національному - на території країни вцілому.
Розділ 2. Характеристика середовища і об'єкту досліджень
.1 Характеристика географічного і біологічного середовища регіону
Житомирська область розташована у центральній частині Східноєвропейської рівнини на півночі Правобережної України. Площа області становить 29,9 тис.км , що складає 4,9% території України. ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" розташований в м. Житомирі в Східному промисловому районі. Населення області на 01.01.2005р. становило 1445,5 тис. чол. Центр - м. Житомир. В області - 23 райони, 9 міст, у тому числі 4 обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу і 1631 сільські населені пункти.
Область має вигідне фізико-географічне та економіко-географічне положення, що сприяє її компактному заселенню, високому рівню господарського освоєння території.
Територія Житомирської області в геоструктурному відношенні знаходиться майже повністю в межах північно-західної частини Українського кристалічного щита, який є складовою частиною Руської платформи.
В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні відламкові породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадовим чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження фундаменту, залягають на сході та півдні області. Решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини виповнені алювієм терас.
На території області є відклади всіх періодів геологічної історії Землі, починаючи з докембрійських і закінчуючи четвертинними. « Але роль їх в геологічній будові неоднакова,
Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід ( від 280 - 220 м до 150 м і менше ). Більша частина області лежить у межах Придніпровської та Волино - Подільської височин. Північну і північно - східну частину займає Поліська низовина.
В надрах Житомирської області залягають різноманітні корисні копалини. З погляду'видової різноманітності мінеральну базу області варто характеризувати переважно як паливно-будівельну. З неї виокремлюються три групи корисних копалин: паливно-енергетична (буре вугілля, торф); будівельна (граніти, кварцити, тугоплавкі глини, пегматити, каолін, доломіт); метало рудна (ільменіт).
Поклади мінеральної сировини в цілому незначні (винятком є будівельне каміння і кварцити). Ступінь різноманітності сировинних ресурсів характеризується високим рівнем. Більш розвідані паливно-енергетичні ресурси, будівельні і металеві корисні копалини. На їх базі розвиваються буровугільна і торфовидобувна промисловості, скляна і фарфоро-фаянсова, цегельна, видобування і виробництво ільменіту тощо.
Житомирська область розташована у помірному поясі північної півкулі між 49° і 51° північної широти. Цим обумовлюється висота Сонця над горизонтом. У дні рівнодення, коли сонце буває в зеніті над екватором, воно опівдні піднімається в Житомирі над горизонтом на 35°. Максимальна висота Сонця опівдні в день літнього сонцестояння досягає 58° мінімальна висота Сонця опівдні в день зимового сонцестояння не досягає і 12°.
Клімат Житомирської області помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою хмарною зимою. Він залежить від основних кліматоутворючих факторів: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, форм рельєфу, а також лісистості і заболоченості, які впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмін. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 6°, найтеплішого (липня) +17 - +19 °. Середня річна температура в області становить +6 - +7°. Найбільші морози бувають у січні та лютому і досягають мінус 30°. Тривалість без морознрго періоду 150 -170 днів. Сума додатніх температур повітря (понад 10) коливається від 2400° на півночі, до 2600° на півдні. Тривалість періоду з середньодобовими температурами вище 0° становить 240 - 260 днів. Вегетаційний період (дні з середньою температурою повітря вище 5°) продовжується від другої декади квітня до третьої декади жовтня. Середні дати весняних заморозків на ґрунті -5-10 травня, найпізніші - у першій половині червня. Осінні приморозки починаються наприкінці вересня -на початку жовтня. Від весняних приморозків найбільше страждають ранні овочі, фруктові дерева.
На території області протягом року випадає 550 - 600 мм опадів. Максимум опадів припадає нба літні місяці: червень, липень, серпень (40 - 45% річної кількості опадів). Влітку досить часто бувають зливи, грози. Сума опадів у період активної вегетації становить 300-350 мм.
Сніговий покрив у більшості районів області рівномірний (10 - ЗО см) і триває 95 - 110 днів, але нестійкий через часті відлиги. В цілому він достатній для захисту озимини від вимерзання і накопичення ґрунтової вологи.
Відсутність високих гірських піднять сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Проте перехід від одного сезону року до другого, як правило, відбувається поступово.
Під впливом Атлантики характерні стійкі відлиги, коли температура повітря підвищується до 10°, а сніговий покрив зовсім зникає. Взимку спостерігається хмарна погода - результат проходження циклонів, опади можуть випадати як у вигляді снігу, так і дощу - при глибоких тривалих відлигах, а також проходженні атлантичних і південних циклонів.
В залежності від співвідношення між циклонічною і антициклонічною погодами взимку на Житомирщині розрізняються теплі і холодні зими. Теплі зими характеризуються частими виходами атлантичних циклонів з суцільною хмарністю і опадами у вигляді мокрого снігу, дощу й мряки. При цьому добовий хід температури повітря практично відсутній, а середні місячні температури на 5 - 7° перевищують норму.
Територія Житомирської області має розгалужену гідрографічну мережу. На території області протікає повністю або частково 221 річка (враховано річки довжиною понад 10 км, загальною довжиною 5366 км), всі вони належать до басейну Дніпра.
Найбільшими водними артеріями області є: Тетерів з Гнилоп'яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії); притоки Прип'яті - Уборть, Словечна та Уж з Жеревою і Норином; притока Горині - Случ.
Фізико-географічне розташування Житомирської області позначилось як на розвиткові річкові мережі, так само і на водному режимі цих річок. Пересічна густота річкової мережі області становить 0,36 км/км2. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. Частка підземних і дощових вод у живленні, приблизно, однакова.
Льодоутворення на річках області починається, як правило, в кінці листопада на початку грудня. Середня тривалість льодоставу - 3,4 місяці, середня товщина - 0,2-0,4 м.
В залежності від геолого-морфологічних умов і рельєфу сформувались географічні особливості річок: ширина, характер річкової долини, будова русла, нахил річки, швидкість течії тощо. Річки півночі області мають більш повільну течію. Заплави лучні або чагарникові, подекуди заболочені. Річки центральної і південної частини області мають добре вироблені терасові долини. Середня ширина їх становить 0,5-0,8 км (на р. Тетерів - до 4 км); схили високі (10-20 м),часом круті. Русла річок помірно звивисті. Ширина річок у межень на перекатах дорівнює 5-20 м, на плеснових ділянках 30-50 м (на р. Случ - до 110 м). Середній похил річок порівняно знач7ий (0,6-1,2 м/км),швидкість течії на перекатах дорівнює 0,1-0,4 м/сек.
Великі площі в області займають болота, які підрозділяються на низинні верхові. У подільській частині переважає трав'яні болота, які утворюються в результаті періодичного затоплення низинних боліт місцевості річковими водами, характеризуються незначною глибиною, підвищеним вмістом мінеральних сполук, верхові, мохові болота, утворюються після того, як трав'яні болота перестають систематично заливатися річковими водами,
починає змінюватись рослинність, з'являється сфагновий мох, зменшується мінеральне живлення.
Ґрунтові води на Поліссі досить розповсюджені. Залягають вони, як правило, на глибині, доступній для коріння рослинності, що звичайно не перевищує 5-10 м. За мінералізацією вони прісні, за хімічним складом - гідрокарбонатно-кальцієві.
Розвиток процесів оглеєння і наявність глинистих слабко водопроникних відкладень сприяють утворенню верховодки, а також проявленню набухання.
В середньому за водністю рік в області на одного жителя припадає 1750 М3 води, а в сухий рік цей показник не перевищує 600 м3.
Ґрунти у межах Житомирської області за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. На їх утворення та географічне поширення впливають рельєф, материнські породи, кліматичні умови, а також рослинний покрив і тваринний світ. Ґрунтовий покрив області складний і строкатий.
Характерна для Полісся найбільша обводненість сприяє тривалому сезонному перезволоженню ґрунтів і формуванню в них без кисневого середовища. В результаті створюються сприятливі для розвитку відновлювальних процесів умови. Ґрунти набувають типовий сизо-сірий колір. Зональними типами ґрунтів є дерново-підзолисті і болотні, які часто змінюють один одного і перемежовуються з більш рідкими сірими лісовими ґрунтами.
Порівняно теплий і вологий клімат зони лісів сприяє розвитку процесів біохімічного вивітрювання і утворенню кислих ґрунтових вод. Відбувається вилуження мінералів і формування елювіального горизонту, бідного глинистими частинками, оксидами і вільним кремнеземом. Ґрунтоутворюючі і гіпергенні процеси в лісовій зоні мало енергійні і не проникають глибше 1-1,2 м.
В умовах достатньо застійної зволоженості, яка ускладнена близьким від поверхні заляганням ґрунтових вод, інтенсивно розвивається процес утворення торф'яників, потужність яких досягає декількох метрів. Негативною особливістю є заболоченість, низька природна родючість ґрунтів, вітрова ерозія незахищених рослинністю піщаних ґрунтів і ін.
У Поліссі переважають піщані, супіщані і зрідка легкі суглинисті ґрунти, які підстилаються різними материнськими породами. Все це зумовлює значну мозаїчність ґрунтового покриву і поширення дерново-підзолистих ґрунтів, які займають майже 60 % ґрунтового покриву.
В поліських річкових долинах і понижених місцях зустрічаються лугові, лучно - і торф'янисто-болотні, а також торф'янисті ґрунти, які сформувалися в умовах постійного перезволоження.
За останні роки в області погіршився стан здоров'я населення, підвищилась смертність і скоротилась тривалість життя. Так, впродовж 2001 року в області було зареєстровано 11733 народжень, що на 6,8% менше, ніж у 2000 році, у тому числі в міських поселеннях - 6300 (6,9%), в сільській місцевості - 5433 (6,7%). За цей період зареєстровано 23615 смертей, що, навпаки, на 2% більше , ніж у попередньому році, в міських поселеннях - 10307 (2,3%), в сільській місцевості - 13308 (1,8%). Природне скорочення населення (перевищення чисельності померлих над чисельністю народжених) у 2001 році в області становило 11882 особи, в міських поселеннях - 4007, в сільській місцевості -7875 осіб.
У 2001 році в Житомирській області померло 120 дітей віком до 1 року, в міських поселеннях - 57 немовлят, в сільській місцевості - 63. У розрахунку на 10 тисяч народжених це складає відповідно 101,0, 89,5 та 114,4 померлих дітей віком до 1 року. По області це найнижче значення смертності немовлят за останні 10 років.
2.2 Загальна характеристика об'єкту досліджень
Місце знаходження і адреса;
Назва: ЗАТ " Житомирський м'ясокомбінат". Юридична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Баранова,127.
Розрахунковий рахунок 2600730217931 в міському відділені ШБ м. Житомира. МФО 311043.
Форма господарювання: організаційно-правова.
Кадрове забезпечення здійснюється за рахунок співробітництва з кадровими агенціями і підготовкою своїх спеціалістів ( ще під час їхнього навчання і при безпосередній виробничій діяльності на підприємстві). Чисельність працівників: станом на 01.01.2006 р. складає всього 428 чоловік. Серед них:
Службовці - 28 чол.;
Спеціалісти - 23 чол.;
Керівники - 6 чол.;
Робітники-371 чол.
Аналіз підприємницької діяльності в екологічній сфері
"Житомирський м'ясокомбінат" складається з 3 основних цехів і 6 допоміжних.
Основні цехи:
1. М'ясожировий цех;
2. Холодильник;
3. М'ясопереробний цех. Допоміжні:
1. РМЦ;
2. Електроцех;
3. Будівельна дільниця;
4. Транспортний цех;
5. Компресорна;
Технологічні процеси виробничого підприємства
Технологічний процес начинається з забійного цеху, де проводять забій поголів'я, зняття шкур, відокремлення м'яса від кісток. Цех працює періодично по мірі надходження поголів'я худоби. Забрудненням атмосферного повітря являється хлор, що виділяється з розчину хлорного вапна при дезінфекції обладнання і виробничих площ. Шкури і кістки на даному м'ясокомбінаті не переробляються, а реалізуються іншим виробникам. Виробництво обпалки голів і ніг на м'ясокомбінаті відсутні. Обробка таких півфабрикатів виконується з допомогою пару, забруднення атмосферного повітря в даному випадку не відбувається.
В ковбасному цеху іде приготування фаршу, наповнення ковбасної оболонки фаршем. Забрудненням атмосферного повітря являється хлор, що виділяється з розчину хлорного вапна при дезинфекції обладнання і виробничих площ.
Термічне відділення ковбасного цеху проводить термічну обробку ковбас і обробляє їх коптильним димом для придання товарного виду і наданням специфічних смакових якостей. Термокамери старого зразка працюють на дровах, нові коптильні камери «Дакстар» працюють на природному газу і обладнані автоматикою. В камерах «Дакстар» вихід продуктів згорання газу і вихід коптильного диму відбувається по окремим каналам. Забруднення атмосферного повітря відбувається від продуктів згорання теплоносія (дров чи природного газу) і від коптильного диму, який кількісно і якісно залежить тільки від моделі димогенератору і виду обробного м'ясного продукту.
Аміачні компресорні на м'ясокомбінатах служать для охолодження м'ясопродуктів при їх збереженні. Забруднюючою речовиною являється аміак, що просочується через нещільності сальників компресорів і нещільності з'єднань трубопроводів.
Котельня працює на природному газі, служить для опалення приміщень в холодний період і виробляє пар для технологічних потреб.
В механічних майстернях є дільниця деревообробки, зварки, заточний станок. Витрата сировини та матеріалів наведені у довідці в додатку та у розрахунках конкретно по кожній одиниці обладнання.
Технологію виробництва визначають послідовно, порядком виконання операцій і технологічних процесів переробки великої рогатої худоби, свиней на підприємстві. Партія худоби, яку привозять на підприємство спочатку оглядає ветеринарний лікар. Після огляду лікаря худоба проходить наступні етапи:
1. Кожну партію худоби, що поступила, після ветеринарного огляду перераховують і сортують: велика рогата худоба - по вікових групах. Худобу сортують в освітлених загородах, оснащених розколами.
. При сортуванні з партій скота виділяють дорослих некастрованих самців великої рогатої худоби (биків) і свиней (хряків) і розміщують їх в індивідуальних загородах. В окремі групи виділяють також беконних свиней, підсвинків і поросят.
3. При сортуванні худоби визначають стан шкіряного покриву тварин. Про наявність на шкурах прижиттєвих пороків і навалювання роблять відповідну відмітку, в приймальних документах і гуртовій відомості.
При прийманні скота від скотозаготівельних організацій і відгодівельних господарств виділяють в окремі групи тварин з явними пошкодженнями м'язової тканини.
4. Про фактичну кількість прийнятих тварин, а також початку відвідної години і кінця приймання роблять відмітку в приймальних документах і гуртовій відомості.
5. Худоба, поставлена по графіку не пізніше чим за 1 год. до закінчення робочого дня підприємства, повинна бути прийнятий по кількості голів протягом 2 год. з моменту прибуття тварин, не рахуючи часу підгону їх від пристані і залізничних станцій до м'ясокомбінатів.
У випадку, якщо тварини поставлені того ж дня пізніше за вказаний час, для них повинні бути надані загорожі і водопій, а приймання їх буде проведене на початку наступного робочого дня.
Прийняті по кількості голів партії худоби, розсортовані на групи, розміщують із збереженням приналежності худоби господарствам постачальникам в загорожі перед убійної витримки для відпущення шлунково-кишкового тракту і відпочинку.
6. На кожну групу худоби, що розміщується в загорожі, складають картку, в якій указують кількість голів скота, вказують господарства-постачальника, намічений час переробки, а для свиней і спосіб переробки. Картка повинна зберігатися в спеціальному ящику, прикріпленому до огорожі загону.
7. Тривалість перед убійної витримки складає: для крупної і дрібної рогато'Г худоби 24 год, свиней 12 год і телят 6 год. Початок перед убійної витримки обчислюють по відмітці в приймальних документах про час приймання худоби.
Під час перед убійної витримки тварин не годують, але забезпечують ним вільний водопій, який припиняють за 3-4 год до подачі на переробку. У разі неможливості надати в цей період вільний водопій, крупну і дрібну рогату худобу поять 3 рази, а свиней - 2 рази.
8. На переробку худобу подають по заявці цехи (відділення) забою худоби і оброблення туш партіями, сформованими при прийманні, як правило, в порядку черговості надходження худоби на м'ясокомбінат. При цьому повинна бути забезпечена можливість визначення приналежності худоби господарствам постачальникам. В першу чергу, подають на переробку слабку худобу, телят, поросят, кабанів і биків.
9. Кількість худоби, що подається для переробки, визначають з урахуванням створення необхідного запасу його в накопичувальних загорожах цеху (відділення) забою худоби і оброблення туш на двогодинну роботу ліній переробки.
10. Худобу переробляють відповідно до технологічних правил, що діють, по первинній переробці худоби. При цьому, повинна бути забезпечена можливість визначення приналежності туш тварин господарствам-постачальникам худоби, до моменту їх зважування і визначення угодованості.
11. Угодована худоба за якістю м'яса, отриманого після забою визначають відповідно до стандартів, що діють, на живій худобі.
12. Худоба, що знаходилася на карантині або відпочинку, після їх закінчення направляють на перед убійну витримку, а потім на переробку із збереженням приналежності його господарствам-постачальникам та моменту визначення угодованої і зважування м'ясних туш.
Після дотримання всіх вимог поголів'я відводять на переробку, яка проходить такі етапи, які застосовується для крупного рогатого скота, а саме:
1. Технологічний процес (додаток) - 1.1, Подача худоби на переробку. Для забезпечення ритмічної роботи лінії переробки великої рогатої худоби тварин періодично подають в перед убійну загорож. У перед убійній загорожі ноги тварин піддають миттю теплою водою температурою 20-25 °С або водопровідною водою за допомогою спеціальних пристроїв або з шланга.
1.2. Оглушення тварин. Худобу приглушують для ослаблення чутливості тварин і втрати здібності до руху, що забезпечує безпечні умови роботи при виконанні технологічних операцій і поліпшення санітарних умов в цеху. Тварин приглушують в боксах різних конструкцій, особливих загорожах. Кількість тварин, що знаходяться одночасно в боксі визначається технічною характеристикою устаткування. Якщо в боксі присутні одночасно дві тварини: спочатку приглушують останню, а потім першу тварину. Велику рогату худобу приглушують електрострумом промислової частоти (50 Гц) шляхом одноразового накладення «електростека» на затильну частину голови з проколюванням шкури на глибину не більше 5 мм з використанням спеціальних пристроїв. Режим оглушення великої рогатої худоби електрострумом залежить від віку тварин (табл. 2.2.).
Під час перерви в роботі «електростек» повинен знаходитися в спеціальному гнізді на стінці боксу при вимкненому електрострумі.
Таблиця 2.2. Режим оглушення великої рогатої худоби електрострумом
Вік тваринНапругаТривалість електрострумуДо І року70-906-7Від І року до 3 років90-1008-ЮПонад 3 роки100-12010-15Бики понад 3 роки120-150до ЗО
Тварин можна приглушувати електрострумом напругою 220-240 В. підведеним до пластин підлоги боксу. Тривалість оглушення для дорослої худоби 10 - 15 с, молодняка- 8-10 с. 7.2.7. Передача туші на шлях знекровлення. Після оглушення тварин вивантажують з боксу на підлогу до місця підйому на шлях знекровлення. Для підйому на шлях знекровлення людина охоплює путовим ланцюгом з гачком одну або обидві задні ноги тварини, затягує петлю, що утворилася, з ланцюга, зачіпляє ролики путового ланцюга за крюк посадочного автомата і включає підйомний пристрій.
.3. Знекровлення. 1.3.1. Збір крові. Тварин обезкровлюють не пізніше, ніж через 1,5-3 хв. після оглушення. Кров для харчових і медичних цілей збирають тільки від тварин, визнаних під час перед убійного ветеринарного огляду здоровими. Кров відбирають порожнистим ножем, забезпеченим гумовим шлангом, або за допомогою пристроїв різного типу. Переробку крові, промивку і дезинфекцію устаткування, інвентарю і інструментів проводять відповідно до Технологічної інструкції по збиранні і переробці крові тварин.
.4. Знімання шкур. 1.4.1. Піддувка туші стислим повітрям
Для поліпшення якості забеловки, потрібно проводити піддувку стислим повітрям під шкуру тварини перед зйомкою шкури. Це сприяє зменшенню зривів м'яса і жиру з туші і ушкодження шкури і полегшує умови праці робочих, внаслідок ослаблення зв'язку шкури з поверхневим шаром туші.
Для піддувки туші застосовують очищений на масляних фільтрах, стисле повітря тиском 0,3-0,4 Мпа (3-4 кгс/см2), яке подається від центральної системи, або індивідуальною компресорною установкою через пневмопістолет, приєднаний до повітряного трубопроводу шлангом високого тиску. На вихідному каналі пістолета замість розпилювача знаходиться порожниста голка з нержавіючої сталі (довжина голки 120-200мм) зовнішній діаметр 6-8мм, внутрішній - 4-5 мм, кінець голки зрізаний під гострим кутом і заточений.
Для подачі стислого повітря порожнисту голку вводять під шкуру, не зачіпаючи підшкіряного шару жирової і м'язової тканин, на наступних ділянках тушу з дотриманням встановленої тривалості:
- одну з надбрівних дуг в напрямі від одного ока до іншому - 5с;
- в області мечевидного хряща грудини уздовж білої лінії живота - 4-5с; -скакальні суглоби задніх кінцівок з внутрішньої сторони уздовж малих гомілкових кісток - по 2с. в кожен;
- у підстави хвоста з внутрішньої сторони його вдовж хрящової кістки - 2с. 1.4\2. Зйомка шкури з голови і відділення голови. Перед зніманням шкури з
голови відрізують вуха (у підстави) і направляють їх на обробку в субпродуктивний цех (відділення), а потім ножем розрізають шкуру на голові по наступних лініях:
- окільцьовують один з рогів і розрізають шкуру в напрямку до іншого рогу по потиличному гребеню (з боку атланта);
- окільцьовують другий ріг і розрізають шкуру по лінії, проходячої через око до ніздрів;
- роблять кільцевий розріз шкури навколо ніздрів і губ на відстанні 2-3 см від них;
- розрізають шкуру посередині шиї вниз від розрізу, зробленого раніше для обезкровлення тварини, до кільцевого розрізу навколо ніздрів і губ. Розріз шкури на шиї повинен проходити по її середині по прямій лінії без зигзагів.
Після остаточного висновку ветеринарної служби про придатність туші і органів на харчові цілі голови направляють на обробку в субпродуктовий цех, заздалегідь відокремивши від них роги, які передають в цех (відділення) кормових і технічних продуктів.
1.4.3. Пересадка туш на шлях «забеловки». При пересадці з шляху знекровлення на шлях «забеловки» туші підвішують на крюки за ахилові сухожилля задніх ніг. Ахилові сухожилля розкривають, розрізаючи ножем шкуру посередині зовнішньої сторони кожної із задніх кінцівок через суглоби на 20-30 см вниз і вгору від них і відокремлюючи шкуру на 3-4 см по обидві сторони від розрізів. Розрізають тканини між ахиловими сухожиллями і великими гомілковими кістками (біля скакальних суглобів) і в отвори вставляють крюки, що знаходяться на шляху «забеловки». Туші по похилій ділянці підвісного шляху направляють на шлях «забеловки», розтягуючи при цьому їх задні кінцівки за допомогою спеціальних пристроїв. З ніг знімають путові ланцюги, що звільнилися, і повертають їх до місця підйому туші на шлях обезкровлення.
.4.4. Обпалка шкури із задніх ніг і відділення ніг. На ділянці «забеловки» туші із задніх ніг знімають шкуру і послідовно відокремлюють правий і лівий путові суглоби і цівки. Для цього по черзі натискають рукою на кожен з путових суглобів задніх ніг вниз і ножем перерізують в поперечному напрямі, шкуру і сухожилля між путовими кістками за додатковими копитцями так, щоб путові суглоби залишилися висіти на шкурі передньою стороною ніг. Потім розрізають шкуру, посередині кожної ноги із заднього боку, починаючи від путового суглоба до розрізу, зробленого при оголенні ахілових сухожиль. Взявшись рукою за путовий суглоб, ривком вниз зривають шкуру з цівки і суглоба до ахілових сухожиль і ножем відокремлюють від шкури путовий суглоб. По черзі натискаючи рукою вниз на кожну з цівок і розрізаючи сухожилля суглобів між кістками, відокремлюють цівки.
Від туші телят відокремлюють ноги, по заплюсневим суставам. Путові суглоби, цівки і ноги передають на обробку в субпродуктовий цех.
1.4.5. Розкрій шкури, хвоста і вирізування прохідника. Шкуру хвоста розрізають з внутрішнього його боку посередині від волосяної частини хвоста до анального отвору. Шкуру з хвоста знімають. Допускається відділення репіци при розкрої шкури хвоста. Для вирізування прямої кишки (прохідника), роблячи ножем кругові рухи, розрізають шкуру і м'язову тканину навколо анального отвору на відстані 3-5 см від нього на глибину 10-12 см, не допускаючи порізів прямої кишки. Після цього розрізають шкуру по білій лінії живота на 25-30 см, починаючи від анального отвору.
1.4.6. Зйомка шкури із стегон і гомілок. Лінію розрізу шкури на одній із задніх кінцівок плавно переводять на внутрішню сторону стегна і продовжують розріз шкури по стегну до білої лінії живота в області лонного зрощення і далі через середину вимені або мошонки до пупка. Зволікаючи край шкури від розрізу, ножем знімають її з внутрішнього боку стегна і гомілки, а потім на 2-3 см із зовнішньою частини стегна з боку колінної чашки. Так само знімають шкуру з іншого стегна і гомілки. «1.4.7. Знімання шкури з вимені або мошонки і паху. Натягуючи край шкури від розрізу по білій лінії живота, ножем знімають її з вимені або мошонки, а потім з пахової частини, оголяючи її на 5-Ю дивлячись від обставини.
Якщо сім'яники не збирають для медичних цілей, то шкуру з мошонки не знімають, а направляють мошонку разом з семенниками в цех кормових і технічних продуктів.
1.4.8. Знімання шкури з черевної частини. Роблять подовжній розріз шкури по білій лінії живота від пупка до розрізу на шиї. Натягуючи край шкури, знятої з пахової частини, продовжують знімати її з черевної частини туші в області пупка на 8-10 см з кожного боку від розрізу по білій лінії живота до оголення нижнього краю брюшного підшкірного м'яза з поступовим розширенням в нижній частині грудної клітки до 25-28 дивлячись від обставини.
.4.9. Знімання шкури з передніх ніг і відділення ніг. По черзі натискаючи рукою на кожен з путніх суглобів вниз, ножем перерізують в поперечному напрямі шкуру і сухожилля за додатковими копитцями між кістками так, щоб путові суглоби залишалися висіти на шкурі передньої частини ніг. Потім розрізають шкуру посередині кожної ноги із задньою сторони від путового суглоба до зап'ястного суглоба, а далі по внутрішній стороні предплічь до розрізу шкури на соколику.
Зволікаючи по черзі шкуру від розрізів на ногах, знімають її з цівок до оголення зап'ястних суглобів. Відокремлюють ножем путові суглоби. Від туші теляти відокремлюють ноги в шкурі по зап'ястних суглобах. Путові суглоби, цівки і ноги направляють на обробку в субпродуктовий цех. ,
1.4.10. Знімання шкури з грудей, передпліч, шиї і лопаток. Зволікаючи по черзі краї шкури від розрізу на соколику, ножем знімають її у напрямі до передпліччя. Перехоплюючи і зволікаючи край шкури, ножем знімають її з внутрішньої сторони передпліччя і з шиї по обидві сторони від подовжнього розрізу на глибину, рівну 1/3 ширині шиї. Далі шкуру знімають із зовнішньої частини передпліч у напрямі до лопаток, які оголюють наполовину. Нижні краї
поверхневих лопатко-плечевих і віялоподібних м'язів обкатає на 3-4 дні. При зніманні туші рекомендується застосовувати механізований інструмент.
1.4.11. Кінцева механічна частина знімання шкури. При забеловці і зніманні шкури не допускається наявність залишків шкури на тушах. Особливості процесів знімання шкури на різних пристроях приводяться нище. Знімання шкур на агрегаті "РЗ-ФУВ". Забіловану тушу подають до агрегату через автоматичну частину, до двух паралельних підвішувальним шляхом черевною частиною вперед. Тушу фіксують у агрегату, за передні кінцівки за допомогою гачків і за шкуру задніх кінцівок за допомогою петлі з ланцюга.
Після зняття шкури з туші включають привід підйому механізма качалки в позицію "вгору", одночасно проводячи розмотування шкури з качалки. Зняту шкуру направляють в шкуроконсервний цех.
7.5. Витягання з туші внутрішніх органів. Витягання з туші внутрішніх органів проводять не пізніше, чим через 45 хвилин після знекровлення тварин. Перед витяганням внутрішніх органів виконують наступні операції: відокремлюють грудну кістку, відокремлюють стравохід від трахеї, розділяють лонне зрощення. Для зручності виконання цих операцій і витягання внутрішніх органів проводять розтягування задніх кінцівок туші на підвісному шляху на відстань 900 мм за допомогою спеціальних пристроїв.
Розділення грудної кістки. Спочатку розрізають вручну ножем грудні м'язи уздовж білої лінії живота від середини грудної клітки вниз до келишка, а потім розділяють грудну кістку від грудного хряща до кінця келишка електропилою 8 сікачем або пнемо сікачем. Допускається розділення грудної кістки без попереднього розрізання грудного м'яза ножем.
Потім витягують лівер (серце, легеня, трахея, печінка, діафрагма в природному з'єднанні). Роблячи круговий рух ножем у стінок грудної порожнини, підрізає діафрагму і зв'язки, з'єднуючі лівер із стінками грудної порожнини, виймають його з туші, узявшись за трахею біля легені. Лівер поміщають на конвеєр (стіл) інспекції нутрощів поряд з желудочно-кишковим трактом або підвішують на окремий гачок для проведення ветеринарно-санітарної експертизи І прикріплюють до його паперовий номерок, відповідний номеру-туші.
Внутрішні органи після висновку ветеринарної служби про їх придатність на харчові цілі направляють на обробку в субпродуктовий цех. Забраковані органи поміщають в призначені для цієї мети металеві ящики або бачки і передають в цех кормових і технічних продуктів або направляють в цей цех по трубопроводах (спускам), забарвлених в окремий колір. Не допускається використовувати ці спуски для інших цілей, а також транспортувати ветеринарні конфіскати по трубопроводам, призначеним для харчових продуктів.
Передшлунки (рубці з сітками і книжки) і шлунки (сичуги) спорожняють від вмісту на спеціально виділеній ділянці цеху забою і оброблення худоби, віддаленому від місця знаходження туш на підвісний шлях не менше, чим на З м або відокремленому від решти частини цеху перегородкою заввишки не менше 2,8 м, або в окремому приміщенні. Для подальшої обробки шлунку, його направляють субпродуктовий цех. Якщо книжки не використовують на харчові цілі, їх направляють в цех кормових і технічних продуктів. При витяганні внутрішніх органів з туш необхідно дотримуватися обережності при операціях з ножем і не допускати порізів проходника, сечового і жовчного міхурів, шлунку, ліверу, кишечника, ендокринних залоз.
.6. Розділення туш на пів туші. Для виконання операції подовжнього розділення туш на півтуші за допомогою електропил і сікачів проводять розтяжку задніх кінцівок туш на підвісному шляху за допомогою спеціального пристрою.
Туші розділяють на дві подовжні половинки за допомогою електропил і сікачів спеціальної конструкції, відступаючи на 7-8 мм вправо від середини хребта, не допускаючи дроблення хребців або цілих тіл остистих відростків до однієї з півтуш.
Після миття дискова пила автоматично зупиняється колона з механізмом розрізання повертається в початкове положення. Після цього механізм розрізання автоматично повертається в початкове верхнє положення. Далі цикл повторюється. Розділення туш на четвертини проводять між одиннадцятим і дванадцятим ребрами, за допомогою ножа або механізованого інструменту.
1.7. Зачистка туші. Кожну півтушу ретельно оглядають для виявлення абсцесів, побитості, забруднень і піддають наступній обробці:
- ножем відокремлюють нирки і нирковий жир;
- зрізають жирову тканину на тазовій і паховій частинах, розташовану на зовнішній стороні, залишаючи при півтушах тільки щільно прилеглу жирову тканину. При тушах телят залишають тазовий жир і зобну залозу;
ножем відокремлюють хвіст між другим і третім хвостовими хребцями;
- зачищають шийну складку від згустків кривавлячи;
- відрізують діафрагму, залишаючи при півтушах товстий її край шириною не більше 1,5 см;
- виймають із спинно-мозкового каналу спинний мозок;
- видаляють абсцеси, побитості, шматочки внутрішніх органів і шкури, що залишилися, механічні забруднення, синці на поверхні півтуш.
Отриману при обробці півтуш жирову обрізь передають в жировий цех, м'ясну обрізь - в субпродуктовий, нехарчові залишки - в цех кормових і технічних продуктів.
Туші або полу туші з зачистками від побітості і кровопідтіків, а також зривами підшкірного жиру і мишечної тканини, перевищуючими 15% поверхонь півтуш і четвертини яловичини 10% поверхні туші і півтуші телятини, а також з неправильним розділенням по хребетному стовпу (із залишенням цілих хребців або роздрібнюваних) направляють для промислової переробки на харчових цілей.
1.8. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів. Після закінчення ветеринарно-санітарної експертизи туш і органів на відповідних ділянках огляду півтуш направляють на таврування і зважування. При необхідності, по вказівці ветеринарного лікаря обидві половинки туші направляють на фінальну крапку для додаткової експертизи. 1.9. Таврування і зважування туш. Туші клеймлять відповідно до Інструкції по тавруванню м'яса, затвердженою в установленому порядку. Після таврування туші направляють на зважування. Тривалість пересування туш і півтуш м'яса від місця зачистки і промивки до вагів, з урахуванням часу на набрякання води з їх поверхні, не повинна перевищувати 13 хвилин.
Яловичі туші зважують з внутрішніми поперековими м'язами, вирізками, краями діафрагми не більше 1,5 см і двома хвостовими хребцями; туші телят, з внутрішніми поперековими м'язами, нирками, принирковим жиром, тазовим жиром і залозою.
При зважуванні туш в схилах реєструють їх масу і по клеймах на тушах -категорію м'яса, вікову групу і інші показники. На підприємствах, що приймають худобу по масі і якості м'яса, реєструють також категорію вгодованої худоби.
В ковбасному цеху іде приготування фаршу, наповнення ковбасної оболонки фаршем. Забрудненням атмосферного повітря являється хлор, що виділяється з розчину хлорного вапна при дезинфекції обладнання і виробничих площ.
При ковбасному цеху є відділення приготування ліверу, при цьому використовується пар котельні. Витяжна вентиляція ліверної дільниці джерелом забруднення атмосфери не являється.
Термічне відділення ковбасного цеху проводить термічну обробку ковбас і обробляє їх коптильним димом для придання товарного виду і наданням специфічних смакових якостей. Термокамери старого зразка працюють на дровах, нові коптильні камери «Дакстар» працюють на природному газу і обладнані автоматикою. В камерах «Дакстар» вихід продуктів згорання газу і вихід коптильного диму відбувається по окремим каналам.
Аміачні компресорні на м'ясокомбінатах служать для охолодження м'ясопродуктів при їх збереженні.
Котельня працює на природному газі, служить для отоплення приміщень в холодний період і виробляє пар для технологічних потреб. В механічних майстернях є дільниця деревообробки, зварки, заточний станок. Для виробництва продукції використовуються слідуючі види природних ресурсів: природний газ, вода.
Природний газ використовується для сушіння готової продукції - солоду. Вода потрібна для миття, зволоження, гідротранспортування зерна, а також на допоміжні технічні операції (охолодження обладнання, миття обладнання основних технологічних процесів).
Споживання води, тобто природних ресурсів здійснюється для виробничих і господарсько-побутових потреб комбінату - 685,6 тис. м3/рік. З процесі виготовлення продукції води, які потребують очистки скидається в очисні споруди, які містяться на підприємстві.
Сировинна база
Сировиною для виготовлення харчових продуктів ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" є живий крупно-рогатий скот, свині, іноді коні. Сировину підприємство заготовляє за рахунок свого відділу забезпечення сировиною, а також за рахунок приватних заготівельників, що працюють за готівковою системою одноразових виплат за виконану роботу. Сировина поступає з Хмельницької, Рівненської, Житомирської (майже всі райони) областей. Вся сировина проходить обов'язкову перевірку на вміст радіонуклідів й отримує спеціальний сертифікат лабораторії, що є на підприємстві.
Використання природних ресурсів
На виробничі потреби ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" використовує наступні природні ресурси:
Земля - використовується підприємством під виробничі площі, при будівництві підприємства в 1975 р. була рекультивована (знятий верхній родючий шар товщиною 0,1-0,15 м і перевезена), було завезено насипні грунти.
Вода - водозабору власного немає, водопостачання відбувається від Міськводоканалу. Використовується на технологічні потреби: побутові потреби, обробка харчових продуктів, на виробництво водяної пари, санітарно-гігієнічні потреби, в технологічній схемі охолодження котельні. Після використання вода подається на міські очисні споруди, власних очисних споруд підприємство не має.
Природний газ - використовується для опалення приміщень, для виробництва пари, спалюється в котельні.
Відходи виробництва
На ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" тимчасовому зберіганню підлягають
слідуючи види відходів:
Люмінесцентні лампи зберігаються в спеціально виділеному приміщенні комори електроцеху (блок підсобних приміщень) в картонних ящиках, для пошкоджених ламп - закритий металевий ящик. Утилізуються на профільному НВП "ВІВАМ".
Металобрухт здається по договору на ЗАТ "Вторкольормет"
Побутові відходи зберігаються на території в спеціальному бетонованому приямку, де встановлено причеп для відходів. Вивозяться на міське звалище по договору з КАТП-0628.
Тирса, канига - відходи виробництва, відносяться до IV класу небезпеки. Тирса зберігається в герметичному циклоні об'ємом 3 м3 біля
' столярного цеху, спалюється для одержання диму для за копчення ковбасних виробів та копченостей. Канига розміщується на спеціальному бетонованому майданчику, продається населенню як добриво для городів та присадибних ділянок.
Відпрацьовані нафтопродукти зберігаються в металевих ємностях 2,5 , 3 м3 біля блоку підсобних приміщень. Використовується для змащування запчастин тракторів у транспортному цеху комбінату.
Розділ 3. Екологічна характеристика об'єкту та стан забруднення довкілля
.1 Екологічна характеристика об'єкту
Технологія виробництва представлена у вигляді робіт пов'язаних з виготовленням м'ясопродуктів з початкової стадії технологічного циклу виробництва м'ясокомбінату (забій худоби - переробка сировини -виготовлення продукції). Отриманням теплоносіїв методам спалювання природного газу у топці котлів Е1/0,9 та АОГВ. Для отримання носіїв холоду працює компресорна на аміаку. Допоміжне виробництво представлено у вигляді робіт, які пов'язані з обробкою металу та деревини, проведенням зварювальних робіт з використанням електродів, карбіда кальцію та керамічною газорізкою металу, складом ПММ та сховищем аміаку. На виробництві також є пило газоочисна споруда на проммайданчику ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" представлена у вигляді циклону К-18, який встановлено для уловлювання пилу деревини від деревообробних верстатів.
Основні забруднюючі речовини, які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери; азоту оксиди, вуглецю оксиди, ангідрид сірчистий, ртуть металева, пил абразивно-металевий, марганець та його оксиди, заліза оксиди, метан, зола, аміак, фенол, пропіоновий альдегід, хлор, пил деревини . Крім того викидаються діоксиду вуглецю, метан та закис азоту які відносяться до парникових газів.
Кількість стаціонарних джерел викидів, забруднюючих атмосферу - 16. Організованих -13, неорганізованих -3.
Організовані джерела викидів представляють собою труби виходу продуктів згорання котельні і також гирла виходу аспіраційних систем, систем пилогазоочистки, осьові і кришні вентилятори.
Неорганізовані джерела викидів представляють собою нещільності дверних і віконних проємів, люки ємностей, відкриті чи частково відкриті поверхні зберігання летких речовин. Для неорганізованих джерел об'ємна витрата газоповітряної суміші - 0,294.
Параметри джерел викидів, потужність викидів та інші характеристики джерел викидів забруднюючих речовин наведено у таблиці.
Потужність викидів у атмосферу
№ п/пНайменування речовиниГДК,м. р. ОБРВ, мг/м3Клас небезпекиПотужність викиду забруднюючих речовин, т/рік123451Діоксид вуглецю31224,742Оксид азоту20,0021<>Залізі оксид0,430,0384Марганець та його сполуки0,0120,0015Ртуть металева0,00310,00000216Діоксид азоту0,08522,1347Аміак0,246,0058Ангідрид сірчистий0,5>0,0129Вуглецю оксиду5,042,80910Хлор0,120,043ЙМетан50,030,01812Фенол0,0120,113Альдегід пропіоновий. 0,0130,07814Зола0,330,4315Пил деревини0,140,00616Пил абразивно-металевий0,440,003
Розрахунок організованих і неорганізованих джерел викидів
Джерело №1,3. Труба виходу продуктів згоряння коптильної камери "Дакстар". Висота джерела -8,0м. Діаметр гирла - 0,2м. Час роботи - 4200 год/рік. Проводяться викиди: оксиду вуглецю, діоксиду азоту, метану, парів ртуті, а також діоксиду вуглецю, діоксиду азоту - парникові гази.
Розрахунок джерела № 1 і 3 - труба виходу продуктів згоряння коптильної камери "Дакстар"
Забруднююча речовинаВикиди г/ст/рікСО0,00190,0156СО22,914824,29НОХ0,00370,041N20-4,134СН4-0,0004н§-4,134
Джерело №2,4. Труба виходу димогенератора коптильної камери "Дакстар". Висота джерела - 8,5м. Діаметр гирла - 0,2 м. Час роботи - 4200
Джерело №8. ВУ компресорної. Висота 5,8 м, діаметр 0,3м. Проводяться викиди аміаку. Час роботи 5600 годин. Викид в атмосферу фенолу становить - 0,0027г/с.
Джерело №9. Компресорна. Висота 6,5 м, діаметр 0,45м. Проводяться викиди аміаку. Час роботи 5600 годин. Викид в атмосферу сланцевої золи становить - 0,002 г/с.
Джерело №10,11. Дефлектора убійного цеху. Висота 8 м, діаметр 0,3 м. Проводяться викиди хлору при дезинфекції. Час роботи 840 годин. Викид хлору в атмосферу становить - 0,0044г/с і 0,0147т/рік.
Джерело №12. Зварка, газова різка металів. Джерело неорганізоване. Висота джерела -2 м. Діаметр гирла - 0,5м. Проводяться викиди марганцю та його сполуки, заліза оксиду, вуглецю оксиду, азоту діоксиду. Час роботи - 840 год/рік. Викид в атмосферу фенолу становить - 0,0027г/с.
Джерело №13. Труба котельні. Котел ДКВР_4/13 на природному газі. Висота джерела - 18 м. Діаметр гирла - 1,0 м. Час роботи - 6200 год/рік. Проводяться викиди: оксиду вуглецю, діоксиду азоту, метану, парів ртуті, парникових газів - діоксиду вуглецю, оксид азоту.
Розрахунок джерела № 13 - труба котельні
Забруднююча речовинаВикиди г/ст/рікСО0,0370,5994СО264,7741049,34МОХ0,06071,786М200,00010,00017СН40,00110,017н§-1,786
Джерело №14. Заточний станок, джерело неорганізоване . Висота 2 м, діаметр 0,5 м. Проводяться викиди пилу абразивно-металевого. Час роботи -350 год/рік.
Джерело №15. Дерево-обробні станки, джерело неорганізоване . Висота 2 м, діаметр 0,5 м. Проводяться викиди пилу деревини. Час роботи - 720 год/рік.
Джерело №16. Загальна витяжна вентиляція від термокамер і ковбасного цеху. Висота 7,8 м, діаметр 0,63м. Проводяться викиди хлору при дезинфекції, двоокису вуглецю. Час роботи 4200 годин. Викид хлору в атмосферу становить 0,0088г/сіО,0126т/рік.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел
Номер джерела викидівНомер контрольної точкиВиробництво, дільниця, цехНазва речовини, яка контролюєтьсяВикиди ЗР, 2008рїкж мг/м3 мг/мг/с 22Цех ковбасних виробівАзоту діоксиду55,870,0020,085 Аміак6,005-0,2 Фенол0,1-0,01 Зола23,010,0010,333Цех ковбасних виробівАзоту діоксиду72,170,002иО.Д)85_ Аміак6,005-0,2 Фенол0,1-0,01 Зола25,970,0010,344Цех ковбасних виробівАзоту діоксиду74,500,0020,085 Аміак6,005-0,2 Фенол0,1-0,01 Зола27,520,0010,388АміачнаАміак11,040,0250,299АміачнаАміак19,730,1030,21010Забійний цехХлор0,0290,00001од1616Дільниця термокамерХлор0,290,1
Виходячи з даних викиди забруднюючих речовин м'ясокомбіната згідно виробничого контролю по стаціонарних джерелах № 2,3,4,8,9,10, і 16 не перевищують дозволених обсягів встановлених для підприємства. Тому, згідно «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» санітарна захисна зона підприємства становить - 500м і згідно вимог «Охрана природьі» підприємство повинно дотримуватися встановленої системи контролю за дотриманням нормативів ГДВ, які наведені в таблиці.
Контроль за дотриманням нормативів ГДВ на джерелах викидів
№Виробництво, цех, дільниця№ джерелаНазва речовиниДозволений обсяг викидів забруднюючої речовини мг/мг/с1Компресорна8Аміак76,7710,0392Компресорна9Аміак83,3330,1253Забійний цех10Хлор14,6660,00444Термокамера16Хлор5,0420,0095Камера згорання«Дакстар»1Азоту діоксин142,8570,0036Коптильня «Дакстар»__ |Азоту діоксин47,6190,0017Коптильня «Дакстар»_2 _______ !Аміак4,7610,00018Коптильня «Дакстар»2Фенол128,5710,00279Коптильня «Дакстар»2Зола сланцева95,2380,00210Коптильна камера6Азоту діоксин62,50,00111Коптильна камера6Аміак6,250,000112Коптильна камера6Фенол168,750,002713Коптильна камера_ ,Зола сланцева750,00,01214Котельня13Азоту діоксин144,370,0615Обжарювальна камера5Азоту діоксин62,50,00116Обжарювальна камера5Зола сланцева1250,00,02
Охарактеризовуючи викиди забруднюючих речовин які викидалися в атмосферу з 2004 по 2008 рік від стаціонарних джерел, які наведені в таблиці. Можна визначити закономірність того, що викиди забруднюючих речовин, які відбувалися протягом цього часу від змінилися.
При виробництві копчених та напівкопчених продуктів викидає в навколишнє середовище велику кількість забруднюючих речовин.
Він виконує розрахунки параметрів викидів пилегазоповітряної на виході з таких джерел, як обжарювальна камера, камера коптіння та котельня.
Обжарювальна камера. Цегельна труба від обжарювальної камери, яка працює на дровах листяних порід. Витрата дров складає до 2 м3 за зміну, або ЗО кг за годину.
Нижча теплота згорання дров ()„ = 10,24Мдж/кг, або 2440 ккал/кг із-за низьких швидкостей димових газів заміри проводились вимірювачем швидкостей ВС-2 на виході труби , а для виключення впливу поривів вітру атмосферного повітря об'ємна витрата димових газів провірялась розрахунковим методом.
Еквівалентний внутрішній діаметр димової труби - 0,22м, висота труби Нтр- 6м, труба цегельна товщиною 12 см.
Розрахунок. 1) Секундний об'єм димових газів на виході з гирла
димової труби, приведений до нормальних умов:
Вг - витрата палива, кг/год, Вг =30 кг/год;
У° = 3,73 м3/кг - теоретичний об'єм необхідної кількості повітря для спалювання 1 кг палива при а = 1; V," = 3,75 м3/кг - теоретичний об'єм продуктів згорання палива;
а - надлишок повітря на вході в трубу = 1,4; ЗО* [3,75 + 3,73(1,4
3600
2) Секундний об'єм димових газів в реальних умовах на виході з гирла димової труби:
УГР = (Вт * ^9 + У% *(а- 1)]/ 3600)* ((273 + ТТР )/273))* (760/ Рк ) , де
Р,. - барометричний тиск = 746 мм.рт.ст., Ттр -температура газу на виході 76
3) Швидкість викиду газоповітряної суміші в реальних умовах з гирла димової труби:
IV = УТР 18
де 5* - площа перерізу гирла, м , 8 = 0,785х 0,22 = 0,038 м2; IV = 0,058/0,038 = 1,5 м/с
Камера коптіння. Цегельна труба від камери коптіння, яка працює на дровах листяних порід. Витрата дров складає до 1 м за зміну, або 20 кг за годину .
Нижча теплота згорання дров £>^ = 1 0,24Мдж/кг, або 2440 ккал/кг. Із-за низьких швидкостей димових газів заміри проводились вимірювачем швидкостей ВС-2 на виході труби, а для виключення впливу поривів вітру атмосферного повітря об'ємна витрата димових газів провірялась розрахунковим методом.
Еквівалентний внутрішній діаметр димової труби - 0,20м, висота труби нтр- 6м, труба цегельна товщиною 12 см.
Розрахунок. 4) Секундний об'єм димових газів на виході з гирла димової труби, приведений до нормальних умов:
У% = (Вгх [V? + У«х (а - 1)]/3600) , де
Вт - витрата палива, кг/год, Вт = 20 кг/год;
У° = 3,73 м3/кг - теоретичний об'єм необхідної кількості повітря для спалювання 1 кг палива при а = 1 ; а - надлишок повітря на вході в трубу = 1,4;
8) Секундний об'єм димових газів в реальних умовах на виході з гирла ч. димової труби камери коптіння:
Рк - барометричний тиск = 746 мм.рт.ст. Ттр -температура газу при відбору проб 133 °С.
9) Швидкість викиду газоповітряної суміші в реальних умовах з гирла димової труби:
IV - УГР 18, де 5і - площа перерізу гирла, м2, 5= 0,785 х 0,802 = 0,502 м2;
Ж =0,628/0,502- 1,25м/с
На підприємстві є очисні споруди у вигляді установки для вловлювання жиру, з очисних споруд для повітря є циклон К-18. вихідною забруднюючою речовиною є пил деревний. Коефіцієнт ефективності очищення (%) - 86,13.
Технологія, яка використовується на підприємстві відноситься до звичайних сучасних методів при операціях, які пов'язані з переробкою м'ясопродуктів (варка, жарка, коптіння продуктів), отриманням теплоносіїв та пару методом спалювання палива у топці котла,, обробкою металу та деревини на звичайних верстатах. Технологія проведення робіт у плані технологічного обладнання не відповідає на сьогодення найкращим існуючим технологіям. Нове обладнання (котли Е 1/0,9) встановлено на обох котельнях та газові конвектори опалення приміщень адмінбудинку. Решта обладнання морально застаріле та фізично зношено.
Аналізуючи багаторічні показники роботи ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" та подібні підприємства м'ясопереробної промисловості професійні хвороби та їх зв'язок з екологічним станом НПС не виявлено.
Пожежна безпека на підприємстві
Додержання пожежної безпеки е невід'ємною частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, робітників підприємства.
Виникнення пожеж в більшості випадків пов'язано з невірним встановленням або експлуатацією електроустаткування, технологічного обладнання, контрольно-вимірювальних приладів.
Пожежі можуть виникнути також через статистичне накопичення заряду, необережного поводження обслуговуючим персоналом з відкритим вогнем, проведення електро-газозварювальних робіт чи інших вогневих робіт з порушенням встановлених правил.
Небезпека виникнення пожеж при експлуатації несправного електроустаткування пояснюється присутністю згораємої ізоляції електричних мереж, машин, апаратів і джерела запалення, а також постійною присутністю кисню в повітрі. Джерелом запалення може бути коротке замкнення електропровідників в машинах і апаратах, перевантаження провідників струмом, іскри та електричні дуги, великі перехідні опори, вихрьові струми та ін.
Джерела запалення, які зустрічаються в виробничих умовах досить різноманітні по природі свого появлення і по природі запасу енергії. В деяких випадках причиною запалення можуть слугувати джерела тепла, необхідні для проведення технологічного процесу: вогневі печі, прилади опалення, розпечені поверхні, полум'я електро- і газозварювальних апаратів та ін.
В процесі технологічних операцій спостерігається електризація ниток, тканин, паперу та інших матеріалів в місцях тертя. Особливо небезпечними операціями вважаються процеси покриття тканин клеєм, які мають в собі вогненебезпечні розчинники.
Однією з характерних причин пожежі є порушення правил пожежної безпеки при вогневих роботах. При виконанні вогневих робіт пожежній безпеці надається багато уваги, встановлена сувора система дозволу цих робіт.
Відкритий вогонь, і до використовується при відігріванні водогінних труб паяльними лампами або іншими приладами з відкритим вогнем, завжди має під собою небезпеку виникнення пожежі, тому що при цьому може початися горіння теплоізоляції або інших конструкцій і матеріалів, які знаходяться поблизу. При невдалому запаленні сірника, його верхня частина може відлетіти ч.
і впасти на речі, підпаливши їх. Деякі види сірників запалюються при легкому терті навіть о прості речі або коли на них стануть ногою.
Тому ніколи не потрібно кидати не підпалений сірник, що буває коли сірник зламується.
Небезпечно палити в приміщеннях, де проводяться роботи і легкозаймистими рідинами і горючими матеріалами. Залишений тліючий недопалок на краю попільнички може стати причиною пожежі.
Заходами попередження пожеж від дії електричного струму е правильний вибір, монтаж і експлуатація електроустаткування, регулярне проведення планово-попереджувальних ремонтів, заміри опору ізоляції провідників, кабелів з метою заміни несправних частин.
Захист устаткування, обладнання і апаратів від небезпечних проявів статичного накопичення зарядів забезпечується:
- виконанням заземлення технологічного обладнання, комунікацій, ємкостей і транспортних засобів;
- іонізацією повітря і середовища у середині приміщення, технологічних апаратів.
Замерзлі водогінні груби і труби центрального опалення належить відігрівати гарячою водою або змоченим в гарячій воді ганчір'ям.
Для знаходження місць витікання газу, газопроводи належить прикривати мильною водою і витікання виявляється появою дрібних бульбашок.
На території і в виробничих, складських, побутових приміщеннях палити заборонено. Для паління відведені і обладнані спеціальні місця.
Особлива увага надається шляхам евакуації і евакуаційним виходам, так як у випадку пожежі або аварії необхідно забезпечити швидку евакуацію людей в безпечні місця. Ці шляхи також використовуються для евакуації майна і успішного гасіння пожежі у випадку її виникнення. Евакуаційні виходи влаштовані через закриті вихідні клітки, які повинні освітлюватися. Захаращувати вихідні клітки забороняється.
Територію підприємства належить постійно утримувати в чистоті, а сміття, виробничі та інші відходи систематично прибирати на спеціально відведені ділянки.
До всіх будинків і споруд необхідно забезпечити вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками і спорудами не дозволяється використовувати під складування матеріалів, обладнання.
Спецодяг належить зберігати в спеціально відведених для цього приміщеннях в підвішеному стані. В кишенях спецодягу не повинно залишатися промаслене ганчір'я. Не дозволяється залишати спецодяг на верстатах, ящиках, біля робочих місць.
Заходи, що забезпечують швидку локалізацію і ліквідацію пожеж, заключаються в зменшенні і розміщенні горючих речовин, обмеженні шляхів поширення пожежі і створення умов для її швидкої ліквідації.
Швидка локалізація і ліквідація пожежі досягається також забезпеченням виробничих приміщень необхідною кількістю ефективних стаціонарних і пересувних засобів пожежегасіння і засобів зв'язку, улаштуванням на території підприємства доріг і водоустроїв.
Територія і кожне приміщення підприємства забезпечені необхідною кількістю первинних засобів пожежегасіння. Використання пожежного інвентаря і обладнання для господарських, виробничих та інших робіт, не пов'язаних з пожежегасінням, забороняється.
Гасіння піною основане на ізоляції горючої поверхні паро непроникливим шаром. Піна широко використовується для гасіння твердих матеріалів і легко займаних рідин. Піну отримують хімічним або механічним шляхом.
Хімічна піна використовується в ручних вогнегасниках, повітряно-механічна в стаціонарних і пересувних піно генераторах
Гасіння газом основане на тому, що газ зменшує концентрацію кисню в повітрі з 21% до 15-16%, при якому більшість горючих речовин горіти не можуть. На підприємстві знаходяться вогнегасники такого типу ВУ-2, ВУ-5, які використовують тільки вуглекислоту. Ці вогнегасники діють 30-40 сек. і подають газ на відстань 2-4 м. Ними гасять всі речовини, крім тих, що горять без доступу повітря.
З порошкових вогнегасників на виробництві використовується ВПУ-2, ВПУ-5 Вогнегасяща дія порошків заключається в тому, що вони своєю масою і утвореною при горінні плівкою ізолюють зону горіння від горючої речовини.
Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення
Устаткування є основним джерелом шуму і вібрації. Технологічне обладнання встановлюється на віброопорах та з використанням гнучких вставок. Рівень шуму на робочих місцях не перевищує вимог ГОСТ 12.1.003-83 і ДСН 3.3.6.0037-99. Кон-троль за рівнем шуму проводиться за ГОСТ 12.1.050-86. Рівень вібрації у виробни-чих приміщеннях знаходиться в границях норм, передбачених ДСН 3.3.6.03 9-99.
Для попередження можливості виникнення небезпечних електричних розрядів на поверхні обладнання, а також на тілі людини, передбачені слідуючи заходи:
- заземлення обладнання та комунікацій;
- заземлення ручного інструменту;
- опір заземлення, яке призначено тільки для захисту від статичної електрики, не більше 100 ом.
- Заземляючи провідники слід прокладати відкрито, для забезпечення можливості їх огляду. При цьому повинна бути забезпечена надійна стійкість їх до можливих механічних та хімічних впливів. Працівники повинні бути одягнені в неелектр-изуючий і ненакопичуючий зарядів статичної електрики одяг, головні убори.
Аналіз стану забруднення довкілля
За даними цього графіка можна проаналізувати динаміку викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства в атмосферне повітря за 1995-2002 рр. З 1995 по 1998 роки показники викидів забруднюючих речовин були приблизно однакового рівня і не перевищували встановлені показники ГДК (показники ГДК вказані на графіку також) через те, що потужність роботи підприємства була приблизно на однаковому рівні. 1999 - рік коли підприємство не працювало в зв'язку з економічним проблемами виробництва, зміною власника та реконструкцією виробничих потужностей. Починаючи з 2000 року підприємство виходить на зовсім інший рівень роботи, змінюються потужності виробництва, а звідси і величини викидів забруднюючих речовин. За період 1995-2002 років підприємством не було перевищено нормативів ГДК по жодній з викинутих речовин. В динаміці викидів мало небезпечних речовин прослідковується та сама тенденція не перевищення ГДК та зменшення об'ємів викидів забруднюючих речовин після 2000 року. Проаналізуємо перелік забруднюючих речовин, джерела їх утворення та причини зміни об'ємів утворення:
Тверді - утворюються при спалюванні тирси на димогенераторах для копчення м'ясних виробів.
Сірчистий ангідрид - утворюється при спалюванні природного газу для обробки субпродуктів і викидається опалювальною піччю. Зменшення об'ємів викидів відбулось за рахунок зменшення потужності виробництва.
Оксид азоту - викидається коптильною камерою, опалювальною піччю, котлом Е 1/0,9 в енергетичному виробництві для виробки пару; горном - в термічному виробництві для обробки металу; котлом АОГВ, конвекторами - в теплотехнічному виробництві для отримання теплоносіїв; при зварювальних роботах. Причини зменшення викидів див. Нижче в описі реконструкції котельні.
Аміак - використовується компресорною для вироблення холоду холодильником (також раніше джерелом аміаку на підприємстві було база перед забійного утримання худоби, зараз в зв'язку зі зміною технологічного процесу це джерело відсутнє). Зменшились об'єми викидів через переобладнання компресорної англійсько-німецькими компресорами "Сгаззо", які зменшили викид за рахунок покращення ущільнення рухомих частин механізму компресора та нової конструкції масловідділювачів; було проведено поїочний ремонт запірної арматури; встановлено додаткові конденсаторні установки і зменшені обсяги холодильних камер і камер зберігання.
Окис вуглецю - викидається котельнею, при спалюванні газу; термокамерами; коптильною камерою; опалювальною піччю; горном в термічному виробництві для обробки металу; котлом АОГВ в енергетичному виробництві для виробки енергоносіїв; зварочним трансформатором; конвектором в теплотехнічному виробництві.
Сажа - викидається коптильними камерами. Зменшення викидів за рахунок встановлення фарфорових фільтруючих установок (кілець Рашига) в орошувальній камері очищення диму.
Проведена реконструкція котельні полягає в наступному: на заміну старої котельні з 4 котлами побудовано 2 котельні основних виробничих цехів (м'ясопереробного і м'ясожирового) та реконструйовано (переобладнано) опалення адміністративно-побутових приміщень. Таким чином зменшилось споживання газу, а відповідно і величини викидів забруднюючих речовин.
Отже, прослідкувавши показники 1995-2002 років можна прослідкувати такі тенденції:
за 1995-2002 роки на підприємстві не було зареєстровано перевищень ГДК по жодній з речовин;
чітко прослідковується залежність об'ємів викидів від потужності виробництва - за ці роки відбулось значне зменшення потужності виробничої діяльності, а отже і об'ємів викидів; відчутний вплив на зменшення об'ємів викидів мало переобладнання підприємства, реконструкція його основних виробничих цехів та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій.
Оскільки підприємство є представником харчової промисловості то воно не є одним із найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища міта Житомир, області, країни. Хоча звичайно справляє свій негативний вплив на довкілля і цим впливом не можна нехтувати. Аналіз екологічної ситуації міста і регіону.
В 2001 році в області спостерігається деяке збільшення обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. Це збільшення складає 0,79 тис. тонн, що на 6,4% більше ніж у 2000 році.
Збільшення обсягів викидів по області від стаціонарних джерел відбулося за рахунок збільшення викидів твердих речовин (на 4,2 %), оксиду вуглецю (на24,3%), при цьому відбулося зменшення викидів діоксиду сірки (на 15,9%), двоокису азоту (на 2%).
Спостереження за станом забруднення атмосферного повітря проводилось на двох стаціонарних метеорологічних постах, розташованих в м. Житомир за вмістом чотирьох основних домішок: пилу, двоокису сірки, двоокису азоту та окису вуглецю, а також специфічних: бенз(а)пірену і восьми важких металів (заліза, кадмію, марганцю,міді, нікелю,свинцю, хрому, цинку).
Загальний рівень забруднення повітря в місті був нижче среднього по мережі спостережень гідрометеослужби України.
Протягом року спостерігався підвищений вміст двоокису азоту і бенз(а)пірену, середньорічні концентрації яких дорівнювали 1,3 ГДК та 1,6 ГДК відповідно.
Середньорічні концентрації інших домішок не перевищували середньодобову гранично допустиму концентрацію.
Середньорічні концентрації інших домішок склали : окису вуглецю - 0,6 ГДК, пилу - 0,4 ГДК, двоокису сірки - 0,3 ГДК.Середній вміст важких металів був значно нижчий за відповідні ГДК. У порівнянні із попереднім роком спостерігалось деяке зниження рівня забруднення атмосферного повітря двоокисом азоту та бенз(а)піреном, вміст інших домішок залишився на рівні 2000 року.
Дані спостережень за рівнем забруднення атмосферного повітря в м. Житомир за 5 років наведені в таблиці.
В поточному році перевірено підприємства, які увійшли до затвердженого переліку екологічно небезпечних ("Перелік" обласного значення), а саме: Житомирське ВУВКГ- на вміст хлору у викидах в атмосферу, ДП "Романівське скло" та ВАТ "Біомедскло"- на вміст окису вуглецю та оксидів азоту. В таблиці наведені результати контролю стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосфери, що здійснювались відділом моніторингу та аналітконтролю за 5 років.
Результати контролю стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосфери, що здійснювались відділом моніторингу та аналітичного контролю
Аналізуючи стан викидів ЗР по джерелах забруднення атмосфери (за даними результатів лабораторно-інструментального контролю), слід відмітити тенденцію до зменшення відсотку джерел із перевищенням нормативів ГДВ та неврахованими викидами, але спастерігається незначне збільшення відсотку перевищень нормативу на пересувних джерелах викидів.
При здійсненні лабораторно-інструментального контролю викидів ЗР в атмосферу використовувались фотоколориметричні, лінійно-колористичні, атомно-абсорбційні методи визначення концентрацій.
Відділ моніторингу та аналітконтролю акредитований на визначення 36-ти інгредиєнтів у промвикидах в атмосферу.
Контроль за викидами ЗР в атмосферу проводився згідно затвердженого держуправлінням екоресурсів планом.
Моніторинг промвикидів в атмосферу не проводився у зв"язку із відсутністю нормативної бази, штатів та материально-технічної бази постачання.
Розділ 4. Оцінка та планування стандартних вимог і правил спостереження та контролю за станом довкілля на об'єкті
4.1 Оцінка існуючого стану моніторингових досліджень
На досліджуваному об'єкті ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат" в зв'язку з відсутністю інженера-еколога чи спеціаліста, що міг би проводити моніторингові дослідження та вивчати тенденції змін навколишнього природного середовища від викидів підприємства, повноцінна система моніторингу просто не можлива на сьогоднішній момент. Дослідження, що проводяться на підприємстві в екологічній сфері, полягають лише в контролі за дотриманням ГДК по стаціонарним джерелам забруднення.
Контроль здійснює відділ моніторингу та аналітичного контролю м. Житомира, що акредитований на визначення 36-ти інгредиєнтів у промислових викидах в атмосферу.
Контроль за викидами ЗР в атмосферу проводився згідно затвердженого держуправлінням екоресурсів планом. При здійсненні лабораторно-інструментального контролю викидів ЗР в атмосферу використовувались фотоколориметричні, лінійно-колористичні, атомно-абсорбційні методи визначення концентрацій.
Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодв-ших медичних оглядів, встановленої Міністерством охорони здоров'я.
Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Структура, зміст та виклад методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90.
Методики вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, які розробляються, переглядаються чи впроваджуються, повинні бути затверджені Міністерством охорони здоров'я і метрологічне атестовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90. Методики та засоби повинні забезпечувати виборче вимірювання концентрації шкідливої речовини в присутності супутніх компонентів на рівні < 0,5 ГДК. Сумарна похибка вимірювань концентрацій шкідливої речовини не повинна перевищувати +25%.Результати вимірювань концентрацій шкідливих речовин в повітрі приводять до умов: температури 293К (20°С) та тиску 101,ЗкПа (760 мм рт.ст.). Вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони індикаторними трубками повинно проводитись у відповідності з ГОСТ 12.1.014-84. Для автоматичного безперервного контролю за вмістом шкідливих речовин гостронапиленої дії, повинні бути використані швидкодіючі та малоінерційні газоаналізатори, технічні вимоги до яких повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров'я.
Загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин. Нормується ГОСТ 17.2.4.02-81. Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. На його основі повинні розроблятися державні стандарти на конкретні методи визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Стандарт не поширюється на загальні вимоги до методів з використанням приладів автоматичного контролю. Він повністю відповідає СТ СЕВ 2598-80. Відбір та підготовка проб для визначення забруднюючих речовин проводиться за ГОСТ 17.2.3.01-77. Загальні вимоги до методів:
Метод повинен бути виборчим в присутності шкідливих речовин, які постійно та найбільш часто містяться в атмосфері, наприклад: 8О2, №І3, СО, Н28, НОХ, зважених частинок, а також СО2, Н2О і супутніх речовин, та повинен забезпечувати визначення забруднюючої речовини у відібраній пробі повітря в кількості меншій чи рівній 0,8 гранично допустимої концентрації (ГДК) цієї речовини. Похибка методу не повинна перевищувати ±25% по всьому діапазону вимірюваних концентрацій. Метод повинен забезпечувати вимірювання з вказаноюпохибкою концентрації забруднюючої речовини в межах величин від 0,8 до 10 ГДК. В описі методу повинно бути вказано час, протягомякого були стабільні продукти хімічних реакцій, що передували визначенню забруднюючої речовини. Метод повинен включати:
- опис заважаючих впливів;
- умови та метод відбору проб, транспортування та зберігання відібраних проб повітря;
- опис апаратури та приладів, що використовуються, перелік реактивів, що застосовуються, та їх кваліфікацію;
- перелік розчинів, що застосовуються, порядок їх приготування та використання, терміни та умови зберігання;
- умови аналізу відібраних проб та порядок побудови калібровочного графіка;
- обробку даних випробувань та зазначення похибки визначення;
- метод знешкодження продуктів аналізу;
- вимоги безпеки по використанню реактивів та поводженню з небезпечними і шкідливими для здорові продуктами, утвореними в процесі визначення, а також вимоги безпеки до умов підготовки та проведення вимірів;
- фізико-хімічні властивості забруднюючої речовини - формула, молекулярна маса, запах, розчинність у воді та органічних розчинниках, температура плавлення, температура кипіння, тиск та концентрація насичених парів, агрегатний стан, коротка токсикологічна характеристика, значення ГДК тощо.
.2 Проектування структури моніторингової мережі
Оскільки на підприємстві відсутня повноцінна нормативна система моніторингових досліджень то існує нагальна потреба в проектуванні структури моніторингової мережі.
Екологічний контроль (з точки зору моніторинга) - це діяльність державних органів, підприємств і громадян по спостереженню за екологічними нормами і правилами. Розрізняють державний, виробничий і громадський екологічний моніторинг. Законодавчі основи екологічного контроля регулюються Законом України „Про охорону оточуючого природного середовища". Завдання екологічного контролю:
1." екологічний контроль ставить своїми завданнями :
спостереження за станом навколишнього природного
середовища і його змін під впливом господарської діяльності; перевірку виконання планів і мироприємств по охороні природи; раціональному використанню природних ресурсів; оздоровленню оточуючого природного середовища, дотримання вимог природоохоронного законодавства і нормативів якості оточуючого природного середовища.
2. система екологічного контролю складається з державної служби
спостереження за станом довкілля, державного, виробничого, громадського контролю.
Система моніторингу реалізується на декількох рівнях, яким відповідають спеціально розроблені програми:
- імпактний (вивчення сильних дій на локальному масштабі);
- регіональний (прояв проблем міграції і трансформації забруднюючих речовин, спільної дії різних факторів, характерних для економіки регіону);
- фоновий (на базі біосферних заповідників, де виключена будь-яка господарська діяльність).
Система імпктного моніторингу повинна накопичувати і аналізувати детальну інформацію про конкретні джерела забруднення і їх дії на оточуюче природне середовище. Але на сьогодні склалася така ситуація - в системі данних про діяльність підприємств і про стан середовища в зоні їх дії в більшості данні є узагальнені (середні) чи базуються на звітах самих підприємств. Більша частина доступних матеріалів відображає характер розповсюдження речовин в повітрі і в воді, встановлений з допомогою модельних розрахунків, і результати виконаних замірів (квартальних по воді чи ще біль рідкісних по повітрю). Стан навколишнього природного середовища достатньо повно описується тільки в великих містах чи промислових зонах.
В області регіонального моніторингу спостереження ведуться в основному Укргідрометом, що має значну мережу, а також деякими відомствами (агро хімслужба Мінсільгоспу, водно-каналізаційна служба та ін.). І нарешті існує мережа фонового моніторингу, що виконується в рамках програми МАВ (Мап аші ВіоврЬеге).
Вибір контрольованих забруднюючих речовин для проведення моніторингу на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат"
По результатам проведеного екологічного аналізу діяльності підприємства можна вивести основний перелік речовин, що потребують контролю за об'ємами їх викиду та проведення моніторингових досліджень:
Тверді
Окис вуглецю
Оксид азоту
Сажа N.
Сірчистий ангідрид Розміщення постів спостережень
Взагалі розрізняють 3 категорії постів спостережень за забруднюючими речовинами:
Стаціонарні - призначені для забезпечення безперервної реєстрації вмісту забруднюючих речовин чи регулярного відбору проб повітря для послідуючого аналізу;
Маршрутні - призначені для регулярного відбору проб повітря у фіксованій точці місцевості. Заміри проводяться за допомогою пересувного обладнання;
Підфакельні - призначені для відбору проб під димовим факелом з метою виявлення зони впливу даного джерела. Коли вибрані параметри (речовини), що потребують контроль:. необхідно визначити число і розміщення місць відбору проб (спостереження І : тимчасового режим}' відбору проб (проведення спостережень).
Якщо ми концентруємо нашу увагу на дослідження впливу підприємства то слід звернути увагу більше на підфакельні спостереження. По стану забруднення міста ведуться спостереження з стаціонарних і маршрутних постів і ці данні можна отримати в державних структурах, що зайняті в системі моніторингу оточуючого природного середовища.
Найбільш важливою складовою частиною роботи є встановлення напряму руху факела , що визначається візуально, і розміщення пунктів відбору проб. Якщо димовий факел не видно, то напрям його руху визначається по напряму вітру на висоті викиду, запаху характерного інгредієнта досліджуваного джерела і по видимим факелам ближніх джерел.
За візуальними спостереженнями напрям вітру на висоті факела північний та північно-східний.
Відбір проб при підфакельних спостереженнях вибираються на різних відстанях від конкретного джерела забруднення з урахуванням закономірностей поширення забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Основним завданням при розміщенні постів спостережень є виявлення максимальних концентрацій в окремих місцях територій.
З цією метою пункти спостережень розміщують за концентричними колами, в центрі яких знаходяться джерела забруднення, в точках перетину з радіальними, що вказують на сторони світу, а у випадку необхідності із радіальними лініями, які вказують переважний напрям вітру на висоті джерела.
Методи контролю і прилади для виконання замірів концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі
Дотримання ГДК забруднюючих речовин та дослідження їх вмісту в повітрі" вимагає систематичного контролю за фактичним вмістом в атмосферному повітрі. Такий контроль дозволяє оцінювати ефективність роботи пилеочисонго обладнання, передбачати необхідну ступінь очистки і вдосконалювати технологію виробництва з метою зниження концентрації шкідливих речовин в вихідних газах. Розрізняють наступні програми спостережень:
- повна
- неповна
- добова
- скорочена
Повна призначена для отримання інформації про разові та середньодобові концентрації забруднюючих речовин. Спостереження здійснюються щоденно шляхом безперервної реєстрації за допомогою автоматичних пристроїв чи дискретно (з інтервалом) через рівні проміжки часу (не менше 4 разів) з обов'язковим відбором в 1, 7, 13, 19 год. в добу. Допускається проводити спостереження по змінному графіку о 7, 10, 13 год. у вівторок, четвер, суботу, а також о 16, 19, 22 год. у понеділок середу, п'ятницю.
За неповною програмою спостереження проводяться з метою отримання інформації про разові концентрації (щоденно о 7, 13, 19 год.)
За скороченою програмою спостереження здійснюють щоденно (о 7, 13 год.). За цією програмою допускається проводити спостереження в місцях, де середньомісячні концентрації цих речовин нижче 1/20 ГДК.
Разова концентрація домішок в атмосфері визначається в пробі, відібраній за 20-30 хвилинний інтервал часу. Середньодобова концентрація домішок - по середньодобовій пробі, що відбирається рівномірно на протязі 24 годин. Середньомісячна концентрація вираховується по даним про разові концентрації, що вимірюються по повній програмі, не менше як 20 раз в місяць. Середньорічна концентрація визначається по середньодобовим чи разовим концентраціям, виміряним по повній програмі не менше 200 разів в рік.
На розмічених постах спостережень (див. на схемі 4.2.2) для дослідження розповсюдження забруднюючих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат", та дотримання ГДК пропонується проводити спостереження за неповною програмою з подальшим визначенням середньомісячних та середньорічних концентрацій забруднюючих речовин згідно переліку забруднюючих речовин, що вимагають контролю.
При здійсненні контроля на території виробничої зони підприємства використовують якісний та кількісний аналіз газових сумішей. За допомогою якісного аналізу визначають присутність в повітрі чи газових потоках окремих компонентів, не встановлюючи їх вмісту. При кількісному аналізі визначають склад газової суміші (%) чи вміст в ній певного компоненту.
Для контролю атмосферного повітря за вмістом в ньому шкідливих речовин використовують гравіметричний, хроматографічний, фотометричний, газо хроматографічний, нефелометричний, полярографічний, турбодиметричний, емісійний, спектральний і атомно-абсорбційний методи. Детальний опис необхідного методу, приладдя і реактивів для кожної із контрольованих речовин поданий в табл. 4.2.
Табл. 4.2. Інструментальні методи вимірювання концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі
Найменування забруднювачаДіапазон вимірюваних концентрацій, мг/м3Суть методуНеобхідні прилади і реактивиТверді частинки (гравиметричний)0,1-100Гравіметричне (вагове) визначення маси пилу (дисперсної фази аерозолю), вловленої з виміряного об'єму досліджуваного повітря1 . електроаспіратор 2. аналітичні аерозольні фільтри (АФА-ВП) 3. аналітичні терези типу АДВ-200 4. алонжи аерозольного типу 5. ексикатор 6. пінцет аналітичний 7. сірчана кислота йОксид вуглецю50-1000 | Газова1. хроматограф з детектором(хроматографічний)хроматографіяпо теплопровідності2. аспірацій ний пристрій3. ін'єкційні голки дошприців типу „Рекорд"4. піпетки газовіч.5. шприц медичнийОксид і двооксид1-6,7Окислення азоту до1 . спектрометразотудвоокису азоту з2. аспірацій ний пристрій(фотометричний)допомогою трубок з3. натрій азотнокислийокислювачем і4. йодид каліюподальшим5. натрій сірчанокислийвизначення6. оцтова кислотадвоокису азота по7. а-нафтіламінутворенню8. сульфанілова кислотаазофарбника з9. реактив Грісса-Ілосваяреактивом Грісса-10. калій марганцево-кислийІлосвая (суміш (1:1)розчину 0,5 гсульфаніловоїкислоти в 150 мл30% оцтовоїкислоти і розчину0,2г анатфіламіна в20 мл води і 150 мл5% оцтовоїкислоти)Сажа (зола)0,05-0,5Взаємодія сажі з1 . фотоелектроколориметр(фотометричний)дихлоретаном з2. мембранні фільтриутворенням3. фільтри АФА-ВПколоїдного розчину4. аспірацій ний пристрій5. дихлоретан6. вазелинове маслоСірчистий3-20Окислення1 . калій сірчистокислийангідридсірчистого2. калій хлоридний(нефелометричний)ангідриду хлорид3. перекис воднюним калієм до4. барій хлорид нийсірчаної кислоти і5. гліцеринвзаємодія останньої6. етиловий спиртз хлоридом барію з7. концентрована сірчаназваженностіВисновки
На сьогоднішній день екологічний стан довкілля Житомирської області потребує впровадження розгалуженої моніторингової системи досліджень.
Спостереження за станом навколишнього природного середовища ведуться лише на двох стаціонарних постах в м. Житомирі. Всі інші показники беруться з постів гідрометеослужби. Про систему моніторингу на підприємствах міста чи області не йде навіть мова.
Всі перелічені факти пов'язані з недосконалою організацією системи моніторингу.
Дуже актуальним і корисним було б створення спеціального відділу (а не лабораторії) по моніторингу стану довкілля регіону, який би займався централізованим впровадженням систем моніторингових досліджень на підприємствах, збором та аналізом інформації по забрудненню природного середовища з подальшим внесенням змін та пропозицій до Обласних, Районних, Міських Рад щодо покращення стану довкілля.
Нажаль існуюча законодавча база моніторингу не є досконалою і вимагає доопрацювання і покращення.
Одним із найперших і найменших кроків по створенню діючої системи моніторингу регіону є розроблення схеми моніторингових досліджень на підприємстві ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат". Керівництво цього виробництва висловило бажання створення такої мережі на власному виробництві при наявності досконало створеної технічної і методичної бази для цього. У системи моніторингових досліджень довкілля є майбутнє, якщо до його втілення залучити всі складові суспільства.