Основи психолого-управлінського консультування
Министерство
науки и образования Украины
Краматорский
экономико-гуманитарный институт
Кафедра
психологии
Контрольная
работа
По дисциплине
«Психология
управления»
На тему:
«Основы
психолого-управленческого консультирования»
Выполнила:
Студентка 3 курса
Пс – 07 – 1Д
Ткаченко Анастасия
Краматорск, 2009
1.
Становлення і сучасний стан
управлінського консультування
Управлінське
консультування виникає разом із науковим управлінням, яке зароджується у період
стрімкого розвитку промислових підприємств наприкінці ХІХ століття.
У становленні
управлінського консультування вирізняється кілька етапів, які характеризуються
такими особливостями:
1.
Впровадження окремих елементів наукового
управління та консультування – друга половина ХІХ століття. Увага
зосереджується на питаннях ефективності роботи підприємств.
2.
Розширення сфер консультування на основі
загальної теорії управління. – початок ХХ століття.. Відкриваються спеціальні
консультативні фірми, приділяється значна увага консультуванню з проблем
управління людськими ресурсами.
3.
Виникнення й удосконалення систем
управлінського консультування як спеціалізованого виду професійної діяльності –
від середини 40-х рр. – по теперішній час. Значно зростають консультативні
фірми, розширюються та диференціюються їх послуги, глобалізується їх
діяльність.
У більшості
країн Західної Європи професійні центри управлінського консультування
відкривалися з кінця 60-х років. У країнах колишнього Радянського Союзу
організаційне консультування виникає з початку 90-х років у Прибалтиці. У 1990
році створенні Російська асоціація управлінських консультантів та Асоціація
консультантів з управління і організаційного розвитку.
Російськими
вченими підготовлено ряд праць з проблеми психолого-управлінського
консультування (Т.Ю. Базаров, О.К. Соловйова, М.К Тутушкіна).
Психолого-управлінське
консультування в межах реалізації гуманістичного підходу в управлінні
досліджується у лабораторії організаційної психології при інституті психології
ім. Г.С. Костюка (м. Київ) під керівництвом Л.М. Карамушки.
2.
Консультативна діяльність психолога в
організації
Консультування
відзначається тим, що спеціаліст-консультант надає допомогу у виявленні
проблем, їх аналізі, сприяє виконанню прийнятих рішень, але сам рішень не
приймає і не відповідає безпосередньо за виконання задачі. Консультування
включає елементі діагностики, експертизи, навчання, але найважливішим його
задачами є самовизначення клієнта щодо прийняття рішення, формування готовності
до його реалізаціях.
Консультуванням
вважають будь-яку форму надання допомоги щодо змісту, процесу або структури
задачі або серії задач, при якій консультант сам не відповідає за виконання
завдання, але допомагає тим людям, які відповідають за це.
У роботі кожної
організації, підприємства, установи іноді виникають складні проблеми
найрізноманітнішого змісту та характеру. Працівники, відповідальні за їх
вирішення, не завжди чітко і однозначно можуть запропонувати шлях виходу зі скрутної
ситуації. Наприклад, на сьогоднішній день такими проблемами є: вибір стратегії
розвитку організації; забезпечення нововведень; обґрунтування особливостей
роботи підприємств-банкротів; проведення страйків; розв’язання конфлікту
акціонування; впровадження стратегій навчання персоналу організаціях;
обґрунтування змісту та цінностей ділової культури тощо. В таких випадках
організація зацікавлена в отриманні кваліфікованої консультації фахівців різних
спеціальностей (юристів, економістів, соціологів, психологів тощо).
Усі випадки
надання консультації організаціям на Заході прийнято називати консультування з
проблем розвитку організацій.
Враховуючи весь
спектр проблем, над якими працює психолог-консультант в організації, Кабаченко
Т.С. говорить про консультування як напрям психологічного забезпечення
управління лядськими ресурсами і вирізняє у ньому власне управлінське
консультування та індивідуально-психологічне консультування персоналу
організації.
Н.М. Карамушка
позначає консультативний напрям діяльності психолога в організації терміном
«психолого-управлінське консультування», розкриваючи його як вище на межі між
управлінським та психологічним консультуванням, що має ознаки як першого, так і
другого, але при цьому набуває специфічних якостей.
Таким чином,
враховуючи думку провідних спеціалістів з питань психології управління, можна
зробити висновок, що консультативна робота психолога в організації включає:
1.
Психологічний аспект управлінського
консультування, яке займається проблемами управління і ведеться переважно з
керівниками;
2.
Власне психологічне консультування всіх
працівників (керівника та підлеглих) щодо особистісних проблем, пов’язаних із
сімейними відносинами, віковими особливостями та кризами, труднощами
спілкування, самовдосконалення і саморозвитку тощо