Емісійна діяльність держави на фондовому ринку

Первинні дилери отримують ряд привілегій, зокрема, доступ на аукціони по розміщенню державних цінних паперів та отримання кредитів у формі цінних паперів від Міністерства.

Корейська біржа являє собою 5 торгових платформ для операцій з облігаціями: ординарний ринок облігацій (ОВМ), невеликий оптовий ринок державних та муніципальних облігацій (SGM), ринок державних облігацій (GВМ) та ринок РЕПО. Торгівля здійснюється з 9 до 15 години [14].

Основним нормативним документом, який регулює діяльність на ринку державних цінних паперів, в тому числі внутрішніх облігацій Кореї є «Закон про цінні папери та біржі» 1962 року. Даний Закон регулює питання торгівлі цінними паперами на біржовому ринку, діяльність професійних учасників, включає норми, які стосуються маніпулювання на ринку облігацій [14].

Система регулювання та контролю в Кореї протягом багатьох років носила роздроблений характер. Функції ліцензування, контролю були розподілені між Міністерством фінансів та економіки, Банківською комісією, Комісією по страховій справі, Комісією по цінним паперам та фондовому ринку.

В 1998 році була створена спеціальна Комісія по цінним паперам та ф’ючерсам SFC (Securities and Futures Commission). В 2008 році була проведена реорганізація і Комісія змінила свою назву на Комісію по фінансовим послугам Financial Services Commission (FSC) [14].

Важливі функції щодо ринку державних облігацій, а саме контроль за небіржовим ринком державних облігацій, підготовко професійних учасників, врегулювання спорів між професійними учасниками здійснює Корейська фінансова інвестиційна компанія The Korea Financial Investment Association (KOFIA).

Отже, світовий досвід країн, щодо використання ОВДП, грунтується на використанні державних облігацій не лише для фінансування дефіциту бюджету, а й як спосіб регулювання грошового обігу в країні, як засіб мобілізації коштів населення та вцілому сприяє розвитку фінансового ринку в державі. Державні облігації відіграють в світовому фінансовому ринку важливу роль при формування фондового ринку країн. Так, наприклад, у США більше половини загального об’єму на біржовому ринку припадає саме на державні облігації.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕМІСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

2.1 Емісійна діяльність держави на фондовому ринку

Облігація - найпоширеніший вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.

У більшості країн світу державні облігації займають одну з найважливіших частин в інструментальній структурі державного боргу. Державні облігації широко використовують уряди країн як інструмент залучення коштів для фінансування поточного бюджетного дефіциту та обслуговування державного боргу. Під час розміщення державних облігацій позичальником є держава, а кредитором - покупці облігацій. У розвинених країнах практично вся заборгованість держави втілена у цінних паперах, які випускаються для внутрішнього (ОВДП) та зовнішнього ринків (ОЗДП). Більша частина цінних паперів, які розміщують держави, розміщена на їх внутрішніх ринках.

Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігацій.

Номінальна вартість зазначається на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі для тимчасового користування. Саме цю суму виплачують власникові облігації в момент погашення і на неї нараховують проценти. Проте реальна прибутковість облігацій для їхніх власників може бути вищою або нижчою установленого номінального процента. Це зумовлено тим, що облігації продають за курсовою ціною, що відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називають курсовою різницею, і залежить воно від багатьох чинників, а саме: величини номінального процента за облігацією, насиченості ринку державними цінними паперами, стану господарчої кон'юнктури, рівня довіри населення до уряду.

Облігація - цінний папір, який засвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігацій в строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Державні облігації України - державні цінні папери, що розміщуються на внутрішньому та міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. (Табл.2.1)

Таблиця 2.1.

Загальна характеристика Державних облігацій

Державні облігації України поділяють на облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП), облігації зовнішніх державних позик України (ОЗДП) та цільові облігації внутрішніх державних позик України. Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника; розміщуються у документарній або бездокументарній формах; можуть бути короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до п'яти років), довгострокові (понад п'ять років).

Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення [4].

Облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП України) - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Коротко-, середньо- та довгострокові державні облігації у вигляді електронного запису вважаються придбаними з моменту реєстрації їх набувача, яка проводиться у порядку, визначеному Національним банком [1].

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.(табл.1.2)

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх і внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Можуть бути ОВДП середньо- чи довгострокові, кошти від залучення яких будуть спрямовані на конкретну мету. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів (табл.2.2). [4]

Таблиця 2.2.

Загальна характеристика облігації зовнішньої державної позики України

Наприклад, випуск ОВДП для фінансування Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу. Ці облігації мали великий попит, зокрема після прийняття Правлінням Національного банку України постанови "Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку" від 20 квітня 2010 р., № 210. Згідно з постановою, Правління Національного банку України дозволило банкам зараховувати для покриття обов'язкових резервів придбані ними цільові облігації внутрішніх державних позик України, випущені з метою залучення коштів для фінансування заходів, пов'язаних із підготовкою і проведенням чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні, у розмірі 100 % їх номінальної вартості [3].

Банки купували і тримали Євро ОВДП, оскільки вигідніше було покривати обов'язкові резерви облігаціями, за якими виплачується дохід, ніж використовувати власні кошти, які просто перераховували на спеціальний рахунок в НБУ і за якими дохід не виплачується.

Практично ніхто з банків активно не продавав Євро ОВДП аж до 16 червня 2011 р. Цього дня Правління Національного банку України прийняло постанову № 195 від 16 червня 2011 р., згідно з якою дозволено банкам зараховувати для покриття обов'язкових резервів придбані ними цільові облігації внутрішніх державних позик України, випущені з метою залучення коштів для фінансування заходів, пов'язаних із підготовкою і проведенням чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні, у розмірі 50 % їх номінальної вартості. Прийняття цієї постанови і стало причиною ажіотажного продажу Євро ОВДП за ставками вищими, ніж їх купували [2].

Отже, емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх і внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України. Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлює Міністерство фінансів України відповідно до законодавства.

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних із розміщенням Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначають Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами. Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі в Державному бюджеті України. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

.2 Сучасний стан емісійної діяльності держави на фондовому ринку України

В умовах очікування скорочення основних макроекономічних показників, пов’язаних з розвитком реального сектору економіки, фондовий ринок першим реагує на нові імпульси, зміщуючи акценти з пайових інструментів на інструменти з фіксованою доходністю.

Зміщення вищенаведених фокусів інвесторів відобразилось на структурі торгів цінними паперами на біржовому ринку в розрізі інструментів. Так, за підсумками 9 місяців 2012 року частка торгів з акціями, порівняно з 2011 роком, скоротилась майже втричі до 11,86%, з інвестиційними сертифікатами - більш ніж вдвічі до 2,25%.

А обсяг операцій з облігаціями (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик) збільшився з 51,36% до 75,88%, в першу чергу, за рахунок збільшення частки операцій з державними облігаціями з 42,03% до 65,38%. При цьому частка операцій з корпоративними облігаціями збільшилась лише на 1,04 п.п. до 10,17% (рис. 2.1).

Муніципальні облігації, як і раніше, протягом 9 місяців 2012 року залишались низьколіквідними, при цьому навіть нові зареєстровані випуски зобов’язань місцевих органів влади суттєво не змінили ситуацію з «замороженням» ринку муніципальних цінних паперів.

Рис.2.1. Місце облігацій на організованому ринку за обсягами виконання договорів за 2011-2012р.

Джерело: за даними НКЦПФР.

Вихід інвесторів з ринків акцій щонайбільше відобразився на активності торгів на Українській біржі, обсяг здійснених контрактів на якій за підсумками 9 місяців 2012 року зменшився до 19,52 млрд. грн. проти 50,9 млрд. грн. за підсумками аналогічного періоду 2011 року.

На ринку державних облігацій безумовними лідерами за обсягом здійснених операцій за підсумками 9 місяців 2012 року, як і у 2011 році, були ФБ ПФТС та ФБ Перспектива. При цьому у поточному році відбулось суттєве розширення частки операцій з державними облігаціями на ФБ Перспектива - з 22,53% до 39,01%. На інших фондових біржах обсяг операцій з державними цінними паперами був незначним (див. рис. 2.2).

Рис.2.2. Структура торгів державними облігаціями за підсумками 2011-2012р.

Лідером за обсягом контрактів з облігаціями підприємств за підсумками 9 місяців 2012 року була також ФБ ПФТС, наростивши частку цього сегменту ринку з 48,28% у 2011 році до 57,60%. Одночасно частка операцій на ФБ Перспектива збільшилась з 28,39% до 30,52%. Частка операцій на УБ зазнала суттєвого скорочення - з 11,86% до 4,89%. На інших організаторах торгівлі за підсумками 9 місяців 2012 року виконано 6,99% обсягу операцій з корпоративними облігаціями (на КМФБ - 5,32%, на УФБ - 0,87%, на УМФБ - 0,64%). Торгівля муніципальними облігаціями за результатами 9 місяців 2012 року перейшла з УБ (53,28% обсягу торгів муніципальними облігаціями на організаторах у 2011 році) до ФБ ПФТС (94,88% за 9 місяців 2012 року).

За даними НБУ, у січні - вересні 2012 року Міністерством фінансів України було розміщено облігацій внутрішніх державних позик на суму 32 951,22 млн. грн., 2 240,58 млн. дол. США та 316,56 млн. євро, з них:

сума коштів, що надійшли до Державного бюджету України за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 25 951,22 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 13,46% річних, 2 420,58 млн. дол. США із середньозваженою дохідністю 8,94% річних та 316,56 млн. євро із середньозваженою дохідністю 4,80% річних;

випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 р. №139 «Про збільшення статутного капіталу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») на загальну суму 6 000,00 млн. грн. із дохідністю в межах 9,45-9,95% річних;

випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу публічного акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО»4 (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про збільшення статутного капіталу публічного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» від 23 липня 2012 року №512-р) на суму 1 000,00 млн. грн. із дохідністю 9,95% річних.

Варто відзначити, що найуспішнішим місяцем з огляду на обсяг залучених коштів до бюджету у 2012 році був березень: з запропонованих до розміщення ОВДП на суму 12,52 млрд. грн. з середньозваженою дохідністю в 11,71% вдалось залучити до бюджету лише 6,52 млрд. грн., при чому з середньозваженою дохідністю на 1,85 п.п. вищою (13,56%), ніж запропонована при розміщенні. У вересні місяці з запропонованих до розміщення ОВДП на 2,35 млрд. грн. з середньозваженою дохідністю 11,33% вдалось розмістити на 1 млрд. грн. менше, при цьому з середньозваженою дохідністю на 1,02 п.п. вищою (12,35%). В інші місяці року всі запропоновані до розміщення ОВДП були повністю розміщені.

Протягом останніх років Міністерству фінансів України шляхом випуску ОВДП вдавалось досить активно залучати кошти, значні розриви між обсягом запропонованих до розміщення та розміщених ОВДП, таких, як у 2009-2010 роках, не спостерігалось. Одночасно вартість залучення коштів до бюджету через ОВДП у 2012 році були дещо вищими, ніж у 2011 році, проте значно нижчими, ніж у 2009-2010 роках.

Загальний обсяг ОВДП, що перебувають в обігу, на 01 жовтня 2012 року становив 186 932,67 млн. грн. (на 01 жовтня 2011 року - 145 156,70 млн. грн.). За даними НБУ, платежі з погашення та сплати доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень-вересень 2012 року становили 38 359,79 млн. грн., у тому числі основний борг - 25 751,71 млн. грн., сплата доходу - 12 608,08 млн. грн.

Обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом січня-вересня 2012 року зменшився на 296,01 млн. грн. і на 01 жовтня 2012 року становив 4 194,94 млн. грн., або 2,24% від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу. Натомість упродовж аналогічного періоду минулого року обсяг ОВДП у власності нерезидентів зменшився на 6 232,91 млн. грн. і станом на 01 жовтня 2011 року становив 5 136,66 млн. грн.

Щодо зростання торгів на вторинному ринку за ОВДП, то це стало наслідком того, що зросла частка торгів на первинному ринку. ОВДП мали більш привабливий рівень дохідності та стали менш ризиковим фінансовим інструментом. З 19 лютого 2010 року до участі в аукціонах з первинного розміщення ОВДП мають доступ тільки банки - первинні дилери. Щодо інших інвесторів, то вони мають можливість купувати ОВДП на вторинному ринку, до первинного вони не мають доступу.

Наведено перелік лідерів - ОВДП за угодами, що були здійснені на фондовій біржі ПФТС протягом 1 півріччя 2011 року в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

ОВДП - лідери рейтингу ФБ ПФТС за 1 півріччя 2011 року, ум. од.

Джерело: за даними НКЦПФР.

Найбільший обсяг операцій з державними облігаціями було здійснено на фондовій біржі ПФТС (82,52% загального обсягу угод). Загальний обсяг ОВДП, що були розміщені на ПФТС становив 36 ОВДП [1].

Отже, на основі проведеного аналізу ринку ОВДП можна вважати, що:

державні облігації займають друге місце за обсягами торгів на організованому фондовому ринку після акцій;

щодо структури випусків ОВДП, то переважать закриті випуски, які мають обмежений обіг;

відбулося збільшення обсягів торгів на вторинному біржовому ринку, що пов’язано з розвитком вторинного ринку;

середньозважена дохідність за ОВДП протягом першого півріччя 2011 року знижувалась і була нижчою, ніж в попередні роки.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

3.1 Державне регулювання емісії цінних паперів

Зародження ринку цінних паперів можна вважати в 1991 року. Саме тоді було прийнято Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" яким, протягом наступних п’ятнадцяти років, регулювався ринок цінних паперів, і яким саме було дано початок розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Хоча базовий закон, який в загальних рисах регулював порядок випуску та обігу цінних паперів був прийнятий в дев’яностих роках, такий інструмент залучення капіталу, як емісія цінних паперів, був далеко не популярний. За період дев’яностих років левова частка емісій цінних паперів припадала на емісії акцій під час проведення приватизації державних підприємств, які в значній своїй частині приватизовувались шляхом корпоратизації, тобто шляхом перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, акції якого належали державі, з подальшим продажем державних пакетів акцій.

Після прийняття Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” по-перше порядок розміщення акцій вже не залежить від виду акціонерного товариства, а по-друге, відкритому або закритому розміщення також підлягають інші емісійні цінні папери (наприклад облігації.

Важливим є відсутність обмеження кількісного складу осіб серед яких має бути здійснено публічне або приватне розміщення цінних паперів. Емітент може здійснювати публічне розміщення цінних папері, а їх може придбати, наприклад, п’ять осіб. Але, якщо пропозиція щодо придбання таких цінних паперів була завершена до невизначеного кола осіб, то таке розміщення відповідає вимогам Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” визначається приватним.

І навпаки, якщо емітент здійснює приватне розміщення цінних паперів, і такі цінні папери придбає, наприклад 150 осіб, то за умови, що емітент заздалегідь визначив це коло осіб, таке розміщення цінних паперів відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”.

) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісій;

) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісій;

) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних;

) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісій цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред’явника;

) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

) затвердження змін до статуту, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахування результатів розміщення акцій;

) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Подання документів до реєстру ще не є гарантією здійснення реєстрації.

Законодавством встановлено причини з яких може бути відмовлено в реєстрації випуску акцій:

. Невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

. Порушення встановленого законодавством порядку проведення випуску цінних паперів;

. Виявлення на момент реєстрації порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про випуск акцій чи зміну розміру статутного фонду (капіталу) (далі - фонд) акціонерного товариства;

. Порушення переважного права акціонерів на придбання додатково випущених акцій;

. Проведення підписки на акції з порушенням умов, зазначених в інформації про випуск цінних паперів.

У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен зареєструвати та опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного терміну з дня опублікування інформації, але не менш як за 10 днів до початку підписки на цінні папери.

Правове регулювання емісії цінних паперів здійснюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», що набрав чинності не так давно і прийшов на заміну Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", рядом спеціальних законів, зокрема "Про іпотечні облігації", підзаконними нормативно-правовими актами, що видаються компетентними державними органами, зокрема Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують детальний порядок та вимоги до випуску та розміщення акцій при створенні акціонерних товариств, вимоги до їхніх проспектів емісії, вимоги та порядок емісії додаткових акцій, акцій, що розміщуються шляхом конвертації, облігацій, конвертованих у додаткові акції, і їхніх проспектів емісії. Емісія цінних паперів кредитними організаціями здійснюється із врахуванням ряду особливостей, це характерно і для професійних учасників ринку.

Також законодавством України встановлюється порядок випуску цінних паперів емітентом яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Поняття емісії цінних паперів міститься в ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: «установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;». При цьому емітентом є юридична особа або органи виконавчої влади або місцевого самоврядування, що несуть від свого імені зобов'язання перед власниками цінних паперів по здійсненню прав, закріплених ними. Таке легальне визначення емітента далеке від досконалості, оскільки не відображає стартового моменту емісійного процесу, тобто певних послідовних дій емітента по випуску й розміщенню цінних паперів.

Такий недолік закону, за звичкою, виправляється роз’ясненнями та нормативними актами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Поняття «емісія» викладене в законі у тому сенсі, що в Україні діятиме передплатна («підписана») система розміщеня цінних паперів. Парадокс полягає в тому, що якраз завдяки цьому Закону врешті-решт ми позбавляємося архаїчної передплатної системи розміщення акцій, отже, поняття «випуск» і «емісія» стають тотожними. Тлумачення поняття «емісія» взяте з російського закону 1996 р. «Про ринок цінних паперів», в якому (як і в «старому» українському законі) унормована саме передплатна система.

Основне місце серед українських емітентів приділяється державі в особі центральних органів виконавчої влади й органів місцевої виконавчої влади. Загальновизнаним уважається те, що державні цінні папери мають нульовий ризик (чи принаймні ризик державних цінних паперів є максимально приближений до нульового).

Муніципальні органи влади в особі виконавчих органів місцевого самоврядування вийшли на фондовий ринок пізніше, тому статус муніципальних цінних паперів трохи нижче, ніж державних цінних паперів, крім того, такі папери забезпечуються лише муніципальною власністю.

Комерційні юридичні особи, як емітенти, можуть випускати емісійні цінні папери, які забезпечуються їхнім майном. Що стосується некомерційних організацій, то емісія ними цінних паперів допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством й іншими нормативними актами України, при наявності забезпечення, визначеного зазначеними нормативними актами Правове забезпечення емісії та андеррайтингу полягає в їх законодавчому регулюванні.

Органи, що згідно законодавства України здійснюють регулювання діяльністю емітентів та учасників ринку шляхом встановлення ряду вимог.

Отже, основним джерелом права при організації та проведенні емісії та андеррайтингу, є Закони України на підставі та з дотриманням яких уповноваженими органами приймаються підзаконні нормативні акти. І регулювання фондового ринку здійснює держава. Також існує практика коли регулювання та контроль за випуском та розміщенням цінних паперів, а також регулювання ринку цінних паперів здійснюється саморегулівними організаціями.

.2 Вдосконалення розвитку фондового ринку України

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Економічне забезпечення організації цінних паперів дозволяє оцінити загальний стан ринку та визначити економічну доцільність емісії акцій чи облігацій, допомагає здійснити емісію на найбільш вигідних умовах.

Не є таємницею що ринок цінних паперів в Україні є далеким від досконалості. Існує багато проблем і в забезпеченні функціонування ринку, і в процедурі організації емісії, і в обслуговуванні розміщених цінних паперів. Причиною чого є недовготривала історія як ринку цінних паперів у країни так і самих цінних паперів.

Взагалі вважаємо, що вдосконалення організації випуску та обігу цінних паперів повинно проводитись в кількох основних напрямках з метою забезпечення світових стандартів функціонування фондового ринку України та при цьому варто враховувати загальносвітові тенденції в цій сфері.

Один з важливих напрямків вдосконалення емісії цінних паперів є створення відповідних законодавчих умов для розвитку ринку цінних паперів та регулювання процесу випуску, розміщення та обігу цінних паперів.

Випуск та обіг цінних паперів до "13" травня 2006 року регулювався трьома Законами України:

. Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року N 1201-XII;

. Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року N 710/97- ВР;

. Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР

Правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідали його сучасному стану та вимогам розвитку. З "13" травня 2006 в силу вступив новий Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Були сподівання, що прийнятий новий закон, скасує дію трьох чинних законів. Такі сподівання були викликані тим, що у жодній країні немає розпорошеного по різних законах нормативного регулювання випуску та обігу цінних паперів. Сподівання були і нате, що новий закон встановить чіткі та зрозумілі правові засади функціонування фондового ринку на основі досвіду інших країн, в першу чергу країн ЄС.

Взагалі зміни в чинному законодавстві, що регулює організацію випуску цінних паперів, покликані прискорити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС. Нова нормативна база повинна враховувати необхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційних технологій:

спрощення розрахунків (грошові кошти, цінні папери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперів іноземних емітентів (для активів інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів);

створення клірингової розрахункової системи для організованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами (on-line) на українському ринку;

запровадження електронного документообігу щодо цінних паперів на основі чинних законів України.

Новий закон, звичайно, є більш досконалим порівняно із законом 1991 року. Що ж стосується новел в сфері організації емісії цінних паперів, то цілий розділ нового закону присвячений питанню випуску цінних паперів у випадку закритого (приватного) та відкритого (публічного) розміщення. Причому саме використання термінів "приватне розміщення" та "публічне розміщення свідчить про орієнтацію нового закону на досвід західних країн та адаптацію законодавства України про цінні папери до світових стандартів.

Закон чітко визначає етапи розміщення. Виходячи з норм Закону трохи ускладнилася приватне (закрите) розміщення. Як у публічному, так і приватному розміщенні як етап виділяється присвоєння міжнародного ідентифікаційного коду й затвердження результатів розміщення. У цьому зв'язку закритим акціонерним товариствам можна рекомендувати доповнити повноваження своїх виконавчих органів управління повноваженнями на затвердження результатів розміщення, з метою економії коштів і часу на проведення загальних зборів акціонерів.

Перше розміщення акцій відкритого акціонерного товариства може бути винятково закритим (приватним) і лише між засновниками (нагадаємо, що Господарський кодекс вважав достатнім, коли засновники викуповують 25 відсотків статутного фонду).

Відкрите розміщення здійснюється емітентом самостійно або через андерайтера. Закон передбачає затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку типового договору про андерайтинг.

Передбачено, що приватне розміщення не може тривати більше двох місяців, а публічне більше одного року. Тепер вимоги до рішення про розміщення встановлюються не Законом, а визначаються вимогами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку.

В результаті таких змін в основному законодавчому акті, що регулює відносини, які виникають у зв’язку із здійсненням емітентом діяльності по організації випуску та розміщення цінних паперів, виник цілий ряд суперечностей між Законом та правовими актами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку, що породило ряд проблем вже після набрання чинності законом.

Не зважаючи на те, що проект закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" був доступний тривалий час до його прийняття, а набрав чинності згаданий закон лише "13" травня (звертаємо Вашу увагу, що прийнятий Верховною Радою України закон був ще в лютому місяці цього року) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не було внесено змін в жодний із документів, що регулює порядок емісії акцій закритих та відкритих акціонерних товариств. Також жодних змін не було внесено до нормативних актів, які регулюють порядок емісії облігацій підприємств.

В результаті відсутності нових підзаконних нормативно-правових актів та відсутності змін до вже прийнятих, склалась ситуація протиріччя нормативно-правових актів, що регулюють порядок емісії і Закону.

Так Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, у відповідності до Закону України "про цінні папери та фондовий ринок" прийняти лише один підзаконний нормативний акт, а саме Наказом Комісії затверджено "Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та звіту про підсумки випуску іпотечних сертифікатів".

У той же час ряд важливих нормативно правових актів, що регламентують порядок випуску та реєстрації залишилися без змін і до цих пір залишаються зорієнтованими на Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" який вже давно втратив чинність.

Тому досить нагальною є потреба по виправленню цих недоліків.

Для виправлення ситуації, що склалась, Національною комісія з цінних паперів, як орган на який згідно Закону покладено завдання державного регулювання ринку цінних паперів, повинна прийняти низку нормативно-правових актів, які б забезпечили виконання вимог Закону.

Зокрема, стосовно питання організації емісії цінних паперів, потребують викладення в новій редакції наступні нормативно-правові акти:

Положення про порядок випуску облігацій підприємств затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від "17" липня 2003 року;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств затверджене Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 червня 2002 року N 167;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію (07-01/98) (у новій редакції) затверджене Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 лютого 2001 року N 18 Внесення певних змін потребують:

В основному зміни, що повинні бути внесені у вищевказані нормативно-правові акти стосуються етапів організації емісії, які не були регламентовані у старому законі. Також певні зміни повинні бути внесені стосовно вимог щодо форми сертифікатів цінних паперів (при документарній формі випуску).

Також повинно бути висловлено позицію щодо можливого обсягу випуску облігацій акціонерними товариствами. Тут звернемо вашу увагу, що згідно Закону України "Про господарські товариства", акціонерні товариства можуть здійснювати емісію облігацій на суму, що не перевищує 25% розміру статутного капіталу. В Цивільному кодекс України закріплено норму, що загальний обсяг облігацій, що випускаються акціонерними товариствами, не може перевищувати розміру статутного капіталу.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" закріпив норму, згідно якої юридичні особи мають право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Так, на сьогоднішній день існує три закони, що встановлюють різні обмеження обсягу емісії облігацій і така ситуація є досить незвичною, що природно викликає здивування і нерозуміння, чому кожним новим законом не було внесено змін у попередній, в частині регулювання обсягу облігацій, що можуть випускатись емітентами.

Внесення таких змін дозволить виправити існуючі протиріччя в сфері законодавчого регулювання емісії цінних паперів, та допоможе уникнути труднощів, що виникають при організації емісії через існування неоднозначного трактування норм Закону.

Тому, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, як орган на який покладено функцію регулювання ринку цінних паперів, в найкоротші строки повинна виправити існуючі недоліки та внести зміни у перераховані нормативні акти, або прийняти нові.

На наш погляд, вірним підходом до побудови органів державного управління організації емісії є функціональний підхід. Поняття "державне регулювання" трактується в законодавчих актах дуже широко, поєднуючи такі несумісні, на наш погляд, функції як розробка нормативно-правових актів та нагляд. Це призводить до того, що один і то й орган розробляє нормативно-правові акти і контролює їх виконання. Потрібно розділити ці функції між різними органами державного управління. За розробку нормативно-правових актів від Уряду, в тому числі і з питань фондового ринку, зокрема питань організації випусків цінних паперів, повинен відповідати один орган, а за регулювання, що складається з трьох основних функцій:

ліцензування, пруденційний нагляд та застосування заходів впливу, інший - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Що стосується Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку, то такий орган теж повинен залишитись в силу необхідності виконання специфічних функцій:

реєстрація випусків цінних паперів;

створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів;

контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів;

контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів тощо.

З точки зору бізнесу не має значення, який орган регулює діяльність по випуску та розміщенню цінних паперів. Тут головне правила гри, які мають бути прозорими та створювати сприятливі умови для розвитку та функціонування ринків, як це передбачено законом.

Важливе значення має також передача деяких повноважень держави саморегулівним організаціям, про які вже згадувалось вище. Такі функції визначені чинним законодавством:

розробка та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку, в тому числі стандартів здійснення емісії;

сертифікація фахівців фондового ринку, в тому числі андеррайтерів;

збирання, узагальнення та аналітична обробка адміністративних даних про професійну діяльність андеррайтерів на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів при здійсненні емісії цінних паперів при їх публічному (відкритому) розміщенні.

Перебудувати систему регулювання організації емісії шляхом розподілу нормотворчих та регулятивних функцій, при цьому значна частина функцій з регулювання емісій може бути передана саморегульованим організаціям.

ВИСНОВОК

Отже, виконана курсова робота дозволяє зробити ряд висновків, які пов’язують основні завдання роботи відповідно до поставленої мети.

Досліджено теоретичні та практичні основи розвитку та діяльності держави, щодо емісії цінних паперів на фондовому ринку.

Досліджено суть емісії та порядок розміщення проспекту цінних паперів на фондовому ринку.

Розглянуто стан розвитку ринку державних облігацій в країнах з різним типом економічного розвитку:

в економічно розвинених країнах (Великобританія, Німеччина);

в країнах з перехідною економікою (Росія, Україна);

в країнах, що розвиваються (Корея).

На основі аналізу та вивчення джерел з теми здійснено аналіз ринку ОВДП в України. В ході дослідження встановлено, що ринок ОВДП в Україні нарощує свої обсяги, проте ефективність використання коштів, отриманих від випуску цих державних боргових цінних паперів залишає бажати кращого.

Розглянуто запропоновані науковцями шляхи вирішення проблем ринку цінних паперів та визначено основні перспективні напрямки щодо успішного функціонування емісійної діяльності держави на фондовому ринку.

Важливим моментом розвитку емісійної діяльності держави повинен стати розвиток фінансового ринку та фондового зокрема, як механізму, який забезпечить відносну стабільність і послідовність розміщення ОВДП, а також в умовах досконалої системи інституту дилерів і необхідної нормативної бази, вільний доступ усіх бажаючих інвесторів. Саме такий механізм дозволить забезпечити ліквідність ОВДП і можливість їх використання і як фінансового активу, і як інструменту грошово - кредитного ринку, що дозволить найбільш ефективно використати грошові ресурси населення і підприємств для реалізації державних програм та інвестиційних проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року N3480-IV

Постанова КМУ "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" від 31.01.2001 р., № 80. Із змінами і доповненнями. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. zakon2.rada. gov.ua/laws/show/80-2001-%D0%BF

Постанова Правління Національного банку України від 16 червня 2011. - № 195. 3. Постанова Правління Національного банку України від 20 квітня 2010. - № 210.

Миркин Я.М. Профессиональная деятельность на рынке ценных бумаг. Курс

лекций. - М.: Альбина Бизнес Букс, 2004

Романенко О.Р. Фінанси : навч.-метод. посібн. [для самост. вивч. дисц.] / О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М.С. Зязюн, А.А. Славкова. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2003. - 387 с.

Алєксєєв І.В. Гроші та кредит : навч. посібн. / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник. - К. :Вид-во "Знання", 2009. - 253 с.

Гладюва О. В. Сучасний стан фондового ринку України / О. В. Гладюва // Економічні науки: Інвестиційна діяльність та фондові ринки. - 2010. - № 1. - С. 14.

Дудченко В. Державний внутрішній борг: особливості формування та структуризації/В.Дудченко//Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Економічна серія. -2010. - № 634. - С. 140-144.

Кучер Г. Розвиток ринку внутрішніх державних боргових зобов’язань України / Г. Кучер //Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2011. - № 2. - С. 47-58.

Лановий В. Якісне оновлення державних фондових інструментів - передумова подолання проблеми ліквідності ринку облігацій / В. Лановий, О. Дубихвіст // Вісник НБУ. - 2012. - № 1. - С. 3

Рубцов, Б. Б. Фондовий ринок Республіки Корея [Текст] / Б. Б. Рубцов // Портфельний інвестор. - 2010. - № 2. - С.3-23.

Стеценко, Б. До питання місця та ролі державних цінних паперів на фондовому ринку [Текст] / Б. Стеценко // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2011. - № 1-2. - С. 57-63. емісія фондовий ринок облігація

Аналітичний огляд фондового ринку за І-ІІІ квартал 2011 року. [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http: // www.rurik.com.ua