Державний кредит та його роль в стабілізації економік держав

Ознака

Зміст аукціону

Умова проведення

Без попереднього оголошення загального обсягу емісії. З попереднім оголошенням загального обсягу емісії

Вид емісії

Конкурентна, тобто така, коли покупець, який вніс конкурентну пропозицію, визначає в заявці прийнятні для нього умови позики.

Неконкурентна, коли заявки приймаються з обмеженнями щодо обсягу і задовольняються повністю виходячи з обставин, що виникли за результатами торгів

Система

Голландська, коли заявки на придбання цінних паперів задовольняються на умовах, що є результатами конкурентних торгів.

Американська, коли заявки задовольняються на умовах покупця

·   на фінансування дефіциту бюджету та погашення державного боргу;

·   на підтримку національної валюти і фінансування платіжного балансу;

·   на фінансування інвестиційних та інституційних проектів, у тому числі під гарантію уряду;

·   на фінансування експорту товарів (робіт, послуг). За напрямками використання позики згруповані в додатку 2. Значною є питома вага кредитних ресурсів, що надходять із зовнішніх джерел. 13. За характером погашення заборгованості розрізняють кредити з поверненням одноразово і частинами. Застосовують три варіанти погашення позик: позика погашається рівними частинами протягом кількох років; щоразу наростаючими сумами (застосовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне збільшення доходів держави); сумами, які кожного разу зменшуються (застосовується тоді, коли передбачається, що зменшуватимуться доходи держави чи збільшуватимуться державні видатки). 14. За зобов'язаннями держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом дострокового погашення і без цього. Право дострокового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку. Структура державних запозичень і питання про те, які саме інструменти слід застосовувати в умовах трансформаційного періоду, визначається на основі таких чинників:

·   мінімізація вартості обслуговування заборгованості з прийняттям інвесторами таких умов;

·   стимулювання розвитку фінансових ринків;

·   гнучкість при фінансуванні;

·   забезпечення прозорості операцій уряду із заборгованістю.

.3 Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту

Якщо у країні розвинута економіка і надходження до державного бюджету мають стабільний характер, то така країна не потребує зовнішніх запозичень для фінансування своїх функцій. Проте будь-якій державі, особливо країні з перехідною економікою, необхідні кошти для виконання покладених на неї завдань. У такій ситуації виникає потреба державного втручання у функціонування економічних процесів поряд з ринковими механізмами управління економікою. Можливий і шлях залучення зовнішніх запозичень для реконструкції економіки, яка спрямована на оборонний комплекс, на виробництво товарів народного споживання. Все це потребувало значних коштів. Проблема залучення іноземних кредитів для фінансової підтримки економічних реформ в Україні має два аспекти. Один пов'язаний з особливостями нашої внутрішньої фінансово-кредитної системі, другий - із впливом зовнішніх чинників на ведення економічної політики в Україні, стрижнем якого є загроза зростання зовнішнього боргу і залежність нашої економіки від країн та організацій-донорів. Відносини в сфері державного кредиту виступають на правовій основі. Найбільш важливі питання випуску і погашення державних позик вирішуються вищими органами державної законодавчої і виконавчої влади. Конституція України визначає, що до повноважень верховної Ради України належить, зокрема, затвердження державного бюджету України та внесення змін до нього. Тому, коли Верховна Рада України затверджує державний бюджет України, вона враховує в загальній сумі доходів і заплановані на даний рік надходження з позики [7].

Надходження за позикою передбачаються в ст. 10 Закону про державний бюджет України 2011 року. Асигнування на погашення заборгованості держави за позиками, на виплату виграшів, погашення облігацій теж передбачаються Верховною Радою України у відповідних статтях закону, які затверджують загальну суму видатків державного бюджету. Крім цього, Конституція уповноважує Верховну Раду України щодо затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також на одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених держбюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Виключно законамиУкраїни встановлюється порядок утворення і погашення державного боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів та їх види і типи [5].

Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає існування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання, що за своєю суттю є формами реалізації державних позик [6].

Розмір державної позики, умови її випуску (строк, величина сплачуваних відсотків та ін. ), порядок реалізації і погашення - визначаються в односторонньому порядку самим позикоодержувачем - державою у відповідних нормативних актах; залучення ж коштів населення, придбання облігацій базуються на вищезгаданих принципах добровільності, строковості, платності і поверненості. Відносини державної позики супроводжуються певним ризиком як на стадії виникнення даного виду правовідносин (тобто чи зацікавляться кредитори можливістю вкласти свої гроші в державні цінні папери), так і з точки зору доцільності використання позичених коштів та можливості їх повернути, сплативши передбачену винагороду (йдеться про наслідки, адже показником ефективності всіх здійснених операцій є величина державного боргу і можливість держави погасити його). Успіх державної позики залежить від тих умов, що складаються в державі в конкретний період часу, і обов'язково повинен бути обґрунтованим політично, фінансово, економічно.

Найбільш поширеним способом реалізації державного кредиту (боргу) є державна внутрішня позика, що оформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик.

У системі джерел внутрішнього фінансування видатків бюджету своє окреме місце займають казначейські зобов'язання та казначейські векселі.

Випуск державних цінних паперів є найбільш економічно доцільним методом фінансування бюджетного дефіциту порівняно з практикою позичання коштів в Національному банку і залучення коштів від грошової емісії.

Звичайно, не можна не зважати і на своєрідні недоліки інтенсивного використання продажу державних цінних паперів для фінансування державних видатків, а саме: нові випуски можуть збільшувати державний борг і таким чином переносити частку фінансового тягаря на майбутні покоління; розвиток первинних та вторинних ринків може викликати небажаний розподіл фінансових ресурсів і мати негативний вплив на розвиток інших фінансових ринків країни; величезні суми позик можуть призвести до зростання номінальних процентних ставок і зробити видатки бюджету сприйнятливішими до змін процентних ставок; використання цінних паперів може послабити бажання уряду та інших органів влади контролювати свої видатки і, крім того, може збільшити залежність уряду від своїх кредиторів.

Оскільки основна частина державних видатків здійснюється в національній валюті, то переважний розвиток одержують внутрішні державні позики. Однак широкий міжнародний розподіл праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, обумовлює і інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту.

Міжнародний державний кредит можна визначити як сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі боржника чи кредитора. Ці відносини набирають форми державних зовнішніх позик.

Надання зовнішніх позик здійснюється, як правило, за рахунок бюджетних коштів чи спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські і місцеві органи влади, кредиторами -- уряди, фінансово-кредитні установи, юридичні особи іноземних держав, приватні особи, міжнародні фінансові організації. Державні зовнішні позики надаються в грошовій чи товарній формі і, як правило, бувають середньо строкові чи довгострокові. Грошові позики можуть випускатись у валюті країни-кредитора, країни-одержувача коштів чи іншій валюті. Одержання позик "із зовні" може відбуватися при безпосередньому наданні урядом однієї країни уряду іншої країни певних коштів на підставі міждержавних договорів або шляхом розміщення позик на внутрішньому грошовому ринку країни-кредитора. Погашення позик, за згодою сторін, здійснюється товарними поставками, валютою тощо. Існує також можливість погашення позик за сплату відсотків по них після спливу пільгового періоду, який надає відстрочення по оплаті позики на 3--5 років, після його використання.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України [7].

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"

статтею 9 було встановлено, що у 2011 році державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України на суму 15. 000. 000 тис. гривень для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання - резидентів України державного сектору економіки за наступними напрямами:- За зобов'язаннями Державної служби автомобільних доріг України (за запозиченнями, зобов'язаннями з оплати введених інвесторами у дію об'єктів та за договорами концесії);

- за зобов'язаннями суб'єктів господарювання, об'єкти державної власності яких належать до сфери управління Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів;

- за зобов'язаннями Державної іпотечної установи на суму 1. 000. 000 тис. гривень;

- для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, в тому числі імпортозамінних і експортоорієнтованих галузей;

- для фінансування розвитку житлово-комунального господарства.

Порядок та умови надання державних гарантій встановлюються Кабінетом Міністрів України [4].

В Україні прийнято ряд законодавчих актів, які визначають боргові зобов'язання уряду у грошовій формі, що гарантуються всім майном, яке перебуває у загально державній власності. Йдеться, зокрема, про Закон України "Про державний внутрішній борг України", який передбачає, що для фінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашенню боргових зобов'язань уряду України у складі державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються кошти у розмірі 50% одержаних від приватизації майна державних підприємств. Згідно з цим законом, до боргових зобов'язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання, у грошовій формі гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Боргові зобов'язання уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України, які можуть бути короткостроковими -- до 1 року, середньостроковими (від 1 до 5 років) і довгостроковими (5 і більше років) [4].

Рішення про надання юридичним особам - резидентам права використання іноземних кредитів приймаються на засіданні Кабінету Міністрів України і оформляються відповідною постановою. Чинний порядок передбачає оформлення рішення про надання іноземного кредиту за умов валютної самоокупності; умови укладення юридичною особою та уповноваженим банком кредитних та інших угод, а також договорів застави, поруки або укладення договору страхування. Вважається, що ці умови мають бути загальними і єдиними абсолютно для всіх позичальників без винятку. Спосіб забезпечення кредиту повинен покривати: суму основного боргу, проценти за користування кредитом, витрати на його обслуговування тощо. Оформлення індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів України здійснюється Мінфіном України та відповідними державними органами за поданням банку-агента після укладення індивідуальної угоди між Мінфіном та юридичною особою, де визначається механізм бюджетних витрат. Після одержання оригіналів гарантій банк-агент укладає з іноземним кредитором індивідуальну кредитну угоду і надсилає необхідні документи [5].

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 787 "Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій" ліквідував Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України. Було встановлено, що центральним органом виконавчої влади, який координує роботу з Підготовки та впровадження проектів, що передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії, є Міністерство економіки. Проекти рішень Кабінету Міністрів України щодо надання кредитів за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії на виконання зобов'язань юридичних осіб-резидентів, розглядаються Урядовим комітетом економічного розвитку.

У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання відповідно до законів України державних гарантій виконання зобов'язань юридичних осіб-резидентів перед іноземними замовниками за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) ці юридичні особи вносять до державного бюджету в порядку, визначеному угодою про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінетом Міністрів України, укладеною між юридичною особою-резидентом і Мінфіном, плату за надання державної гарантії у розмірі 1 % річних суми наданої гарантії [5].

Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі розрахунків, що здійснюються Мінфіном у визначеному ним порядку з урахуванням пропозицій Міністерства економічного розвитку і торгівлі та/або органу державної влади, до сфери управління якого належить позичальник, із застосуванням таких методів, як:

) рейтинговий, що передбачає встановлення розміру плати виходячи з рейтингу, присвоєного позичальникові міжнародним рейтинговим агентством за міжнародною рейтинговою шкалою, а у разі його відсутності - рейтингової оцінки за Національною рейтинговою шкалою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. N 665 ( 665-2007-п ) (Офіційний вісник України, 2007 р. , N 32, ст. 1294);

2) ринковий, що передбачає встановлення розміру плати виходячи з різниці між рівнем відсоткової ставки, за якою кредитор готовий надати кредит (позику) позичальникові без забезпечення державною гарантією (у разі відсутності документального підтвердження такої інформації - поточним рівнем ринкових ставок на момент прийняття рішення про надання державної гарантії за борговими зобов'язаннями позичальника) та відсоткової ставки за кредитом (позикою), що надається позичальникові під державну гарантію;

) актуарний, що передбачає встановлення розміру плати за результатами оцінки ризиків, пов'язаних з наданням позичальникові кредиту (позики), залученого державою, або державних гарантій, та обсягу можливих витрат державного бюджету.

Перевага надається методу, за яким розрахунковий розмір плати є найменшим [7].

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих Державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників [7].

Розділ 2. Аналіз стану державного кредиту в Україні

2.1 Аналіз показників зовнішнього державного кредиту за 2009 - 2010 роки

Для повного дослідження категорії "державний кредит" проаналізуємо також динаміку показників державного боргу к Україні в кризовий період, розглянемо результати управління державним боргом, оцінимо обсяги позик у МВФ, дослідимо ймовірність втрати безпеки за борговими зобов’язаннями.

З розвитком кризового стану в світовій та національній економіці державі та вітчизняним суб’єктам господарювання не вистачало фінансових ресурсів для стабілізації їхньої діяльності, що спричинило широке залучення коштів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

На відміну від 2009 року, сальдо за кредитами та облігаціями в 2010 році було додатнім на рівні 6. 8 млрд. дол. США (у 2009 році чисті виплати за кредитами та облігаціями становили 9. 1 млрд. дол. США) [8].

Повернення до додатного сальдо розпочалось з ІІ кварталу 2010 року, головним чином через високі залучення Уряду. Чисті надходження до державного сектора в 2010 році становили 5. 1 млрд. дол. США (протягом 2009 року чисті виплати склали 1. 1 млрд. дол. США). Зокрема, було розміщено ОЗДП і залучено короткостроковий кредит від "ВТБ" на суму 2 млрд. дол. США. Крім того, спостерігалась значна зацікавленість нерезидентів у внутрішніх облігаціях уряду (чисте придбання - $1. 2 млрд. ), особливо з вересня після випуску ОВДП-ПДВ.

За умов розгортання кризових явищ вартість державних зовнішніх запозичень для України суттєво зростала. Кабінет міністрів України доручив Міністерству фінансів України здійснити додатковий випуск облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) 2010 р. на 100 млн дол. , у 2011 року в обсязі 1,5 млрд. дол. США.

У вересні 2010 року Україна здійснила емісію облігацій зовнішньої державної позики України на загальну суму 2,0 млрд. дол. США з погашенням у 2015 році (500 млн. дол. США) та у 2020 році (1,5 млрд. дол. США).

Вищезазначені запозичення здійснювались за ставкою 6,875 % річних та 7,75% річних відповідно [8].

Починаючи з другої декади березня 2009 року, дохідність українських єврооблігацій знижується. Зокрема, станом на 11. 08. 09 цей показник щодо облігацій 2007 року випуску з погашенням у 2017 році, купон 6,75% річних, складав 10,4% річних, в той час як ще 11 березня цей показник знаходився на рівні 27,2% річних.

Міністерство фінансів України здійснило виплату купонних доходів за деномінованими у доларах США облігаціями зовнішньої державної позики України 2010 року. Загальна сума платежу склала 75 312,5 тис. дол. США.

31 березня 2011 року рейтингове агентство R&I підтверджує кредитний рейтинг України нарівні "B+" зі стабільним прогнозом, що є добрим показником для України [9].

Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася (Рис. 2. 1. ):

-       значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7. 1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3. 5 млрд. дол. США);

-       суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4. 5 млрд. дол. США);

-       скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2. 5 млрд. дол. США)

Рис. 2. 1. Димаміка показників зовнішнього боргу України [9]

Борг сектору державного управління на кінець ІІІ кварталу 2010 року досяг 23,6 млрд. дол. США (21. 1% від валового обсягу зовнішнього боргу), збільшившись із початку року на 5. 8 млрд. дол. США.

Накопичення відбулося внаслідок:

-       надходження 1 млрд. дол. США від МВФ за програмою Stand-By та кредитних ресурсів від іноземних комерційних банків обсягом 2 млрд. дол. США;

-       залучення урядом 2 млрд. дол. США шляхом розміщення ОЗДП 2010 року;

-       збільшення заборгованості перед нерезидентами за облігаціями внутрішніх державних позик (на 1 млрд. дол. США).

Борг сектору органів грошово-кредитного регулювання (Рис. 2. 2. ) становив 7. 1 млрд. дол. США (6. 3 % від валового обсягу зовнішнього боргу), збільшившись із початку року на 0. 8 млрд. дол. США за рахунок отриманого від МВФ у ІІІ кварталі 2010 року кредиту за програмою Stand-By.

Рис. 2. 2. Динаміка заборгованості сектору державного управління та органів грошово-кредитного регулювання України в розрізі фінансових інструментів [10]

Національний банк відзначає поліпшення ситуації з короткостроковим зовнішнім боргом України. Про це йдеться в повідомленні НБУ.

Зокрема, за даними Нацбанку, якщо на 1 жовтня 2008 року обсяг планових погашень за зовнішніми зобов’язаннями на найближчий рік становив 51,2 млрд. доларів (50% валового зовнішнього боргу), то на 1 квітня 2010 року ця сума зменшилася до 38 , 6 млрд. доларів (37,5% валового зовнішнього боргу).

З початку фінансової кризи, як відзначає НБУ, показник короткострокового зовнішнього боргу України був індикатором значною вразливості економіки країни до змін зовнішніх фінансових умов.

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8. 5 млрд. дол. США та на кінець 2010 року становив 47. 3 млрд. дол. США (Рис. 2. 3. ).

Приріст короткострокового боргу сформувався в інших секторах економіки (62. 5% приросту, або 3. 3 млрд. дол. США) та в секторі державного управління (43. 9% приросту, або 2. 3 млрд. дол. США). Натомість банківський сектор скоротив короткострокові зобов’язання на 0. 3 млрд. дол. США за рахунок короткострокових кредитів.

Довгостроковий зовнішній борг збільшився з початку року на 2. 9 млрд. дол. США (на 3. 5%) і становив 87. 2 млрд. дол. США. Частка секторів державного управління та ОГКР у загальних обсягах довгострокового боргу зросла з 28. 4 до 32. 4%, тоді як частка банків навпаки зменшилась з 31 до 27%. Частка інших секторів економіки включно з міжфірмовим боргом не змінилась і становила 40. 6% [10].

Основними фінансовими інструментами у складі довгострокової заборгованості залишаються:

-       кредити (включаючи міжфірмовий борг), обсяги заборгованості за якими зросли на 1. 6 млрд. дол. США і сягнули 67 млрд. дол. США (76. 8% від загального обсягу довгострокового боргу);

-       боргові цінні папери, зобов’язання за якими збільшились на 2. 6 млрд. дол. США і становили 15. 7 млрд. дол. США (18. 1%), з яких 14. 4 млрд. дол. США (16. 6%) - заборгованість за єврооблігаціями.

Частка зобов’язань за валютою та депозитами у загальних обсягах довгострокового боргу скоротилася з 4. 3 до 2. 5% відповідно до скорочення їх абсолютних обсягів з 3. 6 млрд. дол. США - до 2. 2 млрд. дол. США.

Борг банківського сектору України (Рис. 2. 4. ) становив 27. 9 млрд. дол. США (25% від валового обсягу зовнішнього боргу), зменшившись із початку року на 2. 9 млрд. дол. США, або на 9. 5% [11].

Основними чинниками скорочення зовнішнього боргу банків протягом 9 місяців 2010 року стало зменшення обсягів зобов’язань за:

-       валютою та депозитами - на 1. 3 млрд. дол. США (25. 3 %);

-       довгостроковими кредитами - на 0. 9 млрд. дол. США (4,9 %);

-       довгостроковими борговими цінними паперами - на 0. 4 млрд. дол. США (7. 6%);

-       короткостроковими кредитами - на 0,4 млрд. дол. США (15%)

Борг банків, які мають державну частку власності (не менш ніж 50%), за 9 місяців 2010 року внаслідок розміщення цими банками єврооблігацій збільшився на 0. 3 млрд. дол. США та становив 2. 5 млрд. дол. США (9% від загальних обсягів боргу банківського сектору).

Короткостроковий борг банків у цілому становив 4,7 млрд дол і в порівнянні з початком року не змінився, оскільки зростання зобов'язань за короткостроковими кредитами (на 0,3 млрд дол) повністю знівелювало зменшенням в результаті реструктуризації накопиченої в попередні періоди простроченої заборгованості. Частка короткострокових зобов'язань банків в загальному обсязі боргу банків зросла за січень-березень з 15,4% до 16,1%.

Рис. 2. 4. Динаміка заборгованості банківського сектору економіки України [10]

Частка боргу секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання протягом року зросла з 23. 2% до 27. 7%, натомість частка боргу банківського сектору у валовому обсязі зовнішнього боргу скоротилась з 29. 8% до 24%

У структурі валового зовнішнього боргу за початковим строком погашення переважають довгострокові зобов’язання (78. 2% від обсягу боргу), водночас частка короткострокового боргу протягом року зросла з 18. 4% до 21. 8. % (Рис. 2. 5. ).

Основною валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар США (70. 4%), зобов’язання в євро становлять 10. 7%. Питома вага зобов’язань у СПЗ за 2010 рік зросла з 12. 6 до 13. 9%. Частка зовнішньої заборгованості в національній валюті залишається незначною - 2. 3%, хоча вона й збільшилась порівняно з початком року [10].

Рис. 2. 5. Валовий зовнішній борг України за початковими строками погашення [11]

Найбільш резонансною подією в державі, котра постійно обговорювалася ЗМІ, політикумом, громадськістю, був договір з МВФ про надання позики Україні.

листопада 2008 року МВФ ухвалив рішення щодо виділення Україні кредиту stand by на суму близько 16,4 млрд. доларів для подолання проблем в економіці.

Перший транш Україна отримала розмірі в розмірі 4,5 млрд. дол. США. 12 травня 2009 року до України надійшли 2,8 млрд. доларів другого траншу кредиту МВФ. Частина другого траншу в розмірі 1,5 млрд. доларів направлена безпосередньо до держбюджету для фінансування зовнішніх боргових зобов’язань уряду. Кошти третього траншу кредиту надійшли до України 31 липня. 28 липня рада директорів МВФ схвалила надання Україні третього траншу кредиту у розмірі 3,3 млрд. доларів.

Варто сказати, що одним із постулатів економічної теорії є постулат, про граничну корисність товару чи послуги має незворотну тенденцію до зменшення. Скажімо, для людини, яка страждає від спраги, значимість і цінність першої склянки води значно вища за наступні. Схоже, цей закон повною мірою можна застосувати до кредитних взаємин України та МВФ. Такою склянкою води було до України перше рішення Ради Директорів МВФ про початок програми у режимі стенд-бай. Хоча українська влада і заперечувала тоді прихід кризи для України, для інвесторів формалізація стосунків між Києвом та МВФ принаймні сигналізувала, що макроекономічна ситуація в Україні буде піддана незалежному моніторингу, а золотовалютні резерви НБУ, підтримані ін`єкцією МВФ, не вичерпаються - а з ними інвестиції та українські цінні папери в руках нерезидентів. Навіть програма України з МВФ на той час не утримала нерезидентів (і резидентів теж) від масового виводу капіталу. Відбувся обвал фондового ринку, і без того неефективно діючого, зниження індексу ПФТС.

Забезпечення фіскальної прозорості та підзвітності країн-членів МВФ - одне із визначальних завдань Фонду. Проте в період 2009 року в Україні,

скажімо, з відкритих джерел не можна було ознайомитися з казначейськими звітами про виконання бюджету, балансом єдиного казначейського рахунку, звітами про виконання кошторисів Пенсійного та інших соціальних фондів, реєстрами урядових гарантій, виданих під кредити юридичних осіб. Тобто, загалом отримані в період кризи позики МВФ, обсяг їх сягає 10,6 млрд. дол. США (планується 4-ий транш 3,8 млрд. дол. ) не вплинули позитивно на стан економіки, оскільки по суті були спрямовані на поточне використання, не забезпечили реалізацію капітального інвестування, підтримки виробника і стабілізації внутрішнього ринку [12].

.2 Аналіз показників внутрішнього державного кредиту України за 2009 - 2011 роки

Вагоме місце у структурі державного боргу України займають зобов’язання за розміщеними облігаціями внутрішньої державної позики. Перед юридичними особами 29,43% від загального обсягу боргу, перед банківськими установами 1,14% станом на 31. 01. 10 та ОЗДП 13,34% і заборгованість за позиками МВФ 12,89% та Світового банку 8,27%. Щодо гарантованого державою боргу, то основну частку займає заборгованість перед МВФ 15,98%.

Здійснення внутрішніх державних запозичень постійно наштовхувалося на складнощі низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд здійснював ряд заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Зокрема, Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення наступних заходів:

–       запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;

–       розширення спектру інструментів державної позики;

–       створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;

–       підвищення прозорості здійснення державних запозичень;

–       розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;

–       управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.

Починаючи з 14 травня 2009 року, запроваджено ринкове ціноутворення при первинному розміщенні внутрішніх державних облігацій: аукціони проводяться в один етап при попередньому оголошенні обсягу коштів, який обов’язково залучається на ринку незалежно від рівня відсоткових ставок, запропонованих учасниками аукціонів [13].

серпня 2010 року Міністерство фінансів здійснило перший випуск облігацій для оформлення відшкодування податку на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 368 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість".

Випуск облігацій було здійснено згідно Реєстру інвентаризації платників податку, наданого Державною податковою адміністрацією України та затвердженого Міністром фінансів України.

До затвердженого реєстру увійшло 705 платників податку, які мали незначний обсяг заборгованості. Загальна сума відшкодування ПДВ облігаціями складає 48 453 тис. гривень. Випуск облігацій здійснено за наступними параметрами: Номінальна вартість однієї облігації 1 000 грн. Сплата доходу та амортизації здійснюється 31 січня 2011 року, 1 серпня 2011 року, 30 січня 2012 року, 30 липня 2012 року, 28 січня 2013 року, 29 липня 2013 року, 27 січня 2014 року, 28 липня 2014 року, 26 січня 2015 року, 27 липня 2015 року.

Дата повного погашення облігацій - 27 липня 2015 року. Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів зазначеного випуску облігацій UA4000078141.

За результатами розміщення на первинних аукціонах ОВДП до Державного бюджету України в 2010 році надійшло 40,424 млрд. грн. Загалом у 2010 році Міністерство фінансів України здійснило розміщення ОВДП (з урахуванням паперів, випущених з метою збільшення статутного капіталу НАК ― Нафтогаз України , банків і для погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ) на загальну суму 70,657 млрд. грн. [14].

У 2010 уряд України за допомогою ОВДП збільшив статутний фонд "Нафтогазу" на 7,4 млрд. грн. до 37,341 млрд. Згодом зазначені 7,4 млрд. грн. використовувалися НАКом для розрахунків з російським газовим монополістом компанією "Газпром" за поставки газу в жовтні-листопаді. Зокрема, Державний Ощадний банк і Державний експортно-імпортний банк на початку листопаді викупили у "Нафтогазу" на умовах РЕПО ОВДП на загальну суму близько 7,2 млрд. грн. [14].

Верховна Рада України надала право Кабінету Міністрів здійснювати в 2011 випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна". Відповідна норма передбачена 31 статтею закону. "Надати право Кабінету Міністрів здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії " Нафтогазу України " в межах обсягів, передбачених у затвердженому фінансовому плані цієї компанії", - йдеться в законі.

На обсяги випущених облігацій і придбаних акцій Міністерство фінансів буде коригувати відповідні показники за борговими операціями.

З початку року ліквідність в банківській системі значно зросла, при цьому портфель ОВДП банків практично не зазнав змін. Тому очікується значний попит на ОВДП. Найбільший інтерес і далі викликатимуть "короткі" ОВДП, оскільки на ринку немає впевненості в тому, що високі рівні ліквідності збережуться надовго. Окрім цього Державна Іпотечна Установа складає конкуренцію Мінфіну по "довгих" ОВДП. ДІУ продала вже принаймні 200 млн. грн. ОВДП зі свого двомільярдного портфелю.

За результатами розміщення на первинних аукціонах облігацій внутрішніх державних позик до держбюджету України в березні 2011 р. надійшло 4 млрд. 665,1 млн. грн. (з початку року - 10 млрд. 502,7 млн. грн. ). Про це йдеться в огляді НБУ "Про поточні тенденції грошово-кредитного ринку України" [14].

В березні Міністерство фінансів України вже здійснило випуск ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 5 млрд. грн.

Середньозважена прибутковість ОВДП за результатами проведення аукціонів з їх первинного розміщення в березні склала 9,2% річних (з початку року - 8,6%). Середньозважена прибутковість ОВДП з врахуванням зобов'язань, випущених на рекапіталізацію, складала в березні 9,4% (з початку року - 8,9% річних).

Погашення і сплата доходу по ОВДП здійснювалися своєчасно і в повному обсязі, які з початку року склали 12 млрд. 522,3 млн. грн. , у тому числі основний борг - 9 млрд. 008,1 млн. грн. , сплата доходу - 3 млрд. 514,2 млн. грн.

Вже за квітень цього року Міністерство Фінансів оголошувало 5 разів проведення розміщень державних облігацій. Проаналізувавши їх можна побачити, що випуск облігацій проводився не в великих обсягах і не перевищував 1000 шт. виставлених облігацій. Максимальний термін погашення буде тривати до 2016 року, а сплата відсотків до 2014 року.

Розглянемо дохідність ОВДП на вторинному ринку (Рис 2. 6)

Рис. 2. 6. Дохідність ОВДП на вторинному ринку станом на 21. 01. 2011

Рівень проблемної заборгованості перед банками в Україні складає як і раніше, близько 8%.

НБУ не поспішає посилювати оцінку "поганих активів", оскільки такий крок може негативно вплинути на рівень кредитної активності банків.

Станом на 31. 03. 2011 заборгованість перед банківськими установами складає 411 212 дол. США або 30 3 273 249,93грн. Це 0,73% з загального боргу держави.

Впродовж 2010 року запозиченню ресурсів на внутрішньому ринку сприяло те, що в умовах відсутності належної кількості платоспроможних позичальників, залучені банківським сектором ресурси спрямовувалися, переважно, на придбання облігацій внутрішньої державної позики. Зазначене дозволило знизити їх доходність, що сприятиме зменшенню видатків на обслуговування державного боргу, проте негативно впливало на реальний сектор економіки, оскільки кредитування банками суб’єктів господарювання практично не зростало.

У результаті недонадходження запланованих доходів загальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом, який перевищив затверджений річний обсяг.

Фінансування загального фонду здійснювалось в основному за рахунок державних запозичень, від яких залучено 85 млрд. 351,1 млн. грн. , або 91 %. плану. Крім того, залучено кошти у сумі 6 млрд. 630,1 млн. грн. , повернуті з депозитів, розміщених у банківських установах у 2009 році, що не були враховані при затвердженні державного бюджету на 2010 рік, і які фактично виявилися додатковим зарезервованим джерелом.

Залучені кошти витрачалися не лише для фінансування дефіциту (30 млрд. 650,7 млн. грн. ) та погашення державного боргу (25 млрд. 894,5 млн. грн. ), а і на збільшення статутного капіталу публічного акціонерного товариства „ Державний експортно-імпортний банк України" на 6 млрд. 390 млн. грн. , або 21,3% коштів, передбачених на капіталізацію банків, та НАК „Нафтогаз України" - на 7 млрд. 400 млн. грн. , як і заплановано. Однак фінансова підтримка банків, здійснена у минулому та попередніх роках шляхом участі держави у капіталізації банків згідно зі статтею 2 Закону України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою їх фінансового оздоровлення для виконання зобов’язань перед громадянами, не призвела до вирішення проблеми повернення вкладів.

Станом на 31. 03. 2011 державний внутрішній борг становив 141. 029. 509,06 тис. грн. (32,51%) або 17. 761. 902,92 тис. дол. США, це показує, що він зменшився на 632. 589,00 тис. грн. (0,45 %) [16].

Розглянемо детальніше стан внутрішнього боргу України на 31. 03. 2011. в (Таблиці В. 2. 1).

Державний внутрішній борг може бути як перед фізичними особами, так і перед юридичними. Співвідношення наведено у таблиці 2. 2.

Таблиця 2. 2 Внутрішній державний борг України перед фізичними та юридичними особами за 3 роки

Отже, дослідивши такий показник як державний внутрішній борг, ми бачимо, що він збільшився на 50 млрд. 592 млн. грн. , або 55,6 %, внаслідок перевищення в 3,6 раза державних внутрішніх запозичень над погашенням внутрішнього боргу [16].

2.3 Динаміка кредитування приватного сектору економіки

Важливим зовнішнім чинником розвитку вітчизняного фінансового сектора в сучасних умовах є глобалізація економічного життя, яка означає, насамперед, універсалізацію інвестиційних процесів, уніфікацію механізмів і технологій функціонування фінансових ринків, посилення взаємодії суб’єктів господарської діяльності різних країн на основі єдиних принципів та норм. Визначаючи особливості посткризового становища України, слід наголосити, що банківський сектор України зокрема та фінансовий взагалі, який є банкоцентричним, і далі перебуває під впливом кризи. У 2009 році активи фінансового сектору зменшилися на 4,4 % і станом на 01. 01. 2010 становили 934,9 млрд. грн. Утім, незважаючи на скорочення обсягів активів банківського сектору, структура активів фінансового сектору майже не змінилася: частка активів банків у активах фінансового сектору залишається найбільшою - 94,2 %, або 880,3 млрд. грн. , як це зазначено в таблиці 2. 3.

Таблиця 2. 3 Динаміка активів фінансового сектору України у 2008-2010 рр. [17]

Аналіз динаміки кредитування банками нефінансових корпорацій і домашніх господарств у 2008-2010 роках засвідчує так зване згортання кредитування. За період із жовтня 2008-го до січня 2009-го (станом на 01. 01. 2009) у зазначених секторах економіки відбулося збільшення обсягів кредитування: кредити нефінансовим корпораціям становили 462,2 млрд. грн. , домашнім господарствам - 241,2 млрд. грн. , що до певної міри було викликане різкою девальвацією гривні. Проте протягом січня - липня 2009 року ситуація на цих ринках характеризувалася тенденцією до зменшення обсягів кредитування.

Рис. 3. 1. Динаміка кредитування банками приватного сектору України у 2008-2010 рр. , млрд. грн. , [17]

У 2010 році ситуація дещо поліпшилась. Обсяги кредитів нефінансовим корпораціям протягом року зросли на 9,4 млрд. грн. і на 01. 08. 2010 становили 471,6 млрд. грн. Певною мірою така ситуація зумовлена співробітництвом окремих банків, державних і квазідержавних (капіталізованих із участю держави), з державними органами й підприємствами щодо реалізації загальнодержавних програм, у тому числі кредитуванням пріоритетних секторів економіки. Втім, тенденція до зменшення обсягів кредитування домашніх господарств спостерігається й сьогодні: на 01. 08. 2010 обсяги кредитів домашнім господарствам становили 220,7 млрд. грн. , що на 20,5 млрд. грн. менше, ніж на початок року (рис. 3. 1). Протягом 2009-2010 рр. середньозважені процентні ставки за кредитами домашнім господарствам мали тенденцію до підвищення, толі як середньозважені ставки за кредитами не фінансовим корпораціям упродовж зазначеного періоду знизились. У цілому проблеми, що стримують здешевлення кредитних ресурсів, спричинені:- невпевненістю економічних суб'єктів у макроекономічній стабільності в середньо- й довгостроковій перспективі, тобто відсутністю реальної бази для забезпечення низької і прогнозованої інфляції, стабільності курсу національної грошової одиниці, стійкого економічного зростання;- недостатнім рівнем платоспроможності більшості позичальників та низькою ефективністю системи захисту прав кредиторів і позичальників;- браком довгострокових ресурсів для кредитування економіки та низькою якістю наявних активів. Для реабілітації банківського сектору України та пожвавлення економічної активності потрібно провести ретельну "очистку" банківських балансів від недіючих кредитів, підвищити рівень капіталізації банків, знизити ризик того, що проблеми банків негативно впливатимуть на економіку. Частка недіючих кредитів (сумнівних і безнадійних) у загальному обсязі кредитів банків протягом 2008-2010 років збільшилася на 12 в. п. і на 01. 07. 2010 становила 14,7 % (рис. 3. 2).

Рис. 3. 2. Динаміка обсягів і частки недіючих кредитів банків України у 2008-2010 рр. , [17]

З одного боку, підвищення частки недіючих кредитів наприкінці 2008-го протягом 2009-го було зумовлене погіршенням фінансового стану підприємств, зниженням платоспроможності населення, з другого - відсутністю фактичного (не за рахунок девальвації) збільшення обсягів кредитування банками. Разом із тим за певними ознаками можна цілком об'єктивно стверджувати, що банківська система вийшла на етап посткризового відновлення. Слід назвати, зокрема, такі позитивні тенденції збільшення обсягів капіталу банків та показника адекватності регулятивного капіталу; скорочення обсягів кредитування в іноземній валюті; зменшення кількості збиткових банків.

Розділ 3. Напрямки удосконалення державного кредиту в Україні

3.1 Проблеми управління державним кредитом в Україні

Трансформаційні перетворення в Україні, зумовлені необхідністю радикальної реформи економіки, розпочались на тлі глибоких макроекономічних диспропорцій. Їх прояв, тою чи іншою мірою, посилився в процесі становлення перехідного типу організації суспільства. Відсутність як внутрішньої і зовнішньої, так і інституціональної рівноваги макросистеми, що проявляється у дефіциті бюджету та платіжного балансу, спричинює швидкий розвиток державного боргу. Проблема державного боргу вважається досить дослідженою у західній літературі. Значної уваги дослідженню державного боргу та наслідків його існування приділяли Р. Барро, Дж. Бьюкенен, А. Лернер, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц. Різні аспекти аналізу державного боргу розкриті у роботах сучасних українських та російських економістів зокрема В. Андрущенко, В. Федосов. Вивченню особливостей макроекономічного середовища трансформації, в якому розвивається державний борг, а також проблемі державної заборгованості у перехідний період приділили увагу Т. Вахненко, Є. Гайдар, О. Заруба, З. Луцишин, В. Лисицький. Проблему управління державним боргом розглядали А. Вавілов, Г. Трофімов, Т. Бондарук. Аналіз державного боргу в контексті національної безпеки міститься у працях О. Барановського [18, с. 97]. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці нормативної частини теоретико-концептуальних засад боргової політики у перехідний період, визначенні цілей управління державним боргом у сучасних умовах і на перспективу. Аналітичні положення можуть бути використані в процесі прийняття рішень щодо управління державним боргом та макроекономічної координації, зокрема, щодо фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики. Незважаючи на швидкі темпи акумуляції державного боргу за ринкової трансформації в Україні (та в інших трансформаційних економіках), його обсяги є незначними згідно світових стандартів оцінки обтяжливості ним країни, а макроекономічна позиція державного боргу вважається відносно врівноваженою. При цьому, на сьогодні борговий фактор є визначальним у процесі структуризації видатків бюджету та врівноваження платіжного балансу України. І, як наслідок, дуже важливим є питання теоретичного дослідження проблем формування та управління державним боргом з метою усунення диспропорцій та незбалансованості політики управління державним боргом. Метою дослідження є вдосконалення теоретичної бази проблеми державного боргу за ринкової трансформації, загальних підходів до аналізу закономірностей його розвитку у перехідній економіці та практичних рекомендацій щодо вдосконалення боргової політики в системі макроекономічного регулювання. Методологічною базою дослідження є теорії державного боргу, ринкової економіки, макроекономіки, ринкової трансформації, економіки добробуту, публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного боргу й розвитку трансформаційної економіки. Як методичний підхід застосовано системний аналіз. Державний борг - це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх прийнятих та непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору. В цілому, здійснення державою запозичень, в результаті чого утворюється борг, має на меті фінансування бюджету , тобто покриття між різниці між доходами та витратами бюджету, які включають заплановані видатки та платежі з погашення боргу) [19, с. 11]. В залежності від резистентності кредитора відрізняють зовнішні та внутрішні запозичення. Крім того, державні запозичення відрізняються за своєю структурою в залежності від терміну запозичення (довго-, середньо- та короткострокові), валюти (гривня, або іноземна валюта (долар США, евро, японська єна) та ін. Для забезпечення належного рівня боргової безпеки держави вкрай необхідно домагатися покращання управління її внутрішньою та зовнішньою заборгованістю. Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням такої важливої складової усієї фінансової політики України, як політика державних запозичень (боргова політика). Остання у свою чергу повинна акумулювати в собі розробку і реалізацію таких взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів, як [19, с. 12]:

-       стратегія державних зовнішніх і внутрішніх запозичень;

-       встановлення ліміту державного боргу в цілому, а також внутрішнього та зовнішнього, зокрема;

-       визначення тривалості боргового циклу на основі раціоналізації управління динамікою сукупного, внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

-       вибір найбільш прийнятних у конкретний відрізок часу форм фінансування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень (урядові, банківські чи комерційні кредити, державні цінні папери), ступеня концентрації боргових зобов'язань України по окремих кредиторах (міжнародні фінансові організації, уряди зарубіжних країн, іноземні приватні кредитори, вітчизняні юридичні та фізичні особи), рівня диверсифікації запозичень за валютним складом (спеціальні права запозичення (СПЗ), долар США, євро тощо) з урахування ефективного розподілу пов'язаних з цим інвестиційних ризиків;

-       розгляд питання щодо можливості (або неможливості) капіталізації частини державного боргу (з відповідною пропозицією кредиторам погашення певної частки боргу державною власністю);

-       заходи щодо здешевлення державних запозичень і зниження ризику їх обслуговування (при визначенні вартості обслуговування кредитів слід враховувати оцінку можливого зниження потенційного рівня та погіршання умов

-       обставини, боргова політика держави може носити агресивний чи обмежувальний характер, а також зводитися до помірного нарощування державного боргу. Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки іноземного капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи з зовнішніми платежами. При обчисленні цих факторів повинні враховуватись як короткотермінові, так і довготермінові характеристики державного зовнішнього боргу. Однією з головних характеристик є співвідношення суми державного зовнішнього боргу до ВВП (критичний рівень : 80 - 100 %) [20, с. 14]. Для характеристики ліквідної позиції економіки країни широко використовується співвідношення планованих платежів з обслуговування боргу до експорту. Цей показник дає оцінку платоспроможності на найближчу перспективу (критичний рівень : 20 - 25 %). Для виміру навантаження на бюджет використовується співвідношення запланованих платежів з обслуговування боргу до суми бюджетних доходів, критичним рівнем для цього встановлено діапазон 25-30%. Країни з високими темпами росту експорту мають можливість підтримувати відносно більш високий рівень боргу по відношенню до експорту та виробництва. Однак, ці країни стають уразливими до макроекономічних шоків: відсоткові ставки по зовнішнім позикам можуть різко підвищитись внаслідок економічних умов в країнах-кредиторах або ж кредитори можуть вирішити, що вони з будь-яких причин не бажають більше підтримувати колишній рівень кредитування. В зв’язку з цим, необхідно підкреслити декілька важливих моментів [21, с. 207]:

-       по-перше, економічне зростання - це головна умова збереження платоспроможності, довіри кредиторів і пом’якшення жорстких кредитних лімітів, встановлених ними для країни-позичальника;

-       по-друге, висока норма інвестицій - необхідна, але недостатня умова для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні бути також ефективними, в тому розумінні, що прибуток по інвестиціях повинен перевищувати вартість залучення капіталу. Позикові ресурси, які інвестуються нерозумно, являють собою більшу безпеку, ніж повна відсутність зовнішніх позик;

-       по-третє, зовнішній борг може рости швидше, ніж експорт лише на протязі визначеного часу і тільки в тому випадку, коли борг по відношенню до експорту невеликий.

При цьому існують наступні основні негативні прояви державного боргу [21, с. 211]:

1. Державне запозичення у довгостроковій перспективі може призвести до зменшення споживання внаслідок падіння інвестицій в основні виробничі фонди, хоч на короткому проміжку часу державні позики підвищують споживання, що зумовлюється нижчим рівнем оподаткування.

2. Розширення запозичення державою призводить до зростання процентних ставок на ринку державних цінних паперів, що впливає на підвищення процентів в інших секторах фінансового ринку. Зростання внутрішньої ставки позичкового проценту по відношенню до зовнішньої стимулює притік іноземного капіталу і стає причиною ревальвації національної валюти, внаслідок чого чистий експорт країни падає.

. При перевищенні певної критичної величини позика підвищує рівень оподаткування внаслідок стрімкого зростання процентів за державним боргом.

4. Обслуговування зовнішнього боргу вимагає передачі частини вартості національного продукту у власність інших країн. Якщо приріст зовнішньої заборгованості викликає процентні виплати, які перевищують здатність залучених ресурсів виробляти ці виплати, то частина національних ресурсів має бути вилучена із споживання та нагромадження і передана кредиторам.

Для покращення управління державним боргом України, необхідно вирішити такі питання [22, с. 25]:

-       вдосконаленню механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

-       встановленню нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

-       створенню механізмів погашення державного боргу, що виник у зв’язку вступом у силу зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо державних гарантій перед кредиторами;

-       створенню сучасної інституції з управління державним боргом - Агентства з управління державним боргом;

-       створенню умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створенню сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

-       сприянню розвиткові ринку державних цінних паперів;

-       встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому зроблено спробу дослідити проблему державного боргу у системному зв’язку з макроекономічним середовищем ринкової трансформації [23, с. 247 ]:

-       систематизовано основні причини та виявлено закономірності розвитку державного боргу України в процесі ринкових перетворень.

-     проаналізовано вплив державних запозичень на розвиток грошового, реального, зовнішнього, бюджетного секторів української економіки. Виділено індикатори, які дають змогу оцінити глибину несприятливих впливів державних запозичень на грошовий сектор та на спрямування грошової пропозиції

-       розглянуто макроекономічну позицію державного боргу

Враховуючи вищесказане та спираючись на окреслені напрями вдосконалення боргової політики в системі макрорегулювання вважаємо, що [23, с. 250]:

-       у короткостроковому періоді боргові заходи уряду мають бути спрямовані на зменшення боргового тягаря для бюджету через проведення масштабних реструктуризаційних операцій, вдосконалення процесу бюджетування, розширення діапазону курсових коливань, що дозволить зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні для підтримання платіжного балансу та знизити процентні ставки з метою стимулювання інвестиційної активності;

-       у довгостроковому періоді, коли утвориться більш ринкове мікросередовище, фінансові ринки висловлять довіру до реформ, а видатки бюджету будуть більш транспарентними, система дефіцитного фінансування має забезпечити інвестиційне підкріплення всебічної структурної перебудови та мікроекономічної реструктуризації. Інституціональним механізмом цього має виступити створення бюджету розвитку, функціонування якого має підпорядковуватись критеріям становлення постіндустріального типу виробничо-господарських систем.

Подальші теоретичні дослідження боргової політики України мають проводитися у напрямку вивчення особливостей становлення боргової політики України у довгостроковому та короткостроковому періодах.

.2 Міжнародний досвід врегулювання державного кредиту

У період економічного спаду українська економіка характеризувалась активним позичковим фінансуванням, що спричинило обтяжливе боргове навантаження на бюджет країни. Така ситуація вимагає ґрунтовного вивчення світового досвіду управління боргами та дослідження механізмів зменшення боргового тягаря. Міжнародна практика у сфері боргової політики передбачає застосування таких основних методів управління державним боргом [24, 65]:

-       конверсія - зміна дохідності позики;

-       консолідація (рефінансування) - збільшення строків випущеної раніше позики;

-       уніфікація - об’єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики;

-       обмін облігацій за регресивним співвідношенням - прирівнювання кількох раніше випущених облігацій до однієї нової;

-       відстрочення погашення позики проводиться, як правило, з метою фінансування раніше випущених позик. На відміну від консолідації, коли власники облігацій продовжують отримувати свій дохід, при відстроченні переносяться не тільки строки погашення позики, але й припиняється виплата доходів;

-       анулювання боргів - повна відмова держави від своїх боргових зобов’язань, причиною якої може бути її фінансова неспроможність (банкрутство або політичні мотиви). Основним завданням активного управління державним боргом є зменшення сукупних платежів з обслуговування і погашення боргу та уникнення ситуацій, коли можливе оголошення дефолту країни-позичальника. З такою метою країни-дебітори звертаються до кредиторів з проханням перегляду, іншими словами, реструктуризації боргових зобов’язань. Система управління зовнішнім боргом дозволяє застосовувати різні варіанти реструктуризації, що реалізуються залежно від типів кредиторів та боржників і можуть здійснюватись на основі однієї схеми або їх комбінацій [24, с. 67]. Світовий досвід управління державним боргом налічує кілька основних схем реструктуризації, основними серед яких є такі [21, с. 220]:

-       перенесення платежів (пролонгація);

-       нові кредити з цільовим призначенням оплати минулих боргів;

-       списання боргу, викуп боргу із дисконтом на вторинному ринку;

-       обмін боргу на акції національних підприємств, обмін боргу на національну валюту;

-       сек’юритизація (обмін боргу на облігації боржника). Політика реструктуризації боргу шляхом пролонгації є достатньо поширеною. Перенесення строків платежів дозволяє перетворити короткотермінові та середньотермінові зобов’язання у довготермінові, відтермінувавши час оплати основної частини боргу. Однак, реструктуризація за такою схемою здійснюється під високі відсотки, а також спричиняє зниження кредитоспроможності з усіма можливими негативними наслідками .

Списання боргів як метод управління боргами застосовується до країн, що розвивають, які нездатні погасити свої зобов’язання з політичних міркувань та за умов перевищення фактичних обсягів боргового навантаження країни-позичальника [25, с. 26]. Значного поширення набули операції з конверсії боргів, тобто заміни зовнішнього боргу іншими видами зобов’язань, менш обтяжливими для боржника. Прикладом такої схеми реструктуризації може бути обмін боргових зобов’язань держави на акції національних підприємств, погашення боргів товарними поставками, зворотний викуп боржником своїх зобов’язань на вторинному ринку на особливих умовах, обмін на богові зобов’язання третіх країн, взаємозалік тощо. Серед конверсійних операцій найбільшу питому вагу посідає схема викупу боргу із вторинного ринку за ціною, нижчою від ринкової (40 % усіх операцій) та конверсія в акції національних підприємств (34 % усіх операцій) [25, с. 27]. Викуп боргу як метод управління державним боргом застосовується за наявності можливостей нарощування необхідних обсягів золотовалютних резервів. Дострокове погашення державних боргових зобов’язань, як правило, здійснюється на внутрішньому ринку, де уряд формує "правила гри". На світовому ринку кредитних ресурсів позичальник при викупі боргу повинен враховувати інтереси кредиторів. При цьому, такі боргові зобов’язання торгуються на ринку із значним дисконтом , що свідчить про невпевненість інвесторів у платоспроможності позичальника. Обмін державного боргу на акції національних підприємств є однією з найпоширеніших схем реструктуризації зовнішньої заборгованості, що полягає у наданні кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку у результаті можна придбати акції національних компаній. Також використовується безпосередній обмін боргів на акції компаній, що перебувають у державній власності Конверсія боргу в акціонерний капітал стала важливим інструментом прискорення приватизаційних процесів (з цією метою вона була застосована в Аргентині, Мексиці, Філіппінах). Реструктуризація за подібною схемою може також відбуватися у формі конверсії боргу в національну валюту, тобто шляхом фінансування програм розвитку національних економік. Така форма реструктуризації є одним з механізмів полегшення боргового навантаження країн, що розвиваються, при одночасному покращенні їх соціально-економічних умов [24, с. 8]. Ще однією схемою реструктуризації державної заборгованості є сек’юритизація. Цей метод передбачає емісію нових зобов’язань в облігаційній формі країною-боржником з метою подальшого продажу або обміну на старий борг. У разі продажу отримані кошти спрямовуються на викуп старих зобов’язань. Якщо нові цінні папери продаються на ринку з меншим дисконтом, то це спричинятиме скорочення загального обсягу заборгованості . Реструктуризація заборгованості перед офіційними кредиторами, згідно із прийнятими у світі нормами, відбувається шляхом укладення угод з Паризьким клубом. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР) реструктуризації не підлягають, лише у випадку надзвичайних обставин ці організації можуть надавати у вигляді допомоги позитивні нетто-кредити . Міжнародні кредитори при вирішенні боргових проблем застосовують диференційовані підходи до країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку та різними показниками боргового навантаження. Так, згідно з методологією Світового банку, всі країни поділяються на кілька груп, залежно від рівня ВВП на душу населення і ступеня обтяжливості зовнішнього боргу (Таблиця Г. 3. 1) [23, с. 254]. За цією класифікацією Україна належить до групи держав з низькими доходами і низьким рівнем зовнішньої заборгованості. До групи країн з низькими доходами поряд з Україною увійшли також держави Африки, найменш розвинуті країни Азії та Латинської Америки, а також деякі країни пострадянського простору - Азербайджан, Вірменія, Грузія, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Узбекистан . На основі проведеного дослідження ми можемо стверджувати, що реструктуризація боргу є фактично визнанням державою своєї неплатоспроможності, тому цей метод слід застосовувати лише як інструмент антикризового управління з метою запобігання дефолту. Ефективне управління державним боргом в Україні неможливе без вивчення світового досвіду функціонування міжнародного фінансового ринку та врегулювання боргових проблем.

Висновки

Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів.

збалансованість бюджету;

фінансова підтримка сфери виробництва;

розвиток соціальної сфери.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики

Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

Вагоме місце у структурі державного боргу України займають зобов’язання за розміщеними облігаціями внутрішньої державної позики.

Станом на 31. 03. 2011 державний внутрішній борг становив 141. 029. 509,06 тис. грн. (32,51%) або 17. 761. 902,92 тис. дол. США, це показує, що він зменшився на 632. 589,00 тис. грн. (0,45 %).

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8. 5 млрд. дол. США та на кінець 2010 року становив 47. 3 млрд. дол. США.

Довгостроковий зовнішній борг збільшився з початку року на 2. 9 млрд. дол. США (на 3. 5%) і становив 87. 2 млрд. дол. США. Основною валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар США (70. 4%), зобов’язання в євро становлять 10. 7%.

Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави.

Державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку - розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові - це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові - це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь.

Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу.

Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу.

Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу.

Для покращення управління державним боргом України, необхідно вирішити такі питання:

-       вдосконаленню механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

-       встановленню нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

-       створенню механізмів погашення державного боргу, що виник у зв’язку вступом у силу зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо державних гарантій перед кредиторами;

-       створенню сучасної інституції з управління державним боргом - Агентства з управління державним боргом;

-       створенню умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створенню сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

-       сприянню розвиткові ринку державних цінних паперів;

-       встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.

Список використаних джерел

1.      Романенко, О. Р. Державний кредит та його сутність[Текст] / О. Р. Романюк, С. Я. Огородник, А. А. Зязюн. - Навч. посібник - К. : КНЕУ,2003. - 387 с.

.        Опарін, В. М. Державний кредит[Текст] / Опарін В. М. - Навч. посібник - 4-те вид. , без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 240 с.

3.      Державний кредит [Електронний ресурс] : / Перша українська електронна бібліотека підручників. - Режим доступу: #"813350.files/image010.gif">

© 2003 - 2022 «Библиофонд»

Обратная связь

Пользовательское соглашение

Политика конфиденциальности

Полная версия

Помощь по учебным работам

Консультация по курсовой работе

Консультация по дипломной работе ВКР

Консультация по реферату

Консультация по отчетам о практике