Безробіття та зайнятість

Безробіття та зайнятість

Державний комітет статистики України

Державна академія статистики, обліку та аудиту

Запорізька філія

РЕФЕРАТ

на тему: «Безробіття та зайнятість»

Виконала: студентка гр. 308

Черніцина Анна

Перевірив: Шевченко Т.Г.

м. Запоріжжя

2010 р.

Введення

Аналіз проблем безробіття і зайнятості - велика область наукового знання, зосереджуються інтереси багатьох наукових дисциплін (наприклад, соціології праці, економіки трудових відносин, соціології професій та ін.) Тема ринку праці довгий час залишалася областю переважно економічного аналізу, але зараз проблемами зайнятості та безробіття займається особливий розділ економічної теорії - економіка праці ("labor economics").

Звернімося до поняття зайнятості - створення, розподілу та зміну робочих місць. Відносини зайнятості включають в себе цілий набір елементів: пошук роботи і робочої сили, порядок найму та звільнення працівників, умови і зміст праці, встановлення рівня її оплати та форм супутніх пільг, навчання та підготовка кадрів поза і в самому процесі виробництва, їх горизонтальна і вертикальна мобільність (переміщення і просування).

Сфера оплачуваної зайнятості, зазвичай, у рамках певної території, галузі або групи професій, характеризується поняттям «ринок праці». Він охоплює претендують на робочі місця і всіх зайнятих, крім учнів та самостійних (домашніх) працівників, ведуть натуральне господарство. Останні представляють зайнятість поза ринком праці.

Важливо підкреслити, що зайнятість не просто виражає стан відповідності пропозиції праці та попиту на нього. Це сукупність дій, пов'язаних з формуванням способів залучення працездатних груп населення в господарську діяльність. Сфера зайнятості, отже, може бути представлена як площину зіткнення наймачів і наймаються.

Розглянемо зайнятість з позиції тих, хто пропонує свою робочу силу. Кожен працездатний індивід примушений робити ступінчастий вибір, що визначає його місце по відношенню до ринку праці. Це, по-перше, вибір між незайнятістю і зайнятістю, при якому відмову від останньої може бути короткочасним (бажання знайти іншу роботу), тривалим (догляд за дитиною) або закінченим (вихід на пенсію), а реалізувати її можна або в межах ринку праці (оплачувана робота), або поза ними (отримання освіти, домашнє самозабезпечення). Це, по-друге, вибір між наймом у будь-якої організації і створенням власної справи. Це, по-третє, вибір сфери та конкретного місця зайнятості, пов'язаний з пошуком і зміною роботи. Нарешті, по-четверте, це вибір форм зайнятості - повної або часткової, тимчасової або постійної.

Для традиційної економічної теорії кожний такий вибір є продуктом раціональних рішень, прийнятих автономним і інформованим індивідом з метою оптимізації своїх трудових зусиль і отримуваної винагороди.

Але ще до прийняття рішення про вибір конкретного місця зайнятості людина має дати відповідь на інше питання: а чи потрібна йому взагалі будь-яка робота? На одній чашці терезів - працю і її очікувана оплата, на іншій - вільний час і соціальну допомогу. До Дж.М.Кейнса в економічній теорії панувала думка про добровільний характер безробіття. Кейнс звернув увагу на те, що існує і вимушене безробіття, породжувана неможливістю отримати робоче місце навіть при бажанні працювати за меншу оплату, - внаслідок низького рівня сукупного попиту.

1 Класифікація робочої сили

В основу категорій, що розглядаються в цьому розділі, покладені визначення, прийняті міжнародними конференціями зі статистики праці, та рекомендації Міжнародної Організації праці (МОП), при цьому враховані національні особливості України.

До зайнятих належать особи у віці 16 років і старше, а також особи молодших віків, що у розглянутий період:

Виконували роботу за наймом за винагороду на умовах повного або неповного робочого часу, а також іншу приносить дохід роботу, самостійно або в окремих громадян, незалежно від термінів отримання безпосередньої оплати або доходів за свою посаду. Не включаються до складу зайнятих зареєстровані безробітні, які виконують оплачувані громадські роботи, отримані через службу зайнятості, а також учні та студенти, які виконують оплачувані сільськогосподарські роботи за напрямком навчальних закладів

Тимчасово відсутні на роботі через хворобу або травми; догляду за хворими; щорічної відпустки або вихідних днів; компенсаційного відпустки або відгулів; відшкодування понаднормових робіт або робіт у святкові дні; роботи за спеціальним графіком; перебування у резерві (що має місце при роботі на транспорті); встановленого законом відпустки по вагітності, пологів та догляду за дитиною; навчання, перепідготовки поза свого робочого місця, навчальної відпустки; відпустки безробіття збереження або з збереженням утримання за ініціативою адміністрації; страйку, інших подібних причин;

Виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

До безробітних належать особи 16 років і старше, що у розглянутий період:

Не мали роботи (прибуткового заняття);

Займалися пошуком роботи, тобто зверталися в державну або комерційні служби зайнятості, використовували або поміщали оголошення у пресі, безпосередньо зверталися до адміністрації підприємств, використовували особисті зв'язки або робили кроки до організації власної справи;

Були готові приступити до роботи. При віднесенні до безробітних повинні бути дотримані одночасно всі три критерії, перераховані вище. До безробітних відносяться також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості. Учні, студенти, пенсіонери та інваліди враховуються в якості безробітних, якщо вони займалися пошуком роботи і були готові приступити до неї, відповідно до критеріїв, закладеними вище.

У складі безробітних виділяються особи, не зайняті трудовою діяльністю, зареєстровані в службі зайнятості як шукачів роботи або визнаних безробітними.

Рівень безробіття - це питома вага безробітних у чисельності економічно активного населення.

2. Визначення рівня безробіття

Рівень безробіття - найважливіший показник ринку праці. Рівень безробіття - це відсоток безробітної частини робочої сили.

Рівень = безробіття * 100

3. Безробіття і робоча сила

Вважається, що робоча сила складається з працюючих і безробітних, але активно шукають роботу.

Суперечки з приводу визначення рівня безробіття при повній зайнятості посилюються тим, що на практиці важко встановити фактичний рівень безробіття, тому що визнання за людиною статусу безробітного неминуче містить у собі сильний суб'єктивний елемент. Наприклад, неможливо абсолютно об'єктивно встановити, шукає чи не шукає людина роботу, що для нього означає робота; нарешті, потрібно, щоб суб'єкт визнав себе безробітним і звернувся до служби зайнятості.

Тривалість безробіття - проміжок часу, протягом якого людина шукає роботу (з моменту початку пошуку роботи і до моменту працевлаштування або до настання періоду, що розглядається), використовуючи при цьому будь-які способи.

Економічно неактивне населення - населення, яке не входить до складу робочої сили, включаючи осіб молодше віку, встановленого для вимірювання економічно активного населення. Величина економічно неактивного населення також вимірюється по відношенню до обстежуваній періоду. Цю частину населення складають наступні категорії:

• Учні та студенти, слухачі та курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денну аспірантуру і докторантуру);

• Особи, які отримують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також отримують пенсії по втраті годувальника при досягненні ними пенсіонного віку;

• Особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т.д.;

• Зневірені знайти роботу, тобто особи, які припинили пошук роботи, вичерпавши всі можливості її отримання, але які можуть і готові працювати;

• Інші особи, яким немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу.

Слід також встановити відмінності між окремими типами безробіття.

Фрикційне безробіття. Якщо людині надається свобода вибору роду діяльності і місця роботи, у кожен даний момент деякі працівники опиняються у становищі «між роботами». Одні добровільно змінюють місце роботи. Інші шукають нову роботу через звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу. І є категорія працівників, особливо молодих людей, які вперше шукають роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу або повернуться на стару після тимчасового звільнення, інші «шукачі» роботи і тимчасово звільнені працівники замінюють їх в «загальному фонді безробітних». Економісти використовують термін фрикційне безробіття (вона пов'язана з пошуками чи очікуванням роботи) щодо працівників, які шукають роботу чи чекають одержання роботи в найближчому майбутньому. Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі бажаною, тому що багато робітників, добровільно опинившись «між роботами», переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану, і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робітників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більший реальний обсяг національного продукту.

Структурна безробіття. Фрикційне безробіття непомітно переходить в другу категорію, яка називається структурним безробіттям. Економісти використовують цей термін в значенні «складовою». З часом у структурі споживчого попиту й у технології відбуваються важливі зміни, які, у свою чергу, змінюють структуру спільного попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій зменшується або зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому робоча сила реагує повільно і її структура повністю не відповідає новій структурі робочих місць. У результаті виявляється, що в деяких робочих немає таких навичок, які можна швидко продати; їх навички та досвід застаріли і стали непотрібними через зміни в технології та характері споживчого попиту.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям дуже невизначена. Істотна відмінність полягає в тому, що у «фрикційних" безробітних є навички, які вони можуть продати, а «структурні» безробітні не можуть відразу одержати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а то й зміни місця проживання; фрикційне безробіття носить більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довгострокова і тому вважається більш серйозною.

Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям ми розуміємо безробіття, викликану спадом, тобто тієї фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних, чи сукупних, витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, зв'язаної з дефіцитом попиту.

Визначення «повної зайнятості». Для подальшого розгляду безробіття необхідно зупинитися на понятті так званої повної зайнятості.

Повна зайнятість не означає стовідсоткової зайнятості всієї робочої сили і абсолютної відсутності безробіття. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття (тому що фрикційна та структурне безробіття вважаються в економічній теорії неминучими). Рівень безробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття.

Повний, або природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. В даний час економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%.

Динамічні потоки на ринку праці. Рівень безробіття є одним з ключових макроекономічних показників, і правильне його визначення необхідно для осмислення і прогнозування результатів соціально-економічної політики. Разом з тим сучасний ринок праці характеризується постійними динамічними змінами, переливами робочої сили з одного стану зайнятості в інше.

Оцінка динамічних потоків на ринку праці дозволяє виявити фактори, що найбільшою мірою детермінують зміни в структурі безробіття. Так, найвищий її рівень в будь-якій соціально-економічній групі населення може бути пов'язаний не тільки з великою ймовірністю втрати роботи, але і з частою зміною місця роботи, низькою соціально-економічної мобільністю і недостатньою активністю в пошуку роботи, тривалим періодом безробіття, малої ймовірністю збереження робочого місця і т.д. Для цілей макроекономічної політики важливо не тільки правильно оцінити рівень безробіття в тій чи іншій групі населення, але й встановити, які з потоків робочої сили на ринку праці призводять до такого рівня безробіття.

Основні переміщення населення між станами зайнятості (E), безробіття (U) і економічної неактивності (N) можуть бути представлені у вигляді такої схеми (див. рис. № ...)

4. Основні потоки на ринку праці

Pij показує ймовірність переходу, тобто ймовірність, з якою представники певної групи населення перейдуть з i-го стану в j-е за якийсь проміжок часу. Імовірність переходу визначається як частка осіб, що перейшли з i-го стану в j-е за період часу {t; t +1}, в загальній чисельності населення, що знаходиться в момент часу t в початковому стані i. Наприклад, Pue відображає частку безробітних, получівшїх роботу за певний період часу.

Т.ч., рівень безробіття (UR) представляє собою деяку функцію від ймовірностей переходу населення з одного альтернативного стану в інший (зайнятості, безробіття та економічної неактивності):

+     -     - +       +      - UR = f (Pen, Pne, Pun, Pnu, Peu, Pue) (1)

Знак «плюс» над змінною означає, що її зростання викликає підвищення рівня безробіття, знак «мінус» - що зростання даної змінної сприяє зниженню рівня безробіття. Т.ч., рівень безробіття буде тим вище, чим нижче ймовірність відтоку з категорії безробітних (Pue і Pun) та отримання роботи особами, які раніше не входили до складу робочої сили (Pne), а також чим вище ймовірність добровільного або вимушеного відходу з роботи (Pen і Peu).

З рівняння (1) випливає, що при оцінці впливу заходів державного регулювання на рівень безробіття необхідно враховувати зміни всіх шести ймовірностей переходу в силу їх взаємозв'язків. Наприклад, програма скорочення пенсій працюючим пенсіонерам може, з одного боку, підвищити ймовірність переходу пенсіонерів з категорії зайнятих в категорію економічно неактивного населення (Pen), а з іншого - стимулювати їх на пошуки додаткових заробітків, тим самим підвищуючи ймовірність переходу пенсіонерів в категорію безробітних, що шукають роботу (Pnu), або у категорію самостійно забезпечують себе роботою (Pne).

Виходячи з вищевикладеного, очевидно, що проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

Шлях виходу із кризи визначається, перш за все, стратегією розвитку держави і межею соціальної терпимості суспільства. Найбільш складним у перехідний період є підтримка довіри населення до проведеним реформам.

Для кардинального вирішення проблем безробіття потрібно докорінно змінювати політику зайнятості. І особливо федеральний закон. Не можна сьогодні пасивно стримувати безробіття. Тільки цілеспрямоване активну підвищення рівня зайнятості населення на діючих і на знову створюваних високоефективних наукомістких робочих місцях допоможе вивести українську економіку з глухого кута, дати простір розвитку ринкових і соціальних перспектив не на папері, а на ділі.