Тема: Людина і земля в повісті М.М.Коцюбинського "Fata morgana"

Принципово нове осмислення людини властиве християнству, яке, звільнивши її від влади Космосу і природи, поставило в залежність від Бога. Від цих часів людина богоподібна дістає певну самоцінність, незалежну від космогонічних сюжетів; зароджується...

Механізми моральності дуже часто дають збій у тому випадку, якщо в них потрапляє „пісок утилітарності". Тому для запобігання аварій з цим найважливішим людським механізмом дуже важливо, щоб людина виробила в собі вміння й потребу жити безкорисливо...

Жоден матеріальний інтерес не утримає більшість з них удома, але самий дух християнської релігії виштовхує на дороги. Людина – лише вічний мандрівник на цій землі вигнання – таке вчення церкви, яка навряд чи потребувала того, щоб повторювати слова...

Якщо в Новому завіті душа звичайно означає єдність матеріального і духовного в людині , і людина мислиться як тіло-душа, то дух — це особливий дар Божий, який пов'язує людину з його Творцем. У Св.

Ймовірно, що й людина повинна відчувати на собі дію магнітних сил.

Але навіть у принципово нових ситуаціях людина не відірвана від природи. Тому при всій важливості соціальних аспектів у проблемі взаємозв'язків біології людини із природним середовищем зазначені взаємозв'язки повинні бути розглянуті в першу чергу.

Спираючись на здоровий глузд, міфи пояснювали все, з чим людина стикалась безпосередньо. Правда, пояснення ці мали казковий характер, хоча в міфології концентрувались і окремі зародки наукового розуміння оточуючої людину дійсності.