Тема: Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi

Серед принципово нових положень, які передбачається впровадити у порядку експерименту, можна виділити створення органів, що координують вексельний обіг. Доцільно зупинитись на можливості функціонування Міжвідомчого Вексельного Комітету.

Так, у 1930 р. ряд країн прийняли Однаковий вексельний закон. На його основі держави-учасниці угоди, у тому числі Радянський Союз, уніфікували національне вексельне законодавство. Їх стали називати країнами Женевської вексельної системи права.

Так з'явилися три основних учасники вексельних відносин: векселедавець (банкір, що одержав гроші і видали супровідний лист), перший вексельний тримач, кредитор (купець, пойменований одержувачем грошей у супровідному листі) і, нарешті, платник...

В умовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язків вексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків. Важливе значення сьогодні має формування надійного механізму регулювання вексельного обігу.

Як видно з наведеної рівноваги, прискорення швидкості обертання грошей діє як величина, що обмежує зростання цін, тобто вексельний обіг активно сприяє оздоровленню економічного середовища.

З розвитком ринкових відносин у Росії у дореволюційний період вексельний обіг став провідною формою функціонування комерційного кредиту. Так наприклад, уже в 1901 р. вексельний обіг становив 54% товарообігу.

1) Простий вексель містить: найменування "вексель", включене в текст документа і виражене на тій мові, на котрому цей документ складений ( вексельна мітка); 2) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму ( вексельний наказ)