Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:«ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕКОСИСТЕМИ В ЗОНІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЦУКРОВОГО ЗАВОДУ

(на прикладі Маньківського району Черкаської області)»

Виконала:

Сальніцька Оксана Тарасівна,

студентка 6 курсу, 1 групи

Керівник:

Москалець Т.З.,

канд. біол. наук, асистент

Біла Церква

Зміст

Завдання, методика та календарний план

Реферат

Вступ

Розділ 1. Еколого-господарське значення підприємств з переробки буряка цукрового

.1 Цукрові заводи та їх значення

.2 Еколого-історичні аспекти синтезу цукрових заводів

.3 Стан цукрової промисловості в державі

.4 Порівняльна оцінка стану цукрової промисловості в Україні та країн ЄЕС

Розділ 2. Умови та методологія досліджень

.1 Еколого-географічне розташування та господарська характеристика ДП «Іваньківський цукровий завод» ДП «Златодар»

.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові умови екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

.3 Характеристика джерел які забезпечують Іваньківський цукровий завод сировиною

.4 Матеріали та методи досліджень

Розділ 3. Стан природних і штучних екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод» (результати досліджень)

.1 Стан відкритих водних систем в районі функціонування цукрового заводу

.2 Стан ґрунтів у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

.3 Ефективні заходи щодо поліпшення стану екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

.4 Якість повітря у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ЗАВДАННЯ, МЕТОДИКА ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Тема роботи: «Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу (на прикладі Маньківського району Черкаської області)»

Тема затверджена наказом по університету № ___ від_________ 2012 р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

·    титульна сторінка - 1 стор.

·        зміст роботи - 1 стор.

·        завдання на роботу - 3 стор.

·        реферат i ключові слова - 1 стор.

·        вступ - 1 стор.

·        Огляд літератури - 25-35 стор.

·        Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

·        Результати досліджень - 20 стор.

·        Охорона праці - 10 стор.

·        Висновки i пропозиції - 2 стор.

·        Список використаної літератури - не менш 40 літературних джерел.

Вихідні дані:

. Опрацювати не менше 30 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 25-30 стор.

. Викласти розділ «Завдання, матеріал i методика роботи» - 2 стор.

. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику місцевості, де розташоване господарство;

.2. Охарактеризувати технологію виробництва цукру.

.3. Проаналізувати технологічні заходи, які використовуються в на Іванькіському цукровому заводі;

.4. Надати пропозиції щодо покращення виробничих процесів та поліпшення екологічного стану в зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу.

. Охарактеризувати стан охорони праці за переробки цукрового буряка та виробництва цукру.

. Представити висновки та пропозиції.

. Оформити список використаної літератури.

. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, що використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи Т.З. Москалець

Завдання до виконання отримала О.Т. Сальніцька

Дата отримання завдання _____ ___________ 20___ р.

РЕФЕРАТ

На випускну кваліфікаційну роботу студентки 6 курсу 1 групи екологічного факультету О.Т.Сальніцької за темою: «Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу (на прикладі Маньківського району Черкаської області)», що викладена на ____ стор. комп’ютерного тексту, містить ____ таблиць, _____ рисунка, ____ бібліографічних джерел

На базі Іваньківського цукрового заводу, який знаходиться на території Маньківського району Черкаської області проведено оцінку стану екосистем за низкою ландшафтних, фізико-хімічних, специфічних і господарських показників.

Показано, що на базі цукрового заводу функціонує міні-ТЕЦ, використовуючи природний газ у якості пального, поряд із тим, що населення с. Іваньки Манькіського району Черкаської області забезпечуються електроенергією та теплом, забруднює навколишнє природне середовище оксидами азоту та метаном. Цукровий завод істотно призвів до порушення суміжних екосистем, в т.ч. водної екосистеми, яка зумовлює зміну якості води у криницях та водопровідній системі, по-друге, забруднення повітря сірководнем, зокрема впродовж весняних і літніх місяців, по-третє, відбувається механічне та хімічне забруднення ґрунтів. Проте за останній рік, 2012, екологічна ситуація істотно покращилася: встановлені нові очисні фільтри, тому у водне середовище ставків та повітря забруднювачі поступають у межах норми.

Ключові слова: цукровий завод, екосистема, стан повітря, ґрунтів, води, ефективні заходи.

ВСТУП

Актуальність роботи. Останніми роками, у зв’язку з переходом на ринкові механізми господарювання, зміною форм власності на землю, незавершеністю формування національної політики та законодавства у сферах природокористування та охорони природи, окрім певного зниження антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, початку процесу ренатуралізації деяких екосистем, відбуваються і негативні явища, що породжують специфічні загрози природним системам: порушення та зниження контролю за дотриманням вимог законодавства, порушення технологій природокористування та некваліфіковане використання хімічних речовин; збільшення чисельності землевласників та непередбаченість структурно-функціональних змін земельних угідь. Головна причина проблем бурякоцукрової галузі в тому, що на державному рівні до цього часу не визначено стратегію її розвитку. Якщо необхідно зберегти потужності цукрових заводів як експортний потенціал - це один шлях розвитку, якщо виробляти цукор в обсягах лише для внутрішнього споживання - інший. Отже, оцінка стану екосистеми в зоні функціонування цукрових заводів, з метою уникнення небезпечних екологічних проблем, є актуальним і заслуговує на увагу.

Метою роботи було оцінити стан екосистем у зоні функціонування ДП «Іванькіський цукровий завод» Маньківського району Черкаської області.

Завдання досліджень:

-     охарактеризувати господарські особливості цукрового заводу;

      вивчити та обґрунтувати стан повітря та води у зоні функціонування цукрового заводу аналітичними шляхом на базі звітів СЕС і статистичних заводу;

      оцінити стан ґрунтів та з’ясувати причини такого стану;

-     надати пропозиції ДП «Іваньківський цукровий завод» щодо поліпшення стану екосистем у зоні його функціонування.

Об’єкт досліджень - екосистеми у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод».

Предмет досліджень - стан екосистеми у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод».

Методи досліджень:

порівняльний;

аналітичний;

розрахунковий;

екосистемний (на основі проаналізованих результатів досліджень);

- математично-статистичний.

Розділ 1. Еколого-господарське значення підприємств ІЗ ПЕРЕРОБКИ БУРЯКА ЦУКРОВОГО

.1 Цукрові заводи та їх значення

екосистема цукровий завод повітря

Цукрова промисловість - галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор - пісок і рафінад. В Україні це одна з найстаріших і найважливіших галузей харчової промисловості, продукція якої до 1914 року, поруч із збіжжям, була найважливішим предметом експорту. В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість - також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості.[1]

Виробництво цукру з цукрового буряку припадає у Західній Європі на середину 18 століття; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині 18 століття (з привізної сировини - цукрової тростини).

1.2 Еколого-історичні аспекти синтезу цукрових заводів

В Україні перші цукроварні збудовано 1824 у с. Трощині (тоді - Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині.

З початку 1840-х років цукроварство швидко розвивається: у 1830 р. - 6 заводів, у 1842 р. - 52, у 1848 р. - 192. Це пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки).

Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах - на той час, у зв'язку з високою вартістю перевезення цукрового буряку, розміщення підприємств цукрової промисловості пов'язувалося з розміщенням сировини.

Подальшому розвиткові цукрової промисловості сприяла тенденція переходу на товарне рільництво з постійно зростаючими посівами технічних культур, зокрема цукрового буряку. У 1914 році в Російській Імперії нараховувано 241 заводів, у тому числі в Україні - 203. На Правобережжі цукрова промисловість була найбільше розвинена на Київщині й Поділлі; на Лівобережжі - на Сумщині й Харківщині. Цукрові заводи в Україні являли собою підприємства невеликої виробничої потужності.

Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів - поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряку, і цукрова промисловість зазнала деякої концентрації. Більшість із заводів, збудовані ще до 1870 року, користувалися старим устаткуванням - малопотужні котли і невеликої потужності парові машини, а вантажно-розвантажувальні роботи виконувалися вручну. Ручна праця та кінний транспорт використовувалися для багатьох робіт, зокрема для довозу буряків, палива, вапнякового каменю, перевезення жому у жомові ями, вивезення шляку.

В 1914 році на цукрових заводах України працювало 120 тисяч робітників (1/5 робітництва України), переважно жінки і підлітки. Праця була сезонною (3-4 місяці), і працювали на 2 зміни, по 12 годин на добу. Виробництво цукру зросло з 200-900 т у 1881-1882 роках до 1,1 млн т у 1913-1914 роках. Україна виробляла 80-85 % цукру-піску і близько 75 % рафінаду Російської Імперії. У світовій продукції цукру з цукрового буряку Україна посідала друге після Німеччини місце. У 1887 році в Російській Імперії створено синдикат цукрозаводчиків, і наприкінці XIX ст. картелі й синдикати контролювали 92 % виробництва, вони значно збільшували внутрішню ціну цукру (5-7 крб. за пуд), натомість за кордон продавали по 2-3 крб. за пуд. Споживання цукру в Україні, не зважаючи на значне виробництво, не було велике, і це дозволяло значний експорт цукру з України в інші частини Російської Імперії, на Близький Схід, а також до Західної Європи, переважно до Великої Британії.[4]

Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцькі), євреї (Бродські), росіяни (Бобринські).

До 1914 року найбільше цукроварень було на східному Поділлі, на Сумщині й Київщині, натомість їх майже не було у лісовій і степовій смугах. У Східній Галичині цукрова промисловість існувала з першої половини XIX століття, але пізніше всі цукроварні закрито внаслідок політики австрійського картелю. У 1913 р. постала цукроварня у Ходорові.

За роки Першої світової війни цукрова промисловість занепала, а у 1917-1921 роках зазнала цілковитої руйнації. У 1921-1922 роках вироблено ледве 4 % цукру, порівняно з 1913 роком.

За наступні роки цукрова промисловість швидко відбудувалася і в 1927-1928 роках досягла довоєнного рівня (1,1 млн т).

За перші роки колективізації значно зменшилися площі посівів цукрового буряку, і виробництво цукру зменшилося (1932 - 550 тис. т).З середини 1930-х років цукрова промисловість почала швидко зростати - до 1 580 тис. т 1940 року. Низку старих заводів реконструйовано і споруджено ряд нових, серед них 4 великі: Лохвицький (найбільший завод в СРСР і Європі) і Веселоподільський (обидва на Полтавщині), Куп'янський на Харківщині і Гніванський на Вінничині. У їхньому спорудженні використано найновіші технологічні досягнення цукрового виробництва, а зокрема, механізовано до 70 % робіт. Дещо концентровано виробництво і зменшено чисельність заводів до 138.У 1913 році цукровий завод в Україні переробляв пересічно 70 тис. центнерів, у 1940 р. - 103 тис. центнерів цукрових буряків. Кількість цукрових заводів в УРСР становила 74,5 % від загальної кількості таких заводів всього СРСР, а виробництво цукру - 73 %.Концентрація виробництва відбувалася також і в рафінадній промисловості України.[6]

У Галичині було лише два заводи; на Буковині - 3 (Жучка, Лужани, Хрещатик).

За часів війни 1941-1945 років частину цукроварень цілком зруйновано, частину - пошкоджено. У 1945 р. виробництво цукру зменшилося до 329 тис. т. Довоєнного рівня було досягнуло лише у 1954 році.

Швидких темпів розвитку цукрова промисловість набула у 1955-1970 роках. За той час збудовано 38 нових високомеханізованих підприємств, а багато старих заводів реконструйовано і значно розширено.

За той час виробництво цукру:

- 2 425 тис. т, у тому числі 2 328 тис. т з цукрового буряку,

- 3 877 тис. т (у тому числі 3 340 тис. т з буряку)

- 6 686 тис. т (у тому числі 5 644 тис. т з буряку)

- 5 973 тис. т (у тому числі 5 069 тис. т з буряку)

У 1970-х pp. почалася деяка стаґнація цукрової промисловості:

- 6 035 тис. т (у тому числі 4 679 тис. т з буряку),

- 6 900 тис. т (у тому числі 3 743 тис. т з буряку);

З 1982 р. знову почалося зростання - 6 608 тис. т (4 254), найвищі числа в історії українського цукровиробництва. Однак, не зважаючи на помітне зростання врожайності і валового збору цукрового буряку, а також на розширення виробничих потужностей цукроварень, обсяг виробництва цукрової промисловості збільшився неістотно. Так, середньорічна продукція цукру з цукрових буряків в УРСР становила у 1976-1980 pp. 4 млн т (проти 4,3 млн. т. у 1961-1965), тоді як обсяг переробки цукрових буряків зріс за цей час до понад 13 млн. т. Основна причина цього явища - зменшення врожайності і цукристості цукрових буряків, погіршення їх технологічних вартостей, підвищення втрат цукру в процесі зберігання та нерідко нераціональні транспортування і переробка бурякової сировини. Унаслідок всього цього продукція цукру на 1976-1980 pp. знизилася з 13,7 % до 10,6 % від загальної маси цукрових буряків.[3]

Чисельність цукрових заводів в УРСР зросла до 185 у 1975 р. і до 191 у 1982 р. Найбільше цукрових заводів побудовано на Західній Україні, зокрема в Галичині (1939 - 2, 1970 - 10), а також у північно-західній частині Степу. Далі зросла концентрація виробництва цукрової промисловості - один завод виробляє тепер щороку 279 тис. т. цукру. Поряд з виробництвом цукру з цукрового буряку щораз більше використовувалася цукрова тростина (1970 - 912 тис. т, 1982 - близько 2300 тис. т).[25]

Тепер значення цукрової промисловості в експорті України відійшло на задній план.

Географічне розміщення цукрової промисловості і тепер в основному перекривається з розміщенням цукрового буряку.

Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Сумській, Полтавській та Харківській, Кіровоградській і Одеській областях.

Як і раніше, найбільшим заводом є Лохвицький цукровий комбінат зі щоденною потужністю 93 тис.центнерів. Інші комбінати: Куп'янський на Харківщині (денна продукція 40 тис. центнерів і річна продукція 123 000 т цукру-піску) і Первомайський (Миколаївська область); заводи: Засільський (на Миколаївщині), Пальмирський (Черкаська область), Орільський (Харківська область), Кременецький (Тернопільська область, річна продукція 68 000 т цукру). Цукор-пісок переробляється на рафінад на 15 рафінадних заводах (найбільші - Сумський і Одеський) і в 12 рафінадних цехах. Почавши з 1960-х pp., у зв'язку з зменшенням його споживання, виробництво рафінаду скоротилося. Значне падіння виробництва цукру відбулося протягом 1990 -1997 рр. - з 6 791 тис. т до 2 034 тис. т на рік. В 2011 році, після багатьох років занепаду галузі і ліквідації цукрозаводів, нарешті розпочато будівництво нового. Так у Вінницькій області в містечку Шпиків закладено найбільший в Європі цукрозавод (12 тис. т переробки буряків за зміну) . Україна, як відомо, належить до числа перших Європейських держав, які започаткували ще з 20-х років ХІХ ст. виробництво цукру з цукрових буряків. Це зумовлювалося досить сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами для виробництва цукрової сировини, наявністю значних запасів дешевої кріпосної праці селян, стрімким нарощуванням попиту на цукор у Російській імперії та на експортні поставки зарубіжних країн. Цей процес супроводжувався бурхливим розвитком бурякопереробних промислових підприємств. У 90-х роках ХІХ ст. в Україні вже функціонувало 187 цукрових заводів. За цей період посівні площі під цукровими буряками збільшились у кілька разів і перевищили 500 тис. га, а виробництво цукру за сезон цукроваріння зросло до 590-600 тис. тонн. Швидкими темпами розвивалося цукробурякове виробництво в Україні і в першій половині ХХ ст. Після Великої Вітчизняної війни ця галузь харчової промисловості набула визначального характеру, стала важливим джерелом валютних надходжень країни. У 1990 році перед створенням демократичної незалежної держави в Україні функціонувало 192 цукрових заводи, які переробили за сезон 44,2 млн. тонн цукрових буряків і виробили 5383 тис. тонн цукру. Вихід цукру до ваги переробленої сировини становив 11,97%. Україна посіла п’яте місце після США, Бразилії, Індії і Китаю серед країн світу за обсягом виробництва бурякового цукру. Тут було зосереджено 20,7% усіх світових посівних площ цукрових буряків. Частка України у світовому валовому виробництві бурякового цукру досягла 13,3%. Річний обсяг експорту цукру країни становив 3663 тис. т, або майже 54% загального виробленого обсягу цієї продукції. Слід зазначити, що цукру у світовій практиці, як цінному харчовому продукту, відводиться досить важливе місце, яке зумовлюється його високою калорійністю (у 100 г міститься близько 400 ккал), особливими смаковими і дієтичними якостями, швидким впливом на відновлення працездатності людського організму. Разом з тим цукор характеризується важливою ознакою щодо можливості тривалого зберігання, тому належить до стратегічних продуктів харчування людської спільноти. З огляду на це цукор набув в Україні поряд із зерном важливого значення як найцінніша валюта. Слід підкреслити, що цукор, як незамінний харчовий продукт, досить широко використовується в інших галузях харчової промисловості, зокрема в хлібобулочній, кондитерській, спиртовій, плодоовочеконсервній, виноробній, лікеро-горілчаній, фармакологічній та інших галузях [18]. Цукробурякове виробництво в Україні має важливе значення для розвитку кормової бази тваринницьких галузей. Адже від промислової переробки 1 т цукрових буряків одержують близько 800 кг жому і 50 кг меляси. Ці відходи цукрової промисловості широко використовуються при годівлі великої рогатої худоби і свиней. Патока слугує сировиною для виробництва спирту, гліцерину, харчових дріжджів, молочної та лимонної кислоти тощо. Бурякова гичка використовується для згодовування худобі у свіжому вигляді та для силосування корму. Отже, з кожного гектара зібраних цукрових буряків при врожайності 300 ц крім 36-38 ц білого цукру додатково отримують до 45 ц корм. од. високоякісного корму як побічної продукції від посівів цукрових буряків і відходів їх промислової переробки. Водночас розвиток буряківництва має істотне соціальне значення для сільського господарства, забезпечуючи значне підвищення зайнятості сільського населення і разом з тим слугує важливим джерелом дохідності галузі. Посіви цукрових буряків характеризують розвиток інтенсифікації землеробства, підвищують його культуру і ефективність використання орних земель [12].

У період здійснення аграрної реформи в Україні з швидкоплинним породженням деструктивних процесів цукробурякове виробництва зазнало глибокої економічної кризи, яка призвела до різкого занепаду галузі, зменшення більш як у чотири рази посівних площ цукрових буряків, зниження урожайності та значного зменшення валових зборів цукрової сировини. Як наслідок, істотно зменшились кількість промислових підприємств цукрового виробництва та обсяги валового випуску цукру.

Однією з основних причин руйнації цукробурякового виробництва стала втрата економічного інтересу, насамперед сільськогосподарських товаровиробників, до розвитку буряківництва, зниження ефективності галузі. За період з 1990 по 2008 рік посівні площі цукрових буряків у країні скоротилися з 1607 тис. до 388 тис. га. Хоча урожайність збільшилась на 80 ц і становила 355 ц/га. У 2008 році в Україні працювало тільки 70 промислових підприємств, які переробляли за сезон 13,7 млн. т цукрових буряків і випускали 1260 тис. т цукру [7].

Висока собівартість виробництва цукрової сировини й низькі ціни її реалізації переробним підприємствам перетворили раніше ефективну галузь у збиткову. Цукрове виробництво втратило конкурентоспроможність на зарубіжному ринку. Український цукор швидко витіснили із світового цукрового ринку. Держава з великими зусиллями намагалася забезпечити внутрішні потреби цукру власним виробництвом. А в окремі роки доводилося потребу в цьому продукті покривати за рахунок імпортних поставок [2].

Враховуючи високу цінність цукру як важливого харчового продукту і як незамінної сировини для розвитку багатьох галузей економіки країни, а також створену протягом тривалого часу потужну матеріально-ресурсну базу для ефективного розвитку буряківництва і переробної цукрової промисловості, наявний багатовіковий досвід української держави щодо розвитку бурякоцукрового виробництва, не можна допускати безальтернативної втрати цього важливого національного агропромислового підкомплексу економіки країни.

Необхідність зумовлюється також стратегічним значенням цукру для перспективного розвитку людської спільноти. Адже потреба у виробництві цукру, як й інших продовольчих продуктів, постійно зростає із збільшенням чисельності населення планети. Якщо нині на світовому ринку український буряковий цукор не конкурентоспроможний, то це тимчасове явище, яке, безперечно, буде подолане під впливом об´єктивних закономірностей розвитку продуктивних сил суспільства.

Вся сировина, що поступає на цукровий завод є давальницькою, це означає, що після переробки буряка, господарства, що вирощували буряк забирають готову продукцію - цукор, жом, патоку, а залишають заводу за переробку 30-35% сировини. В процесі виробництва вихід жому становить 80%, а патоки 3-4 % [2].

Побічна продукція, яку випускає завод є патока і жом. Жом використовується для відгодівлі худоби, а патока в спиртовій та харчовій промисловості.

На заводі є лінія по переробці цукру-сирцю, та жомосушильне відділення потужністю 100т. сухого жому на добу.

Фінансову діяльність на здійснює головний бухгалтер. Наприкінці кожного року, на основі балансу підприємства та звіту про фінансові результати, він складає фінансовий звіт діяльності підприємства за минулий рік. В звіті відображаються показники фінансового аналізу: ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність, рентабельність та прибутковість. На основі такого аналізу та впливу зовнішніх факторів складається фінансовий план на наступний рік.

В зв’язку з сезонним характером виробництва на заводі є постійні працівники, які працюють цілий рік, і сезонні, які приймаються на роботу лише на сезон виробництва цукру. Якщо середньоспискова чисельність працюючих в ремонтний період складає 370 чоловік, то в період виробництва 750 чоловік, тобто 380 чоловік сезонні працівники.

Розглянемо тепер економічні фактори. Стабільність або нестабільність економіки має велике значення для підприємства, оскільки впливає на його діяльність через фактори прямої дії: споживачів (зменшення або збільшення їх купівельної спроможності), постачальників (зменшення або збільшення цін на насіння, механічну обробку буряка, які включають витрати на паливо,оплату праці робітників), інфляційні процеси в економіці впливають на вартість виготовленої продукції, відповідно і на кількість споживачів і постачальників. Економічні програми, які здійснюються через законодавчі акти впливають на обсяги виробництва. Для поповнення бюджету збільшують податкові ставки, які регулюють державні органи, що впливає на вартість продукції відповідно і на попит та рівень збуту продукції досліджуваного підприємства [5].

1.3 Стан цукрової промисловості в державі

В даний момент складається негативна макроекономічна ситуація в економіці України. До основних дестабілізуючих факторів варто віднести суперечливість і нестабільність податкового законодавства, нерозвиненість фондового й інвестиційного ринку, досить високий ступінь державного втручання в систему ринкового ціноутворення і відсутність розвинутої законодавчої бази у сфері земельних відносин (не дивлячись на прийняття Верховною Радою Закону України «Про землю»). Нестабільним став курс гривні і вона швидко девальвується, впали котировки провідних компаній країни, в т.ч. бурякоцукрової галузі .

А найбільший негативний вплив становлять фактори: загальний рівень економічного розвитку;система оподатковування і якість економічного законодавства; рівень розвитку конкурентних відносин. Аналіз природно-екологічних факторів. Природно-екологічне середовище несе в цілому позитивний вплив на діяльність організації. Родючі ґрунти, сприятливі кліматичні та температурні умови, а також переважно рівнинна місцевість є сприятливими чинниками для вирощування цукрових буряків. Однак, якщо порівняти 2009 р. із 1999-2004 рр., то посівна площа цукрових буряків скоротилася більш як удвічі, при незначному зростанні урожайності. Внаслідок цього виробництво бурякового цукру в Україні у 2009 р. становило 79672,5 тонн, або скоротилося порівняно з 1999 р. втричі. Причини криються в кризовому стані агропромислового виробництва, зниженні купівельної спроможності населення, втраті зв’язків на зовнішніх ринках, інфляції та гіперінфляції [8].

Вплив науково-технічних факторів. За роки роботи було проведено заміну фізично і морально застарілого обладнання:

В 1998 році - випарний апарат IV - А2ПВВ, концентратор А3ПВВ.

В2001 році - побудована нова газова піч ІПШ - 100, встановлено лавери Ж7-ПСГ.

В 2002 році - листові фільтри згущувачі П9 - УФЛ - І сатурації - 6 штук, листові фільтри згущувачі П9 - УФЛ - ІІ сатурації - 4 шт.

Однак поява такого обладнання як центрифугиа для утфелю І кристалізації FZHu, центрифуга для утфелю ІІ кристалізації FKNO, центрифуга для утфелю ІІІ кристалізації FKNO у багатьох цукрових заводів України негативно вплинуло на досліджуване підприємство, оскільки конкурентоспроможність його конкурентів зросла. Споживачі почали більше купувати продукцію конкурентів, так як зменшилася її собівартість .

Політико-правові фактори чинять найбільш істотний вплив на діяльність організації, особливо в перехідних економіках, якою є економіка України.

На ДП «Цукровий завод Іваньківський» законодавче регулювання економічної діяльності здійснюється згідно багатьох законів і нормативних актів.

Основним законодавчим актом є Закон «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року. Саме цей закон регулює створення та діяльність підприємств.

Не менш важливим фактором для подальшого розвитку виробництва в цілому, став прийнятий 31 січня 2001 року Верховною Радою України Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволив відносити на валові витрати затрати підприємства на ремонт, модернізацію виробничого обладнання.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року захищає і відстоює права заводу перед конкурентами, робить конкурентну боротьбу справедливою і перевагу має той, хто випускає якіснішу і дешевшу продукцію. А це є позитивним фактором в діяльності заводу.

Акт «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» визначає і регулює виробництво цукру та вирощування цукрових буряків, реалізацію цукру, органи, які здійснюють регулювання виробництва і реалізації цукру, закупівлю цукру для забезпечення державних потреб; ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, відносини між учасниками бурякоцукрового комплексу [21]. Розглядаючи суспільні організації нашої країни, бачимо що різні організації впливають на діяльність підприємства по-різному. Організації захисту навколишнього середовища сприяють обмеженню викидів в повітря, що сприяє діяльності підприємства. Організації з працевлаштування сприяють збільшенню доходів громадян і в свою чергу - збільшенню кількості потенційних споживачів підприємства. Асоціація "Укрцукор", яка займається проблемами цукрової галузі, визначає тенденції розвитку цукрових заводів України, тобто представляє інтереси усіх цукровиків. Обласні державні органи регулюють граничний рівень торговельних надбавок на цукор; Санепідемстанція регулює умови виготовлення товару, розраховує ряд санітарних показників, за якими повинний здійснюватися виробничий процес; Податкова інспекція здійснює оподаткування підприємства відповідно до діючого законодавства (платежі до бюджету: податок на землю, комунальний податок, фонд захисту інвалідів, охорона навколишнього середовища, геологорозвідка, податок на транспорт, плата за воду, пенсійний фонд, фонд безробіття).

1.4 Порівняльна оцінка стану цукрової промисловості в Україні та країн ЄЕС

Незважаючи на наявність в Україні досить сприятливих ґрунтово-кліматичних і соціально-економічних умов для виробництва цукрових буряків і матеріально-технічної бази їх переробної промисловості, цукробурякове виробництво в країні значно відстає від рівня Європейських держав (табл. 1.1.1)

Найбільші посівні площі під цукровими буряками відведено в Німеччині,Франції та Польщі - понад 240 тис. га, тоді які в Україні ця культура займала у 2-2,5 раза більші площі, а урожайність була майже удвічі нижчою. У переважній більшості країн вихід цукру з гектара посівної площі бурякової сировини був у три-чотири рази вищим. До того ж вилучення цукру із цукрових буряків становило майже у всіх розвинутих країнах (за винятком Польщі) понад 15%, або на 25% більше, ніж в Україні. Отже, досвід Європейських країн свідчить про наявність значних резервів збільшення виробництва цукру та його ефективності.

Тому надто надмірна активна поспішність деяких сучасних політиків та економістів щодо переведення в металевий брухт матеріально-технічної бази багатьох підприємств цукрової промисловості свідчить про непоправну шкоду українській економіці. Як підкреслювалося вище, будівництво більшості цукрових заводів велося ще у ХІХ ст., які при необхідній техніко-технологічній підтримці працювали по сто років і більше, а значна їх частина функціонує й нині.

Якщо кризова ситуація в агропромисловому виробництві призвела до руйнування матеріально-ресурсного потенціалу, то це зовсім не означає, що через тимчасово не завантажені виробничі потужності, закриття цукрових заводів їх треба негайно знищити.[19]

Слід мати на увазі, що навколо цукрових заводів створена і розвинута соціально-економічна інфраструктура, яка обслуговувала сільське населення: медичні заклади, школи і дошкільні установи, торговельні організації, культурно-освітянські, спортивні та інші. На цукрових заводах в середньому працювало по 580-600 робітників і службовців, а в кожному населеному пункті проживало близько 2500-3000 мешканців.

Важливо, що стосовно цукрових заводів, які вимушені тимчасово не працювати, слід вишукувати шляхи їх перепрофілювання на переробку сільськогосподарської продукції, виготовлення плодоовочевих консервів, крохмально-патокової продукції, виробництво комбікормів для потреб тваринництва тощо. Істотний розвиток світового цивілізованого суспільства переконливо доводить про необхідність не згортання виробництва певних видів продовольчих ресурсів, а їх удосконалення, збільшення, поліпшення якості з тим, щоб задовольняти зростаючі потреби людської спільноти. Світове виробництво продуктів харчування на три чверті зосереджено у сільському господарстві.

Воно пов’язане із землеробством і певною мірою залежить від кліматичних факторів, які проявляються у періодичному повторенні як окремих регіональних засух, так глобальних, досить масштабних, природних колізій, які негативно впливають на обсяги виробництва харчових ресурсів. Це свідчить про економічну доцільність у країні формувати резервні запаси провідних найбільш важливих харчових ресурсів, до яких цілком правомірно належить і цукор. Цей продукт не вимагає істотних затрат і особливих умов для його тривалого зберігання. Такі запаси цукру можуть бути досить важливим фактором регулювання міждержавних ринкових відносин, надання реальної допомоги націям, які через об’єктивні умови потерпають від нестачі продовольчих ресурсів. Адже невипадково відомий український цукрозаводчик А. Терещенко ще у дореволюційний період побудував в Одеському порту капітальні місткі будівлі-сховища для зберігання цукру, призначеного для імпорту водним транспортом у сприятливих умовах на світові ринки [30].

Особливості розвитку суспільного буття у світовій практиці беззаперечно свідчать про те, що темпи приросту харчових продуктів майже на всіх континентах помітно відстають від темпів приросту населення. До того ж досить негативний вплив мають системні повторення зниження врожаїв через несприятливі погодні умови. Цим слід застерегти від прискореного руйнування матеріально-ресурсної бази цукрових заводів України, значна частина яких може бути затребувана, а тому їх слід зберегти як важливий національний ресурс. Занепад цукробурякового виробництва в Україні певні владні структури пояснюють різким зниженням попиту на цукор, який втратив конкурентоспроможність. Безумовно, виробляти цукрові буряки в ринкових умовах ХХІ ст. з такими низькими показниками, які характеризували розвиток галузі ще наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст., неефективно. З цією метою в Україні слід територіально звузити розміщення посівів цукрової сировини тільки на придатних для цього землях у зоні з 580-620 мм обсягом річних атмосферних опадів, що забезпечить одержання врожаю 480-520 ц з гектара цукрових буряків. Найбільш сприятливими для ефективного розвитку галузі в Україні є ґрунтово-кліматичні умови лісостепової зони. Тут у структурі посівних площ цукрові буряки можуть бути розміщені на 10% орних земель. На добрих для культури попередниках загальна оптимальна площа посівів фабричних цукрових буряків в Україні, за розрахунками наукових установ, має становити 800-810 тис. га, що при середній врожайності 480-520 ц/га забезпечить одержання 40 млн. т валового збору коренів. При середньому виході цукру 15% із загальної маси сировини валове виробництво становитиме близько 6,0 млн. т білого цукру. За таких умов цукробурякове виробництво буде конкурентоспроможним на світовому ринку цукру, основний вектор якого має спрямовуватися на середньо-азійські країни, де рівень його споживання ще не досяг фізіологічних норм харчування населення.

Розділ 2. Умови та методологія досліджень

.1 Еколого-географічне розташування та господарська характеристика ДП «Іваньківський цукровий завод» ДП «Златодар»

Дочірнє підприємство ДП «Іваньківський цукровий завод державного підприємства Златодар розташоване по вулиці Заводській, 1 села Іваньки Маньківського району Черкаської області.

Підприємство спеціалізується по виробництву цукру-піску із цукрових буряків. З розфасовкою в мішкотару вагою 50 кг.

Служба охорони навколишнього середовища і лабораторія по контролю атмосферного повітря на підприємстві відсутні.

Відповідальний з питань екології-інженер з охорони навколишнього середовища.

Інвентаризація викидів від димової труби ТЕЦ розроблена за режимними картами ,виконаними в 2003 році ТОВ «Протус» м. Київ, від організованих джерел - на основі результатів вимірювань викидів забруднюючих речовин, проведених відділом державного аналітичного контролю держуправління екоресурсів в Черкаській області . для інших джерел - розрахунковим шляхом згідно з «Інструкцією про зміст порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві». КНД 211. 2.3.014-95 Київ 1995.

Значення величин викидів (г/с і т/рік) визначалися за методиками:

Цукровий завод розташований у північно-східній частині села Іваньки Маньківського району. Відстійники і поля фільтрації знаходяться за селом на відстані 3,0 км від основного промислового майданчика. На півдні від проммайданчика знаходиться луг то орні землі  а заході та півночі житлова забудова, на сході огороди працівників заводу.

Згідно з додатком 4 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» (наказ Мінохорони здоров’я України від19.06.96 № 173) цукровий завод відноситься ІІІ класи (розділ «Виробництво по обробці харчових продуктів та смакових речовин», санітарно-захисна зона прийнята комбінована: 300 м- для жомових сховищ і 100м - для джерел цукрового виробництва [17].

Санітарно-захисна зона для відстійників і полів фільтрації прийнята за додатком 12 розділу «Розділи санітарно-захисних зон очисних споруд Господарсько-побутової каналізації» і дорівнює 300 м при розрахунковій продуктивності очисних споруд до 5 тис.м3 на добу і встановлюється від межі очисних споруд.

ДП «Іваньківський цукровий завод» спеціалізується по випуску цукру-піску з розфасовкою по 50 кг.

Продуктивність заводу: по переробці цукрових буряків -150000 тонн на рік; по виробництву цукру-піску - 18000 тонн на рік.

Основною сировиною для виробництва цукру-піску є цукрові буряки

Згідно з ГОСТ 17421-82 (вміст цукру 16,3%, азоту-1.5%,без азотистих речовин -1,2%, мінеральних речовин - 0,6%).

Допоміжною сировиною є вапняк згідно з РСТ УССР 1451-83 (вміст СаСО3≥ 93%), сірка технічна згідно ГОСТ 127-76Е (вміст сірки -99,5%, вологи ≤0,2%, золи ≤ 0,05%), вугілля марки А, АКО згідно з сертифікатом якості.

Основними виробничими ділянками є:

а) виробництво цукру-піску

Подача цукрових буряків на виробництво здійснюється гідротранспортом.

Буряки миють ,подрібнюються на бурякорізці ,стрічковим транспортером подаються в дифузійний апарат типу А1 ПД2-С20 , де цукор переходить у розчин. Одержаний сік очищається від мезги ,потім надходить на попередню дефекацію.

Обезцукрена стружка віджимається на жомових пресах ПСЖН-68.

Віджатий жом надходить в жомову яму для реалізації.

Для очистки дифузійного соку використовується вапняне молоко. При нагріванні соку і дії на нього вапна коагулюють білки і барвники буряків. Відбувається дефекація соку. Потім дефикований сік разом зі всіма осадами насичується двоокисом вуглецю в сатураторі типу 1с-20 -І сатурація.

Відсатурований сік підігрівають , фільтрують на фільтрах ФИЛС -60, які відокремлюють дефекат-сатураційний осадок ,що вміщує СаСО3, несахара , осаджені на дефекації. Відокремлений осадок висолоджується на вакуум-фільтрах системи БОУ-40-3-10, фільтрат подається на ІІ сатурацію разом з основною масою соку, а висолоджений осадок викачується на поля фільтрації.

Після ІІ сатурації сік фільтрується на фільтрах ФИЛС-60 і поступає на контрольну фільтрацію на дискових фільтрах ДФ-100 і ДФ-150.

Одержаний сік обробляють в сульфітоторах сірчистим ангідридом для Додаткового знебарвлення соку і зниження в’язкості. Сірчистий газ, що утворюється при спалюванні сірки в сіркоспалювальних печах , по трубах подається в сульфітотори сиропу і барометричної води, сірчистий газ який не вступив в реакцію , виводиться в атмосферне повітря через труби сульфітаторів.

Після сульфітації сік надходить в чотирьохкорпусну установку з концентратом, де опарюється до вмісту сухих речовин 60-70%, після ІІІ корпусу одержаний сік знову фільтрують на дискових фільтрах ДФ-150 і ДФ-100 і поступає на четвертий корпус випарної установки. Сироп після концентратора поступає на уварку утфеля І продукту до вмісту сухих речовин 92-93%. Утворений туфель поступає на центрифугу ,де розділяється на цукор і відтік . Цукор направляється в сушильне відділення,висушується і розфасовується в мішкотару по 50 кг. Жовтий цукор повертається на варку утфеля.

б) ТЕЦ. В ТЕЦ заводу встановлено три котли марки Е-25-24 ГМ , всі котли робочі Одночасно працюють два котли. Котли працюють на природному газі, Річна витрата природного газу становить 7100 тис. м3.

в) Вузол підготовки вапняку і вугілля

В склад вузла підготовки вапняку та вугілля входить приймальний бункер,грохоти, накопичувальні бункери, які і є джерелами утворення забруднюючих речовин.

Річна витрата вапняку - 11000 тонн, вугілля-900 тонн.

г)Механічна майстерня

В механічній майстерні розміщені ковальський цех, токарний цех, модельний цех та інструментальна. У ковальському цеху розміщені два горна (одне неробоче) , верстат радіально-свердлильний 225 (в неробочому стані), верстат відрізний ножівковий 872М, пневмомолот ПМ-50, два заточувальні верстати(один з них в неробочому стані), станок для різання сегментів.

Верстати не обладнані місцевими підсосами, вихід в атмосферу відсутній біля майстерні встановлено труборіз.

д) В токарному цеху встановлено 16 верстатів по обробці металів, в тому числі дев’ять токарно-гвинтових. Два поперечно-стругальних, консольно-фрезерний, два свердлильних, і два заточувальних. Верстати не обладнані місцевими підсосами, вихід в атмосферу з токарного цеху відсутній.

В модельному цеху (ножеточка) встановлено п’ять верстатів по обробці деревини, в тому числі токарний фугувальний, циркулярна пилка і два заточувальних верстати для заточування і торцювання дифузійних ножів.

Заточувальний верстат для заточування дифузійних ножів обладнаний пило осадочною камерою .

В інструментальній встановлено заточувальний верстат . вихід в атмосферу відсутній.

Біля мехмайстерні проводяться роботи по різанню і зварюванню металів.

е) Склад паливно-мастильних матеріалів(ПММ)

До складу ПММ входять п’ять ємностей для зберігання дизпалива і бензину (одна з них не робоча), дев’ять ємностей для зберігання масла мінерального (дві з них робочі), одна автозаправна колонка для дизпалива і два мірники. Для відпуску бензину.

є) Автотранспортний цех (АТЦ)

В склад АТЦ входить електроцех, майстерня, гаражні бокси.

У майстерні встановлено п’ять металообробних верстатів, в т. ч. два товарних, два свердлильні, і один фрезерний. Вихід в атмосферу відсутній.

В електроцеху проводиться зарядка кислотних акумуляторних батарей з приміщення через витяжний короб пари кислоти надходять в атмосферне повітря.

У гаражному боксі № 7 здійснюється фарбування автомобілів.

Обробка металів різанням і зварюванням відбувається біля гаражного боксу № 10.

ж) Склади

У приміщені складу встановлено фугувальний верстат по обробці деревини і циркулярна пилка . вихід в атмосферу відсутній. Біля приміщення складів проводяться зварювальні роботи.

з)Мазутне господарство

До складу мазутного господарства відносяться мазутонасосна , резервуари для зберігання мазуту та лотки для зливання мазуту. Мазут на цукрозаводі не використовується ,ТЕЦ переведена на природний газ, який єдиний вид палива. Ємності порожні , залізнична колія демонтована.

Мазутне господарство не використовується.

и) Бетонно-розчинні вузли (БРВ)

На території цукрозаводу розміщені два бетонно-розчинні вузли.

і)Відкриті склади для зберігання вапняку, вапна , щебеню.

Ї) Пилорама

У приміщенні пилорами проводиться розпилювання деревини на дошки за допомогою лісопильної рами Р63-4М.

Пил деревний від лісорам не виділяється, так як вміст вологи в деревині від 65 до 90%.

Вихід в атмосферу відсутній.

Й) Столярна майстерня

У столярній майстерні встановлено п’ять деревообробних верстатів:

фугувальний, рейсмусовий, фрезерний, комбінований та циркулярна пилка.

Верстати не обладнані місцевими підсосами. Вихід в атмосферне повітря відсутній.

к) Гуртожиток

У гуртожитку, їдальні, бані, конторі, сировинній лабораторії, конторі АТЦ для опалювання приміщень встановленні побутові котли, які працюють на природному газі.

Річна витрата газу 100,0 тис. м3.

Дані про кількість сировини і матеріалів:

·    Продуктивність підприємства:

по переробці цукрових буряків -150 тис. тонн/рік

по виробництву цукру -18 тис. тонн/рік

·    Річна витрата: природного газу -7200 тис.м³, в тому числі на ТЕЦ -7100 тис. м3; вапняку всього -11000 тонн, в т. ч. на виробництво 100000 тонн; антрациту на виробництво -900 тонн; антрациту на кузню -2,5 тонн; електродів АНО-4-2,0 тонн; бензину -200 тонн; дизпалива - 400 тонн; солярного масла - 23 тонни; фарби ПФ-115-78 кг; розчинника уайт-спіриту -20 кг; фарба масляна МА -021-800 кг; Режим переробки буряків - 100 днів.

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові умови екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

За даними Жашківської метеостанції с. Іваньки Маньківського району Черкаської області розташовані в Центральній частині лісостепової зони України і Придніпровській височини. Навколишня місцевість горбиста, пересічена неглибокими улоговинами та ярами.

Температура повітря. Середня річна температура повітря дорівнює: 7,3°С. Середня температура найтеплішого місяця (липня): 18,8°С, найхолоднішого - місяця (січня) - 6,0°С (табл. 2.2.2).

Таблиця 2.2.2 - Аналіз середньомісячної і річної температури повітря, °С

В холодні зими температура повітря може знижуватись до 32,1°С нижче нуля (січень місяць) .

Таблиця 2.2.3 - Абсолютний мінімум температури повітря,°С

В спекотні літні дні температура повітря іноді може сягати 38,4°С вище нуля (серпень). Середня місячна температура повітря в 13 годині найтеплішого місяця-липня дорівнює 25,1°С.

Таблиця 2.2.4. Абсолютний максимум температури повітря, °С

Вітер. Протягом року переважають вітри північно-західного напрямку. За даними метеостанції м. Жашків - з січня по жовтень переважають вітри північно-західного напрямку, з листопада по грудень - південно-східного та південного напрямку (табл. 2.2.5).

Таблиця 2.2.5 - Повторюваність напрямків вітру і штилів,%

Середня річна швидкість вітру дорівнює 2,6 м/с. Найбільша швидкість вітру спостерігається в зимові місяці і на початку весни, найменша - в літні місяці та на початку осені .

Таблиця 2.2.6. Середня місячна і річна швидкість вітру,м/с

(висота флюгера над поверхнею землі - 11м

В доброму ході найбільша швидкість вітру спостерігається в денні години,найменша в нічні. Найменші середні швидкості приходяться на вітри південно-східного напрямку, найбільші на вітри північно-західного, а також західного і північного напрямку.

Найбільше число штилів: у червні - жовтні.

В середньому за рік 73% від всіх викидів припадає на штилі і вітри швидкістю до 5 м/с. В травні навесні на штильові та слабкі вітри припадає 80% всіх випадків.

Таблиця 2.2.7. Ймовірність швидкостей вітру в рік,%

Опади. Середня річна кількість опадів більше 610 мм. Найбільша кількість опадів випадає в літні місяці, найменша в зимові та на початку весни.

Таблиця 2.2.8 Середня кількість опадів, мм

В окремі роки місячна та річна кількість опадів істотно відрізняється від середніх багаторічних показників, як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Річний максимум опадів може вдвічі перевищувати мінімум.

В окремі місяці випадало 100-200 мм опадів, але в інші роки в ті ж місяці опадів не було зовсім.

З загальної річної кількості опадів близько 80% припадає на рідкі опадита по 10-11% на тверді та змішані. В середньому за рік спостерігається 142 дні з опадами не менше 0,1мм води.

Атмосферні явища - туман

За даними метеостанції м. Жашків в середньому за рік спостерігається з 69 днів спостерігається з туманом. В зимові місяці до 10-14 днів з туманом,в літні - туман спостерігається не кожен рік.

Таблиця 2.2.9. Середня кількість з туманом

Найбільша річна кількість днів з туманом за даними станцій Черкаськоїобласті від 52 (метеостанція Сміла) до 89 (метеостанція Умань).

Хуртовина. За даними метеостанції м. Жашків середня річна кількість днів з хуртовиною 12. Найбільша річна кількість днів з хуртовиною 27.

Таблиця 2.2.10. Середня і найбільша кількість днів з хуртовиною

Гроза. Середня кількість днів з грозою 27, найбільша - 36. Середня і найбільша кількість днів з грозою

2.3 Характеристика джерел які забезпечують Іваньківський цукровий завод сировиною

Іваньківський цукровий завод знаходиться в північній частині с. ІванькиМаньківського району на лівобережжі р. Кищихи, що впадає в р. Гірський Тікич. Виробничі об’єкти підприємства розташовані неподалік від «технічного» ставку на р. Кищисі (вище за течією на водозборі річки знаходиться понад десяток інших невеликих ставків). Очисні споруди цукрозаводу (поля фільтрації) розташовані на північ від села за 2 км. від заводу.

Проектна виробнича потужність цукрового заводу складає 1710 т. переробки цукрових буряків за добу, чисельність персоналу у виробничий сезон - до 500 чоловік. В останні роки завод працював по 55-70 днів (проти 120-за проектного і 100 за планового режимів роботи). Фактична переробка буряків за сезон 2009 р. склала біля 95 тис. тонн. На перспективу є план намір здійснювати переробку буряків у обсязі до 170 тис. т/ рік за тривалості сезону цукроваріння 100 діб. Джерелом технічного водопостачання Іваньківського цукрового заводу є р. Кищиха, стік якої формується природним притоком та попусками води із ставків. Водозабір здійснюється з водо підвідного каналу (залізобетонного лотка l=50 м), спорудженого за 0,5 км нижче греблі «технічного» ставу. Вода забирається насосною станцією, де встановлені6 насосів, і подається для основного виробництва і для ТЕЦ. «Технічний»став безпосередньо заводом не використовується призначений переважно для накопичування води та регулювання стоку річки у сезон цукроваріння.

Технічна вода після використання для охолодження т технологічних продуктів, агрегатів та обладнання цукрозаводу (т. з. барометричні, конденсаційні, та інші «умовно чисті» води 1-ї категорії з температурою до 40-50°С) частково передається для повторно-послідовного використання у дифузії , промиванні фільтр тканини та осадку, обслуговуванні котлів та ін., основна ж частина (надлишок) цих вод скидається до р. Кищихи в 50 м нижче за течією від водозабору. Сюди ж скидається і теплообмінна вода від систем охолодження компресорів, охолоджувачів турбін ТЕЦ та ін. На підприємстві діє система охолодження стічних вод 1-ї категорії перед їх скидом до річки, що включає бризкальний басейн-охолоджувач з 50 форсунками [31]. Господарсько-питне водопостачання персоналу і, частково, деяких виробництв (відбілювання цукру, лабораторія та ін..), а також ряду соціально - побутових об’єктів здійснюється від власної артезіанської свердловинищо має глибину 100 м і дебіт 6 м3/год. Для доставляння з кагатного поля і відмивання бурякосировини на цукрозаводі існує система оборотного використання т. з. транспортерно-мийних вод 2-ї категорії. Вода після гідротранспорту та відмивання буряків надходить до водозбірника, з якого відкачується у земляні відстійник біля кагатного поля для механічного очищення (освітлення), а потім повертається для використання на ті ж потреби; транспортно-мийний осадок акумулюється у земляних відстійниках. Втрати води у системі компенсується свіжою технічною водою, що подається до мийного відділення для ополіскування буряків та інших потреб. На поля фільтрації загальною площею 47 га подаються забруднені фільтраційні, жомокислі, лаверні та інші виробничі стічні води (води 3-ї категорії), а також побутові стічні води. Всі вищеназвані стічні води розподіляються по картах полів фільтрації для природного очищення і фільтрування у грунт; підсихаючий осадок із земляних відстійників влітку вивозять на поля [9].

В 2009 році Іваньківський цукровий завод за виробничий і ремонтний період забрав 576,8 тис. м3 технічної і 6,1 тис. м3 питної води, а також використовував понад 12 тис. м3/добу води із систем оборотного та повторно-послідовного водопостачання. Скид стічних вод 1-ї категорії до р. Кищихи склав 301,7 тис. М3 , а скид забруднених стічних вод на поля фільтрації - 105,1 тис. м3/рік. На початку 90-х років за відносно повного виробничого завантаження підприємства річні обсяги технічного водозабору і скиду стічних вод на поля фільтрації досягали більш значних величин, але максимальні добові і годинні витрати води за весь цей час суттєво не відрізнялись.

Відповідно до встановлених для цукрозаводу технологічних індивідуальних балансових норм водоспоживання і водовідведення та за умови планового виробничого завантаження підприємства у дозволі на спец водокористування затверджені поточні ліміти на забір води та скид стічних вод, що складають: забір технічної води - 1055 тис. м3/рік 10509 м3/добу, скид стічних вод на поля фільтрації -239 тис. м3/рік і 2338м3/добу. За плановий термін виробництва скиди стічних вод 1-ї категорії до р. Кищихи може складати 564тис. м3/рік і 5640 м3/добу (235 м3/годину).

Таким чином, вищевказані розрахункові витрати стічних вод 1-ї категорії можуть бути прийняті за основу для встановлення ГДС речовин. Протягом останніх років адміністрації цукрових заводів та компанії-власники недостатньо працюють з товаровиробниками по рівномірному постачанню сировини на цукрові заводи, що призводить до масового псування сировини на бурякопунктах. В зв'язку з відсутністю коштів цукрові заводи не проводять необхідну заміну обладнання, особливо енергетичного. Всього в поточному році було замінено біля 100 одиниць основного технологічного і енергетичного обладнання. На більшості цукрових заводів обладнання відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо в 1986-90 рр. старіння основних фондів цукрових заводів було на рівні 51%, то на кінець 2002 р. - в межах 70%. В 2003 р. цукрова промисловість працювала за умов дії Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та відповідної постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 року № 1977, якими встановлена квота поставки цукру на внутрішній ринок (1,8 млн. т), мінімальна ціна на цукрові буряки - 165 грн./т (з ПДВ) та на цукор - 2370 грн./т (з ПДВ). На жаль, цінова ситуація на внутрішньому ринку цукру перед початком виробничого сезону 2003 р. не була стабільною [33].

 В 2003 р. цукровими заводами України вироблено товарної продукції в порівняльних цінах на суму 4902,1 млн. грн., що на 1314,5 млн. грн. більше, ніж в 2003 році. Зростання обсягів виробництва продукції пояснюється збільшенням давальницьких обсягів виробництва цукру з тростини на 663,2 тис. т в порівнянні з 2002 р. (вироблено 789,4 тис. т), збільшенням виробництва цукрового сиропу на 341 тис. т (вироблено 405,9 тис. т) та виробництва цукру з цукрових буряків на 30 тис. т більше (вироблено 1450 тис. т) ніж у минулому році. Вперше в минулому році проведено реалізацію квот на ввіз цукру-сирцю в кількості 380 тис. т і бюджет держави отримав 250 млн. грн. Якби ще частина цих коштів була спрямована на розвиток і селекцію насінництва цукрових буряків, заміну обладнання по їх прийманню на заводах, вирощування сировини - то такі дії були б позитивно сприйняті цукровиками. Негативні тенденції розвитку галузі та їх наслідки Враховуючи останні заяви Уряду, все-таки є надія на підтримку вітчизняного бурякоцукрового виробництва. Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" дає можливість її здійснювати, зокрема, через мінімальну ціну, порядок розподілу квот, механізм пільгового кредитування галузі, ліцензування оптової торгівлі цукром. Виконання цього закону в повній мірі дасть можливість відрегулювати внутрішній ринок цукру, сформувати галузь, збільшити обсяги виробництва, задіяти експортний потенціал, зробити галузь інвестиційно привабливою. Стосовно захисту внутрішнього ринку цукру необхідно сказати, що необгрунтоване ввезення тростинного цукру-сирцю в Україну в кінці дев'яностих років минулого сторіччя за умов надлишку бурякового цукру на внутрішньому ринку скоротило вітчизняне виробництво до рівня, нижчого від обсягів внутрішнього споживання. На сьогоднішній день головна проблема - неконтрольоване ввезення в Україну цукру і цукровмісних продуктів. Існуючі прогалини у законодавстві та недобросовісні виконавці з контролюючих органів дають можливість обходити закони і дестабілізувати внутрішній ринок. Якщо у 2002 р. в Україну було ввезено 500 тис. т цукру, то у 2003 р. обсяги його збільшились втричі і перевищили 1,5 млн. т, з яких левова частка припадає на давальницьку сировину. При цьому лише за офіційними даними у 2003 р. невивезеними з України залишилось близько 500 тис. т цукру з цієї сировини. Основні схеми надходження імпортного цукру в Україну - через давальницькі операції у зовнішньоекономічній діяльності, через угоди про вільну торгівлю з країнами СНД, митні і податкові режими спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, в обхід Закону „Про Митний тариф України” і пряма контрабанда. Мінімальна закупівельна ціна (з ПДВ) на цукрові буряки третій рік підряд становить 165 грн./т. Такий рівень ціни вже не забезпечує ефективного виробництва сировини. За детальними підрахунками Інституту аграрної економіки і Інституту цукрових буряків вона має бути на рівні 200...210 грн./т. Тоді оптова ціна цукру має становити 2768 грн./т, роздрібна ціна -3,20...3,50 грн./кг. Але цього не відбувається, оскільки на внутрішньому ринку ціну цукру не вдається підняти вище 2200...2400 грн./т. Такий „ціновий тромб” практично переводить галузь у розряд неефективних [34].

А значний ріст реалізаційних цін на озиму пшеницю, кукурудзу і соняшник в останні роки ставить цукрові буряки в розряд економічно невигідних культур. При середній врожайності буряків 40 т/га, пшениці - 2.5 т (товарного зерна), соняшника - 2,0 т/га (насіння), кукурудзи - 8 т/га (зерна) і діючих ринкових цінах виручка (в розрахунку на 1 га) від цукросировини, озимої пшениці і соняшника практично вирівнюються, а від кукурудзи - стає у 2,5 раза вищою при співвідношенні витрат на 1 га як 3:1 (на виробництво цукрових буряків витрачається 3,7...4,0 тис. грн., решти названих культур - 1,2...1,3 тис. грн.). Навіть у високоефективних господарствах, при високій врожайності цукрових буряків, вони поступаються кукурудзі на зерно.

.4 Методологія досліджень

Під час виконання кваліфікаційної роботи були використані такі методи:

польовий та лабораторний;

порівняльний;

аналітичний;

розрахунковий;

екосистемний (на основі проаналізованих результатів досліджень);

математично-статистичний.

Розділ 3. Стан природних і штучних екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

.1 Стан відкритих водних систем в районі функціонування цукрового заводу

В цілому цукровий завод функціонує згідно з нормативами. Проте відмічені певні нормативні та етичні порушення. У вихідні дні відбуваються викиди відходів у водний об’єкт, яким слугує ставок села. Ставок має не приємний запах і не відповідає нормативам якості навіть технічної води. У водному середовищі впродовж теплого періоду простежуються процеси вже не цвітіння, а евтрофікації, зокрема в більш мілкій його частині. Рельєф дна ставка покритий сірководнем у зоні скидання із Іваньківського заводу стічних вод. Залізо-бенноні плити, що укріплюють берегову смугу біля цього заводу та каміння дна покрилося 5-см нальотом невідомого походження.

Районна санітарна станція впродовж 9-го та 11-го місяців не може потрапити на територію цукроварні. Хоча без дозволу санітарної станції завод не має права розпочинати роботу,згідно з нормативами та положнення про вповноваження головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції. Аналізи проведені СЕС влітку показали, що вода в ставку забруднена й за показниками вмісту нітритів та специфічних хімічних речовин не відповідає нормі (3.1.13). Її, в загалі не рекомендовано вживати худобі, тим більше купатися дітям у воді цього ставка.

Таблиця 3.1.11 Аналіз зворотних вод на початку переробки сировини (жовтень, 2011)

Розрахунок якості води річки-водоприймача та нормативів ГДС речовиніз стічними водами 1-ї категорії Іваньківського цукрового заводу виконаний у відповідності до інструкції та вимогам Водного кодексу України.

Розрахунок якості води р. Кищихи у контрольних створах виконаний із застосуванням методів математичного моделювання, регламентованих інструкцією. Використана математична модель повного змішування стічних з річковими водами на ділянці до контрольного створу, оскільки співвідношення їх розрахункових витрат більше ніж 0,1, що є умовою застосування вказаної моделі. Початкове розбавлення стічних вод прийняте за 1 (оскільки їх випуск нерозсіюючий і не напірний). Якість води річки визначена без урахування процесів самоочищення на ділянці 500 м до контрольного створу комунально-побутового водокористування, та з урахування їх на ділянці 2,5 км до контрольного створу рибогосподарського водокористування.

Дані розрахунки якості води на розглянутій ділянці р. Кищихи за її мінімальної водності показують, що обмеження (досить помірні - на 25-30%)складу виробничих стічних вод для дотримання у контрольному створі для водойм комунально-побутового водокористування потрібні лише по показниках БСК і ХСК (органічні речовини). Рибогосподарські норми та ГДК речовин у контрольному створі нижче за течією будуть порушуватись дуже суттєво (в 2,5-4 рази) по показнику БСК та вмісту азоту амонійного. В останньому випадку ГДК у контрольних створах не досягається у зв’язку з несприятливою фоновою якістю води в річці. По решті показників якість води річки у контрольних створах буде значно кращою від нормативної, тому склад стічних вод цукрозаводу по цих показниках задовольняє норми ГДС із значним запасом. Встановлювані допустимі концентрації речовин не повинні перевищувати фактичні чи інші регламентовані їх значення.

Слід відзначити, що прийнятий в даному проекті ГДС речовин фактичний склад стічних вод може змінюватись суттєво під впливом коливань фонової якості води, що забирається з річки (наприклад, за рахунок надходження до річки і ставів забруднень з дощовим стоком, від цвітіння води тощо). Характер і відведення стічних вод 1-ї категорії Іваньківського цукрового заводу, що відносяться до категорії теплообмінних, дозволяє застосовувати альтернативний спосіб нормування скиду речовин, у вигляді допустимих технологічних прирощень вмісту речовин у стічних водах до їх фонового вмісту у воді водоприймача (або ж забраній з нього воді). Оскільки Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами не вимагають враховувати на ділянках в межах населених пунктів рибогосподарської категорії водних об’єктів.

Таблиця 3.1.11. Аналіз зворотних вод за місяць листопад.

Отже, ми бачним, що є у водоймах і водотоках у зоні функціонування Іваньківського ЦЗ відмічено істотні перевищення норм ГДС: По сухому залишку в 2,2 рази, По сульфат-іонах в 1,5 рази, По нітрит-іонах в 1,8 рази, По ХСК в 2,1 рази (рис. 3.1.1, 3.1.2).

Рис. 3.1.1. Якість води р. Кищиха вище і нижче випуску зворотних вод 2010-2011р.р.

Рис. 3.1.2 Скид стоків у р. Кищиха

Отже, за даними таблиці в якій розміщені показники і норми речовин які потрапляють в навколишнє середовище разом з скидами, зазначаю, що скиди які скидалися в р. Кищиху з підприємства в 2010-2011 р.р. не перевищували ГДС.

3.2 Стан ґрунтів у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Використання земельних ресурсів цукровим заводом у с. Іваньки не відповідає вимогам природокористування. Порушені екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту і НПС, в цілому. Сільські поселення зазнають постійного забруднення ґрунтів відходами цукрового заводу, опадами з різноманітними пило газовими речовинами, в т.ч. нафтопродуктами.

Поблизу цукрового заводу, за даними центру Облдержродючоті, в ґрунтах у зоні функціонування заводу склався негативний баланс поживних речовин, поширилась дегуміфікація, значно збільшилися площі середньо - та сильнолужних ґрунтів, особливо в західній частині розташування заводу. Велике занепокоєння викликає інтенсивне підлуження ґрунтів поблизу технічних ставків, що в ряді випадків формує проблеми для аборигенних компонентів всієї екосистеми. На території Черкаської області налічується 222,3 тис. га земель, які підлягають деградації. Основними деградаційними процесами є вітрова та водна ерозія, підкислення та засолення ґрунтів. Останнім часом посилились деградаційні процеси, пов'язані з забрудненням ґрунтів сірководневими сполуками, нафтопродуктами, також відмічено залишки хлорорганічних пестицидів і солей важких металів. Найбільше проявів техногенного забруднення спостерігається в районах складування відходів (дефекатів) та в районах транспортування та розміщення буртів буряків цукрових. Широкого прояву набули деградаційні процеси ґрунтового покриву, пов’язаних із засоленням кальцієвими сполуками та залишками добрив із ґрунту, який кріпиться до коренеплодів. В результаті чого формується хімічна та механічна ерозія (3.2.3).

Рис.3.2.3. Деградація ґрунтового покриву в зоні функціонування Іваньківського заводу, листопад 2011 р.

Площа порушених земель в зоні складування відходів від цукрового заводу,а саме дефекатів склала 2,75 га. Рекультивацію земель проведено на площі 0,006 тис. га. Слід зазначити, що для розв'язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти і без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

Отже, ситуація щодо стану ґрунтів у зоні діяльності цукрового заводу відноситься до незадовільної. А так як відомо, що ґрунтовий покрив є одним із головних і найцінніших природних ресурсів будь-якого куточку держави, тому його охорона від негативного впливу ерозійних процесів, забруднення, інших видів деградації має знаходитися під постійним і ретельним контролем. Такі умови дадуть можливість уникнути деградаційним процесам й на інші екосистеми, зокрема, що відносяться до приватного сектору. Основними причинами погіршення екологічного стану ґрунтового покриву є його надмірне переущільнення, у зв’язку з транспортними, технологічними процесами щодо приготування сировини.

Впродовж 2009- 2011рр. Державною екологічною інспекцією в Черкаській області проведено 105 перевірок у різних районах, де функціонують промислові об’єкти. Іваньківський, Тальнівський цукрові заводи були ретельно обстежені й зокрема, до другого заводу за порушення природоохоронного законодавства на порушників складено 8 протоколів, сума штрафів склала 3,8 тис. грн.

В районі функціонування Іваньківського цукрового заводу виявлено 5 випадків засмічення земель: на площі 600,7 м2, нарахована сума збитків склала 35,4 тис. грн. Пред'явлено 2 позови на суму 3,1 тис. грн., винесено 2 рішення про стягнення коштів.

В ході перевірок ґрунтів у приватному секторі виявлено забруднення земель нафтопродуктами. Загальна площа забруднених земельних ділянок склала 4194 м2.

Отже. в результаті функціонування цукрового заводу відбуваються дуже суттєві зміни складу ґрунту та деградація земель. Щоб відновити склад та властивості ґрунту потрібно вжити відповідних заходів які будуть спрямовані на відновлення земель.

3.3 Ефективні заходи щодо поліпшення стану екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Відповідно до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області на 2007-2015 рр., Програми захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в області обласним управлінням земельних ресурсів спільно з Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації проводяться роботи по організації та фінансуванню робіт із збереження земель області, а саме: будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, консервація деградованих і малопродуктивних земель, створення стокорегулюючих та водоохоронних лісосмуг, будівництво ставків - мулонакопичувачів, проектно - вишукувальні роботи, вапнування ґрунтів, впровадження безполицевого обробітку ґрунту та заорювання соломи. Ці заходи неодмінно впроваджуються і в селітебній частині населеного пункту с. Іваньки.

У 2011 р. розпочато будівництво ставка-мулонакопичувача, що дозволить більш триваліший період використовувати каскад технічних ставків, зменшувати міграцію неорганічно-мінеральної речовини в р. Кищиху. Охорону земель промислового призначення необхідно забезпечувати на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження компонентів певних екосистем, зокрема це стосується флори та фауни.

Отже, відродження та подальший розвиток цукробурякового підкомплексу с. Іваньки потребує комплексної системи постійних і довгострокових заходів на рівні державної програми з відповідними законодавчими і регулюючими механізмами. Для розв’язання проблеми необхідно забезпечити структурні, функціональні, енергетичні, сировинні та інвестиційні зміни. Щодо конкретних пропозицій до вирішення проблем я можу запропонувати наступні дії:

Розробка програм реструктуризації та технічного переобладнання галузі.

Формування державної політики в сфері виробництва цукрових буряків і цукру та оптової торгівлі цукром, спрямованої на захист економічних інтересів держави, прав споживачів і вітчизняних товаровиробників.

Розробка і здійснення програм організації виробництва обладнання, приладів, машин та систем для підприємств бурякоцукрового комплексу.

Розробка нормативно-законодавчої бази щодо формування і подальшого функціонування ринку цукру.

Інтеграція товаровиробників і переробників цукросировини з метою збільшення обсягів виробництва цукрових буряків, здешевлення їх вартості та підвищення якості.

Ініціювання заходів для запобігання незаконного ввезення цукру, цукромісних продуктів та насіння цукрових буряків.

Розробка спільної програми дій на цукровому ринку країн СНД з метою визначення концепції і вироблення загальної стратегії його формування.

Співпраця із спілками цукровиробників та трейдерами ринку цукру країн СНД та країн далекого зарубіжжя.

Співробітництво з країнами, які не мають власного цукрового виробництва (наприклад країни Закавказзя). Тут співробітництво має будуватись на умовах міждержавної виробничої кооперації, використовуючи можливості українських цукрових заводів по переробці цукру-сирцю тростинного.

Вивчення і розповсюдження передового світового досвіду в галузі буряківництва та цукроваріння.

Організація міжнародного навчання спеціалістів, проведення міжнародних виставок, ярмарок аукціонів, відряджень українських фахівців за кордон та прийому іноземних партнерів.

Створення єдиної електронної інформаційної мережі підприємств і організацій бурякоцукрового комплексу.

Створення інформаційно-технічної бази даних, що стосується виробництва та оптової торгівлі цукром.

Розробка класифікаторів, стандартів на насіння і фабричні цукрові буряки, товарів експлуатаційної надійності, безпеки та ін.

Створення вітчизняних і спільних високопродуктивних гібридів з високою якістю насіння та технологічними якостями сировини.

Збільшення питомої ваги високопродуктивних гібридів з переходом на них протягом 2-3 років на всій площі.

Забезпечення внутрішньої сертифікації насіння еліти і фабричної генерації з видачею сертифіката встановленої форми.

Вирішення питання щодо реального надання пільгових кредитів, як це передбачено Законом України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”.

Здійснення оснащення машинно-технологічних станцій при цукрових заводах та забезпечення необхідною кількістю засобів захисту рослин за рахунок виділення коштів по лізингу.

Передбачити державну підтримку в забезпеченні цукрових заводів, паливно-мастильними матеріалами. Визначення на конкурсних засадах базових підприємств, які будуть працювати для забезпечення цукром внутрішнього ринку України. Переорієнтація цукрових заводів на виробництво цукровмісних продуктів (меляса, сиропи та інш.) для випуску паливного етанолу, використовуючи наявну нормативно-правову базу та напрацьований досвід. Подолання кризової ситуації й відродження конкурентоспроможності українського цукру на світовому ринку стало національною проблемою, розв’язання якої водночас на макро- і мікрорівнях має не тільки важливе економічне, а й політичне значення. Тож зусилля державних владних структур у центрі, їхніх органів в областях та районах, а також виробничо-господарських формувань на місцях мають спрямовуватися насамперед на організацію відновлення виробництва цукрових буряків з одночасним значним підвищенням його ефективності, здійсненням реконструкції та технічного переоснащення цукрових заводів, застосуванням нових організаційно-правових форм інтеграції виробництва цукрової сировини та її промислової переробки. Керуючись відомою тезою про те, що “цукор виробляється на полі, а не на заводі”, відродження галузі українського буряківництва слід почати з запровадження сучасних високоінтенсивних ресурсозберігаючих технологій насамперед на найбільш бурякопридатних ґрунтах зі сприятливими кліматичними умовами, що відповідають лісостеповій зоні України. Держава мала б створити бурякосійним підприємствам умови для одержання необхідних довгострокових кредитів на придбання технологічних машин і знарядь, пально-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від хвороб, шкідників та бур’янів. Вектор усіх організаційно-технологічних і економічних заходів має спрямовуватися на збільшення урожайності та валових зборів. Тільки підвищивши в 1,8 - 2 рази урожайність цукрових буряків, можна забезпечити їх рентабельне вирощування. Водночас важливо стабілізувати на оптимальному рівні посівні площі. Аналіз свідчить, що в Україні під цукрові буряки доцільно щорічно виділяти 1,1 - 1,2 млн. га орних земель у регіонах із бурякопридатними ґрунтами, достатньою кількістю опадів та необхідним запасом робочої сили. Це відповідає насамперед умовам Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Харківської, частково Львівської, Рівненської, Волинської та Житомирської областей. У найближчі два-три роки урожайність цукрових буряків в Україні слід довести до 300-350, а через чотири-п’ять років - до 400-500 ц/га. Таким чином валовий збір цукрової сировини може досягти 40 млн. т, а виробництво цукру, при 14% його виходу - 5-5,3 млн. тонн. Це дозволить щорічно виділяти на експортні поставки до 3-3,5 млн. тонн цукру. Реальними ринками збуту української продукції є насамперед Росія, східноазійські країни та Близький Схід. Тим більше, що аналогічну “революцію” у цукровій промисловості здійснили західноєвропейські країни. Вивели з експлуатації малопотужні неперспективні і нерентабельні підприємства, наростили потужності діючих, реконструювали, і ось що вийшло. Середньодобова потужність цукрових заводів у Нідерландах становить 12,1 тис. т буряків, Австрії - 9, Франції - 8,7, США - 5,2 тис. т. А в Україні - 2,67 тис. т буряків. Проте є проблемні аспекти, на які варто звернути увагу. Найперше - це квотування цукру. Весною погоджену з облдержадміністрацією заявку заводи подають до Києва, де її затверджують. Однак реальна картина можливостей кожного заводу вимальовується лише з початком сезону цукроваріння. Група квоти “А” передбачає реалізацію продукції на внутрішньому ринку. Як правило, одні підприємства не виходять на обсяги квоти, а інші виробляють надлишок. Відтак наш цукор іде за кордон, а звідти (в рамках режиму вільної торгівлі з Росією, Білоруссю, Молдовою) надходить інший. Тобто інвестуємо закордонного товаровиробника. Проте, поруч із нерозв’язаними проблемами, в галузі є й позитивні приклади. У їх числі - успішна робота найпотужнішого в Черкаській області й одного з найбільших в Україні Пальмірського цукрового заводу, який належить компанії “Укррос”. Добрий урожай нинішньої осені зібрано завдяки тому, що в зону бурякосіяння компанія інвестувала 14,7 млн. грн. Тут уже заготовили понад 380 тис. тонни цукрових буряків. На заводах “Укрросу” - у Пальмірі, Куп’янську й Чорткові - тепер щодоби випускають до 18 тис. т цукру. Продукція відповідає високим стандартам якості і постачається фірмам, орієнтованим на високоточні харчові технології. Однак за кордоном на кожному з таких підприємств нині переробляють за добу понад 20 тис. т буряків, завезених із полів у радіусі 200 км. Тож наші досягнення поки що відносні.

У 80-х завод не було повністю реконструйовано з тритисячника на шеститисячник, і тепер він працює з виведенням сиропу, який потім доводиться повторно нагрівати, випарювати, очищувати, тобто додатково витрачатися. Тут уже два роки вкладають гроші в те, щоб відмовитися від застарілої технології, не спалювати зайвий газ і електроенергію. А йдеться про чималі суми - тільки цього року в реконструкцію виробництва вкладено майже 20 млн. грн. Проте модернізація й освоєння нових технологій - це лише частина айсберга, що називається перебудовою галузі. Звичайно, врожайності порядку 40-50 т/га можна було б досягти в Україні, застосовуючи “звичну” наявну технологію. У 90-х роках в Україні під цукровим буряком було приблизно 1,4 млн. га, тож за такої врожайності можна було б зібрати приблизно 60-75 млн. т. Звичайно, аби досягти такого врожаю треба було б збільшити витрати на фактори виробництва (застосування насіння, добрив, гербіцидів та пестицидів), а отже, зросли б і змінні витрати. Ці витрати, рахуючи грубо, становитимуть приблизно 450 дол. США/га, тобто потрібний короткостроковий кредит на суму приблизно 650 млн, дол. США/рік. Крім того, потрібно було б здійснити середньо та довгострокові вкладення в техніку і таке інше приблизно на таку саму суму. Ясно, що держава не в змозі спрямовувати на це такі кошти. Отже, відновлення виробництва цукрового буряку в Україні залежатиме від приватних внутрішніх та іноземних інвестицій. Отже, необхідною умовою підвищення виробництва цукрового буряку в Україні є істотне поліпшення інвестиційного клімату.

Звичайно, самого лише сприятливого інвестиційного клімату недостатньо, щоб залучити інвестиції в українську цукрову промисловість. Приватні інвестори лише тоді надаватимуть капітал, коли будуть впевнені у конкурентній рентабельності своїх інвестицій. А це, в свою чергу, залежить від конкурентоспроможності виробництва цукру в Україні.

Зауважимо, що великі експортери цукру, такі як країни ЄС, змогли підтримати свою цукрову промисловість лише за дуже високими протекціоністськими стінами контролю за імпортом, квот та субсидій, які коштували платникам податків та споживачам мільярди доларів США чи ЕКЮ протягом багатьох років. Очевидно, що Україна не може собі дозволити обтяжувати у такий спосіб свою економіку.

Це не означає, що виробництво цукру в Україні слід зовсім припинити. В зв’язку з високими транспортними витратами українські цукрові заводи, ймовірно, й надалі користуватимуться конкурентною перевагою над імпортерами на місцевому ринку, навіть якщо й не зможуть конкурувати на міжнародному ринку. Однак неясно, чи ці заводи мають переробляти цукровий буряк, вирощений в Україні, чи, може, натомість перейти на переробку імпортованого сирцю. Поблизу портів, наприклад, в Одеському регіоні, можливо вигідніше виробляти цукор з імпортованого сирцю, ніж із цукрового буряку, вирощеного в Україні.

3.4 Якість повітря у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

На території функціонування цукрового заводу є ТЕЦ, яка забезпечує теплом і енергією. В ТЕЦ заводу всі котли робочі, які працюють на природному газі, річна витрата якого становить 7100 тис. м³ . Побутові котли та димові труби які знаходяться на території ТЕЦ є джерелами викидів забруднюючих речовин. При спалюванні природного газу в котлах ТЕЦ і побутових котлів в атмосферу надходять оксиди азоту(в перерахунку на діоксид азоту), оксид вуглецю, ртуть металічна, парникові гази(вуглецю діоксид, метан і закис азоту). Спалювання кам’яного вугілля в ковальському горні супроводжується виділенням твердих часточок, оксиду азоту, сірки та вуглецю. При очищенні дифузійного соку сатураційним газом в атмосферне повітря надходить оксид вуглецю. В процесі сульфітації сиропу і барометричної води сірчистий газ, який вступить в реакцію, виводиться в повітря. В атмосферне повітря в результаті виробництва цукру на цукровому заводі надходять 26 забруднюючих речовин і три парникові гази(СО₂, СН₄ і N₂O).

Таблиця 2.4.12. Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин

Отже, за даними таблиці простежується, що велика кількість шкідливих сполук та речовин викидається в навколишнє середовище під час функціонування цукрового заводу.

РОЗДІЛ IV. Охорона праці

Управління охороною праці в ННДЦ Білоцерківського НАУ в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні господарства особою, що приймає рішення, є роботодавець (керівник підприємства); по галузях виробництва, цехах - керівники галузей, цехів, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець (керівник підприємства) несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.

Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України «Про колективні договори та угоди» від 01 липня 1993 р. (із змінами та доповненнями).

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових інвестицій, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок, приведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 р.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів із охорони праці, трудової, дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 діб; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж неменше 2-15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю (КЗпП України). Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві".

Важливим питанням охорони праці є нормування "робочого "часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 год. на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному - 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України «Про охорону праці». За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м² площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці на ДП «Іваньківський цукровий завод» с. Іваньки, Маньківського р-ну, Черкаської області знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

ВИСНОВКИ

. Питання екологізації цукрової промисловості необхідно вирішувати не лише на галузевому, а й на держаному рівні. Слід відокремити такі напрямки для проведення робіт з модернізації функціонуючих і впровадження нових технологій переробки продовольчої сировини. По-перше, це політика заохочення переробних підприємств до проведення переоснащення діючого виробництва із залученням новітніх технологій та сучасного обладнання, яка передбачає застосування податкових, кредитних, митних та інших пільг. По-друге, це політика заохочення іноземних інвесторів до участі у приватизації підприємств харчової промисловості та реалізації інвестиційних і інноваційних проектів у переробних галузях АПК.

. Висвітлено, що вода в р. Кищиха та технічних ставках, у зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу, не відповідає вимогам технічної води як за органолептичними показниками (запах, температура та ін.), так і за хімічними і біологічними. Свідченням цього є різноманітні скупчення поверхнньоактивних та штучно поверхньоактивних речовин, концентрація не притаманній водоймі міцеліям грибів, водоростей.

. Показано, що у водоймах і водотоках у зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу відмічено істотні перевищення норм граничнодопустимих скидів у середньому в 2 - 3 рази незалежно від виду забруднювача. Зокрема щодо сухого залишку у водоймі - в 2,2 рази, сульфатам - в 1,5 рази, нітратам - в 1,2 рази, нітритам - в 1,8 рази, хімічному споживанню кисню - в 2,1 рази, біологічному споживанню кисню - 3-4 рази, відповідно.

. З’ясовано, що площа порушених земель в зоні складування відходів від цукрового заводу,а саме дефекатів склала близько 3 га. Рекультивацію земель проведено на площі 6000 м². Слід зазначити, що для розв'язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти і без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

. Заданими районної СЕС у повітрі Іваньківського цукрового заводу, в пік технологічного процесу з переробки цукрового буряка, відмічено перевищення концентрацій газу метану - в 1,5 рази, сірководню - 3,5 разів, відповідно, згідно з нормативами.

Пропозиції виробництву

Основними напрямами забезпечення екологозбалансованості переробних галузей цукрової промисловості є:

максимальна мобілізація науково-технічного потенціалу - застосування екологобезпечних технічних засобів і технологій;

         необхідність урахування екологічного фактора при ціноутворенні на промислову та сільськогосподарську продукцію і стандартизація продуктів переробної промисловості;

залучення іноземних інвестицій в галузі переробної цукрової промисловості АПК;

посилення матеріальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, застосування грошових санкцій.

Питання екологізації цукрової промисловості необхідно вирішувати не лише на галузевому, а й на держаному рівні. Слід відокремити такі напрямки для проведення робіт з модернізації функціонуючих і впровадження нових технологій переробки продовольчої сировини.

Список використаної літератури

1. „Чи варто пробиватися на світовий ринок через стіну?”. Виступ Президента України Леоніда Кучми на Всеукраїнській нараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р.// „Сільський час” від 12 лютого 2003 р.

2. Аналіз роботи цукрових заводів галузі при переробці цукрових буряків урожаю 2000 року станом на 21 грудня. Національна асоціація цукровиків України. // „Укрцукор”. К., 2001 р., с. 18.

. Архипов Г. К. Сахарная промышленность и крестьянское свеклосеяние.Г.К. Архипов // Харьков, 1993 г., с. 24-25.

. Борисюк П. Г. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України у 2003 р. та завдання на 2004 р.// „Цукор України”, №6, 2003 р., с.2-5.

. Борисюк П. Г. Стан і завдання бурякоцукрової галузі України.// „Цукор України”, № 4-5, 2003 р., с. 2-4.

. Дані Держкомстату України.

. Мелентьєв Б. О., Сорока О. О. Сучасний стан цукрової промисловості України та основні напрямки в роботі цукрових заводів в умовах переходу до ринкової економіки. Рекомендації семінару головних інженерів і головних технологів. // Ворзель, 1996 р., с. 1-3.

. Михеев В.,Холилулин Л. Выход из кризиса в системном подходе.В. Михеев.. Л. Холилулин. // „Сахарная свекла”, № 2, 1997 г., с. 3.

. Мількевич В.М., Куянов В.В. та ін. Технологічна якість цукрових буряків та підвищення ефективності виробництва цукру. В. М. Мількевич.. В. В. Куянов. // „Фітосоціо-центр”, К., 2000 р., с. 6-7.

.Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Частина 4. Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал в АПК. (За ред. П.Т. Саблука).// ІАЕ УААН, К., 2001 р., с. 4.

.Основні показники виробничо-фінансової діяльності агропромислового комплексу України за 1998 р.// МінАПК, К., 1999 р., с. 64.

.Рекомендації семінару головних спеціалістів цукрових заводів.// „Укрцукор”, К., 1999 р., 150 с.;

. Рыбак С.В. Какие семена - такая и свекла ./С. В. Рыбак.// „Агроперспектива”, № 62 (50)-2004 г., с.35-36

.Сахар: два рынка, две цены, один кризис.// „Финансовая Украина” от 5 ноября 1996 г., с. 40.

.Сеперович Н. І. Продовольче забезпечення і продовольча безпека./Н. І. Сеперович. // ПАП, К., 1999 р., с. 10.

.Сизенко Е. Й. Условия для устойчивого роста отрасли./Е. Й. Сизенко. // „Сахарная свекла”, №8, 2001 г., с.7.

. Статистичний бюлетень за січень-вересень 2003 року. // Держкомстат України, К., 2003 р., с. 68.

. Фурса А. В. Ціноутворення на цукросировину в умовах формування ринкових відносин./А. В. Фурса. // „Економіка АПК”, № 7, 2000 р., с. 88.

. Фурса А.В. Трансформація цін на цукрові буряки та цукор - основа стабільного розвитку цукробурякового підкомплексу.А. В. Фурса.// „Економіка України”, №8, 2002 р., с. 70.

. Чернявская Л. Й. К вопросу о потерях сахара при хранении свеклы/ Л. Й. Чернявская, М.З. Хелемский // „Сахарная промышленность”, № 1, 1996 г., с. 1-8.

.Шпичак О. Гіркі ціни солодкої галузі / О.Шпичак, С. Стасіневич // „Урядовий кур'єр” від 9 вересня 2003 р.

. Черкинский С. Н. Санитарные условия спуска воды сточных вод в водоемы / С. Н. Черкинский //Изд. 5-е, перераб. и доп. - М.: Строииздат, 1977-224 с.

. «Про охорону атмосферного повітря» . Закон України. 1992.

. ГОСТ 17. 3. 02. 78. Охрана природы. Атмосфера. Правила установления выбросов вредных веществ промышленными предприятиями. Введ. с. 01.01.80- М.: Изд-во стандартов, 1979.

. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. (Наказ Мінохорони здоров҆ я України № 173 від 19.06.99) -К.: 1997.

. ДСП-201-97. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць. Міністерство охорони здоров҆я України - К.: 1997.

. Методические указания по расчету выбросов загрязняющих веществ при сжигании топлива в котлах производительностью до 30 т/ч. М.: Гидрометеоиздат, 1985.

. Сборник удельных показателей выбросов загрязняющей веществ в атмосферу от предприятий перерабатывающей промышленности агропромышленного комплекса. -Курск :1989.

. ГКД 34. 02. 305-2002. Викиди забруднювальних речовин в атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення.-К.: 2002.

. Показники емісиї (питомі викиди ) забруднюючих речовин від процесів електрогазозварювання, наплавлювання, електрогазорізання та напилювання металів. -К.:2003.

. Мартинюк Н.П. Топливозаправочные пункты на автотранспортных предприятиях./ Н. П. Мартинюк - М.: «Транспорт», 1995.

. Сборник методик по определению концентраций загрязняющих веществ в промышленых выбросах. - Л.: Гидрометеоиздат. 1987.

. Руководство по контролю загрязнения атмосферы. -Л.:.,1973.

. ГДК 34.02.305-2002. Викиди забруднювальних речовин в атмосферувід енергетичних установок. Методика визначення. К.,2002.

. Сборник методик по расчету выбросов в атмосферу загрязняющих веществ различными производствами., Л.: Гидрометеоиздат, 19864;

ДОДАТКИ