Сучасна українська жіноча література: проблеми гендеру
Сучасна українська жіноча література: проблеми гендеру
Останнім часом у літературному житті України все більше становиться помітним прихід жінок-письменниць. Наразі жіноча література гідно конкурує з чоловічою. Сьогодні точаться дебати, щодо визнання української жіночої літератури феноменом в культурі.
Актуальність дослідження полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку увагу звернено на жінку. Імена жінок-авторів викликають постійні суперечки. Такий стан речей свідчить про неоднозначність сприйняття творчості представниць прекрасної статі.
Метою даного дослідження є дослідження явища української жіночої прози, визначення особливостей та відмінностей.
Основними завданнями статті є дослідження: думки критиків, , жанрів сучасної української жіночої літератури, проблематики творів.
Свій вклад у дослідження цього питання зробили такі науковці: Л. Семак, І. Кірошка, О. Жураковська, Т. Кисла, Л. Таран.
Сучасна українська жіноча проза - це перш за все твори Оксани Забужко, Євгенії Кононенко, Галини Паламарчук, Ірен Роздобудько. Кожна з яких має власний стиль та бачення, що вирізняє серед інших.
На думку критика С. Філоненко: "жіноча проза починає усвідомлювати себе як специфічний літературний феномен" [1].
За цим відгуком можна помітити, що існування в сучасній українській літературі жіночої прози не залишене без уваги.
Сучасна жіноча проза відрізняються розгалуженою системою жанрів: детектив (І. Роздобудько "Пастка для жар-птиці"); виробничий роман (Г.Вдовиченко "Хто такий Ігор ?"); роман-алюзія (І. Роздобудько "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя"); трилер (І. Роздобудько "Ескорт у смерть"); роман-мелодрама (Г.Вдовиченко "Хто такий Ігор ?"); "жіночий роман" (любовна історія, "лав сторі"); ряд малих прозових жанрових форм - повість, оповідання, новела, вірш прозою, тощо [2]. жіночий проза жанровий роман
Сучасна українська жіноча проза критично ставиться до традиційної сфери реалізації жінки - родини. Загалом проблематика жіночої долі у родині зображується через руйнацію родини, розчинення героїнь у буденщині та самотності.
Натомість героїні сучасної жіночої прози знаходять розвиток у професійному плані. Зародження таких образів варто шукати за радянських часів, оскільки радянська література стирала гендерні відмінності в образах. Однак, новаторством сучасних українських письменниць є вибір професій для героїнь. Сучасні авторки обирають для своїх героїнь творчі, подекуди романтичні професії. Наприклад: героїня Єва з твору І. Роздобудько "Дві хвилини правди" - журналістка [3].
Розглядаючи твори, можна дійти висновку, що робота для цих героїнь стає чимось важливим, це не просо джерело доходу, це інструмент, що допомагає віднайти власне місце у світі.
У образі жінки в сучасній жіночій прозі простежується внутрішня боротьба між двома бажаннями: бути вільною та незалежною проти потягу до родинності і материнства. На перший план виходить особистість, без жодного акцентування на стать.
Отже, сучасна жіноча українська проза - це новий ковток повітря в літературі. Унікальність бачення проблем жінками не залишає байдужим читача. Різноманітність жанрів української жіночої літератури задовольнить смаки витончених літературних гурманів. Постановка проблем, використання жанрових інструментів, відношення авторок до героїв - все це робить сучасну українську жіночу літературу унікальним культурним явищем, що гідне уваги.