Зміст, форми та методи формування та розвитку лідерських якостей старшокласників

Зміст, форми та методи формування та розвитку лідерських якостей старшокласників

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

Кафедра соціальної педагогіки

Інституту соціальної роботи та управління

КУРСОВА РОБОТА

з технологій соціально-педагогічної роботи

на тему: «Зміст, форми та методи формування та розвитку лідерських якостей старшокласників»

м. Київ - 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Теоритичні засади визначення лідерства

.1 Лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку

.2 Педагогічні умови для формування лідерських якостей старшокласників

Розділ ІІ. Формування лідерських якостей старшокласників в позаурочний час

.1 Форми та принципи формування та розвитку лідерських якостей старшокласників

.2 Новітні тенденції методів формування лідерства серед старших школярів

.3 Соціальний проект «Молодіжна рада» як альтернативна форма роботи з формування лідерських якостей підлітків

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність. Відродження незалежності України, створення нових політичних, соціально-економічних відносин у державі певним чином залежить від того, наскільки кожна людина займає активну життєву позицію, готова до участі в демократичному управлінні суспільством, є дійсним творцем, господарем і лідером свого життя й у суспільно-корисній діяльності. Сьогодні в нашій країні створилася така ситуація, що без визнаних лідерів не можна вижити ні в політичній, ні комерційній, ні будь-якій іншій організації. Сьогодні особливо цінується людина, яка успішно діє у швидкозмінюваному суспільному середовищі, реагує на його виклики, самостійно приймає рішення, організовує індивідуальну та колективну роботу й відповідає за її результати. Затребуваною є та особистість, котра, будучи творцем власного життя, може водночас стати організатором філантропічних проектів для спільноти, реалізувати лідерські якості у суспільних інституціях та державних структурах.

Забезпечити виховання такої індивідуальності повинна система освіти якісно нового рівня. У державних документах мова йде про створення оновленої школи України, яка б формувала творчу самодостатню особистість, забезпечувала умови для всебічного гармонійного розвитку людини, орієнтувала її на різноманітну діяльність у соціумі, способи і форми підвищення її ефективності. Сучасна школа повинна стимулювати бажання майбутнього випускника не тільки включатися в активні соціальні відносини різних видів, а й навчити його, як їх будувати й регулювати.

Зміна пріоритетів у нашому суспільстві, де головною цінністю, субєктом культури і життя є людина, вимагає від сучасної школи системного, новаторського забезпечення виховного процесу, який ґрунтується на демократичних засадах, принципах особистісно орієнтованої взаємодії. У звязку з цим особливої актуальності набуває проблема формування лідерських якостей старшокласників в виховному процесі загальноосвітньої школи.

Ефективним чинником формування лідерських якостей, організаторських умінь і навичок особистості є позаурочний навчально-виховний процес. Адже саме він створює широкі можливості для того, щоб учень міг глибше засвоїти не тільки знання організаторської діяльності, але й спробувати себе у ролі лідера. Власне це й спонукало вчених розгорнути дослідження провідних форм позаурочного навчально-виховного процесу, які ефективно впливають на формування лідерських якостей школярів (А. Воловик, В. Воловик, С. Кирилюк, Н. Кудикіна, О. Мороз, В. Омеляненко).

Проблеми та можливості розвитку особистості через участь у діяльності органів учнівського самоврядування висвітлюють І. Василенко, Т. Виноградова, Д. Дмитрієва, І. Єрмаков, Д. Житомирський, О. Козаченко, Н. Корольова, А. Лопухівська, Л. Мазуренко, В. Мануйлова, Л. Мартинець, Н. Полобок, Ю. Прудникова, О. Чередніченко, В. Черкашенко, Н.Чмілевська.

Науковці, соціологи, психологи, педагоги й сьогодні привертають увагу до проблеми лідерства, над якою в тій чи іншій мірі працювали багато дослідників. Зокрема, відомі праці Алфімова Д. В., Н. Мараховської, Ягоднікової В.В., Н. С. Жеребова, І. П. Волкова, Р. Л. Кричевського, А. В. Петровського, Л. І. Уманського, Г. К. Ашина. Значний емпіричний матеріал з проблеми лідерства накопичено за кордоном. Її досліджували Дуглас МакГрегор, Курт Левін, Фред Фідлер, Поль Херсі, Кен Бланшар, Бернс Митчел, Роберт Хаус та багато інших.

Проблему виховання лідерів, створення умов для розвитку лідерських здібностей та формування соціально-активної особистості розглядали такі відомі педагоги і психологи, як І.Д.Бех, І.П.Іванов, А.Н.Лутошкін, А.С.Макаренко, С.М.Мудрик, Л.І.Новикова, І.П.Підласий, В.О.Сухомлинський.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (праці Л. Василенко, Ю. Ільїної, Л. Музиченко, Л. Мартинець, М. Савчин, Т. Сольської, І. Єрмакова та ін.) засвідчив, що найбільш оптимальним періодом для становлення і розвитку організаторських умінь і навичок особистості є ранній юнацький вік, особливість якого полягає, з одного боку, в прагненні учнів до самостійності, ініціативності, індивідуалізації життєвих перспектив, з іншого, у схильності до налагодження суспільних контактів.

Однак результати психолого-педагогічних досліджень дають підстави стверджувати, що сучасні старшокласники досить часто не володіють необхідним комплексом умінь і навичок для самореалізації та самовизначення (Р. Пасічняк), самовираження (Л. Середюк), прояву соціальної активності (Т. Мальковська). А це, в свою чергу, актуалізує необхідність формування організаторських умінь і навичок як складової соціалізації особистості [ 12].

Сучасні дослідження проблеми лідерства доводять, що лідером стає людина, яка наділена лідерськими якостями, або має лідерських потенціал, що може реалізуватись у відповідних ситуаціях, але ні в науковій та методичній літературі в достатній мірі не розроблені технології формування лідерських якостей у виховному процесі. Отже, з одного боку, недостатня розробленість проблем лідерства, а з іншого - розкриття нових можливостей, важливе соціальне і практичне значення проблеми формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому виховному процесі загальноосвітньої школи й зумовили вибір теми нашого дослідження Формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому процесі загальноосвітньої школи.

Мета дослідження - виявлення найефективніших способів розвитку лідерських якостей й розробка методичної системи, спрямованої на формування та розвиток лідерських якостей у старшокласників.

Об'єкт дослідження - лідерські риси в старших школярів.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи формування та розвиток лідерських якостей у старших школярів.

Завдання дослідження:

Узагальнити попередні дослідження, обґрунтувати та конкретизувати сутність понять лідер і лідерство.

Виявити особливості формування лідерських якостей особистості старшокласників у виховному процесі школи.

Визначити педагогічні умови, форми та методи, за яких ефективно формуються лідерські якості старшокласників.

Розробити проект формування лідерських якостей старшокласників у загальноосвітній школі.

Вивчення проблеми лідерства у соціально-педагогічному аспекті є перспективним напрямом досліджень у сучасній психолого-педагогічній науці і практиці.

Розділ І. Теоритичні засади визначення лідерства

З метою осмислення теоретичних підходів до розуміння лідерства необхідно звернутися до аналізу ключових понять дослідження. Слово «лідер» походить від англійського leader і означає «ведучий, керівник, той, що йде попереду, стоїть на чолі». «Лідерство» трактується як «становище, обовязки, діяльність лідера; першість у чому-небудь». У психології лідер - це авторитетна особа, якій група за певних обставин надає право приймати важливі рішення, що відповідають інтересам групи і визначають напрям та характер її діяльності. [27, c. 186]. Лідерство - це соціально-психологічний феномен внутрішнього розвитку групи, який характеризує відносини домінування і підпорядкування в групі [27, c. 186]. Ф. Д. Карделл називає лідерство «одним із чисельних архетипних образів і джерел нашої загальної здатності до життя і неперервної еволюції на планеті»[11, c. 12]. А. Менегетті дав декілька визначень поняття «лідер», серед яких «лідер - це людина, яка задовольняючи власний егоїзм, реалізує суспільний інтерес» [19, c. 15]. Це особистість-вектор, оперативний центр чисельних відносин і функцій; це той, хто вміє служити, змусити функціонувати, здатен створити гармонію взаємовідносин між усіма [19, c. 16-18]. Ключовими складовими лідерства є процес, вплив, група і спільна мета. Процес передбачає сукупність послідовних дій для досягнення поставленої мети. Сьогодні лідерство прийнято розглядати як двосторонній або інтерактивний процес, за якого лідер не просто односторонньо впливає на послідовників, а й сам знаходиться під їхнім впливом. Таким чином, відбувається постійний ціннісний обмін, результатом якого є соціальна зміна, як кінцевий результат процесу лідерства.

Як свідчить аналіз наукової літератури, до визначення лідерства існують різні підходи. Його розуміють як мету (Дж. А. Юкл), процес (Б. Басс, Р. Кеттел, Дж. Хоманс, В. Шеклтон), результат (О. Скрипніков), продукт (К. Х. Бланшард, В. Х. Врум, П. Херсі,), функцію (Р. Бейлз, Ф. Слеттер), засіб (І. Вешлер, Ф. Массарік), форму (Н. Жеребова, Б. Паригін, О. Петровський, Л. Уманський), систему (Р. Кричевський, М. Рижак), чинник (Л. Орбан-Лембрик, Ю. Луньов), фокус (Р. Стогдил), тип відносин (Р. Танненбаум, Р. Хаус), здатність впливати на індивідів та групу (Р. Веккіо, Р. Ділтс).

Ефективність діяльності особистості в колективі багато в чому залежить від її активності й ініціативності, від уміння налагодити відносини із членами групи, виявити свої можливості й т. д. У цих відносинах особливе місце займає такий феномен, як лідерство. Лідерство - це відносини домінування та підпорядкування, впливу і дій відповідно до нього в системі внутрішньогрупових відносин.[2]

У розробленій вітчизняній теорії соціальної психології за основу вивчення проблеми лідерства був узятий діяльнісний підхід, запропонований О. Леонтьєвим, відповідно до якого, головними детермінантами процесу лідерства були цілі та завдання групи, що визначали, хто стане лідером і який стиль лідерства виявиться найбільш ефективним. Явище лідерства значно ширше і притаманне різноманітним видам діяльності людини: виробництву речей та ідей, політиці, науці, мистецтву, спорту і т.д. Обовязкова умова лідерства - володіння владою у формальних і неформальних організаціях найрізноманітніших рівнів і масштабів: у державі, місцевому самоврядуванні, трудових організаціях, суспільних групах і рухах.

Проблемами лідерства займалися не лише такі вітчизняні вчені, як В. Городяненко, А. Кравченко, Б. Паригін, І. Столяр, Л. Уманський та інші, але й багато зарубіжних соціологів і психологів. Серед них К. Левін, Д. Макгрегор, М. Харріс, Р. Хаус, Ч. Хенді, Е. Флейшман, Дж. Френч та ін.

З погляду масштабності вирішуваних завдань виділяють: 1) побутовий тип лідерства (у сімї, шкільних класах, студентських групах, дозвільних обєднаннях); 2) соціальний тип лідерства (у сфері матеріального виробництва, профсоюзному русі, у різних товариствах - спортивних, творчих і т. д.); 3) політичний тип лідерства (державні, суспільні діячі).

Лідерство передбачає певний характер його найближчого оточення. Воно має бути відібране за діловими, професійними ознаками, а не тільки за особистою відданістю лідеру, що хоча й важливо, але недостатньо для здійснення сучасної технічної чи управлінської політики.

Отже, узагальнивши вищезазначене, під поняттям лідерство ми розуміємо спосіб організації влади, спрямований по вертикалі знизу вгору, тобто з погляду відносин домінування й підпорядкування; систему внутрішньогрупових відносин, що стимулює своє оточення до досягнення запропонованих цілей.[2]

1.1 Лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку

лідерство старшокласник формування психологічний

Лідерство - це складний соціально-психологічний процес групового розвитку, у результаті якого й відбувається виникнення і диференціація груповий структури, її оптимізація і безперервне вдосконалення.

Якщо взяти визначення слова лідерство, приміром, з енциклопедії, воно звучатиме приблизно таке: Лідерство - це один з механізмів інтеграції груповий діяльності, коли індивід чи частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка, своєю чергою, очікує, приймає і підтримує дії [27].

Аналізуючи праці вчених, присвячені феномену лідерства, можна помітити тенденцію до розгляду його як міжособистісного процесу, що відбувається в соціальному середовищі, під впливом якого можна формувати риси, необхідні для особистості лідера: уміння діяти у соціальному полі, ефективно спілкуватися, ставити мету і цілеспрямовано її досягати, обирати стиль поведінки у критичній ситуації, здатність до рефлексії, саморегуляції, креативність та інші.

Вчені Т. Мальковська і О. Уманський висловили думку про те, що особистість може стати лідером за умови, що вона знає і вміє більше, ніж інші, володіє певними культурними цінностями, має відповідний інформаційний рівень, уміє реалізувати свої можливості [8]. Протилежну позицію займає психолог С. Шекшня, який виявив наступне: для того, щоб стати лідером, особистості не обовязково перевищувати інших інтелектом, достатньо володіти пятьма складовими емоційного розуму, три з яких повязані з мистецтвом розуміти себе, а дві - з умінням розуміти і взаємодіяти з оточуючими [29]. Таким чином, він повязує лідерство з духовним життям людини. Підтримує погляди цього науковця І. Ковальова, яка вважає лідерство процесом психологічного впливу однієї людини на інших під час досягнення спільної мети.

Н. Мараховська визначає лідерство як процес організації та управління колективом. У структурі лідерства виокремлено субєкта (лідера), його мету (організовувати та спонукати до змін послідовників, виконувати свою особливу місію), мотиви (інтерес до лідерства, влади, мотиви самоствердження, самореалізації, афіліації, досягнення, трансформації, допомоги іншим), зміст (знання про лідерство та способи його здійснення), способи (методи спільної взаємоповязаної діяльності лідера та послідовників з метою вирішення колективних завдань), дії (організація, планування, експертування, зовнішнє представництво, контроль за внутрішніми стосунками у колективі тощо) та результат (високі результати колективної діяльності і позитивні зміни в послідовниках). [18]

Субєктом лідерства є лідер як особистість, яка має цінний для групи потенціал, ініціює взаємодію членів групи, впливає на згуртування колективу.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури зясовано, що деякі вчені (С. Кіркпатрік, Г. Лактіонова, Т. Пітерс, Л. Продрому, Р. Стогдил) виділили такі лідерські якості особистості, як авторитетність, активність, вимогливість, витривалість, ініціативність, інтелект, компетентність, комунікативність, креативність, критичність, надійність, наполегливість, незалежність, оптимізм тощо. Інші дослідники (У. Беніс, О. Лозинський, Н. Семченко, О. Скрипніков, С. Шацький) структурували лідерські якості, обєднавши їх за групами, наприклад, анатомо-типологічні, морально-психологічні, соціально-психологічні, творчі й особистісні якості.

Узагальнивши різні визначення, під поняттям лідерство ми розуміємо стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі, які призводять до наміченої мети.

Також неоднозначні визначення існують і щодо сутності поняття лідер. Так, Н.С.Жеребова відмічає, що лідер - це член групи, який виявляється під час взаємодії її членів чи організовує їх навколо себе, коли його норми та ціннісні орієнтації узгоджені з груповими і сприяють організації й управлінню цією групою в ході досягнення групових цілей. Інакше трактує це поняття А.А.Єршов, який розуміє лідера як члена групи, який має необхідні організаторські здібності, займає центральне положення у структурі міжособистісних відносин і спонукає своїм прикладом, організацією й управлінням групою до досягнення групових цілей найкращим засобом. Д. В. Алфімов зазначає, що «ефективний лідер» - це особистість, яка має значний вплив на думку й поведінку членів групи та яка планує, організовує, контролює діяльність підлеглих задля розвязання завдань, поставлених перед групою, передаючи їм своє бачення майбутнього й допомагаючи їм адаптуватися до нового [2, 50]. З огляду на зазначене, ми дійшли висновку, що лідер - це: член групи, за яким вона визнає перевагу в статусі і надає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях; індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулювання взаємостосунків у групі; людина, яка завдяки своїм особистісним якостям має переважний вплив на членів соціальної групи.

На підставі наукових досліджень було сформульовано основні теоретичні напрями визначення значущих факторів ефективного лідерства: 1) субєктивно-психологічний, згідно з яким лідер є особистістю з відповідними соціально-психологічними якостями, тобто лідер трактується як біопсихологічне явище, без урахування соціально-економічної зумовленості; 2) функціонально-ситуаційний, який стверджує, що лідерство виникає як відповідь на потребу ситуації; за такого підходу зменшується роль активності особистості й до уваги не беруться особистісні риси, але поява лідера пояснюється як результат місця, часу та обставин; 3) інтегрований напрям, згідно з яким лідерство є процес організації міжособистісних відносин у групі. На характер лідерської ролі впливає взаємозвязок трьох змінних: якості лідера, якості послідовників чи відомих і характер ситуації, в якій виявляється лідерство.

Н.Мараховська визначає лідерські якості як інтегроване особистісне утворення, що сприяє якісному здійсненню діяльності та включає мотиви, знання, лідерські вміння й стійку лідерську позицію.[18]

На думку Ягоднікової В.В. лідерські якості - це якості особистості, які забезпечують ефективне лідерство, а саме: індивідуально-особистісні і соціально-психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять до досягнення мети.[35]

Розглядаючи психологічні особливості юнацького віку, до якого належать старшокласники, нею було виділено риси, які забезпечують ефективне лідерство: самопізнання, самоствердження, самостійність, самовизначення, юнацький максималізм, прагнення до колективності, ентузіазм, романтизм і громадська активність. Беручи до уваги особливості юнацького віку і дослідження особистісних рис лідера, Ягоднікова вважає доцільним виокремити такі компоненти лідерських якостей з визначенням у них ознак, які забезпечують ефективне лідерство старшокласників і які умовно можна розподілити на: мотиваційний (ознаки: упевненість у собі, потреба в досягненні, прагнення до самоствердження і самореалізації): емоційно-вольовий (ознаки: урівноваженість, емоційно-позитивне самопочуття, наявність вольових якостей); особистісний (ознаки: вплив на інших, оригінальне, творче мислення, комунікативні та організаторські здібності); діловий (ознаки: уміння приймати правильне рішення в непередбачених ситуаціях, готовність брати на себе відповідальність, знання, уміння та навички організаторської роботи). виховання, де виховання - це процес цілеспрямованого управління формуванням і розвитком особистості відповідно до вимог суспільства.[36]

Установлено, що важливе значення для формування лідерських якостей особистості має харизма. У психолого-педагогічній літературі харизма лідера розглядається як його особлива обдарованість (теорія «видатної людини»), здатність примушувати звичайних людей діяти неординарно в екстремальній ситуації (М. Вебер), а також створювати особливий тип відносин між лідером і послідовниками (Р. Хаус, Б. Шамір).

Т. Г. Прохоренко, О. П. Зборовська, Г. А. Носирєва обґрунтовують основні функції лідера малої групи:

. Конструктивна функція полягає у вираженні інтересів групи в конкретних завданнях. Вона має бути зорієнтована на задоволення інтересів усіх чи принаймні більшості членів групи.

Здійснення конструктивної функції - неодмінна умова лідерства та його успіху.

. Організаційна функція. Лідер формує актив, за допомогою якого організує виконання прийнятих рішень; розподіляє в групі обовязки (соціальні ролі); створює умови для ефективної життєдіяльності групи; контролює та регулює відносини між членами колективу.

. Координаційна функція - узгодження дій окремих членів групи та напрямів їхньої діяльності для виконання завдань, що мають значення для групи.

Отже, лідер - це член колективу, що здатний: 1) очолити його, показати приклад, організувати виконання завдання і визнаний у цій ролі більшістю членів колективу; 2) виконувати основну роль в організації спільної діяльності та регулюванні стосунків у колективі; 3) впливати на окремих членів або колектив загалом, спрямовувати їхні зусилля на досягнення визначеної мети; 4) виявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу.[31]

У групі може існувати кілька лідерів. Наприклад, Б. Паригін допускає існування восьми типів лідерів, класифікуючи їх за трьома ознаками: змістом діяльності (лідер-натхненник, лідер-виконавець, діловий лідер); за стилем лідерства (авторитарний і демократичний лідер) та характером діяльності (універсальний і ситуативний лідер) [24, с. 242].

Л. Уманський і його школа розглядають такі типи лідерів в малих групах: 1) лідер-організатор; 2) лідер-ініціатор, який висуває пропозиції, що служать початком групової дії; 3) лідер-ерудит; 4) лідер-генератор емоційного настрою групи, який впливає на груповий настрій; 5) лідер емоційного тяжіння, який відповідає соціометричній зірці; 6) лідер-умілець, кращий за інших, здатний виконати будь-яке групове завдання[32, с. 98].

Є. Ільїн виділяє деякі ознаки, що характеризують лідера [10]:

а) належність його до групи, у якій він висунувся на позиції лідера

(авторитет);

б) своїми діями він сприяє досягненню групової мети.

в) ініціативність лідера (бере на себе добровільно значно більшу міру відповідальності, ніж того вимагає формальне дотримання приписів, загальноприйнятих норм, практичних розробок на гру);

г) бажання або необхідність членів групи підкорятися йому.

Автор вважає, що в реальній практиці виникають три види ситуацій висування на роль лідера:

. Людина хоче бути лідером, але група не приймає її лідерства.

. Група висуває людину в лідери, але вона сама до лідерства не прагне.

. Людина прагне бути лідером і група її підтримує (це найбільш оптимальний випадок, що свідчить про наявні лідерські здібності: організаційні, тактичні й ін.).

Виховання лідера і його самовиховання полягають у виробленні вміння вести за собою людей, установлювати стосунки з ними і на цій основі організовувати управління. Справжнього лідера відрізняють не честолюбство, бажання й уміння виділитися із загального середовища, щоб показати свою вищість, а справжнє природне право сильної, вольової, професійно грамотної й водночас інтелектуальної особистості вести за собою людей. Лідер має бути головою своєї групи, провідником ідей, що сприяють розвитку групи і відповідають інтересам її членів.[2]

Отже, ми поділяємо думку науковців про те, що лідер - це авторитетний член групи, який підкоряє своєму впливу інших людей та має своєрідний управлінський статус, заснований на найбільш ефективному поєднанні різних джерел влади. З огляду на зазначене, ми дійшли висновку, що ефективний лідер - це особистість, яка має значний вплив на думку й поведінку членів групи та яка планує, організовує, контролює діяльність підлеглих з метою вирішення завдань, поставлених перед групою, передаючи їм своє бачення майбутнього й допомагаючи їм адаптуватися до нового.

Але ефективний лідер володіє певними лідерськими якостями. Саме ці якості формуються та розвиваються завдяки педагогічним формам і методикам, які ми розглянемо нижче.

1.2 Педагогічні умови для формування лідерських якостей старшокласників

Розглянемо вікові психологічні особливості старшокласників, які дозволять сформувати завдання та підходи соціального педагога у його роботі з ними.

Старший шкільний вік - вік переходу до дорослості. Здебільшого повністю завершується статеве дозрівання. За своїм фізичним станом і зовнішнім виглядом старшокласники наближаються до дорослих. Головне в їх соціальній ситуації розвитку - це спрямованість на майбутнє, тобто закінчення школи і вибір професії.

Значна частина учнів повністю оволодіває своїми пізнавальними процесами: сприйняттям, увагою, пам'яттю, уявою, мисленням, підпорядковуючи їх завданням діяльності. Увага все частіше стає постдовільною. Ще більше зростає роль словесно-логічного запам'ятовування. Дослівне заучування непопулярне, учні користуються планами, схемами, конспектами. У мисленевій діяльності спостерігається високий рівень узагальнення і абстрагування, схильність до причинного пояснення явищ, аргументування, доведену, зв'язування матеріалу в систему. Вдосконалюється мова, збільшується словниковий запас. Старшокласники прагнуть до самостійності суджень, не схильні довіряти авторитетам, часом переоцінюють свої можливості і виявляють критиканство.

В юнацькому віці виразно постає потреба у формуванні світогляду, тобто розумінні закономірностей оточуючого світу і створенні системи поглядів, тому нормально розвинений старшокласник (не інфантильний, який за інтелектуальним розвитком швидше належить до підліткового віку) цікавиться досить широким колом явищ політики, економіки, мистецтва тощо. Важливою частиною світогляду є моральні переконання. Старшокласники прагнуть самостійно розібратися у моральних проблемах і не люблять, коли дорослі пропонують їм готові і категоричні формулювання. У багатьох старшокласників є прагнення до чесного життя, самовдосконалення, служіння суспільству - це те, що називають юнацьким романтизмом. Проте ці прагнення часто мають поверховий характер і в реальному житті поєднуються з вузьким практицизмом і навіть безпринципністю.

В цьому віці, особливо у хлопців, часто ще спостерігається рольова невизначеність або, за Е. Еріксоном, несформована ідентичність, коли образ Я ще не набув сталості, і сприйняття себе є нестійким, ситуативним, суперечливим. Старшокласники часом з подивом виявляють, що в них уживаються мрійність і практицизм, альтруїзм та егоїзм, переоцінка власної особистості і самоприниження, різкість і сором'язливість, відвертість і скритність, високі моральні прагнення і досить прозаїчні спонукання.

Відомо, що лідерство виявляється на різних вікових етапах розвитку особистості, але в юнацькому віці воно має свої особливості щодо мотивації, висування та ефективності лідерства.[36]

Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями особистісного зростання старшокласників. В юнацькому віці збагачується емоційна сфера. Афективні вибухи, характерні для підлітків через їхню збудженість, зустрічається рідко. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживань, емоційна чутливість.[36, с.10]

В юнацькому віці формуються основні риси характеру особистості. Дедалі більшого значення набуває система переконань, нових потреб, інтересів, ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе, громадянських обовязків. Особливо загострюються почуття, повязані з усвідомленням свого «Я», власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними - важливе джерело емоційних переживань старшокласників. За даними Л.В. і О.Л. Усачових (1999), у десятикласниць більше має вираз мотив спілкування, а у десятикласників - мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистості.[36]

Виходячи з вікових особливостей старшокласників, можна висунути такі основні завдання виховної роботи з ними:

1. Допомога у формуванні світогляду і життєвої позиції, орієнтованої на чесність, працьовитість, самостійність, миролюбність, поступливість.

. Підготовка до майбутнього вибору професії і сімейного життя, виконання громадських обов'язків.

. Продовження формування орієнтації на гуманну поведінку через усвідомлення мотивів власних вчинків і уникнення неконструктивного психологічного захисту.

Важливу роль у формуванні і розвитку лідерських якостей старших школярів належить учителю. Його головними завданнями постає не тільки формування знання світогляду, професійної орієнтації, психологічної готовності до виконання соціальної ролі дорослої людини, але й формування умінь і навичок лідерських якостей, саме які й застосовуватимуться підлітками в майбутньому.

Відповідно до сутнісних особливостей понять «знання», «уміння» і «навички» та їх взаємозвязку визначено структуру процесу формування лідерських якостей старшокласників, їх організаторських умінь і навичок, що передбачає послідовний перехід від засвоєння знань організаторської діяльності (І етап) до практичного їх застосування, під час якого формуються організаторські уміння і навички (ІІ етап), та свідомого застосування умінь і навичок у конкретних життєвих ситуаціях особистості (ІІІ етап).[13]

Встановлено, що індивідуальні організаторські уміння і навички старшокласників найбільшою мірою формуються у діяльності, яка передбачає реалізацію якостей лідера. На основі дослідження її процесуальної характеристики визначено базові групи організаторських умінь і навичок, до яких належать уміння і навички цілепокладання, стратегічного і тактичного планування, прийняття рішення, аналізу і контролю за ходом досягнення поставленої мети. Однак характеристика індивідуальних організаторських умінь і навичок тільки за сутнісно-змістовою ознакою є недостатньою. Тому, за ознакою сфери їх прояву та реалізації до комплексу організаторських умінь і навичок особистості належать: активна життєва позиція, що розглядається в контексті особистісного самоуправління (Л. Уманський), та соціальна активність.

Доведено, що такі психічні вікові новоутворення старшокласників, як прагнення до самостійності, незалежності, зростання значення природної активності, незавершеність сформованості системи цінностей, світогляду і, особливо, способів поведінки та діяльності у «дорослому» житті, а також низка психічних новоутворень (становлення сфери і механізмів цілепокладання, розвиток аналітичних здібностей тощо) відіграють найбільш ефективну роль у формуванні організаторських умінь і навичок учнів саме у старшому шкільному віці.

Однією із важливих проблем є визначення відповідної сфери педагогічного процесу та її особливостей. У сучасних середніх загальноосвітніх навчальних закладах такою оптимальною сферою є позаурочний навчально-виховний процес. Аналіз педагогічної теорії і практики показує, що у формуванні організаторських умінь і навичок учнів старших класів найбільш ефективними є такі форми позаурочного навчально-виховного процесу, як діяльність органів учнівського самоврядування різних типів, шкільних дитячих та молодіжних обєднань, проведення шкільних (класних) урочистостей, виховних заходів.

Встановлено, що світова педагогічна теорія нараховує широкий спектр підходів до розвязання проблеми формування у школярів умінь і навичок лідера у позаурочному навчально-виховному процесі. Провідними є традиційна (класична) педагогіка, адаптивний, емансипаційний (критичний) та особистісно зорієнтований підходи до організації позаурочного навчально-виховного процесу.

У кожному з проаналізованих підходів розроблена велика кількість засобів розвязання проблеми стимулювання розвитку організаторських умінь і навичок. Так, для їх формування у межах адаптивного підходу пропонується використання методів соціально-психологічного тренінгу та методу проектів; емансипаційного підходу - діалогу, постановки проблем, синектики, драми; особистісно зорієнтованого підходу - діалогу, гри, педагогічної допомоги і підтримки, а також методів діагностики та самодіагностики.[13]

Для формування лідерських якостей старшокласників у позаурочному навчально-виховному процесі обґрунтовано такі педагогічні умови: структурно-змістове забезпечення процесу формування умінь і навичок організаторської діяльності передбачає відповідне спрямування цього процесу; усвідомлення суб'єктами цього процесу необхідності їх формування як засобу громадянського та громадського становлення, врахування змісту складових організаторських умінь і навичок; методичне забезпечення, що дає змогу оптимально поєднати різноманітні методи і засоби педагогічного впливу (методи виховуючих ситуацій, проектів, самодіагностики, драми, дискусії, рольових ігор, творчих справ) та їх використання у формах позаурочного навчально-виховного процесу: факультативний курс, діяльність органів учнівського самоврядування, шкільних дитячих та молодіжних організацій, виховна діяльність класного керівника; системний моніторинг та контроль засобами первинної діагностики сформованості лідерських якостей та систематичного діагностування ефективності процесу формування лідерства серед старшокласників.[13]

Основними видами діяльності, які спрямовані на формування лідерських якостей учнівської молоді в освітньому просторі, є: 1) навчальна діяльність (індивідуальна, групова, колективна); 2) виховна діяльність (участь у тренінгах, конкурсах, змаганнях); 3) дослідницько-пошукова діяльність (участь у конференціях, проектах, програмах); 4) проективна діяльність (розроблення та захист індивідуальних і колективних проектів, творчих справ); 5) громадська діяльність (участь у роботі органів учнівського самоврядування та громадських молодіжних організацій, учнівських творчих клубах, наукових товариствах, асоціаціях); 6) представницька діяльність (уміння ефективно презентувати себе, групу однолітків, освітній заклад, молодіжну громадську організацію).[31]

Одним із пріоритетних завдань соціальних педагогів є виявлення інтересів, потреб, труднощів у дітей та підлітків; створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позаурочної діяльності; організація та координація різних видів позаурочної діяльності дітей та підлітків, допомога старшокласникам у професійному самовизначенні, посередницька діяльність між вихованцями, адміністрацією, педагогічним колективом, батьками, різними соціальними інститутами.

Як зазначає О. Безпалько, «існуюча практика соціально-психологічної діяльності загальноосвітньої школи вказує на необхідність створення в ній окремого структурного підрозділу - соціальної психолого-педагогічної служби у складі соціального педагога, практичного психолога та медичного працівника» [3, с. 160]. Мета діяльності даного структурного підрозділу - забезпечення доступної, своєчасної, кваліфікованої соціально-психологічної допомоги учнівській, педагогічній, батьківській громадам.[23]

Розділ ІІ. Формування лідерських якостей старшокласників в позаурочний час

Під формуванням розуміються якісні й кількісні зміни у психіці індивідуума, які забезпечують накопичення лідерського потенціалу особистості, що виражається в ускладненні когнітивних психологічних структур, розвитку здатності до самоврядування, зростанні активності й удосконаленні мотивації до лідерства. Формування лідерських якостей старшокласників відбувається у процесі. Організація виховного процесу, який визначається як закономірна, послідовна, безперервна зміна моментів розвитку взаємодіючих субєктів, передбачає створення необхідних педагогічних умов, завдяки яким стане можливим формування лідерських якостей старшокласників. Педагогічні умови не виступають цілісною системою формування певних якостей, властивостей, рис особистості. Натомість реалізація педагогічних умов, як зовнішніх чинників, під впливом яких у субєкта виникають внутрішні суперечності, що дозволяє спрямувати процес виховання на формування лідерських якостей старшокласників.

Соціально-педагогічні умови - сукупність спеціально створених, педагогічно-керованих факторів, соціальних обставин, що створюють середовище, у якому успішно формуються лідерські якості старшокласника, вони є базовим елементом соціально-педагогічного процесу, який охоплює зміст, напрями, форми й методи соціально-педагогічної роботи з лідерами учнівського самоврядування.

Отже, соціально-педагогічними умовами формування лідерських якостей у старшокласників - представників органів учнівського самоврядування нами визначено: підготовка старшокласників до виконання ролі лідера учнівського самоврядування у процесі моральної групової взаємодії в міській школі лідера; залучення старшокласників-лідерів учнівського самоврядування до соціально значущої діяльності шляхом доцільного поєднання різних інтерактивних форм і методів соціально-педагогічної роботи; змістово-технологічне забезпечення розвитку соціально-спрямованої самостійності лідерів-старшокласників взаємодії й координація зусиль дитячих обєднань міста й інших соціальних інститутів; підготовка соціальних педагогів до роботи з лідерами учнівського самоврядування. Сприятливою умовою для навчання самоврядуванню, формування і розвитку лідерських якостей старшокласників є організація школи лідерів (ШЛ).[17]

Така Школа має виконувати шість функцій: по-перше, діагностичну (виявлення здібностей лідерів-старшокласників, визначення їхнього рівня підготовленості до формування та розвитку лідерських якостей); по-друге, прогностичну (розкриття творчого потенціалу лідерів учнівського самоврядування, їхньої готовності здійснювати соціально значущу діяльність); по-третє, виховну (створення соціально-педагогічних умов для розвитку лідерських якостей старшокласників у позаурочній діяльності, розвиток соціальної активності, громадянської свідомості, взаємодопомоги, групової єдності); по-четверте, компенсаторну (усунення недоліків у знаннях про лідерство, соціально значущу діяльність); по-пяте, адаптивну (самоосвіта, уміння створювати проекти, з метою орієнтації на практичну діяльність); по-шосте, пізнавальну (задоволенняорієнтації на практичну діяльність); по-шосте, пізнавальну (задоволення інформаційних та інтелектуальних потреб особистості).

Навчання у МШЛ організовується та здійснюється у позаурочний час (з вересня по липень). Повний навчальний курс складається з двох етапів: теоретичного та практичного. Під час першого етапу лідери-старшокласники підвищують рівень поінформованості з проблеми лідерства, учнівського самоврядування; на практичному етапі старшокласники відпрацьовують уміння лідерської майстерності, проходять соціальну практику у різних соціальних інститутах. Заняття проходять за спеціальною програмою, тематика та змістове насичення навчальних блоків структуроване за модулями. У школі лідерів використовують різноманітні форми і методи роботи: тренінги, тематичні семінари, марафони, дискусії, рольові й ділові ігри, розробка та захист соціальних проектів, табірна зміна, круглі столи, соціальні акції, кампанії, виготовлення та презентація квілтів тощо. Впроваджуючи різні форми і методи роботи, школа лідерів стає середовищем, де кожна особа має змогу на практиці спробувати різні моделі поведінки, різні соціальні ролі. При цьому вона має нагоду обрати для себе найбільш прийнятну модель поведінки, що є передумовою отримання досвіду організаторської діяльності, налагодження міжособистісних звязків з різними членами колективу, визначення пріоритетів. Для лідера-старшокласника важливо не тільки задовольняти свої потреби, а й вирішувати суспільно значущі для колективу завдання.

Тому завданням для педагогів школи лідера має стати розроблення системи заходів щодо створення умов для розвитку кожної особистості у колективі. А це можливо зробити, визначивши для старшокласників не тільки особисті, але і спільно-групові цілі.[17]

Ягоднікова В.В. визначила такі педагогічні умови формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому виховному процесі: урахування особливостей і розвиток мотивації лідерства старшокласників; забезпечення цілеспрямованого розвитку лідерських якостей старшокласників шляхом організації учнівського колективу, самоврядування та школи лідера; створення стимулювального і розвивального середовища з використанням інтерактивних форм роботи (КТС, тренінги, рольові ігри); створення гуманних відносин субєктів виховання.[35]

2.1 Форми та принципи формування та розвитку лідерських якостей старшокласників

Однією із сталих форм щодо формування та розвитку лідерських якостей старших школярів, а також формування їх організаторських умінь і навичок, - є учнівське самоврядування.

Протягом 80-х років тема учнівського самоврядування була однією з найактуальніших у радянській педагогіці, а різні аспекти учнівського самоврядування висвітлювалися у численних публікаціях на сторінках найрізноманітніших педагогічних вітчизняних часописів. У 60-80-х роках активно розробляли різні аспекти самоврядування Л.Гордін, В.Жуков, В.Коротов, М.Приходько, С.Хозе, Б.Кобзар та інші відомі вітчизняні вчені.[21]

Історичний екскурс про учнівське самоврядування. Перша спроба запровадження дитячого самоврядування повязується з імям сучасника М.Лютера, знаменитого свого часу ректора В.Тротцендорфа, який вже у першій половині ХVIст. в Сілезії (м.Гольдберг) залучав своїх учнів до участі в управлінні школою. Дитяче самоврядування В.Тротцендорф організував на зразок давньоримської державної системи. У 1539 р. виник єзуїтський орден. У своїх школах єзуїти запровадили шкільні посади, на які призначали кращих учнів. Наступну спробу запровадження дитячого самоврядування повязують з імям видатного швейцарського педагога XVIII ст., попередника Й.Песталоцці, - М.Планти.

Учнівське самоврядування має й українське коріння. У роботі братських шкіл активно використовувалися елементи учнівського самоврядування, витоки якого були в демократичних традиціях народу. При братських школах існували так звані братства младенческие, завданням яких було моральне виховання юнацтва. Яскраві зразки учнівського самоврядування знаходимо в козацьких школах XVII-XVIII століть.

У середині ХIХ ст. видатний педагог М.Пирогов намагався запровадити елементи самоврядування в Київському навчальному окрузі. У 1859 р. ним були вироблені Правила про порушення та покарання учнів гімназій Київського навчального округу. Ці правила чи не вперше дали можливість гімназистам обговорювати вчинки товаришів, не вислуховувати, а судити самим про те, що є погано і що є добре. М.Пирогов ввів у практику роботи гімназії товариські суди. Він правильно розпізнав великі виховні можливості духу корпоративності учнівських спільнот, закликав педагогів використовувати цей дух. Проте тогочасні умови російського самодержавства та педагогічна традиція надзвичайно обмежували видатного педагога щодо діапазону можливого використання поміченого ним духу корпорації.

В основі діяльності школи в цілому та дитячого самоврядування зокрема лежав принцип колегіальності. Самодіяльність та активність учнів всіляко заохочувалися. У життя шкіл активно впроваджувалися комунарські принципи.

Спільною рисою всіх форм самоврядування тих років було поєднання його з працею, зокрема із самообслуговуванням.

Свою дієву систему самоврядування створив А.Макаренко[21]. Він відштовхувався від практики та інтуїції. Шукаючи оптимальні шляхи вирішення завдань, які поставило перед ним життя, він створив свою унікальну систему виховання у самоврядному демократично налаштованому і водночас дисциплінованому колективі.

Однак А.Макаренко був не просто практиком, а ще й аналітиком. Він осмислив свою систему і виклав її суть у своїх працях[21].

Поняття учнівське самоврядування в педагогіці має свою еволюцію і використовується в педагогічній літературі протягом тривалого часу, проте наукове визначення загальновживаного поняття учнівське самоврядування відсутнє. Автори користуються ним досить широко, вкладаючи в це поняття різний зміст та різні відтінки.[22]

Результати багаторічної дослідницької роботи підтвердили, що учнівське самоврядування - особлива педагогічна технологія формування громадянських якостей дитини в системі демократичних відносин шкільного колективу. І особливість цієї педагогічної технології полягає в тому, що вона має реалізуватися на засадах самовизначення, самодіяльності, самоорганізації, самоствердження та самореалізації особистості. Поряд з поняттям учнівське самоврядування в педагогічній літературі зустрічається і поняття учнівське самоуправління. Під ним розуміють здатність учнів до самоактивності та саморегуляції, що сприяє розвитку громадянської позиції особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках.

Розглянемо систему педагогічних принципів (підходів) виховання лідерських якостей школярів [20]:

-Персоніфікації процесу виховання лідерських якостей - процес виховання орієнтується на конкретну особистість дитини з її потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, почуттями й настроями. Умовами реалізації цього принципу є: вивчення потреб, інтересів і здатностей кожної конкретної дитини-лідера; виявлення позитивних якостей дитини й опора на них; створення сприятливого емоційного тла субєктної взаємодії дитини й дорослих. Цей принцип відбивається в таких правилах: вивчення дитини, її особистості й індивідуальних характеристик повинно носити моніторинговий характер; позитивні якості, наявні в дитини, можна виявити тільки в умовах довірчої взаємодії з нею; позитивні емоції сприяють мотивації дитини на спільну діяльність; розвинути лідерські якості дитини можливо в умовах навколишнього середовища.

-Принцип біпарності - поєднання педагогічного впливу й власної активності дитини. Умовами реалізації цього принципу є готовність педагогів приймати дитину-лідера як субєкт взаємин і взаємодії та значимість педагогів для дітей-лідерів. У практичній педагогічній діяльності з виховання лідерських якостей цей принцип реалізується через правила: реалізація й засвоєння дітьми досвіду лідерської поведінки повинні здійснюватися через спільну діяльність дітей і дорослих, створення оптимального психологічного клімату в колективі; необхідно забезпечити реалізацію існуючих інтересів дітей, їхнє збагачення й піднесення, пробудження нових інтересів; надання можливості вибору способів і засобів досягнення мети для особистості й колективу за умови надання достатньої орієнтовної основи діяльності (надання можливості вибору)[12].

-Принцип опосередкованих впливів у процесі виховання лідерських якостей. Умови реалізації принципу опосередкованих впливів у процесі виховання лідерських якостей: власний вибір дитиною позиції лідера; формування активної життєвої позиції дитини; створення «поля лідерства». У практиці організації виховання лідерських якостей принцип опосередкованих впливів відбивається в правилах: будь-який педагогічний вплив має сприяти формуванню позитивних лідерських якостей у дітей; інформованість дітей і підлітків про різні ситуації для прояву лідерських якостей викликає підвищений інтерес до тих або інших форм реалізації лідерського потенціалу.

-Принцип включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини. Кожна людина в житті виконує ту або іншу роль, що пропонує їй певну систему дій, поведінку. Включення дітей у відносини «лідер - ведені» здійснюється через оволодіння певними соціальними ролями. Реалізація принципу включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини висуває до педагогів такі вимоги: відповідність рівня соціальних відносин, у які включається дитина, її віковим й індивідуальним особливостям і можливостям; створення реальних можливостей для включення дітей у справи, забезпечення гарантії вибору, виду й змісту лідерської й організаторської діяльності, волі вибору засобів її здійснення; залучення всіх дітей у різні види соціальної особистісно значущої діяльності, що сприяють вихованню їх лідерських якостей; формування звязків дітей із соціальним середовищем і можливостей їхньої реалізації в повсякденній практичній діяльності; стимулювання різноманітної соціальної особистісно значущої діяльності дітей. Практичній реалізації принципу включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини сприяє дотримання певних умов: усвідомлення кожною дитиною соціальної й особистої значущості тієї діяльності, у яку вона включається з позиції лідера; пропаганда основних областей розвитку особистості, показ дітям зразків індивідуального саморозвитку в результаті освоєння тієї або іншої діяльності; забезпечення постійної можливості для індивідуальної й колективної діяльності дітей; своєчасна й справедлива оцінка результатів індивідуальної й колективної діяльності дітей; збагачення позитивного досвіду включення дітей у реальні соціальні особистісно значущі відносини; збагачення внутріколективних і міжособистісних відносин; систематичне підвищення соціальної культури дитини, економічна, правова, психолого-педагогічна її освіта, навчання соціальної поведінки, культури спілкування, організаторської діяльності; особистий приклад дорослих, що показує можливості самореалізації як лідера[12].

-Принцип самореалізації дитини в позиції лідера. Вимоги до реалізації принципу: усвідомлення мети й значення реалізації власного лідерського потенціалу для особистого саморозвитку; облік усвідомленості кожною дитиною свого «Я»; формування активного ставлення дитини до світу й себе, її самосвідомості; наявність чітких і ясних перспектив (ближніх і далеких) у розвитку лідерських якостей; бачення кінцевого результату й проміжних рубежів; послідовність, поетапність розвязуваних завдань; наявність мети - доступної, зрозумілої, усвідомленої; довіра дитині у виборі засобів і способів здійснення лідерської діяльності; віра в можливості дитини і її віра у свої можливості досягнення поставлених завдань; інформування дітей про можливості первинних й інших обєднань; урахування вікових й індивідуальних особливостей, що сприяє забезпеченню успішної самореалізації дитини. Здійсненню принципу самореалізації сприяють умови: усвідомлення дитиною значущості для неї й для суспільства тієї діяльності, у яку вона включається; добровільність участі кожного в організовуваній діяльності; діагностика ходу й результатів саморозвитку дитини, стимулювання самопізнання, а при необхідності його корекція; стимулювання суспільно значущої діяльності, що сприяє самореалізації; надання самостійності й довіри в досягнення поставлених завдань.

-Принцип диференційованого підходу. Процес організації виховання лідерських якостей учнів повинен здійснюватися відповідно до їх віку, рівня сформованості лідерських якостей тощо. Реалізація цього принципу висуває вимоги: вивчення рівня сформованості лідерських якостей кожного учня; орієнтування на інтереси дітей, рівень сформованості їхніх лідерських якостей. Цей принцип реалізується через правила: створення умов у вихованні лідерських якостей оптимальним для кожної дитини способом, темпом й обсягом форм і методів виховання; урахування специфічних позицій дітей і дорослих у виховному процесі[12].

-Принцип орієнтації на життєвий досвід. Виховання лідерських якостей учнів повинно допомагати особистості здобути життєвий досвід, тобто субєктивно осмислений, пережитий досвід самостійного вирішення життєвих завдань. Вимогами реалізації цього принципу є: спроможність особистості до спілкування, співробітництва, кооперації та партнерства; засвоєння способів групової, індивідуальної діяльності; інтеграція в реальні відносини учнів інших навчальних закладів, здобуття нею соціального та життєвого досвіду; формування психологічної, моральної та практичної готовності учнів до самостійного та творчого вирішення життєвих завдань, визначення та здійснення власного життя. Правила реалізації принципу: створення в школі «простору альтернатив», «простору вибору»; забезпечення можливостей для обміну досвідом прийняття рішень через різні форми роботи: дискусії, тренінги, клуб-кафе тощо; участь учнів у прийнятті рішень в учнівських проектах, учнівському самоврядуванні тощо; належна увага до виховання лідерських якостей учнів.

У роботі з лідерами традиційно використовується метод бесіди, завдання якого за допомогою цілеспрямованих і вміло поставлених запитань спонукати лідерів до актуалізації вже відомих знань і досягти засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень. Для ефективної участі у житті колективу та поза ним лідер-старшокласник має вміти налагоджувати контакти з оточуючими та володіти вміннями конструктивного діалогу. У перекладі з грецької мови «діалог» (dialogos) - це «бесіда». В українській мові синонімом слова іншомовного походження «діалог» є слова - перемови, переговори. Зазвичай у процесі діалогу відбувається «взаємопізнання» та «взаємозбагачення» всіх його учасників. Для лідерів-старшокласників питання діалогу має велике значення, адже саме за стратегією побудови діалогу, визначення ключових пріоритетів можливо говорити про взаємоповагу та прогнозовані у кожному субєкті зміни. Проте лідери не завжди володіють необхідними вміннями культури діалогу, що, безумовно, знижує результативність досягнення спільної мети. Тому під час підготовки лідерів-старшокласників необхідно звертати увагу на можливі недоліки їхнього лексикону, «стереотипність» мислення, схильність до стигматизації, можливі варіанти застосування ефективних технологій організації діалогу, дотримання «правил діалогу», усвідомлення «ризиків поразки»[26].

2.2 Новітні тенденції методів формування лідерства серед старших школярів

Одною з умов формування лідерства було і є учнівське самоврядування, школа лідерів. Впроваджуючи новітні форми і методи роботи, школа лідерів стає середовищем, де кожна особа має змогу на практиці спробувати різні моделі поведінки, різні соціальні ролі. При цьому вона має нагоду обрати для себе найбільш прийнятну модель поведінки, що є передумовою отримання досвіду організаторської діяльності, налагодження міжособистісних звязків з різними членами колективу, визначення пріоритетів. Для лідера-старшокласника важливо не тільки задовольняти свої потреби, а й вирішувати суспільно значущі для колективу завдання.[17]

У школі лідерів використовують такі новітні форми і методи роботи: тренінги, тематичні семінари, марафони, дискусії, рольові й ділові ігри, розробка та захист соціальних проектів, табірна зміна, круглі столи, соціальні акції, кампанії, виготовлення та презентація квілтів тощо.

Ефективною формою роботи з лідерами-старшокласниками, представниками учнівського самоврядування є організація і проведення тренінгів. Тренінг (від. англ. train - тренувати, тренуватися) являє собою сукупність групових методів формування вмінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей у групі. Пріоритетними засобами тренінгу є групова дискусія і рольова гра в різних їх модифікаціях і поєднаннях.

Мета тренінгу полягає у формуванні й удосконаленні як загальної комунікативної готовності особистості, так і виробленні специфічних комунікативних навичок. Практика тренінгу спрямована на розвиток особистості, усвідомлення нею своїх власних потреб, інтересів, формування відносин з оточенням, вдосконалення особистісних властивостей, які виявляються у спілкуванні й колективній діяльності.

Цікавою формою роботи з лідерами-старшокласниками є дебати. Для ведення дебатів створюються групи учнів, які співпрацюють у процесі пошуку і підготовки своїх аргументів. Дебати спрямовані на розвиток умінь: використовувати різні способи інтегрування інформації; критично осмислювати одержану інформацію; самостійно формулювати гіпотезу; аргументувати власну точку зору та презентувати її; враховувати думки інших людей й толерантно ставитися до них; працювати в команді, брати участь у прийнятті рішень; бути відповідальним та приймати рішення у екстремальних ситуаціях.

Конкурс - форма роботи, яка передбачає демонстрацію та реалізацію знань, умінь, здібностей лідера або групи у досягненні мети конкурсу. В аспекті соціально-спрямованої діяльності, доцільними можуть стати конкурси «соціальних проектів» (на таких конкурсах лідери можуть ініціювати та виконувати відповідні завдання індивідуально, або навпаки у команді однодумців); конкурс «Лідер року» (передбачає визначення кращих представників серед лідерів учнівського самоврядування, які володіють певними лідерськими якостями, вміють організувати та мотивувати послідовників до виконання соціально значущої діяльності, довести розпочату справу до кінця, а також мають конкретні результати діяльності).

Фестиваль - форма роботи з лідерами, яка має на меті популяризацію певної ідеї з залученням міжвідомчих організацій, учнівської молоді.

Відеолекторій - ця форма роботи базується на переважно наочному сприйманні інформації, що в такий спосіб легше і швидше засвоюється. Під час проведення відеолекторію велика увага приділяється просвітницькій роботі, обговоренню проблемних, незрозумілих питань, стимулюванню та розвитку абстрактного мислення, творчості та самостійності. У роботі з лідерами учнівського самоврядування доцільно використовувати відеоматеріали з проблем формування активної життєвої позиції, профілактики шкідливих звичок, асоціальних проявів поведінки, торгівлі людьми, розвитку волонтерства тощо.

Форум-театр - інтерактивна форма роботи, спрямована на вирішення соціальних проблем. Сутність форум-театру полягає у сумісному з глядачами пошуку в рамках запропонованої вистави шляхів виходу зі складної життєвої ситуації. Головною метою форум-театру є надання інформації та набуття умінь вирішення існуючої проблеми певною людиною з використанням досвіду інших людей. Сценічна вистава пропонує для розгляду соціальну проблему, а кожний персонаж гри виконує певну соціальну роль. Під час участі у форум-театрі глядачі мають можливість не тільки познайомитися з негативним явищем, але й розробити алгоритм, створити модель успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації. Кожна вистава форум-театру унікальна, тому що в ній беруть участь не тільки актори, а й глядачі. Виконуючи роль замість актора, глядач глибше занурюється в емоційні переживання персонажа, відчуває результат свого втручання.[17]

Під час взаємодії з лідерам учнівського самоврядування доцільно використовувати прес-метод, реалізація якого дозволяє старшокласникам визначати власну позицію у вирішені дискусійних питань.

У роботі з лідерами-старшокласниками варто використовувати метод «case-study». «Кейс» перекладається з англійської мови як «ситуація». Це реальні, чітко та послідовно описані ситуації педагогічної практики разом з певними фактами, що мають відношення до даної ситуації та думками, від яких залежить її вирішення. Старшокласникам необхідно описану ситуацію розкласти на кейси й проаналізувати кожен з них для загального висновку.

Метод «рівний-рівному» передбачає послідовну систему активних дій лідерів-підлітків і тренерів-педагогів, спрямованих на формування відповідальної поведінки, що є орієнтиром позитивного життєвого вибору, через поширення достовірної інформації та зразків власного прикладу життєвої позиції лідера [23, с. 247]. Цей метод відрізняється від традиційних, по-перше, тим, що старшокласникам надається роль експертів та ініціаторів соціального впливу на однолітків; по-друге, старшокласники набувають досвіду позитивного впливу на особистості й групи, що недоступно дорослим; по-третє, підліток-лідер - особистість, що є носієм знань, цінностей привабливих для однолітків, які вони бажають наслідувати; по-четверте, лідерські якості лідера в колі однолітків завжди оцінювалися позитивно.

Основою для організації особистісно орієнтованого виховного процесу стала розроблена Програма виховання школярів Я - українець, яка ставила перед собою завдання: забезпечення умов для особистісного зростання і самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів; формування особистості, наділеної сучасним світоглядом, компетентної у виборі рішення, здатної до самоорганізації і адаптації в соціумі. Програма створена з урахуванням вікових, психолого-фізіологічних особливостей учнів, проблем, потреб кожного учнівського колективу класу, групи, обєднання і складалася з 7 творчих програм: Я - особистість, Я - громадянин України, Я серед людей, Я і моє здоровя, Я і природа, Я і творчість, Я в цілому світі. Основними формами реалізації програми були діагностика учнів, школа лідера, КТС, тренінги, турніри, диспути, захисти творчих проектів та ін. Проектуючи виховний процес на основі Програми виховання школярів Я - українець, учні разом з учителями водночас набували вмінь працювати у групі, правильно висловлювати свою думку, бути толерантними до інших, брати відповідальність на себе, бути впевненими в собі, виявляти свої здібності, таланти.[35]

На підставі нових особистісно орієнтованих технологій було створено шкільне самоврядування відповідно до Конституції України, Законів про загальну середню освіту, Конвенції ООН про права дитини та інших документів й адаптоване до шкільних традицій. Через створення системи учнівського самоврядування - Шкільної Учнівської Республіки (ШУР) - на засадах демократії й гуманістичних відносин, були створені умови для гуманних відносин субєктів виховання, самовизначення, самоствердження й самореалізації особистості учня, вільного розвитку його здібностей, формування в нього потреби інтелектуального, духовного, культурного розвитку, здатного до самостійного творчого мислення, виховання поваги до суверенітету особистості учня.

Організовуючи різноманітні колективні творчі справи, було створене розвивальне і стимулювальне середовище, з гуманними відносинами, яке включало в себе родину дитини, класний та шкільний колектив і громадські організації й установи, в якому старшокласники набували вмінь і навичок організаційної роботи, комунікації, самостійності, відповідальності, творчого розвитку своїх здібностей, прагнення до самореалізації.[35]

Авторська методика Кежковської, основою якої став факультативний курс для учнів 10-11 класів «Основи організаторської діяльності», спрямована на поетапне формування у старшокласників прогнозованих організаторських умінь і навичок за розробленою програмою, а також практична реалізація набутих школярами теоретичних знань та організаторських умінь і навичок у діяльності органів учнівського самоврядування, шкільних дитячих та молодіжних організацій та на виховних заходах.[12]

Методика проведення занять з факультативу передбачає наявність двох послідовних етапів: опанування знаннями за обраною тематикою (теоретична частина) та оволодіння уміннями і навичками їх практичного застосування (практична частина). Під час практичних занять старшокласники здійснюють самодослідження рівня володіння базовими уміннями і навичками організаторської діяльності; досліджують потреби локальної спільноти (школи), визначають способи їх задоволення; набувають уміння і навички підбору і ведення команди, мотивації членів команди до спільної діяльності; формують індивідуальні організаторські уміння і навички: цілепокладання, прогнозування майбутнього результату і моделювання ситуацій; уміння і навички вироблення стратегічного плану, уміння часового планування, розробки тактичного плану; уміння і навички побудови інформаційного повідомлення; уміння індивідуального і групового, директивного та демократичного прийняття рішень; уміння ситуативного аналізу, контролю за реалізацією діяльності.[12]

Формування організаторських умінь і навичок відбувалося за допомогою реалізації методів: формування свідомості: дискусії, диспути («Виховна робота школи. Кому її організовувати?»; «Для чого потрібна ефективна команда?»), бесіди інформативного характеру (бесіда-зустріч з представником локального Центру соціальних служб для молоді (ЦССМ) на тему «Суспільно-громадська діяльність у нашому регіоні»); організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки: тренування (вправа «Чи добре ви знаєте один одного? (впізнай малюнок)»; презентація команди; вправи на прийом і передачу інформації невербальним способом; вправи на прийом і передачу інформації вербальними засобами); виховуючих ситуації (вправа «Кейси стратегій»), ділових та рольових ігор (презентація команди; вправи «Вибори президента учнівського самоврядування; «Сценарій концерту»; «Вибір»; «Шість капелюхів»); метод проектів («Планування виставки»; проект життєвої траєкторії успіху; підготовка сценарію виховного заходу), драми (вправа «Слідство»); стимулювання: змагання, демонстрація досягнутих результатів.[12]

У розробленій методиці реалізації педагогічних умов формування організаторських умінь і навичок важливе місце займають інтерактивні методи: незакінчених речень (вправа «Хто такий організатор і чим він займається?»), мікрофону (вправа «Дебати»), мозкового штурму (вправи «Як стати успішною командою?»; «Гора інтересів»; «Закриті двері»; «Перспектива»; «Вісім кроків»), роботи в малих групах (презентація команди; «Вибори президента учнівського самоврядування»; «Закриті двері»; «Перспектива»).

З метою забезпечення системного моніторингу та контролю за опануванням організаторськими уміннями і навичками в структуру кожного заняття включено етап діагностики та самодіагностики, що здійснювався за допомогою використання діагностичних методів: вибіркової діагностики (Тест «Хто ви: ведучий чи ведений?»; «Ви лідер?»; Короткий Тест Творчого Мислення (КТТМ) тощо) та самодіагностики (проективні методики: «Я-організатор, Я-виконавець»; самодіагностика досвіду суспільно-громадської діяльності (твір, есе за вибором), проективний малюнок «Я - відомий суспільно-громадський діяч, Я - звичайний житель міста» тощо).

Формуванню організаторських умінь і навичок старшокласників сприяє участь в органах учнівського самоврядування. В експериментальних школах вони створені та діють за аналогією до самоврядних державних структур (президент, парламент (рада), міністерства (комісії) з окремих питань: дисципліни і порядку; гігієни та охорони здоровя; навчання; організації дозвілля; інформації тощо). Організаторські уміння і навички старшокласників, залучених до діяльності органів самоврядування формувались як під час планування діяльності, так і в процесі реалізації суспільно-значимих проектів. В експериментальних школах реалізовані проекти: «Шкільне подвіря - наше обличчя» (спрямований на загальношкільне впорядкування шкільної території); «Чернівці - гостям та жителям міста» (віртуальна мандрівка рідним краєм); «Бережи природу»; концерт та ярмарок у рамках проекту «Миколай - сиротам» тощо.

Ефективним шляхом формування організаторських умінь і навичок є виховна робота класного керівника, під час якої старшокласники залучаються до виконання функцій керівника та організатора. Провідними серед них є організація класних виховних заходів, виховних годин (години класного керівника). В експериментальних школах години класного керівника відбувались із використанням інтерактивних методів: мозкового штурму, кейс-методу, роботи в групах, дискусій тощо. Позитивний вплив на формування організаторських умінь і навичок справили такі виховні заходи: дискусія «Учнівське самоврядування: за і проти», круглий стіл «Староста класу: обовязки та права» із використанням методів незакінчених речень, роботи в групах, мозкового штурму; «Моє хобі - моє майбутнє» із використанням методів мозкового штурму, акваріуму, драми. Формуванню організаторських умінь і навичок сприяли організація та проведення старшокласниками виховних заходів, зокрема «Таланти нашого класу»; «Вечорниці на Андрея» тощо.

Ефективним засобом формування організаторських умінь і навичок старшокласників та їх практичної реалізації є шкільні дитячі і молодіжні обєднання. В експериментальних школах діють гуртки дитячої та молодіжної організації ПЛАСТ, туристично - краєзнавче товариство, літературне обєднання; Молодий рух; Спілка Української молоді. Процес формування організаторських умінь і навичок у зазначених організаціях і гуртках експериментальних шкіл відбувався під час проведення навчально-виховних занять (гутірок, зборів, зустрічей) із використанням інтерактивних методів та під час підготовки і проведення виховних проектів: «Ватра памяті» (присвячені Дню українського козацтва, ПЛАСТ); «Наша школа в іменах і подіях» (пошуково-дослідницький проект, виставка, туристично - краєзнавче товариство); «Осінній вечір поезії» (організація культурного дозвілля, літературне обєднання).

Запропонована методика доступна для використання у різних формах позаурочного навчально-виховного процесу. Встановлено, що завдяки її системності і послідовності вона придатна і для часткового використання з метою компенсації недостатньо сформованих окремих умінь і навичок організаторської діяльності або підвищення ефективності позаурочного навчально-виховного процесу у формуванні лідерів шкільної спільноти тощо.[12]

Ефективними шляхами формування лідерських якостей старшокласників в позаурочний час є участь в органах учнівського самоврядування, шкільних дитячих та молодіжних обєднаннях, виховних заходах класного керівника, а також вивчення спеціальних факультативних курсів.

2.3 Соціальний проект «Молодіжна рада» як альтернативна форма роботи з формування лідерських якостей підлітків

Однією із основних проблем у роботі соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів є недостатність їхньої взаємодії з лідерами, спрощення своїх функціональних обовязків. У переважній більшості вони працюють за запитами адміністрації (приклад, смт Баришівка та Баришівський район), тобто раз на рік збирають «Школу лідерів» у санаторії «Поляна», протягом трьох днів проводять різноманітні заходи, як то: бесіди, тренінги, презентації, дебати, проекти, випускають одноразово газету, яка висвітлює їх діяльність. Але розвиток і формування лідерських якостей на цілий рік просто зупиняється, ці діти далі не ростуть, їх не ведуть в цьому напрямку. А на наступний рік в «Поляну» приїдуть інші діти…

Тому, проаналізувавши ситуацію на місці та дослідивши наукову літературу, хочеться представити соціальний проект «Молодіжна рада» як одну з форм роботи по формуванню та розвитку лідерських якостей старшокласників.

Короткий опис проекту Молодіжна рада».

Проект виконує мету - реалізацію четвертої необхідної умови для формування лідерства - налагодження міжсекторної взаємодії й координації зусиль дитячих та молодіжних обєднань міста й інших соціальних інститутів щодо формування лідерських якостей старшокласників - представників органів учнівського самоврядування.

Ми розглядаємо «міжсекторну взаємодію» як комплекс взаємовідносин між органам державної влади або органами місцевого самоврядування з одного боку та бізнесом з іншого, які визначають їх загальну участь у рішенні важливих соціальних проблем місцевої громади, у тому числі через загальне фінансування і загальну реалізацію соціальних проектів та програм.

Актуальність.

У сучасній українській освітній галузі відбуваються пошуки нових форм і методів діяльності, які допомогли б краще розкрити потенціал старшокласника, виховати з нього справжнього лідера. Формування та розвиток лідерських якостей в школі в позаурочний час має свої переваги, але недостатність взаємодії соціальних педагогів з лідерами учнівського самоврядування, спрощення своїх функціональних обовязків, роботі для звіту, «для галочки» зупиняє розвиток лідерства на рівні школи.

Проект молодіжної ради дає можливість учням бути «мостом» між урядом та суспільними лідерами, які піднімають ці та інші проблемні питання, учні вчаться використовувати політику як ключ до соціальних змін.

Проект має на меті не тільки пропаганду громадської відповідальності серед молоді, але й поєднує активне навчання і громадську діяльність, які допомагають старшокласникам-лідерам учнівського самоврядування втілювати свої знання, уміння, навички в різних соціальних проектах для вирішення важливих соціальних проблем місцевої громади, брати участь у формуванні державної дитячої і молодіжної політики. Таким чином, лідерські якості старших учнів, які виявлені чи сформовані в школі за технологією учнівського самоврядування, мають можливість реалізуватися за межами позаурочної системи, на вищому рівні - на рівна міста, селища тощо. Саме така реалізація готує підлітків до дорослого життя, до професійного самовизначення, до спроби самореалізації під наглядом координаторів (у якості координаторів можуть виступати педагогічні працівники, а також організації та заклади, залучені до процесу функціонування та розвитку молодіжної ради).

Завдання проекту:

-удосконалення місцевої політики щодо формування сучасних лідерів-старшокласників;

-надання можливостей дитячим та молодіжним організаціям і обєднанням брати участь у формуванні державної дитячої та молодіжної політики;

-створення умов для успішної взаємодії закладів освіти з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і обєднаннями, а також з органами місцевого самоврядування та бізнес-структурами;

-утвердження позитивного ставлення до дитячих та молодіжних дитячих організацій і обєднань з боку вчителів, батьків, учнів, громадськості;

-забезпечення фінансової підтримки державою дитячого руху; організаційна та педагогічна підтримка взаємодії.

Проект сприяє розвитку:

-бази знань у сфері життєдіяльності громади, в якій живе підліток;

-навичок соціального спілкування, взаємодії, співробітництва з громадою та владними структурами;

-вміння аналізувати соціальні ситуації і знаходити шляхи їх рішення на громадському рівні;

-прагнення до самостійного самовизначення та самореалізації;

-бажання й здатності брати участь у суспільному житті;

-здатності до емпатії, персоніфікованих взаємин з іншими людьми;

-прагнення до пошуку та реалізації особистого життєвого смислу;

-здатності адаптуватися до мінливої реальності;

-здатності до інноваційного мислення та творчості, до вироблення нових стратегій і моделей діяльності та поведінки;

-готовності виконувати різноманітні соціальні ролі, утверджуючи і зберігаючи самоцінність і самототожність свого індивідуального «Я»;

-самостійно й командою вирішувати життєві труднощі, узагальнювати життєвий досвід.

Методи проекту:

-Групова робота: постановка та розподілення задач окремим членам ради чи підгрупам (комітетам).

-Мозковий штурм: постановка задачі для частини групи шляхом збору інформації для отримання і представлення рішення.

-Дискусія, дебати: обговорення (у відкритому чи закритому колі) результатів діяльності, думок і побажань.

-Тренінги: практичний метод ефективної комунікації, засвоєння матеріалу шляхом залучення учасників у міжособистісну взаємодію з членами групи.

-Презентація: викладення шляхів рішення, висловлення пропозицій, побажань; доведення до громади результатів, отриманих окремими учасниками (членами) чи підгрупами (комітетами).

-Форми самостійної роботи: доповіді, звіти, статті.

Цільова група проекту. Учнівська молодь та підлітки, віком від 14 років до 17 років.

Проект «Молодіжна рада» передбачає реалізацію таких заходів:

. Проведення нарад, мозкових штурмів, які вирішують не тільки особисті, а й суспільні питання.

. Проведення різних за направленням та змістом заходів та проектів, які сприяють самореалізації лідерських якостей старшокласників.

. Проведення тренінгів з написання соціальних проектів.

. Проведення форумів, «круглих столів», конференцій, громадських слухань тощо.

Результатом реалізації проекту «Молодіжна рада» є соціальне партнерство, яке, в свою чергу, має на меті підписання соціальних контрактів - договорів, що укладаються між замовником (владні структури, підприємці) та виконавцями соціального замовлення (лідери-старшокласники як члени ради, молодіжної організації тощо), у яких регулюються відносини замовника та виконавця, визначаються права та обовязки обох сторін.

Партнерами у процесі формування лідерських якостей старшокласників є урядові організації (державні органи управління та системи освіти, центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді, служби у справах дітей, відділи у справах сімї та молоді, молодіжні виконкоми міської ради тощо); освітні заклади; лікувально-профілактичні установи (міський Центр боротьби зі СНДом, міський Центр здоровя тощо); неурядові організації; засоби масової інформації; соціальні Інтернет-мережі.

Висновки

Аналіз соціально-педагогічної літератури та практики доводить, що виховання лідерських якостей - це важливий аспект у становленні молодої особистості, тож починати його потрібно якомога раніше. Ефективна організація виховного процессу в цьому аспекті передбачає створення неодмінних соціально-педагогічних умов, завдяки яким стане можливим формування лідерських якостей учнівської молоді:

. Цілеспрямоване формування лідерських якостей особистості в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів на основі використання інтерактивних форм і методів роботи.

. Забезпечення в навчально-виховному процесі можливостей для прояву та вдосконалення учнями лідерських якостей через їхню участь в учнівському самоврядуванні, громадських і благодійних акціях, марафонах, суспільно корисних справах, організації творчих справ, конкурсах, тренінгах, ділових і рольових іграх, суспільно-політичних і правових рингах, відкритих трибунах, прес-конференціях, інтелектуальних турнірах, захистах творчих проектів.

. Створення стимуляційного та розвивального середовища, позитивної емоційної атмосфери, що передбачає творче спілкування та партнерську взаємодію педагогів і учнів.

. Самопізнання та самовиховання лідерських якостей учнівською молоддю[31].

Ми вважаємо, що цілеспрямоване формування лідерських якостей учнівської молоді відбувається у процесах розвитку, навчання, виховання, спілкування, діяльності особистості.

Метою формування лідерських якостей учнівської молоді є: підвищити рівень соціальної компетентності та сформувати досвід лідерської поведінки через залучення її до реальної участі в різних видах діяльності.

Основними завданнями формування лідерських якостей учнівської молоді є:

) ознайомити з теоретичними основами та принципами розвитку лідерства;

) розвивати навички самоаналізу своїх потенційних і реалізованих можливостей;

) спрямовувати на роботу над собою, здійснення своїх намірів щодо вдосконалення своєї особистості;

) ознайомити з технологією вивчення актуальних молодіжних проблем;

) розвивати уміння та навички проведення інформаційно-просвітницької, профілактичної роботи серед ровесників;

) формувати здатність приймати відповідальні рішення;

) розвивати проективні, конструктивні, організаторські, комунікативні здібності;

) стимулювати практичне використання здобутих знань і вмінь у різних видах соціально значимої діяльності.

Основними видами діяльності, які спрямовані на формування лідерських якостей учнівської молоді в освітньому просторі, є: 1) навчальна діяльність (індивідуальна, групова, колективна); 2) виховна діяльність (участь у тренінгах, конкурсах, змаганнях); 3) дослідницько-пошукова діяльність (участь у конференціях, проектах, програмах); 4) проективна діяльність (розроблення та захист індивідуальних і колективних проектів, творчих справ); 5) громадська діяльність (участь у роботі органів учнівського самоврядування та громадських молодіжних організацій, учнівських творчих клубах, наукових товариствах, асоціаціях, радах); 6) представницька діяльність (уміння ефективно презентувати себе, групу однолітків, освітній заклад, молодіжну громадську організацію).

Список використаної літератури

1.Алфімов Д. В. Виховання лідерських якостей школярів у сучасній загальноосвітній школі / Д. В. Алфімов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: зб. наук. пр. - Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2010. - Вип. 4 (39). - С. 3-14.

.Алфімов Д. В. Зміст феномену «лідерські якості особистості» / Д. В. Алфімов // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 11 (64). - С. 44-51

3.Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.)/ О. В. Безпалько - К. : Центр учбової літ-ри, 2009. - 208 с.

.Брушлинский А. В. Андеграунд диамата // Проблема субъекта в психологической науке / под ред. А. В. Брушлинского, М. И. Воловиковой, В. Н. Дружинина. - М. : Академический проект, 2000. - С. 7-12.

5.Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. - 340с.

.Газман О. С. Детский коллектив как субъект и объект воспитания (на материале воспитательной работы со старшеклассниками в условиях летнего лагеря) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика» / О. С. Газман. - М., 1974. - 26 с.

7.Голдберг Э., Грам С. Управляючий мозг: Лобные доли, лидерство и цивилизация / Пер. с англ. Д. Бугакова. - М.: Смысл, 2003. - 335 с.

.Донцов А. И. Личность в группе: проблема сплоченности. Донцов А. И. Психология коллектива: Методологические проблемы исследования. М. : Изд-во Моск. ун-та. 1984. - С. 39 - 61.

.Дружинин В. Н. Варианты жизни или очерки экзистенциальной психологи / В. Н. Дружинин. - М., 2000. - 167 с.

.Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер,2000. - 288 с.

11.Карделл Ф. Д. Психотерапия и лидерство / Франк Давид Карделл. - СПб. : «Речь», 2000. - 234 с.

12.Кєжковска І. Проблема становлення соціальної активності молоді засобами позаурочного навчально-виховного процесу (на прикладі учнівського самоврядування) / І. Л. Кєжковска (Рижикова) // Вісник Прикарпатського університету. Серія Педагогіка. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. ХХУІ - ХХУІІ. - С. 83-90.

.Кєжковска І.Л. Формування організаторських умінь і навичок старшокласників у позаурочному навчально-виховному процесі/ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук - Тернопіль - 2010.

.Клименко А.І. Розвиток лідерських якостей підлітків залежно від черговості народження дитини в сімї/ Клименко А.І. - Київ - 2011.

.Ковальчук М. А. Профилактика девиантного поведения в детско-подростковой среде: дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / М. А. Ковальчук. - Ярославль, 2002. - 344 с.

16.Кови Стивен. Лидерство, основанное на принципах: пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. - 300с.

17.Косенчук О. Г. Соціально-педагогічні умови формування лідерських якостей старшокласників у позаурочній діяльності// Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - № 22 (257), Ч. VІІІ. - 2012. - с.238-245.

.Мараховська Н. В. Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у процесі навчання дисциплін гуманітарного циклу /автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук - Х. -2009.

19.Менегетти А. Психология лидера / Антонио Менегетти. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Славянская ассоциация Онтопсихологии, 1999. - 144 с.

20.Моисеев А. М. Качество управления школой: каким оно должно бать / А. М. Моисеев. - М. : Сентябрь, 2001. - 160 с.

.Набока Б.С. З досвіду творчого застосування ідей А.Макаренка і В.Сухомлинського по формуванню шкільного колективу, організації учнівського самоврядування // Тези доповідей Республіканської науково-практичної конференції Проблеми формування всебічно розвинутої особистості в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського та практиці роботи сучасної школи. - Міністерство народної освіти УРСР, Кіровоград. - 1983. - С.10-11.

.Набока Б.С. Розвиток ідей про учнівське самоврядування у вітчизняній педагогічній теорії та практиці/ автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук - Київ - 2001

23.Оржеховська В. М., Пилипенко О. І. Превентивна педагогіка. Навч. Посіб./ В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко. - Черкаси. - 2007. - 284 с.

.Парыгин Б.Д. Руководство и лидерство / Б.Д. Парыгин. - Л., 1973.

.Педагогика: учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. - 4-е изд. - М. : Школьная Пресса, 2002. - 512 с.

.Прохоренко Т. Г. Лідерство як форма самоствердження особистості в малій групі / Т. Г. Прохоренко, О. П. Зборовська, Г. А. Носирєва // Вісн. Міжнар. словян. ун-ту. Сер. : Соціологічні науки. - 2008. - Т. 11, № 1. - С. 8-13.

27.Психологічна енциклопедія / [авт.-упоряд. Степанов О. М.] . - К. : «Академвидав», 2006. - 423 с.

28.Рожков М. И. Воспитание учащихся: теория и методика / М. И. Рожков, Л. В. Байбородова. - Ярославль : ЯПТУ, 2002. - 282 с.

.Рубинштейн С. Л. - Основы общей психологии / С. Рубинштейн. - СПб : ПитерКом, 1999. - 720 с.

.Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм. Сумерки богов / Ж.-П. Сартр. - М., 1989. - 323 с.

.Сушик Н. Теоретичні основи формування лідерських якостей учнівської молоді// Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. - № 7. - 2013. - с.110-114.

.Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников / Л.И. Уманский. - М. : Просвещение, 1980. - 160 с.

.Ушинський К. Д. Теоретичні проблеми виховання і освіти. Вибр. пед. тв.: У 2-х т. Т. 1. / К. Д. Ушинський. - К. : Вища школа, 1983. - 187 с.

.Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. - М., 1990.

.Ягоднікова В.В. Виховання лідерів// Виховна робота в школі: наук.-мет. журнал. - № 10. - 2009. - с.2-36.

.Ягоднікова В.В. Формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому процесі загальноосвітньої школи // Наука і освіта: науково-практичний журнал ПНЦ АПН України. - 2004. - № 7. - С. 328-330.

Додаток А

Соціальний проект «Молодіжна рада»

Короткий опис проекту

Проект виконує мету - реалізацію четвертої необхідної умови для формування лідерства - налагодження міжсекторної взаємодії й координації зусиль дитячих та молодіжних обєднань міста й інших соціальних інститутів щодо формування лідерських якостей старшокласників - представників органів учнівського самоврядування.

Ми розглядаємо «міжсекторну взаємодію» як комплекс взаємовідносин між органам державної влади або органами місцевого самоврядування з одного боку та бізнесом з іншого, які визначають їх загальну участь у рішенні важливих соціальних проблем місцевої громади, у тому числі через загальне фінансування і загальну реалізацію соціальних проектів та програм.

Актуальність.

У сучасній українській освітній галузі відбуваються пошуки нових форм і методів діяльності, які допомогли б краще розкрити потенціал старшокласника, виховати з нього справжнього лідера. Формування та розвиток лідерських якостей в школі в позаурочний час має свої переваги, але недостатність взаємодії соціальних педагогів з лідерами учнівського самоврядування, спрощення своїх функціональних обовязків, роботі для звіту, «для галочки» зупиняє розвиток лідерства на рівні школи.

Проект молодіжної ради дає можливість учням бути «мостом» між урядом та суспільними лідерами, які піднімають ці та інші проблемні питання, учні вчаться використовувати політику як ключ до соціальних змін.

Мета.

Проект має на меті не тільки пропаганду громадської відповідальності серед молоді, але й поєднує активне навчання і громадську діяльність, які допомагають старшокласникам-лідерам учнівського самоврядування втілювати свої знання, уміння, навички в різних соціальних проектах для вирішення важливих соціальних проблем місцевої громади, брати участь у формуванні державної дитячої і молодіжної політики. Таким чином, лідерські якості старших учнів, які виявлені чи сформовані в школі за технологією учнівського самоврядування, мають можливість реалізуватися за межами позаурочної системи, на вищому рівні - на рівна міста, селища тощо. Саме така реалізація готує підлітків до дорослого життя, до професійного самовизначення, до спроби самореалізації під наглядом координаторів (у якості координаторів можуть виступати педагогічні працівники, а також організації та заклади, залучені до процесу функціонування та розвитку молодіжної ради).

Завдання проекту:

-удосконалення місцевої політики щодо формування сучасних лідерів-старшокласників;

-надання можливостей дитячим та молодіжним організаціям і обєднанням брати участь у формуванні державної дитячої та молодіжної політики;

-створення умов для успішної взаємодії закладів освіти з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і обєднаннями, а також з органами місцевого самоврядування та бізнес-структурами;

-утвердження позитивного ставлення до дитячих та молодіжних дитячих організацій і обєднань з боку вчителів, батьків, учнів, громадськості;

-забезпечення фінансової підтримки державою дитячого руху; організаційна та педагогічна підтримка взаємодії.

Проект сприяє розвитку:

-навичок соціального спілкування, взаємодії, співробітництва з громадою та владними структурами;

-вміння аналізувати соціальні ситуації і знаходити шляхи їх рішення на громадському рівні;

-прагнення до самостійного самовизначення та самореалізації;

-бажання й здатності брати участь у суспільному житті;

-здатності до емпатії, персоніфікованих взаємин з іншими людьми;

-прагнення до пошуку та реалізації особистого життєвого смислу;

-здатності адаптуватися до мінливої реальності;

-здатності до інноваційного мислення та творчості, до вироблення нових стратегій і моделей діяльності та поведінки;

-готовності виконувати різноманітні соціальні ролі, утверджуючи і зберігаючи самоцінність і самототожність свого індивідуального «Я»;

-самостійно й командою вирішувати життєві труднощі, узагальнювати життєвий досвід.

Методи проекту:

-Групова робота: постановка та розподілення задач окремим членам ради чи підгрупам (комітетам).

-Мозковий штурм: постановка задачі для частини групи шляхом збору інформації для отримання і представлення рішення.

-Дискусія, дебати: обговорення (у відкритому чи закритому колі) результатів діяльності, думок і побажань.

-Тренінги: практичний метод ефективної комунікації, засвоєння матеріалу шляхом залучення учасників у міжособистісну взаємодію з членами групи.

-Презентація: викладення шляхів рішення, висловлення пропозицій, побажань; доведення до громади результатів, отриманих окремими учасниками (членами) чи підгрупами (комітетами).

-Форми самостійної роботи: доповіді, звіти, статті.

Цільова група проекту. Учнівська молодь та підлітки, віком від 14 років до 17 років.

Проект «Молодіжна рада» передбачає реалізацію таких заходів:

. Проведення нарад, мозкових штурмів, які вирішують не тільки особисті, а й суспільні питання.

. Проведення різних за направленням та змістом заходів та проектів, які сприяють самореалізації лідерських якостей старшокласників.

. Проведення тренінгів з написання соціальних проектів.

. Проведення форумів, «круглих столів», конференцій, громадських слухань тощо.

Результатом реалізації проекту «Молодіжна рада» є соціальне партнерство, яке, в свою чергу, має на меті підписання соціальних контрактів - договорів, що укладаються між замовником (владні структури, підприємці) та виконавцями соціального замовлення (лідери-старшокласники як члени ради, молодіжної організації тощо), у яких регулюються відносини замовника та виконавця, визначаються права та обовязки обох сторін.

Партнерами у процесі формування лідерських якостей старшокласників є урядові організації (державні органи управління та системи освіти, центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді, служби у справах дітей, відділи у справах сімї та молоді, молодіжні виконкоми міської ради тощо); освітні заклади; лікувально-профілактичні установи (міський Центр боротьби зі СНДом, міський Центр здоровя тощо); неурядові організації; засоби масової інформації; соціальні Інтернет-мережі.

Додаток Б

ПОЛОЖЕННЯ

про молодіжну громадську раду

при голові Баришівської районної державної адміністрації

. Молодіжна громадська рада при голові Баришівської районної державної адміністрації (далі - молодіжна громадська рада) є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

2. У своїй діяльності молодіжна громадська рада керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про громадську раду, розробленим на основі Типового положення.

Положення про молодіжну громадську раду затверджується розпорядженням голови Баришівської районної державної адміністрацієї (далі - райдержадміністрація), при якій вона утворена, та схвалюється на засіданні молодіжної громадської ради.

3. Основними завданнями молодіжної громадської ради є:

3.1. Створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами.

.2. Здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади.

.3. Сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

4. Молодіжна громадська рада відповідно до покладених на неї завдань:

.1. Готує та подає райдержадміністрації пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю, а також проведення консультацій, не передбачених таким планом.

.2. Готує та подає райдержадміністрації пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю, а також план взаємодії громадської ради з райдержадміністрацією, її структурними підрозділами, з Баришівською районною радою, іншими установами, організаціями Баришівського району.

.3. Подає райдержадміністрації обов'язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у відповідній сфері, удосконалення роботи райдержадміністрації та її структурних підрозділів.

.4. Проводить відповідно до законодавства громадську експертну та громадську антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.

.5. Здійснює громадський контроль за врахуванням та впровадженням райдержадміністрацією пропозицій та зауважень громадськості, а також дотриманням нею та її підрозділами нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції.

.6. Інформує в обов'язковому порядку громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та їх виконання на офіційному веб-сайті райдержадміністрації та в інший прийнятний спосіб.

.7. Збирає, узагальнює та подає райдержадміністрації інформацію щодо пропозицій громадських організацій відносно вирішення питань, які мають важливе суспільне значення.

.8. Організовує публічні заходи для обговорення актуальних питань розвитку галузі чи адміністративно-територіальної одиниці.

.9. Готує та оприлюднює щорічний звіт про свою діяльність.

. Молодіжна громадська рада має право:

.1. Утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, ініціативні та експертні групи тощо). Організація діяльності робочих органів визначається Регламентом молодіжної громадської ради, який схвалюється на її засіданні.

.2. Залучати до роботи ради працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців.

.3. Організовувати і проводити семінари, конференції, засідання,"„круглі столи та інші заходи.

.4. Отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування установ та організацій району інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради.

.5. Отримувати від райдержадміністрації проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю та взаємодії з відповідними установами та організаціями.

5.6. Взаємодіяти із органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, іншими консультативно-дорадчими органами, утвореними при органах виконавчої влади та громадськими радами, що діють при органах виконавчої влади.

5.7. За запрошенням райдержадміністрації та її структурних підрозділів делегувати представників молодіжної громадської ради для участі у заходах (нарадах, засіданнях колегій тощо), що проводяться райдержадміністрацією та її структурними підрозділами.

.8. Подавати до райдержадміністрації пропозиції щодо заохочення представників інститутів громадянського суспільства та окремих громадян за їх внесок у реалізацію та захист прав і свобод людини і громадянина, розвиток громадянського суспільства.

Члени молодіжної громадської ради мають право доступу в установленому порядку до приміщень, в яких розміщена райдержадміністрація.

. До складу молодіжної громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об'єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців, недержавних засобів масової інформації та інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України (далі - інститути громадянського суспільства).

. Склад молодіжної громадської ради формується на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за кандидатури, які добровільно заявили про бажання брати участь у роботі молодіжної громадської ради та внесені інститутами громадянського суспільства.

Строк повноважень складу молодіжної громадської ради - два роки.

Членство в молодіжній громадській раді є індивідуальним.

. Для формування складу молодіжної громадської ради райдержадміністрація утворює ініціативну групу з підготовки установчих зборів за участю представників інститутів громадянського суспільства.

На підставі поданих заяв ініціативна група складає список учасників установчих зборів, кандидатур до нового складу молодіжної громадської ради.

Відомості про склад молодіжної громадської ради райдержадміністрація оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб.

. Склад молодіжної громадської ради затверджується розпорядженням голови райдержадміністрації.

. Членство в молодіжній громадській раді та її робочих органів припиняється на підставі рішення громадської ради у разі:

.1. Систематичної відсутності члена громадської ради на її засіданнях без поважних причин (два рази і більше).

.2. Письмового повідомлення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про відкликання свого представника та припинення його членства в молодіжній громадській раді.

.3. Скасування державної реєстрації інституту громадянського суспільства, представника якого обрано до складу молодіжної громадської ради.

.4. Неможливості члена молодіжної громадської ради брати участь у роботі молодіжної громадської ради за станом здоров'я, визнання у судовому порядку члена молодіжної громадської ради недієздатним або обмежено дієздатним.

.5. Подання членом молодіжної громадської ради відповідної заяви про добровільний вихід зі складу ради.

11.1. Брати участь в обговоренні питань, що виносяться на засідання молодіжної громадської ради, вносити свої пропозиції та зауваження.

.2. Брати участь у голосуванні на засіданнях молодіжної громадської ради.

.3. Брати участь в одному з комітетів з правом голосу.

.4. За бажанням бути присутніми на засіданні інших комітетів, висловлювати свою думку, але без права голосу.

.5. Інформувати громадську раду про свою діяльність.

.6. Пропонувати питання до порядку денного засідання молодіжної громадської ради.

.7. Бути обраним до керівних органів ради.

.8. Бути членом постійних комісії, експертних груп та інших робочих органів молодіжної громадської ради, тощо.

.9. Ініціювати залучення фахівців відповідних галузей у якості експертів з питань, що розглядаються на засіданнях молодіжної громадської ради та її робочих органів.

12. Молодіжну громадську раду очолює голова, котрий обирається з числа членів ради на її першому засіданні шляхом рейтингового голосування.

Голова молодіжної громадської ради має заступника, котрий обирається з числа членів ради шляхом рейтингового голосування.

Головою молодіжної громадської ради не може бути обрано посадову або службову особу органу державної влади.

Повноваження голови молодіжної громадської ради можуть бути припинені за рішенням молодіжної громадської ради у разі припинення його членства у раді з підстав, передбачених пунктом 10 цього Положення, а також у разі невиконання або неналежного виконання обовязків голови, передбачених цим Положенням.

Розгляд питання щодо припинення повноважень голови молодіжної громадської ради виноситься на молодіжну громадську раду за ініціативою не менш ніж однієї третини членів ради.

. Голова молодіжної громадської ради:

.1. Організовує діяльність молодіжної громадської ради.

.2. Скликає та організовує підготовку та проведення її засідань.

.3. Підписує документи від імені молодіжної громадської ради на бланку ради.

.4. Представляє молодіжну громадську раду у відносинах з Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації.

.5. Може брати участь у засіданнях колегії райдержадміністрації.

У разі відсутності голови, його повноваження виконує один із заступників, призначений за письмовим рішенням голови у письмовій формі.

. Молодіжна громадська рада для забезпечення власної діяльності утворює секретаріат молодіжної громадської ради. До складу секретаріату входять відповідальний секретар та секретар. На відповідального секретаря покладаються функції контролю за виконанням рішень молодіжної громадської ради, її робочих органів та організації її діяльності, а саме:

порядок проходження документів та термін її виконання;

контроль за виконанням рішень постійних та тимчасових робочих органів.

На секретаря покладаються інформативні функції, взаємозвязок з інститутами громадянського суспільства, протокольне забезпечення діяльності молодіжної громадської ради та її робочих органів.

Функції секретаря молодіжної громадської ради може виконувати працівник структурного підрозділу по роботі з молоддю райдержадміністрації, який не є членом молодіжної громадської ради.

. Основною формою роботи молодіжної громадської ради є засідання, що проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Позачергові засідання молодіжної громадської ради можуть скликатися головою або за ініціативою третини від загального складу її членів.

Засідання молодіжної громадської ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів.

У разів неможливості члена молодіжної громадської ради бути присутнім на її засіданні з поважних причин, на засіданні може бути присутній його представник за письмовим дорученням, де зазначається причина відсутності члена молодіжної громадської ради. У такому випадку представник члена молодіжної громадської ради не має права голосу.

Засідання молодіжної громадської ради проводяться відкрито.

У засіданнях молодіжної громадської ради бере участь з правом дорадчого голосу уповноважений представник райдержадміністрації.

За запрошенням голови молодіжної громадської ради у її засіданнях можуть брати участь інші особи без права голосу.

. Рішення молодіжної громадської ради приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Рішення молодіжної громадської ради оформляється протоколом.

Рішення молодіжної громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов'язковими для розгляду райдержадміністрацією.

Рішення райдержадміністрації, прийняте за результатами розгляду пропозицій молодіжної громадської ради, не пізніше ніж у десятиденний строк після його прийняття в обов'язковому порядку доводиться до відома членів молодіжної громадської ради та громадськості шляхом його оприлюднення на офіційному веб-сайті райдержадміністрації та в інший прийнятний спосіб.

Інформація про прийняте рішення має містити відомості про врахування пропозицій молодіжної громадської ради або причини їх відхилення.

. Молодіжна громадська рада інформує райдержадміністрацію та громадськість про свою роботу шляхом розміщення в обов'язковому порядку в спеціально створеній рубриці „Молодіжна громадська рада" на офіційному веб-сайті райдержадміністрації та оприлюднення в інший прийнятний спосіб матеріалів про установчі документи, план роботи, керівний склад, прийняті рішення, протоколи засідань, щорічні звіти про її роботу.

. Забезпечення секретаріату молодіжної громадської ради приміщенням, засобами зв'язку, створення умов для роботи ради та проведення її засідань здійснює райдержадміністрація.

19. Молодіжна громадська рада має бланк із своїм найменуванням, який затверджується зборами ради.