітарних і суспільних наук, щонайменше такі методологічні принципи: а) детермінізму - причинного зумовлення і закономірної взаємозалежності психологічних явищ, які визначають спрямованість особистості у майбутній професійній діяльності (В. Вундт, Г. Гельмгольц, Ф. Дондерс, І.М. Сеченов); б) розвитку психіки - вищих психічних функцій, когнітивної, мотиваційної та аксіопсихологічної сфер людини (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С. Стернберг, У. Найссер, Дж. Рунер, Ф. Хайдер, Дж. Келлі, Г.О. Балл, З.С. Карпенко); в) єдності свідомості та діяльності (І. Кант, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, М.Я. Басов, А.В. Петровський); г) єдності зовнішніх впливів, соціального довкілля та внутрішніх особливостей особистості (В. Джемс, А. Бандура).

Проблема ціннісних орієнтацій активно вивчалась у 70-80 рр. ХХ ст. (Адикулов А., Круглов Б.С., Шаров А.С., Ядов В.А. та ін.), потім до неї повертались все рідше, але зараз ця проблема знову викликає зацікавленість, і розвивається в працях багатьох відомих вчених. З того часу відбулися значні соціальні та економічні зміни у суспільстві. Суспільство, у якому ми живемо, стало нестабільним, розмитим та досить неоднорідним, у порівнянні з принципово іншими суспільними умовами 70-80-х рр. ХХ ст. з точки зору стабільності та наступності, наявності єдиної ідеології суспільства, чітких уявлень про пріоритетність суспільних цінностей [40].

В процесі наукового пошуку вчені намагалися сконструювати натуралістичну систему цінностей, яка могла б спиратися на природу людини, виходячи з основоположних тенденцій становлення і функціонування особистості, враховуючи впливи соціального довкілля та індивідуальні особливості розвитку. Вважається, що цінності притаманні структурі людської конституції та мають біологічну і генетичну основи, однак їх розвиває тільки культура, а тиражує лише цивілізація [21]. Звідси зрозуміло, чому майбутнє людини головним чином визначається соціальними ідеалами, які продукують прагнення молодих людей не лише здобути високу професійну компетентність, а й повністю самореалізуватися за умов нових економічних, політичних та соціальних відносин.

Система ціннісних орієнтацій у повній мірі характеризує зрілу особистість, оскільки перебуває в центрі змістовного відношення "Я - світ" та визначає її потребо-мотиваційний вектор соціальної поведінки та зумовлює ефективність життєдіяльності.

Більшість авторів виділяють дві найважливіші характеристики цінностей: 1) значущість (В. Тугаринов, Л. Архангельський, І.Т. Фролов, Я. Щепанський, Н. Наумова); 2) характер, який є вторинним, або похідним від людського буття (Л. Фролович, Л.І. Архангельський, О. Здравомислов, В. Отрут, С.Л. Рубінштейн). Крім того, можна виділити особливості дослідження цінностей у предметному форматі різних наук. Так для філософського дослідження притаманні: 1) глобальність, а також 2) розгляд цінностей у різних контекстах - історичному, культурному; тоді як для соціального й особливо соціально-психологічного дослідження типовими можна назвати: а) прагнення чітко розмежувати поняття "цінність", "потреба", "ціль", "норма", "ціннісні орієнтації" і т.п., б) спроби класифікувати цінності на різних підставах (Л. Косова, І.М. Попова, Н. Лапін, М. Рокич, Ш. Шварц), в) виділення психологічної структури власне цінностей особистості.

Структура особистості як соціального феномена може бути охарактеризована через її стрижневі властивості, які виступають як найголовніші у масовій свідомості певної культури, нації. Дані базові властивості свідчать про наявність загальнопсихологічних закономірностей регуляції поведінки людей різних культур та цивілізаційних уподобань. Тоді структурними одиницями особистості, що дають змогу простежувати й аналізувати усі види діяльності людини, пояснювати зміну її внутрішніх психологічних спонукань, є перш за все цінності, настановлення, норми.

Цінності і норми становлять єдину систему, що регулює поведінку людей і соціальних груп у суспільстві. Ціннісно-нормативна система - це орієнтир при виборі способу дій, перевіряє і відбирає ідеали, вибудовує цілі, утримує способи їх досягнення. Отож, цінності і норми є складовою свідомості як окремої людини, так і суспільної свідомості та культури загалом. Цінності - це переважно соціологічне поняття, що набуває психологічного змісту у зв’язку з аналізом мотивів і вчинків окремої особистості. Як стверджували У. Томас і Ф. Знанецький, цінності - природний об’єкт, що у дійсності набуває соціального значення і може бути об’єктом діяльності. Відтак цінності - основа і буття, і людського світу культури. Вони життєво необхідні для розвитку і підтримки соціального порядку, хоча найчастіше це абстрактні ідеали, тобто уявлення людини про ідеальні способи поведінки й прикінцеві цілі. Звідси природно, що цінності співвідносяться з ідеями, значущими об’єктами і цілями; вони здебільшого бажані, а їх досягнення позитивно санкціонується соціумом. Коли відомо, яким ідеям служить людина, можна відповісти на запитання, саме заради чого вона поводиться так чи інакше. Норми переважно асоціюються зі способами досягнення цілей, шаблонами взаємодії і відповідають на запитання "як треба поводитися?". І все ж норми як соціальні правила інколи відіграють роль відносних цінностей (наприклад, норми милосердя).

Кожне суспільство має унікальну ціннісно-орієнтаційну структуру, в якій знаходить відображення самобутність даної культури. Оскільки сукупність цінностей, яку привласнює індивід в процесі соціалізації, "транслює" саме суспільство, то дослідження системи ціннісних орієнтацій особистості є особливо актуальною проблемою в ситуації кардинальних соціальних змін, коли має місце певна "розмитість" суспільної ціннісної структури, ослаблюється дія соціальних норм, а у прийнятих соціумом ідеалах з’являються суперечності.

1.2 Основні підходи до вивчення цінностей та ціннісних орієнтацій особистості у вітчизняній та зарубіжній психології

Історія розвитку уявлень про цінності та ціннісні орієнтації особистості дає підстави говорити про те, що це питання є досить вагомим у системі наукової психології.

Цінність - будь-який об’єкт (у тому числі ідеальний), що має життєво важливе значення для суб’єкта (індивіда, групи, етносу). У широкому розумінні в ролі цінностей можуть виступати не тільки абстрактний привабливий сенс чи ситуативні вартості, а й конкретні матеріальні блага. Введенню терміна "цінність" людство завдячує І.Канту, який використовував його для позначення загальних нормативів моралі [32].

У більш вузькому значенні прийнято розглядати цінності як духовні ідеї, що містяться у поняттях, яким властивий високий ступінь узагальнення. Формуючись у свідомості, саме ці цінності усвідомлюються в процесі освоєння культури. Тут кінцеві уподобання є базовими, або найвищими цінностями, оскільки всі зовнішні уподобання так чи інакше зводяться до внутрішніх, а внутрішні - до остаточних домагань.

Емпіричне вивчення цінностей починається з польових робіт представників культурної антропології, піонерів таких досліджень. Дж. Беррі, Р.Ф. Бенедикт, М. Мід, К. Клакхон розглядали індивіда як носія культури та, відповідно, як інформанта, що розповідає начебто лише про свої цінності, але тим самим і такого, який в повному обсязі інформує про групові чи надіндивідуальні цінності. Сьогодні така позиція і особливо припущення про відсутність внутрішньокультурної варіативності здадуться надто спрощеними, але до цього представники культурної антропології при вивченні цінностей не зверталися до людей, а покладалися на традиційні етнографічні джерела: релігійні переконання, загальні деталі поведінки, художні твори та ін.

Аналогічно деякі соціологи тривалий час вважали можливим описувати цінності суспільства, спираючись лише на своє власне їх розуміння, не звертаючись до емпіричних досліджень. По суті відтворюючи позицію антропологів, ось тільки інформантами тут виступали самі дослідники, які вважали, що вони складають вибірку в повній мірі репрезентативну всьому суспільству чи культурі.

Для зібрання даних про цінності, які є спільними для більшості людей та ціннісні системи у соціально-психологічних роботах використовувалися такі техніки виміру: опитувальники з готовим списком цінностей чи таких, що пропонують повноту уявлень всіх аспектів будь-якої групи або однієї базової цінності; психометричні методи; проективна техніка.

Цінності слугують еталоном оцінки явищ, предметів, вчинків інших людей, суспільних процесів та інших вчинків і тому це знання функціонує як ідеальна модель власної поведінки людини. Ціннісна орієнтація, таким чином, виражаючи внутрішній світ особистості, виконує організуючу, спрямовуючу, регулюючу поведінку індивіда роль.

В. Отрут запропонував диспозиційну концепцію соціальної регуляції поведінки індивіда. Головна її ідея полягає в тому, що будь-якій людині притаманна складна система різних диспозиційних утворень, що організовані ієрархічно та регулюють її поведінку і діяльність. Кожен рівень цієї системи містить три компоненти: а) потреби, класифіковані з погляду залучення індивіда до різних сфер соціальної діяльності; б) ситуації, в яких діє індивід і які співвідносяться з його певними потребами; в) диспозиційне утворення, що регулює поведінку і діяльність індивіда. Система ціннісних орієнтацій формується тільки на вищому рівні розвитку особистості, регулює її поведінку і діяльність у найбільш значущих ситуаціях соціальної активності, в яких виявляється її ставлення до цілей життєдіяльності і засобів реалізації обраних цілей.

Багато дослідників приділяли значну увагу проблемі сформованості в індивіда системи його ціннісних орієнтацій. Так, наприклад, Л. Кольберг досліджував стадії морального розвитку особистості і пов’язував їх зі стадіями розумового розвитку, встановлених Ж. Піаже. П. Якобсон, виділяючи психологічні аспекти дозрівання людини й досліджуючи критерії її соціальної зрілості, обґрунтовував важливу роль динамічних зрушень у ядрі особистості, пов’язаних з відкриттям і привласненням цінностей, норм, вимог, законів і правил суспільства.

О.Г. Здравомислов зазначав, що сукупність встановлених ціннісних орієнтацій створює так звану вісь свідомості, яка забезпечує стійкість особистості, спадковість певного типу поведінки та діяльності, що виражається у спрямованості потреб та інтересів [12].

Франкл розглядав шляхи, за допомогою яких людина може зробити своє життя змістовним: по-перше, за допомогою того, що ми даємо життю (в розумінні нашої творчої роботи); по-друге, за допомогою того, що ми беремо від світу (в розумінні переживання цінностей), і, по-третє, через позицію, яку ми займаємо по відношенню до долі, яку ми не в змозі змінити. Відповідно до даного поділу виділяють три групи цінностей: цінності творчості, цінності переживання та цінності відношення [45].

На наш погляд було б правомірним згадати класифікацію сенсів Б.С. Братуся [4] як відображення особливостей ціннісно-потребного балансу, пов’язавши "егоцентричні" сенси з потребами як їх сенсоутворюючими джерелами, "групоцентричні" сенси - з цінностями малих груп, та "просоціальні" сенси - з цінностями великих соціальних спільнот та загальнолюдськими цінностями. В клініко-експериментальних дослідженнях І.А. Сапарової було введено та емпірично простежено несхожість двох рівнів сенсової регуляції, вищий з яких пов’язаний, зокрема, з ціннісним опосередковуванням буття. Було показано, що іпохондрична симптоматика у психічно хворих різної нозології, а також здорових людей, пов’язана з неповноцінним розвитком саме цього рівня регуляції. Останнє розглядається автором як основна причина, що сприяє розвитку іпохондричних станів поза прямою залежністю від нозології. Особливості сенсової регуляції, що призводять до іпохондризації, пов’язані зі збіднілістю, звуженістю зв’язків особистості зі світом, неможливістю ціннісно-сенсового опосередковування буття, негнучкістю, ригідністю позицій, цінностей, сенсів, думок.

Без сумнівів, є досить цікавою розробка досліджуваних проблем Е. Фроммом. Абсолютизуючи протиріччя між людиною та природою, він виводить з нього фундаментальні, вічні, незмінні цінності, які проявляються у "прагненні" людського "Я". Природжені психічні потреби людської природи виступають не лише в якості активних рушійних сил людської історії, але і в якості цілі, що полягає у встановленні гармонії людини з природою та з іншими людьми. Людська сутність за Фроммом, - це деяка задана тотальність внутрішніх потенцій, закладених в людській природі. Реалізація всіх цих потенцій складає, на його думку, сенс окремої особистості, а також людської історії [46].

У книзі "Бути чи мати?" продуктивну орієнтацію характеру Фромм пов’язує з ціннісною установкою на буття, яке визначає і відповідний тип існування [47].

Загальновідомим та дуже популярним серед дослідників цінностей є опитувальник, розроблений Мілтоном Рокічем. На його підхід до концептуалізації та вибору відповідного методу найбільше вплинули визначення цінностей, яке дав К. Клакхон та їх розуміння соціологом Р.М. Вільямсом як стандартів, критеріїв бажаного, що регулюють дії, судження, вибір, атитюди, оцінювання, аргументи, раціоналізацію, каузальну атрибуцію.

Опитувальник Рокіча перш за все спрямований на виявлення ієрархії індивідуально поділених цінностей. Картина системи цінностей в групі описується ним статистично за допомогою медіанних рангів відповідей окремих людей, що точніше, ніж середній ранг, але все рівно відображає лише розподіл індивідуальних цінностей. Він чітко розрізняє цінності та соціальні норми, які розуміються як зовнішні для людини вимоги належної специфічної поведінки в специфічній ситуації, як явище в цілому договірне. Цінності для нього справа глибоко особистісна, і вони не закріплені за якоюсь специфічною ситуацією, а досить універсальні, щоб як стандарти залучатися у багатьох випадках. Аналогічно він аргументує і відмінність цінностей від атитюдів, яких існує безліч і кожен з яких описує вибір людини в одній певній ситуації.

Рокіч підтримав розподіл цінностей на інструментальні (в його визначенні - концепції бажаного модусу поведінки) та термінальні (кінцевий, бажаний стан існування). Він вважав необхідним вивчення цінностей особистості в системі, тому стільки уваги приділяв дослідженню їх ієрархії.

Вивчивши дані культурологів, антропологів, соціологів про те, які цінності були специфічними для американського суспільства, Рокіч додатково провів серію опитувань та інтерв’ю зі студентами та дорослими людьми. Будучи впевненим, що індивідуальні цінності визначаються культурою, суспільством, інститутами та формуються в ході індивідуального же досвіду переживання, Рокіч психолінгвістичними методами виявив серед кілька сотень претендентів синоніми та поняття, що перекриваються за об’ємом. Так він отримав список термінальних цінностей. Набір інструментальних цінностей він отримав зі списку 555 особистісних рис Андерсона Н.Г., після того, як було виключено негативні риси, синоніми, рідкісні, застарілі за вжитком, утрирувані. До списку увійшли максимально диференційні в американському суспільстві та найважливіші для останнього. Спочатку було обрано по 12 термінальних та інструментальних цінностей, потім кожен список розширився до 18.

Єдиним згаданим аргументом на користь даних чисел було положення: число цінностей не може бути великим. Важливим був і принцип: досліджуваним повинно бути легко при виконанні завдання ранжирування. Їм пропонували проаранжувати цінності (окремо списки термінальних та інструментальних) в порядку їх важливості, як основоположних принципів, якими вони особисто керуються в житті. В методику заклали ряд заходів для зниження різних сторонніх впливів.

Не раз було показано, що ранжування термінальних та інструментальних цінностей значимо пов’язане з різницею соціоекономічного статусу, віку, статі, раси, релігії, способу життя. Особливості ієрархій цінностей виявились гарними прямими провісниками ряду соціальних атитюдів та форм поведінки, включаючи поведінку покупців. Саме цінності, що виявлені за допомогою RVS у останній рік навчання в університеті, за даними лонгітюдного дослідження (5, 7, 10 років) добре прогнозують вдоволеність та невдоволеність професійною кар’єрою, яка склалася в подальшому.

У вітчизняній психології є певна кількість методик, при створенні яких автори спирались на RVS. Найбільш докладно у нас методика Рокіча описана Леонтьєвим Д.А. [25]. Частина змістовного наповнення цінностей в ході адаптації метода змінювалась під впливом завдань дослідника, частина відкидалась (наприклад, "спасіння душі"), натомість включались інші ("інтересна робота").

Дж. Крамбо та Леонард Махолік - автори тесту "Мета в житті". Методика була розроблена авторами на основі теорії прагнення до сенсу та логотерапії Віктора Франкла та мала на меті емпіричну валідизацію ряду уявлень з цієї теорії, зокрема, уявлень про екзистенційний вакуум та ноогенні неврози. Сутність цих уявлень полягає в тому, що не удача в пошуку людиною сенсу свого життя та похідне з цього почуття загубленого сенсу є причиною особливого класу душевних захворювань - ноогенних неврозів, які відрізняються від раніш описаних видів неврозів. Спочатку автори намагались показати:

а) що методика вимірює саме ступінь "екзистенційного вакууму" в термінах Франкла;

б) що останній є характерним для психічно хворих та в просто психічній патології.

"Мету в житті", яку діагностує методика, автори визначають як переживання індивідом онтологічної значимості життя.

За даними, які є на сьогоднішній день, "Мета в житті" не виявляє стійких зв’язків зі статтю, віком, рівнем освіченості, IQ, релігійністю та прибутком. В. Франкл розглядає дану обставину як підтвердження його положення про те, що сенс життя може бути віднайдений будь-якою людиною [45].

Адаптація тесту осмисленості життя в вітчизняній психології була вперше виконана К. Муздибаєвим. Він відтворив без змін форму тесту Крамбо, замінивши при перекладі деякі пункти іншими. Узгодженість окремих пунктів з сумарним балом виявилась досить високою, хоч і не можна виключити припущення про сильний вплив на відповіді фактора соціальної бажаності. В основному дослідженні приймали участь 540 робітників трьох промислових підприємств м. С.-Петербург. Серед отриманих в цьому дослідженні результатів слід згадати такі: рівень вдоволеності сенсом життя виявився нижче вдоволеності життям в цілому, що виявлялось за допомогою прямих запитань. Показник осмисленості життя у чоловіків виявився значно вище, ніж у жінок, у одружених - вище, ніж у неодружених та розведених; наявність дітей також корелювало з осмисленістю життя. Була виявлена характерна вікова динаміка осмисленості життя, максимуми якої припадають на вікові групи 25-30 та старше 50 років, а мінімуми - на групу до 25 років та низьке плато, яке охоплює вікові групи від 30 до 50.

Інша адаптована версія тесту осмисленості життя була розроблена Леонтьєвим Д.А. у 1986-88 рр. Версія К. Муздибаєва була прийнята за основу та видозмінена за такими трьома параметрами: 1) були змінені та спрощені формулювання деяких пунктів зі збереженням їх загального значення; 2) замість спільного початку речення з двома варіантами його закінчення формулювалась пара цілісних альтернативних речень з однаковим початком; 3) асиметрична шкала градації відповідей від 1 до 7 була замінена симетричною шкалою - 3 2 1 0 1 2 3 . Останнє було зроблено з метою зменшення "прозорості" методики та усунення позиційних ефектів, хоч процедура підрахунку сумарного балу при цьому дещо ускладнилась. Паралельно була перекладена на російську мову і шкала пошуку сенсожиттєвих цілей. Єдина зміна у порівнянні з оригінальною версією методики полягала в тому, що семиступінчатий квантифікатор був замінений п’ятиступінчатим (ніколи-рідко-інколи-часто-постійно), оскільки в російській мові не вдалося підібрати адекватного набору з семи частотних позначень.

Для вивчення та фіксації цінностей широко використовувалась різна проективна техніка чи її елементи: незакінчені речення, твір, вільне висловлювання на задану тему чи, скоріше, розгорнуту відповідь на запитання. Ці методи є привабливими для кроскультурних досліджень, оскільки досить адекватний переклад початку опитування, конструктів чи теми на декілька мов уявляється досить посильним завданням. Досліджувані висловлюються на своїй мові, користуються своїми, а не нав’язаними їм термінами, а це відкриває можливість перевірки повноти використовуваних в опитувальниках списків базових цінностей. Крім того, при використанні подібних методів є можливість вивчати, як усвідомлювані, так і неусвідомлювані вподобання, які іншими методами не фіксуються [7].

Застосування проективних методів для вивчення цінностей має і свої ускладнення. Автору методики доводиться складати цілу книжку чи посібник по перекодуванню відповідей, їх відповідності певній цінності, яка стоїть за висловлюваннями досліджуваного. При цьому, як правило, чітких критеріїв та підстав кодування відповідей не наводиться. Кінцевий список знову підпадає під вплив суб’єктивізму дослідника, хоч і в меншій мірі, ніж при складанні опитувальників.

Так, значну частину опису методики Х. Кантріла займає посібник по категоризації вільних відповідей, іншими словами те, як він вважає необхідним перекодувати усе різноманіття надій та побоювань людей у обмежену кількість цінностей, які є важливими для них і, таким чином, конкретні цінності, що описані у висновках - не запис слів самих досліджуваних, а узагальнення, зроблені дослідником, які відбивають його логіку, а не індивідів.

Дж. Гілеспі та Г. Оллпорт запропонували для вивчення цінностей молоді проективний метод. Студентам університетів 9-ти країн дали завдання написати "автобіографію" майбутнього. Вони також використовували опитувальник, який включав у себе серед інших і відкриті запитання, у тому числі ті, що передбачали звернення до базових цінностей.

Проаналізувавши різні тлумачення і визначення цінностей, що пропонувалися у філософії, соціології, етиці та психології, є підстави віднести це поняття до трьох різних груп явищ і сформулювати уявлення про три універсальні форми існування цінностей: 1) суспільні ідеали - вироблені суспільною свідомістю і присутні в ньому узагальнені уявлення про досконалість у різних сферах громадського життя, 2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях чи здобутках конкретних людей і 3) мотиваційні структури особистості («моделі належного»), які спонукають її до предметного втілення у своїй поведінці та діяльності суспільних ціннісних ідеалів [7].

Всі ці три форми наявності цінностей переходять одна в іншу. Спрощено ці переходи можна подати у такий спосіб: суспільні ідеали засвоюються особистістю і як моделі належного спонукають її діяльнісну активність, у процесі якої відбувається предметне втілення цих моделей; далі предметно втілені цінності, зі свого боку, стають дієвим підґрунтям для формування суспільних ідеалів; даний процес здійснює рух-поступ цінностей за нескінченною спіраллю. Однак вжиті нами поняття "громадянське життя", "суспільна свідомість", "суспільні ідеали" відносяться не до одного недиференційованого "суспільства", а до всіх соціальних груп, які утворюють те чи інше соціальне оточення.

1.3 Поняття та сутність ціннісних орієнтацій

Проблема ціннісних орієнтацій є однією з фундаментальних проблем психології та привертає до себе увагу багатьох дослідників як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Як зазначає Б.Г. Ананьєв, поняття ціннісних орієнтацій має міждисциплінарний характер [2], та вивчення ціннісних орієнтацій сьогодні йде на зіткненні різних галузей знання про людину - філософії, соціології, психології, педагогіки.

Процес розвитку культури людини одночасно являє собою процес формування її ціннісних орієнтацій, якими вона керується у своїй поведінці. Як сукупність цінностей моральна культура не обмежується лише нормативно-імперативними принципами, сферою "повинен", але існує в конкретно-історичних моральних зразках поведінки, які складають позитивний моральний досвід людства [31].

Соціальне середовище впливає на індивіда не односторонньо, а індивід не пасивно сприймає цей вплив. Тут йдеться не про вплив, а про взаємодію двох систем: системи ціннісних орієнтацій того чи іншого соціального середовища та системи ціннісних орієнтацій особистості. Результат впливу визначається як зовнішніми факторами, так і внутрішніми, тобто ціннісними уявленнями, які вже сформувались до моменту даного впливу і зараз впливають на весь духовний світ людини. Вся система потреб особистості обумовлюється відповідною сукупністю інтересів та духовних цінностей і духовних норм, установок. Людина керується ними у своїй діяльності, оскільки система її потреб, цінностей, норм, цілей виявляється орієнтованою на втілення певного типу способу життя людини тієї чи іншої історичної епохи.

Цінності, таким чином, виступають в якості об’єктивованих суспільних відносин, що існують як форми, зразки відношення до дійсності. Вони слугують вдоволенню людських потреб. Для людини засвоєння ціннісних орієнтацій відбувається як усвідомлення їх особистісної значимості, яка є суб’єктивною за формою, а за змістом не завжди адекватно та повно відображає суспільну значимість цінностей. Після отримання інформації про соціальне значення об’єкта у людини виробляється певне відношення до нього (позитивне чи негативне), з’являється установка як готовність діяти у відповідності зі знанням. При цьому знання постійно поєднуються з відношенням, розумінням значення об’єктів для діяльності, задоволення потреб, простежується постійний зв’язок ціннісно-орієнтаційної та мотиваційно-орієнтаційної діяльності при провідній ролі першої. Оцінивши будь-які об’єкти, визнавши чи відторгнувши їх, людина спонукається до дії. Таке визнання чи відторгнення соціального значення залежить від самосвідомості особистості, ієрархії цінностей, системи ціннісних переваг, що склалася.

Ціннісна орієнтація - це та основа, на якій стоїть весь світ моральності людини, її політичні, правові, естетичні відносини з навколишньою дійсністю. Це компонент високої енергетичної потужності, який пов’язує функціональними відносинами всі елементи свідомості [31].

Першими дослідниками, які стали основоположниками дослідження ціннісних орієнтацій, прийнято вважати американських дослідників У.Томаса та Ф.Знанецького, які вперше визначали поняття цінності у зв’язку з психологічним поняттям установки. Для цих авторів цінністю є "будь-який предмет, що має зміст, який піддається визначенню, та значення для членів будь-якої соціальної групи. Установки є суб’єктивною орієнтацією членів групи по відношенню до соціальних цінностей" (цит. за [19, с. 114]).

Найвідомішим дослідником ціннісних орієнтацій у зарубіжній психології є М. Рокіч. Він визначає цінності як "…стійке переконання в тому, що певний спосіб поведінки чи кінцева ціль існування має перевагу з особистої чи соціальної точок зору, ніж протилежний чи зворотній спосіб поведінки, або кінцева ціль існування" (цит. за [23, с. 4]). На думку М. Рокіча, цінності характеризуються такими ознаками:

загальна кількість цінностей, що є надбанням людини, порівняно невелика;

всі люди мають одні й ті ж цінності, хоч і в різній мірі;

цінності організовані в системи;

витоки цінностей простежуються в культурі, суспільстві та його інститутах, а також в особистості людини;

вплив цінностей простежується практично у всіх соціальних феноменах, які заслуговують на вивчення.

М. Рокіч виділяє дві групи цінностей:

. Термінальні цінності - переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування з особистісної чи суспільної точок зору варта того, щоб її прагнути.

. Інструментальні цінності - переконання в тому, що якийсь спосіб дій є з особистісної чи суспільної точок зору доцільним у будь-яких ситуаціях.

Термінальні цінності мають більш стійкий характер, ніж інструментальні, при цьому для них характерна менша міжіндивідуальна варіативність [23].

Розподіл на термінальні та інструментальні цінності відтворює традиційне розрізнення цінностей-цілей та цінностей-засобів у вітчизняній психології [52].

Інший підхід до проблеми ціннісних орієнтацій склався у "розуміючій психології". Е. Шпрангер, розвиваючи вчення В. Дільтея про те, що завдання психології полягає в розкритті змістовного, душевного життя особистості, ціннісних орієнтацій [10], вважав, що "психологія є описовою та розуміючою наукою, а не нормативною" [49]. Е. Шпрангер вважав, що основою особистості є ціннісна орієнтація, через посередність якої вона пізнає світ. Залучення суб’єкта у пізнання і означає цю ціннісну орієнтацію. За Е. Шпрангером, ціннісна орієнтація особистості - продукт загальної ціннісної орієнтації людства. Це виключно духовне начало, яке визначає у кожної людини поняття світу та є похідною частиною загального людського духу. Виходячи з цього, Е. Шпрангер виділяє типи особистості, які показують різницю між людьми не за психофізіологічними параметрами, а за ціннісними орієнтаціями людини. Ці типи трактуються Е. Шпрангером як універсалії людської природи, що не залежать від місця та часу, без урахування конкретних історичних та соціальних умов [48].

Проблема регулятивної ролі вищих людських цінностей - змістовних утворень - піднімається представниками гуманістичного напрямку.

Центральною ланкою теорії особистості А. Маслоу є самоактуалізація - прагнення людини до більш повного виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей, яке є вищим щаблем в ієрархії потреб.

А. Маслоу виділяє дві групи цінностей:

. Б-цінності (цінності буття) - вищі цінності, які характерні для самоактуалізуючихся людей (істина, добро, краса, цілісність, подолання дихотомії, життєвість, унікальність, досконалість, необхідність, повнота, справедливість, порядок, простота, багатство, легкість без зусиль, гра, самодостатність).

. Д-цінності (дефіцитні цінності) - нижчі цінності, оскільки вони орієнтовані на задоволення якоїсь потреби, яка не задоволена чи фрустрована.

За А. Маслоу, всі люди, що самоактуалізуються, прагнуть реалізації "цінностей буття". Для них ці цінності постають як життєво необхідні потреби [28]. А. Маслоу вважає, що існують певні цінності, які притаманні кожній людині. "Вищі цінності існують в самій людській природі та можуть бути там знайдені" (цит. за [42, с. 109]).

Таким чином, цінності у А. Маслоу є частиною мотиваційно-потребної сфери, але вони розглядаються без врахування визначної ролі соціальних та історичних факторів розвитку особистості.

За багатьма своїми положеннями до гуманістичної психології близька концепція особистості В. Франкла, що склалася в рамках екзистенційної психології. Центральною ланкою теорії В. Франкла виступає поняття "сенс життя". В. Франкл вважає, що "важливим є не сенс життя взагалі, а скоріш за все специфічний сенс життя даної особистості в даний момент" (цит. за [44, с.123]).

В. Франклом виділяються три групи цінностей - змістовних універсалій, що кристалізувалися в результаті узагальнення типових ситуацій, з якими суспільству або людству довелося стикатися в історії [22].

Першу групу складають цінності творчості - найбільш природні та важливі, але не необхідні. Основним шляхом їх реалізації є праця. Сенс праці в цьому аспекті полягає в тому, що людина вносить в свою працю як особистість.

Друга група - це цінності переживання. За В. Франклом, великий ціннісний потенціал має кохання. "Любов є єдиним способом зрозуміти іншу людину в найглибшій сутності її особистості" [44]. Проте кохання не є необхідною умовою для усвідомлення життя.

Третя група - цінності відношення. Ця група цінностей полягає у відношенні людини до факторів, які обмежують її життя. Цінності відношення поділяються на три категорії: свідоме відношення до болю, провини та смерті.

На думку В. Франкла, ранг цінності проживається разом з самою цінністю, тобто проживання людиною певної цінності включає у тому числі і проживання того, що дана цінність є вище за якусь іншу, а протиріччя цінностей відображаються в особистості людини в формі ціннісних конфліктів, відіграючи певну роль у формуванні ноогенних неврозів [45].

У вітчизняній науці цінності та ціннісні орієнтації в психологічних, соціологічних та філософських дослідженнях стали вивчатися на початку 60-х рр. ХХ ст. Ціннісні орієнтації не одразу отримали статус самостійного поняття, оскільки суттєвою рисою досліджень цього періоду є полісемантичність та відсутність загальновизнаного визначення поняття "цінність".

Як зазначається у Словнику психолога-практика [38], ціннісні орієнтації є поняттям соціальної психології та використовуються у двох значеннях:

) ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші підстави оцінок суб’єктом дійсності та орієнтації в ній;

) спосіб диференціації об’єктів індивідом за їх значимістю (особистісний зміст).

Ціннісні орієнтації формуються при засвоєнні соціального досвіду (соціалізація) та виявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості. В структурі діяльності вони тісно пов’язані з її пізнавальними та вольовими сторонами. Їх система утворює змістовну сторону спрямованості особистості та виражає внутрішню основу її відношення до дійсності.

В процесі спільної діяльності, яка визначає відносини людей у групах, утворюються групові ціннісні орієнтації. Збіг найважливіших ціннісних орієнтацій членів групи забезпечує її згуртованість (як ціннісно-орієнтаційну єдність) [38].

Важливим є питання про місце ціннісних орієнтацій в структурі особистості. Багато дослідників відносить ціннісні орієнтації до найважливіших компонентів структури особистості [1, 12, 20, 50, 52], але на сьогоднішній день у дослідників немає єдиної точки зору по відношенню системи ціннісних орієнтацій в структурі особистості. Сучасні дослідники розглядають систему ціннісних орієнтацій особистості, прив’язуючи її до мотиваційно-потребнісної [33, 52] або змістовної сфер особистості [6, 23, 24].

Зв’язок ціннісних орієнтацій з мотиваційною сферою особистості відмічає Б.Ф Поршнев, на думку якого основа особистості полягає в функції вибору. Вибір припускає перевагу одного мотиву над всіма іншими. Але для цього повинні бути приводи, і таким приводом є цінність, "оскільки цінність - єдина міра співставлення мотивів" [33].

Аналізуючи структуру змістовної сфери особистості, Д.А. Леонтьєв відносить особистісні цінності до змістовних структур найбільш високого ієрархічного рангу. На його думку, цінності не є суто психологічним утворенням. Їх можна розглядати так же як соціальне явище, продукт життєдіяльності суспільства та соціальних груп. Проте поряд з формами свого існування в структурах суспільної свідомості цінності суспільства подані також у структурі особистості конкретних індивідів. Інтеріоризовані цінності суспільства включаються в структуру особистості в формі особистісних цінностей, які Д.А. Леонтьєв визначає "як ідеальну модель того, що має бути, яка відображає досвід життєдіяльності соціальної спільноти, що присвоєна та інтеріоризована індивідуальним суб’єктом, вказуючи напрямок бажаного перетворення дійсності та такою, що виступає джерелом сенсів, які об’єкти та явища дійсності набувають в контексті належного". У свідомості особистісна цінність відображається в формі ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації, за Д.А. Леонтьєвим, - це "свідомі уявлення суб’єкта про власні цінності, про цінне для нього - те, що виявляється за допомогою будь-яких вербальних методів, як соціологічних, так і психологічних" [24].

Таким чином, система ціннісних орієнтацій як елемент структури особистості, в якому "найбільш ярко виявляється цілісність людської свідомості та поведінки" [1], має інтегративний характер [1, 16, 52], формується на вищому рівні розвитку особистості та регулює поведінку і діяльність особистості в найбільш значимих ситуаціях її соціальної активності, в яких виражається відношення особистості до цілей життєдіяльності та до засобів реалізації цих цілей.

Проблема внутрішньої структури ціннісних орієнтацій вирішується по-різному в багатьох дослідженнях. На рівні аналізу внутрішньої структури ціннісних орієнтацій найбільш розповсюдженим у зарубіжній та вітчизняній психології є виділення в ціннісних орієнтаціях трьох компонентів [16, 17]:

когнітивного (змістовного), в якому сконцентровано соціальний досвід особистості та на основі якого здійснюється пізнання та становлення ціннісного відношення;

емоційного, який передає переживання індивідом свого відношення до даних цінностей та визначає особистісний сенс цього відношення;

поведінкового, при якому в результаті пізнання дійсності та її ціннісного переживання формується готовність діяти, здійснювати задумане у відповідності з наявним планом.

Однією з найважливіших характеристик системи ціннісних орієнтацій є багаторівневість, яка проявляється в її ієрархічній будові, причому критерій ієрархії - особистісна значимість - включає в себе різні змістовні аспекти, обумовлені впливом різних типів та форм соціальних відносин [11, 24, 41, 52]. Вершину ієрархії цінностей особистості, на думку В.А. Ядова, "…складає «життєвий ідеал» - соціально-політичний та моральний образ бажаного майбутнього. Ціннісні орієнтації так чи інакше узгоджуються з ідеалом, формуючи власну ієрархію життєвих цілей, більш віддалених, по відношенню до близьких та найближчих, а також цінностей-засобів чи уявлень про норми поведінки, які людина розглядає в якості еталону" [52].

Деякі дослідники в своїх працях вказують на функції ціннісних орієнтацій [14, 15, 39, 43, 50, 52].

На думку О.І. Зотової та М.І. Бобневої, ціннісні орієнтації виконують функцію відображення та захисту ідеалу [14], інші автори вбачають основну функцію ціннісних орієнтацій в регуляції поведінки [15, 17, 52], підтримці внутрішньої цілісності особистості [1, 39, 52], а також у тому, що ціннісні орієнтації є джерелами змістоутворення [23, 24].

Значний перелік функцій ціннісних орієнтацій надають Д.І. Водзинський та А.А. Гримать: орієнтовну, оціночну, мотиваційну, спрямовуючу, регулятивну, адаптивну.

Е.В. Соколов вважає, що направленість та зміст усіх психічних процесів, включаючи і найвищі, регулюються ціннісними орієнтаціями. Він зазначав, що "на різних рівнях організації особистості ціннісні орієнтації можуть виконувати п’ять основних функцій: експресивну, адаптивну, захисну, пізнавальну та функцію внутрішньої координації" [39]. Перераховані функції свідчать про те, що спектр дії ціннісних орієнтацій дуже широкий та зачіпає різні сфери особистості людини.

Таким чином, можна зробити такі висновки:

Система ціннісних орієнтацій особистості має складну, ієрархічно організовану структуру.

Ціннісні орієнтації - це інтегративне утворення, пов’язане як з мотиваційно-потребною, так і зі змістовною сферою особистості.

Ціннісні орієнтації відносяться переважно до добре усвідомлених характеристик та у зв’язку з цим є доступними для експериментального вивчення.

Функції ціннісних орієнтацій зводяться до регуляції поведінки та діяльності особистості у найбільш значимих життєвих ситуаціях.

Аналіз наявної літератури та виділення суттєвих характеристик досліджуваного феномену дає нам можливість запропонувати таке визначення поняття "ціннісні орієнтації": ціннісні орієнтації - це ієрархічно організована інтегративна система усвідомлених особистісних цінностей, яка об’єднує вищі прошарки мотиваційно-потребної та змістовної сфер особистості.

1.4 Вплив ціннісних орієнтацій на діяльність співробітників слідчих підрозділів

Діяльність правоохоронних органів завжди знаходилась під пильним оком суспільства, оскільки вона в тій чи іншій мірі зачіпає інтереси всіх його членів і її результати безпосередньо впливають на забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави, реалізацію їх законних інтересів. Праця правоохоронних органів пов’язана з багатьма моральними проблемами, які породжуються специфікою цілей, змісту, форм, методів та засобів їх діяльності. Вже одне те, що забезпечувати правопорядок, спокійне життя громадян доводиться з використанням засобів примусу та обмеження прав особистості, викликає цілий комплекс протиріч як у суспільній, так і в індивідуальній свідомості.

В цих умовах особливе значення набуває чітка постановка суспільством завдань, які стоять перед правоохоронними органами, визначення їх функцій та повноважень, можливих та припустимих засобів боротьби з правопорушеннями. Надання суспільством співробітникам правоохоронних органів не лише правової, але і моральної санкції на проведення відповідної діяльності по охороні та захисту прав громадян з використанням владних повноважень покладає на цих співробітників високу відповідальність за чітке та точне дотримання законності, з одного боку, та, з іншого боку, - меж допустимості дій, пов’язаних з виконанням службових обов’язків. І в першому, і в другому випадках мова йде про моральні вимоги до поведінки співробітників правоохоронних органів.

Будь-який акт моралі (поведінковий чи духовний) визначається тією чи іншою системою цінностей. Предметом оцінки під кутом "морально-аморально" є вчинки, відносини, наміри, мотиви, моральні погляди, особистісні якості і т. ін. [34].

Виникнення та розвиток професійної моралі безпосередньо пов’язане зі становленням тієї чи іншої професії, в певних випадках є необхідним елементом професійного виховання та професійної діяльності. Саме тому професійна мораль має і велике суспільне значення.

Моральна культура - це якісна характеристика етичного розвитку та моральної зрілості особистості, яка проявляється на трьох рівнях.

По-перше, це знання моральних вимог суспільства, здатність людини аргументувати цілі та засоби діяльності. Цей рівень залежить від світогляду особистості, етичних знань та переконань.

По-друге, культура моральних почуттів - не лише розрізнення «добра» та «зла», але і багатство емоційної сфери, здатність до морального резонансу, до співчуття та співпереживання.

І нарешті, рівень, на якому реалізуються поставлені та прийняті моральні цілі, а правила перетворюються на активну життєву позицію, - це культура поведінки. Культура поведінки характеризує здатність до вибору та до практичної діяльності [51].

Незалежно від виду юридичної діяльності центральним принципом професійної моралі юриста є справедливість. Без цієї моральної якості діяльність в правовій області втрачає сенс. Від юристів також вимагається: об’єктивність, неупередженість, незалежність, дотримання прав людини та презумпції невинуватості.

Зазначені принципи займають виключно важливе місце в структурі професійної діяльності юриста: виражаючи її сутність, ці принципи є стратегією поведінки.

Для юриста вимоги моралі мають особливе значення. З правосуддям завжди пов’язане уявлення про високоморальні принципи: справедливості, гуманізмі, правдивості, щирості і т. ін. Професійну мораль не можна, проте, зводити лише до специфічного відображення загальних норм моралі у тій чи іншій діяльності. В будь-якій професійній моралі не може бути якихось особливих норм, які б не витікали з загальних принципів. Правдивість та щирість як моральні принципи неможна розглядати у відриві від громадянського обов’язку, а іноді і правового обов’язку не розголошувати певні відомості. Це стосується державної службової таємниці. Все це витікає з загальних принципів моралі, а не є винятком із них.

Проте яким би не був суворим соціальний контроль, формування моральних якостей залежить від самої людини, від її розуміння високої відповідальності, що витікає з довіри громадян і держави до співробітників правоохоронних органів.

Важливим фактором у розвитку особистості майбутнього слідчого є значна зацікавленість правоохоронною діяльністю. Також необхідно знати ті вимоги, які висуває обрана професія до особистості, яких якостей вона вимагає від спеціаліста.

Саме тому є доцільним розглянути професіограму слідчого, яка є складною ієрархічною структурою, в якій усі сторони професійної діяльності, а також особистісні якості, навички та вміння подані у взаємозалежності чи взаємному зв’язку [51].

Кожна зі сторін професіограми відображає, по-перше, певний цикл професійної діяльності, а по-друге, в ній реалізуються особистісні якості, навички, вміння, а також знання, які забезпечують професійний успіх на цьому рівні діяльності.

В основі професіограми лежить пошукова сторона діяльності, яка реалізує прагнення до розкриття злочину та полягає в зібранні первинної інформації для вирішення професійних завдань.

Наступний рівень - це комунікативна сторона діяльності, в процесі якої слідчий повинен отримати необхідну для розкриття інформацію від людей шляхом спілкування з ними.

Вся інформація, яку було отримано в результаті пошукової та комунікативної діяльності слідчого, в процесі засвідчу вальної діяльності трансформується в спеціальні передбачені законом форми: протоколи, постанови і т. ін. Для цього слідчий повинен добре володіти письмовою мовою, мати навички швидкого переводу усного мовлення в письмове.

На наступному рівні слідчий виступає як організатор розслідування. Приймаючи відповідальні рішення, він прагне їх реалізації та при цьому виступає в якості організатора діяльності багатьох людей. Практична робота щоденно ставить його в положення людини, що складає іспит, вимагає особливої зібраності, точності та організованості.

Далі знаходиться реконструктивна сторона діяльності. Говорячи мовою кібернетики, це блок переробки інформації та прийняття рішень. Важливе значення на цьому рівні має загальний та спеціальний інтелект слідчого.

Завершує структуру професіограми соціальна сторона, в якій слідчий постає як організатор боротьби зі злочинами. Боротьба зі злочинністю на дільниці включає аналіз злочинності, профілактичні заходи, правову пропаганду та початкову стадію перевиховання злочинця для повернення його до соціальної норми поведінки. Соціальна сторона відображає професійну спрямованість, тобто зацікавленість професією, мотиви, які спонукають до слідчої діяльності, та емоційне відношення до неї.

Існують професії, обравши які людина одночасно отримує напруження, постійне заклопотання. До таких відноситься і професія слідчого. Він не може повернутися додому та відволіктися від своїх справ до наступного робочого дня. Йому протипоказана роль пасивного спостерігача.

Мова йде про слідчих, які відносяться до своєї роботи як до творчого пошуку істини у кожній кримінальній справі. Співробітників, які мають необхідні якості, явно не вистачає. Їх потрібно плекати, підтримувати, їм потрібно створювати умови для результативної діяльності. Оскільки ніякі технічні вдосконалення та прилади не зможуть замінити самого слідчого, який на основі свого досвіду та інтелекту використовує ці досягнення для встановлення істини. Розслідування - це результат його роздумів, життєвого та професійного досвіду, інтуїції та таланту.

Формування особистості слідчого - це складний процес перетворення вимог сучасного законодавства та відповідних відомчих настанов у переконання, звички, особистісні якості, навички та вміння у особистості, яка обрала для себе слідчу роботу однією з найголовніших життєвих цілей.

Досить складною областю в діяльності слідчого є встановлення належних взаємовідносин, вміла організація діяльності учасників попереднього слідства та своєї власної діяльності, вміння швидко орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, виявляти їх причини та приймати вірні рішення. Це вимагає від молодого спеціаліста таких особистісних якостей, як впевненість у собі, сила духу, врівноваженість [51].

Основні сторони життя людини: праця, суспільна робота, сім’я, сфера дозвілля та захоплень - виступають об’єктами ціннісних орієнтацій та уявлень.

Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості до дійсності та створює змістовну сторону її спрямованості. Зумовлюючи лінію поведінки людини, її конкретні вчинки, ця система виступає в якості мотивів, тобто показує, в ім’я чого людина чинить так чи інакше, або проявляє бездіяльність; які цілі переслідує (моральні чи аморальні, з особистою вигодою чи з користю для суспільства і т.ін.). Тобто ціннісні орієнтації можуть бути каталізатором як позитивних вчинків (високоморальних), так і негативних (аморальних) [35].

Саме для виявлення особливостей ціннісних орієнтацій слідчих і здійснюється дане дослідження. Оскільки воно нам покаже - на що спрямована діяльність співробітників даного підрозділу і чи відповідає дана спрямованість професіограмі слідчого, яка відбиває основні вимоги до людини даної професії. Крім того, ми вирішили з’ясувати як змінюються ціннісні орієнтації у слідчих в залежності від тривалості їхнього перебування на службі, для того, щоб побачити чи впливає досвід на переконання людини і на скільки цей вплив значний.

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика методик та досліджуваних груп

.1 Характеристика вибірки та структура дослідження

Для проведення дослідження по визначенню особливостей ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки нами було опитано та протестовано 77 працівників ОВС у віці від 20 років до 50 років.

Відбір складу груп відбувався за визначеними критеріями:

Особа будь-якої статі, яка має юридичну освіту.

Наявність стажу служби: до 5 років; від 6 до 10 років та від 11 до 15 років відповідно.

Першу групу досліджуваних склали: слідчі, які мають стаж служби до 5 років. Це були 27 курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ, які навчаються на останньому курсі Інституту підготовки фахівців для органів слідства та дізнання. Їх вік варіює від 20 до 22 років, середній вік в групі - 21 рік. В цій групі 44,4 % осіб жіночої статі та, відповідно, 55,6 % - чоловічої статі.

Другу групу склали слідчі, які мають стаж служби від 6 до 10 років. Це були 26 співробітників слідчих підрозділів Жовтневого РВ та Московського РВ ГУМВСУ в Харківській області. Їх вік варіює від 22 до 31 року, середній вік в групі - 28 років. Серед опитуваних: 30,8 % осіб жіночої статі та 69,2 % - чоловічої.

Третю групу склали слідчі, які мають стаж служби від 11 до 15 років. Це були переважно співробітники, які знаходилися на посаді "старший слідчий", а також заступники начальників слідчих відділень Жовтневого РВ та Московського РВ ГУМВСУ в Харківській області. Група складається з 24 чоловік. Мінімальний показник віку в групі - 27 років, а максимальний показник - 50 років; середній вік в групі - 43 років. Серед опитуваних: 21,8 % осіб жіночої статі та 78,2 % - чоловічої. Це зумовлено зокрема тим, що раніше в ОВС жінки працювали не в такій кількості як зараз. Тому відсоток кількості чоловіків значно перевищує цей показник у жінок.

Всі ці дані ми внесли до порівняльної таблиці 2.1., яка подана нижче.

Таблиця 2.1 - Порівняльна характеристика досліджуваних груп

Експериментально-дослідна робота проходила в декілька послідовних етапів, кожний з яких мав на меті конкретні цілі та вирішував певні задачі.

Перший етап полягав у перегляді та аналізі наукової літератури, керівних документів, які регламентують діяльність правоохоронних органів та діяльність слідчих підрозділів зокрема. Також аналізувалася література, присвячена дослідженню проблемі ціннісних орієнтацій в психологічній науці. На цьому етапі, зокрема, було визначено та конкретизовано наукову проблему, виділено предмет та об’єкт досліджень, розроблялися початкові принципи та методики дослідження.

Другий етап - проведення експериментальних досліджень. На цьому етапі проводилося дослідження ціннісних орієнтацій працівників слідчих підрозділів ОВС за допомогою таких методик: методика "ціннісні орієнтації" М. Рокіча; методика дослідження цінностей особистості М.В. Коржа; методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової, а також анкети по вивченню ціннісних орієнтацій слідчих.

На основі експериментальних досліджень, комплексного аналізу проблеми визначення особливостей ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки були вирішені головні завдання дослідження. Отримані результати сприяли формулюванню висновків дослідження.

Третій етап - підсумковий, узагальнюючий, що дозволив підбити підсумки досліджень, визначити подальші напрямки роботи. На цьому етапі були узагальнені результати та сформульовані висновки досліджень.

2.2 Характеристика методів дослідження

Для вивчення ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки використовувалась серія стандартизованих тестових методик. До цієї серії входили:

. Методика "ціннісні орієнтації" М. Рокіча.

. Методика дослідження цінностей особистості М.В. Коржа.

. Методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової.

Також ми використовували анкету (Додаток № 1), яка складається з двох блоків: блок відкритих запитань, де досліджувані давали розгорнуту відповідь на прохання дати визначення певних цінностей і блок закритих запитань, де надається шість варіантів відповідей.

Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості та складає основу її відношення до оточуючого світу, до інших людей, себе самої, основу світогляду та осередок мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції та «філософії життя».

Зараз найпоширенішою є методика зміни ціннісних орієнтацій М. Рокіча, яка основана на прямому ранжуванні списку цінностей. М. Рокіч виділяє два класи цінностей - термінальні та інструментальні. Термінальні цінності він визначав як переконання в тому, що якась мета індивідуального існування з особистої та суспільної точок зору варта того, щоб її прагнути. Інструментальні цінності - як переконання в тому, що якийсь спосіб дій є з особистої та суспільної точок зору більш доцільним у будь-яких ситуаціях. Власне, відокремлення термінальних та інструментальних цінностей відтворює вже досить традиційний розподіл на цінності-цілі та цінності-засоби.

До термінальних цінностей у методиці відносяться:

активне життя (повнота та емоційна насиченість життя);

життєва мудрість(зрілість суджень та здоровий глузд, які досягаються життєвим досвідом);

здоров’я (фізичне та психічне);

цікава робота;

краса природи та мистецтва (переживання прекрасного в природі та мистецтві);

любов (духовна та фізична близькість з коханою людиною);

матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів);

наявність вірних та гарних друзів;

суспільне визнання (повага оточуючих, колективу, товаришів по навчанню, роботі);

пізнання (можливість розширення своєї освіти, світогляду, загальної культури, інтелектуальний розвиток);

продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей);

розвиток (робота над собою, постійне фізичне та духовне вдосконалення);

розваги (приємне проводження часу, відсутність обов’язків);

свобода (самостійність, незалежність в судженнях та вчинках);

щасливе сімейне життя;

щастя інших (благополуччя, розвиток та вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому);

творчість (можливість творчої діяльності);

впевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

В свою чергу інструментальні цінності були дані в такому вигляді:

акуратність (вміння тримати речі в порядку, порядок у справах);

вихованість (гарні манери);

великі запити (високі вимоги до життя та високі запити);

життєрадісність (почуття гумору);

ретельність (дисциплінованість);

незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

непримиримість з недоліками в собі та інших;

освіченість (повнота знань, висока загальна культура);

відповідальність (почуття обов’язку, вміння тримати слово);

раціоналізм (вміння мислити логічно, приймати раціональні та обдумані рішення);

самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

сміливість у відстоюванні власної думки, своїх поглядів;

тверда воля (вміння настояти на своєму, не відступати перед труднощами);

терпимість (до поглядів та думок інших, вміння вибачати іншим їх помилки);

чесність (правдивість, щирість);

поінформованість (вміння розуміти іншу точку зору, поважати смаки, звички та звичаї інших);

ефективність у справах (працелюбність, продуктивність в роботі);

чуйність (піклування).

Досліджувані мали проранжувати окремо ці два списки по вісімнадцять цінностей (термінальні та інструментальні), спираючись на ті принципи, якими вони керуються в своєму повсякденному житті [36].

При підрахунку результатів ми виявляли частоту, з якою зустрічається кожна з цінностей, на тій чи іншій позиції (з 1 по 18). А для виявлення значимості відмінностей використовували t-критерій Стьюдента.

Перевагою даної методики є її універсальність, зручність та економність в проведенні дослідження та обробці результатів, гнучкість - можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Але є і суттєвий недолік - вплив соціальної бажаності, можливість нещирості.

Методика дослідження цінностей особистості М.В. Коржа була розроблена в Московському інституті загальної та педагогічної психології АПН СРСР. При її розробці психологи виходили з того, що цінності особистості визначаються через потреби, цілі, мотиви, інтереси. Тому сама методика має комплексний вигляд і складається з чотирьох блоків, тобто проводиться в чотири етапи.

На першому етапі визначається референтна група досліджуваних. Їм надається список з шістнадцяти найменувань: батьки; рідня; брат, сестра; дорослий знайомий; знайомий батьків; друзі; найкращий друг (подруга); приятелі; знайома дівчина (хлопець); товариші по навчанню, по роботі; товариші по секції; історична особистість; відома всім людина; людина, про яку ти чув від інших; літературний персонаж; свій варіант. З даного списку потрібно обрати когось у першу, другу та третю чергу при відповіді на одне з десяти поставлених запитань. При підрахунку балів: обрані у першу чергу отримують 3 бали; у другу чергу - 2 бали; у третю - 1 бал. До референтної групи даного досліджуваного відносяться ті члени зазначеного списку, які отримають найбільшу кількість балів, - не більше трьох.

На другому етапі визначається орієнтація досліджуваного на певний вид діяльності. Оцінка дається на основі такої шкали: 5 - вірно, 4 - вірно у меншій мірі, 3 - не знаю, 2 - не вірно. Досліджуваного просять оцінити відповідним балом 6 груп тверджень, заносячи оцінку у лист відповідей у відповідну графу. Даний етап дозволяє виділити цінність різних видів діяльності та їх цілей. Розглядається вісім видів діяльності (спрямованості) та шість типів цілей. До видів діяльності відносять: суспільну роботу; мистецтво; хобі; професію, роботу; пізнання; спілкування; особистий успіх у протилежної статі та оточуючих; спорт, фізичний розвиток. До цілей - корисність для людей; становище; розвиток інтелекту; комфорт, забезпечене життя; схвалення референтної групи; вдоволеність, радість. На основі відповідей досліджуваних підраховується середній бал для кожного виду діяльності та цілі, робиться висновок про цінність певного виду діяльності для даного досліджуваного та вибірки загалом.

Третій етап передбачає виявлення наявності засобів у досліджуваних для виконання певного виду діяльності. Їм пропонується відповісти на три групи тверджень за 5-ти бальною шкалою. При цьому оговорюється, що сума балів у кожній групі не повинна перевищувати 30. Обробка результатів цього етапу здійснюється за тим же принципом, що і попереднього - підраховується середній бал та виявляється наявність засобів для виконання певного виду діяльності у вибірці в цілому.

Четвертий етап спрямований на виявлення кількості часу, який досліджувані витрачають на вже згадувані види діяльності. Їм пропонується чотири групи, в яких дані види діяльності порівнюються попарно. Необхідно оцінити, що займає більше часу із наведених в парі понять, при цьому потрібно враховувати, що сума балів у парі не повинна перевищувати 5.

Для обробки даних будується матриця, в яку і заносяться відповідні оцінки досліджуваного (Додаток № 2). На основі даних матриць будується загальна матриця, яка і демонструє відношення до зазначених видів діяльності всієї вибірки.

Методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової спрямована на вивчення реалізації ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності. Досліджуваним дається інструкція: «Даний опитувальник спрямований на дослідження вашої особистості та ваших відносин. Відповідайте по можливості швидко, довго не міркуйте над кожним запитанням. Пам’ятайте, що гарних та поганих відповідей немає, є лише ваша власна думка. Відповідати необхідно «так» чи «ні». На аркуші відповідей це відповідно « + » чи « - », які необхідно поставити поряд з номером запитання».

Ступінь вираженості кожної з поліструктурних ціннісних орієнтацій особистості визначається за допомогою ключа. Відповідно до цього підраховується кількість позитивних відповідей, а за результатами обробки індивідуальних даних вираховується середнє значення по всій вибірці. Після обробки можна побудувати графічний профіль вираженості кожної цінності.

Всього в цій методиці виділяють одинадцять груп цінностей:

приємне проводження часу, відпочинок;

високий матеріальний достаток;

пошук та насолода прекрасним;

допомога та милосердя до інших;

любов;

пізнання нового у світі, природі, людині;

високий соціальний статус та управління людьми;

визнання та повага людей і вплив на оточуючих;

соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві;

спілкування;

здоров’я.

Для математико-статистичної обробки отриманих даних ми використовували t-критерій Стьюдента та критерій Фішера.

При порівнянні середніх значень ознаки говорять про достовірність відмінностей середніх арифметичних. Достовірність відмінності середніх арифметичних оцінюють за параметричним критерієм Стьюдента, який обчислюється за формулою:

=

де М1 і М2 - значення середніх арифметичних в групах, що порівнюються;і m2 - відповідні величини статистичних помилок середніх арифметичних, які обчислюються за допомогою формули:

де mM - статистична помилка середньої арифметичної;

σ - середнє квадратичне відхилення;- число значень ознаки.

Зі зменшенням об’ємів вибірок (n < 10) даний критерій стає чутливим до форми розподілу ознаки, що досліджується в генеральній сукупності. Рішення про достовірність відмінностей приймається в тому випадку, якщо обчислена величина t перевищує табличне значення для даного числа мір свободи. Для зіставлення вибірок по частоті виникнення ефекту, що цікавить дослідника, призначений критерій Фішера, який оцінює достовірність відмінностей між відсотковими частками двох вибірок, де зареєстрований феномен [37]. Для підрахування критерію необхідно визначити величини φ, відповідні відсотковим часткам в кожній з груп за стандартними таблицями. Потім підрахувати за формулою φемп , встановити критичне значення φкр відповідно до прийнятих в психології рівнів статистичної значущості: р < 0,05 та р < 0,01. Якщо φемп ≥ φкр, то відмінність є статистично значущою.

φемп обчислюється за такою формулою:

де φ1 - кут, відповідний більшій % частці;

φ2 - кут, відповідний меншій % частці;- кількість спостережень у першій вибірці;- кількість спостережень у другій вибірці.

Наочне представлення інформації може сприяти переходу осмислення отриманих результатів на новий рівень. Саме тому ми деякі отримані дані подавали у вигляді секторних діаграм.

РОЗДІЛ 3. Дослідження ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки

.1 Ціннісні орієнтації слідчих з п’ятирічним стажем служби

Для дослідження ми використовували три перераховані вище методики та анкету по вивченню ціннісних орієнтацій слідчих.

Анкета складалася з двох блоків: блоку з відкритими запитаннями та блоку з закритими запитаннями. В першому блоці ми пропонували слідчим дати визначення таким поняттям: "цінності людини", "добробут", "розвиток", "гармонія", "любов", "досягнення", "життя" та закінчити фразу: "Головне в житті - це …".

При аналізі визначень поняття "цінності людини" ми звернули увагу на те, що досліджувані перераховували те, що вони вважають цінним для людини: чесність, гуманізм, працелюбність, справедливість, людяність, щедрість, інтелект, доброта та ін., і лише близько 10 % досліджуваних намагалися дати визначення самому цьому поняттю: "те, що дуже важливе для людини, чому вона слідує, що береже", "моральні якості людини", "якості, завдяки яким людину можна назвати особистістю".

Поняття "добробут" близько 37 % опитуваних розуміє як "моральний та фінансовий достаток", близько 23 % - як "можливість нормально існувати", також були варіанти: щастя, гарне життя, удача, радість, лад в родині, найменша кількість проблем, високий соціальний статус, а також таке масштабне бачення проблеми як: "соціальна, духовна, економічна захищеність громадян в країні".

Поняття "розвиток" близько 33 % респондентів розуміє як "покращення" (особистісних якостей людини, всіх якостей особистості), близько 15 % - як "прогрес", близько 8 % - як "розуміння" (міра розуміння, розуміння життя, здатність мислення), також були такі варіанти як: підвищення рівня в будь-якій сфері, будь-яке становлення, підвищення своєї кваліфікації, кар’єрний ріст, фізичний розвиток, зміни в процесі життя та ін.

Поняття "гармонія" розуміють як рівновагу (19 %) та спокій (19 %), близько 15 % - як співвідношення, конгруентність, а також траплялися такі варіанти як: розуміння ("взаєморозуміння", "коли два серця б’ються в унісон"), "порядок, встановлений природою", "коли все добре" та ін.

Поняття "любов" характеризують і як відчуття (22 %), і як почуття (78 %). Зокрема, при розумінні цього поняття як відчуття, говорили про: секс, бажання, а при розумінні як почуття, про - прихильність (15 %), взаємодопомогу та підтримку, повагу. Також були варіанти, що це - "почуття, яке робить щасливим", "гармонія душі та тіла", "цінність людини та її життя вище, ніж своя", "частина душі, яку одна людина віддає іншій", "моральна залежність від людини", "жити в ім’я іншої людини", "почуття, яке звеличує та допомагає помічати прекрасне" та ін.

Поняття "досягнення" близько 38 % розуміють як позитивний результат, успіх (своєї діяльності, в будь-чому), близько 26 % - як досягнення цілі (в результаті своєї праці, подолання перешкод), близько 11 % - як розвиток, були і такі варіанти як: "стати людиною", "службове просування", "отримання бажаного".

Поняття "життя" характеризували як просто біологічний процес (26 %) та більш абстрактно: "постійна боротьба" (11 %), "те, що маєш", "досягнення мети", "свої вчинки", "це кожна секунда, хвилина, година, день…", "мить між минулим та майбутнім", "погана гра, але графіка реальна" та ін.

Що головне в житті - це любов вважають 30 % опитуваних, сім’я - 22 %, залишатися людиною - 19 %, гармонія - 11 %, добробут, друзі, здоров’я та просто жити - по 7 % кожне. Також були варіанти: отримати освіту, жити достойно, вміти пристосовуватися, кар’єра, людяність та справедливість, не впасти обличчям у багнюку та ін.

Таким чином, ми бачимо, що курсанти інколи розуміють абстрактні поняття дещо буквально та інколи характеризують їх поверхово.

Другу частину анкети складають запитання, які мають по 6 варіантів відповідей. Отримані дані ми занесли до таблиці (Додаток № 3). А для наочності - зобразили на секторних діаграмах. Так, відповіді опитуваних на запитання № 15 анкети ми зобразили на рис. 3.1.

Рис. 3.1 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи докладаєте Ви зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі?»

Якщо всі варіанти відповіді умовно об’єднати так, що варіанти А, Б та В означають «так», а варіанти Г, Д та Е - «ні», то ми побачимо, що відповідь на це запитання - «так» (85 %).

На рис. 3.2. зображена відповідь на запитання № 16 анкети. Якщо ми знову застосуємо вищезгаданий прийом, то побачимо, що курсанти надають перевагу спілкуванню, а не усамітненню (77 %).

Рис. 3.2 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи надаєте Ви перевагу спілкуванню, а не усамітненню?»

Також виявилося, що у опитуваних даної групи часто виникає бажання внести щось нове у своє оточення (Рис. 3.3.).

Рис. 3.3 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникає у Вас бажання внести щось нове у своє оточення?»

Слідчі цієї групи також мають певні фантазії, в яких вони досягли великих висот. Відповідь «так» займає аж 93 % (Рис. 3.4.), хоч 59 % із них - це відповідь "інколи".

Рис. 3.4 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникали у Вас фантазії у яких Ви досягли великих висот?»

Загалом опитувані схильні до відповіді «інколи», яка є дещо невизначеною, тобто ні «так», ні «ні».

На рис. 3.5. ми зобразили відповіді опитуваних на запитання, яке відображує на скільки для них є важливою думка оточуючих. Тобто чи готові вони поступитися навіть своїми принципами, якщо оточення від них буде цього вимагати. Як бачимо відповіді «інколи» та «рідко» майже рівні в своїй чисельності, що свідчить про невеликий вплив оточення на принциповість даної групи досліджуваних.

Рис. 3.5 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи готові Ви поступитися своїми принципами, якщо цього вимагає ваше оточення?»

Далі ми поставили запитання, яке є досить значимим в органах внутрішніх справ: чи виникало у них бажання змінити професію. Питання є актуальним, оскільки останнім часом спостерігається значна плинність кадрів в ОВС.

Рис. 3.6 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникало у Вас бажання змінити професію?»

Як бачимо (Рис. 3.6.) відповідь «інколи» знову переважає, але якщо знову застосувати прийом з об’єднанням всіх відповідей у дві протилежні, то відповідь «так» значно переважає відповідь «ні» (63 %).

Рис. 3.7 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи думали Ви про те, що сім’я для Вас важливіше за роботу, гроші, друзів і т.ін.?»

На рис. 3.7. ми можемо побачити відповідь на запитання анкети № 21. Як бачимо, сім’я є для них дуже важливою, значно важливішою за роботу, гроші, друзів і ін. Відповіді «загалом» та «часто» становлять аж 79 %, що говорить саме за себе.

Рис. 3.8 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви поступаєтесь своїми інтересами заради інтересів іншої людини?»

Запитання анкети № 22 (Рис. 3.8.) мало на меті з’ясувати, що є важливішим для опитуваних власні інтереси чи інтереси іншої людини і в якій мірі, адже, як відомо, робота слідчого вимагає постійно приносити в жертву свої інтереси заради інтересів інших людей, чи справи загалом.

Як бачимо, знову переважає відповідь «інколи» (70 %), але і відповідь «часто» теж займає не мало (15 %) і ми можемо впевнено говорити про загальну відповідь «так» (89 %).

Що ж стосується відповідей на останнє запитання анкети (Рис. 3.9.), то тут ми бачимо, що не зважаючи на те, що досліджувані схильні поступатися своїми інтересами, вони дуже цінують сім’ю і тому «рідко» (37 %), а деякі - «ніколи» (19 %) не поставлять професійні інтереси вище за інтереси сім’ї.

Рис. 3.9 - Структура відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви ставите професійні інтереси вище за інтереси сім’ї?»

Таким чином, ми бачимо, що слідчі з п’ятирічним стажем служби у більшості випадків докладають зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі, а також надають перевагу спілкуванню, а не усамітненню. Разом з тим, у більшості опитуваних виникало бажання змінити професію, при тому, що вони показали певну креативність (бажання внести щось нове у своє оточення). Крім того, вони виявились досить принциповими, тобто поступитися своїми принципами можуть лише у певних чітко визначених випадках. Найважливіше для них - це сім’я.

Цінності слідчих з п’ятирічним стажем служби ми досліджували також з допомогою методики М. Рокіча, який виділяв термінальні та інструментальні цінності. Отримані дані ми занесли до порівняльних таблиць (Додатки № 7, № 8).

За результатами цієї методики ми можемо умовно розділити цінності на 3 групи: 1) ті, що займають місця з 1-го по 6-те; 2) на місцях з 7-го по 12-те; 3) на місцях з 13-го по 18-те.

Виходячи з даного поділу, термінальні цінності в даній групі знаходяться на таких місцях:

здоров’я; щасливе сімейне життя; любов; наявність вірних друзів;

цікава робота; матеріально забезпечене життя; свобода; впевненість в собі; життєва мудрість; активне життя; розвиток; продуктивне життя; суспільне визнання;

розваги; щастя інших; пізнання; краса природи та мистецтва; творчість.

Інструментальні ж цінності розподілилися таким чином:

не має жодної цінності;

чесність; вихованість; життєрадісність; незалежність; освіченість; акуратність; відповідальність; самоконтроль; сміливість у відстоюванні власної думки; тверда воля; поінформованість; терпимість; раціоналізм; ефективність у справах; великі запити; чуйність;

ретельність; непримиримість з недоліками.

Як бачимо при розподілі інструментальних цінностей майже всі вони опинилися на другому місці, що говорить про відносну важливість кожної з них (всі мають приблизно однакову кількість балів).

Результати, отримані при проведенні методики Н.В. Коржа, ми занесли до таблиці 3.1.

Завдяки методиці Н.В. Коржа, ми можемо побачити як співвідносяться у слідчих даної групи: цінність певного виду діяльності (чому надають перевагу), наявність засобів для їх реалізації та час, який ними затрачається на цю діяльність.

Як бачимо, дуже важливими для слідчих даної групи є хобі, спілкування та спорт, хоч високу оцінку отримали майже всі з перерахованих видів діяльності. Але засоби для реалізації своїх цінностей у слідчих обмежені, тому бачимо, що їх вистачає переважно на досягнення успіху, пізнання та професію. Що ж стосується часу, який вони витрачають на діяльність, то багато часу у них займає спілкування, професія та пізнання, але бали значно нижчі, ніж при оцінці цих видів діяльності. Можливо, це зумовлено тим, що були перераховані не всі можливі види діяльності і якісь види ми не прийняли до уваги.

Таблиця 3.1 - Співвідношення цінностей, засобів та часу, який витрачається для їх реалізації слідчими з п’ятирічним стажем служби

Слід окремо оговорити, що при підрахунку р1 ми порівнювали цінність та засоби, при підрахунку р2 - засоби та час, а при підрахунку р3 - цінність та час.

Реалізацію ціннісних орієнтацій слідчих ми дослідили за допомогою методики діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової. Дані були занесені до порівняльної таблиці (Додаток № 9).

За отриманими даними найбільшу кількість балів (а значить і реалізовані у повсякденному житті в більшій мірі) отримали такі цінності: допомога іншим та милосердя; визнання та повага людей, вплив на оточуючих; любов; соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві (Рис. 3.10.).

Рис. 3.10 - Реалізація ціннісних орієнтацій слідчих з п’ятирічним стажем служби: 1 - відпочинок, приємне дозвілля; 2 - високе матеріальне становище; 3 - пошук та насолода прекрасним; 4 - допомога іншим та милосердя; 5 - любов; 6 - пізнання нового в світі, природі, людині; 7 - високий соціальний статус та управління людьми; 8 - визнання і повага людей та вплив на оточуючих; 9 - соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві; 10 - спілкування; 11 - здоров’я

Таким чином, на основі всіх вище перерахованих методик, ми можемо зробити висновок, що слідчі з п’ятирічним стажем служби цінують здоров’я (на першому місці з 18-ти термінальних цінностей), щасливе сімейне життя, вірних друзів, але в житті реалізовують переважно ті цінності, які обумовлені особливістю їх професійної діяльності (допомога іншим, повага та визнання людей) та майже завжди готові поступитися своїми інтересами заради інтересів інших.

.2 Ціннісні орієнтації слідчих з десятирічним стажем служби

Почнемо характеристику даної групи досліджуваних з їхніх відповідей на запитання анкети. Зокрема, їхньої характеристики таких понять як: "цінності людини", "добробут", "розвиток", "гармонія", "любов", "досягнення", "життя" та закінчення фрази: "Головне в житті - це …".

При аналізі визначень поняття "цінності людини" ми звернули увагу на те, що, як і у попередній групі, досліджувані перераховували те, що вони вважають цінним для людини: доброта, порядність, людяність, розум, справедливість, гроші, відданість, наявність почуття гумору та ін., і лише близько 6 % досліджуваних намагалися дати визначення самому цьому поняттю: "внутрішні якості людини, те, чого вона прагне, чим дорожить", "моральні якості людини", "душевний стан людини".

Поняття "добробут" близько 12 % опитуваних розуміє як "поєднання фізичної та матеріальної забезпеченості", близько 9 % - як "гроші", також були варіанти: "позитивне та розмірене протікання життя", "затишок", "все добре в сім’ї", "спокій", "успішне поєднання особистого життя, кар’єри та гідної заробітної плати".

Поняття "розвиток" близько 16 % респондентів розуміє як "рух вперед" (прагнення, досягнення задуманого), близько 7 % - як "прогрес", також були такі варіанти як: вдосконалення життєвих чи інших процесів; розумове, фізичне та професійне вдосконалення себе, виховання. Були і відповіді орієнтовані на суспільну думку: "поглинання всього нового, щоб бути прийнятим в середовищі", "навчання, читання літератури, вивчення суспільної думки".

В розумінні поняття "гармонія" виявилась цікава тенденція: слідчі-чоловіки намагалися абстрактно охарактеризувати це поняття, дати йому об’єктивне визначення ("взаємозалежні процеси", "співвідношення елементів у всьому", "рівновага"), а слідчі-жінки давали визначення виходячи зі свого суб’єктивного розуміння цього поняття ("взаєморозуміння", "спокій", "рівновага в собі, сім’ї, суспільстві", "коли життя протікає: душа → людина → навколишній світ → взаємозв’язок").

Поняття "любов" характеризують як взаєморозуміння (23 %), повагу (19 %), розуміння (19 %), а також як: ніжність ,емоційність, вірність, довіру, пристрасть. Також були варіанти, що це - "неймовірний захват, феєричні емоції без причини по відношенню до іншої людини", "почуття, яке окриляє та штовхає на необдумані вчинки" та ін.

Поняття "досягнення" близько 30 % розуміють як позитивний результат, успіх (цілеспрямованих дій, покращення власного результату), близько 24 % - як досягнення запланованого (цілі, перехід на той рівень, що був поставлений за мету), були і такі варіанти як: "повага в суспільстві", "допомога людям", "самоствердження".

Поняття "життя" характеризували як просто біологічний процес (8 %) та більш абстрактно: "розвиток" (32 %), "сім’я" (12 %), "кар’єра, гроші", "зрозуміти себе", "людство, сім’я, розвиток", "радість, прагнення, рух", "насолода кожним прожитим днем" та ін.

Що головне в житті - це сім’я, дім вважають 63 % опитуваних, достаток, затишок, благополуччя - 48 %, здоров’я - 9 %. Також були варіанти: "щоб робота приносила задоволення та належним чином оплачувалася", "сім’я, діти, розуміння чоловіка", "любити, бути любимим та залишатися таким, яким є", "досягти поставленої мети та ні про що не шкодувати", "прожити життя з задоволенням та завжди залишатися людиною".

Другу частину анкети складають запитання, які мають по 6 варіантів відповідей. Отримані дані ми занесли до таблиці (Додаток № 4). А для наочності - зобразили на секторних діаграмах. Так, відповіді опитуваних на запитання № 15 анкети ми зобразили на рис. 3.11.

Як бачимо, досліджувані загалом докладають зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по роботі. Якщо прийняти до уваги відповіді «загалом» та «інколи» за одну відповідь - «так», ми можемо говорити про 77 % ствердних відповідей. Це є досить важливим, враховуючи той факт, що слідчий має ненормований робочий день і практично «проживає» у себе в кабінеті, як і його колеги, яких він бачить частіше, ніж родину.

Рис. 3.11 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи докладаєте Ви зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі?»

На запитання про комунікабельність (Рис. 3.12.), ми бачимо, що більшість слідчих надає перевагу все ж таки спілкуванню, а не усамітненню (62 %).

Рис. 3.12 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи надаєте Ви перевагу спілкуванню, а не усамітненню?»

Це теж зумовлено особливостями їх професійної діяльності - вони просто змушені спілкуватися цілісінький день і тому тим, хто надає перевагу усамітненню доводиться пристосовуватися, але вони все одно стомлюються швидше, ніж комунікабельні працівники. Як ми можемо бачити з рисунку 3.13., дуже багато досліджуваних відноситься до креативних людей (92 %), які прагнуть внести щось нове у своє оточення.

Рис. 3.13 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникає у Вас бажання внести щось нове у своє оточення?»

Про прагнення даної групи досліджуваних досягти великих висот ми можемо дізнатися з їх відповідей на запитання № 18 анкети.

Рис. 3.14 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникали у Вас фантазії у яких Ви досягли великих висот?»

На запитання про фантазії, в яких людина досягла великих висот (Рис. 3.14.), багато слідчих дали відповідь «інколи» (45 %), що є не досить діагностичним, але відповідь «рідко» теж має своїх чисельних прихильників (31 %), тому можна говорити про амбівалентне відношення досліджуваних до даного питання.

Рис. 3.15 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи готові Ви поступитися своїми принципами, якщо цього вимагає Ваше оточення?»

З відповідей на запитання № 19 анкети (Рис. 3.15.) ми бачимо знову тяжіння до відповіді «інколи» (62 %), хоч і простежується тенденція до відповіді «ні» - такі відповіді як «рідко» та «ніколи» займають весь інший простір можливих відповідей (38 %). Тобто поступитися своїми принципами заради оточення досліджувані можуть, але інколи, а дехто і взагалі - ніколи.

Рис. 3.16 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникало у Вас бажання змінити професію?»

Бажання змінити професію у досліджуваних виникало досить часто, зважаючи на те, що відповіді «інколи» та «часто» займають аж 77 %, що примушує замислитися, оскільки в попередній групі досліджуваних простежувалася така ж тенденція.

Рис. 3.17 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи думали Ви про те, що сім’я для Вас важливіше за роботу, гроші, друзів і т.ін.?»

На запитання № 21 (Рис. 3.17.) ми отримали від досліджуваних майже одностайну відповідь «так»: 31 % вважають, що сім’я найголовніша за усе, а 53 % - часто замислювалися про те, що сім’я важливіша за роботу, друзів, гроші і т.ін. Показово і те, що ми майже не бачимо відповіді «інколи» (8 %), яка є "улюбленою" у даної групи досліджуваних. Така одноголосність говорить про те, що слідчі рідко можуть приділити своїй родині багато часу, оскільки вони мають ненормований робочий день, до того ж робота вимагає від них постійної зосередженості та зібраності, навіть у вільний від служби час.

На запитання про те, чи поступаються слідчі своїми інтересами заради інтересів іншої людини (Рис. 3.18.), ми бачимо майже однозначну відповідь «так», оскільки відповіді «інколи», «часто» та «загалом» відносимо саме до цієї категорії. Тому ми можемо стверджувати, що маємо на 100 % позитивну відповідь досліджуваних. Це, порівняно з першою групою досліджуваних, досить суттєво, оскільки ми бачимо, що зі збільшенням стажу зменшується величина егоїзму, що проявляється в пріоритеті інтересів інших над своїми інтересами.

Рис. 3.18 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви поступаєтесь своїми інтересами заради інтересів іншої людини?»

На останнє запитання анкети ми бачимо майже одноголосну відповідь «ні» - відповідь «рідко» займає аж 54 %, що доповнюється відповіддю «ніколи» (23 %).

Рис. 3.19 - Структура відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви ставите професійні інтереси вище за інтереси сім’ї?»

Цінності слідчих з десятирічним стажем служби ми досліджували також з допомогою методики М. Рокіча, який виділяв термінальні та інструментальні цінності. Отримані дані ми занесли до порівняльних таблиць (Додатки № 7, № 8).

Як вже зазначалося у п. 3.1. цієї роботи, за результатами цієї методики ми можемо умовно розділити цінності на 3 групи: 1) ті, що займають місця з 1-го по 6-те; 2) на місцях з 7-го по 12-те; 3) на місцях з 13-го по 18-те.

Виходячи з даного поділу, термінальні цінності в даній групі знаходяться на таких місцях:

) любов; здоров’я; щасливе сімейне життя; впевненість в собі;

) наявність вірних друзів; розвиток; свобода; життєва мудрість; цікава робота; пізнання; матеріально забезпечене життя; щастя інших; продуктивне життя;

) активне життя; суспільне визнання; розваги; творчість; краса природи та мистецтва;.

Інструментальні ж цінності розподілилися таким чином:

) вихованість; відповідальність; чесність;

) життєрадісність; тверда воля; сміливість у відстоюванні власної думки; акуратність; освіченість; раціоналізм; чуйність; самоконтроль; ретельність; незалежність; поінформованість; ефективність у справах;

) терпимість; великі запити; непримиримість з недоліками.

Як бачимо досліджувані даної групи на перше місце ставлять любов, здоров’я та щасливе сімейне життя (термінальні цінності), а також віддають перевагу вихованості, відповідальності та чесності серед усіх інших інструментальних цінностей.

На останньому місці знаходяться такі цінності як: розваги, творчість, краса природи та мистецтва, а також - великі запити, непримиримість з недоліками, що майже повністю співпадає з тим вибором, який зробили слідчі першої групи досліджуваних (з п’ятирічним стажем служби).

Завдяки методиці Н.В. Коржа, ми можемо побачити як співвідносяться у слідчих даної групи: цінність певного виду діяльності (чому надають перевагу), наявність засобів для їх реалізації та час, який ними затрачається на цю діяльність. Отримані дані ми занесли до узагальнюючої таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Співвідношення цінностей, засобів та часу, який витрачається для їх реалізації слідчими з десятирічним стажем служби

Як ми бачимо з порівняльної таблиці, найбільш цінними для досліджуваних є такі види діяльності як: професія, пізнання, хобі та спілкування. Але засоби у них є переважно для реалізації успіху, спілкування та пізнання. Найбільше часу слідчі даної групи витрачають на професію та спілкування, що і не дивно, адже особливості їх професійної діяльності зумовлюють саме такий розподіл часу - ненормований робочий день та специфіка роботи (постійно з кимсь спілкують за фактом скоєного злочину). Розподіл їх часу відповідає тому, що вони вважають цінним, але кількість балів, яку вони поставили цим видам діяльності та часу, який вони витрачають суттєво відрізняється величиною (часу вони витрачають менше, ніж могли б).

Реалізацію ціннісних орієнтацій слідчих ми дослідили за допомогою методики діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової. Дані були занесені до порівняльної таблиці (Додаток № 9).

За отриманими даними найбільшу кількість балів (а значить і реалізовані у повсякденному житті в більшій мірі) отримали такі цінності: допомога іншим та милосердя; визнання і повага людей та вплив на оточуючих; спілкування; здоров’я. (Рис. 3.20.).

Рис. 3.20 - Реалізація ціннісних орієнтацій слідчих з десятирічним стажем служби. 1 - відпочинок, приємне дозвілля; 2 - високе матеріальне становище; 3 - пошук та насолода прекрасним; 4 - допомога іншим та милосердя; 5 - любов; 6 - пізнання нового в світі, природі, людині; 7 - високий соціальний статус та управління людьми; 8 - визнання і повага людей та вплив на оточуючих; 9 - соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві; 10 - спілкування; 11 - здоров’я

Найменше реалізованими в повсякденній діяльності виявилися такі цінності: пошук та насолода прекрасним; соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві. Тобто слідчі настільки піддаються професійній деформації, що вже майже не звертають увагу на прекрасне та, хоча й допомагають іншим, глобальні проблеми суспільства їх не хвилюють.

Таким чином, ми бачимо, що на першому місці у даної групи досліджуваних знаходиться любов (перше місце з 18-ти можливих серед термінальних цінностей), а також професія та спілкування, а на останньому - краса природи та мистецтва. Реалізують вони в першу чергу такі цінності як: допомога іншим та милосердя, а в останню - пошук та насолода прекрасним, що, можливо, зумовлено тим, що вони надто часто стикаються з несправедливістю та потворністю людських вчинків і тому так мало думають про прекрасне і так багато - про допомогу іншим.

3.3 Ціннісні орієнтації слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби

Дослідження ціннісних орієнтацій слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби ми розпочали з проведення анкети, а саме з характеристики понять: "цінності людини", "добробут", "розвиток", "гармонія", "любов", "досягнення", "життя" та закінчення фрази: "Головне в житті - це …".

При аналізі визначень поняття "цінності людини" ми звернули увагу на те, що, на відміну двох попередніх груп, досліджувані намагалися дати визначення самому цьому поняттю, а не перераховували те, що вони вважають цінним для людини. Більшість опитуваних (84 %) зійшлися на думці, що це: "якості людини, за які її люблять та поважають", "все добре, що є в людині", "особистісні духовні якості людини". І лише 16 % намагалися просто перерахувати найважливіші на їх погляд цінності людини: доброзичливість, чесність, справедливість, порядність та ін.

Поняття "добробут" близько 29 % опитуваних розуміє як "коли все добре в сім’ї", також були варіанти: "коли мрії стають реальністю", "коли все добре: в сім’ї, на душі", "любов, злагода, порозуміння", "коли не замислюєшся про завтрашній день".

Поняття "розвиток" близько 10 % респондентів намагалися описати, а не дати визначення (духовний, розумовий, фінансовий), близько 15 % розуміють це поняття як "рух уперед", також були такі варіанти як: "вдосконалення свого світогляду", "в державі - цивілізоване життя та гідна заробітна плата, а в особистості - робота над собою, досягнення найвищої цілі" та ін.

Поняття "гармонія" також намагалися описати, а не дати визначення (духа та тіла, з самим собою), але 88 % все ж намагалися дати об’єктивне визначення: "повне взаєморозуміння", "співвідношення", "золота середина у всьому", "все життя в ритмі та без дискомфортів" та ін.

Поняття "любов" характеризують як "почуття" (83 %). Також були варіанти, що це - "почуття, заради якого ми живемо", "душевний стан", "коли поважаєш та цінуєш іншу людину" та ін.

Поняття "досягнення" близько 76 % розуміють як "мету, до якої ідеш", близько 13 % - як кінцеву точку, були і такі варіанти як: "прагнення", "реалізація планів" та ін.

Поняття "життя" характеризували як рух (75 %), а також як: "розвиток", "прекрасне", "здоров’я", "любов та рух до гармонії" та ін.

Що головне в житті - це сім’я вважають 73 % опитуваних, діти - 18 %. Також були варіанти: прожити своє життя достойно, здоров’я, гармонія, любов, саме життя та ін.

Другу частину анкети складають запитання, які мають по 6 варіантів відповідей. Отримані дані ми занесли до таблиці (Додаток № 5). А для наочності - зобразили на секторних діаграмах. Так, відповіді опитуваних на запитання № 15 анкети ми зобразили на рисунку 3.21.

Рис. 3.21 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи докладаєте Ви зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі?»

Як бачимо, слідчі третьої групи опитуваних вже показують більшу визначеність порівняно зі слідчими двох попередніх груп: відповіді «загалом» та «ніколи» зустрічаються частіше, ніж всі інші відповіді разом узяті - 50 % та 33 % відповідно. Тому ми можемо впевнено стверджувати, що слідчі з п’ятнадцятирічним стажем служби в переважній своїй більшості докладають зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі, оскільки переважають відповіді «загалом» та «інколи» - разом 67 %.

Рис. 3.22 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи надаєте Ви перевагу спілкуванню, а не усамітненню?»

З відповідей слідчих на запитання № 16 анкети (Рис. 3.22.) ми бачимо, що вони знову проявили більшу визначеність і відповідь «інколи» зустрічається вже не так часто. Переважають відповіді «рідко» та «ніколи», тобто вони надають перевагу усамітненню.

Рис. 3.23 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникає у Вас бажання внести щось нове у своє оточення?»

Проте, у них все ще виникає бажання внести щось нове у своє оточення (Рис. 3.23.), хоч найпоширенішою відповіддю є «інколи», а відповідь «рідко» зустрічається аж у 33 % відповідей. Ми віднесли невизначену відповідь «інколи» до узагальненої відповіді «так». До того ж має місце відповідь «часто» - 17 % відповідей.

Рис. 3.24 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникали у Вас фантазії у яких Ви досягли великих висот?»

Досить цікавим є те, що у 33 % даної групи опитуваних «ніколи» не виникали фантазії, в яких вони досягли великих висот. Такі відповіді як «загалом» та «часто» взагалі не зустрічаються (Рис. 3.24.).

Рис. 3.25 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи готові Ви поступитися своїми принципами, якщо цього вимагає Ваше оточення?»

Як бачимо з рисунку 3.25. слідчі даної групи є досить принциповими і в даному аспекті на думку оточуючих практично не орієнтуються: відповіді «ніколи» та «рідко» становлять 67 % всіх відповідей. Відповіді «загалом» та «часто» взагалі не зустрічаються.

Часто виникало бажання змінити професію (Рис. 3.26.) у 33 % опитуваних, «інколи» - у 39 %, тобто ми можемо говорити про загальну відповідь «так», що змушує замислитися над причинами такої відповіді.

Рис. 3.26 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи виникало у Вас бажання змінити професію?»

Чи є для опитуваних сім’я найважливішою ми можемо побачити на рисунку 3.27. Як бачимо, опитувані проявили неабияку одностайність і зустрічається лише два варіанти відповіді: «загалом» та «часто» по 33% та 67% відповідно. Тобто ми бачимо 100 % відповідь «так».

Рис. 3.27 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи думали Ви про те, що сім’я для Вас важливіше за роботу, гроші, друзів і т.ін.?»

Але не зважаючи на те, що сім’я для них є дуже важливою, вони «інколи» поступаються своїми інтересами заради інтересів іншої людини (50%), відповідь «часто» також зустрічається (17%) і ми можемо говорити про загальну відповідь «так» - 67 % (Рис. 3.28.).

Рис. 3.28 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви поступаєтесь своїми інтересами заради інтересів іншої людини?»

До того ж є цікавою тенденція реалізації такої цінності як любов до сім’ї, оскільки майже половини опитуваних (Рис. 3.29.) ставлять професійні інтереси вище за інтереси сім’ї, хоч така відповідь як «загалом» і не зустрічається, відповіді «часто» та «інколи» становлять 50 % відповідей опитуваних.

Рис. 3.29 - Структура відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на запитання: «Чи буває так, що Ви ставите професійні інтереси вище за інтереси сім’ї?»

Як ми вже неодноразово згадували, М. Рокіч поділив цінності на термінальні та інструментальні. За результатами його методики ми можемо охарактеризувати відношення слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби до цих двох категорій цінностей. Отримані дані ми занесли до порівняльних таблиць (Додатки № 7, № 8).

Якщо ми традиційно поділимо дані цінності в кожній з двох груп на 3 підгрупи ( 1) ті, що займають місця з 1-го по 6-те; 2) на місцях з 7-го по 12-те; 3) на місцях з 13-го по 18-те), то отримаємо таку ієрархію термінальних цінностей:

) щасливе сімейне життя; здоров’я; любов; життєва мудрість; впевненість в собі;

) матеріально забезпечене життя; розвиток; свобода; наявність вірних друзів; цікава робота; суспільне визнання; активне життя; щастя інших; пізнання;

) розваги; продуктивне життя; творчість; краса природи та мистецтва.

Інструментальні ж цінності розподілилися таким чином:

) чесність; вихованість; освіченість; акуратність;

) тверда воля; незалежність; самоконтроль; життєрадісність; відповідальність; поінформованість; ефективність у справах; чуйність; ретельність; сміливість у відстоюванні власної думки; раціоналізм;

) терпимість; непримиримість з недоліками; великі запити.

Як бачимо, вікова особливість даної групи досліджуваних вплинула на особливість їх пріоритетів. Якщо в попередній групі на першому місці була любов, то дана група досліджуваних на перше місце поставила щасливе сімейне життя. На останньому місці, як і в попередній групі, - краса природи та мистецтва. А серед інструментальних цінностей в першу підгрупу потрапила така цінність як освіченість (у двох інших груп вона знаходиться в середньому на 8-му місці, тобто у другій підгрупі).

Крім того, на останньому місці опинилися такі термінальні цінності як: творчість та краса природи і мистецтва, а серед інструментальних цінностей - непримиримість з недоліками та великі запити. Досить діагностичним є те, що вся група опитуваних одностайно поставила таку цінність як великі запити на 18-те (останнє) місце. Це може свідчити про те, що за п’ятнадцять років служби їх ціннісна сфера настільки деформувалася, що вони вважають великі запити нездійсненними та недоцільними (в їх повсякденній діяльності просто неможливо реалізувати дану цінність у зв’язку з обмеженістю їх прав).

Завдяки методиці Н.В. Коржа, ми можемо побачити як співвідносяться у слідчих даної групи: цінність певного виду діяльності (чому надають перевагу), наявність засобів для їх реалізації та час, який ними витрачається на цю діяльність (Табл. 3.3.).

Таблиця 3.3 - Співвідношення цінностей, засобів та часу, який витрачається для їх реалізації слідчими з п’ятнадцятирічним стажем служби

Як ми бачимо з порівняльної таблиці, найбільш цінними для досліджуваних є такі види діяльності як: професія, пізнання, та спілкування. Але засоби у них є переважно для реалізації успіху, професії та спорту. Найбільше часу слідчі даної групи витрачають на професію та успіх.

Дані результати можна прокоментувати наступним чином: з часом слідчі починають прагнути досягти певних результатів в своїй професійній діяльності, саме тому вони докладають додаткових зусиль для досягнення успіху, що тягне за собою визнання їхнього професіоналізму та сприяє їх самоствердженню, що є характерним для осіб такого віку (самостверджуватися через досягнення в професійній діяльності).

Реалізацію ціннісних орієнтацій слідчих ми дослідили за допомогою методики діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової. Дані були занесені до порівняльної таблиці (Додаток № 9).

Рис. 3.30 - Реалізація ціннісних орієнтацій слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби: 1 - відпочинок, приємне дозвілля; 2 - високе матеріальне становище; 3 - пошук та насолода прекрасним; 4 - допомога іншим та милосердя; 5 - любов; 6 - пізнання нового в світі, природі, людині; 7 - високий соціальний статус та управління людьми; 8 - визнання і повага людей та вплив на оточуючих; 9 - соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві; 10 - спілкування; 11 - здоров’я

За отриманими даними найбільшу кількість балів (а значить і реалізовані у повсякденному житті в більшій мірі) отримали такі цінності: визнання і повага людей та вплив на оточуючих; допомога іншим та милосердя; любов. (Рис. 3.30.). Тобто, як ми вже зазначали, на перший план в цьому віці виходить потреба в повазі та визнанні оточуючих, а вже потім всі інші цінності, які в двох попередніх групах досліджуваних були на першому місці.

Така цінність, як пошук та насолода прекрасним, взагалі отримала середній бал 0.8, що говорить саме за себе, зважаючи на те, що ця цінність була на останньому місці і у двох інших групах, але отримувала дещо більшу кількість балів: 3,3 та 2,1 відповідно.

Таким чином, найціннішим в даній групі досліджуваних є сімейне щастя, але свій час вони витрачають переважно на досягнення успіху та на визнання, повагу оточуючих, що безумовно пов’язане з особливістю їхнього віку (середній вік в даній групі досліджуваних - 43 роки).

3.4 Трансформація ціннісних орієнтацій слідчих в залежності від тривалості їхнього перебування на службі

Характеристику ціннісних орієнтацій слідчих з різним рівнем професійної підготовки ми почнемо з їхніх відповідей на запитання анкети.

Як ми вже неодноразово звертали увагу, анкета складалася з двох блоків: блоку з відкритими запитаннями та блоку з закритими запитаннями. В першому блоці ми пропонували слідчим дати визначення таким поняттям: "цінності людини", "добробут", "розвиток", "гармонія", "любов", "досягнення", "життя" та закінчити фразу: "Головне в житті - це …".

При аналізі визначень поняття "цінності людини" ми звернули увагу на те, що більшість досліджуваних першої та другої груп перераховували те, що вони вважають цінним для людини, а досліджувані третьої групи намагалися дати визначення самому цьому поняттю. Вони майже одностайно вважають, що це - особистісні духовні якості людини. Схоже визначення є поширеним і в перших двох групах: "те, що дуже важливе для людини, чому вона слідує, що береже", "моральні якості людини".

Поняття "добробут" в перших двох групах опитуваних отримало приблизно таке визначення - "моральний та фінансовий достаток", а в третій групі досліджуваних переважали відповіді типу: "коли все добре в сім’ї", "любов, злагода, порозуміння", - тобто має місце направленість на сім’ю, родину, дім .

Поняття "розвиток" в першій групі досліджуваних переважно розуміють як "покращення" (особистісних якостей людини, всіх якостей особистості), а в другій та третій групах - як "рух уперед", також в другій групі мали місце відповіді орієнтовані на суспільну думку: "поглинання всього нового, щоб бути прийнятим в середовищі", "вивчення суспільної думки".

Поняття "гармонія" досліджувані всіх трьох груп розуміють переважно як рівновагу, спокій, співвідношення та взаєморозуміння. Хоч і простежувалася певна тенденція відповідей у жінок та чоловіків (чоловіки характеризували це поняття більш об’єктивно).

Поняття "любов" характеризували і як відчуття, і як почуття. Зокрема, при розумінні цього поняття як відчуття, говорили про: секс, бажання, пристрасть, а при розумінні як почуття, про - повагу, взаєморозуміння, взаємодопомогу. При чому в першій групі акцентували увагу на рисах, які більш характерні для дружби: підтримка, взаємодопомога, повага; в другій групі - на емоційності цього поняття: довіра, ніжність, феєричні емоції; а у третій групі відповідали лаконічно: почуття, душевний стан.

Поняття "досягнення" в першій та другій групах досліджуваних розуміють переважно як позитивний результат, успіх, досягнення цілі, а у третій групі - переважно як мету, до якої ідеш.

Що ж стосується запитання про те, що є для них головним в житті, в першій групі опитувані переважно вважають, що це любов, в другій - сім’я (63 %), в третій теж вважають, що це сім’я, але їх кількість більше, ніж в другій групі (73 %).

Крім того, при визначенні всіх понять, ми можемо спостерігати певну закономірність у відповідях жінок-слідчих та чоловіків-слідчих. Справа в тому, що чоловіки намагалися давати об’єктивне визначення поняттю, а жінки давали емоційні та дещо суб’єктивні визначення.

Що ж стосується другого блоку даної анкети, то ми бачимо цікаву тенденцію (Додаток № 6). На запитання: "Чи докладаєте Ви зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі?", слідчі зі стажем до 5 років давали переважно ствердну відповідь; у відповідях слідчих зі стажем від 6 до 10 років вже частіше зустрічається відповідь «рідко», але немає жодної відповіді «ніколи», а у слідчих зі стажем служби від 11 до 15 років відповідь «ніколи» має місце аж у 33,3 % відповідей.

На запитання: "Чи надаєте Ви перевагу спілкуванню, а не усамітненню?" в першій групі досліджуваних відповідали переважно ствердно, в другій групі - з’являється відповідь «ніколи» (15,4 %), а в третій групі вже переважає негативна відповідь: відповіді «рідко» та «ніколи» - 50,0% та 16,7% відповідно.

На запитання: "Чи виникає у Вас бажання внести щось нове у своє оточення?" слідчі першої групи давали переважно позитивну відповідь (жодної відповіді «ніколи»), слідчі другої групи теж давали переважно ствердну відповідь, але у них з’являється такий варіант відповіді як «ніколи» (7,7 %), у слідчих третьої групи відповідь «ніколи» не зустрічається, але відповідь «рідко» зустрічається у 33,3 % відповідей і немає жодної відповіді «загалом».

На запитання: "Чи виникали у Вас фантазії в яких Ви досягли великих висот?" опитувані першої групи відповідали ствердно (14,8 % відповідей «загалом» та жодної відповіді «ніколи»), другої групи - теж ствердно, але відповідь «загалом» зустрічається рідше (7,7 %), третьої групи - негативно (з’являється відповідь «ніколи» - 33,3 %, жодної відповіді «загалом»).

На запитання: "Чи готові Ви поступитися своїми принципами, якщо цього вимагає Ваше оточення?" відповідь «загалом» не зустрічається в жодній з досліджуваних груп, загалом же переважає відповідь «інколи».

На запитання: "Чи виникало у Вас бажання змінити професію?" лише у відповідях досліджуваних першої групи зустрічається варіант «загалом» (3,7 %), відповідь «часто» теж зустрічається у всіх трьох групах, але, в залежності від тривалості перебування слідчих на цій службі, така відповідь зустрічається частіше.

На запитання: "Чи думали Ви про те, що сім’я для Вас важливіше за роботу, гроші, друзів і т.ін.?" досліджувані всіх трьох груп дали ствердну відповідь, до того ж у досліджуваних третьої групи взагалі зустрічається лише два варіанти відповіді: «загалом» та «часто» - 33,3 % та 66,7 % відповідно.

На запитання: "Чи буває так, що Ви поступаєтеся своїми інтересами заради інтересів іншої людини?" досліджувані всіх трьох груп дали ствердну відповідь.

На останнє запитання анкети: "Чи буває так, що Ви ставите професійні інтереси вище за інтереси сім’ї?" у жодній з трьох груп не дали відповіді «загалом», а відповідь «часто» зустрічається лише у опитуваних третьої групи (16,7 %). Загалом же відповідь на це запитання є негативною у всіх трьох групах.

За допомогою методики М. Рокіча ми виявили відношення досліджуваних до двох груп цінностей та побудували певну їх ієрархію. Так, серед термінальних цінностей, в першій групі на першому місці знаходиться така цінність як здоров’я, у другій групі - любов, а у третій - щасливе сімейне життя.

Що ж до інструментальних цінностей, то у першій групі на першому місці знаходиться така цінність як чесність, у другій групі - вихованість, а у третій - теж чесність, але на відміну від першої групи, де ця цінність займає середній ранг 7,5, у третій групі вона має ранг 4,4. Крім того, ми помітили, що у третій групі значно підвищилась значимість такої цінності як освіченість (середній ранг 4,9, на відміну двох інших груп, в яких вона має середній ранг 7,8 та 8,8 відповідно).

На останньому місці серед термінальних цінностей опинилися такі цінності як: творчість та краса природи і мистецтва (у всіх трьох групах досліджуваних). Крім того, простежується така тенденція: чим більший стаж, тим менш значима кожна зі згаданих цінностей. Така цінність як «творчість» у першій групі знаходилась в середньому на 14,5 місці, в другій групі - на 14,6 місці, а у третій - на 15,4 місці. Така цінність як «краса природи та мистецтва» у першій групі знаходилась в середньому на 14,0 місці, в другій групі - на 15,2 місці, а у третій - на 16,0 місці.

На останньому місці серед інструментальних цінностей опинилися такі цінності: у першій групі досліджуваних - «ретельність» та «непримиримість з недоліками»; у другій групі - «великі запити» і також «непримиримість з недоліками»; у третій групі - також «непримиримість з недоліками» та «великі запити». До того ж така цінність як «великі запити» у першій групі досліджуваних знаходилась в середньому на 11,6 місці (тобто у другій підгрупі), у другій групі - на 13,9 місці, а у третій цю цінність взагалі одностайно поставили на останнє 18-те місце. Завдяки методиці Н.В. Коржа, ми побачили як співвідносяться у слідчих досліджуваних груп: цінність певного виду діяльності (чому надають перевагу), наявність засобів для їх реалізації та час, який ними затрачається на цю діяльність (Табл. 3.1., 3.2., 3.3.). В даному розділі нашої роботи ми порівняємо окремо цінність певних видів діяльності (Табл. 3.4.), наявність засобів для їх здійснення (Табл. 3.5.) та кількості часу, який витрачається на здійснення діяльності (Табл. 3.6.) у слідчих всіх трьох досліджуваних груп.

Таблиця 3.4 - Порівняння цінності певних видів діяльності у слідчих з різним стажем служби

Як бачимо, цінними для слідчих є переважно професія та спілкування, але для досліджуваних першої групи спілкування є більш значимим, ніж для досліджуваних другої групи, так же, як і успіх (р ≤ 0,05). Найменш значимим як для першої, так і для третьої групи досліджуваних є мистецтво, а для другої групи - успіх.

Що ж стосується засобів, які є у слідчих для реалізації зазначених вище видів діяльності (Табл.3.5.), то у всіх трьох групах досліджуваних першість займає успіх.

Крім того, явно простежується тенденція зменшення засобів для реалізації такого виду діяльності як пізнання (р ≤ 0,001). Це можна пояснити тим фактом, що слідчі мають небагато власного часу, який вони могли б витрачати на власний розвиток. У повсякденному ж житті вони застосовують на практиці ті знання, які отримали ще коли навчалися і теоретичної спрямованості у них немає.

слідчий психологія ціннісна орієнтація

Таблиця 3.5 - Порівняння наявності засобів для здійснення певних видів діяльності у слідчих з різним стажем служби

Менш достовірною є тенденція зменшення засобів для реалізації хобі та успіху. Проте, хоч ми і не можемо говорити про статистично значимі відмінності, ми бачимо, що наявність засобів для реалізації хобі зменшується: у першій групі досліджуваних їх наявність оцінили в середньому на 3,5 бали (за 5-ти бальною системою), у другій групі - на 3,0, а у третій групі ми бачимо, що засобів взагалі не вистачає - 2,9 балів. Це можна пояснити знову ж виходячи зі специфіки діяльності співробітників слідчих підрозділів, тобто катастрофічним дефіцитом вільного часу та взагалі можливості повноцінного відпочинку.

Часу витрачається найменше, порівняно з оцінкою цінності певних видів діяльності та засобів їх реалізації (Табл.3.6.).

Таблиця 3.6 - Порівняння кількості часу, який витрачається для здійснення певних видів діяльності слідчими з різним стажем служби

Як бачимо, найбільше часу витрачається на професію та спілкування у слідчих всіх трьох груп. Крім того, слідчі першої групи також багато часу витрачають та успіх, в другій групі - на спорт, а у третій - на пізнання.

Найменше часу витрачають на мистецтво у всіх трьох групах. Також, в першій групі «ігнорують» спорт, в другій та третій - хобі.

Крім того, є помітною тенденція збільшення витрачання часу на професію: у першої групи - 2,6 балів, у другої - 3,2, а у третій - 3,5 (р ≤ 0,05).

Реалізацію ціннісних орієнтацій слідчих ми дослідили за допомогою методики діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової.

Отримані дані ми занесли до порівняльної таблиці (Додаток № 9), а також для більшої наочності зобразили графічно (Рис. 3.31.).

Виходячи з отриманих даних, ми бачимо, що слідчими в найбільшій мірі реалізовуються такі цінності як: допомога іншим та милосердя; визнання і повага людей та вплив на оточуючих, що можна пояснити принципами їх діяльності, які саме і передбачають наявність у співробітників міліції певної толерантності, милосердя, любові до оточуючих, а також прагнення допомагати іншим.

Рис. 3.31 - Порівняння реалізації ціннісних орієнтацій слідчих з різним стажем служби: 1 - відпочинок, приємне дозвілля; 2 - високе матеріальне становище; 3 - пошук та насолода прекрасним; 4 - допомога іншим та милосердя; 5 - любов; 6 - пізнання нового в світі, природі, людині; 7 - високий соціальний статус та управління людьми; 8 - визнання і повага людей та вплив на оточуючих; 9 - соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві; 10 - спілкування; 11 - здоров’я

Крім того, ми бачимо, що реалізація такої цінності як пошук та насолода прекрасним зменшується зі збільшенням стажу служби слідчих. Те ж саме можна сказати і про такі цінності як: соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві; високий соціальний статус та управління людьми.

ВИСНОВКИ

. Проаналізувавши наукову літературу з проблеми вивчення ціннісних орієнтацій, ми з’ясували, що даним питанням займалося багато різних вчених, але загальновизнаного визначення поняття "ціннісні орієнтації" так і не вивели. Тому ми дотримувалися тієї думки, що ціннісні орієнтації - це ієрархічно організована інтегративна система усвідомлених особистісних цінностей, яка об’єднує вищі прошарки мотиваційно-потребної та змістовної сфер особистості.

Слідчі з п’ятирічним стажем служби характеризуються тим, що на перше місце ставлять здоров’я (серед термінальних цінностей) та чесність (серед інструментальних цінностей). На останньому місці - творчість та краса природи та мистецтва. Найбільше засобів та часу вони витрачають на професію та успіх. Та реалізують в повсякденному житті такі цінності як допомога іншим та милосердя.

. Слідчі з десятирічним стажем служби характеризуються тим, що на перше місце ставлять любов (серед термінальних цінностей) та вихованість (серед інструментальних цінностей). На останньому місці - краса природи та мистецтва; творчість. Найбільше засобів у них є на реалізацію успіху та спілкування, а часу більше витрачають на професію та спілкування. В повсякденному житті реалізують такі цінності як допомога іншим та милосердя.

. Слідчі з п’ятнадцятирічним стажем служби характеризуються тим, що на перше місце ставлять щасливе сімейне життя (серед термінальних цінностей) та чесність (серед інструментальних цінностей). На останньому місці - краса природи та мистецтва. Серед інструментальних цінностей одноголосно на 18-те місце поставили таку цінність як великі запити. Найбільше засобів та часу у них витрачається на професію. В повсякденному житті реалізують такі цінності як допомога іншим та милосердя.

. Проведене дослідження дає підставу говорити про вплив професійної деформації не лише на емоційну сферу працівників слідчих підрозділів, але і на їх ціннісні орієнтації. Як ми вже говорили, важливість таких цінностей як пошук і насолода прекрасним та соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільств зменшується з часом: чим більший стаж служби, тим менше значимість даних цінностей.

Крім того, якщо слідчі з невеликим стажем служби ще витрачають багато часу на спорт, хобі, пізнання, то слідчі, які тривалий час працюють в ОВС, майже весь час витрачають на професію та спілкування. Хоч ми і виявили, що у слідчих з 15-річним стажем служби значно підвищилась значимість освіченості, порівняно зі слідчими двох інших груп.

Незважаючи на деякі труднощі під час проведення наукового дослідження, на наш погляд, воно в цілому досягло поставленої мети, основні завдання, що ставилися в роботі, були виконані. Отримані данні рекомендовано використовувати в подальших дослідженнях такого спрямування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятель-ности и развития личности // Психологический журнал. - 1984. - Т. 5. - № 5. - С. 63-70.

. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. В 2-х т. Т. 1. - М.: Педагогика, 1980.

. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. - Харків: Вид-во НУВС, 2002.-336 с.

. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М., 1988.-342 с.

. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, № 5 - С. 38-44.

. Василюк Ф.Е. Психология переживания. - М., 1984.

. Горустович А.С. Понятие о ценностных ориентациях в психологической науке // Психология в вузе.- 2006.- № 2.- С. 84-92.

. Гуцериев Х.С., Сальников В.П., Хальзов В.И., Шаранов Ю.А. Акмеологические основы конфликтологии. - СПб.: СпбЮИ МВД РФ, 1994

. Данилова А.Г. Кросскультурный анализ категориальной структуры ценностных ориентаций на материале исторических текстов// Психологический журнал. - 2005. - № 1 - С. 46-55.

. Дильтей В. Описательная психология. - СПб., 1995. - 160 с.

. Жуков Ю.М. Ценности как детерминанты принятия решения. Социально-психологический подход к проблеме // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М.: Наука, 1976.

. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности.- М., 1986. - 286 с.

. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - Г., 1980. - 242 с.

. Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизм социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии. - М., 1975. - С. 241-254.

. Истошин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы социального поведения личности. - М., 1979.

. Казакина М.Г. Ценностные ориентации школьников и их формирование в коллективе. - Л., 1989.

. Каминская С.О. Профессиональные ценностные ориентации: проблемы формирования. - Могилев, 2000.

. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998. - 216 с.

. Колб У.П. Изменение понятия ценностей в современной социологической теории // Современная социологическая теория. - М., 1961.

. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. - М., 1983. - С. 4-11.

. Кюрегян Э.А. О ценностно-ориентационном аспекте типологии личности // Образ жизни и ценностные ориентации личности / Отв. ред. Л.А.Арутюнян. - Ереван: Изд. пед. Ун-та, 1979.- С. 97-104.

. Леонтьев Д.А. Виктор Франкл в борьбе за смысл. Вступительная статья к книге В. Франкла «Человек в поисках смысла». - М., 1990. - С. 5-22.

. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. - М., 1992. - 17 с.

. Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности. - М.: Смысл, 1993.

. Леонтьев Д.А. Психология смысла.- М., 1999.-412 с.

. Леонтьев Д.А. Ценностные представления в индивидуальном и групповом сознании: виды, детерминанты и изменения во времени // Психологическое обозрение. - 1998. - № 1. - С. 13-25.

. Майерс, Д. Социальная психология / Перев. с англ. - СПб.: Издательство «Питер», 1999.- 688 с.

. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. - М., 1982. - С. 108-118.

. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии. - 3-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997.-688 с.

30. Низовских Н.А. Психосемантическое исследование ценностно-мотивационных ориентаций личности // Психологический журнал. - 2005. - № 3. - Москва: Наука. - С. 25-37.

31. Павліченко А. Ціннісні орієнтації у системі становлення особистості // Психологія і суспільство. - 2005.- № 4.- С. 98-120.

. Петрий П.В. Духовные ценности.- М.: Академия, 1998.-114 с.

. Поршнев Б.Ф. Функция выбора - основа личности // Проблемы личности: материалы симпозиума. - М., 1969. - С. 344-349.

. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебное пособие / Под ред. Г.В. Дубова и А.В. Опалева. Изд. 2-е, испр. и дополн. - М.: «Щит-М», 2001.- 384 с.

. Психология. Педагогика. Этика: Учебник для вузов / О.В.Афанасьева, В.Ю. Кузнецов, И.П. Левченко и др.; Под ред. проф. Ю.В. Наумкина.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999.- 350 с.

. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2004.-672 с.

. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии / Е. В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002.- 254 с.

. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест, 2003.- 976 с.

. Соколов Э.В. Культура и личность. - Л.: Наука, 1972.

. Стойлик А.Ю. Ценностные ориентации: социально-психологический и гендерный аспекты // Журнал прикладной психологии. - 2003. - № 6. - С. 60-69.

. Файнбург З.И. Ценностные ориентации личности в некоторых социальных группах социалистического общества // Личность и ее ценностные ориентации. - М., 1969. - С. 59-99.

. Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Теория и практика личностно ориентированной психологии. В 2-х т. Т. 2. - М., 1996. - С. 109.

. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1989.

. Франкл В. Поиск смысла жизни и логотерапия // Психология личности. Тексты. - М.: МГУ, 1982. - С. 118-126.

. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990.- 276 с.

. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. - М., 1994. - 344 с.

. Фромм Э. Быть или иметь? - М., 1990.- 288 с.

. Шпрангер Э. Основные идеальные типы индивидуальности // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. - М., 1982. - С. 55-60.

. Шпрангер Э. Два вида психологии // История психологии. 10-е - 30-е гг. Период открытого кризиса. Тексты. 2-е изд. / Под ред. П.Я. Гальпе-рина, А.Н. Ждан. - М., 1992. - С. 358.

. Шульга Р.П. Искусство и ценностные ориентации личности. - Киев: Наукова думка, 1989.

. Юридическая психология: Учебник для вузов / В.Л. Васильев. - 5-е изд., доп. и перераб. - СПб.: Питер, 2004. - 655 с.: ил.

. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. - Л.: Наука, 1979.

Додаток 1

Анкета по вивченню ціннісних орієнтацій слідчих

Шановний колего!

В органах внутрішніх справ проводиться вивчення проблеми впливу ціннісних орієнтацій співробітників ОВС на їх професійну та повсякденну діяльність. Ваша відповідь може значно вплинути на розробку та комплексне застосування різноманітних психологічних заходів у певних ситуаціях, що пов’язані з оцінкою значимості тієї чи іншої ситуації. Опитування має анонімний характер.

Зверніть увагу на порядок заповнення анкети!

Деякі питання анкети містять можливі варіанти відповідей. Оберіть серед них ті, які відповідають Вашій думці та підкресліть їх. Якщо у Вас є інша відповідь чи доповнення, то запишіть їх на вільних рядках. Працюйте швидко. Пам’ятайте, що правильних чи неправильних відповідей немає. Важливою є лише Ваша думка. Дуже вдячні Вам за допомогу!

. Стать________

. Вік__________

. Стаж служби в ОВС___________

. Який навчальний заклад закінчили?

А) юридичний інститут чи факультет; Б) середню спеціальну школу міліції;

В) вищу школу МВС зі слідчою спеціалізацією; Г) інший цивільний вуз;

Д) інше_______________________________________________________

. Чи маєте стягнення (скільки)? _________________________________

. Чи маєте заохочення (скільки)? ______________________________

. Як Ви розумієте поняття «цінності людини»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «добробут»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «розвиток»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «гармонія»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «любов»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «досягнення»?

_____________________________________________________________

. Що Ви маєте на увазі, коли говорите «життя»?

_____________________________________________________________

. Головне в житті - це…

_____________________________________________________________

. Чи докладаєте Ви зусиль для того, щоб підтримувати дружні стосунки з колегами по службі?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи надаєте Ви перевагу спілкуванню, а не усамітненню?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи виникали у Вас фантазії у яких Ви досягли великих висот?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи готові Ви поступитися своїми принципами, якщо цього вимагає Ваше оточення?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

. Чи виникало у Вас бажання змінити професію?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи думали Ви про те, що сім’я для Вас важливіше за роботу, гроші, друзів і т. ін.

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи буває так, що Ви поступаєтесь своїми інтересами заради інтересів іншої людини?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

. Чи буває так, що Ви ставите професійні інтереси вище за інтереси сім’ї?

А) загалом; Б) часто; В) інколи; Г) випадково; Д) рідко; Е) ніколи.

_____________________________________________________________

Дуже Вам вдячні за допомогу!

Додаток 2

Особливості відповідей слідчих з п’ятирічним стажем служби на анкету

Додаток 3

Особливості відповідей слідчих з десятирічним стажем служби на анкету

Додаток 4

Особливості відповідей слідчих з п’ятнадцятирічним стажем служби на анкету

Додаток 5

Порівняння відповідей слідчих з різним стажем служби на запитання анкети

Додаток 6

Характеристика відношення слідчих з різним стажем служби до термінальних цінностей

Додаток 7

Характеристика відношення слідчих з різним стажем служби до інструментальних цінностей

Додаток 8

Порівняння реалізації ціннісних орієнтацій слідчими з різним стажем служби