Розведення свиней

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства

Курсова робота

на тему «РОЗВЕДЕННЯ СВИНЕЙ»

Виконав:

студент групи ГЦ-22 І.К. Мельник

Перевірив: ст. викладач Ю.І. Кандиба

Харків - 2010

Зміст

Вступ

. Особливості розведення свиней за лініями

.1 Класифікація ліній та метод розведення

.2 Тривалість продуктивного використання кнурів різних ліній

.3 Вдосконалення порід при розведенні за лініями

. Розрахункова частина

.1 Технологічний розділ

.1.1 Утримання різних виробничо-господарських груп

.1.2 Годівля різних виробничо-господарських груп

2.1.3 Ветеринарно-санітарне забезпечення даного проекту

2.1.4 Механізація трудоємких процесів

.1.5 Селекційно-племінна робота з стадом

.2 Проектно-розрахунковий розділ

.2.1 Товарна ферма з поточним виробництвом

.2.2 Племінний репродуктор

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В багатьох опублікованих роботах у авторів виявляється прагнення мати тварин скоростиглих і з високим вмістом м'яса в туші, здібних до тривалої експлуатації в господарствах різної категорії, тобто максимально підвищити продуктивність та наблизити виробничий термін їх експлуатації до природної тривалості життя.

І разом з цим у недалекому майбутньому слід чекати, що інтенсивна селекція із застосуванням звичайних методів розведення призведе до зниження ефекту селекції. В зв'язку з цим виникає необхідність у розробці таких методів розведення, за яких племінні і промислові тварини змогли б поєднувати у собі спадкові задатки високопродуктивних предків, спеціально відселекційованих за окремими ознаками продуктивності. Останніми роками цього прагнуть досягти за рахунок створення у породі батьківських та материнських форм. Так, вченими Інституту свинарства УААН разом із селекціонерами племінних господарств у великій білій породі створено материнський тип (УВБ-1) з підвищеними відтворними ознаками і батьківський (УВБ-2) з високими відгодівельними та м'ясними якостями.

Основною запорукою успіху племінної роботи при чистопородному розведенні є лінійне розведення. Розведення по лініях ґрунтується на використанні в породі за певною системою добору і підбору видатних плідників і їх потомства для створення високопродуктивної і спадково стійкої групи тварин, які відрізняються якостями, необхідними для даного етапу свинарства.

Таким чином, для подальшого розвитку свинарства суттєве значення має розведення свиней за лініями, оскільки саме воно дає можливість селекціонеру більш широко і за відповідним планом використати видатних тварин і через них поліпшувати стадо в потрібному напрямку.

1. Особливості розведення свиней за лініями

.1 Класифікація ліній та метод розведення

Племінні стада складаються із тварин 3-4 і більшої кількості ліній та родин. Лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті.

Тварин заводських відкритих ліній розводять, як правило, шляхом аутбредних парувань. Розведення по відкритих лініях - один із основних методів, які застосовують у племінних господарствах. При складанні плану підбору необов'язково використовувати тільки тих свиноматок, котрі походять від кнурів із закріплених за ними ліній або належних до відповідних родин. Племінні господарства нерідко обмінюються між собою плідниками і свиноматками. Через це свині багатьох племінних господарств зв'язані спільністю походження. При такому способі ведення ліній і родин ширше використовуються досягнення селекціонерів різних племінних господарств, але виникають труднощі при створенні і збереженні вузькоспеціалізованих особливостей тварин окремих ліній і родин.

Розведення частково закритих ліній обмежено відповідним колом господарств. Свиноматок в цьому випадку спаровують тільки з плідниками своїх ліній; плідники за необхідністю можуть бути одержані від свиноматок, закріплених за іншими лініями. Тварин частково закритих ліній розводять, як правило, з використанням помірного інбридингу. При роботі з частково закритими лініями легше підтримувати спеціалізацію тварин за напрямком продуктивності, зберігаючи достатній простір для роботи селекціонера по використанню видатних тварин, одержаних в інших лініях. Тому орієнтування на такі лінії при переведенні свинарства на промислову основу перспективніше, ніж робота з відкритими лініями.

У закритих лініях і плідників, і свиноматок використовують строго в межах даної лінії. Такий спосіб неминуче пов'язаний із застосуванням тісного інбридингу, а тому в практиці племінних господарств зустрічається дуже рідко.

Завдання селекціонера - накопичення в лінії тварин, які відрізняються бажаними продуктивними якостями. Найбільш повно це досягається ретельним їх добором, гомогенним груповим та індивідуальним підбором, систематичною оцінкою за продуктивністю і якістю нащадків кнурів і свиноматок, спрямованим вирощуванням ремонтного молодняку.

Лінійна селекція ведеться найбільш успішно, якщо фенотипічна подібність тварин лінії супроводжується їх генотипічною подібністю, що найкраще забезпечується спільністю походження тварин. При звичайному (не спорідненому) розведенні тварин в лініях і родинах спільність їх походження з кожним поколінням зменшується і на рівні 4-5 поколінь стає маловідчутною. Тому для підтримання в межах ліній і родин спільності походження тварин необхідно періодично (через 4-5 поколінь) відновлювати їх споріднені зв'язки з видатними тваринами даних ліній і родин. За цей період часто виявляються тварини, котрі значно перевершують родоначальника за загальною продуктивністю або за окремими особливо бажаними якостями. Таких тварин слід використовувати для створення споріднених груп і формування на їх основі ліній або родин.

Для підтримання у стаді заводського типу свиней з відповідними племінними і продуктивними якостями досить вести роботу з кнурами 5-7 ліній і такою ж кількістю родин свиноматок. Тривала робота з невеликою кількістю ліній і родин дозволяє, з одного боку, добре вивчити особливості кожної лінії і родини та їх поєднаність між собою, а з другого боку, дає можливість створити більш міцну спадковість з необхідними показниками продуктивності.

Лінії слід вести за 2 або 3 спорідненими гілками, що розходяться. Це досягається шляхом залишення на плем'я декількох синів-засновників або продовжувачів лінії з наступним їх поєднанням із свиноматками, які не споріднені з тваринами інших гілок.

Практика роботи з тваринами великої білої породи свідчить про те, що при широкому застосуванні описаного методу значно збільшуються можливості підбору і полегшується розведення свиней за лініями без застосування тісних споріднених парувань.

Якщо ж при розведенні тварин тієї чи іншої лінії споріднені зв'язки стають надто тісними, в господарство завозять представників тієї ж лінії, але другої спорідненої гілки, яку раніше не розводили в стаді.

Передача молодих ремонтних кнурів, які походять від кращих тварин стада, в інші племінні господарства і повернення через 3-4 покоління їх потомства, одержаного в інших кормових і кліматичних умовах, дозволяє значно підвищити життєздатність приплоду і продуктивність стада взагалі.

Останнім часом велике значення надається створенню в породах внутрішньопородних і заводських типів, спеціалізованих ліній на основі диференційованої селекції тварин в племінних стадах за малим числом ознак при збереженні середнього рівня за рештою показників. Тварин спеціалізованих типів і ліній, створених в результаті такої селекції, перевіряють далі на поєднуваність при схрещуванні і виявляють кращі з них, котрі дають найбільш високий ефект гетерозису за окремими ознаками.

Прикладом цього методу селекції може бути створення у великій білій породі свиней двох внутріпородних типів - УВБ-1 і УВБ-2.

.2 Тривалість продуктивного використання кнурів різних ліній

По своїй біологічній і виробничій цінності природне довголіття тварин має досить складну спадкову природу. Відомо, що тварини різних заводських ліній володіють неоднаковою спадковістю, оскільки вони створювалися різними авторами при використанні багатьох селекційних прийомів і в неоднакових умовах зовнішнього середовища. При цьому автори прагнули мати спеціалізовані лінії по обмеженому числу ознак, а це, у свою чергу, наклало відбиток на спадкові особливості представників тієї або іншої лінії тварин.

В умовах племзаводу " Красный Строитель " Самарської області було проведено випробування на тривалість продуктивного використання всіх чотирьох ліній свиней, що розводяться в даному господарстві, але мають різне походження. Лінія Фельдмаршала 0340 створена на основі використання англійських кнурів великої білої породи. При формуванні лінії Кнарка 661 використовувалися шведські йоркшири. А ось останні дві лінії - Свата 3461 і Драчуна 7679 були сформовані в самому заводі і використовувалися там з 30-х років минулого сторіччя, тоді як дві перші лінії кнурів - не більше 20 років.

Одним з основних показників експлуатації племінних свиней в господарствах різного типу вважається тривалість їх використання при прояві ними високої продуктивності. Для з'ясування цього питання стосовно кнурів всіх заводських ліній за даними племінних записів (племкарточка № 1) були враховані наступні показники від 5 кнурів-однолітків: середній вік функціонування кнурів в стаді; чисельність злучених маток за час використання в стаді виробників (в середньому на одного кнура); середня багатоплідність маток, покритих кнурами різних ліній; чисельність довічно отриманих поросят з розрахунку на одного кнура-виробника (табл. 1).

Таблиця 1.

Експлуатаційна цінність кнурів різних ліній

Приведені показники свідчать про те, що кнури різних ліній за тривалістю виробничого використання дещо відрізнялися один від одного. У кнурів місцевої селекції ліній Свата і Драчуна цей показник був практично однаковим і щонайвищим (вік їх перебування в стаді складав 47-48 міс.). Далі по ранговому положенню знаходяться кнури з лінії Фельдмаршала, яка створена в умовах племзаводу в 80-х роках минулого сторіччя з участю свиней англійської селекції. Їх термін перебування в стаді склав 42 міс., або коротше, ніж у представників місцевої селекції на 5-6 міс. А ось кнури великої білої породи шведської селекції майже на цілий рік раніше інших вибували із стада.

Середня багатоплідність була більш висока у тих маток, які були покриті кнурами ліній, створених з участю зарубіжних свиней. Не дивлячись на підвищений вихід поросят при народженні серед аналогічних маток, покритих кнурами, отриманими з участю імпортного селекційного матеріалу, чисельність поросят, що довічно народилися, з розрахунку на одного виробника було щонайвищим від тих ліній кнурів, які були створені в умовах Середнього Поволжя без урахування інших генотипів. Внаслідок більш тривалого довічного їх використання вдалося отримати (з розрахунку на одного кнура-виробника) 367-378 поросят при народженні, а від маток, злучених з виробниками англійського і шведського походження, - 271-333 поросят, або менше відповідно на 45 і 107 голів.

Отже, представлені матеріали свідчать про істотний вплив генотипу тварин на тривалість життя і їх довічну продуктивність.

1.3 Вдосконалення порід при розведенні за лініями

Для розкриття ефективності розведення за лініями для вдосконалення породи пропоную для прикладу розглянути досліди, проведені в умовах ВАТА "СГЦ "Східний". В господарстві були відібрані свині великої білої породи спеціалізованих ліній для розведення “в собі” з використанням методу селекції внутрішньопопуляції за наявності 4 неспоріднених ліній.

На підставі аналізу генеалогічної структури і споріднених відносин між матками (матки × матки, матки × кнури і кнури з кнурами) в 1996 р. були сформовано декілька груп свиней великої білої породи спеціалізованих “материнських ліній” кнурів Шалуна і Шаблона на основі маточного поголів'я 5 генеалогічних родин (Реклама, Беатріса, Палітра, Соя і Чарівниця) для розведення “в собі” методом внутрішньопопуляційної селекції по чотирьох неспоріднених гілках (табл. 2).

Таблиця 2.

Розподіл кнурів і маток початкових форм по генеалогічних гілках при формуванні спеціалізованих ліній свиней, гол.

Лінія Шалуна сформована з 12 кнурів і 230 свиноматок, а лінія Шаблона - з 12 кнурів і 240 свиноматок. Використання такої кількості тварин створює оптимальну широту генетичної основи, що робить лінію кнурів життєстійкою і придатною для тривалої експлуатації в системі розведення. При цьому враховуються наступні вимоги: створення і вдосконалення ліній повинно відповідати сучасному напряму розвитку свинарства, а саме: тварини повинні бути придатні для експлуатації в господарствах з різним технологічним процесом і проявляти високі продуктивні показники протягом тривалого часу; тварини однієї лінії повинні бути між собою генетично оптимально схожими за походженням і спеціалізовані по рівню розвитку господарський корисних ознак; тварин спеціалізованих ліній треба розводити ізольовано протягом тривалого ряду поколінь без застосування змушеного інбридингу і кросів, тобто лінія повинна володіти внутрішньолінійними можливостями для успішного відтворення (для дотримання даної вимоги тварини тієї або іншої лінії повинні розмножуватися як мінімум по 4 гілкам вже в самому початку їх створіння, підбір виробників до маток з цих гілок дозволить виключити вимушений інбридинг до 4 покоління); важливим елементом роботи є генетико-математичне обґрунтовування розробки цільових стандартів і стандартів відбору для подальших генерацій.

Розрахунок проводився у Федеральній інформаційно-аналітичній системі (ФІАС), в блоці "Прогнозування ефекту селекції". В комп'ютерній розшифровці з бази даних була отримана інформація про кількість і продуктивність маток в створюваних спеціалізованих лініях, сформованих провідних групах, селекційному диференціалі, коефіцієнті успадкування і ефекті селекції за покоління (табл. 3).

Таблиця 3.

Селекційний диференціал, коефіцієнт успадкування і ефективність селекції по відтворних ознаках маток

При генетико-математичному аналізі селекційного процесу велика роль відводиться показникам успадкування продуктивних ознак тварин, від точності і об'єктивності оцінки яких в значній мірі залежить ефективність відбору тварин і прогрес селекції. Оскільки успадкування є не тільки властивістю ознаки, але і популяції, виникає необхідність постійного визначення її рівня в кожних конкретних умовах існування окремих популяцій, ліній і т.д.

Коефіцієнти успадкування відтворних ознак обчислювали дисперсійним методом по дочках кнурів-виробників в розрізі знов сформованих ліній. Аналіз ступеня успадкування ознак по досліджуваних групах свиней свідчить про те, що в цілому показники h² по основних відтворних ознаках мають середні значення.

Для планування показників продуктивності при селекції ліній свиней необхідно вивчити коефіцієнт успадкування (h²), селекційний диференціал (Sd), ефективність селекції (А) початкових форм і на їх основі розробити цільові стандарти відбору (St) на подальші покоління.

Дані таблиці 3 свідчать, що селекційний диференціал ліній кнурів Шалуна і Шаблона селекційно-гібридного центру ВАТА "Східний" по багатоплідності склав відповідно 1,79 і 1,38 гол., масі гнізда при народженні - 2,33 і 2,0 кг, числу поросят у віці 2 міс. - 0,88 і 0,97 гол., масі гнізда при відлученні - 15,79 і 20,0 кг. Ефект селекції по лініях за покоління дорівнював по багатоплідності відповідно 0,18 і 0,15 гол., масі гнізда при народженні - 0,29 і 0,35 кг, числу поросят в 21 день - 0,22 і 0,18 гол., молочності -1,89 і 1,54 кг, числу поросят при відлученні - 0,19 і 0,24 гол., масі гнізда у віці 2 міс. - 2,53 і 4,10 кг.

Для формування популяції, що відповідає вимогам цільових стандартів по ознаках, що селекціонуються, проводиться систематичний цілеспрямований відбір і підбір тварин в одному або декількох поколіннях. Відбір тварин в кожній конкретній популяції здійснюється відповідно до щорічного або поетапного стандарту відбору.

На підставі даних про коефіцієнти успадкування, селекційні диференціали і ефективність селекції ознак продуктивності спеціалізованих ліній кнурів великої білої породи (Шалуна і Шаблона) були розраховані цільові стандарти відбору у ряді поколінь (табл. 4).

Таблиця 4.

Цільовий стандарт відбору відтворних ознак у ряді трьох поколінь

На підставі даних, накопичених в інформаційному банку селекційно-гібридного центру ВАТА "Східний", нами був проведений генетико-статистичний аналіз показників продуктивності свиноматок "материнських спеціалізованих ліній" Шалуна і Шаблона, в динаміці трьох поколінь (початкове, I і II) по двох і більш опоросам. При цьому проаналізовані середні значення відтворних ознак, фенотипічна мінливість, проведена порівняльна оцінка фактичних результатів створюваних ліній з розрахунково-теоретичними у ряді поколінь.

Був проведений порівняльний аналіз фактичних репродуктивних якостей маток I і II поколінь лінії Шалуна з теоретичними даними. Так, фактичні показники продуктивності цих маток перевищують розрахункові по багатоплідності на 0,11-0,13 гол., молочності - на 2,64- 3,74 кг, кількості поросят у віці 2 міс. - на 0,69- 0,60 гол., масі гнізда при відлученні - на 17,26-22,73 кг і масі одного поросяти в 2 міс. - на 0,68-1,30 кг. Фактичні показники живої маси гнізда поросят при народженні були нижчими розрахункових.

Свиноматки II покоління з двома і більш опоросами по показниках продуктивності значно перевершували початкових свиноматок (батьківського покоління): по масі гнізда при народженні - на 2,1 кг (Р<0,001), молочності - на 7,7 кг (Р<0,001), числу поросят у віці 2 міс. - на 0,2 гол. (Р<0,01), масі гнізда у віці 2 міс. - на 35,0 кг (Р<0,001) і по масі одного поросяти у віці 2 міс. - на 3,2 кг (Р<0,001). При цьому абсолютні показники їх продуктивності відповідали класу еліта.

Відтворні показники у свиноматок II покоління були значно вищими, ніж у свиноматок батьківського покоління за винятком багатоплідності. Так. статистично достовірні відмінності на користь перших (при Р<0,001) виявилися по масі гнізда при народженні на - 1,8 кг, числу поросят у віці 21 день - на 0,3 гол., молочності - на 9,7 кг, числу поросят в гнізді у віці 2 міс. - на 0,4 гол, і по масі гнізда поросят у віці 2 міс. - на 38,1 кг.

Таким чином, у ліній тварин, що селекціонуються, методом селекції внутрішньопопуляції в трьох рядах поколінь відбувається зростання показників продуктивності.

Відомо, що до ознак, що визначають м'ясні якості свиней, відноситься довжина туші, товщина шпика в різних частинах вимірювання туші, площа поперечного перетину найдовшого м'яза спини і деякі інші показники, прямо або побічно характеризуючі м'ясну продуктивність тварин. Треба відзначити, що у підсвинків від кнурів “материнських ліній” Шалуна і Шаблона, оцінених методом контрольної відгодівлі потомства, ці показники були високими.

Так, в лініях Шалуна і Шаблона середні показники по досягненню 100 кг живої маси склали відповідно 188 і 188 днів, середньодобовому її приросту - 690 і 662 г, витратам корму на одиницю продукції -3,58 і 3,85 корм, од., довжині туші - 98,64 і 99,69 см, площі "м'язового вічка" - 38,95 і 39,38 см² і по масі окорока - 11,35 і 10,96 кг.

Крім того, 30 % кнурів по продуктивних якостях потомства перевершували середні показники по стаду. На базі цих тварин були сформовані ведучі групи особин, середні значення яких значно перевершують показники по стаду. Так, у тварин ліній Шалуна і Шаблона середні значення по досягненню живої маси 100 кг складали відповідно 176 і 175 днів, середньодобовому приросту - 760 і 732 г, витратам корму на одиницю продукції - 3,25 і 3,44 корм, од., товщині шпика над рівнем 6-7-го грудних хребців -25,06 і 22,74 мм, довжині туші - 99,76 і 100,92 см, площі “м'язового вічка” -41,18 і 41,57 см², масі задньої третини напівтуші - 11,82 і 11,42 кг.

Дані про відгодівельні і м'ясні якості кнурів-виробників II покоління великої білої породи, оцінених методом контрольної відгодівлі потомства, наведені в таблиці 5.

свиня розведення порода племінний селекційний

Таблиця 5.

Відгодівельна і м'ясна продуктивність кнурів-виробників II покоління, оцінених методом контрольної відгодівлі потомства, "материнських ліній" (М±т)

Ефект селекції за покоління у свиней ліній Шалуна і Шаблона по скороспілості склав відповідно 3,24 і 3,01 дня, середньодобовому приросту 20,33 і 23,05 г, витратам корму на одиницю продукції -0,15 і -0,17 корм, од., товщині шпика -0,47 і -0,89 мм, довжині туші 0,32 і 0,5 см, площі “м'язового вічка” - 0,66 і 0,70 см², масі окорока 0,14 і 0,13 кг.

Цільові стандарти відбору тварин були розраховані і у ряді III покоління. На підставі виконаних розрахунків селекційного диференціала і ефективності селекції за покоління з бази даних в автоматичному режимі даний теоретичний прогноз цільових стандартів відбору тварин в кожній їх подальшій генерації.

За допомогою критерію х² встановлено, що тварини "материнських спеціалізованих ліній" відповідали вимогам розроблених цільових стандартів відбору. Отримані відхилення носять випадковий характер (лінія Шалуна і Шаблона - Р>0,99).

Абсолютні показники продуктивності недостатні для характеристики створюваних ліній свиней в замкнутому ланцюзі, тому були проаналізовані коефіцієнти мінливості репродуктивних ознак у свиноматок лінії Шалуна і Шаблона трьох суміжних поколінь по першому, другому і більш опоросам.

Коефіцієнти мінливості по відтворних якостях свиноматок лінії Шаблона, що селекціонується, з урахуванням числа опоросів і генерацій по багатоплідності і масі гнізда при народженні варіюють відповідно від 17,09 до 21,67% і від 18,08 до 22,11 %, що дає можливість ведення ефективного відбору по цих ознаках.

Відзначаючи позитивну роль мінливості в підвищенні продуктивності популяції, необхідно враховувати, що для забезпечення стабільності ліній по репродуктивних якостях коефіцієнти мінливості в процесі направленого відбору тварин повинні знижуватися. Слід зазначити, що у свиноматок двох і більш опоросів ліній Шалуна і Шаблона відзначена стійка тенденція до зростання основних ознак, що селекціонуються, і зниження розмахів коефіцієнтів мінливості. Так, у свиноматок II покоління в порівнянні з початковими батьківськими формами відзначено зниження коефіцієнта варіації по багатоплідності на 0,3-0,42 %, молочності - на 1,6-2,15, числу поросят у віці 2 міс. - на 0,9-2,19 і масі гнізда при відлученні - на 3,5- 3,65 %.

Достатньо високі коефіцієнти мінливості репродуктивних, відгодівельних і м'ясних якостей кнурів і свиноматок ліній, що селекціонуються, свідчать про наявність значних резервів для подальшого підвищення відтворних, відгодівельних і м'ясних якостей тварин.

2. Розрахункова частина

.1 Технологічний розділ

.1.1 Утримання різних виробничо-господарських груп

В основі проектування повинна бути закладена виробнича технологія, що забезпечує отримання високої продуктивності тварин. Запровадження інтенсивних технологій не слід розглядати лише з позиції здешевлення будівництва одного станкомісця і підвищення продуктивності праці.

Приміщення основного виробничого призначення повинні бути добре обладнані, світлі, сухі, добре вентилюємі, просторі зі справною каналізацією.

Біля поздовжніх стін свинарників планується обладнати вигульні майданчики і розділити приміщення на секції, розміри яких залежать від кількості свиней, що доглядає один оператор.

Вільно-вигульна система застосовується при груповому і індивідуальному утриманні свиней в станках з обладнаними спеціальним лазом (розмір 0,6×0,9 м) на 30 голів молодняку, 50 тварин на відгодівлі, 20 свиноматок.

Рис. 1. Схема будови лазу із тамбуром для виходу свиней на вигульний двір свинарника

Вільно-вигульне утримання застосовують для холостих і легкопоросних свиноматок, відлучених поросят, ремонтного молодняку, поголів’я на відгодівлі.

Норма площі вигулу на одну голову становить: для свиноматок 5-10, ремонтного молодняку 1,5, відлучених поросят і відгодівлі 0,8 м². Вигульні майданчики роблять з твердим покриттям.

Даним проектом передбачається групове утримання перевірюваних і кнурів-пробників та індивідуальне утримання основних кнурів-плідників. Фронт годівлі при використанні сухих кормів повинен становити для кнурів 50 см, для відгодівельного поголів’я і свиноматок - до 45 см.

Холостих і поросних свиноматок утримують в індивідуальних і групових станках, які обладнують коритами та автонапувалками. Станки розміщують у чотири ряди.

Для підсисних свиноматок пропонується застосування індивідуальних станків розділені перегородками на лігво й місце годівлі свиноматок, підгодівлі, обігрівання і лігво для поросят-сисунів.

Рис. 2. Станок ОСМ-60 для опоросу та утримання свиноматок із поросятами до 60-денного віку.

.1.2 Годівля різних виробничо-господарських груп

Пропонується годівля свиней сухими комбікормами з вільним доступом до води. Кратність годівлі: поросята до 3-х місячного віку - 3 рази на день, інше поголів’я - 2 рази на добу.

Кнури-плідники та пробники повинні бути клінічно здоровими, мати добру вгодованість. В склад раціону для кнурів включають концентровані корми (до 90% за поживністю), корми тваринного походження (відвійки 3-5%) соковиті і зелені корми (4-5%).

Потреба кнурів-плідників у протеїні становить 150 г сирого та 120 г перетравного з розрахунку на 1 корм, од., потреба в лізину становить 0,95 % до сухої речовини.

Кнурам, схильним до ожиріння, раціон може бути зменшений на 10-20 % проти норми. Енергійних і активних тварин необхідно додатково підгодовувати концентрованими кормами та кормами тваринного походження з тим, щоб утримати їх в заводській кондиції, зберегти статеву активність і якість сперми.

Особливістю годівлі кнурів є те, що кормова даванка повинна бути мінімальна за об'ємом, а в зв'язку з цим кнурам не можна згодовувати у великій кількості корми із значним вмістом води, тобто необхідно обмежувати кількість зелених кормів до 3-4 кг на добу.

Таблиця 6.

Орієнтовні раціони для кнурів-плідників (жива маса 200-250 кг, на голову за добу)

В добовому раціоні поросних маток з живою масою 200-240 кг залежно від періоду поросності повинно міститься 2,7-3,3 корм. од. при 100-110 г перетравного протеїну в 1 корм. од. Питома вага концентрованих кормів повинна становити 80-85%, решта - зелені та соковиті корми. Рівень годівлі свиноматок повинен змінюватися залежно від раціону, який використовують, та вгодованості самих тварин.

Таблиця 7.

Рецепти комбікормів для підсисних свиноматок, %

В холостий період необхідно стежити, щоб не було ожиріння тварин, яких використовують для відтворення, бо жирні свиноматки погано запліднюються. У них часто спостерігають ембріональну смертність поросят або поросята народжуються малих розмірів. Молочність у таких свиноматок різко знижується.

У складі оптимального раціону повинно бути близько 12 % клітковини в перерахунку на суху речовину.

Годівля холостих свиноматок пропонується дворазова. Фронт годівлі на одну голову повинен бути 40-45 см. Для напування краще використовувати напувалки ПАС-2 «Б», соскові або піпеткові.

При повноцінній годівлі свиноматок у перші 30 днів поросності всі поживні речовини раціону використовуються насамперед для розвитку зародка. Високий рівень годівлі в цей період (в межах 80 % від рівня годівлі в період підготовки до осіменіння) не викликає ожиріння тварин.

Для нормального розвитку зародків молодої свиноматки в перші місяці поросності потрібно не менше 110 г протеїну з розрахунку на 1 корм, од., у кінці поросності - не менше 120 г, до складу якого входять 7-8 % лізину та 5-6 % метіоніну з цистином. Дворічним і старшого віку свиноматкам необхідно не менше 100-110 г перетравного протеїну, 4,5-5 % лізину й 3,5-4 % метіоніну з цистином. З розрахунку на 1 корм. од. раціону поросних свиноматок повинно припадати 6-8 г кальцію і 3-5 г фосфору.

При годівлі поросят концентровані корми згодовують у вигляді розсипної каші, відношення корм : вода 1 до 1. Корм повинен бути сирим, щоб не руйнувати вітаміни групи В.

Таблиця 8.

Орієнтовні раціони для поросят 2-4 місячного віку, на одну голову за добу

Для поросят-сисунів пропоную використовувати підсмажене зерно або спеціальні комбікорми. Поросятам необхідно забезпечити вільний доступ до корму та води, які постійно знаходяться в кормовому відділенні станка. Корми і кормосуміші для поросят повинні бути якісними і мати високу поживність: містити в 1 кг не менше 1,17-1,20 кормових одиниць і 125-135 г перетравного протеїну. До їх складу повинні входити білкові корми, мінерально-вітамінні добавки.

.1.3 Ветеринарно-санітарне забезпечення даного проекту

Свинарські господарства повинні належати до підприємств закритого типу, куди забороняється вільний вхід стороннім особам.

Обслуговуючому персоналу дозволяється вхід на ферму лише через санітарний пропускник, а заїзд транспорту - через постійно діючі дезбар'ери, заповнені дезинфікуючими розчинами.

При вході у приміщення, прохідну, кормоцехи та інші виробничі споруди обладнують дезкилимки, які постійно зволожують 2%-вим розчином їдкого натру.

Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони: А - виробнича, Б - господарська. Для відокремлення хворих тварин і підозрілих в інфекційних захворюваннях передбачається ізолятор із розрахунку 1 % кількості дорослого поголів'я.

Територію підприємства обгороджують парканом.

Тривалість дезинфекції після технологічних груп повинна становити, діб :

ü  для холостих свиноматок - 4;

ü  для поросних свиноматок - 5;

ü  для підсисних свиноматок - 5;

ü  для поросят на дорощуванні - 5;

ü  для поросят на відгодівлі - 4 доби.

.1.4 Механізація трудоємких процесів

Основними трудоємкими процесами на свинарських фермах і комплексах є видалення гною, роздача кормів, напування тварин.

Для приготування повноцінних комбікормів пропоную застосовувати комплекти обладнання комбікормових цехів ОКЦ-15, ОКЦ-30 і ОКЦ-50 продуктивністю 2,4; 4 і 6 т/год.

Для подрібнення силосу, коренеплодів, баштанних культур, стебельчатих кормів і зеленої маси пропоную застосовувати подрібнювач кормів «Волгарь-5», який виробляє 5-10 т/год. (привід від електродвигуна потужністю 22 кВт).

З мобільних кормороздавачів пропоную застосовувати КУТ-ЗА - причепний на тракторній тязі.

У свинарниках-маточниках при обладнанні відкритих каналів для прибирання гною використовують скребкові транспортери ТСН-160, ТСН-ЗБ і ТСН-2Б. Горизонтальний транспортер подає гній до нахиленого і з нього в автосамоскиди або тракторні самоскидувальні причепи. Свіжий свинячий гній вносити у ґрунт не бажано, його слід піддавати переробці.

Свинарська ферма повинна бути забезпечена водою питної якості, яка відповідає вимогам діючого стандарту “Вода питна”.

Піднімання і подавання води здійснюють відцентровими насосами.

Для подачі води для господарсько-питних потреб ферма повинна бути обладнана водопроводом. Для збереження запасів води і створення тиску у системах водопостачання ферм будують збірно-блочні металеві водонапірні башти типу БР-1 з металевими ємкостями і залізобетонними опорами.

Напувалки для поросят-сисунів закріплюють на висоті від підлоги 0,3 м, відлучених поросят - 0,45, для молодняку на відгодівлі - 0,45, дорослих маток і кнурів -- 0.65-0,75 м. При груповому утриманні свиней соскові і чашечні напувалки (одна на 10- 12 гол.), встановлюють над щілинною підлогою біля перегородки.

При індивідуальному утриманні підсисних свиноматок соскову напувалку встановлюють над годівницею, а чашкову - поряд, для поросят-сисунів - над щілинною частиною підлоги.

.1.5 Селекційно-племінна робота з стадом

Основна задача селекційно-племінної роботи в свинарстві - підвищення генетичного потенціалу тварин, що сприяє збільшенню рентабельності господарської діяльності як окремих структурних одиниць, так і галузі в цілому. Підвищення темпів генетичного вдосконалення тварин залежить в першу чергу від реалізації сучасних методів селекції на основі досягнення генетики популяції і використання інтегрованих обчислювальних комплексів і систем, що функціонують на рівні племінного поголів'я стад свиней.

У господарстві пропонується використання таких основних методів селекції за комплексом ознак:

ü  Метод ступеневої (або тандемної) селекції, при якому селекцію проводять спочатку за однією ознакою. Після досягнення відповідного рівня продуктивності за цією ознакою добір проводять за іншим показником. Така послідовність добору за ознаками продуктивності проводиться до тих пір, поки не буде проведено добір за усіма показниками продуктивності. Таким методом проводять добір кнурів-плідників.

ü  Метод селекції за незалежними рівнями, який передбачає встановлення відповідних стандартів для кожної із ознак, за якими ведеться селекція. Свині, які не відповідають мінімальним вимогам стандартів, вибраковуються.

ü  Метод селекції за залежними рівнями (індексами).

Молодняк для ремонту стада, як правило, добирають з приплоду основних маток провідної групи згідно з планом племінної роботи.

Під час огляду особливу увагу звертають на кількість сосків (не менше 6 лівих і 6 правих) і прикус (передні зуби нижньої щелепи не повинні виступати вперед, а торкатись передніх зубів верхньої щелепи). Не можна добирати свинок і кнурців на ремонт з тих гнізд, де поросята криворилі, мопсоподібні або з кратерними сосками. Перевагу надають розтягнутим, з широкими крижами, міцним поросятам.

При вирощуванні влітку бажано молодняк утримувати в літніх таборах.

Вперше ремонтних свинок парують у 9-10-місячному віці, коли їх жива маса дорівнює не менше 120 кг. Близько половини свиноматок із тих, що опоросились, з кращими показниками продуктивності і материнської якості щорічно переводять в основне стадо, що становить 25-30 % загальної кількості основних свиноматок стада.

2.2 Проектно розрахунковий розділ

.2.1 Товарна ферма з поточним виробництвом

Вихідні дані:

Потужність підприємства 24 тис. гол.

Період поросності - 115 днів.

Підсисний період - 35 днів.

Коефіцієнт заплідненості - 0,76.

Багатоплідність - 10,1.

Коефіцієнт збереженості поросят до відлучення - 0,94.

Вибракування свиноматок - 25 %.

Реалізується поросят у віці 1-2 міс - 12%.

. Визначення річного обсягу виробництва поросят (ПР):

ПР= Пз : Кз + Гп

де Пз - планове завдання, гол.;

Кз - коефіцієнт збереженості молодняку від народження до реалізації (0,88; в т.ч. за період підсосу, дорощування та відгодівлі-0,94×0,96×0,98=0,88);

Гп - господарські потреби (реалізація поросят населенню - 12 % або 24000×0,12 = 2880 гол., власний та інш. ремонт).

ПР=24000 : 0,88 + (2880 : 0,94+732) = 31069

. Визначення ритму виробництва (кроку ритму) Р - оптимального проміжку часу, протягом якого здійснюється формування технологічних груп свиней:

де Мо - технологічна група поросних маток, яка визначається кількістю станкомісць та навантаженням на одного оператора.

Мо визначаю за допомогою наступних формул :

                і                 

де Б - багатоплідність маток, гол. (10,1);

Кзп - коефіцієнт збереженості поросят за період підсосу (0,94);

Мср - середньорічне поголів'я свиноматок.

. Визначення інтенсивності використання свиноматок (і):

Рц = tb₁+ tb₂+ tb₃

де Рц - репродуктивний цикл свиноматок, дн.;₁ - час від відлучення до осіменіння свиноматок, дн.(21);₂ - тривалість поросності свиноматок, дн.(115);₃ - тривалість підсисного періоду, дн.(35)

Рц = =21+115+35=171

2,1

Т_м - тривалість використання приміщення для опоросу

(кількість днів перебування свиноматок перед опоросом - 4, на опоросі - 2, на підсосі - 35, кількість днів перебування відлучених поросят - 14, кількість днів дезинфекції - 4).

Тм = 4+2+35+14+4=59

Отже пропоную використовувати 2 приміщення на 120 станкомісць (2 секції по 60 станків).

4. Кількість середньорічних технологічних груп (Тг) або циклів за рік :

≈14

. Кількість поросят при народженні в одній технологічній групі (Птг):

Птг = ПР : Тг =31069 : 14 =2219

. Технологічна група поросят, що передається після відлучення на дорощування:

Гв= Птг ×Кзп - Птг ×Кзп ×Кр

де Кр - коефіцієнт реалізації поросят у віці 1-2 міс.(12 %)

Гв=2219×0,94 -2219×0,94×0,12 =1836

. Технологічна група поросят, переданих в цех відгодівлі після дорощування (Гд):

Гд = Гв×Кзд

де Кзд- коефіцієнт збереженості поросят на дорощуванні (0,96)

Гд = 1836×0,96=1763 голів

. Кількість молодняку, що реалізується на м'ясопереробні підприємства після зняття з відгодівлі (Го)

Го = Гд ×Кзо

де Кзо- коефіцієнт збереженості поросят на відгодівлі (0,98)

Го = 1763×0,98 = 1728

Перевірка

Пз = Го×Тг = 1728×14= 24192≈ 24 тис

Похибка становить 192 голови або 0,8 % від валового поголів’я.

. Визначення технологічної групи поросних свиноматок (Мп)

Мп = Мо : Кп

де Кзд- коефіцієнт поросності свиноматок (маломолочні матки, з малочисельними гніздами приблизно 10%)

Мп = 237 : 0,9 = 263

. Визначення технологічної групи свиноматок при осіменінні (Мх)

Мх= Мп : З

де З - коефіцієнт заплідненості свиноматок (0,76)

Мх= 263 : 0,76= 346

11. Визначення середньорічного поголів'я свиноматок

. Розподіл свиноматок за фізіологічним станом:

·        підсисних свиноматок

де М_оср - середньорічна кількість підсисних свиноматок.

·        поросних свиноматок

·        холостих свиноматок

Перевірка

Мср = Моср + Мпср + Мхср = 300+985+180=1465

. Визначення кількості середньорічних технологічних груп:

де Д - тривалість перебування тварин в приміщенні, дн.;

Д₁ - тривалість дезинфекції, дні :

·        для холостих               

·        для поросних              

·        для підсисних              

·        дорощування               

·        відгодівля                    

. Потреба в головомісцях :

де ж - кількість тварин технологічної групи, гол.:

·        для холостих                Гх=0,96×346= 333

·        для поросних               Гпор=4,46×263=1173

·        для підсисних               Гпід=2,27×237=538

·        дорощування                Гдор=3,50×1836=6426

·        відгодівля                     Гв=3,73 ×1763=6577

. Визначення кількості перевірюваних свиноматок:

де кв - процент вибракування основного маточного поголів'я (25 %).

. Визначення кількості поросят, які необхідно відібрати для власного ремонту:

Гп= Мпер× 2 =366×2=732

2.2.2 Племінний репродуктор

Згідно з умовою завдання показники підприємства мають такий вигляд:

Поголів'я основних свиноматок на початок року - 80 гол., перевірюваних - 30 гол., ремонтного молодняку у віці 6-7 міс. - 75 гол. Середньодобовий приріст на вирощуванні і відгодівлі становить 0,6 кг. Багатоплідність основних свиноматок - 9,9 поросят. Коефіцієнт збереженості поросят до відлучення 0,96, вибраковується 20% свиноматок.

Передбачається реалізація поросят у віці: 1-2 міс. - 10%

Додатково пропонуються такі показники продуктивності:

Багатоплідність перевіряємих свиноматок - 8 поросят за опорос. Збереженість на дорощуванні - 97%, на відгодівлі і вирощуванні - 99%.

Пропонується реалізація поросят у віці 2-4 міс. - 25%, 7-8міс. - 33%.

Помісячний оборот стада зображений в таблиці 9 , річний - в таблиці 10.

Таблиця 10.

Розрахунок помісячного руху поголів’я

Табл. 8.

Річний оборот стада свиней до помісячного руху

Висновки

І дотепер найефективнішою формою чистопородного розведення свиней у племінних господарствах є лінійне.

В залежності від лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті.

Для одержання внутрішньопородних гібридів можна створювати спеціалізовані лінії у межах однієї породи. При цьому треба брати до уваги, що кнури і свиноматки мають певні особливості спадкової передачі тих чи інших ознак. При виведенні батьківських форм кращою виявилась селекція на скороспілість, оплату корму і м'ясні якості, материнських - на багатоплідність, молочність і відтворну здатність, а також великоплідність й життєздатність поросят.

Створення і вдосконалення ліній повинно відповідати сучасному напряму розвитку свинарства, а саме: тварини повинні бути придатні для експлуатації в господарствах з різним технологічним процесом і проявляти високі продуктивні показники протягом тривалого часу; тварини однієї лінії повинні бути між собою генетично оптимально схожими за походженням і спеціалізовані по рівню розвитку господарський корисних ознак; тварин спеціалізованих ліній треба розводити ізольовано протягом тривалого ряду поколінь без застосування змушеного інбридингу і кросів, тобто лінія повинна володіти внутрішньолінійними можливостями для успішного відтворення.

Відповідно до досліджень, проведених в умовах племзаводу " Красный Строитель " в Самарі можна констатувати, що в межах однієї породи і одного господарства в залежності від лінійної залежності тварини можна отримати різну довічну продуктивність.

Список використаної літератури

1.   Акимов С. Б. Методы формирования линейной структуры центрального типа украинской мясной породы свиней. // Зоотехнія, 2005, № 4, ст. 10-11.

2.       Гарай В., Маринина Е., Сапожникова А., Н. Мальцев. Совершенствование свиней крупной белой породы при разведении по линиям. // Свиноводство, 2005, № 6, ст. 2-5.

.        Заспа Л. Влияние линейной принадлежности хряков производителей на продолжительность их продуктивного использования. // Свиноводство, 2006, № 5, ст. 8-9.

.        Новиков Г.И. Комплексная механизация в промышленном свиноводстве. -М.: Колос, 1973.-175 с.

.        Розведення свиней: Навчальний посібник. / Нагаєвич В.М., Герасимов В.І. та ін. - X.: Еспада, 2005. - 296 с.

.        Свинарство і технологія виробництва свинини. / Підручник. Герасимов В.І., Цицюрський Л.М., Нагаєвич В.М., Барановський Д.І. та інші. - X.: Еспада, 2003.-440 с.