Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський

Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Напрям підготовки - 07.08. «Екологія»,

спеціальність 7.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»;

освітньо-кваліфікаційний рівень - «спеціаліст»

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему: «Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський»

Біла Церква 2012

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Напрям підготовки - 07.08. «Екологія»,

спеціальність 7.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»;

освітньо-кваліфікаційний рівень - «спеціаліст»

ЗАВДАННЯ, МЕТОДИКА ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання випускної кваліфікаційної роботи студенту 6 курсу 1 групи екологічного факультету Залізняку В.В.

Тема роботи: «Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський»

Тема затверджена наказом за №___ від ___ _________ 20____ р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi.

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

·   титульна сторінка - 1 стор.

·   зміст роботи - 1 стор.

·   завдання на роботу - 3 стор.

·   реферат i ключові слова - 1 стор.

·   вступ - 1 стор.

·   Огляд літератури - 25-30 стор.

·   Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

·   Результати досліджень - 7 стор.

·   Охорона праці - 2 стор.

·   Висновки i пропозиції - 2 стор.

·   Список використаної літератури - не менш 30 літературних джерел.

Вихідні дані:

1. Опрацювати не менше 35 літературних джерел для викладу розділу "Огляд літератури" за темою обсягом до 25-30 стор.

. Викласти розділ "Завдання, матеріал i методика роботи" - 2 стор.

. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику урбоекосистеми;

.2. Охарактеризувати алергенну фауну м. Корсунь-Шевченківський за ступенем небезпеки.

.3. Надати науково-обґрунтовані підходи щодо профілактики полинозів та заходи боротьби з ними на території м. Корсунь-Шевченківський;

.4. Надати пропозиції щодо зменшення впливу небезпечної флори на населення урбоекосистеми.

. Охарактеризувати стан охорони праці у разі впливу біологічних факторів.

. Представити висновки та пропозиції.

. Оформити список використаної літератури.

. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, якщо ті є в наявності та використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи В.В. Москалець

Завдання до виконання отримав В.В. Залізняк

Дата отримання завдання «____»___________20____ р.

Реферат

Проведено таксономічне обстеження алергенної флори урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський, надано кількісну і якісну оцінку структури алергенної флори й аерополинокомплексів деяких основних структурних підрозділів міста - для виявлення особливості їхньої тимчасової динаміки й закономірності формування, сформовано пропозиції.

Надана екологічна оцінка щодо щільності популяцій різних видів алергеннонебезпечної рослинності в деяких структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський. Складено календар цвітіння найнебезпечніших алергенів у межах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський».

Ключові слова: алергеннонебезпечна рослинність, урбоекосистема, полинози.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АЛЕРГЕННІ РОСЛИНИ Й СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

.1 АЛЕРГЕННА ФЛОРА Й ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПОЛИНОЗОМ В СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

.2 ЕКОЛОГО-БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПИЛКУ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН

.3 АЛЕРГІЯ І СУСПІЛЬСТВО В ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ

РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТЕРИТОРІЇ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ, ҐРУНТОВІ УМОВИ МІСТА

.2 МЕТОДИ Й МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 СИСТЕМАТИЧНИЙ І ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

.2 ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ЗА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

.2.1 ЗАГАЛЬНА ТАКСОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН ЗА ПЕРІОДОМ ФОРМУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ

.2.2 ТАКСОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ЗА МІСЦЕМ ФОРМУВАННЯ ТА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

.3 ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРОФІЛАКТИКИ ПОЛИНОЗІВ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ В УРБОЕКОСИСТЕМІ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Алергенні рослини, пилок яких є одним з основних джерел алергійних хвороб, усе більше привертають увагу вчених - ботаніків, алергологів, екологів тощо. В останні десятиліття алергія є глобальною медико-біологічною й соціальною проблему. Нині 30-40% населення земної кулі страждає алергійними захворюваннями (Хаитов, 2002), у тому числі викликаними рослинами (у різних регіонах від 5 до 30% загальної кількості хворих алергією). Установлено, що кожні 10 років кількість хворих в усьому світі подвоюється. Згідно із прогнозом учених в 2015 р. понад 50% населення Землі буде піддане полинозам (Мошкевич, 1999). Основною причиною росту алергійних хвороб є погіршення екологічних умов.

Проблема полинозів, тобто алергійних хвороб, викликаних пилком рослин, має яскраво виражений регіональний характер. Поширеність реакції на рослини зумовлена екологічними умовами регіону, розмаїтістю флори, строками цвітіння рослин, ступенем алергенності їхнього пилку. У зв'язку із цим виникає гостра необхідність розробки в кожному регіоні науково обґрунтованої уяви про алергенні рослини і їх пилкових комплексах для проведення профілактичних робіт і лікування хворих полинозом.

Алергенні рослини і їх палинокомплекси, незважаючи на величезне значення їх для профілактики полинозів, виявилися недостатньо вивченими в багатьох містах України, у тому числі й м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. В Україні полинози займають провідне місце серед алергопатології. Однак дотепер спеціальні дослідження з еколого-біологічних аспектів полиноза практично не проведені, немає повних відомостей про алергенну флору, пилкових комплексах алергенних рослин, недостатні дані про характер поширення й екології найпоширеніших алергенних рослин країни, не говорячи вже про особливості й динаміку структури їх палинокомплексів. Все це ускладнює організацію специфічної діагностики, імунотерапії хворих полинозом і проведення лікувально-профілактичної роботи в країні. Це визначило напрямок і зміст нашого дослідження.

Метою роботи є комплексний аналіз стану алергенної флори і її пилкових складових в умовах природної та урбанізованої систем м. Корсунь-Шевченківський на демекологічному рівні.

Для досягнення даної мети треба було вирішити наступні завдання:

провести таксономічну ревізію алергенної флори м. Корсунь-Шевченківський, установити її зонально-регіональну специфіку, класифікувати види за ступенем їх алергеноактивності й виділити серед них особливо небезпечні види алергенних рослин;

виявити особливості поширення й деякі риси екології найпоширеніших і особливо небезпечних алергенних рослин урбоекосистеми;

дати кількісну і якісну оцінку структури алергенної флори й аерополинокомплексів деяких основних структурних підрозділів міста - для виявлення особливості їх тимчасової динаміки й закономірності формування;

розробити практичні рекомендації з метою поліпшення профілактики й діагностики полинозів.

Об’єкт досліджень - фітокомплекси структурних компонентів м. Корсунь-Шевченківський.

Предмет досліджень - розподіл та чисельність рослин-полинозоутворювачів за компонентами урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський.

Методи досліджень:

-       маршрутний;

-       спостереження;

-       аналізу;

-       екосистемного підходу;

-       математично-статистичний.

Розділ 1. Алергенні рослини й стан здоров'я населення: аналітичний огляд літератури

.1 АЛЕРГЕННА ФЛОРА Й ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПОЛИНОЗОМ В СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

Полиноз (англ. Pollen - пилок) - алергічне захворювання з групи атопічних, яке викликається пилком рослин та характеризується гострими запальними змінами в слизових оболонках, зокрема дихальних шляхів і очей.

Аналіз літературних джерел (Хаитов, 2002; Мошкевич, 1999; Чучалін, 2000; Гущин і ін., 2002 та ін.) свідчить про широке поширення у світі полинозів, про значні своєрідності в поширенні пилку в атмосфері, розповсюдження видового складу пилкових алергенів, що підтверджує важливість вивчення характеру поширення алергенної рослинності у всіх природних зонах і виявлення закономірностей в аеропалинологічному режимі. Ці питання тісно пов'язані із профілактикою, діагностикою й терапією полинозів. У виникненні й плині полинозів значну роль відіграють природно-географічні умови, характер рослинності, поширеність алергенних рослин, строки й тривалість їхнього цвітіння, кількісний і якісний склад пилку в повітрі, варіації вмісту пилку по сезонах і залежно від умов погоди. Крім того, поширеність полинозів пов'язана з неоднаковим ступенем чутливості людей до пилку рослин в різних клімато-географічних зонах земної кулі [1-6].

Коротко зупинимося на характеристиці алергенної флори й захворюваності полинозом у деяких частинах світу.

На північноамериканському континенті алергенна флора представлена широким спектром таксономічних груп. У США відомо близько 200 видів алергенних рослин. У повітрі Вашингтона концентрувалися пилкові зерна 51 родів, що відносяться до 22 родин рослин, серед них переважне місце займають Amaranthaceae, Chenopodіaceae, Asteraceae і Роасеае. Виявлено дві пилкові хвилі з домінуванням пилку дуба й сосни - у квітні й амброзії - у вересні.

У штаті Оклахома виростає 181 вид алергенних рослин, серед яких деревних - 74 видів, злаків - 45 і бур'янів - 62. Провідні аероалергени серед дерев: Junіperus aschu, Ulmus Amerіcana; серед злаків: Agropyrum smіthіі, Cynodon dactylon, Dactylіs glomerata, Festuca pratensіs, Lolіum perenne; серед бур'янів: Ambrosіa elatіor, Amaranthus retroflexus, Chenopodіum album [7, 8].

У Сан-Дієго виявлена підвищена концентрація пилку Salsola kalі в повітрі в серпні - вересні, злаків (Bromus, Festuca) у період з березня по червень і Lolіum, Cynodon у серпні-вересні (Stroot, Hamburger, 1976).

У штаті Аризона в пилковому спектрі повітря домінувала Chenopodіum, Роасеае й Asteraceae (Solomon et al., 1980, 1982). Тут алергія зустрічалася в 6-9 разів частіше, ніж в інших штатах Америки.

У Колорадо, по даним (Newmar К., 1978), відзначена значна кількість алергенних рослин: дерев - 39 видів, злаків - 50, бур'янистих рослин - 66 видів. Етнологічним фактором весняного полиноза слугує пилок в'яза американського (Ulmus Amerіcana) і пилок злаків (Роа pratensіs, Lolіum pernne, Сynodon dactylon), відповідальні за симптоматику захворювання влітку. Основна причина осінніх полинозів - пилок бур'янів: Amaranthus retroflexus, Ambrosіa elatіor, Artemіsіa campestrіs, A. frіgіda і Kochіa scoparіa.

У Флориді причинно-причинно-значимими аероаллергенами є Роасеае (Sorghum, Agrostіs alba, Festuca, Cynodon dactylon), бур'янисті трави {Ambrosіa, Amaranthus, Chenopodіum і Eupatorіwrі) і дерева {Quercus, Casuarіna, Junіperus, Morus, Myrіca) (Jelks, 1989).

Установлено, що провідними пилковими алергенами в південній Каліфорнії служать дерева (Olea europea, Quercus, Morus, Ulmus), пилок яких утримується в повітрі в період із січня по червень. Виділено два максимуми змісту пилка бур'янистих трав: перший /березень-липень/ і другий (вересень-жовтень). Найбільш вираженими алергенними властивостями володів пилок Salsola kalі. Пік Роасеа зафіксований у березні-вересні. Виявлено підвищену чутливість у хворих, особливо до Festuca elatіor, Lolіum perenne, Agrostіs alba, Cynodon dactylon і Phleum pratense (Gallup, 1989).

Результати аеробіологічного моніторингу в Техасі продемонстрували перевага пилка сімейства Asteracea (22,1%) з домінуванням таксона Ambrosіa (83.4%). На частку Chenopodіaceae, що превалювала впродовж вересня-жовтня, доводилося 14,8%. Пилок інших бур'янистих рослин (Cannabіs, Humulus lupulus, Rumex) становив 1%, Роасеае - 15,3% загальної кількості часток. Причому найчастіше реєструвалася алергія до пилка Agropyron, Festuca, Bromus і Lolіum perenne. Абсолютна більшість вищевказаних пилків уловлювалося в період від 23 вересня по 6 жовтня (Lewіs, et al., 1991 a-b).

У багатьох штатах США основною причиною поллиноза є пилок амброзії (Solomon W, 1984). Найвищий її вміст спостерігається в штатах Джорджия, Індіана, Оклахома й ін. (Cіroch, 1982). Пилок амброзії має сильні алергенні властивості й переноситься на величезні відстані.

В атмосфері Бермудських островів, що перебувають поруч зі США, із середини травня до середини червня в повітрі втримується більше 500 пильцевих зерен, що обумовлено цвітінням Myrіca cerefera [9].

Дослідженнями останніх років установлені високоалергенні властивості пилка багатьох ентомофільних рослин: Acacіa, Brassіca, Lіgustrum, Schіnus, Olea [8], які донедавна вважали нейтральними у відношенні полиноза. Алергійні реакції на пилок багатьох ентомофілів зумовлені їхньою перехресною реактивністю з пилком високоалергенних анемофілів. У зв'язку із цим пилок багатьох декоративних рослин у деяких штатах США викликає алергійні реакції.

У цілому в США, по даним Всесвітньої організації охорони здоров'я, поширеність респіраторної алергії становить 23,4 випадки на 1000 осіб.

У Канаді, що відрізняється помірковано суворим кліматом, на значній території полинози викликаються пилком дерев, злакових і бур'янів [10]. Верба, тополя, в'яз, ясен, клен, дуб (перелік один по одному появи їхнього пилка в повітрі) починають порошити із квітня по червень, з піком на початку червня. Чутливість населення країни до їхнього пилка висока, але через короткий період цвітіння кожного з перерахованих вище родів десенсибілізації звичайно не вимагає. Значне клінічне значення мають злаки - тимофіївка, мітлиця, які цвітуть із початку червня до кінця липня [11]. У південно-західних районах Канади, особливо в районі Монреаля й південніше, також як і в США, утримується в повітрі велика кількість пилка амброзії. Сезон пилкотворення її триває з початку серпня до середини вересня, з піком на початку вересня [12].

В інших країнах Північної Америки відзначено чимало алергенних рослин. У мексиканському штаті Юкатана причинно-причинно-значимими аероаллергенами є деревні рослини (Populus tremula, Salіx babіlonіca, Schіnus molle), злаки (Lolіum perenne, Gynodon dactylon, Phleum pratense) і бур'янисті рослини (Artemіsіa vulgarіs, A. trіdentate, Ambrosіa artemіsіfolіa, Atrіplex pentantandra, Amaranthus spіnesus, Chenopodіum album, Plantago major). Цієї ж групи рослин викликають алергію й у Мехіко: пилковий календар свідчить про значну концентрацію пилка дерев: Alnus у січні-лютому, злаків - лютому, Pіnus - березні-червні, злаків Lolіum perenne - грудні, Gynodon dactylon - жовтні-листопаді й бур'янів Artemіsіa - січні-лютому [13].

На Кубі добре відомо 38 алергенних видів рослин, у тому числі Cynodon dactylon, Роа аnnuа, Sorbum, Chenopodіum album, Ambrosіa elatіor, Taraxacum offіcіnale [14].

На євразійському континенті відома величезна кількість алергенних рослин, особливо багато їх у субтропічних і тропічних районах.

У Європі захворюваність полинозами одна з найвищих у світі. Пилкова алергія зустрічається в 0,5-5% загальної кількості населення [15]. Концентрація пилка в повітрі вивчається по програмі Міжнародного співробітництва міст і країн Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Найвищий вміст пилка злаків був відзначений у повітрі Болоньї, Брюсселя й Лондона, найнижче - у Мюнхені й Страсбурзі.

У повітряному басейні європейських міст домінує пилок наступних таксонів: Роасеае (20%), Urtіcaceae (15%), Betulaceae (14%), Pіnaceae (30%) і Fabaceae (7%). Установлено, що динаміка її вмісту варіює не тільки від пункту до пункту, але й рік у рік, залежно від пилкової продуктивності рослин [16].

Результати аеробіологічного моніторингу в містах країн ЄЕС свідчили про те, що найбільшою алергенною із серед дерев володів пилок Olea europea, розповсюдженої в середземноморській зоні й квітучої з кінця травня по червень. Автори вважають полинь Artemіsіa vulgarіa провідною причиною захворювання в Західній Європі влітку, за винятком Ліона, де пилок амброзії виступає в якості основного етіологічного фактора, а пилок Rumex, Plantago, Chenopodіaceae - тільки у виняткових випадках [17].

У Феноскандії (Норвегія, Швеція, Фінляндія) основними алергенними рослинами є Alnus, Betula, Artemіsіa, Poaceae, Pіnus, Junіperus [18]. Кількість пилка, крім Betula, тут нижче, ніж у Середній Європі. В аеропалинологічних зразках Най-Алезанунда виявлені дуже низькі значення пилка. Найчастіше зустрічалися місцеві види Oxyrіa, а пилок Betula, Pіnus, Junіperus і Alnus з тільки 9%. В Осло переважними типами пилки є Рісеа, Poaceae (Ramfjіord, 1994). У Швеції, де регулярно проводиться математичний аеробіологічний моніторинг в 11 пунктах країни, що ведуть аероалергенами є Betula, Poacea і Artemіsіa [19, 20]. Порівняння аеробіологічного спектра м. Стокгольма й Гудингзі (в 15 км від столиці) показало, що сумарне число й кількість таксонів вище в першому, чим у другому. Причому автори містять, що такі параметри, як природні зміни в уловлюванні й головний пилковий сезон, набагато триваліший, ніж абсолютні добові показники [20].

На Британських островах, зокрема в м. Лондоні, аеробіологічний режим включав 65 типів, у тому числі 25 типів деревинно-чагарникових рослин. Найбільш виражені алергенні властивості виявлені в пилку Betula, що втримується в повітрі впродовж 30 діб [18].

У країнах Середньої Європи від полиноза страждає від 4 до 10% населення.

У Франції полинозами страждає близько 3 млн. чоловік [19], в Австрії від 5 до 10% населення сенсибілізовані до пилка рослин. У країні створені й функціонують 24 пункти служби попередження захворювань, що проводять багаторічне систематичне спостереження за рівнем аероалергенів [21]. Результати епідеміологічних досліджень у Швейцарії ілюстрували збільшення захворюваності полинозом (з 1,2% в 1926 р. до 8% в 1989 р.). Так, кількість захворілих їм у Цюріху зросло (з 1,4% в 1926 р. до 4,8% в 1958 р. і 10% 1986). Неменша кількість людей хворіє полинозом і в Італії. У країні аеропалинологічний моніторинг проводиться з 1974 р. У цей час в Італії існує 75 центрів контролю за рівнем аероалергенів.

Таксономічний склад алергенних рослин у країнах Середньої Європи в загальному однаковий. Тут широко поширені представники Роасеае й Betulaceae.

У Франції, по багаторічних дослідженнях інституту Пастера по програмі «Вміст пилка в повітрі», що домінує аероалергеном була Betula. Особливе значення її представники мають для східних і західних морських кліматичних зон, де вони широко поширені [21]. У південних районах виявлена алергія до пилка Cupressaceae [22]. Крім того, сильно вираженими алергенними властивостями володів пилок Роасеае [23]. Літній період звичайно супроводжувався збільшенням рівня Castanea. Як правило, їхня одночасна присутність приводила до погіршення стану хворих полинозом [24]. В атмосфері Парижа на початку весни втримувався пилок деревинно-чагарникових рослин, а потім - трав, але її загальна кількість відносно невисока [25].

В Австрії, за дослідженнях повітряного басейну в окрузі Каринтія, виявлена залежність концентрації пилка рослин від сезону вегетації й висоти рослин. Як правило, переважала Pіcea (11, 14%), Betula (69%) і Pіnus (22,45%). Максимум пилка Pіcea припадає на березень-червень, Corylus - березень, Populus, Betula і Pіnus - на кінець квітня. У той же час пилок трав домінував із травня до червня [10, 21].

У повітрі Тіролю циркулював пилок 15 пологів алергенних рослин. Період вегетації у високогірній місцевості настає пізніше, ніж на рівнині [18]. Концентрація пилка в гірських районах Зальцбурга значно нижче, ніж на рівнинних територіях, її максимум наступає пізніше й триває в більше короткий час [18]. Багаторічні спостереження за змістом пилка в атмосфері Відня свідчать про провідну роль Poaceae, Betula і Ambrosіa в етіології полинозів [19].

У Швейцарії, крім вищезгаданих груп рослин, важливу роль в етіології полиноза грає знову виявлена в зразках пилок Ambrosіa, що втримується в повітрі із червня аж до вересня [24].

У Середземномор'я, що відрізняється більше теплим кліматом, розмаїтість алергенних рослин переважна, ніж в інших регіонах Європи. Тут характерні представники таких груп, як Oleaceae, Pіnus, Quercus, Plantanus, Parіetarіa, Poaceae Artemіsіa, Chenopodіaceae і ін.

У Греції важливими алергенними таксонами були Poaceae, Olea і Parіetarіa. [18].

У Португалії виявлено більше 30 різних видів алергенних рослин. Багаторічні спостереження за концентрацією пилка в повітрі Коїмбра виявили, що найбільша її концентрація відзначена у весняно-літній сезон, найменша - у грудні. Узимку домінував пилок дерев, а із травня по вересень - трав. Пилок Poaceae відзначалася в березні, а Із січні й квітні-травні [18, 24].

В Україні важливими в алергенному відношенні є: у березні-травні - Platanus, Pіnus, Quercus, Oleaceae, червні - Oleaceae, Pіnus, Plantago, Parіetarіa і Poaceae, а також впродовж літа й осіни - Artemіsіa, Chenopodіaceae, Poaceae [25]. Характерно, що для середньої смуги України є ще два періоди цвітіння інших рослин, що викликають полиноз. Із середини червня по кінець липня цвітуть злаки (у тому числі дикі, котрими засаджені в нас всі газони і які ростуть на всіх лугах і полях у середній смузі).

У регіонах середньої смуги й більше південних, ніж Київський, полиноз викликає ще й цвітіння бур'янистих трав, що наступає наприкінці липня, і пік його доводиться на початок вересня (полинь, лобода, а на Одещині й більше південних регіонах - амброзія).

Чому саме ці три групи рослин, а не всі існуючі рослини на світі викликають полиноз? Для того щоб стати причиною розвитку алергії, пилок повинна мати зовсім певні властивості. Якщо величина пилка більше 50 мікронів, то вона не може проникнути глибоко, навіть потрапивши на слизувату оболонку дихальних шляхів. Дуже дрібний пилок (менше 20 мікрон) як вдихується, так і видихається, не осаджуючись на слизуватій оболонці. А от у розміри від 20 до 50 мікронів попадає пилок рослин, про які ми говорили вище, тобто дерев: берези, вільхи, ліщини, дуба, ясена, клена; злакових рослин: тимофіївки, овсяниці, мітлиці й інших бур'янів.

З погляду впливу екологічних умов на алергійну захворюваність населення можна підрозділити забруднювачі навколишнього середовища на природні й антропогенні. Однак такий розподіл досить умовно, тому що, наприклад, багато промислових алергенів формуються в процесі переробки природної сировини (це стосується й ряду лікарських препаратів). Синтезовані лікарські засоби також за певних умов сенсибілізують організм або стають причиною псевдо алергенних реакцій, надзвичайно подібних по клінічних проявах із щирими алергійними.

.2 ЕКОЛОГО-БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПИЛКУ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН

Причина полинозу - пилок рослин. Полиноз характеризується наступними особливостями:

·              Початок, як правило, у молодому віці (8-20 років).

·              Полинозом хворіють люди з алергічним фоном: ексудативно-катаральний діатез у ранньому віці, у старших - прояви харчової алергії. Виявом останнього є поява періодично різних висипань на шкірі, дисфункцій шлунково-кишкового тракту.

·              Початок захворювання співпадає з періодом цвітіння рослин, до пилку яких є алергія, і симптоми захворювання повторюються щорічно в один і той же час.

·              Після припинення контакту з пилком, який викликає алергічні реакції, симптоми зникають.

Для кожного регіону України характерним є свій календар опилення.

Весна (квітень - травень) - опилення берези, вільхи, горіха, дуба, ясена, клена, тополі, ліщини, в’язу, верби

Літо (червень - липень) - опилення злаків (тимофіївка, вівсяниця, лисохвіст, пирій, райграс, кукурудза), липи

Літо-осінь (липень - червень) - опилення складноцвітих (полин, амброзія, кульбаба), маревих (лобода, конопля, цикламен)

Найчастіше полиноз викликається пилком злакових трав. Серед великої кількості рослин тільки (50) продукують алергенний пилок. Алергенні властивості пилку зумовлені наступним: до складу пилку входять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, пігменти, ферменти, два гормони, мінерали. Алергенні і антигенні властивості пилку визначаються білковими і небілковими азотовмісними сполуками з молекулярною масою від 10 до 32х10³.

Найбільше антигенів містить амброзія (10), надалі пилок злаків (до 7), дерев (до 3-х). Пилок різних лугових трав має спільні антигени, а спільних антигенів в пилку злакових і дерев немає. Багато дерев (береза, вільха, горіхи) мають спільні антигени. Отже, пилок любої рослини містить як специфічні для нього антигени, так і спільні з іншими видами рослин.

Встановлено, що пилок рослин має фактор проникливості, необхідний для опилення рослин. Останній також сприяє проникненню пилку через епітелій слизової оболонки носа, кон’юнктив, бронхів і т.д.

Антигени пилку містяться не тільки в пилкових зернах, але й в інших частинах рослини (стеблах, листках). Тому у частини пацієнтів з полинозом є два спалахи захворювання: одне навесні (період цвітіння), друге - восени (жовтень - листопад, особливо в суху погоду), яке викликається пилом сухого листя.

Здатність пилку рослин викликати алергічні захворювання визначається певними властивостями:

·              алергенними, які зумовлені білковими і небілковими азотовмісними сполуками;

·              наявність фактору проникливості у пилку, який визначає проникнення його через епітелій слизових оболонок;

·              легкість, летючість, певна концентрація (> 25 зерен) на 1 см³ повітря, певні розміри (пилок, діаметром менше 25 мкм, проникає глибоко у дихальні шляхи, викликаючи їх сенсибілізацію, пилок діаметром > 30 мкм затримується у верхніх дихальних шляхах). Кількість пилку у повітрі визначається добовим ритмом, мете реологічними умовами (більша концентрація зранку, вдень, в сонячну погоду, майже відсутність пилку у дощову погоду).

1.3 АЛЕРГІЯ І СУСПІЛЬСТВО В ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ

На конгресі Європейської Академії алергології та клінічної імунології (ЕААСІ) у 1999 році президент ЕААСІ професор С. Боніні від імені цієї організації, а також Європейської федерації асоціацій астми та алергії, Інституту алергії наголосив на необхідності привернення політичної уваги до епідемії нового тисячоліття - алергічних захворювань [1]. Так. матеріали щодо медичного, соціо-економічного значення алергічних захворювань, від яких страждають мільйони громадян, та програма заходів по попередженню зростання цієї патології були представлені на розгляд Європейського парламенту та Європейської комісії, в багатьох країнах створені національні програми. Проблема алергії вже давно вийшла за межі суто медичної і потребує серйозної уваги з боку всього суспільства у зв'язку з широкою розповсюдженістю. неухильним ростом кількості хворих, особливо в розвинених країнах, високим рівнем тимчасової та стійкої непрацездатності, зниженням якості життя пацієнтів. З іншого боку, суспільство має пряме відношення до збільшення кількості речовин - активних алергенів, поява яких прямо чи опосередковано пов'язана саме з діяльністю людини.

Слід зазначити, що складність проблеми алергічних захворювань полягає в одночасному існуванні як чітких нозологічних форм з ураженням певних органів (бронхіальна астма, алергічний риніт, атопічний дерматит, тощо), так і універсальних змін в різних органах і системах у відповідь на дію певного алергену. Навіть дефініція алергії відображає цю складність, характеризуючи, з одного боку, гіперчутливість організму до певних чинників (винних алергенів) з розшифрованими імунологічними механізмами, а з іншого боку - інтолерантність різного ступеню до різноманітних факторів середовища з невизначеними механізмами [2]. Тобто, у розвитку алергії завжди приймають участь внутрішні фактори (атопія, схильність до розвитку ІдЕ-опосередкованих реакцій, що розповсюджена у 30-40 населення розвинених країн з тенденцією до зростання) та зовнішні фактори (алергени різного походження). Саме на кількісний і якісний склад зовнішніх факторів, точніше на рівень алергенного навантаження, суспільство може і повинно впливати більш активно.

Будь-який епідемічний процес має загальні закономірності і характерні особливості, розуміння яких допомагає суспільству контролювати епідемію та впливати на неї. Епідемія алергічних захворювань, як і інші, передбачає поділ суспільства на 2 групи - здорових і хворих. Зусилля суспільства по відношенню до цих груп різні: у здорових - запобігати захворюванню, шляхом виявлення контингентів зі схильністю до розвитку алергічних реакцій та попередження контактів з алергенами, у хворих на алергію - обмежити навантаження винними алергенами та потенційно небезпечними чинниками, створити умови для мінімалізацїї патологічних змін в організмі (рання діагностика, ефективне лікування), підвищення якості життя кожного пацієнта.

У трете тисячоліття Україна вступила з великою когортою хворих на алергію, що мають серйозні проблеми, які вони не в змозі вирішити самотужки без допомоги суспільства. В останні роки Україна чітко означила напрямок свого розвитку, як держави з цивілізованим суспільством, що, в першу чергу, означає пріоритет інтересів кожного громадянина з забезпеченням та реалізацією всіх його прав. В цьому сенсі можна, і потрібно окремо говорити про права пацієнта з алергією, які формуються у зв’язку з існуванням у цих осіб специфічних потреб. Забезпечення прав хворого на алергію, на наш погляд, має два напрямки: медичний (контроль за хворобою, яка вже з'явилась) та соціальний (контроль за середовищем, де перебуває хворий).

Контроль за хворобою. Можливості ефективного лікування алергічних захворювань і підтримання високого рівня здоров’я у хворого в сучасних умовах постійно підвищуються, що обумовлено як розробкою нових фармакологічних засобів, так і складанням найбільш раціональних протоколів лікування. При цьому результат лікування залежить від точності діагностики; строків початку лікування (бажано зменшити інтервал між появою перших симптомів і встановленням діагнозу алергологом, в цьому процесі роль лікаря першого контакту та його обізнаність мають першочергове значення); адекватності терапії, що проводиться, наявному захворюванню (діагнозу); достатності лікування за переліком і дозою; ступеню комплайенсу. який залежить від майстерності лікаря, обізнаності та інформованості пацієнта, доступності та простоти виконання рекомендованих заходів.

Перераховані умови будуть виконані лише при забезпеченні суспільством:

·              права хворих на рівні умови в діагностиці, лікуванні, інформованості, незалежно від місця проживання (географічного положення місця проживання, місто-сепо, ступінь розвитку країни проживання), соціо-економічного стану пацієнта;

·              гарантій зі сторони держави впровадження сучасних діагностичних та піклувальних методів, останніх досягнень техніки та фармакології;

·              гарантій зі сторони держави безпечності діагностичних та лікувальних заходів, які застосовуються в медичних закладах будь-якої форми власності і підпорядкування.

хороших систем охорони здоров’я в країні

В процесі контролю хвороби безумовно провідну роль відіграють лікар і пацієнт при забезпеченні перерахованих умов суспільством. Але навіть хороший контроль за хворобою не гарантує нормального життя пацієнту з алергічним захворювання тому що середовище відіграє значну, а інколи і провідну роль в підтриманні або зміні якості життя пацієнта.

Контролі за середовищем. Ступінь негативного впливу будь-якого фактору на якість життя хворого на алергію можна оцінити через обмеження

·              звичного стилю життя;

·              професійної діяльності або навчання;

·              повноцінності відпочинку (порушення сну при свербежі, приступах ядухи, тощо);

·              усталених сімейних відносин;

·              можливості безперешкодного перебування в товаристві однолітків (неприязне відношення до осіб, що кашляють чи мають тяжкі ураження шкіри)

Звичайно, перераховані обмеження не виникнуть якщо повністю виключити вплив алергенів на пацієнта (немає алергенів - немає алергії). Але подібні умови можна створити лише штучно і за дуже великі гроші: помістити пацієнта в скафандр, або кімнату з повною очисткою та контролем за повітрям, з штучно приготовленою їжею і повною відсутністю алергенів в одязі (або відсутністю самого одягу).

Вплив середовища дуже тісно пов’язаний зі шляхами проникнення алергену в організм: через дихальну систему, шлунково-кишковий тракт, очі, шкіру. Саме таким шляхом потрапляють в організм людини практично всі алергени

Респіраторні алергени. Визначальним повинно бути право людини дихати повітрям без алергенів (з мінімальною їх кількістю)

З аероалергенами хворий може контактувати всередині приміщення та поза ним.

Сучасне приміщення будується з використанням штучних матеріалів з набагато кращими, ніж у природних споживчими властивостями стійкості, надійності довговічності, естетичності ЩВП. ДСП лакофарбові вироби пластмаси, плівки труби тощо), але. нажаль і значно більшим алергізуючим впливом. Наші закордонні колеги ставлять питання про необхідність будівництва (і це вже роблять) гіпоалергенних будинків квартир, класів приміщень для офісів, місць відпочинку де повинні жити, навчатись і працювати хворі на алергію

Дотримання чистоти приміщень, одягу взуття з використанням сильнодіючі« хімічних речовин призводить на думку багатьох авторів по-перше до підвищення концентрації алергенів штучного походження по-друге до зниження природного антигенного навантаження в ранньому дитячому віці, що сприяє формуванню збоченої імунної відповіді з переважанням Т, хелперів над Т. Такий варіант суттєво збільшує ризик появи патологічної алергічної реакції на дію звичайних чинників середовища. Наведені дані неодноразово підтверджувались роботами зарубіжних авторів і одержали назву «гігієнічної гіпотези», західної гігієни [3, 4, 5].

Іншими джерелами аероалергенів в помешканні вважаються домашні тварини - коти, собаки та їх шерсть чи лупа домашній пил зокрема кліщ домашнього пилу побутові хімічні аерозолі [6, 7] Останні застосовуються для різних цілей і містять різні складові: від ароматичних речовин до отрутохімікатів В деяких випадках особам що страждають на алергію слід визначитись в пріоритетах - здоров я чи комфорт (приємний запах в кімнаті). Не слід забувати і про безпосередній та опосередкований шкідливий вплив тютюнового диму при активному та пасивному курінні на осіб усіх вікові« груп і особливо дітей раннього віку та в пренатальному періоді.

Поза приміщенням найчастіше алергеном виступає пилок рослин хоча цей підхід має відносну цінність - при цвітінні дерев квіток трави тощо пилок рослин знаходять не лише в повітрі на вулиці, в полі у лісі але і всередині приміщень Пилкові алергени роблять великий внесок в розвиток алергій у будь якому місті земної кулі. Особливу увагу варто звернути на те що в певних регіонах України розповсюдженими є дикі трави які мають значну агресивність по відношенню до розвитку алергічних реакцій (амброзія, тимофіївка, мітлиця тощо). Частота пилкової алергії в цих регіонах вища ніж в інших. В Україні набирає розмаху кампанія по витісненню дикоростучих трав типу амброзії культурними газонними сортовими травами. З усіх позицій такий процес слід визнати корисним. Але незважаючи на дуже хороші теоретичні обґрунтування широкого застосування газонних трав, є серйозна небезпека одержання зворотного ефекту: по композиційному складу переважна більшість суміші містить трави з високоалергенним ефектом пилку (райграс, мітлиця тощо). Мотивацією безпечності газонних трав є те що вони практично не квітують бо їх регулярно підстригають Однак, в умовах дефіциту матеріального забезпечення комунальних та приватних господарств, або при безвідповідальному, халатному відношенню, необхідна підрізка може проводитись не належним чином і часто-густо на трав’яних газонах з являються квіти (колос). Це означає, що алергенне навантаження на хворих не зменшується а в деяких випадках навіть збільшується

Харчові алергени. Незважаючи на велике бажання надати право хворим на алергію вживати продукти харчування без алергенів, цього теж неможливо досягти. По-перше, особливості будови стінки кишківника передбачають можливість навіть при фізіологічному перебігу процесів всмоктування надходження в кров до 10% білка в незміненому вигляді (тобто потенційного антиген) [8] По-друге в природних продуктах в сучасному світі не лише не зменшується кількість речовин з властивостями алерген, але й збільшується Останнє обумовлене зникненням традиційних режимів харчування (для України нехарактерним є вживання продуктів довготривалого зберігання шляхом глибокого заморожування чи консервування) введенням в раціон більшості людей нові« за антигенним складом продуктів (для України це цитрусові банани ківі, арахіс бразильський горіх і багато інших високоалергенних продуктів), зміна сирих продуктів на кулінарно оброблені і навпаки. По-третє з явилась величезна кількість нових речовин, які ніколи не потрапляли до їжі, в сировину для харчової промисловості.

Перераховано далеко не всі фактори що сприяють потраплянню алергену через шлунково-кишковий тракт. Але й вони показують що для суспільства залишаються більше невирішених проблем попередження зростання частоти харчової алергії.

Шкіра як орган, який серед інших виконує важливу функцію відіграє велику роль в сприйнятті алергенів довкілля Крім аероалергенів які можуть потрапити і через шкіру є окремі групи алергенів що проникають контактним шляхом. В першу чергу це здобутки цивілізації - одяг особливо той, що містить синтетичні речовини, засоби догляду за шкірою які містять продукти рослинного і тваринного походження з алергенними властивостями синтетичні речовини, фарбники, ті що надають запах. Окремо слід виділити вироби з латексу - природного каучуку. Латекс-алергія має розповсюдження у близько 1 млн. популяції, а головне для цього виду алергії характерні перехресні реакції, що створює нову проблему: виникнення алергічної реакції при контакті не з причинним, винним алергеном а зовсім з іншим, для якого існують спільні механізми розвитку алергічних реакцій.

Спеціального розгляду вимагають умови в яких проходить контакт пацієнта з алергеном - при виконанні професійних обов’язків. чи в побуті. Суспільство все більше усвідомлює необхідність робити все можливе для кожного працюючого громадянина з метою зменшення ризику захворіти через свою професійну діяльність. Алергічні захворювання займають значне місце серед профпатології, а перелік професій загрозливих по виникненню бронхіальної астми, атопічного дерматиту алергічного риніту і значний як кількісно так і по найменуванням - від перукаря і пекаря до військового і зубного лікаря [9 10]. безумовно при вирішенні проблеми профілактики професійних алергічних захворювань суспільство повинно вирішити дві основні задачі: створення детального паспорту кожної професії з повним (!) переліком професійних шкідливостей, з якими може контактувати працівник і виявлення гено-фенотипічних особливостей претендента які можуть реалізуватись в професійне захворювання Від повноти регламентуючих документів і обсягу обстеження претендента буде залежати подальша доля великої кількості людей.

Таким чином, наведені матеріали свідчать про реальну можливість призупинення розвитку епідемії алергічних захворювань в новому тисячолітті, але лише при умові активних зусиль зі сторони суспільства в цілому, і держави, зокрема.

Залишилось відкритим питання про перспективи збереження здоров я іншої частини суспільства - громадян які не страждають на алергічні захворювання та діти, які ще не народились Тобто чи можлива профілактика алергічних захворювань. На наш погляд відповідь може бути ствердною. Для втілення профілактичної стратегії необхідно створити Національну програму боротьби з алергічними захворюваннями у якій розділ по профілактиці алергічних захворювань забезпечувався би наступними напрямками роботи:

·              мінімізація алергенного навантаження на кожного громадянина України;

·              проведення преконцепційної та пренатальної профілактики алергічних захворювань;

·              підтримка грудного вигодовування як дійового фактору запобігання виникнення алергії;

·              розробка науково-обґрунтованої системи застосування пробіотиків в різних вікових професійних та інших групах з урахуванням супутньої патології,

перегляд і наукове обґрунтування дозування антигенної інтервенції в різних вікових групах.

Розділ 2. Екологічні чинники території, матеріали та методи досліджень

.1 ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ, ҐРУНТОВІ УМОВИ МІСТА

Клімат м. Корсунь-Шевченківський помірно теплий і помірно вологий. Довжина періоду із середньодобовою температурою вище 10 ⁰С складає 155-160 діб, а з температурою вище 15⁰С - 110 діб. Весняні приморозки в середньому завершують панувати в кінці квітня, а осінні розпочинаються в першій половині вересня. Територія характеризується достатнім, але не стійким зволоженням. Кількість опадів за рік становить 490-530 мм.

Упродовж року опади випадають нерівномірно. Найбільша їх кількість припадає на липень-серпень, коли вони випадають у вигляді дощів, а інколи носять заливний характер. Найменша кількість опадів припадає на зимовий місяць - січень. Середньорічна відносна вологість повітря становить - 77%. Переважаючими вітрами є західні і північно-західні. Тому в період масового цвітіння, у квітні, полинозоутворювачів, а саме представників з родини Вербові, Березові, Розоцвіті, Жовтецеві, Первоцвіті, Фіалкові та ін.. відбувається формування масових захворювань у населення. У травні інколи бувають і східні вітри, що викликають атмосферну посуху, яка призупиняє негативний вплив пилку на населення, так як втрачається його життєздатність.

Ґрунт міста переважно антропогенно трансформовані. Частина ґрунтів у межах зеленого каркасу є рекультивованими, а частина, парк в центрі урбоекоситеми, мікрорайоні та вздовж р. Рось, віднесених до окремих частин міста - Червоний хутір, Чорний хутір, Тартак та Раків хутір, які мають природне утворення. Решта ґрунтів, на яких концентруються житлово-комунальні та інші забудови міста, транспортні, складські об’єкти є частково зміненими. А, отже, характеризуються як строкаті за фіторізноманіттям, зокрема за рослинами-алергенами.

2.2 МЕТОДИ Й МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для дослідження флори м. Корсунь-Шевченківський був обраний метод модельних вибірок урбанізованого ландшафту (Ильминских, 1989). Вивчено та проаналізовано 20 модельних вибірок, у якості яких нами приймалися ділянки 10х10 м у зонах старої й нової забудови з обліком усієї розмаїтості місцеперебувань в адміністративних межах урбоекоситеми (рис.1).

Рис. 2.1. Схематичний план розміщення районів урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський

За модельні вибірки було обрано 9 частин міста, а саме: Центр, Мікрорайон, Автовокзал, Чорний хутір, Червоний хутір, Тартак, Раків хутір, Гончариха та Залізничний вокзал. Вищезазначені частини міста, в яким притаманна та чи інша частина міста, й визначили варіанти досліджень. Тому схема була такою:

- Природне урочище вздовж р. Рось (контроль);

- Центр;

- Мікрорайон;

- Червоний хутір;

- Чорний хутір;

- Автовокзал;

- Гончариха;

- Тартак;

- Залізничний вокзал;

- Раків хутір.

На варіанті 1 домінує, зрозуміло, природна частина. На варіанті 2, тобто в центральній частині урбоекосистеми домінують селітебна, житлова, рекреаційна та захисна зони. На варіанті 3, 4, 7, 8 та 10 - Мікрорайон, Червоний хутір, Гончариха, Тартак, Раків хутір, домінують житлова, складська, захисна, рекреаційна зони. Складська, транспортна та рудеральна зони охоплюють, в більшій чи меншій мірі, майже всі варіанти досліду, проте левова частка припадає на варіант 6 та 9 - Автовокзал та Залізничний вокзал. В районі Чорного хутора, варіант 5, крім житлової та захисної, знаходиться промислова і рудеральна зони, елементи якої, в певній мірі, притаманні Залізничному вокзалу - 9 варіант, Червоному хутору та Мікрорайону -3 і 4 варіанти, відповідно. До основного, наукового, методу дослідження було застосовано такі методи: маршрутний, спостереження, аналізу, екосистемного підходу, математично-статистичний.

На території дослідження були зафіксовані всі види рослин, для яких установлений факт їхньої мимовільної появи й виростання. Інтродуковані види, не схильні до здичавіння (Форзиція звичайна, Тополя пірамідальна, Троянда садова) не враховувалися. Для повноти виявлення кількісного та видового складу алергеннонебезпечної рослинності дослідження проводилися нами в період вегетаційного сезону (весняний, літній, осінній). Під час досліджень було зроблено 4 геоботанічні описи. Під час аналізу флори використовували методики, характерні для подібного типу флористичних робіт. У роботі враховані матеріали гербаріїв Полтавського державного педагогічного університету ім. М.В. Гоголя та літературні відомості.

Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 СИСТЕМАТИЧНИЙ І ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

Характер рослинного покриву урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський зумовлений розташуванням у зоні Лісостепу з переплетінням природних і антропогенних комплексів. До речі, природні комплекси піддаються постійному антропогенному впливу, зокрема на варіанті 2-5, 7, 8 та 10 піддаються рекультивації. Природна рослинність міста представлена дерев’янистими, трав’янисто-лучними, чагарниковими фітоспівтовариствами.

Полинозоформуючий деревостан представлений Ясеном зеленим Fraxinus viridis, березовими (Береза біла Betula alba, Береза бородавчаста B. verucosa, Ліщина звичайна Coryllus avelana, Граб звичайний Coryllus betullus) формаціями, іноді з домішкою тополевих: Тополя чорна Populus nigrum, Тополя тремтяча (осика) P. tremula, Тополя біла P. аbum, Тополя пірамідальна P. рiramidalis, вербовими формаціями (Верба біла Salix alba, Верба трьохтичинкова S. triantea, Верба двохтичинкова S. dyantea, верболоз чорний), найбільш переважна чисельність яких сконцентрована в транспортній, санітарно-захисній, промисловій, складській зонах. Зокрема в модельній вибірці транспортної зони маршруту Київ-Черкаси виявлено тополеві формації з домінуючим представником тополі чорної Populus nigrum з домішками бузини чорної Sambucus nigrum, щільність яких коливається в межах 18 шт./100 кв. м. та 25 шт./кв. м, відповідно. Серед лучних звичайні формації різнотрав’яно-злакових (лисохвіст лучний Alopecurus pratensis + райграс високий Achnatherum aeliatius + тонконіг лучний Poa pratensis + грястиця збірна Doctyllis glamerota + пирій кореневищний Agropyrum repens), співтовариства яких сконцентровані в селітебній, житлово-комунальній зонах та природних урочищах. Представники з разнотравних (полинь гірка Artemіsіa obtectus, Полин звичайний A. vulgaris, деревій звичайний Achіllea milepholium, Амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia, Сокирки польові Delphіnіum consolida та ін.), акацієвих (акація жовта Caragana arborescens + акація біла Rubidia pseudoacacia) чагарникових ценозів.

З найпоширеніших зареєстровані крупнодернові овсяницеві (Стоколос покрівельний Zerna tectorum, Стоколос безостий Bromus inermis, Стоколос м’який B. pubescens), дрібнодернові овсяницеві (Костиця овеча Festuca ovіna, Костриця червона F. rubrum), тонконогові (Poa pratensis), мітлицеві (мітлиця біла Agrostis alba, мітлиця болотяна Agrostis palustris), осоковi (Carex річкова) степу. В умовах найбільш вираженого дефіциту вологи зустрічаються співтовариства азидних зон (Костриця овеча Festuca ovіna, Костриця червона F. rubrum і ін.). Лучна рослинність природного урочища представлена формаціями заплавних і суходільних луків, що відрізняються висотою й густотою травостою, у додаванні якого значну участь приймають злаки, осоки й різнотрав'я (Тимофіївка лучна Phleum pratense, Мітлиця висока Agrostіs gіgantea, Пирій повзучий Elytrіgіa repens, Грястиця збірна Dactylіs glomerata, Осока піщана Carex cespіtosa, Анемона лісова Anemone sylvestrіs та ін.). Болотна рослинність має обмежене поширення, а саме в центральній частині урбоекоситеми. Найбільше часто зустрічаються трав'яні болота, вздовж р. Рось - Чорний хутір, Тартак, Раків хутір, Червоний хутір, з добре розвиненим травостоєм: Осока піщана Carex cespіtosa, Калюжниця болотна Caltha palustrіs, Жовтець повзучий Ranunculus repens, жовтець болотяний R. рalustris, Череда тьохроздільна Bіdens trіpartіta, та ін. Чагарникові співтовариства відносяться до гігромезофільних), так і до лісових узлісь, узбіччям доріг (мезофільні), а також до схилів (ксеромезофільні). Основними домінантами ксеромезофільних чагарникових співтовариств рудеральної, складської, природної зон є Акація жовта Caragana arborescens, Спірея середня Spіraea medіa, поодиноко відзначений Барбарис звичайний Berberіs vulgarіs. Мезофільні чагарникові співтовариства формують формації з Черемхою пташиною Padus avіum та чорною Padus nigra, Розою собачою Rosa canina, Глодом трьохколючковим Crataegus acsiacantha, Калиною звичайною Vіburnum opulus, Бузиною чорною Sambucus nigra, Черешнею дикою Cerasus avium та ін. В умовах достатнього зволоження формуються гігромезофильні чагарникові співтовариства, а саме: Верба п’ятитичинкова Salіx pentandra, поряд з Вільхою сірою Alnus cenerea та клейкою A. viscosum, Тополею чорною Populus nіgra, Тополею пірамідальною P. deltoіdes, Грушею лісовою Pyrus silvestris. Істотно доповнюють фітоценотичну розмаїтість міського середовища синантропні ділянки рослинності, що формуються в результаті господарської діяльності людини в житлово-комунальній та селітебній зонах. У додаванні синантропного рослинного комплексу значну роль відіграють деревні й чагарникові співтовариства поряд із трав'янистою рудеральною рослинністю: Клен гостролистий Acer angustifolia, Липа дрібнолиста Tіlіa cordata, В’яз звичайний Ulmus laevis, Черешня дика Cerasus avium, Смородина золотиста Rіbes aureum, Шипшина Rosa rugosa, Кульбаба лікарська Taraxacum offіcіnale, Молочай лозяний Euphorbіa vіrgata, Хріниця польова Lepіdіum compestre, Фіалка запашна Vіola trіcolor, Шовковиця чорна Morus nigrum, Шовковиця біла M. album, Стоколос польовий Bromus arvensіs, Кукіль білий Melandrіum album, Щириця звичайна Amaranthus retroflexus, Будяк кучерявий Carduus crіspus, Будяк широколистий Carduus nudus, Лобода біла Chenopodіum album та Лобода червона Chenopodіum rubrum, Лобода розкидиста Atrіplex fatua, Конопля посівна Cannabіs satіva, Спориш пташиний Polygonum avіculare, Кріп звичайний Anethum graveolens, Ячмінь звичайний Hordeum satіvum, Амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia та ін.

Отже, проведено систематизацію та еколого-географічний огляд алергеннонебезпечної рослинності. Показано, що розповсюдження значного фітокомплексу полинозоутворювачів, які відносяться до мезофітів: бузина чорна, ясен зелений, злакові: лисохвіст, мітлиця, грястиця пирій, тимофіївка, райграс, ковила, лободові, щирицеві, айстрові (будяк пониклий та широколистий, чорнощир нетреболистий, амброзія полинолиста та ін. у багатьох зонах урбоекосистеми зумовлене діяльністю людини - формування зелених огорож, захисних смуг, берегоукріплюючих насаджень, агрофітоценозів, садів, насаджень для рекреаційних цілей тощо. Розповсюдженість іншої рослинності: грястиця збірна, костриця червона, жовтець повзучий та їдкий в більшості структурних зонах урбоекосистеми має природний характер, що підтверджено за порівняння фітокомплексів природного урочища за межами міста.

Отже, якщо компонувати алергеннонебезпечну флору за зонами урбоекосистеми, домінуючими та небезпечними є:

для транспортної зони (Автовокзал, Залізничний вокзал та ін.): тополя чорна Populus nigrum, клен гостролистий Acer angustifolia, липа дрібнолиста Tіlіa cordata, полин гіркий Artemіsіa obtectus, полин звичайний A. vulgaris, амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum;

для захисної зони (Мікрорайон, Червоний хутір, Гончариха, Тартак, Раків хутір): верба біла Salix alba, береза бородавчаста Betula verucosa, B. pendula береза повисла, ясен зелений Fraxinus viridis, фіалка запашна Vіola trіcolor, грястиця збірна Dactylіs glomerata, пирій кореневищний Elytrіgіa repens, дудник звичайний Archangelcum officinalis, акація жовта Caragana arborescens;

для житлової та селітебної зон (Центр, Мікрорайон, Червоний хутір, Гончариха, Тартак, Раків хутір, Чорний хутір, район Залізничного вокзалу: абрикос звичайний, яблуня домашня Mallus domestica, груша домашня Pyrus domestica, виноград Vitis venifera, береза повисла B. pendula, бузок звичайний Siringium vulgaris, жасмин звичайний, липа дрібнолиста Tіlіa cordata, шовковиця чорна Morus nigrum, шовковиця біла M. album, осот жовтий Sonchus arvensis, осот рожевий Cirsium arvensis, щириця звичайна Amarantus retroflexus, лобода біла Chenopodіum album та червона Chenopodіum rubrum, амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia, полин звичайний A. vulgaris, полин гіркий Artemіsіa obtectus, черемхою чорною Padus nigra;

для складської зони (Залізничний вокзал, Мікрорайон, Чорний хутір): в’яз звичайний Ulmus laevi, тополя чорна Populus nigrum, клен гостролистий Acer angustifolia, клен американський, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum, лобода розкидиста Atrіplex fatua, будяк широколистий Carduus nudus, кропива дводомна Urtica dioica;

для промислової зони (частини Залізничного вокзалу, Чорного хутора та Центру): клен гостролистий Acer angustifolia, клен американський, амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia, полин гіркий Artemіsіa obtectus, полин звичайний A. vulgaris;

для рудеральної зони (частина Залізничного вокзалу, Чорного хутора, Червоного хутора та Мікрорайону): бузиною чорною Sambucus nigra, черешнею дикою Cerasus avium, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum, лобода розкидиста Atrіplex fatua, конопля посівна Cannabіs satіva, чорнощир нетреболистий Ciclohaenum kxantifolium, нетреба звичайна.

для рекреаційної зони (певні компоненти Центру міста, Тартаку, Чорного та Червоного хуторів, Ракова хутора): верба біла Salix alba, береза бородавчаста Betula verucosa, B. pendula береза повисла, гігрофіти - рогоз широколистий Tipha latifolium, калюжниця болотна Calta palustris та ін., з мезофітів - лисохвіст лучний Alopecurus pratensis та болотяний A. palustris, костриця овеча Festuca ovena, тимофіївка лучна Phleum pratensis;

для природної зони: сосна звичайна Pinus silvestrum, ялина звичайна Picea abies, дуб звичайний Quercus robur, ясен звичайний Fracsinus viridis, ясен ланцетолистий Fracsinus minor, в'яз шорсткий Ulmus laevis, вільха чорна Alnus nigrum, робінія звичайна Rubidia pseudoacacia, верба біла Salix alba, клен ясенелистий Acer pseudoplatanum, ліщина звичайна Coryllus avelana, граб звичайний Coryllus betullus, костриця овеча Festuca ovena, тимофіївка лучна Phleum pratensis, Стоколос безостий Bromus inermis.

3.2 характеристика алергенних рослин урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський за ступенем небезпеки

3.2.1 ЗАГАЛЬНА ТАКСОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН ЗА ПЕРІОДОМ ФОРМУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ

В період кінець березня початок квітня найбільш алергеннонебезпечною рослинністю є деревні породи до яких відносять за черговістю пилкоутворення так як вільха клейка Alnus viscosа та сіра A. cinerea, ліщина лісова й береза бородавчаста та біла, граб звичайний (рис. 3.1).

Звичайно, найбільш вагомий вклад вносять рослини-алергенами, що відносяться до родини березові Betulaceae, вербові Salixacea.

У другій декаді квітня зафіксовано масове цвітіння абрикосу звичайного, вишні звичайної та китайської, сливи та аличі домашньої, терену колючого, глоду трьохколючкового та одно кісточкового та ін. (рис. 3.2).

Серед трав’янистої рослинності цього періоду, яка вносить вклад у формування полинозів є представники з родини фіалкові (фіалка запашна), жовтецеві (жовтець їдкий, жовтець повзучий, жовтець прямий, анемона жовтецева, калюжниця болотяна), айстрові (кульбаба лікарська, мати-й-мачуха) та ін.

А                                                     Б

В                                                     Г

Рис. 3.1. Ранньовесняні полинозоутворювачі урбоекосистеми, квітень (А - береза повисла; Б - верба двох тичинкова; В - верболоз чорний; Г - клен американський)

А                                                               Б

Рис. 3.2. Інтенсивне цвітіння середньоранніх полинозоутворювачів (А - яблуня домашня; Б - вишня домашня)

У наприкінці квітня та початку травня місяця розпочинається, залежно від погодних умов та особливостей рельєфу території міста, масове цвітіння дуба черешкового, бузку звичайного, яблуні домашньої, груші домашньої та лісової, черемхи пташиної та чорної, сосни звичайної, туї західної і східної, ясена зеленого та дрібнолистого (рис. 3.3, 3.4).

Для трав’янистої рослинності травень місяць є початком масового формування суцвіть, зокрема до такої рослинності відносять представників із родини злакових Poaceae (грястиця збірна, райграс високий, лисохвіст болотяний та лучний, мітлиця біла, пшениця м’яка озима, жито посівне озиме, тритикале озиме), бобових Fabaceae (дрік красильний, горошок плотовий та мишачий, лядвенець рогатий, буркун білий та жовтий), губоцвіті Laebitaceae (смілка широколиста, віскарія (смілка) клейка).

Основний вклад, звичайно, вносять у формування пізньовесняних полинозів злакові трави, зокрема у яких домінує перехресне запилення (жито, грястиця збірна, райграс високий). В багатьох представників, які відносяться до родини злакових озимих і зимуючих цвітіння має розтягнутий період, залежно від інтенсивності формування волоті чи колоса, наявності підгонів, й припадає на частину червня місяця. У ярих злакових період цвітіння припадає на середину червня - початок липня (пажитниця лучна, вівсюг звичайний, овес, ячмінь, пшениця яра та тритикале яре), що, також, вносить питому частку в формування літніх полинозів.

Червень-липень є періодом масового цвітіння представників із родини тополевих Populaceae (тополя чорна, біла, пірамідальна, тополя тремтяча), що має двоякий характер щодо формування полинозів. По-перше, ураження пилком, по-друге, механічне ураження дихальної та системи зору придатками насіння (рис. 3.5).

Останній період літо-осінь (липень - жовтень) є також щедрим на наявність полинозоутворювачів. Це час цвітіння рослин, які належать до родини складноцвіті, лободові та мають пилок з високоалергенними властивостями (рис. 3.6).

Рис. 3.6

У складській, селітебній, житловій, рудеральній зонах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський в цей період концентрується пилок десятків родів, що відносяться до таких родин рослин, як: щирицеві Amaranthaceae (щириця біла звичайна, нетреба звичайна), лободові Chenopodіaceae (лобода біла, лобода червона, лебеда розкидиста, насінники цукрових, кормових і столових буряків), айстрові Asteraceae (чорнощир звичайний, полин звичайний, гіркий, польовий, будяк злинка канадська та багатоквіткова, осот рожевий та жовтий, амброзія полинолиста), капустяні Brassicaceae, гречкові Polygonaceae (щавель кучерявий, кінський, пташиний та кислий) та ін. (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Пізньлітні-осінні рослини-полинозоутворювачі (А - будяк пониклий, Б - полин звичайний, В - чорнощир нетреболистий, Г - беладона (дурман) звичайна, Д - петрушка собача, Е - морква дика)

Загострення літньо-осінніх полинозів пов'язане з утворенням пилку амброзії полинолистої - злісного алергена. Нещодавно карантинного буряна, який, дійсно, є загрозою для здоров'я мешканців міста. Основні співвідношення, що характеризують таксономічну структуру флори техногенних екотопів та її фракцій. У спектрі родин флори техногенних екотопів порівняно зі спектром регіональної флори на верхні позиції піднімаються родини Rosaceae, Caryophyllaceae, Lamiaceae, Chenopodiaceae, Boraginaceae, Polygonaceae. З них найбільше змінюють своє положення у спектрах родини Polygonaceae і Chenopodiaceae (з 11-го на 8-е).

Усі родини флори можна умовно розподілити на антропофільні (Brassicaceae, Chenopodiaceae, Polygonaceae), антропофобні (Cyperaceae, Lamiaceae, Caryophyllaceae, Ranunculaceae) та індиферентні (Asteraceae, Poaceae, Fabaceae), що не змінюють своїх позицій у різних фракціях флор техногенних екотопів у порівнянні з регіональним спектром флори. Провідне місце, що іноді здатні займати родини останньої групи у спектрах флор техногенних екотопів, пояснюється загальною зональною тенденцією їх широкого поширення, а не тільки стійкістю до дії техногенних факторів.

Високі позиції еволюційно близьких оліготрофних родин Chenopodiaceae і Polygonaceae у флорі техногенних екотопів є проявом успішних стратегій колонізації техногенних екотопів: більш спеціалізованої у представників Chenopodiaceae та евритопної у Polygonaceae.

Отже, небезпечними періодами щодо формування полинозів серед населення урбоекосистемі Корсунь-Шевченківський є 1-й та 3-й періоди. В перший період, після зимових навантажень на організм та подальшому знижені захисних функцій, відбувається масове ураження не резистентного населення до рослинного пилку, що можна підтвердити на основі літературних даних (Мошкевич, 1999; Хаитов, 2002) (рис. 3.8).

3.2.2 ТАКСОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ЗА МІСЦЕМ ФОРМУВАННЯ ТА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

Як було зазначено вище обстеження було проведено в дев’яти структурних частинах міста, кожна з яких характеризується строкатістю щодо видового та кількісного різноманіття, періоду утворення, рівнем небезпеки для населення, місцем формування та наявності механічних і біологічних бар’єрів.

Транспортна зона урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський характеризується наявністю як деревної рослинності, так і трав’янистої, які вносять питомий вклад у формування полинозів. Під час обстеження у період березень-квітень в таких пунктах як Автовокзал, Залізничний вокзал, частина Центру, Чорний та Червоний хутори та околиці міста (район траси м. Корсунь-Шевченківський-Мошни) виявлено перенесення пилку з деревної рослинності, яка відноситься до родини березові, вербові, кленові, розоцвіті (3.9).

Рис. 3.9. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 1-й період березень-квітень залежно від пункту спостереження (транспортна зона)

В транспортній зоні концентрація рослин-полинозоутворювачів у 1-й період загострення свідчить, що небезпеку формують переважно розоцвіті, кленові березові деревні рослини. Значна чисельність їх росте за околицями міста, а в Червоному хуторі їх чисельність не значна. Транспортна зона є відмінним полігоном для міграції рослинного пилку, де відсутній бар’єр для стримування пилку, а навпаки, потік повітря є транспортом перенесення пилку за допомогою постійного руху автотранспорту.

Обстеження в 2-й та 3-й періоди загострення на полинози свідчить про концентрацію в транспортній зоні айстрових, злакових, капустяних, бобових трав (рис. 3.10 та 3.11).

Рис. 3.10. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 2-й період травень-червень залежно від пункту спостереження (транспортна зона)

Рис. 3.11. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 3-й період травень-червень залежно від пункту спостереження (транспортна зона)

В другий період найбільша кількість рослин-полинозоутворювачів сконцентрована і є небезпечною за околицями міста та в транспортній частині урбоекосистеми, де їхня чисельність набагато більша і за околицями міста менш інтенсивно здійснюється належний догляд за рослинністю. В центрі урбоекоситеми Корсунь-Шевченківський фітополинозоутворювачів значно менше, що свідчить про інтродукцію на ці території менш алергенонебезпечних рослинами. В транспортній зоні урбоекосистеми в 3-й період є менш небезпечним, ніж 1-й і 2-й. В цей час небезпечними є лише деякі представники айстрових і капустяних. Найбільша чисельність яких знаходиться за околицями міста, порівняно з центром міста, що пов’язано зменшенням площ під рослинними покривами внаслідок усіляких інженерних конструкцій, дорожніх покриттів. Захисна зона міста, що знаходиться в певних компонентах таких частин як: Мікрорайон, Червоний хутір, Центр, Тартак, характеризується наявністю як деревної, так і трав’янистої рослинності, які вносять істотний вклад у формування полинозів, зокрема під час перенесення пилку в житлову та селітебну зони. Певною мірою, захисна зона носить й позитивний характер - виступає біологічним бар’єром, перешкоджаючи міграції пилку низки трав’янистої рослинності, зокрема у 3-й період - літньо-осінніх полинозів.

Контроль наявності та періодів цвітіння рослинності проводили в усі 3 періоди формування полинозів. Показано, що найбільша небезпека щодо поширення пилку припадає на 1-й та 2-й періоди формування полинозів. Питомий вклад у формування полинозів вносить деревостан, який й було обрано як основний об’єкт дослідження захисної зони (3.12 та 3.13).

У перший період обстеження переважна чисельність рослин-полинозоутворувачів у захисній зоні міста найвища, зокрема в районі Тартаку, в якій найбільш сконцентровано кленових, хвойних та розоцвітих. На другому місці за ступенем небезпеки знаходиться Червоний хутір та Центр щодо чисельності небезпечних рослин-полинозоутворювачів, які, переважно, несуть небезпеку у другий період формування полинозів, на третьому - Мікрорайон (рис. 3.12), де переважають хвойні та кленові породи дерев.

Рис. 3.13. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 2-й період травень-червень залежно від пункту спостереження (захисна зона)

Отже, захисна смуга забезпечує подвійний ефект - є біологічним бар’єром і вміщує алергеннонебезпечну флору, представниками якої є кленові, березові, розоцвіті, тополеві, та які вносять питому частку у формування весняних полинозів.

Житлова зона урбоекосистеми характеризується наявністю як деревної, так і трав’янистої рослинності, які вносять істотний вклад у формування полинозів, зокрема у 1-й та 3-й періоди настання полинозів серед населення. Інженерні конструкції, а саме їх розміщення, дещо визначають інтенсивність та характер міграції рослинного пилку. Можуть виступати бар’єром, або ж коридором для перенесення його під потоком постійних протягів.

В цій зоні концентрується як деревна (бобові, розоцвіті, липові, черемхові, морові (шовковиці), бузинові, ясенові, тополеві, бузкові, спірейні та ін.), так і трав’яниста рослинність (айстрові, лободові, злакові, щирицеві, бобові, хрестоцвіті). Найбільшою чисельністю характеризуються угруповання трав’янистих, які включають амброзію полинолисту, полин гіркий та звичайний, лободу червону та білу, чорно щир звичайний, кульбабу лікарську, мишій сизий, куряче просо, пирій кореневищний, костриця червона та овеча, стоколос покрівельний та безостий, жабрій звичайний, щавель горобиний та кучерявий, грицики звичайні, гикавка сива та ін. (рис. 3.14, 3.15).

Рис. 3.14. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 1-й період березень-початок травня, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (житлова зона)

У перший (березень-травень) та другий (травня-червень) період дослідження житлової зони було виявлене значне різноманіття деревної та трав’яної рослинності, яка наносить значної шкоди здоров’ю людей в період свого цвітіння. В перший період виявлено переважну чисельність деревної рослинності з родини спірейні, розоцвіті, ясеневі в таких пунктах спостереження: Мікрорайон, Червоний хутір, Центр, Тартак. У другий період щільність рослин-полинозоутворювачів найвища в пунктах спостереження Залізничний вокзал, Гончариха Мікрорайон, Червоний хутір, Тартак, Раків хутір домінує злакова рослинність це пояснюється тим що ці пункти спостереження знаходяться поблизу агроекосистем (рис. 3.2.3.15). Третій період, який також є небезпечним за рахунок потужної чисельності складноцвітих, лободових, сирицевих, капустяних, кропивових, за нашими підрахунками є найнебезпечнішим у цій зоні урбоекосистеми (рис. 3.2.3.16).

Рис. 3.15. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 2-й період середина травня-червень, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (житлова зона)

Рис. 3.16. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 3-й період середина липня-вересень, залежно від пункту спостереження (житлова зона)

Отже, другий (пізні розоцвіті - черемха чорна, жасминові - жасмин звичайний, бузкові - бузок звичайний та ін.) та третій період у житловій зоні є найбільш небезпечним за рахунок потужної чисельності джерел формування рослинного пилку.

Складська зона урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський охоплює територію Залізничного вокзалу, Чорного хутора, Автовокзалу й характеризується значною чисельністю як деревної, так і трав’янистої рослинності, які вносять істотний вклад у формування полинозів, зокрема у 1-й та 3-й періоди настання полинозів серед населення.

Належного догляду в цій зоні щодо знищення рослин-полинозоутворювачів не проводиться, зокрема в 2-й та 3-й періоди настання полинозів серед населення. Пил, який утворюється як в транспортній, так і складській зонах міста забезпечує швидку міграцію пилку повсемісно, зокрема в південно-східну частину урбоекосистеми, а саме в район Тартаку та Раковий хутір (рис. 3.17).

Рис. 3.17. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 1-й період середина квітня-початок травня, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (складська зона)

Рис. 3.18. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 2-й період середина травня-червень, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (складська зона)

Рис. 3.19. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 3-й період середина липня-вересень, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (складська зона)

В складській зоні показано, що серед рослин-полинозоутворювачів, пилок формується в перший період такі як розоцвіті, спірейні, акацієві, кленові. В другий період - бузинові, липові тополеві, а також різноманіття різної трав’янистої рослинності - злакові, бобові, айстрові, капустяні та ін. Третій період характеризується розмаїттям лободових, айстрових або складноцвітих і сирицевих; на локальному рівні розподілені представники капустяних - грицики звичайні, гикавка сива, талабан польовий, хрінниця звичайна - осіннього цвітіння.

Отже, загроза щодо формування небезпеки припадає на 1-й та 2-й періоди.

До промислової зони урбоекосистеми входять десятки об’єктів, нами було обрано більш однорідні за своїми ландшафтними особливостями компоненти - це територія Чорного хутора, району Залізничного вокзалу.

В районі Чорного хутора небезпечними на полинози періодам є 2 і 3-й, у зв’язку з домінуванням популяцій липи дрібнолистої, дуба звичайного, лободи білої, представників родини капустяних і астрових (складноцвітих).

Вплив алергеннонебезпечної флори на формування полинозів, розміщеної в районі Залізничного вокзалу, ймовірно, залежить від сили та напряму вітрових потоків, які насичені переважно пилком кленових, айстрових чи складноцвітих, лободових тощо.

Селітебна зона чітко виражена в центрі урбоекоситеми, проте нами з власних міркувань було обрано модельні об’єкти по вулиці Леніна, Гагаріна та Шевченка, екологічна оцінка яких, щодо рослин-полинозоутворювачів, носить актуальний характер.

Нами показано, що найбільша небезпека щодо формування полинозів серед населення припадає на другий та третій період - цвітіння та перенесення пилку із трав’янистої рудеральної рослинності. Перший період цвітіння полинозоутворювачів (розоцвіті, березові, вербові, ясеневі та ін..) є більш небезпечним є в центральній частині міста.

Рудеральна зона (зона депонованих земель) - джерело розповсюдження не лише пилку рослин, а всіляких хімічних і біологічних забруднювачів - бактеріальних і вірусних інфекцій, токсикантів тощо, отже основна небезпека цієї зони визначається таким фактом. Проте абіотичні та біотичні фактори, що формуються на даній території призводять й до полегшення міграції забруднювачів (віруси, бактерії, радіонукліди тощо) разом із пилком рослин.

Тому ми звернули увагу на більш ранні періоди формування пилку у рослин, що припадає на перший період весняних полинозів, так як досить мало бар’єрів, які б перешкоджали перенесенню пилку.

В перший період було проведено обстеження, які базувалися на визначенні чисельності різних видів рослин-полинозоутворювачів, реєстрації періодів інтенсивного цвітіння, на полігоні промислових і будівельних відходів у районі Чорного хутора, Залізничного вокзалу, Мікрорайону.

Показано, що серед рослин-полинозоутворювачів, пилок формується в перший період є такі як тополя чорна, верба біла, ясеневі та кленові, зокрема клен американський. В другий період - бузина чорна, а також різноманіття різної трав’янистої рослинності - грястиця збірна, стоколос покрівельний, пирій повзучий, тонконіг лучний та ін., які поряд із рутовими - підмаренниковими - підмаренник чіпкий та вузьколистий, формують небезпечні алергенні формації. Третій період характеризується розмаїттям лободових, айстрових або складноцвітих і сирицевих; на локальному рівні розподілені представники капустяних - грицики звичайні, гикавка сива, талабан польовий, хрінниця звичайна - осіннього цвітіння.

Отже, загроза щодо формування небезпеки припадає щодо рудеральної зони на 1-й та 2-й періоди.

Рекреаційна зона не є чітко вираженою й, як правило, є суміжною з транспортною, складською та житловою зонами м. Корсунь-Шевченківський. Найбільш небезпечними періодами є 1-й та 2-й, які характеризується інтенсивним цвітінням вербових і березових угруповань. Під час дослідження в районі вулиці Росьова, Комсомольська, 1-го Травня (райони - прибережна частина Центру, Тартак) визначено, що у зв’язку із незначним заляганням ґрунтових вод цю територію заселяють представники деревних порід - вільха чорна та сіра, верба біла, верболоз чорний, верба 3-х і 5-ти тичинкова, з трав’яних, крім мезофітів, зустрічається низка гігрофітів - рогоз широколистий, комиш болотяний, калюжниця болотяна та ін.

Природна зона (рис. 3.20), яку обрано у якості контролю, має строкатість щодо видового різноманіття рослин-полинозоутворювачів. Із деревних порід домінуючими представниками є дуб черешковий, клен ясенелистий, вільха чорна.

Рис. 3.20. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 1-й період квітень-червень, залежно від пункту спостереження, шт./100 кв. м (природна зона)

Нам вдалося встановити, що на контролі серед трав’яної рослинності відсутні або перебувають в мінімальній кількості рослини-антропофіли до яких відносять щирицю звичайну та білу, низку розоцвітих, спірейних, лободових і багатьох представників із родини складноцвіті. Проте виявлено низку рослинності, яка притаманна природним урочищам й носить небезпечний характер з огляду на формування полинозів. До них належать представники родини розоцвіті Rosaceae, а саме: гадючник шестипелюстковий, перстач прямий, сріблястий, гравілат річковий, родини зонтичні Umbeliferaceae: болиголов плямистий, дудник сибірський, борщівник сибірський, морква дика; з родини геранієві: герань Робертова, родини мальвові Malvaceae: калачики непомітні; злакові Poaceae: лисохвіст лучний та болотяний, канаркова трава звичайна, тимофіївка лучна, стоколос безостий та ін. Залежно від різного роду бар’єрів, пилок із природних урочищ формує серйозну небезпеку щодо формування полинозів серед населення урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський (3.21).

Рис. 3.21. Чисельність рослин-полинозоутворювачів у 2-й період середина травня-червень, залежно від пункту спостереження (природна зона)

Отже, більш екологічно небезпечним, як було показано, виявився 1-й та 2- періоди формування весняних і весняно-літніх полинозів

3.3 Еколого-біологічна основа профілактики полинозів та заходи боротьби з ними в урбоекосистемі Корсунь-Шевченківський

У сезон цвітіння рекомендується відмовитися від прогулянок за містом, не виходити на вулицю в жарку легковажну погоду, здійснювати прогулянки після дощу, в похмурі дні - коли пилок прибита до землі, - очищати і зволожувати повітря в квартирі. Для захисту від пилку рекомендується натягнути на віконні отвори сітки. Їх необхідно регулярно змочувати і періодично міняти або мити, виходячи на вулицю, слід використовувати сонцезахисні окуляри, після прогулянки необхідно промити очі і ніс водою, змінити верхній одяг, якщо є можливість, то в період цвітіння слід змінити кліматичну зону на ту, де цвітіння вже закінчилося або ще не почалося.

Під час цвітіння причинно-значущої рослини слід дотримуватися строгої специфічної гіпоалергенної дієти. Це пов'язано з тим, що плоди споріднених видів рослин можуть посилити прояви алергії, пов'язані з пилком. Наприклад, під час цвітіння дерев (квітень-травень) дітям, що мають алергію на їх пилок, категорично заборонено вживання в їжу фруктів (яблук, груш, вишні), ягід і продуктів їх переробки (соків, варива, джемів). Дітям з полинозом небажано також вживання меду і лікарських препаратів, що містять компоненти трав.

Заходи інтегрованої боротьби з бур'янами на необроблюваних землях різного призначення здійснювалась з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог до них. За допомогою механічних заходів боротьби з рослинами-полинозоутворювачами.

Одноразовий механічний обробіток ґрунту шляхом мілкої оранки або дискування провокує масове з'явлення нових сходів бур'янів внаслідок покращення аерації ґрунту. Це обумовлює збільшення вихідної засміченості. Дворазовий обробіток ґрунту є також недостатньо ефективним, оскільки нові сходи бур’яну, котрі з’являються в червні, встигають закінчити свій цикл розвитку й утворити життєздатне насіння і поповнити його запаси в ґрунті.

Найбільш ефективним у боротьбі з цими злісними бур’янами є триразовий механічний обробіток ґрунту за умови проведення останньої культивації наприкінці червня - на початку липня, оскільки сходи бур’яну, які з’являються в цей період, не встигають утворити насіння й засмітити ґрунт. Такий обробіток доцільно використовувати для боротьби з бур'янами на прифермських ділянках, узбіччях лісосмуг і доріг, у смугах відчуження ліній електропередач, газо- та нафтопроводів тощо.

На необроблюваних землях з високими санітарно-гігієнічними вимогами поблизу жилої забудови, громадських споруд, на спортивних і дитячих майданчиках доцільно проводити скошування рослин-полинозоутворювачів у фазі його бутонізації, коли не відбувається повторне відростання бур'яну.

У період викидання колоса чи волоті у злакових, бутонізації у бобових, капустяних, тобто початку цвітіння алергеннонебезпечної рослинності, потрібно проводити викошування, обрізку гілок тощо.

На початкових етапах розвитку алергеннонебезпечної рослинності проводити хімічні, механізовані та біологічні способи боротьби.

Отже, найбільш злісними для рільництва й небезпечними для людини є бур’яни-алергени - Ambrosia artemisifolia L., Iva xanthiifolia Nutt., Artemisia absinthium L., Atriplex patula L., A. tatarica L., Chenopodium album L., Cannabis ruderalis Junisch. тощо.

Розвиваючи потужну кореневу систему, ці бур’яни, за відсутності належного догляду за сільськогосподарськими культурами та на необроблюваних землях, упродовж вегетаційного періоду накопичують величезну біомасу й виносять з ґрунту понад 60-80 кг/га поживних речовин і 800-1000 т води, унаслідок чого знижується продуктивність культурних рослин на 30-50% і більше [26, 34, 38].

Разом з тим, під час цвітіння ці рослини продукують величезну кількість пилку, вдихання якого викликає тяжкі захворювання людей на полінози [31, 35].

Усі бур’яни-алергени мають високий життєвий потенціал і регенераційну здатність після скошування чи підрізання ґрунтооброблювальними машинами [27, 29, 30, 32-34, 36, 37]. В приватному секторі урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський вони не мають природних шкідників і хвороб, не поїдаються тваринами, що робить їх небезпечними бур’янами для рільництва й кормовиробництва. Унаслідок таких легких пристосувань бур’яни-алергени здатні витісняти з культурценозів інші, менш конкурентоспроможні бур’яни й культурні рослини та спричиняти величезні втрати врожаю зерна, овочів, кормів та загрозу здоров’ю людини.

Було встановлено, що в культурценозах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський та поза ними траплялося 49 видів бур’янів-алергенів з 23 родин та 36 родів.

Найбільшого поширення Ambrosia artemisifolia, Iva xanthiifolia, Atriplex tatarica та інші бур’яни-алергени набули на смітниках, узбіччях полів, дещо меншого - у посівах соняшнику, ячменю ярого, озимини та городніх культур, квітниках, штучних деревно-чагарникових насадженнях, тоді як у посівах багаторічних трав та багатокомпонентних сумішках кормових культур траплялися лише поодинокі рослини бур’янів.

Найчастіше серед бур’янів-алергенів в усіх культурфітоценозах і поза ними траплялася Ambrosia artemisifolia. Загальна питома маса її в структурі забур’яненості бур’янами-алергенами складала 51-63%, тоді як Atriplex tatarica - 17-19%, Iva xanthiifolia - 11-16%, інших видів - 8-12%. Така частота трапляння видів-алергенів у різних культурфітоценозах і поза ними пояснюється, очевидно, тим, що врожай більшості культурних рослин збирається ще до визрівання насіння бур’янів. Тому воно накопичувалося не в посівах, а на необроблюваних ділянках, звідки вітром, водою та сільськогосподарськими машинами й знаряддями заносилося в поля. На узбіччях полів частота трапляння й рясність бур’янів-алергенів була найвищою. Зокрема на відстані 20 м від краю поля їх нараховували від 48 до 217 шт./м², 50 м - від 25 до 93, 100 м - від 16 до 36, 200 м - від 1 до 6 шт./м².

Залежно від місцезростання бур’янів суттєво змінювалася й насіннєва їх продуктивність. Максимальною вона була на смітниках: 100-140 тис. шт. з однієї рослини. Не менш високою насіннєвою продуктивністю характеризувалися рослини й на родючих оброблюваних землях за вільного росту бур’янів на огріхах та просівах сільськогосподарських культур: Ambrosia artemisifolia - 57,8-84,6, Iva xanthiifolia - 69,4-114,2, Atriplex tatarica - 12,6-91,3 тис. шт./рослину. У посівах сільськогосподарських культур особливо зі щільним травостоєм насіннєва продуктивність зменшувалася в Ambrosia artemisifolia в 5,3-12,7 раза, Iva xanthiifolia - у 3,0-4,6 раза, Atriplex tatarica - у 2,2-3,1 раза.

Підвищення оптичної щільності посівів у разі збільшення густоти стояння культурних рослин забезпечувало зменшення висоти й маси бур’янів. У щільних посівах сорго та соняшнику висота рослин Ambrosia artemisifolia не перевищувала 42 см, Iva xanthiifolia - 109 см, Atriplex tatarica - 27 см, а маса їх відповідно становила 154, 280 й 62 г, тоді як за вільного росту - 122, 216 й 78 см та 2600, 3100 й 730 г.

На сильно забур’янених посівах просапних культур, зокрема кукурудзи (197-210 шт./м² бур’янів з яких 57-61 шт./м² Ambrosia artemisifolia), добрі результати давало застосування міжрядних культивацій у фазі 4-5 та 7-8 листків у кукурудзи чи внесення гербіцидів діален супер (1,5 л/га), секатор (200 г/га) та базис (25 г/га) у фазі 3-4 листків. Загибель бур’янів, у тому числі й Ambrosia artemisifolia, сягала 96%, що давало змогу одержати надбавки врожаю зерна кукурудзи 8,4-10,5 ц/га за врожайності на контролі 31,7 ц/га. Зазначимо, що насіннєва продуктивність амброзії зменшувалася в 3,1-4,0 рази.

На необроблюваних землях (залізничні насипи та колії, узбіччя доріг, смітники, кар’єри, промислові майданчики тощо) повне знищення більшості бур’янів, у тому числі й алергенів, досягалося шляхом застосування гербіцидів суцільної дії, зокрема раундапу чи його аналогів нормою 3-4 л/га.

На ділянках уздовж вулиць, лісосмуг, каналів, узбіччя полів тощо високої ефективності боротьби з бур’янами-алергенами досягали шляхом багаторазових скошувань їх. Чотириразове, з інтервалом 20 діб, скошування Ambrosia artemisifolia дозволяло повною мірою контролювати забур’яненість, попереджати цвітіння й утворення насіння та його поширення в інші культурценози.

Atriplex tatarica вже після другого-третього, а Iva xanthiifolia - після першого-другого скошувань не утворювали насіння або його кількість на одній рослині була мінімальною й не перевищувала в середньому за 4 роки відповідно 37 шт., 14 та 112 шт., тоді як без скошувань 16,1; 36,9 та 87,2 тис. шт.

На землях з високими санітарними вимогами (пасовища, луки, селітебні території тощо) оптимальним є створення штучних фітоценозів зі злакових або злаково-бобових сумішок багаторічних трав (видів родів Festuca, Poa, Bromopsis, Trifolium, Lotus, Medicago тощо), які вже за один-два роки повністю витісняють з фітоценозів амброзію, чорнощир, лутигу та інші бур’яни.

Отже, у культурфітоценозах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський та поза ними трапляється 49 видів бур’янів-алергенів, з яких найбільшого поширення набули Ambrosia artemisifolia, Iva xanthiifolia та Atriplex tatarica. Забур’яненість посівів сільськогосподарських культур бур’янами-алергенами зменшується від краю до середини полів. Підвищення оптичної щільності посівів за збільшення густоти стояння культурних рослин забезпечує зменшення висоти й маси бур’янів та насіннєвої продуктивності. На сильно забур’янених посівах просапних культур застосування двох міжрядних культивацій та внесення страхових гербіцидів діален, базис, секатор забезпечує загибель до 96% бур’янів та надбавку врожаю зерна до 10,5 ц/га за зменшення насіннєвої продуктивності бур’янів у 3,0-4,0 рази.

На необроблюваних землях максимальна ефективність у боротьбі з бур’янами-алергенами досягається застосуванням гербіцидів суцільної дії або багаторазових скошувань бур’янів, тоді як на ділянках з високими санітарними вимогами - створенням штучних багатокомпонентних фітоценозів з багаторічних трав.

Розділ 4. Охорона праці

алергенний флора полиноз урбоекосистема

Охорона праці у відділі охорони НПС здійснюється згідно державних вимог в такій послідовності:

1. Управління охороною праці на підприємстві в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством.

Для організації роботи з питань охорони праці, здійснення контролю за станом умов праці та безпекою технологічних процесів, координації діяльності посадових осіб та спеціалістів з питань охорони праці на підприємстві створюється служба охорони праці. Для цього вводиться посада спеціаліста з охорони праці (інженера з охорони праці). Вона створюється на підприємстві з кількістю 50 і більше працівників. На підприємстві з меншою кількістю працівників функції служби охорони праці виконують за сумісництвом посадові особи, у службові обов’язки яких керівник підприємства ставить питання організації охорони праці на підприємстві.

. Регулювання питань охорони праці в колективному договорі

Метою укладання колективних договорів на підприємствах є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом. Ці договори укладаються на усіх підприємствах, незалежно від форм власності, видів діяльності та кількості працівників.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов’язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

3. Навчання з питань охорони праці встановлюються “Типовим положенням про навчання з питань охорони праці”, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов’язки покладе керівник підприємства. Проведення інструктажу реєструється у Журналі реєстрації вступного інструктажу з обов’язковими підписами особи, яку інструктували та особи, яка інструктувала. При проведенні інструктажу працівника ознайомлюють з підприємством, розміщенням підрозділів, цехів, виробничих приміщень, правилами трудового розпорядку, положенням колективного договору, нормуванням робочого часу та відпустки, правами працівника на охорону праці, обов’язками, відповідальністю за порушення вимог нормативних актів та трудової дисципліни, наявністю шкідливих умов праці та пільгами і компенсаціями за важкі та шкідливі умови праці; організацією питань охорони праці на підприємстві, розслідуванням нещасних випадків, соціальним страхуванням від нещасних випадків та захворювань, організацією та проведенням медичних оглядів, правилами пожежної безпеки.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт. Проведення інструктажу реєструється в “Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці”, який повинен бути у кожного керівника робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників. Проведення інструктажу реєструється у “Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці” з обов’язковими підписами працівників, яких інструктували та керівника робіт, який проводив інструктаж.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт за порушення працівником вимог нормативних актів з охорони праці, трудової дисципліни; за перерви під час виконання роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 днів; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять під час виконання працівниками разових робіт, що не пов’язані з трудовими обов’язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт. З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж не менше 2-15 робочих змін.

4. Нормування робочого часу та відпочинку працівників

Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 год. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 год. на тиждень. Робочий тиждень має бути п’ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні надається перед або після загального (субота або понеділок). На безперервно діючих виробництвах вихідні дні надаються працівникам згідно з графіком роботи, що складається керівниками робіт. Тривалість робочого часу за п’ятиденного робочого тижня не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному - 7 год., а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується. Робочий день дозволяється ділити на частини. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у ці дні забороняється, а на безперервно діючих виробництвах робота у такі дні оплачується у подвійному розмірі. Робота у вихідні дні та понад встановлену тривалість робочого дня забороняється, але за виробничої необхідності за згодою працівника та профспілкової організації дозволяється використовувати понаднормові роботи, які оплачуються в підвищеному розмірі чи додаються дні до відпустки. Нормування робочого часу на підприємстві встановлюється при укладанні колективного договору та визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку для кожного виробничого підрозділу. Початок та закінчення робочого дня визначається головними спеціалістами, технологами, керівниками галузей виробництва, які здійснюють планування технологічного процесу виробництва і від яких залежить раціональне планування робочого часу та відпочинку працівників. Підприємство може скорочувати тривалість робочого часу.

5. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту

Для виконання роботи працівники безкоштовно, відповідно встановлених норм, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), мийними засобами. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту покладається на керівника робіт, який зобов’язаний організувати умови для зберігання, ремонту і прання засобів захисту. Засоби індивідуального захисту включають спеціальний одяг (халати, костюми, фартухи, куртки, комбінезони, жилети, спеціальне взуття (чоботи, черевики) та інші засоби індивідуального захисту (рукавиці, респіратори, протигази, захисні окуляри, шоломи, каски, щитки, протишумні навушники, вкладиші тощо). Норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюються галузевими “Типовими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту”, на основі яких на підприємстві встановлюються перелік професій, види та норми видачі (ЗІЗ).

Типовими нормами передбачено наприклад для основних професій сільськогосподарського виробництва наступні ЗІЗ: тракторист-машиніст - костюм бавовняний з пилонепроникної тканини, навушники, рукавиці комбіновані, окуляри захисні; оператор машинного доїння (дояр) - халат бавовняний, чоботи гумові; тваринник - халат бавовняний, чоботи гумові, жилет утеплений із лавсановіскозної тканини, головний убір; лікар ветеринарний - халат бавовняний, безрукавка утеплена, фартух прогумований, чоботи гумові або калоші гумові, рукавички гумові; оператор тваринницьких комплексів та механізованих ферм - халат бавовняний, чоботи гумові; лаборант - халат бавовняний тощо.

. Медичні огляди працівників

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється “Положенням про медичний огляд працівників певних категорій”, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 21 червня 1994 р., за N 136/345 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ N 139 від 07.06.99).

Періодичні медичні огляди забезпечують динамічний нагляд за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за обраною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань.

Керівник підприємства призначає відповідального за організацію медичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідслужбі, видає наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним закладом. Підприємство направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження, забезпечує працівників медичними і санітарними книжками та здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.

. Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України “Про пожежну безпеку” та “Правилами пожежної безпеки в Україні”. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов’язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м² площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

8. Основні вимоги безпеки під час виконанні технологічних процесів (робіт) встановлюються “Правилами охорони праці”, які розроблені для кожної галузі виробництва народного господарства. Для сільськогосподарського виробництва вимоги безпеки встановлюються “Правилами охорони праці в сільському господарстві ”, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.08.2000 р. за №202.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці на території урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

Висновки

. На основі досліджень, зроблено систематичний і еколого-географічний огляд алергенних рослин урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський. Показано, що якщо компонувати алергеннонебезпечну флору за зонами урбоекосистеми, домінуючими та небезпечними є:

для транспортної зони: тополя чорна Populus nigrum, клен гостролистий Acer angustifolia, липа дрібнолиста Tіlіa cordata, полин гіркий Artemіsіa obtectus, полин звичайний A. vulgaris, амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum;

для захисної зони: верба біла Salix alba, береза бородавчаста Betula verucosa, B. pendula береза повисла, ясен зелений Fraxinus viridis, фіалка запашна Vіola trіcolor, грястиця збірна Dactylіs glomerata, пирій кореневищний Elytrіgіa repens, дудник звичайний Archangelcum officinalis, акація жовта Caragana arborescens;

для житлово-комунальної зони: абрикос звичайний, яблуня домашня Mallus domestica, груша домашня Pyrus domestica, виноград Vitis venifera, береза повисла B. pendula, бузок звичайний Siringium vulgaris, жасмин звичайний, липа дрібнолиста Tіlіa cordata, шовковиця чорна Morus nigrum, шовковиця біла M. album, осот жовтий Sonchus arvensis, осот рожевий Cirsium arvensis, щириця звичайна Amarantus retroflexus, лобода біла Chenopodіum album та червона Chenopodіum rubrum, амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia, полин звичайний A. vulgaris, полин гіркий Artemіsіa obtectus, черемхою чорною Padus nigra;

для складської зони: в’яз звичайний Ulmus laevi, тополя чорна Populus nigrum, клен гостролистий Acer angustifolia, клен американський, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum, лобода розкидиста Atrіplex fatua, будяк широколистий Carduus nudus, кропива дводомна Urtica dioica;

для промислової зони:, клен гостролистий Acer angustifolia, клен американський, амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia, полин гіркий Artemіsіa obtectus, полин звичайний A. vulgaris;

для селітебної зони: липа дрібнолиста Tіlіa cordata, береза бородавчаста B. verucosa, шовковиця чорна Morus nigrum, молочай лозяний Euphorbіa vіrgata, черемхою чорною Padus nigra, кульбаба лікарська Taraxacum offіcіnale;

для рудеральної зони: бузиною чорною Sambucus nigra, черешнею дикою Cerasus avium, лобода біла Chenopodіum album та лобода червона Chenopodіum rubrum, лобода розкидиста Atrіplex fatua, конопля посівна Cannabіs satіva, чорнощир нетреболистий Ciclohaenum kxantifolium, нетреба звичайна.

для рекреаційної зони: верба біла Salix alba, береза бородавчаста Betula verucosa, B. pendula береза повисла, гігрофіти - рогоз широколистий Tipha latifolium, калюжниця болотна Calta palustris та ін., з мезофітів - лисохвіст лучний Alopecurus pratensis та болотяний A. palustris, костриця овеча Festuca ovena, тимофіївка лучна Phleum pratensis;

для природної зони: сосна звичайна Pinus silvestrum, ялина звичайна Picea abies, дуб звичайний Quercus robur, ясен звичайний Fracsinus viridis, ясен ланцетолистий Fracsinus minor, в'яз шорсткий Ulmus laevis, вільха чорна Alnus nigrum, робінія звичайна Rubidia pseudoacacia, верба біла Salix alba, клен ясенелистий Acer pseudoplatanum, ліщина звичайна Coryllus avelana, граб звичайний Coryllus betullus, костриця овеча Festuca ovena, тимофіївка лучна Phleum pratensis Стоколос безостий Bromus inermis.

. Складено календар цвітіння найнебезпечніших алергенів у межах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський:

05-15 квітня - вільха чорна, тополя тремтяча, верба біла, в'яз шорстколистий, ліщина звичайна, абрикос звичайний;

25 квітня-05 травня - береза повисла, клен американський, широколистий та гостролистий, черемха чорна;

10-20 травня - дуб звичайний та черешковий; бузок звичайний;

25 травня-5 червня - сосна лісова, кульбаба лікарська, грястиця збірна, костриця овеча та червона;

07-25 червня - пирій повзучий, лисохвіст лучний, райграс високий, бузина чорна;

20 червня-5 липня - липа дрібнолиста та широколиста;

07-25 липня - тимофіївка лучна, тонконіг лучний;

01-28 серпня - кропива дводомна, полин гіркий, лебеда розкидиста, лобода біла;

01-25 вересня - полин звичайний, амброзія полинолиста, лобода біла та червона, чорнощир нетреболистий, нетреба звичайна.

В результаті чого з’ясовано, що найбільш небезпечний пилок рослин, які починають цвісти приблизно в кінці березня, в середині квітня та наприкінці серпня початку вересня.

. Визначено, що в транспортній зоні найбільш алергеннонебезпечні фітокомплекси сконцентровані за околицями міста; в захисній - в районі крайових насаджень парку; житловій - в центральній частині міста та масиву «Мікрорайон», який ще характеризується як епіцентр протягів; складській - в районі привокзальної частини; рекреаційній - в прирічковій частині міста; рудеральній - поза заселеній частинах; в селітебній - в районі масиву «Мікрорайон»; промисловій - в районі Залізничного вокзалу, ГЕС.

. Відзначено, що рослинність некроземів міста також вносить питомий вклад в зростання небезпеки щодо формування полинозів.

. Показано, що трав’яна рослинність природної зони, яка відноситься до рослин-антропофілів відсутня або перебувають в мінімальній кількості.

Пропозиції

У період цвітіння дерев і трав, уникати перебування з дітьми в садах, полях, лісах тощо.

Якщо поблизу росте дуже багато рослин, на яка викликає алергію, доцільно на деякий час змінити місце проживання.

Вікна оселі тримати завжди зачиненими, декілька разів на день робити вологе прибирання приміщення. Прийшовши з вулиці, обов'язково прийняти душ і перевдягнутися. Також на період цвітіння очі варто захистити щільними, спеціально пристосованими окулярами.

Нині існують сучасні антигістамінні засоби: Кларитин, Лоратадин, які потрібно приймати один раз на день, починаючи за 2-3 тижні до початку цвітіння рослин і впродовж усього періоду цвітіння (тобто ще 2-3 тижні). У такий спосіб можна забезпечити нормальний стан дитини в цей час та уникнути неприємних проявів захворювання.

У період викидання колоса чи волоті у злакових, бутонізації у бобових, капустяних, тобто початку цвітіння алергеннонебезпечної рослинності, потрібно проводити викошування, обрізку гілок тощо.

На початкових етапах розвитку алергеннонебезпечної рослинності проводити хімічні, механізовані та біологічні способи боротьби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Хаитов Р.М. Клиническая аллергология. - 2002. - С. 487-500.

. Мошкевич В.С. Суббукальная специфическая гипосенсибилизация - иммунопрофилактика респираторных аллергических заболеваний /Методические рекомендации. - Алматы, 2002.

. Нурмухамбетова А.А., Мошкевич В.С. Альтернативные методы СИТ пыльцевыми аллергенами, у больных поллинозом/ В кн. «Труды первого национального конгресса клинических иммунологов и аллергологов»// Алматы, 1999. - 22 с.

. Чучалин А.Г. Бронхиальная астма. В 2-х тт. - М., 1997. - 399 с., 431 с.

. Гущин И.С., Курбачева О.М. Аллергенспецифической иммунотерапия аллергических заболеваний // Пособие для врачей. - М., 2002.

. Беклемишев К.В. Экология и биогеография пелагиали. М., Наука, 1969. - 289 с.

. Levetin, E. and P. Van de Water. Environmental Contributions to Allergic Disease, Current Allergy Reports, 2001. - 1 (6). - Р. 506-514.

. Burch, M. and E. Levetin Effects of Meteorological Conditions on Spore Plumes. Int. J. Biometeorol, 2002. - 46. - Р. 107-117.

. Valle C. a. oth. Effect of sublingual immunotherapy// Allegol. et immunopatol., 2000. - V. 28. #6. - p. 312-317.

. Паттерсон Р., Грэммер Л.К., Гринбергер П.А. Аллергические болезни. Диагностика и лечение. - 2000. - C. 168-205.

. Нурмухамбетова A.А., Мошкевич В.С. Локальная специфическая иммунотерапия таблетироваными аллергенами / В кн.: «Труды первой международной конференции - медицина через интеграцию» //Алматы, 1998. - C. 84.

12. Sensi L. Marccuci F. a. oth. Sublingual tryptase and ECP in children treated with grass pollen sublingual immunotherapy // Allergy, 2001. - V.56 #11. - P. 1087-1095.

13. Абдрасил Г.С. К вопросу о стандартизации пыльцевых аллергенов // Гигиена, эпидемиология и иммунология, 2000. - №1 - 2. - C. 91-99.

. Куприянов С.Н. Специфическая гипосенсибилизация путем оральной аппликации аллергена// Методические рекомендации, Ашгабад, 1996. - 12 с.

. Нургожин Т.С. Общность проблем фармакотерапии на уровне ПМСП в Казахстане и Узбекистане // Фармация Казахстана. - 2006. - №1. - С. 14-15.

16. Cunningham-Rundles C. Physiology of IgA and IgA deficiency // J. Clin. Immunol. - 2001. - Vol. 21.

. Grigg J. Management of pediatric asthma // Postgraduate Med. J. - 2004. - Vol.80. - P. 535-540.

18. Hafsten U. Late and Post-Weichelian shore level changes in South Norway. Oele, E., R.T.E. Schüttenhelm & A.J. Wiggers (eds.): The Quaternary History of the North Sea. Uppsala, 1979.

19. Jäger S, S. Nilsson, B. Berggren, A.M. Pessi, M. Helander, H. Ramfjord, Trends of some airborne tree pollen in the Nordic countries and Austria, 1980 - 1993. Grana, 35. - 1996. - P. 171-178.

. Frieri M. Asthma concepts in the new millennium: update in asthma pathophysiology //All. Asthma Proc. - 2005. - Vol.26. - N2. - P. 83-88.

. Chinen J., Shearer W.T. Basic and clinical immunology // J. All. Clin. Immunol. - 2005. - Vol. 116. - N.2. - P. 411-418.

. Molina R.T., Rodriguez A.M., Palacios I.S., Lopez F.G. Pollen production in anemophilous trees. - 1996, Grana, 35. - P. 38-46.

. Nardi G., Demasi O., Marchegiani A. A study of airborne allergenic pollen content the atmosphere of Ascoli Piceno. - 1986, Ann Allergy, 57. - P. 193-197.

. Norris-Hill, J., Emberlin J. Diurnal variation of pollen concentration in the air of north-central London. - 1991, Grana, 30. - P. 229-234.

25. Peternel R., Čulig J., Mitić B., Vukušić I., Šostar Z. Analysis of airborne pollen concentrations in Zagreb, Croatia, 2003, Ann Agric Environ Med, 10. - P. 107-112.

26. Артохин К.С. Сорные растения. Атлас / К.С. Артохин. - Ростов-на-Дону, 2004. - 144 с.

27. Бомба М. Як побороти амброзію / М. Бомба, В. Щока, М. Наконечний // Пропозиція. - 2006. - №5 (131). - С. 92.

. Дерега Р.А. Небезпечний бур’ян наступає / Р.А. Дерега, М.А. Дажук, С.А. Заколовський // Карантин і захист рослин. - 2007. - №8. - С. 22-23.

. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. - [Изд. 4-перераб. и допол.]. - М. : Колос, 1979. - 416 с.

. Драніщев М.І. Чорнощир нетреболистий. Розповсюдження і засоби боротьби з ним в умовах Донбасу / М.І. Драніщев, І.І. Малихін // Проблеми бур’янів і шляхи зниження забур’янених орних земель. - К. : Колобіг, 2004. - С. 48-52.

. Видовий склад та пилкоутворююча здатність алергенних видів рослин на Сході України / М.І. Конопля, Т.Г. Корольова, О.В. Ботарчуков [та ін.] // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. - 2000. - №3 (3). - С. 29-33.

32. Марьюшкина В.Я. Агрофитоценотические особенности Ambrosia аrtemisifolia L. и разработка биологического метода борьбы с ней: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. биол. наук / В.Я. Марьюшкина. - К., 1983. - 23 с.

33. Манжос С.Б. Обґрунтування заходів боротьби з чорнощиром нетреболистим та іншими бур’янами на необроблюваних землях Лівобережного степу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук / С.Б. Манжос. - Дніпропетровськ, 2002. - 16 с.

. Матюха Л.П. Бур’яни-алергени / Л.П. Матюха, В.Л. Матюха, В.В. Рябоволенко // Захист рослин. - 2003. - №2. - С. 14-17.

. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов [под общ. ред. А.В. Фисюнова]. - Днепропетровск, 1974. - 71 с.

36. Оніпко В.В. Біологічні особливості амброзії полинолистої та розробка заходів боротьби з нею в агроценозах польових культур Лівобережного Лісостепу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г наук / В.В. Оніпко. - Полтава, 2001. - 20 с.

. Строна И.Г. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / И.Г. Строна. - М.: Колос, 1964. - 28 с.

38. Фисюнов А.В. Сорные растения / А.В. Фисюнов. - М.: Колос, 1984. - 320 с.