Кримінальне законодавство й пенітенціарна система Австро-Угорщини
КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО Й ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА АВСТРО-УГОРЩИНИ
Ісевич О.О.
Значний вплив на розвиток українського кримінального права мало право Австро-Угорщини, оскільки значна частина українських земель в другій половині ХVIII - першій половині ХІХ ст. перебувала у складі цієї держави. Розвиток інституту покарання австрійського кримінального права відбувався з урахуванням нових соціально-економічних і політичних відносин та був спрямований в бік лібералізації покарань. Кодифікації кримінально-правових норм були характерні риси права буржуазного типу. Зокрема, в австрійському кримінальному законодавстві встановлювалося правове закріплення формальної рівності громадян перед законом. У деяких нормах та інститутах австрійське кримінальне право проголошувало принципи: законності, визнання особистих та політичних прав людини, проголошення свобод, недоторканності й непорушності приватної власності. У першій половині XІX ст. в Австрії, як і в інших європейських державах, відбувається зосередження основних зусиль держави на функціях охорони приватної власності та боротьби зі злочинністю.
У системі покарань Австро-Угорщини основними були такі види: смертна кара, позбавлення волі у виді тюремного увязнення чи поміщення у виправний будинок (цухтгауз) та штраф. Також передбачалися додаткові покарання: конфіскація майна, заборона проживати у певній місцевості, поліцейський нагляд, тримання в будинку примусової праці та інші. За Кримінальним кодексом 1852 р., смертна кара, тюремне увязнення й поміщення у виправний будинок призначалися лише за злочини.
Місця позбавлення волі в Австро-Угорщині поділялися на дві великі категорії. До першої категорії відносилися судові тюрми, що знаходилися в безпосередньому підпорядкуванні повітових й окружних судів. До другої категорії - установи виконання покарань, що не підпорядковувалися судовим органам. Ними управляли директори тюрем, а нагляд здійснював прокурор місцевого округу. Загальне керівництво всіма місцями позбавлення волі здійснювало міністерство юстиції.
Місця увязнення першої категорії поділялися, в свою чергу, на два види: арештантські будинки, підпорядковані повітовим судам, та судові тюрми, підпорядковані окружним судам.
Засуджені відбували покарання в тій місцевості, суд якої виніс вирок. У судових тюрмах утримувалися: особи, які знаходилися під слідством, засуджені, які відбували покарання за порушення громадського спокою, хуліганство, політичні злочинці й неплатники податків. Кримінальні тюрми були призначені для утримання осіб, засуджених на строк більше ніж на один рік. кримінальний право законодавство угорщина
Види позбавлення волі мали таку класифікацію: арешт (простий і суворий); тюремне увязнення (просте і суворе). Простий арешт полягав у позбавленні волі шляхом увязнення в арештантський дім або судову тюрму. Засуджений до суворого тюремного увязнення знаходився під жорстким контролем і повинен був виконувати всю роботу, покладену на нього тюремною адміністрацією. Суворе тюремне увязнення відрізнялося від простого тим, що у першому випадку засудженим дозволялося спілкуватися лише з тими людьми, які мали безпосереднє відношення до відбування покарання: персонал, медики, священик.
Підслідні утримувалися в одиночних камерах, але якщо розмір арештного будинку цього не дозволяв, то їх розподіляли по загальним камерам. Австро-Угорські закони не передбачали виключного одиночного утримання. Воно призначалося лише після ретельного огляду увязненого лікарем і категорично не допускалося у випадках слабкого здоровя або якщо воно могло погано вплинути на його психічний стан. Для контролю над відбуванням покарання у виді одиночного увязнення, при окружних судах існували особливі комісії, що відвідували тюрми й стежили за режимом утримання.
Список використаних джерел
1.Бойко І.Й. Покарання на українських землях за кримінальним законодавством Австрії та Австро-Угорщини (1772-1918 рр.) / І.Й. Бойко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2014. - Випуск 59. - С. 71-79.
2.Пушкина В. Тюремное дело в Австро-Венгрии / В. Пушкина // Тюремный вестник. - 1909. - №10. - С. 974-1017.