Система інформаційного забезпечення кадрової політики органу публічної адміністрації
Важливим елементом розвитку української державності є створення професійного штату державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, які мають ефективно та стабільно функціонувати на користь усього українського суспільства. Умовою результативності проведення сучасних реформ є їх відповідне кадрове забезпечення, активізація, нарощування та конструктивне використання кадрового потенціалу в центральних органах та регіонах. В.М. Олуйко зазначає, що загальнокультурна, професійна та комунікативна освіченість державного службовця вимагає постійної державної уваги, неперервності й послідовності в системі його навчання, розвитку сучасних технологій і удосконалення методологічних підходів до навчання та інформаційного забезпечення.
Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення органів державної влади є невідємною складовою частиною професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави та її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для обєктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають. Інформаційне забезпечення є невідємною частиною кадрової політики органів публічної адміністрації, а якісна кадрова інформація дає змогу максимально ефективно використовувати кадровий потенціал цих субєктів адміністративного права.
На державному рівні процес відтворення та нарощування якісного кадрового потенціалу держави і його розвитку є проблемним. На думку таких науковців, як Ю.В. Ковбасюк, К.О. Ващенко, Ю.П. Сурмін, негативними факторами, що виходять на перший план, є: несприятливі соціально-економічні умови формування трудового потенціалу до досягнення людиною працездатного віку; проблеми соціально-економічної захищеності працівників; недосконалість законодавства в соціально-трудовій сфері; значний відтік економічно активного, професійно підготовленого населення за межі України; зруйнованість системи спадковості передачі трудових навичок і досвіду; неадекватна нинішнім умовам система державного управління у цій сфері та ін.
В.М. Олуйко вважає, що сучасна державна кадрова політика в регіонах України зумовлюється рядом специфічних причин: по-перше, посиленням в умовах адміністративної реформи відцентрових процесів децентралізації владних повноважень на користь місцевих органів влади та зростанням ролі службовців у здійсненні соціально-економічних перетворень; по-друге, серйозними прорахунками в кадровій політиці в регіонах, послабленням контролю і вимогливості до управлінських кадрів, відставанням розвитку правового забезпечення й боротьби зі зловживаннями працівників апарату державного управління, що призвело до значної втрати авторитету управлінських органів та їхніх кадрів; по-третє, недосконалістю державної кадрової політики на регіональному рівні, недостатністю її теоретичної розробленості в науковій літературі з урахуванням її комплексності та багатогранності; по-четверте, необхідністю всебічного вивчення і запровадження вже наявного вітчизняного та зарубіжного досвіду формування та реалізації державної кадрової політики в регіонах України. На наш погляд, обєднувальним фактором недостатньо ефективної кадрової роботи органів публічної адміністрації як у центрі, так і в регіонах є застаріла, громіздка, забюрократизована, фрагментарна система інформаційного забезпечення кадрової політики цих органів.
Сучасні стратегічні нормативно-правові акти, що визначають напрями реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні, враховують зазначені вище фактори, що впливають на кадровий потенціал органів публічної адміністрації, та приділяють значну увагу удосконаленню діяльності кадрових підрозділів цих органів. Так, Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки зазначає, що однією із цілей реалізації державної кадрової політики за напрямом модернізації кадрових служб є реорганізація кадрових служб у служби персоналу. Стратегія реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року однією з проблем, що потребують розвязання, визначає кардинальне оновлення змісту діяльності кадрових служб державних органів та органів місцевого самоврядування, посилення їхньої ролі в управлінні персоналом відповідного органу, а одним із критеріїв успішності реалізації цієї стратегії визначає трансформацію кадрових служб у служби управління персоналом шляхом оволодіння працівниками служб персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування сучасними технологіями та практичними інструментами управління людськими ресурсами.
Н.Е. Онишків і Д.О. Шпак зазначають, що кадрова політика, здійснювана в центральних органах виконавчої влади, має орієнтуватися на ті основні вимоги до державних службовців, які зумовлені функціонуванням у високо-технологічному інформаційному суспільстві: практичний результат, діловитість, оперативність, ініціативність, уміння мислити та діяти економічно. Таким чином, сучасні технології управління людськими ресурсами засновані на якісному їх інформаційному забезпеченні.
Рівень інформаційного забезпечення системи державної влади, наголошує І.М. Олійченко, є однією з найважливіших характеристик держави, яка істотно впливає на всі процеси соціально-економічного розвитку суспільства. Як зазначає П.В. Макушев, інформаційне забезпечення кожної державної служби є важливим елементом її функціонування. Таким чином, з урахуванням зазначених вище сучасних умов є нагальна потреба в побудові ефективної системи інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації, яка призначена зберегти усі найкращі традиції підрозділів роботи з кадрами та запровадити передові інформаційні технології управління персоналом.
Сучасні дослідження інформаційного забезпечення субєктів владних повноважень проводили різні науковці. Так, Р.А. Калюжний, досліджуючи інформаційне забезпечення системи управління, пропонує розуміти його як поєднання усієї інформації, що використовується, специфічних засобів і методів її опрацювання, а також діяльність фахівців щодо ефективного використання даних, відомостей, знань в організації управління конкретною системою. Вивчаючи інформаційне забезпечення управління, С.М. Петренко вважає, що ним є сукупність реалізованих рішень щодо обсягів інформації, її якісного та кількісного складу, розміщення і форм організації, метою є своєчасне надання необхідної та достатньої інформації для прийняття управлінських рішень, що забезпечують ефективну діяльність як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів.
Безпосередньо інформаційне забезпечення як незалежне поняття Л.В. Балабанова пропонує розуміти як сукупність дій з надання необхідної для управлінської діяльності інформації в зазначене місце на основі певних процедур із заданою періодичністю; Г.А. Титоренко - як найважливіший елемент інформаційних систем та інформаційних технологій, призначений для відображення інформації, який характеризує стан керованого обєкта, який є основою для ухвалення управлінських рішень і містить сукупність єдиної системи показників, потоків інформації - варіантів організації документообігу; систем класифікації та кодування економічної інформації, уніфіковану систему документації та різні інформаційні масиви (файли), що зберігаються в машині та на машинних носіях і мають різний ступінь організації; Є.Д. Бондаренко - як процес задоволення потреб в інформації, заснованої на застосуванні спеціальних засобів і методів її одержання, опрацювання, накопичення та видачі в зручному для використання виді, а структура цього забезпечення містить інформаційний фонд та спеціальні прийоми і методи інформаційного забезпечення; І.О. Ієрусалимов визначає його як дію, а також зберігання, виконання чого-небудь, що служить гарантією того чи іншого процесу; П.В. Макушев визначає його як частину управлінської діяльності з аналізу, планування та підготовки управлінських рішень, яка являє собою неперервний процес оброблення та використання інформації про стан функціонування системи державної виконавчої служби, яка здійснюється за допомогою інформаційних засобів і методів, приводить до формування інформаційних фондів та спрямована на забезпечення належного функціонування системи державної виконавчої служби України.
В.В. Лушером під інформаційним забезпеченням органів прокуратури України пропонується розуміти комплекс нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-технічних та інших заходів поєднання усієї інформації, що використовується в органах прокуратури, специфічних засобів і методів її оброблення, використання, дослідження, зберігання та захисту. Така діяльність охоплює надходження, рух і перетворення інформації, методи її зберігання та передавання. Інформаційне забезпечення в органах прокуратури містить, зазначає В.В. Лушер, роботу з інформаційними ресурсами, інформаційним програмним забезпеченням, а також аналіз інформації (інформаційно-аналітичну роботу).
Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту характеризує сукупність інформаційних ресурсів, що відображають внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства і є необхідною умовою для прийняття ефективних фінансово-господарських рішень на кожному етапі управління фінансовою діяльністю підприємства. З наведеного можна зробити висновок, що зміст і система інформаційного забезпечення як багатостороннього явища ще не конкретизувалися в межах правової науки.
Цільова складова частина системи інформаційного забезпечення, за результатами дослідження Є. Шевченко, спрямована на підтримання: а) актуальності інформації, яка відображає реальний стан справ у відповідних сферах діяльності за визначений період; б) обєктивності даних, які відображають достовірність стану справ; в) повноти відбиття явищ таким чином, що дає можливість визначитися щодо пріоритетних напрямів діяльності; г) погодженості та інформаційної єдності показників, завдяки чому первинні дані не суперечать зведеним та похідним; ґ) можливості виконання таких функцій управлінського процесу, як облік та аналіз, прогнозування та планування, координація та контроль.
Дослідження інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів І.П. Катеринчуком дало йому можливість визначити призначення такого забезпечення:
1)необхідність оперувати інформаційними ресурсами для прийняття рішень як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні;
2)потреба правоохоронних органів у розвитку та вдосконаленні їхньої діяльності; професійний державний інформаційний службовець
3)вимоги щодо доступу до публічної інформації, розпорядниками якої є правоохоронні органи;
)потреби забезпечувального характеру, повязані з кадровим, фінансово-економічним, господарським та іншими видами забезпечення щоденної діяльності правоохоронних органів.
І.П. Катеринчук дуже чітко формулює мету інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів: це забезпечення високоефективної роботи як самих вказаних органів, так і кожного їх працівника, забезпечення зворотного звязку між ними та суспільством для сумісного вирішення наявних у правоохоронній сфері проблем, а також інформування широких кіл громадськості про особливості правоохоронної діяльності, підвищення поваги до неї в суспільства.
Повязаним із інформаційним забезпеченням поняттям є інформаційно-аналітичне забезпечення. Як зазначав В.В. Лушер, інформаційне забезпечення містить інформаційно-аналітичну роботу. Особливості, що відрізняють інформаційно-аналітичне забезпечення від інформаційного забезпечення, розкриваються у відповідних визначеннях науковців. Так, інформаційно-аналітичне забезпечення Р.А. Коваль пропонує визначати як процес створення оптимальних умов задля задоволення інформаційних потреб та реалізації посадових обовязків органів державної влади на основі формування та використання інформаційних ресурсів, метою якого є створення умов для прийняття ефективних державних управлінських рішень.
Є.Ю. Бараш визначає такі основні ознаки інформаційно-аналітичного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби, а саме: за своєю сутністю воно є процесом оброблення, одержання, опрацювання, накопичення та використання управлінської інформації про різні аспекти функціонування служби; за періодичністю воно являє собою неперервний процес оброблення та використання інформації; за характером існування становить частину управлінської діяльності служби; за формою реалізації здійснюється за допомогою притаманних цьому виду засобів і методів; за наслідками здійснення інформаційного забезпечення повязане з формуванням певних інформаційних фондів, документів, нормативної бази; за метою функціонування спрямоване на забезпечення належного функціонування системи, наприклад, автоматизованої системи управління; за основним призначенням як інструмент ефективного управління знаходить свою реалізацію під час аналізу, планування та підготовки ефективних управлінських рішень.
На наш погляд, для зясування змісту системи інформаційного забезпечення кадрової політики необхідно враховувати наукові позиції щодо змісту інформаційно-аналітичної системи.
У попередніх наукових роботах ми визначили кадрову політику органу публічної адміністрації як нормативно визначену сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулювання з метою забезпечення ефективного виконання завдань субєкта публічної адміністрації. Механізм реалізації кадрової політики субєкта публічної адміністрації, на наш погляд, містить проведення аналізу кадрової інформації, планування необхідної кількості працівників, організацію постійного підвищення ними своїй кваліфікації; відбір і розстановку працівників на відповідні посади; переміщення працівників залежно від навантаження у структурних підрозділах; порядок заохочення працівників за зразкове виконання службових обовязків тощо. З урахуванням наведених висновків вважаємо необхідним звернути увагу науковців на потребу в розробленні концепції інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації.
За результатами розглянутих досліджень вважаємо за можливе сформулювати основні ознаки, притаманні системі інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації:
1)це складна, інтегрована, багаторівнева, ієрархічно організована система;
2)її зміст становить комплекс нормативно-правових (інструктивні документи, нормативна база, індивідуальних актів), організаційно-управлінських (регламенти, графіки, плани, розклади), науково-технічних (інформаційні фонди, інформаційні ресурси, бази даних, інформаційне програмне забезпечення, обчислювальна техніка, системне і спеціальне програмне забезпечення, системи звязку та передачі даних, системи оброблення даних, автоматизоване робоче місця працівника підрозділу по роботі з персоналом) засобів і заходів;
3)реалізується в неперервному процесі оброблення, одержання, опрацювання, накопичення, створення та використання кадрової інформації;
4)спрямована на створення оптимальних умови задля задоволення інформаційних потреб підрозділів роботи з персоналом та ефективної реалізації кадрової політики органів публічної адміністрації;
5)реалізується під час аналізу, планування, підготовки та реалізації ефективних управлінських рішень у сфері кадрової політики.
З урахуванням зазначеного вважаємо за можливе сформулювати поняття системи інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації як системи взаємоповязаних комплексів нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-технічних засобів і заходів, реалізованих у процесі одержання, оброблення, накопичення, створення та використання кадрової інформації, що створюють оптимальні умови задля задоволення інформаційних потреб підрозділів роботи з персоналом та ефективної реалізації кадрової політики органів публічної адміністрації.
На сьогодні рівень інформаційно-аналітичної діяльності органів державної влади, впевнений А. Пугач, є незадовільним. Це зумовлено низкою факторів, зокрема: невпорядкованістю інформаційних відносин, що простежуються у взаєминах органів державної влади при організації інформаційної взаємодії; відсутністю локальної мережі між місцевими органами державної виконавчої влади України, єдиного інформаційно-телекомутаційного вузла обміну й оброблення інформації; недостатнім оснащенням місцевих органів виконавчої влади програмно-технічними засобами та нераціональним їх використанням; низьким рівнем фахівців з інформаційно-компютерного забезпечення в районних структурах місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; відсутністю аналітичної бази, систематизованого та вичерпного інформаційного фонду з потужним довідковим апаратом, мереж телекомунікацій, що дають змогу використовувати фонди зовнішніх організацій.
Підтримуємо пропозицію А. Пугача про необхідність ухвалення Закону України «Про інформаційне забезпечення органів державної влади», що дасть змогу створити законодавчу базу інформаційного забезпечення органів державної влади України та ефективно використовувати наявні інформаційні ресурси, визначити права та обовязки як органів державної влади, так і фізичних і юридичних осіб у цій галузі. У цьому законі, на наш погляд, також слід виписати й правові засади інформаційного забезпечення підрозділів роботи з персоналом органів державної влади. На наш погляд, для обґрунтованості відповідних положень у новому законі є потреба у розробленні та ухваленні Концепції інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації, у якому треба закріпити запропоноване визначення системи інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації. Цей документ відобразить сучасний стан та проблеми в галузі інформаційного забезпечення підрозділів роботи з персоналом органів публічної адміністрації, з урахуванням наявних концепцій та сучасних реформ окремих органів публічної адміністрації визначить цілі нової системи інформаційного забезпечення кадрової політики органів публічної адміністрації та шляхи їх досягнення.