Дослідження соціоекологічної системи свинокомплексу в Баштанському районі

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили

Факультет еколого-медичних наук

Кафедра екології та природокористування

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Теорія екологічних систем”

Тема

„ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОЕКОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ СВИНОКОМПЛЕКСУ В БАШТАНСЬКОМУ РАЙОНІ”

Виконавець:

студентка 521 гр.

Макарова А. А

Керівник:

Добровольський В.В.

Миколаїв 2008

Зміст

Анотація

Вступ

Перелік опрацьованої літератури

Загальна характеристика екосистеми

Структура екосистеми

Властивості та показники складових екосистем

Екологічні характеристики

Чисельні рішення

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

Анотація

Метою курсової роботи є аналіз соціоекологічної системи свинокомплексу в Баштанському районі. Для досягнення мети було розроблено карту-схему території розташування екосистеми, обгрунтовано її межі, розроблено структурно-ієрархічну схему цієї системи, обгрунтовано екологічні характеристики свинокомплексу і його складових, визначено властивості екосистеми і вирішені практичні задачі, які допомогли проаналізувати екологічну систему. Отримані результати довели, що екологічна система може існувати, але з негативним навантаженням на навколишнє середовище.

The summary

The purpose of course work is the analysis of sozioecological system pig-complex in area Bashtanska. For achievement of the purpose the card - circuit of territory of an arrangement еcosystem, substantiated her borders, the structural - hierarchical circuit has been developed of this system, substantiated ecological characteristics pig-complex and his compound, its determined properties еcosystem and practical problems which have helped to analyse ecological system are solved. The received results have finished, that the ecological system can exist, but with negative loading on an environment.

Вступ

Проблема харчів завжди займала перше місце у світі. Адже, одним з головних викликів нашого часу є забезпечення продовольством всього людства, кількість яких в 2050 році по експертним оцінкам досягне 9 млрд. чоловік[1].

Значна частина населення України і в ХХІ ст. не може придбати достатню кількість харчів для забезпечення фізіологічних потреб та отримати науково обґрунтовану добову кількість калорій (Енергетична цінність раціону 1/5 населення України складає 2100 ккал, що за визначенням ВООЗ нижче за межу бідності[2].). При цьому, головною проблемою є не відсутність продовольства взагалі, а бідність населення, яке витрачає понад 2/3 і більше місячного доходу на харчування. Вважається, що отримання достатньої кількості продуктів відповідної якості є правом кожної людини.

Згідно концепції недостатнього харчування виділяється 4 види неправильного харчування: 1) переїдання; 2) вторинне недостатнє харчування; 3) дієтична незабезпеченість; 4) недоїдання. Останній є найнебезпечнішим видом, особливо для дітей, бо призводить до порушень функціонування імунної системи, дистрофії, впливу на розумовий, духовний і фізичний розвиток.

Згідно даних Держкомстату (2003) в Україні різко знизилося споживання біологічно цінних продуктів тваринного походження, відбувається дефіцит тваринного білка[2].

Це можна було б вирішити розвиваючи галузь свинарства. Ці тварини швидко розмножуються і не потребують великих витрат, але якщо будуть задіяні новітні технології, тобто свинокомплекси і їхня продукція були б екологічно чистими для навколишнього середовища і здоров’я людей.

Такий свинокомплекс намагалися побудувати в Баштанському районі. Так як це питанням дуже мало вивчене, ним тільки почали цікавитися, я вирішила його дослідити.

Отже, метою моє курсової роботи є аналіз екологічної системи свинокомплексу в Баштанському районі.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

·   розробити карту-схему території розташування екосистеми;

·   обґрунтувати межі екологічної системи;

·   розробити структурно-ієрархічну схему екологічної системи;

·   визначити зв’язки екологічної системи;

·   обґрунтувати екологічні характеристики системи і її складових;

·   визначити властивості екологічної системи;

·   вирішити практичні задачі в межах аналізу екологічної системи[3].

Отже, ця тема є досить актуальна і потребує вирішення.

Загальна характеристика соціоекосистеми

Будь-яка екологічна система займає певну територію та об’єм і відокремлена від сусідніх систем природними або антропогенними кордонами. Кордони можуть бути чітко окресленими, або розмитими, стабільними чи рухомими[4].

Комплекс знаходиться в Баштанському районі Миколаївської області. З південного боку від нього знаходяться землі Держлісгоспу, з інших боків – обмежений землями сільськогосподарського призначення. Найближчими населеними пунктами є м. Баштанка і с. Новогеоргіївка.

Розмір санітарно-захисної зони становить 2 км і є витриманою за Державними санітарними правилами планування й забудови населених пунктів.

Загальна територія комплексу становить приблизно 30 га[5].

Межі екосистеми комплексу охоплюють і населені пункти (м. Баштанка і с. Новогеоргіївка), і прилеглі території (землі Держлісгоспу і землі сільськогосподарського призначення) до нього, щоб в подальшому можна було врахувати вплив на них.

Залежно від розташування джерела дії зв’язкя бувають різні. Завнішні зв’язки – це, коли джерело знаходиться поза межами системи[4].

Екосистема знаходиться під таким впливом зовнішніх факторів як сонячна радіація, вітер, погодні умови та ін. Але цей вплив є опосередкованим, тобто ніякого значення не має.

Структура соціоекосистеми

Соціоекосистема – це територіальна соціоприродна саморегульована система, динамічна рівновага якої повинна забезпечуватися людським суспільством. Ця система – моноцентрична, її центральним об’єктом є людина. Вона складається з двох підсистем – природної (біотичної і абіотичної) та соціально-економічної (населення і господарство).

Ієрархічність (багаторівневість) системи характеризує її морфологію і поведінку – окремі рівні обумовлюють певні аспекти її поведінки, а цілісне функціонування є результатом взаємодії всіх рівнів. Кожна система, яка є сукупністю складових нижчого рівня – підсистем, у свою чергу є однією з частин системи наступного вищого рівня – надсистеми, а та теж є лише частиною вище розташованого.

Схематично ієрархічність (декомпозиція) системи представляється у вигляді „ієрархічного трикутника” (див. Додаток 3). На найнижчому рівні трикутника розташовані „елементи” – найдрібніші складові системи. Характерною особливістю елемента є те, що його не можливо декомпозувати (розділити, розкласти) без руйнування. Елемент – найменша функціональна і структурна одиниця системи.

Безмежна кількість природних і штучних об’єктів, кожен з яких може бути складовою не однієї системи, утворюють надскладне системне об’ємне мереживо, що можливо представити у вигляді ієрархічної піраміди систем. Піраміда систем не застигле утворення – вона постійно змінюється внаслідок зникнення, утворення, заміни та переміщення деяких складових. В піраміді всі системи взаємодіють між собою, що іще більше ускладнює поведінку систем і їх складових.

Внутрішні зв’язки відзеркалюють взаємовідносини між складовими екосистеми та між екосистемою і її довкіллям. В реальних системах внаслідок взаємопов’язаності складових прямі зв’язки утворюють складні ланцюги і мережі, а з урахуванням зворотних – замкнені контури.

Горизонтальні зв’язки характеризують взаємовплив складових одного ієрархічного рівня, наприклад, зв’язки між організмами однієї популяції. Вертикальні зв’язки в такому випадку між окремими організмами і популяцією цих організмів відзеркалюють вплив організму на властивості популяції (і навпаки)[4].

Зв’язки між складовими представляються у вигляді окремих схем, на яких рух речовини, енергії і інформації зображено лініями із стрілками – горизонтальними між складовими одного рівня і вертикальними – між представниками різного ієрархічного рівня[3].

У якості прикладу розглянемо горизонтальні і вертикальні або соціологічні і технологічні зв’язки в локальній соціоекосистемі свинокомплексу (див. Додаток 4), в якій відображено дуалізм людини. Для спрощення схеми природну підсистему представимо лише однією складовою – літосферою і елементами NН₄, Н₂S і СО₂ атмосфери, а штучну підсистему – комплексом, соціальним утворенням і людиною.

Комплекс має найбільше забруднююче джерело – це гноєзбірник, де збираються рідкі відходи від свиней, з яких роблять рідкі добрива і які виділяють газоподібні забруднюючі речовини. Добрива потрапляють у грунт. Це є позитивна реакція впливу на вплив фактору. В той же час забруднюючі речовини діють навпаки, тобто негативно впливають на елементи NН₄, Н₂S і СО₂ і людину, але остання може зменшити або зовсім припинити потік забруднюючих речовин з комплексу. Це є технологічними зв’язками. А також людина може залежати від комплексу: працювати там, отримувати заробітну плату і доходи у місцевий бюджет. Це є соціологічними зв’язками.

Розглянутий приклад дозволяє зробити такий висновок, що наявний комплекс покращує матеріальне забезпечення населення, але разом з тим збільшує негативний вплив на середовище проживання людей.

Властивості та показники складових екосистем

Для всіх складових екологічної системи, починаячи з елементів і до підсистем найвищого рівня необхідно встановити властивості і показники[3].

Властивість – сторона предмету, яка обумовлює його відміну чи схожість з іншими предметами і проявляється під час взаємодії з ними. Властивість – це категорія, що характеризує фізичну, хімічну, біологічну чи комплексну відмінність від іншого. Комплексною властивістю є якість, що характеризує об’єкт у цілому, а не окремі його властивості. Кількісна властивість оцінюється з допомогою показника (ків). Головними з безлічі властивостей системи є цілісність, ієрархічність, функціональність, самоорганізованість, відкритість, продуктивність, енергозабезпеченість, саморегульованість, емерджентність[4].

Екологічній системі свинокомплексу належать такі властивості як цілісність, ієрархічність, функціональність, продуктивність, енергозабезпеченість, саморегульованість і емерджентність.

Цілісність і функціональність не потрібно характеризувати, тому що вони були доведені у розділі 2 завдяки обгрунтуванню меж екологічної системи.

Продуктивність системи визначається кількістю певної продукції, яку виробляє система. Характеризується абсолютною кількістю продукції, виробленої за певний час, чи її значенням, віднесеним до характерного показника системи. Продуктивність системи не постійна і міняється в залежності від зовнішнього впливу і стану системи[4]. В екологічній системі свинокомплексу – це кількість м’яса за рік, але в даному випадку це нас найменше цікавить, тому продуктивністю комплексу буде кількість відходів, які утворюються.

Емерджентність системи вказує на здатність отримувати (формувати) нові властивості, яких не було у складових підсистем. Тобто, будь-яка система має дві групи властивостей – спадкові, які перейшли від складових підсистем і емерджентні (власні)[4]. Наприклад, комплекс – штучна система, яка складається з декількох підсистем (гноєзбірника, інфраструктура комплексу тощо) має 7 головних властивостей, з яких 2 відсутні у підсистемах (енергозабезпеченість, саморегульованість) і є емерджентними. До спадкових відносяться: продуктивність (як кількість виробляємих відходів), ієрархічність (як взаємозалежність всіх складових).

Енергозабезпеченість – це властивість екологічної системи сприймати, преробляти, засвоювати та транспортувати зовнішню енергію, а також віддавати її за межі системи[4]. Наприклад, рідкі відходи можна завдяки процесам бродіння перетворити на біогаз, який можна використовувати як паливо, або як тепло для опалення приміщень комплексу в холодний період року, або взяти більш глобально на опалення навколишніх населених пунктів.

Саморегульованість екологічної системи полягає в її здатності пристосовуватися до змін навколишнього середовища в певних межах, зберігати структуру й функціональні властивості, тобто життєдіяльність в умовах довкілля, чинити опір зовнішньому впливові[4]. В екологічній системі свинокомплексу створюються всі умови для того,щоб він існував. Але ці умови створюються штучно, тому що підводяться штучні підсистеми. Це і газо-, і водо-, і еклектрозабезпеченість, тобто ті ресурси, яких не має у комплекса.

Екологічні характеристики

Всі складові екосистеми взаємопов’язані і взаємовпливові. Тому кожна повинна розглядатися в двох аспектах – як об’єкт впливу і як джерело впливу одночасно. Як об’єкт впливу будь-яка складова екосистеми відчуває дію інших складових через внутрішні зв’язки і дію позасистемних компонентів середовища через зовнішні зв’язки. Джерела впливу дії по відношенню до об’єкта постають як фактори по лініях зв’язків. об’єкт не залишається байдужим до дії довкілля – показники його властивостей і якості міняються відповідно до кількісних змін діючих факторів[4].

Екологічні характеристики – математичні залежності властивостей чи показників складових системи від діючих факторів[3].

Спробуємо охарактеризувати споживання води комплексом і порівняти отримані результати з споживанням цих ресурсів м. Баштанки (див. розділ 6. Чисельні рішення). Це допоможе створити уявлення, який вплив має свинокомплекс і яке навантаження на інфраструктуру міста, адже він не має власних ресурсів і споживає чужі, тобто міста.

Під час зберігання гною в ньому за участю мікроорганізмів відбуваються процеси розпаду виділень тварин з утворенням більш простих мінеральних з’єднань. Аміачний азот втрачається під час зберігання гною при розкладанні сечі[6].

Під впливом фермента уреази, який виділяється уробактеріями, сечовина перетворюється в карбонат амонію:

СО(NН₂)₂ + 2Н₂О = (NН₄)₂СО₃.

Карбонат амонію розкладається на аміак, вуглекислий газ і воду за рівнянням реакції:

(NН₄)₂СО₃ = 2NН₃ + СО₂ + Н₂О[7].

За цим рівнянням реакції можна знайти скільки виділяється утворених речовин (аміаку, вуглекислого газу і води) на 1 кг сечовини (розрахунки див. розділ 6. Чисельні рішення).

Гіпюрова кислота, що міститься в гної, розкладається на бензойну та амінооцтову кислоти[7]:

С₆Н₅СОNНСН₂СООН + Н₂О → С₆Н₅СООН + СН₂NН₂СООН[6].

В свою чергу, амінооцтова кислота розкладається на оцтову або оксіоцтову кислоту й аміак[7]:

СН₂NН₂СООН + Н₂О → СН₂ОНСООН + NН₃[6].

Сечова кислота через ряд проміжних продуктів розкладається на вуглекислий газ, гліоксилову кислоту, воду та аміак. Газоподібний аміак звітрюється[7]:

С₅Н₄N₄О₃ + С₂О₂ + Н₂О → С₄Н₆N₄О₃ + СО₂;

гліоксилдіуреїд

С₄Н₆N₄О₃ + 2Н₂О → 2СО(NН₂)₂ + НСОСООН.

гліоксилова кислота

Таким чином, всі азотисті з’єднання, що входять в склад гною, можуть розкладатися до вільного аміаку. Це головне джерело втрати азоту в гної, особливо при неправильному його зберіганні[6].

Також можна зробити розрахунки по продуктивності свиней і їх викидам, тобто чи залежить кількість свиней від їх викидів у атмосферу. Для цього потрібно розрахувати скільки 1 тварина виділяє відходів на добу і на рік. Потім вже буде відома загальна кількість утворених відходів. Це дасть можливість уявити приблизно, яке буде відбуватися забруднення (див. розділ 6. Чисельні рішення).

Чисельні рішення

За добу комплекс споживає 220 м³ води[5], м. Баштанка – 7100 м³/добу, тобто свинокомплекс витрачає 10 % води від загальної кількості споживання самого міста. Це означає, що таке споживання прирівнюється до великого міста.

За формулою хімічної реакції

(NН₄)₂СО₃ = 2NН₃ + СО₂ + Н₂О[7]

можна розрахувати, що

М ((NН₄)₂СО₃) = 36 +60 = 96 г;

М (2NН₃) = 2 · 17 = 34 г;

М (СО₂) = 44 г;

М (Н₂О) = 18 г.

Тепер можна знайти % відношення кожної виділеної речовини, що містяться в 1 кг (NН₄)₂СО₃ в рідкому гної:

NН₃ = 34/96 = 35 %;

СО₂ = 44/96 = 46 %;

Н₂О = 18/96 = 19 %.

В середньому одна свинка виділяє 5,5 кг/добу гною, 50000 свиней – 275000 кг/добу.

Висновки

Після аналізу соціоекосистеми свинокомплексу були отримані такі результати, що така система існуючи здійснює велике навантаження на навколишнє середовище.

Якщо споживання води буде залишатися на такому ж рівні, то цей ресурс швидко виснажиться і обладнання вийде з ладу. Потрібне самостійне автономне водозабезпечення комплексу.

Велика кількість свиней спричиняє великі викиди в атмосферу, що негативно впливає на здоров’я людей (виникнення різних хвороб, в тому числі і онкозахворювання) і довкілля.

Ця проблема є новою в Україні, але за кордоном розвиток її вирішення йде досить швидкими темпами.

Отже, ця соціоекосистема потребує вдосконалення і більш детального вивчення на рівні дипломного проекту.

Перелік використаної літератури

1.   Для искоренения голода на Земле нужна “зеленая революция” – глава ФАО. – www.Mail.ru.

2.   Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. – www.BAITE.com.ua.

3.   Методичні вказівки по виконанню курсової роботи з дисципліни „Теорія екологічних систем”./ Кафедра екології та природокористування. – Миколаїв, 2007.

4.   Добровольський В. В. Основи теорії екологічних систем. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 272 с.

5.   Заявление об екологических последствиях 63/05 – ЗЕП // ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». – Николаев, 2005.

6.   Городній Н. В. Агрохімія. – К.: Вища школа, 1990.

7.   Агроекологія: Навч. посібник / М. М. Городній, М. К. Шикула, І. М. Гудков. – К.: Вища школа, 1993. – 416 с.

Перелік опрацьованої літератури

1.   Агроекологія: Навч. посібник / М. М. Городній, М. К. Шикула, І. М. Гудков. – К.: Вища школа, 1993. – 416 с.

2.   Андреев В. А. Использование навоза свиней на удобрения. – М.: Росагропромиздат, 1990.

3.   Астахова О. Еконологія промислового свинарства./ Тваринництво України. – 1999. - № 4.

4.   Бажов Г. М., Комлацкий В. И. Биотехнология интенсивного свиноводства. – М.: Росагропромиздат, 1989.

5.   Безуглий М. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозиція. – 2001. - № 1. – с. 78.

6.   Березовский М. Д., Королех М. М. Свинарство. – К.: Урожай, 1987.

7.   Березовский М. Свинарство Данії. // Тваринництво України. – 2000, № 7-8. – с. 7.

8.   Бетин А. Н. Новое в производстве свинини. – М.: Знание, 1990.

9.   Боярский Л. Проблеми дальнейшева развития интенсификации свиноводства./ Свиноводство, 2004, № 6. – с. 24-26.

10. Булавкіна Т. Проблема виробництва екологічно чистої свинини.// Тваринництво України. – 2002, № 8. – с. 10.

11. Волощук В., Майструк С. Нетрадиційні методи вирощування молодняку свиней.// Тваринництво України. – 2003. - № 9. – с. 10.

12. Гегамян Н. Развитие отрясли свиноводства на промишленной основе.// Свиноводство. – 2003. - № 2. – с. 9.

13. Гетя А. А., Баньковская И. Б., Чуб О. А. Анализ качества мяса свиней в период процесса созревания с применением корреляционного анализа.// Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2005. - № 3. – с. 72-73.

14. Гнатюк С. Проблеми реконструкції і технічного переоснащення свинокомплексів.// Тваринництво України. – 2004. - № 11. – с. 2-4.

15. Голосов И. М., Кузнєцов А. Ф. Гигиена виращивания поросят в промишленних комплексах. – Л.: Лениздат, 1977.

16. Городній Н. В. Агрохімія. – К.: Вища школа, 1990.

18. Для искоренения голода на Земле нужна “зеленая революция” – глава ФАО. – www.Mail.ru.

19. Добровольський В. В. Основи теорії екологічних систем. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 272 с.

20. Заболотній В. З., Лісецький М. Ф., Молодецький А. Є. Миколаївська область: географічний словник-довідник, 1997.

21. Загальні відомості про район. – www.Bastanka.com.ua.

22. Загоруй Я. Думай екологічно! – www.ХайВей.com.

23. Заявление об екологических последствиях 63/05 – ЗЕП // ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». – Николаев, 2005.

24. Іваненко Ф. В. Системи технологій у тваринництві: Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. Дисципліни./ Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2001.

25. Калениченко Г. І. Шляхи удосконалення технології виробництва свинини у господарствах Миколаївщини.// Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса ОДАУ, 2005. – Вип. 31, ст. 149-151.

26. Карелин А. И., Мара вин Б. Л. Зоогигинические основи проектирования, строительства и експлуатации животноводческих обьектов. – М.: Россельхозиздат, 1987.

27. Карунский О., Ярошко М. Особливості ведення галузі свинарства на прикладах господарств Німеччини.// Пропозиція. – 2003. - № 8-9. – с. 74.

28. Козак М. Міні свиноферма із закінченим циклом виробництва свинини.// Тваринництво України. – 2001. - № 8. – с. 18.

29. Красик М., Дорошев В. Перспективние технологи и оборудование для свиноводческих ферм и комплексов.// Свиноводство. – 2002. - № 2. – с. 19.

30. Левченко І. В. Сучасні вимоги до експертизи впровадження ресурсо-енергозберігаючих технологій виробництва свинини.// Вісник Сумського ДАУ. Сер. Тваринництво. Вип. 5. – 2001.

31. Лоза Л. Содержание свиней на глубокой подстилке.// Новое сельськое хозяйство. – 2006. - № 1. – с. 66-68.

32. Лукьяненков И. И. Перспективная системи утилизации навоза (в хозяйстве нечерноземья). – М.: Россельхозиздат, 1985. – 176 с.

33. Медведєв В. О., Ткачук М. М. Вирощування поросят. – К.: Урожай, 1990.

34. Методичні вказівки по виконанню курсової роботи з дисципліни „Теорія екологічних систем”./ Кафедра екології та природокористування. – Миколаїв, 2007.

35. Микитюк Д. Спецгосп нарощує виробництво м’яса.// Пропозиція. – 2005. - № 11. – с. 109-111.

36. Міжнародна конференція по свинарству: [На базі МДАУ] // Тваринництво України. – 2002, № 12. – с. 37.

37. Мысик А. Научние достижения в свиноводстве.// Зоотехния. – 2003. - № 11. – с. 19.

38. Наймитенко Е. П. Система ветеринарно-санитарних мероприятий на свиноводческих комплексах. – К.: Урожай, 1976.

39. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. – www.BAITE.com.ua.

40. Негаевич В. М. К истории развития свиноводства в Украине.// Вісник Полтавського державного с/г інституту. – 1999. - № 1.

41. Новая технология для ферм с законченим циклом на 3000 откормочних свиней в год.// Свиноводство. – 2002. - № 2. – с. 17.

42. Оптимізація раціонів свиней на відгодівлі з метою зниження шкідливого впливу відходів на довкілля.// Хранение і переробка зерна. – 2001. - № 9. – с. 45.

43. Писарев Ю., Демидов Д. Оптимальний климат в помещениях для содержания свиней.// Свиноводство. – 2003. - № 4. – с. 29.

44. Повод М. Альтернативне свинарство: український досвід.// Пропозиція. – 2006. - № 8. – с. 102-105.

45. Помазанський А., Шурло В. Промислове свинарство товариство „Аврора”.// Тваринництво України. – 2002. - № 3. – с. 3.

46. Пономарев Н. Содержание свиней на фермах средней мощности.// Свиноводство. – 2003. - № 4. – с. 8.

47. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозиція. – 2001. - № 2. – с. 80.

48. Ресурсозберігаючі технології виробництва свинини: теорія і практика: Навч. посіб./ За ред. О. М. Царенка. – Суми: Університетська книга, 2004.

49. Рибалко В. П. Утримання свиней.// Ефективне тваринництво. – 2006. - № 5. – с. 34-36.

50. Рибалко В. Напрями наукових досліджень у свинарстві./ Тваринництво України. – 1996. - № 12. – с. 6.

51. Рибалко В. Пути развития свиноводства на Украине.// Свиноводство. – 2002. - № 6. – с. 10.

52. Рибалко В., Коваленко В. Прогресивние технологии в свиноводстве Канади.// Зоотехния. – 2001. - № 4. – с. 30.

53. Риженнов В. Н. Свиноводческие ферми подсобних хозяйств. – М.: Россельхозиздат, 1987.

54. Савич И. А. Свиноводство и технология производства свинини: Учебн. пособие. – М.: Агропромиздат, 1986.

55. Свиноводство. – Вип. 43. - К.: Урожай, 1987.

56. Свиноводство. – Вип. 44. - К.: Урожай, 1988.

57. Свиноводство. – Вип. 45. - К.: Урожай, 1989.

58. Свиноводство. – Вип. 46. - К.: Урожай, 1990.

59. Свиноводство. – Вип. 47. - К.: Урожай, 1991.

60. Свиноводство. – Вип. 48. - К.: Урожай, 1992.

61. Скляр О. Токсикологічна оцінка полімерного матеріалу для покриття підлоги у свинарниках.// Тваринництво України. – 1996. - № 4. – с. 17.

62. Скотоводство, свиноводство, овцеводство в приусадебних и крестьянских хозяйствах./ Е. А. Вагин, В. А. Гамалицкий, Р. С. Сугопчалиев. – М.: Ириус, 1992.

63. Содержание свиней в полуоткритих помещениях. – М.: Агропромиздат, 1986.

64. Содержание свиней./ В. А. Остренко. – М.: ООО „Издательство АСТ”, Донецк: Сталкер, 2002.

65. Суспільно-географічні особливості світової агропродовольчої проблеми та її вплив на фізичне здоров’я населення. – www.TeatReferat.com.ua.

66. Топіха В. С. Виробництво екологічно чистої свинини.// Вісник Аграрної науки Причорномор’я. Спец. випуск 3 (12). Т. 2. – Миколаїв: МДАА, 2001.

67. Фоломєєв В. З. Сучасні ефективні технології у свинарстві.// Ефективне свинарство. – 2005. - № 8. – с. 13-14.

68. Фоломеев В. З., Подтереба А. И., Смислов С. Ю. Альтернативние технологии содержания свиней.// Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2002. - № 5-6. – с. 65-67.

69. Шанси крупних комплексов: Синхронизация процессов получения поросят.// Новое сельское хозяйство. – 2004. - № 2. – с. 72.

70. Шаринин В., Амиухов Н., Мистюкова О. Микроклимат в переоборудованих свинарниках для доращивания поросят./ Свин-во, 2004, № 6. – с. 31-33.

71. Шейко И. П., Смирнов В. С. Свиноводство. – Минск: Урожай, 1998.

72. Шейко И. П., Смирнов В. С. Свиноводство: Учеб. для вузов. – Минск: Новое знание, 2005.

73. Ширинская И., Попова Н. ЭМ – технология в промишленном свиноводстве.// Надежда планети. – 2002. - № 12. – с. 3.

74. Юр’єва Н. Технології та обладнання видалення та переробки гною та стоків на свинофермах.// Пропозиція. – 2005. – № 7. – с. 127-128.