Облік і аудит грошових коштів та їх еквівалентів (диплом)
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
.1 Економічний
зміст грошових коштів та їх еквівалентів
.2
Нормативно-інформаційне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
.3
Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
РОЗДІЛ 2 ОБЛІК
ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
.1 Завдання обліку
грошових коштів та їх еквівалентів
.2 Документальне
забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
.3 Синтетичний та
аналітичний облік грошових коштів та їх еквівалентів
.4 Розкриття
інформації щодо грошових коштів у звітності
.5 Досвід
автоматизації обліку грошових коштів
РОЗДІЛ 3 АУДИТ
ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
.1 Мета, завдання
та нормативно-інформаційне забезпечення аудиту грошових коштів та їх
еквівалентів
.2 Методика та
техніка проведення аудиту грошових коштів та їх еквівалентів
.3 Узагальнення
результатів аудиторсього дослідження
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА
ПРАЦІ
РОЗДІЛ 5
ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Функціонування підприємств у ринкових
умовах передбачає безперервний рух грошових коштів, тому їх слід розглядати як
важливий ресурс та результат діяльності підприємств. У період виходу Україні з
кризи підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб’єкти вступають у
договірні відносини по використанню грошових коштів, що обумовлює зростання
ролі організації обліку даного об’єкту як необхідної умови отримання
достовірної інформації для прийняття обґрунтованих рішень, вибору надійних
господарських партнерів і запобіганню підвищеного ризику діяльності. Роль і
значення обліку грошових коштів особливо підвищилися з розширенням міжнародних
економічних відносин України та прийняттям владою відповідних законів та
положень. Більшість підприємств звертає недостатньо уваги за правильності та
ефективності організації обліку грошових коштів. Актуальність цих питань
вплинула на вибір теми, адже правильна організація обліку грошових коштів
значно впливає на фінансово-господарську діяльність господарства.
У зв’язку із орієнтацією національних стандартів
бухгалтерського обліку на положення Міжнародних стандартів фінансової
звітності, нестабільністю законодавства та розвитком зорієнтованої на
міжнародне співробітництво економіки, саме операції щодо ведення обліку грошових
коштів та розрахунків підлягають найбільшим змінам. Тому наявність суперечливих
питань та неузгодженостей при веденні обліку грошових коштів вимагає
детальнішого їх вивчення та пошуку єдиних шляхів вирішення цих проблем.
Як найбільш ліквідні активи, грошові кошти є важливим
елементом ринкової економіки. Гроші відносяться до тих особливих категорій, які
завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі
грошового руху найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів
ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому
грошова система і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом
і споживанням.
Грошові активи зумовлюють активізацію суб’єктів
господарювання до самофінансування. Вони наявні на етапах придбання товарів,
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, їх продажу і отримання
виручки.
Використання в процесі управління господарськими суб’єктами
достовірної та повної інформації про рух грошових коштів підвищує якість
управлінських рішень, позитивно впливає на поточний і прогнозний фінансовий
стан підприємств.
Значущість інформації про рух грошових коштів обумовлюється
необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої
інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів.
Удосконалення бухгалтерського обліку, застосування
ефективнішої методики аналізу та аудиту грошових коштів і розрахунків
залишається одним з найактуальніших питань, оскільки результати цих процесів є
основою для ефективної діяльності господарства і його постійного розвитку [1].
Водночас, у вітчизняному доробку бракує комплексних
досліджень методик обліку, аудиту та управління грошовими коштами, націлених на
їх удосконалення, формування нових підходів до аналітичного забезпечення
управління. Розв’язання комплексу зазначених проблем визначає актуальність
бакалаврської роботи.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове
обґрунтування теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій з
удосконалення обліку та аудиту грошових коштів для підприємств з метою
підвищення ефективності управління ними.
Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для
вирішення такі завдання:
− дослідити та внести пропозиції з уточнення сутності
понять «грошові кошти»;
− вивчити розвиток форм розрахунків і їх вплив на
процедури облікового відображення безготівкових розрахунків;
− визначити ефективні форми (способи) розрахунків
і внести пропозиції з удосконалення обліку розрахункових операцій;
− проаналізувати грошові розрахунки підприємств з
метою уточнення методики проведення аудиту;
− визначити методичні прийоми проведення аудиту
операцій з руху грошових коштів, що уможливить встановлення єдиних підходів до
розробки методик контролю та процедур управління грошовими коштами.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є
економіко-управлінський механізм обліку та аудиту грошових коштів на
підприємствах.
Об’єктом дослідження є технологія та процедури
бухгалтерського обліку, форми та методи аудиту операцій з грошовими коштами у
сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро»
Решитилівського району, Полтавської області.
У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних
економістів, вказівки і рекомендації, облікові та звітні данні за останні три
роки базового господарства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення
випускної роботи та результати досліджень доповідались, обговорювались й
одержали схвалення на міжнародній науково-практичній інтернет-конференції
«Сучасні проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу, аудиту та контролю в
умовах глобалізації економіки».
Публікація. Одержані результати щодо обліку грошових коштів
та їх еквівалентів знайшли відображення у публікації: «Відображення інформації про
грошові кошти у фінансовій звітності підприємства».
Висновки й пропозиції за результатами дослідження можуть слугувати
основою при розробленні системи заходів по покращенню організації обліку
грошових коштів та їх еквівалентів в ТОВ «Бурат-Агро».
РОЗДІЛ
1
ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
1.1
Економічний зміст грошових коштів та їх еквівалентів
Гроші відносяться до тих особливих категорій, які завжди були
найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового руху
найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів ринку. Через
гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система
і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.
Під рухом грошових коштів розуміють надходженні і вибуття
грошових коштів у розрізі видів діяльності. До складу грошових коштів не
включають гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання
протягом терміну, що перевищує один рік. Такі кошти відображаються у складі
необоротних активів підприємства, як і інші фінансові інвестиції [34].
Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства
проводять розрахунки з комерційними банками по позичках і через комерційні
банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.
Розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться в
безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до
правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним
банком України. Більша частина розрахунків по виконанню зобов’язань
здійснюються через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою
між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише
тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для
безготівкових розрахунків
[31].
Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість усіх
товарів. Але не гроші роблять товари порівнянними, а кількість витраченого на
них суспільно необхідної праці. На стадії формування товарних відносин гроші
зіграли роль засобу, що дорівнював до грошей інші товари. У результаті виник
масштаб цін, прийнятий державою за грошову одиницю [39].
Господарська діяльність складається з багатьох господарських
операцій, що є певними моментами безперервних змін коштів господарства або
джерел їх утворення. Під час цієї діяльності у підприємства виникають
найрізноманітніші господарські зв’язки і розрахунково-платіжні відносини з
постачальниками матеріальних цінностей, підрядчиками, покупцями і замовниками
своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими установами,
працівниками фірми та іншими (як юридичними так і фізичними) особами.
Кошти, що їх використовують для розрахунків, виконуючи
функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, здійснюють безперервний кругообіг
(гроші - товар - виробництво - товар - гроші), повертаються при цьому до своєї
первісної форми у вигляді виручки після реалізації продукції, тобто у вигляді
грошових коштів [10].
Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та
депозити до запитання. Гроші є
специфічним товаром, тому що вони не здатні прямо задовольняти будь-які фізичні
чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - через витрачання їх на
купівлю різних товарів та послуг [70].
Еквіваленти коштів - це короткострокові фінансові інвестиції,
які можуть бути вільно конвертовані в певну суму грошей і мають незначний ризик
щодо зміни вартості. Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні
папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати)
[3].
Грошові кошти відносяться до найбільш ліквідної частини активів і
характеризуються тим, що можуть бути негайно використані для оплати поточних
зобов’язань. Вони складаються із наявної
готівки в касі, чеків та грошових переказів, отриманих від клієнтів, і вкладів
на рахунках в банку [1].
Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна
ліквідність.
Ліквідність визначається за двох умов:
− можливість використання певного активу в ролі
засобу платежу;
− здатність даного активу зберігати свою
номінальну вартість незмінною.
Під рухом грошових коштів розуміють надходження і вибуття
грошових коштів та їх еквівалентів. Рух грошей, що обслуговує реалізацію
товарів, нетоварні платежі і розрахунки в господарствах, являє собою грошовий
обіг.
Грошовий обіг підрозділяється на дві сфери: готівкова і
безготівкова.
Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у
вигляді грошових коштів.
Готівковий оборот - рух готівки в сфері обігу і виконання ним
двох функцій (засобу платежу і засобу обігу). Готівка використовується для
розрахунків, не пов’язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме:
розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, при оплаті цінних паперів і
т.д. Готівковий оборот включає рух усієї готівково-грошової маси за визначений
період часу між населенням, фізичними і юридичними особами і державними
органами. Оборот здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот,
металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних
карток) [3].
Безготівкові розрахунки - розрахунки,
що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.
Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки:
перерахування коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог та ін.
Безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні оборотності
оборотних коштів, скороченні готівки, зниженні витрат обігу.
В залежності від економічного змісту розрізняють дві групи
безготівкового обороту: по товарних операціях і фінансових зобов’язаннях.
До першої групи відносяться безготівкові розрахунки за товари
і послуги, до другого - платежі в бюджет (податок на прибуток, ПДВ та ін.), і
позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит,
розрахунки зі страховими компаніями та ін.
Готівковий і безготівковий грошові обороти органічно
пов’язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу.
Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи
банку для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку
проводяться розрахунки між господарюючими суб’єктами та надходить готівка в
касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.
Безготівковий платіжний оборот невіддільний від обігу готівки й складає разом з
ним єдиний грошовий обіг країни, у якому циркулюють єдині гроші одного
найменування.
Грошові кошти зв’язані з виробництвом і обсягом суспільного
продукту, а також його невиробничим споживанням, є конкретним об’єктом
бухгалтерського обліку [34].
Управління грошовими коштами має першорядне значення. Мистецтво керування поточними
активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму
коштів, що потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума коштів, яка
необхідна підприємству, це по суті справи страховий запас, призначений для
покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума грошових коштів
повинна бути такою, щоб її вистачало для здійснення всіх першочергових
платежів. Оскільки грошові кошти, знаходячись у касі або на рахунках у банку,
не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.
Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом
неправильного використання оборотного капіталу.
Цікавим є визначення, наведене в роботі Л. О. Лігоненко та Г.
В. Ситник: «грошовий рух підприємства - це система розподілених в часі
надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською
діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування
підприємства» [33].
На думку зазначених авторів, дослідження грошових коштів
підприємства дозволяє усвідомити увесь механізм його функціонування, так як за
наявності власної, відносно самостійної логіки розвитку, вони мають зовнішні
ознаки всього комплексу функціональних зв’язків, які розвиваються на
підприємстві в процесі його діяльності.
Логіка впливу факторів на обсяги формування грошових коштів
може бути визначена наступним чином: джерелом утворення грошей є факт
реалізації товарів, здійснення акту купівлі-продажу. На досягнення цього
результату і повинна бути спрямована діяльність по управлінню факторами для
максимізації находження грошових коштів.
В сфері інвестиційної діяльності:
− вибір інвестиційної програми підприємства, тобто
переліку реальних інвестиційних проектів, що визначаються доцільними до
реалізації;
− склад інвестиційного портфеля: рівень
доходності та ліквідності окремих фінансових інструментів;
− можливість виходу з проектів у разі їх
недостатньої ефективності та формами, що використовуються для цього;
− можливість продажу частини основних засобів і
нематеріальних активів, їх стан та можлива ціна реалізації.
В сфері фінансової діяльності:
− інвестиційна привабливість підприємства для
зовнішніх інвесторів, що визначає можливість ефективного розміщення додаткової
емісії акції;
− кредитоспроможність підприємства по
обслугованою зовнішніх боргів, що визначає можливість підприємства залучити
банківські кредити;
− наявна структура капіталу, обсяг кредитів та
позик, терміни їх повернення;
− імідж та ділова репутація підприємства [33].
Отже, основними завданнями обліку грошових коштів та
еквівалентів є:
− виконання операцій з грошовими коштами і по
розрахунках з постачальниками, покупцями;
− контроль за дотриманням розрахункової і касової
дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху
грошових коштів, щоденний контроль по руху збереження готівки і цінних паперів
у касі підприємства;
− інвентаризація грошових коштів і відображення
її на рахунках бухгалтерського обліку;
− дотримання національного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку № 1 «Звіт про рух грошових коштів» та надання
користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації
про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за
звітний період.
1.2
Нормативно-інформаційне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
Основний закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №
996/XIV від 16.07.1999 р., зі змінами і доповненнями.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1
«Загальні вимоги до фінансової звітності» також висвітлюють інформацію про рух
грошових коштів.
А саме форма № 1 «Баланс» визначає, що у статті балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти»
відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть
бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в
національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій
протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу
внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як
необоротні активи.
НП(С)БО 1 форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів» є нормативною
основою для складання найважливішої форми фінансової звітності, яка має назву
«Звіт про рух грошових коштів». Цим Національним Положенням (стандартом)
визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до
розкриття його статей
[44]. Така
інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти,
оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність
підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини
різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати
грошові та не грошові аспекти операцій підприємства.
Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах)
безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових
технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід’ємною
частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти
гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про
виплату підприємством заробітної плати працівникам, компенсації витрат на
відрядження, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило,
проведених через касу підприємства [49].
З огляду на той факт, що використання готівки підприємством
викликає спокуса витрати їх не по цільовому призначенню, держава контролює
даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі ст. 40
Закону України «Про Національний банк України» № 679/XIV вiд 20.05.1999 р. зі
змінами і доповненнями, Національний банк України встановлює правила, форми і
стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному
обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і
готівки, координує організацію розрахунків [18].
Розрахунки між підприємствами, а також з фізичними особами
підприємства здійснюються у готівковій і безготівковій формах. Порядок
розрахунку безготівковими коштами регламентовані Постанова НБУ «Про внесення
змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні» № 132 від 15.04.2005
р., зі змінами і доповненнями [23].
Готівковими коштами - Положенням «Про ведення касових
операцій в національній валюті України» Постанова НБУ № 637 від 15.12.2004 р.,
зі змінами і доповненнями
[56].
З метою зберігання грошових коштів, а також здійснення грошових
банківських операцій, як з юридичними так і фізичними особами, підприємство
відкриває розрахункові розрахунки в установах банків. Основними
нормативно-правовими документами, які врегульовують дані питання є Закон
України «Про банки і банківську діяльність» № 2346/ІІІ від 10.01.2002 р. [19].
Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб’єкти
господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті.
Порядок відкриття банками рахунків для суб’єктів господарювання визначений Інструкцією
«Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземній валютах» Постанова НБУ № 110 від 04.04.2005 р.
Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення всіх
видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором
клієнта і за згодою цих банків.
Між суб’єктом господарювання і банком
укладається договір про надання банківських послуг, де обумовлюється предмет
договору, обов’язки та відповідальність сторін [22].
Розрахунки між юридичними особами, пов’язані з провадженням ними підприємницької діяльності,
регулюються Цивільним кодексом України , а саме главою 74 «Розрахунки».
Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений
Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті», затвердженою
постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., зі змінами і доповненнями.
Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється Законом
України №
187/94-ВР від 23.09.1994 p., зі змінами і доповненнями [17].
Порядок відображення грошових розрахунків у бухгалтерському обліку суб’єктів господарювання регламентується Інструкцією «Про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства
фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. [25], та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1
«Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства
Фінансів України № 73 від 07.02.2013 р.
1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» створене
з дня його державної реєстрації і являється юридичною особою, що діє у
відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України: «Про
господарські Товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», чинного
законодавства України.
Товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні),
валютні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм
найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, знак для товарів і
послуг, інші реквізити, необхідні для його діяльності. Працює на основі Статуту
прийнятого та затвердженого загальними зборами.
Предметом діяльності ТОВ «Бурат-Агро» є:
− виробництво, зберігання, переробка, закупка, зберігання
всіх видів сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження.
Всі послуги, надані Товариством, а також проведення ним робіт, здійснюються на
комерційній основі за цінами по домовленості;
− закупівля та зустрічна закупка продукції і сировини у
населення і сільгоспвиробників;
− придбання та оренда землі згідно чинного законодавства
операції з нерухомістю;
− одержування сирого молока корів, інших тварин;
Важливим напрямом загальної оцінки фінансового стану є аналіз його
майнового стану за інформацією бухгалтерського балансу. Для проведення
загальної фінансово-господарської
характеристики скористаємося фінансовою звітністю ТОВ «Бурат-Агро» за три роки (додаток А, Б, В).
Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням,
структурою та динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і
зобов’язань). Аналіз майнового стану підприємства проводиться за допомогою
скороченого аналітичного балансу, який утворюється з вихідного балансу шляхом
об’єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом
статей [66]. За даними балансів в табл. 1.1 проведено аналіз відповідно майна.
Таблиця 1.1
Динаміка та структура майна ТОВ «Бурат-Агро»
за 2011-2013 рр.
|
Вид активів (майна)
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
Відхилення ( + ; - ) 2013 р. від
2011 р.
|
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
абсолю-тне,
тис. грн
|
віднос-не,
%
|
питомої ваги, пунктів
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
|
Необоротні активи
|
66455
|
26,8
|
152422
|
27,4
|
168273
|
26,1
|
+101818
|
+2,5 р.
|
-0,7
|
|
Матеріальні необоротні
активи
|
62120
|
25
|
84283
|
15,1
|
99806
|
15,5
|
+37686
|
+60,7
|
-9,5
|
|
Основні засоби
|
42134
|
17
|
58371
|
10,5
|
68582
|
10,6
|
+26448
|
+62,8
|
-6,4
|
|
Нематеріальні необоротні
активи
|
4335
|
0,5
|
4937
|
0,9
|
5265
|
0,8
|
+930
|
+21,5
|
+0,3
|
|
Фінансові необоротні активи
|
-
|
-
|
63202
|
11,4
|
63202
|
9,8
|
-
|
-
|
-
|
|
Оборотні активи
|
181813
|
73,2
|
403914
|
72,6
|
476049
|
73,9
|
+294236
|
+2,6 р.
|
+0,7
|
|
Оборотні виробничі фонди
|
42151
|
17
|
55678
|
10
|
267803
|
41,6
|
+225652
|
+6,4 р.
|
+24,6
|
|
Виробничі запаси
|
9738
|
4
|
8927
|
1,6
|
11066
|
1,7
|
+1328
|
+13,6
|
-2,3
|
|
Фонди обігу
|
139662
|
56,3
|
348236
|
62,6
|
309520
|
48,0
|
+169858
|
+2,2 р.
|
-8,3
|
|
Готова продукція і товари
|
64608
|
26
|
69558
|
12,5
|
47334
|
7,3
|
-17274
|
-26,7
|
-18,7
|
|
|
Поточна дебіторська
заборгованість
|
63204
|
25,5
|
272370
|
49,5
|
302657
|
47,0
|
+239453
|
+4,8 р.
|
+21,5
|
|
|
Грошові кошти і поточні
фінансові інвестиції
|
568
|
0,2
|
6081
|
1,1
|
3790
|
0,6
|
+3222
|
+6,7 р.
|
+0,4
|
|
|
Витрати майбутніх періодів
|
11166
|
4,5
|
8
|
0
|
3
|
0,0
|
-11163
|
-100,0
|
-4,5
|
|
|
Інші фонди обігу
|
116
|
0
|
219
|
0
|
-44264
|
-6,9
|
-44380
|
-381,6
|
-6,9
|
|
|
Майно - всього
|
248268
|
100
|
556336
|
100
|
644322
|
100
|
+396054
|
+2,6 р.
|
х
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проаналізувавши динаміку та структуру майна ТОВ «Бурат-Агро» можна
зробити наступні висновки у вигляді позитивних та негативних факторів.
До позитивних належать:
− збільшення майна у 2,6
рази за рахунок збільшення необоротних активів у 2,5 рази, оборотних активів майже у 2,6 рази;
− необоротні активи зросли за рахунок збільшення основних
засобів на 62,8 %, матеріальних необоротних активів
на 60,7 %, а також
нематеріальних необоротних активів у 21,5 %;
− оборотні активи збільшилися за рахунок
оборотних виробничих фондів майже у 6,5 рази, збільшення виробничих запасів
відбулося на 13,6 %, а також фондів обігу у 2,2 рази і грошових коштів та
поточних фінансових інвестицій майже у 7 разів.
До негативних факторів належать:
− готова продукція зменшилася на 26,7 % за рахунок не ефективності маркетингової
політики підприємства;
− незважаючи на суттєве збільшення
високоліквідних оборотних активів (грошових коштів і поточних фінансових
інвестицій), їх частка в майні залишається низькою (0,6 % на кінець звітного
року), а це може свідчити про незадовільне оцінювання ліквідності балансу та
платоспроможності підприємства;
− серед фондів обігу найбільше зросла поточна
дебіторська заборгованість (на 239 453
грн або у 4,8 рази). Підвищення частки поточної дебіторської заборгованості в
майні з 25,5 % у базовому році до 47 % у звітному році (на 21,5 % п. в.)
свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства з дебіторами.
Аналіз джерел формування капіталу товариства проводиться за допомогою
скороченого аналітичного балансу, що утворюється з вихідного балансу шляхом
об’єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом
статей [74]. За допомогою даних фінансової звітності проведено аналіз динаміки
та структури джерел формування капіталу в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Динаміка та структура капіталу ТОВ «Бурат-Агро»
за 2011-2013 рр.
|
Види капіталу (джерел
формування майна)
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
Відхилення (+, -) 2013 р. до
2011 р.
|
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
абсолют- не,
тис. грн
|
відносне, %
|
питомої ваги, пунктів
|
|
Власний капітал
|
158144
|
63,7
|
182867
|
32,9
|
183693
|
28,5
|
+25549
|
+16,2
|
-35,2
|
|
Зареєстрований капітал
|
445
|
0,2
|
445
|
0,1
|
445
|
0,1
|
-
|
-
|
-0,1
|
|
Нерозподілений прибуток
(непокритий збиток)
|
151737
|
61,1
|
176460
|
31,7
|
177286
|
27,5
|
+25549
|
+16,8
|
-33,6
|
|
Зобов’язання і забезпечення
|
90124
|
36,3
|
373469
|
67,1
|
460629
|
71,5
|
+5,1 р.
|
+35,2
|
|
Довгострокові
|
36034
|
14,5
|
243217
|
43,7
|
240975
|
37,4
|
+204941
|
+6,7 р.
|
+22,9
|
|
Поточні
|
54090
|
21,8
|
130252
|
23,4
|
219654
|
34,1
|
+165564
|
+4,1 р.
|
+12,3
|
|
Кредиторська заборгованість
|
15719
|
6,3
|
26693
|
4,8
|
6 803
|
9,4
|
+45084
|
+3,9 р.
|
+3,1
|
|
Капітал - всього
|
248268
|
100
|
556336
|
100
|
644322
|
100
|
+396054
|
+2,6 р.
|
х
|
Результати аналізу свідчать, що у звітному 2013 році порівняно з базовим 2011 роком власний капітал збільшився на 25 549 тис. грн (16,2 %) за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку.
Зареєстрований капітал не змінився. Динаміка змін доходів майбутніх періодів та
зобов’язань, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та
групами вибуття не спостерігається. Зобов’язання
і забезпечення зросли у 5 разів за рахунок збільшення довгострокових - у 6,7 разів, поточних - у 4 рази і кредиторської заборгованості, яка зросла майже у 4 рази. Всього капітал збільшився у 2,6
рази.
З категорією ліквідності тісно пов’язане поняття
платоспроможності, яке характеризує здатність підприємства своєчасно й повністю
виконати свої платіжні зобов’язання, що випливають із кредитних та інших
операцій грошового характеру і мають певні терміни оплати. Платоспроможність
підприємства залежить від рівня ліквідності його активів [75]. Щоб
проаналізувати показники оцінки ліквідності та платоспроможності ТОВ
«Бурат-Агро» складемо табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Показники оцінювання ліквідності і платоспроможності
ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013
рр.
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+, -) 2013 р.
до 2011 р.
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
|
Коефіцієнт абсолютної
ліквідності
|
0,011
|
0,047
|
0,017
|
+0,006
|
|
Коефіцієнт швидкої
ліквідності
|
1,181
|
2,139
|
1,426
|
+0,245
|
|
Коефіцієнт загальної
ліквідності
|
3,155
|
3,101
|
2,167
|
-0,988
|
|
Коефіцієнт
платоспроможності
|
0,011
|
0,047
|
0,017
|
+0,006
|
|
Коефіцієнт критичної
ліквідності
|
2,376
|
2,673
|
1,033
|
-1,343
|
|
Коефіцієнт покриття запасів
|
1,652
|
3,104
|
2,859
|
+1,207
|
Аналізуючи дані табл. 1.3 можна зробити висновок, що на
кінець базового і звітного року коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс з 0,011
до 0,017. Це означає, що рівень покриття поточних зобов’язань високоліквідними
оборотними активами збільшився на 0,006. Порівняння ж цього показника з нормативним
значенням (≥ 0,2 або ≥ 20 %) свідчить про усе ще недостатню грошову
платоспроможність підприємства. Фактичні значення коефіцієнта покриття запасів
збільшилися відповідно з 1,652 до 2,859. Коефіцієнт покриття запасів відповідає
нормативному значенню (≥ 1,0), що свідчить про високий рівень
платоспроможності. Що ж до коефіцієнтів загальної ліквідності та критичної
ліквідності, то вони зменшилися, але відповідають у звітному році нормативним
значенням (≥ 1,0), що свідчить про позитивну динаміку ліквідності та
платоспроможності.
Серед допоміжних відносних показників оцінювання ліквідності
і платоспроможності лише коефіцієнт платоспроможності станом на кінець 2013
року не відповідав нормативному значенню (0,017 ≥ 0,1).
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану
підприємства є забезпечення стабільності його діяльності з позиції
довгострокової перспективи. Фінансова стійкість - це багатогранне поняття, що
включає оцінку пізних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства
[1].
Аналіз фінансової стійкості ґрунтується головним чином на
відносних показниках - фінансово-економічних коефіцієнтах, які розраховуються
як співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Бурат-Агро»
за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
Роки
|
Відхилення (+;-) 2013 р. до
2011 р.
|
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
|
Показники структури та
джерел формування капіталу
|
|
|
Коефіцієнт автономії
|
0,637
|
0,329
|
0,285
|
-0,352
|
|
|
Коефіцієнт концентрації
позикового капіталу
|
0,363
|
0,671
|
0,715
|
+0,352
|
|
|
Коефіцієнт фінансового
ризику
|
0,570
|
2,042
|
2,508
|
+1,938
|
|
|
Коефіцієнт фінансової
стабільності
|
1,755
|
0,490
|
0,399
|
-1,356
|
|
|
Коефіцієнт довгострокового
залучення позикових коштів
|
0,186
|
0,571
|
0,567
|
+0,381
|
|
|
Коефіцієнт довгострокових
зобов’язань
|
0,400
|
0,651
|
0,523
|
+0,123
|
|
|
Коефіцієнт поточних
зобов’язань
|
0,600
|
0,349
|
0,477
|
-0,123
|
|
|
Коефіцієнт страхування
бізнесу
|
0,008
|
0,004
|
0,003
|
-0,005
|
|
|
Коефіцієнт страхування
власного капіталу
|
0,013
|
0,011
|
0,011
|
-0,002
|
|
|
Коефіцієнт страхування
зареєстрованого (пайового) капіталу
|
4,692
|
4,692
|
4,692
|
-
|
|
|
Показники стану оборотних
активів
|
|
|
Коефіцієнт маневреності
власного капіталу
|
0,580
|
0,166
|
0,084
|
-0,496
|
|
|
Коефіцієнт забезпеченості
оборотних активів власними оборотними коштами
|
0,537
|
0,075
|
0,032
|
-0,505
|
|
|
Коефіцієнт забезпеченості
запасів власними оборотними коштами
|
0,859
|
0,243
|
0,093
|
-0,766
|
|
|
Коефіцієнт маневреності
власних оборотних коштів
|
0,006
|
0,200
|
0,246
|
+0,240
|
|
|
Показники стану основного
капіталу
|
|
|
Коефіцієнт виробничого
потенціалу
|
0,400
|
0,243
|
0,405
|
+0,005
|
|
Коефіцієнт реальної
вартості основних засобів у майні
|
0,230
|
0,143
|
0,106
|
-0,124
|
|
Коефіцієнт накопичення
амортизації
|
-0,407
|
-0,368
|
+ 0,400
|
+0,807
|
|
Коефіцієнт співвідношення
оборотних та необоротних активів
|
2,568
|
2,650
|
2,829
|
+0,261
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Результати виконаних розрахунків свідчать про низький рівень
фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування
капіталу.
Так, значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що на
кінець звітного року частка власного капіталу у валюті балансу становить 28,5
%. Це на 35,2 відсоткового пункту менше порівняно з базовим роком.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу відповідно
збільшився з 0,363 до 0,715 і свідчить про високий рівень фінансової залежності
підприємства від кредиторів.
За коефіцієнтом фінансового ризику в 2011 році на 1 грн
власного капіталу придбало 57 коп позикового капіталу, а у 2013 - 2,50 грн.
Оскільки значення коефіцієнта фінансової стабільності ≤
1,то підприємство має досить низький рівень фінансової стійкості та є залежним
від зовнішніх фінансових джерел.
Зростання коефіцієнта довгострокового залучення позикових
коштів з 0,186 до 0,567 з одного боку, показує збільшення залежності
підприємства від довгострокових зовнішніх джерел фінансування, а з іншого - про
збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів та інвесторів, підвищення
його інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів.
Значення коефіцієнтів довгострокових і поточних зобов’язань
характеризують структуру позикового капіталу, в якій частка довгострокових
зобов’язань збільшилася з 40 % до 52,3 %, а поточних зобов’язань відповідно
зменшилася з 60 % до 47,7 %, що в цілому негативно впливає на оцінювання
фінансової стійкості підприємства.
Привертає увагу низький рівень і зниження в динаміці
коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець 2013 року в розрахунку на 1
грн відповідно валюти балансу та власного капіталу припадає близько 0,003 та
0,011 коп.
Коефіцієнт страхування статутного (пайового) капіталу не
змінився.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився з 0,580 у
базовому році до 0,084 у звітному, що не відповідає нормативному значенню (›
0,5). На кінець звітного року 8,4 % власного капіталу було вкладено в оборотні
активи.
Отже, спадає ступінь мобільності власного капіталу,
підприємство має менші можливості для фінансування виробничої та інших видів
діяльності.
Про низький рівень забезпеченості підприємства власними
оборотними коштами свідчать значення коефіцієнтів забезпеченості оборотних
активів власними обортними коштами та забезпеченості запасів власними
оборотними коштами. На кінець 2013 року фактичний рівень першого з них менше
нормативного значення 0,3 рази, а другого - відповідно в 0,9 рази.
В структурі оборотних активів власні фінансові ресурси
становлять 3,2 %, а на 1 грн запасів припадає близько 9 коп власних оборотних
коштів.
Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів
показує, що на кінець 2011 року серед власних оборотних активів грошові кошти
становили 0,6 %. У звітньому 2013 році цей показник збільшився до 25 %. Отже, підприємство
має майже достатній рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості
високоліквідними оборотними активами.
Коефіцієнт майна виробничого потенціалу майже не змінився
(збільшився з 0,400 до 0,405), тому з погляду забезпеченості активами основної
виробничо-господарської діяльності (основними засобами та оборотними
виробничими фондами) підприємство зберігає фінансову стійкість.
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів зменшився з
0,230 до 0,106, що показує негативну динаміку зниження частки основних засобів
у валюті балансу.
Зважаючи на збільшення коефіцієнта нагромадження амортизації
з 0,407 до 0,400, рівень зношеності основних засобів і нематеріальних активів
залишається високим, хоча і спостерігається певне погіршення функціонального
стану необоротних активів підприємства.
За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і
необоротних активів підприємство дещо підвищило рівень забезпеченості
необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в базовому році на 1 грн
необоротних активів припадало 2,57 грн обортних, то у звітному - 2,83 грн.
Отже, за переважною більшістю відносних показників
підприємство є фінансово нестійким із негативною динамікою.
Аналіз фінансових результатів є одним із найважливіших
напрямів оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. Фінансовим результатом діяльності
підприємства може бути прибуток або збиток.
Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого
були здійснені ці витрати [38].
В табл. 1.5 проведено аналіз
формування, структури та динаміки фінансових результатів товариства з обмеженою відповідальністю
«Бурат-Агро».
Таблиця 1.5
Формування,
структура та динаміка фінансових результатів дільності ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
2011 р.
|
2012 р.
|
2013 р.
|
Відхилення ( + ; - ) 2013 р. від
2011 р.
|
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
сума, тис. грн
|
у % до суми
|
абсолю-тне, тис. грн
|
відно-сне, %
|
пито-мої ваги, пунк- тів
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
|
Чистий доход від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг)
|
119325
|
х
|
229884
|
х
|
223074
|
х
|
+103749
|
+86,9
|
х
|
|
Операційні витрати
|
193183
|
100
|
208318
|
100
|
199293
|
100
|
+6110
|
+3,2 р.
|
-
|
|
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг)
|
67027
|
34,7
|
156945
|
75,3
|
153887
|
77,2
|
+86860
|
+2,3 р.
|
+42,5
|
|
Адміністративні витрати
|
8399
|
4,3
|
9711
|
4,7
|
9860
|
4,9
|
+1461
|
+17,4
|
+0,6
|
|
Витрати на збут
|
5704
|
3
|
8483
|
4,1
|
13566
|
6,8
|
+7862
|
+2,4 р.
|
+3,8
|
|
Інші операційні витрати
|
112053
|
58
|
33179
|
16
|
21980
|
11,0
|
-90073
|
-80,4
|
-47,0
|
|
Валовий прибуток (збиток)
|
52228
|
х
|
72939
|
х
|
69187
|
х
|
+16959
|
+32,5
|
х
|
|
Фінансові, інвестиційні та
інші звичайні доходи
|
1439
|
х
|
2375
|
х
|
1007
|
х
|
-432
|
-30,0
|
х
|
|
Фінансові, інвестиційні та
інші звичайні витрати
|
7714
|
х
|
30005
|
х
|
49183
|
х
|
+41469
|
+6,4 р.
|
х
|
|
Фінансовий результат до оподаткування
|
33316
|
х
|
26846
|
х
|
826
|
х
|
-32490
|
-97,5
|
х
|
|
Чистий прибуток (збиток)
|
31502
|
х
|
24723
|
х
|
826
|
х
|
-97,4
|
х
|
|
У % до чистого доходу від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
х
|
26,4
|
х
|
10,8
|
х
|
0,4
|
х
|
х
|
-26,0
|
|
У % до валового прибутку
|
х
|
60,3
|
х
|
33,9
|
х
|
1,2
|
х
|
х
|
-59,1
|
Аналізуючи дані табл. 1.5 можна зробити наступні висновки:
− у звітному 2013 році порівняно з базовим 2011 роком
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 86,9 %;
− випереджаючи зростання собівартості реалізованої продукції у 2,3 рази порівняно із зростанням чистого
доходу обумовив збільшення валового прибутку на 32,5 %;
− у структурі операційних витрат частка собівартості
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився з 34,7 % до 77,2 %, адміністративних витрат - із 4,3 % до 4,9 %. По інших видах витрат спостерігається зниження частки, що
пояснюється скороченням інших операційних витрат на 80,4 % і значним зростанням
витрат на збут у 2,4 рази.
− фінансовий результат до оподаткування зменшився на 97,5 % внаслідок збільшення фінансових інвестицій та інших
звичайних витрат у 6,4 рази, що є
негативним для підприємства;
− у базовому році чистий прибуток перевищив валовий на 60,3 %. У звітному році частка чистого
доходу від реалізації становить 0,4 %,
а у валовому прибутку 1,2 %.
− в цілому по Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» спостерігається негативна динаміка
фінансових результатів, але фінансова стійкість та ділова активність
підприємства знаходиться на стабільному рівні.
РОЗДІЛ 2ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
2.1
Завдання обліку грошових коштів та їх еквівалентів
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» № 996/ХІV від 16.07.1999 р. регламентує правові принципи
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається мета бухгалтерського
обліку, яка являється наданням правдивої інформації користувачам про фінансовий
стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття
управлінських рішень [15].
Завданням обліку грошових коштів є:
− правильна організація збереження грошових коштів і
цінних паперів у касі підприємства;
− контроль за виконанням операцій з грошовими
коштами і по розрахунках з постачальниками, покупцями;
− внутрішній контроль за рухом грошових коштів;
− проведення планових та позапланових
інвентаризацій грошових коштів та цінних паперів;
− своєчасне і правильне документальне оформлення
операцій по руху грошових коштів у регістрах бухгалтерського обліку;
− контроль за цільовим характером використання
коштів;
− узагальнювати облікову інформацію про рух
грошових коштів, оцінювати їх параметри відповідно до видів діяльності
підприємства;
− дотримання національного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та надання
користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації
про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за
звітний період [48].
2.2
Документальне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
Кожне підприємство здійснення розрахункові операції за
допомогою готівкових та безготівкових розрахунків.
Для організації готівкових розрахунків будь-яке підприємство
повинно мати власну касу, а кожен касир має знати та виконувати вимоги
положення про касові операції. Головна дійова особа в касі - касир, але перш
ніж він почне виконувати покладені на нього обов’язки, з касиром потрібно
укласти договір про повну матеріальну відповідальність, та ознайомити його під
підпис із «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні» № 637 від 15.12.2004 р. (далі Положення № 637). Та не слід забувати,
що саме на керівництво господарства покладено обов’язки про належне облаштування
каси та надійне зберігання грошових коштів [59].
Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать
цьому підприємству, суворо заборонено. На підприємстві може бути складений
наказ щодо організації касової дисциплін, але у ТОВ «Бурат-Агро» такого наказу
немає, а вимоги до ведення касової дисципліни викладені в наказі про облікову
політику підприємства (додаток Г.1).
В касі ТОВ «Бурат-Агро» зберігає не тільки готівкові кошти,
але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них
відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків
автотранспорту, бланки довіреностей тощо.
Зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів залишку
готівки. Головним нормативним документом, що регламентує лімітування каси, є
Положення № 637 [61].
Ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір готівки, що
може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Ліміт каси
встановлюють підприємства, які мають рахунки в установах банків і здійснюють
операції з готівкою [56]. Ліміт каси можливо змінювати з ініціативи
підприємства або банку, він встановлюється за рішенням керівника і визначається
на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки в касу підприємства
або її середньоденної видачі. Ліміт каси оформлюється розрахунком [29]. Ліміт
каси підприємства встановлюють собі на підставі розрахунку середнедневного
надходження готівки в касу або їх середнедневної видачі з каси, за рішенням
керівника підприємства або уповноваженої їм особи.
При визначенні ліміту каси потрібно ураховувати наступне
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Вимоги до визначення розміру ліміту каси
|
Характеристика підприємства
|
Вимоги до розміру ліміту
каси
|
|
Для підприємств, які здають
готівку в банк щодня (в день її надходження в касу) або наступного дня з дня
її надходження в касу
|
Ліміт встановлюється в
розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи на початок робочого дня, але
не більш розміру середньоденного надходження готівки в касу (за три будь-яких
місяця підряд з останніх дванадцяти)
|
|
Для підприємств, які здають
готівку в банк не рідше одного разу в п'ять робочих днів. Понадлімітну
готівку ці підприємства здають в банк не пізніше за наступний робочий день не
залежно від встановленого терміну здачі готівки)
|
Ліміт встановлюється в
розмірах, залежних від встановлених термінів здачі наявної готівки і її суми,
але не більш п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три
будь-кого місяця підряд з останніх дванадцяти)
|
|
Для підприємств, ліміти
каси яким встановлюються згідно фактичним витратам готівки (окрім виплат,
пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів)
|
Ліміт встановлюється не
більш розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-яких місяця підряд з
останніх дванадцяти)
|
|
Порядок встановлення ліміту
каси в касах бюджетних установ і організацій визначає держказначейство.
|
Ліміт залишку каси у ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району
становить 45 000 грн. Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані
на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в
дорозі (додаток Г.2).
Касові операції оформлюються документами, типової форми яких затверджені
наказом Міністерства статистики України за згодою Національного банку України
та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на
всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми
власності.
Даним наказом затверджено до використання по обліку касових операцій
наступні форми документів:
− КО-1 «Прибутковий
касовий ордер»;
− КО-2 «Видатковий касовий
ордер»;
− КО-3, 3а «Журнал
реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;
− КО-4 «Касова книга»;
− КО-5 «Книга обліку
прийнятих та виданих касиром грошей» [32].
Гроші в касі оприбутковують за прибутковими касовими ордерами (ф. № КО-1), підписаного головним
бухгалтером Захарченко Оксаною Анатолівною або особи, на те уповноваженою, і касира, завірена печаткою
підприємства.
Прибутковий касовий ордер ТОВ «Бурат-Агро» наведено у додатку Д.1.
З метою своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки
підприємство повинно у встановлені банком терміни (як правило, за день до
одержання коштів) попередити (письмово або усно) установу банку про суму коштів
у банкнотах і розмінній монеті, яка передбачається для одержання (рис. 2.1.).
Видача готівки з каси підприємства провадиться за видатковими касовими
ордерами (ф. № КО-2) або платіжними
(розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей повинні бути
підписані керівником та головним бухгалтером підприємства або уповноваженими
ними особами. До видаткових ордерів можуть додаватися заявки на видачу готівки,
рахунки і т.ін. У тому разі, якщо на доданих до видаткових касових ордерів
документах, заявках, рахунках тощо є довільний надпис керівника підприємства,
підпис керівника на видаткових касових ордерах є необов’язковим. Видатковий касовий ордер ТОВ «Бурат-Агро» наведено у додатку
Д.2.
Рис. 2.1. Загальна схема документування грошових операцій,
пов’язаних з рухом грошових коштів в касі
Обов’язок оформляти ПКО і квитанції до них, а також видаткові
документи покладено на бухгалтера. Як і будь-які інші, документи потрібно
заповнювати тільки чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських
машинок, комп’ютерних засобів або іншими способами, що забезпечують цілісність
цих запасів протягом установленого для зберігання документів строку [32].
Для своєчасного одержання в установі банку необхідної суми
готівки клієнт повинен у встановлені банком строки попередити (письмово або
усно) установу банку про суму коштів у банкнотах та розмінній монеті, що
предбачається для отримання.
Приймання і видачу готівки за касовими ордерами можна
проводити тільки в день їх складання. Якщо касові документи не були оплачені в
цей день, їх анулюють, і наступного разу бухгалтер виписує вже новий документ.
На відмінну від інших первинних документів у прибуткових і
касових документах не можна робити будь-яких виправлень.
При видачі окремій особі грошей за видатковим документом
касир вимагає пред’явлення документа, який засвідчує особистість одержувача
(паспорт громадянина України, військовий квиток, службове посвідчення
військовослужбовця тощо), записує його найменування і номер, ким і коли він
виданий і забирає розписку одержувача. Порядок оформлення видаткового касового
ордера наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Етапи щодо оформлення видачі готівки видатковим касовим
ордером у ТОВ « Бурат-Агро»
|
Етапи
|
Виконавець
|
Перелік робіт
|
|
1.
|
Головний бухгалтер
|
Розглядає усну
заяву одержувача про видачу грошейі при потребі з’ясовує у бухгалтера
розрахункового відділу стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість
суми, яка необхідна одержувачу. Бухгалтер розрахункового відділу дає
відповідну довідку, на підставі якої головний бухгалтер приймає рішення.
|
|
2.
|
Бухгалтер
розрахункового відділу
|
Складає видатковий
касовий ордер, зазначаючи в ньому такі реквізити: дату (число цифрами, місяць
словами); прізвище, ім’я, по батькові одержувача (якщо гроші видаються за
дорученням - дату, номер доручення та особу, яка його видала); зміст операцій
(за що або для чого видаються гроші); суму для видачі (цифрами та словами);
номер кореспондуючого рахунка (контировка). Потім бухгалтер розрахункового
відділу проставляє контировку на ордері, реєструє ордер під відповідним
порядковим номером, проставляє цей ордер на ордері та передає його головному
бухгалтеру.
|
|
3.
|
Головний бухгалтер
|
Перевіряє
правильність складання касового ордера підписує його і передає керівнику
підприємства. Одержавши підписаний керівником ордер головний бухгалтер
направляє його касиру (через працівника бухгалтерії) касиру для виконання.
|
|
4.
|
Касир
|
Перевіряє
достовірність підписів на ордері і правильність його оформлення, потім
вимагає від одержувача пред’явити паспорт або інший документ, який засвідчує
особу та доручення (якщо гроші видаються за дорученням). Доручення
підкріплюється до ордера. Після цього касир дає одержувачу розписатись на
ордері (одержувач вказує суму прописом та проставляє дату одержання),
підписується на ордері сам і видає гроші, ордер одразу ж записує в касову
книгу, зазнаючи номер документу, кому видано, кореспондуючий рахунок, суму.
|
Одержуючи прибуткові касові ордери або видаткові документи,
касир зобов’язаний перевірити:
− наявність і справжність на документах підпису
головного бухгалтера, а на видатковому документі - дозвільного підпису
керівника підприємства або осіб, уповноважених ним;
− правильність оформлення документів, наявність
усіх реквізитів;
− наявність перелічених у документах додатків.
Якщо хоча б однієї з перелічених умов не дотримано, касир
повертає документ до бухгалтерії для відповідного оформлення [27].
При заповненні у ПКО і ВКО фіксують підставу для їх складання
і перелічують додані до них документи. Такими документами, зокрема можуть бути
службова записка, заява, розрахунок бухгалтера.
Видача готівки з каси, не підтверджена підписом одержувача у
видатковому документі, для виведення готівки в касі не враховується. А отже,
усі видані за такими документами гроші будуть класифіковані, як нестача.
Крім того, видача готівки з каси через ВКО обов’язкова, якщо
кошти виплачують особам, які не значаться у штатному розкладі підприємства [32].
Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті
в Україні» № 637 від 15.12.2004 р. передбачає, що видати гроші не працівникам
підприємства можна і за окремою відомістю.
Платіжну відомість виписує бухгалтер. Після того, як він
занесе прізвища одержувачів і суми, що їх належить сплатити, неодмінно потрібно
підписати її у керівника і головного бухгалтера. Обов’язково тут же зазначають
строки видачі готівки і загальну суму за відомістю (гривень - словами, копійок
- цифрами).
Усі прибуткові й видаткові касові ордери та документи, що їх
замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації
прибуткових і видаткових касових документів (ф. № КО-3 або № КО-За). Видаткові касові ордери, які
оформляються на основі платіжних (розрахунково-платіжних)
відомостей на виплату зарплати, реєструються після її видачі.
Після реєстрації бухгалтер передає касові документи касиру
для оплати. Оплативши їх і заповнити свою частину документа, касир фіксує кожну
операцію в касовій книзі підприємства, її типова форма, як і форми журналу
реєстрації прибуткових і видаткових документів, затверджена наказом
Міністерства статистики.
Реєстрація прибуткових і видаткових касових документів може здійснюватися
з використанням технічних засобів. При цьому в машинограмі «Вкладний аркуш журналу реєстрації
прибуткових і видаткових касових ордерів», яка складається за відповідний день, забезпечується також формування
даних для обліку руху коштів за цільовим призначенням [32].
Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства
враховують у касовій книзі, типова форма якої затверджена наказам Міністерства
статистики України № 51 від 15.02.1996 р.
Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку
касових операцій касиром підприємства (додаток Е).
Відокремленому підрозділу слід вести касову книгу, якщо він
проводить розрахунки готівкою, оформляючи її прибутковим і видатковим касовими
ордерами. Якщо застосовує реєстратор розрахункових операцій або розрахункову
книгу, то касова книга не обов’язкова.
На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга.
Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір
кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів
залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є
звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами.
Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені
виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства
або особи, яка його замінює [6].
У ТОВ «Бурат-Агро» ведеться касова книга в національній
валюті, яка пронумерована, прошарована і опечатана печаткою. Кількість аркушів в
касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера.
Касова книга складається з двох частин: з горизонтальною розміткою і без неї.
Обидві частини аркуша нумерують однаково. Та його частина, на якій є
горизонтальна розмітка - перший примірник. Записи починають на лицьовій стороні
цієї частини аркуша після слів «Залишок на початок дня», яка залишається в
касовій книзі. Другу його половину, без горизонтальної розмітки, заповнюють під
копіювальний папір таким чином. Перед тим як почати новий аркуш, його згинають
по лінії відрізу, підкладаючи відривну його частину під ту, що залишається у
книзі. Відривна частина аркуша касової книги і буде звітом касира.
Звіт касира - це документ, який передається касиром
підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги
з додатком прибуткових та видаткових касових документів [5].
Якщо з якоїсь причини одержувач не зміг особисто прийти в
касу за грошима і замість нього гроші видають довіреній особі, касиру слід у
відомості перед підписом про одержання грошей зробити напис «За довіреністю».
Отже, якщо готівку видають за довіреністю, то бухгалтеру
необхідно зазначити у видатковому документі прізвище, ім’я і по батькові
одержувача. У видатковому касовому документі це записують після П.І.Б.
довірителя. Довіреність залишається у касира і додається до ВКО або відомості.
Операції з руху грошових коштів у касі підприємства записують
до регістрів на підставі звітів касира з доданими до них первинними документами
прибутковими та видатковими касовими ордерами. Попередньо первинні документи
групуються по кореспондуючих рахунках, при цьому однорідні операції (з
однаковою кореспонденцією) відображаються загальною сумою за день [62].
Регістрами бухгалтерського обліку, в яких відображаються
касові операції при журнально-ордерній формі обліку, є журнал-ордер № 1 і
відомість по рахунках. Журнал-ордер № 1 використовують для відображення по
рахунку 30 «Каса» кредитових оборотів, відомість по рахунках - дебетових
оборотів. І в тому і в іншому випадку записи здійснюються у розрізі
кореспондуючих рахунків, у хронологічному порядку підсумками за кожний день.
У відомості, в розрізі кореспондуючих рахунків накопичуються
дебетові обороти, обороти по рахунку 30 «Каса». Водночас ці суми відображаються
у відповідних журналах-ордерах за кредитовою ознакою.
Записи у відомостях робляться аналогічно, тобто на підставі
звітів касира з попереднім групуванням документів по кореспондуючих рахунках.
Залишок коштів у касі показується у відомості лише на початок і кінець місяця.
Протягом місяця для контролю і оперативних цілей використовують дані про
залишки коштів, наведені у звіті касира.
Журнал-ордер № 1 та відомість по рахунках відкривають на
місяць. У цих регістрах можна записати дані 27 звітів касира (за кількістю
вільних рядків), окремий рядок виділяється для підрахунку підсумку. Оскільки в
Головній книзі поточні обороти наводяться тільки по рахунках першого порядку,
для перенесення оборотів за місяць з журналу-ордера № 1 та відомості по
рахунках, в яких відображаються операції з іноземною грошовою готівкою, в них
передбачено окремий рядок, який дозволяє відобразити загальні підсумки по
рахунку 30 «Каса» [54].
Сальдо на кінець місяця у відомості № 1.1 виводиться шляхом
підсумовування сальдо на початок місяця, зазначеного у відомості, підсумку
дебетового обороту за місяць, відображеного у відомості, та віднімання підсумку
кредитового обороту за місяць, показаного в журналі-ордері № 1. Отримане сальдо
звіряють із залишком коштів у касі, що значиться на підставі останнього звіту,
а потім переносять до відомості наступного місяця, де воно показується як
залишок по касі на початок місяця.
Наприкінці місяця підсумки кредитових оборотів по рахунку 30
в розрізі кореспондуючих рахунків переносяться з журналу-ордера № 1 до Головної
книги. Загальний кредитовий оборот з журналу-ордера № 1 записують у Головній
книзі до кредиту рахунка 30 «Каса», а суми, що його складають, по рахунках, які
дебетуються, переносять до дебету відповідних кореспондуючих рахунків. У
відомості 1.1 також визначають підсумки по дебету рахунка 30 «Каса» і виводять
сальдо на 1 число наступного за звітним місяця [60].
ТОВ «Бурат-Агро» здійснює операції з грошовою готівкою інших
держав (долари, євро), її облік ведеться в окремих касових книгах за видами
валют. У бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті ведуться на
окремому субрахунку 302. Для відображення таких операцій у регістрах
журнально-ордерної форми використовують журнал-ордер № 1 і відомість № 1.1.
Крім того, аналітичний облік коштів у касі в іноземній валюті
слід організувати в гривнях і водночас у тій валюті, в якій здійснено платежі.
З цією метою ведуться картки аналітичного обліку для відображення руху валюти
по кожному її виду. Записи до регістрів також здійснюють на підставі звітів
касира, котрі, як зазначалося, складають по кожній валюті окремо.
Банки відкривають своїм клієнтам рахунки відповідно до
Інструкції «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»
№ 492 від 12.11.2003 р. затверджене Постановою Правління Національного Банку
України зі змінами та доповненнями. Інструкція визначає порядок відкриття,
переоформлення та закриття поточних, депозитних (вкладних) рахунків у
національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній
валюті України [22].
Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків
такі документи:
заяву на відкриття рахунку
встановленого зразка, підписану керівником і головним бухгалтером підприємства;
картку із зразками підписів (завірені
нотаріально) осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих
документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису
розрахункових документів. До картки включається також відтиск печатки
підприємства;
копія свідоцтва про державну
реєстрацію (завірена нотаріально чи органом, що видав свідоцтво ) у органи
державної виконавчої влади;
копію статуту підприємства (завірена
нотаріально чи реєструючим органом); установа банку, в якій відкриваються
рахунки (субрахунки), ставить відмітку про відкриття рахунку на тому примірнику
Статуту, на якому стоїть відмітка податкових органів про реєстрацію
підприємства у податкових органах, після чого цей примірник повертається
власникові рахунку;
копії паспортів головного бухгалтера
та керуючого (з сторони);
довідка ДПІ (оригінал);
довідка з Пенсійного фонду (оригінал).
Документи на відкриття рахунку подають до банку особи, які
мають право першого і другого підписів. При цьому вони повинні пред’явити
паспорт або документ, що його замінює і довідку про присвоєння їм ідентифікаційного
номера ЄДРПО.
Право першого підпису мають керівники підприємства (зразок
підпису керівника вноситься до картки в обов’язковому порядку) і відповідні
посадові особи, уповноважені керівником. Право другого підпису належить
головному бухгалтеру підприємства, якщо така посада передбачена штатним
розкладом. Якщо посада головного бухгалтера відсутня у штатному розкладі, то
право другого підпису має посадова особа, яка виконує функції головного
бухгалтера, або особа, на яку покладені обов’язки ведення бухгалтерського
обліку і звітності. Право другого підпису може бути надане керівником також
іншим відповідальним посадовим особам [79].
Після отримання повного пакету документів банк повинен
відкрити поточний рахунок юридичній особі протягом 10 календарних днів. При
відкритті рахунка між установою банку і клієнтом (підприємством) укладається
договір на розрахунково-касове обслуговування. Днем відкриття рахунка вважається
дата, указана на заяві про відкриття рахунка [4].
Безготівкові розрахунки проводяться за такими формами
розрахункових документів:
платіжними дорученнями;
платіжними вимогами-дорученнями;
чеками;
акредитивами;
векселями;
платіжними вимогами;
банківськими платіжними картками.
ТОВ «Бурат-Агро» обслуговується у ПАТ «Промінвестбанк» і
проводить безготівкові розрахунки в основному платіжними дорученнями та
чековими книжками.
Платіжне доручення -
розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому
банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування
на рахунок отримувача. Платіжне доручення виписує платник для перерахування
визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платник подає платіжне
доручення в банк, який його обслуговує [34]. Воно приймається до виконання
протягом 10 днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за
наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту (додаток Ж.1).
Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не
обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому
суми чекоотримувачу. Учасниками
чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та
чекоотримувач. Платником в чековому зобов’язанні може бути лише банк, де
чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків. Розрахунки чеками представляють собою
сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків. Чек дійсний протягом 10 днів, не
враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки [46].
Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з
порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання.
Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення
(як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто
вносить ці зміни - клієнт чи банк. При ньому підприємства і фізичні особи
несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи
даних.
Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити:
назву номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та
підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки [34].
Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на
рахунку у виписці, до якої додаються підтверджуючі документи, як це показано на
рис. 2.2.
Загальновстановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає
зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків
дебітора та кредитора, коди операцій, суми.
Виписки банк повинен подавати підприємству по мірі руху
коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто
нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у
виписці сумам, зазначених в даних документах, проставляє кореспонденцію
рахунків (додаток Ж.2).
При опрацюванні виписки бухгалтер повинен знати, що банк,
зберігаючи кошти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в
банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська
заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту
(збільшення кредиторської заборгованості), а списання, видачу коштів - по
дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунка і
відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки
проставляються коди кореспондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться
в реєстри, потім в Головну книгу та у форми фінансової звітності. Таким чином,
виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства,
відкритого банком [51].
Рис. 2.2. Схема руху грошових коштів на рахунках в банку
Кошти з рахунків підприємства списуються за розпорядженням
власника рахунків у черговості, яка визначається керівником підприємства, якщо
інше не передбачено чинним законодавством.
Доручення підприємств на перерахування коштів приймається
банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках за винятком
доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та
державних цільових фондів, суми податків, зборів (обов’язкових платежів) неподаткових
платежів, пені, штрафів та інших, передбачених законодавством.
Регістрами бухгалтерського обліку, в яких відображаються
операції на рахунках у банках при журнально-ордерній формі обліку, є
журнал-ордер № 1 (додаток З) і відомість № 1.2. Журнал-ордер № 1
використовується для відображення операцій зі списання коштів з рахунків (тобто
кредитових оборотів по рахунку 31), відомість № 1.2 - операцій з надходження
коштів на рахунки (тобто дебетових оборотів по рахунку 31). І в журналі-ордері,
і у відомості обороти відображаються по кореспондуючих рахунках.
Підставою для бухгалтерських записів у журналі-ордері № 1 і
відомості № 1.2 є виписки банків по рахунках з доданими до них виправдними
документами щодо кожної суми.
Записи в журналі-ордері № 1 по кореспондуючих рахунках
здійснюються підсумками за однією або декількома виписками установи банку. Коли
записи робляться підсумками за декількома виписками, то в графі «Дата» мають
бути наведені початкова і кінцева дати виписок. Суми з виписок переносяться до регістрів
загальними підсумками за однорідними операціями, тобто суми з однаковою
кореспонденцією рахунків об’єднуються згідно зі зробленою розміткою про
кореспондуючі рахунки.
Перенесення до журналу-ордера сум підсумками за день (або
декілька днів), а не по кожній операції значно полегшує облікову роботу,
оскільки різко скорочується кількість записів. Такий порядок доцільний ще й
тому, що суми, записані загальними підсумками до цього регістру, в аналітичному
обліку знаходять своє відображення в інших регістрах журнально-ордерної форми.
Наприклад, на суму оплати рахунків постачальників одночасно здійснюються записи
в журналі-ордері № 6, який ведеться по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з
постачальниками та підрядниками» по кожному постачальнику.
У відомості № 1.2 в розрізі кореспондуючих рахунків
накопичуються дебетові обороти по рахунку 31 «Рахунки в банках». Водночас ці
суми відображаються у відповідних журналах-ордерах за кредитовою ознакою [64].
Записи до відомості робляться також на підставі виписок банку
з попереднім підсумовуванням операцій по кореспондуючих рахунках. Залишки
коштів на поточному рахунку в банку наводяться у відомості тільки на початок і
кінець місяця. Протягом місяця для оперативних цілей використовуються дані про
залишки коштів, показані у виписках банку (додаток Ж.2).
У підсумкових графах журналу-ордера № 1 і відомості № 1.2
проставляються загальні суми щодо операцій за день, які мають відповідати
підсумку виписки банку. Наприкінці місяця в регістрах підраховуються підсумки
оборотів у кореспонденції з іншими рахунками і визначаються залишки на перше
число наступного за звітним місяця.
Сальдо на кінець місяця у відомості № 1.2 виводиться шляхом
підсумовування відображеного у відомості сальдо на початок місяця і підсумку
дебетового обороту за відомістю та віднімання підсумку кредитового обороту за
журналом-ордером № 1.
Отримане сальдо має бути ідентичним залишку, показаному в
банківській виписці на останній день місяця. Виведене сальдо на кінець місяця
переноситься потім до відомості наступного місяця, де воно показується як
залишок по рахунку на початок місяця.
Загальний оборот по кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках» з
журналу-ордера № 1 переноситься до колонки «Оборот по кредиту» Головної книги.
Водночас усі суми, які склали цей оборот, записуються по дебету відповідних
кореспондуючих рахунків у Головній книзі розділі «Оборот по дебету» в колонці
«З кредиту рахунка 31 за журналом-ордером № 1». Обороти по дебету рахунка 31 (з
відомості № 1.2) будуть занесені до Головної книги при рознесенні інших
журналів-ордерів з кредиту відповідних рахунків.
На зворотному боці журналу-ордера № 1 передбачено спеціальну
таблицю для відображення аналітичних даних до рахунка 31 «Рахунки в банках». У
цій таблиці аналітичні дані до рахунка 31 фіксуються в розрізі окремих видів
рахунків, відкритих підприємством в установах банків.
До розділу «Аналітичні дані по рахунку 31» переносять залишки
на початок місяця по аналітичних рахунках з того ж розділу журналу-ордера № 1
за минулий місяць. Обороти по всіх рахунках записують до журналу-ордера 1 і
відомості № 1.2 на підставі виписок без розподілу на субрахунки та аналітичні
рахунки.
У кінці журналу-ордера і відомості зазначаються дата
завершення записів у журналі-ордері та відомості і дата перенесення оборотів до
Головної книги. Все це засвідчується підписами виконавців і головного
бухгалтера [65].
Важливе значення в умовах журнально-ордерної форми обліку має
взаємне звіряння оборотів у регістрах. Тому перш ніж перенести підсумки за
кредитовими оборотами з журналу-ордера № 1 до Головної книги, потрібно по
кожному кореспондуючому рахунку провести звіряння підсумків з даними інших
регістрів. Так, кредитові обороти з журналу-ордеру № 1 звіряють: по рахунку 31
«Рахунки в банках» - з відповідними даними у відомості № 1.2, по рахунку 66
«Розрахунки за виплатами працівникам» - з даними розроблювальної таблиці
«Зведення даних щодо розрахунків з робітниками і службовцями», по рахунку 48
«Цільове фінансування і цільові надходження» - з даними відповідних
листів-розшифрувань по дебету цього рахунка тощо. Тільки після такого звіряння
підсумкові дані журналу-ордера № 1 переносять до Головної книги. Дані відомості
№ 1.1 за дебетовими оборотами також звіряють з даними інших облікових
регістрів. Так, дебетові обороти у відомості 1.2 по рахунку 31 «Рахунки в
банках». Після звіряння підсумків журналу-ордера № 1 і перенесення їх до
Головної книги про це роблять відповідну позначку. Після цього журнал-ордер
підписують виконавці, а також головний бухгалтер. При цьому зазначають дату
завершення записів і звіряння і дату відображення оборотів у Головній книзі
(додаток И).
Крім рахунків у національній валюті, підприємства можуть мати
рахунки в іноземній валюті. Облік коштів в іноземній валюті в бухгалтерському
обліку здійснюється на субрахунках 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» рахунка 31 «Рахунки в банках».
Відображення в бухгалтерському обліку руху коштів в іноземній валюті
здійснюється в гривнях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного
банку України, що діяв на дату проведення операції.
Усі операції, пов’язані з витрачанням і надходженням коштів в
іноземній валюті, відображаються в журналі-ордері № 1 (по кредиту субрахунків
312 і 314) і відомості № 1.2 (по дебету зазначених субрахунків) на підставі
виписок банку і перевірених первинних документів.
З метою одержання в одному регістрі всієї суми оборотів у
розрізі кореспондуючих рахунків підсумкові показники журналу-ордера № 1 і
відомості № 1.2 переносяться до журналу-ордера № 1 і відомості № 1.2 відповідно
(до передбаченого для цього спеціального рядка).
Аналітичний облік коштів в іноземній валюті слід організувати
в гривнях і водночас у тій валюті, в якій здійснено платежі [71].
У ТОВ «Бурат-Агро» відкрито декілька валютних рахунків, тому
що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Іноземна валюта
використовується, як засіб платежу в розрахунках з резидентами та
нерезидентами. Для відкриття валютного рахунку необхідно: копія установчих
документів; картка зі зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися
рахунком і з відбитком печатки підприємства; копія документів про реєстрацію
підприємства; довідка про реєстрацію в податковій інспекції.
Кошти в іноземній валюті облічується окремо по кожній валюті,
яка перераховується в національній валюті України. Банк надає підприємству
виписки у валюті та гривнях, на підставі яких здійснюються записи в
бухгалтерському обліку. Внаслідок зміни валютних курсів виникає курсова
різниця.
Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості
одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Курсові різниці
відображаються в обліку на дату розрахунку із застосуванням монетарних статей
на дату балансу. Курсові різниці, які виникають при перерахунку грошових коштів
в іноземній валюті та інших монетарних статей операційної діяльності,
відображаються у складі інших доходів або витрат операційної діяльності, за
винятком курсових різниць щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за
межами України [69].
Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових
документів та грошових коштів в дорозі в ТОВ «Бурат-Агро» використовується
рахунок 33 «Інші кошти». На цьому рахунку обліковуються кошти в дорозі і
грошові документи (розрахункові чеки, платіжні доручення, перекази), що
наприкінці місяця не зараховані на розрахунковий рахунок. Грошові документи
поділяються на два види цінні папери та інші грошові документи (путівки у
будинки і табори відпочинку, чеки, поштові марки,проїзні квитки і т. ін.).
Вся інформація по рахунку 33 «Інші кошти» узагальнюється у
журналі-ордері № 1 та відомості 1.3. Журнал-ордер містить інформацію по дебету
рахунку, а відомість 1.3 - кредитовий оборот рахунку, залишок виводиться на
кінець місяця і записують в узагальнюючій відомості «Аналітичні дані по
рахунках» в кінці журналу-ордеру № 1 та відомостях по рахунках, розділ VII.
2.3. Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів та їх
еквівалентів
грошовий облік
звітність аудит
Порядок відображення грошових розрахунків у бухгалтерському обліку суб’єктів господарювання регламентується Інструкцією «Про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом МФУ № 291 від 30.11.1999 р. Згідно цієї інструкції зі змінами та доповненнями, Наказом Міністерства фінансів № 48 від 08.02.2014 р.
рахунок «Каса» змінив назву на рахунок «Готівка» з відповідними до нього
субрахунками [42].
Для відображення коштів у ТОВ «Бурат-Агро» в робочому плану рахунків використовуються такі рахунки і
субрахунки:
− 30 «Каса»;
− 31 «Рахунки в банках»;
− 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
− 312 «Поточні
рахунки в іноземній валюті»;
− 3121 «Валютний рахунок у країні»;
− 3122 «Валютний рахунок за кордоном»;
− 3123 «Транзитний валютний рахунок».
− 313 «Інші рахунки в
банках в національній валюті»;
− 314 «Інші
рахунки в банках в іноземній валюті»;
− 33 «Інші кошти»;
− 331 «Грошові
документи у національній валюті»;
− 332 «Грошові
документи в іноземній валюті»;
− 333 «Грошові
кошти в дорозі в національній валюті»;
− 334 «Грошові
кошти в дорозі в іноземній валюті»;
− 335 «Електронні гроші, номіновані в
національній валюті» [41];
− 34 «Короткострокові
векселі одержані»;
− 35 «Поточні фінансові
інвестиції»;
− 351 «Еквіваленти
грошових коштів»;
− 352 «Інші
поточні фінансові інвестиції».
Обліку касових операцій рахунок 30 «Каса» призначений для
узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі
підприємства. За дебетом рахунку відображається надходження грошових коштів, за
кредитом - виплата готівки з каси підприємства [73].
Для обліку операцій на рахунках в установах банків ТОВ
«Бурат-Агро» Решетилівського району використовує рахунок 31 «Рахунки в банках».
Даний рахунок призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що
знаходяться на рахунках в банках і можуть бути використані для поточних
операцій. За дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках» відображається надходження
грошових коштів, за кредитом - їх використання.
Відображення господарських операцій з руху готівки та
грошових коштів на рахунках в банку ТОВ «Бурат-Агро» наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Облік
готівки та грошових коштів на рахунках в банку в
ТОВ «Бурат-Агро»
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
Сума, тис. грн
|
|
Д-т
|
К-т
|
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
|
Одержано з поточного
рахунку в національній валюті готівка для різних цілей
|
301
|
311
|
5 000
|
|
Надійшла в касу виручка за
продукцію власного виробництва
|
301
|
701
|
3 500
|
|
Надійшла до каси виручка за
товари
|
301
|
702
|
8 000
|
|
Повернуто до каси
невикористані підзвітні суми
|
301
|
372
|
500
|
|
Одержані до каси гроші від
винних осіб за відшкодування завданих підприємству збитків
|
301
|
375
|
423
|
|
Виплачено з каси
працівникам заробітну плату
|
661
|
301
|
4 500
|
|
Видано готівку під звіт
працівникам підприємства
|
372
|
301
|
2 000
|
|
Внесена готівка з каси
підприємства на йогобанківські рахунки
|
311
|
301
|
5 500
|
|
Передана з каси готівка
інкасатору
|
333
|
301
|
5 500
|
|
Відображено нестачу готівки
в касі за результатамиінвентаризації
|
947
|
301
|
320
|
|
Зараховано на поточний
рахунок у банку грошовікошти, які надійшли від покупців за реалізовану
продукцію
|
311
|
361
|
10 200
|
|
Зараховано на поточний
рахунок у банку грошовікошти, які були в дорозі
|
311
|
333
|
5 500
|
|
Зараховано на поточний
рахунок одержані банківські кредити:- довгострокові- короткострокові
|
311311
|
501601
|
24 0005 000
|
|
Зараховано на поточний
рахунок одержані штрафи, пені, неустойки
|
311
|
715
|
9 650
|
|
Зараховано на поточний
рахунок у банках кошти цільового фінансування та цільових надходжень
|
311
|
48
|
48 652
|
|
Списано з поточного рахунка
в банку готівкові кошти, видані підприємству для видачі заробітної плати
|
301
|
311
|
8 900
|
|
Списано з поточного рахунка
грошові кошти, перераховані постачальникам за одержані запаси
|
631
|
311
|
18 450
|
|
Списано з поточного рахунка
кошти, перераховані постачальникам як аванси
|
371
|
311
|
9 000
|
|
Перераховано кошти органам
соціального страхування
|
65
|
311
|
3 200
|
|
Перераховано кошти для
погашення заборгованості з банківських кредитів:- довгострокових-
короткострокових
|
501601
|
311311
|
24 0005 000
|
Для обліку іноземної валюти на рахунках у банку в робочому
плану рахунків відкрито субрахунок 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті».
Методологічні засади обліку операцій в іноземних валютах
визначені Положенням (стандартом) бухгалтерському обліку 21 «Вплив змін
валютних курсів». Згідно з П(С)БО 21 операції в іноземній валюті відображаються
при їх первісному визнанні у грошовій одиниці України шляхом перерахування суми
в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції
[57].
У бухгалтерському обліку нарахування курсової різниці при
збільшенні курсу відображається таким чином:
1. По рахунках активів:
ДТ 18 «Довгострокова дебіторська
заборгованість»;
ДТ 302 «Каса в іноземній валюті»;
ДТ 312 «Поточні рахунки в іноземній
валюті»;
ДТ 362 «Розрахунки з іноземними
покупцями»;
з КТ 714 «Дохід від операційної
курсової різниці» або КТ 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці».
2. По рахунках зобов’язань:
ДТ 945 «Втрати від операційної
курсової різниці» або ДТ 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»;
КТ 502 «Довгострокові кредити банків
в іноземній валюті»;
КТ 55 «Інші довгострокові
зобов’язання»;
КТ 602 «Короткострокові кредити
банків в іноземній валюті»;
КТ 632 «Розрахунки з іноземними
постачальниками».
Зменшення курсу іноземної валюти відображається зворотними
проводками: для рахунків активів з використанням субрахунку 945 «Втрати від
операційної курсової різниці»; для рахунків зобов’язань - з використанням
субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» [73].
Таблиця 2.4.
Облік
іноземної валюти на рахунках в банку в
ТОВ «Бурат-Агро»
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
Сума, тис. грн
|
|
Д-т
|
К-т
|
|
|
Збільшення валютного курсу
в результаті перерахунку залишку грошових коштів в іноземній валюті на
рахунку в банку
|
312
|
714
|
320,00
|
|
Зменшення валютного курсу в
результаті перерахунку залишку грошових коштів в іноземній валюті на рахунку
в банку
|
945
|
312
|
510,00
|
|
Збільшення валютного курсу
в результаті перерахунку дебіторської заборгованості за операційною
діяльністю
|
362
|
714
|
640,00
|
|
Зменшення валютного курсу в
результаті перерахунку дебіторської заборгованості за операційною діяльністю
|
945
|
362
|
78,00
|
|
Збільшення валютного курсу
в результаті перерахунку кредиторської заборгованості за інвестиційною і
фінансовою діяльністю
|
974
|
632
|
189,00
|
ТОВ «Бурат-Агро» використовує субрахунки 312 та 314, оскільки
реалізовує свою продукцію не лише вітчизняним покупцям, а й закордонним
контрагентам і сплачує виставлені рахунки в різних валютах.
Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати в банку
рахунки, на яких обліковують грошові документи і грошові кошти в дорозі як у
національній, так і в іноземній валютах. До грошових документів, які
облічуються на субрахунках 331 «Грошові документи в національній валюті» і 332
«Грошові документи в іноземній валюті», відносяться документи, що знаходяться в
касі підприємства: оплачені путівки в будинки відпочинку і санаторії, поштові
марки, проїзні талони на службові роз’їзди та інші грошові документи.
Аналітичний облік грошових документів здійснюється за їх видами.
До грошових коштів у дорозі, які облічуються на субрахунках
333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» і 334 «Грошові кошти в
дорозі в іноземній валюті» відноситься виручка, одержана підприємством за
послуги, виконані роботи або реалізовану готову продукцію, внесена в касу банку
або поштового відділення для зарахування на поточний рахунок, але які ще не
зараховані за призначенням. Підставою для відображення в обліку сум є: при здачі виручки - квитанція
установи банку, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу
виручки інкасаторам банку тощо.
Короткострокові фінансові вкладення обліковуються на рахунку
35 «Поточні фінансові інвестиції», який має 2 субрахунки: 351 «Еквіваленти
грошових коштів», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». За дебетoм рахунку 35 відображається придбання
(надходження) еквівалентів грошовиx коштів та поточниx фінансових інвестицій, за
кредитом - змeншення їх вартості та вибуття
[11]. Відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «Бурат-Агро» еквівалентів
грошових коштів наведено в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Облік еквівалентів грошових коштів у ТОВ «Бурат-Агро»
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
Сума, тис. грн
|
К-т
|
|
|
Придбано
еквіваленти грошових коштів в обмін на грошові кошти
|
351
|
311
|
1650,00
|
|
Погашено
еквіваленти грошовими коштами
|
311
|
351
|
2040,00
|
|
Списано балансову
вартість реалізованих еквівалентів грошових коштів
|
971
|
351
|
1700,00
|
|
Одержано
еквіваленти грошових коштів для погашення дебіторської заборгованості
|
351
|
36,37
|
3200,00
|
Згідно з НП(С)БО 1 еквіваленти грошових коштів - це різновид
фінансових інвестицій, що відображаються на рахунку 35 «Короткострокові
фінансові інвестиції». Для
того щоб вважатися еквівалентом грошових коштів, фінансова інвестиція повинна
вільно конвертуватися у гроші. Прикладом еквівалентів грошових коштів можуть
бути казначейські векселі, а також депозитні сертифікати з терміном погашення
до 3 місяців.
Казначейські векселі - векселі, які видаються за рахунок
фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та
інших грошових виплат населенню) за згодою відповідного отримувача коштів із
державного бюджету.
Депозитний сертифікат - це свідоцтво банку про терміновий
процентний внесок, що засвідчує право вкладника (тільки юридичної особи) на
одержання після встановленого терміну суми внеску та відсотків за ним [3]. Вони застосовуються як короткострокові фінансові інвестиції, адже
депозитні сертифікати гаратують відносно високий дохід і є досить ліквідними
коштами.
2.4 Розкриття інформації щодо грошових коштів у звітності
Успішна діяльність підприємства можлива лише за наявності
необхідної кількості грошових коштів. З них починається і ними закінчується операційний цикл
діяльності будь-якого підприємства. Інформація про наявність та рух грошових
коштів є корисною:
− для користувачів фінансової звітності про оцінку
спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, часу
такого генерування і впевненості в ньому;
− для потреб підприємства щодо використання цих
грошових коштів, вона дає можливість оцінити ліквідність та платоспроможність
підприємства.
Для забезпечення керівництва підприємства належними обсягами
інформації щодо стану розрахунків підприємства та поточної наявності грошових
коштів слід скористатися такими звітами:
− «Баланс
(Звіт про фінансовий стан)» форма № 1;
− «Звіт про рух грошових коштів» форма № 3;
− «Примітки до фінансової звітності» форма № 5.
Згідно НП(С)БО 1 баланс - це звіт про фінансовий стан
підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний
капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату [44].
Відображення інформації про грошові кошти у Балансі
підприємства представлено у табл. 2.6.
«Звіт
про рух грошових коштів» подають юридичні особи усіх форм власності (крім банків та бюджетних
установ). Відповідно до додатку 1 до НП(С)БО 1 «Звіт про рух грошових коштів» може бути складений за прямим чи
непрямим методами, із застосуванням відповідної
форми звіту: форма № 3 - за прямим методом або форма № 3-н - за непрямим методом. Підприємство може на власний розсуд обрати
відповідний метод розрахунку, про те необхідно
обов’язково внести зміни в наказ про облікову
політику в частині фінансової звітності. У зв’язку із цим, підприємства вже за 1 квартал 2013 р. подавали фінансову
звітність за новими вимогами, як наслідок, внесення змін
до наказу про облікову політику має бути
не пізніше 9 квітня (останні день подання звітності за 1 квартал).
Таблиця 2.6
Відображення інформації про грошові кошти у Балансі
|
Баланс
|
Баланс (звіт про
фінансовий стан)
|
Зміст
|
Джерело інформації
|
Різниця
|
|
назва статті
|
код
|
назва статті
|
код
|
|
|
|
|
Грошові кошти та їх
еквіваленти:
|
Грошові кошти та їх
еквіваленти
|
1165
|
Вносять загальну
суму готівки в касі підприємства, грошей на поточних та інших рахунках у
банку, які можна використати для поточних операцій, а також коштів у дорозі,
електронних грошей,
|
Сальдо Дт 30, 31,
33, 351
|
Раніше кошти та
еквіваленти показували окремо в національній, та іноземній валютах. Тепер усю
суму таких активів незалежно від валюти й місцезнаходження (каса,
|
|
в національ-ній
валюті
|
230
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
еквівалентів коштів
як в національній, так і в іноземній валюті
|
|
розрахунковий
рахунок) включають до аналізованої статті
|
|
у тому числі в касі
|
231
|
вписуваний рядок
Готівка
|
1166
|
Розшифровують суму
готівки підприємства, як в національній, так і в іноземній валюті
|
Сальдо Дт 30
|
Раніше рядок був
стаціонарним і відображав дані лише про готівку в касі
|
|
в іноземній валюті
|
240
|
вписуваний рядок
Рахунки в банках
|
1167
|
Вносять загальну
суму коштів на поточному та інших рахунках підприємства
|
Сальдо Дт 30, 31
|
Раніше такого рядка
не було
|
За допомогою прямого методу
розкриваються основні валові грошові надходження
і витрати. Він потребує постійного накопичення даних про рух грошових коштів, узагальнення потрібних показників в
аналітичному обліку. ТОВ «Бурат-Агро» складає звіт за прямим методом ( додаток А.3, Б.3,
В.3).
За допомогою непрямого методу чистий прибуток або збиток
коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення,
нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і
витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Він ґрунтується на
максимальному використанні вже підготовлених показників фінансових звітів -
балансу і звіту про фінансові результати та мінімальному використанні даних
первинних документів, облікових регістрів та аналітичних і синтетичних рахунків
бухгалтерського обліку [7].
У «Звіті про рух грошових коштів» за обох методів розгорнуто
наводяться суми надходжень та видатків грошових коштів підприємства, що
виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності
протягом звітного періоду. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї
операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми у
звіті наводяться окремо у складі статей щодо відповідних видів діяльності [37].
Використання різних форм і методів побудови звіту про рух грошових коштів дозволяє проводити аналіз їх обсягів і структури в
декількох аспектах. В результаті користувач інформації
отримує детальне уявлення про операційні, інвестиційні
і фінансові операції підприємства за звітний період. Це, у свою чергу, дозволяє йому зробити висновок про сильні і слабкі
сторони данного підприємства, його поточні і потенційні
проблеми, недоліки в управлінні та господарській
діяльності.
Крім інформації про залишки грошових коштів та їх
еквівалентів на початок і кінець звітного періоду в «Балансі» та їх змін, які
наводяться в «Звіті про рух грошових коштів» за видами діяльності
передбачається наводити у «Примітках до фінансової звітності» таку інформацію
про:
− склад грошових коштів;
− склад статей «Інші надходження», «Інші платежі»
та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;
− не грошові операції інвестиційної та фінансової
діяльності;
− наявність значного сальдо грошових коштів, які
є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої
належить підприємство [14].
Склад грошових коштів розкривається у «Примітках до річної
фінансової звітності» ( ф. № 5) у розділі VI «Грошові кошти», а усі інші пункти подаються у вигляді текстового
матеріалу. Цей розділ
включає рядки із 640 по 691 [55]. У даному розділі розшифровується залишок
грошових коштів на кінець року за даними рахунків, на яких вони обліковуються ( додаток А.5, Б.5, В.5).
Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що
покликана забезпечити користувачів інформацією і, як наслідок, створити умови
для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства. Грошові кошти та їх еквіваленти
як найліквідніші активи потребують постійного контролю та повного відображення
у фінансовій звітності підприємства. Про взаємозв’язок між прибутком (збитком)
від звичайної діяльності й грошовими коштами та іншими їх перетвореннями надає
інформацію «Звіт про рух
грошових коштів»,
«Баланс» та «Примітки до річної фінансової звітності».
.5
Досвід автоматизації обліку грошових коштів
Застосування комп’ютерних технологій у бухгалтерському обліку
значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів. Досвід комп’ютеризації
бухгалтерського обліку підприємств дозволяє виділити дві передумови характерні
для організації комп’ютеризованого обліку:
1. Наявність грошових коштів для інвестицій у створення та експлуатацію
інформаційної системи.
. Зацікавленість директора і головного бухгалтера підприємства у
впровадженні інформаційних систем [2].
Бухгалтерський облік в ТОВ «Бурат-Агро» є автоматизованим і ведеться за
допомогою програми «1С: Бухгалтерія 8.0», яка має істотні переваги:
− «1С: Бухгалтерія 8.0» полегшує роботу бухгалтера, автоматизуючи
самі трудомісткі і рутинні процеси;
− спрощує підготовку бухгалтерської та податковою звітності;
− забезпечує прозорий і зрозумілий облік згідно із
законодавством і потребами реального бізнесу.
Відмінності між журнально-ордерною і автоматизованою обліковими формами
полягають у послідовності виконання операцій і збереження даних. Найбільша
кількість помилок в обліку при «паперовій» формі виникає на етапі перенесення
даних з одного первинного документа до іншого, а також при складанні
різноманітних довідок і звітів. Застосування автоматизованого обліку дозволяє
повністю позбутися помилок такого типу.
При автоматизованій формі процес ведення вхідної інформації проводиться
тільки один раз і частково контролюється програмним забезпеченням, решта
процесів - складання реєстрів, звітності тощо - проводиться автоматично. Тим
більше, що програмне забезпечення дозволяє перевірити повноту, правильність
заповнення реєстрів відповідно до нормативних актів, швидко виявити помилку і
вказати способи її виправлення.
Таким чином, підвищується достовірність та оперативність інформації.
Обліковий працівник заповнює дані в електронну форму первинного документа,
відображену на екрані дисплея. Помилкові дані коригуються. Одночасно інформація
фіксується на машинному носії, і в разі потреби первинний документ може бути
роздрукований у визначеному форматі [9].
Також важливою рисою інформаційної системи обліку є можливість формувати
велику кількість звітів, розрахунків, проводити економічний, фінансовий аналіз
діяльності підприємства. Вартість і витрачений час на складання зазначених форм
незначна, що дає змогу повністю задовольнити інформацією різноманітного
характеру управлінський персонал, скласти прогнозні розрахунки для прийняття
ефективних рішень.
При формуванні первинних даних по банківських операціях застосовується
технологія, аналогічна технології обробки даних як і по касових операціях. При
цьому використовується нормативно-довідкова інформація, що дозволяє автоматично
формувати постійні дані банківських первинних документів [20].
Виписки банку є підставою для введення інформації з розрахункових чи
валютних рахунків. Обліковий працівник заповнює дані в електронну форму
первинного документа, відображену на екрані дисплея. Помилкові дані
коригуються.
Одночасно інформація фіксується на машинному носії, а при необхідності
первинний документ може бути роздрукований у визначеному форматі [21].
Грошові кошти є обмеженим ресурсом, і успіх підприємства багато в чому
визначається здатністю їх раціонально розподіляти і використовувати. Для цього
потрібно мати можливість отримати інформацію про їх залишки, джерела, напрями
використання [68].
Автоматизована форма обліку рівня «1С: Бухгалтерія 8.0» в ТОВ
«Бурат-Агро» на ділянці обліку руху коштів і розрахунків дозволяє отримати:
− оперативні дані про потік коштів;
− інформацію про матеріальний потік, пов’язаний із фінансовим
потоком, і навпаки;
− зведену інформацію для аналізу за минулі періоди
стандартними засобами;
− зменшити витрати часу і праці на підтримку стандартного
документообігу.
Все це, своєю чергою, дозволяє управляти фінансовим потоком (рухом
коштів) і вийти на рівень балансування комерційних, виробничих і фінансових
цілей підприємства з меншими технічними зусиллями з боку персоналу [40].
Розглянемо організацію бухгалтерського обліку на цій ділянці в
конфігурації «1С: Бухгалтерія 8.0».
У довіднику «Рахунки нашої фірми» зберігають інформацію про всі
банківські рахунки i каси організації. Довідник використовують як для
редагування документів, так i для аналітичного обліку на рахунках
бухгалтерського обліку 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках» (додаток К).
Дворівнева реалізація довідника дає змогу створити в ньому групи для
розрахункових банківських рахунків у гривнях, банківських рахунків у валюті i готівкових рахунків. Для банківських
рахунків у гривнях i валюті потрібно
задати прапорець «Безготівковий рахунок», а також банківські реквізити [72].
Господарські операції, пов’язані з банком і розрахунковими рахунками, в
«1С: Бухгалтерія 8.0» подані документами, зібраними в меню «Головне меню» -
«Банк і каса».
У конфігурації порядок реєстрації надходження і списання коштів, операції
реєструються під час проведення документів «Платіжне доручення вхідне»,
«Платіжне доручення вихідне» (а також «Платіжний ордер вхідний», «Платіжний
ордер вихідний»). У конфігурації «Банківська виписка» є обробкою, що збирає всі
форми, які належать до конкретного банківського рахунка.
У конфігурації платіжне доручення від платіжного ордера відрізняється
тим, що останній не має друкованої форми, ним оформляють платежі, що
здійснюються банком згідно з наявними договорами тощо, послуги,
розрахунково-касове обслуговування та інше.
Платіж оформляється в два етапи. На першому оформляється сам документ на
оплату податку. Вводимо новий документ «Платіжне доручення» і програма
автоматично підставляє номер документа і дату, основний розрахунковий рахунок,
обчислює новий номер платіжного доручення для цього рахунка.
Екранна форма документа змінюється залежно від вибраної операції. Якщо
платіж належить до розрахунків з контрагентами, з’являється таблична частина, в
якій вказується замовлення, що оплачується, ПДВ, вид податкової діяльності і
т.д. Оскільки сплачується податок, вибираємо казначейський рахунок, на який він
надходить. Аналогічно створюється платіжне доручення в іноземних валютах яке
наведено в додатку Л.
Для зручності заповнення призначення платежу можна скористатися кнопкою
«Заповнити». При цьому автоматично підставляється інформація, введена при
заповненні до форми рахунка з короткою назвою «Податок на прибуток», -
бюджетний код платежу і зміст, який підставлятиметься у платіжне доручення.
Кодовий рядок для бюджетного платежу буде виведений на закладці «Друк».
Залишиться доповнити її відповідно до вимог банку і одержувача [40].
Кнопка «Друк» дозволяє сформувати і роздрукувати у потрібній кількості
примірників форму платіжного доручення. Кнопка «Записати» потрібна для
збереження в базі неоплачених документів, прапорець «Оплачено» ставиться після
отримання із банку виписки, що підтверджує проходження платежу. Дати формування
доручення та його оплати можуть відрізнятися. Документ можна заповнити,
скориставшись механізмом «введення на підставі» за документами «Надходження
товарів і послуг», «Надходження додаткових витрат», «Звіт комітента про продажі»,
«Повернення товарів від покупця» (додаток
Ж.1).
Аналогічно заповнюються вхідні платіжні доручення. В екранній формі цих
документів ставиться вхідний номер вихідних документів і дата (заповнюються за
випискою банку). Крім того, вхідні платіжні доручення можна заповнити на
підставі документів «Рахунок на оплату покупцеві», «Звіт комісіонера»,
«Реалізація товарів і послуг» і т.д.
Факт руху грошей по розрахунковому рахунку в типовій конфігурації
відображається документом «Банківська виписка». При внесенні змін у
конфігурацію цього документа, можна здійснювати контроль за оплатою оформлених
замовлень. Для цього в документі «Банківська виписка» створюється додатковий
стовпчик, у якій поруч із замовником готової продукції підприємства
відображається номер замовлення, по якому пройшла оплата. Банківська
виписка ТОВ «Бурат-Агро» наведений в додатку
Ж.2.
Після отримання з банку виписки за розрахунковим рахунком за день платежі
реєструють у програмі. Для групової реєстрації відомостей використовується
обробка «Виписка банку», що вводиться датою паперового документа.
Документ вводиться для кожного розрахункового рахунку окремо. Кожен рядок
табличної частини відповідає одному платіжному дорученню. За допомогою кнопки
«Заповнити» у виписку підставляються платіжні доручення за вказану дату. А
наявні несплачені, ті, що сплачені за даними виписки, зазначаються прапорцем.
Сюди ж додають документи, проведені згідно з випискою (паперовим документом),
відомості про які ще не реєструвалися в базі. Виписку проводять. Всі платіжні доручення
отримують статус «Оплачено». Сформовані проведення пов’язуються лише зі своїм
документом «Платіжне доручення». Документ також використовується для перевірки
раніше зареєстрованих виписок [40].
Для ведення обліку операцій купівлі іноземної валюти використовується
документ «Купівля валюти», який містить інформацію про суму придбаної валюти,
суму витрачених коштів в національній валюті, курси валюти, суму витрат,
пов’язаних з придбанням валюти, суму обов’язкових платежів, пов’язаних з
операцією придбання валюти. Документ не має друкованої форми, формує
проведення, пов’язані з одержанням валюти за рахунок коштів в національній
валюті, попередньо переведених на спеціальний рахунок.
Для ведення обліку операцій продажу іноземної валюти використовується документ
«Продаж валюти», який містить інформацію про суму проданої валюти, суму
одержаних коштів в національній валюті, курси валюти, суму витрат і суму
обов’язкових платежів, пов’язаних з продажем валюти. Документ не має друкованої
форми, формує проведення, пов’язані з одержанням коштів в національній валюті
за рахунок валютних коштів, попередньо переведених на спеціальний рахунок [22].
Особливістю відображення в обліку операцій з купівлі-продажу іноземної
валюти є необхідність попереднього списання коштів на спеціальний рахунок з
використанням документа «Банківська виписка».
Для переоцінки валютних активів підприємства використовується документ
«Переоцінка валюти», який має регламентний характер, не має друкованої форми,
може бути проведений на дату виконання переоцінки валютних активів
підприємства, формує проведення за автоматично розрахованими сумами курсових
різниць по кожному об’єкту валютних активів. Проведення відображаються за
сумами в національній валюті по рахунках обліку валютних активів підприємства,
його доходів та витрат.
Перед реєстрацією даного документа слід внести інформацію про поточний
курс всіх іноземних валют, за якими на підприємстві є валютні активи, до
довідника «Валюти». При веденні обліку операцій в іноземні валюті слід постійно
контролювати зміст періодичного реквізиту «Курс» довідника «Валюти», оскільки
явно поточний курс іноземної валюти в більшості документів не зазначається
[40].
Бухгалтерський облік ведеться на рахунках 3-го класу «Кошти, розрахунки
та інші активи». Для обліку безготівкових коштів у національній валюті та їх
руху використовуються субрахунки 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та
313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Це активні бухгалтерські рахунки, у дебеті яких відображують будь-які
надходження грошей на розрахунковий рахунок, а у кредиті - перерахуваннят і
виплати готівки з розрахункового рахунку. Дебетове сальдо відображує залишок
грошових коштів на розрахунковому рахунку на даний момент часу. Кредитового
сальдо по рахунку 311, як і по будь-якому активному рахунку, бути не може.
Операції по рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
відображують на підставі перевірених виписок банку і грошових документів,
прикладених до них. Якщо в виписках банку виявляються операції, помилково проведені
по розрахунковому рахунку підприємства, то вони відображуються на рахунку 311
відповідно у дебеті або кредиті в кореспонденції з рахунком 374 «Розрахунки за
претензіями».
Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх
виправлення. Помилки, допущені в операціях по розрахунковому або інших рахунках
в банку, необхідно вчасно виявити і слідкувати за їх обов’язковим і точним
виправленням установою банку. Не виявленні або не виправлені помилки тягнуть за
собою збитки підприємства
[79].
На рахунку 311«Поточні рахунки в національній валюті» залишок на кожний
даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку
по розрахунковому рахунку підприємства [23].
Періодично (як правило кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки
з рахунку з копіями розрахункових документів. Виписка обов’язково подається на
перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору
відповідності її доданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи
належать до підприємств-власників рахунку.
Виписка є основою для записів у реєстрах операцій на розрахунковому
рахунку. Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно
урахувати, що рахунок 311 підприємства є активним, а для банку розрахункові
рахунки підприємств - є пасивними рахунками. Тому в дебеті у виписці банку буде
показана сума коштів, що списана з розрахункового рахунку, а в кредиті -
зарахована на нього, відповідно сальдо у виписці буде по кредиту рахунку.
Сальдо розрахункового рахунку завжди повинно бути оданковим як в обліку
банку, так і підприємства [45].
Аналітичний облік на рахунку 311 здійснюється за виписками банку, і
тільки за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають
окремі аналітичні рахунки для обліку операцій по розрахунковому рахунку і
кожному розрахунковому субрахунку. За необхідності деталізація кожного
аналітичного рахунку здійснюється за виписками банку.
Так як виписка банку замінює реєстр аналітичного обліку по розрахунковому
рахунку, тому вона обов’язково повинна містити дату, номер документу, короткий
зміст операції і суми записів по дебету і кредиту, а також залишки коштів на
початок і кінець періоду.
Аналітичний облік на цих рахунках організований за допомогою субконто
«Банківські рахунки» і «Статті руху грошових коштів».
Звернемося до Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів
бухгалтерського обліку № 356 від 29.12.2000 р. Вони присвячені застосуванню
журнально-ордерної системи, проте, крім форми, також містять збалансовані
вимоги щодо аналітичного подання облікової інформації.
Інформація про наявність і рух коштів і грошових документів у касах, на
розрахункових, поточних та інших рахунках у банках узагальнюється на підставі
грошових документів у хронологічному порядку окремо за кожною валютою [36].
Таким чином обліковується рух коштів за різними рахунками підприємства
окремо, що забезпечує перше субконто.
Другий аналітичний розріз отримують на підставі субконто «Статті руху
грошових коштів». З погляду звітності НП(С)БО 1 «Звіт про рух грошових коштів»
передбачає розподілення потоку коштів за видами діяльності - операційною,
інвестиційною і фінансовою [44].
Облік починається зі встановлення відомостей про банківські рахунки своєї
організації. Відомості про банківські рахунки знаходяться в меню «Підприємство
- Організації». В екранній формі вибраної організації у полі «Основний
банківський рахунок» потрібно вказати банківський рахунок, який
підставлятиметься в банківські документи за умовчанням. Зі списку можна вибрати
і встановити інший рахунок за допомогою кнопки вибору в поле або кнопки
«Перейти». До списку можна додати відомості про інші рахунки підприємства
(клавішею INS або кнопкою). Відомості про банк, в якому відкрито рахунок,
додають із довідника «Банки».
Рахунки контрагентів встановлюються аналогічно. Список контрагентів
знаходиться в меню «Основна діяльність - Довідники Контрагенти».
У формі елемента довідника «Контрагент» на закладці «Рахунки і Договори»
в розділі «Банківські рахунки» встановлюється необхідна інформація. Основний
банківський рахунок виділяють кнопкою «Основний» в екранній формі. Основний
рахунок (підставляється в документи за умовчанням) буде виділений жирним
шрифтом [35].
Дані про залишки коштів на рахунках у розрізі окремих грошових документів
у хронологічному порядку подає звітна картка рахунка (Аналіз руху коштів). На
закладці «Налаштування» можна задати відбір даних щодо конкретного рахунка
організації. «Картка рахунку» 31 представлена у додатку М.
Зведені дані про рух коштів за банківськими рахунками подає звіт «Аналіз
субконто». Але важливіші дані про джерела і напрями руху коштів можна отримати
у разі належної організації другого субконто, аналогічно аналізуючи субконто
«Статті руху грошових коштів». Аналіз рахунку 311 представлений в додатку Н.
Для забезпечення керівництва підприємства належними обсягами інформації
щодо стану розрахунків підприємства та поточної наявності грошових коштів слід
скористатися такими звітами:
. Cтандартні звіти призначені для аналізу бухгалтерських підсумків та
руху коштів по рахунках в цілому по підприємству. Зазначені звіти знаходяться в
пункті головного меню «Звіти» і поділяються на звіти з бухгалтерського обліку
та звіти за податковим обліком.
Найбільш застосовувані звіти цієї групи:
− оборотно-сальдова відомість;
− оборотно-сальдова відомість по рахунку;
− аналіз рахунку;
− картка рахунку;
− шахова відомість;
− звіт по проводках;
− головна книга (додаток
И).
Звіти використовують синтетичні та аналітичні дані бухгалтерського
обліку. При формуванні стандартного звіту «1С: Бухгалтерія 8.0» вибирає з
відповідного журналу проводок тільки ті проводки, які відносяться до вибраної
організації та до вибраного періоду часу.
При відкритті будь-якого стандартного звіту «1С: Бухгалтерія 8.0»
підставляє вихідні дані за замовчуванням: вибирається організація, яка
встановлена в якості основної (меню «Підприємство» - «Організації»), в якості
періоду часу - період часу, останній раз використовувався для формування звіту.
Оборотно-сальдова відомість є одним з найбільш часто використовуваних
звітів в бухгалтерській практиці. Звіт «Оборотно-сальдова відомість» формується
у вигляді таблиці, по кожному рядку якого виведена інформація, що відноситься
до певного рахунку бухгалтерського обліку. Рахунки впорядковані в порядку
зростання номерів.
Для кожного рахунку бухгалтерського обліку в таблиці показані суми
залишків на початок і на кінець періоду (дебетового і кредитового) та суми
оборотів по дебету і кредиту за встановлений період.
Звіт надає користувачеві кілька варіантів розшифровки. Якщо двічі
клацнути мишею по рядку із записом рахунки, то «1С: Бухгалтерія 8.0» виведе на
екран комп’ютера список для вибору одного з декількох інших звітів, які вона
може сформувати для обраного рахунку. Командна панель звіту надає різні
можливості для його налаштування.
Зокрема, можна встановити або скасувати висновок субрахунків, субконто,
валютних сум (за рахунками, для яких встановлено ознаку ведення валютного
обліку), висновок розгорнутого сальдо. Причому ознака виведення розгорнутого
сальдо можна встановлювати як для звіту в цілому, так і для окремих рахунків.
Шахова відомість містить табличне представлення оборотів між рахунками за
вибраний період часу. Рядки таблиці відповідають дебету рахунків, стовпці -
кредиту. У осередку (клітці) сформованого звіту на перетині рахунків дебету і
кредиту виводиться оборот між ними за обраний період: оборот з дебету рахунку,
зазначеного ліворуч, в кредит рахунку, зазначеного зверху.
Якщо двічі клацнути мишею по такій комірці, то «1С: Бухгалтерія 8.0»
виведе поверх сформованого звіту «Шахова відомість» розшифровку - «Звіт по
проведеннях», який міститиме проведення з відповідною кореспонденцією рахунків.
Для початкового формування даного звіту слід скористатися меню «Звіти» -
«Шахова відомість». Для податкового обліку аналогічний звіт не передбачений.
Оборотно-сальдова відомість по рахунку показує початкові і кінцеві
залишки, а також обороти за період для обраного рахунку. Для рахунків, по яких
ведеться аналітичний облік, можна отримати залишки і обороти роздільно по
об’єктах аналітичного обліку (субконто). Якщо вибраний рахунок містить
субрахунки, то звіт можна сформувати з деталізацією по субрахунках.
У налаштуваннях звіту можна встановити ознака виведення розгорнутого
сальдо для обраного рахунку, у нашому випалку це рахунок 31 «Рахунки в банках».
При цьому розгорнуте сальдо розраховується для кожного рівня угруповання і по
рахунку в цілому. Якщо ознака виведення розгорнутого сальдо встановлений, то в
рядку «Разом розгорнуте» виводиться розгорнуте сальдо по рахунку 31, а в рядку
«Разом» - згорнута сальдо.
По складу виведеної інформації звіт «Оборотно-сальдова відомість по
рахунку 31» нагадує фрагмент звіту «Оборотно-сальдова відомість».
Для початкового формування даного звіту можна скористатися меню «Звіти» -
«Оборотно-сальдова відомість по рахунку 31». Крім того, звіт «Оборотно-сальдова
відомість по рахунку 31» можна сформувати наступною послідовністю дій:
заздалегідь сформувати звіт «Оборотно-сальдова відомість», в його формі двічі
клацнути мишею на рядку потрібного рахунку і в списку вибрати назву звіту
«Оборотно-сальдова відомість по рахунку 31» (додаток П).
Аналогічний звіт для податкового обліку може формуватися з меню «Звіти» -
«Оборотно-сальдова відомість по рахунку (податковий облік)».
. Cпеціалізовані звіти. Вони орієнтовані на відображення інформації за
певними розділами (ділянках обліку). Викликають зазначені звіти з тих же
пунктів головного меню, де знаходяться відповідні документи («Банк», «Каса»,
«Купівля», «Продаж»).
Наприклад, із коштами - касова книга, визначення поточної суми заборгованості
підприємства перед бюджетом та органами соціального страхування і пенсійним
фондом - «Зведення відрахувань в фонди».
. Pегламентовані звіти («Баланс», «Звіт про рух грошових коштів»). Форми
встановлені нормативними правовими актами і дані звіти призначені для зовнішніх
користувачів звітної інформації (Податкова інспекція, Органи статистики,
Казначейство, Пенсійний фонд і т.д.).
Регламентовані звіти викликають з пункту головного меню «Звіти» -
«Регламентовані звіти».
Перед побудовою будь-якого звіту по закінченні звітного періоду
користувач повинен вказати період розрахунку підсумків. Для цього в пункті
головного меню «Операції» обирають команду «Управління підсумками». У діалозі
«Управління підсумками» у графі «Встановити по» необхідно вказати останню дату
звітного періоду, за який проводиться побудова звітів. Далі в правій нижній
частині вікна натискають кнопку «Виконати», потім кнопку «Закрити».
З погляду звітності НП(С)БО 1 «Звіт про рух грошових коштів» передбачає
розподілення потоку коштів за видами діяльності - операційною, інвестиційною і
фінансовою ( додаток А.3, Б.3, В.3 ).
Перед побудовою звітів рекомендується перевірити наявність помилок в
інформаційній базі. Спеціальна обробка програми дозволяє виявити наступного
роду помилки:
− невідповідність сальдо за рахунком використовуваному типом
рахунки по відношенню до балансу;
− некоректне складання бухгалтерської проводки;
− відсутність закриття рахунків, які підлягають такому
закриття після закінчення звітного періоду;
− відсутність вказівки кількостей або валютної суми по
рахунках з ознакою кількісного і валютного обліку [28].
Для виклику обробки в пункті головного меню «Операції» - «Регламентні
операції» - «Аналіз стану бухгалтерського обліку».
При застосуванні загальної системи оподаткування також проводиться
порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку. Це дозволяє
виявити постійні та тимчасові різниці, відкладені податкові активи і
зобов’язання, відобразити їх відповідно до вимог П(C)БО 17 «Облік розрахунків з
податку на прибуток». У програмі в пункті головного меню
«Операції» - «Регламентні операції» - «Зіставлення даних бухгалтерського та
податкового обліку» [47].
Незважаючи на значне число стандартних і спеціалізованих звітів, загальні
правила побудови та аналізу їх приблизно однакові. Після виклику діалогового
вікна побудови звіту бухгалтер задає загальні параметри побудови даного звіту:
період побудови; назва організації; рахунок або субрахунок, за якими будують
звіт.
Після вказівки загальних параметрів можна задати додаткові параметри,
зазвичай відповідають потребам користувача в плані звітної інформації. Завдання
додаткових аналізів проводиться натисненням кнопки «Налаштування».
Незалежно від звіту при встановленні додаткових параметрів використовують
вкладки: загальне; деталізація; відбір. Після встановлення всіх параметрів,
натискають кнопку «Сформувати».
Унікальною властивістю звітів програми «1С: Бухгалтерія 8.0» є
деталізація звітів (розшифровка яких даних поточного звіту шляхом побудови
додаткових звітів). При цьому додаткові звіти можуть бути також деталізовані. У будь-якому випадку, кінцевим пунктом деталізації є
конкретна операція, введена вручну або способом типової операції, або документ.
Для задоволення додаткових інформаційних потреб керівництва підприємства
слід використовувати додаткові звіти, розроблені відповідно до потреб
керівництва підприємства [67].
Отже, для отримання результатної (звітної) інформації в інформаційній
системі «1С: Бухгалтерія 8.0» використовуються об’єкти, які називаються «Звіти»
та «Оброблення».
Назви «Звіти» та «Оброблення» відображують два типи задач, які
розв’язуються в системі. До першого типу належать задачі, при розв’язуванні
яких формується різноманітна звітність: бухгалтерська, фінансова, податкова,
статистична тощо.
До другого - задачі, пов’язані з виконанням різноманітних дій з
інформацією (наприклад, вилучення з системи застарілих даних, імпорт інформації
із однієї системи в інші). Характер виконуваних у такому разі дій відображає
назву об’єкта. Наприклад, «Оброблення» - це задача, в результаті розв’язування
якої інформація, що зберігається в системі, змінюється [43].
Згідно з визначенням П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»,
комп’ютерна програма в бухгалтерському обліку визнаютєся нематеріальним активом
за умови, якщо воно використовується протягом періоду, який перевищує один рік
(один операційний цикл) [58].
Отже, практичне ознайомлення допомогло мені дізнатися про
різноманітні можливостях програми «1С: Бухгалтерія 8.0», зокрема й банківських
операціях, видах документів, засобах їх оформлення і заповнення. У «1С:
Бухгалтерія 8.0» реалізований облік руху безготівкових коштів.
Місця зберігання безготівкових коштів підприємства -
розрахункові рахунки банках, які відбиваються у інформаційній базі як елементи
списку банківських рахунків підприємства.
Програма «1С: Бухгалтерія 8.0» варта бухгалтерів, проте дозволяє: зробити
ефективнішою роботу як бухгалтерії, так й інших. Керівник має можливість
регулярного аналізу та контролю фінансової інформації, завдяки прозорості
обліку всіх його етапах. У цьому програма дає можливість обмеження доступу до
даних відповідно до посадовими обов’язками співробітників. Використання такої
можливості сприяє збереженню комерційної таємниці.
З іншого боку програма завжди актуальна, бо за зміні законодавства і методологію
обліку випускаються відновлення конфігурації, які безплатно поширюються серед
зареєстрованих користувачів. Режим відновлення дозволяє завантажити нові
можливості без втрати запроваджених користувачем даних.
«1С: Бухгалтерія 8.0» є готовим рішенням, що дозволяє вести облік без
додаткових доробок і настройок. У цьому система адаптована до будь-яких
особливостям обліку на конкретному підприємстві.
РОЗДІЛ
3АУДИТ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
3.1
Мета, завдання та нормативно-інформаційне забезпечення аудиту грошових коштів
та їх еквівалентів
Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві,
пов’язані з рухом грошових коштів, проведенням розрахунків між підприємствами.
Особливо це стосується готівки, яка має здатність швидко обертатись, у зв’язку
з чим ступінь ризику розкрадань є дуже високим. Тому аудит і ревізія операцій з
рухом коштів, інших активів та стану розрахунків є дуже важливими.
Згідно МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиторської
перевірки фінансових звітів», метою аудиту є встановлення об’єктивної істини
щодо достовірності, об’єктивності, правдивості й законності відображення в
бухгалтерському обліку й фінансовій звітності господарських операцій і
донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.
Метою аудиту операцій з коштами, та стану розрахунків є
встановлення достовірності даних відносно наявності та руху грошових коштів,
повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та
облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків
у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення
залишків у звітності господарюючого суб’єкта [77].
При проведенні аудиту операцій з коштами, станом розрахунків
та інших активів сформульовані такі завдання:
– перевірка стану збереження готівки в касі;
– дотримання правил обліку грошових коштів та їх
витрачання;
– вивчення законності і доцільності проведення операцій
з грошовими коштами та грошовими документами;
– своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання
грошових коштів;
– перевірка законності відкриття підприємством рахунків
у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих
рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день аудиту або ревізії за
даними виписок банку і за балансом підприємства; чи не допускались зловживання
при проведенні розрахунків через банк з метою привласнення коштів;
– перевірка правильності документального оформлення операцій
з коштами, розрахунками та іншими активами та відображення цих операцій в обліку
і звітності;
– оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку
коштів, розрахунків та інших активів на підприємстві, яке перевіряється; якості
відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових
регістрах та звітності;
– перевірка дотримання підприємством податкового
законодавства по операціях, пов’язаних із рухом грошових коштів розрахунками з
різними дебіторами;
– перевірка: наявності, своєчасності і правильності
укладання договорів;
– аналіз динаміки заборгованості та виявлення простроченої
і безнадійної заборгованості;
– перевірка дотримання розрахункової та платіжної
дисципліни, порівняння сум дебіторської та кредиторської заборгованостей в
балансі на відповідну дату в Головній книзі.
Крім перевірки системи бухгалтерського обліку та
підтвердження реальності і достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так
і внутрішні аудитори виконують різного роду послуги. Це, зокрема, аналіз
системи обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менеджменту,
маркетингу й оподаткування, розробка проектів управлінських рішень, проведення
оперативного, ретроспективного і стратегічного аналізу, розробка фінансових
прогнозів, аналіз фінансового стану та ін [12].
Треба відзначити, що серед вітчизняних і зарубіжних
економістів спостерігається різний підхід щодо визначення мети і завдань аудиту
та аудиторських послуг. Економісти зупиняються переважно на конкретних
завданнях аудиту, що здебільшого співпадають з функціональними обов’язками
аудиторів (аудиторських фірм). Разом з тим мало звертають уваги на стратегічні
завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для
розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової
економіки.
Отже, аудит значно розширює і якісно поліпшує традиційну
систему контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в
об’єктивній кількісній і якісній оцінці господарських явищ і фактів при
визначенні їх відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим
користувачам достовірної інформації про об’єкти господарської діяльності
підприємства. В цьому вбачаємо основну мету аудиту.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» № 996/ХІV від 16.07.1999 р., зі змінами та доповненнями,
визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон є основою для
організації обліку будь-яких напрямків діяльності підприємств, визначає
регістри та валюту бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р.
визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності України та
спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою
захисту інтересів власника [16].
Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений
Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті», затвердженою
постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., зі змінами і доповненнями.
Фізичні особи - довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які
одержали готівку з карткового рахунка із застосуванням корпоративної картки для
вирішення виробничих (господарських) питань або на відрядження, використовують
її за цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприємства [26].
Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії
підприємства авансовий звіт разом із підтвердними документами в установлені
строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб. З додаванням документів про
одержання готівки з карткового рахунка (чек банкомата, копія видаткового
ордера, довідки, квитанція торговельного термінала тощо) разом із невитраченим
залишком готівки.
З метою подальшого вдосконалення організації готівкового
обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням
суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з
готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними
норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами
і державними цільовими фондами було прийнято Указ Президента України «Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №
265/95 від 06.07.1995 р [78].
У разі порушення встановленого порядку організації готівкових
розрахунків до підприємств застосовуються штрафні санкції.
Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням
«Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004 р. затвердженим постановою Правління
НБУ.
Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється
Законом України № 185/94-ВР від 23.09.1994 p., зі змінами і доповненнями.
Порядок відображення безготівкових розрахунків у
бухгалтерському обліку суб’єктів господарювання регламентується Інструкцією
«Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого
наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., зі змінами і
доповненнями, та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1
«Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства
Фінансів України № 73 від 07.02.2013 р.
Джерелами інформації аудиту грошових коштів та їх
еквівалентів є:
− вимоги нормативних документів з обліку грошових коштів на
рахунку в банку
наведені вище;
− виписки банку за відповідний період;
− первинні розрахункові документи та прикладені до них
документи;
− регістри синтетичного та аналітичного обліку;
− головна книга;
− звітність - «Баланс
(Звіт про
фінансовий стан)» ф. №
1, «Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)» ф. № 3 або «Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)» ф. № 3-н, «Примітки до річної фінансової звітності» ф. № 5 у розділі VI «Грошові кошти»;
− відповіді на запити аудитора;
− договори (угоди) з банками про відкриття рахунків;
− первинні і накопичувальні документи з обліку
грошових коштів (прибутковий касовий ордер (КО-1), видатковий касовий ордер
(КО-2), журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (КО-3),
касова книга (КО-4), грошовий чек, об’ява на внесення готівки, фіскальний
касовий чек на товари (послуги), фіскальний касовий чек видачі коштів,
розрахункова квитанція, платіжна відомість, розрахунково-платіжна відомість,
платіжне доручення, виписка з банку, інші документи, передбачені наказом про
облікову політику підприємства);
− розрахунок залишку ліміту готівки в касі;
− аудиторський висновок попередньої перевірки та інша
документація, що узагальнює результати контролю;
− відповіді на запити аудитора [77].
Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб’єкти
господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті.
Порядок відкриття банками рахунків для суб’єктів господарювання визначений
Інструкцією «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній
валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України від № 492 12.11.2003 р., зі змінами і доповненнями.
Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення всіх видів
банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором
клієнта і за згодою цих банків.
Між суб’єктом господарювання і банком
укладається договір про надання банківських послуг, де обумовлюється предмет
договору, обов’язки та відповідальність сторін.
Розрахунки між юридичними особами, пов’язані з провадженням ними підприємницької діяльності,
регулюються Цивільним кодексом України , а саме главою 74 «Розрахунки».
3.2
Методика та техніка проведення аудиту грошових коштів та їх еквівалентів
У ТОВ «Бурат-Агро» аудит грошових коштів та їх еквівалентів
проводиться щорічно.
При здійсненні аудиту касових операцій аудитору необхідно:
− дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і
збереженням грошових коштів та інших цінностей у касі підприємства;
− залежно від оцінки стану внутрішнього контролю
встановити метод організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований та
встановити необхідність проведення фактичного контролю;
− перевірити за обраним методом: забезпечення
умов зберігання готівки та інших цінностей у касі при надходженні їх із банку і
при здаванні їх у банку; забезпечення порядку збереження чекових книжок;
забезпечення контролю за випискою чеків і отримання за ними грошей; дотримання
порядку документального надходження грошей у касу і їх видачі; своєчасність
оприбуткування готівкових грошей; дотримання ліміту готівки в касі й умов її
видачі під звіт на операційні та інші потреби; стан обліку касових операцій;
застосування реєстраторів розрахункових операцій [77].
Інформація про наявність та рух готівкових коштів в ТОВ «Бурат-Агро»
знаходить відображення на рахунках 30 «Каса» та 31 «Рахунки в банках» і в
бухгалтерській звітності: ф. № 1 «Баланс» розділ ІІ, ф. № 3 «Звіт про рух
грошових коштів», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» розділ VІ
«Грошові кошти» рядок 640.
Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт
досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення
аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з
усіх моментів, обумовлених у договорі.
Стратегія проведення аудиту грошових коштів та їх
еквівалентів розробляється виходячи із норм МСА 300 «Планування».
На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього
контролю підприємства. Для оцінки ефективності внутрішнього
контролю грошових коштів на рахунках у банку аудитор проводить тестування (додаток Р.1).
Тестування внутрішнього контролю готівково-розрахункових
операцій повинно дати інформацію (або спростувати її) про те, що на
підприємстві:
- несумісні обов’язки розподілені;
- касові операції здійснюються у
відповідності з чинним законодавством;
- збереження грошових коштів
забезпечено належним чином;
- касові операції належним чином
контролюються.
Із цією метою аудитор вивчає такі питання:
- наявність на підприємстві налагодженої
системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової
готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
- наявність на підприємстві наказу
керівника, який встановлює періодичність перевірок;
- наявність ознак формального
проведення перевірок каси: призначення в комісії з проведення перевірок одних і
тих самих осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до
акта, які свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на
звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується, та ін.;
- надання права підпису прибуткових і
видаткових касових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника
підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;
- формальне проведення перевірок каси
при зміні (звільненні) касирів;
- відсутність у штаті касира, коли ці
функції покладені на облікового працівника без письмового розпорядження
керівника підприємства;
- наявність договорів про повну
матеріальну відповідальність із касиром;
- відповідальність за дотримання
порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства,
головного бухгалтера і касира [30].
Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор
переходить до планування аудиту. За складеною програмою проводиться аудиторська перевірка
(додаток Р.2).
При проведенні перевірки стану внутрішнього контролю аудитор
використовує різні аудиторські процедури, в тому числі опитування. Результати
опитування відповідальних осіб можуть бути різноманітними: касир може не знати,
чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник
підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну
відповідальність із касиром. Невідповідність у відповідях на поставлені
аудитором запитання також може свідчити про слабкі сторони внутрішнього
контролю.
Із метою виявлення слабких місць у питаннях дотримання
нормативних документів із готівкового обігу аудитору необхідно детально вивчити
акти перевірки дотримання порядку ведення операцій із готівкою контролюючими
органами.
Залежно від оцінки системи внутрішнього контролю,
встановленої тестуванням та вивченням актів перевірки ведення операцій із
готівкою, аудитор встановлює види і кількість аудиторських контрольних
процедур.
При необхідності аудитор може брати участь в інвентаризації
готівки в касі. Перевірка проводиться у тих же напрямках, що й контроль за
дотриманням порядку ведення операцій із готівкою контролюючими органами.
Особливістю є те, що аудиторські процедури проводять
вибірково з метою встановлення суттєвих відхилень, які впливають на
достовірність та об’єктивність звітних даних.
Суцільна перевірка проводиться на замовлення клієнта або при
дуже низькій оцінці системи внутрішнього контролю.
Аудит банківських операцій здійснюється суцільним способом окремо за
кожним рахунком. Особливу увагу слід приділити поточному рахунку.
Типовими є такі порушення в обліку коштів на рахунках в банку:
− покриття зловживань окремими працівниками разом з касиром
шляхом підміни документів або виправлення у виписках банку відповідних сум;
− привласнення готівки, одержаної з банку (шляхом не
оприбуткування одержаних коштів на рахунок 30, а віднесення - на рахунки 36,63,68);
− невірно складена кореспонденція рахунків з обліку операцій
на рахунках в банку;
− відсутність платіжних документів, що підтверджують факт
здійснення операції;
− відсутність додатків до платіжних документів, які були
підставою для здійснення господарських операцій;
− наявність документів, оформлених з порушенням вимог
законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документах банківських
відміток);
− невідповідність даних у платіжних документах,
що зберігаються у підприємства, яке перевіряється, фактичним перерахуванням
коштів (дане порушення може бути виявлене шляхом проведення зустрічної
перевірки розрахунків підприємства, що перевіряється, з іншими підприємствами,
у які за даними обліку перераховувалися кошти);
− невідповідність кореспонденції рахунків, зазначеної у
платіжних документах, аналогічній кореспонденції в облікових регістрах;
− невідповідність даних платіжних документів банківській
виписці;
− відсутність перекладу українською мовою текстів платіжних
документів, що стали підставою для здійснення валютних операцій тощо.
Ці порушення у кінцевому підсумку спричиняють викривлення
фінансових показників діяльності підприємства, що нерідко сприяє фінансовим
зловживанням посадових осіб та стимулює пряме викрадення матеріальних цінностей
і коштів [63].
У першу чергу необхідно перевірити відповідність залишків по
рахунку 30 «Каса» в розмірі субрахунків у синтетичних та аналітичних реєстрах
обліку й зафіксувати інформацію в робочих документах за наведеними зразками.
Перевіряючи відповідність залишків у регістрах синтетичного й
аналітичного обліку готівкових коштів в іноземній валюті, необхідно пам’ятати,
що згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін
валютних курсів» монетарні статті в іноземній валюті на кожну дату балансу
відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, а визначення
курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату
здійснення розрахунків і на дату балансу.
Тому при перевірці достовірності інформації за господарськими
операціями з готівковими грошовими коштами в іноземній валюті необхідно
перевірити правильність застосування валютного курсу.
Курсові різниці згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних
курсів», відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) [57].
На наступному етапі необхідно провести формальну
документальну перевірку щодо відображення готівково-розрахункових операцій.
Така перевірка проводиться вибірково.
Аудитор, керуючись МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші
процедури вибіркової перевірки», самостійно встановлює вибірку документів для
формальної перевірки.
Незважаючи на те, що дотримання вимог Положення «Про ведення
касових операцій у національній валюті» дійснюють внутрішні й зовнішні
контролюючі органи, аудитор зобов’язаний провести таку перевірку (суцільну або
вибіркову) за всіма напрямками.
При аудиторській перевірці слід враховувати можливі типові
порушення при веденні операцій з готівкою.
Основні положення - зловживання, розкрадання, помилки в
обліку касових операцій можуть бути кваліфіковані такі чином:
. Пряме розкрадання грошових коштів:
− нічим не приховане;
− приховане неоформленими документами і
розписками.
. Не оприбуткування і привласнення грошових сум, що не
надійшли:
− із банку;
− від різних фізичних і юридичних осіб за
прибутковими ордерами;
− від різних юридичних осіб за домовленістю.
3. Надлишкове списання грошей по касі:
− повторне використання одних і тих самих документів;
− неправильний підрахунок підсумків у касових
документах і звітах;
− списання сум без підстави чи за
фальсифікованими документами;
− підробка в законно оформлених документах із
збільшенням суми списання.
4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і
організаціям:
− привласнення депонованої заробітної плати і коштів,
нарахованих на інших підставах;
− привласнення сум, які належать іншим
підприємствам.
5. Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які
перевищують граничну величину:
- з іншими юридичними особами і
підприємцями, що діють без утворення юридичної особи;
- які надходять у касу підприємства, що
перевіряється.
6. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари,
виконані роботи і надані послуги:
− без застосування реєстраторів розрахункових
операцій;
− без реєстрації реєстраторів розрахункових операцій
у податковій службі.
7. Перевищення ліміту готівки каси на кінець місяця.
. Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові
кошти [63].
При проведенні аудиту слід встановити відповідність
здійснених готівково-розрахункових операцій чинному законодавству. Аудитор
повинен знати, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця)
з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати десяти тисяч
гривень протягом одного дня за один або кілька платіжними документами.
На відміну від контролюючих органів, аудитор повинен
дотримуватись принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в
звіті керівництву клієнта і, при необхідності, в аналітичній частині
аудиторського висновку, але не розголошувати інформації і не сповіщати
податкові органи.
Аудитор зобов’язаний повідомити клієнта про можливі стягнення
за виявлені порушення і допомогти їх усунути. У додатку С показаний розмір
стягнень за допущені порушення згідно Указу № 436, Закону України «Про РРО» та
Кодексу України про адміністративні правопорушення ( ст. 165).
У разі порушення встановленого порядку організації готівкових
розрахунків до підприємств застосовуються штрафні санкції рис 3.1.
Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки
всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не
відображається на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні,
збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок
спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо).
Порядок проведення аудиту розрахунково-касових операцій
показано на рис. 3.2.
Розрахунки між підприємствами незалежно від форми власності
здійснюються шляхом безготівкових перерахувань через комерційні банки і
регулюються спеціальними правилами. Проте в практиці проведення розрахунків
допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення й попередження розраховані
аудиторські перевірки.
Метою перевірки банківських операцій є встановлення:
- кількості відкритих і використаних у розрахунках
рахунків, законності здійснення операцій за кожним із них;
- своєчасності, законності,
достовірності й доцільності відображених на рахунках у банках здійснених
операцій щодо надходження та списання грошових коштів;
- обґрунтованості отримання й
використання кредитів і позик, своєчасності їх погашення;
- дотримання стану
платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів та ін.
Рис. 3.1. Застосування штрафних санкцій за
порушення норм щодо регулювання обігу готівки
Основними завданнями аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:
− контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює
обліку грошових коштів на рахунках у банку;
− перевірка правильності документального оформлення
банківських операцій, дослідження первинних документів з погляду правильності
їх оформлення, достовірності, доцільності і законності операцій, відображених у
них [53].
При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових
операцій аудитор повинен знати, що:
1. У
разі відсутності (недостатності) коштів на рахунку платника банк не здійснює
обліку заборгованості платника, не сплаченої вчасно, та не веде реєстру
розрахункових і виконавчих документів;
2. Якщо
до банку надійшло одразу кілька розрахункових документів, то при їх виконанні
дотримується такий пріоритет:
− платіжні вимоги за рішенням суду;
− платежі до бюджету;
− платежі за іншими виконавчими документами;
− всі інші у порядку послідовного надходження.
Важливим етапом аудиту є перевірка повноти і своєчасності оприбуткування
грошових коштів, що надійшли до банку, перерахування податків до бюджету та
інших обов’язкових платежів до позабюджетних
фондів.
При проведенні аудиту безготівкових грошових операцій аудитор
вивчає інформацію, відображену на цих рахунках. Схема відображення інформації
про рух грошових коштів наведена на рис. 3.3.
Рис. 3.2. Порядок проведення аудиту розрахунково-касових
операцій
Рис. 3.3. Схема відображення інформації руху грошових коштів
на рахунках в банках
Метою аудиту валютних операцій є перевірка:
- правильності та законності відкриття валютних
рахунків;
- повноти й своєчасності зарахування
валютної виручки;
- законності використання
валюти-готівки тощо.
Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в
комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення
аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках
рахунком.
Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному
рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього
рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші. Наведені платежі
списуються на витрати замість віднесення їх на матеріально відповідальних або
інших осіб. Насамперед слід перевіряти правильність підрахунку готівки, що
надійшла з банку [63].
Класифікацію зловживань і порушень наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Класифікація зловживань і порушень за видами
|
Вид зловживань та
порушень
|
Форма прояву
|
|
Привласнення
готівки, одержаної в банку
|
Неоприбуткування
готівки, одержаної з банку
|
|
Неповне
відображення в обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті
|
|
Неправильний
підрахунок підсумків у облікових регістрах
|
Те саме
|
|
Неправильне
відображення операцій на поточних рахунках у національній валюті
|
Віднесення
одержаної готівки на витрати виробництва замість оприбуткування її за касою
|
|
Перерахування
коштів постачальникам на основі їх рахунків з незрозумілим і неповним штампом
|
Списання придбаних
предметів замість їх оприбуткування
|
|
Переведення
кредиторської заборгованості підзвітним особам з поточного рахунку в
національній валюті через відділення зв’язку
|
Привласнення
посадовими особами заборгованості минулих років і фіктивно нарахованих сум
|
Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка
відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Така
взаємоперевірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами суті
проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на
правильність оформлення первинних документів, відповідальність назви платежу
фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних
документів та договори, положення тощо.
Привласнення готівки, одержаної в банку шляхом фальсифікації
виписок, розкриваються перевіркою істинності виписок безпосередньо у банку.
Крім того, звіряються записи на поточних рахунках у національній валюті на
субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» з корінцями чекової
книжки із записами на субрахунку 301 «Каса в національній валюті».
Неповне відображення в обліку прибуткових і видаткових
операцій виявляється звіркою оборотів на поточному рахунку в національній
валюті з відповідними оборотами у записах банку, перевіркою обґрунтованості
претензій до банку, повноти їх пред’явлення банку й відповіді банку, докладною
звіркою кожної позиції реальних банківських виписок з відповідними записами у
бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється.
Свідомі помилки з метою приховування частини одержаної
готівки стали можливими через широке використання у бухгалтерському обліку
зведених відомостей, де відображаються групи операцій.
Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки
всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не
відображається на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні,
збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок
спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо). Насамперед слід
перевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку.
Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному
рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього
рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші.
Наведені платежі списуються на витрати замість віднесення їх
на матеріально відповідальних або інших осіб.
Перевірці підлягає також правильність оформлення у регістрах
бухгалтерського обліку розрахунків акредитивами та чеками.
Засновники підприємств, вищестоящі організації, а також
аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення
документальних перевірок на підприємстві в обов’язковому порядку проводять
інвентаризацію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення інвентаризації особлива увага приділятися питанню забезпечення схоронності грошей і
цінностей [24].
Для проведення інвентаризації каси наказом керівника
підприємства призначається комісія, яка складає «Акт інвентаризації наявності
грошових коштів». Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного
перерахування всіх готівкових коштів, що є в касі, цінних паперів, чекових
книжок тощо. До початку інвентаризації всі матеріально відповідальні особи
(особи, які відповідають за збереження коштів) дають розписку. У разі виявлення
в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується
сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення. Акт складається у двох
примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії і матеріально
відповідальною особою [24]. Один примірник акта передається до
бухгалтерії підприємства (організації), другий - залишається у матеріально відповідальної особи (додаток Т).
Розглянемо аудит грошових документів і коштів в дорозі на
умовному прикладі. Аудиторська перевірка грошових документів починається з
повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. При аудиті слід
встановити відповідність залишків даних аналітичного і синтетичного обліку з
рахунка 33 «Інші кошти». За даними аналітичного обліку необхідно з’ясувати
своєчасність і правильність оприбуткування грошових документів у кількісному і
вартісному вираженні на рахунку 33 «Інші кошти».
Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у
санаторії, будинки відпочинку тощо слід з’ясувати, за рахунок яких джерел вони
були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи
своєчасно й повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи
видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає
випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім
того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини за
осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок. Перевірка
грошових документів повинна здійснюватись на першому етапі. Встановлення
законності і обґрунтованості грошових коштів у дорозі чинного запису за
рахунком 33 «Інші кошти» (субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній
валюті») і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому
з’ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів
привласнення цих сум окремими посадовими особами.
При перевірці встановлюють тривалість перебування окремих сум
коштів в дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у
банку.
На рахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»
обліковується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через
пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо у банк, на вищезгаданому рахунку
враховують тільки в тому випадку. Коли вони здані у вечірню касу наприкінці
останнього робочого дня, зараховані на рахунок підприємства у перший день
наступного місяця.
Основою записів зазначених операцій у дебет рахунка 333
«Грошові кошти в дорозі в національній валюті» є квитанції установ банку,
поштового відділення, копії супровідних відомостей про здавання виторгу
інкасаторам банку, а у кредит - виписки банку.
В результаті виявлення помилок складається відомість
неправильних бухгалтерських проводок, далі розраховуються штрафні санкції по
несвоєчасно повернутих сумах та виявлені відхилення в податковому обліку
(додаток У.1, У.2, У.3).
.3
Узагальнення результатів аудиторсього дослідження
Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» та
Міжнародних стандартів аудиту на заключному етапі аудиту аудитор повинен
скласти аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки або
аудиторський висновок.
Аудиторський звіт - це документальне відображення аудитором
виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської
діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором
оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату.
Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною,
надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в
довільній формі, не є офіційним документом і призначений для замовника [30].
Чинне законодавство вимагає складання аудиторського висновку
при здісненні аудиту фінансової звітності (ст. 7 Закону України «Про
аудиторську діяльність»). Складання аудиторського висновку є одним із
найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних
аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх
сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її
достовірності, повноти, відповідності чинному законодавству.
Аудиторський висновок - це
офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської
фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного
аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному
законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку
фінансово-господарської діяльності.
При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких
нормативних документів:
− Закон України «Про аудиторську діяльність»;
− Міжнародний стандарт аудиту 700 «Аудиторський
висновок про фінансову звітність» (основні елементи аудиторського висновку,
види і форми аудиторських висновків);
− Міжнародний стандарт аудиту 720 «Інша
інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти» (доступ до
іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності та перекручення);
− Міжнародний стандарт аудиту 800 «Аудиторський
висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (аудиторські
висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про
фінансову звітність підприємства, складену згідно з іншими принципами обліку;
висновок про окремі частини звітності тощо);
− Міжнародний стандарт аудиту 810 «Перевірка
прогнозної фінансової інформації» (ступінь впевненості аудитора стосовно
перспективної фінансової інформації; висновок за результатами перевірки
перспективної фінансової інформації).
Аудиторський
звіт не є офіційним документом, а тому чітких вимог до його форми не існує. Але
у будь-якому випадку аудиторський звіт повинен складатися з трьох частин:
загальної, аналітичної та заключної.
Загальна частина аудиторського звіту повинна містити таку інформацію:
− назву документа і назву клієнта;
− місце і дату складання;
− назву аудиторської фірми, її адресу;
− номер реєстраційного свідоцтва;
− номер поточного рахунку;
− прізвище, ім’я та по батькові всіх аудиторів,
що брали участь у перевірці;
− період, за який проводилася аудиторська
перевірка;
− склад, перелік документів, які підлягали
перевірці;
− посилання на норми міжнародних стандартів
аудиту та інших нормативних документів, які були використані під час аудиту [77].
Аналітична частина висвітлює сам хід аудиторської перевірки. В цій
частині має бути детально описано: що було об’єктом перевірки, які інформаційні джерела досліджувалися, які
методичні прийоми і процедури аудиту при цьому було застосовано, які докази
зібрано, які виявлено помилки і порушення, їх причини і наслідки тощо.
У заключній частині на підставі проведених робіт має бути чітко
сформульовано висновок аудитора про перевірені ним об’єкти аудиту.
Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання,
підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою
керівником) та аудитором, що проводив перевірку, і завіряється печаткою
аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту повинна бути підписана
аудитором, який здійснював перевірку, і завірена його особистою печаткою.
Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та
результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами
міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в
ньому обов’язково мають бути такі розділи:
− заголовок;
− розділ, в якому йдеться про замовника аудиторської
перевірки;
− вступ;
− масштаб перевірки;
− зміст виконаної роботи;
− висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;
− дата аудиторського висновку;
− адреса аудиторської фірми;
− підпис під аудиторським висновком.
У заголовку аудиторського висновку обов’язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними
аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора,
який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип
незалежності перевірки порушено не було. При порушенні даної умови аудитор не
має права робити висновок про перевірений об’єкт, а зібрана інформація не вважається достатньою та
доказовою.
Конкретизується адресат аудиторського висновку (рада директорів,
акціонери акціонерного товариства тощо). Аудиторський висновок має бути
належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту.
Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код
за ЄДРПОУ тощо [63].
У вступі аудиторського висновку обов’язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що
підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва
підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора - за обґрунтованість аудиторського
висновку.
Наприклад: «Згідно з договором № 44 від 5 серпня 2013 року аудиторська фірма «Січень-Аудит» провела аудит форма № 1 «Баланс» ТОВ «Бурат-Агро» станом на 30 червня 2013 року,
форма 2 «Звіт про фінансові результати», форма 3 «Звіт про рух громових коштів», форма 4 «Звіт про власний капітал». Відповідальність за складання
вищеназваної фінансової звітності несе керівництво Товариства. Нашим обов’язком є висловлення висновку стосовно
цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту» (додаток Ф).
У розділі Масштаб перевірки надають інформацію про вимоги нормативів
законодавства України та міжнародних стандартів аудиту, які було враховано під
час проведення аудиту. Також роблять зауваження щодо планування аудиту та
безпосередньо перевірки, місця в них оцінки помилок у системах обліку, їх
суттєвого впливу на фінансову звітність. Вказують на обсяги перевіреної
інформації.
Аудиторський висновок містити інформацію про те, що аудитор
виконав усі необхідні процедури, а аудиторську перевірку було сплановано і
проведено з метою забезпечення достатньої впевненості про те, що фінансова
звітність не містить суттєвих викривлень.
Описуючи зміст виконаної роботи, указують напрями перевірки, які були
виконані аудитором, а саме:
− визначення відповідності фінансової звітності основним
принципам обліку;
− аналіз аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити
зазначені у звітності суми і показники та пояснення до них;
− оцінка надійності системи бухгалтерського
обліку і внутрішнього контролю, можливості виникнення помилок та їх суттєвого
впливу на звітність;
− здійснення вибіркового контролю.
У кінці даного параграфу аудитор має підтвердити те, що ним
зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним
об’єктивної думки. Наприклад: «Нами було проведено перевірку згідно з вимогами
Закону України «Про аудиторську діяльність» та Міжнародних стандартів аудиту.
Норми цих документів вимагають, щоб планування та проведення аудиту були спрямовані
на одержання переконливих тверджень щодо відсутності у фінансовій звітності
суттєвих помилок. Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів
на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовій звітності, а також
оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо
організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні чинним протягом
періоду перевірки. На
нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує обґрунтовану основу для
аудиторського висновку».
У Висновку аудитора про перевірену фінансову звітність оцінюється
перевірена фінансова звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах
вимогам до складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні. Аудитор
чітко формулює свою думку щодо того, чи є фінансова звітність достовірною,
повною, об’єктивною за всіма суттєвими
аспектами.
Якщо користувачі звітності перебувають за межами країни, до
якої належить підприємство чи аудиторська фірма, то доцільно конкретно назвати
країну, принципи ведення бухгалтерського обліку і підготовки звітності якої
було використано [12].
Дата аудиторського висновку проставляється на день завершення аудиту,
коли аудитор зобов’язаний доповісти
керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, у свою чергу,
підписує звіти, що додаються до аудиторського висновку.
Після цього у висновок не може бути внесено жодних змін, не узгоджених з
підприємством.
Перед оприлюдненням звітності можуть бути виявлені події, які існували на
дату складання висновку, про які аудитора не було проінформовано і які суттєво
впливають на звітність. У такому випадку аудитор може доповнити свій висновок
спеціальним додатком. При цьому можливе подвійне датування висновку.
Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок має бути підписаний від
імені аудиторської фірми чи аудитора або, у разі необхідності, завірений обома
підписами. В Україні, як правило, висновок підписує керівник аудиторської фірми
й аудитор із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів, а також
закріплюється печатками аудиторської фірми або особистою печаткою аудитора.
У розділі Адреса аудиторської фірми зазначають адресу фірми, її
місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію свідоцтва про
реєстрацію.
РОЗДІЛ
4ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально- профілактичних
заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності
людини в процесі трудової діяльності. Покращення умов праці - важлива соціальна
та економічна проблема, рішення якої можливе лише при належній організації
охорони праці на підприємстві та при наявності у керівників та спеціалістів
сільськогосподарського виробництва глибоких теоретичних знань та практичних
навичок в області охорони праці. Охорона праці вивчає умови виникнення та
причини виробничих травм і хвороб працівників, аварій, вибухів, пожеж,
розробляє заходи по їх попередженню, створенню здорових та безпечних умов праці
[8].
Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів,
основними з яких є Закон України «Про охорону праці» № 229/IV від 21.11.2002 р. та Кодекс законів
України про працю, а також Закон України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272/ІІІ від 22.02.2001
р., Положення, інструкції, стандарти, норми, правила, статути, інші
нормативно-правові акти, зокрема
Положення про службу охорони праці Товариства з обмеженою
відповідальністю «Бурат-Агро» наведено в додатку Х.
Згідно ст. 13 Закону «Про охорону праці»
роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною
праці (СУОП).
СУОП - це механізм реалізації вимог законодавства і нормативної
документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП - це
документ, який узагальнює цю діяльність. В основу побудови та функціонування
СУОП покладено такі основні методологічні принципи:
- структура та функціонування запроектованої системи не повинні
суперечити теорії побудови та функціонування систем (принцип відповідності);
- інформація про стан охорони праці на об’єкті управління
постійно за зворотним зв’язком повинна надходити до органу управління (принцип
безперервності потоку інформації);
- заходи щодо запобігання наслідкам потенційних небезпек та
шкідливостей повинні вживатися негайно після їх виявлення на об’єкті управління
(принцип оперативності);
- вибір певних видів засобів і заходів для запобігання
наслідкам потенційних небезпек та шкідливостей здійснюється в залежності від
особливостей та масштабу небезпек (принцип адекватності).
СУОП має орган управління, виконавчий орган, механізм і об’єкт
управління, вхід, вихід, прямий і зворотний зв’язок. Система має складну
структуру. До її складу, крім основних підсистем (орган управління, виконавчий
орган і об’єкт управління) слід віднести і підсистеми, без яких неможливе
функціонування СУОП: система фінансування охорони праці; система навчання
працюючих з охорони праці; система контролю і розробки заходів з охорони праці;
система розробки нормативних документів з охорони праці на підприємстві. Кожна
з зазначених підсистем фактично є нижчою окремою системою по відношенню до СУОП
з ознаками, що характерні для системи. Орган управління СУОП є багаторівневим,
бо до його складу відносяться службові особи усіх рангів управління
підприємством: перший керівник, замісник керівника, головні спеціалісти,
керівники виробничих підрозділів. Виконавчий орган розробляє і впроваджує
організаційно-технічні заходи з охорони праці відповідно до вимог нормативних
актів. До його складу входять службові особи, а також служби, які безпосередньо
здійснюють контроль і аналіз стану охорони праці на підприємстві та розробляють
заходи для підтримання цього стану на рівні нормативних вимог [76].
Об’єктом управління СУОП є стан охорони праці на робочих місцях у
виробничих підрозділах, включаючи стан будівель, споруд, територій,
устаткування та інших об’єктів виробничої сфери.
Структура СУОП підприємства може мати наступний вигляд ( рис. 4.1).
Рис. 4.1. Структурна схема СУОП ТОВ « Бурат-Агро»
Завдання СУОП полягають у:
- навчанні безпечним методам праці і пропаганді з питань
охорони праці;
- забезпеченні безпеки устаткування;
- забезпеченні безпеки виробничих процесів;
- забезпеченні безпеки будівель та споруд;
- забезпеченні працівників засобами індивідуального і
колективного захисту;
- нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці;
- забезпеченні оптимальних режимів праці та відпочинку;
- організації лікувально-профілактичного обслуговування
працівників;
- забезпеченні професійного добору працівників, які виконують
роботу підвищеної небезпеки;
- санітарно-побутовому обслуговуванні.
Завдання управління реалізуються через функції управлінської дії.
Функції СУОП:
- організація та координація робіт в галузі охорони праці;
- планування та фінансування робіт;
- контроль за станом охорони праці;
- економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи,
стимулювання
- кадрове та професійне забезпечення;
- проектно-конструкторське забезпечення;
- технологічне, технічне та енергетичне забезпечення;
- матеріально-технічне та метрологічне
забезпечення;нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці,
лікувально-профілактичне та соціальне забезпечення;
- правове забезпечення;
- інформаційне, нормативно методичне та довідкове забезпечення
забезпечення;
- безпечної експлуатації гідротехнічних та інженерних споруд;
Реалізацію всіх цих функцій повинні здійснювати відповідні служби і
підрозділи. В організації охорони праці в господарстві беруть участь керівник
господарства, його заступник, головні спеціалісти, керівники виробничих
дільниць, окремих підрозділів та служб та інші органи, що певним чином
впливають на організацію охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в
кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових
актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників
у галузі охорони праці, зокрема:
- призначає посадових осіб
відповідальних за охорону праці на всіх структурних підрозділах; затверджує
посадові інструкції про їх обов’язки;
- розробляє за участю сторін колективний договір і реалізує
комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення
існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, та інші акти з
охорони праці, що діють в межах підприємства;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних
досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та
устаткування, атестації робочих місць на відповідність їх нормативним
документам;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних
випадків та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за
підсумками розслідування цих причин;
- призначає відповідальних осіб за:
1. Безпечну експлуатацію, технічний стан та переміщення вантажу кранами.
2. Безпечну експлуатацію парових і водогрійних котлів, посудин під
тиском, трубопроводів пару та гарячої води.
. Електрогосподарство підприємства, організації, установи.
. Безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд.
. Пожежну безпеку [13].
Координацію та організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних
підрозділів та функціональних служб, підготовку управлінських рішень та
контроль за їх реалізацією повинна здійснювати служба охорони праці ( наказ № 255 від 15.11.2004 р.).
У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району Полтавської області у відповідності
зі статтею 15 Закону України «Про охорону праці» і Типовим положенням про
службу охорони праці, затвердженого наказом ДНАОП № 255 від 15.11.2004 р.,
створена служба охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Служба охорони праці встановлюється власником або уповноваженим органом
на підприємствах, організаціях незалежно від форми власності та видів їх
діяльності для організації виконання правових, лікувально-профілактичних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на
запобігання нещасних випадків, професійних захворювань, аварій в процесі праці.
Відповідальність за організацію роботи по охороні праці на виробництві
покладена на керівника підприємства, у галузях - на головних спеціалістів, у
відділах - на керівників відділів. Усі працівники при прийнятті на роботу і в
процесі роботи проходять на підприємстві навчання з питань охорони праці,
надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила
поведінки при виникненні аварії згідно з Типовим Положенням про проведення
навчання і перевірки знань з питань охорони праці наказ № 15 від 26.01.2005 р.
Згідно із цим положенням відповідальність за
організацію навчання і перевірку знань покладається на керівника, в структурних
підрозділах - на керівників структурних підрозділів. Контроль за навчанням
здійснює служба охорони праці. Теоретичне навчання здійснюється кожного місяця
по програмі в обсязі не менше 10 годин, а при підготовці працівників для робіт
з підвищеною небезпекою - не менше 30 годин. Керівник і посадові особи
проходять навчання один раз в три роки на спеціальних курсах. Згідно наказу №
15 від 26.01.2005 р. Типового положенням про проведення навчання і перевірки
знань з питань охорони праціусі працівники при прийнятті на роботу і в процесі
роботи проходять на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, подання
першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила
поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним
комітетом України по нагляду за охорону праці [52].
У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району проводять такі інструктажі з
охорони праці: вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий,
цільовий
(додаток Ц)
Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті
на роботу, інженером з охорони праці.
Первинний - проводиться на робочому місці до початку роботи з
новоприйнятими працівниками.
Повторний інструктаж - проводиться на робочому місці з усіма
працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на
інших роботах - раз у півріччя.
Позаплановий інструктаж - проводиться з працівниками на робочому місці
або в кабінеті охорони праці у випадках: при введенні в дію нових або змінених
нормативних актів по охороні праці; при зміні технологічного процесу; при
порушенні працівником нормативних актів та інше.
Цільовий інструктаж - проводиться з працівниками у випадках: при
виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосередньо з основними роботами
працівника при виконанні робіт, що оформлюються нарядом - допуском, письмовим
дозволом та іншими документами. Про проведення первинного, повторного,
позапланового, цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою
проводились інструктажі, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з
охорони праці. При цьому обов’язкові підписи інструктора і інструктованого.
У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району немає окремого кабінету з
охорони праці, що є недоліком, оскільки кабінет з охорони праці призначений для
кваліфікованого навчання працівників безпечним методам праці із застосуванням
сучасних технічних засобів навчання та контролю знань. Він є головним
учбово-методичним і координаційним центром охорони праці на підприємстві.
Керівництвом ТОВ «Бурат-Агро» вирішено, що в зв’язку з порівняно
невеликою чисельністю працівників підприємства достатньо обмежитися куточком з
охорони праці. Даний куточок обладнаний в кількох примірниках на окремих
дільницях у вигляді стендів, на яких розміщені інструкції з охорони праці по
основних технологічних процесах, відповідні стандарти, необхідна література і
довідники з охорони праці, пам’ятки для працівників, зразки засобів
індивідуального захисту. Вся інформація відповідає виробничому профілю дільниці.
Оперативний контроль з охорони праці - це регламентований
порядок перевірки стану охорони праці і звітів керівників нижчих господарських
організацій перед вищими про стан охорони праці і заходи, вжиті для його
поліпшення. Метою оперативного контролю з охорони праці є поліпшення
організації роботи з охорони праці, посилення уваги до безпеки праці з боку
керівника господарства, головних спеціалістів, керівників виробничих дільниць,
підвищення особистої відповідальності керівників за стан охорони праці,
вирішення поточних та перспективних завдань охорони праці в господарстві. Положення про оперативний контроль
складається з певних етапів - ступенів контролю. Кожний ступінь контролю
здійснюють конкретні особивідповідно до існуючого положення. Оперативний
контроль другого ступеня в підприємстві здійснюють головні спеціалісти,
начальники майстерень у присутності інспектора з охорони праці, окремих
виробництв. Один раз на 7-10
днів вони обходять виробничі дільниці, контролюють стан охорони праці на них, а
також виконання контролю першого ступеня, встановлюють строки виконання
пропозицій або усунення недоліків з призначенням виконавця. Під час перевірки
стану охорони праці другого ступеня встановлюють дотримання трудового
законодавства на дільницях, технічний стан обладнання, приміщень, наявність у
працівників необхідних посвідчень і допусків на право проведення робіт, стан
освітлення тощо. Помічені недоліки записують у журнал.
Оперативний контроль третього ступеня один раз на місяць проводить
комісія, до складу якої входять керівник господарства, інженер з охорони праці,
голова профспілки та головні спеціалісти. Комісія здійснює комплексну перевірку
господарства. При перевірці стану охорони праці в окремих підрозділах
заслуховуються звіти керівників цих підрозділів; контролюють виконання заходів
передбачених першим і другим ступенями. Результати перевірки оформляють
протоколом. У ТОВ «Бурат-Агро» оперативний контроль проводиться з
додержанням встановлених вимог. Так, оперативний контроль першого ступеня
проводить керівник виробничої дільниці (бригадир, завідувач гаражем тощо), який
щоденно перед початком зміни перевіряє стан охорони праці на робочих місцях і
вживає відповідних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Про допущені під
час роботи недоліки записують у спеціальний журнал. Після закінчення зміни він
доповідає про неліквідовані недоліки своєму вищому керівнику (начальнику цеху).
Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці - одне з
найактуальніших питань служби охорони праці ТОВ «Бурат-Агро». До перспективних планів
підприємства належать комплексний план покращення умов праці і
санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до
нормативних актів з охорони праці, умов праці. Таке планування розраховане на
термін від 2 до 5 років. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із
покращенням умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на
виробництві. Оперативні плани складають для швидкого виправлення виявлених в
процесі державного контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації
наслідків аварії. Фінансування охорони праці здійснюється у Фонд охорони праці,
який формується за рахунок частини прибутку, визначеної колективним договором.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загально
галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці, запобігання нещасних
випадкам, передбачають здійснювати за рахунок коштів вилучених з прибутку
підприємства відповідно ст. 19 ЗУ «Про
охорону праці» від 21.11.2002 р., витрати на
охорону праці повинні становити не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції.
Затрати на охорону праці в ТОВ «Бурат-Агро» наведені в табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Затрати на охорону праці в ТОВ
«Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.
|
Види затрат
|
Роки
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
Річний фонд
заробітної плати, грн.
|
13675043,00
|
17938818,00
|
21942431,00
|
|
Загальні витрати,
грн. у тому числі: − на
номенклатурні (капітальні)
заходи, передбачені колективним
договором − на засоби індивідуального захисту − на
лікувально-профілактичні заходи
|
683752,15 335038,55 232475,73 116237,87
|
896940,90 448470,45 358776,36 89694,09
|
1097121,55 515647,13 471762,27 109712,16
|
|
Показник розподілу витрат
|
0,49
|
0,5
|
0,47
|
Отже, впродовж досліджуваних трьох років як показують дані таблиці в
підприємстві відбувалися систематичні відрахування в фонд охорони праці
підприємства, згідно зі встановленими законодавчими вимогами.
У ТОВ «Бурат-Агро» розроблено схему проведення
оперативного контролю, її складає інженер з охорони праці за погодженням з
керівником підприємства. В даній схемі визначають строки проведення відповідних
ступенів. Відмітки про виконання оперативного контролю робить інженер з охорони
праці. У процесі трудової діяльності в ТОВ «Бурат-Агро» нещасні випадки не траплялися. У
разі нещасного випадку в господарстві створюється комісія в складі: інженера по
охороні праці, керівника підрозділу, де стався нещасний випадок та громадського
інспектора по охороні праці. Комісія повинна встановити обставини і причини
нещасного випадку та скласти акт форми Н-1 у шести примірниках. Потім розробити
заходи по попередженню повторних нещасних випадків. Відповідальність
покладається на керівника підприємства, керівників відділів, інженера по
охороні праці.
Рівень виробничого травматизму та захворювань характеризують стан охорони
праці у господарстві. Аналіз причин нещасних випадків, захворювань, стану
виробничого травматизму проведемо на основі звітної форми 7-ТНВ. Показники
стану виробничого травматизму та захворювань у ТОВ «Бурат-Агро» простежуються в табл. 4.2.
Таблиця 4.2
Показники стану виробничого травматизму та захворювань
у ТОВ
«Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.
|
Показники
|
Роки
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
Середньорічне число
працюючих, чол.
|
801
|
791
|
823
|
|
Число нещасних випадків у
тому числі: - з тимчасовою втратою працездатності - з стійкою втратою працездатності
- з смертельним наслідком
|
1 1 - -
|
2 2 - -
|
1 1 - -
|
|
Втрати працездатності по
травматизму, дн.
|
30
|
62
|
40
|
|
Число загальних захворювань
|
42
|
40
|
52
|
|
Втрати працездатності по загальних захворюваннях, дн.
|
259
|
257
|
272
|
|
Коефіцієнт частоти:
− нещасних випадків − загальних захворювань
|
1,248 5,243
|
2,528 5,057
|
1,215 6,318
|
|
Коефіцієнт тяжкості:
− нещасних випадків − загальних захворювань
|
30,0 6,167
|
31,0 6,425
|
40,0 5,231
|
|
Коефіцієнт втрат робочого
часу: − по нещасних випадках − по загальних захворюваннях
|
37,44 32,334
|
78,368 32,491
|
48,6 33,049
|
|
Сумарне число днів
непрацездатності по виробничому травматизму та загальних захворюваннях за
рік, дн.
|
289
|
319
|
312
|
|
Коефіцієнт рівня
охорони праці підприємства
|
0,858
|
0,797
|
0,863
|
Виходячи з даних табл. 4.2 видно, що за досліджуваний період у
господарстві
негативним моментом є присутність нещасних випадків. Дана ситуація
зумовлена не
зовсім задовільним
санітарно-побутовим станом приміщення, утриманням об’єктів господарювання
відповідно до встановлених санітарно-гігієнічних вимог, повній забезпеченості
працюючих спецодягом, засобами індивідуального захисту. Проте, відсутність
затрат підприємства на лікувально-профілактичні заходи в 2011-2013 роках призвела до значної втрати працездатності по
захворюваності. Крім цього, в господарстві застосовуються такі заходи по
забезпеченню безпечної діяльності: техніка, устаткування, обладнання
утримуються в належному технічному стані, періодично проходять технічний огляд,
засоби керування обладнанням знаходяться у зручному місці, господарствообладнане
засобами протипожежної безпеки згідно з правилами протипожежної безпеки тощо.
У відповідності з Законами України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності» кожне підприємство відраховує страхові тарифи в Фонд
соціального страхування від нещасних випадків та ФСС з тимчасової втрати
працездатності. Розмір
страхового тарифу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для
сільського господарства встановлений у розмірі 0,2 %. Розмір страхового тарифу до Фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності встановлений у розмірі: для роботодавців - 33,2 % від фонду заробітної плати, для
працівників - 2%. Розрахунки економічних втрат ТОВ «Бурат-Агро» від
травматизму та захворювань за 2011-2013 рр. наведені у табл. 4.3.
Таблиця 4.3
Втрати підприємства від виробничого травматизму та
захворювань у ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.
|
Показники
|
Роки
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
|
Середньоденна
заробітна плата, грн.
|
48,09
|
63,88
|
75,10
|
|
Виплати за
лікарняними листками, грн.
|
13898,01
|
20377,72
|
23906,70
|
|
по виробничому
травматизму: − підприємством (5 днів) − ФСС від н/в по загальних
захворюваннях: − підприємством (5 днів) − ФСС від т/в
|
1442,70 240,45
1202,25 12455,31 10098,90 2356,41
|
3960,56 638,80
3321,76 16417,16 12776,00 3641,16
|
3379,50 375,50
3004,00 20427,20 19526,00 901,20
|
|
Загальна вартість
валової продукції, тис. грн.
|
128703,7
|
180937,1
|
199936,3
|
|
Втрати із-за
недоотриманої продукції від працівників, що отримали травму, грн.
|
17402,03
|
52095,20
|
38213,24
|
|
Втрати із-за
недоотриманої продукції від працівників, що хворіли, грн.
|
150237,56
|
215338,47
|
238550,84
|
|
Втрати підприємства
через виробничий травматизм, грн.
|
18658,20
|
54611,46
|
38084,80
|
|
Показник річних
втрат, обумовлений виробничим травматизмом, %
|
0,01
|
0,03
|
0,02
|
|
Втрати підприємства
через загальні захворювання, грн.
|
161082,46
|
226373,31
|
256422,56
|
|
Показник річних
втрат, обумовлений загальними захворюваннями, %
|
0,13
|
0,13
|
0,13
|
|
Узагальнений
показник сумарних втрат підприємства від виробничого травматизму та загальних
захворювань, %
|
0,14
|
0,16
|
0,15
|
Отже, ТОВ «Бурат-Агро» виплатило по лікарняних листах по
загальним захворюванням у 2011 р. 13898,01 грн, у 2012 р. - 20377,72 грн, у 2013 р. - 23906,70 грн. Через таку кількість лікарняних
листків витрати підприємства через недоодержання продукції від працівників, що отримали травму в 2011 р. склали 17402,03 грн,
в 2012 р. - 52095,20 грн, в 2013 р. - 38213,24 грн та від працівників, що
хворіли у 2011 р. склали 150237,56 грн, у 2012 р. - 215338,47 грн, у 2013 р. - 238550,84 грн. Сумарні витрати по підприємству в 2011 р. склали 0,14 %, в 2012 р. -
0,16 %, в 2013 р. - 0,15 % .
Проаналізувавши стан охорони праці в підприємстві, для його покращення
необхідно:
- виділити кошти на лікувально-профілактичні заходи у розмірі
25 % від загальних витрат на охорону
праці;
- забезпечити аптечками першої медичної допомоги усі виробничі
підрозділи та транспортні засоби;
- привести в належний стан освітлювальні прибори на тракторах,
автомашинах до початку польових робіт;
- укласти відповідні договори з підприємствами громадського
харчування на видачу гарячих обідів лікувально-профілактичного харчування;
- забезпечити працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних із
забрудненням або здійснення їх в несприятливих температурних умовах,
спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами особистого захисту згідно
встановлених норм;
- для зниження виробничої втоми водіїв запровадити фізкультурну
хвилинку на 10 хвилин після кожних двох годин роботи.
- здійснювати проведення медичних оглядів працівників, зайнятих
на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або
потребуючи професійного відбору, а також щорічного медичного огляду осіб у віці
до 21 року.
Для покращення стану охорони праці у ТОВ «Бурат-Агро» необхідно здійснити перелік заходів
по зниженню рівня захворюваності та поліпшення умов і безпеки праці, наведених
в табл. 4.4.
Таблиця 4.4
Комплексний план заходів по зниженню рівня виробничого травматизму,
захворюваності та поліпшення умов праці працівників ТОВ « Бурат-Агро» на 2014 рік
|
Найменування заходів
|
Відповідальний за виконання
|
Термін виконання
|
|
Здійснити підписку на
всеукраїнську технічну газету
|
Інженер по охороні праці
|
Січень
|
|
Обладнати гараж примусовою
вентиляцією
|
Зав. гаражем
|
Квітень
|
|
Обладнати ферми ефективними
вентиляційними системами, що забезпечують видалення повітря з гнойових
каналів, систематичне прибирання і дезінфекцію
|
Зав. фермою
|
Квітень
|
|
Зробити заземлення на
літнім стані для доїння корів
|
Гол. енергетик
|
Квітень
|
|
Обнести склад
паливно-мастильних матеріалів і ремонтну майстерню захисним ровом
|
Зав. гаражем
|
Травень
|
|
Установити в зерносховищі
на сушильній машині захисні щитки
|
Головний механік
|
Червень
|
|
Підготовити приміщення для
зберігання пестицидів та агрохімікатів у відповідності з вимогами санітарних
норм
|
Інженер по охороні праці
|
Жовтень
|
|
Ремонт машин, перевірка їх
паливної апаратури
|
Зав. гаражем
|
Жовтень
|
|
Обладнати оглядову яму в
гаражі закритими плафонами напругою 36 В
|
Гол. енергетик
|
Листопад
|
|
Придбати шумопоглинаючі
навушники для трактористів
|
Завгосп
|
Квітень
|
|
Придбати нові респіратори
для роботи з отрутохімікатами
|
Завгосп
|
Квітень
|
|
Обладнати
санітарно-побутових приміщень з холодним та гарячим водопостачанням,
санпропускник з душовими установками, кімнату відпочинку на свинофермі
|
Зав. фермою
|
Квітень-червень
|
Таким чином, врахування запропонованих заходів дасть змогу покращити стан
охорони праці на підприємстві, що в свою чергу вплине на загальну діяльність
підприємства.
РОЗДІЛ
5ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
Виробництво сільськогосподарської продукції є одним з
найпоширеніших видів людської діяльності. У процесі ведення сільського господарства змінюються
екологічні умови навколишнього середовища. Площі, зайняті лісами, чагарниками і
луками з різноманітною природною рослинністю зменшуються. Зазнають істотних
змін природний біологічний кругообіг внаслідок втрати величезної маси хімічних
елементів, радіаційний і водний баланс величезних територій, гідрологічний
режим. Погіршуються природні умови проживання тварин і птахів. Забруднюються
атмосфера, гідросфера і літосфера. Ґрунти в процесі тривалого господарського
використання втрачають свою природну родючість, деградують або повністю
руйнуються [50].
Україна через високий рівень концентрації промислового
виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання
природних ресурсів протягом десятиріч перетворилась в одну з най небезпечних в
екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні
характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена
закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього
СРСР. Нарощування продуктивних сил здійснювалося практично без врахування
екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення
нових виробництв. Було допущено серйозні помилки в організації комплексного
використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управлінню
охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.
Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні
дощі, забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення
відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічної
різноманітності. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її
величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що
наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
Екологічна ситуація в Україні продовжує погіршуватися. Стає
очевидним, що здійснювані раніше заходи щодо використання й охорони природних
ресурсів явно недостатні і не можуть розв’язати проблему захисту навколишнього
середовища. Тому в Україні сформовано засади екологічної політики, яка
спрямована на покращення умов життєдіяльності людей.
Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему
взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при
безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність,
відпочинок людей.
Загальний земельний фонд України становить 60 млн. га і
представлений переважно різновидами чорноземів. Лише 8 % земель території
України перебуває нині у природному стані (болота, озера, гірські масиви,
покриті та непокриті лісом). Змінилося екологічно допустиме співвідношення між
площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно
вплинуло на стійкість агроландшафту, посилилися ерозійні процеси.
Складовою частиною навколишнього середовища є природне
середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти
природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в
майбутньому. Основні завдання сучасної екології:
− вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і
чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і
антропогенних чинників;
− прогнозування динаміки стану екосистем і
біосфери в цілому в часі і просторі, розроблення з урахуванням основних
екологічних законів, шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і
Природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.
Основу організації управління навколишнім середовищем і
раціональним використанням природних ресурсів становить Закон України « Про
екологічну експертизу» № 45 від 09.02.1995 р.
Організація управління охороною навколишнього середовища
регламентується також розроблюваними відповідно до цього Закону земельним,
водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону
атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу
та іншими нормами, нормативами і стандартами.
Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності
спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та
об’єднань громадян. Ґрунтується екологічна експертиза на міжгалузевому
екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших
матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або
впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.
Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило,
завершальною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє
середовище.
Основними принципами екологічної експертизи є:
- гарантування безпечного для життя та здоров’я людей
навколишнього природного середовища;
- збалансованість екологічних,
економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування
громадської думки;
- наукова обґрунтованість,
незалежність, об’єктивність, комплектність, варіантність, гласність;
- екологічна безпека, територіально-галузева і
економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої
чи здійснюваної діяльності;
- державне регулювання;
- дотримання законності й державних
норм.
Процедура проведення екологічної експертизи передбачає
перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти
екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій відповідно до
вимог законодавства.
Вимогами до проведення екологічної експертизи є: дотримання
пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище, гармонійне
поєднання екологічних та економічних інтересів, екологічне сумісність об’єктів
з вимогами охорони довкілля, комплексна еколого-економічна оцінка впливу на
навколишнє середовище, альтернативні варіанти зменшення негативних впливів
об’єктів експертизи на оточуюче середовище.
Спрямована екологічна експертиза на підготовку висновків про
відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам та вимогам законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і
відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні
суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення
екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального
використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та
інтересів громадян держави.
Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу
антропогенної діяльності на природне середовище та здоров’я людей, а також
оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної
ситуації на окремих територіях і об’єктах.
Завдання людини - не підривати природні основи свого
існування, не перешкоджати прогресивним процесам, що відбуваються в біосфері,
витрачаючи на це все більшу кількість енергії, а намагатися з’ясувати закони і
правила, що керують цими процесами, узгоджувати з ними свої цілі та дії.
У ТОВ «Бурат-Агро» потрібно провести оцінку всіх потенційних
видів впливу такого виду діяльності не тільки на здоров’я населення, а й на
пов’язаних з ним соціальних наслідків господарської діяльності.
Шляхи покращення екологічних заходів у ТОВ «Бурат-Агро»:
- дотримуватися екологічних норм при утриманні території
в належному стані;
- для прибирання приміщень
використовувати екологічно безпечні миючі та дизенфікуючі засоби;
- використання енергозберігаючих
технологій.
Отже, в ТОВ «Бурат-Агро» потрібно впровадити зазначені шляхи
поліпшення екологічних проблем в найближчий термін.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне
використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки
життєдіяльності України обов’язкова умова її сталого економічного та
соціального розвитку. Для запобігання новим, обмеження або ліквідацію існуючим
негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров’я
населення спрямована екологічна експертиза.
Закон України «Про екологічну експертизу» № 45 від 09.02.1995
р., де висвітлюються такі питання як, державне регулювання, загальні положення,
форми, статус експерта, обов’язки та права замовників, порядок проведення,
відповідальність за порушення законодавства екологічної експертизи та інше.
Згідно закону екологічна експертиза - це вид
науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів,
еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на
міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних,
проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно
впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людей і
спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи
здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Як вид діяльності спеціально уповноважених органів влади,
різних громадських формувань екологічна експертиза спроможна забезпечити
дотримання норм і вимог екологічної безпеки при прийнятті законів,
обґрунтуванні програм і рішень, розміщення продуктивних сил, дати спеціалістам
і громадськості можливість оцінити ступінь екологічної обґрунтованості різних
проектів, сформулювати пропозиції і рекомендації щодо їх доцільності, визначити
можливість реалізації.
Основними завданнями екологічної експертизи є:
- визначення ступеня екологічного ризику й безпеки
запланованої чи здійснюваної діяльності;
- організація комплексної,
науково-обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;
- встановлення відповідності об’єктів
експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних
норм і правил;
- оцінка впливу діяльності об’єктів
екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я
людей і якість природних ресурсів;
- оцінка ефективності, повноти,
обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища і здоров’я людей;
- підготовка об’єктивних, всебічно
обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило,
завершальною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище.
Процедура проведення екологічної експертизи передбачає
перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти
екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій відповідно до
вимог законодавства.
Серйозні проблеми для навколишнього середовища виникають у зв’язку із застосуванням в сільському
господарстві мінеральних добрив. Внесені на поля, вони лише частково
поглинаються рослинами. Значна кількість азоту і фосфору потрапляє в ґрунтові і
підземні води, а з них мігрує до рік і озер. Найбільше їх накопичується в
слабопроточних водоймах. Однак ведення інтенсивного сільського господарства без
застосування добрив неможливе, бо нереально було б підтримувати і збільшувати
родючість ґрунтів. Тому важливо знати деякі властивості основних видів добрив.
Азот особливо необхідний для формування нових клітин, тому його
найактивніше поглинають молоді рослини. В залежності від забезпеченості ґрунту
поживними речовинами і сільськогосподарської культури на поля вносять від 100
до 300 кг/га. Надлишок азоту небажаний, бо він зумовлює надмірний ріст
вегетативних органів та погіршує якість рослинної продукції. Він особливо
небезпечний в нітратній формі, бо може бути причиною отруєння організмів.
Частина азоту випаровується в атмосферу у вигляді газоподібних сполук,
забруднюючи ними повітря [80].
Дуже важливим елементом живлення є калій. Використовують калійні добрива
різного складу. Найчастіше вносять хлорид калію. Проте його застосування веде
до нагромадження у ґрунті іону хлору, який є шкідливим для багатьох
сільськогосподарських культур. Наприклад, у картоплі він зумовлює водянистість.
В одержанні високих і сталих врожаїв у ТОВ «Бурат-Агро»
провідна роль належить органічним та мінеральним добривам, що вносяться для
компенсації втрат мінеральних речовин ґрунтом і підтримання родючості земель. В
господарстві їх застосовують недиференційовано без урахування забезпеченості
ґрунтів поживними речовинами та біологічних особливостей культур, терміни й
норми внесення, що призводить до накопичення їх у ґрунті та рослинах,
надходження в поверхневі води зі стоком. Набір удобрюваних органічними
добривами культур та дози гною в значній мірі залежать від обсягів виробництва
органіки в господарстві.
Важливе значення має припосівне (локальне) внесення мінеральних
добрив. При сівбі в рядки вносять незначні дози фосфору, що забезпечує вищу
окупність, ніж при інших способах внесення. Крім того, припосівне (стартове)
удобрення сприяє значно швидкому розвитку кореневої системи рослин, що має
велике значення в умовах нестійкого зволоження. Тому при розподілі добрив в
першу чергу визначають потребу в фосфорі для припосівного внесення під усі
культури. Для стартового удобрення використовують як гранульований суперфосфат,
так і складні добрива, але дозу визначають по фосфору.
Приймачем пестицидів являється ґрунт, де вони розкладаються і
звідки поступово переміщуються в рослини, оточуюче середовище, або
використовують як сховище, де частина з них існують багато років після
внесення. Пестициди - це збірна назва засобів для боротьби з бур’янами,
шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур, деякі речовини
використовують для одночасного дозрівання врожаю, скидання листя перед
збиранням тощо. В ґрунті ці речовини поступають в результаті прямого внесення,
при висіванні протравленого насіння, з атмосферними опадами, із залишками
загиблих рослин і тварин, в результаті змиву з оброблених рослин дощем та при
їх поливі. Окремі пестициди стійкі в довкіллі, здатні до біоакумуляції,
токсичні для людей і тварин [80].
Запровадження ґрунтозахисної системи землеробства вимагає ще
більшої уваги до застосування добрив. Крім економічного, на перший план
виходить екологічний аспект хімізації. Нагромадження залишків добрив та
пестицидів у продукції, ґрунтах результат їх застосування без врахування
вищезазначених умов та недосконалістю техніки.
Мінеральні добрива, хімічні меліоранти та інші засоби
хімізації залишаються головними факторами підвищення родючості ґрунтів. В
умовах переходу на нові економічні методи господарювання підвищення окупності
добрив приростом врожаю є однією із суттєвих умов зниження собівартості
продукції рослинництва. У зв’язку з високою вартістю промислових добрив їх не
можна використовувати без врахування біологічних потреб сільськогосподарських
культур і рівня забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.
За умов виходу сільського господарства на ринкові відносини
зростають ціни на мінеральні добрива, значно підвищується роль місцевих
органічних добрив як засобу підвищення продуктивності рослин і досягнення
бездефіцитного балансу гумусу в землеробстві. З цією метою у ТОВ «Бурат-Агро» в
якості органічних добрив на полі потрібно залишати нетоварну частку врожаю:
солому після озимої пшениці, подрібнені стебла кукурудзи, соняшника та інші
післяжнивні рештки (не допускати спалення їх бо це приводить до втрат гумусу в
ґрунті). Одна тонна їх із компенсацією азотної недостатності внесенням 10 кг
діючої речовини азоту по своїй дії і після дії на врожай і накопичення гумусу в
ґрунті дорівнює 5 тоннам напівперепрілого гною. Це дасть можливість раціонально
використовувати ґрунти господарства, але з дотриманням таких рекомендацій:
- внесення органіки необхідно планувати таким чином, щоб
кожне поле удобрювалося гноєм не рідше одного разу в 3 - 4 роки, що є дуже
важливим для окультурювання;
- визначати найбільш оптимальні дози
мінеральних добрив, враховуючи забезпеченість ґрунтів поживними речовинами, а
також виніс елементів живлення основною культурою та попередником;
- головною умовою попередження
накопичення залишків пестицидів у ґрунті вище гранично допустимих норм є
дотримання регламентів їх внесення, кількість разів обробітку, способів та часу
внесення, а також застосування бакових сумішей для підсилення дії пестицидів на
шкідливі організми при менших нормах внесення, що має позитивний вплив на
навколишнє середовище та якість продукції;
- очищення ґрунту від залишків
пестицидів потрібно проводити під впливом різних методів обробітку ґрунту і
кліматичних факторів. Для прискорення цих процесів необхідно покращити
фізико-хімічні властивості ґрунтів, в першу чергу внесенням органічних добрив
достатній кількості та проведення хімічної меліорації, а також підбір культур,
які більш інтенсивніше виносять і розкладають той чи інший препарат. Крім того,
на ґрунтах з підвищеним вмістом пестицидів необхідно в першу чергу висівати
технічні та зернові, коренебульбоплоди для кормових цілей.
На території ТОВ «Бурат-Агро» проявляється водна, періодична
та вітрова ерозія ґрунтів, тому особливу увагу потрібно звернути на проведення
протиерозійних заходів, особливо попередження і зменшення згубної дії водної
ерозії. Змиті поживні речовини, залишки пестицидів, органічні і мулуваті частки
є причиною забрудненості річок, ставків та підґрунтових вод.
Однією із основних проблем товариства є висока розораність
ґрунтів через інтенсивний розвиток ерозійних процесів та переущільнення ґрунту
важкою технікою. Це пов’язано з тим, що в умовах інтенсивного ведення
виробництва значно посилюється вплив на грунт ходових систем
сільськогосподарських агрегатів. В свою чергу, вихлопні гази тракторів та
автомобілів та іншої сільськогосподарської техніки сприяють екологічному
забрудненню повітря. Для рішення цієї проблеми у ТОВ «Бурат-Агро» можна
запропонувати перехід на екологічно чисті види палива, або знизити час роботи двигунів.
Також у товаристві прослідковується недотримання науково
обґрунтованого чергування культур у польових та кормових сівозмінах.
Недотримання та порушення сівозмін зумовлює:
- безсистемне, непослідовне, випадкове використання
високо впливових факторів землеробства добрив, пестицидів та
матеріально-технічних ресурсів, що різко знижує їх ефективність, економічність,
екологічність;
- систематичне ускладнення
фітосанітарної ситуації у посівах сільськогосподарських культур підвищення
забур’яненості, збільшення шкоди від хвороб і шкідників сільськогосподарських
культур;
- неможливість виконання одного з
основних завдань землеробства забезпечення систематичного відтворення родючості
ґрунту.
Нині досить поширеним явищем стало пошкодження культурних рослин різними
хворобами і шкідниками. Вирощування одних і тих самих видів рослин на великих
площах робить їх більш вразливими щодо захворювань, а також створює сприятливі
умови для розвитку окремих видів шкідників. Останнє наглядно можна
проілюструвати на прикладі колорадського жука. Перші його екземпляри були
випадково завезені разом з картоплею з Америки до Європи спочатку на
Піренейський півострів. Звідти і почалася його поступова експансія на схід де
він знаходив досить сприятливі умови для свого розвитку. Зараз його можна
зустріти практично на будь-якому картопляному полі.
Використання у сільському господарстві отрутохімікатів дає можливість
зберегти значну частину врожаю. При обробці посівів пестицидами основна їх
частина нагромаджується на поверхні ґрунтів і рослин. Вони адсорбуються
органічною речовиною ґрунту і мінеральними колоїдами. Надлишок пестицидів може
мігрувати з низхідними токами вологи і потрапляти до ґрунтових вод.
Існує проблема відходів сільськогосподарського виробництва і пов’язаної з ним переробної
промисловості. Нинішнє світове виробництво зернових дає щорічно 1700 млн. т соломи, більша частина якої не
використовується і забруднює середовище. Великі відходи дає виробництво бавовни
і цукрової тростини. Значна кількість відходів вирощеної сільськогосподарської
продукції опиняється на смітниках. Органічні рештки в багатьох випадках просто
спалюють, викидають на вітер нагромаджену віками ґрунтову родючість. Значно
доцільніше було б, проте, на основі відходів рослинної продукції готувати
компости і органічні добрива. Регулярне і достатнє внесення їх на
сільськогосподарські поля дозволить більш ефективно використовувати земельні
угіддя.
Кожна галузь сільського господарства по різному впливає на навколишнє середовище. Так, землеробство досить
помітно змінює водний баланс і гідрологічний режим агроландшафтів. Створення
великих відгодівельних комплексів нерідко супроводжується забрудненням ґрунтів
і вод екскрементами тварин, нагромадженням гною. Серйозною проблемою
залишається забруднення гідрографічної сітки відходами боєнь, м'ясопереробних і
молочних підприємств [50].
Отже, сучасне сільське господарство створює для жителів планети цілу
низку гострих екологічних проблем. їх успішне розв’язання можливе тільки на основі раціонального
природокористування, здійснення комплексної системи заходів з охорони природи і
підвищення продуктивності землеробства і тваринництва.
ВИСНОВКИ
Грошові кошти є найбільш ліквідними активами у
виробничо-фінансовій діяльності підприємств. Вони присутні на початковому та
кінцевому етапі облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво
продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання
виручки. Відсутність грошових коштів на рахунках підприємства паралізує
діяльність підприємства, зупиняє виробничі процеси, знижує зацікавленість
працівників, у зв’язку з несвоєчасними виплатами заробітної плати, призводить
до несвоєчасної сплати податків та платежів до бюджету. Цим зазначається
актуальність теми. Дослідження
проводиться на прикладі ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району, Полтавської
області.
Зробивши дослідження та виконавши деякі розрахунки було помічено, що
суттєвих відмінностей у веденні обліку на базовому підприємстві від
загальноприйнятих методологічних норм немає. Навпаки слід відмітити високу професійність
бухгалтера, який вправно виконує свої обов’язки та належним чином забезпечує
обліковий процес.
Проаналізувавши діяльність підприємства та методи відображення
господарських операцій пов’язані з рухом грошових коштів та їх еквівалентів
можна зробити ряд висновків:
− організація бухгалтерського обліку в ТОВ «Бурат-Агро»
відповідає вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в Україні» та П(С)БО, основні засади якого відображені в
Наказі «Про облікову політику»;
− в цілому по фінансово-економічній характеристиці ТОВ
«Бурат-Агро» спостерігається позитивна динаміка фінансових результатів,
відносних показників фінансової стійкості, показників оцінювання ліквідності і
платоспроможності, динаміки і структури майна та капіталу;
− на сільськогосподарському підприємстві «Бурат-Агро»
виникають певні взаємовідносини з різними юридичними і фізичними особами, при
цьому розрахунки здійснюються в готівковій та безготівковій формах. Усі
розрахунки готівкою у товаристві «Бурат-Агро» проводяться в касі. Каса як
самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання
коштів і проведення розрахунків готівкою;
− касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення
касових операцій підприємствами, який запровадив Національний банк України,
встановивши єдиний для всіх підприємств прийом здійснення й обліку касових
операцій та єдину для них документацію. Слід зазначити, що сума готівкового
розрахунку одного підприємства з іншим підприємством не має перевищувати 10 000
гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами;
− зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів
залишку готівки, який у ТОВ «Бурат-Агро» становить 45 000 гривень;
− розрахунки готівкою оформляються прибутковими і видатковими
касовими ордерами, які виписуються і реєструються у бухгалтерії. У прибуткових
ордерах зазначають, від кого, за що або навіщо одержані гроші, а у видаткових -
кому, за що або навіщо вони видаються. В ордерах проставляють також
кореспондуючі рахунки, на яких має бути відображена операція і зазначені
виправдовувальні документи, що стали підставою для складання ордерів (чеки,
авансові звіти, заяви тощо);
− аналітичний облік у ТОВ «Бурат-Агро» грошових коштів у касі
будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на
підприємстві. Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банківського
рахунка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на
відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби;
− переважна частина розрахунків у ТОВ «Бурат-Агро»
здійснюється безготівковими перерахуваннями. Основним документом по якому
здійснюється перерахування грошових коштів з рахунку в банку підприємства є
«Платіжне доручення». А факт руху грошей по розрахунковому рахунку
відображається документом «Банківська виписка»;
− облік грошових коштів та їх еквівалентів ведеться на
рахунках: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33
«Інші кошти», 351 «Еквіваленти грошових коштів» з відповідними субрахунками.
Рахунки активні. За дебетом відображається надходження грошових коштів, за
кредитом - їх використання;
− узагальнення інформації в системі регістрів ведеться в
Журналі-ордері № 1 та відомостях по рахунках;
− для відображення руху грошових коштів ТОВ «Бурат-Агро»
складає «Звіт про рух грошових коштів» форма № 3 за прямим методом;
− бухгалтерський облік у ТОВ «Бурат-Агро» є автоматизованим і
ведеться за допомогою програми «1С:Бухгалтерія 8.0». Автоматизована форма
значно полегшила процедуру відображення в обліку господарських операцій, її
значною перевагою є те, що бухгалтери ТОВ «Бурат-Агро» лише вносять вихідні
дані для програми до Журналу господарських операцій, а всі інші облікові
регістри уже формуються автоматично. Це дає змогу підготувати протягом лічених
хвилин найрізноматніші бухгалтерські дані, але автоматизована форма має і
недоліки, одним з яких є те, що все ще не всі дані вводяться в комп’ютер і
частина обліку виконується вручну;
− для забезпечення керівництва підприємства належними
обсягами інформації щодо стану розрахунків підприємства та поточної наявності
грошових коштів програма «1С:Бухгалтерія 8.0» сформує звіти такі як:
Оборотно-сальдова відомість, Оборотно-сальдова відомість по рахунку, Аналіз
рахунку, Картка рахунку, Шахова відомість, Звіт по проводках, Головна книга,
Зведення відрахувань в фонди, Звіт про рух грошових коштів тощо;
− метою аудиту грошових коштів та їх еквівалентів є
встановлення відповідності застосовуваної в організації методики обліку та
оподаткування операцій з рухом грошових коштів та їх еквівалентів, що діють в
Україні в періоді, коли відбувається перевірка, нормативними документами, для
того щоб сформувати думку про достовірність бухгалтерської звітності в усіх
суттєвих аспектах. У ТОВ «Бурат-Агро» аудит грошових коштів та їх еквівалентів
проводиться щорічно аудиторською фірмою «Січень аудит».
З метою покращення фінансово-господарської діяльності підприємства в
цілому та підвищення ефективності діяльності бухгалтерської служби ТОВ «Бурат-Агро» можна надати такі
пропозиції:
− в Наказі про
облікову політику є певні неточності, які зумовлені невчасним реагуванням
бухгалтерів на зміни у законодавстві, зокрема, на введення в дію нового НП(С)БО
1. Таким чином, наказ повинен бути доповнений відповідними змінами, а головний
бухгалтер повинен його затвердити.
Основним повинно стати проведення взаєморозрахунків підприємства з його
дебіторами і кредиторами, що дасть вільні кошти, які можуть бути використані в
господарській діяльності товариства;
− стежити за дотриманням розрахунково-касової дисципліни, за
своєчасністю подання авансових звітів;
− своєчасно здійснювати повне оприбуткування готівки в касу
підприємства;
− велику увагу приділяти первинним документам на основі яких
відбувається рух готівки, а саме охайне та належне їх оформлення;
− проводити раптові інвентаризації, що дозволять уявити повну
картину наявності готівки в касі;
− створювати зустрічну перевірку аналітичного та синтетичного
обліку грошових коштів та їх еквівалентів;
− стежити за тим, щоб у працівників бухгалтерії, що регулюють
безготівкові та готівкові розрахунки були в наявності нормативні документи, які
регулюють розрахункові операції;
− керівнику підприємства посилити внутрішньогосподарський
контроль, визначити міри відповідальності працівників за порушення нормативних
актів грошового обігу;
− підвищити ступінь автоматизації обліку, що підвищить
продуктивність роботи бухгалтерів і зменшить трудомісткість їх облікової
роботи.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аранчій
В. І. Удосконалення організаційно-економічного механізму фінансової
стабільності аграрних підприємств / В. І. Аранчій, В. Д. Чумак // Економіка
АПК. - 2008. - № 2. -
С. 46 - 50.
2. Інформаційні
системи бухгалтерського обліку : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / [Ф. Ф. Бутинець, С. В. Івахненков, Т.
В. Давидюк, Т. В. Шахрайчук.] ; за ред. Ф. Ф. Бутинця. - [2-е вид., перероб.
і доп.] - Житомир : ПП «Рута», 2002. - 544 с.
. Бухгалтерський
фінансовий облік : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] ; за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - [8-ме вид., перероб. і доп.] -
Житомир : ПП «Рута», 2009. - 912 с.
4. Плаксієнко
В. Я. Бухгалтерський
облік у сільському господарстві України : [підручник] ; за ред. В. Я. Плаксієнка. -
К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 490 с.
5. Валентинова
Т. Документообіг на підприємстві / Т. Валентинова // Все про бухгалтерський
облік. - 2007. - № 47. - С. 3 - 5.
6. Валентинова
Т. Іноземна каса : тонкощі заповнення документів / Т. Валентинова // Все про
бухгалтерський облік. - 2011. - № 23. - С. 27 - 28.
. Верига
Ю. А. Звітність підприємств : [навч. посіб.] / Верига Ю. А., Левченко З. М., Ватуля І. Д. ; [2-ге вид., доп. і перер.] - К. : Центр учбової літератури, 2008.
- 776 с.
8. Гандзюк М. П.
Основи охорони праці : [підручник] / [М. П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський] ; за
ред. д-ра техн. наук, проф. М. П. Гандзюка. ; [5-е вид.] - К. : Каравела, 2011. - 384 с.
9. Гаркуша С. А.
Значення автоматизації бухгалтерського обліку в сільському господарстві / С. А.
Гаркуша // Матеріали МНПК «Наука і освіта» - Дніпропетровськ : Наука і освіта.
2008. - С. 92 - 93.
10. Голов С. Ф.
Бухгалтерський облік в Україні : аналіз стану та перспективи розвитку / С. Ф.
Голов. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.
. Губачова О. М. Облік
у зарубіжних країнах : [підручник] / О. М. Губачова, С. І. Мельник. - К. :
Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.
. Дієва Н. М. Аудит :
навч. посіб. [для студ. вищ.
навч. закл.] / Н. М. Дієва, О. І.
Дедіков. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 182 с.
. Жидецький В. Ц. Основи
охорони праці / В. Ц. Жидецький. - Львів : Афіша, 2010. -
349 с.
. Жолнер І. В. Фінансовий
облік за міжнародними та національними стандартами : [навч.
посіб.] / І. В. Жолнер. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 368 с.
. Закон України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996/ХІV від
16 лип. 1999 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. -
Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Закон України «Про
аудиторську діяльність» № 140/V від 14 верес. 2006 р. [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Закон України «Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23 верес. 1994
р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Закон України «Про
Національний банк України» № 679/XIV вiд 20 трав.
1999 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Закон України «Про
банки і банківську діяльність» № 2121/ІІІ від 07 груд. 2000 р.
[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Івахненков С. В.
Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту : [навч.
посіб.] / С. В. Івахненков. - К.
: Знання-Пресс, 2008. - 349 с.
. Івахненков
С. В. Сучасні інформаційні технології управління підприємством та бухгалтерія:
проблеми і виклики / С. В. Івахненков // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 4. - С. 52 - 58.
. Інструкція про
порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних
валютах, затверджена постановою Правління НБУ №
492 від 12 лист. 2003 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим
доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Інструкція про
безготівкові розрахунки в національній валюті, затверджена Національним банком
України № 22 від 21 січ. 2004 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
24. Інструкція про
проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків,
затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серп. 1994 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Інструкція про
застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена
наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 лист. 1999 р. [Електронний
ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Інструкція про
службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом
Міністерства фінансів України № 978 від 02 лют. 2011 р. [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Кім Г. Бухгалтерський
облік: первинні документи та порядок їх заповнення : [навч. посіб.]
/ Г. Кім, В. В.
Сопко, С. Г. Кім. - К . : Центр
навчальної літератури, 2007. - 440 с.
. Клименко О. В.
Інформаційні системи і технології в обліку : [навч. посіб.] / О. В. Клименко. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.
. Кропивницький В.
Ліміт каси : розраховуємо та встановлюємо / В. Кропивницький // Все про
бухгалтерський облік. - 2011. - № 23. - С. 28 - 29.
. Кулаковська Л. П.
Організація і методика аудиту : [навч. посіб]. / Л. П. Кулаковська. - К. :
Каравела, 2010. - 486 с.
. Кучерак Д. Звірка
розрахунків / Д. Кучерак // Школа бухгалтера. - 2007. - № 4. - С. 3 - 5.
. Лишиленко О. В. Фінансовий
облік : [підручник] / О. В. Лишиленко. - [3-тє вид.,
доп. і перер.] - К. : ВД Центр навчальної літератури, 2009. - 670 с.
. Лігоненко Л. О. Управління
грошовими потоками : [навч. посіб.] / Л. О. Лігоненко, Г. В. Ситник. - К. :
КНТЕУ, 2006. - 255 с.
. Маренич Т. Г.
Бухгалтерський облік в агроформуваннях : [навч. посіб.] / Т. Г. Маренич., В. Я.
Амбросов. - [2-ге вид., доп. і перер.] - К. : ВД «Професіонал», 2005. - 896
с.
. Маркова Т. Д.
Автоматизація фінансово-розрахункових операцій як чинник прискорення процесу
господарської діяльності підприємств // Інфомаційні технології та математичні
методи у рішенні сучасних фінансово-економічних проблем. - 2012. - № 10. - С.
35 - 42.
. Методичні
рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку,
затверджені наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29 груд. 2000 р.
[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Методичні
рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом МФУ № 433 від 28 бер. 2013 р.
[Електронний ресурс] / Міністрество
Фінансів України. - Режим доступу :
<http://www.minfin.gov.ua>.
. Москаленко В. П.
Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його
банкрутства / В. П. Москаленко, О. Л. Пластун // Актуальні проблеми економіки.
- 2006. - № 6. - С. 180 - 191.
. Музиченко А. О.
Методи оптимізації структури фінансових ресурсів / А. О. Музиченко //
Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - № 6. - С. 12 - 15.
. Науменко П. Облік
безготівкових коштів у конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0» / П. Науменко //
Автоматично з Дт-Кт. - 2007. - № 19. - С. 11 - 15.
. Наказ МФУ про
затвердження змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку
№ 1238 від 14 жовт. 2008 р. [Електронний ресурс] / Верховна рада України. -
Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Наказ МФУ План рахунків
бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій № 48 від 08 лют. 2014 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Національна
бібліотека України ім. В. І. Вернадського : оцінка використання контрольної
функції бухгалтерського обліку в комп’ютерних системах обробки інформації
[Електронний ресурс] / В. А. Нехай, В. П. Гаврилюк // Режим доступу :
<http://archive.nbuv.gov.ua.>
. Національне положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»,
затверджене наказом МФУ № 73 від 07
лют. 2013 р. [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. - Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Облік касових і
розрахункових операцій : шляхи вдосконалення [Електронний ресурс] - Режим
доступу : <http://osvita.ua>.
. Облік грошових
потоків при застосуванні електронних форм обліку [Електронний ресурс] - Режим
доступу : <http://osvita.ua>econjournal.vsau.org.
. Облік і контроль
розрахунків з товарно-грошових операцій [Електронний ресурс] - Режим доступу :
http://www.lib.ua-ru.net.
. Огійчук М. Ф.
Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами : [підручник]
/ [М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін.].
; за ред. проф. М. Ф. Огійчука. - [6-те вид., перероб. і
допов.] - К. : Алерта, 2011. - 1042 с.
. Огійчук М. Ф.
Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах : [підручник] / М.
Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко та ін. ; [3-тє вид., перероб. і допов.] - К. : Алерта, 2008. - 878 с.
. Олійник Я. Б. Загальне
землезнавство : [підручник]
/ Я.
Б. Олійник, Р. П. Федорищак, Шищенко П. Г. - К. : Знання-Прес,
2008. - 342 с.
. Організація
бухгалтерського обліку : [навч. посіб.]. ; За ред. В. С. Леня. - К. :
Центр навчальної літератури, 2006. - 696 с.
52. Основи охорони
праці : [навч. посіб.] / [Атаманчук П. С., Мендерецький В. В., Панчук О. П.,
Чорна О. Г.]. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 224 с.
. Пантелєєв В. П.
Внутрішній аудит : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. П. Пантелєєв,
М. Д. Корінько. - К. : КНЕУ, 2006. - 248 с.
. Пісочний С. Касові
документи : як довго зберігати / С. Пісочний // Все про бухгалтерський облік. -
2011. - № 23. - С. 25 - 26.
. Постанова КМУ про
порядок подання фінансової звітності № 419 від 28 лют. 2000 р.
[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджена
Постановою № 637 від 15 груд. 2004 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 21 «Вплив
змін валютних курсів», затверджене
Наказом Міністерства фінанасів України № 193 від 10 серп.
2000 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : <http://www.rada.gov.ua>.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене Наказом Міністерства фінансів
України № 750/4043 від 2 лист. 1999 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. - Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
. Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 1327 від 8 лис.
2010 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Подріз О. Г. Вимоги
щодо здійснення касових операцій / О. Г. Подріз // Управління розвитком. - 2011. - № 18 (115) . - С.
64-65.
. Переверзева О. Як
установлюють ліміт каси сільськогосподарські установи / О. Переверзева // Все
про бухгалтерський облік. - 2011. - № 23. - С. 62 - 63.
. Рорат В. Каса
підприємства: як організувати / В. Рорат // Все про бухгалтерський облік -
2011. - № 23. - С. 3 - 4.
. Рядська В. В. Аудит : [навч.
посіб.] / В.
В. Рядська, Я. В. Петраков. - К. : Центр учбової
літератури, 2008. - 416 с.
. Садовська І. Б.
Бухгалтерський облік : навч. посіб. [для вищої шк.] / І. Б.
Садовська. - К. : Центр учбової літератури, 2013. - 688 с.
. Сахарцева І. І.
Бухгалтерський облік : [навч. посіб.] / І. І. Сахарцева, Г. А. Семенов. - К. :
Кондор, 2010. - 554 с.
. Сіменко І. В. Аналіз
господарської діяльності : [навч. посіб.] ; за заг. ред. І. В. Сіменко, Т. Д. Косової. - К. : Центр учбової літератури, 2013. -
384 с.
. Скопень М. М.
Ефективність використання комп’ютерних систем бухгалтерського обліку на
підприємствах / М. М. Скопень, І. А. Говоруха // Економіка та управління
підприємствами. - 2011. - № 5. - С. 41 - 45.
. Скрипник Т. А.
Зовнішні джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських
підприємств / Т. А. Скрипник // Економіка АПК. - 2007. - № 4. - С. 101 - 107.
. Сопко В. В.
Бухгалтерський облік : [навч. посіб.] / В. В. Сопко. - К. : КНЕУ, 2007. - 578
с.
. Словник
обліково-фінансових термінів : [уклад. Аранчій В. І. та ін.] - Полтава : РВВ ПДАА,
2009 - 240 с.
71. Сук Л. К. Фінансовий облік : [навч. посіб.] / Л. К. Сук, П. Л.
Сук. ; 2-ге вид., переробл. і доповн. - К. : Знання,
2012. - 647 с. - (Вища освіта XXI століття).
. Терещенко Л. О.
Інформаційні системи і технології в обліку : [навч. посіб.]. / Л. О. Терещенко,
І. І. Матієнко-Зубенко. - К. : КНЕУ, 2004. - 187 с.
. Ткаченко Н. М.
Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність : [підручник] / Н.
М. Ткаченко. - К. : Алерта, 2006. - 1080 с.
. Тютюнник Ю. М. Фінансовий
аналіз: [навч. посіб] / Ю. М.
Тютюнник. - К. : Знання, 2012. - 815 c.
. Тютюнник Ю. М. Фінансовий
аналіз : [практикум] / Ю. М.
Тютюнник. - Полтава : РВВ ПДАА,
2010. - 354 c.
. Третьяков O. B. Охорона
праці : [навч. посіб.] /
О. В. Третьяков. - К. : КНЕУ,
2010. - 167 с.
. Утенкова К. О. Аудит
: [навч. посіб]. / К. О. Утенкова. - К. : Алерта, 2011. - 395 с.
. Указ Президента
України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки» № 265/95 від 06 лип.
1995 р. [Електронний ресурс] / Верховна
Рада України. - Режим доступу: <http://www.rada.gov.ua>.
. Указ Президента
України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному
господарстві України» № 227/95 від 16 берез. 1995 р. [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. - Режим доступу :
<http://www.rada.gov.ua>.
. Юрченко Л. І. Екологія : [навч. посіб.]
/ Л. І. Юрченко. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 304 c.