єкта господарювання
Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження.
Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях.
Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими актами законодавства.
Основними завданнями комісії є:
координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних із створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;
участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;
Комісія відповідно до покладених на неї завдань у звичайних умовах:
готує і подає пропозиції щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері
центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і оганізацій;
координує діяльність органів виконавчої влади з питань розроблення та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідеміологічного благополуччя, а також реагування на надзвичайних ситуацій;
розглядає питання про створення або припинення діяльності державних
підприємств, що використовують складні та небезпечні технології- зокрема, хімічні і радіаційні);
вживає заходів до проведення експертизи найважливіших проектів будівництва реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;
сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;
здійснює методичне керівництво і контроль за роботою комісії з питань ТЕБ та НС, за їх підготовкою до дії у надзвичайних ситуаціях;
здійснює співробітництво з відповідними органами сусідніх країн, областей.
У період реагування на надзвичайні ситуації:
здійснює безпосереднє керівництво ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснює організацію робіт та взаємодію органів центральної і місцевої виконавчої влади, громадських організацій з евакуації населення, надання потерпілим необхідної допомоги;
вивчає обставини, що склалися, та готує інформацію про вжиті заходи реагування на НС, та причини її виникнення;
залучає до ліквідації наслідків НС необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування, використовуючи наявні матеріально-технічні, продовольчі та інші ресурси і запаси;
взаємодіє з відповідними організаціями сусідів, територія яких зазнала негативної дії в результаті надзвичайної ситуації, що виникла на території району (області, України);
організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктом господарської діяльності і населенню внаслідок НС.
Комісії надається право:
застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними
та місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати
завдання із запобігання НС та реагування на них (крім резервів державного
матеріального резерву);
заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належить до її комплектації, і давати їм відповідні доручення;
одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, які вона розглядає;
залучати для ліквідації наслідків НС, у разі потреби, всі функціональні ланки державної системи запобігання НС та реагування на них;
розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки НС та вносити пропозиції щодо питання адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні надзвичайної ситуації.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. З метою своєчасного проведення роботи, пов'язаної із запобіганням і редагуванням на надзвичайні ситуації Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 1998 р. № 1198 створив єдину державну систему запобігання і реагування на Надзвичайні ситуації (ЄДСНС) техногенного та природного характеру.
ЄДСНС - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Завданням ЄДС НС є:
розроблення нормативно-правових актів, норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;
забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;
забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;
навчання населення щодо поведінки та дій в разі виникнення НС;
виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
збирання і аналітичне опрацювання інформації про НС видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС;
проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від НС (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);
оповіщення населення про загрозу та можливе виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку та вжиті заходи;
захист населення у разі виникнення НС;
проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації НС, організація життєзабезпечення постраждалого населення;
пом'якшення можливих наслідків НС у разі їх виникнення;
здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;
реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;
участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.
Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а територіальні - в АР Крим, областях для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Структуру органів управління ЄДС НС зображено на рис. 1.3.
Крім того, до системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:
центри управління з НС, оперативно чергові служби уповноважених органів з питань НС та у СЗН від НЧК всіх рівнів;
диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ і організацій.
Сили і засоби ЄДС НС. До їх складу входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування.
Військові і спеціальні цивільні аварійно (пошуково)-рятувальні формування укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.
Для ліквідації НС, у виняткових випадках, залучаються спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони, МВС, Держкордону і СБУ в порядку зазначеному Законодавством України.
Громадські об'єднання можуть брати участь у виконаній роботі, пов'язаній із запобіганням і реагуванням на НС під керівництвом територіальних органів з питань НС та у СЗН від НЧК при умові, що вони відповідно підготовлені і це підтверджено в атестаційному порядку.
Порядок збору інформації з питань захисту населення і території від наслідків НС і обміну цією інформацією визначається регламентом інформаційного обміну затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Режими функціонування ЄДС НС. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла рішенням Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один із таких режимів функціонування єдиної державної системи:
режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній, гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемій, епізоотій, та епіфітотії);
режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС);
режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення НС і реагуванні на них;
режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про надзвичайний стан".
Основні заходи, які виконує ЄДС, здійснюються залежно від певного режиму її функціонування.
У режимі повсякденної діяльності:
ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно-небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;
розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм, заходів запобігання НС, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
вдосконалення процесу підготовки персоналу органів з питань НС, та підпорядкованих їм сил;
організація навчання населення вмінню користуватися засобами захисту, правильним діям в умовах НС;
створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації НС;
здійснення цільових видів страхування;
оцінка загрози виникнення НС та можливих її наслідків. У режимі підвищеної готовності:
здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної готовності;
посилення спостереження та контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно-небезпечних об'єктах, прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та її масштабів;
розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;
приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів, уточнення планів їх дій і переміщення в район можливого виникнення надзвичайних ситуацій;
проведення заходів щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій;
запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісій (залежно від рівня складності надзвичайних ситуацій).
У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
здійснення відповідною комісією у межах її повноважень базпосереднього керівництва фунціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДС НС;
організація захисту населення і територій;
переміщення оперативних груп у район виникнення НС;
організація робіт щодо локалізації або ліквідації НС;
визначення межі території, на якій виникла НС;
організація робіт, спрямованих на забезпечення функціонування насамперед об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення поспраждалого населення;
здійснення постійного контролю за станом довкілля, що зазнало впливу наслідків надзвичайних ситуацій, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
інформування вищих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходів, оповіщення населення та надання йому необхідної допомоги;
У режимі діяльності у надзвичайному стані - здійснюються заходи, передбачені Законом України "Про надзвичайний стан".
Для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій усіх рівнів створюються за рахунок державного та місцевих бюджетів, відповідні (для кожного рівня надзвичайної ситуації) резерви фінансових і матеріальних ресурсів. Якщо для локалізації або ліквідації НС необхідні матеріальні та фінансові ресурси, що перевищують власні можливості, то місцева або об'єктова комісія звертається за допомогою до регіональної комісії.
На основі відстеження змін навколишнього природного та техногенного середовища і відповідних регламентуючих документів в областях, районах, на об'єктах складаються плани роботи із запобіганням НС і реагування на прогнозовані варіанти можливого їх розвитку.
Міністерство з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та його структурні підрозділи на місцях здійснюють організаційно-методичне керівництво плануванням дій єдиної державної системи та організовують взаємодію органів управління і підпорядкованих їм сил усіх рівнів. Взаємодія у подоланні НС організовується через спеціально визначені оперативні групи, представників відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
7. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони (ІТЗЦО)
Обсяг і характер заходів по підвищенню стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу багато в чому залежить від того, в якій мірі виконуються вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів ЦО до розміщення об'єктів, планування міста, до будівництва виробничих споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією, які залежать від характеру зруйнувань і уражень, при аваріях, катастрофах, стихійному лиху, а також при застосуванні сучасної зброї.
Вимоги норм проектування передбачають пониження можливих збитків, втрат серед населення і створення кращих умов для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в можливих осередках ураження, відповідно сприяють підвищенню стійкості об'єктів. Зрозуміло, що без людських ресурсів і успішної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконати завдання по забезпеченню стійкості роботи об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій практично неможливо.
Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі і ядерної.
Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих: забудова окремими житловими масивами, мікрорайонами; створення ділянок і смуг зелених насаджень; обладнання штучних водойм; влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі, прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст; створення лісопаркової смуги навколо міст; розміщення об'єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій.
Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами має важливе значення для зменшення можливості розповсюдження пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуга зелених насаджень, широкі магістралі, водойми, які створюють протипожежні розриви.
Створення ділянок і смуг зелених насаджень сприяє забезпеченню санітарно-гігієнічних умов в місті і одночасно служить хорошим захистом від вогню. Тому при плануванні міст парки, сквери, сади повинні з'єднуватися в смуги і розміщуватися так, щоб вони були не тільки розмежуванням між мікрорайонами, але протипожежними розривами.
Штучні водойми дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в надзвичайній ситуації збережеться міський водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, повинні будуватись штучні водойми, які є базами відпочинку і можуть бути використані при гасінні пожеж.
Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу з зруйнованням будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО і евакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону.
Магістральні вулиці повинні мати перетин з іншими магістралями, автомобільними і залізничними на різних рівнях.
Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до-магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв'язок з центром міста, міських, житлових і промислових районів з залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами.
По території міста і в прилягаючих районах повинні бути дублююючі шляхи сполучення.
Міжміські автомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих міст краще прокладати кільцеві дороги і з'єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну в межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв'язків в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.
Лісопарковий пояс при застосуванні противником сучасної зброї може служити для розміщення робітників, службовців підприємств і населення. З цією метою в лісопарковому поясі за межами зони можливих зруйнувань повинно вестись будівництво туристичних і спортивних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв4! т.п. Це сприяє розширенню житлового фонду в заміській зоні. Тут також необхідно розвивати шляхову мережу з твердим покриттям, електропостачання і водопостачання, зв'язок. Ці заходи не менш корисні для розвитку зон відпочинку для населення і забезпечення життєдіяльності в районах заміських зон в надзвичайних умовах.
Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з врахуванням зон можливих зруйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази повинні розміщуватись за межами зони можливих зруйнувань.
За зонами можливих сильних зруйнувань (радіус зони зруйнувань розраховується для категороваиих міст і об'єктів) повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади Легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні і компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти.
В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства по обслуговуванню населення міста.
Вимога до проектування й побудови промислових підприємств (об'єктів)
Нові промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з врахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкту.
Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями повинна забезпечувати протипожежні розриви. При забезпеченні таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу навіть, якщо гасіння пожежі не проводиться.
Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення повинні розміщуватись окремо від основних цехів.
Найбільш важливі виробничі споруди Треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми в плані. Це зменшить парусність будівлі і збільшить її опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.
Для підвищення стійкості до пожеж в будинках повинні застосовуватись вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисна обробка горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля повинна поділятись на секції незгоряючими стінами.
В ряді випадків при проектуванні і будівництві промислових будівель і споруд повинна бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пороху. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.
В складських приміщеннях повинно бути якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля кордонів об'єкту або за його межами.
Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або будівлях з легких незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісами або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надлишковий тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкцій розміщене в них устаткування буде виходити з ладу.
На підприємствах, які виготовляють або споживають сильнодіючі отруйні і вибухонебезпечні речовини, при будівництві чи реконструкції необхідно передбачати захист ємностей і комунікацій від'зруйнування ударнбю хвилею або падаючими конструкціями, а також заходи, які виключають розливання отруйних і вибухонебезпечних речовин.
Душові приміщення необхідно проектувати з врахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин - з врахуванням використання їх для знезаражування автотранспорту.
Дороги на території об'єкту повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручний і найкоротший шлях між виробничими будівлями, спорудами і складами; в'їздів на територію об'єкту повинно бути не менше, ніж два з різних напрямків. Внутрішні залізниці повинні забезпечувати найпростішу схему рух}', займати мінімальну площу території об'єкту і мати обгінні ділянки. Вводи залізниці в цехи повинні бути, як правило, тупикові.
Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків в міську каналізаційну мережу і пристосування для аварійних викидів в підготовлені для цього місця.
Вимоги до будівництва комунально-енергетичних систем
Вимоги до систем електрозабезпечення. Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкту.
Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуації! при його проектуванні і будівництві повинні бути враховані основні вимоги, які випливають з завдань цивільної оборони.
Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розташовувати одну від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих зруйнувань.
Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних зруйнувань.
Постачання електроенергією великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкту від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів.
Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об'єкту.
Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по належних електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м.
Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах і інші електростанції, які не включені в енергосистему.
В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок.
Система енергопостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.
Вимоги до систем водопостачання.
Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 м3.
Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї.
Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано влаштовувати підземним.
В містах і на об'єктах трубопроводи водопостачання у всіх випадках повинні бути закільцьовані. Водопровідне кільце об'єкту повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Крім того, в містах і, зокрема, на промислових підприємствах належить споруджувати герметизовані артезіанські колодязі. Новоспоруджені системи слід наповнювати водою, якщо це можливо, від підземних джерел. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) повинно виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань.
Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні криниці повинні бути пристосовані для розливання води в пересувну тару. Резервуари чистої води треба устаткувати герметичними люками і вентиляцією з очисткою повітря від пороху.
Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт всіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволяють відключити пошкоджені ланки і споруди.
На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.
Вимоги до систем газопостачання.
На багатьох виробничих об'єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах - і як вихідна сировина.
При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти по двох незалежних газопроводах.
Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу арматуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.
Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів цивільної оборони сприяє нормальному функціонуванню промислових підприємств і забезпеченню робітників, службовців не тільки в надзвичайних умовах мирного і воєнного часу, а і покращує умови праці і проживання людей
8. Міжнародні документи з питань техногенної безпеки
Техногенні аварії і катастрофи суттєво впливають на життя і діяльність людей, на стан економіки, на екологічну безпеку, що впливає на загальний розвиток суспільства.
Глобальні трансграничні аварії і катастрофи техногенного походження шкідливо впливають на якісний стан навколишнього середовища не тільки країни, де відбулася аварія, а й на території сусідніх держав. Сумний тому приклад - Чорнобильська катастрофа, крім України постраждали Білорусь, Росія.
Питаннями техногенної безпеки займаються Організація Обєднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Європейська економічна комісія (ЄЕК), Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) і інші міжнародні організації. В ООН прийнята Конвенція про трансграничні дії промислових аварій.
Розглянемо деякі документи Ради Європейського Союзу з питань техногенної безпеки.
Принципи політики Ради ЄС викладені в Програмах дій Європейського союзу. Всього було прийнято пять Програм дій:
Перша - 20.12.1973 р.
Друга - 13.06.1977 р.
Третя - 17.02.1983 р.
Четверта - 18.03.1987р.
Пята - 17.05.1993 р.
Пята Програма дій. Загальний напрямок якої було схвалено Радою і представниками урядів держав-членів в їх резолюції, що була прийнята 1 лютого 1993 року на нараді Ради ЄС, постійно вимагає більш ефективнішого врахування факторів ризику і організації аварійних робіт.
Радою ЄС прийнято ряд директив з питань техногенної безпеки, а саме:
Директива82/501 /ЄЕС Ради від 24.06.1982 р. про небезпеку великих аварій, характерним видам промислової діяльності;
Директива 88/379/ЄЕС Ради від 07.06.1988 р. про приведення в приблизну відповідність законів, правил і адміністративні положення держав-членів, що стосуються класифікації, упаковки і маркування сильнодіючих небезпечних речовин. Директиви з цих питань приймались в 1967 і 1978 роках, а також в 1992 і 1993 роках;
Директива 96/82/ЄС Ради від 09.12.1996 р. про зміст небезпек великих аварій, повязаних з небезпечними речовинами.
Література
1.Губський А.І. Цивільна оборона. - К.,1995.
.Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного положення. \Наукові керівники С.І.Дорогунцов, В.Ф.Гречанінов, 1995.
.Жидецъкий В.Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жидецький. - Л.: Афіша, 2005. - 349 с.
.Безопасность. Учебное пособие. - М., 1995.
.Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е., Тесленко М. Я. Основи охорони праці. - К.: Просвіта, 1997.
.Денисенко Г.Ф. Охрана труда. - М.: Высшая школа, 1985.
.Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці. - К., 2000.