Повноваження органів опіки та піклування. Право на страйк
Поняття опіки та піклування, порядок встановлення
В останні роки значно загострилася проблема соціального сирітства дітей. Із тисяч дітей-сиріт тільки 7% дітей круглі сироти. Решта ж дітей - це сироти при живих батьках: відібрані судом без позбавлення батьківських прав, позбавлених батьківських прав, діти, батьки яких відбувають покарання у місцях позбавлення волі, визнаних судом недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні в лікувально-профілактичних закладах, нарешті, діти, батьки яких невідомі.
Майже 1% новонароджених стають соціальними сиротами вже у перші години життя внаслідок відмови від них матерів безпосередньо у пологовому будинку.
Ці діти позбавлені не тільки батьківського піклування, а й батьківської любові та турботи. У результаті розвиток таких дітей, які виховуються не батьками, не в сімї, має негативні наслідки. Тому останнім часом українське суспільство досить значної уваги приділяє питанню виховання дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування. Тут спрацьовує загальна світова практика - якщо дитина з різних причин позбавлена можливості виховуватись у сімї, відповідальність за її виховання бере суспільство. Нині в Україні поряд з усиновленням існують такі форми виховання дитини, яка втратила сімю, як опіка та піклування, патронат, прийомна сімя, дитячий будинок сімейного типу.
Опіка та піклування є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, які залишилися без піклування батьків. Закріплення загальних правил щодо встановлення опіки та піклування має місце як у сімейному, так і в цивільному законодавстві - зокрема, це глава 19 Опіка та піклування над дітьми та глава 6 Опіка та піклування.[1;2]
Опіка та піклування над дитиною встановлюється органами опіки та піклування, а у випадках, передбачених ЦК України - судом.
Відповідно до ст. 55 ЦК України, завдання опіки та піклування щодо малолітніх та неповнолітніх дітей полягає у забезпеченні їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів.[3] Водночас, охорона майнових прав неповнолітніх становить важливе, проте не саме головне завдання опіки та піклування. Головне завдання опіки та піклування підпорядковане провідній і визначальній меті - забезпечити кожну дитину сімейним вихованням; забезпечити кожній дитині можливість здійснення нею прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
Виховна мета опіки та піклування чітко сформульована у Правилах опіки та піклування - забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. [4]
Законодавством України встановлено, що така категорія дітей має право на особливий захист і допомогу з боку держави, їм гарантовано цілий ряд пільг та допомог. Забезпечити оптимальні умови життєдіяльності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - завдання системи соціально-виховних інститутів державної опіки.
Сімейним кодексом України (глава 19), Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету у справах сімї та молоді, Міністерства охорони здоровя України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (13.01.2005) визначено правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.[4;5]
Відповідно до вищезазначеного законодавства органами, які здійснюють таку діяльність і приймають рішення про встановлення опіки та піклування, є:
державні адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя;
виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад.
Відповідно до п. 1.4 Правил опіки та піклування, безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.
У селищах і селах справами опіки та піклування безпосередньо відають виконкоми сільських та селищних рад.
Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей, позбавлених батьківського піклування до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.
Органи у справах сімї та молоді, служби у справах неповнолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт на дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сімї (прийомні сімї, дитячі будинки сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх компетенції.
Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадян похилого віку, інвалідам, дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які потребують цього.
Органи охорони здоровя здійснюють діяльність щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком до трьох років у будинках дитини.
Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, повязану з призначенням опіки, піклування, деякі організаційні та контрольні функції.
Для допомоги у роботі при органах опіки та піклування створюються опікунські ради, що мають дорадчі функції і до складу яких входять депутати, представники місцевих органів виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і громадськості.
Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їх діяльністю здійснюють обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та виконавчі комітети вищестоящих рад.[6]
Повноваження органів опіки та піклування
Відповідно до чинного законодавства органи опіки та піклування зобовязані:
вирішувати питання про встановлення та припинення опіки та піклування;
вести облік осіб, які потребують опіки та піклування;
здійснювати нагляд за діяльністю опікунів та піклувальників;
забезпечувати тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;
розглядати звернення дітей про неналежне виконання батьками (чи одного із них) обовязків щодо виховання або про зловживання ними своїми правами;
вирішувати згідно з чинним законодавством питання щодо виплати грошової допомоги дітям, які перебувають під опікою та піклуванням;
розглядати спори, повязані з вихованням дітей;
розглядати скарги на дії опікунів (піклувальників);
вирішувати питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла;
здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, що їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла;
вживати заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);
брати участь у розгляді судами спорів, повязаних із захистом прав неповнолітніх дітей, які перебувають під опікою (піклуванням);
встановлювати опіку над майном у передбачених законом випадках;
оформляти відповідні документи щодо особи підопічного та майна, над яким встановлюється опіка;
здійснювати іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують захисту.
Отже, опіка та піклування - це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоровя не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обовязки.
При встановленні опіки чи піклування виникає цілий ряд правових відносин:
по-перше, це правовідносини щодо здійснення піклування над дітьми; їх виховання; захист їхніх прав та інтересів;
по-друге, це діяльність уповноважених державних органів щодо влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, встановленню опіки та піклування, призначенню опікунів, піклувальників, здійснення контролю за виконанням ними функцій опіки та піклування;
по-третє, відносини між державними органами опіки та піклування - з одного боку та опікунами і піклувальниками - з іншого (адміністративно-правові відносини);
по-четверте, відносини між опікунами, піклувальниками та підопічними (сімейно-правові відносини).
Відповідно до ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування (тобто відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах), а також судом у випадках, передбачених ЦК України.[7]
Опіка та піклування над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: 1) померли; 2) невідомі; 3) визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Опіку та піклування може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у разі, коли батьки:
позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання у них дитини і передачу її під опіку;
визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);
понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинення злочину, за станом здоровя (інваліди І-ІІ груп) тощо);
понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули, залишили дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;
відмовились від дітей у встановленому порядку;
виїхали на постійне проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;
перебувають під слідством.
Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, над якою вона встановлюється або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Рішення про встановлення опіки та піклування має бути прийняте не пізніше одного місяця з моменту, коли стало відомо про необхідність встановлення опіки чи піклування.
Установи та особи, яким стало відомо про неповнолітніх, що залишилися без піклування батьків, повинні негайно повідомити про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням дітей, що підлягають опіці (піклуванню). Такими установами та особами є: близькі родичі та інші особи; житлово-експлуатаційні контори, будинкоуправління, власники чи орендатори житлових будинків; органи освіти та керівники навчально-вихованих закладів; органи у справах сімї та молоді; служби у справах неповнолітніх; органи внутрішніх справ; органи соціального захисту населення; державні органи РАЦСу; нотаріальні контори; судові органи; лікувально-профілактичні установи психіатричного профілю, інші організації та установи (п. 2.5 Правил опіки та піклування).[8]
При одержанні відомостей про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобовязані негайно здійснити відповідне обстеження і при виявленні факту відсутності опіки батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.
Установами і місцями тимчасового влаштування неповнолітніх є:
) сімї громадян, які погодились утримувати дитину до визначення її подальшої долі;
) навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
) притулки для неповнолітніх.
На кожну особу, яка потребує опіки чи піклування, органи опіки та піклування складають реєстраційну картку, а також за актом здійснюють опис майна, що їй належить. У разі відсутності в цих осіб свідоцтва про народження, а також інших особистих документів, органи опіки та піклування забезпечують їх одержання у відповідних установах.
Якщо неповнолітні залишилися без піклування батьків, то органи опіки та піклування влаштовують їх:
у віці до трьох років, а дітей-інвалідів та дітей з вадами у фізичному та розумовому розвитку у віці до чотирьох років - у будинки дитини органів охорони здоровя;
у віці від трьох до 18 років - у дитячі будинки або школи-інтернати органів освіти;
дітей-інвалідів з вадами фізичного та розумового розвитку (глибоко розумово відсталих) у віці від чотирьох до 18 років - у відповідні дитячі будинки органів соціального захисту населення; а з 18 років - у будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічні інтернати.
Неповнолітніх, які досягли 16 років і залишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобовязані влаштувати на роботу або забезпечити навчанням їх у школах, школах-інтернатах, професійно-технічних чи вищих навчальних закладах. Влаштування цих осіб на роботу або навчання не позбавляє органи опіки та піклування від подальшого опікування ними.
Управління майном, що належить особам, над якими встановлено опіку чи піклування або які влаштовані в будинки дитини, дитячі будинки, відповідні навчальні заклади, дитячі будинки-інтернати та будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами та піклувальниками.
Призначення опікунів (піклувальників)
Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.
При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обовязки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою (ч. 1 ст. 244 СК) і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.[9]
Переважне право серед кількості осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією самою дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їхнього проживання; особам, у сімї яких проживає дитина на час, коли щодо неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення відповідного віку (10 років) (п. 3.1. Правил опіки та піклування) враховуються побажання самої дитини.[10]
Призначеному опікуну (піклувальнику) видається посвідчення встановленого зразка.
Не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які:
не досягли 18 років;
визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
перебувають на обліку або лікуються у психоневрологічних та наркологічних закладах;
раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;
позбавлені батьківських прав;
інтереси яких суперечать інтересам дитини; засуджені за вчинення тяжкого злочину.
Документи, за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна:
повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян);
копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки або іншого документа, який підтверджує її вік;
копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення померлим чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини;
акт обстеження умов життя дитини, що потребує опіки, і опис її майна;
довідка про стан здоровя дитини, що потребує опіки та довідка про стан здоровя майбутнього опікуна;
довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обовязків по опіці;
акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обовязки;
довідка лікувальної установи про відсутність у сімї майбутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуванню дитини, яка потребує опіки;
документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Документи, за наявності яких орган опіки та піклування призначають піклувальника:
повідомлення державних, громадських організацій або заява громадянина (громадян);
копія свідоцтва про народження неповнолітньої особи, яка потребує піклування;
медичний висновок про стан здоровя дитини, яка потребує піклування;
довідка про місце проживання дитини, яка потребує піклування;
заява майбутнього піклувальника про прийняття на себе обовязків щодо піклування;
довідка про стан здоровя майбутнього піклувальника і про місце його проживання;
акт обстеження житлових умов майбутнього піклувальника.
При встановленні опіки (піклування) орган опіки та піклування оформляє на кожного підопічного особову справу із занесенням до неї всіх вищезазначених документів, яка зберігається в органах опіки та піклування за місцем проживання підопічного протягом 75 років (п. 3.5 Правил опіки та піклування).[11]
Якщо дитині, яка виховується у навчально-виховних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, опікун (піклувальник) не призначений, і вона постійно проживає у закладі охорони здоровя, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна і піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів (ст. 245 СК).[12][13;14]
Розвяжіть тести.
Кабінет Міністрів утворюється на строк, не більший…:
В) 5 років.
Заробітна плата виплачується працівникам:
В) через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Вкажіть відповідь, яка повно визначає коло обставин , що виключають злочинність діяння:
Б) необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, повязане з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Розвяжіть задачу
право страйк опіка
У форс-мажорні часи війни роботодавець стратегічного підприємства, що виробляє бинти, припинив страйк і залучив усіх бастуючих до роботи. Чи правомірні його дії?
Відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, але згідно зі статтею 24 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.
Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державноївлади, безпеки та правопорядку.
У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни.
Отже, дії роботодавця були правомірні.