Роль образу Мерліна в роботах Томаса Мелорі
РОЛЬ ОБРАЗУ МЕРЛІНА В ТВОРАХ ГАЛЬФРІДА МОНМУСЬКОГО
"ЖИТТЯ МЕРЛІНА" І ТОМАСА МЕЛОРІ "СМЕРТЬ АРТУРА"
Мирлян Ігор, 4 курс
У данній статті
я розглянув образ чаклуна Мерліна у творах Гальфріда Монмутського "Життя
Мерліна" та Томаса Мелорі "Смерть Артура". На основі цих творів
я спробував проаналізувати роль і місце цього персонажу у наведених вище творах.
Провівши дослідження я прийшов до висновку: Що образ Мерліна у обох творах є
одною із головних діючих осіб і завдяки ньому досить активно розвиваеться сюжет
обох творів.
Починаючи з
Гальфріда Монмутського в цикл Артуровських легенд входить образ мага - радника
і постійного супутника короля Артура Мерліна. Значно пізніше цей образ після
довгих змін проявиться у творі "Смерть Артура" Томаса Мелорі. Метою
даної роботи є спроба розкрити роль Мерліна в творах Гальфріда Монмутського
"Життя Мерліна", зміну його образу і ролі в творі Томаса Мелорі
"Смерть Артура".
Батьком цього
персонажа по праву вважають Гальфріда Монмутського, оскільки до його твору
імені чаклуна Мерліна ми не зустрічаємо ні у Гильдаса (VI ст) ні в збірці
валійських легенд Мабіногион (XII - XIII ст). І навіть в текстах Неннія (IX ст)
ми не знайдемо його. Але в цьому тексті ми можемо зустріти сюжет з пошуком
молодого Мерліна:
"После этого
король призвал своих колдунов, дабы они указали, что ему надлежит предпринять…
пока ты не отыщешь ребенка, у которого нет отца, и этот ребенок не будет убит,
а земля, на которой ты собираешься возвести крепость, окроплена его кровью,
крепость никоим образом никогда не будет построена. "1
Пошук потім
повторюється у Гальфріда Монмутського в "Пророкуванні Мерліна". Але,
не дивлячись на це, саме ім'я Мерлін вперше зустрічається саме в творі
Монмутського "Життя Мерліна"2. Цей твір дійшов до нас у
единому рукопису XII століття, який зберігаеться у Лондонському музеі.
В "Житті
Мерліна" (Vita Merlini) Мерлін з'являється перед нами як зверхній й трохи
навіжений віщий старий:
"Вещего мужа
хочу Мерлина забавную музу
Петь и безумье его"3
Він віддалився в
ліси, убитий горем, оскільки загибель багатьох близьких йому людей помутила
думки його і утомлений від земної метушні мудрець шукає спокою біля лісових
джерел.
"На стороне
Передура Мерлин явился в сраженье,
…
то едва увидав,
ты, Мерлин, ряды оглашаешь
Горестным воплем
своим и взываешь так громогласно
<Вот какою
бедой меня настигло злосчастье!
Скольких спутников
я - и каких - сегодня лишился!
Целых три дня
напролет над убитыми плакал несчастный,
Полнил, безумье
его обуяло: покинув украдкой
Всех, в леса он
бежал, чтобы люди его не видали. "4
"конь,
увлекаемый быстрым движеньем,
Рухнул стремглав с
высокой горы, а охотник с обрыва
Грянулся прямо в
поток, у подножья горы протекавший.
Только одною ногой
за дерево он зацепился,
Тело же - вниз
головой - погрузилось в текучую воду.
Так упал, утонул и
повис на дереве бедный,
Смертью тройной
доказав правдивость вещего мужа. "5
Але не довго
Мерліну дають, поневірятися по лісах, спочатку про нього проявляє турботу його
сестра і він приходить до неї в гості. Але коли збирається вирушати у зворотній
шлях його хапають та садовлять на ланцюг, і він надовго замовкає. Одначе опісля
зради жінки короля який садовив його на ланцюг, та пригоди з потрійною смертю
його запитують, пообіцявши волю, про долю зниклого короля Артура, і він
відповідає, що:
"Нами туда
был Артур, у Камблана раненный в битве,
Край он покинул
родной и, тобой за моря увезенный,
К нимфам попал во
дворец, как ты мне рассказывал раньше. "6
Виходячи зі всього
наведеного вище ми можемо прийти до висновку, що у Гальфріда Монмутського в
"Житті Мерліна" образ Мерліна грає роль старого який прожив величезну
кількість років знає, що було і що буде, тобто, він стає для середньовічного
віруючого в містику читача тією знахідкою, спираючись на яку в кінці Гальфрід
попереджає про те, що створить ще цікавішу працю:
"Лавры
сплетите - вручить их Гавфриду из Монемуты,
Ибо он ваш, ибо он
и прежде ваши сраженья,
Ваших вождей
воспевал и оставил книжку, что ныне
Славится в мире во
всем под названьем <Деянья бритонов>"7
На відміну від
Гальфріда у Томаса Мелорі в творі "Смерть Артура", який був написаний
у першій чверті XV ст., а опублікований у 1485р. Уильямом Кекстоном, ми вже
зустрічаємо зовсім іншого Мерліна. Мерлін Гальфріда Монмутського знає все, але
не втручається в пригоди які повинні статися. У творі ж Мелорі вже на початку
Мерлін допомагає Утеру Пендрагону з "одруженням", в результаті якого
був зачатий Артур. Але за цю допомогу він ставить умову:
"Когда
родится это дитя, повелите отдать его мне тайно через задний замковый выход
некрещеным. … И отдайте его первому нищему, что встретится вам у задних ворот
замка". Так передано было дитя Мерлину, а тот отнес его к сэру Эктору,
окрестив у святого отца и нарекши его Артуром."8.
Мерлін разом з
найзначнішим землевласником сіром Ектором, виховує з молодих років Артура. Потім
він допомагає Артуру після сходу на трон підкорити королів, що збунтувалися,
спочатку радою:
"Живут за
морем два брата, оба короли и оба искусные воины. Одного из них зовут Бан,
король Бенвика, другого же Борс, король Галлии, иначе сказать - Франции. А
посему мой совет таков: пусть наш король и повелитель пошлет к королям Бану и
Борсу двух надежных рыцарей с письмами, искусно составленными, и пригласит их
явиться ко двору короля Артура и помочь ему в его войнах"9.
"Переправился
Мерлин через море, и было у них в пути всего вдоволь, и на суше и на воде. Ио
как подошли они к берегу моря, Мерлин отослал обратно всех пеших стрелков и
взял с собою лишь десять тысяч верхами, все больше бывалых воинов"10.
Окрім цього він не
раз демонструє дива красномовства:
"Неужто тебе
еще мало? Ныне из шестидесяти тысяч ты разве пятнадцать тысяч оставил живых. И
потому настало время трубить отбой, ибо Господь гневается на тебя за твою
неуемность. Вон там стоят одиннадцать королей, и тебе сейчас не сломить их, а
помедлишь еще немного, то удача твоя от тебя отвернется, их же - будет
возрастать. А потому отходите с поля боя и расположитесь на отдых, а добрых
ваших рыцарей наградите золотом и серебром, ибо они это заслужили. "11
Отож, він зупиняє
Артура від продовження битви з 11 королями посередині битви. Також не будемо
забувати, що впродовж всього твору Мерлін демонструє дива чаклунства та
дипломатичного таланту, чого ми не помічаємо у Гальфріда Монмутського:
"Тут захотел рыцарь
зарубить Артура из страха перед гневом его и взмахнул мечом. Но Мерлин тогда
навел на него чары, и тот упал на землю в глубоком сне. "12.
"Пусть будет
разыскана вся добыча, взятая в этом сражении, и, когда вся она окажется в ваших
руках, пусть будут щедро наделены ею эти два короля, Бан и Борс, дабы и они
могли наградить от этих богатств своих рыцарей; тогда в нужде вашей люди из
чужих стран станут с большей охотой приходить к вам на службу. "13
На відміну від
Гальфріда, треба зазначити, що в Мелорі Мерлін показаний і з поганого боку, бо
саме через нього і почалася війна одинадцяти королів з Артуром. Ніхто окрім
Мерліна і сіра Ектора не знали, що Артур син Утера покійного короля, навіть
його рідна мати:
"… когда
родилось дитя, отдали его на воспитание Мерлину. А я никогда больше не видела
ребенка и не знаю даже имени его; потому не смогла бы его признать. "14.
Тобто він стає
зачиначем громадянської війни, оскільки не повідомив про династичні права
Артура, що могло запобігти цій війні. В кінці як покарання за скоєне за життя,
Мерлін був похований живцем.
Отже з
вищесказаного можна прийти до таких висновків:
1) Образ Мерліна
виникає в Гальфріда Монмутського, а потім набуває суспільно літературного
характеру, а оскільки суспільство це поняття історичне, то услід за ним
змінюється і образ Мерліна.
2) З образу
благочестивого старого віщуна відлюдника він перетворюється в Мелорі в
мага-діяча, що активно втручається у всесвіт, і що намагається створити мирну і
процвітаючу державу не дивлячись ні на що і не гидуючи жодними засобами.3) Якщо
у Гальфріда Монмутського Мерлін грає роль нововведення і героя який повинен
зацікавити читача, то в Мелорі він грає роль своєрідного "сірого кардинала",
або якогось єднального елементу що з'являється скрізь і знає все. Після зникнення
Мерліна оповідання переходить від двору Артура на персональні пригоди окремих
лицарів.
Примітки
1. Ненний. История бриттов. - http://www.vostlit. info/Texts/rus/Nennius/framenenn.
htm
2. Веселовский А.Н. Славянские сказания о Соломоне и
Китоврасе и западные легенды о Морольфе и Мерлине. М.1872. С.305
3. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь
Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.138
4. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь
Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.139
5. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь
Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.146
6. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь
Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.162
7. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь
Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.170
8. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.22.
10. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.35.
11. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.44.
12. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.56.
13. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.45.
14. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.52.