3
) V2 - V5 - V3 чи
) V2 - V3 - V5
Варіативність побудови маршруту визначається за показником
цілісності (μ), який в теорії графів називається
цикломатичним числом і показує кількість замкнених циклів в графі (чим більше
р- тим ціліснішим є граф і більше варіантів маємо при побудові схеми маршруту).
Оскільки ми маємо різні варіанти побудови схеми руху по маршруту, суттєвим є
оцінка графа в цілому задля порівняльної параметризації пропонованих схем. Для
цього використовується показник зв'язності (β)
який
обраховується як відношення суми ребер графа до суми його вершин:
β = Е / V.
Показники міри композиції дають змогу оцінити конфігурацію та
компактність пропонованої схеми маршруту. Загальну конфігурацію графа оцінюють
за показником форми (π), який обраховується за
формулою[12,с.41]:
π = E / δ
де δ - діаметр графа або мінімальна
кількість ребер, що з'єднує максимально віддалені його вершини. Чим більше
значення показника к, тим більш компактну форму має схема маршруту (відповідно
до умов мал. 6 <?> Е,2 + Е 23 + Е 34). Щоб оцінити саме компактність
пропонованої схеми використовуюсь показник компактності (//), який визначається
за формулою:
η = ε / V
де е периметр графа, тобто сукупність ребер, що є зовнішньою
гранню графа (за Рис.2.1. є = Е 2 + Е 25 + Е 53 + і І <ІЛ). Показник компактності
оцінює протяжність графа - чим менше його значення, тим компактніший граф,
тобто і їм менше витрати часу на долання відстаней між пунктами маршруту
(таблиця 4).
Таблиця 2.2. Оцінка схеми маршруту
μ
|
β
|
δ
|
π
|
ε
|
η
|
1
|
1
|
3
|
1,7
|
4
|
0,8
|
Показники задаються по кожному варіанту схеми маршруту. Таким
чином, обирається комбінована схема маршруту за першим варіантом руху (V2 - V5
- V3).
2.5
Оптимізація маршруту
Оптимізація маршруту полягає у встановлені ряду об'єктивних
та суб'єктивних обмежень. Об'єктивні обмеження виходять з умов сегментації
ринку, а суб'єктивні визначаються можливостями туроператора. Обмеження
визначаються перш за все цільовим споживчим сегментом (вік, життєвий цикл
сім'ї, стиль та рівень життя тощо). Часові обмеження стосуються сезонності та
юрміну подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку
(кон'юнктура ринку, стан конкурентного середовища, цінова політика тощо).
Основним обмеженням на початковому етапі розробки туру є
обмеження в часі та засобах по забезпеченню комфортності подорожування. Саме
часові обмеження визначають вибір транспортних засобів та їх тип під час
проходження маршруту. Вибір транспортного засобу слід розглядати як введення
певних обмежень в організаційні параметри туру (кількість туристів в групі і відповідно
вибір форми туру впливають на його організацію та вартість).
Види транспорту та типи транспортних засобів дуже різняться
за своїми характеристиками (таблиця 2.1). При виборі засобів пересування
керуються відстанню, а при вборі типу транспортного засобу - його комфортністю
(швидкість, місткість, зручності). В пасажирських перевезеннях на далекі
відстані домінує повітряний транспорт. За останні 15 років частка туристів в
міжнародних повітряних пасажироперевезеннях зросла більш ніж удвічі (з 30 до 70%)[14,с.28]. В перевезеннях на
короткі відстані найбільшою популярністю користується автомобільний транспорт,
що стимулюється як зростаючою автомобілізацією населення, так і технологічними
змінами в автомобілебудуваннія в бік збільшення швидкості та комфортності та
зменшення енергомісткості. Так, обсяг автобусних пасажироперевезень за останні
20 років збільшився майже вдвічі. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях
пасажирів автомобільний транспорт переважив залізничний.
Таблиця 2.1 Оцінка видів транспорту за основними вимогами.
Вид транспорту
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
Сумарне значення
індексу
|
Залізничний
|
3
|
4
|
3
|
2
|
3
|
15
|
Водний
|
4
|
5
|
4
|
4
|
1
|
18
|
Автомобільний
|
2
|
2
|
2
|
1
|
4
|
11
|
Повітряний
|
1
|
3
|
5
|
3
|
5
|
17
|
Значення експертної оцінки:
- швидкість або час, що витрачається на дорогу;
- інтенсивність або частота руху;
- надійність роботи даного виду транспорту;
- доступність або кількість пунктів, які обслуговуються та
можливість дістатися в будь-яку точку;
- вартість.
Найбільш сприятливий показник - 1.
За умов розробки туру, що подані на рис.2.1, комбінований
маршрут терміном 8 діб забезпечується повітряним транспортом для доставки
туристів до місця подорожі і назад та комфортабельним автобусом туристичного
класу для забезпечення внутрішніх перевезень.
Відповідно до мети програми поділяються за тематикою на
програми, що забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення з історією,
культурою, природою краю, задоволення професійно чи конфесійно орієнтованих
інтересів тощо. В програмах відбивається сезон подорожування (зрозуміло, що
навіть складені за одним і тим самим маршрутом, літні, зимові та міжсезонні
програми в місцях цілорічного використання будуть відмінні в деталях).
Програми маршрутно-стаціонарних турів, відповідно до мети,
менш насичені, містять більше вільного часу та можливостей його
урізноманітнення за рахунок вибору екскурсійних та дозвіллєвих програм.
Програми маршрутно-гранспортних турів більш насичені та регламентовані.
Загальний ліміт часу програмного забезпечення становить,
залежно від контингенту туристів, 12-14 годин (молодші та старші вікові групи
повинні мати більше часу на нідпочинок вночі, та можливість відпочити вдень)[13,с.48].
При складання програм треба керуватися нормативними витратами
часу на поселення (включаючи трансфер), харчування (сніданок - 30 хв., обід -
60 хв., вечеря - 45 хв.), екскурсійне обслуговування (протяжність екскурсії
коливається в залежності від характеру екскурсії, її тематики, використовуваних
засобів переміщення від 1 до 3 годин на оглядові до 6-10 - годинних виїздних),
дозвіллєві лаходи (тривалість спектаклю, концерту тощо). Витрати часу на
транспортування між основними пунктами маршруту визначаються відповідно до умов
обраної схеми. Ірограмою повинен забезпечуватись відпочинок: мінімум 8 годин
вночі та після харчування. Програма повинна бути варіативною: включати
екскурсійні програми вільного вибору та інші форми вільної організації
дозвілля.
Для нашого прикладу (Рис. 2.1.) програма розробляється для
перебування в пунктах V2, V5 та V3 і охоплює 8 діб від моменту зустрічі туристів в пункті V2 до
моменту їх відправки звідти за такою приблизною схемою: пункт V2 - 4 доби, в
тому числі 3 доби (2 ночівлі) на початку маршрута (перший день - зустріч,
розміщення, оглядова екскурсія, другий день - екскурсія в пункт Vі, розрахована
від сніданку до вечері з обідом в пункті V; третій день - тематичні екскурсії
за вибором та вільна дозвілллєва програма) та один день перед від'їздом; нічний
переізд в пункт V5 - 2 доби (1 ночівля), забезпечені екскурсійною та
доз-вілллєвою програмами; нічний переїзд в пункт V3 - 2 доби (2 ночівлі) з
екскурсійною та дозвілллєвою програмою в пункті V3 в перший день та екскурсією
в пункт V4, розраховану на час від сніданку до вечері, з дозвіллєвою програмою
та ночівлею в пункті V3; денний переїзд з екскурсійним обслуговуванням в пункт V2
- від'їзд.
.7
Організаційно-технічні засоби
Організаційно-технічні заходи з забезпечення туру є наступним
етапом в розробці туру після визначення схеми маршруту та програми перебування.
Організаційно-технічні міроприємства є етапом визначення
класу обслуговування. Вони включають добір засобів розміщення, умов
екскурсійного обслуговування та організації дозвілля. Цей етап найбільш
варіативний саме за класом обслуговування. Клас обслуговування визначається
рівнем послуг, що надаються системою гостинності (послуги розміщення,
харчування та додаткові послуги готелів в залежності від їх класу)[12,с.33].
Клас готелю визначається відповідністю до вимог стосовно
споруди, якості обладнання та технічного забезпечення (водопостачання,
енергопостачання, опалення, вентиляція та інші інфраструктурні складові), рівня
безпеки, санітарії, облаштування готельних номерів, рівня комфорту, якості
обслуговування, обсягу додаткових послуг тощо. Кожна країна має свої традиції в
визначенні класу готельного підприємства та інших підприємств, що надають
послуги розміщення, але практично всі країни, що розвивають індустрію туризму,
спираються на рекомендації по міжрегіональній гармонізації критеріїв готельної
класифікації, що були розроблені Міжнародною готельною асоціацією, схвалені
Всесвітньою туристичною організацією (1989 р.) і містять класифікаційні стандарти.
Відповідно цим стандартам прийнято класифікувати готелі по п'яти класам: від
однієї до п'яти "зірочок" за ступенем зростання комфортності та
якості обслуговування.
Номерний фонд також в залежності від розмірів,
санітарно-технічного облаштування, вмеблювання та ряду інших параметрів
категорігується: від "люкс-апарта-ментів" - багатокімнатних номерів,
розрахований на одно-двомісне розміщення, що мають всі зручності, до номерів
низької (другої) категорії - однокімнатних, розрахованих на багатомісне (3-4 особи)
розміщення зі зручностями на поверсі.
Послуги харчування поділяють за обсягом та формою
обслуговування. За обсягом розрізняють: повний пансіон (РВ), представлений
щонайменше триразовим харчуванням, напівпансіон (НВ), що передбачає дворазове
харчування за варіантами "сніданок-вечеря" або
"сніданок-обід"; тільки сніданок (ВВ). За формою обслуговування
розрізняють: обслуговування на умовах "А ля карт" -вільний вибір
страв за меню ресторана; "Табльдот" - обслуговування за єдиним для
всіх туристів меню, без права вибору страв; "Шведський стіл" -
обслуговування за принципом самообслуговування з вільним вибором страв, що
виставлені на загальному столі.
Чим вищий клас готелю, тим більший набір та ширшу
номенклатуру послуг він пропонує. Кількість додаткових послуг коливається від
кількох десятків до кількох сотен, навіть тисяч. Додаткові послуги представлені
переважно іакими групами: торговельні, побутові, медичні, автотранспортні,
спортивно-оздоровчі, інформаційні, комунікативні, фінансово-кредитні та
банківські, ділові, екскурсійні, куль-іурно-просвітницькі, дозвіллєві тощо. До
того ж готелі високого класу обов'язково повинні мати зручності для інналідів
та певний набір послуг, орієнтованих на цю кате-юрію споживачів.
Залежно від умов надання основних та додаткових послуг під
час подорожування розрізняють такі класи турис-іичного обслуговування[4,с.20]:
V.І.Р. - гості, що приймаються з особливою увагою. Цей клас
обслуговування передбачає 1-2-містне розміщення и 2-3 кімнатних номерах
категорії "люкс-апартамент" (або в однокімнатних залежно від умов
туру) в готелях класу 3*-5* з харчуванням за умовами "а ля карт" з
повним пансіоном; зустріч-проводи автотранспортом з підноскою багажу в
необмеженій кількості та обслуговування автотранспортом не менше 25 год. за
добу в супроводі гіда;
люкс-апартамент - розміщення в номері категорії
"люкс-апартамент" в готелях класу 3*-5* за різних умов харчування в
ресторанах категорії "люкс" та "вища"; зустріч-проводи на
автотранспорті з підноскою необмеженої кількості багажу;
люкс - одно-двомісне розміщення в 1,5-2 кімнатному номері
категорії "люкс" та "напівлюкс" в готелях класу 3*-5*;
харчування в ресторанах категорії "люкс" та "вища" за
різних умов; зустріч-проводи на автотранспорті з підноскою багажу згідно умов
обслуговування;
перший клас - одно-двомісне ррозміщення в номерах з усіма
зручностями, харчування в ресторані або кафе вищої або першої категорії на
умовах угоди, зустріч-проводи на автотранспорті з підноскою багажу згідно умов
угоди;
туристичний клас - різне (від двох до чотирьох осіб)
розміщення в номерах з обмеженим набором зручностей, харчування в ресторані або
кафе першої категорії на умовах туру; зустріч-проводи та підноска багажу за
домовленістю;
шкільний (здешевлений) клас - дво-чотиримісне розміщення в
номерах з обмеженим набором зручностей в готелях 1*-3* класу або в інших
закладах розміщення, харчування можливе в кафе першої пониженої категорії чи у
їдальні другої категорії, зустріч-проводи;- кемпінг - розміщення залежно від
умов угоди: від надання будиночку з усіма зручностями, бунгало, намета до місця
під власний намет.
.8
Документація
Основними документами є[13,с.68]:
договір з клієнтами;
договір з підприємствами, які беруть участь у просуванні
туристичного продукту;
туристський ваучер;
страховий поліс та деякі інші документи при обслуговуванні
іноземних туристів.
Договір (угода, контракт) з клієнтами укладається в письмовій
формі і містить таку інформацію:
- назву країни, місце призначення подорожі;
- дату початку і закінчення подорожі;
- транспортні засоби, які будуть
використані для подорожі, їх клас і комфортність;
- назву готелю, в якому
розміщуватимуться туристи, його місцезнаходження, класність, категорію номерів
з переліком послуг;
- систему харчування (повний пансіон,
напівпансіон, "шведський стіл" або тільки сніданок);
- ціну туристичної подорожі в гривнях
та іноземній валюті;
- маршрут та програму екскурсій на
кожен день перебування з визначенням їх терміну та тематики;
- транспортно-візові та медичні вимоги
в країні перебування.
Договори з іншими організаціями, підприємствами, приватними
підприємцями, що беруть участь у формуванні і просуванні туристичного продукту,
- це договори з туроператорами, туристичними закладами, з постачальниками і
підрядниками - вітчизняними і закордонними партнерами, що забезпечують туристів
належними умовами розміщення і харчування, засобами транспорту, організацією
екскурсій і відпочинку.
Деякі турфірми, не маючи можливості заздалегідь оплачувати
закордонні тури, організовують свою роботу з іноземними туроператорами й
українськими туристами в такий спосіб:
укладають договори з іноземними туроператорами про
співробітництво, відповідно до яких одна сторона (іноземний туроператор)
зобов'язується надати турпослуги (відповідної якості і за ціною, визначеною у
договорі) туристам, що направляються українською турфірмою, інша сторона
(українська турфірма) бере на себе зобов'язання з комплектації туру
закордонного туроператора, організації перевезення туристів до місця початку
туру тощо;
укладають договори з українськими туристами, які бажають
скористатися послугами іноземного туроператора, одержуючи від них (туристів)
грошову суму, що включає в себе повну вартість закордонного туру і винагороду
української турфірми;
перераховують кошти, отримані від українського туриста (за
вирахуванням своєї винагороди) іноземному туроператору.
Туристичні фірми сплачують валютою за оформлення віз, у разі
відсутності касового апарату розрахунки здійснюються через ощадкасу.
Перерахування валюти іноземному партнеру здійснюється після отримання від нього
рахунку-фактури, на основі якого оформляється заявка на купівлю
валюти[10,с.39].
Відповідно до укладених договорів розробляються програми
турів і складаються калькуляції на кожну туристичну поїздку. До договорів
(контрактів) туристичні партнери додають зразки своїх туристських ваучерів (на
внутрішньому ринку - путівок).
Туристський ваучер (путівка) [1] - документ, що підтверджує
статус особи чи групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є
підставою для отримання туристом чи групою туристів туристичних послуг. Це
письмовий акцепт суб'єкта туристичної діяльності на виробництво та продаж
туристичного продукту. Він (вона) є невід'ємною частиною угоди, а також
документом первинного обліку в суб'єктів туристичної діяльності.
Ваучер є фінансовим документом, необхідним для здійснення
розрахунків між туристичними підприємствами, що направляють і приймають
туристів. Бланк ваучера виготовляється друкованим способом у трьох примірниках
під єдиним номером на папері формату А 5, який є єдиним за формою як для туриста,
що здійснює подорож індивідуально, так і для групи туристів (з обов'язковим
зазначенням списку групи). Перший і другий примірники ваучера видаються під
розпис туристу, що здійснює подорож індивідуально, чи керівнику туристичної
групи перед початком подорожі. Третій примірник ваучера зберігається в
бухгалтерії туристичної фірми, що направляє туриста.
Інформація про кількість реалізованих ваучерів і напрямки
пересування туристів відповідно до таких ваучерів надається суб'єктами
туристичної діяльності разом з поданням статистичної звітності за формою №
1-ТУР (річна), за формою № 1-ТУР (к) (за півріччя і 9 місяців), затвердженою
наказом Державного комітету статистики України від 04.03.98 р. № 96.
Туристична путівка є предметом реалізації туристичної фірми.
Слід зазначити, що погляди щодо дати виникнення доходу від реалізації в
бухгалтерському обліку туристичної фірми різняться. Суперечність зводиться до
двох підходів. Згідно з першим, дохід виникає в тому звітному періоді, в якому
здійснюється продаж путівки, а не тоді, коли фактично відбулася подорож.
Претензії, які можуть бути висунуті туристом, не є підставою вважати продукцію
нереалізованою. Отже, дохід туристичної фірми виникає на дату надходження
коштів на її поточний рахунок або до каси в оплату турпродукту. Другий підхід
полягає у визнанні доходу тільки за датою закінчення туру, що більше відповідає
національним стандартам бухгалтерського обліку і частіше використовується на
практиці[14,с.38].
Суб'єкти туристичної діяльності, які займаються організацією
і обслуговуванням іноземних туристів в Україні, повинні дотримуватися вимог
Положення [11], зокрема, їм необхідно щороку оформляти референс - підтвердження
Міністерства закордонних справ того, що зарубіжні партнери (за угодами)
матимуть візову підтримку консульських установ України за кордоном у разі їх
звернення для оформлення туристичних віз іноземцям для подорожі в Україну.
Суб'єкти туристичної діяльності, які приймають іноземних
туристів, повинні вести облік усіх документів із в'їзду, виїзду та переміщення
туристів в Україні, а саме:
- договорів (контрактів) з іноземними партнерами про
співробітництво з обслуговування іноземних туристів в Україні;
- аналогічних договорів з вітчизняними
партнерами;
- листів-замовлень іноземного партнера
на обслуговування іноземних туристів;
- підтверджень суб'єктів туристичної
діяльності іноземному партнеру щодо готовності до приймання іноземних туристів;
- звернень суб'єктів туристичної
діяльності в державні заклади і узгоджень з реєстрації і перебування туристів в
Україні;
- документів, які підтверджують
здійснення трансфера, бронювання місць у готелі для туристів та їх проживання;
- маршрутів і програм туристичних
подорожей іноземних туристів, проведення екскурсій тощо.
Суб'єкт туристичної діяльності повинен вести журнал обліку
іноземних туристів, де зазначають: прізвище та ім'я іноземця; громадянство;
країну, з якої приїхав турист в Україну; серію, номер і дату видачі
національного паспорта іноземного туриста; дату в'їзду в Україну, дату і пункт
виїзду з України; підприємство розміщення туриста; маршрут туру.
3.
Основні аспекти формування туристичного маршруту
.1
Затвердження паспорту маршруту
Паспорт туристського маршруту (шляху) - документ, що містить
загальну інформацію про маршрут (шлях), а також специфічні дані залежно від
способу пересування по ньому.
Загальна інформація[12,с.39]:
назва маршруту;
географічний район маршруту;
номер, якщо є (згідно з реєстром);
його призначення (пізнавальний, відпочинковий тощо);
спосіб пересування;
довжина маршруту (км);
перепад висот (м);
середня тривалість пересування, в тому числі і за відрізками
(етапами) між визначеними орієнтирами (год.);
короткий опис маршруту (географічні особливості, відомості
про рослинний і тваринний світ, населені пункти, екскурсійні об'єкти, перешкоди,
пункти відпочинку, харчування, нічлігу, зв'язку, медичної допомоги тощо);
мапа відповідного масштабу;
журнал обслуговування маршруту з переліком застосованих
знаків;
перелік робіт з відновлення знаків;
зміни в перебігу маршруту;
поля для його погодження із землекористувачами,
аварійно-рятувальною службою та іншими організаціями (за необхідності).
В якості специфічних даних для веломаршрутів можуть бути:
категорія дороги, тип і якість покриття, інтенсивність руху по ній, кількість
залізничних переїздів, кількість населених пунктів, кількість затяжних підйомів
тощо.
.2
Пекіжд та інклюзив тур
Туристу можуть бути надані або певні види послуг по його
вибору, або їх повний комплекс, який може надаватися шляхом продажу так званих
інклюзив-турів або пекідж-турів.
Інклюзив-тур - основний вид індивідуального або групового
туру, який реалізується в сфері організованого туризму. Як правило, являє собою
чітко сплановану (за маршрутом, часом, терміном, набором та якістю послуг)
поїздку, що реалізується споживачеві як нероздільний на частки товар за
загальною вартістю, яка включає вартість обслуговування і проїзду за маршрутом.
Інклюзив-тур застосовується найчастіше при авіаційних
перевезеннях, причому вартість перевезення туриста до місця призначення і назад
визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи
наполовину нижче звичайних. Він включає також вартість розміщення туриста у
готелі, харчування та інші послуги, що надаються на певне число днів перебування
туриста в країні призначення. Загальний рівень ціни інклюзив-тура повинен бути
не нижче звичайного тарифу (тобто вартості транспортування) до даної країни.
Клієнту повідомляється вартість інклюзив-тура без розбивки її на окремі види
послуг. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при
індивідуальних туристичних поїздках[12,с.89].
Пекідж-тур також передбачає надання клієнту повного комплексу
послуг, який може і не включати транспортні витрати. Зазвичай пекідж-тури
організуються за певною, заздалегідь рекламованої програмі.
Пакет туристський (пакет-тур, пекідж-тур) - обов'язковий
комплекс послуг, що надаються в подорожі за індивідуальним чи груповим планом,
який має серійний характер і пропонується до широкого продажу. П. т. включає
тільки чотири обов'язкових елементи: туристський центр; транспорт; послуги
розміщення; трансфер. Цей набір туристських послуг і відрізняє П. т. від
продукту туристського. Справді, купуючи пакет, що включає чотири обов'язкових
базових елементи, клієнт має не тільки значні знижки від туроператора, оскільки
придбав серійний продукт, - він, крім того, завжди може просити туроператора
розширити його за рахунок включення інших послуг або зможе це зробити
самостійно безпосередньо в туристському центрі. Наприклад, у США найліпше
звернутися в державне бюро (Tourist Offices), туристські центри (Visitor
Centers) чи торгові палати (Chambers of Commerce), де досвідчені агенти
порадять, як краще і дешевше проїхати по наміченому марш руту. Квитки на літак
коштуватимуть дешевше, якщо їх придбати принаймні за 2 тижні до вильоту. Рейси
дешевші в будні дні, вигідно взяти одразу зворотний квиток. Також можна
зекономити кошти, подорожуючи на літаках однієї компанії. Вартість квитка може
залежати й від пори року. Загалом, якщо планується подорож, в якій необхідно
зупинятися в готелі, брати напрокат машину тощо, то, як правило, краще
замовляти це як один пакет послуг: ціна за нього виявиться меншою, ніж за
колену послугу окремо[13,с.20].
Після висновку Шенгенської конвенції щодо безвізового режиму
в ряді країн Європи (1995), питання уніфікації вимог до П. т. стали особливо
актуальними. Оскільки тур, придбаний в одному місці, споживається в іншому, то
тільки повне узгодження позицій туроператора, туристського агента і туриста
здатне забезпечити взаємне виконання зобов'язань. Відповідно до Міжнародної
конвенції по туристських контактах (Брюссель, 1970 р.), таке узгодження
здійснюється на контрактній основі в формі ваучера, який підписують всі
учасники угоди: туроператор, турагент і турист. У спеціальній Директиві ЄС по
пекідж-турах від 15 червня 1990 р. наводяться обов'язкові вимоги до змісту
ваучера туристського. Він має містити повну інформацію про тур: країна, місто
(туристський центр), куди направляється турист; засоби транспорту, що використовуються
для перевезення туриста; умови розміщення туристів, включаючи розташування
готелю, його категорію, рівень комфорту, перелік обов'язкових послуг, включених
у вартість туру; умови харчування; дати початку й закінчення туру; програму
перебування з розподілом по днях з переліком включених екскурсій і
соціокультурних заходів; паспортно-візові формальності; медична страховка;
мінімально припустиме число учасників туру; гранично можливі терміни анулювання
туру (у ЄС - не пізніше 20 днів з його початку); комплексна ціна туру;
компенсація за недотримання термінів, програми й умов перебування туриста;
назва і реквізити туроператора та туристського агента. Відповідно до цього
контракту туроператор несе відповідальність за: дотримання програми перебування;
відповідність реклами, наданої туристу інформації фактичному комплексу послуг;
довільну зміну ціни туру; достовірність інформації про П. т. У випадку
порушення одного з цих пунктів туроператор зобов'язаний компенсувати туристові
не тільки матеріальний, а й моральний збиток. П. т. - частина продукту
туристського, точніше, обов'язкова частина туру (тур більше або дорівнює
П.т.)[14,с.36].
Структура турів в значній мірі варіюється в залежності від
країни, складу туристів, їх купівельної здатності, характеру, асортименту і
якості пропонованих послуг.
.3
Маркетингове обґрунтовування вартості подорожі
Маркетингові дослідження безперервно супроводжують всі етапи
роботи туристичного підприємства. Вони передують розробці тура, спрямовуючись
на оцінку кон'юнктури ринку, його сегментацію, виділення певного сегмента, його
характеристику та подальшу розробку туру. Маркетингові дослідження
супроводжують весь процес реалізації тура, відстежуючи його життєвий цикл, що
має на меті визначення споживчої цінності (відповідність вимогам споживача) та
конкурентоздатності продукту. Маркетингові дослідження спрямовані на підтримку
турпродукту шляхом удосконалення окремих його складових відповідно до мінливих
вимог споживача та умов ринкової діяльності [4, c.147].
Є три головних функції маркетингу даного нового
туру[14,с.39]:
налагодження контактів зі споживачами;
розвиток;
контроль.
Налагодження контактів ставить перед собою мету переконати
потенційних клієнтів у тому, що тур "Екологічний тур по чудесам
Крима" і існуючі там пам'ятки і очікувані вигоди повністю відповідають
тому, чого бажають отримати самі туристи.
Розвиток припускає проектування нововведень, які зможуть
забезпечити нові можливості для збуту туристичного продукту.
Передбачається розробити туристичні проспекти, та запропонувати
їх постійним і корпоративних клієнтам фірми, анонсувати тур на сайті фірми.
Для того, щоб постійно володіти інформацією про всі зміни на
ринку туристичних послуг, мати можливість оперативно реагувати на них і навіть
самому створювати вигідні для себе зміни, туристична фірма проводить
маркетингові дослідження - постійні і періодичні[11,с.20].
Контроль передбачає аналіз результатів діяльності по
просуванню туру на ринок і перевірку того, наскільки ці результати відображають
повне і успішне використання можливостей даного туру.
Оскільки маркетинг включає дослідження не тільки фактичного
стану об'єкта, але й комплекс прогнозування, дослідження проводяться різними
методами:
Особисте опитування, воно проводиться для виявлення переваг
клієнтів туру "Екологічний тур до Криму" про асортимент наданих
послуг, їх якість, необхідність у них тощо.
Методом спостереження, дані отримуються від менеджерів, що
працюють у Італії.
Методом анкетування застосовуються для опитування великої
кількості осіб, які розташовані в різних місцях і мають різне коло інтересів.
Анкетування проводиться спеціальними агентами, які збирають інформацію для
кожної анкети або за допомогою телефону, факсу, Інтернету, або при особистій
зустрічі з людьми. Можливе також проведення анкетування шляхом розсилання анкет
по підприємствах, організаціях, приватних адресах і їх наступний збір.
Загальна мета дослідження ринку полягає у визначенні умов, за
яких забезпечується найбільш повне задоволення попиту населення в туристичних
послугах і створюються передумови для ефективного їх збуту. У відповідності з
цим першочерговим завданням вивчення ринку є оцінка поточного співвідношення
попиту і пропозицій на туристичні послуги, тобто кон'юнктури ринку.
Маркетингові заходи визначають стратегію позиціювання і просування
туру та рекламну стратегію його підтримки. Так, позиціонувати тур можна за
широкою екскурсійною програмою та повним набором основних послуг, що дають
можливість туристам відпочивати з комфортом не відволікаючись на організаційні
питання.
Просування туру може здійснюватися в таких напрямках[4,с.47]:
проведення рекламної кампанії;
стимулювання збуту (продаж);
персональні продажі;
зв'язки з громадськістю.
Стимулювання туру може проводиться у трьох напрямках:
стимулювання співробітників турфірми; стимулювання торгових посередників;
стимулювання клієнтів.
Основні завдання реклами туру: показ винятковості й
корисності товару; інформування про можливість купівлі за зниженою ціною для
постійних покупців; інформування про рівень цін; демонстрація якості товару і
повідомлення про постійне місце його продажу.
Основні канали поширення реклами про новий тур: засоби
масової інформації, зовнішня реклама, спеціалізована друкована продукція,
засоби "директ мейл".
Висновки
Результати дослідження особливостей розробки турів дозволяють
зробити такі висновки:
Тури охоплюють всі аспекти подорожей, за допомогою яких люди
довідуються про життя, культуру, звичаї інших народів. Вони не залежать від
вікової і соціальної приналежності. Головною метою подорожей по цих турах є
ознайомлення з туристичними визначними місцями різних країн (пам'ятками
історії, архітектури, етнічними особливостями, звичаями).
Базовими умовами розробки програм турів є: мальовниче
розміщення центрів відпочинку; хороші погодно-кліматичні умови; комфортні та
зручні готелі; наявність визначних пам’яток історії та культури.
Підготовка туру передбачає надання туристам комплексу послуг
у відповідності з їхніми вимогами до рівня обслуговування, змісту туру і
технології надання послуг.
Рівень обслуговування залежить від рівня складових
туристичних послуг: проживання, харчування, екскурсійного, транспортного
обслуговування, дозвілля, а також їхньої чіткої відповідності меті подорожі.
Узагальнюючи наведене вище, зазначимо, що у науці склалися
два основні підходи до процесу проектування турпродукту: перший стосується
розгляду механізму розробки туру, другий - механізму розробки екскурсій. Ці
підходи покладені в основу розробленого алгоритму проектування регіональних
туристичних маршрутів, використання якого дозволить покращити підготовку
фахівців сфери туризму та навчити студентів розробляти турмаршрути на
професійному рівні.
Список
використаної літератури та джерел
1. Александрова А.Ю. Международный туризм / А.Ю.
Александрова. - М. : Аспект Пресс, 2002. - 470 с. 2. Борущак М.
2. Проблеми формування стратегії розвитку
туристичних регіонів: [монографія] / М. Борущак. - Л. : ІРД НАН України, 2006.
- 288 с.
. Борущак М. Стратегія розвитку туристичних
регіонів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец.
08.00.05 / Мирослава Борущак. - Л., 2008. - 35 с.
. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. /
[редкол. : відп. ред. О.М. Маринич та ін.]. - К. : "Українська
енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1989-1993. Т. 3: П-Я. - 1993. - 480 с: іл.
-(В опр.).
. ГОСТ 28681.1-95
"Туристическо-экскурсионное обслуживание. Проектирование туристских
услуг".
. Закон України "Про стимулювання розвитку
регіонів" вiд 08.09.2005 № 2850-IV [Електронний ресурс] // Відомості
Верховної Ради України. - 2005. -№ 51. - С. 548. - Режим доступу до вид. :
http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/ laws/main.cgi?nreg=2850-15
. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності
в Україні / В.Ф. Кифяк. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.
. Лук'янова Л.Г. Освіта в туризмі :
Навч.-метод. посіб. / Л.Г. Лук'янова. К. : Вища шк., 2008. - 719 с.
. Любіцева О.О. Методика розробки турів: [навч.
посіб.] / О.О. Любіцева. - К. : Альтерпрес, 2003. - 104 с.
. Менеджмент туризма: Основы менеджмента:
Учебник. / [Лукичева, В.А. Квартальнов, В.А. Исаев и др.]. - М. : Финансы и
статистика, 2003. - 353 с.
. Михайліченко Г.І. Практика організації
туристичних подорожей: [навч. посіб.] / Г.І. Михайліченко. - К. : Київ. нац.
торг.-екон. ун-т, 2003. - 156 с.
. Никоноров С.М. Социально-экономический
механизм формирования региональных комплексов туризма: дис. ... канд. экон.
наук: 08.00.05 / Никоноров Сергей Михайлович. - М. : 2005. - 167 с.
. Обозний В.В. Краєзнавча підготовка менеджерів
туризму в умовах педагогічного університету:[монографія] / В.В. Обозний. - К. :
Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова,2007. - 204 с.
. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навч.
посіб. / Є.В. Панкова. - К. : "Альтерпрес", 2003. - 352 с.
. Регионоведение: Учеб. пособие / [отв. ред.
проф. Ю.Г. Волков]. - Ростов н/Д : Феникс, 2004. - 448 с.
. Савина В. Экскурсоведение: Учеб. пособие /
Н.В. Савина, З.М. Горбылева. - Мн. : БГЭУ, 2004. - 335 с.
. Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І.
Енциклопедичний словник-довідник з туризму / В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І.
Цибух, передмова В.М. Литвина. - К. : Видавничий Дім "Слово", 2006. -
372 с.
. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 16 (203),
2010 Туристские маршруты: Сб. маршрутов советов по туризму и экскурсиям:
справочник / [сост. В.С. Качанов, А.А. Халютин]. - М. :Профиздат, 1990. - 256
с.
. Энциклопедический словар географических
терминов / [глав. ред. С.В. Калесник]. - М. : Сов. Энциклопедия, 1968. - 440 с.
Похожие работы на - Розробка туристичних маршрутів
|