Проблеми виховання дітей раннього віку в умовах родини. Форми надання педагогічної допомоги родині
Висновки
Література
Додаток
ВСТУП
Актуальність теми. Основною запорукою соціальної адаптованості людини у сучасному світі є її рівень оволодіння мовленням. Ми спілкуємося словами вдома, у магазині, на прийомі у лікаря, їдучи на роботу, розмовляючи по телефону і взагалі всюди, де постає необхідність встановити контакт з іншою особою, попросити про допомогу, просто запитати котра година чи як проїхати, наприклад, до найближчого поштового відділення. Розвиток мовлення починається з раннього дитинства.
Раннє дитинство (період від року до трьох років) - це особливий період у житті дитини. У цей час відбувається стрімкий психічний і фізичний розвиток, закладається основа для подальшого формування і становлення дитини як особистості. Основними досягненнями раннього дитинства, які визначають розвиток психіки дитини, є оволодіння мовою, розвиток предметної діяльності та інші. Якісні перетворення, які відбуваються за перші три роки життя дитини, дуже значні.
Усі процеси розвитку в ранньому дитинстві тісно пов'язані з розвитком мовлення. Даний період дитячого розвитку є сензитивним (найбільш сприятливим) для розвитку саме цієї психічної функції, підтвердженням тому є вивчення дітей, які пережили жорстоку поведінку на собі, і в дитинстві мало спілкувалися з іншими людьми. Все це обґрунтовує актуальність даного дослідження.
Мета дослідження - дослідити основні тенденції та складові розвитку мовлення дітей раннього віку.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
дослідити особливості розвитку дітей у ранньому дитинстві;
виокремити фактори, які впливають на розвиток мовлення дітей раннього віку;
розглянути основні етапи становлення мовлення в даний період;
проаналізувати фактори, які впливають на розвиток мовлення;
дослідити питання впливу матері та сімї на розвиток дитини.
Об'єктом дослідження виступає розвиток мовлення.
Предметом дослідження є фактори мовного розвитку дитини в період раннього дитинства
Гіпотеза дослідження: розвиток мовлення дитини починається зі спілкування в сімї.
Цю проблему досліджували: А. Богуш, В. Бенера, Н. Гариш, Т. Котик, К. Крутій, І. Луценко, Н. Маліновська та ін.
1.Вікові етапи розвитку дітей за періодами
Перший рік життя в психологічній літературі названо періодом новонародженості. Він знаменує собою початок періоду немовляти і, як вважають вчені, головною особливістю його є відсутність поведінки дітей у власному змісті цього слова. Народившись дитина фізично відділяється від матері і потрапляє в зовсім нові умови (холод, повітря, освітлення, зміна їжі тощо). Пристосування до оточуючого світу здійснюється спочатку за допомогою безумовних рефлексів, а потім умовних, які зявляються наприкінці 1-го місяця життя (положення при годуванні, на час, на колір молока, лікарських напоїв і т.п.)
Перший рік життя згідно досліджень Н.М. Аскаріної, М.М. Щелокова, Г.М. Ляміної, Л.К. Печори, найбільш відповідальний і складний період розвитку дитини. Це період найбільш інтенсивного фізичного і психологічного розвитку. В той же час діти 1-ого року життя безпомічні та вразливі. Саме в цей період особлива увага приділяється охороні здоровя дітей, піклуванню про правильну організацію їх життя, створенню умов для формування емоційно-позитивного стану малюків, розвитку їх рухливої діяльності і мови. Джерелом виникнення позитивних емоцій є спілкування з дорослим, що й обумовлює основний вид діяльності дітей 1-ого року життя - спілкування з дорослими.
Відповідно до темпів розвитку та особливостей кожного вікового періоду в науково-методичній літературі визначають 4 етапи: від народження до 3 місяців, від 3 місяців до 6 місяців, від 6 місяців до 9 місяців, від 9 місяців до 1 року. Психологи підкреслюють, що кожний етап веде до певних новоутворень, на основі яких в кожному наступному періоді створюються відповідні системи педагогічних впливів. Це можливо лише при відсутності явища «госпіталізму» і науково-обґрунтованій системі впливу.
На думку вчених і практиків саме діти першого року життя потребують індивідуального обслуговування та навчання, що передбачає комплектування груп дитячого закладу малюками різних за віком, оскільки вони в даному випадку будуть жити за різними режимами. В найбільш відповідальні моменти (їжа, гігієнічні процедури, ігри, заняття) частина дітей буде спати, що дозволить помічнику вихователя і вихователю більш уваги приділяти індивідуальному спілкуванню з кожною дитиною
У першій групі раннього віку діти знаходяться до 1-ого року - 1 року 2 місяців, тобто моменту, коли вони починають впевнено ходити. Затримка дітей старше цього віку в1й групі може призвести до відставання у їх розвитку. Умовно вони поділені на підгрупи, кожна з яких має свій режим, певні організаційні умови. Приміщення включає: фільтр, приймальну, групову кімнату, спальню (краще теплу веранду), туалет, сумісно з ванною. Кожне з цих приміщень відповідає правилам оформлення, має своє обладнання, свої зони.
У науково-методичній літературі (на основі досліджень Н.М. Аскаріної та М.М. Щелонова) визначають такі особливості розвитку дітей 1-ого року життя:
-відносно низька опірність;
-міцний взаємозвязок між фізичним і нервово-психічним розвитком;
-залежність розвитку дитини від дій і пливу дорослих.
Ці особливості зумовлюють виконання дорослими таких. Завдань:
.Забезпечення повноцінного здоровя та фізичного розвитку дитини.
2.Забезпечення своєчасного нервово-психічного розвитку (сприйняття, позитивних емоцій, рухів, дій з предметами, підготовчих етапів мови).
.Підтримка позитивного емоційного стану, настрою, активності в процесі спілкування з дорослими.
.Формування відповідного ритму життя за допомогою науково-відрегульованого та індивідуального режиму.
.Формування позитивного ставлення до годування, сну, гігієнічного догляду.
.Формування доброзичливих взаємовідносин з дорослими.
.Виховання позитивних і запобігання розвитку негативних навичок.
Перші три місяці дитина, як правило виховується в родині. Після трьох місяців, за бажанням батьків, дитина може виховуватися в дошкільному закладі. Не зважаючи на те, що у сучасних умовах більшість дітей знаходяться вдома до 1-2х років, персонал дошкільного закладу повинен мати все необхідне для нормального розвитку дитини, постійно підвищувати свої професійні знання, добре володіти організацією адаптаційного періоду, а також здійснювати допомогу сімям малюків, які не відвідують дитячий заклад (консультації, патронаж, школи матері тощо).
Вихователі і батьки повинні знати особливості розвитку дітей і завдання, які необхідно вирішувати на кожному етапі.
Від народження до трьох місяців.
Дитина в цей період майже весь час спить, для неї ще не існує дня та ночі, рухи хаотичні, малюк ще не підіймає та не утримує головку, а в короткі періоди неспання часто кричить, буває неспокійним.
Завдання в цей період:
-привчати жити за режимом;
-привчати засинати без укачування;
-розвивати зір, слух, рухи дитини;
-формувати позитивний емоційний стан;
-запобігати виникненню поганих звичок.
Визначаючи рівень розвитку, перш за все треба перевірити як сформувалися здорові реакції. Відомо, що раніш за все у дитини формуються вміння у положенні лежачи на спині зосереджувати погляд на обличчі дорослого або іграшці. А у 3-місячного малюка це вміння повинно проявлятися, коли його тримають на руках у вертикальному положенні.
Дітям цього віку необхідно показувати предмети, іграшки, на відстані приблизно пятдесят сантиметрів, постійно розмовляючи з ними. Іграшки спочатку повільно пересувають, а потім тримають нерухомого, щоб малюк зосередив на ній свій погляд. Вважається, що зорові реакції сформовані, якщо дитина зосереджує погляд впродовж 30-40 секунд і активно супроводжує зором рух предмета або іграшки (від середини, зліва на право і навпаки).
Розвиток емоцій і соціальної поведінки можна перевірити, спостерігаючи як дитина реагує на різні звукові подразники, лагідну розмову дорослого. Необхідно схилитися до дитини на відстань 25-30 см і розмовляти з нею ласкаво і лагідно, з посмішкою. Вважається, що вміння сформоване, якщо у відповідь на це дитина спочатку дивиться зосереджено, а потім у неї виникає комплекс пожвавлення, який триває 10-15 сек. І зберігається після припинення спілкування.
Перевіряючи вміння дитини утримувати голову в положенні лежачи на животі, вихователю або матері треба стати проти неї на відстані 50-70 см та погриміти брязкальцем, тримаючи його на відстані 20-30 см. Якщо дитина розглядає іграшку, високо тримає голову, спираючись на передпліччя та зберігає таке положення 2-2,5 хвилини, можна вважати, що вміння сформоване. В цей період дитина повинна утримувати голову в вертикально положенні (на руках у дорослого) протягом 1-1,5 хвилин, підтанцьовувати на колінах у дорослого, випрямляючи при цьому ноги в колінах. Показники розвитку: малюк спирається ступнею протягом 45-60 хвилин, пританцьовуючи (не можна ставити його на ноги).
Таким чином, від народження до 2,5-3-х місяців дуже важливо забезпечити своєчасне виникнення хорового і слухового зосередження розвитку позитивних емоцій (усмішка та комплекс пожвавлення), активних рухливих реакцій.
Від трьох до шести місяців
Малюк вже може не спати півтори - дві години, може деякий час спокійно погратись, його вже легше зайняти, ніж перші місяці життя. Поступово дитина пізнає все більшу кількість предметів та осіб, проявляючи до них різне відношення.
Якщо з малюком постійно розмовляти, то до пяти - шести місяців він активно реагує на звукові подразники, шукає джерело звуку поглядом, пізнає голоси близьких людей. У цьому віці дитина зосереджено прислухається і до тих звуків, які промовляє сама, що в значній мірі сприяє розвитку голосових реакцій.
З двох з половиною - трьох місяців дитина може більш тривалий час спостерігати за іграшками. Рухи малюка стають більш вільними.
Найбільш важливими показниками нервово-психічного розвитку є:
-розвиток зорових і слухових диференціацій;
-уміння шукати і знаходити джерела звуків;
-формування стійкого позитивного настрою.
Завдання виховання:
-розвивати вміння, які дозволяють дитині брати активну участь у годуванні;
-з 4,5 місяців привчати їсти з ложки;
-привчити до охайності;
-розвивати зір, слух, голосові реакції, рухи, почуття.
Показниками успішного розвитку є активність дитини протягом 1,5-2 годин, вміння розрізняти звуки, форму предметів, розрізняти своїх та чужих, поява улюблених іграшок, з 5 місяців розрізнення лагідної і суворої мови. Активність сприйняття стає основою розвитку основних рухів, що стимулює розвиток елементів соціальної поведінки дитини.
У цьому віці важливо розвивати голосові реакції. До 5 місяців у дитини повинні зявитися гуління - співучі звуки (протяжні - а-а-а, у-у-у); до 6 місяців окремі склади, а до 7 - лепетання (повторні склади наприклад да-да-да, ба-ба-ба, ма-ма-ма).
Гуління сприяє формуванню мовного дихання, лепетання готує голосовий апарат до мовлення. Цілеспрямоване спілкування з дитиною відбувається при відносній тиші.
Сприятливе акустичне середовище необхідне і для ігор-занять, метою яких є вдосконалення слухового сприйняття. Вихователь неголосно заспівує мелодію, діти вчаться знаходити джерела звучання музики, здійснюють ритмічні дії. Після музичних занять малюки промовляють багато звуків. Дуже важливо формувати потребу дітей у спілкування, позитивні реакції на дорослих, розвивати самостійні дії з предметами.
У віці від 3 до 6 місяців у дітей треба розвивати рухи руки. У 3-3,5 місяців дитина зосереджено бере іграшку двома руками (іноді однією). У 5-6 місяців дитина бере іграшку з будь-якого положення.
До початку 2-го півріччя у дитини зявляється багаторазове вимовляння деяких звуків. В основі цього лежить розвиток інтересу до звуків власного голосу і позитивні емоційні почуття. До 5-6 місяців малюк, який знаходився у позитивному емоційному стані, навчається вимовляти повторні склади, (наприклад: да-да-да-да, ба-ба-ба-ба, ма-ма-ма-ма) в ця багаторазовість вимовляння звуків стає основою розвитку само наслідування, а у подальшому - наслідування звуками дорослих (лепет).
Від шести до девяти місяців
В цей період у дитини зявляється багато нових рухів, які їй подобається виконувати: розкачування, вставання на ноги, хода вздовж барєру. Малюки вже вміють їсти з ложки, охайно та з апетитом вживати різну їжу. З пяти-шести місяців різко зростає зацікавленість дитини оточуючим, діти уважно спостерігають усе, що знаходиться в полі їх зору. Малюк цього віку починає розрізняти імена оточуючих дорослих та дітей, розуміє окремі слова, ускладнюються маніпулятивні ігри. Деякі іграшки та предмети він починає використовувати за призначенням: мяч котить, дрібні іграшки виймає з коробки, а потім знов кладе їх на місце. Якщо дорослі створюють необхідні умови, дитина тривалий час може гратись самостійно.
Завдання виховання:
-привчити їсти все біль різноманітну їжу, пити з чашки, їсти хліб, тримаючи його у руці;
-привчити до охайності: під час їжі підвязувати серветку, на ложку набирати небагато їжі;
-з восьми місяців привчати дитину сидіти на горщику;
-розвивати розуміння мови; розвивати пасивний словник дитини, наслідування звукам;
-розвивати рухи;
-розвивати стійкі позитивні емоції.
Близько 6-и місяців дитина не тільки лежить на животі тривалий час, але й спираючись на руки, підіймає голову та груди, перевертається з боку на бік, з грудей на спину, - все це створює умови не тільки активного повзання навколишнього, а й створює позитивний емоційний стан сприяє нормальному нервово-психічному розвитку. Згодом зявляються нові рухи (повзання, вставання), удосконалюється лепетання, розвивається розуміння мови навколишніх дорослих, що оточують дитину.
Для розвитку активного повзання дитини треба надати можливість вільно рухатися у великому манежі. Навчившись повзати, малюк починає чіплятися за барєр манежу, вставати, сідати.
У віці 6-7 місяців на питання «де?» (годинник, півник), діти повертають голову, шукають, де знаходяться названі речі. У 9-10 міс. діти знаходять речі при названі їх незалежно від місця положення. Для розвитку розуміння дитиною слів, які позначають речі, слід багаторазово повторювати одне і теж слово, яке відноситься до певної речі або іграшки, підносити малюка до неї або навпаки - до дитини, надавати можливість їй активно діяти.
Вміння лепетати, а також співвідносити слова з діями та речами є тісно основою, на якій у подальшому будується весь процес мовленнєвого розвитку.
Таким чином в період від 5-6 місяців до 9-10 місяців особливу увагу треба приділити:
-розвитку активного повзання;
-розумінню дітьми мови дорослих і наслідуванню у вимові звуків і складів;
-своєчасному розвитку лепетання;
-стійкому позитивному емоційному стану і позитивному спілкуванню з дорослими;
-розвитку активних дій з іграшками і предметами.
У період від 9 місяців до 1 року:
З девяти-десяти місяців дитина вже може не спати біля чотирьох годин, вдень вона спить тільки два рази, змінюються години сну, час годування. І цьому віці малюк швидше ніж раніше засвоює слова, які означають різні дії, предмети і навіть зображення. Звязок його з оточуючим світом значно зростає, ігри-маніпуляції ускладнюються, рухи вдосконалюються. Дитина із задоволенням повторює засвоєні звуки, наслідує дорослих, промовляє перші слова.
Завдання виховання:
-навчання навичкам самостійної їжі;
-виховання культурно гігієнічних навичок: за стіл сідати тільки з чистими руками, їсти охайно і за чистим столом, не виходити з-за столу з їжею, користуватися серветкою;
-привчати самостійно сідати на горщик;
-розвивати розуміння мови та активну мову самої дитини;
-розвивати розуміння назв дій, які дитина виконує з іграшками, предметами та матеріалами;
-розвивати рухи дитини;
-розвивати ігри-маніпуляції та предметну діяльність.
Велике значення для психічного розвитку дітей мають вміння, які формуються в останню чверть року. Це вміння самостійно ходити, цілеспрямовано займатися з іграшками, наслідувати дії і вимови дорослого.
До 9-10 місяців дитина навчалася підійматися за допомогою дорослого, переступати вздовж барєру або стіни; значна частина малюків самостійно стоять, ходять за допомогою дорослих (спочатку підтримка за одну руку, потім самостійно).
У 9-10 міс. дитину треба спонукати вставати на ніжки, підштовхуючи до гратів манежу яскраві іграшки. Потім дитина починає переступати вздовж манежу, тримаючись за його барєр.
Треба прагнути, щоб до того, як дитина починає сидіти, вона навчилася повзати та вставати на ніжки, переступати. Дитина, яка володіє цими рухами, фізично зміцнена, сидячи не буде сутулитися.
Навчати дитину сідати раніше 7-8 місяців шкідливо, оскільки це може привести до скривлення хребта.
Психічний розвиток дитини другого півріччя і року життя повязаній з формування передумов цілеспрямованих дій з предметами. Спочатку у дитини зявляється бажання повторювати дії дорослого: плескати руками по предметах, перекладати іграшку з однієї руки в іншу. Інтерес до таких рухів повязаний з підсиленням орієнтувальної діяльності малюка, яка сформувалася ще в 5-6 міс., і появою інтересу до розглядання предметів, їх кольору, форми, до нових звуків і ритмів, слів, що позначають близьких людей (мама, тато, баба), іграшки (гав-гав, мяв), деякі речі (тік-так)
У період 9-10 міс. до 1 року відбувається якісні зміни у діяльності дітей з речами, іграшками, матеріалами. Дорослі навчають їх вірно використовувати іграшки, речі, матеріали, стимулюють виникнення простих маніпуляцій них дій з ними (перекладати, знімати кільця піраміди, качати ляльку).
Для ігор-маніпуляцій дітям цього віку можна давати різноманітні складинки, кульки, чашечки, яйця, матрьошки, пірамідки, мячі, форми для піску, інші різноманітні іграшки. У процесі навчання дітей цього періоду виділяють декілька етапів: I - період пасивних рухів, II - дорослий спонукає дитину до виконання репродуктивного характеру, III - дитина починає виконувати дії за словесними вказівками.
Систематичне індивідуальне спілкування дорослих із дітьми поширює запас зрозумілих для них дій. На першому році життя пасивний словник (тобто зрозумілі дитині слова) більше ніж активний (слова, які дитина використовує у спілкуванні). В активному словнику дитини 1 року нараховується 10-15 слів.
У запасі зрозуміли дітям слів є такі, як можна, не можна, добре, погано. Малюки починають розуміти ці слова,якщо дорослий припиняє небажану дію, вимовляє жорсткі слова з відповідною суворою інтонацією, і навпаки, добрі слова вимовляє з доброзичливістю.
Таким чином , вже у цей період стає можливим за допомогою мови впливати на поведінку дітей. У дітей кінця першого року життя треба виховувати доброзичливе відношення один до одного, формувати елементи товаришування. С цією метою слід обєднувати кілька дітей, як на занятті, так і під час їх самостійної діяльності, викликати спільну цікавість, спільну радість при спостереженні гарних іграшок.
Уміння сидіти та ходити розширює можливості сприйняття навколишнього, створює умови для більш повних контактів: адже дитина набуває можливості наблизитися до сприйманого. Так, впродовж першого року життя дитина засвоює суспільний досвід спілкування з людьми, використання оточуючих речей.
Отже, в період від 9-10 місяців до 1 року 2 місяців найбільш вагомими показниками є:
-сформованість у дітей розуміння мови дорослих і наслідування;
-сформованість первісних форм спілкування;
-поява перших слів та прямої ходи;
-активна самостійна рухова діяльність;
-активна предметна діяльність (дії з речами, іграшками, матеріалами).
2. Особливості розвитку дітей раннього віку
2.1Раннє утворення умовних рефлексів;
Відносно психолого-педагогічних, медико-біологічних досліджень, ранній вік визначається як фундаментальний період в розвитку людини, він - початковий і дуже важливий етап в формуванні особистості. Н.М. Аксаріна, Г.М. Ляміна, Н.М. Щелованов довели, що перші три роки життя - це період найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дітей. У цей період швидко удосконалюється діяльність всих органів чуття, зокрема зорове і слухове сприйняття.(Вже до 5-7 місяців життя дитина здатна розрізняти основні кольори і форми, до 11-12 місяців вона опановує основним рухом, активний словник до року складається з 10-12 слів. Пізніше їх кількість зростає, досягаючи до двох років - 200-300, а до трьох - 1200-1500 слів) В цей період дитина засвоює первинні знання про навколишній світ, опановує дуже важливими для його подальшого життя: мовою, предметною діяльністю, ходою, установлює емоційні стосунки з дорослими та дітьми. У науково-методичній літературі надається вікова характеристика дітей раннього віку.
Новонароджена дитина безпомічна фізично і зовсім не керує ходним своїм рухом. Вчені стверджують, що думка відносно прямої залежності розвитку новонародженного тільки від спадковості, а подальший розвиток закладено в дитині з моменту його народження, є помилковою. Невірною є також і протилежна думка, що дитина - це чиста дошка. Н.М. Аксаріна, Н.М. Щелованов вважають, що у немовля є певний запас уроджених реакцій(безумовних рефлексів), якими він реагує на зовнішні впливи, але подальший розвиток будується на формуванні умовних рефлексів. Так, немовля, що успадковує безумовні рефлекси, відповідно реагує на різні подразники: при різкому звукові (подразник) - здригається (відповідна реакція - безумовний рефлекс), при яскравому світлі - жмуриться, при дотику до вій - закриває очі, при дотику до губ - робить смоктальні рухи. У немовляти є безумовний орієнтований рефлекс, наприклад, з появою в полі зору дитини якого-небудь незвичайного предмета, дитина відразу перестає рухатися, придивляється до цього предмета. Таку реакцію І.П. Павлов називав "що таке?".
Безумовними, є такі рефлекси - харчовий, смоктальний, оборонний.
На підставі постійних безумовних рефлексів виникають рефлекси - умовні, придбані в результаті індивідуального досвіду.(Умовні рефлекси здійснюються вищими відділами ЦНС - великими півкулями головного мозку). Утворення умовних рефлексів у дітей вперше помітили - В.М. Бехтерєв і М.М. Щелованов. На 10-20-й день життя у дитини з'являється умовний харчовий рефлекс: коли дитину брали на руки і надавали їй звичайне для грудної годівлі положення тіла під грудьми, вона негайно починала повертати голову, розкривати рот і робити смоктальні рухи. Все це вона робила незалежно від того, хто її брав на руки. До кінця 3го початку 4го місяця рефлекс положення тіла під грудьми поступово вгасає. Замість нього з'являється умовний харчовий рефлекс - зоровий, тому що смоктальні рухи в дитини тепер виникають при одному тільки погляді на материнські груди. Вже на 5-7-й день життя виробляється харчовий умовний рефлекс - на час, наприклад, якщо дитину годувати через рівні проміжки часу, то дитина під час годування починає виявляти загальне занепокоєння, кричить, що є наслідком відчуття голоду. В результаті частих сполучень тих самих умов життя у дитини формуються більш складні умовні рефлекси - звички, які можуть бути як позитивними так і негативними. Відбувається нагромадження особистого досвіду. Поводження дитини формується вже при участі і під контролем вищого відділу головного мозку кори великих півкуль.
Можливість утворення умовних рефлексів вже на першому місяці життя дитини є в той же час найбільш обєктивним доказом необхідності виховання його з перших днів життя. Якщо якісь зовнішні роздратування діють на дитину завжди в одній і тій же послідовності, то в нього утворюється відповідна закріплені цілісна система реакцій, тобто формується те що І.П. Павлов назвав - динамічним стереотипом. При правильно організованому вихованні у дитини утворюється багато різних стереотипів, наприклад в результаті визначеного порядку одягання на прогулянку, під час укладання спати та ін.
2.2Формування інтелектуальних і моральних почуттів, як основа необхідності і можливості виховання дітей з перших днів життя
З моменту народження дитина виступає як біологічна істота, яка в подальшому розвивається в соціальну особистість. Усі способи практичних дій, що формуються у дитини, черпаються із соціального середовища, з матеріального і духовного досвіду людей. Зрозуміло, що цей процес відбувається під впливом дій дорослих і при їхній особистій участі. Саме на ранньому етапі відбувається стрибок від біологічного до соціального - починається соціалізація дитини. Дитина раннього віку повинна опанувати матеріальну культуру, тобто засобами практичних (предметних), орудійних дій, основа володіння яких пов'язана з розвитком емоцій і інтелектуальною діяльністю дитини. В процесі формування різних видів діяльності (спілкування, орієнтовної, рухової активності, предметно-ігрової) можуть розвиватися перші соціальні потреби та елементарні засоби їхнього задоволення, здійснюватись завдання всебічного виховання дітей. У більш ранньому віці завдання фізичного, розумового, естетичного і морального виховання як би злиті, однак по мірі зростання дитини складові частини всебічного розвитку починають диференціюватись. Потреба дітей у спілкуванні з дорослими поступово ускладнюється. Спілкування виступає основою та є первісною умовою виховання у дитини чисто людських, соціальних навичок.
Від рівня та якості спілкування залежить розумова активність дитини. Вчені розробили певні рекомендації педагогічно-дійового спілкування з дитиною:
-дорослий повинен постійно задовольняти зростаючу в дитини потребу в засвоєнні навколишнього;
-необхідно поступово збагачувати враження дитини про оточуючих, викликати у неї позитивні емоції;
-Постійно вносити нове в життя дитини; систематично змінювати оточуюче (іграшки, інтерєр, системи спілкування).
2.3Тісна взаємозалежність фізичного і психічного розвитку дітей у перші три роки життя
В результаті виховання і навчання відбувається швидкий фізичний і психічний розвиток. Своєчасно розпочате правильне виховання в період раннього дитинства забезпечує дитині бадьорий стан, її повноцінний фізичний і гармонійний психічний розвиток. Правильне виховання є однією з умов повноцінного фізичного розвитку дітей. Наприклад, недостатня довжина тіла дитини може визначитися не тільки на недостатньою кількістю білків, вітамінів у харчуванні дитини, але й зниженою рухливістю дитини, відсутністю умов, що стимулюють її рухи. У нерозвинених в нервово-психічному відношенні, нерухомих, млявих, мало емоційних дітей часто спостерігається недостатній загальний фізичний розвиток і слабке здоровя. Велике значення для фізичного розвитку і здоровя дитини мають апетит, повноцінний сон. Однак сьогодні дуже часто в сімї діти відмовляються від їжі, погано сплять, що є результатом неправильного виховання. Прогулянка, яка так потрібна дітям, позитивно впливає на стан здоровя тільки за умов, коли у дитини цікава прогулянка, якщо вона має можливість грати, бігати, стрибати тощо. Якщо дитина ослаблена, багато хворіє, вона як правило, відстає у фізичному розвитку (ознаки: зріст, маса тіла, млявість і дратівливість, примхливість). На деякі сторони поводження дитини накладають відбиток уродженні особливості її нервової системи (ВНД)
Темпи фізичного і психічного розвитку в ранньому віці високі, але формування усіх органів і систем ще не завершено, і тому їх діяльність недосконала. Так, нервові процеси характеризуються недостатньою силою, урівноваженістю і рухливістю, недостатньо сформовані процеси внутрішнього гальмування, що певним чином впливає на поведінку дітей. Вони легко стомлюються, емоційний стан їх нестійкий, що часто стає причиною вередування, виникнення конфліктів між дітьми.
У ранньому віці необхідно створювати оптимальні умови для ритмічного протікання нервових процесів. Неприпустимі, наприклад, є перевантаження дитячих груп. Впродовж дня дитині 1,5-3 років потрібно дати можливість пограти самому або в присутності 1-2х дітей. Тривалість активного пильнування наростає поступово. При швидкому темпі розвитку і недосконалій нервовій системі це дозволяє уникнути перевтоми дітей. Чим молодша дитина, тим швидше вона розвивається, тим частіше й більше спить. Аналіз вищезгаданого вимагаємо регулярно (на першому році раз на місяць, а на 2-у і 3-у році життя раз у квартал) оцінювати фізичний і психологічний розвиток дітей за показниками нервово-психічного розвитку і систематично контролювати засвоєння кожною дитиною матеріалу.
Названі вище особливості передбачають організацію індивідуального підходу до кожної дитини з урахуванням особливостей її нервової системи, рівня фізичного, розумового розвитку, що в свою чергу допоможе вихователю вирішувати завдання, визначені програмою виховання і навчання в дошкільному закладі.
3. Особливості ВНД дітей перших трьох років життя
Перші три роки життя - період швидкого розвитку всієї нервово-психічної діяльності, яке відбувається в процесі взаємодії дитини з навколишнім середовищем. Однак, ВНД дітей раннього віку має свої особливості, які обовязково слід ураховувати при організації і здійсненні догляду та виховання дітей раннього віку. Вчені визначають такі особливості ВНД:
. Умовні рефлекси формуються порівняно швидко, але закріплення їх відбувається повільно. Багато умовних рефлексів і до трьох років ще не ж досить стійкими.
. Впродовж перших трьох років, особливо в перші два роки, швидко підвищується працездатність нервової системи, однак у порівнянні з дітьми біль старшого віку, навіть на третьому році життя працездатність їх нижча.
. Нервова система дитини має порівняно малу витривалість. Діти швидко стомлюються від тривалої дії одного і того ж самого подразника і не витримують дії багатьох сильних подразників.
. ВНД дітей раннього віку характеризується неврівноваженістю двох основних нервових процесів: процеси збудження переважають над процесами гальмування. Внаслідок цього позитивні умовні рефлекси вироблюються швидше, ніж гальмові. Маленьку дитину значно легше навчити щось робити, ніж утриматися від бажаної дії. Довго зберігати гальмовий стан (наприклад, очікувати чогось) дитині дуже важко.
. З віком реакції дітей стають локальними, зменшується кількість зайвих побічних рухів, хоча в поводженні дітей багато іррадійованих реакцій. Наприклад, радість у дитини виявляється часто не тільки посмішкою, а супроводжується загальними пожвавленими рухами, голосним вереском, лясканням у долоні.
. Вся діяльність дитини здійснюється при участі кори головного мозку, що впливає і на підкіркові відділи мозку. Наприклад, дитина, зацікавлена розповіддю, може не почувати голоду. В свою чергу на поведінку дитини раннього віку впливає стан і діяльність підкіркових відділів мозку. Саме цією особливістю пояснюється велика залежність поведінки дитини від задоволення її органічних потреб.
. Для дитини раннього віку характерна порівняно слабка рухливість нервових процесів. Нові чи недавно сформовані реакції мають тривалий латентний період. Дитина не може швидко відповісти чи швидко загальмувати будь-яку дію.
. У дітей легко виникає зовнішнє гальмування, наприклад, вони легко відволікаються від їжі, якщо медсестра, яка входить в цей час, починає розмовляти з вихователем. Розвиток зосередження знаходиться у великій залежності від умов виховання.
. Діти раннього віку дуже легко збудливі. Стан збудження нервової системи легко змінюється, часто навіть від порівняно незначних причин. Урівноважена бадьора поведінка легко може змінитися підвищено збудженим чи млявим станом.
. Діти цього віку дуже емоційні: почуття займають велике місце в їх житті. Багато і їх поведінці залежить від позитивного відношення до чогось чи до когось. Загалом емоційний стан дуже не стійкий.
. Період раннього дитинства є періодом початку розвитку II сигнальної системи. Як наслідок недостатнього розвитку II сигнальної системи у дітей до трьох років переважне значення мають першосигнальні подразники, тобто наочні образи.
Ведуча роль у процесі розвитку належить умовам життя дитини, тому процес розвитку відбувається головним чином у результаті:
а) безпосередніх впливів на дитину навколишніх його дорослих, тобто виховання і навчання;
б) самостійної організації діяльності дитини;
в) впливу навколишніх дітей;
На різних вікових етапах значення цих факторів у розвитку дитини неоднаково, але вирішальну роль у розвитку й емоційному стані протягом раннього дитинства грає дорослий, його безпосередній вплив на дитину. Саме в результаті безпосередніх впливів дорослих у дитини зявляється перша посмішка, спостерігаються перші дії з предметами, розвиток мови.
У роботі з дітьми раннього віку необхідно враховувати особливості нервової системи. Суворий тон часто просто необхідний стосовно деяких дітей, і не ефективний у звертанні з боязкими дітьми.
З першого року треба подбати про те, щоб попередити формування у малюків невпевненості в собі, уразливості, замкнутості, боязкості.
У процесі спрямованого виховання можуть бути внесені корективи в поведінку дитини. Враховувати індивідуально-типологічні особливості дитини - це значить не тільки пристосувати до них виховні впливи, але й активно підтримувати позитивні якості і перебудовувати небажані.
У науково-методичній літературі розроблено ряд загальних правил, обумовлених віковими особливостями розвитку дітей. Їх необхідно знати і дотримуватись.
Правило 1
Звертання до дітей має бути рівним, спокійним
Правило 2
Успіх виховання залежить від постійності та послідовності виховних впливів. Навички і вміння дитини утворюються за механізмом умовного рефлексу, що передбачає сталість умов, засобів, методів та прийомів виховання.
Правило 3
Єдність підходів з боку всіх людей, що оточують і виховують дитину. Якщо у батьків і групового персоналу є тверда домовленість, що дозволено, а що заборонено, у дитини створюється визначений стереотип поведінки, у вигляді системи позитивних рефлексів. Якщо ж вимоги постійно змінюються - пристосуватися до визначених вимог дитині важко.
Правило 4
Дитина повинна розуміти і охоче виконувати вимоги «не можна, дозволено, потрібно» Вчити цьому необхідно поступово. Використовуючи слово «не можна» - спочатку треба забрати предмет і переключити увагу дитини на активну діяльність, відвернути увагу таким чином, щоб не було бажання повторювати заборонене.
Правило 5
Вимоги, запропоновані дитині, повинні бути зрозумілими, доступними. Потрібно стежити за виконанням дитиною доручень. У випадку відмови можна трошки допомогти самим маленьким; дітям третього року життя лише підказують як зробити, намагаються заохотити їх проявом уваги, підбадьорити, спонукають до доведення справи до кінця.
Правило 6
Дитині потрібна зміна діяльності: правильне чергування рухової активності і спокійних занять. Організувати це протягом дня - найперша задача вихователя.
Правило 7
Необхідно створити установку на майбутню дію. До цього дітей потрібно привчити поступово: «закінчуй гру - настав час йти гуляти».
Правило 8
У роботі з дітьми не повинно бути місця непродуманим у педагогічному відношенні прийомам, що негативно впливають на формування особистісних якостей, рис характеру.
Правило 9
Необхідно при груповому виховуванні забезпечити індивідуальний підхід. Слабку дитину, яка легко стомлюється, варто укладати спати в першу чергу, а підіймати останню. Дитину можна також тимчасово, наприклад, після хвороби, перевести на режим для молодших дітей. Рухливих дітей необхідно забезпечувати простором для активності, їх укладають спати останніми і підіймають коли прокинуться.
Правило 10
Для дітей важка, а тому неприпустима часта зміна умов життя, при переході дитини з групи в групу, зміни персоналу, а особливо, коли дитина приходить з родини в дитячий садок, може виникнути негативний емоційний стан, втрата апетиту, порушення сну і навіть погіршення здоровя і розвитку. Тому складаються перехідні режими, здійснюється особистісно-орієнтовний підхід.
Правило 11
З метою тренування рухливості нервових процесів необхідно сполучати єдність і сталість використання виховних прийомів з деякою їх варіативністю. Вчасно ускладнювати вимоги, які регулюють поведінку і діяльність дитини.
Правило 12
Постійно підвищувати психолого-педагогічну компетентність батьків, внести пропаганду основ правильного виховання в родині. Якщо до приходу в дитячий садок дитина жила за відповідним режимом, її вчасно привчили самостійності в одяганні, годуванні, грі, то прийшовши в дитячу установу вона цікавиться новими умовами, обладнанням, іграшками, легше звикає до групи, скорочується період її адаптації. Необхідною умовою є тісний контакт із родиною, установлення єдиних вимог і норм взаємодій.
інтелектуальний моральний мовлення дитина
4. Завдання виховання дітей перших трьох років життя і специфіка їхньої реалізації в різних розділах виховної роботи
У перші три роки життя з дітьми старшого віку: забезпечення фізичного, розумового і морального розвитку дітей . Але зміст, прийоми і методи їх реалізації інші, вони визначаються віковими особливостями дітей.
Фізичне виховання - передбачає своєчасний розвиток і загартовування організму, запобігання перевтоми нервової системи дітей, формування у них культурно-гігієнічних навичок і основних рухів. Крім того, першочерговим завданням фізичного виховання є охорона життя, зміцнення здоровя дитини і забезпечення повноцінного фізичного розвитку, нормального функціонування усіх внутрішніх органів (дихання, кровообіг, травлення), а також підтримка стану оптимальної збудливості нервової системи. Фізичне виховання дає позитивний результат при наявності необхідних умов і засобів правильної організації харчування і режиму, природних факторів, проведення масажу, гімнастики і різноманітних рухливих ігор на ділянці та в приміщенні. При цьому особливо важлива єдність, погодженість медико0педагогічних призначень. Так, гарний сон і апетит маленької дитини залежить не тільки від того, коли її укладати і чим годувати, а й від правильності використаних при цьому виховних прийомів.
Які ж основні засоби здійснення завдань фізичного виховання?
Основними засобами охорони здоровя і своєчасного повноцінного фізичного розвитку у дітей у перші 3 роки життя є насамперед:
.Правильне харчування
2.Організація гігієнічних умов життя.
.Систематичне використання природних факторів - повітря, води і сонця.
.Проведення різноманітних фізичних вправ (рухливі ігри, масаж, гімнастика).
.Правильний режим.
Харчування, прогулянка вплинуть на фізичний розвиток тільки в тому випадку, якщо всі ці заходи методично вірно проводяться і викликають у дітей позитивне відношення. Наприклад, здавна доведено що корисна тільки та їжа, яка зїдена з апетитом.
До основних засобів фізичного виховання відноситься також:
Правильне чергування роботи і відпочинку нервової системи, і, насамперед, установлення відповідно віку ритму сну і неспання, правильне чергування різних видів діяльності, тобто науково-обґрунтований режим для дитини. Протягом перших трьох років життя поступово збільшується можлива тривалість активного неспання, у звязку з цим зменшується кількість денного сну, змінюється і послідовність цих станів. З року в рік діяльність дитини стає більш складною і різноманітною.
Серед засобів фізичного виховання велике значення має правильна організація діяльності дітей. Діяльність є потребою кожного, особливо зростаючого організму. Діяльність є потребою кожного, особливо зростаючого організму. У процесі активного поведінки, рухів дитини відбувається інтенсивний обмін речовин. Відсутність умов для різноманітної, відповідної до віку діяльності, що поступово ускладнюється, викликає негативний емоційний стан дитини. Вона стає млявою чи дратівливою, що також негативно впливає на фізичний розвиток. При вихованні дітей раннього віку велика увага повинна приділяється розвитку рухів.
Значення правильного режиму для дітей раннього віку.
Режим дня - це науково-обґрунтований розподіл у часі та взаємопослідовності основних фізіологічних станів в потреб організму - неспання, сну в годування, а також своєчасна зміна різних видів діяльності під час неспання. Правильний режим сприяє нормальному функціюванню всього організму, в тому числі кори великих півкуль, знімає нервову систему від втоми. Для дітей раннього віку правильний режим дня має дуже велике значення, як одна з умов, що підтримує стан, оптимальної збудливості нервової системи, спокійний і бадьорий настрій, без чого неможливий нормальний розвиток нервово-психічної діяльності дітей. У результаті того, що сон, годування і неспання проводиться завжди в той самий час і у визначеній послідовності, у дитини створюється система поводження (динамічні стереотипи), завдяки якій потреба в їжі і сні виникає у визначені години, дитина спокійно без заперечень іде їсти і лягає спати.
У такий спосіб правильно організоване фізичне виховання створює основу для повноцінного розумового розвитку дітей.
Розумове виховання. Дитина народжується без будь-яких ознак інтелекту, але, як сказав І.М. Сєченов, корені думки в дитини лежать у відчутті, тобто перш ніж мислити, дитина починає пізнавати навколишнє за допомогою своїх органів чуття (зір, слух, дотик). Пізнання навколишньої дійсності починається з відчуттів і сприйняття, тобто з чуттєвого відображення в мозку дитини предметів і явищ навколишньої дійсності.
У різноманітних педагогічно правильно організованих діяльностях (переважно на заняттях, а також в іграх, у побуті) у дітей формується сприйняття, память, мислення, увага й інші психічній процеси. У ранньому віці лише створюється певний банк первісних даних про оточуючий світ та людей. На цій основі пізніше будуються системи знань, певні поняття, навички пізнавальної діяльності. У дітей формуються первинні уявлення про предмети найближчого оточення ( назва, призначення, дія з ними, якостях і ознаках, засобах розрізнення й угруповання), про найбільш яскраві природні явища (тепло - холодно, світ, дощ, вітер, світить сонечко, темно - вечір), деяких контрастних видах рослин (трава, квіти, кущ, дерево), їхніх частинах (гілка, лист), уявлення про деяких тварин, фрукти, овочі, процеси і явища, з якими дитина зустрічається в дитячому закладі і по дорозі додому.
Усі сенсорні здібності і психічні процеси розвиваються під час діяльності, тому основним засобом сенсорного розвитку дітей є правильна організація їх діяльності.
Оскільки Мислення дітей носить наочно-дійовий характер, у перші три роки життя важливо особливу увагу приділяти сенсорному вихованню, а саме розвитку відчуття і сприйняття дитини, як у побутовій практичній так і в ігровій діяльності. Уже для дітей перших місяців життя добирають іграшки різні за своїх сенсорними якостями, забезпечують дітям можливості одержати різноманітне зорове і слухове враження. В процесі систематичної різнобічної роботи поступово формуються психічні процеси і здібності дитини.
Найважливішим завданням розумового виховання є розвиток мови. Мова - засіб спілкування людей один з одним. І ця її функція виявляється дуже рано. Уже на першому році життя при спілкуванні дитини з дорослими та іншими дітьми кількість голосових реакцій у неї збільшується в 6-7 разів, ніж при організації дій з іграшкою. Також мова рано стає засобом пізнання навколишнього, засобом мислення. Супровід мовою своєї діяльності сприяє надалі формування розумових дій дитини. Але вміння одночасно діяти і говорити зявляється у виді окремих фактів лише наприкінці третього року життя дитини. Для розвитку мови використовуються ігри-заняття, спостереження на прогулянці, а також активне спілкування в режимних процесах. Але темп розвитку мови дитини більш, ніж всі інші, залежить від умов виховання і, головним чином, від безпосереднього впливу дорослих. Тому, для розвитку мови в процесі спілкування з дорослими необхідно забезпечити часте спілкування вихователя з кожною дитиною; виховувати у дитини потребу у спілкуванні з дорослими і дітьми.
Гра і заняття. Велике значення в розвитку дітей має гра. «Гра - шлях дітей до пізнання світу, у якому вони живуть», - вважав О.М. Горький. Те ж саме можна сказати про всі інші види діяльності, у процесі яких відбувається розвиток дітей (спостереження, конструктивна, образотворча, практична, мовленнєва діяльність). Спочатку дитина з усіма предметами діє однаково. Поступово дії стають більш складними, дії з предметами перетворюються в сюжетну гру. В другій половині третього року життя можливе виникнення рольової гри. Значні зміни відбуваються також у розвитку всіх інших видів діяльності, зявляються нові види. Наприклад, на третьому році виникає образотворча діяльність - дитина малює, ліпить, будує, конструює.
Н.М. Аксаріна, Г.М. Ляміна, К.Л. Печора радять памятати наступне:
. Проведення занять з дітьми усіх вікових груп є обовязковим.
. З дітьми I і II року життя проводяться ігри-заняття.
. Заняття проводяться щодня, для чого в режимі дня повинен бути виділений спеціальний час.
. Заняттями повинні бути охоплені всі діти групи, в I, 2 групах раннього віку ігри-заняття проводяться по підгрупам
. Заняття варто заздалегідь планувати, вони проводяться в першу половину дня (індивідуально, по підгрупам і групою).
Заняття з дітьми раннього віку - це планомірний і динамічно спрямований вплив вихователя з метою загального розвитку і формування розумових здібностей дітей по визначеному програмному матеріалі. Це двобічний процес, в якому вихователь надає знання, а дитина їх активно сприймає.
Весь розумовий розвиток дитини здійснюється в процесі різноманітної діяльності. Їх організація передбачає методично вірне обладнання групи посібниками та іграшками, чітке виділення у педагогічному процесі місця для ігор-занять, прогулянок, самостійної діяльності, змістовність занять, методично вірне їх проведення.
Моральне виховання (морально-трудове).
Моральне виховання дітей раннього віку тісно повязано з розумовим і фізичним у тій його частині, де мова йде про розвиток емоцій, підтримку гарного настрою, взаємодію дитина дорослий. У маленької дитини потрібно виховувати позитивне, доброзичливе ставлення до навколишнього, природи, людини, тварин, вчити спокійно ставить до вимог і доручень дорослих. Важливо виховувати дружні взаємовідносини між дітьми: уміння гратися, не заважаючи один одному, допомагати при ускладненнях, ділитися іграшками. Важливо приділяти увагу вихованню у дітей організованості, самостійності, формуванню соціальних правил поведінки; вчити дитину рахуватися з думкою інших, поважати і цінувати працю людей, самим приймати і ній активну участь.
Маленька дитина у своїх вчинках керується не свідомістю того, що потрібно, можна, добре, а тим, що хочеться, цікаво, приємно. Перші моральні впливи на дитину полягають у тому, щоб викликати в неї бажання робити те, що можна і треба, і не родити того, чого не можна. Особливу роль при цьому виконує дорослий. Поведінка дорослих повинна бути зразком до наслідування, важливо чітко визначити, що можна, чого не можна робити, визначити первинні правила поведінки під час їжі, сну, в різних видах діяльності. Необхідно памятати, що дозволятись повинно більше ніж заборонятися. Вихователь, батьки повинні керувати поведінкою дитини, спрямовувати її інтереси, бажання і вчинки, прищеплювати їй корисні звички, допомагати правильно сприймати явища навколишнього світу. Важливо зрозуміти, що основи моральності закладається у ранньому дитинстві. Почуття краси входить в дитину з перших днів життя.
Естетичне виховання. На ранніх етапах значну роль відіграють явища й обєкти природи: зявилося сонечко, красиві квіти, яскрава пташка, пухнасте кошеня. У роботі з дітьми, починаючи з першого року життя використовують яскраві та музичні іграшки, красивий одяг, предмети побуту, особливу роль відіграють колискові, вірші, забави, усмішки, народні ігри. Ритмічна музика, рухливі музичні ігри, пісеньки викликають бажання рухатись, підспівувати, підтанцьовувати. В іграх, віршах діти підмовляють, наслідують тварин, повторюють дії дорослих. Розглядаючи малюнки, картини, ілюстрації вчаться розуміти їх зміст, реагувати певними емоційними почуттями. Вже з першої групи раннього віку проводяться музичні заняття.
Важливе місце займає і естетика побуду: оформлення, обладнання приміщення груп, ділянок для прогулянок; одяг дорослих і дітей, культурні стосунки. Комплексне використання усіх засобів дає змогу естетично розвивати дитину з перших років життя.
Музичний розвиток - обовязкова частина естетичного виховання. Його завдання - формування стійкого, позитивного, емоційного стану, любов до музики, розвиток здатності до її сприйняття (розвиток слуху, музичної памяті, почуття ритму), бажання відгукнутися на музику, виявити себе. З цією метою проводять спеціальні музичні заняття, використовують музику в різні моменти виховної роботи.
На третьому році життя програма передбачає введення елементів образотворчої діяльності, залучення дітей до конструювання з будівельного матеріалу, простими конструкторами, піском.
Таким чином естетичне виховання міцно повязане з гармонійним розвитком дитини і є його частиною. При відставанні у розвитку мови, незначних успіхах у пізнанні навколишнього, затримці розумового розвитку важко виховувати інтерес до прекрасного, його розуміння, естетичні почуття, розвивати творчі здібності.
4. Поняття «госпіталізм», його причини і шляхи усунення
Вітчизняні системи виховання дітей раннього віку
У 1917 році (після Жовтневої революції) стало можливим здійснення завдань з охорони материнства і дитинства. Народний комісаріат освіти видав «Декларацію по дошкільному вихованню», у якій йшлося про те, що суспільне безкоштовне виховання дітей повинно починатися з народження дитини. Таким чином вперше в історії людства охорона материнства і турбота про дитини стали державною справою. Уже на першій нараді з охорони материнства і дитинства в 1920 році було поставлене питання про недостатність одного медико-гігієнічного догляду і харчування, і про необхідність виховання дітей з перших років життя. Згідно цього до роботи в перші роки роботи ясел і будинків дитини разом з педіатрами включилися і педагоги (Б.І. Кричевська, С.М. Лівшина, Б.М. Пібанова, Є.І. Тихеєва, А.Д. Мітина й інші.). Їх робота швидко досягла позитивних результатів, змінився на краще емоційний стан дітей, покращилися показники психічного розвитку.
У Ленінградському інституті мозку імені В.М. Бехтерєва під керівництвом М.М. Щелованова було розгорнуто всебічне вивчення процесу розвитку здорової дитини з моменту її народження. Таким чином, були закладені основи наукового обґрунтування системи виховання дітей раннього віку в дитячих установах, вивчилось і таке явище як «госпіталізм».
Аналіз наукової літератури свідчить, що вітчизняна переддошкільна педагогіка з моменту свого виникнення розвивається саме як педагогіка суспільного виховання житини. Вже в найперших роботах (Є.К. Кричевської, Є.Г. Пібанової, Є.І. Тихеєвої, Л.І. Чулицької), а також у дослідженнях трохи пізнішого часу, (М.М. Щелованова, Н.М. Аксаріної, М.Ю. Кистяковської) розкривається своєрідність педагогічного процесу в яслах у порівнянні з вихованням дитини в родинах. Справедливо відзначається, що основне розходження полягає в різних можливостях безпосереднього виховного впливу дорослого на дітей у тих чи інших умовах.
У ранній педагогічній літературі визначалась особлива роль педагогічного впливу на дітей. Зокрема Є.І. Тихеєва, вказуючи на велике значення педагогічно організованого матеріального середовища, разом з тим справедливо визначає, що (ні природа, ні життєве середовище не гарантують правильного розвитку дитини, якщо він позбавлений педагогічного керівництва». У роботах Є.І. Тихеєвої міститься більш обґрунтоване розуміння взаємин самонавчання дитини і навчання з боку дорослого.
В.М. Бехтерєв ще в дореволюційні роки говорив про необхідність спрямовуючого впливу дорослого не тільки у відношенні фізичного розвитку, що визначалося багатьма, але й у відношенні психічної сфери дитини.
У його роботах обґрунтовуються загальні завдання і принципи виховання дітей раннього віку з позиції активної ролі дорослого, є ряд цінних практичних рекомендацій по здійсненню педагогічного впливу з метою розвитку органів чуття дитини, мови, рухів. Ці думки отримують подальший розвиток у роботах. М.М. Щелованова і його співробітників.
На основі вивчення онтогенетичного розвитку дитини М.М. Щелованов робить важливий висновок: «Меті обґрунтування справи виховання дітей у яслах повинне служити ретельне вивчення розвитку нервової діяльності дітей з моменту їхнього народження». М.М. Щелованов, підтверджуючи необхідність і визначальну роль виховання з перших днів життя дитини пише: «При відсутності виховання, чи недостатності впливів, що викликають і організовують нервово-психічну діяльність дітей, не тільки не може бути досягнутий повноцінний розвиток поводження дітей, але і не може бути забезпечено їхнє здоровя, не може правильно розвиватися організм». Конкретизуючи цю точку зору, Н.М. Аксаріна стверджує, що в новому розумінні виховання не є для дорослого пасивним процесом, це перш за все «творчий процес активного формування нових якостей і властивостей, відсутніх у дитини при народженні і не визначених спадковістю».
Поступово в розвитку системи перед дошкільного виховання відбуваються значні зміни, зявляються нові погляди з питань методики педагогічних впливів. Майже повне заперечення виховних впливів дорослого, спрямованих на розумовий розвиток маленької дитини, змінюється ідеями про обовязкову організацію педагогічної роботи, необхідність створення «середовища, що виховує», ствердженням особливої ролі активності дорослого, що виховує дітей перших трьох років життя. У роботах Н.М. Аксаріної відзначається, що виховательці належить ведуча роль «усі дії дитини в основному регулюються нею, вона навчає дітей відповідно до заздалегідь поставленої мети».