Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Архівне управління Кременчуцької міської ради як одне з головних джерел вивчення історії Крюківського машинобудівного технікуму

.1Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівів

1.2Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівного управління Кременчуцької міської ради та його структура

1.3 Коротка історична довідка про архів

.4 Загальна характеристика фонду Крюківського машинобудівного технікуму

1.5 Головні етапи розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 45

РОЗДІЛ 2. Особливості розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 1944 - 1997 років за матеріалами фонду

2.1 Розвиток Крюківського машинобудівного технікуму в 1944 - 1948рр. за документами фонду з основної діяльності

.2 Крюківський машинобудівний технікум у 1948 - 1973рр. за документами фонду з основної діяльності

.3 Особливості розвитку Крюківського машинобудівного технікуму 1973 - 1997рр. за документами фонду з основної діяльності

.4 Документи з діяльності громадських організацій

РОЗДІЛ 3. Охорона праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.1 Аналіз умов праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради

3.2 Забезпечення електробезпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

.3 Розрахунок штучного освітлення в архівному відділі Кременчуцької міської ради

.4 Організація пожежної безпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

РОЗДІЛ 4. Напрямки підвищення ефективності діяльності архівного відділу Кременчуцької міської ради

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

архівний фонд документ машинобудівний технікум

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВР - Вісник Верховної ради

КПРС - Комуністична партія Радянського Союзу

РУ- 6 - Ремісниче училище № 6

УКБ КВБЗ - Управління капітального будівництва Крюківського вагонобудуванням

РРФСР - Російська Радянська Федеративна Соціалістична республіка

Од. зб. - Одиниці зберігання

ЛКСМУ - Ленінська Комуністична спілка молоді України

НКСМ - Народний комісаріат середнього машинобудування

Раднаргоспи - Радянські народні господарства

ЕК - Експертна комісія

ЕПК - Експертно - перевірна комісія

МК - місцевий комітет

ПК - Профспілковий комітет

ЕОМ - електронно - обчислювальна машина.

НАФ - Національний архівний фонд

КП України -Комуністична партія України

ВСТУП

Тема нашої роботи знаходиться на перетині щонайменше трьох наукових дисциплін: архівознавства, галузевої історії та краєзнавства. Відповідно актуальність дослідження можна розглядати в кількох аспектах.

По - перше, лібералізація економіки, ідеологічний плюралізм, повязані з проголошенням Акту незалежності України та розбудовою незалежної Української держави викликали глибинні зміни соціально - політичного та економічного життя країни. В пошуках відповіді на питання про причини сучасних проблем і негараздів, суспільна думка все частіше звертається до історичної памяті, історичного досвіду минулих поколінь. Проте стрімке падіння політичної культури та моральної складової в усіх видах діяльності українців, у тому числі й наукової, породжує в широких колах української громадськості зневіру в обєктивності та неупередженості не лише оцінки сучасного стану нашого суспільства та перспектив на майбутнє, але і висновків щодо історичного минулого.

В історичних дослідженнях сьогодні зміщується акцент з посилання на авторитети, якими б визначними вони не були, на прискіпливе вивчення першоджерел. А відтак вперше за всю новітню історію України проявляється досить широка громадська зацікавленість архівною справою, документом як носієм історичної правди, станом місць зберігання документів, тобто національними архівами, та можливістю, за потреби, отримання вчасної і якісної необхідної інформації.

Підвищують інтерес до архівної справи справді неймовірні можливості сучасних інформаційних технологій, завдяки яким зявилася можливість, наприклад, дізнатися про долю сотень тисяч радянських воїнів, котрі зникли безвісти на полях боїв Великої Вітчизняної війни та в фашистських концтаборах. Завіса невідомості, котра не давала спокою рідним та близьким зниклих захисників Вітчизни впродовж майже 70 років, піднімається за кілька хвилин завдяки простому натисканню на клавіші компютера.

Можливості сучасних інформаційних технологій у поєднанні з багатством архівних фондів України по - справжньому невичерпні. Це і зумовлює ставлення до архівного документа сьогодні як до головного джерела наукових досліджень у гуманітарній сфері.

По - друге, перефразуючи відоме прислівя прекрасне поряд, можна сказати істина поряд, маючи на увазі, що не лише центральні архіви зберігають до часу справжню, а не фальсифіковану історію, але й архіви місцеві, обласні, міські, районні, фонди яких поки що навіть не розпочали досліджувати по - справжньому. Саме місцеві архіви, як на нашу думку, зможуть суттєво посприяти в розвитку регіонального краєзнавства, піднести його на новий, більш високий рівень.

На жаль, однією з найболючіших проблем кременчуцького краєзнавства є майже повна втрата місцевих архівів - історичного, міського, відомчих, приватних, родинних у роки Великої Вітчизняної війни. Саме це одна з головних причин існування великих білих плям у місцевій історії, насамперед, дожовтневого та довоєнного періодів. Серед них історія освіти в Кременчуці. На сьогодні, не зважаючи на значне збільшення публікацій з історії рідного міста впродовж останніх двадцяти років, освітянська історія все ще перебуває поза межами кременчуцького краєзнавства. Відсутні публікації з історії дожовтневої освіти Кременчука, лише одна робота [14, 30с.] присвячена історії довоєнної освіти Крюкова, довоєнна школа Кременчука - суцільна біла пляма, повоєнна історія освіти в Кременчуці представлена лише монографіями: Кременчуцький державний політехнічний інститут [16, 281с], Кременчуцький медичний коледж та 45 років у небі над Кременчуком [26, 186с.] з історії Кременчуцького льотного колледжу.

Науково - теоретичною базою дослідження з питань архівознавства та діловодства є теоретичні та практичні розробки вітчизняних вчених, таких як: Л.О. Драгомиров, К.Є. Новохатський [11], Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш [19], Н. Ю. Рогожин [22], А.А. Соляник [23], М.В. Стенюков [24], К.А. Теренович [25].

Обділений увагою істориків - краєзнавців виявився і найбільш популярний серед кременчуцької молоді повоєнних часів - Крюківський машинобудівний технікум, 65-річчя з часу відновлення якого після знищення на початку Великої Вітчизняної війни, виповнюється в 2009 році. Можливо, на заваді вивчення та написання власної історії працівникам Крюківського машинобудівного технікуму стала структурна перебудова навчального закладу і перепідпорядкування його Кременчуцькому державному політехнічному інституту (зараз Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського). Університет, у свою чергу, наступного року має намір відсвяткувати перше десятиріччя з часу свого заснування. Таким чином, Крюківський машинобудівний технікум виявився на перетині двох ювілейних дат, що є додатковим приводом до осмислення його непростої історії. Ювілейні дати завжди спонукають до погляду в минуле, аби досвід успіхів і невдач став запорукою і пересторогою на шляху в майбутнє.

По - третє, система освіти в Україні зараз мовби завмерла в очікуванні подальших реформ. Впродовж усіх років незалежності освітянська громада активно обговорювала принципи та напрямки, шляхи та методи майбутнього реформування української школи. І якщо в 90-х роках найгучнішими були голоси, які стверджували необхідність створення нової української школи на засадах національної, народної педагогіки, то після підписання Болонської декларації головним напрямом розвитку системи освіти в Україні стає її уніфікація до загальноєвропейських стандартів. У звязку з цим постало питання про подальшу долю технікумів - однієї з ланок середньої спеціальної освіти, як вона склалася за радянських часів. Закладів, подібних технікумам в європейській структурі освіти не існує. Отже, технікуми чекають реформування. Якими будуть шляхи реформування поки що не відомо. Висловлюється думка про те, що найкращі з них за рівнем підготовки фахівців та матеріально - технічної бази можуть бути перетворені на структурні підрозділи вищої школи (що, власне, і відбулося з Крюківським машинобудівним технікумом у 1997 році), а решта будуть реформовані в професійно - технічні училища, котрі стануть готувати кваліфіковані робітничі кадри для вітчизняної промисловості. Та перш ніж розпочинати широкомасштабні реформи вітчизняної середньої спеціальної освіти, вищої школи, освіти загалом, доцільно, як на нашу думку, проаналізувати успіхи і здобутки, помилки і невдачі попереднього історичного періоду української освіти, аби переймаючи все краще з світового освітянського досвіду, не ігнорувати і не відкидати свого власного. Дослідження з історії технікумів мають доповнити і збагатити галузеву історію освіти нашої держави, котра на сьогодні вивчена далеко неповно.

Виходячи з міркувань, викладених вище, темою дипломної роботи було обрано Фонд Крюківського машинобудівного технікуму архівного відділу Кременчуцької міської ради як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997рр.).

Обєктом дослідження є джерелознавча база історії Крюківського машинобудівного технікуму (1944-1997рр.).

Предмет дослідження - фонд № 69 архівного відділу Кременчуцької міської ради Крюківський машинобудівний технікум.

На жаль, окреме дослідження, присвячене Крюківському машинобудівному технікуму, відсутнє як на рівні архівознавства, так і в краєзнавчій літературі. З історії архівного будівництва в Кременчуці існує, власне, тільки одна публікація директора міського архіву Про розвиток архівної справи в м. Кременчуці (1933 - 2008 роки) Л.І.Козлової.

Кременчуцьке краєзнавство відгукнулося на існування технікуму кількома короткими рядками. Зокрема, у путівнику по місту за 1985р. вміщена коротка оглядова стаття про Крюківський машинобудівний технікум [15,с. 76], в монографії Кременчуцький державний політехнічний інститут [16, 281с.] знаходимо фото навчального корпусу технікуму та згадку про факультет молодших спеціалістів (таку назву мав технікум у складі Кременчуцького державного політехнічного інституту наприкінці 90-х років минулого століття) в рекламному аркуші. Ще одна згадка про попередника Крюківського машинобудівного технікуму - Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, вміщена в книзі Улицами старого Кременчуга [17, с.89-90]. В Нарисі історії Кременчука [18, с.168] Крюківський машинобудівний технікум вказується як база, на якій було засновано Кременчуцький автомеханічний технікум. До речі, назва останнього вказана невірно автомобільний замість автомеханічний.

У звязку з вкрай обмеженими літературними джерелами, головним джерелом дослідження стали архівні матеріали. Це, найперше, фонд № 69, детальний огляд якого склав зміст даної роботи. А також відомчий архів технікуму з особових справ, який зараз зберігається в університеті.

Отже, як бачимо, і історія архівного фонду № 69, і історія Крюківського машинобудівного технікуму на рівні окремих досліджень ніким не опрацьовувалися. Тож ми ставимо собі за мету: вивчення архівного фонду № 69 як головного джерела дослідження історії Крюківського машинобудівного технікуму.

Виходячи з поставленої мети, головними завданнями вважаємо:

1) дослідження історії архівного відділу Кременчуцької міської ради та законодавчих актів, що регламентують його діяльність;

1)вивчення особливостей формування архівного фонду № 69;

)виділення головних етапів розвитку Крюківського машинобудівного технікуму за 1944 - 1997рр.;

)на основі документів фонду № 69 проаналізувати головні напрями основної діяльності Крюківського машинобудівного технікуму (розвиток матеріально - технічної бази, науково - методичної, навчально - виховної);

4)на основі документів фонду № 69 прослідкувати особливості діяльності громадських організацій технікуму - студентської профспілки та профспілки працівників технікуму;

5)дослідження умов роботи та збереженості матеріалів у архівному відділі (електробезпека та пожежна безпека);

)за допомогою працівників архіву виявити недоліки та прорахунки в роботі архіву та розробити рекомендації щодо їх усунення та подолання на основі новітніх досягнень сучасних інформаційних технологій.

Розкриттю сформульованих завдань та досягненню поставленої мети підпорядкована структура диплому. Вона включає вступ, 4 розділи, кожен з яких закінчується короткими підсумками, та загальних висновків.

У вступі дається повна характеристика структури дипломної роботи: актуальність, мета, обєкт, предмет, методи дослідження, завдання, новизна, наукове та практичне значення і складається із пяти сторінок.

В основній частині згідно з завданнями, які ми поставили перед собою, були опрацьовані матеріали, написано 4 розділи, 115 сторінок.

У висновках підведено підсумок всієї роботи, яка була проведена: обєкт і предмет дослідження проаналізований і вивчений, поставлені завдання виконані, результати досліджень зроблені, новизна, наукове та практичне значення визначені.

Основний зміст доповнює перелік документальних та літературних джерел, що нараховує 71 позицію, альбом ілюстрацій та додатки.

Наукова новизна роботи - вперше здійснюється спроба наукового дослідження фонду № 69 Крюківський машинобудівний технікум, визначаються особливості розвитку цього навчального закладу, виділяються історичні етапи його розвитку за матеріалами архівного фонду.

Наукове та практичне значення - результати дослідження архівного фонду можна використати як основу для написання монографії з історії Крюківського машинобудівного технікуму в лекційній і в пропагандистській роботі, як допоміжний матеріал для створення експозиції музею історії КДПУ імені Михайла Остроградського.

РОЗДІЛ 1. АРХІВНЕ УПРАВЛІННЯ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЯК ОДНЕ З ГОЛОВНИХ ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ КРЮКІВСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ

1.1 Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівів

Архівна установа - це спеціалізований заклад чи структурний підрозділ, що забезпечує збирання, зберігання архівних документів та організацію використання їхньої інформації або здійснює управління, науково - дослідну та інформаційну діяльність в галузі архівної справи. Архівні установи у своїй діяльності керуються Конституцією, Законами України, постановами Верховної ради України, указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голів місцевих державних адміністрацій та голів міських рад.

Відповідно до ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових звязків України з світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних памяток та інших обєктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Головним нормативно - правовим актом, що регулює діяльність архівних установ та відділів є Закон України Про Національний архівний фонд та архівні установи, який був прийнятий Верховною Радою України 24 грудня 1993 року [8].

Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні у станови" визначає поняття НАФ як однієї із загальнонаціональних цінностей, фіксує його як об'єкт права, закладає єдині основи системи архівних установ, регулює суспільні відносини, пов'язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням НАФ, та інші основні питання архівної справи.

Цей Закон регулює відносини, повязані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, унікального документу, особистого архівного документу, архівної справи, діловодства, архівної установи, архіву, архівного підрозділу, архівного відділу, державної архівної установи, приватного архівного зібрання, таємного архіву, користувача архівними документами, довідкового апарату, номенклатури справ, архівної довідки.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про Національний архівний фонд та архівні установи НАФ - це сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.

НАФ є складовою частиною вітчизняної й світової історико - культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, багатоаспектним масивом документів державних органів, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, окремих громадян та громадських обєднань, що зберігаються в архівосховищах України та приватних колекціях, а також документів вітчизняної історико - культурної спадщини, які перебувають за кордоном, та документів іноземного походження, що стосуються історії України, незалежно від часу їхнього створення, техніки і засобів відтворення. НАФ включає три основні групи документів, які становлять власність України:

а) документальні комплекси, що утворилися в різні історичні періоди на теренах сучасної України у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ, підприємств усіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову історико - культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у порядку, передбаченому законом;

б) документи українського походження, що утворилися за межами України як результат діяльності української політичної та трудової еміграції, українських військових, культурно - освітніх та наукових установ, громадських обєднань та окремих осіб і передані у власність України чи її громадян у порядку реституції, на підставі дарування, в інший спосіб, або зберігаються за межами України і відповідно до міжнародних угод підлягають повернення в Україну ( в оригіналах або копіях);

в) документи іноземного (неукраїнського) походження, що утворилися на теренах інших держав і, за різних обставин опинившись на території України, стали невідємною частиною історико - культурної спадщини її народу.

Національний архівний фонд України перебуває під охороною держави. Документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що не підлягають знищенню або безповоротному вивезенню за межі України і повинні постійно зберігатися на її території.

Документи Національного архівного фонду України можуть перебувати як у державній, так і у недержавній (колективній або приватній) власності. Право власності на документи Національного архівного фонду охороняється законом.

Державі належать архівні документи, що нагромадилися за час діяльності:

органів державної влади та управління, державних та націоналізованих підприємств, установ і організацій, що діяли на території України, а також органів і формувань, що претендували у різні часи на державну владу;

органів державної влади, банків, віднесених до державної власності, державних підприємств, установ і організацій, що діють на території України;

державних підприємств, установ і організацій України, що діють за її межами;

підприємств, установ і організацій змішаних форм власності, якщо в їх статутному капіталі переважає частка державної власності;

установ релігійних конфесій до часу відокремлення церкви від держави;

- органів, підприємств, установ і організацій колишніх Компартії України і ЛКСМУ, інших політичних організацій, що ліквідовані або розпустилися;

- інших громадських організацій та об'єднань громадян до часу їх реєстрації відповідно до законодавства України про об'єднання громадян;

ліквідованих недержавних підприємств, установ і організацій у разі відсутності правонаступників;

юридичних і фізичних осіб, що надійшли на законних підставах у власність держави, у тому числі з-за кордону.

Територіальним громадам належать архівні документи, що нагромадилися за час діяльності органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ і організацій, а також інші архівні документи недержавної форми власності, одержані (придбані) на законних підставах у власність громади.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі, підлягають постійному зберіганню в центральних і галузевих державних архівах, державному архіві в Автономній Республіці Крим, державних архівах областей, міст Києва і Севастополя, архівних підрозділах державних наукових установ (Національної та галузевих академій наук), музеїв і бібліотек.

Документи Національного архівного фонду, що належать територіальним громадам міст, підлягають зберіганню в архівних відділах міських рад. Інші територіальні громади належні їм документи Національного архівного фонду за угодами передають на постійне зберігання до державних архівів, у зоні комплектування яких вони перебувають.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі і нагромадилися за час діяльності підприємств, установ і організацій, які перебувають у зоні комплектування архівних відділів міських рад, за угодами між зазначеними міськими радами і відповідними державними архівами можуть тимчасово зберігатися в архівних відділах міських рад.

Документи Національного архівного фонду, що належать територіальним громадам, за угодами між відповідними органами місцевого самоврядування і державними архівами передаються на постійне зберігання до державних архівів.

Документи Національного архівного фонду, що нагромадилися за час діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, тимчасово зберігаються в їх архівних підрозділах. Після закінчення визначених Держкомархівом України строків зберігання цих документів у зазначених архівних підрозділах органи, підприємства, установи і організації передають їх в упорядкованому стані, з належним довідковим апаратом і страховими копіями особливо цінних та унікальних документів на зберігання відповідно до державних архівів чи архівних відділів міських рад, у зоні комплектування яких вони перебувають.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, не можуть бути об'єктом приватизації, купівлі - продажу або інших угод, пов'язаних з передаванням права власності, і надаються лише в тимчасове користування. Право власності на зазначені документи може бути передано лише згідно з міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, і законами України.

У разі ліквідації або реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ і організацій або зміни форми власності державних і комунальних підприємств, установ і організацій архівні документи, що нагромадилися за час їх діяльності, після проведення їх науково - технічного опрацювання передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) в упорядкованому стані правонаступникам зі збереженням власності держави, територіальної громади на зазначені документи. У випадках відсутності правонаступників або закінчення строків тимчасового зберігання, документи Національного архівного фонду передаються до відповідних державних архівів чи архівних відділів міських рад. Національний архівний фонд формується також із документів, що перебувають у власності:

- об'єднань громадян (професійних спілок, політичних партій і рухів, благодійних, екологічних, культурно-просвітницьких та інших об'єднань, спілок, фондів тощо) з часу їх реєстрації відповідно до законодавства України про об'єднання громадян;

- релігійних об'єднань і організацій з часу відокремлення церкви від держави;

- недержавних підприємств, установ і організацій (акціонерних товариств, корпорацій тощо) промисловості, сільського господарства, торгівлі, інших галузей економіки, науки, культури, соціальної сфери, засобів масової інформації;

- фізичних осіб.

Власники документів сприяють державним архівним установам у вирішенні питань проведення експертизи цінності цих документів та державної реєстрації у разі внесення їх до Національного архівного фонду.

Власники документів Національного архівного фонду забезпечують їх збереженість, подають до відповідних державних архівів відомості для здійснення державного обліку цих документів, забезпечують виявлення унікальних документів та подання їх анотованих переліків до зазначених державних архівів, також надають державним архівам можливість створювати і зберігати страхові копії зазначених унікальних документів. Передавання права власності на документи Національного архівного фонду, що не належать державі, територіальним громадам, а також зміна місцезнаходження, умов їх зберігання та користування ними здійснюються лише після попереднього письмового повідомлення державної архівної установи, яка здійснила державну реєстрацію цих документів.

Документи Національного архівного фонду, що перебувають у недержавній власності, можуть передаватися до державних архівних установ на постійне зберігання з передаванням права власності або на депоноване зберігання. Підставою для таких передавань є відповідні угоди між власниками документів чи уповноваженими ними особами і державними архівними установами або свідоцтва про право архівних установ на успадкування документів за заповітом.

У разі ліквідації недержавних підприємств, установ, організацій або смерті власника, за відсутності законних правонаступників чи спадкоємців, документи Національного архівного фонду, а також документи, що не мають власника або власник яких невідомий, надходять у власність держави, територіальної громади в установленому порядку.

Національні інтереси в архівній справі визначаються збалансованими інтересами особи, суспільства, держави і спрямовані на забезпечення повноти і цілісності Національного архівного фонду, його документальних комплексів та архівної інформації.

Інтереси особи у сфері архівної справи - це її право на законне володіння, розпорядження і користування архівними документами, на одержання і використання архівної інформації, що належить державі, територіальним громадам, на захист конфіденційної інформації про особу, що міститься в архівних документах.

Інтереси суспільства щодо архівної справи полягають у забезпеченні верховного права власності суспільства на Національний архівний фонд, створенні та підтриманні умов використання архівної інформації для самопізнання і самовдосконалення суспільства.

Серед власних інтересів держави у цій сфері є збереження архівних документів передусім державного походження як одного з найважливіших елементів державності, використання архівної інформації для забезпечення ефективного функціонування державних структур, чітке регулювання використання архівної інформації, що містить державну таємницю.

Забезпечення національних інтересів, пов'язаних з формуванням, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, полягає в забезпеченні розвитку архівної справи і захисту її від чинників, що створюють можливості несанкціонованого розповсюдження, крадіжки, втрати, псування, знищення, приховування, перекручення, підроблення, блокування архівних документів і архівної інформації, виснаження архівно-інформаційних ресурсів, зачіпання інтересів вітчизняних користувачів та інших загроз і небезпек.

Для забезпечення безпеки архівної справи має здійснюватися:

прогнозування, виявлення й оцінка внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек;

створення нормативної бази, розроблення і здійснення комплексу заходів щодо випередження, нейтралізації чи ліквідації зазначених загроз і небезпек;

координація дій органів державної влади, архівних та інших установ щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави у цій галузі.

Державний архів є установою, що забезпечує формування Національного архівного фонду, облік і зберігання його документів та використання їх інформації.

Відповідно до призначення і мети діяльності архів за дорученням держави і в межах, визначених законодавством, здійснює певні повноваження держави щодо володіння, користування і розпорядження частиною НАФ, що належить державі і зберігається у зазначеному архіві згідно з його профілем і рангом. Архів може зберігати також документи НАФ, що не належать державі, і за дорученням їх власників здійснювати певні повноваження щодо володіння, користування і розпорядження цими документами.

Архів зберігає документи НАФ постійно. Частина місцевих архівних установ залежно від їх рангу зберігають документи протягом строків, визначених органом виконавчої влади вищого рівня, з наступним передаванням зазначених документів до відповідного державного архіву на постійне зберігання. У разі зміни форми власності на документи такі передавання оформлюються угодами.

Архів зберігає документи НАФ в особливому режимі, що забезпечує їх збереженість і збереженість інформації, що міститься в них, цілісність упорядкованих документальних комплексів (архівних фондів, архівних колекцій, архівних зібрань тощо), доступність їх для користувачів. Для цього архів веде комплектування, здійснює заходи щодо забезпечення збереженості документів, створює і вдосконалює довідковий апарат, забезпечує умови для користування документами, задовольняє інформаційні запити органів державної влади, інших юридичних осіб, забезпечує реалізацію конституційних прав фізичних осіб щодо одержання архівної інформації, з власної ініціативи здійснює використання архівної інформації в державних та суспільних інтересах, а також регулює доступ до документів, що спеціально охороняються законодавством.

Крім того, вище зазначений нормативно - правовий акт дає визначення НАФу та порядок його формування, визначає право власності на документи НАФу, облік та зберігання НАФу, порядок використання НАФу, систему архівних установ, фінансове, матеріально - технічне і кадрове забезпечення архівних установ, міжнародне співробітництво в архівній справі, відповідальність за порушення законодавства Про національний архівний фонд та архівні установи.

Архіви у своїй діяльності керуються також Основами законодавства України про культуру, законами про інформацію, про державну таємницю, про авторське право та суміжні права, про обовязковий примірник документів, іншими законами, а також указами Президента України, що регулюють відповідні питання функціонування архівів.

Діяльність державних архівів та інших місцевих архівних установ регулюється також підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Державного комітету архівів України, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, виданими в межах їх компетенції та згідно із законодавством.

Нормативно - правові акти органів виконавчої влади і місцевого самоврядування визначають правовий статус відповідних архівів та їх працівників, регулюють порядок діяльності зазначених архівів як суб'єктів права, їх взаємовідносини з іншими юридичними і фізичними особами, питання реалізації загальних нормативних та методичних принципів організації архівної справи стосовно конкретних умов діяльності відповідних архівів.

1.2 Законодавчі акти, що регламентують діяльність архівного управління Кременчуцької міської ради та його структура

Згідно зі ст. 6 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи в нашій державі функціонує досить струнка система архівних установ.

Провідне місце в ній займають центральні державні архіви, що комплектують, зберігають і забезпечують користування документами тієї частини НАФ, яка становить державну власність та найвищу історичну цінність. Державні архіви класифікують на центральні та місцеві (обласні, міські, районні). Залежно від характеру зберігання документів їх поділяють:

а) архіви для постійного зберігання документів (центральні та місцеві);

б) архіви для тимчасового зберігання документів (тобто ті, що після закінчення встановленого терміну зберігання документів передають їх у профільні архіви чи знищують згідно встановлених правил).

За своїм рангом архівне управління Кременчуцької міської ради належить до міського рівня системи архівних установ. Цей ранг визначається рівнем органу, який утворив архів.

Діяльність архівного відділу Кременчуцької міської ради регулюється Конституцією України, указами Президента України та Кабінету Міністрів України, Законами України Про Національний архівний фонд та архівні установи [8], Про місцеве самоврядування [4], Про інформацію [7], Про звернення громадян, Про пожежну безпеку, Державною програмою розвитку архівної справи на 2006 - 2010 роки, Основними правилами роботи державних архівів України, Положенням про умови зберігання архівних документів, Порядком введення державного обліку документів НАФу України, Порядком доступу до приміщень і на територію державних архівних установ, Положенням про порядок зупинення діяльності архівних установ, що не забезпечують збереженість документів НАФ або порушують вимоги щодо їх державної реєстрації, Порядком надання державними архівними установами допомоги юридичним і фізичним особам, які є власниками документів НАФ, у поліпшенні умов зберігання, реставрації, консервації, створенні страхового фонду і фонду користування документами; Типовим положенням про архівний підрозділ органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного і коммунального підприємства, установи та організації; Положенням про Центральну експертно - перевірну комісію Державного комітету архівів України, Правилами пожежної безпеки для державних архівних установ України, Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, Правилами охорони праці під час експлуатації електронно - обчислювальної техніки, крім того діяльність архівного відділу регулюється рішеннями Полтавської обласної ради, обласної державної адміністрації, Кременчуцької міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та рішеннями колегії, методичними рекомендаціями Державного комітету архівів України, Державного архіву Полтавської області, Положенням про архівний відділ Кременчуцької міської ради, Положенням про госпрозрахункову групу при архівному відділі Кременчуцької міської ради, що утримується за рахунок спеціальних коштів, які надходять від установ, організацій і підприємств за виконану роботу з науково - технічного опрацювання документів; посадовими інструкціями.

Відповідно до Положення основними завданнями відділу є:

-реалізація державної політики у сфері архівної справи і діловодства в межах своєї компетенції, здійснення управління архівною справою і діловодством на території міста:

забезпечення дотримання законодавства України про Національний архівний фонд та архівні установи;

забезпечення поповнення Національного архівного фонду документами, що мають місцеве значення, їх державної реєстрації, обліку, зберігання та використання їх інформації.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань: складає і за погодженням подає міській раді пропозиції щодо роботи трудового архіву, з державним архівом області подає на затвердження міському голові плани розвитку архівної справи в місті та забезпечує їх виконання; забезпечує облік, зберігання і охорону документів; надає консультативно-методичну допомогу в організації його діяльності; інформує міську раду, державний архів області про факти втрати, знищення, пошкодження архівних документів, інші порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи; веде зведений облік архівних документів; подає належні відомості про них державному архіву області; організовує надання на договірних засадах послуг підприємствам, установам та організаціям, що перебувають у зоні комплектування відділу, з науково-технічного опрацювання документів та використання їх інформації, розроблення методичних посібників з архівної справи і діловодства, підвищення кваліфікації працівників архівних підрозділів та служб діловодства підприємств, установ та організацій; створює і вдосконалює довідковий апарат до документів Національного архівного фонду, що зберігається у відділі; інформує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації про склад і зміст документів, що зберігаються у відділі, надає документи Національного архівного фонду для користування фізичним та юридичним особам: видає підприємствам, установам і організаціям архівні довідки, копії та витяги з документів, що зберігаються у відділі, а громадянам - довідки соціально-правового характеру, а також іншим шляхом задовольняє запити юридичних і фізичних осіб щодо використання архівної інформації. Вивчає, узагальнює і поширює досвід роботи архівних установ: 3 працівники (державні службовці): начальник, головний спеціаліст, спеціаліст І категорії. Прибиральниця працює на 0,5 ставки за трудовою угодою. Чисельність працівників госпрозрахункової групи не змінилась: архівіст І категорії, архівіст II, архівіст [27].

В архівному відділі Кременчуцької міської ради працюють три спеціалісти: начальник архіву, головний спеціаліст, спеціаліст 1 категорії, а також госпрозрахункова група у складі трьох працівників.

Начальник архівного відділу здійснює загальне керівництво архівним відділом і контроль за роботою архівних підрозділів організацій, підприємств, установ міста; здійснює загальне керівництво архівним відділом і контроль за роботою архівних підрозділів організацій, підприємств, установ міста; забезпечує облік, зберігання і охорону документів Національного архівного фонду, що нагромадилися за час діяльності існуючих і тих, що діяли раніше на сучасній території міста, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; організовує і проводить роботу з експертизи цінності документів, створенню та удосконаленню науково-довідкового апарату, обліку фондів; очолює роботу з використання матеріалів архіву; контролює стан документальної частини діловодства архівних підрозділів організацій, підприємств, установ та закладів міста; організовує і проводить наради, консультації та семінари для працівників архівних підрозділів установ, організацій і їх діловодних частин з питань діловодства та архівознавства; складає списки підприємств, організацій, установ, закладів, які передають свої документи на архівне зберігання; розробляє річні плани розвитку архівної справи в місті Кременчуці; організовує своєчасне комплектування архівного відділу документами, які підлягають надходженню на зберігання до відділу; проводить комплектування архівного відділу документами особового походження та громадських організацій; перевіряє правильність експертизи цінності документів і відбору документів для зберігання в установах, організаціях, підприємствах міста, бере участь у роботі їх експертних комісій; організовує надання допомоги підприємствам, організаціям, установам на договірних засадах у виконанні робіт з впорядкування документів, розробки нормативно-методичних рекомендацій, які регламентують діловодство і роботу архівних підрозділів підприємств, установ, організацій; веде зведений облік архівних документів, що зберігають органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства, установи і організації - джерела комплектування відділу та документів Національного архівного фонду, що належать громадянам, подає належні відомості про них Державному архіву Полтавської області; інформує виконавчий комітет міської ради про стан архівної справи в місті, виносить на розгляд міської ради і її виконавчого комітету проекти рішень і розпоряджень з питань, що входять у сферу діяльності архівного відділу; здійснює контроль за виконанням рішень міської ради, рішень і розпоряджень виконавчого комітету, а також органів вищого рівня з питань, що стосуються діяльності архівного відділу; інформує виконавчий комітет міської ради про факти загублення, пошкодження, незаконного знищення документів в установах, організаціях, підприємствах міста для притягнення до відповідальності в установленому законом порядку осіб, винних у цьому; організовує створення і вдосконалення довідкового апарату до документів Національного архівного фонду, що зберігаються у відділі; вивчає, узагальнює і поширює досвід роботи архівних установ; займається поточним та перспективним плануванням роботи архівного відділу і госпрозрахункової групи, складає статистичну звітність [28].

Головний спеціаліст виконує обов'язки начальника відділу та виконує роботу спеціаліста І категорії на час їх відсутності [31].

Він організовує розробку схем фондування та розміщення фондів в архівосховищах;надає практичну і методичну допомогу в роботі госпрозрахункової групи з науково-технічної обробки документів; видає підприємствам, установам і організаціям, громадянам архівні довідки, копії та витяги з документів, що зберігаються в архіві, друкує їх; готує відповіді на запити юридичних і фізичних осіб щодо використання архівної інформації, друкує їх; веде журнали реєстрації вхідних і вихідних документів, контролює строки виконання; здійснює контроль за дотриманням в сховищах температурно-вологісного режиму, надає пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи; здійснює каталогізацію документів справ визначених фондів, здійснює формування карток закаталогізованих справ за роками і фондами; готує матеріали для виставок та експозицій; готує інформацію для ЗМІ, бере участь у нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях та інших заходах; працює з дослідниками, надає їм документи для роботи, відповідає за роботу читального залу; впроваджує сучасні інформаційні технології. З усіма відвідувачами, з усіма запитами уже більше 10 років успішно справляється головний спеціаліст відділу Н.М. Перепельченко.

Спеціаліст І категорії надає необхідні відомості для складання звітів про стан і обсяг документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, організацій, установ, і бере участь в їх складанні; розробляє плани комплектування архівного відділу документами і забезпечує їх виконання; надає методичну і практичну допомогу підприємствам, організаціям, установам з питань складання номенклатур справ, інструкцій з діловодства, роботи архівних підрозділів та експертних комісій; бере участь у семінарах, нарадах для працівників, відповідальних за діловодство і архів, з питань організації зберігання документів, діловодства; проводить перевіряння наявності справ, експертизу цінності документів, за результатами складає акти; проводить науково-технічне опрацювання документів міської ради; здійснює каталогізацію документів справ визначених фондів, здійснює формування карток закаталогізованих справ за роками і фондами; готує матеріали для виставок та експозицій; готує інформацію для ЗМІ, бере участь у нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях та інших заходах [30].

Облік документів, перевірку наявності та стану документів архіву веде спеціаліст I категорії Олена Володимирівна Базавлук.

Важливу і складну ділянку роботи - науково - технічне опрацювання документів на договірних засадах виконує госпрозрахункова група у складі З архівістів: Н.М. Волошина - архівіст І категорії, Ж.О. Винокур - архівіст II категорії, І.О. Раскачанська - архівіст.

Їм потрібно так багато знати, щоб якісно і в строк виконати замовлення. І вони з честю справляються, постійно вдосконалюють свої вміння і знання. За 2008 рік виконали 37 замовлень на суму 75051- 31 грн.

Відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" та Порядку утворення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року N 1004, державний орган, орган місцевого самоврядування, державне та комунальне підприємство, установа та організація (далі - юридична особа) утворює експертну комісію (далі - ЕК) для організації і проведення попередньої експертизи цінності документів, що утворилися в процесі її діяльності, та подання результатів експертизи цінності документів на розгляд експертно-перевірної комісії (далі - ЕПК) державної архівної установи (ЕК архівного відділу райдержадміністрації, міської ради), у зоні комплектування якої вона перебуває [29]. ЕК є постійно діючим дорадчим органом. Рішення ЕК затверджуються керівником юридичної особи, після чого стають обов'язковими для виконання структурними підрозділами. У своїй діяльності ЕК керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами, наказами Державного комітету архівів України (далі - Держкомархів) та положенням, затвердженим ва підставі цього Типового положення. До складу ЕК, який затверджується керівником юридичної особи, входять керівники служби діловодства та архівного підрозділу юридичної особи, працівники структурних підрозділів, а також представники ЕПК (ЕК) державного архіву (архівного відділу райдержадміністрації, міської ради), у зоні комплектування якої вона перебуває.

Головою ЕК призначається, як правило, заступник керівника юридичної особи, а секретарем - керівник її архівного підрозділу, або особа, відповідальна за архів. Секретар ЕК за рішенням голови забезпечує скликання засідань комісії, складає протоколи, доводить до відома структурних підрозділів юридичної особи та окремих осіб рішення комісії, здійснює облік і звітність про проведену роботу, веде документацію ЕК і забезпечує її збереженість. ЕК працює відповідно до річного плану, який затверджує керівник юридичної особи, і звітує перед ним про проведену роботу. Завданням ЕК юридичної особи є організація та проведення експертизи цінності документів, що утворилися в діловодстві юридичної особи. ЕК юридичної особи приймає рішення про схвалення та подання до ЕПК (ЕК архівного відділу райдержадміністрації, міської ради) проектів таких документів:

- описи справ постійного зберігання, внесені до Національного архівного фонду (далі - НАФ);

описи справ з особового складу;

- номенклатури справ;

- інструкції діловодства;

положення про служби діловодства, архівні підрозділи та ЕК;

анотовані переліки унікальних документів НАФ;

акти про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ;

акти про вилучення документів з НАФ.

1.3 Коротка історична довідка про архів

Основою радянського архівного будівництва став декрет Про реорганізацію і централізацію архівної справи в РРФСР, підписаний В.І.Леніним 1 червня 1918 року, відповідно до якого документи відомчих архівів, державних установ та архіви приватних осіб оголошувалися державною власністю. Заборонялося знищення документів і для їх збереження створювалися державні архіви.

Проведення цього декрету в життя на Полтавщині, як і по всій Україні, гальмувала військова інтервенція і громадянська війна.

У 1922 році на базі ліквідованої губернської архівної комісії та архівної секції Полтавського губернського комітету з охорони памяток мистецтв та старовини було створено Полтавське губернське архівне управління, якому надавалося право, з дозволу Харківського Центрального архівного управління, створювати повітові архівні управління. У період з 30 липня 1920 року по 30 листопада 1922 року існувала Кременчуцька губернія і, відповідно, була створена Кременчуцька губернська архівна комісія.

Повітові архівні управління не були створені, бо уже в 1923 році розпочинаються нові адміністративно - територіальні реформи (завершені в 1925 році), відповідно до яких ліквідуються губернські установи. Вся територія Української республіки поділяється на 41 округ, серед яких були Полтавський та Кременчуцький. У 1925 році замість Полтавського губернського архівного управління створюється Полтавське окружне архівне управління І категорії.

У місті Кременчуці у 1925 році створюється окружне архівне управління ІІІ категорії, у штаті якого було 2 працівники.

У 1930 році ліквідовано округи, а окружні архівні управління реорганізовано у міські архівні управління.

Згідно з циркуляром Центрального архівного управління від 23 лютого 1932 року міське архівне управління в Кременчуці реорганізовано в державний історичний архів, з 1932 року по 1941 рік - Кременчуцький державний історичний архів. У 1941 році Кременчуцький історичний архів перетворюється у філію Державного архіву Полтавської області.

Будинок Кременчуцького державного історичного архіву був двоповерховий, складався з 13 кімнат ( колишня хоральна синагога - вулиця Преображенська, пізніше Червоноармійська, зараз Квартальна). Приміщення цілодобово знаходилося під охороною.

У Кременчуцькому державному історичному архіві на початок війни на зберіганні були документи з 1648 по 1940 рік, загальна кількість фондів - 1753, одиниць зберігання - 487636, а також книжковий фонд бібліотеки закритого типу кількістю 15000 екземплярів книг.

Дореволюційних фондів було 145, з яких 100 фондів - „Церкви", решта 45- фонди різних дореволюційних установ, підприємств міста, серед них фонди: Кременчуцької повітової управи, Кременчуцької міської Думи, Кременчуцького жандармського управління, Революційного комітету та ін.

Газетний фонд складався із 36 комплектів місцевих газет - 6848 примірників.

Штатних працівників Кременчуцького державного історичного архіву станом на 01.06.1939 року було 16 чоловік. Висококваліфікованих спеціалістів у штаті бракувало. Працівники архіву, в тому числі й наукові співробітники, були з початковою освітою, і тільки практична їх робота і досвід в архівній справі, самопідготовка приводила до виконання поставлених завдань.

Безгосподарності та зловживань не було помічено, всі директиви вищестоячих органів втілювалися в життя. Оклад директора складав 500 крб., старших архівних технічних працівників 250 - 300 крб., технічних працівників 150 - 175 крб. У різні роки сумлінно працювали, зберігаючи культурну спадщину кременчужан, архівісти М.М. Могилевський, В.П. Павленкова, Є.С. Турчина, О.П. Намінас, Степанченко, Шатохіна (в архіві залишилися лише такі дані про них).

Відповідно до циркуляру Центрального архівного управління від 23 лютого 1932 року в місті Кременчуці архівосховище міської ради ( паралельно з діяльністю Кременчуцького історичного архіву), перетворилося в міський архів, на який покладалося архівне будівництво в місті. У штатному розкладі виділялася одиниця завідуючого архівом, окрім того рекомендувалося виділити одиницю для технічної роботи.

Кременчуцький міський архів організовано в 1933 році. Приміщення, що відводилося для міського архіву, розташовувалося у будинку міського виконавчого комітету (вул. Леніна, 48), складалося з двох окремих кімнат, устаткованих стелажами. Міський архів обслуговував і місто, і організації сільського району. До нього надходили справи про діяльність підприємств, установ, організацій міста і району, створених за радянські часи.

Безжальна війна знищила культурне надбання нашого міста, документи також.

Актами засвідчено, що матеріали Кременчуцького державного історичного архіву були знищені, спалені німецькими військами у кількості 1703 фонди, 467636 одиниць зберігання при відступі за 4 дні до звільнення міста 25 вересня 1943 року.

Про матеріальні збитки, нанесені міському архіву під час проведення бойових дій німецькими військами, було укладено акт 17 серпня 1944 року, в якому відображено, що 25 вересня 1943 року документальні матеріали у кількості 17150 одиниць зберігання повністю знищені шляхом спалення німецькими солдатами. І тільки 50 фондів, 20000 одиниць зберігання Кременчуцького історичного архіву залишилися для наступних поколінь; вони були евакуйовані в м. Шадринськ Курганської області. Після звільнення Полтавщини повернені, але вже не до Кременчука, а до Державного архіву Полтавської області.

Після звільнення Кременчука від фашистських загарбників міський архів відновив свою діяльність. Він розташовувався за адресою вулиця Пушкіна, 49.

З лютого 1963 року організації та установи сільської місцевості відокремлені у звязку з утворенням Кременчуцького районного архіву.

З 1963 р. Кременчуцький міський архів переїхав у нове приміщення по вулиці Жовтневій, 27, де він знаходиться і зараз. Фонди архіву постійно поповнювалися документами з діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств, закладів освіти, охорони здоровя, культури, підприємств торгівлі, громадського харчування, транспорту, звязку і т. п. Як на нашу думку, найбільш повними та цікавими фондами є:

.Крюківський машинобудівний технікум управління кадрів і учбових закладів Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР. (Ф. 69 з 1944 року);

. Міський відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих. (Ф. 12 з 1943 року);

. Кременчуцьке середнє професійно - технічне училище № 6 ім. М.С. Новохатька. (Ф. 237 з 1945 року);

. Кременчуцька міська прокуратура. (Ф. 148 з 1948 року).

. Дирекція будівництва нафтопереробного заводу. (Ф.Р-8985 з 1959року);

. Кременчуцьке льотне училище. (Ф.Р-8781 з 1960 року);

. Дирекція будівництва заводу литва і штамповок.(Ф.Р-8984 з 1962року);

. Всесоюзний науково - дослідний і проектно - технологічний інститут вагонобудування. (Ф.Р-8976 з 1965 року);

. Кременчуцький завод технічного вуглецю. (Ф.Р-8971 з 1966 року).

Вони і досі є актуальними, відображають значні успіхи Кременчука як в історії України, так і близького та далекого зарубіжжя.

Завідуючим міським архівом з 1947 по 1957 рік були: Марія Іванівна Скляр, Н.Є. Передерій. Артюхова Галина Іванівна працювала на цій посаді з 1957 по 1972 рік. Результатами роботи цих архівістів користуємося ми і нині.

З 1972 по 1995 рік беззмінним керівником архіву була Шаблій Людмила Миколаївна, вимогливий і принциповий працівник. За роки її роботи фонди зросли до 45117 одиниць зберігання, активно використовувалися дослідниками. Систематично велася робота в нижніх ланках - в архівних підрозділах підприємств, установ та організацій міста. Питання ведення діловодства та архівної справи розглядалися на засіданнях виконкому міської ради.

У період незалежності ( з 1991 року) архіву, як і всій державі, довелося і організовувати нові фонди, бо з'явилися нові установи і підприємства, і долати проблеми, формувати відповідні умови зберігання документів, інформатизації архівної справи, а також відповідно до вимог часу формувати ще один архів у місті - Трудовий - (грудень 1996 рік) для зберігання і використання документів з особового складу ліквідованих підприємств, установ та організацій на території міста.

Цей архів нині дуже актуальний, у ньому налічується 705 фондів (26660 одиниць зберігання); за 2008 рік надано 5013 довідок, необхідних для забезпечення законних інтересів громадян.

Любові Іванівні Козловій, завідуючій міським архівом з 1995 по 2006 рік, всі ці питання довелося вирішувати з нечисленним складом архівістів, лише 2 працівники, бо госпрозрахункова група розпалася у 1995 році. Надія була на власні сили, підтримку міської влади, розуміння керівників та архівістів підприємств і установ міста.

Незмінно стабільно працювали справжні фахівці своєї справи і патріоти міста на вагонобудівному, автомобільному заводах, тютюновій фабриці, кондитерській фабриці, нафтопереробному заводі, заводі дорожніх машин, колісному заводі, льотному училищі, міських районних радах, педучилищі та ін.

Повернулася до архіву віддана своїй справі Шутко Віра Іванівна, яка продовжила роботу, що зберігатиметься віками, і Ятло Павло Іванович, ветеран архівної справи.

Віра Іванівна Шутко є взірцем для молодих архівістів. З 1970 року проводила науково-технічне опрацювання документів. Принципова, вимоглива, з глибокими знаннями (бо підвищувала кваліфікацію у Московському державному історико - архівному інституті), доброзичлива, спокійна і врівноважена, вона працювала на найскладніших ділянках роботи, тільки їй довіряли працювати з секретними документами. А для Павла Івановича Ятло потрібні були великі обсяги роботи і далекі відстані. Брав для роботи потужні підприємства, і не лякали його ніякі маршрути: чи то північний промисловий вузол Кременчука, чи підприємства Кременчуцького, Глобинського і Козельщинського районів.

Значний внесок у розвиток архівної справи внесли Тищенко Віра Іванівна, Ткаченко Людмила Анатоліївна, Руденко Ніна Михайлівна, Лівшиць Раїса Семенівна, Баля Тамара Степанівна, О.М. Бугаєць, Афанасьєва Ольга Олександрівна.

Любов Іванівна Козлова, Валентина Іванівна Добрунова, Наталія Миколаївна Перепельченко за роки своєї діяльності, крім зазначених раніше досягнень та Трудового архіву, укомплектували фонди особового походження, які дуже цінуються і архівістами, і науковцями. Це такі фонди як:

„Євселевський Лев Ісаакович - доктор історичних наук, краєзнавець" (Ф. 240);

- „Твердохліб Микола Федорович - кандидат технічних наук" (Ф. 243);

„Заслужені люди міста Кременчука" (Ф. 234);

„Письменник Григорій Михайлович Терещенко" (Ф. 170) Створювалися ці фонди за допомогою та активною участю незмінного куратора Гудим Валентини Володимирівни, заступника директора Державного архіву Полтавської області.

Прийнятий у грудні 1993 року Верховною Радою Закон України „Про Національний архівний фонд та архівні установи" [8] з наступними змінами відіграв значну роль у законодавчому забезпеченні архівної справи, відкритості і доступності архівів, їх динамічного поповнення новими документами, більш широкого задоволення потреб громадян і держави в архівній інформації, а також у піднесенні суспільного престижу архівної справи та піднятті іміджу архівістів, наданні їм соціальних гарантій.

Відповідно до цього закону міський архів з 2002 року має офіційну назву Архівний відділ Кременчуцької міської ради( Рішення VІІ сесії міської ради ІV скликання від 05.11.2002 року), є структурним підрозділом виконкому міської ради.

Виконує делеговані державою повноваження: «зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, і управління архівною справою та діловодством на відповідній території» згідно із ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні [4].

Документи органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій, а також документи, що передані архівному відділу міської ради іншими юридичними і фізичними особами без збереження за собою права власності, є власністю територіальної громади міста Кременчука.

Змінилися і списки підприємств, установ та організацій, які передають документи до архіву, комплектують Національний архівний фонд.

Та незмінним залишається високий рівень відповідальності за створення, збереження і використання архівних документів.

Над створенням документів працює багато спеціалістів всього міста, зберігають їх, надають можливість використовувати ретроспективну інформацію, віддані своїй справі архівісти: спокійні і виважені, терплячі і таємничі, серйозні і відповідальні за кожне слово і діло:

Станом на 01.12.2008 всього у міському архіві 120 фондів, 50796 од. зб. документів управлінської діяльності та особового походження, в тому числі: управлінські документи - 86 фондів, кількість довідкового апарату - 172 описи, 49444 одиниць зберігання; документи особового походження - 5 фондів, кількість довідкового апарату - 26 описів, 1291 одиниця зберігання; фотодокументи - 61 одиниця зберігання, кількість довідкового апарату - 1 журнал; фотоальбоми - 13 одиниць зберігання, кількість довідкового апарату - 1 журнал [табл. 2].

Кількість видань у фондах науково - довідкової бібліотеки архіву:

-книг і брошур усього, в тому числі заінвентаризовано 178 одиниць зберігання;

-річних комплектів журналів - 43 комплекти, номерів журналів у тому числі заінвентаризовано - 340 одиниць;

- річних підшивок газет усього, в тому числі заінвентаризовано - 49 підшивок.

Активно використовуються фонди виконавчих комітетів міської і районних рад, управління головного архітектора, автомобільного заводу, фонду особового походження „Євселевський Лев Ісаакович - доктор історичних наук, краєзнавець", „Твердохліб Микола Федорович - кандидат технічних наук", колекція документів „Заслужені люди міста Кременчука".

Найбільше запитів в останні роки надходить від юридичних осіб про підтвердження майнових прав, виділення земельних ділянок під забудову, усиновлення (удочеріння), підтвердження трудового стажу.

Найцікавішою тематикою досліджень у 2008 році були: „КрАЗ: люди, завод, автомобілі"; „Наукова школа Л.Євселевського у контексті розвитку історичного краєзнавства на Полтавщині 2-ої половини XX століття".

Архівний відділ Кременчуцької міської ради є невідємною ланкою між минулим теперішнім і майбутнім.

Документи, які в ньому зберігаються, являються надбанням українського народу. З одного боку це невелика будівля, а з іншого - цілий світ історії нашого міста.

Працівники архіву знають, що виконують роботу, яка зберігатиметься постійно і наступні покоління за цими документами вивчатимуть історію, оцінюватимуть внесок у розвиток суспільства, культурне надбання народу.

1.4 Загальна характеристика фонду Крюківського машинобудівного технікуму

Помітне місце серед усіх документів архіву, його фондів, посідає фонд Крюківського машинобудівного технікуму № 69, заснований 1 січня 1964 року.

Цей фонд складається з справи фонду, картки фонду, наглядової справи, описів та справ постійного зберігання. Справа фонду( на кожний новостворений фонд заводиться така справа, яка зберігається у папці з клапанами у другій шафі), куди вносяться:

-акти приймання - передавання справ на постійне зберігання;

-акти перевіряння наявності та стану справ;

довідки про перевіряння ( комплексні, контрольні, тематичні);

аркуші перевіряння;

акти про експертизу цінності документів;

акти про каталогізацію фонду;

акти про виявлення не облікових документів;

акти про технічні помилки та інші акти.

Акти та інші документи, що фіксують зміну назви, категорію фонду, кількості, складу і стану його документів приєднуються до справи фонду, тільки з позначкою про внесення відповідних змін до облікових документів. Справи фондів, що увійшли до складу обєднаного архівного фонду, приєднується до справи новоствореного обєднаного фонду. Справи фондів розміщуються у порядку номерів фондів.

Картка фонду[табл.4]. В ній фіксується процес надходження документів:

1 січня 1964 року до архіву надійшли документи за 1944 - 1948 роки у кількості 30 одиниць зберігання і ці матеріали увійшли в пять описів.

травня 1965 року надійшли документи за 1949 - 1960 роки - 155 одиниць зберігання, які теж увійшли в пять описів.

червня 1967 року архів поповнився документами за 1961 - 1962 роки - 31 одиниця зберігання, які занесені до першого опису.

березня 1968 року до першого опису були внесені документи 1963 року в кількості 15 одиниць зберігання.

15 жовтня 1969 року до архіву потрапило 15 одиниць зберігання за 1964 рік, які можна знайти в першому описі.

квітня 1971 року архів прийняв документи технікуму за 1965 рік - 13 одиниць зберігання, перший опис.

травня 1972 року в перший і другий описи увійшли документи за 1963- 1969роки - 70 одиниць зберігання.

лютого 1975року 32 одиниці зберігання за 1968 - 1969 знаходяться в першому описі.

грудня 1979 року до архіву на постійне зберігання надійшли документи 1970 - 1973 років( перші три описи) - 91 одиниця зберігання.

лютого 1981року за 1974 - 1975 роки технікум віддав документи на постійне зберігання, які були внесені до трьох описів і склали 60 одиниць зберігання.

березня 1983 року архівний відділ поповнився документами 1976 - 1978 років у кількості 72 одиниці зберігання ( 1-3 описи).

лютого 1987року додалось 106 одиниць зберігання за 1979 - 1981 роки ( перші три описи).

27 березня 1989 року на постійне зберігання архів прийняв документи 1981- 1983 років - 105 одиниць зберігання ( 1- 3 описи).

листопада 1995 року надійшли документи за 1983- 1985 років - 70 одиниць зберігання ( 1-ий опис).

грудня 1995 року технікум надав документи за 1985 - 1989 роки на постійне зберігання у кількості 98 одиниць зберігання, які теж увійшли в перший опис.

грудня 1998 року надійшли документи за 1989 - 1997 роки( 1-ий опис) - 79 одиниць зберігання.

На нинішній момент всі пять описів було обєднано в один опис, в який входять документи з основної діяльності 1944 - 1997 років ( другий і третій описи складають документи з діяльності громадських організацій).

Таку має структуру фонд № 69 Крюківський машинобудівний технікум, який нараховує 1032 одиниці зберігання за 1944 - 1997 роки [табл. 3].

Фонд № 69 - Крюківський машинобудівний технікум має три описи.

Опис №1 ( основний) справ постійного зберігання за 1944 - 1997 роки Крюківський машинобудівний технікум відділу учбових закладів міністерства транспортного машинобудування СРСР місто Крюків-на-Дніпрі Полтавської області - три примірника, 837 одиниць зберігання.

Опис № 1( додатковий) справ постійного зберігання за 1969 - 1979 роки - три примірники, 23 одиниці зберігання.

Опис № 1 (основний) і опис № 1 (додатковий) сформовані із справ постійного зберігання з основної діяльності: накази керівних органів, накази директора з основної діяльності, в яких знайшли відображення основні питання діяльності:

-про визначення атестаційної комісії на навчальний рік;

-про підсумки навчального року;

про закріплення тем дипломного проектування;

про технологічну практику;

про державну екзаменаційну комісію та інше.

У фонді відклалися протоколи засідань педагогічної ради, документи предметних (циклових) комісій, текстові і статистичні звіти про роботу технікуму за навчальний рік, затверджені штатні розклади, річні звіти про виконання кошторису видатків, плани навчально-методичної, політико-виховної роботи, річні бухгалтерські звіти, документи ліквідаційної комісії і т. п.

Документи з особового складу: накази директора з особового складу працівників; протоколи засідань державних кваліфікаційних комісій; тарифікаційні списки викладачів; плани персонального розподілу фахівців; протоколи засідань комісії з розподілення; відомості обліку успішності учнів вечірнього відділення; лицьові рахунки з заробітної плати; розрахункові відомості з заробітної плати; особові справи та картки звільнених працівників за період з 1944 по 1997 роки зберігалися у відомчому архіві технікуму, а в 1997 році передані на зберігання до відомчого архіву Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

У міському архіві зберігається лише для контролю опис № 1 з особового складу за 1989 - 1997 роки.

Опис № 2 справ постійного зберігання за 1963- 1983 роки Місцевий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму - три примірники, 80 одиниць зберігання (дод. А).

Опис № 3 справ постійного зберігання за 1968- 1983 роки Профспілковий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму - три примірники, 92 одиниці зберігання (дод. Б).

До складу описів № 2 і № 3 входять протоколи засідань профспілкового комітету; місячні квартальні плани роботи комітету; кошториси прибутків і видатків; статистичні звіти; протоколи загальних профспілкових зборів; протоколи звітно-виборчих профспілкових зборів; документи профспілкового комітету учнів і т.н.

Формування справ проводилося згідно з номенклатурою справ. Склад документів кожної справи відповідає її назві. Документи в межах року систематизувалися за номінально-хронологічною ознакою.

Фізичний стан документів задовільний. Документи постійного зберігання по вересень 1997 року передані на зберігання в міський архів.

-Наглядова справа( зберігається у папці з клапанами у першій шафі):

історична довідка, передмова та доповнення до історичної довідки - вкладається до описів справ;

паспорт архівного підрозділу установи - фондоутворювача;

-інструкції з діловодства;

положення про ЕК (Експертна комісія);

положення про архівний підрозділ;

копія наказу про створення ЕК (Експертна комісія);

номенклатура справ за невпорядковані роки;

-витяги з рішень ЕПК (Експертно-перевірна комісія) Державного архіву області;

передмови, описи впорядкованих справ, ще не прийнятих до архіву;

-відомості про користування документами фонду;

листування з фондоутворювачами.

Найбільш повно у фонді № 69 Крюківський машинобудівний технікум представлені документи з основної діяльності навчального закладу із 1944 до 1997р. Вони дозволяють прослідкувати особливості адміністративно-господарської, науково-методичної, навчально-виховної діяльності технікуму як у межах кожного року, так і впродовж виділених нами періодів і підперіодів.

До основних справ, номенклатура яких залишається незмінною в 1944-1973 роках, відносяться річний кошторис витрат та текстовий звіт про роботу за відповідний рік (дод. В). У 1944 році обовязковими були річні бухгалтерські звіти, їх змінюють статистичні звіти, до обовязкових документів долучаються плани прийому учнів та випуску спеціалістів. І якщо бухгалтерські та статистичні звіти, кошторис витрат дають змогу прослідкувати кількісні зміни в розвитку навчального закладу (дод. Г): зростання заробітної плати викладачів та стипендій студентів, збільшення чи зменшення планів прийому учнів чи випуску спеціалістів, збільшення чи зменшення асигнувань на розвиток матеріально-технічної бази і т. п., то якісні зміни: вдосконалення навчально-методичної роботи, форми і методи виховної роботи, звязки технікуму з промисловими підприємствами міста, участь учнів та викладачів у громадсько-політичному житті країни, долі випускників розкривають саме текстові звіти, обсяги яких суттєво зростали (від 10 сторінок у 1944 році до 90 сторінок у 1973 році) [33, 15 арк.].

Текстові звіти не лише фіксують успіхи та прорахунки в діяльності Крюківського машинобудівного технікуму, але й змальовують, попри канцелярський стиль, живу картину відродження не тільки технікуму, а й міста загалом. Особливо ці риси притаманні менш заформалізованим документам 40-х років.

Отже, фонд № 69 Крюківський машинобудівний технікум, створений впродовж 45 років. Відображає більш ніж 50-річну історію цього навчального закладу: від 1944 року - часу відродження технікуму з руїн Великої Вітчизняної війни до 1997 року, коли технікум був підпорядкований як один із структурних підрозділів Кременчуцькому державному політехнічному інституту. Фонд № 69 складається з трьох основних та одного додаткового описів, що зберігаються в архівному відділі Кременчуцької міської ради та одного опису з особового складу, що знаходиться у відомчому архіві Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

Загалом у фонді представлено 1032 одиниці зберігання, в тому числі справи постійного зберігання з основної діяльності - 837 одиниць зберігання, (опис № 1 (основний) та опис № 1 (додатковий)) та справи постійного зберігання з діяльності громадських організацій - 172 одиниці (опис № 2 - 80 одиниць зберігання; опис № 3 - 92 одиниці зберігання).

1.5 Головні етапи розвитку Крюківського машинобудівного технікуму

Повна, послідовна, підтверджена документально історія Крюківського машинобудівного технікуму розпочинається з 1944 року. Більш ранні періоди прослідковуються лише фрагментарно з довідкових видань дореволюційного періоду та з мемуарних джерел довоєнної пори. І. Федотов - директор Крюківського машинобудівного технікуму в 1949 - 1975 роках стверджував, посилаючись на спогади довоєнних випускників, що попередником Крюківського машинобудівного технікуму був Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, котрий, у свою чергу, виник у1927 році на базі єврейської професійної школи, заснованої єврейською громадою Кременчука в 1902 р. Знаходився довоєнний технікум по вулиці Червоноармійській, 31 (до революції Преображенська, зараз Квартальна) [71, с.58] .

У 1930 р. в технікумі навчалося 119 учнів, працював 21 викладач [70, арк.3].

За твердженням Федотова, в 1935р. технікум перейменували на механічний, але перейменування, ймовірно відбулося раніше, оскільки в архіві Кременчуцького краєзнавчого музею під 1930 роком уже згадується механічний, а не єврейський електромеханічний технікум.

Технікум мав двоповерховий навчальний корпус, навчально-виробничі механічні, слюсарні і ливарні майстерні, спортивний зал, адміністративний корпус, бібліотеку, їдальню і два гуртожитки для студентів. У розпорядженні студентів були добре оснащені кабінети фізики, хімії, математики, соціальних наук, лабораторії металорізальних верстатів, зварювального і ливарного виробництва.

З 1937р. директором технікуму був Б.Я. Підвальський.

У передвоєнні роки технікум готував таких спеціалістів:

а) техніків - технологів обробки металів різанням;

б) техніків - технологів зварювального виробництва;

в) техніків - технологів ливарного виробництва.

Технікум був укомплектований висококваліфікованими викладачами і майстрами виробничого навчання. Навчальний процес проходив на рівні життєвих вимог. Добре була організована спортивно-масова і військово-допризовна підготовка. Працював гурток для стрілків, гурток вивчення мотоцикла і автомобіля, де готували водіїв мотоциклів і автомобілів. Добре працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний, драматичний, духових інструментів.

Навчально-виробничі майстерні працювали на госпрозрахункових засадах, виконуючи різні замовлення, а з 1940р. освоїли випуск верстатів для заточування свердел.

Останній довоєнний випуск спеціалістів технікум здійснив у червні 1941р., коли вже розпочалася Велика Вітчизняна війна. Випускники 1941р. були направлені на оборонні заводи країни. У звязку з обставинами, що склалися на початку війни, технікум не встигли евакуювати і вся його матеріально - технічна база, в тому числі і сам навчальний корпус, були зруйновані під час окупації Кременчука німецько-фашистськими загарбниками.

Ворог майже цілком знищив Кременчук, перетворивши прекрасне придніпровське місто Радянської України в купу розвалин.

У вересні 1943р. Кременчук був звільнений Радянською Армією. У неймовірно тяжких умовах почався відбудовчий період. Із усього довоєнного надбання технікуму залишилася лише напівзруйнована споруда гуртожитку, який перейшов на баланс Кременчуцького міськвиконкому. 25 лютого 1944р. на основі наказу №48 Управління навчальними закладами НКСМ СРСР (Народного комісаріату середнього машинобудування СРСР). Кременчуцьким міським комітетом КП України і міським виконавчим комітетом було прийнято рішення про поновлення Кременчуцького механічного технікуму.

Восени 1944 року Кременчуцький механічний технікум відновив свою діяльність з місцезнаходженням у місті Крюкові-на-Дніпрі Полтавської області і підпорядкуванням Комісаріату середнього машинобудування СРСР. У технікумі здійснювалась підготовка фахівців:

.На механічному відділенні:

а) техніків - технологів з обробки металів різанням;

б) техніків - механіків з вагонобудування;

. На технологічному відділенні:

а) техніків - технологів з ковальсько - штампового виробництва;

б) техніків - технологів зварювального виробництва.

На вечірньому відділенні - з наведених вище спеціальностей техніків відповідної кваліфікації.

Після реформування народних комісаріатів у відповідні міністерства Кременчуцький механічний технікум підпорядковувався з 1944 року Міністерству транспортного машинобудування СРСР, отримавши назву Крюківський машинобудівний технікум без зміни функцій і місцезнаходження .

У наступні роки технікум кілька разів змінював своє підпорядкування у звязку з реформуванням та переформуванням міністерств СРСР, повязаних з важким, середнім, транспортним машинобудуванням та енергетикою, але без зміни своїх функцій та місцезнаходження [табл. 6 ].

З 1953 по 1956рр.Крюківський машинобудівний технікум знаходився у віданні Міністерства транспортного і важкого машинобудування СРСР, в 1956 - 1958 - у підпорядкуванні Міністерства транспортного машинобудування СРСР.

З 1958 року по 1959 рік включно технікум знаходився у віданні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Харківського економічного адміністративного району, а з 1960 по 1962 рік включно у віданні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Полтавського економічного адміністративного району. З 1963 по 1965 рік технікум перебував у підпорядкуванні відділу кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Харківського економічного адміністративного району. 1966 року технікум підпорядковувався Міністерству енергетичного, важкого і транспортного машинобудування СРСР. На той час технікум мав виробничі майстерні з встановленним устаткуванням і верстатами для практичних робіт, лабораторію, бібліотеку, гуртожиток для студентів.

Щорічно при технікумі функціонували курси з підготовки до вступу до технікуму.

Технікум мав філії при Кременчуцькому автозаводі, Карлівському машинобудівному заводі, Дніпродзержинському вагонному заводі, які були передані, як самостійні технікуми у відання відповідних раднаргоспів.

Відповідно до ухвали Ради Міністрів Союзу РСР від 29 липня 1975 року №656 " Про організацію Міністерства важкого і транспортного машинобудування" і на підставі наказу Міністра важкого і транспортного машинобудування СРСР №41 від 12 серпня 1975 року "Про передачу об'єднань, підприємств й організацій у відання Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР", Крюківський машинобудівний технікум включений до складу Управління керівних кадрів і навчальних закладів Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, де технікум перебував до 20 липня 1987 року.

Керуючись рішеннями ХХVІІ з'їзду КПРС щодо корінної перебудови управління економікою на основі подальшого підвищення рівня концентрації і розвитку спеціалізації виробництва та скорочення чисельності управлінського персоналу, як перший крок з поліпшення управління галузями машинобудування Ухвалою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР №796 від 16.07.87р., визнали необхідним утворити загальносоюзне Міністерство важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР на базі Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР і Міністерства енергетичного машинобудування СРСР.

У зв'язку з цим на підставі наказу Міністра важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР №1 від 21 липня 1987 року Крюківський машинобудівний технікум передається Міністерству важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР та підпорядковується безпосередньо його відділу Управління кадрів і соціального розвитку.

З метою найбільш ефективного використання виробничого і науково-технічного потенціалу об'єднань, підприємств і організацій машинобудування і подальшого вдосконалення управління галузями машинобудівного комплексу, Рада Міністрів СРСР прийняла Ухвалу №580 від 22.07.89р. "Про вдосконалення організаційних структур управління в галузях машинобудівного комплексу" і постановила передати у відання Міністерства важкого машинобудування СРСР - об'єднання, підприємства, організації Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.

У зв'язку з цим, на підставі наказу Міністра важкого машинобудування СРСР №4 від 07.08.89р. Крюківський машинобудівний технікум перейшов у безпосереднє підпорядкування цього міністерства, де й знаходився до розвалу СРСР.

Після проголошення незалежності України, згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91р. "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" і дорученням Кабінету Міністрів України від 20.01.91p. №18602/18, представники Міністерства важкого машинобудування СРСР передали Крюківський машинобудівний технікум станом на 01.10.91 року Міністерству освіти України з утриманням за рахунок республіканського бюджету.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.97 р. №896 та наказу міністра освіти України від 22.08.97р. №313 (справа №848 по опису постійного зберігання) в Кременчуці був створений Кременчуцький державний політехнічний інститут на базі ліквідованих: Кременчуцького філіалу Харківського державного політехнічного університету, Крюківського машинобудівного технікуму, Кременчуцького автомеханічного технікуму та Комсомольського політехнічного технікуму.

Крюківський машинобудівний технікум з 1997 року став структурним підрозділом Кременчуцького державного політехнічного інституту.

Власне, цим закінчується історія Крюківського машинобудівного технікуму, як самостійного навчального закладу системи середньої спеціальної освіти. Розпочинається новий етап його діяльності, але вже у межах Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського.

Виходячи з аналізу наявної інформації, в історії Крюківського машинобудівного технікуму можемо виділити кілька етапів: дореволюційний - 1902 - 1917, у межах якого функціонувала єврейська професійна школа; довоєнний - 1927 - 1941, впродовж якого виник Кременчуцький електромеханічний, згодом перейменований в Кременчуцький механічний технікум (на жаль, ні дореволюційний ні довоєнний періоди документально не прослідковуються, оскільки зникли не лише архіви технікуму, але й усе його майно та нерухомість; післявоєнний - 1944 - 1997рр., коли Крюківський машинобудівний технікум існував як самостійний середній професійний навчальний заклад, підпорядковуючись загальносоюзним міністерствам, повязаним з різними галузями машинобудування; з 1991 року технікум передається Міністерству освіти України; сучасний (з 1997р.), в якому Крюківський машинобудівний технікум увійшов до складу Кременчуцького державного політехнічного інституту (зараз Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського) як один з його структурних підрозділів [табл. 5 ].

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРЮКІВСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ 1944- 1997 РОКІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДУ

2.1 Розвиток Крюківського машинобудівного технікуму 1944 - 1948рр. за документами фонду з основної діяльності

Найскладнішим періодом в історії технікуму були 1944-1947 роки, коли навчальний заклад, не маючи власної матеріально-технічної бази, змушений був орендувати площу і під гуртожиток, і під розгортання навчально-виробничих приміщень. А в місті, вщент спаленому, зруйнованому фашистами, зробити це було вкрай складно.

Після прийняття урядової постанови про відновлення діяльності Кременчуцького механічного технікуму міський виконавчий комітет і Кременчуцький міський комітет Комуністичної партії України розпочали пошук приміщення для технікуму, але в умовах розрухи Кременчука, це було майже нездійсненне завдання.

Лише в серпні 1944р. Кременчуцький міський виконавчий комітет надав приміщення для технікуму. Це був один поверх ремісничого училища №6, що розташоване в Крюкові (зараз вулиця Республіканська, 85), який технікум зайняв тимчасово за угодою з Управлінням Трудових резервів. Будівля була пошкоджена ворожими снарядами і бомбами. І її потрібно було довести до пуття до 1 вересня 1944р [34, 10 арк.].

Силами абітурієнтів і робітників технікуму були відремонтовані двері, вікна, підлога, виконана побілка, поставлені буржуйки для опалення класів зимою (надії на централізоване опалення не було). Вікна в класах закладали цеглою, залишаючи вузькі поперечні щілини для освітлення. Скло було дуже дефіцитним матеріалом. Крюківський вагонобудівний завод уже тоді став базовим підприємством технікуму і його ремонтно-будівельний цех надавав велику допомогу з ремонту приміщень технікуму. Для навчальних класів завод виготовив столи, табуретки і лави в невеликій кількості. Під майстерні приміщення не було, для лабораторій і кабінетів теж. Читальний зал і бібліотека знаходилися в одній кімнаті. Зали для креслення не було. Під господарські служби приміщення теж не було. Своєї території технікум також не мав.

Але ніякі труднощі і жертви, розруха і голод не змогли зупинити відновлення мирної праці на звільненій від ворога території.

Після оголошення про відкриття механічного технікуму до директора прийшли перші абітурієнти. Це були інваліди Вітчизняної війни і молодь, яка за станом здоровя не підлягала призову до лав Радянської Армії.

Проводився набір учнів на три курси. На перший курс прийнято було - 192 чоловіка, на другий - 48 чоловік, на третій - 19 чоловік. План набору виконано на 120%. До технікуму зарахували 267 студентів.

Задзвонив перший післявоєнний шкільний дзвоник 9 жовтня 1944р. Для колективу викладачів, співробітників і студентів технікуму це була дуже радісна подія. Після всіх жахів фашистської окупації настало мирне навчання. І хоча ще йшли бої на фронтах Вітчизняної війни, і багато, дуже багато радянських дівчат і хлопців замість студентських ручок, сильно стискаючи зброю в своїх руках, гнали ворога і кували історичну перемогу, забезпечуючи мир на землі, радість близької перемоги уже відчувалася між студентськими партами майбутніх спеціалістів-техніків першого післявоєнного набору. Відбувся короткий радісний мітинг. Директор технікуму М.І. Озеран привітав колектив з початком першого навчального року. Виступили викладачі, співробітники, студенти. Почався навчальний рік, перший рік після 3-х років перерви.

Було створено 8 навчальних комісій. Навчання організовувалось у дві зміни.

Гостро відчувалася потреба у підручниках, зошитах та інших навчальних приладдях. Замість зошитів студенти використовували старі книжки, пишучи між рядками.

Електроенергія часто відключалась і для того, щоб мати аварійне освітлення, технікум дав заявку на завод на 2 літри гасу, але завод зміг виділити лише 1 літр.

Дуже швидко постало питання про опалення навчальних класів і кімнат гуртожитку, які розміщувалися на четвертому поверсі житлового будинку. Кременчуцький міський виконавчий комітет виділив технікуму ділянку в районі села Мала Кохнівка, на якій можна було корчувати пеньки на паливо. За наказом директора технікуму група студентів у кількості 50 чоловік на чолі із заступником директора з господарської частини Б.С. Савіним і викладачами поїхали на заготівлю дров. Дуже добре працювали студенти Стичинський, Пузир, Буряков. За 10 днів роботи було заготовлено 180 кубометрів дров. Складним було питання, як привести дрова до технікуму. І тут завод допоміг транспортом.

Не зважаючи на тяжкі умови навчання (замерзало чорнило в чорнильницях, бо опалення буржуйками давало більше диму, ніж тепла, нестача зошитів, підручників, наочності, довідників, паперу для креслення) заняття не зупинялися.

Новий набір був дуже слабким з причини великої перерви в навчанні (з 1941 по 1944 роки) внаслідок окупації. В кінці навчального року на першому курсі залишилося - 139 чоловік, на другому курсі - 32 учня, а на третьому - 11. Основний відсів учнів відбувся з причини неуспішності, відсутності гуртожитку і матеріальної забезпеченості. З метою скорочення відсіву були найняті квартири, організовані курси для відстаючих. Відсутність майстерень, лабораторій, кабінетів, залу для креслення і свого приміщення не могло не вплинути на підготовку учнів.

У першому півріччі стан дисципліни був задовільний, а до кінця навчального року - покращився. Якщо в першому півріччі були випадки групових пропусків лекцій, то у другому півріччі таких порушень не було. Мали місце випадки порушення внутрішнього розпорядку і найчастіше - не зявлялися на заняття або залишали їх. Запізнення і пропуски лекцій, особливо в морозні дні, залежали від дальності їх місця проживання, поганого взуття та одягу.

Найбільш грубим порушенням трудової дисципліни була втеча з занять всієї групи. З цією групою були проведені збори - ініціаторів директор покарав.

З метою покращення продовольчого забезпечення учнів і викладачів у першу ж весну технікум створив невелике підсобне господарство. Не маючи потрібного інвентаря вдалося засіяти 8 гектарів кукурудзою, соняшниками, картоплею. Відстань від технікуму до городу - 1,5 км. Із трьох гектарів кукурудзи, приблизно гектар пропав із-за неякісного насіння і частково від ховрахів. Інші культури дали добрий врожай, який використали для покращення харчування студентів і викладачів. Якість їжі добра. Їдальня обслуговувала і РУ № 6, що часто порушувало графік харчування і розклад, тому потрібно було мати їдальню, яка б обслуговувала тільки технікум.

З метою забезпечення студентів одягом, взуттям, предметами гігієни організовувалася видача промтоварів:

1.Мануфактури - на студентів - 133 метри;

2.Трикотажу - на студентів - 191 талон;

.Мила - 10 кілограм.

З взуттям і теплим одягом були настільки великі проблеми, що деякі студенти приходили босоніж на заняття.

Так як гуртожитку не було, постільні речі (простирадла, наволочки) роздавали студентам, які проживали на квартирах.

Не менш складною проблемою було укомплектування штату викладачів.

Першим директором технікуму став М.І. Озеран. На жаль, він мав слабке здоровя і за власним бажанням звільнився з посади директора, але залишився в технікумі викладачем верстатів. Наказом по Головному управлінні навчальних закладів Народного комісаріату середнього машинобудування від 10 січня 1945р. директором призначено Т. Пахомова. 6 грудня 1944р. замісником директора технікуму з виховної роботи був призначений Н.М. Грабський.

У цей час створюється партійна організація з шести чоловік із викладачів та співробітників технікуму. Секретарем партійної організації обирається Н.М. Грабський. Під керівництвом парторганізації в технікумі створюється комсомольська організація.

Організація практики в першому навчальному році відбувалася дуже складно. Майстерень, інструментів, майстрів не було, тому повноцінну практику провести було неможливо. Навчально-виробничу практику з великими зусиллями організували в майстерні РУ № 6 за договором, використовуючи інструменти та інструкторів ремісничого училища. Так як не вистачало робочих місць і інструкторів, технікум організував навчально-виробничу практику по групам і в різний час: одна половина студентів навчалася у червні, друга - у серпні.

Умови роботи на практиці в цілому склалися задовільні. Інструменти для роботи частково використовувалися РУ-6, частково придбаний технікумом, а частину інструментів приносили з собою студенти.

Випуск спеціалістів у 1945 році не проводився. Результати першої екзаменаційної весняно-літньої сесії були такими:

-перший курс - 6 груп, 139 чоловік, не з`явилося на екзамен - 10 чоловік, 123 чоловіка встигають з навчанням - це 88%.

-другий курс - одна група, 32 чоловіка, два студенти на екзамен не прийшли, успішність - 78%

третій курс - одна група, 11 студентів, один на екзамен не з`явився, успішність - 72%.

Кількість студентів, які отримали оцінки - 4, 5 - 19 чоловік на денному відділенні і 7 чоловік на вечірньому відділенні.

Тобто, загальна успішність склала близько 93%, а якість навчання (кількість студентів, які навчалися лише на 4-5) була значно нижчою: лише 14 %. Проте якщо порівняти кількість студентів, які склали першу весняно-літню сесію (182) до загальної кількості зарахованих на навчання (267), то показники будуть значно гірші: лише близько 70%, тобто 30% зарахованих до технікуму були відраховані з нього впродовж першого навчального року.

Новий 1945-1946 навчальний рік технікум зустрів у іншому приміщенні.

Крюківському вагонобудівному заводу були потрібні кваліфіковані кадри робітників, тому на порядку денному постало питання поновлення діяльності Крюківського ремісничого училища №6, приміщення якого вже рік експлуатував машинобудівний технікум. Наказом директора Крюківського вагонобудівного заводу 1945 року технікум звільнив приміщення РУ-6 і був переведений у праве крило клубу ім. Котлова, де під аудиторії обладнувалося 9 кімнат. На початку 1945 - 1946 навчального року контингент учнів поповнився демобілізованими воїнами, серед яких були кандидати в члени КПРС Ф.М. Авраменко, І.М. Осика, Ф.А. Татаруля, М.І. Тертичний та інші. Зростала партійна організація за рахунок демобілізованих воїнів із Радянської Армії. Наприкінці 1945 року і на початку 1946 року в колектив викладачів і співробітників технікуму влилося багато офіцерів і солдатів Радянської Армії, демобілізованих у запас після закінчення Великої Вітчизняної війни. Серед них були І.І. Человський, В.Г. Довбня, М.Г. Олексієнко, Я.Б. Фрейдін, Г.І. Лазурський, Н.В. Батирь, І.А. Федотов, Д.А. Шоменко. Вони стали центром формування педагогічного колективу в сорокові роки. Навчальні заняття проходили в приміщенні клубу ім. Котлова у дві зміни, підручників було дуже мало (всього 3500 книг, що складало 15% необхідного бібліотечного фонду). Ще менше було приладів і моделей - наочних посібників (всього 10% необхідного), схеми і плакати виготовлялися самими учнями і викладачами, навчальних майстерень не було, кабінетів і лабораторій - теж. Країна, що вставала з руїн гостро потребувала спеціалістів. Тож не зважаючи на матеріальну скруту, плани прийому до середніх спеціальних навчальних закладів зростали.

Контингент учнів на початку навчального (1946-47) складав 425 осіб. Технікум навчав 3 групи вагонобудівників-техніків, 3 групи техніків-технологів зварювального виробництва, 5 груп техніків-технологів з обробки металів різанням, 3 групи техніків-технологів штампувального виробництва і 2 групи вечірнього відділення. Загалом: 16 груп, в тому числі - 14 денного та 2 - вечірнього відділень.

Довго знаходитися в клубі ім. Котлова технікум не міг, тому дирекція технікуму і партійна організація ставлять питання про необхідність мати свій навчальний корпус, свої майстерні, бо неможливо по-справжньому готувати кадри машинобудівників, не маючи власної матеріальної бази.

Міські партійні і радянські керівні органи виділили для відбудови під приміщення технікуму коробку зруйнованого педінституту в Кременчуці по вул. Гоголя 9, але НКСМ (Народний комісаріат середнього машинобудування) відхилив це рішення у звязку з браком коштів.

Тоді було прийнято інше рішення. 4/ХІІ 1945 року постановою Крюківського райвиконкому технікум отримав двоповерхову будівлю з підвалом по вул. Карла Лібнехта №19 на старій Торговій площі, яка була збудована в 1904 році як торгівельне і складське приміщення (зараз І. Приходька, 33).

На місці цих руїн колективу технікуму потрібно було збудувати власний навчальний корпус, майстерні, господарські приміщення. Все це повинні були робити самі учні, співробітники, викладачі. Допомагав базовий вагонобудівний завод.

Відбудова приміщення відбувалася в два етапи: 1946 - 1948 і 1952 - 1954, впродовж яких не лише завершилася відбудова старого приміщення, але була здійснена добудова кількох нових кімнат.

Проект першої черги відбудовчих робіт складається проектним відділом управління капітального будівництва Крюківського вагонобудівного заводу (УКБ КВБЗ). Це ж управління виконувало відновлювальні роботи.

Дирекція, партійна організація і громадські організації технікуму (комсомольська і профспілкова) головну увагу зосередили на відбудові приміщення технікуму.

10 квітня 1946 року Міністерством транспортного машинобудування директором технікуму був призначений І.Л. Тарков.

Впродовж 1946-1947 року завдяки наполегливій роботі колективу і особливо завзятій господарській діяльності заступника директора з господарської частини Я.Б. Фрейдина було відбудовано частину приміщення, в якому обладнано 10 аудиторій. Опалення було пічним, тепловіддача низька, в класах взимку холодно. Однак це було власне приміщення, і це була велика перемога колективу технікуму [36, 85 арк.].

На цей час технікум вже мав 2 автомашини. Водієм став Б.С. Савін. На подвірї технікуму (на місці нинішнього навчально-виробничого корпусу) стояв двоповерховий цегляний сарай, який був пристосований під механічні і слюсарні майстерні. Завідував майстернями М.І. Озеран. Він багато зробив для створення парку металорізальних верстатів: домігся передачі технікуму великої кількості токарних та свердлувальних верстатів. І хоча серед них не було жодного сучасного, всі вони працювали на загальній трансмісії, проте початок формування парку верстатів було покладено. Технікум не мав свого гуртожитку і 81 учень проживали в приватних квартирах, і тільки з 1948 року технікум отримав два одноповерхових будинки в районі Крюківського стадіону( зараз вулиця Ростовська). У великих кімнатах проживало 18-20 учнів, воду носили за 1 кілометр, але це був уже свій гуртожиток і це була також перемога колективу над труднощами відбудовчого періоду.

У червні 1948 року І.Л. Таркова з посади директора наказом Міністерства транспортного машинобудування було знято.

Директором призначено Заговозкіна В.І., його заступником з навчальної роботи - І.А. Федотова. В цей період тривали роботи по відновленню навчального корпусу, Міністерство середнього машинобудування зобовязало базовий Крюківський вагонобудівний завод завершити відновлення навчального корпусу технікуму. Всі ці роки тривав трудовий семестр учнів, які виконували підсобні роботи на будівництві.

В 1948 році І черга відбудованої споруди була здана в експлуатацію і технікум влаштовувався на 925м2 корисної площі. Успішно йшло виконання навчальних планів, своєчасного випуску молодих спеціалістів:

техніків-технологів холодної обробки металів;

техніків-технологів зварювального виробництва;

техніків-технологів вагонобудування.

Отже, впродовж першого найважчого повоєнного періоду свого розвитку (1944 - 1948) Крюківський машинобудівний технікум досяг значних успіхів. Розвиваючись спочатку на орендованих площах, і не маючи ні обладнання, ні навчально - виробничих майстерень, технікум зумів збільшити контингент учнів від 267 у 1944р. до 425 у 1947 році, здійснити перший повоєнний випуск (1947 - 1948 навчальний рік) у кількості 100 спеціалістів, заснувати два відділення: денне та вечірнє. І найголовніший здобуток: відбудова І черги власного навчального корпусу площею 925 кв.м.

2.2 Крюківський машинобудівний технікум у 1948 - 1973рр. за документами фонду з основної діяльності

Життя вимагало більш оперативних і активних дій від керівництва технікуму по створенню матеріальної бази. В 1949 році директором технікуму було призначено Федотова Івана Олександровича.

Нове керівництво технікуму приділяло належну увагу створенню і оснащенню навчальних лабораторій, кабінетів, навчального процесу сучасними наочними посібниками, удосконаленню навчального процесу, розвитку художньої самодіяльності, спортивно-масової роботи. В центрі уваги колективу технікуму було головне питання - розширення матеріальної бази - основи вдалого виконання завдань усіх напрямків діяльності середнього спеціального навчального закладу.

В технікумі вже був міцний педагогічний колектив. Він поповнився за рахунок молодих спеціалістів-випускників технічних вузів країни. Серед них: Ю.М.Богданов, А.І. Щербаков, Г.Л. Горева, І.Г. Шульга та інші. Викладацький колектив в 1950р. нараховував 25 штатних одиниць та 3 сумісників.

Це був згуртований колектив викладачів, вихователів, які пройшли через суворі роки Вітчизняної війни, мали життєвий досвід і тому здатних вирішувати відповідальне завдання навчання і виховання підростаючого покоління в комуністичному дусі.

Партійна організація технікуму налічувала 30-32 особи. Секретарями партійного бюро технікуму обирали вихователя М.Г. Олексієнко, заступника директора технікуму з господарської діяльності Я.Б. Фрейдіна.

Партійна організація технікуму виконувала відповідальне завдання Кременчуцького міськкому партії - вона була провідною парторганізацією у проведенні агітаційно-масової роботи серед населення північної частини міста Крюкова під час виборів.

Всі викладачі, працівники і кращі учні працювали агітаторами постійнодіючого агітаційного пункту, який розташовувався з 1953р. в актовому залі технікуму. Парторганізація разом із дирекцією технікуму повинні були вирішити на початку 50-х років три головні завдання: добудувати ліве крило навчального корпусу, збудувати триповерховий житловий будинок на 18 квартир для викладачів, обладнати майстерню для підготовки спеціалістів зварювального виробництва. У 1952 році проектним відділом УКБ КВБЗ складається проект відбудови решти будинку та добудови до нього нових приміщень (автор-інженер Шенкер). Будівництво навчального корпусу продовжувалось до 1954р., і весь цей час співробітники і студенти часто влаштовували вихідними днями суботники, готували місця для роботи кваліфікованим будівельникам. Це був посильний внесок кожного працівника закладу по відновленню зруйнованого війною народного господарства країни.

Злагоджено працювала комсомольська організація, яку очолював, в майбутньому заступник головного конструктора заводу шляхових машин заслужений раціоналізатор СРСР В.І. Рядненко і профспілка, очолювана Дворником.

На той час технікум мав 14 аудиторій, актовий зал на 250 місць, спортивний зал. Розширилися можливості для підготовки спортсменів із числа студентів. Очолював спортивний колектив Шульга Іван Григорович, у 50-і роки спортивні досягнення колективу були досить високими. Художня самодіяльність займала одне з провідних місць серед навчальних закладів Кременчука. Були віднайдені можливості закупити музичні інструменти, зокрема духовий оркестр і оркестр народних інструментів. Л.Б. Фрейдин зумів знайти цей дефіцитний музичний інвентар.

Були обладнані лабораторії фізики, хімії, кабінет креслення, виготовлялися наочні посібники. Але ще не було вирішене питання про лабораторний фонд для спеціальностей із зварювального виробництва.

Примітивними були навчальні майстерні для спеціальності обробка металів. Не було майстерень для проходження практичної підготовки з обробки металу тиском. Навчальний процес це не задовольняло. Техніка швидко розвивалася у післявоєнний час, а отже потрібне було сучасне обладнання для підготовки спеціалістів-машинобудівників. Всі ці передумови диктували форсування будівництва навчально-виробничого корпусу.

В 1950 р. директор закладу Федотов І.А. разом із викладачами розробляють план будівництва зварювальної лабораторії і майстерні. Було прийнято рішення тимчасово обладнати їх у недавно збудованому глинобитному приміщенні (на місці сучасного гаражу). Завдяки наполегливій праці викладача Кохановського було надано з базового заводу, а також із ХТЗ 4 трансформатори СГ-2, 3 точкових і стикових машин фірми «Moll», зварювальний апарат фірми «Ліндс», шт., зварювальну головку САГ-4 і інше. Незважаючи на це застаріле обладнання, вже в 1952р. була можливість виконувати майже всі лабораторні практичні роботи зі зварювального виробництва.

З 1951р. в технікумі почали працювати гуртки технічної творчості. Велику роботу виконували учні: Андрієвський, Петулько (в майбутньому секретар Світловодського МК партії). Вони виготовили столи, гвинтові стільці, разом з електромонтером Калініченком змонтували все необхідне для зварювальної лабораторії. Лаборант Н.В. Батир багато приклав зусиль з організації цієї зварювальної лабораторії (пізніше - викладач креслення).

Довгий час не було можливостей проводити лабораторні роботи з електротехніки.

У звязку з цим і не готувалися спеціалісти з вагонобудування, обробки металів. Тому в 1951-1952рр. ці спеціальності було закрито. Лабораторію з електротехніки треба було негайно обладнувати. Все обладнання з електротехніки включало в себе 5 вольтметрів, 4 амперметри, 2 повзункових реостати, 2 лампових.

Викладач Кохановський, перебуваючи в Києві зі студентами, закупив усе необхідне обладнання і вже в 1951р. така лабораторія була створена.

У 1953р. був збудований корпус зварювальних майстерень, це дало можливість виконувати всі лабораторні і практичні роботи. Обладнання було надане КВБЗ. Ріст контингенту технікуму вимагав і розширення матеріальної бази, тому було прийнято рішення про будівництво навчально-виробничого корпусу на території закладу на місці старих майстерень.

Навчально-виробничий корпус побудований у 1958 році за проектом Діпровузу. У ньому знаходилися: механічна майстерня, лабораторія металоріжучих верстатів, контактного зварювання, механічних випробувань матеріалів, різання, допусків і технічних вимірювань, металознавства, електротехніки і технології ливарного виробництва.

Активну участь у їх будівництві приймали як студенти, так і викладачі. Будівництво тривало 2 роки і в 1958р. корпус було введено в експлуатацію. Це дозволило вирішити ряд проблем, а саме: організували лабораторії і майстерні: механічні, слюсарні, контактного зварювання, різання, металорізальних верстатів, механічного випробування матеріалів, електротехнічна, металознавство, хімії, кабінет креслення, технічних вимірів, технології машинобудування.

У звязку з цим технікум розширив свою матеріальну базу під керівництвом директора Федотова. Повністю оновився парк металорізальних верстатів, отримано багато зварювального обладнання.

У 1957р. завершилось будівництво житлового фонду для викладачів, здано в експлуатацію житловий триповерховий будинок на 18 квартир поряд з технікумом (зараз вул.. Приходька, 35). Базовий завод виділив студентам технікуму четвертий поверх (100 місць) у своєму гуртожитку по вулиці К. Лібнехта поряд з навчальним корпусом технікуму (зараз вулиця Приходько, 37).

У 50 - ті роки колектив поповнився новими висококваліфікованими викладачами: Н.Г. Гаврилов, А.Л. Арутюнова, М.Н. Тарован, А.У. Коршунов.

Викладач Гаврилов перший почав випробовувати ним же створену машину для програмування контролю знань зі спеціальності зварювальне виробництво. Ряд викладачів отримали самі вищу освіту. За ці десятиріччя змінювалися заступники: Чорнуха-Гулак, Губенський-Богданов-Щербаков.

У 1960р. технікум займав провідне місце серед навчальних закладів міста і області. Випускники Крюківського машинобудівного технікуму зарекомендували себе висококласними спеціалістами на заводах країни. Серед них: В.П. Авраменко - головний конструктор КВБЗ, Ф.М. Авраменко - начальник цеху КВБЗ; А.Ф. Носенко - заступник головного інженера КВБЗ; Мусієвський - начальник цеха заводу Дормаш; В.І. Старун - заступник директора КрАЗ; Н.Г. Лашко - заступник директора Кременчуцького експериментального заводу, Борисов - секретар Кременчуцького міського комітету КП України, Петулько - секретар Світловодського міського комітету КП України і т. п. Особливо активізувалася і значно покращилась робота в технікумі у звязку з видатними політичними подіями: 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції (1967рік), 100-річчям від дня народження В.І. Леніна (1971 рік), ХХІV зїздом Комуністичної партії Радянського Союзу (1971 рік), 50-річчя утворення Радянського Союзу (1972 рік).

У ці роки технікум підготував велику кількість відмінників навчання, які гідно зарекомендували себе на підприємствах держави.

Проводилась у технікумі велика робота з військово-патріотичного виховання. Щорічно влаштовувалися урочисті проводи випускників технікуму до лав Радянської армії. Кращі випускники технікуму стали курсантами військових училищ. Це С. Ломтєв, О.М. Олексєєнко, багато випускників продовжили навчання в кращих вищих навчальних закладах країни, в тому числі МВТУ ім. Баумана. Особливо випускники технікуму зарекомендували себе як грамотні спеціалісти-техніки, відмінно підготовлені з креслення, у чому велика заслуга викладачів креслення М.А. Богуша , М.В. Батиря, І.Б. Фанштейна.

Багато уваги приділялося питанню інтернаціонального виховання. За ініціативою директора технікуму І.А. Федотова підтримувався тісний зв'язок з технікумом м. Гірна Ореховища (Болгарія). Технікуми неодноразово обмінювалися делегаціями, ділилися досвідом навчально-виховної роботи, методикою викладання.

У технікумі працювала кімната-музей ім. В.І. Леніна. Її ініціатором був А.І. Щербань. В кімнаті багато експонатів, які розповідали про революційну історію нашого народу. Матеріали меморіальної кімнати постійно поповнювалися.

Значно оновився викладацький колектив технікуму. Ветерани йшли на заслужений відпочинок (Шикалов, Білокінь, Пильчук). На їхнє місце приходили молоді спеціалісти, які ще недавно були студентами викладачів-ветеранів. Серед молодих викладачів - Т.М. Рогозна, В.О. Збираннік, С.А.Чорний, А.А. Амшинніков, В.І. Мироненко, С.М. Смольник, В.В. Подзоров, А.А. Федотьєв та інші.

Придбання в 1965 році діапроекторів ПЕТУ-55 розширило можливості викладачів з використання ТЗН на заняттях з усіх предметів. Викладання нового матеріалу супроводжувалося демонстрацією діафільмів, що значно підвищувало активність сприйняття програмового матеріалу з загальноосвітніх та спеціальних дисциплін студентами.

Під керівництвом навчальної частини та завдяки особистій наполегливості директора технікуму І.А. Федотова впевнено вводилося нове в навчальний процес радянської школи - програмоване навчання. Піонерами цього методу були І.А. Федотов та М.І. Трусов. Їхній почин підтримали Г.К. Шишаков і Л.М. Костяненко.

В кінці шістдесятих років у технікумі було обладнано дві аудиторії для програмованого контролю знань студентів приборами «Технік»-5. На цих машинах проводилося одночасне опитування майже з усіх дисциплін, у тому числі і з мов викладачами А.М. Трусовою, М.П. Критчевською, М.Г. Алексіїнко. Ці прибори давали можливість викладачам мови перевірити рівень грамотності студентів. Багато уроків програмованого опитування провели викладачі А.О. Разуміхін, П.Г. Кустовська, З.І. Сулковська. Вдосконалювалася також методика викладання іноземних мов. У 1965 році кабінет іноземних мов був обладнаний технічними засобами навчання.

У 1965 році будівельні організації міста здали в експлуатацію чотирьохповерховий гуртожиток для студентів на 400 місць, що повністю вирішило проблеми проживання для іногородніх студентів. У гуртожитку створено дві зали дипломного проектування, в яких встановлено 60 креслярських дошок, придбані необхідні креслярські прилади. Завідувачем кабінетом був призначений викладач В.О. Збираннік. Введення в експлуатацію кабінету дипломного проектування сприяло якісному виконанню дипломного та курсового проектування студентами технікуму.

Проводилась робота з оновлення навчальних кабінетів наочністю. У 1969р. силами Львівської художньої майстерні були обладнані наочністю кабінети політекономії та економіки, планування та організації виробництва. У 1970-1971рр. силами лаборантів технікуму оновлена наочна агітація і наочні посібники кабінетів фізики, хімії, літератури, технології машинобудування, допусків та технічних вимірювань, контактного зварювання, металознавство, механіки тощо. У 60-ті роки систематично проводилися конкурси навчальних кабінетів і лабораторій. Технікум брав участь в обласних та республіканських оглядах. Високо були оцінені кабінети зі спеціальностей 0501 та 0701.

У 1965-1973 роках лабораторії технікуму поповнювалися новими приладами, верстатами, оновлювався парк металорізальних верстатів механічних майстерень. Механічні та зварювальні майстерні почали випускати продукцію для підприємств та населення міста і району. Проведення практики зі зварювального виробництва та холодної обробки металів різанням мало не тільки навчальну мету з набуття навичок студентами, а й передбачало випуск корисної продукції. Так, за 1972 рік студентами технікуму при проходженні практики було виготовлено продукції на суму 30000 карбованців.

Таким чином, у період 1948 - 1973рр. технікум значно зміцнив свою матеріально - технічну базу: закінчилася відбудова навчального корпусу з прибудовою до нього нових приміщень, було збудоване приміщення зварювальної майстерні, новий навчально - виробничий корпус, чотириповерховий гуртожиток, триповерховий житловий будинок для викладачів. За цей час контингент учнів зріс з 425 до більш 700 чоловік. Успішно вирішувалися питання навчально - виховної та науково - методичної роботи. Широко запроваджувалися технічні засоби навчання.

За рівнем матеріально-технічної бази, якістю навчально-виховного процесу Крюківський машинобудівний технікум посідав одне з провідних місць не лише серед навчальних закладів міста, але й одне з перших у системі середньої спеціальної освіти у країні в цілому.

Це був чудовий результат навчально-виховної роботи колективу, очолюваного директором І.А. Федотовим. Та навчання у 2 зміни, а часом і в три не задовольняв навчальний процес: низькі стелі в аудиторіях, мало світла, вузькі коридори - все це ставило питання про будівництво нового сучасного навчального корпусу. Партійна організація і дирекція закладу підняли питання перед Міністерством машинобудування про спорудження нового навчального корпусу технікуму.

2.3 Особливості розвитку Крюківського машинобудівного технікуму в 1973 - 1997 роках за документами фонду з основної діяльності

Новий навчальний корпус був зданий в експлуатацію 1 вересня 1973 року. Він представляє собою 4-х поверховий будинок загальною площею 5811 кв.м. та навчальною 2407,29м. кв. ( у тому числі спортивний зал - 648м. кв. і актовий зал - 648м. кв. на 730 місць). Технікум мав навчально-виробничий корпус (1958 рік), зварювальну майстерню і гуртожиток. Старий корпус до 1 січня 1977 року був переданий в оренду Крюківському районному комітету Комуністичної партії України і Крюківській районній раді депутатів трудящих.

Крюківський машинобудівний технікум Міністерства важкого і транспортного машинобудування став опорним у місті Кременчуці. Він обєднував чотири середніх спеціальних навчальних заклади:

1.Кременчуцький вечірній автомеханічний технікум автомобільної промисловості СРСР.

2.Кременчуцький технікум залізодорожного транспорту Міністерства шляхів сполучень СРСР.

.Кременчуцьке медичне училище Міністерства охорони здоровя УРСР.

4.Кременчуцьке педагогічне училище Міністерства освіти УРСР.

Типовим для діяльності Крюківського машинобудівного технікуму в новому приміщенні можна вважати 1975 рік. Він характеризується такими показниками. Згідно з статистичним звітом за 1975 рік було учнів - 713.

Соціальний склад:

-робітники або їх діти - 432;

-колгоспники або їх діти - 117;

службовці або їх діти - 164.

Склад студентів за віком та статтю:

-14 років - 2 учня;

-15 років - 136 студентів;

16 років - 96 студентів;

17 років - 150;

18 років - 274 учня.

З них чоловіків - 445.

Розподіл студентів за національністю: 138 росіян, 549 українців, азербайджанець, два латиша, 20 євреїв, китаєць, фін, болгарин. 245 студентів проживало у гуртожитку.

Згідно з кошторисом на 1976 рік залишок коштів на початок року 0,8 тис. руб. Витрати:

а) на заробітну плату 17,8 тис. крб.;

б) нарахування на заробітну плату 1,4 тис. крб.;

в) господарські витрати 9,7 тис. крб.;

г) навчальні витрати 4,0 тис. крб.;

д) придбання навчального устаткування і господарського інвентаря 6,0 тис. крб.;

Сума доходів перевищує витрати на 4,7 тис. крб., які підлягали внесенню в бюджет. Залишок коштів на кінець року складав 0,6 тис. крб.

Набір студентів на 1974-1975 навчальний рік становив 269 чоловік ( на денне відділення 180 чоловік, на вечірнє - 89 чоловік).

План набору виконаний на денному відділенні на 100%, на вечірньому - 98,9%.

Було подано 1,29% заяв на одне місце( по денному відділенню). Основною причиною такого низького конкурсу були недоліки у використанні молодих спеціалістів на базовому Крюківському вагонобудівному заводі.

Кількість навчальних груп на кінець навчального року характеризується наступними даними:

1)денне відділення - 18 груп;

2)вечірнє відділення - 9 груп.

Всього у технікумі на кінець року навчається 27 груп.

У 1974-1975 навчальному році був проведений наступний випуск молодих спеціалістів:

) денне відділення - план випуску 170 чоловік, фактично випущено 175 чоловік;

) вечірнє відділення - план випуску 50 чоловік, фактично випущено 54 чоловік.

Результат розподілу молодих спеціалістів був таким:

«Обробка металів різанням» - на підприємства Міністерства важкого і транспортного машинобудування - 64 чоловіки, 9 учнів отримали довідки на самовлаштування;

«Технологія зварювального виробництва» - на підприємства Міністерства важкого і транспортного машинобудування - 41 чоловік, на підприємства інших Міністерств і відомств - 12 чоловік, один студент отримав довідку на самовлаштування.

«Ливарне виробництво чорних металів» - на підприємства Міністерства важкого і транспортного машинобудування - 49 чоловік, отримали довідку на самовлаштування - два студента.

Відсіювання студентів за 1974-1975 навчальний рік:

а) за неуспішність відраховано 30 чоловік;

б) сімейні обставини і за власним бажанням - один студент;

в) перехід в інший навчальний заклад - 22 студента;

г) перехід на іншу форму навчання в даному навчальному закладі - 0;

д) призив до Радянської Армії - 10 учнів;

е) порушення дисципліни - два студента;

ж) інші причини( смерть, хвороба, інше) - 12 студентів.

Всього на денному відділенні відсіяли 77 студентів. На вечірньому, з цих же причин, відсіяли 38 учнів.

З метою збереження контингенту студентів у технікумі по вдосконалювалися методи навчання; виховна робота з обраної спеціальності; проводилася робота з забезпечення учнів навчальною літературою; активніше залучалися студенти до громадської і політичної діяльності. Підтримувався постійний зв'язок з батьками, з підприємствами, де працювали студенти вечірнього відділення. Проводилися зустрічі студентів з випускниками.

В 1974-1975 навчальному році технікум у достатній мірі був забезпечений посібниками для проведення лабораторних робіт і практичних занять, а також курсового і дипломного проектування [38, 3 арк.].

Комісією викладачів були вжиті належні заходи з використання існуючої методичної літератури і посібників. На допомогу студентам написано було метод - розробки. Велика робота була проведена керівником комісії В.Д.Неско, він написав посібник «Курсове проектування за технологією ливарного виробництва», розробив бланки завдання на переддипломну практику.

В 1974-1975 навчальному році перед керівництвом технікуму стояли завдання подальшого покращення побутових умов студентів. З цією метою приділялась увага життю студентів у гуртожитках, харчуванню, організації відпочинку і культурного обслуговування. Гуртожиток розраховано згідно нових норм на 300 учнів, а проживало 310.

Студентів було забезпечено повністю твердим та м`яким інвентарем. У 1975 році для покращення побуту учнів, які проживали у гуртожитку, було придбано 8 холодильних шаф марки «ГИХ-4», 10 електрорушників.

Придбано новий м`який інвентар на суму 8тис. крб., меблів на 5 тис. крб. У гуртожитку організовано додатково 4 кімнати для самостійної роботи. Їх забезпечили дошками для креслень і приладами. На кожному поверсі встановлені телевізори. В актовому залі гуртожитку є достатня кількість настільних ігор: шахи, шашки, тенісний стіл та інше. При гуртожитку працює їдальня на 60 посадочних місць, які цілком задовольняють потреби студентів, їдальня забезпечує учнів трьохразовим харчуванням. Для забезпечення харчування студентів і викладачів у навчальному корпусі функціонує буфет з гарячим харчуванням на 50 посадочних місць. Буфет завжди має необхідний асортимент харчування: молочні продукти, мучні і кондитерські, мясні і консервні вироби. В 1974-1975 навчальному році 120 студентів покращили своє здоров`я в спортивно-оздоровчому таборі на базі піонерського табору базового заводу. Крім того 10 студентів і 5 викладачів і співробітників технікуму відпочивали в санаторіях і будинках відпочинку. Для викладачів, студентів і співробітників технікуму в 1975 році на честь 30-річчя Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною були організовані масові екскурсії в міста-герої Волгоград, Одесу, де під час екскурсій мали можливість познайомитися з місцями великої битви за Батьківщину. На таких екскурсіях було 100 учнів [41, 4 арк.]. Колектив Крюківського машинобудівного технікуму працював над подальшим удосконаленням навчального і виховного процесу, над покращенням матеріально-технічної бази. Чотири аудиторії обладнано навчально-демонстраційним комплексом, які включали: механізовані прилади для демонстрації кіно і діафільмів, механізовані плакатниці, довідники, прилади для механізованого зашторювання вікон і опущення екрану та інші спеціальні можливості [42, 2 арк.]. Покращилася навчально-виховна робота, в результаті чого:

-успішність студентів, порівняно з попереднім роком зросла на 0,6%;

-відвідування занять зросло на 1,6%;

відрахування зменшилось на 10 чоловік (1%).

Набір студентів на 1976 рік проводили у суворій відповідності з затвердженим планом за видами навчання і спеціальностям, не допускаючи змін плану без дозволу Управління.

План набору студентів - 270 осіб:

а) денне відділення - 180 осіб осіб;

б) вечірнє відділення - 90 осіб.

План випуску - 148 осіб.

У 1976 р. студентів усього було 687 осіб.

Соціальний склад студентів:

1. Робітники та їх діти - 408 осіб;

2.Колгоспники та їх діти - 102 особи;

3.Службовці та їх діти - 177 осіб.

Склад студентів за віком та статтю:

-15-річних - 131, з них 86 чоловіків;

-16-річних - 165 осіб, з них 98 чоловіків;

17-річних - 159 учнів, з них 98 чоловіків;

18-річних і вище - 232 студента, з них 143 чоловіків.

Число студентів у гуртожитку - 216 осіб. Кількість посадочних місць на підприємствах громадського харчування навчального закладу - 60 місць [45, 8 арк.].

рік став переломним у житті радянського народу. Розпочалась так звана перебудова.

Робота колективу технікуму в 1985 році була спрямована на подальше удосконалення навчально-виховного процесу, на підвищення якості підготовки спеціалістів для народного господарства країни [46, 112 арк.].

На здійснення цієї мети технікум витрачав кошти в межах затвердженого кошторису.

З середини 80-х років зменшується кількість студентів вечірнього відділення, що було повязано з відкриттям заочного відділення та в перспективі ліквідацією вечірнього відділення.

Основні показники: за планом на денне відділення повинні були прийняти 210 учнів, що на 60 учнів (тобто дві групи менше, ніж у 1975р.) і випустити 162, на вечірньому випустити 35 студентів, на заочному прийняти 90. Та фактично на денне прийняли 210 а випустили 156; на вечірньому випустили 35; на заочному прийняли 90 учнів.

План випуску по денному відділенню виконали на 96,9%, так як трьом студентам надали академічну відпустку у звязку з призивом до лав Радянської армії, а три учні були відраховані за неявку на захист дипломних робіт.

Дані про контингент студентів: із інших навчальних закладів прийняли 9 осіб, поновлено у число студентів 5 осіб, прийняли на поповнення груп 4 учня.

Відрахували студентів за такими причинами:

На денному відділенні:

а) зміна за місцем проживання - 2 особи;

б) перехід у школу - 3 особи;

в) влаштувались на роботу - 6 учнів;

г) не зявились на захист - 3 студента;

д) неуспішність - 4 особи;

е) невідвідування занять - 3 учня.

На вечірньому відділенні:

1)зміна за місцем проживання - 4 учня;

2)неуспішність за навчанням - один учень;

)за сімейними обставинами - три учня.

На рік було затверджено 603350 тис. крб., на ІV-й квартал - 147800тис.крб.

У технікумі 1985 року працювали підготовчі курси абітурієнтів (три тижні навчання) [47, 37 арк.].

Обєм навчальної програми з підготовки до вступу в технікум 75 годин на одну групу. Придбано технікумом малоцінний і швидкозношувальний інвентар на суму 26115 крб.

Останній радянський рік (1990 - 1991) характеризувався такими статистичними показниками:

-загальна площа - 5811,2 кв.м.;

-виробнича площа - 861 кв.м.;

викладачів - 53;

загальна кількість студентів - 869;

на денному - 804;

вечірньому - 0;

заочному - 65;

Статистичний звіт денного та заочного відділень навчального закладу на початок 1990-1991 навчального року засвідчують: у звітному році не було курсів по підготовці учнів і підвищенню кваліфікації спеціалістів.

Значного поширення набули активні методи навчання, ділові ігри, уроки-конкурси, теоретичні конференції, уроки-доповіді, семінарські заняття, практичні заняття на виробництві.

У технікумі приблизно 50 % викладачів могли користуватися ЕОМ (Електронно-обчислювальна машина) [49, 2 арк.].

У 1990-1991 навчальному році на базі кабінетів і лабораторій працювало 19 предметних гуртків, гуртки технічного творчості - приймали участь 246 осіб (29,8%). Робота у гуртках була спрямована на формування у студентів високих моральних якостей, вироблення професійного відношення до практичної роботи [50, 28 арк.].

У технікумі велася відповідна робота зі збереження контингенту:

всі були забезпечені навчальною, довідковою, методичною літературою;

робота студентів по засвоєння програмного матеріалу постійно контролювалася, аналізувалася на педагогічних радах, засіданнях циклових комісій, на групових і загальних зборах студентів, на батьківських зборах;

велася індивідуальна робота з попередження неуспішності;

студенти залучалися до предметних гуртків технічної творчості, спортивних секцій;

проводилися зустрічі з передовиками виробництва, випускниками технікуму, цікавими людьми;

проводилися предметні тижні, теоретичні конференції, конкурси на кращого за професією;

підтримувався зв'язок з батьками;

- іногородніх забезпечували упорядкованим гуртожитком готельного типу, всі студенти були забезпеченні гарячим харчуванням в їдальні технікуму.

Вдосконалювалася власна виробнича база. Своїми силами побудували приміщення для автоматичного зварювання площею 105 м.кв. Майстерні знаходились на самофінансуванні. Ними було виготовлено товарної продукції на суму 240 тис.крб.

Базами проходження переддипломної практики були Крюківський вагонобудівний завод, Кременчуцький сталеливарний завод, Кременчуцький автомобільний завод, Світловодський радіозавод.

Випадків травматизму серед студентів у звітному році не було.

Після проголошення незалежності України, згідно з указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91р. Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави і доручення Кабінету Міністрів України від 20.01.91р. за № 18602/8 Крюківський машинобудівний технікум передається у відання Міністерства освіти України з утриманням за рахунок республіканського бюджету.

Основними напрямками діяльності технікуму на останньому етапі його самостійного існування була підготовка, згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями, висококваліфікованих спеціалістів для галузей машинобудування Міністерств машпрому України. Технікум мав право готувати фахівців з кваліфікацією молодших спеціалістів за спеціальностями:

обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях;

ливарне виробництво чорних і кольорових металів;

технологія зварювального виробництва.

В технікумі функціонували, як центри методичної роботи, предметні (циклові) комісії, які обєднували групи з однієї спеціальності.

З метою вдосконалення якості викладання, підвищення педагогічної майстерності викладачів, у технікумі створена педагогічна рада, яка обєднувала педагогічних та інших працівників технікуму, що приймали безпосередню участь у навчально-виховному процесі.

Викладачів у 1991-1992рр. працювало 55, із них 51 викладач і 4 штатних майстрів виробничого навчання.

Склад студентів на початок навчального року:

денне відділення:

Ливарне виробництво чорних і кольорових металів 150 студентів;

Технологія обробки матеріалів на верстатах та автолініях 210 студентів;

Технологія зварювального виробництва 257 студентів;

Експлуатація верстатів 56 осіб;

Ливарне виробництво чорних металів 52 учня;

Обробка металів різанням 47 студентів;

Експлуатація і наладка верстатів з ПУ 32 студента.

заочне відділення:

Ливарне виробництво чорних металів 12 осіб;

Обробка металів різанням 22 студента;

Технологія зварювального виробництва 31 студент.

На денному відділенні випущено було 172 студента, на заочному - 53 учня. З різних причин (за станом здоровя, сімейними обставинами, служба в лавах Збройних сил України) 35 студентів одержали академічні відпустки.

Технікум мав необхідну спортивну базу та інвентар для виконання вимог навчальної програми і здачі нормативів. Проводилася спартакіада серед навчальних груп технікуму із 8 видів спорту: волейбол, баскетбол, легка атлетика, стрільба, настільний теніс, легкоатлетичний крос, шахи, багатоборство. За 1991-1992 навчальний рік підготовлено 450 спортсменів масових розрядів, значкистів 150 осіб, 62 інструктора спорту, 60 суддів спорту.

Відвідування занять склало 98,5%, успішність 100%, середній бал - 4. Були і порушення (пропуски занять).

Дисципліна: середньорічна кількість учнів складала 744 особи; здійснено 45 правопорушень, із них двох учнів було притягнуто до судової відповідальності, решті - догана, 112 разів скликалися батьківські збори, 32 учням зняли стипендії, 114 особам оголошена подяка, 15 учнів нагородили грамотами; в їдальні у звітний період було 220 місць (1241,6 м. кв.), 93 студентів забезпечили дієтичним харчуванням.

Впродовж першої половини 90-х років Україна все глибше поринає в економічну кризу, яка боляче вдарила по системі професійної освіти; відсутність фінансування, старіння матеріально - технічної бази, невиплата заробітних плат викладачам та стипендії учням - це далеко неповний перелік проблем освітян.

В 1996 -1997 навчальному році технікум мав навчальний корпус на 960 студентів, актовий і спортзали, навчально-виробничої майстерні з відділеннями: слюсарне, механічне, заготівельне, зварювальне, гуртожиток готельного типу на 220 місць, їдальню на 177 місць, буфет. Обладнано 14 лабораторій і 19 навчальних кабінетів, що повністю забезпечувало виконання навчальних планів і програм [51, 22 арк.].

У навчальній роботі колектив технікуму керувався навчальними планами та Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Число учнів скоротилося у порівнянні з радянськими часами майже вдвічі і складало лише 498 осіб.

Успішність студентів за 1996-1997 навчальний рік характеризується такими даними: 454 студенти повинні були складати іспити, 364 учні - цілковита успішність, це 80,2%, у тому числі тільки на «5» здали 8 учнів, це 1,7%. Не встигали з одного і більше предметів 90 студентів - 19,8%. Переведено на наступний курс 90 студентів - 19,9%. Залишились на повторний рік два учня - 0,44%, а відраховано 16 студентів - 3,5% [52, 1 арк.].

Навчально-виробничу практику проводили у навчально-виробничих майстернях з дільницями: слюсарною, механічною, ручного дугового зварювання, з відділенням заготовки зі спеціальності Ливарне виробництво чорних та кольорових металів. Навчально-виробнича практика проходила в підрозділах Кременчуцького сталеливарного заводу, який був базовим для цієї спеціальності.

Переддипломна практика проводилася на наступних підприємствах міста: автомобільному, вагонобудівному, головному заводі АТ «КРЕДМАШ», колісному та сталеливарному заводах і на малих підприємствах міста.

Підготовка студентів з робочих професій токаря-універсала та електрозварювальника ручного дугового зварювання велася на навчальних деталях і на товарній продукції. За звітний період товарної продукції освоєно на суму близько 2500 грн. 16 -ти студентам присвоєно 3-й робітничий розряд а 78 учням - другий. На практиці 6 студентів підвищили розряд до 4-го, 6 студентів - до 3-го, та 14 студентів опанували суміжну професію. Решта студентів - 105 осіб не підвищили і не отримали суміжної професії (80,1%).

На товарній продукції працювали 85 студентів 3-го курсу.

У звітному році викладачі та майстри працювали у 8 предметних комісіях. Мета комісій:

. вивчення та передавання передового досвіду;

. методичне забезпечення навчальних дисциплін;

. впровадження в навчання електронно-обчислювальних машин.

Вводились активні форми навчання, ділові ігри, дискусії, лабораторні роботи з елементами дослідження, які розвивали у студентів розумову діяльність. Викладачами складено 8 методичних розробок.

Виховна робота проводилася згідно з комплексним планом. Вирішувалися питання професійного і трудового виховання. Приділялася увага військово-політичному вихованню молоді, вивчалася студентами Конституція України.

Дані про відсіювання студентів:

Контингент на початок навчального - 498 осіб, вибуло за навчальний рік 55 учнів(11%), неуспішність - 27 учнів, не відвідували заняття 13 осіб, за сімейними обставинами - 4 учня, один студент змінив місце проживання, 8 студентів перейшли до іншого навчального закладу, 2-х студентів призвали до армії, прибуло за навчальний рік 32 учня, з інших навчальних закладів - 8 студентів, поновили 26 студентів.

Захистили дипломні проекти 130 студентів, два учня не захистили, 8 студентів одержали диплом з відзнакою.

Стан дисципліни студентів: один студент здійснив правопорушення, в тому числі виявлені органами суду, міліції, прокуратури. Проведено було 40 батьківських зборів, оголошено подяку за наказом директора 14 особам, яких нагородили грамотами і грошовою премією.

Статистичний звіт денного відділення на початок 1996-1997 навчального року:

Відомості про підсумки практики студентів технікуму - пройшли практику 358 студентів, з них отримали розряд 94 учні. На другому та третьому курсах практику вели майстри виробничого навчання технікуму, на 4-му - викладачі та працівники підприємств. Робітничі розряди студентам присвоювались на 3-ому курсі за навчальними планами.

Матеріально-побутове забезпечення: необхідна кількість місць в їдальні та буфеті складало 177 посадочних місць - відповідало вимогам, пятьом студентам потрібне було дієтичне харчування, на жаль, технікум не був ним забезпечений, 454 студенти пройшли диспансеризацію, середньорічне забезпечення стипендією - 436 осіб, надавалася матеріальна допомога студентам із фонду учнівського профкому. 48 студентам була надана матеріальна допомога із стипендіального фонду. Таким був Крюківський машинобудівний технікум на час втрати ним своєї незалежності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 21.08.1997р. та Наказом Міністерства освіти України № 339 від 09.09.1997р. у Кременчуцькому державному політехнічному інституті був створений структурний підрозділ-факультет підготовки молодших спеціалістів на базі ліквідованих Крюківського машинобудівного та Кременчуцького автомеханічного технікумів.

Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України №753 від 20 листопада 2001 року змінена назва факультету підготовки молодших спеціалістів на Кременчуцький технікум Кременчуцького державного політехнічного університету.

Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України від 20 червня 2006 року №468 Кременчуцький технікум КДПУ реорганізований у Кременчуцький коледж КДПУ імені Михайла Остроградського, як його структурний підрозділ.

2.4 Документи з діяльності громадських організацій

Документи з діяльності громадських організацій та особового складу не розглядаються в дипломній роботі послідовно та системно. Це повязано, по - перше, з обмеженим обсягом самої роботи, а по - друге, з особливостями фондування цих документів. Опис № 2 і опис № 3 колекціонує документи з діяльності громадських організацій. Їх загальна кількість, представлена в фонді Крюківський машинобудівний технікум, складає лише 252 од.зб.: відповідно в опису № 2 - 172 од. зберігання і в опису № 3 - 80 од. зберігання, що складає близько четвертої частини всього фонду. На жаль, хронологічні межі цих описів значно вужчі хронологічних меж усього фонду. Так, опис № 2 Місцевий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму зберігає документи за 1963 - 1983рр., а в описі № 3 Профспілковий комітет профспілки працівників машинобудування Крюківського машинобудівного технікуму представлені документи за 1968 - 1983рр.

Для того, щоб історія діяльності громадських організацій була викладена в хронологічній послідовності і узгоджувалася з головними етапами розвитку технікуму, необхідно залучати інші джерела: періодику, мемуари тощо, що виходить за межі теми нашого дослідження. Викладеними вище обставинами пояснюється нерівномірний обсяг розділів, які відтворюють особливості джерелознавчої бази із основної діяльності та діяльності громадських організацій.

Наймасовіші громадські організації, діяльність яких представлена в фонді - студентські профспілки та профспілки викладачів і працівників.

До обовязкових документів, з яких комплектуються справи про діяльність громадських організацій відносяться протоколи загальних профспілкових зборів, протоколи засідань місцевого комітету (пізніше профспілкового комітету) [56, 12 арк.], річні прибутково-витратні кошториси, річні фінансові звіти [55, 2 арк.].

Серед протоколів загальних профспілкових зборів найбільш інформативними для майбутніх дослідників історії Крюківського машинобудівного технікуму, як на наш погляд, є протоколи звітно-виборних профспілкових зборів [53, 13 арк.]. До таких протоколів обовязково долучалися звітна доповідь голови місцевого комітету про роботу профспілкової організації та місцевого комітету у звітний період, звіт голови ревізійної комісії про прибутки та видатки профспілкових організацій, протоколи засідання лічильної комісії, матеріали виборів нового складу місцевого комітету. Оскільки відповідно до статуту профспілкової організації звітно-виборні збори мали відбуватися не рідше одного разу на рік, то переглядаючи протоколи звітно-виборчих зборів можна скласти загальне уявлення про діяльність профспілкових організацій за певний період.

Наприклад, за перший рік, представлений у фонді, 1963: протоколи загальних профспілкових зборів; річний прибутково-витратний кошторис; річний фінансовий звіт за 1963 рік [54, 2 арк.]; протоколи засідань місцевого комітету за 1963-1964 рік.

Протоколи загальних профспілкових зборів за 1963 рік: на таких засіданнях проводився аналіз виконаної роботи, розглядалися питання з покращення надходжень членських внесків(план збору був виконаний на 139%), розроблялися оздоровчі програми. Однак на ряду з деяким покращенням роботи МК, мають місце і суттєві недоліки: було мало проведено виробничих зборів; на засіданнях не заслуховували працівників навчальних майстерень і співробітників навчальної частини з питань навчально-виховної роботи і проходження навчальної практики; недостатньо використовувалися кошти по затвердженому кошторису.

Краще була налагоджена культурно-масовова робота серед членів профспілки: систематично здійснювалися культпоходи у кіно, театр, проводилися екскурсії та агітаційні заходи: читання лекцій та доповідей на актуальні теми. Робота місцевого комітету за звітний період була визнана «Задовільною».

На засіданнях місцевого комітету профспілки 1963 року, як засвідчують протоколи, розглядалися питання про підготовку до новорічних свят; затверджувалися плани роботи; надавалася матеріальна допомога; організовувалися екскурсії на Кременчуцьку ГЕС і автозавод; готувалися до днів народжень, святкування 8 Березня; виділялися земельні ділянки колективу технікуму; розглядалися заяви директора І.А. Федотова з питань звільнення з різних посад; розподілялися путівки в піонерський табір; вирішувалися питання про поховання викладачів; організовували подорожі до Канева(200 крб. 40 коп.); обговорювалися питання на різні теми(передавання телевізору профкому; ремонт човнового двигуна) тощо.

Річний приходно-витратний кошторис на 1963 рік був таким: план надходження членських профспілкових внесків 0,5тис.крб. Асигнування на адміністративно-господарські і організаційні витрати - 0,01тис. крб., із них організаційні витрати складають 0,01тис. крб.

За 1972 рік у фонді № 69 налічується 4 справи постійного зберігання: Протоколи засідань профспілкового комітету; кошторис доходів та витрат на 1972 рік; Річний статистичний звіт за 1972 рік; Протоколи звітно-виборчих профспілкових зборів за звітний період 1971-1972 років.

Профспілковий комітет як і в інші роки, в 1972 році займався вирішенням різних питань: успішність і дисципліна, виділенням коштів за читання лекцій для студентів, які живуть у гуртожитку, допомоги малозабезпеченим сімям; розглядали заяви, готувалися до святкування різних свят(Дня Радянської Армії, 8 Березня, випускного вечору, новорічних свят); приймали в члени профспілки студентів першого курсу, вели виховну роботу, покращували побут студентів, які жили у гуртожитках, розбирали персональні справи, вели місячні оборонно-масові роботи; ухвалювали кошторис доходів та витрат.

Згідно з статистичним звітом на 1972 рік у профспілковий комітет входило 702 особи; червоних кутків при навчальному закладі було 2; кількість керівників цих гуртків складало 19 осіб; 143 заходи були проведені на протязі року, на них були присутні 57600 осіб. Прибуток за 1972 рік склав 2401 руб.

Схожим був склад документів і перелік питань, що розглядалися, впродовж 1973 - 1983, наприклад документи за 1976р.

червня 1974 року відбулися звітно-виборчі профспілкові збори студентів Крюківського машинобудівного технікуму. На обліку в профспілковій організації перебувало 587 членів профспілки, на зборах були присутні 445 членів профспілки. Відсутні 142 особи з поважних причин (виробнича практика). На зборі були присутні В.Г. Шишко - завідувач виробничо-масової роботи, П.Г. Кустовська - секретар партійного бюро технікуму, 9 членів президіуму. Виступи були присвячені різнім темам, наприклад, П.Г. Кустовська розповідала про підготовку до літньої екзаменаційної сесії, і висловила побажання бачити у числі відмінників більшу кількість студентів. Вона вважала, що не всі члени профспілки добросовісно відносяться до своїх зобовязань, а профком недостатньо з них вимагав. У цілому профспілковий комітет немало зробив і його роботу можна вважати «Задовільною». Розглядалися питання, повязані з умовами проживання в гуртожитку, в зимовий період там було холодно, не працювали електроплити, на третьому поверсі не працювала радіомережа. Всі вказані проблеми потрібно було подолати і приділяти більше уваги побуту студентів. Розглядалися проблеми студентів з навчання. Самі студенти доповідали про успішність своєї групи. Вносили пропозиції з покращення навчання.

Протоколи засідань профспілкового комітету на 1976 рік. На таких засіданнях розглядалися різні заяви: матеріальна допомога малозабезпеченим сім`ям, викладачам, розглядалися питання про проведення різних заходів(святкування 8 Березня, Дня Перемоги), затверджувались кошториси профкому(станом на 1976 рік доходи становили 3532 крб., а витрати - 3095 крб.

Згідно з кошторисом 1976 року на матеріальну допомогу виділено 160 карбованців, на господарські і організаційні витрати пішло - 1300 крб. Преміювання профспілкового активу - 20 рублів. Резерв до кінця року склав 237 крб.

Показники обчислення плану надходження членських внесків: середньорічне число працюючих - 666, всі вони були членами профспілки, відсоток до числа працюючих 100%, сума профспілкових внесків склала 1400 крб.

Принцип роботи профспілок не змінився і до 1983 року. Вони як завжди вирішували питання повязані з благополуччям студентів; проводилися збори, повязані з закінченням зимової екзаменаційної сесії(аналізувалась успішність), проводився контроль за роботою підприємств громадського харчування, затверджувались плани роботи профкому на другий квартал 1983 року та на третій квартал, фінансові звіти профкому за перше півріччя, відбувалося приймання нових членів профспілки, прослуховували доповідь про хід виконання заходів по святкування 40-річчя звільнення міста Кременчука від фашистських загарбників, звітувала фізкультурно-масова комісія про свою роботу, розглядались питання виділення путівок на дієтхарчування, звітували студенти, які входять в комісію по профілактиці правопорушень студентами технікуму.

На профспілкових зборах студентів за 1983 року, як засвідчують протоколи, розглядалися різні питання: «Сегодня-отличник учебы, завтра-новатор труда», «Репортуем Ильичу», «О задачах общественных организаций техникума по улучшению нравственного воспитания комсомольцев», «О задачах профсоюзной организации техникума по укреплению трудовой дисциплины в свете требований ноябрьского Пленума ЦК КПРС» [65, 46 арк.], заходи профспілкового комітету Крюківського машинобудівного технікуму по зміцненню трудової дисципліни в світлі вимог Пленіуму ЦК КПРС були прийняті відповідні рішення:

1.всю роботу профкому направити на виховання студентів у дусі свідомого відношення до праці і навчання, суворіше дотримання державної і трудової дисципліни, порядку і організованості - проводилися ці заходи систематично;

2.створити у колективі обстановку нетерпимості до будь-яких порушень дисципліни, посилити боротьбу проти прогульників, розкрадачів соціалістичного майна (в тому числі і пошкодження) - ці та інші заходи для покращення навчання, проводилися постійно.

За річним статистичним звітом на 1983 рік - працюючих було 700, всі вони були членами профспілки - 100%, поступало внесків в профспілку на суму 1700 крб. Гуртків було 16, з них 3 музичних, у яких займались 45 учнів, всього 94 особи нараховувалось у гуртках [68, 2 арк.] .

Річний кошторис прибутків та витрат на 1983 рік: залишок на початок року складав 985 крб; надходження від платних спортивних заходів 350 крб.; відрахування від членських профспілкових внесків 90% - 1530 крб; внутрішньобюджетні надходження 1800 крб. (всього прибутків 4905 крб.). На культурно-виховні заходи, роботу з дітьми, підготовку профспілкового активу і профспілкових кадрів витрачено 1580 крб. На фізичну культуру і спорт було витрачено 400 крб. На матеріальну допомогу членам профспілки витрачено - 250 крб. На адміністративно-господарські і організаційні витрати пішло 1728 крб. Всього було витрачено 4000 крб, залишок на кінець року 905 крб. [67, 2 арк.].

Отже, проаналізувавши величезну роботу, яка була виконана громадськими організаціями за певний період, можна сміливо сказати, що існування технікуму, як гарного начального закладу, який випускав найкращих спеціалістів нашого міста, було б неможливим без громадських рганізацій. Всі важливі питання вирішувались цілим дружним колективом. В свою роботу багато хто вкладав душу, намагаючись покращити умови навчання та проживання в технікумі.

Технікум займав одне з провідних місць у системі середньої спеціальної освіти країни, і це заслуга громадських організацій.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В АРХІВНОМУ ВІДДІЛІ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Служба охорони праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради представлена спеціалістом з охорони праці та техніки безпеки, який підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства [1].

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоровя і дієздатності людини в процесі праці.

Основна задача охорони праці - це забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці робітників на виробництві.

3.1 Аналіз умов праці в архівному відділі Кременчуцької міської ради

Організація роботи в царині охорони праці полягає у виборі та формуванні такої структури управління охороною праці на підприємстві, яка найповніше відповідала б меті створення безпечних і сприятливих умов праці.

Обєктом управління охорони праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому.

Організація й координація робіт у галузі охорони праці повинні передбачити формування органів управління охороною праці, становлення обовязків і порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також у прийнятті та реалізації управлінських рішень. Управління охороною праці на підприємстві здійснює власник підприємства (роботодавець), а у структурних підрозділах - відповідні керівники підрозділів. Архів обладнаний охоронною сигналізацією, підключеною на пульт централізованого спостереження Кременчуцького відділу Державної служби охорони Управління, державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Сигналізація встановлена у 2006 році у робочому стані, щомісячно перевіряється її справність.

Протипожежна сигналізація Вириал встановлена у 2004 році, підключена до пульту централізованого спостереження пожежної охорони Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереженні у робочому стані, справність перевіряється щомісячно.

Місткість приміщень не збільшилась. Для кондиціювання повітря у читальному залі та сховищі № 4 у 2008 році встановлено кондиціонер.

Ступінь заповнення стелажного обладнання - 94,5%.

В архівному відділі працює 3 працівники (державні службовці): начальник, головний спеціаліст, спеціаліст І категорії. Прибиральниця працює на 0,5 ставки за трудовою угодою.

Чисельність працівників госпрозрахункової групи не змінилась: архівіст І категорії, архівіст II, архівіст.

Придбано і встановлено додатково один вогнегасник.

Виготовлено цегляну і металеву огорожу навколо архіву. Замінено електрощитову, винесено з підвального приміщення на перший поверх. В наявності 2 комп'ютера, 2 ксерокси. Приміщення провітрюється постійно чотири сховища, методичний кабінет, читальний зал.

Щодо фізичної діяльності, робота в архіві належить до категорії Іб - працюють сидячи або повязані з ходінням, що супроводжується деяким фізичним напруженням.

Гігієнічна класифікація праці архівного відділу Кременчуцької міської ради відповідає оптимальним умовам, зберігається високий рівень працездатності.

Мікроклімат відповідає вимогам. Взимку приміщення архіву добре опалюється, влітку працює кондиціонер. Також приміщення добре вентилюється; підлогу часто протирають. Зберігається тепловий баланс працівників.

В холодний період року:

а) температура не перевищує 24°С;

б) вологість повітря не більше за 75%;

в) швидкість руху повітря - 0,2 м/с.

В теплий період року:

а) температура не перевищує 27°С;

б) вологість повітря - 60%;

в) швидкість руху повітря 0,1 - 0,3 м/с.

Щодо забрудненості повітря шкідливими речовинами, виробничого пилу та отруйних хімічних речовин у архіві немає.

Система опалення - централізована ( опалюється водою).

Освітлення приміщення відповідає всім нормам:

створені гарні умови, що відповідають характеру зорової роботи;

не чинить засліплюючої дії;

забезпечена достатня рівномірність та постійність рівня освітлення;

на робочій поверхні різких та глибоких тіней немає;

достатній рівень контрасту поверхонь, що освітлюються;

освітлення надійне і просте в експлуатації.

Щодо шуму, в архіві зберігається тиша. Ультразвук не впливає на працівників.

Архівний відділ Кременчуцької міської ради розташовується в 4-х поверховому житловому будинку в центрі міста і щодо розміщення відповідає загальним санітарно - гігієнічним вимогам.

Займається цими питаннями спеціаліст з охорони праці та техніки безпеки, який виконує такі основні функції:

• опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
• складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
• проводить для працівників інструктаж з питань охорони праці;
• - розробляє положення та інструкції про охорону праці;
• - організовує забезпечення працюючих правилами та інструкціями з
  охорони праці;
  
• - бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;
• - веде облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і
  аварій, а також шкоди від цих подій;
  
• надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробленні заходів з питань охорони праці;
• контролює своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
• контролює забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, молоком та миючими засобами.

3.2 Забезпечення електробезпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

Навколишнє середовище значною мірою визначає наслідок дії електричного струму на людину.

Опір перегрітого організму знижується, тому з підвищенням температури тяжкість ураження струмом підвищується. Небезпечність ураження електричним - струмом зростає з підвищенням вологості і забрудненості повітря.

Вологість, струмопровідний пил, їдка пара і гази руйнуюче діють на ізоляцію електровлаштування, знижуючи її опір. При цьому виникає потенційна небезпека переходу напруги на конструктивні елементи електрообладнання (корпуси, станини, кожухи), до яких торкаються люди.

Усі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на три класи:

без підвищеної небезпеки;

- з підвищеною небезпекою;

особливо небезпечні.

Приміщення без підвищеної небезпеки - це сухі (без пилу) не запилені приміщення з нормальною температурою повітря та ізолюючими підлогами. Монтаж електричних улаштувань можна виконувати, застосовуючи дріт без підвищеної ізоляції з установкою будь-яких вимикачів, штепсельних розеток і світильників.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються такими умовами: вогкість - відносна вологість повітря перевищує 75 %; під впливом різноманітних теплових випромінювань температура повітря постійно або періодично (більше однієї доби) перевищує 35 °С; виділення струмопровідного технологічного пилу в такій кількості, що він може осідати на дроті, проникаючи всередину електричних машин і апаратів; підлоги струмопровідні; можливість одночасного доторкання до металоконструкцій будов, металевих улаштувань і т. п. (що мають з'єднання із землею), з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з другого боку.

Приміщення особливо небезпечні: особлива вогкість - відносна вологість повітря близька до 100 % (стеля, стіни, речі, що знаходяться у приміщенні, покриті вологою); хімічно активне або органічне середовище - постійно або протягом тривалого часу міститься агресивна пара, гази, рідини, утворюються відкладення або пліснява, які руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання; одночасна наявність двох або більше умов, властивих приміщенням з підвищеною небезпекою. Для надзвичайно небезпечних приміщень правилами передбачається роздільне прокладання дроту з якісною ізоляцією, спеціальної конструкції вимикачі, електродвигуни, пускова і освітлювальна арматура.

Категорію приміщень і умов роботи за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом визначають особи, відповідальні за електрогосподарство, виходячи з місцевих умов і відповідно до наведеної класифікації.

Архівний відділ Кременчуцької міської ради відноситься до категорії приміщень без підвищеної небезпеки.

3.3 Розрахунок штучного освітлення в архівному відділі Кременчуцької міської ради

Для забезпечення безпечної експлуатації установи проводиться плановопопереджувальний ремонт обладнання, будинків і споруд у відповідності з затвердженим графіком.

Освітлення приміщень повинно забезпечувати добру видимість, мінімальне стомлення зору і безпечність праці.

В цілях створення нормальних умов праці працюючих і найбільш продуктивної організації процесу установи повинен здійснюватися комплекс заходів по естетиці, що включає питання планування і благоустрою території, оформлення інтер'єрів і кольорової обробки обладнання.

Створення нормальних умов діяльності не можливо забезпечення нормалізації мікроклімату у приміщенні читального залу. Головну роль в вирішенні цього питання є освітлення та вентиляція.

Під вентиляцією розуміють сукупність засобів та заходів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування приміщень цеху метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають технічним та гігієнічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Приведемо вихідні дані для розрахунків: 1.Розміри читального залу 29,6 куб. м .

.3ал містить 16 вікон з подвійним застекленням і дерев'яними переплетами 2.5*2м.

З.Тип світлових ліхтарів - прямокутні.

.Стіни кімнати цегляні, перекриття бетонне.

.Обладнання із сумарною витратною потужністю 170 кВт/год.

.Споживча потужність одночасно ввімкнених світильників 15 кВт/год.

.Кількість повітря, що надходить ззовні 2100 кг/год.

.Розрахункова температура в залі +20- 25 градусів.

Виконати розрахунок системи загального рівномірного освітлювання світильниками з люмінесцентними лампами в приміщенні де розташовані робочі місця з ПЕОМ. Згідно з нормативними вимогами Сніп 11-4-79/85 освітленість на даних місцях має бути рівною Е= 300-500 лк. (III розряд зорової роботи)

Метод розрахунку обирають згідно з нормативними вимогами. При
використанні джерела світла в системі загального рівномірного освітлювання
горизонтальних робочих поверхонь для визначення фактичного освітлювання використовується метод коефіцієнта використання світлового потоку.
Зясуємо площу світових пройомів бокових вікон, які забезпечують необхідний нормований коефіцієнт освітлення.
Загальний коефіцієнт світлопоглинання = 0,9*0,7=0,63

Розрахуємо показники площі світлових ліхтарів

П= 29,6*1,6*48*1,3/100*0,63*2,7=2955,26/170,1=17,37 м3

У розрахунку штучного освітлення для конкретних умов виробництва виникає потреба дослідити існуючу освітлювальну установку або спроектувати нову для даного виду робіт.

За методом використання світлового потоку необхідна кількість світильників розраховується за формулою=ЕН*S*Кз*Z/N*n*г лм.

№=ЕН*S К3*Z/F*n*г шт.

Тоді, Ер=F*n*N*n/S.*КЗ*Z лм, де

Ен Ер - нормована та розрахункова освітленість лк. S - освітлювальна поверхня м. кв. N. n - відповідно кількість світильників та ламп кожного типу, К3 - коефіцієнт запасу, який враховує старіння лампи та запиленість приміщення, Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення залежить від розташування світильника F - світловий потік однієї лампи, г - коефіцієнт використання світлового потоку визначається по світлотехнічних таблицях, залежить від відбиття від стін та стелі і - індекс приміщення.

Дані розрахунку характеризуються такими показниками:

Потужність - 15

Напруга - 54

Струм лампи 0,33

Світловий потік 760

Діаметр лампи 27мм.

У такому разі слід обчисли значення показника кількості необхідних ламп для освітлення приміщення завбільшки 100 м.кв.=ЕН*S*К3*Z/N*n*г = (500-300)* 100*1,5*1*0,75/100*0,7=158 ламп.

3.4 Організація пожежної безпеки в архівному відділі Кременчуцької міської ради

Заходи, які застосовуються для протипожежного захисту:

1. навчання службовців правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, поширення необхідних інструкцій;

. правильна експлуатація систем опалення, вентиляції і кондиціонування

повітря, електроустаткування, утримання в чистоті помешкання цеху;

3.заборона паління у невстановлених місцях, обмеження застосування відкритого вогню.

Розміщення устаткування (комп'ютери, факси, модеми, принтери, калькулятори, годинники) відповідають нормам проектування. Монітори обладнані захисними екранами, що дозволяє знизити вплив на очі до безпечного рівня. Організація праці в цілому в залі несуть керівник підприємства і головний бухгалтер. Безпосередньо керує організацією охорони праці головний бухгалтер. Щорічна угода це важлива правова форма планування і проведення заходів щодо охорони праці, у тому числі і техніки безпеки. З метою охорони праці КЗОТ покладають на адміністрацію закладу відповідальність за проведення інструктажів робітників та службовців з техніки безпеки із метою попередження нещасливих випадків, попередження захворювань на робочих місцях; також адміністрація здійснює постійний контроль за дотриманням службовцями усіх вимог інструкцій з техніки безпеки [2, 25с.].

Пожежна безпека передбачає такий стан об'єкта, при якому неможливою б була ймовірність виникнення пожежі, а у випадку її виникнення зменшувався б її вплив на людей та забезпечувався захист матеріальних цінностей.

Пожежна безпека забезпечується системами уникнення пожежі та пожежного захисту, які включають комплекс організаційних заходів та технічних засобів, На підприємстві є різноманітні види виробничого обладнання, нові технологічні процеси. При недостатній увазі до їх особливості вони можуть стати джерелом пожежі. Усунути це можна, знаючи пожежно небезпечні особливості обладнання, якості матеріалів та їх зміну у технологічному процесі. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення установи за вибухопожежною та пожежною небезпекою з урахуванням показників пожежно вибухонебезпечності речовин, матеріалів, що там знаходяться і використовуються та їх кількості.

Визначення категорій приміщень і будівель виробничого та складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою є основою для встановлення нормативних вимог для забезпечення вибухопожежної безпеки вказаних приміщень.

Найбільш частою причиною виникнення пожеж на промислових підприємствах є:

• необережне поводження з вогнем;
• несправність виробничого устаткування;
• порушення режимів технологічних процесів;
• порушення правил експлуатації електроустаткування;

-недотримання мір пожежної безпеки при проведенні електрогазозварювальних робіт і деякі інші.

Система запобігання пожежі повинна розроблятися по кожному об'єкту. На підприємстві проводяться заходи щодо протипожежної безпеки:

1. Організаційні заходи: навчання робітників та службовців правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, видання необхідних інструкцій, плакатів.
2. Технічні заходи передбачають дотримання протипожежних правил і норм при пристрої систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, захисту від блискавки при спорудженні будинків, установці технологічного устаткування.
3. Експлуатаційні заходи передбачають правильну експлуатацію систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря, захисту від блискавок машин і устаткування, правильне утримання будинків і територій.
4. Режимні заходи - передбачають заборону або обмеження застосування відкритого вогню в пожежно небезпечних місцях, паління в невстановлених місцях, обов'язкове дотримання норм і правил при роботі з вогненебезпечними і вибухонебезпечними речовинами.
5. Автоматизація обліку праці і його оплати з використанням АРМ бухгалтера.

Для будівлі читального залу необхідно, щоб межа вогнестійкості стін, стін сходових кліток була не менше 2 годин; сходових площадок - не менше

години; зовнішніх стін з навісних панелей, перегородок - не менше 0,25 години.

Територія обладнана протипожежними щитами, які вміщують: вогнегасники, лопати, відра і ящики з піском.

На установі застосовуються вогнегасники ОХП-10 і пінна система "Іванова".В читальному залі пропонується провести такі заходи, які підвищити пожежну безпеку. Протипожежні заходи наведені в таблиці 4.1

Таблиця 4.1 Протипожежні заходи в читальному залі

№ п/пНазваСтрок виконання124 1Провести ремонт сухотруба пожежогасіння кабельного тунелютравень 2Відремонтувати евакуаційний вихідТравень, червень 3Обладнати новий протипожежний щитЧервень4Купити нові вогнегасникиГтравень

Згорання в початковій стадії його розвитку можна погасити за допомогою первинних засобів пожежогасіння, які в установі розміщені в легкодоступних місцях на пожежних щитах (стендах).

До них відносяться вогнегасники, пожежний інвентар, пожежні інструменти. Найбільш поширеним засобом пожежогасіння і самим ефективним серед первинних засобів є вогнегасники. На підприємстві застосовуються порошкові вогнегасники ВП-5 та вуглекислотні, що розраховані для гасіння пожежі класу В та електроустаткування.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є пожежна сигналізація, якою оснащені складські приміщення та дільниці заводу.

В будівлях і приміщеннях установи передбачені шляхи евакуації і виходи.

Відповідальність за пожежну безпеку на підприємстві покладається на керівника, який забезпечує дотримання протипожежних вимог стандартів, норм правил, а також постанов органів державного пожежного нагляду.

У цілому охорона праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» [1, 68с.], Рекомендаціями Державного комітету України по здійсненню охорони праці, Міністерства охорони здоров'я. Потрібно відзначити, що хиб і недоглядів у питанні охорони праці і навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що на підприємстві діє колективний договір, укладений між профспілковим комітетом і керівництвом Кременчуцького архівного відділу міської ради.

Кошти на заходи щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку. Витрата цих коштів на інші цілі забороняються.

Керівництво установи здійснює цільову витрату коштів на поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що погоджується з місцевими органами Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

РОЗДІЛ 4. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АРХІВНОГО ВІДДІЛУ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Архів розташований у пристосованому приміщені на першому поверсі 4-х поверхового житлового будинку по вул. Жовтневій, 27, який введено в експлуатацію у 1962 році, загальною площею 175 кв.м. У чотирьох архівосховищах загальною площею 102 кв.м. (14,4 кв.м., 12,4 кв.м.,12,0 кв.м., 63,6 кв.м.) зберігається 49646 одиниць зберігання, 113 фондів про життєдіяльність міста за період з 1943 по 2001 рік.

Начальник архівного відділу Кременчуцької міської ради - Пугасєй Ганна Яківна розповідає: Проблемою, яку потрібно вирішувати є, необхідність розширення площі архівосховищ, які вже завантажені на 94,5%, або побудова нового приміщення міського архіву за типовим проектом.

Архівний відділ Кременчуцької міської ради, вивчивши рекомендації наради керівників місцевих архівних установ "Про стан та перспективи діяльності архівних відділів районних державних адміністрацій і міських рад", що відбулася 13 травня 2008 року в Державному комітеті архівів України, готуючи бюджетний запит на 2009 рік, інформує:

одиниць зберігання документів Національного архівного фонду (далі НАФ) в даний час знаходяться в архівних підрозділах підприємств, установ та організацій міста і повинні бути прийняті до архіву. В останні роки архів відповідає за тимчасове збереження виборчої документації. Оскільки вільних сховищ у архіві немає, виборча документація зберігається у пристосованому приміщенні (на технічному поверсі адміністративного будинку), де створити нормативні умови збереження документів немає можливості. В архівному відділі міської ради умови збереження документів НАФ наближені до нормативних: працює охорона і пожежна сигналізація, на вікнах встановлені грати, у 2007 році реконструйована електромережа, встановлено огорожу, відремонтована дорога, придбано нові ксерокси і кондиціонер.

У планах - ремонт підвального приміщення, яке часто затоплюється каналізаційними стоками, ремонт цоколю будинку, заміна розподільчого електричного щита, встановлення нового контуру заземлення електрообладнання, придбання ще одного комп'ютера, меблів. Але всі ці заходи дадуть можливість лише 3-5 років працювати з існуючими фондами, без суттєвого поповнення і розвитку архіву.

У даний час архів має статус установи проміжного зберігання документів Національного архівного фонду, що означає, що документи,

які є власністю держави, повинні періодично передаватися до Держархіву Полтавської області. Але обласний архів теж уже повністю заповнений і документи в останні десятиліття не приймає.

Відповідно до рекомендації наради протягом 2008 - 2010років повинні вирішуватися питання про надання архівним відділам міськрад статусу установ постійного зберігання документів НАФ. Отже, всі документи НАФ місцевого походження повинні зберігатись у місті.

Мають бути повернені з Державного архіву області документи, що були передані раніше, за 1943 - 1952 роки. Потрібно визначитись із документами кінця XIX - початку XX століття (20 тис. одиниць зберігання), які були евакуйовані з Кременчука в роки Великої Вітчизняної війни і зараз зберігаються у Державному архіві Полтавської області.

Співробітники архіву згодні з рекомендаціями Всеукраїнської наради, що архівні джерела місцевої історії повинні зберігатися в місцях їх утворення і використання.

Але ж і архів з постійним складом документів повинен бути відповідним, у якому були б враховані всі нормативні технічні вимоги згідно з Галузевим стандартом України "Документи з паперовими носіями. Правила зберігання Національного архівного фонду" (чинний з 01.01.1999). В архіві повинні бути такі приміщення основного та допоміжного призначення:

сховища (є в наявності, але уже заповнені на 94,5%);

робочі приміщення працівників архіву (є в наявності);

приміщення для приймання та акліматизації документів (відсутні);

приміщення для ізоляції, знепилювання, дезинфекції та дезінсекції уражених документів (відсутні);

приміщення для переплетення та реставрації документів (відсутні);

приміщення для приготування клеїв і розчинів (відсутні);

приміщення для відтворення документів / мікрофільмування, електрофотокопіювання, фотореставрація, тощо / (відсутні);

приміщення для зберігання облікових документів та науково - довідкового апарату (відсутні);

комплекс читального залу (є лише на вісім робочих місць);

довідково - інформаційний фонд зі сховищем, каталогами, місцями для читачів (відсутні);

методичний кабінет (є в наявності);

виставковий кабінет (відсутній);

допоміжні приміщення / гардероб, приміщення для приймання їжі тощо/ ( в наявності лише умивальник і туалет).

Потрібно зараз створювати умови для збереження документів на електронних носіях на виконання Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки".

Створити такий архів на нинішніх площах неможливо.

Постає питання про пошук нового приміщення для міського архіву або побудови окремої будівлі за типовим проектом. Архівісти підтримують ідею окремої будівлі за спеціальним проектом. Якщо будувати, то на століття.

Архівний відділ буде вирішувати цю проблему на рівні державного архіву Полтавської області, Державного комітету архівів України, ставлячи перед органами вищого рівня питання про джерела фінансування, адже відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве призначення, і управління архівною справою та діловодством на відповідній території" є делегованими повноваженнями.

Міською радою затверджена Програма розвитку архівної справи на 2007 - 2010 роки, яка успішно виконується.

У 2009 році потрібно здійснити такі заходи:

придбання витратних матеріалів для виконання робіт, спрямованих на поліпшення фізичного стану документів - 1,0 тис. грн.;

виготовлення картонажів - 1,0 тис. грн.;

придбання зволожувачів повітря в архівосховищах, перевірка приладів для вимірювання і контролю температурно - вологісного режиму у сховищах - 2,0 тис. грн.;

перевірка і дозарядка вогнегасників - 1,0 тис. грн.;

вогнезахисне оброблення дерев'яних конструкцій в архівних приміщеннях - 2,0 тис. грн.;

проведення профілактичних випробувань і замірів опору і ізоляції електрообладнання та електромережі, обслуговування системи пожежної сигналізації - 1,0 тис. грн.;

придбання меблів (книжкові шафи - 5, книжкові полички - 2, шафи для

одягу - 2, стільці - 16) - 10,0 тис. грн.;

придбання компютерів, підключення до інтернету - 10,0 тис. грн.; всього - 28,0 тис. грн.

Отже, у 2009 році архівний відділ буде виконувати міську Програму розвитку архівної справи і готувати пропозиції до проекту Державної програми забезпечення приміщеннями та обладнаннями архівних відділів районних державних адміністрації та міських рад для переходу на постійне зберігання документів.

Другою не менш істотною проблемою, як розповідалось Оленою Володимирівною Базавлук, спеціаліст І категорії архівного відділу міської ради, є згасаючий текст:

Я, як спеціаліст І категорії архівного відділу відповідаю за облік та надходження документів НАФу. Облік документів здійснюється відповідно до вимог Основних правил роботи з метою забезпечення їх збереженості та контролю за наявністю і рухом документів. Обліку підлягають усі документи НАФу, а також описи справ. Облік документів здійснюється за описами та справами.

До 2012 року Рішенням колегії рекомендовано провести суцільне перевіряння наявності всіх фондів у архівному відділі. Під час таких перевірянь підтверджується не тільки відома кількість справ але і визначається фізичний стан документів шляхом візуального огляду. Результати огляду фізичного стану документів фіксується в книгах обліку фізичного стану справ (документів), де є відмітка про виконання. Але документи можуть мати не тільки дрібні пошкодження, але в деяких документах починає згасати текст або стає слабкоконтрасним. Ця інформація фіксується в книзі реєстрації справ, які потребують відновлення згасаючих і слабкоконтрасних текстів. Проблема полягає в тому, що на даному етапі ще не визначено, яким чином ми будемо відновлювати згасаючі тексти. Є декілька засобів: найпростіший, це ксерокопія документа, але питання, як поведе себе ця ксерокопія, чи не буде через деякий час згасати і в ньому текст?! Другий спосіб - відновити текст шляхом сканування документа, але у нас в архіві немає програми для цього. Можна робити мікрофільмування, але матеріально-технічна база у нас в архіві не відповідає цьому виду робіт. Тобто шляхи вирішення цієї проблеми є, головне, щоб який би ми спосіб не обрали для відновлення згасаючих і слабкоконтрастних текстів, він зберігав ідентичність документу в цілому.

Стосовно фонду № 69 Крюківського машинобудівного технікуму, то про нього казати ще нічого: перевіряння наявності фізичного стану документів у ньому відбудеться в 2010 році. Єдиною проблемою є те, що оскільки з 26 серпня 1997 року документи технікуму перебувають у складі фонду інституту (університету), а в архіві на постійне зберігання сформовано у 2001-2002 навчальному році тільки 6 справ: Протоколи засідань педагогічної ради; Текстовий звіт про роботу факультету та технікуму за 2001-2002 навчальний рік; Протоколи засідань ради технікуму; Протоколи засідань державної екзаменаційної комісії розгляду дипломних проектів; Звіти голів Державних кваліфікаційних комісій за 2001-2002 навчальний рік; Статистичний звіт (2-3 НК) вищого навчального закладу на початок 2001-2002 навчального року, то вже не буде можливості прослідкувати історію розвитку технікуму, як окремого навчального закладу, документи не будуть зберігатися як окремий фонд, а будуть у складі університету. Для дослідників це дуже велика втрата.

ВИСНОВКИ

Комплексний підхід до проблеми відображення історії Крюківського машинобудівного технікуму в фондах архівного управління Кременчуцької міської ради дозволив розглянути її як цілісне явище та зробити висновки, які в стислій формі можна сформулювати наступним чином.

1.Напередодні 50 - річного ювілею з часу заснування першого в повоєнному Кременчуці вищого навчального закладу - Кременчуцького загальнотехнічного факультету, що став попередником Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського та 10 - річчям від створення самого університету, актуалізуються не лише дослідження з історії власне університету, але й з історії його структурних підрозділів, одним з найбільших серед яких є Крюківський машинобудівний технікум, котрий, у свою чергу, готується відсвяткувати 65 - річчя поновлення діяльності після німецько - фашистської окупації. Тож у світлі подвійного ювілею, дослідження з історії Крюківського машинобудівного факультету є на часі.

.На жаль, 65 - річна історія Крюківського машинобудівного технікуму не знайшла свого відображення в літературі. На сьогодні існують лише поодинокі згадки, переважно в популярних краєзнавчих виданнях. Відповідно, головним джерелом дослідження, а в переважній більшості випадків і єдиним, є документи, котрі зберігаються в архівному управлінні Кременчуцької міської ради.

.Витоки історії архівного управління Кременчуцької міської ради починаються в 1922р., коли при Кременчуцькій губернії створюється Кременчуцька архівна комісія. У 1925р. вона реформується в Кременчуцьке окружне архівне управління, а в 1932р. на його основі формується Кременчуцький державний історичний архів, котрий зберігає документи, повязані з історією дожовтневого періоду. Водночас на базі архівосховища Кременчуцької міської ради депутатів трудящих відкривається Кременчуцький міський архів, де концентрувалися документи, повязані з радянською історією. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Кременчуцькому державному історичному архіві нараховувалося 487636 одиниць зберігання в 1753 фондах; колекції Кременчуцького міського архіву складалися з 17150 одиниць зберігання. Всі ці багатства, за винятком 50 фондів історичного архіву, евакуйованих на початку війни до міста Шадрінська, були знищені німецько - фашистськими окупантами разом з будівлями, в яких вони зберігалися.

За повоєнні часи міський архів не лише поновив свою діяльність, але й став основою створення Кременчуцького районного архіву та Кременчуцького трудового архіву. З 2002р. міський архів став структурним підрозділом Кременчуцького міськвиконкому і отримав назву архівний відділ Кременчуцької міської ради. Станом на 01.12.2008р. його колекції складаються з 50796 одиниць зберігання, котрі сконцентровані в 120 фондах.

4.Одним з найбільш значимих, як на нашу думку, для історії освіти Кременчука є фонд Крюківського машинобудівного технікуму, в якому зберігаються документи з історії цього навчального закладу з 1944 року (часу його відновлення) до 1997, коли технікум став структурним підрозділом Кременчуцького державного політехнічного інституту.

Фонд № 69 Крюківський машинобудівний технікум складається з 1032 одиниць зберігання, котрі сконцентровані в описах: описи № 1 (основний) та опис № 1 (додатковий) представляють справи постійного зберігання з основної діяльності; описи 2, 3 зберігають документи з діяльності громадських організацій. Документи з особового складу за період 1944 - 1997рр. зберігалися у відомчому архіві технікуму, з 1997р. передані на зберігання у відомчий архів КДПУ імені Михайла Остроградського.

5.Виходячи з наявної в документах фонду інформації та залучаючи інші джерела, в історії Крюківського машинобудівного технікуму можна виділити такі періоди:

1902 - 1917 - Кременчуцька єврейська профтехшкола;

- 1941 - Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, Кременчуцький механічний технікум;

- 1997 - Крюківський машинобудівний технікум;

- 2000 - Факультет молодших спеціалістів КДПІ;

- 2006 - Факультет молодших спеціалістів КДПУ імені Михайла Остроградського;

З 2006 - Кременчуцький коледж КДПУ імені Михайла Остроградського.

6. У межах існування самостійного навчального закладу Крюківського машинобудівного технікуму в залежності від наявної матеріально - технічної бази та основних напрямків діяльності можемо виділити кілька підперіодів:

1944 - 1948 - технікум не маючи власного приміщення, розташовувався на орендованих площах ремісничого училища № 6 (1944 - 1945рр.) та клубу Котлова ( 1945 - 1948). Головним напрямком діяльності було зміцнення матеріально - технічної бази, активна участь працівників та студентів у відбудові виділеного технікуму приміщень, обладнанні навчальних класів та виробничих майстерень. Кількість учнів зросла з 267 (І-й набір) до 425. Здійснено перший повоєнний випуск - 100 чоловік (1947 - 1948 навчальний рік).

- 1973 - технікум знаходився у відбудованому двоповерховому будинку колишніх торгових рядів по вул. Карла Лібнехта, 19 (зараз І. Приходька, 33). Впродовж цього періоду навчальна площа зросла з 925 кв.м. у 1948р. до 2123 кв.м. у 1954р.; були збудовані навчально - виробничий корпус площею 1447 кв.м. та зварювальна майстерня площею 147 кв.м., в 1965р. вступив до ладу діючих власний 4 - поверховий гуртожиток. Контингент учнів зріс з 425 у 1948р. до 713 в 1973р. Функціонувало денне (26 груп) та вечірнє (7 груп) відділення.

- 1991 - технікум розвивався на оновленій матеріально - технічній базі; було збудовано навчально - виробничий комплекс, до складу якого входили новий навчальний корпус площею 5811 кв.м., спортивний комплекс площею 648 кв.м., актовий зал площею 648 кв.м., їдальня, що дозволило суттєво покращити якість матеріально - технічного забезпечення, навчально - виховної роботи, побутових умов. Зріс контингент учнів: від 713 чоловік у 1973р. до 869 у 1991р. Широко використовувалися технічні засоби навчання, новітні педагогічні технології.

- 1997 - технікум переходить у підпорядкування Міністерства освіти України та на республіканський бюджет. Економічна криза першої половини 90-х років позначилася і на Крюківському машинобудівному технікумі: закривається вечірнє відділення, натомість працює заочне, різко скорочується контингент студентів до 498 у 1997 році; не поновлюється матеріально - технічна база, починаються затримки з виплатою заробітної плати викладачів та стипендії студентів. Випускники мають суттєві труднощі з працевлаштуванням.

7. Вирішенням подібних питань займалися громадські організації. Документи з їх діяльності та особового складу не розглядаються в дипломній роботі послідовно та системно. Це повязано, по - перше, з обмеженим обсягом самої роботи, а по - друге, з особливостями фондування цих документів. Наймасовіші громадські організації, діяльність яких представлена в фонді - студентські профспілки та профспілки викладачів і працівників.

Проаналізувавши величезну роботу, яка була виконана громадськими організаціями за певний період, можна сміливо сказати, що існування технікуму, як гарного начального закладу, який випускав найкращих спеціалістів нашого міста, було б не можливим без громадських організацій. Всі важливі питання вирішувались цілим дружним колективом. В свою роботу багато хто вкладав душу, намагаючись покращити умови навчання та проживання в технікумі.

Технікум займав одне з провідних місць у системі середньої спеціальної освіти країни, і це заслуга громадських організацій.

8. Для зберігання документів, які розповідають про історію нашого, в архіві були створені належні умови. Архівний відділ Кременчуцької міської ради відноситься до категорії приміщень без підвищеної безпеки. Для кондиціювання повітря встановлений кондиціонер, придбано додатково один вогнегасник, оскільки в наявності 2 компютера та 2 ксерокси, приміщення часто провітрюють, підлогу протирають, виробничого пилу та отруйних речовин у архіві немає. Система опалення централізована. Освітлення приміщення відповідає нормам.

Працівники архіву проводять бесіди, лекції, поширюють інструкції з пожежної безпеки. Знають правила та виконують їх.

. На жаль, як би спеціалісти архіву не намагалися зберегти інформацію, документи все рівно можуть мати дрібні пошкодження, особливо, згасаючий текст. Проблемою, яку треба вирішувати негайно, стало те, яким чином будуть відтворювати такі документи. На мікрофільмування не вистачає коштів, для проведення сканування в архіві немає потрібної програми, а після ксерокопії невідомо, як поведе себе цей документ, можливо і в ньому почне текст згасати. Ці питання працівники архіву будуть вирішувати найближчим часом.

Стосовно матеріалів фонду № 69 Крюківський машинобудівний технікум: перевіряння наявності фізичного стану документів у ньому відбудеться в 2010 році.

. Проведене дослідження фонду Крюківського машинобудівного технікуму засвідчує потенційні можливості його матеріалів. За умови більш глибокого та всебічного опрацювання виявлених архівних джерел та залученням до них джерел іншого походження, насамперед, періодичної преси та спогадів ветеранів і випускників технікуму, робота може стати основою монографічного дослідження з історії Крюківського машинобудівного технікуму, котрий впродовж майже 50 років свого існування був одним з кращих у системі середньої спеціальної технічної освіти машинобудівної галузі СРСР.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Нормативні джерела

1. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694 - XII (в редакції від 26.11.2002 р. № 229 - IV) // ВВР. - 1992. - № 49. ст.- 68 с.

. Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. № 3745 - XII // ВВР України. - 1994. - № 5.- С. 22.- 25 с.

. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР України.- 1996.-№ 30.

. Закон України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 р. № 280/97.

. Закон України « Про обовязковий примірник документів » від 9 квітня 1999 р. // ВВР України . - 1999. - № 22 - 23. -199с.;199c.

. Типове положення про навчання з питань охорони праці, ДНАОП 0.00-4.12-99.

. Закон України Про інформацію від 6 квітня 2000 р. № 1642 - ІІІ.

. Закон України Про національний архівний фонд та архівні установи// Єдиний державний реєстр нормативно - правових актів № 21092/2002; (Офіційний Вісник України. - 2002. - № 2; Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 11; Урядовий курєр . - 2002. - № 96. - 29.05; Голос України. - 2002. - № 9. - 16.01.).

. Порядок надання державними архівними установами допомоги юридичним і фізичним особам, які є власниками документів Національного архівного фонду, у поліпшенні умов зберігання, реставрації, створенні страхового фонду і фонду користування документами // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 22502/2002; (Офіційний Вісник України.- 2002.-№ 22).

. Правила пожежної безпеки для державних архівних установ України, затверджені наказом Держкомархіву України від 8 травня 2003 р. № 68 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 р. за № 569/5890.

. Основні правила роботи державних архівів України // Державний комітет архівів України / за редакцією Л.О. Драгомирової, К.Є. Новохатського.-К., 2004.

. ДСТУ 4423 - 1 : 2005 Керування документаційними процесами. Ч. 1. Основні положення = (ISO 15489 - 1 - : 2001, МОД). - К.: Держспоживстандарт України , 2007 - 28 с.

2. Літературні джерела

13. Адміністративно - територіальний поділ Полтавщини (1648- 1941рр.)/Упорядники: В.Н. Жук, З.М. Суховська. - Полтава: Департамент поліграфії ПП ЕНТ, 2002. - 205 с.

. Близнюк Г.О. Старі школи Крюкова. - Кременчук, 2006. - 30 с.

. Евселевский Л.И., Пустовит П.Н. Кременчуг. Путеводитель. - Х.: Прапор, 1985. - С. 76.

. Кременчуцький державний політехнічний інститут/ Під ред.. О.І. Осташка. - Кременчук: Кременчук, 1999. - 281 с.

. Лушакова А.Н., Евселевский Л.И. Улицами старого Кременчука. - Кременчуг: Кременчук, 2001. - С. 89 - 90, 208.

. Осташко О.І., Юшко В.М., Крот В.О., Стегній П.А. Нарис історії Кременчука - Кременчук: Берізка, 1995. - С. 168.

. Палеха Ю. І., Леміш Н. О. Загальне документознавство: Навч. посіб.- К.: Ліра, 2007. - 395с.

. Памятная книжка Полтавской губернии на 1912 год. - Полтава: Электротипогр. Д. Подземского, 1912. - С. 220.

. Памятная книжка Полтавской губернии на 1913 год. - Полтава: Электротипогр. Полтавского губ. Правления, 1913. -275.

. Рогожин Н. Ю. Документационное обеспечение управления : Учеб. практ. пособ. - М.: Изд-во Проспект , 2006. - 384с.

. Соляник А. А. Документні потоки та масиви: Навч. посіб./ Харк. Держ. акад.. культури. - Х.: ХДАК, 2000, - 112 с.

. Стенюков М. В. Документы. Делопроизводство: Практическое пособие по документационному обеспечению деятельности предприятия. - М.: Приор, 2000. - 302 с.

. Теренович К. А. Сучасне українське діловодство - К.: Либідь . - 2004.

26. Шаблій О., Маслак В. 45 років у небі над Кременчуком ( До 45-річчя Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету). - Кременчук, 2005. - 186 с.

3. Внутрішні інструкції

27. Положення про архівний відділ Кременчуцької міської ради, затверджене 3-ю сесією міської ради від 22 червня 2006 року.

. Посадова інструкція начальника архівного відділу Кременчуцької міської ради, затверджена керуючим справами виконкому міської ради М.І. Бугаєнком від 18 травня 2007 року.

. Положення про ЕК (експертну комісію) архівного відділу, затверджене Наказом Державного комітету архівів України від 17.12.2007 р. № 183.

. Посадова інструкція спеціаліста 1 категорії архівного віділу Кременчуцької міської ради, затверджена керуючим справами виконкому міської ради М.І. Бугаєнком 18 травня 2008 року.

. Посадова інструкція головного спеціаліста архівного відділу Кременчуцької міської ради, затверджене керуючим справами виконкому міської ради М.І. Бугаєнко від 19 травня 2008 року.

4. Архівні джерела

32. Річний бухгалтерський звіт за 1944 рік. Архівний відділ Кременчуцької міської ради, ф. 69, оп. 1, спр. 1, 14 с.

. Затверджений штатний розклад і кошторис витрат на 1944 рік, там само, спр. 2, 15 с.

. Річний текстовий звіт про роботу технікуму за 1944 - 1945 навчальний рік, там само, спр. 3, 10 с.

. Річний текстовий звіт про роботу технікуму за 1946 - 1947 навчальний рік, там само, спр. 23, 59 с.

. Текстовий звіт про роботу технікуму за 1-й семестр 1948 - 1949 навчального року, там само, спр. 33, 85 с.

. Річний кошторис витрат за 1975 рік, там само, спр. 394, 7 с.

. Річний план прийому студентів і випуску спеціалістів за 1975 рік, там само, спр. 396, 3 с.

. Річний текстовий звіт про роботу технікуму за 1974 - 1975 навчальний рік, там само, спр. 400, 95 с.

. Річний статистичний звіт за 1974 - 1975 навчальний рік, там само,

41. Річний кошторис витрат на 1976 рік, там само, спр. 413, 4 с.

. Річний план прийому студентів і випуску спеціалістів за 1976 рік, там само, спр. 416, 2 с.

. Текстовий звіт про роботу базового технікуму за 1975 - 1976 навчальний рік, там само, спр. 418, 25 с.

. Текстовий звіт про роботу технікуму за 1975 - 1976 навчальний рік, там само, спр. 419, 8 с.

. Статистичний звіт на початок 1975 - 1976 навчального року, там само, спр. 420, 8 с.

. Статистичний та текстовий звіти про роботу технікуму за 1984 - 1985 навчальний рік, там само, спр. 642 02-13, 112 с.

. Річний звіт з основної діяльності за 1985 рік, там само, спр. 661 10-8, 37 с.

. Текстовий звіт про роботу технікуму за 1990 - 1991 навчальний рік, там само, спр. 779 02-11, 20 с.

. Статистичний звіт денного, заочного відділення навчального закладу на 1990 - 1991 рік, там само, спр. 782 02-12, 2 с.

. Текстовий звіт про роботу технікуму за 1991 - 1992 навчальний рік, там само, спр. 787 02-11, 28 с.

. Текстовий звіт про роботу технікуму за 1996 - 1997 навчальний рік, там само, спр. 846 02-11, 22 с.

. Статистичний звіт денного відділення на початок 1996 - 1997 навчального року, там само, спр. 847 02-12, 1 с.

. Протоколи профспілкових зборів 1963 року, Архівний відділ Кременчуцької міської ради, ф. 69, оп. 2, спр. 1, 13 с.

. Річний кошторис на 1963 рік, там само, спр. 2, 2 с.

. Річний фінансовий звіт за 1963 рік, там само, спр. 3, 2 с.

. Протоколи засідання місцевого комітету на 1963 - 1964 навчальний рік, там само, спр. 4, 12 с.

. Протоколи засідань профспілкового комітету 1973 - 1974 навчальний рік, Архівний відділ Кременчуцької міської ради, ф. 69, оп. 3, спр. 31, 19 с.

. Кошторис прибутків та витрат на 1973 рік, там само, спр. 33, 1 с.

. Річний статистичний звіт за 1973 рік, там само, спр. 34, 1 с.

. Протоколи звітно - виборчих профспілкових зборів за звітний період з жовтня місяця 1972 року по жовтень 1973 року, там само, спр. 36, 3 с.

. Протоколи засідань профспілкового комітету за 1974 рік, там само, спр. 37, 10 с.

. Квартальні плани роботи на 1974 рік, там само, спр. 38, 5 с.

. Кошторис прибутків та витрат на 1974 рік, там само, спр. 39, 1 с.

. Протокол і звітна доповідь про роботу профспілкового комітету за звітний період 1973 - 1974 навчального року, там само, спр. 41, 29 с.

. Протоколи профспілкових зборів студентів за 1983 рік, там само, спр. 84 01, 46 с.

. Протоколи засідань профспілкового комітету за 1983 рік, там само, спр. 85 02, 45 с.

. Річний кошторис прибутків та витрат на 1983 рік, там само, спр. 88 04, 2 с.

. Статистичний звіт на 1983 рік, там само, спр. 89 06, 2 с.

. Протоколи і звітна доповідь про роботу профспілкового комітету за звітний період 1982 - 1983 навчального року, там само, спр. 92 08, 18 с.

. Техніко - економічне обгрунтування до генплану, 1930 р. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею, спр. 1, арк. 3.

. Федотов И. Воспоминания о Крюковском машиностроительном техникуме. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею, спр. 58.