Сучасний і перспективний напрямок моди в зачісках

Сучасний і перспективний напрямок моди в зачісках

Зміст

Вступ

. Творча частина

.1 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в зачісках

.2 Характеристика історичної епохи. Обґрунтування вибору базової моделі зачіски

.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, типу обличчя і сучасних напрямків моди

. Технологічна частина

.1 Технологічна послідовність виготовлення пострижного виробу

.2 Визначення початкових даних для виконання розробленої моделі зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

.3 Обґрунтування вибору і парфумерно-косметичних засобів, інструментів та обладнання, необхідних для виконання моделі

Висновок

Література

Вступ

зачіска мода модель епоха

Поняття краси змінювалися протягом століть, і те, що здавалося прекрасним в один період, пізніше виглядало потворним і навпаки. Найбільше помітно це виявлялося в костюмі і зачісках, що тісним чином зв'язане із зовнішнім виглядом людей.

Древні грекині фарбували волосся у русявий колір з червоним відтінком і робили з них пишні красиві зачіски - корімбос. Так, у часи античності в Древній Греції зачіски з довгого завитого волосся укладали в конусоподібні пучки, залишаючи при цьому відстань між бровами і початком росту волосся на ширину двох пальців, тому що по естетичних поняттях тих часів вважалося, що жіноче чоло повинне бути невисоким.

В античному світі законодавицею моди на зачіски була імператриця. Придворні дами і знатні римські матрони наслідували їй. З приходом німкень-рабинь модними стають волосся русявого кольору. У період пізнього Середньовіччя (XIV ст.) широко використовувалися різні фарби для волосся, крім рудого, тому що рудий колір вважався відміткою диявола.

У середині XVI століття красивою вважалася зачіска збільшеної форми. Для цього волосся збивали тупіємо. При необхідності додавали фальшиве волосся. Для створення зачіски використовували різні пристосування: дротовий каркас, стрічки, обручі.

Надалі натуральне волосся витіснили перуки, які звисали на плечі і спину густими пасмами. Така перука проіснувала довший час.

У сьогоденному моделюванні велика увага приділяється зачіскам. Мистецтво виконання зачісок широко розвивається, і зачіски, що нагадують силует зачісок стилю Рококо видозмінились зі зміною сучасних напрямків моди. Якщо по формі зачіска висока і на вигляд важка і громіздка, то насправді вона легша за вагою. Проте зачіски стилю Рококо не є побутовими і навіть вечірніми, це образні зачіски, які виконуються на конкурсах у фантазійному вирішенні. Щоб надати зачісці сучасності в ній використовують сучасні елементи сучасні декоративні прикраси, сучасні вирішення колерування. Вони не потребують великої кількості шпильок і не припудрюються бо існують засоби різної фіксації і фарбуючи матеріали.

1. Творча частина

.1 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в зачісках

Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані призначенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недоречна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;

У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;

Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштабності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.

Кожна нова мода висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів.

Отже, довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підлягає головному, де існує взаємозв'язок усіх компонентів і панує врівноваженість.

Рис. 1.1 - Горизонтальні лінії

Форма - це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору.

. Геометричний вид форми та її частин. Для оцінки об'ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски в анфас, зі сторони обличчя, та вигляд збоку. Форми за виглядом нагадують геометричні фігури - кулі, конуси, куби та ін. Загальна форма зачіски дає уявлення про ідею зачіски, ЇЇ призначення й художній задум. Заповнюючи контур деталями, можна ще виразніше передати ідею зачіски, підсилюючи декоративність її рішення. Форма характеризується поверхнею. Характер поверхні створюють лінії. Існують чотири базових типи ліній, які око людини здатне прослідкувати в зачісці. Горизонтальні лінії - паралельні, вони проходять в одному і тому ж напрямку, не перетинаючись, на незмінній відстані одна від одної відносно лінії горизонту або лінії підлоги. Горизонтальна лінія відповідає за ширину в зачісці, бо вона впадає в око, починаючи з центральної точки і до самого її кінця (рис. 10.10). Горизонтальні лінії створюють відчуття спокою, монументальності.

Вертикальні лінії - прямі, спрямовані згори вниз або знизу вгору. Подібні лінії в зачісці візуально подовжують і звужують обличчя (рис. 10.11). При створенні зачіски вони виражають злет, прагнення ввись, або ж навпаки - рух униз.

Діагональні лінії розташовуються між горизонтальними та вертикальними. Часто їх використовують для підкреслення або, навпаки, приховування якихось рис обличчя. Діагональні лінії використовуються для привертання уваги до зачіски (рис. 1.2).

Рис. 1.2 - Вертикальні лінії

Рис. 1.3 - Діагональні лінії в зачісці

В емоційному плані вони створюють відчуття руху, спливання (текучості).

Зігнуті лінії надають зачісці обтічної форми. Згин може бути великим або малим, може утворювати повне коло або тільки частину кола. Лінії можуть бути спрямовані горизонтально, вертикально або діагональне. Лінії, що повторюються у протилежних напрямках, утворюють у зачісці хвилю або рух. Вдале поєднання та використання цих ліній допоможе у створенні зачісок.

Зачіски з використанням лише одного типу ліній є простими (рис. 1.4).

У зачісці можуть повторюватись паралельні лінії - прямі або ламані, вони роблять її цікавішою (рис. 1.5).

Рис. 1.4 - Зачіска з одним типом лінії

Рис. 1.5 - Зачіска з лініями, що повторюються

Контрастуючі вертикальні та горизонтальні лінії сходяться під кутом 90°. Вони створюють ефект різкого переходу та рекомендовані для створення незабутнього образу й особливого враження (рис. 1.6).

Проміжні лінії, як правило, ламані; використовуються для зв'язку й пом'якшення горизонтальних і вертикальних ліній (рис. 1.7).

Рис. 1.6 - Контрастуючі лінії

Рис. 1.7 - Проміжні лінії

. Величина форми та її частин. Ця особливість підкреслює, що величина зачіски з обличчям ілюзорно збільшується або зменшується. Наприклад, при маленькій зачісці обличчя буде виглядати більшим, а при великій воно візуально зменшується. При цьому не слід забувати про співвідношення величини зачіски з фігурою. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, а великі, навпаки, візуально зменшують.

. Маса форми та її частин. Зі зміною форми за величиною змінюється і її маса, тобто зрима вагова кількість форми. «Важка» та «легка» форми викликають різні емоційні оцінки. Чим монолітніше побудована зачіска, тим масивніше вона виглядає. Статична форма виглядає важче, ніж така ж за формою, але характерна рухом волосся.

Максимальної маси набувають форми, наближені за своїм виглядом до форми куба, циліндра, кулі. На зміну маси форми впливає характер прикрас.

. Колір і фактура. Ці елементи суттєво впливають на зовнішній вигляд форми зачіски. Якщо в моделях статичних форм виправдане використання чистого кольору - білого, чорного, червоного, то в рухливих формах ці кольори не настільки ефективні.

Колір впливає на відчуття легкості (світлі кольори) та важкості (темні кольори). Світлі тони наближують і збільшують. Темні ж діють навпаки. На темному фоні всі інші кольори світліють і навпаки. Використання оптичних ілюзій відкриває великі можливості перед майстром.

Колір тісно пов'язаний з фактурою волосся, тобто з характером його будови (товщина, блиск, еластичність). Поняття «фактура» включає в себе і характер поверхні зачіски. Від фактури волосся залежить створення конструктивних і декоративних ліній: напружена буде лінія чи в'яла, круглий завиток чи слабкий, триматиметься форма чи ні.

Силует - площинне зорове сприйняття об'ємної форми, чітко обмеженої контурами. За ступенем прилягання зачіски до голови силуети умовно поділяють на три групи:

скульптурний, або прилеглий силует (рис. 1.8) повторює форму голови, відкриває як її переваги, так і недоліки;

Рис. 1.8 - Скульптурний, або прилеглий, силует

декоративний силует відступає від природних обрисів голови, маскує та ховає її природні лінії. Візуально змінює як форму голови, так і її природні пропорції, а також пропорції голови щодо фігури людини (рис. 1.9);

напівприлеглий силует (рис. 1.10) поєднує особливості двох попередніх.

Для зручності силует інколи схематизують, наближаючи його до якоїсь геометричної фігури.

Рис. 1.9 - Декоративний силует

Рис. 1.10 - Напівприлеглий силует

Лінії. Композиція моделі зачіски характеризується лініями. У зачісці розрізняють чотири основні групи ліній:

. Силуетні, або контурні, створюють зовнішні обриси форми зачіски і дають найбільш загальне уявлення про її форму й ступінь об'ємності, визначають пропорції та виражають напрям моди, їх характер сприяє розкриттю задуму композиції;

. Конструктивно-декоративні - це видимі конструктивні лінії, що мають подвійне навантаження: з одного боку, вони використовуються при побудові форми, а з іншого - беруть участь в естетичному вирішенні моделі. Прикладом може бути зачіска із хвилями, виконана холодним способом;

. Декоративні лінії є вирішальними при розробці фасону. До них належать лінії, утворені різними елементами оформлення локонів, елементи деталей складнішої конфігурації, які наділяють зачіску індивідуальними рисами.

Усі лінії мають бути взаємопов'язані та взаємозумовлені загальним композиційним задумом і будь-які з них можуть бути головними чи підрядними залежно від композиції зачіски.

Колір. Образна виразність форми зачіски багато в чому визначається кольоровим рішенням моделі. Колір волосся в зачісці, як і макіяж та особливості одягу, повинен служити для створення єдиного художнього образу. Колір може створити враження більшого або меншого об'єму частини чи всієї зачіски. За допомогою кольору можна створити структуру та лінії, пов'язати різні елементи зачіски. Певні тони здатні викликати певні реакції. Так, світліші відтінки роблять людей молодшими й ефектнішими, темні тони сприймаються як таємничі та чаруючі. Світлі і темні відтінки створюють ілюзію великого об'єму волосся. Темні й холодні кольори, навпаки, візуально зменшують зачіску, надають їй більшої гладкості та обтічності. Відчуття додаткового об'єму або товщини волосся досягається чергуванням теплих і холодних тонів зі світлими і темними. Чорний колір добре тримає композицію, підсилює виразність, різко окреслює силует зачіски. При зміні освітлення колір може змінюватись.

Композиційні засоби та композиційні зв'язки. Одним із головних завдань у творчому процесі створення зачіски є знаходження форми, вигляду та поєднання елементів, їх співвідношень і зв'язків, які передають функціональні та художні якості цієї зачіски. Характер зв'язків частин та елементів зачіски між собою в системі цілого досягається за допомогою засобів композиції: пропорції, масштабу, симетрії та асиметрії, ритму.

Пропорції - це співвідношення елементів зачіски, те, на чому будується вся композиція. При цьому порівнюють величини однієї якості. Крім того, співвідношення можливі за кольором, фактурою, масою, лініями. На співвідношенні 1:1 будуються найпростіші геометричні форми - квадрат, куб. Співвідношення 1:2, 1:3 та інші дають у прямокутній формі повторення квадрата ціле число разів. Менша величина (квадрат) буде модулем. Для людини модулем є висота голови, яка 8 разів укладається по висоті всієї фігури. Для обличчя модулем є довжина носа. У кожної людини можливі відхилення від пропорційної будови, і перед модельєром постає завдання визначити це відхилення й узяти його до уваги.

Пропорційна зачіска конкретної людини в рамках історичного стилю або модного циклу визначається масштабністю. Кожен модний цикл задає свій масштаб.

Баланс. Симетрія - це повна рівність однієї половини цілого другій половині, повна відповідність за розташуванням і величиною всіх деталей, ліній та інших елементів композиції, що входять у зачіску, відносно осі симетрії. Симетрія несе у собі спокій, рівновагу окремих частин і деталей зачіски. Вісь симетрії при цьому є і віссю рівноваги. Рішення композиції може базуватися також на неповній симетрії та на асиметрії (рис. 1.11). І в тому і в іншому разі необхідною умовою гармонійності зачіски є врівноваження асиметричних частин відносно осі рівноваги.

а                                                                в

Рис. 1.11 - Види асиметрії: а - повна симетрія, б - горизонтальна асиметрія, в - діагональна асиметрія

Ритм. При порівнянні будь-яких однорідних елементів зачіски можливі три види зіставлення та зв'язку. Одним із них є ритм - рівномірний тип змін, що повторюється, або рух у зачісці. Ритм може бути швидким або плавним. Швидкий ритм означає чітко виражені переходи, наприклад, тугі локони або круті хвилі. Плавний ритм більше помітний у пишних зачісках або на довгому хвилястому волоссі (рис. 1.12). Великі повтори слід застосовувати помірно, бо може виникати монотонність.

Рис. 1.12 - Ритм у зачісці· а - швидкий, б- плавний

Рис. 1.13

Рис. 1.14

Рис. 1.15

Нюанс. Це відношення однорідних елементів, схожих між собою. Схожість виражена сильніше, ніж різниця, і зв'язок утворюється на явно вираженої схожості.

Контраст. Контрастом називається відношення з яскраво вираженою нерівністю порівнюваних однорідних елементів. Зв'язок у ньому разі утворюється шляхом яскраво вираженої різниці та протиставлення (рис. 10.22).

Ритм, нюанс і контраст у композиції використовуються як художні засоби побудови єдності елементів зачіски та їх гармонійного зв'язку в певному масштабі конкретної зачіски.

Типи зачісок. Зачіски можна розподілити на чотири основні типи: зворотні, ацентральні, концентровані та передні, або фронтальні.

Зворотні зачіски. Усе волосся зачісується назад (рис. 10.23). Це найпоширеніший тип. який підходить і для чоловіків, і для жінок. Зачіски цього типу можуть виконуватись на довгому і короткому волоссі.

Ацентральні зачіски. Волосся спрямоване від маківки в різні боки, відповідно до напрямку його росту (рис. 10.24). Зачіски цього типу, як і зворотні, можуть бути виконані на волоссі різної довжини. Підходять як для чоловіків, так і для жінок. Однак при їх виконанні на довгому волоссі необхідно вкоротити передню частину волосся до довжини, яка зрівняється з довжиною чілки.

Концентровані зачіски. Усе волосся, включаючи волосся з нижньої частини потилиці та шиї, зачісується до маківки (рис. 1.16). Волосся для зачісок цього типу мас бути достатньо довгим. Підходять для жінок.

Рис. 1.16 - Передні зачіски

Рис. 1.17 - Концентровані зачіски

Передні зачіски. Усе волосся спрямоване вперед, до лоба (рис. 1.17). Бажано, щоб волосся нижньої частини потилиці та шиї було довгим, бо воно обов'язково повинне діставати до тім'я та поступово переходити в коротку чілку. Через складність виконання зачіски цього типу трапляються рідко.

Зачіска і тип волосся. Зв'язок типу зачіски з типом волосся виявляється головним чином - тому, що при деяких типах волосся не варто носити певні зачіски. Передусім це стосується проблемного волосся, тобто того, що має певні косметичні недоліки. Нормальне, здорове волосся легко піддається укладанню, довго тримає надану форму. Такому типу волосся підходять будь-які зачіски - з довгого або короткого волосся, з чілкою тощо. Рекомендується нескладна зачіска, яка б підкреслювала природну красу волосся.

Жирне волосся, якщо це можливо, слід стригти якомога коротше. Коротке волосся не так швидко набуває недоглянутого вигляду, та й доглядати за ним набагато легше: часто мити, сушити. Бажано не носити чілки - вона першою втрачає привабливий вигляд. До того ж при жирному волоссі достатньо практичною є зачіска з великими локонами, які не дуже дотикаються до голови і волосся брудниться повільніше. Рекомендується легка хімічна завивка: вона знежирює волосся та допомагає тривалий час зберігати зачіску. Якщо немає бажання підстригати довге волосся, а локони не пасують, тоді краще носити зачіски з ефектом «мокрого волосся». Це досягається за допомогою гелю (можна у великій кількості), оскільки він не надає волоссю жирного блиску. Такі зачіски, як правило, гарно виглядають за наявності низького косого проділу або коли волосся укладене назад. Необхідно, щоб волосся було зачесане дуже гладенько. При такій зачісці непогано виглядають великі хвилі.

Сухе волосся зазвичай січеться, може ламатися. Йому важко надати бажаної форми, бо воно «розсипається». Необхідно носити нескладні зачіски з напівдовгого або короткого волосся. Обов'язково слід користуватись спеціальними засобами догляду за волоссям.

Основна проблема при тонкому волоссі - відсутність об'єму. В такому разі рекомендується відрізати надто довге волосся, оскільки під власною вагою воно витягується і стає ще тоншим. Крім того, короткому волоссю чи волоссю середньої довжини легше надати об'єму за допомогою спеціальних зачісок. Для такого волосся оптимальним варіантом вирішення проблеми є ступінчасті стрижки, стрижки «зубчиками», неглибоке філірування та об'ємні стрижки.

Тонке, рідке волосся легко вкладати, але при цьому воно швидко втрачає набуту форму. Рекомендується хімічна завивка. Проділ час від часу слід переміщувати на іншу сторону - тоді волосся виглядатиме пишніше. Не рекомендується відрощувати тонке волосся довшим, ніж до плечей. Довжину волосся слід співвідносити з його об'ємом. Кінці підрізають, тримаючи лезо ножиць перпендикулярно до волосся. На потилиці, для надання об'єму, волосся краще підрізати ступінчасто.

Працювати з кучерявим волоссям досить складно. Тому отримати задоволення при роботі з таким волоссям можна, лише досягнувши достатнього рівня майстерності. Дуже важливо зрозуміти, як поводить себе кучеряве волосся після стрижки та сушіння. Незважаючи на те, що до такого типу волосся застосовуються практично будь-які техніки стрижки, готові зачіски на ньому виглядають зовсім інакше, ніж на прямому волоссі. Кучеряве волосся може бути хвилясте або закручене в маленькі кільця. Воно може мати різноманітну структуру і густоту.

При роботі з кучерявим волоссям слід враховувати таке:

кучеряве волосся після висихання «зжимається» значно більше, ніж пряме. Чим дрібніші кучері, тим більший ступінь скручування. Після висихання довжина кожного пасма зменшується на 2,5 см;

потрібно використовувати гребінець з рідкими зубцями або мінімальне натягування волосся. Кучеряве волосся при натягуванні в процесі стрижки випрямляється і, відповідно, при висиханні більше вкорочується;

у зачісці кучеряве волосся має природний «ступінчастий» вигляд. Якщо потрібно створити форму з чітко визначеними кутами, для кучерявого волосся використовують менші кути відтягування, ніж для прямого;

цей тип волосся має більшим об'єм. Тому для нього більше підходять подовжені стрижки, що «обтяжують» форму зачіски І не дають волоссю вільно стирчати;

кучеряве волосся не рекомендується стригти бритвою. Стрижка бритвою ослаблює кутикулу, і волосся починає ще більше закручуватися:

необхідно ретельно вибирати методи філірування. Краще обрати метод цілеспрямованого врізання для зменшення маси волосся;

ступінь кучерявості волосся можна зменшитися за допомогою кондиціонера, а використання тепла підсилить ефект;

на ступінь кучерявості впливає вологість повітря, лак нанесений на волосся, захистить його від вологи;

випрямити волосся або надати йому іншої форми можна за допомогою засобів для гарячого укладання.

1.2 Характеристика історичної епохи. Обґрунтування вибору базової моделі зачіски

Перукарське мистецтво в давні часи, користувалося особливою увагою. Зачіски були прості, але згодом римляни перейняли основні силуети в греків, трохи видозмінивши них. Форма і прикраса зачіски часто залежали від статку, положення в суспільстві. У цілому ж форми зачісок були однакові для всіх шарів населення.

Чоловічі зачіски представляли усілякі фасони стрижок. Але сама характерної була зачіска з густим чубчиком, що закривав усе чоло до брів або до середини чола. Уся маса волосся підстригалася до мочки вуха і легко підвивалася. На скульптурних портретах періоду Республіки ми не бачимо вигадливих або складних зачісок. Чоловіки добре підстрижені, багато хто - досить коротко. Молоді римляни чисто виголювали особи, у зрілому віці починали носити бороди, але вони були значно менших розмірів, чим у греків, ассирійців.

В часи Римської імперії чоловічі зачіски стали більш різноманітними. Вони загубили відбиток аскетизму і суворості, отримавши деякі риси вичурності і зніженості.

Римські громадяни носили зачіски з чубчиками, із завитими пасмами. Багаті патриції наслідували зачісок своїх імператорів. Таким прикладом був Октавіан Август (63 р. до н.е.- 14 р. н. э.), римський полководець, римський імператор. В античному світі він вважався ідеальною особистістю. Скульптори зуміли передати в його портретах палкий темперамент, розум, духовну і фізичну красу, а також нещадність, марнославство. Римляни наслідували йому в зачісці: прямі пасма замість сильно завитого волосся - повернення до староиталийским форм, зачіскам етрусків. Грецькі ідеали були витиснуті. «Римськими» зачісками вважалися зачіски, що носили в Італії в III столітті до нашої ери. Зачіски стали більш строгими. Імператори Тиберій (Тиберій Клавдій Нерон 42 р. до н.е.) і Траян (Марко Траян, 53-117 р. н.е.) носили короткі зачіски, що були різновидами зачіски Августа. Імператор Тит Флавій Віспасіан (39-81 р. н.е.) носив зачіску з напівдовгого волосся, злегка завитих, зберігаючи вірність римським традиціям. Римський поет Вергілій у зачісці наслідував етрусків. Великі пасма зачесаних на чоло злегка кучерявого волосся нагадували силует латинської букви S. В часи часто мінялися «солдатських імператорів» чоловічі зачіски були з короткого волосся, зустрічалися навіть дуже короткі, типу «їжачок». Плішивість маскували за допомогою накладного волосся, уживали перуки. Зачіски на перуках залежали від різних обставин - пори дня, погоди. В часи Імперії всі зачіски робилися з завитого волосся. Прикладом може служити зачіска імператора Марка Аврелія Антонія, прозваного Каракалой.

Після довгого років наслідування в зовнішньому вигляді древнім грекам римляни зуміли створити свій стиль; так само як і в древніх греків, причісування стало важливою церемонією. За виконанням Зачіски, її збереженням спостерігали спеціальні раби тонсорес і кипасіс. Патриції багато годин проводили за туалетом. Раби виконували зачіски гарячою завивкою, робили і «мокру» холодну укладання. Стригли особливими серповидними бритвами. Кожний виконував свою операцію. Жіночі зачіски в період Римської республіки робилися з довгого волосся. Волосся, розділене прямим проділом, укладалися позаду в тугі об'ємні пучки. Робили треба чолом валик, що називали нодуе.

Римські матрони мали від природи темних волосся і по римських законах не повинні були їхній колір змінювати. Зачіски з пучками носили жінки, що належать до різних станів. З розширенням зв'язків з іншими країнами з'явилися нові силуети і форми зачісок - тину єгипетських («геометричних»), грецьких вузлів. Зачіски тину грецького вузла придбали деяку ваговитість, вони стали більш щільними, менш ошатними. Зачіски можна розділити на два основних види - з різноманітними плетивами з кіс (мал. 9) і завивкою хвилями (мал. 10, 11,12 і 13). Інші зачіски були варіантами цих двох видів; У часи Імперії законодавицями мод в області зачісок стали імператриці. Тому зачіски умовно стали називати по їх іменах, наприклад типу Домни, типу Беретики, типу Агрипини. Зачіски часів Імперії були настільки вишукані і різноманітні, що знаменитий поет, знавець мод Овідій Назон писав, що легше перерахувати Жолуді гіллястого дуба, чим зачіски римлянок. Зачіски змінювали кілька разів у день; ця пристрасть була так велика, що навіть на мармурових погруддях і скульптурах робили знімні деталі для зміни зачісок. Зачіски поступово збільшувалися у висоту, тому стали використовувати дротові каркаси, підкладні валики, спеціальні прикраси з мідного дроту у виді витончених діадем для підтримки і зміцнення пасом волосся (мал. 14, 15 і 16). Складні, багатоярусні зачіски вимагали великої кількості волосся, тому стали користуватися накладними волосся - перуками.

Римські жінки носили зачіску, що складалася з завивки хвилями і кіс, покладених поверх неї з потилиці до чола. Робили високі, складні зачіски, у яких сполучилися різного виду локони, розташовані ярусами. При цьому на потилиці або низько на шиї з тонких кісок робили плоский пучок, укладали його у виді кошика або черепашки, завитка. У період імперії популярна була зачіска тутулус, її носили знатні патриціанки. Волосся завивалися, піднімалися треба чолом, кріпилися на раму. Доповненням цієї зачіски були конусоподібні шапочки. Для наречених була особлива зачіска: шість покладених навколо голови кіс, що перевивалися червоною стрічкою. Поверх зачіски прикріплювали фатові жовтого кольору. Але фата не була єдиним головним убором. Наречена могла надягти хустку вогненного кольору чотирикутної форми. З боків і позаду хустка спадала м'якими складками, залишаючи особу відкритим. На торжествах зачіски прикрашали перлами - він цінувався дорожче всіх каменів. Тому що римським матронам здавалося, що чорний колір волосся грубить, те стали застосовувати висвітлювачі.

Поширився звичай носити світлі перуки. А найбільш екстравагантні аристократки насмілювалися носити кольорові перуки.

Перуки рудого кольору носили в основному куртизанки, танцівниці. Фарбування волосся вимагало особливих лужних складів і спеціальних знань, тому рабині-«ортотрикс» виконували цю роботу в кілька етапів. Спеціальна каламистра мила, просушувала волосся, навивала на щипці. Інша, псекас, змазувала волосся помадою, а третя, кинасіс, укладала них у визначену форму.

Культура Рима періоду Республіки пронизана інтересом до особистості, внутрішньому світові людини. Скульптурні портрети правдиво передають риси портретируемого. Зображували не героїв, а людей. Суворий погляд, строгість, чіткість ліній зачісок властиві всім портретам.

«Плита надгробка» -скульптурне зображення чотирьох чоловік: двох жінок і двох чоловіків. У жінок зачіски з нодусами. Чоловічі зачіски довгі пасма майже прямого волосся, що спускаються низько на чоло.

Великий вплив на формування моди в період Імперії робили скульптурні мармурові портрети імператорів і імператриць.

«Імператриця Агрипина» - скульптурне зображення матері імператора Нерона, другої дружини Клавдія. Зачіска витончена, складається з різного виду локонів. Ряд локонів треба чолом, від нього волосся розходяться великими хвилями. На скронях рівнобіжні ряди круто завитих локонів, покладених чітко об'ємними півкулями. На чолі легкий чубчик, що складається з дрібних кілець. За вухами закріплені змієподібні спускні локони, що розподілені по обох сторони шиї.

«Домиция»: голова імператриці прикрашена високою зачіскою. Рамка каркаса дозволяє розташувати волосся у виді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закритий витонченими локонами, що додає особі трикутну форму.

«Скульптурний портрет часів імператора Траяна». Зачіска молодої жінки уражає красою, оригінальністю, незвичайністю форми. Над головою у виді німба піднімаються локони, прикріплені на невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великі завиті локони покладені по колу, створюючи видимість волосяного кокошника. Волосся потиличної частини заплетені в дрібні, тонкі кіски і покладені в круглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим навершием.

«Скульптурний портрет імператриці Юлії Домни». У її зачісці представлений інший напрямок моди - уся зачіска виконана у виді хвиль із завитого волосся. На потилиці низько укріплений Широкий, щільний пучок.

Початок XIX ст. характеризується появою в мистецтві стилю ампір (від французького «імперія»). Він виражав естетичні смаки великої буржуазії і прославляв військові перемоги Наполеона.

Волосся чоловіків стригли і завивали в тугі локони, а обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі полозки волосся, які називалися «фаворитом».

У жінок зачіски змінювалися дуже часто. Носили і грецький вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів.

Так само як класицизм XVIII ст., стиль ампір надихався античними образами. Характерними елементами орнаменту були античні лаврові вінки, цибулі, стріли, пальмові галузі, леви. Щільними симетричними рядами розташовувалися орнаментальні рельєфи, розписи на нерухомій гладі палацевих чи стін лакованих меблів, створюючи величну монументальність інтер'єра.

Стиль ампір відрізнявся від класицизму більшою статичністю, пишністю, блиском і помпезністю.

Чоловічим повсякденним одягом стає темний (коричневий, чорний, синій) вовняний фрак з високим коміром-стійкою. Найчастіше його носили зі світлими панталонами і світлим жилетом. Верхнім одягом був двобортний редингот, чи сюртук, що поступово став основним у діловому чоловічому одязі. Узимку і восени чоловіка носили редингот з декількома комірами чи пелериною

Зачіски в основному короткі, головні убори - високі капелюхи з невеликими, загнутими з боків полями.

Характерне для стилю ампір захоплення вертикальними композиційними лініями поступається місцем членуванням по горизонталі. Фігура робиться менш високої і стрункою.

За часів Марії-Антуанетти в Парижі було засновано Академію перукарського мистецтва. Тоді у моді переважала висока зачіска на каркасі (до 70-80 см заввишки), яку називали «куафюра». Таку зачіску прикрашали мереживом, пір'ям, перлами, стрічками й іншими аксесуарами. Своє мистецтво в оформленні зачісок виявляли справжні художники-перукарі (Легре, Леонар, Антуан, Даже та ін.) У Парижі куафер короля Людовика XV метр Легре створив Академію перукарського мистецтва, яка готувала спеціалістів-куаферів.

Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу «фонтанж». Вони дещо змінилися, стали зручнішими («фонтанж-комод»). їх, як і раніше, прикрашали наколками з мережива.

На зміну «фонтанжам» з'явилися зовсім нові форми - компактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали «мала пудрена».

Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворитка короля графиня Коссель до зачіски «мала пудрена» додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску стали називати «мадам Коссель». Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї перо та брошку, і зачіску вже почали називати «мадам Лещинська», або «полонез».

Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з'явився новий силует зачіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся форми зачісували догори. Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на потилиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з потилиці на груди одне або два пасма. Великі форми зачісок створювали також за рахунок завивки волосся - «тапі». Крім квітів і постижів, подібні зачіски доповнювали стрічками, пір'ям, брошками, посипали пудрою. З метою збереження конструкції складних об'ємних зачісок використовували спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тваринний жир.

У деяких жіночих зачісках стилю рококо волосся укладали у вигляді джгутів та кіс або у вигляді вінка, діадеми. Назви зачісок у цей час найрізноманітніші - від імен жінок до назв типу «сумна», «таємниця», «меланхолія» та ІІІ.

Наприкінці 70-х років стала популярною одна з багатьох зачісок Марії-Антуанетти. За силуетом вона нагадувала перевернуту трапецію, виконували її на каркасі, з боків додатково кріпили постижі у вигляді буклів. З потилиці наперед спускали два довгих локони. Зверху зачіску прикрашали пір'ям, намистом із перлів, брошкою, мереживом. Зачіска мала величезний успіх, тому з'явилося дуже багато її варіантів. Вони були різні за розмірами - від помірних до дуже великих.

Один із варіантів можна побачити на портреті герцогині де Бофор англійського художника Томаса Гейнсборо.

«Подвійна» зачіска того часу являла собою велику збиту кулю з волосся. Зверху її доповнювали дві-три страусові пір'їни та мереживо, а знизу асиметрично укладали горизонтальні локони: з правого боку - два, з лівого - один. Локони підв'язували стрічками.

Неймовірно вигадливими, декоративними були зачіски типу «фрегат», їх робили з великою кількістю постижів створюючи форми, що нагадували бурхливі морські хвилі. Доповнювали такі зачіски моделями кораблів, фігурками людей, прапорцями, стрічками.

Виконували також зачіски, в які кріпили кошики з квітами, фруктами, овочами. Такі «куафюри» сягали до 80 см заввишки, зберігалися декілька днів, навіть тижнів. Зачіска робилася індивідуально і вимагала великої кількості шпильок, пудри, помади, тому намагалися зберегти її якнайдовше (рис. 1.18).

Рис. 1.18

Рис. 1.19 - Варіанти зачіски Марії-Антуанетти: а - Жан Франсуа Жаніне. Портрет Марії Антуанетти (1777); б - Томас Гейнсборо. Портрет королеви Шарлотти Англійської; в - Томас Гейнсборо. Портрет герцогині де Бофор

а

Рис. 1.20 - Зачіска типу «фрегат»: а - зачіска з моделлю фрегата, доповнена стрічками, пір'ям, квітами; б - пудрена зачіска з драпірованою стрічкою

Леонар придумав і механізм, який давав змогу зачісці ставати меншою, коли дама користувалася каретою. В застосуванні косметики змін у цей період майже не сталося.

Наприкінці XVIII ст. популярною стала зачіска принцеси Ламбаль. її характерна риса - асиметрія. Волосся хвилясте зачісували від чола до маківки. З правого боку від маківки кріпили каркас із м'якого валика й начісували на нього волосся. Зверху на потилиці укладали три великих буклі, під ними - дрібні завитки, а знизу на потилиці залишали три пасма. Одне завивали штопороподібне, друге підгортали у вигляді петлі, третє робили коротшим і завивали легкою хвилею.

Рис. 1.21 - Зачіска принцеси Ламбаль

Зверху зачіску прикрашали бантом і стрічками, доповнювали квітами, розміщеними асиметрично. Зачіска мала величезний успіх; було розроблено велику кількість її варіантів (рис. 1.20).

Більшість зачісок у період панування рококо виконувалися на перуках. Це вимагало великої кількості штучного волосся, шиньйонів, різних доповнень. Наприкінці XVIII ст. замість білих пудрених перук, з'явилися каштанові, мідні, золотаві, руді.

Чоловічі зачіски стилю рококо порівняно з попереднім стилем стали менші за розміром (рис. 1.21), їх щільно покривали пудрою.

Як правило, перуки були без проділів, із невеликим збитим об'ємом над чолом, горизонтальними буклями на скронях і «хвостом» на потилиці. Маючи ті самі характерні риси, чоловічі зачіски все ж зустрічалися у великій кількості модифікацій.

Наприклад, зачіска «кйо» була популярною серед придворних. Вона мала характерні риси стилю, її доповнювали на потилиці чорним бантом (рис. 1.22). А вкладений до спеціальної сітки або мішечка «хвіст» мав нову назву - «а-ля гаманець».

Коли волосся на скронях спускали донизу, трохи закручуючи або залишаючи стирчати у боки, таку зачіску називали «крила голуба» (рис. 1.23). Деякі чоловіки носили зачіски з укладеними від скроні до скроні, через тім'я, правильними рядами буклів.

Залишок волосся гладенько зачісували на потилицю і спускали в «хвіст» на рівні шиї, де його перев'язували стрічкою в один-два етапи або підгортали у вигляді петлі. Ця зачіска мала назву «а-ля катоган» (рис. 1.24).

Рис. 1.22 - Чоловічі зачіски стилю рококо

Рис. 1.23 - Зачіска «кйо»Рис. 3.18. Зачіска «крила голуба»

Рис. 1.24 - Зачіска «а-ля катоган»

Рис. 1.25 - Перука «три молоточки»

Зачіски «свинячий хвіст», «хвіст щура», «хвіст миші» мали замість вільно спущеного волосся на потилиці тонку кіску, тонкий джгут або жорсткий «хвіст», які додатково перев'язували ремінцями чи вставляли всередину дріт. Деякі чоловіки використовували спеціальні футляри. Часто кіски, джгути, «хвости» були знімними.

Особливо модною вважалася перука «три молоточки». Мабуть, це одна з небагатьох перук, що мали прямий проділ. Він поділяв волосся на два боки. Від проділу до скронь волосся завивали хвилясто, поступово переходячи на кучері на скронях. Потім у напрямку до потилиці й по всій середньопотиличній зоні горизонтальними рядами укладали буклі. Знизу на потилиці залишали три пасма; середнє пасмо, найкоротше, завивали штопороподібне, а з боків пасма підгортали у вигляді петель і зав'язували стрічками. Зачіска мала декілька варіантів, її спрощували, збиваючи об'єм на тім’ї, середню зону потилиці зачісували гладенько, знизу в два-три ряди укладали буклі або валики, а під ними кріпили постижні деталі (хвилясті та петлеподібні пасма). Перуку посипали пудрою (рис. 1.25).

Під кінець панування стилю рококо у чоловічій моді з'явилися зачіски з частково стриженим волоссям. Наприклад, при виконанні зачіски «їжак» підстригали скроні, чуб (його зачісували від обличчя), вся тім'яна зона та верхня частина потилиці. Знизу залишали подовжене волосся, яке по колу укладали у вигляді петель. До такої зачіски іноді кріпили «хвіст». Подібні зачіски робили не тільки на перуках, а й на своєму волоссі. Пудра в зачісці на той час вийшла з моди.

У ХVIII ст. В мистецтві на зміну стилю Бароко приходить більш витончений, декоративний стиль Рококо.

Центрами Європейської культури стає Англія та Франція у ХVIII ст. Економічно зміцнівши стають сильними державами, і мають великий вплив на всі сфери суспільного і культурного життя сусідніх держав.

Назва Рококо походить від французького слова “рокайль”, що означає “прикраси”, “елемент декору і форми роковини”. Стиль отримав розвиток в живописі, скульптурі, архітектурі. Стиль Рококо показав великий вплив на костюм і зачіску.

Під впливом нового стилю змінився естетичний ідеал. Якщо стиль Барокко був громіздким і важким, як у костюмах, так і у зачісках, то стиль Рококо навпаки приніс делікатність, повітряність і легкість, витонченість, ніжність. Зникають риси сили і мужності в чоловічих портретах. І чоловіки і жінки нагадують ляльок вивбираних в шовк, без віку та індивідуальності. Світла парики, білила і рум’яна приховували вік.

У часи правління короля Людовика XV чоловіки продовжують носити перуки з великими локонами. Та з 1710 р. зачіски змінюються, стають більш витонченими, завивка виконана малими кільцями, пізніше їх зав’язували у хвіст на потилиці. Найпопулярнішими були зачіски “ке” і “бурс”.

З 1730 р. популярною стає зачіска “аля - ка - тоган” (вузол). Вона витіснила всі інші види. Це була зачіска із завитого волосся стягнутих на потилиці довгих прядок, зав’язаних в товсті вузли, нагадуючи кінський хвіст. Скроневі прядки закручували і вкладали по-різному. Пізніше волосся заплітають у косу (“свинний” чи “мишачий хвіст”), прикрашають стрічкою. Інколи зачіску притрушували пудрою.

Жіночі зачіски в Франції в І пол. XVIII ст. Залишаються громіздкими і важкими. Здебільшого силуети повторюються. Високі зачіски прикрашали масою мережив, стрічок та іншими дорогоцінностями.

З 30 рр. XVIII ст. була створена зачіска Марії - Антуанетти, прикрашена хвилями шифону, пір’ям, дорогоцінностями. Для того щоб її виконати, потрібно використати каркас. На такі високі зачіски використовували до десяти шиньйонів. Ці зачіски прикрашалися не тільки стрічками та пір’ям, а й бутафорськими виробами. На верх зачіски прикріпляли фігурки людей, чучала тварин, квіти і плоди. Назва зачісок мінялась так швидко , як і сам силует. Так, в честь морської битви з’явилась зачіска “фрагет”. Зачіска була високою і потребувала великої кількості шпильок, пудри, тому зберегти її старалися як можна довше і не розбирали декілька днів, інколи тижнями. Під час сну користувалися спеціальними підголівниками, які давали змогу тримати зачіску в повітрі.

В кінці століття зі зміною костюма, видозмінюється і зачіска. Вона стає більш нижчою, типу зачіски “принцеси Ламбаль”.

Мода на буклі відходить, волосся розкручують і розчісують, прикрас стало менше. Виходить з моди пудра. Рум’яни зникають на обличчі з’являються білила. Білі перуки змінилися на руді, золотисті, каштанові. В цей час в моду входять невеликі перуки, завиті крупними локонами з плоским шиньйоном на потилиці

У Англії, у чоловічих зачісках розповсюдженням стилю Рококо з’явилися маленькі пудрені перуки з зачіскою типу “щітка”, “їжак”, “крила голуба”. Часто ці зачіски із власного волосся обтрушеного пудрою. Поширюються різні варіанти зачісок з косою чи хвостом ззаді, з боковими тугими буклями над вухами, - їх прикрашали переважно чорною стрічкою.

Зачіски Англійських жінок, так як і чоловіків, були витончені і прості. Популярною залишилась зачіска “Фонтаж коммод”. Закручене волосся невимушено укладалося на невисокий півкруглий каркас.

Хоч зачіски були скромніші французьких, та виконувалися кілька годин і цінились дорого. Тому, що волосся не тільки закручувалося і укладалося, але й прикрашалося дорогоцінностями й пір’ям. Зачіски “споруджувались” раз на декілька тижнів, волосся на ніч не розпускали. Деякі англійчанки носили перуки, шиньйони і були вони значно скромніші французьких.

Герцогиня Девонширська ввела моду прикрашати волосся пір’ям (особливо страусиним). А пізніше міс Ебингтон була другою законодавицею моди. Хороший смак, устремління до меншої чепурності, романтичність її зачісок.

У Німеччині жінки також носили зачіску типу “фонтаж”, але вони не були такими легкими і витонченими, чим і відрізнялись. Пізніше носили зачіску “яйцевидної” форми. Зачіски тяжкими і міцними, сильно пудрились.

Перуки також відрізнялись від попередніх. Тут волосся укладалося на самому верху перуки, прикрашалися чепчиками та квітами але не пір’ям.

Німецькі чоловіки в зачісках наслідували короля Фрідріха І. Спочатку перуки зменшилися а потім зовсім зникли.

Власне волосся зачісували назад і зав’язували чорною стрічкою на шиї, при цьому волосся на висках припудрювали. Одним словом, зачіски були скромними і строгими.

Характерність зачісок стилю Рококо - це висока громіздкість. Вони становлять волосяні споруди на пів метра висотою.

Щоб виконати таку зачіску, треба було застосувати каркаси. Зверху на зачісці прикріпляли різноманітні фігури.

Важко назвати інший стиль, який прикрашав би зачіску більше, ніж стиль Рококо - золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними підвісками, пір’я різних величин, гребені з опала, онікса. Шпильки використовували десятками, а то й сотнями.

Було модно прикрашати зачіску живими квітами, і щоб вони не в’янули, в середину вставляли флакон з водою. Декорували зачіски гірляндами дрібних шовкових квітів, довгими страусиними перами, перами марабу.

Під час стилю рококо чоловічі і жіночі костюми шили із простого сукна, тонкої шерсті бархату, багато декорувались. З часом одяг змінювався стаючи вишуканішим і дорогоціннішим. Мода стилю диктувала плавність ліній, прикрас, видів квітів, розеток, вишивок, роблячи костюм більш нарядним. Знамениті паризькі перукарі та модельєри створюють чудові моделі, зразки для покорення європейських дворів. Багато уваги приділяли доповненню костюма та зачіски. Знамениті художники робили ескізи, модні ювеліри придумували вишукані прикраси. Найбільш поширеними були бархатні сітки, стрічки, брошки...

З головних уборів чоловіки носили трикутні капелюхи з високо піднятими полями, відпрацьовані пухом, чи коротким страусиним пір’ям. Нижні верстви населення носили суконні і жерстяні ковпаки, м’які фуражки, круглі широкополі капелюхи з стрічкою.

Жіночі головні убори стали частиною зачіски, являючись її прикрасою. Велика кількість моделей шляп. На зачісках носять кружевні чепчики, заколки, муфточки. Чепчики дістали різні назви: “Тереза”, “летючка”, “капуста”, “ріпа”, візок. Носили шляпи з круглими полями - “квакерські”, а також низькі фетрові шляпи-трикутники. Для збереження зачіски носили нічні головні убори у виді сітки із тонких ниток, кружевних чепчиків, відпрацьовані рюшками.

Придворні кавалери і дами прагнули під ділилами і пудрою приховати вік.

Користувалися духами, помадами, ароматичними маслами, сильно фарбували губи. Носили при собі коробочки ароматними.

Стиль рококо вразив мене витонченістю форм, своїми силуетами, складністю виконання моделей, їх оформлення. А особливо використанням великої кількості декоративних прикрас, накладних елементів. Вражає пишність і водночас легкість витвору. І саме зачіски цього стилю вказують, що таке справжнє мистецтво.

Для того, щоб виконати таку зачіску, потрібно використати каркас (в даному випадку з картону). Необхідна велика кількість шпильок.

Виконана зачіска вимагає вміння, терпіння, фантазії, а також займає багато часу. Фасони цієї зачіски можуть бути найрізноманітніших силуетів, фасонів, з різним сюжетом. Прикрашається зачіска стрічками, пір’ям, та іншими декоративними прикрасами. Не верху зачіска може прикрашатися різними фігурками, в даному випадку це пташки.

Щоб надати цій зачісці сучасності, передбачені сучасні методи колорування. Також сучасні декоративні прикраси (стрічки, бісер, квіти).

Рис 1.26 - Вечірні святкові зачіски

Святкові зачіски відрізняються ошатністю, вони прикрашають людину, підкреслюють її неповторність, мають ознаки піднесення, урочистості, святковості

Діапазон призначення святкових зачісок досить широкий для домашнього свята, відвідування театрів, концертів, офіційних урочистостей, знаменних подій у житті людини - закінчення навчального закладу, весілля, ювілей (рис 1.26).

Для святкових зачісок характерні:

нейтральні форми - невимушені, компактні, прості, лаконічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій та вимог моди;

активні форми - складні, декоративні, динамічні й рухомі, в яких застосовуються високохудожні, багатоелементні, в тому числі фантазійні рішення.

Створюючи зачіску, враховують стиль поведінки та індивідуальні риси людини, її зовнішність, художнє рішення святкового костюма.

До моделювання зачісок застосовують два основних підходи:

виконання кардинально нової зачіски, нетрадиційної для конкретної людини форми й оздоблення;

видозміна звичайної, традиційної форми зачіски, надання їй декоративності, художньої насиченості.

Вечірній стиль у зачісках створюють як сукупність декількох стилів. Зачіска може бути класичною і сучасною, волосся підібраним або таким, що вільно спадає, гладенько розчесаним або накрученим. Ознаками сучасної вечірньої зачіски стали легкість і швидкість виконання.

Сьогодні клієнти відмовляються від складних зачісок, а перукарі не пропонують складні нагромадження, вигадливе начісування, занадто сильне лакування волосся.

Перевагу надають комбінованому укладанню зі сполученням пасом прямого і накрученого волосся, комбінаціям волосся, зібраного у «хвости», різноманітним завиткам, плетінню.

Актуальним залишається стиль 40-х років минулого сторіччя з гофрованими пасмами, завитками та шиньйонами, народні мотиви. Домінують об'ємність, кучеряве, завите волосся, легкі, вільні, наближені до натуральних форми зачісок.

Вечірню зачіску можна створити мінімальним набором засобів і прийомів - підготувати волосся миттям шампунем для збільшення об'єму, спреєм для об'єму, завершити укладання лаком сильної фіксації. Помада для волосся та блиск дозволяють посилити ефект зачіски.

Виконуючи зачіски з довгого волосся, застосовують нестандартні форми, комбінації з буклів, валиків, пучків, плетення сіткою, джгутами, косичками. Створити враження власного довгого волосся, уможливити оригінальні зачіски для урочистостей дозволяють постижерні вироби - шиньйони, «хвости», пасма, клеєні прикраси.

Для волосся середньої довжини рекомендуються моделі силуету «колокол», для яких характерний невеликий прилеглий об'єм, рівномірний ритм прямого волосся, розширеність донизу (рис. 1.27).

Найпростіший варіант створення нарядної зачіски з короткого волосся - ефект «мокрого волосся» з використанням гелю та воску, які дозволять укладання в будь-якому напрямку (рис. 1.28).

Рис 1.27 - Модель силуету

Рис 1.28 - Зачіска з ефектом «колокол» «мокрого волосся»

Зачіску прикрашають декоративні проділи - косі, зигзагоподібні, заколки, інша біжутерія.

1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, типу обличчя і сучасних напрямків моди

Продумуючи модель зачіски рахувала масштабність та пропорційність зачіски. А точніше, продумала особливості підбору костюму, макіяжу, прикрас. Я визначила колір та форму плаття, це сучасне розкішне плаття, що по формі нагадує плаття 18ст. Також це яскравий макіяж.

За основу цієї фантазійної зачіски був взятий модний силует ідеалу стилю Рококо, що й послужив еталоном зразка. В розробці даної моделі зачіски посприяв історичний стиль рококо та напрям сучасної моди.

Вивчивши досконало цей стиль, побачивши декілька зразків я уявила художні образ, а точніше потрібні деталі цього образу. Також я відновила в уяві раніше побачену зачіску в сучасному варіанті. Пофантазувавши я підібрала потрібний сюжет та реальні елементи, придумала декілька можливих варіантів. Внаслідок цього появився задум, потім ідея, а потім мотив. І коли визначила чітку яву про майбутню модель я виконала декілька ескізів у різних ракурсах.

Враховуючи композиції зачіски окремо рахувала художню побудову форми, побудову елементів, їх гармонійний зв’язок, взаємовідношення, поєднання неоднорідності. Найменш важливим є врахування пропорцій величини голови.

Незабула продумати вплив та зв’язок, важливість кольору, адже він здатний збільшувати чи зменшувати об’єм. Визначилась з фактурою волосся, адже в цій зачісці використовуються накладні елементи, тому підбір і поєднання фактури є дуже важливим.

Перша деталь, що свідчить про аналогічність базової моделі історичної зачіски - це пропорційність. Також незвичайність стилю. Зачіска в такому оформленні може носити тільки видовищний образний характер.

Актуальним в сьогоднішній моді є історичний елемент - плетіння корзини. Зараз існує безліч різних видів плетіння, переплетень, плетіння косичок, джгутів, вплітання різних декоративних прикрас. І взагалі, будь-яку історичну зачіску можна видозмінити, поєднавши її з сучасними декоративними прикрасами. Це можуть бути сучасні різноманітні стрічки, бісер, бусинки, шнурки, декоративні квіти, пір’я різного забарвлення. Також історичним елементом у зачісці є пташки, розміщенні на корзині. Зачіска стилю рококо несе якійсь сюжет, чи свідчить про якусь серйозну подію. З усіх тодішніх елементів, фігурок, я обрала чучело пташок, бо саме їх мені хотілось побачити у своєму задумі. Проте зараз вони виконані у сучасному вирішенні, з врахуванням направлення моди.

Незвичайним для історичних деталей та елементів і розробці пової моделі є поєднання кольорів, як природних так і неприродних відтінків для волосся. Ось наприклад використання зелених прядок, що надають зачісці “природності”, чогось весняного, літнього, оживляє її.

Вирішення та задум цієї зачіски незвичайний, неординарний. Вона складна у виконанні та використанні у повсякденному житті. Тому ця зачіска являється видовищного призначення, і взагалі використовується в конкретних цілях. Це зачіска, яку не використовують у повсякденному житті. Вона не може послужити як вечірня, бо навіть для цього випадку є складною. І вона аж ніяк не підійде для нареченої, бо в неї інший образ. Це зачіска фантазійна, яку можна виконати тільки на конкурсах, показах. Також її можна виконати на карнавалах, або для створення потрібного образу у театрах, на виставах.

При моделюванні зачіски потрібно враховувати:

якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі;

вік людини;

індивідуальні особливості;

професія, характер, стиль особи;

тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;

співвідношення тіла з головою та зачіскою;

зріст людини відповідно до зачіски.

Обрана модель відповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина і вік підходить, бо така фантазійна, неординарна зачіска тільки для молодого віку. Волосся природне, що полегшує виконання колорування, піддається потрібній укладці, тобто легко вкладається. Риси обличчя, правильні і при виконанні цієї зачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально підходить до цього типу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіска з будовою тіла та зростом є відповідна пропорційність, масштабність, для створення потрібного образу.

Щоб виконати макіяж немає чітких правил, вимог. Кожен інший макіяж акцентується на потрібній ділянці обличчя.

Робота в макіяжі потребує великої уваги та професійності, уникаючи помилок, адже їх виправити дуже важко, порушується загальна тональність, макіяж набуває брудного вигляду. Тому в роботі сучасних візажистів повинно бути задіяно: професійні навики, відмінні відчуття, знання кольору, тенденції для створення яскравих образів, використання незвичайних текстур флюрисцентні рішення, незвичайні стилістичні рішення. Постійно досконале оновлення своєї майстерності , збільшення досвіду, вивчення нових технологій допоможе створити нові оригінальні образи, схеми макіяжу. Тому необхідно час від часу брати участь у конкурсах для власного розвитку та самовдосконалення.

Завдяки косметиці навіть в малій кількості можна створити надзвичайні образи, справжню красу.

Розробляючи модель макіяжу потрібно пам’ятати, що це фантазійний і образний макіяж який доповнює зачіску. А так як зачіска історична і має певний образ, то й макіяж має бути співвідносним, доповнюючи цей образ.

Перш ніж придумати образ макіяжу визначають тип обличчя: форму обличчя, колір шкіри, колір очей, форму вій та інших частин обличчя. Також необхідно визначити тип шкіри, сприймання нею косметики. Продумаємо поєднання макіяжу і зачіски. В загальному це образ чогось природного.

Потрібно створити стиль макіяжу, для цього необхідно вивчити клієнта - модель, а точніше внутрішній світ цієї людини, тому візажистові в деякій мірі необхідно бути психологом. Спілкуючись повинен визначити характер, настрій, стан душі, соціальне положення цієї людини. Визначивши ці всі аспекти я прийшла до висновку, що саме такий, саме цей макіяж підходить для створення потрібного образу.

Щоб відчути і відобразити ідею образу, візажист повинен бути креативщиком, а також бути майстром своєї справи, працювати швидко, точно, виразно, та вміло підбирати косметику, яка потрібна для створення потрібного образу.

Також створити потрібний образ ідеальний можна при наявності великого асортименту декоративної косметики, її різноманітності, великої гами кольорів, рівня якості.

Найголовнішим напрямком сучасної моди є натуральна краса людини, тому створюючи новий образ потрібно максимально відпрацювати підкресливши цю красу, а не заховавши її за “шторою” косметики. Макіяж повинен бути натуральним і надавати обличчю свіжості. Макіяж очей повинен бути виразним, у даному випадку яскравим. Таким чином відкривши всю сутність очей.

Але все ж таки основою макіяжу є шкіра, загальний тон. В даному випадку колір шкіри - частина образу. Він має не надто смуглий, але й не світлий, оживити обличчя допоможуть рум’яна. Декоративний малюнок на щоці підкреслить образ, а макіяж губ його доповнить.

Кольорова гама макіяжу продумана і гармонійно поєднана.

Продумавши всі деталі макіяжу, його модель схематично втілюють на малюнок. Створений ескіз допоможе остаточно визначити та виправити можливі помилки і навіть якщо щось не подобається - можна змінити, удосконалити. Точніше сказати, на малюнку проводиться конструкція і реконструкція моделі, без чого загальний процес не обійшовся.

Модель макіяжу повинна бути оригінальна, яскрава, гармонійна, відповідати індивідуальності і загальному задуму. Також відповідати сучасним напрямкам моди.

Як уже вище сказано, у макіяжі використовуються яскрава гама свіжих відтінків: яскраво-жовтий, абрикосово-оранжевий, відтінки зелених та розових.

На лівій щоці виконуємо малюнок у вигляді видовжених листочків, також можна використати накладні вії, незвичайних відтінків, чи наклеїти прикраси, блистинки, камінчики...

Робота повинна бути виконана в найкращих традиціях стилю та високої техніки макіяжу, повинні бути використані найновіші концепції сучасної моди. Робота має бути акуратною, без помилок, щоб не пошкодити загальний образ.

В кінцевому результаті завершена робота має відобразити індивідуальний задум, цілісність побудови образу. Відповідність макіяжу моді і поєднання її з зачіскою, техніці виконання, одним словом це має бути ідеальна модель.

2. Технологічна частина

.1 Технологічна послідовність виготовлення пострижного виробу

У сучасному перукарському світі сприймаються самі найрізноманітніші тенденції, та тільки одиниці виявляються на “гребені хвилі”. Багатий вплив на дохід дає репутація. Головним девізом майстра-модельєра є: ”Першокласне обслуговування по розумних цінах.” Дуже велика плата, чи занижена за послуги насторожує і відвертає людей. Якщо насправді у майстра “золоті руки” він завжди буде мати велику кількість клієнтів. Потрібно оцінити і розрахувати всі можливі доходи. Правильний і розумний розрахунок заробітку збільшить доходи. Високий рівень обслуговування, розширений асортимент послуг, відмінна репутація також сприяє покращенню репутації. Але все ж таки, найважливішою задачею є правильний підбір кадрів, що забезпечує половину успіху. Завідуючий салоном краси повинен завжди у коректному вигляді нагадувати своїм працівникам про ввічливість, привітність, витримку, доброзичливість, чуйність, тактовність, скромність, елегантність, ерудованість, оперативність, кмітливість, майстерність, самозадоволення. Найголовніше, при обслуговуванні клієнтів вміння користуватися посмішкою, звичайно в оціненій ситуації.

Отже, робота майстрів-перукарів пов’язана з обслуговуванням працюючих, покращення побуту тисяч наших громадян, тому праця перукаря така ж популярна, заслужена й потрібна нашому населенню, як і праця представників інших професій.

Постижерна справа на сьогоднішній день аж надто сильно розвивається і проявляється. На ринку продажів продають перуки з штучного волосся, дуже рідко з натурального. Штучне волосся дуже сильно наближене до натурального, це є одне із досягнень постижній справі. Таке волосся можна мити, накручувати, робити укладки, воно не піддається впливу більшості хімічних речовин і його дуже вигідно використовувати замість натурального, колір волосся наближений до природного і кольорова гама дуже велика.

Шиньйони також не є актуальними. Їх популярність проявляється у виконанні складних зачісок. У видовищних зачісках використовуються різні декоративні прикраси, накладні елементи, а також шиньйони, які роблять зачіску складнішою, більшою, об’ємнішою. Їх підбирають в тон волосся, а при потребі й іншого кольору, головне щоб гармонійно поєднувалась із зачіскою. Можна використовувати шиньйони і неприродних кольорів. Таке вирішення надасть зачісці авангардності, більш сучасного вигляду. Виконуючи укладку можна використати окремі прядки, вони надають волоссю вигляду меліровки.

Для виготовлення корзини спочатку потрібно приготувати, тобто зробити шиньйон. Виготовляють шиньйон круглої форми без моньтюра: Проводимо підготовчі роботи. Волосся вже є готове. Підготовляємо постижний стіл, тресбанком, карду, що б ставити волосся, посудину з водою.

Приступаємо до тресування. Трес має бути довжиною 2 м в один оберт три нитки. Його густота підходить для потрібного виробу. Карда стоїть поряд з правою стійкою тресбанка. В неї закладають підготовлене волосся, накривають іншою або щіткою. Змочену у приготовленій воді вказівний та великий пальці. Беремо з корди тонку прядку волосся (8-20 волосин) заносимо прядку із зовнішнього боку натягнутих ниток тресбанка. Потім змочений кінчик прядки кладуть між нижньою і середньою ниткою. Кінці прядки волосся при цьому повинні заступати середню і верхню нитки, а нижня нитка повинна бути відкритою з тієї сторони де знаходиться майстер. Після цього кінці прядки волосся зажимають вказівним і великим пальцями лівої руки. Кінчики прядки повинні виступати на 3-4 см над верхньою ниткою. Великий і вказівний пальці правої руки розташовані між середньою і верхньою нитками. Захоплюємо пальцями виступаючий зверху кінчик прядки, пронизуємо його між верхньою і середньою нитками, перегнувши через верхню до себе і в низ. В цьому положенні кінчик волосся закриває середню і нижню нитки, а верхня залишається відкритою. Великий і вказівний пальці правої руки знову розташовують між середньою і верхньою нитками, захоплюють кінчик волосся, що виступає із-під нижньої нитки і обвивають нижню нитку, протягують прядки між середньою і верхньою нитками до себе і вверх. В цьому положенні кінчики волосся закривають середню і нижню нитки, а верхня залишається відкритою. Великий і вказівний пальці правої руки знову розташовують між середньою і верхньою нитками до себе і вверх. В цьому положенні кінчики волосся закривають верхню нитку, середня і нижня залишаються відкритими. Останній етап закріплення, для цього великий і вказівний пальці правої руки розташовують між нижньою і середньою нитками із зовнішньої сторони. Середню нитку злегка відтягують в сторону від себе і захоплюють пальцями кінчики прядки, що виступають над верхньою ниткою. Протягують їх між нитками так, щоб вони вигинались над верхньою ниткою і проходили між верхньою і середньою. Закріплюючи сплетену прядку вказівним і великим пальцем лівої руки захоплюємо два кінці прядки і затягуємо одночасно з цим пальці правої руки повинні просунути прядку до кінця і вліво. Після закінчення тресування три нитки зав’язують петлеподібним вузлом, так як і на початку, але нижню нитку потрійним вузлом. Весь трес по довжині прошиваємо для того, щоб закріпити .

Зшиваємо шиньйон. Беремо кінчик тресу і зшиваємо коло. Потім по годинниковій стрілці утворені невеликі півкола. Таким чином в результаті в нас получиться круглий трес у вигляді квітки. По кривій лінії робимо ще одне суцільне коло.

Виготовляємо з картону так званий каркас овальної форми. Кладемо шиньйон на каркасну основу, відділяємо тонкі прядки (1-2 см) по черзі переплітаємо одночасно утворюючи форму. Кінці закріпляємо тобто заплітаємо у косу.

Виготовляємо пташки з волосся. Робимо основу з легкого матеріалу, тканини або ниток або паралону... Створену форму обвиваємо волоссям, зразу ж зафіксовуємо. За допомогою бісера робимо очі і дзьоб, крильця і хвіст робимо з пір’я. Прикріпляємо дротяне кріплення.

Виготовити окремі прядки неважко, волосся потрібної довжини і потрібної товщини зав’язуємо резинкою і є готові прядки. Якщо їх потрібно пофарбувати, то фарбуємо в потрібний колір.

Також виготовляємо дві коси. Але так як вони мають бути не товсті і недовгі, їх не потрібно виготовляти по технології стресу, а просто волосся зав’язати в пучок, додавши шнурок і заплести в косу.

“Карвінг” - варіант слайсінгу, утворює зоровий ефект поділу прядок волосся. Ножиці ставимо під прядку, рухаючи частково і акуратно закривають відкривають лезо ножиць.

Пунктирна стрижка - обробка кінців волосся звичайними ножицями.

Метод надріз - обробка кінців прядки, тримаючи ножиці перпендикулярно їх різко відкривають і закривають.

Вільна виїмка - кінці ножиць “вихоплюють” вихоплюють з прядки.

Метод скользіння - процес проріджування волосся для досягнення послідовної зміни довжини.

.2 Визначення початкових даних для виконання розробленої моделі зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

Перед технологічним виконанням роботи визначаємо стан та діагностику волосся за допомогою огляду визначити його потреби, також, якість волосся його структуру, кучеряве, пряме, м’яке, жорстке, фарбоване чи природне. У моєї клієнтки волосся природне, не фарбоване, русявого кольору, середньої жорсткості, пряме, укладці піддається.

Щоб максимально відтворити модель зачіски, тобто перенести її з ескізу у натуральний вигляд потрібно якомога точніше продумати технологію. Не потрібно у зачісці використовувати хімічну завивку чи укладку на бігуді, але необхідно продумати технологію колорування.

Враховуються і індивідуальні особливості: чи є у клієнток чілка, на якій стороні проділ, особливості росту волосся (лінія росту волосся, напрямок росту волосся, вихри, проділи).

Модель була підібрана з потрібними особливостями без дефектів, що в деякій мірі полегшує роботу.

Парфумерно-косметичні засоби, тобто миючі і укріпляючи матеріали обирались відповідно до стану та структури волосся, також по бажанню клієнта.

Так, як у зачісці багато накладних елементів, більш за все підійде волосся середньої довжини. Можливо різної довжини, тобто низ довший, верх коротший. Густота волосся середня.

На волоссі вже виконана попередня стрижка тому цієї операції не потребується. Можливе виконання сучасних технологій колорування. У клієнтки природній колір волосся, темно русяве. Колоровка виконуватиметься в трьох відтінках: білому, попелясто-русявому і натурально-коричневому.

Проводимо підготовчі роботи, приготовляємось до колорування. Розводимо фарби, приготовляємо фольгу.

Виділяємо тонкі пасма волосся. Під пасмо підставляємо полосу фольги притримуючи її за допомогою твердої основи, за допомогою кісточки наносимо одну із фарб, ховаємо його з фольгою. Відділяємо наступну прядку і залишаємо так як є. Наступну прядку зафарбовуємо в інший колір. Дальше проводимо роботу, чергуючи між собою кольорами. Виконавши колорування по всій голові залишаємо на 35-45хв.. При необхідності 5-10хв. з додатковим теплом.

Змиваємо фарбу ретельно, наносимо бальзам. Якщо необхідно, бальзам змиваємо, протираємо волосся рушником.

Виконуємо укладку за допомогою щітки браш і повітряного фена але без фіксуючих матеріалів.

Технологія виконання зачіски:

Підготовчі роботи. Приготовляємо накладні елементи. Гарно розчісуємо волосся по всій довжині. Від матушки рівномірно все волосся розчісуємо в усі сторони.

Визначаємо місце де будемо накладати накладний елемент - корзину. На тім’я прикріпляємо за допомогою невидимок дві коси. Вони мають бути прикріплені так, щоб їх кінчики потім прикривала корзина.

За допомогою шпильок та невидимок міцно прикріплюємо корзину, але так щоб вона не мішала клієнтові. Шпильки не тиснули у голову, але й щоб і не хиталось.

Укладаємо ліву сторону, відділяємо прядку ближче до чола і укладаємо її у велику об’ємну буклю. Наступну прядку виділяємо над вухом, тобто на скулах, гарно розчісуємо, піднімаємо вверх і також укладаємо у велику буклю.

Укладаємо праву сторону, на скулах, над вухом відділяємо прядку, зачісуємо гладко до голови і укладаємо знову буклю залишаючи вільні кінці. Бокову лобну прядку гарно причісуємо і укладаємо буклею на подобу плоского локона. Волосся спереду розчісуємо трохи наліво. Роблячи таким чином місце для косичок і укладаємо також буклею.

Виступаємо до обробки потиличного волосся. На шийній зоні відділяємо волосся на рівні мочки вух, зверху від корзини, справа наліво відділяємо прядки шириною 5 см. і товщиною 2см. Укладаємо їх як і попередні прядки залишаючи кінчики.

Наступний ряд укладаємо аналогічно і відповідно попередньому, і так все волосся. Відділене волосся на шиї ділимо на дві прядки, товстішу з них переплітаємо шнурком і укладаємо на груди. Ту що залишилась при піднімаємо і укладаємо, роблячи її коротшою.

Укладаємо коси. Одну закладаємо вище за вухом і прикріпляємо попустивши її через чоло, іншу аналогічно попередній прикріпляємо за іншим вухом.

В утворені проділи між буклями прикріпляємо окремі прядки і також укладаємо, залишаючи випущеними довгі кінці. Потім у зачіску шпильками прикріпляємо коротенькі стрічки. У корзину вставляємо волосся обмотане сіткою. За допомогою дротяного кріплення до цього волосся прикріпляємо пташок, поправляємо пір’я.

Проводимо перевірку зачіски. Поправляємо де є якісь дефекти чи недоліки і де стирчать волосини, закладаємо всередину. Закріпляємо всю зачіску фіксуючими засобами, тобто лаком. Проводимо заключні роботи, а потім приступаємо до макіяжу.

Щоб виконати таку зачіску потрібні навики, вона також потребує витримки, фантазії, розуміння технології. Її виконання займе не мало часу.

2.3 Обґрунтування вибору і парфумерно-косметичних засобів, інструментів та обладнання, необхідних для виконання моделі

При виконанні зачісок дуже важливим є структура волосся, форма природної хвилі, тобто тип волосся. Красиве волосся привертає завжди захоплюючі погляди. Але щоб волосся було красиве, необхідно доглядати його. Програма догляду за волоссям включає в себе шампунь, бальзам-ополіскувач, інтенсивний догляд або маски. Блискуче доглянуте волосся - справжнє багатство любої дівчини чи жінки. Але щоб стати по справжньому гарною прикрасою волосся потребує постійного догляду і піклування.

Шампунь дає можливість очистити волосся від бруду і капіляру. Волосся потребує захисту, зволоження. Цьому сприяють цінні ароматичні екстракти шампуня Harmony авокадо і апельсин від Londa. Цей шампунь підібраний точно по структурі та стані волосся. Він покращує стан волосся укріплює, надає блиску та об’єму. Кількість витрат його при даній роботі 75гр. Ніжно ставиться до волосся, м’яко покращує загальний стан бальзам-ополіскувач, він надає волоссю інтенсивного блиску, після його використання волосся стає м’яким і здоровим. Ефективнішою буде дія бальзаму від Londa. Його кількість витрат становить 20гр.

Інтенсивний догляд або маска дають можливість відновити пошкоджене волосся, в цьому краще підійде інтенсивний догляд від Pantine pro V “Основне живлення” з унікальним Аміно+Pro V комплексом. Ідеальний вибір. Маски можна також виготовляти з окремих компонентів. Це можуть бути овочі, фрукти, різні рослини та ін. Витрата маски у даній роботі становить від 70 до 95гр.

Із фарбуючих речовин, щоб не помилитись краще використати LondaColor від Londa. Це м’яка фарба з блиском, а точніше стійка доглядаюча крем-фарба. Вона не псує загального вигляду волосся мінімально пошкоджує структуру, не вигорає на сонці, не шкодить здоров’ю, волосся зберігається живим і еластичним, у роботі зручна, легко наноситься і не розтікається, добре змивається, не зафарбовує шкіру, немає різкого запаху. Розхід 75-95гр. Для виконання зачіски з фіксуючих матеріалів доведеться використати гель і лак.

Гель - це речовина яку використовують для укладки хвилею а в нашому випадку буклі. Гель сильної фіксації є незамінний при моделюванні креативних зачісок. А такий гель здатний закріпити волосся так, що розчесати його не можливо. Його не наносять у надто великих кількостях, бо він створює ефект мокрого волосся, довго сохне і в результаті прядка падає. Розхід 1 банка. Його використовують для фіксації зачіски краще підійде лак ультра сильної фіксації. З його допомогою можна створити навіть неможливу зачіску. Прядку можна зафіксувати у будь-якому стані, розхід 1,5 банки. Потрібно також використати: невидимки для кріплення прядок та шпильки, резин очки, накладні декоративні елементи.

З інструментів апаратури та приспосіблення використовують такі:

Гребінчики виготовлені з матеріалу який не електризує, не тягає і не плутає волосся. Мають бути такі гребінчики: для фарбування з рідкими зубчиками і хвостиком, гребінчик з хвостиком та гребінчик для начосу з вилкою.

Знадобляться і щітки: звичайно для розчісування та браш. Вони мають бути з натуральних чи синтетичних речовин.

Кісточка для фарбування. Вона повинна бути зручною.

Посуда для розмішування повинна бути з пластмаси або скла, щоб не реагувало з фарбою, має бути зручним.

Зажими та клеми. Залізні та пластмасові.

Повітряний електрофон для укладки волосся регулювання температури повітря та спеціальною насадкою.

Умивальник та відкидне крісло для миття голови.

Білизна: пеньюар або пелеринка. Для того щоб покрити клієнта, вафельні рушники.

У роботі при хлоруванні також використана фольга. На шиї комірець.

Основним у макіяжі є крем. Краще використати крем від Oriflame. Він особливо цінний тим, що захищає шкіру від ультрафіолетових променів. Основою макіяжу є загальний тон. Краще використати тональний крем Visions від Oriflame, це зволожуючий тональний крем надає шкірі гарний натуральний колір, золотисто-бежевий тон.

Волосся потребує особливої уваги. Воно не тільки має захисне значення, але й прикрашають людину. Поганий догляд за волоссям, а також різні захворювання /неврози, ендокринні порушення, недокрів’я/, зловживання курінням, алкоголем, сидячий спосіб життя сприяють передчасному і значному їх випаданні. Цьому ж сприяє нераціональне харчування, емоційні перевантаження, хронічні недосипання, загальне перевтомлення проте раніше всього необхідно дбати про чистоту волосяного покрову.

Жирне волосся миють один раз в тиждень, сухі і нормальні один раз в 10-14 днів. Краще використовувати м'яку воду, приготовлену кип'ятінням або додаванням бури /1 чайна ложка на 1 літр води/. Найбільш сприятлива для волосся температура 50 - 55С. Не слід намилювати волосся шматком мила: не травмує їх, краще приготувати мильну піну. Надмірне намилювання сприяє висушуванню і підвищує ламкість волосся. Для збереження кольору, блиску і еластичності світле волосся після миття споліскують міцним настоєм ромашки, темні - водою зі столовим оцтом 1 столова ложка на 1 літр води/. Не слід мити волосся господарським милом.

Для сухого волосся підходять пережарені мила. Можна використовувати яєчний жовток, багатий жироподібними речовинами, або кисле молоко. Застосовують і житній хліб: 100-150г черствого житнього хліба подрібнюють і заливають кип'ятком, утвореною хлібною кашею миють голову, ретельно ополіскують волосся чистою водою. Для підвищення жирності сухе волосся за кілька годин до миття можна змастити підігрітим рослинним /касторовим/ маслом. Сухе волосся споліскують підкисленою водою /лимонним соком чи оцтом/.

Жирне волосся можна мити будь - яким туалетним милом, безмильним шампунем або гірчицею. За 2-З години до миття добре втерти я шкіру голови сік алое, моркви, цибулі або спеціальний засіб: "Арнікол", "Кармазін", "Біокрин". "Біоотол". Для споліскування жирного волосся застосовують настій Із суміші лікувальних трав. Одну столову ложку суміші заливають окропом, посудину закривають кришкою і поміщують на 1 годину в посудину з киплячою водою. Потім настій проціджують і охолоджують. Для споліскування надто жирного волосся використовують воду з нашатирним спиртом /1 чайна ложка на 1 літр води/.

Літнім людям в силу вікових особливостей волосся рекомендується за 20-30хвилин до миття змастити жовтково-масляною сумішшю і закутати голову, попередньо пов'язати її поліетиленовою косинкою. Миють голову в мильній піні. Сивому волоссю можна надати красивий срібно-голубуватий відтінок, сполоснувши їх водою з синькою.

Сушать волосся обережно витираючи м'яким рушником, а потім досушують при кімнатній температурі).Не слід пов'язувати ще мокру голову. В літньому віці і при сухості волосся корисно висушене волосся злегка змастити кремом. Недоцільно без особої потреби носити головне вбрання, особливо в теплу погоду, але й перебування на холоді і сильній жарі без нього погано впливає на волосся, холод викликає звуження кровоносних судин шкіри, що погіршує поживність волосся. Яскраві сонячні промені сушать волосся, вони робляться сухими і ламкими.

Розчісування волосся необхідно робити ретельно і правильно. При грубому розчісуванні волосся рветься, зав'язується вузликами. Коротке волосся розчісують від коренів, довге - із кінців, поступово передвигати гребінець вверх. Шкідливо сильно стягувати і начісувати волосся, заплітати їх в дуже тугі косички. Корисний щоденний масаж голови: на протязі 5-7 хвилин круговими рухами широко розставленими пальцями. Зміщувати шкіру голови від верхівки в різні направлення. Можна користуватися спеціальними масажними щітками. Гребінці і щітки повинні бути індивідуальні, їх необхідно тримати в чистоті, ретельно мити і протирати нашатирним спиртом.

Розчісувати волосся потрібно як мінімум 2 рази в день. Цим вони механічно очищуються від пилу, луски шкіри. Не слід використовувати гребінці з гострими зубцями, які травмують коси. Дуже зручні щітки, вони краще розпушують і розчісують коси. Також в деякій мірі масажують шкіру голови. Щітки повинні бути м'якими. Металевими користуватися не слід.

Після розчісування на гребінцях і щітках кожний раз залишається декілька волосин, це нормально. Волосяний покрів поступово поновлюється, замість волосини яка випала, з'являється нова. Літом і весною волосся росте швидше, зимою і весною -повільніше, адже весною і осінню випадає більше.

Але коли випадає велика кількість волосся це говорить про хворобу волосяного покриву. Причини такого явища можуть бути різні: зміна зі сторони нервової чи ендокринної системи, перенесення якихось захворювань. При інтенсивному випаданні волосся потрібно звертатися до лікаря.

Випадання волосся може супроводжувати суборея. Але при правильному догляді за волоссям це можна попередити. Дуже добре для миття голови на волосся впливає хна-це природна лікарська сировина, яка володіє фарбуючими властивостями. Хна придає еластичності, блиск волоссю, прискорює їх ріст.

Стрижка волосся служить гігієнічним і естетичним цілям. Чоловікам рекомендується стригти волосся 1 раз в 3-4 тижні, жінкам по мірі потреби. Слід пам'ятати, що стрижка як і миття бриття не покращує ріст волосся.

Завивку волоссю роблять перманентним способом або за допомогою холодної укладки. Перманент хімічно забезпечує довготривалість завивки. Але при цьому волосся втрачає еластичність. І часто пересихає /часте використання фену для укладання волосся сушить їх/. Використаний при цьому хімічний реактив змінює будову волосся, знижує їх міцність. Для зменшення негативної дії ва волосся рекомендується на протязі 10 днів після неї стриматися від миття голови. Безпечна для волосся холодна укладка, їх можна укладати і самостійно, накручувати на бігуді. При цьому для змочування волосся застосовують рідину "Красота". Жінкам з тонким волоссям не потрібно залишати бігуді на ніч. Для фіксації готової зачіски використовують спеціальний лак. Як гігієнічні процедури і лікувально-профілактичну допомогу можна розглядати міри по використанню природних рослинних речовин для укріплення і росту волосся. Як правило, такі речовини застосовуються зовні у вигляді втирання, компресів примочок, змазування або споліскування. Вони можуть використовуватися самостійно без спричинення шкоди здоров'ю, з'єднують в собі гігієнічні та лікувально-профілактичні процеси. З тому числі для укріплення і росту волосся може застосовуватись сік свіжої трави кропиви, медуниці, череди, алое, петрушки, чистотілу, листя мати-й-мачухи і герані /втирання і змазування/, а також із споришу, квітів ромашки хмелю, календули, відвари кореневищ аїру, коренів лопуха, кори дуба і молодих гілок іви /1-З столові ложки подрібненої сухої сировини на стакан води з подальшим 15-30 хвилинним кип'ятінням і настоюванням на протязі 30-60 хвилин/. Для обливання використовують сік дині, цибулі, часнику, 5-10%-ного розчину прополісу в 70%-ому спирту для примочок і компресів.

Комплекс елементів гігієни волосся потрібно виконувати для свого ж блага. Здорове волосся прикрашає людину, а головне захищає від холоду, сонця, сприяє збереженню тепла. Правильний догляд за волоссям збереже їж здоров’я.

Після скинення Наполеона в мистецтві 20-30 -х років народжується новий стильовий напрямок - романтизм.

У зачісках панує стильовий напрямок, що носить німецьку назву - «бідермайер». Цей стиль став синонімом бюргерського благополуччя і затишку і був ведучим до 40-років. В Франції майже ідентичний стиль звався «стилю Луї Філіпа».

Чоловіки носили коротке, завите в локони волосся, піднімали волосся над чолом у виді кока.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою цілий твір мистецтва. Волосся розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали наверх і на тімені укладали в різні шиньйони. У 40-і роки новим кумиром вищого світу стала «світська левиця» - модниця з волоссям рудого кольору. У 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесане на прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. У 60-і роки волосся піднімали над чолом у виді двох валиків, а на плечі і спину спускали довгі локони.

В Україні та Росії того часу жінки і дівчата носили коси чи розпущене волосся. У старовину на Русі існувало правило: дівчини носили одну косу, заплетену низько на потилиці і прикрашену стрічкою. Вийшовши заміж, жінка переплітала в день весілля дівочу косу на дві і укладала їх навколо голови короною. З тієї пори вона все життя зобов'язана була носити хустку, щоб чоловіки - і сторонні, і члени родини - не могли бачити її волосся.

У вищих станах волосся завивали в кучері. Пізніше довгі коси запліталися на тімені і прикрашалися внизу стрічками, шовковою, золотою, перловою кистю, трикутними підвісками й іншими прикрасами. Окремі пасма перев'язувалися кольоровими шнурками, у дівчин вищих станів золотими чи перловими нитками. На чолі носили стрічки, у тому числі зубцюваті, широкі, на твердій основі, у яких іноді підвішувалися різні прикраси - кисті, пасма перлів, кільця.

З приходом у моду стилю модерн (початок XX століття) природний колір волосся змінюється на протилежний за допомогою інтенсивних барвних речовин. Модною є зачіска високими, конусоподібними, завитими широкими хвилями, що низько спускається на чоло, чи гладка, на прямий проділ. З низько опущеним на щоки хвилястими волоссям.

Силуети і форми зачісок через визначений час повторювалися. Так, зачіски Древнього Рима стали носити в XIX столітті по всій Європі, а перуки через 200 років у 60 роках XX століття.

Кожний час вносив щось своє, нове, точного копіювання не було. Розвиток основних форм одягу і зачісок відбувалося в безпосередньому зв'язку із соціально-економічними, природними умовами, естетичними і моральними вимогами, загальним художнім стилем, модою.

Культурні, ділові зв'язки, що стали успішно розвиватися з багатьма країнами світу, дуже вплинули на моду і стиль зачіски. У 50-і роки входять у моду зачіски французьких популярних кіноактрис Бріджит Бардо і Марини Владі. Ці зачіски відрізнялися одна від одної, але їх поєднувало одне - загальне визнання в жінок різних країн.

У 60-і роки зачіски стали більш монолітними. У моду ввійшов начіс. Зачіски збільшилися в розмірах, з'явилася об'ємність. У них були відсутні дрібні деталі. Форма зачіски могла розширюватися чи зменшуватися. Для цього використовували зрізані пасма, крепі, м'які синтетичні волокна. У цей період у моду входять зачіски типу "дзвін", "конюшина", "кінський хвіст", модні кольори, що нагадують метали: мідь, бронзу, срібло, латунь.

В другій половині ХХ століття починають носити зачіски з распушенними волосс, наслідуючи героїні фільму "Чаклунка" у виконанні французької акторки Марини Влади. Вільно падаючою хвилею біляве волосся надовго ввійшли в моду.

У 70-і роки мода на перуки проходить, повертаються "маленькі" зачіски з геометричною стрижкою. Нова хвиля особливо чітко проявилася в зачісці "Гаврош". Начіс остаточно вийшов з моди.

Наступною популярною зачіскою з'явилася зачіска "під пажа", при якій стрижка робилася нерівномірною, нагорі, над чолом коротше, від скронь, до шиї довше. Стає модним природний "рух волосся". Це виявляється в методі новій стрижці англійського перукаря Бачила Сессуна. Усі його зачіски відрізняються простим, але разом з тим вишуканим рухом волосся. Наприкінці ХХ століття в загальній моді визначилися два основних напрямки: фольклорний стиль (кантрі стайл), воєнізований стиль часів війни і післявоєнного років (мілітері стайл).

В останнє десятиліття форми зачісок змінилися. На зміну об'ємним формам зачісок прийшли більш гладкі, маленькі зачіски з пишним чубчиком. Зачіски стали скромніші. Гладке волосся від проділу укладається у витончені невеликі пучочки. Іноді на волосся надягають сіточки, перевивають кольоровими шнурами. Додаванням до зачіски є шиньйони, пофарбовані світліше чи темніше, ніж природний колір волосся. Носять перуки, але вони мало чим відрізняються від природних зачісок.

У сучасній моді велике значення має маленький штрих, що додає особливий шарм зачіски, - це може бути гофроване пасмо на гладкому волоссі, скуйовджений чубчик, висвітлений відблиск. Екстрамодне блискуче волосся, що досягається за допомогою лаків, емульсій і знебарвлення.

У моді шпильки з металу, черепахового панцира, шовкові, капронові, шифонові, атласні й ін. банти, чорні бархатки, сітки, накрохмалені квіти під колір плаття, стрічки, шнури. Сучасна мода настільки багатолика, що кожний може вибрати собі зачіску, яка йому подобається і підходить.

Модельєри сьогодні намагаються пророчити, якими стануть зачіски в майбутньому столітті. У Японії кращі перукарі вирішили "сконструювати" шедевр 2084 року. Преса відгукнулася про цей твір мистецтва так: "... щось середнє між розпущеним хвостом павича і клумбою".

Висновок

Сучасні моделі зачісок розробляються в лабораторіях майстрами-перукарями. Але більшість сучасних моделей з різними технологічними і конкурсними особливостями розробляють і виконують майстри на різних конкурсах, майстер-класах.

Можна сказати що вибрана модель зачіски призначена не для індивідуального моделювання, а більш для конкурсного моделювання.

У виконанні ця зачіска складна, вона не виконується швидкоруч, потребує вміння технології, знання сучасних прогресивних технологій. Без професійних навилків, фантазії і без знань історичних стилів, напрямків моди зачіску виконати практично неможливо. “Не існує людини поза модою, чи це вчора чи сьогодні, чи в перспективі”. Отже ти людина сучасна, або старомодна або випереджаєш моду.

З швидкими змінами в моді змінюється і темп, рух життя людини. Впроваджуються прогресивні технології, обладнання, інструменти та засоби, парфумерно-косметичні засоби, необхідних для розробки перукарського мистецтва та віражу.

Ось, наприклад мобільні машини для миття голови які прикріплюються прямо до робочого крісла. Машина яка пришвидшує дію хімічних та фарбуючих речовин, обертаючись та обігріваючи голову. Ножиці легкі при виконанні стрижки, чим і пришвидшують операцію стрижки, а також дозволяють виконувати новітні методи обробки волосся.

Різноманітні щітки, бігуді різної будови та діаметру.

З матеріалів фарби які гарно зафарбовують волосся, зручні у використанні, мінімально пошкоджують волосся. Хімічні препарати, що полегшують виконання роботи і не пошкоджують сильно волосся. Миючі засоби, які добре очищують волосся одночасно покращуючи його стан.

Література

1.     Гузиря Л.Г. “Сучасна перукарська справа”. - 1997.

2.       Константинов М.В. “Перукарська справа”. - 1988.

.        Сиромятникова І.С. “Історія зачіски”. - 1987.

.        Ляпи О.Д. “Перукарська майстерність”. - 1982.

.        В.Д. Корнєв “Моделювання та художнє оформлення зачісок”. - 1983.

.        Смирнова Л.В. “Уроки перукарського мистецтва”. - 2002.

.        Козлова І.В. «Перукарські послуги». - 1997.

.        Югне Ютта “Мистецтво макіяжу”. - 1997.

.        Клименко С.К. “Косметика і здоров’я”. - 1991.