Травна система

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Інститут історії етнології та права

РЕФЕРАТ

на тему:

"Травна система"

студентки І курсу Б групи

інституту історії, етнології та права

Воловодівської Вікторії

Науковий керівник - к. б. н., доцент

Гудзевич Л.С.

Вінниця - 2012

План

Вступ

1. Будова травної системи людини

2. Органи травної системи

3. Функції травної системи

4. Їжа та характер харчування

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Призначення травної системи - приймання їжі, механічне та хімічне її оброблення, виведення в зовнішнє середовище харчових залишків. Кінцевим результатом цього процесу є переведення харчових речовин у розчинний стан і всмоктування у кров або лімфу, які розносять їх до тканин організму. Травну систему можна розглядати як своєрідну трубку з її похідними (залозами), що починається краніально ротовою щілиною і закінчується каудально відхідником. У людини розрізняють порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок, тонку й товсту кишки. Всі ці відділи належать до травного каналу.

Довжина травного каналу 8-10 м. Порожнина рота, глотка і початкова частина стравоходу розташовані в ділянках голови і шиї, більша частина стравоходу - у грудній порожнині, його кінцевий відділ - у черевній порожнині. Шлунок, тонка й товста кишки (до прямої), печінка та підшлункова залоза містяться в черевній порожнині, пряма кишка - в порожнині таза.

Стінка травного каналу на всьому протязі складається з трьох оболонок: слизової, що вистеляє порожнину каналу, серозної або адвентиції, що вкриває органи іззовні, та м'язової.

Слизова оболонка травного каналу складається з епітелію, розташованого на власній пластинці слизової оболонки, м'язової пластинки та підслизового прошарку. Утворення травних соків і всмоктування перетравлених харчових речовин у кров відбувається в слизовій оболонці.

1. Будова травної системи людини

Травний канал

В середньому довжина травного каналу дорослого чоловіка <#"721076.files/image001.gif">

2. Органи травної системи

Рот

 <#"721076.files/image003.gif">

Небо - горизонтальна перегородка, що роз'єднують порожнину рота <#"721076.files/image004.gif">

Мигдалини - скупчення лімфоїдної тканини, розташовані в стратегічно важливих галузях носоглотки і ротової порожнини. Мигдалини виконують захисну і кровотворну функції, беруть участь у виробленні імунітету - є захисним механізмом першої лінії на шляху вдихуваних чужорідних патогенів. Повна імунологічна роль мигдаликів все ще залишається неясною.

Термін гланди відноситься до піднебінним миндалинам.

Разом з іншими лімфоїдними утвореннями носоглотки мигдалини утворюють глотковий лімфаденоїдного кільце.

Класифікація

Розташування глоточной мигдалини.

Мигдалини поділяються на:

·              парні

o     піднебінні - в поглибленні між м'яким небом <http://znaimo.com.ua/%D0%9D%D0%B5%D0%B1%D0%BE> і мовою <http://znaimo.com.ua/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B0_(%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%8F)> (перша і друга мигдалики).

o     трубні - в області глоткового отвору слухової труби (п'ята і шоста мигдалини)

·              непарні

o     глоткова (носоглоткову) - в області зводу й задньої частини стінки глотки (третя мигдалина, мигдалина Лушки). Патологічне збільшення саме цієї мигдалини називається аденоїдами <http://znaimo.com.ua/%D0%90%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%B8>

o     мовний - під поверхнею задньої частини мови (четверта мигдалина)

Прийнято наступне нумерування мигдалин:

·              перша і друга - піднебінні;

·              третя - глоткова (носоглоткову);

·              четверта - мовний;

·              п'ята і шоста - трубні мигдалики.

1. Мигдалики

Інервируюються <http://znaimo.com.ua/%D0%86%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> гілками язикоглоткового нерва <http://znaimo.com.ua/%D0%AF%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B2>.

2. Патологія

Пороки: додаткові дольки, роздвоєння

Ушкодження (травми): опік, поранення, впровадження чужорідних тіл.

Гіпертрофія. Як правило виникає в дитячому віці і зачіпає піднебінні і глоткових мигдалини. При відсутності функціональних порушень лікування не потрібно. При необхідності лікування починають з консервативного, в разі його неефективності потрібне оперативне втручання - тонзіллотомію (видалення частини піднебінних мигдаликів) або тонзилектомія (видалення піднебінних мигдалин разом з прилеглою сполучною тканиною).

Запалення

Тонзиліт <http://znaimo.com.ua/%D0%A2%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%82> - запалення піднебінних мигдалин; речовина накопичується на поверхні мигдалин.

3. Функції травної системи

Організм постійно витрачає енергію і пластичні матеріали (відмирають клітини епітелію тощо). Для підтримки життя необхідно поповнювати те, що втрачено. Джерелом поживних речовин є харчові продукти, які містять білки, жири, вуглеводи. Це високомолекулярні сполуки, які в такому вигляді не засвоюються організмом. Для засвоєння страва повинна бути відповідним чином перетворена за допомогою фізичних і хімічних механізмів, цей процес має назву травлення.

Механічна переробка - це подрібнення, зволоження, перемішування й розчинення їжі.

Хімічна переробка - це розщеплення складних речовин їжі до простих за допомогою ферментів.

Травна система виконує секреторну, моторну і всмоктувальну функції.

Засновником учення про травлення є І.П. Павлов - лауреат Нобелевської премії (1904)

Початковим етапом травлення є травлення в ротовій порожнині. Перетирання їжі відбувається за допомогою пережовування 32 зубами, змочування слиною, оброблення ферментами - амілазою і мальтозою, які розщеплюють крохмаль. Пережовування кожної порції їжі має тривати приблизно 20 с.

Травлення в шлунку відбувається завдяки шлунковому соку, якого утворюється 1,5-2 л за добу. Сік містить соляну кислоту (до 0,5%) та ферменти - пепсин, хімозин і ліпазу.

Виділення соку відбувається у три фази:

) складнорефлекторна - умовно-рефлекторна й безумовно-рефлекторна;

) нейрогуморальна - механічне подразнення та хімічне подразнення стінок шлунка продуктами перетравлення, гастрином, гістаміном, екстрактивними речовинами, дрібними дозами спирту;

) кишкова - ентерогастрин та інші речовини, які всмоктуються у кров і стимулюють шлункову секрецію.

Довготривале харчування переважно рослинною їжею зменшує об'єм шлункового соку і його кислотність, що сприяє кращому розщепленню білків рослинного походження.

Тривалість перебування їжі в шлунку залежить від її походження, кількості та консистенції, а також фізіологічного стану людини. Надходження їжі зі шлунка до 12-палої кішки відбувається періодично, окремими порціями. Регулюється цей процес нервовою системою. Велике значення як специфічний подразник має соляна кислота.

Травлення в тонкому кишечнику. 12-пала кишка має довжину до ЗО см. До неї надходять соки бруннерових і ліберкюнових залоз кишечнику, підшлункової залози, жовчі з печінки. За добу у людини утворюється 1500-2000 мл підшлункового соку. Він починає виділятися через 2-3 хв. після прийому їжі та продовжується 6-14 год., що залежить від складу й кількості спожитого. Регулюється виділення цього соку нервовою системою (складнорефлекторна фаза) і гуморально (секретином).

Жовч, якої утворюється 0,5-1 л за добу:

активує ферменти підшлункового та кишкового соків (ліпаза під впливом жовчних кислот розщеплює у 20 разів більше жирів);

емульгує жири, тобто перетворює їх на емульсію (дрібні краплини жирів у воді);

стимулює перистальтику;

гальмує процеси гниття у кишечнику.

Жовч надходить до 12-палої кишки через 3-5 хв. при прийомі їжі. Вона виділяється протягом кількох годин, особливо багато при споживанні молока, сала, м'яса, яєчного жовтка.

Регулюється секреція жовчі нервовою системою і гуморально (холецистокінін, продукти розщеплення білків, жирів, пиво, дрібні дози спирту, кукурудзяні рильця тощо).

Особливістю травлення в тонкому кишечнику є те, що найбільш активно розщеплюються поживні речовини не в порожнині кишок, а на поверхні їхніх стінок (мембранне, контактне або пристінкове травлення), тому слиз на них фіксує багато ферментів, що сприяє кращому перетравленню.

Велике значення для травлення має моторика кишечнику (перистальтика), яка регулюється нервовою системою і гуморально, але гладенькі м'язи кишок здатні до автоматизму. Поверхня слизової оболонки тонкого кишечнику має багато ворсинок і мікроворсинок, необхідних для кращого всмоктування поживних речовин.

Травлення в товстому кишечнику. Слизова оболонка цієї частини кишечнику не містить ворсинок, але є багато залоз, які виділяють багато слизу. Проте для хар-четравлення товстий кишечник має велике значення, тому що у ньому багато мікроорганізмів, які викликають бродіння вуглеводів та гниття білків, розщеплюють частково рослинну клітковину.

Моторика товстого кишечнику, як і тонкого, має перистальтичну природу, але вона дещо повільніша у порівнянні з тонким кишечником. Тут формуються калові маси, їхнє видалення, тобто спорожнення товстого кишечнику або дефекація, відбувається через зростання механічного тиску на оболонку прямої кишки.

Для нормального здоров'я велике значення має евакуаційна функція кишечнику. Для нормальної функції мозку, для продуктивного людського життя ніщо не має такого значення, яке має стан кишечнику (Кацудзо Ніші).

Порушується нормальне функціонування шлунково-кишкового каналу через неправильне харчування, наслідком цього є накопичення фекалій у товстому кишечнику. В одних людей це викликає схильність до проносів, а в інших - до запору.

Накопичення фекалій у кишечнику та подальший розпад речовин, із яких вони складаються, це першопричина багатьох хвороб, особливо коли накопичення приймає хронічну форму. Ніхто не розглядає запори як смертельні хвороби, подібно до раку, туберкульозу, хвороб серця та нирок, але часто ці хвороби є наслідком кишкових запорів.

. Їжа та характер харчування

Від якості їжі, характеру харчування, дотримання режиму харчування залежить фізичне, психічне та сексуальне здоров'я людини. До складу їжі входять нутрієнти, тобто власне поживні речовини, які всмоктуються, та баластні, які виводяться.

До складу продуктів харчування входять білки, жири, вуглеводи, клітковина, вітаміни, мінеральні речовини й вода. Велике значення в харчетравленні мають кишкові бактерії, які синтезують вторинні нутріенти.

Дуже важливим є рівень калорій у їжі. Кожна органічна речовина має певну енергетичну цінність. Так, 1 г жирів - 9,3 ккал (або 37,0 кДж), білків і вуглеводів - 4,1 ккал (або 17,2 кДж), етилового спирту - 7,1 ккал (або 29,7 кДж).

Витрати енергії за добу залежать від віку, статі, умов життя, характеру роботи людини:

легка фізична робота у чоловіків - 2100 ккал, жінок - 1800 ккал;

середня фізична робота у чоловіків - 2700 ккал, жінок - 2000 ккал;

тяжка фізична робота у чоловіків - 3000 ккал, жінок - 2200 ккал;

дуже тяжка фізична робота у чоловіків - 3500 ккал.

Такі витрати властиві дорослим у віці від 18 до 40 років, при середній масі тіла 70 кг у чоловіків та 60 кг у жінок. У старшому віці (40-60 років) енерговитрати зменшуються за кожні 10 років - на 5%, а у наступні десятиріччя - на 10%.

Межа інтенсивності обмінних процесів у чоловіків складає майже 4800 ккал, а у жінок - 3700 кКал. Для видів спорту, які вимагають високої витривалості, вони не повинні перевищувати 1000 ккал/год.

У перші 6 міс. вагітності витрати зростають на 96 ккал, в останні 3 міс. - на 215-240 ккал, а при грудному годуванні - на 500 ккал щоденно.

На жаль, переважна більшість людей проявляє малу фізичну активність, тобто їхні енерговитрати складають за добу 2300-2700 ккал у чоловіків, 1800-2000 ккал у жінок, однак споживають вони значно більше енергетичних субстратів із їжею.

Експерти ВООЗ вважають, що оптимальним є вживання їжі, 12-15% калорійності якої складають білки (із них 50% тваринного походження), 30-35% - жири, 50-55% - вуглеводи.

Наука про харчування дає чіткі рекомендації щодо потреб людини в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, макро- і мікроелементах, баластних речовинах.

На сучасному етапі розвитку біології та медицини розроблено основні принципи складання харчових раціонів, які мусять:

підтримувати стабільність внутрішнього середовища, поповнювати енергетичні та пластичні витрати організму на основний обмін, усі види робіт, ріст і відновні процеси;

рівень усіх складових не повинен бути нижчим за потребу (мінімальну);

уміст вітамінів і мінеральних речовин не повинний перевищувати токсичний рівень.

За фундаментальним американським виданням "Нешкідливість харчових продуктів" (1986) оптимальним є помірковане споживання різних харчових продуктів, не переїдання. Ці рекомендації співпадають із порадами Гіпократа щодо "помірності", Салернським кодексом та іншими античними та пізнішими джерелами щодо правил збереження здоров'я.

У раціоні мусить бути за поживністю:

складних вуглеводів - 55-60%;

цукру - не більше 15%;

жиру - 10-30%;

На здоров'я людини особливо негативно впливає їжа, що містить багато тваринних жирів, цукру та солі. Рафіновані продукти не менш шкідливі для організму.

"Наша цивілізація методично руйнує натуральні харчові продукти, рафінуючи їх, щоб надати привабливості на шкоду здоров'ю" - зазначав М. Горен, відомий валеолог.

Так, наприклад, полірований рис не містить тіаміну та клітковини. Біле борошно вищих сортів повністю позбавлене клітковини, вітамінів, дуже мало залишається білків.

У 1997 р. експерти ВООЗ визначили міжнародний стандарт виявлення зайвої ваги, так званий індекс маси тіла, який розраховують діленням маси тіла (у кг) на зріст у квадраті (м2). Згідно з цим індексом розрізняють:

норму - 18,5-24 кг/м2;

ожиріння 1 ступеня - 25-29 кг/м2;

ожиріння 2 ступеня - 30-40 кг/м2;

ожиріння 3 ступеня - понад 40 кг/м2. Використовують і дещо інші розрахунки оптимальної маси тіла людини:

М тіла = 50+0,75х (зріст, см - 150) + (вік, років - 20): 4, кг М тіла = Зріст, см - 100.

травна система орган людина

Надлишкове надходження щодобово 100 ккал, що відповідає 50 г хліба, зумовлює відкладання 10 г жиру. Кожний зайвий 1 кг маси тіла зменшує життя на 6-8 міс.

За енергетичною цінністю або калорійністю продукти поділяють на кілька категорій:

дуже високоенергетичні - 400-900 ккал/100 г;

високоенергетичні - 250-400 ккал/100 г;

середньоенергетичні - 100-250 ккал/100 г;

малоенергетичні - до 100 ккал/100 г.

Запропоновано кілька принципів оптимального харчування людини

. Не їсти багато жирної їжі.

. Кращим є кухонний посуд емальований або дюралюмінієвий, із нержавіючої сталі, а також із тефлоновим або силіконовим покриттям.

. Вегетаріанство, вживання сирої їжі, безсольові дієти мають лише значення при деяких захворюваннях, але неприйнятні в загальному плані. Ці обмеження знижують фізичні та розумові здібності, зменшують життєдіяльність і енергійність. За своєю будовою травний канал людини не пристосований до їжі виключно рослинного або виключно тваринного походження. Лише шляхом раціонального поєднання різних продуктів харчування досягається нормальна життєдіяльність організму.

. Харчування за системою йогів:

а) добре пережовувати харчі;

б) приймати їжу коли голодний, а не за звичкою;

в) не потрібно їсти у стані афекту, у стані після перегрівання;

г) не менше 50% раціону повинні складати фрукти та овочі;

д) за добу потрібно вжити 3 л води, яку слід пити перед або відразу після сну;

е) виключити з раціону додаткову сіль;

ж) уникати смаженого;

з) обмежити споживання цукру, кондитерських виробів, рафінованих продуктів;

і) достатньо споживати молока і молочних продуктів; к) їсти 2-3 рази на день.

Можна погодитись з таким харчуванням, але споживати воду перед сном недоцільно.

. В основі дієти Г. Шелтона лежить принцип, що кожен продукт слід уживати окремо від інших. Так, м'ясо не поєднується з молоком; молоко не можна споживати разом із зеленими овочами, а картоплю з хлібом. Але більшість спеціалістів-дієтологів вважають, що дієта Шелтона не обґрунтована.

Є також дієти В.І. Дільмона, С Вегагої (Франція), Переша (Португалія).

Усі дієтологи вважають, що в харчуванні слід дотримуватись принципів поміркованості та максимальної різноманітності

. ВООЗ відносить алкоголь до наркотичних речовин, довготривале використання якого призводить до звикання і незворотних морфо-функціональних змін у нервовій, ендокринній, статевій та імунній системах. Пиво містить 5% вуглеводів, 2,8-6% алкоголю, тому 1 л пива за калорійністю відповідає 100-200 г хліба, 50 г шоколаду, 300-600 мл молока, 100 г м'яса. Споживання великих об'ємів пива поєднує дію алкоголю та надлишку надходження води, це призводить до перенапруги нирок, серця, а наявні у пиві аналоги естрогенів негативно впливають на статеву систему чоловіків. Однак помірне вживання алкоголю відіграє захисну роль проти ішемії (до 60 мл за добу).

Авіценна надавав велике значення вину, але застерігав від його надмірного споживання. Спирт утворює з водою гідрати - токсичні сполуки, особливо небезпечні при вмісті спирту 70-80%, а токсичність слабоалкогольних напоїв значно менша. Тому стародавні греки й римляни пили лише розбавлене вино, а тих, хто пив порозбавлене вважали варварами.

Культ їжі, пияцтво та ожиріння - ознака виродження нації. Дослідження в 10 областях України показали, що 10-20% чоловіків і 30-40% жінок мають надмірну масу. Ще Гіпократ писав, що надмірне насичення шлунка сприяє хворобам, а відомий спеціаліст в галузі харчування Поль Брегг стверджує: "Бути товстим та хворим - це злочин".

Відчуття насичення й апетит визначаються кількістю споживних вуглеводів, тому обмеження споживання жиру призводить до зменшення маси тіла. При гіподинамії окислення жиру в організмі знижене.

Усім, хто має більшу масу, ніж треба, необхідно зменшити споживання жирів, їсти лише тоді, коли хочеться.

Страва не повинна бути дуже гарячою або дуже холодною.

Слід їсти повільно, не поспішати, добро пережовувати їжу. А для цього потрібно мати здорові зуби. Зараз дуже розповсюджений карієс і пародонтоз. Потрібно дотримуватись гігієни ротової порожнини: чистити зуби двічі на добу протягом 2-3 хв. зубними пастами, що містять фтор, біологічно активні речовини. До та після чищення зубів ротову порожнину прополоскати еліксиром. Можна використовувати після їжі жувальну гумку, краще без цукру, протягом 10 хв. Тривати прийом їжі має не менше 20 хв., він має бути святом, тому дуже важливі сервіровка та настрій.

Висновок

Людина, як і будь-яка жива істота, харчується, її кістки і м'язова тканина формуються завдяки багатьом елементам, що містяться у щоденній їжі людини. Що ж це за елементи?

Будь-який різновид їжі - це неймовірно складна суміш численних хімічних сполук, у ній містяться десятки тисяч білків, ліпідів, вуглеводів, мікроелементів й інших органічних та неорганічних речовин. Визначити найбільшу біологічну цінність і ступінь корисності для організму людини того чи іншого продукту дозволяє точне знання хімічного складу цього продукту. Тому, щоб правильно скласти харчовий раціон, необхідно знати основи перетравлювання складових частин їжі, що були вжиті людиною на сніданок, обід чи вечерю. Але, знов-таки, перш ніж правильно складати свій раціон, потрібно мати уявлення про те, з чого складається травна система, який шлях проходить їжа в травному тракті, де розщеплюються жири, а де поглинаються вітаміни.

Більшу частину тіла людини займає травна система, хоча розміщена вона дуже компактно і відіграє важливу роль для здоров’я людини. Тому необхідно правильно слідкувати за її станом.

Список використаних джерел та літератури

Література:

1.      Понятійно-термінологічний словник логопеда / За редакцією В.І. Селіверстова - Москва: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 1997 <http://znaimo.com.ua/1997>. - 400 с. - 25000 екз.

.        Бабкин Б.П.  <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1>, "Секреторный механизм пищеварительных желез", Л., 1960;

.        Павлов И.П.  <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>, "Лекции о работе главных пищеварительных желез", Полн. собр. соч., 2 изд., т.2, кн.2, М. - Л., 1951

.        Богач П.Г., "Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника", К., 1961;

.        Уголев А.М. , "Пристеночное (контактное) пищеварение", Л. - М., 1963;

.        Уголев А.М. "Мембранное пищеварение. Полисубстратные процессы, организация и регуляция", Л., 1972;

.        Шлыгин Г.К., "Ферменты кишечника в норме и патологии", Л., 1967;

.        Уголев А.М., "Пищеварение и его приспособительная эволюция", М., 1961;

.        Полушкина Н.Н. "Диагностический справочник гастроэнтеролога"., 670 с;

.        Шмальгаузен И.И., "Основы сравнительной анатомии позвоночных животных", 4 изд., М., 1947;

.        Беклемишев В.Н., "Основы сравнительной анатомии беспозвоночных", 3 изд., т.2, М., 1964

.        "Физиология человека", под ред. Шмидта Р., Тевса Г., т.3, М., 1996.

Джерела

13.    Біологічний словник <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA> / за ред. I.Г. Підоплічка <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. - К.: Головна редакція УРЕ <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A0%D0%95>, 1974. - Т.3. - 552 с.

.        Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В.П. Пішака. Підручник. - Київ: КОНДОР, 2008. - 400 с. ISBN 978-966-351-128-3 <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:BookSources/9789663511283>

.        Анатомія людини: У 2 т. - К.: Здоров'я, 2005. - Т.2. - 372 с. ISBN 5-311-01342-7 <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:BookSources/5311013427>