єктом - система бухгалтерського обліку підприємства.
Розділ 1. Теоретичні засади формування облікової політики на підприємстві
обліковий політика економіка
1.1 Сутність облікової політики, принципи та засади її формування
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] облікова політика визначається так: це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством, для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку та передбачає вирішення комплексу таких питань:
Перше питання стосується організації обліку:
. Як організувати бухгалтерський облік на підприємстві?
Вибирається форма організації бухгалтерського обліку, тобто визначається суб'єкт ведення обліку: бухгалтерська служба, один бухгалтер, спеціальна аудиторська фірма, керівник підприємства.
Визначається порядок розподілу обов'язків між працівниками бухгалтерії і встановлюється взаємозв'язок бухгалтерської служби з іншими структурними підрозділами підприємства: плановим, виробничим відділами та іншими.
Друге питання стосується методики обліку:
. Які прийоми і способи використовуються для ведення обліку?:
Визначаються конкретні методичні прийоми і способи ведення бухгалтерського обліку:
методи нарахування амортизації;
методи оцінки виробничих запасів;
система обліку запасів;
облік процесу реалізації;
порядок створення резервів тощо.
Третє питання стосується техніки обліку:
. Які технічні прийоми і процедури використовувати при веденні обліку?:
вибирається форма ведення бухгалтерського обліку: журнальна, комп'ютерна, спрощена та інші;
визначається перелік рахунків з плану рахунків, який буде найбільш часто використовуватися (робочий план рахунків);
встановлюється порядок проведення інвентаризації та здійснення документообігу і т.д.
Таким чином, формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів для підприємства вибираються найбільш притаманні на даний момент.
При формуванні облікової політики передбачається дотримання, встановлених принципів бухгалтерського обліку:
) повнота висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
) обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
) превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
) автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
) послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами бухгалтерського обліку), і повинно бути обгрунтовано та розкрито у фінансовій звітності;
) безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися надалі;
) нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійснюваними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
) єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
) історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
) періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [11].
Наявність таких принципів і вимог пояснюється самим призначенням бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки: він покликаний забезпечити отримання повних і достовірних даних про фінансове становище організації, виступати способом спілкування ділових людей, бути складовою загальнодержавної системи формування макроекономічних показників. Все це стає можливим лише на основі єдиних підходів до ведення обліку.
Одним з таких принципів є принцип послідовності, тобто постійне використання підприємством облікової політики. Кожне підприємство розробляє облікову політику самостійно. Це встановлено п. 5 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У цьому ж пункті зазначено, що кожне підприємство вибирає форму регістрів бухгалтерського обліку, розробляє систему внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне використання прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо на підприємстві змінюються статутні вимоги.
Принципи та вимоги, про які йде мова, - це не стовідсоткова уніфікація облікового процесу. Вони лише встановлюють рамки в побудові системи обліку в організації, які необхідно дотримувати при виборі облікових процедур та розробці облікового процесу. Призначення їх полягає, зокрема, у забезпеченні порівнянності інформації, що циркулює на ринку, у поданні правдивої і об'єктивної картини фінансового стану та фінансових результатів діяльності організації у звітності, умов їх реалізації в обліковій політиці конкретної організації необхідно виходити з припущень майнової відокремленості організації, безперервності її діяльності, послідовного застосував облікової політики, тимчасової визначеності фактів господарської діяльності.
Таким чином, дані принципи є умовою діяльності організації, які повинні обовязково їй виконуватися протягом усього періоду формування облікової політики [12, c 21].
При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку допускається вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо для обліку будь-якої операції уніфікованої форми документа не існує, організація може розробити її самостійно.
Відповідальність за формування облікової політики підприємства, як і за організацію та ведення бухгалтерського обліку на ньому відповідно до законодавства, лежить на керівнику підприємства. Але, слід зауважити, що керівник підприємства не завжди досить обізнаний у питаннях ведення бухгалтерського обліку, тому ця відповідальність лежить також і на бухгалтерові підприємства. Таким чином, облікова політика організації складається головним бухгалтером і затверджується керівником організації.
Однак, облікова політика також може розроблятися спеціально створеною комісією, спеціалізованою фірмою (аудиторською, консалтинговою). Облікова політика - це, перш за все, політика керівника, тому саме він вирішує хто з перерахованих суб'єктів буде складати облікову політику. Тобто питання встановлення облікової політики знаходяться в компетенції керівника. Повноваження керівника по її встановленню реалізуються через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно - методична база передбачає більше, ніж один варіант. Одноваріантного методу оцінки, обліку і процедур до цього документу включати недоцільно [13, c 358].
Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, в який, за необхідністю, можуть вноситися зміни. У разі внесення змін, які за обсягом охоплюють більшу частину тексту або ж значно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю видати в новій редакції.
Облікова політика та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладаються копії розпорядчого документа про встановлення змін в обліковій політиці підприємства [14].
Облікову політику підприємства зобов'язані знати:
. Керівник підприємства.
. Бухгалтер підприємства.
. Аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки.
. Податковий інспектор, адже від більшості принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкта оподаткування.
Отже, основними завданнями облікової політики є: максимально об'єктивно відобразити діяльність підприємства, сформувати повну і достовірну інформацію про неї з метою ефективного управління роботою підприємства. Облікова політика формується шляхом вибору способів ведення бухгалтерського обліку з декількох певних положень з бухгалтерського обліку а затверджується керівником підприємства.
.2 Огляд літературних джерел та аналіз нормативно-правових документів з формування облікової політики підприємства
Детальну характеристику нормативно-правового забезпечення щодо питань формування облікової політики підприємства розкрито в табл. 1.1:
Таблиця 1.1 Нормативно-правове забезпечення облікової політики
Нормативно-правові актиЇх зміст12Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIVМістить визначення поняття "облікова політика", надає право підприємству самостійно формувати облікову політикуНП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ, Стеандарт, Положення МФУ від 07.02.2013 № 73Містить визначення поняття "облікова політика", визначає способи висвітлення облікової політики підприємства під час розкриття інформації у фінансовій звітностіП(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", Наказ, Положення МФУ від 28.05.1999 № 137Визначає причини змін в обліковій політиці; порядок розкриття інформації у примітках до звітів у випадку зміни облікової політикиІнші П(С)БОМістять елементи облікової політики щодо конкретних її об'єктів або господарських операційПлан рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Наказ, План МФУ від 09.12.2011 № 1591Є основою для розробки робочого плану рахунків підприємстваІнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Інструкція МФУ від 30.11.1999 № 291Містить інформацію щодо можливих варіантів обліку витрат на підприємстві та періодичність закриття транзитних рахунківЛист Міністерства фінансів України "Про облікову політику", Лист МФУ від 21.12.05 №31-34000-10-5/27793Містить основні елементи облікової політики, що мають бути зазначені у розпорядчому документі про облікову політику конкретного підприємстваМетодичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, Наказ МФУ від 27.06.2013 р. №635Містять інформацію про зміст розпорядчого документа про облікову політику, суб'єктів формування, випадки зміни облікової політики підприємстваМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, Наказ МФУ №1327 от 16.11.2009Розкривають окремі елементи облікової політики щодо нематеріальних активівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, НАКАЗ МФУ від 30 вересня 2003 року N 561Розкривають окремі елементи облікової політики щодо основних засобівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, Наказ МФУ №1315 от 29.12.2006Розкривають окремі елементи облікової політики щодо біологічних активівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, Наказ МФУ від 10.01.2007 р. №2Розкривають окремі елементи облікової політики щодо запасівМетодичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, Наказ МінПромПолітики від 9 липня 2007 року N 373Регламентують методи оцінки залишків незавершеного виробництва, способи оцінки готової продукції, методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловостіМетодичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22 травня 2002 року N 145Регламентують склад, порядок обліку і планування витрат в торгівліМетодичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, Наказ Мінрегіонбуду 31.12.2010 N 573Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у будівництвіМетодичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, Наказ, Рекомендації Міністерства аграрної політики України N 132 від 18.05.2001Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у сільському господарствіМетодичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, Наказ Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості робіт і послуг у сфері транспортних перевезень
Питанню облікової політики в науковій літературі приділяють багато уваги. Жвава дискусія точиться навколо самого поняття «облікова політика». Слід звернути увагу на те, що серед науковців немає єдиного погляду щодо визначення цього терміна. Одна група авторів тлумачить облікову політику як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, які були обрані підприємством. Друга група під обліковою політикою розуміє принципи та правила ведення бухгалтерського обліку в певній організації. Третя група дотримується думки, що облікова політика - сукупність форм і методів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Становить інтерес визначення облікової політики, яке пропонує Т. Барановська. Під обліковою політикою вона розуміє комплекс методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, що обираються підприємством із загальноприйнятих або розробляються самостійно з урахуванням особливостей його діяльності з метою забезпечення захисту прав та інтересів власника (власників, учасників) [24, с.189]. Важливим у цьому визначенні є те, що в ньому підкреслюється зв'язок можливостей підприємства у виборі методів обліку з необхідністю дотримуватися нормативної бази бухгалтерського обліку, хоча використаний вислів «загальноприйняті принципи» є в даному випадку дещо некоректним.
На думку авторів, визначення облікової політики, дане О. Свірко, є найбільш змістовним: «сукупність облікових принципів, методів, процедур та заходів для забезпечення якісного, безперервного проходження інформації від етапу первинного спостереження до узагальнюючого -складання звітності» [25, c.26]. Якщо його уточнити, враховуючи ідею Т. Барановської, а також попередні визначення, то вийде наступне: облікова політика суб'єкта господарювання - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються суб'єктом господарювання для ведення поточного обліку, складання та подання фінансової звітності в межах, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, іншими нормативними документами, затвердженими Міністерством фінансів та іншими органами виконавчої влади після погодження з Міністерством фінансів.
Слід зазначити: всі вищезгадані літературні джерела конкретизують і уточнюють підхід до поняття «облікова політика», що зафіксоване в міжнародних і національних стандартах. Можна вважати, що питання облікової політики підприємства є глибоко опрацьованим у теоретичному плані.
У літературних джерелах, крім висвітленого тлумачення облікової політики, є ще одне, яке з'явилося саме у вітчизняній науковій літературі. Це підхід до облікової політики як категорії національної системи бухгалтерського обліку. Так, М. Пушкар пише, що облікова політика в Україні складається з двох рівнів: державних органів з розвитку системи обліку і окремих підприємств щодо забезпечення надійної фінансової звітності [26, с.21]. Крім того, він визначає окремі елементи облікової політики: теорію, методологію, технологію, організацію [26, с.10]. Ф. Бутинець, Н. Малюга, А. Пилипенко та В. Отенко також виділяють два рівні облікової політики: І - політика державних органів щодо розвитку системи бухгалтерського обліку; II - політика окремого підприємства щодо забезпечення надійності фінансової звітності.
.3 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту підприємства (додаток А), Закону України «Про господарські товариства» [1], господарського, цивільного, земельного законодавства.
Компанія «Українські Промислові Ресурси» заснована 30 листопада 1999 року у місті Донецьку як підприємство із 100% іноземним капіталом. ТОВ виробляє і продає на ринках України та країн СНД туалетне, косметичне, дитяче та господарське мило, а також мило з поліпшеними дерматологічними властивостями (крем-мило).
Основою мила є сировина рослинного походження, а використовувані парфумерні композиції поставляються відомими фірмами-виробниками Франції, Великобританії, Іспанії, Нідерландів. До складу туалетного та дитячого мила входять натуральні рослинні масла і екстракти, збалансований комплекс вітамінів та інші компоненти, що пом'якшують і живлять шкіру.
Одним з пріоритетних напрямків діяльності компанії є контрактне виробництво. На підприємстві створені всі умови для випуску високоякісного мила на замовлення компаній і великих торгових мереж, зацікавлених у розширенні асортименту продукції під своїми торговими марками.
Головною метою ТОВ «Українські промислові ресурси» є виробництво, переробка та реалізація мильної продукції, а також отримання прибутку і реалізація економічних і соціальних інтересів трудового колектива.
Згідно Статуту предметом діяльності Товариства є:
-виробництво мила, детергентів, очищувальних та пральних препаратів, неочищеного та очищеного гліцерину, пральних порошків, препаратів для миття посуду, засобів для очищення скла та металу, кузовів машин, інших паст та порошків для чищення;
-виробництво парфумованої продукції та косметичних засобів для захисту шкіри, лаків для волосся, препаратів для гігієнічного догляду;
-виробництво будь-яких інших хімічних речовин та продуктів;
-накопичування та одержування прибутку для розподілу серед Учасників шляхом здійснення діяльності, передбаченої Статутом;
-прийняття участі у таких інших видах діяльності, що не забороняються для ТОВ згідно із діючим законодавством України;
-прийняття участі як акціонер або учасник в інших юридичних особах всіх видів (включаючи акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, спільні підприємства та інші підприємства) як в Україні, так і за кордоном;
-надання послуг та здійснення усіх видів діяльності, необхідних для досягнення цілей Товариства.
Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої структури. На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, вимоги ринку тощо [2, с. 9]. Структура управління ТОВ «Українські промислові ресурси» є ієрархічною.
Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самою розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, до якої належить організаційна структура ТОВ «Українські промислові ресурси». Ця структура зображена на рисунку 1.1:
Рис. 1.1. Організаційна структура підприємства
Директор ТОВ «Українські промислові ресурси» здійснює поточне керівництво всією діяльністю підприємства. Згідно контракту, директор ТОВ «Українські промислові ресурси» має наступні права: 1) самостійно визначати структуру органів керування виробничих підрозділів, витрати на зміст апарата керування, професійно-якісний склад робочої сили; 2) без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інтереси, укладати договори, відкривати в банках рахунки; 3) у межах повноважень видавати накази, вказівки, що обов'язкові для виконання працівниками підприємства, робити підбор і розміщення кадрів, укладати договори (контракти) з найманими робітниками на виконання робіт, послуг і інших видів діяльності, розподіляти обов'язки серед працівників підприємства.
З метою оперативного рішення питань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники ТОВ «Українські промислові ресурси» поділяються на дві категорії: адміністрацію, що складається з керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складається зі всіх інших працівників.
Між Адміністрацією ТОВ «Українські промислові ресурси» і трудовим колективом укладений колективний договір, що підписується з боку адміністрації директором ТОВ, а з боку трудового колективу - головою профспілкового комітету.
До служби головного інженера входять головний енергетик, головний механік, лабораторія і начальник котельні. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначає потреби виробництва в паливно-енергетичних ресурсах. Головний механік забезпечує безаварійну і надійну роботу усіх видів устаткування. Начальник котельні здійснює керівництво котельні. Лабораторія виконує аналізи, іспити й інші види робіт при проведенні досліджень і розробок.
Начальник цеху забезпечує безперебійне виготовлення продукції, а також контролює складування та збереження продукції.
Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних звязків між його підрозділами. Тому питання структуризації відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму. [2, с. 15]
У загальних рисах ТОВ «Українські промислові ресурси» можна віднести до підприємств «технологічного» типу, оскільки воно функціонує на основі базових технологічних процесів виробництва мила.
Щодо складу цехів та служб, то вони реалізують виробничий процес виготовлення продукції. Форми їх взаємозвязків покладені в основу виробничої структури ТОВ «Українські промислові ресурси».
До основного виробництва відносяться дві лінії з виробництва мила. Безперебійну роботу основного виробництва забезпечує допоміжне виробництво, до якого відносяться склад готової продукції, склад сировини, електромайстерня, котельня, лабораторія якості, компресорні, операторська склада. На складі зберігаються сировина і матеріали. У лабораторії проводяться аналізи й експертиза зразків сировини і готової продукції.
Технологічний цикл ТОВ «Українські промислові ресурси» починається із вибору закупки та доставки найкращих сировини та матеріалів. Основною сировиною для виробництва продукції є мильна стружка, яка складається з рослинних олій. Стружку постачають з Малайзії, Турції; парфумовані композиції - з Англії, Франції, Нідерландів, Швейцарії; барвники - із Німеччини; олії та екстракти рослин - із України та Німеччини. Далі сировина та матеріали потрапляють на відповідні склади.
У виробничому цеху стружку засипають до елеваторів, де відбувається її змішування з різними добавками. Для отримання однорідної маси суміш проходить у попередній, а потім у подвійній плоддер, де вона набуває необхідних властивостей. Отриманий плотний брус транспортується конвеєром до пресу, де відбувається штамповка у форми. Після цього отримина продукція знімається з конвеєру та охолоджується перед упакуванням. Далі продукція, що пройшла перевірку на відповідність стандартам, упаковується спеціальним облднанням. Потім продукцію складають у гофротару, яку далі транспотують до складу готової продукції. Продукція проходить митний контроль та відвантажується замовникам автомобільним або залізничим транспортом.
Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність субєктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.
Бухгалтерський облік організовується передусім для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно памятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів. [3, с. 9-11]
У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на «радника» керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розвязання проблем управлінського характеру.
Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності. Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємства. [4, с. 124]
Працівники бухгалтерської служби ТОВ «Українські промислові ресурси» виконують свої обовязки згідно з Посадовою інструкцією бухгалтера (додаток Б) та Наказом про організацію бухгалтерського обліку і облікової політики (додаток В). Вони здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей. На обліковий підрозділ покладається обовязок не лише здійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству. Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообігу, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.
Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обовязковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства. Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.
Обліковий підрозділ підприємства тісно повязаний з усіма іншими підрозділами підприємства, отримує від них необхідну для ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю документацію і надає їм економічну інформацію, здійснюючи безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва та збуту продукції, рентабельність й інші економічні показники діяльності підприємства.
Взаємозвязок бухгалтерської служби з іншими блоками апарату управління ТОВ «Українські промислові ресурси» наведено у таблиці 1.2:
Таблиця 1.2 Взаємозвязок бухгалтерської служби з іншими підрозділами підприємства
Структурні підрозділиСклад і найменування документів12Адміністративна службаКопії наказів і розпоряджень директора по основній діяльності, кореспонденція на адресу бухгалтеріїВідділ кадрівКопії наказів по особовому складу (накази про зарахування на роботу, звільнення, відпустку), табелі обліку робочого часу, лікарняні листки, звіти про використання бланків трудових книжокКомерційний відділГосподарські контракти та договори, кошториси, акти та інші матеріали з питань виконання договірних зобовязань. рахунки на придбання товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти співробітниківПлановий відділЗатверджені розробки планових показників за всіма видами діяльності підприємства (бізнес-план, кошторис витрат і доходів)Відділ праці та заробітної платиПоложення про оплату праці і преміювання окремих категорій працюючих, зміни ставок, окладівЦехиДокументи по окремих господарських операціях (на випуск продукції тощо), виробничі звіти по витратах тощоСкладиДокументи щодо руху товарно-матеріальних цінностей, їх відпуску та переміщеннюСлужба головного механікаДокументи про рух обладнання та його ремонт, про роботу автотранспорту тощо
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5], Положення (стандартів) бухгалтерського обліку [6] та Наказу про облікову політику ТОВ «Українські промислові ресурси» ведення бухгалтерського та податкового обліку покладено на бухгалтерію підприємства на чолі з головним бухгалтером.
На даному підприємстві застосовують власно розроблений робочий план рахунків (додаток Ґ), дотримуючись вимог рекомендованого Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських операцій[7].
Підприємство веде журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку. Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостей, які є основними обліковими регістрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.
Робітники департаментів підприємства, які оформлюють первинні документи, мають дотримуватися порядку їх заповнення згідно з вимогами чинного законодавства України та головного бухгалтера в єдиній системі обліку фінансово-господарської діяльності (1С: Підприємство 7.7). У випадку несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних або оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог, зазначені робітники притягаються до відповідальності згідно діючого законодавства України.
Інвентаризація на ТОВ «Українські промислові ресурси» проводиться згідно Наказу МФУ № 879 Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобовязань [8]. На підприємстві встановлені такі терміни проведення інвентаризації:
незавершеного виробництва - два рази на рік;
готової продукції, сировини та матеріалів - два рази на рік;
бланків суворої звітності - один раз на рік 01 січня;
грошових коштів у касі - один раз на рік;
основних засобів та нематеріальних активів - щорічно перед складанням річного балансу;
розрахунків із постачальниками та покупцями - щорічно станом на 1 січня року, який наступає за звітним;
у разі зміни матеріально-відповідальних осіб, а також встановлення фактів розкрадання.
Вартісний поріг для віднесення матеріальних активів зі сроком корисного використання більше року до основних засобів складає 6000 грн. Для основних засобів використовують прямолінійний метод нарахування амортизації із наступними термінами експлуатації (табл. 1.3):
Таблиця 1.3 Групи основних засобів із прямолінійним методом нарахування амортизації
ГрупаТермін експлуатації12група 1- земельні участки0група 2- капітальні витрати на поліпшення земель, не звязані з будівництвом15група 3-будівлі спорудження передаточні пристрої50 50 50група 4-машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та / або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 6000 гривень6група 5- транспортні засоби5група 6- інструменти, прилади, інвентар (меблі)5група 7- тварини6група 8- багаторічні насадження10група 9- інші основні засоби12група 10- бібліотечні фонди0група 11- малоцінні необоротні матеріальні активи100% при введенні в експлуатаціюгрупа 12- тимчасові (нетитульні) спорудження5група 13-природні ресурси0група 14-інвентарна тара6група 15- предмети прокату5група 16-довгострокові біологічні активи7
Амортизація обєкта основних засобів на підприємстві нараховується, виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну корисного використання. Амортизація здійснюється до досягнення залишкової варості обєктом його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість на підприємстві встановлена на рівні 0 грн.
Також на ТОВ «Українські промислові ресурси» вважають матеріальні активи з терміном корисного використання понад одного року і вартістю менше 6000 гривень іншими необоротними матеріальними активами. Матеріальні активи з терміном корисного використання менше року і вартістю менше 6000 гривень вважати малоцінними необоротними матеріальними активами .
На даному підприємстві встановлено такі методи нарахування амортизації:
об'єктів основних засобів - прямолінійний метод;
інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод;
малоцінних необоротних матеріальних активів - в розмірі 100% їх вартості в першому місяці використання об'єкта, тобто у місяці його введення в експлуатацію.
Переоцінку об'єктів ОЗ проводиться за умов, передбачених в абзацах першому і другому п.16 П(С)БО 16 [6], у разі якщо залишкова вартість окремого об'єкта більше ніж на 10% відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
Розділ 2. Формування облікової політики підприємства на практиці
.1 Структура, етапи та порядок формування облікової політики
Положення про облікову політику підприємства має містити наступні елементи (табл. 2.1):
Таблиця 2.1 Елементи облікової політики підприємства
№ п/пЕлементи облікової політикиПоложення, що встановлюються в обліковій політиці1231. Основні засоби- Строк корисного використання (експлуатації) обєктів основних засобів - Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів - Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів - Методи амортизації основних засобів - Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів - Переоцінка основних засобів - Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку2.Нематеріальні активи- Строк корисного використання нематеріальних активів - Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів - Методи амортизації нематеріальних активів - Переоцінка нематеріальних активів - Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку3.Фінансові інвестиції- Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу - Методи оцінки фінансових інвестицій (крім інвестицій, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу4.Фінансові інструменти- Дата визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів - База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу5.Запаси- Одиниця обліку запасів - Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат - Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат - Методи оцінки вибуття запасів - Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів6.Дебіторська заборгованість- Методи обчислення величини резерву сумнівних боргів - Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності) - Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення7.Зобовязання- Перелік забезпечень майбутніх витрат та платежів, що створюються - Методи створення забезпечень на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки)8.Оренда- Порядок визначення орендарем суми фінансових витрат у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами - Порядок визначення орендодавцем суми фінансового доходу у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами9.Дохід- Порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг10.Витрати- Методи обліку витрат та калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг - Перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) - Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат - База розподілу змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат на обєкт витрат11.Податок на прибуток- Періодичність відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобовязань12.Будівельні контракти- Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом13.Обєднання підприємств- Строк корисного використання гудвілу14.Розкриття інформації щодо повязаних сторін- Перелік повязаних сторін - Методи оцінки активів або зобовязань в операціях повязаних сторін15.Консолідація фінансової звітності- Порядок узгодження облікової політики групи підприємств для цілей складання консолідованої фінансової звітності16.Вплив змін валютних курсів- Порядок перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів 17.Фінансова звітність за сегментами- Види сегментів діяльності - Пріоритетний вид сегмента - Принципи ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках18.Біологічні активи- Обєкт бухгалтерського обліку біологічних активів - Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо - Перелік та склад статей калькулювання витрат, повязаних з біологічними перетвореннями біологічних активів - База розподілу загальновиробничих витрат на кожний обєкт витрат рослинництва та тваринництва19.Інвестиційна нерухомість- Критерії розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості - Класифікація інвестиційної нерухомості за групами - Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату балансу - Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення - Методи амортизації інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення - Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку - 20.Фінансові витрати- Перелік кваліфікаційних активів - Період часу, який для цілей визнання активу як кваліфікаційного є суттєвим - Підхід до обліку фінансових витрат
Кожен з наведених вище елементів має певним чином висвітлитися в наказі про облікову політику. У таблиці 2.2 наведені необхідні для висвітлення характеристики кожного елемента облікової політики:
Таблиця 2.2 Характеристики елементів облікової політики
№ п/пЕлементи облікової політикиХарактеристика1231. Основні засоби- Діапазон строків корисного використання (експлуатації) обєктів основних засобів самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Стандартом не регламентовано, але може бути встановлено підприємством самостійно- Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого; передбаченого податковим законодавством - Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується із застосуванням таких методів: - прямолінійного; - виробничого. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання обєкта: - у розмірі 50 % його вартості, що амортизується, та решти 50 % вартості, що амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом; - 100 % його вартості - Проводиться за самостійним рішенням підприємства - Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку: - щомісяця; - щокварталу; - раз на рік; - при вибутті обєкта2.Нематеріальні активи- Діапазон строків корисного використання нематеріальних активів самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Для амортизації нематеріальних активів може бути вибрано метод: - прямолінійний; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивний; - виробничий. За неможливості визначення умов отримання майбутніх економічних вигод амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу - Проводиться за самостійним рішенням підприємства тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок - Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку: - щомісяця; - щокварталу; - раз на рік; - при вибутті обєкта3.Фінансові інвестиції- Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються: - за справедливою вартістю; - за собівартістю фінансової інвестиції з урахуванням зменшення корисності інвестиції4.Фінансові інструменти- Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнаються: - на дату укладення контракту; - на дату виконання контракту - Витрати розподіляються із застосуванням обґрунтованої бази: - кількість акцій; - сума операції; - інша5.Запаси- Одиницею бухгалтерського обліку запасів є: - найменування; - однорідна група (вид) - Транспортно-заготівельні витрати можна ураховувати: - ідентифіковано (спосіб прямого обліку); - загалом (на окремому субрахунку) - Розподіляти транспортно-заготівельні витрати можна: - шляхом прямого розрахунку; - за середнім відсотком - При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO); - нормативних витрат; - ціни продажу - Визначати середньозважену собівартість одиниці запасів можна: - за звітний місяць; - на дату операції6.Дебіторська заборгованість- Величина резерву сумнівних боргів визначається одним з методів: - застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (прямий метод); - застосування коефіцієнта сумнівності (розрахунковий метод) - Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами: - визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; - класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; - визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно7.Зобовязання- Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: - виплату відпусток працівникам підприємства; - додаткове пенсійне забезпечення; - виконання гарантійних зобовязань; - реструктуризацію; - виконання зобовязань щодо обтяжливих контрактів тощо Резерв на оплату відпусток може бути створено такими методами: - добутком фактично нарахованої працівникам заробітної плати та коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці; - помноженням кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати їх праці8.Оренда- Мінімальні орендні платежі сплачуються: - один раз на півроку (2 січня та 1 липня); - наприкінці кожного періоду (півріччя) - Мінімальні орендні платежі одержують: - один раз на півроку (2 січня та 1 липня); - наприкінці кожного періоду (30 червня та 31 грудня)9.Дохід- Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: - вивченням виконаної роботи; - визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано; - визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у звязку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат10.Витрати- Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно - Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно