Облік результатів діяльності підприємства

Облік результатів діяльності підприємства

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий облік”

на тему «Облік результатів діяльності підприємства»

Виконала: Бондарь Ю.І.

Суми - 2016

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку фінансових результатів

1.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Розділ 2. Облік фінансових результатів на підприємстві

2.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

.2 Порядок визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду

.3 Відображення фінансових результатів в обліку

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку фінансових результатів

3.1 Удосконалення обліку фінансових результатів підприємства

.2 Шляхи вдосконалення напрямків використання прибутку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Перетворення аграрного сектора України та розвиток підприємницької діяльності наклали на керівників підприємств тягар відповідальності за правильність прийняття управлінських рішень, вимагають визначення специфічних критеріїв і показників оцінки діяльності, висунули жорсткі фінансово-економічні вимоги, принесли нові проблеми. До цих пір (із дня реформування) аграрії тільки мріють про бажану результативність, проте сам процес досягнення її не розкрито. Основний капітал галузі з 2006 року зменшився у три рази. При цьому частка сільського господарства в основному капіталі економіки зменшилася з 24 до 6 відсотків [9].

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів яких є облік витрат та формування доходів і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема, це є теоретичні та методологічні аспекти обліку доходів, витрат та фінансових результатів.

Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства.

Актуальність теми зумовлена тим, що основною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація виробництва продукції робіт та послуг, отримання валового доходу та мінімізація витрат обігу.

Актуальність теми, зумовила вибрати дану тему та розглянути її на підставі фактичних даних ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.

Виходячи з актуальності теми, метою виконання курсової роботи є вивчення організації та методики обліку доходів, витрат та формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Відповідно до мети у курсовій роботі поставлені та підлягають розв’язанню наступні завдання:

розглянути фінансові результати як складову господарської діяльності підприємства;

дослідити нормативно-правове регулювання та провести огляд спеціальної літератури з обліку доходів, витрат та фінансових результатів;

розглянути організаційно-економічну характеристику філії ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.;

дослідити методику бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві;

обстежити методику доходів, витрат та фінансових результатів на ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області;

визначити та обґрунтувати напрямки удосконалення методики обліку доходів, витрат та фінансових результатів на підприємстві.

У процесі проведення досліджень і при оформленні їх результатів використана чинна нормативно-законодавча база з питань юридичного стану підприємств, організації фінансово-аналітичної роботи, формування кінцевих результатів діяльності, порядку обліку і звітності підприємств.

При підготовці курсової роботи використана нормативно-правові акти, фахова література, статті періодичних видань з питань організації обліку доходів, витрат та фінансових результатів, фактичні матеріали господарства.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями і включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

Визначальні експерименти обліку фінансових результатів були зроблені Аристотелем (384 - 322 р.р. до н. е.), Ксенофонтом (430 - 354 р.р. до н.е.), Платоном (427 - 347 р.р. до н.е.).

Перші ознаки розвинутих систем розрахунку результатів господарської діяльності були знайдені археологами у Стародавньому Єгипті де основним методом вважалася інвентаризація, при цьому складався документ, рівнозначний сучасному Звіту про фінансові результати. У Стародавньому Римі результат господарської діяльності визначався, як різниця між виручкою від реалізації та затратами.

Особлива методика визначення результатів господарювання склалася в Європі ХY -ХYІІІ ст., де до прибутку звітного періоду включали тільки програмні (планові) показники, а перевиконання, якщо фактично було здобуто більше, відносили на результати майбутніх періодів.

У середині ХYІ ст. у Німеччині фінансові результати господарської діяльності розраховували за формулою:

ФР = (Д +Рд) - (В + Рк)

де: ФР - фінансові результати;

Д - доходи;

Рд - розрахунки з дебіторами;

В - витрати;

Рк - розрахунки з кредиторами.

У другій половині ХYІІ ст. саме французькі економісти встановили, що прибуток - перевищення доходів над витратами, з економічної точки зору прибуток це - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами.

На початку ХХ століття німецький вчений-економіст І.Ф. Шерр запропонував визначити фінансовий результат за такою формулою:

ФР = Пр - З = А - П - К

де: Пр - прибуток від операції;

З - збиток від операції;

А - актив;

П - пасив;

К - капітал.

Вчені-економісти у різні часи мали неоднакові точки зору щодо факторів, які формують прибуток. У ХYІ -ХYІІ ст. були прийняті перші спроби пояснення сутності прибутку в особі Томаса Мена. Меркантилісти стверджували, що прибуток виникає у сфері кругообігу, тобто походження прибутку пояснювалося ними продажом товару за ціною, вищою за його вартість. У ХХ ст. даної точки зору дотримувався Д. М. Кейнс та інші. Першою теоретичною школою по визначенню прибутку був меркантилізм („мерканте” - у перекладі з італійського - купець, торговець). Представники цієї школи вважали, що багатства людей - це золото, гроші, за що можна купити все. Такі уявлення не були випадковими. Вони відповідали міжнародній торгівлі - початковим видам капіталістичної діяльності, яка сприяла нагромадженню багатства у вигляді золота і приносила великі прибутки. Тобто джерелом багатства вважалася торгівля.

І серед перших російських економістів А. Л. Ордин-Нащокін (1605 - 1680), І.Т. Посошков (1652 - 1726) мали місце деякі ідеї меркантилізму. Але вони не ототожнювали багатство з грішми, не обмежувалися сферою обігу, на відміну від західноєвропейських меркантилістів. Вони зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку сільського господарства, промисловості й піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни. Поступово змінювалися погляди ідеологів буржуазії з проникненням торгового капіталу у сферу виробництва. Виникла наукова школа фізіократів (із грецької „фізіократія” - влада природи). Джерелом багатства вважали фізіократи виробництво, але тільки одну його галузь - сільське господарство, де багатство виглядає як дар природи і виникає природним шляхом.

Класична школа дала відповідь на це питання найбільш обґрунтовано. Її засновниками були англійські економісти Уільям Петті (1623 - 1687), Адам Сміт (1723 - 1790) і Давид Рікардо (1772 - 1823). Вони виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію фінансових результатів, яку досліджували у тісному зв’язку із факторами зростання суспільного багатства, із процесом накопичення капіталу і побачили джерело прибутку не в кругообігу, а у виробництві.

Вчені-економісти ХYІІІ ст., дійшли висновку, що прибуток капіталістів втілює безоплатну працю найманих робітників і прибуток трактували як: - винагороду капіталістові за його діяльність і ризик: - вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника [36].

У працях І. Фішера, Г. Мюрдаля, Е. Лундберга, Ф. Найта поняття ризику досліджується як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків [33].

П. Самуельсон стверджує, що ті особи, які беруть ризик на свої плечі, мають одержати за це у сумі додану величину премії за ризик чи прибуток [29].

У контексті з’ясування джерел формування фінансових результатів доцільно згадати і теорію утримання, одним із засновників якої був англійський економіст Н.У. Сеніор. Ним розглядається праця як „жертва” робітника, який втрачає своє дозвілля та спокій, а капітал - як „жертва” капіталіста, який утримується від того, щоб всю свою власність використати на особисте споживання і значну її частину перетворює на фактори виробництва. Таке жертвоприношення заслуговує на винагороду у вигляді прибутку [28].

На зорі промислової революції А. Сміт вважав за необхідне включити до прибутку щось на зразок компенсації ризику, на який відважилася людина, що вклала свій капітал у цю справу. Як і у інших представників класичної школи політекономії, у Сміта ризик є фактором формування лише частини прибутку. Прибуток назвав А.Сміт „невидимою рукою”, яка допомагає спрямувати виробництво з користю для суспільства. Сміт доводив, що конкурентне підприємство не лише можливий, а й найкращий шлях збільшення багатства народу [31].

Методика формування фінансових результатів бере свій початок з Німеччини, ідеологом якої був І. Готліб. З того часу позитивний фінансовий результат почали розглядати як інструмент розвитку господарської діяльності підприємства. Першими запропонували визначати фінансовий результат як різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції Е. Леоте та А. Гільбо і відстоювали вказані погляди у своїх працях. Фінансові результати проявляються у вигляді прибутків (у випадку ефективної діяльності) чи збитків (у протилежному випадку) [15].

Для формування фінансового результату у світовій практиці застосовуються спрощені підходи: в Японії, наприклад, застосовуються ступінчасті варіанти формування фінансових результатів, при цьому сумуються результати структурних підрозділів із метою визначення загального чистого прибутку підприємства; у Франції користуються одним рахунком результатів, так як і в Україні, де враховуються всі види результатів за рівнями звичайної та фінансової діяльності; за американською методикою, Великої Британії і Канади сальдо фінансових результатів переноситься через „Звіт про прибутки й збитки” на рахунки капіталу за факторами: виробництво, реалізація, адміністрування (управління); у Німеччині рахунок прибутків та збитків ведеться за методом загальних витрат, при цьому граничні суми покриття відносяться на витрати, а решта платежів - безпосередньо на фінансові результати [38]. Проте, варто відмітити, що несвідоме впровадження західних методичних пропозицій не завжди може бути позитивним у вітчизняних умовах трансформаційної економіки. Крім того, у нашому випадку необхідно брати до уваги специфічні галузеві особливості аграрного сектора.

У різних країнах світу існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод "витрати - випуск". Цей спосіб заключається в тому, що всі рахунки доходів і витрат закриваються на дату складання балансу і залишків не мають.

Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань.

Третій - визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду.

Якщо зіставити фінансовий результат, обчислений за кожним із трьох методів на одному підприємстві за певний звітний період, то результати розрахунків можуть суттєво відрізнятися. Але зіставлення фінансового результату, обчисленого за першим і третім методами, дає можливість перевірити правильність їх визначення. Якщо результати обох розрахунків збігаються, то прибуток обчислено правильно. На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат, тобто третій. Даний спосіб знайшов своє використання майже на всіх підприємствах України. Перший і другий - використовуються в умовах спрощеного оподаткування і пропонується для підприємств малого бізнесу. Але з аналітичною метою, їх може використовувати будь-який користувач звітності.

Для деяких західноєвропейських країн (Франція, Бельгія, Іспанія) характерним є складання Звіту про прибутки та збитки на основі елементів витрат. При такому підході витрати групуються за однорідними економічними елементами (матеріали, оплата праці ), а не за функціями (виробництво, управління, збут) [5].

Становлення такого підходу до формування фінансових результатів почалося у ХІХ столітті, що зумовлено бурхливим розвитком промисловості, поширенням акціонерної форми власності й упровадження прямого оподаткування започаткували сучасну систему обчислення .

Формування фінансових результатів у нашій країні тривалий час підлягало суворому державному регламентуванню і в усіх без винятку випадках проводилось за однаковою методикою. Такий підхід відповідав вимогам, які ставилися колишньою економікою і був виправданим. З подальшим розвитком ринкових економічних відносин виникає вже не один користувач інформації, а декілька, які розташовані на певному ієрархічному рівні.

До 2000 року фінансовий результат на сільськогосподарських підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових результатів. В основі такого підходу до визначення фінансового результату була теорія додаткової вартості К. Маркса. При цьому формування фінансового результату пов’язувалося із процесами господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтворення. Таке розуміння фінансового результату забезпечувало розроблення досить жорсткої системи контролю за використанням і збереженням державної власності, яка добре виконувала свої функції.

Нова організаційно-приватна модель організації сільського господарства, починаючи з 2000 року, у відповідності з нормативними актами, вимагає об’єктивно нових підходів до формування фінансових результатів.

Фінансові результати одержують у процесі господарської діяльності підприємства, які виражаються чистим прибутком або збитком. Розкритий підхід до тлумачення прибутку в сучасних економічних системах вплинув на формування фінансового результату господарської діяльності. Таким чином, основою формування фінансових результатів сільськогосподарських підприємств є прибуток, як один з основних джерел реального поповнення фінансових ресурсів.

Рис. 1.1 Формування фінансового результату

бухгалтерський облік фінансовий прибуток

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

Основними нормативними документами, які забезпечують регламентацію бухгалтерського обліку в Україні є такі документи як Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(С)БО, Плани рахунків бухгалтерського обліку (повний і спрощений) “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” тощо. Досить актуальним в умовах реформування бухгалтерського обліку є висвітлення суті й методології обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, оскільки фінансові результати є основним показником, які характеризують ефективність роботи підприємства - такої думки дотримується ряд вчених у своїх дослідженнях, таких як Сук П.Л., Онищенко Н.М., Піроженко О. [21].

Формування прогресивних систем і моделей бухгалтерського обліку, як і нормативно-правової бази ведення обліку справа непроста і нелегка. Вона потребує найвищого рівня теоретичної підготовки вчених і практиків, які розробляють рекомендації з удосконалення обліку та його системи.

Нормативно-правове регулювання фінансового обліку в Україні відповідно до МСФЗ розглядають на чотирьох рівнях: законодавчому, нормативному, методичному і організаційно-розпорядчому.

.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Сучасні умови змушують кожного керівника формувати стратегію розвитку свого підприємства відповідно до потреб економіки, шукати шляхи ефективного та прибуткового ведення власної діяльності. Головною метою для кожного керівника є отримання позитивних фінансово-економічних результатів для подальшого функціонування та розвитку підприємства.

Однак, треба з’ясувати сутність фінансових результатів їх особливості, принципи формування та функції.

Поняття „фінансові результати” не дуже старе.

Категорія „фінансові результати” враховує обидві сторони двоєдиного завдання: скільки одержано і якою ціною досягнуто” [32]. Багато тисячоліть тому з початком поділу суспільної праці виникли категорії фінансових результатів „прибуток”, „збиток” які на шляху розвитку суспільства та економіки завжди були предметом загальної уваги. Прибуток визначали (і зараз визначають) відніманням видатків від доходів.

Наукове визначення прибутку А. Сміта [31] розвинув Д. Рікардо. Його теорія базується на таких основних принципах:

всі товари продаються за вартістю, яка визначається робочим часом;

з вартості товару вираховуються всі витрати, в тому числі й заробітна плата;

залишок створює прибуток [27].

Прибуток, стверджує Б. Нідлз, - це збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Схоже визначення прибутку дає Дж. Хігс. За його словами прибуток - це максимальна вартість, яку підприємство може вжити, не погіршуючи свого фінансового стану в кінці року порівняно з його початком.

За Д. Стоуном, К. Хітчінгом прибутки (збитки) - це вимірювання економічного зростання (скорочення) основної діяльності підприємства за будь-який проміжок часу, що розглядається [37].

Теорія продуктивності капіталу є найбільш поширеною теорією прибутку, як складова частина теорії трьох факторів - капіталу, праці і землі. Вона була розвинута на початку ХІХ ст. французьким економістом Ж.-Б. Сеєм. Він запровадив поняття „послуги капіталу”, за яким капітал вважається продуктивним, а прибуток є платою за виробничі послуги капіталу у разі використання капіталу його власником [28].

Теорія підприємницького прибутку пов’язана з ім’ям американського економіста Шумпетера, яка має принципово інший підхід. Згідно з теорією Шумпера, прибуток є результатом специфічної природи підприємницької діяльності, впровадження підприємцем нових комбінацій факторів виробництва [34].

В.К. Полторигин розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробництво і комерційну діяльність підприємства [26].

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, зазначає В.П.Вишневський, то виходячи з подвійного запису, збільшуються і пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток.

Усі подальші дослідження категорії „фінансові результати”, як основний фактор розвитку підприємств, поглиблювались і розвивались на основі фундаменту цих вчень. У цілому можна виділити три основних трактування фінансового результату.

Фінансовий результат (прибуток), як стверджував берлінський адвокат Г.В.Симон, - є приріст протягом звітного періоду капіталу (засобів, які вклали власники) підприємства (відповідно збиток визначається як його зменшення).

Друге трактування фінансового результату дає Е. Шмаленбах - професор Кельнського університету. Фінансовий результат (прибуток) - це різниця між доходами і витратами підприємства. Він вбачав, що для визначення фінансового результату - прибутку, слід зосередитись на русі грошових витрат і доходів.

Третє трактування випливає з праць І.Фішера: фінансовий результат (прибуток) є збільшення протягом звітного періоду оцінки активу за рахунок зміни його дохідності [33].

Метою господарської діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку, адже саме прибуток у ринкових умовах є єдиним джерелом збагачення та розвитку підприємства. Прибуток створюється в результаті поєднання та використання факторів виробництва, серед яких на сьогодні виділяють крім 4-х основних - засоби виробництва, земля, праця, менеджмент - ще і такі як ризик, інформація, час, науково-технічний прогрес, екологічний [6].

Спочатку до економічної практики були запроваджені показники валового і чистого доходу які застосовувались та обчислювались лише у колгоспах (підприємствах з недержавною формою власності), у радгоспах (підприємствах з державною формою власності) обчислювали лише прибуток. Пізніше ця межа була певною мірою розмита, і в запровадженій єдиній для всіх сільськогосподарських підприємств спеціалізованій формі річного звіту було передбачено для розрахунку показники валового доходу і прибутку.

Категорія валового доходу в економічному аналізі господарювання сільських товаровиробників вперше з’явилася у 1963 році. До цього колгоспи валового доходу не обчислювали. Починаючи з 1963 року річний звіт колгоспу передбачає відповідну форму для розрахунку валового доходу, а на підставі його розподілу можна було обчислити і чистий дохід. Лише в результаті реформ 1965 року прибуток став одним з головних оціночних показників діяльності господарств. Протягом попередніх десятків років одним з головних оціночних показників вважали грошовий дохід, інакше - валову виручку від реалізації продукції (робіт, послуг). Зрозуміло, що цей показник, в економічному розумінні слова, не можна вважати доходом, доки не співставити його зі здійсненими витратами на реалізовану продукцію. Але це вже є інший показник - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [13].

За П(С)БО 15 «Дохід», доходом є надходження економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, товарів та послуг. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення власного капіталу <#"897383.files/image002.gif">

Рис. 1.2. Фінансовий результат конкретного виду діяльності

Таким чином, сучасна концепція категорії „фінансові результати” як головного інструмента розвитку підприємств, базується на нових принципах та є досить вагомою, тому зобов’язує до безперервного вивчення й уточнення.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

ПП «Карла Маркса-2» розміщене в центральній частині Путивльського району Сумської області. Генеральним директором є Шаповалов М.Ф, головним бухгалтером, а також керуючим фінансового відділу є Челядін І.Г. Приватне підприємство було створене у 2007 році. Головний офіс знаходиться за адресою: Сумська обл.,Путивльський р-н, с.Князівка, вул. Жовтнева 9, 41543.

На території господарства розміщені такі населені пункти: Сиромяткіно, Сахарово, Плаксіно, Князівка, Нові Гончари, Старі Гончари, Ширяєво. Центральна садиба господарства знаходиться в с. Мінаково. Відстань від центральної садиби до районного центру м. Путивль - 3 км, до найближчої залізничної станції Путивль - 22 км.

ПП «Карла Маркса-2» має наступні підрозділи:

.        Адміністрація с. Мінаково

.        Тракторний парк с. Мінаково

.        Ремонтна майстерня с. Мінаково

.        Автопарк с. Мінаково

.        Переробка с. Князівка, с. Мінаково

ПП «Карла Маркса-2» знаходиться в другому агро-кліматичному районі Сумської області, який характеризується помірним кліматом з теплим літом, за значної кількості вологи, і не дуже холодною зимою з відлигами.

Гідротермічний коефіцієнт за період з t⁰ - + 10⁰ С складає 1,1-1,2. Найхолодніший місяць - січень, найтепліший - липень.

Зима сніжна, характеризується нестійкою погодою . Висота снігового покрову досягає 22см. Максимальна глибина промерзання грунту на рівних ділянках досягає 135см, мінімальна 15 см, середня 88 см. Найнижча температура на глибині вузла кущіння досягає в окремі роки -17° С, що нерідко призводить до загибелі озимих. Середньо багаторічна довгота періоду із стійким сніжним покривом складає 100 днів. Сніготанення розпочинається в середині березня і довгота його складає 16-20 днів. Танення по всьому горизонту настає приблизно через 13-20 днів після того як зійде сніг. Рельєф землекористування господарства не однорідний і досить складний. Найбільш розповсюдженими на території господарства з ґрунтів - чорноземи типові і їх змиті різновидності, залягають на міжбалкових водорозділах і схилах балок. Меншу площу займають опідзолені ґрунти. Переважними орними грунтами являються : Опідзолені грунти - площа 2194, 6 га:

світлосірі мало і середньозмиті, вміст гумусу 1,7 - 2,5 %;

темносірі опідзолені грунти мало і середньо змиті, вміст гумусу 2,6-3 %;

чорноземи опідзолені мало змиті, вміст гумусу - 2,8 %;

чорноземи опідзолені середньо змиті, вміст гумусу - 2,3 %;

чорноземи опідзолені сильно змиті, вміст гумусу - 1,5 %.

Кількість, розміри і розміщення полів сівозмін, робочих ділянок та інших елементів організації території складають умови для найкращої організації виробничих процесів за високого рівня механізації польових робіт, правильної організації праці, зменшення непродуктивних переїздів.

Між населеними пунктами на території господарства є дороги з твердим покриттям. Крім того в господарстві є виїзд на дорогу міжобласного значення Путивль-Суми і міждержавного значення Путивль - також із твердим покриттям. По спеціальності в рамках підприємства вирощуються зернові та зернобобові культури. Як відомо, основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Загальна земельна площа, закріплена за господарством становить 11600га. Основною продукцією підприємства є:

гірчиця з поля, гречка з поля , гречка первинної очистки, кукурудза з поля, кукурудза первинної очистки, люпин з поля, люпин первинної очистки, пшениця озима з поля, пшениця озима насіннєва первинної очистки, пшениця первинної очистки, пшениця яра з поля, ріпак озимий з поля, ріпак первинної очистки, ріпак ярий з поля, соя первинної очистки, соя рання з поля, соя рання насіннєва первинної очистки. Загальна земельна площа, що закріплена за підприємством у 2014 році збільшилась порівняно з 2012. У 2012 році цей показник складав 9250 га.

Загальне збільшення склало: 11600-9250=2350 га.

Таблиця 2.1. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг

Витрати на виробництво продукції за групами сільськогосподарської продукції за 2015 рік наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Структура виробничої собівартості за видами сільськогосподарської продукції

Середньооблікова кількість робітників станом на 2015 рік складала 103 особи, з яких 17 жінок і 86 чоловіків. Фонд робочого часу складав 190780 год, відпрацьовано було 182820 год. Час був невідпрацьований за рахунок щорічних відпусток (6634 год) та тимчасової непрацездатності робітників (1326 год). Фонд оплати праці штатних робітників за 2014 рік склав 4680,4 тис грн., з них основної заробітної плати 4593,2 тис. грн., а додаткової 87,2 тис. грн.

Основними каналами збуту зерна є:

продаж державі;

реалізація по регіональним контрактам;

реалізація через товарні біржі;

продаж підприємствам споживчої кооперації;

продаж населенню через фірмові магазини;

продаж своїм працівникам в рахунок оплати праці;

реалізація по прямим договорам іншим організаціям, підприємствам, закладам;

обмін зерна на інші товари (бартер).

В останні роки велика кількість зерна реалізується через біржі. Переваги цього каналу збуту в тому, що ціна на зерно залежить від кон’юнктури, яка склалася на біржі, а також те, що через біржу можна отримати готівкові гроші. Одним з найважливіших механізмів ринку є ціновий захист виробника за рахунок функціонування фьючерних бірж. Найважливішою рисою цього механізму є те, що ціновий захист виробника здійснюється без участі державних коштів.

Підприємство співпрацює з такими організаціями як:

ООО «Олімп»;

ТОВ «Агроцентр ЛТД»;

«Буринський елеватор» - державна продовольчо-зернова корпорація України (філія);

Північно-східна компанія ТОВ "Суми Агро";

ТОВ «Чарівний Світанок» (Агро) ;

ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»;

ПП Хорошун Г.М.;

ТОВ «ВорожбаЛатІнвест»;

ТОВ «Ряснянське»;

ТОВ «Орількалатінвест»;

ПАОП «Зоря».

Зокрема, за 2015 рік, даним підприємствам були реалізовані послуги та продукція в сумі 20 618 490,55 грн. Детальніша інформація наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Реалізація товарів та послуг ПП «Карла Маркса-2» у 2015 році.

Можна зробити висновок, що основними споживачами продукції є відповідні фірми, а не окремі фізичні особи.

Підприємство співпрацює з такими банками, як ПАТ КІБ Кредіт Агріколь та Райффайзен Банк Аваль.

Дані банки надають підприємству ряд таких послуг:

внутрішнє переміщення грошових коштів (між рахунками та касами);

аудиторські послуги;

здійснюють від імені підприємства благодійні та спонсорські внески;

здійснюють виплати за гас, добрива, електроенергію;

юридичні послуги та ін..

На підприємстві вважають конкурентами всіх, хто займається подібними роботами на території області та, зокрема, регіону. Це пов’язано з тим, що підприємство не є дуже ефективним у своїй діяльності та не може конкурувати з великими представниками у даній сфері.

На протязі декількох років підприємство не мало прибутку, тому залишок власних коштів йде з від'ємною позначкою, що свідчить про збитки на підприємстві. Так в кінці 2009 року склав -13500,3 тис. грн., на протязі року підприємство зазнало збитків на 15060,4, що призвело до того, що на кінець 2010 року залишок власних коштів склав -28560,7 тис. грн.. У 2013 році збитки зменшились, що свідчить про позитивні тенденції у роботі підприємства, однак, вони були і склали 11967 тис. грн., залишок власних коштів склав -40527,7 тис. грн. . У 2012 році даний показник не змінився, оскільки, у підприємства не було збитків.

Виробництво та реалізація продукції за 2015 рік були наведені в першому пункті першого розділу в таблиці 2.1. Проаналізуємо реалізацію основної продукції, починаючи з 2011 року.

Таблиця 2.4. Реалізація основних видів сільськогосподарської продукції за період з 2011 по 2014 рр.

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що у 2012 році значно збільшилась реалізація пшениці озимої у порівнянні з попередніми роками. У 2010 році почали вирощувати та реалізовувати пшеницю яру. Поряд з цим у 2013 році вже не вирощували ячмінь ярий, овес. З кожним роком поступово збільшувалась реалізація сої. У 2014 році значно зросли обсяги реалізації ріпака ярого та озимого.

На протязі попередніх років підприємство не отримувало прибутку, однак у 2012 році чистий прибуток склав 6404 тис. грн., були отримані фінансові результати від звичайної діяльності та зменшились надзвичайні витрати.

Кількість робітників у 2013 році складала 66 чоловік, у 2010 році цей показник склав 86 чоловік, у 2014 році на підприємстві працювало 103 людини, станом на 2012 рік середньооблікова кількість працівників складала 102 людини.

На підприємстві зафіксована велика плинність кадрів, це пов’язано з тим, що основні роботи, що виконуються в рамках підприємства є сезонними. Тому зменшувати плинність кадрів не має потреби, оскільки тримати в штаті всіх сезонних робітників не вигідно для компанії.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації та її розкриття в фінансовій звітності про доходи підприємства визначені П(С)БО 15 "Дохід", відповідно про витрати - П(С)БО 16 "Витрати" і фінансові результати - П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". З метою визначення фінансового результату діяльності комунального підприємства за звітний період слід керуватися принципами визнання, нарахування та відповідності доходів і витрат і періодичності84. Правильне застосування вказаних принципів дає можливість повно і достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду та відобразити в балансі прибуток або збиток підприємства.

Доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначається наростаючим підсумком за звітний період.

Правильність обліку та контроль за його веденням на підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який містить ряд розділів. Зокрема, розділ про облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності, в якому зазначаються всі основні принципи організації обліку доходів і витрат на конкретному підприємстві та його особливості в залежності від видів діяльності . У наказі відносно обліку доходів діяльності передбачаються:

         принципи та критерії визнання і оцінки доходу;

          класифікацію доходів підприємства;

         особливості обліку доходів від надання комунальних послуг;

         облік доходів за рахунок бюджетних коштів (субсидій, пільг, дотацій, цільового фінансування);

         облік доходів за бартерними контрактами;

Облік доходів і витрат на підприємстві

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи наводяться у стандарті 15 «Доходи». Для визначення прибутку необхідно відповідно до стандартів розрахувати доходи та витрати за період.

Доход визнається, під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена".

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства.

Прибуток - це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами, або різниця між доходами і витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт чи наданих послуг; розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць.

Витрати <#"897383.files/image003.gif">

Рис. 2.1. Модель обліку формування фінансових результатів

Доходи (клас 7) і витрати (клас 9) у балансі не відображаються, це не балансові рахунки, вони закриваються рахунком 79, а рахунок 79 закривається 44, який відображається у пасиві балансу - розділ І „Власний капітал”, або на суму нерозподіленого прибутку, або на суму непокритого збитку. Сума непокритого збитку відображається в дужках і при підрахунку розділу і віднімаються. Деталізовано доходи і витрати відображаються у „Звіті про фінансові результати”. Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації. Обсяг прибутку підприємство одержує від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів полягає у визначенні кількісних і якісних параметрів фінансового результату: прибуток чи збиток; формування даних щодо фінансових результатів для потреб складання фінансової звітності й податкових декларацій; інформаційне забезпечення порядку розподілу прибутку та здійснення операцій щодо розрахунків за сумами належних до бюджету податків та обов'язкових платежів, з акціонерами та засновниками за нарахованими їм дивідендами, формування резервів власного капіталу тощо. Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. Визначений фінансовий результат за рахунком 79 "Фінансові результати" переносяться на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", при цьому дебетують рахунок 79 "Фінансові результати" і кредитують рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". У міру отримання прибутку підприємство використовує його відповідно до засновницьких документів і чинного законодавства. Так, акціонерні товариства за рахунок прибутку нараховують дивіденди, тобто частково розподіляють між акціонерами раніше накопичені прибутки, здійснюють виплати за раніше емітованими облігаціями тощо.

Обліком фінансових результатів та їх розподілом і списанням завершується бухгалтерський облік господарських процесів. Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, прибутковості й платоспроможності. Обсяг та структуру прибутку, його формування та використання можна визначити завдяки методам бухгалтерського обліку. Показник прибутку є об'єктом всебічного економічного аналізу, зокрема факторного, для чого використовують різні економіко-статистичні методи та економіко-математичне моделювання.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

.1 Удосконалення обліку фінансових результатів підприємства

Облік є одним із найголовніших засобів отримання інформації і основою національного управління. Ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку.

В умовах жорсткої конкуренції між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп'ютерних систем автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку.

Тому саме зараз ПП «Карла Маркса-2» намагається все більше удосконалювати свої системи автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку всіх показників підприємства, особливо автоматизацію обліку доходів та фінансових результатів.

При автоматизації обліку підприємство використовує інформаційні комп'ютерні системи, новітні програми призначені для автоматизації ведення бухгалтерського обліку і системи, які призначені для виконання облікових робіт, пов'язаних з оперативним обліком виробництва, зберігання і продажу продукції.

На відміну від бухгалтерських програм, які здебільшого забезпечують складання звітності, системи оперативного і управлінського обліку - це інструмент бізнесу. Проте найбільший ефект досягається при проведенні комплексної комп'ютеризації бухгалтерського і оперативного, фінансового і управлінського обліку підприємства.

Кінцевою метою комплексної автоматизації обліку на ПП «Карла Маркса-2» є створення інформаційної бази, яка сприяє прийняттю управлінських рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню конкурентоспроможності підприємства.

Комп'ютерна система обліку на ПП «Карла Маркса-2» може створюється за такими методиками:

.        Створення необхідної кількості автоматизованих робочих місць, призначених для вирішення певних облікових завдань;

.        Організація системної комп'ютеризації обліку, тобто об'єднання всіх автоматизованих робочих місць в єдину комп'ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним всім користувачам;

.        Створення все новіших і новіших комп'ютерних програм ведення обліку;

.        Використання нової апаратури, тобто встановлення новіших версій комп'ютерів на підприємстві, в яких швидкість роботи і обсяг пам'яті більші, що полегшується ведення обліку.

Сучасна комп'ютерна техніка дає змогу накопичити, систематизувати й узагальнити облікові дані про доходи та фінансові результати діяльності в автоматичному режимі. Це дозволяє ефективно вирішувати проблеми аналітичного обліку доходів і фінансових результатів завдяки широким можливостям у виборі номенклатури аналітичних об'єктів, оперативності отримання даних про доходи та фінансові результати на будь-яку звітну дату. З'являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів для отримання достовірної інформації.

Необхідно зазначити, що ПП «Карла Маркса-2» веде журнально - ордерну форму обліку, яка передбачає: здійснення записів у журналах - ордерах у порядку реєстрації операцій; об’єднання в записах синтетичного та аналітичного обліку; відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності і застосування журналів - ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний зв’язок; побудова облікових регістрів із заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, необхідними для складання бухгалтерської звітності. Головна книга як зведений обліковий регістр дозволяє отримувати певну інформацію не за місяць, а наростаючим підсумком. Але все ж таки все більшого поширення набуває комп’ютеризована форма бухгалтерського обліку, яка є дуже зручною та економічною, з точки зору витрат часу на розрахункові <http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8> процеси <http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81>. Адже при застосуванні такої форми обліку необхідність у ручних розрахунках <http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8> зникає. На нашу думку, перехід до комп’ютеризованої форми обліку є одним з головних удосконалень обліку на підприємстві.

Також одним з можливих варіантів удосконалення обліку фінансових результатів в ПП «Карла Маркса-2» є застосування різних наукових розробок. Суть однієї з яких полягає в:

- удосконаленні регістрів обліку фінансових результатів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які прийнятні як при ручній обробці інформації, так і при використанні спеціальних програмних забезпечень для обліку фінансових результатів діяльності;

- впровадженні системи показників, за допомогою яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства <http://ua-referat.com/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7_%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0> і фінансових результатів діяльності, яка може використовуватися на всіх підприємствах різних форм власності і навіть без використання спеціальних комп’ютерних програм;

надані рекомендацій по обліку фінансових результатів при використані нового стандарту бухгалтерського обліку, який безпосередньо впливає на діяльність сільськогосподарських підприємств;

удосконаленні формування інформації з обліку надзвичайних доходів і витрат, що дозволить найбільш в системі бухгалтерських рахунків обґрунтовано відображати доходи і витрати, виходячи з їх економічної сутності, природи виникнення і віднесення на відповідне <http://ua-referat.com/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C> джерело фінансування.

3.2 Шляхи вдосконалення напрямків використання прибутку

В умовах світової фінансової кризи та негативних показників економіки спостерігається зниження прибутковості діяльності суб'єктів господарювання.

Проблема ефективності розподілу прибутку підприємств - одна з найбільш дискусійних у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Процес розподілу прибутку підприємства має багаторівневий характер і залежить від багатьох факторів. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини:

а) фонд виплати винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або процентів на пайові внески;

б) фонди розвитку підприємства в наступному періоді.

Процес такого розподілу прибутку називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власники.

У фінансовій та економічній діяльності ПП «Карла Маркса-2» важливе місце відводиться розподілу та використанню одержаного прибутку як основного джерела фінансування потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після оплати всіх податків, використовується згідно із статутом підприємства та зі згоди трудового колективу. Відповідно до головних напрямків використання прибуток використовується:

на розподілений прибуток, що спрямовується за межі підприємства на виплату матеріального заохочення та дивідендів, на благодійний фонд;

на нерозподілений прибуток, що залишається на виробничий та соціальний розвиток господарства та на страховий фонд.

Основною метою планування прибутку є оптимізація пропорції між розподіленим та нерозподіленим прибутком. Доля кожної частини на ПП «Карла Маркса-2» вирішується колегіально, тобто враховуються всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства і створюється певний оптимальний варіант.

Основні напрямки використання прибутку залежать від його потреб. А потреби в свою чергу базуються на ефективності діяльності.

Напрямки використання прибутку на ПП «Карла Маркса-2»:

. Фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (виробничий фонд), авансування основного капіталу. Потреба визначається на основі реального стану основних фондів підприємства, їх ліквідність та придатність до експлуатації.

. Фінансування приросту власних обігових коштів, авансування оборотного капіталу. Потреба визначається, виходячи з власних обігових коштів та коштів, які необхідні для росту товарообігу.

. Фінансовий резерв або фонд ризику (фонд регулювання цін). Потреба в формуванні резервного фонду передбачається статутом підприємства згідно чинного законодавства України.

. Кошти, спрямовані на погашення кредитів банку. Підприємство не може обійтися без кредитів, як короткострокових, так і довгострокових. Кошти, які спрямовуються на виплату відсотків за користування кредитом та погашення самого кредиту має здійснюватися у точно визначені терміни.

. Кошти на соціальний розвиток та заохочення трудового колективу визначається рішенням загальних зборів. Такі фінансування дають змогу покращити умови праці та відпочинку працівників трудового колективу, заохотити та спонукати їх до ефективної та високопродуктивної роботи.

У перспективі ПП «Карла Маркса-2» планує використовувати прибуток на:

матеріальне заохочення працівників (додаткове заохочення за ріст об’ємів товарообігу, зниження витрат);

удосконалення виробничого фонду (розширення сфери діяльності, розширення торговельних площ, використання сучасного обладнання);

формування та підтримку іміджу підприємства;

рекламну діяльність;

створення ефективних форм розрахунку за товари.

Підприємство зробило багато, але на досягнутому не потрібно зупинятися. Необхідно весь час вивчати ринок, потреби та бажання споживачів, умови праці та відпочинку працівників, вдосконалення методів господарювання.

Ми пропонуємо, управління розподілом та використанням прибутку підприємства доцільно здійснювати поетапно:

перший етап - формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання підприємства;

другий етап - визначення об'єктивної оцінки позицій на основі оцінок всіх заключних позицій використання прибутку підприємства;

третій етап - дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність використання прибутку підприємства;

четвертий етап - це визначення напрямів розподілу прибутку у поточному періоді з урахуванням стратегічних і тактичних цілей підприємства;

п'ятий етап - розроблення системи управлінських рішень зі забезпечення повного та ефективного використання розподіленого прибутку;

шостий етап - забезпечення контролю за виконанням управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку підприємства;

сьомий етап - коригування окремих управлінських рішень за результатами здійсненного контролю та з урахуванням стратегії розвитку підприємства. Таким чином, основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є:

визначення пріоритетного напрямку використання прибутку - капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;

оптимізація величини коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та як наслідок розміру прибутку у майбутніх періодах, а також соціального розвитку підприємства;

розрахунок оптимальної величини резервного фонду та направлення коштів на забезпечення його збільшення;

оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та з іншою метою;

забезпечення умов діяльності підприємства, за яких прибуток, який підлягає розподілу підприємства, не буде використовуватися для сплати підприємством штрафних санкцій;

складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом;

проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;

виконання економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, які відбуваються у суспільстві, у сферах виробництва й розподілу суспільного продукту та національного доходу. Під час формування системи управління важливим є системний підхід, що базується на врахуванні тактичних і стратегічних аспектів управління, спрямованих на максимізацію кінцевого результату як в коротко-, так і в довготерміновому періодах. Повнота та своєчасність відтворення системи завдань ефективного використання прибутку є необхідною умовою забезпечення керованого ефективного розподілу прибутку підприємства, а встановлення оптимальних обмежень за рівнем його споживання та капіталізації в процесі розвитку стратегічних ресурсів чи їхніх окремих компонентів забезпечить застосування нової системи розвитку підприємства. У перспективі подальших досліджень актуальним є оцінювання впливу системи управління формуванням прибутку на господарську діяльність підприємств на основі аналізу руху грошових коштів та розрахунку показників окупності грошових видатків, а також побудова багатофакторної моделі ефективності використання прибутку підприємства та її вплив на основні кількісні та якісні показники його діяльності.

ВИСНОВКИ

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів її виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Кожне підприємство здійснює діяльність, в результаті якої відбувається використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Кінцевим етапом діяльності підприємства є визначення кінцевих фінансових результатів.

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства. Питання по організації бухгалтерського обліку належать до компетенції керівника <http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA> підприємства, а відповідальність <http://ua-referat.com/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C> за ведення бухгалтерського обліку несе головний бухгалтер господарства.

Бухгалтерський облік на підприємстві <http://ua-referat.com/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96> здійснюється бухгалтерією <http://ua-referat.com/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F>, яка є відокремленим структурним підрозділом і очолюється головним бухгалтером.

На підприємстві складений робочий План рахунків <http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2>, який містить синтетичні і аналітичні рахунки необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог сучасності та повноти обліку та звітності.

Ми вважаємо, що на підприємстві необхідно продовжувати введення автоматизації бухгалтерського обліку, яка буде надавати можливість зменшення трудових ресурсів бухгалтерії, прискорення надходження і вибуття інформації.

З отриманих результатів ми можемо зробити висновок, що підприємству необхідно збільшувати обсяг реалізованої продукції за для підвищення рівня товарності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабо А. Прибыль : пер. с франц. / Бабо А.; общ. ред. В. И. Кузнецова. - М., 1993. - 176 с.

. Березівський П. С. Впровадження внутрішньогосподарських організаційно-економічних механізмів забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств / П .С. Березівський // Економіка АПК. - 2008. - № 10. - С. 54.

. Бланк И. А. Управление прибылью / Бланк И. А. - К. : “Ника-центр”, 1998. - 544 с.

. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський та управлінський облік / За ред. Бутинця. - 3-тевид., доп. і перероб. - Житомир: ПП „Рута”, 2005. - 480 с.

. Голов С. Ф. Управлінський облік / Голов С. Ф. - К. : Лібра, 2006. - 703 с.

6. Господарський кодекс України : прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2015 р. № 436-IV : офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 20 лютого 2015 року // Кодекси України. - 2015. - № 3. - С. 3 - 256.

. Грабовый П. Г. Риски в современном бизнесе / Грабовый. П. Г., Петрова С. Н., Полтавцев С. И. - М., Аланс, 1994.

8. Дем’яненко М. Я. Фінансові чинники формування доходів у сільському господарстві / Дем’яненко М. Я. // Економіка АПК. - 2008. - № 5. - С. 18-20.

. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007р. № 1158 // „Інфодиск” office@businessclub.kiev.ua С.99.

. Джеймс А. Ф. Стонер. Вступ у бізнес : пер. з анг. / Джеймс А. Ф. Стонер, Едвін Г. Долан; за ред. Й. С. Завадського. - К. : Вид-во Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2000.

. Друкер Питер. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке : пер. с анг. / Друкер Питер.Ф. - М. : Издат. дом «Вильямс», 2003. - 452 с.

. Ермаков П. И. Прибыль и ее распределение в СССР : обзорная информ. / Ермаков П. И.. - М. : Советская Россия, 1976. - 61 с.

. Есманова Л. І. Розвиток управлінських рішень по формуванню фінансових результатів / Есманова Л. І. // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи : ІІІ наукова конференція, присвячена пам’яті д .е. н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України О.С. Бородкіна 15.03.1930-14.03.2002; Держкомстат України; Державна академія статистики, обліку та аудиту. - Київ, 2005. - С. 131 - 135.

. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. (зі змінами і доповненнями).

. Инвентарь, баланс и вывод результатов в акционерных предприятиях / Готліб і., Леотэ Э. // Счетоводство. - 1899. - № 2. - С. 24 - 27.

. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Кейнс Дж. М. - М. : Гелиос АРВ, 2002. - 352 с.

. Костер, Ульріх Значний потенціал, значні втрати - пошук шляхів вирішення дилеми українського сільського господарства / Ульріх Костер, Людвіг Штріве. - К. : Фенікс, 1998. - С.279-292.

. Кунц Г. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. Т.2. / Кунц Г., О’Доннел С. - М., «Прогрес», 1981.

. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.2013 р. № 87.

. Ожегов С. И. Словарь русского языка М. : Русский язык, 1982. - 815 с.

. Сук П., Л., Онищенко Т., Піроженко О. Податковий та бухгалтерський облік - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х: Фактор, 2003. -632с.

. Сопко В.В Бухгалтерський облік: фінансовий та внутрішньогосподарський / Сопако В.В. - Київ. : Фенікс, 2003. - С. 466.

. Паркінсон С. М. Закони Паркінсона / Паркінсон С. М. - М., ТОВ “Видавництво АСТ”, 2002.

. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

. Полторыгин В. К. Экономические методы учета эффективности производства / Полторыгин В. К. - М. : Финансы, 1968. - С. 28.

. Рикардо Д. Сочинения. Т. 3. : Статьи по аграрному вопросу и критические примечания к книге Мальтуса. - М. : Государственное издательство полит. литературы, 1995. - 295 с.

. Сеніор н.у., Самуельсон П, Сей Ж. Б. Трактат политической экономики / Сей Ж. Б. - М. : Наука,1986. - С. 81.

. Самуэльсон П. Экономика. В 2-х т. Т. 2. / Самуэльсон П. - М., 1992. - 416 с.

. Смирнов В.А. Исследование гибкости и надежности экономических систем / Смирнов В. А., Соколов В. Г. - Новосибирск : Наука, 1990. - С. 41.

. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Смит А. ; (Вступ. статья и коммент. докт. экон. наук Афанасьева В.С.). - М. : Соцэкнниз, 1962.

. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. - 6-е изд., перераб. и доп. - М. : Политиздат, 1991. - 560 с.

. Фишер С., Е. Шмаленбах. Экономика / Фишер С., Дорнбуш Р., Шманензи Р.; пер. с анг. со 2-го изд. - М. : Дело ЛТД, 1993. - С. 127, 131 - 133.

. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Шумпетер Й. - М. : Прогресс, 1983. - С. 163.

. Эддоус М. Методы принятия решений / Эддоус М., Стзнсфилд Р. - М. : Аудит, 1997. - 590 с.

. Экономическая теория на пороге XXI века / под ред. Ю. М. Осипова, В. Г. Пуляева. - СПб., ТОО ТК “Петрополис”, 1996. - 416 с.

. Agricultural Policies, Markets and Trade in Transition Economies / Monitoring. - Paris : OECD, 1996. - 226 p.