єкта [19].
Розділ 2.Характеристика Адміністративно-правових режимів
.1 Правовий режим надзвичайного стану
правовий режим надзвичайний екологічний
Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. ст. 92,106), становлять Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану", а також закони, що регулюють діяльність окремих органів державного управління в умовах надзвичайного Стану, наприклад, "Про міліцію", "Про Службу безпеки", Закон України та Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджені Верховної Ради України.
Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства - передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [20].
Метою введення надзвичайного стану є:
усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства;
відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;
створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.
Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим. [21]
У Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану" йдеться про два види такого стану:
) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;
) викликаний протиправними діями людей:
здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;
виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
виникнення масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
масовий перехід державного кордону з територій суміжних держав;
необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади [22].
Перший вид режиму надзвичайного стану вводиться в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президента України за пропозицією Кабінету Міністрів України із затвердженням Верховною Радою України.
Другий вид режиму надзвичайного стану вводиться Указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України із затвердженням Верховною Радою України після попереднього звернення Президента України через засоби масової інформації або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, крім випадків, коли для врятування населення або недопущення загибелі людей потрібні невідкладні заходи [23].
В Указі Президента України про введення надзвичайного стану зазначаються:
) обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану;
) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;
) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться;
) перелік і межі конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням такого стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
) органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень;
) інші питання, що випливають із зазначеного вище Закону. Указ Президента України про введення надзвичайного стану, затверджений Верховною Радою України, негайно оголошується через засоби масової інформації або в інший спосіб.
Надзвичайний стан в Україні може бути введений на строк не більше як 30 діб і не більше як 60 діб в окремих її місцевостях.
За необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Такий Указ Президента України набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.
Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях може бути скасований Указом Президента України раніше строку, на який він вводиться, в разі усунення обставин, що обумовили його введення.
В умовах надзвичайного стану Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також військове командування та його представники, підприємства, установи і організації відповідно здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України, і забезпечують виконання заходів, упроваджених у зв'язку з введенням надзвичайного стану.
У період надзвичайного стану не можуть бути відповідно припинені чи обмежені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства. [24]
Указом Президента України на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:
) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування територією, де вводиться надзвичайний стан;
) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
) заборона страйків.
Додатково можуть здійснюватися такі заходи:
) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;
) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних і протиепідемічних заходів;
) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією зазнаних втрат та ін.
) запровадження комендантської години (заборона перебування на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
) перевірка документів у громадян, а за необхідності - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;
) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв і речовин, вироблених на спиртовій основі, та ін. Забезпечення громадського порядку, охорона життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану здійснюються силами і засобами органів МВС України, в тому числі внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, СБУ відповідно до їх повноважень, встановлених законом, а в деяких випадках, передбачених законом, можуть залучатися також військові частини Збройних Сил України та Прикордонних військ України.
Порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
.2 Режим зони надзвичайної екологічної ситуації
Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації - це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для попередження людських і матеріальних витрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації [25].
Запровадження відповідного правового режиму передбачає виділення державою (або органами місцевого самоврядування) додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану і відшкодування завданих збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізації комплексних та цільових програм громадських робіт.
Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації становлять:
Закон України від 25 червня 1991 року "Про охорону навколишнього природного середовища";
від 14 грудня 1999 року "Про аварійно-рятувальні служби";
від 16 березня 2000 року "Про правовий режим надзвичайного стану";
від 13 липня 2000 року "Про зону надзвичайної екологічної ситуації";
а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.
Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації можуть бути:
значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;
виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;
негативні зміни, які сталися у навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави, або які суттєво обмежують чи виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;
значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі. Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Указом Президента України, затвердженим Верховною Радою України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. [26]
В такому Указі Президента України має бути зазначено:
обставини, що стали причиною та обґрунтуванням необхідності оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
межі території, на якій вона оголошується;
заходи щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності населення в такій зоні;
основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків надзвичайної екологічної ситуації;
обмеження на певні види діяльності в цій зоні;
час, з якого окрема місцевість оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації;
строк, на який ця територія оголошується такою зоною.
За наявності достатніх підстав у межах зони надзвичайної екологічної ситуації може бути введений правовий режим надзвичайного стану в порядку, встановленому відповідним законом із запровадженням додаткових заходів.
Юридичні та фізичні особи, винні у порушенні правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації, несуть відповідальність згідно з законами України.
.3 Правовий режим воєнного стану
Воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування національної безпеки, а також: тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Метою введення воєнного стану є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, мобілізація наявного матеріально-воєнного потенціалу задля якнайшвидшого та економічно-оптимального розв'язання негативної ситуації, що склалася, усунення потенційної небезпеки та умов, що сприяють її виникненню [27].
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України від 6 квітня 2000 року "Про правовий режим воєнного стану" , інші закони України та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України, затверджений Верховною Радою України.
В Указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються:
) обґрунтування необхідності введення воєнного стану;
) межі території, на якій він вводиться, час введення і строк, на який він зводиться;
) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України в умовах воєнного стану здійснює керівництво стратегічним плануванням Збройних Сил України та інших військових формувань запровадженням та здійсненням заходів такого правового режиму через Генеральний штаб Збройних Сил України.
У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства. Верховна Рада України працює у сесійному режимі. [28]
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.
У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування. Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, а також самі громадяни зобов'язані сприяти військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Крім заходів, що застосовуються під час надзвичайного стану, при воєнному стані, вживаються такі заходи:
запровадження трудової повинності для працездатного населення, не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері її життєзабезпечення і не заброньованого за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, які мають оборонний характер, та ін.;
використання потужності та трудових ресурсів підприємств, установ і організацій всіх форм власності для потреб оборони та ін. Значно жорсткішими стають санкції, що накладаються на порушників такого режиму. [29]
.4 Режим державної таємниці
Таємницю слід розуміти як інформацію, що не підлягає розголошенню, доступ до джерел якої повинний бути обмежений заради захисту чиїхось інтересів. Залежно від суб'єкта, інтереси якого забезпечуються такими обмеженнями, розрізняють особисту, комерційну, службову, державну таємницю.
Державна таємниця - це інформація, певні відомості, несанкціонований доступ до яких може заподіяти шкоду інтересам держави. У Законі України "Про державну таємницю" - визначено, що "державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою" [30].
Правовою основою режиму таємності є:
) Конституція України;
) закони України "Про державну таємницю", "Про Службу безпеки України", "Про інформацію";
) також прийняті на основі цих законів акти Президента та Кабінету Міністрів України.
Державна таємниця характеризується такими ознаками:
) це дуже важлива інформація;
) її розголошення може завдати шкоди державним інтересам;
) перелік інформації, що може бути віднесеним до державної таємниці, закріплюється законом;
) вона охороняється засобами адміністративної і кримінальної відповідальності;
) для її охорони створений спеціальний адміністративно-правовий режим - режим таємності [31].
Режим таємності є постійним і загальнодержавним. Його вимоги обов'язкові для виконання на території України та за її межами всіма органами державної влади і місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від їхньої організаційно-правової форми і форми власності, посадовими особами і громадянами України, що взяли на себе зобов'язання, або зобов'язаними за своїм статусом виконувати вимоги законодавства про державну таємницю.
Діяльність по забезпеченню таємності заснована на принципах доцільності, законності, оперативності.
Приналежність інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням спеціальної посадової особи - державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.
Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю" до якого включена ця інформація.
Охорона державної таємниці складається з комплексу організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю [32].
Організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці:
встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передавання, транспортування та обігу носіїв інформації, що становить державну таємницю;
ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями;
спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державними таємницями;
відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю та ін.
Інженерно-технічні засоби:
підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями, зобов'язані використовувати захищені засоби оброблення, передавання, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів та пристроїв нормативам технічної захищеності, вживати криптографічні заходи охорони такої інформації.
Оперативні заходи охорони державної таємниці застосовуються в ході контр розвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, яку здійснюють органи Служби безпеки України та інші державні органи згідно з чинним законодавством [33].
.5 Режим державного кордону митний режим
Режим державного кордону України - це порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України [34].
Правовою основою режиму державного кордону є:
Закон України "Про державний кордон України";
Закон України "Про Державну прикордонну службу України", ін. Державний кордон виконує дві основні функції: гарантує безпеку країни і є передовою лінією контактів з іншими країнами, сприяє встановленню добросусідських відносин з ними. Охорона державного кордону - важлива умова захисту політичних, економічних інтересів і безпеки України.
Охорона державного кордону України полягає у здійсненні політичних, правових, організаційних, економічних, екологічних, санітарно-карантинних, військових, оперативних, технічних та інших заходів. [35]
Політична охорона має на меті не допустити незаконного перетинання кордону людьми і транспортними засобами;
Завдання економічної охорони - запобігання незаконному переміщенню через кордон товарів, вантажів, продукції духовної та інтелектуальної творчості,
Санітарна охорона потрібна, щоб через кордон ні в ту, ні в іншу сторону не поширювалися інфекції, небезпечні для людей, фауни і флори.
Режим охорони кордону складається з таких елементів:
) режиму кордону;
) прикордонного режиму;
) режиму в пунктах пропуску через кордон;
) особливих повноважень Державної прикордонної служби України, військ Протиповітряної оборони і Військово-морського флоту. Охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному просторі - на війська Протиповітряної оборони України.
Митний режим - це сукупність встановлених митним законодавством правових положень, які визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів і товарів та застосування до них митних процедур залежно від мети переміщення.
Основний правовий документ - Митний кодекс України.
Діяльність органів Державної митної служби України переслідує дві групи цілей:
. Економічні. У їхньому числі: суто фіскальні (тобто поповнення дохідної частини бюджету країни) і регулятивні. Свій регулюючий вплив на економіку митний механізм робить митними тарифами (методами непрямого регулювання), а також заборонами, ліцензуванням, квотуванням експорту й імпорту (методами прямого, адміністративного регулювання).
. Захисні, тобто забезпечення економічної, санітарної безпеки країни, захисту громадського порядку, здоров'я населення, культурних цінностей.
Митний кодекс України передбачає здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів і товарів, які переміщуються через митний кордон України, запроваджуючи такі види митного режиму:
) імпорту (випуску товарів для вільного використання);
) реімпорту;
) експорту;
) реекспорту;
) транзиту товарів;
) тимчасового ввезення (вивезення) товарів;
) митного ліцензійного складу;
) вільної митної зони, вільного митного складу;
) магазину безмитної торгівлі;
) переробки на митній території України;
) переробки за межами митної території України;
) знищення;
) відмови на користь держави.
Висновки
Правовий режим є формуючою основою галузей права, яка визначає інституціонально-функціональну природу права, включає в себе предмет, способи, типи і методи та мету правового регулювання і відіграє визначальну роль у побудові галузей права. Правовий режим, характеризуючи право як нормативно-інституційний соціальний регулятор, дозволяє виділити у системі права групи галузей, підгалузей та інститутів.
Для адміністративного права як фундаментальної галузі права притаманний свій специфічний правовий режим. Правовий режим адміністративного права - це правова форма функціонування відносин, що складають предмет адміністративного права, які забезпечуються особливим поєднанням правових способів, типів та методів адміністративно-правового регулювання, що створюють відповідний рівень динаміки цих відносин та визначають мету адміністративно-правового регулювання. Правовий режим адміністративного права змістовно включає предмет, особливе поєднання способів, типів і методів та мети адміністративно-правового регулювання. Адміністративно-правовий режим - це є встановлена у законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки осіб, а також порядок реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях забезпечення і підтримання громадської безпеки спеціально створеними для цієї мети державними органами і громадськими обєднаннями.
Правовий режим адміністративного права як складна юридична конструкція складається з трьох рівнів: універсального, інституціонально-галузевого та галузево-конкретного. На універсальному рівні правовий режим адміністративного права розглядається у більш абстрактному вигляді як загальноправовий феномен. Зміст другого рівня (інституціонально-галузевого) складають правові режими підгалузей та інститутів адміністративного права. У межах підгалузевих та інституціональних правових режимів діють галузево-конкретні адміністративно-правові режими, що складають зміст третього рівня. Під адміністративно-правовими режимами цього рівня слід розуміти адміністративно-правову форму функціонування конкретних, однорідних адміністративно-правових відносини, які забезпечуються особливим поєднанням способів та методів адміністративно-правового регулювання, завдяки чому створюється відповідний рівень динаміки цих правовідносин у просторі і часі та досягається мета адміністративно-правового регулювання.
Весь масив адміністративно-правових режимів можна поділити за такими основними критеріями: 1) за приналежністю норм права, які здійснюють державне регулювання суспільних відносин у відповідних сферах взаємодії публічної адміністрації та з іншими субєктами права - на підгалузеві та інституціональні; 2) за сферами реалізації публічного інтересу весь масив адміністративно-правових режимів всередині галузі адміністративного права - на адміністративно-правові режими у сфері публічного управління (режими функціонування органів публічної адміністрації) та адміністративно-правові режими в адміністративно-політичній, економічній та соціально-культурній сферах; 3) за засобами правового регулювання - на прості, комплексні та міжгалузеві.
Запропонована класифікація, на нашу думку, найбільш повно розкриває своєрідність адміністративно-правових режимів у теорії адміністративного права.
Сучасні адміністративно-правові режими повинні слугувати і відповідати інтересам суспільства, усе більш ставати інструментом захисту інтересів особистості, у тому числі й у кризових ситуаціях.
У процесі застосування адміністративно-правових режимів розкриваються їх позитивні можливості з точки зору багатофункціональності та призначення.
Саме за допомогою модернізованих інститутів адміністративно-правових режимів Україна прагне створити відповідний міжнародному стандарту баланс між конституційними правами громадян і порядком їх реалізації у спеціально охоронюваних або контрольно-наглядових сферах, чутливих відносно національної безпеки.
Список використаних джерел
Адміністративне право: підручник / [Ю. П. Битяк та ін.]; за заг. ред. проф. Ю. П. Битяка [та ін.]; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.:Право, 2010. - 624 с.
Адміністративне право [Текст] : навч. посіб. / З. Р. Кісіль, Р. В. Кісіль. - 3-тє вид. - К. : Правова єдність, 2011. - 695 с.
Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) [Текст] : монографія / Галунько В. В. [та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. В. В. Галунька ; Херсон. юрид. ін-т Харків. нац. ун-ту внутр. справ. - Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. - 378 с.
Адміністративне право України в умовах реформування [Текст] : навч. посіб. / С. В. Ківалов [та ін.] ; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О. : Фенікс, 2012. - 172 с.
Адміністративне право України. Збірник основних питань та відповідей (загальна частина) [Текст] : навч. посіб. / В. І. Загуменник, В. В. Проценко ; під заг. ред. акад. Нац. акад. прав. наук України Крупчана О. Д. - Бендери : Поліграфіст ; К., 2012. - 443 с.
Адміністративне право України: навч. посіб. : [у 2 т.] / Херсон. юрид. ін-т Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - Херсон : Херсон. міськ. друк., 2011 . - 320 с.
Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник / уклад. Р. А. Калюжний, С. В. Пєтков ; Інститут права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного ун-ту. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - 220 с.
Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. - М. : Изд-во БЕК , 1999. - 368 с.
Бондаренко В.В. Філософсько - правові підходи щодо визначення адміністративно-правової норми// Митна справа. - 2011. - №5(77), час. 2. - С.59-69.
Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану": наук.-практ. коментар / С. О. Кузніченко, А. В. Басов ; Кримський юридичний ін-т Харківського національного ун-ту внутрішніх справ. - Х. : ХНУВС, 2006. - 380 с.
Закон України «Про державний кордон України» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 2. - С. 5.
Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - С. 422.
Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 42. - С. 348.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 28. - С. 244.
Заморська Л. І. Категорія «структура норми права» як основа його нормативності //Держава і право . - Випуск № 50. - С19 - 25.
Коломоєць, Т. О. <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%94%D1%86%D1%8C%20%D0%A2$> <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=>Адміністративне право України. Академічний курс [Текст] : підручник / Т. О. Коломоєць. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 575 с.
Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / Національна академія внутрішніх справ України / Валерій Костянтинович Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 528 с.
Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Костенко О.І. Адміністративно-правова норма як обєкт тлумачення: загальнотеоретичний аналіз// Вісник Запорізького національного університету. - 2010. -№2. -С. 103- 107.
Крестьянінов О. О. <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%20%D0%9E$> Адміністративно-правові режими як особливий інститут державного управління / О. О. Крестьянінов // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE.%20%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4.%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82.%20%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8:%20%D0%97%D0%B1.%20%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA.%20%D0%BF%D1%80>. - 2001. - Вип. 12. - С. 248-251.
Кривицький Ю.В. Спеціалізовані норми права: поняття та структура// Наше право. - 2010. - №2 ч.1. -с.9-14.
Кузніченко С. О. Процедури введення, продовження та скасування надзвичайних адміністративно-правових режимів в Україні / С.О. Кузніченко // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 220-232 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2009-2/09kcorvu.pdf>
Кузніченко С.О. Феномен правового режиму в адміністративному праві // Форум права. - 2007. - № 1. - С. 109-112.
Курс адміністративного права України: підручник / [Колпаков В.К. та ін.; спец. ред.: Колпаков В. К. та ін.]; Нац. акад. внутр. справ. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - 869 с.
Мінка Т. П. Поняття правового режиму адміністративного права / Т.П. Мінка // Форум права. - 2012. - № 1. - С. 639-643 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12mtprap.pdf
Мінка Т. П. Поняття та структура правового режиму адміністративного права / Т. П. Мінка // Право і суспільство. - 2010. - №3. - С. 100-105.
Мінка Т. П. Правова природа адміністративно-правових режимів Т. П. Мінка // Право і суспільство. - 2009. - №2. - С. 52-54.
Остапенко О. І. <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9E%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9E$> Адміністративне право : навч. посіб. / О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. -В.В. Кісіль; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - К. : "Прав. єдність", всеукр. асоц. вид., 2008. - 533 c.
Орєхов В.Ю. Санкції в праві як елемент правового регулювання та охорони суспільних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юр. наук: спец. 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / В.Ю. Орєхов -Київ, 2008. - 22 с.
Про оборону України [Текст]. Про Збройні Сили України. Про Службу зовнішньої розвідки України. Про Державну прикордонну службу України. Про Раду національної безпеки і оборони України. Про розвідувальні органи України. Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України. Провнутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: закони України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 28 квіт. 2011 р.: (офіц. текст). - К. : Паливода А. В. [вид.], 2011. - 116 с.
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. - Київ, ІСДО, 1994. - 172 с.