Проектування системи автоматичного протипожежного захисту складу готової продукції заводу по виробництву хутряних виробів
Вступ
На сьогоднішній день понад 260 тисяч об'єктів України
обладнані різними системами пожежної автоматики. Щорічно перелік об'єктів,
обладнаних засобами пожежної автоматики, збільшується. Модернізуються старі
системи захисту і проектуються нові. Сучасний рівень розвитку науки і техніки,
технологій виробництва і будівництва вимагає розгляду більшого кола задач при
проектуванні систем автоматичного протипожежного захисту.
Методичні вказівки до виконання курсового проекту
з пожежної та виробничої автоматики своєю метою мають систематизацію,
поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань та умінь, отриманих
слухачами (курсантами) під час навчання в університеті і вивчення курсу
пожежної та виробничої автоматики, самостійно застосовувати їх при рішенні
навчальних і службових задач.
Курсовий проект припускає в собі виконання
індивідуального завдання з проектування системи автоматичного протипожежного
захисту. У завданні міститься номер варіанта, основна мета і задачі курсової
роботи, вихідні дані, необхідні для виконання роботи, перелік літератури та
ім'я керівника з числа професорсько-викладацького складу кафедри автоматичних
систем безпеки та інформаційних технологій. Робота виконується слухачем
(курсантом) самостійно під керівництвом викладача-консультанта.
Найбільш підготовленим слухачам (курсантам)
замість виконання курсового проекту, за узгодженням з керівником дозволяється
виконувати індивідуальні завдання, які узагальнюють практику діяльності
підрозділів МНС, а також розробці, дослідження і виготовлення різноманітних
приладів, пристроїв і наочних посібників за системами, установками і елементами
автоматичного протипожежного захисту.
Захист курсового проекту організується кафедрою,
відповідно до розкладу занять, що укладається навчальним відділом університету
після рецензування курсового проекту керівником і усунення зауважень. При
незадовільній оцінці слухач (курсант) повинен повторно виконати курсовий проект
за іншою темою або переробити надану.
1. Загальні вимоги до виконання курсового проекту
пожежогасіння сигналізація автоматичний
захист
Курсовий проект виконується за індивідуальним
завданням.
Номер варіанта вихідних даних для виконання
курсового проекту вибирається з таблиць 1 і 2 Додатку В у залежності від номера
залікової книжки, відповідно до останніх трьох цифр номера залікової книжки
слухача (курсанта). Наприклад для номера залікової книжки 06-167 номер варіанта
- 42 г. (табл. 2), а для номера залікової книжки 06-067 - номер варіанта 17 г.
(табл. 1).
Вихідні дані для усіх варіантів надані в таблиці
Додатку Г. У таблиці цього Додатка приведені стислі характеристики об'єктів, у
обсязі, якого достатньо для оцінювання пожежної небезпеки об'єкта, проведення
аналізу, визначення найбільш ефективних засобів автоматичного виявлення і
гасіння пожежі, а також виконання необхідних розрахунків.
Використовуючи дані, що характеризують об'єкт,
необхідно виконати стандартну оцінку пожежної небезпеки об'єкта, провівши
відповідний аналіз за літературними даними, використовуючи практичний досвід
роботи, теоретичні знання, практичні навички, навчальну і довідкову літературу.
У ході роботи необхідно використовувати відомі розрахункові методики і
науково-практичні рекомендації. На основі проведених аналізу й оцінок необхідно
обрати для об’єкту найбільш ефективні засоби автоматичного виявлення і гасіння
пожежі, базуючись на математичних розрахунках розвитку ймовірної пожежі.
Пояснювальна записка до курсового проекту повинна
містити наступне:
1
титульний аркуш;
2
завдання до курсового проекту;
3
зміст;
4
загальну частину;
5
висновки;
6
перелік літератури;
7
графічну частину.
Зразок оформлення титульного листа курсового
проекту наведений у Додатку А.
Зразок оформлення листа із завданням до курсового
проекту наведений у Додатку Б.
Загальна частина курсового проекту повинна
містити таке:
аналіз пожежо-вибухонебезпечних властивостей
речовин і матеріалів, характерних для об'єкта (наприклад з використанням
довідника Баратоав А.Н. и др. «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и
средства их тушения»);
аналіз пожежної небезпеки з указівкою характерних
для об'єкта джерел пожежі і найбільше ймовірних-переважних первинних ознак
пожежі (у межах вихідних даних);
вибір речовини, що буде використовуватися для
гасіння ймовірної пожежі (наприклад з використанням довідника Баратов А.Н. и
др. «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения» або
«Справочник руководителя тушения пожара» Іванніков В.П., Клюс П.П.);
вибір системи автоматичного пожежогасіння;
вибір технічного засобу раннього виявлення
пожежі;
розрахунок засобів автоматичного виявлення
пожежі;
розрахунок установки автоматичного пожежогасіння;
У висновках необхідно узагальнити отримані
результати, скласти загальну схему й описати розроблену систему автоматичного
протипожежного захисту об'єкта, яка є комплексом технічних засобів
автоматичного виявлення і гасіння пожежі. Крім того, відзначити причини й
особливості прийнятих технічних рішень, отриманих результатів розрахунків.
Оцінити перспективність і важливість застосування запропонованої системи
автоматичного протипожежного захисту об'єкта.
У якості засобів раннього виявлення і гасіння
пожежі, а також при виборі вогнегасної речовини, необхідно приймати тільки лише
сучасні, які сертифіковані на Україні. У описі прийнятих засобів дати їхню
стислу характеристику з вказівкою основних технічних характеристик.
Вибір і розрахунки засобів пожежної автоматики
виконувати відповідно до вимог керівних нормативних документів з пожежної
автоматики.
У «Переліку літератури» необхідно зазначити усі
джерела нормативної, науково-технічної і довідкової літератури, якими слухач
(курсант) користувався при виконанні курсового проекту.
Графічна частина курсового проекту повинна
складатися з креслення виконаного у масштабі на аркуші формату А2 (для особливо
крупних об’єктів на А1), відповідно до вимог ЄСКД. Приклади оформлення
графічної частини наведені в «Прикладах…».
Для захисту курсового проекту слухач повинний за
місяць до початку сесії подати пояснювальну записку і креслення викладачу для
перевірки і рецензування. Викладач розглядає подані матеріали, оцінює
правильність розрахунків, обґрунтованість прийнятих рішень, повноту роботи і
якість її виконання. При захисті курсового проекту слухач (курсант) робить
доповідь, у якій освітлює основні проектні рішення виконаної роботи і відповідає
на запитання. За результатами захисту курсового проекту виставляється загальна
результуюча оцінка.
2. Розрахунок системи пожежної сигналізації
Основним нормативним документом, що регламентують
проектування пожежної сигналізації є [2] та [3].
Розміщення пожежних сповіщувачів (ПС) на планах
приміщень проводиться відповідно до вимог розділу 6 «Системи пожежної
сигналізації» [2] та розділу 6 «Планування та проектування» [3].
Методика рішення задачі розрахунку необхідної
кількості ПС може бути наступною.
Вирішити, яка схема розміщення ПС буде
використовуватися - квадратна чи трикутна. У більшості випадків пропонується
користуватися квадратною схемою (крім приміщень, де хоче одна із стін має форму
дуги).
Порівняти паспортні значення площі, яка
контролюється обраним ПС зі значенням площі, яка задана у відповідній табл. ДБН
(табл. 6.1, 6.2), з урахуванням висоти приміщення. Для подальших розрахунків
використовувати менше значення.
За таблицями, з урахуванням висоти приміщення HП,
визначити:- максимальне значення відстані між ПС при їх розташуванні на стелі;-
максимальне значення відстані між ПС і стіною приміщення, що захищається;
Нанести на план приміщення кутові ПС (розміщення
по квадратної схемі з рівномірним розподілом ПС по всій площі) відповідно до
отриманих значень максимальних відстаней від ПС до стіни.
Визначити L1 і L2
- відстані між кутовими ПС:
L1 = A - 2ЧЧb1, м, (2.1)2 = B - 2ЧЧb1,
м. (2.2)
Визначити M - кількість проміжків між рядами ПС при:
M = L1 / X1, шт. (2.3)
Значення М округлити до цілого числа.
Визначити N - кількість проміжків між ПС в ряду:
N = L2 / X1, шт. (2.4)
Значення N округлити у більший бік до цілого.
Визначити відстань між ПС в ряду n:
= L2 / N, м. (2.5)
Визначити відстань між рядами m:
= L1 / M, м. (2.6)
Нанести сповіщувачі на план приміщення відповідно до
розмірів, які отримані в результаті розрахунків, і умовними позначеннями,
обумовленими ГОСТ 28130-89 «Обозначения условные графические».
Невід'ємною частиною пожежної сигналізації є
приймально-контрольний прилад типу ППКП СПС.
Вибір ППКП СПС можна провадити з урахуванням
прийнятих ПС і вимог [2] та [3].
. Визначити обмеження щодо захисту одним шлейфом
пожежної сигналізації декількох приміщень.
. Вибрати марку ППКП СПС з урахуванням сумісності
з прийнятими ПС, яка сертифікована на Україні.
. Визначити необхідну кількість шлейфів для
захисту одного приміщення.
. Визначити кількість шлейфів P1,
необхідних для захисту одного поверху:
, шт. (2.7)
pi - шлейфи пожежної сигналізації приміщень
поверху;
n - кількість приміщень на поверсі.
. Виконати відповідні розрахунки для інших поверхів
об'єкта.
. Визначити кількість шлейфів пожежної сигналізації Р2,
необхідних для захисту усього об'єкта:
, шт. (2.8)
m - кількість поверхів.
7. Визначити необхідну загальну інформаційну
ємність ППКП ПС з урахуванням 10% резервного запасу:
, шлейфів. (2.9)
. Визначити загальну кількість базових блоків і блоків
розширення ППКП СПС, необхідних для запропонованої системи автоматичного
протипожежного захисту об'єкта, з урахуванням їх технічних характеристик.
3. Розрахунок установок водяного і пінного пожежогасіння
Взагалі процес проектування можливо викласти в
наступному вигляді:
1. Вибір вогнегасної речовини - вода, вода
зі змочувачем, піна. Виконується на підставі аналізу речовин та матеріалів, які
обертаються у приміщенні, що захищається, та в залежності від особливостей
процесів, що характерні для даного об’єкту.
2. Вибір типу установки - спринклерна або
дренчерна. В залежності від швидкості розповсюдження пожежі у приміщенні, що
захищається.
Загальні підходи проектування різних типів
установок з водою, водою зі змотувачем та піною в якості вогнегасної речовини
однакові. Але є деякі розбіжності, що пов’язані з вимогами відповідних
нормативних документів. Для проектування спринклерних установок водяного
пожежогасіння існує ДСТУ Б ЕN 12845:2011 «Стаціонарні системи пожежогасіння.
Автоматичні спринклерні системи. Проектування, монтування та технічне
обслуговування». Інші типи установок з водою, водою зі змотувачем та піною в
якості вогнегасної речовини окремих документів не мають. Тому при їх
проектуванні використовують довідкову інформацію із відповідних джерел
(наприклад [4]).
3. Визначається клас пожежної небезпеки
(групи) приміщення. Для спринклерних установок водяного пожежогасіння - розділ
6, додатки A, B, C [5], для дренчерних установок водяного пожежогасіння -
розділ 5 [5], а для спринклерних та дренчерних з використанням води зі
змотувачем та піноутворювачів - додаток В [4].
4. Для обраного класу (групи) приміщення
обираємо вихідні дані для гідравлічного розрахунку.
4.1 Інтенсивність подачі.
4.2 Розрахункова площа.
Для спринклерних установок водяного пожежогасіння
- таблиця 3 [5], Для інших видів установок - табл. Б.1-Б.3 [4].
.3 Максимальна площа, яка захищається одним
зрошувачем, м2
4.4 Максимальна відстань між зрошувачами, м.
Для спринклерних установок водяного пожежогасіння
вказані величини визначаються за табл. 19 [5]. Для інших видів установок -
табл. Б.1-Б.3 [4].
.5 Розрахунок необхідної кількості зрошувачів.
Розрахунок виконується аналогічно розрахунку
кількості пожежних сповіщувачів з урахуванням площі, що захищається одним
зрошувачем, та максимальної відстані між зрошувачами.
.6 Вибір схемного рішення (трасування
трубопроводів).
На цьому етапі обирається топологія мережі
(кільцева або тупікова) та виконується прокладка трубопроводів з урахуванням
вимог нормативних документів.
.7 Вибір марки зрошувача.
Для спринклерних установок водяного пожежогасіння
у відповідності з таблицею 37 [5] обирається тип зрошувача та його номінальний
К-фактор.
Для інших видів установок вибір марки зрошувача
здійснюється у відповідності з табл. Б4 додаток Б [4].
5. Гідравлічний розрахунок мережі.
На цьому етапі визначаються основні показники
мережі - діаметри трубопроводів, витрати та напір, які повинен забезпечувати
водоживлювач.
6. Вибір водоживлювача.
Після отримання результатів гідравлічного
розрахунку обирається марка насосу, який спроможне забезпечити необхідні
показники.
Приклад розрахунку спринклерної установки пінного
пожежогасіння.
Потрібно розрахувати спринклерну установку для
гасіння можливої пожежі в приміщенні цеху по виробництву штучного хутру з
розмірами 24х36х9 м, і з відстанню від вузла управління (ЗПУ) до насосної
станції 50 м.
РІШЕННЯ. Спочатку необхідно визначитися з
вихідними даними для розрахунку. По Додатку В ДБН В.2.5-13-98* визначаємо, що
фарбувальний цех належить до 2-й групи приміщень по пожежній небезпеці, а
відповідно до табл. Б.1 Додатка Б визначаємо:
Інтенсивність I= 0,08 л/с·м2;
площа, що захищається одним зрошувачем Fо= 12 м2;
площа для розрахунку витрати Fр= 240 м2;
час роботи установки t= 60 хв.
Робимо розміщення зрошувачів і трасування
трубопроводів, визначаємо місце розташування вузла управління (ЗПУ).
Рис. 1 - Розрахункова схема спринклерної
установки пожежогасіння
При виборі марки зрошувача необхідно керуватися технічними
характеристиками зрошувача. А саме - величиною мінімального вільного напору та
максимально допустимого напору. Величина напору на будь-якому зрошувачі мережі,
по-перше, не повинна виходити за межи діапазону 
, а по-друге, бути як найближче до 
.
Згідно табл. Б.4 дод. Б [4] вибираємо марку зрошувача. Для
цього визначаємо напір на диктую чому зрошувачі для різних марок:
· Пінний дренчерний з діаметром вихідного
отвору 8 мм (
,
, 
):
.
Значення 
попадає в діапазон .
· Пінний дренчерний з діаметром вихідного
отвору 10 мм (,, 
):
.
Значення 
не попадає в діапазон .
Тому обираємо зрошувач пінний дренчерний з діаметром
вихідного отвору 8 мм з коефіцієнтом витрат .
Визначимо при цьому напорі витрату вогнегасної
речовини (ВР) через 0-й зрошувач:
л/с.
Далі визначаємо витрати на ділянці 0-1:
.
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці 0-1:
де 
- витрата ВР на ділянці 0-1, л/с;
- швидкість прямування ВР в трубах.
У відповідності з [4] максимальна швидкість руху ВР в трубах складає 10 м/с. В
розрахунках приймаємо середнє значення.
За табл. Б.7 дод. Б [4] приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні 
, коефіцієнт втрат напору 
. Значення діаметрів наносимо на схему.
Напір у спринклерного зрошувача «1»:
,
Втрати напору на ділянці 0-1 при діаметрі трубопроводу
складають 49 м. Для зменшення втрат напору збільшуємо діаметр трубопроводу на
ділянці 0-1 до 
, 
Витрати зі зрошувача «1»:
л/с,
Витрата на ділянці 1--2 дорівнює сумі витрат:
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці 1-2:
.
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні 
, коефіцієнт втрат напору 
.
Визначаємо напір в точці «2»:
.
Витрати зі зрошувача «2»:
л/с.
Витрата на ділянці «2--А» дорівнює сумі витрат:
.
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці «2-А»:
.
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні 
, коефіцієнт втрат напору 
.
Визначаємо гідравлічні показники зліва від точки «А».
Напір зліва від точки «А»:
.
Витрати зліва від точки «А»:
л/с,
Так як ліва та права частина рядка «А» однакові, то ми
можемо записати:
,
.
Далі визначаємо показники в точці «А».
,
.
Визначаємо характеристику рядка
Визначаємо орієнтовні витрати системи. Так як
максимальна кількість зрошувачів, яка спрацює одночасно при найгіршому варіанті
розвитку пожежі, це зрошувачі, що розташовані над розрахунковою площею,
орієнтовну витрату системи визначаємо наступним чином
.
Виходячи з орієнтовних витрат системи визначаємо діаметр
живильного трубопроводу
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні 
, коефіцієнт втрат напору 
.
Витрати на ділянці «А-Б» складають
Напір в точці «Б»
Витрати в точці «Б»
.
Витрати на ділянці «Б-В»
Напір в точці «В»
Витрати в точці «В»
.
Точка «В» - остання вузлова точка в межах розрахункової
площі. Тому наступна ділянка, яка розглядається під час розрахунку - ділянка
«В-Д».
Витрати на ділянці «В-Д»
.
Напір в точці «Д»
Так як від водоживлювача (ВЖ) до точки «Д» відсутні
витратні пристрої, то можна стверджувати, витрати, яки повинен забезпечувати ВЖ
дорівнюють
.
Стосовно напору, який повинен забезпечувати ВЖ, таке
твердження невірне, тому що на шляху прямування вогнегасної речовини від ВЖ до
точки «Д» мають місце втрати напору, що пов`язані з впливом сил тертя та
земного тяжіння. Тому
де H1 - напір у першого зрошувача;
hKCK - втрати напору в контрольно-сигнальному
клапані (пристрої);
Z - висота підйому ВР;
ее hЛ - сумарні лінійні втрати напору в мережі
від 0-го зрошувача до ВЖ.
,
де 
- втрати напору в розподільчій мережі,
- втрати напору в стояку,
- втрати напору в підводячому трубопроводі від ВЖ до стояка.
;
;
Таким чином
.
Втрати напору в контрольно-сигнальному пристрої
,
де ж - коефіцієнт втрат КСК.
У відповідності з табл. Б.8 [4] обираємо марку КСК.
Припустимо, що у нашому приміщенні температура повітря не
опускається нижче 18°С. Тоді обираємо вузол управління водозаповненої установки
ВС-100 з коефіцієнтом втрат ж=3,02·10-3. Тоді
.
Стосовно Z припустимо, що насосна станція та
приміщення цеху знаходяться на одному рівні. Тоді висота підйому ВР буде
дорівнювати висоті приміщення.
Таким чином загальний напір, який повинен забезпечувати ВЖ
буде складати
.
Останній крок гідравлічного розрахунку - вибір марки
насосу, який в змозі забезпечити 
та 
.
Приклад розрахунку дренчерної установки
пінного (водяного) пожежогасіння.
Розрахунок виконується аналогічно розрахунку
спринклерних установок пінного пожежогасіння. Відмінність розрахунку полягає в
тому, що гідравлічний розрахунок виконується не для частини приміщення
(розрахункової площі), а для всього приміщення (площі, що захищається секцією
установки). Приклад розрахункової схеми наведено на рис. 2. Послідовно
розраховуються ділянки «А-Б», «Б-В»… «Н-Д».
Рис. 2 - Розрахункова схема дренчерної установки
пожежогасіння
Приклад розрахунку установки пожежогасіння з
водою зі змочувачем в якості вогнегасної речовини.
Розрахунок виконується аналогічно відповідним
установкам з водою або піною в якості ВР. Але слід врахувати, що додавання
змочувача підвищує ефективність дії ВР. Тому для успішного виконання задач,
поставлених перед установкою пожежогасіння, достатньо меншого об`єму ВР. Тому при
розрахунку нормативну інтенсивність подачі води (наприклад табл. Б.1 [4]) необхідно брати із
коефіцієнтом 0,8.
Приклад розрахунку спринклерної установки
водяного пожежогасіння.
Потрібно розрахувати спринклерну установку для
гасіння можливої пожежі в приміщенні цеху по виробництву штучного хутру з
розмірами 24х36х9 м, і з відстанню від вузла управління (ЗПУ) до насосної
станції 50 м.
У відповідністю з розділом 6 та Дод. А табл. А.2 [5] визначаємо клас пожежної
небезпеки - ОН 3.
Вихідні дані для розрахунку.
У відповідності до табл. 3 [5]:
· інтенсивність зрошення, I - 5,0 [мм/хв];
· розрахункова площа, Fр - 216 [м2].
У відповідності з табл. 19 [5]:
· максимальна площа, яка
захищається
одним зрошувачем, F0 - 12 [м2];
· максимальна відстань між
зрошувачами, S,
D - 4 [м2].
Далі розраховується кількість зрошувачів,
необхідних для захисту приміщення. Розрахунок виконується аналогічно розрахунку
розміщення пожежних сповіщувачів.
Після розміщення зрошувачів виконується
трасування трубопроводів та складається розрахункова схема (див рис. 1).
Вибір марки зрошувача виконується з використанням
таблиці 37 [5].
Для класу пожежної небезпеки ОН 3 К-фактор
зрошувача дорівнює 80.
Для зручності розрахунків переведемо
інтенсивність (I) та К-фактор в більш звичні системи виміру.
За [5] «розрахункова інтенсивність - Мінімальна
інтенсивність зрошування, виражена у міліметрах води на хвилину, за яку
розрахована спринклерна секція і яку розраховують шляхом ділення величини
витрати води, що забезпечується певною групою спринклерів, вираженої у літрах
за хвилину, на площу, яка захищається, виражену у квадратних метрах». Тобто 
.
Більш звична одиниця виміру 
.
Таким чином переводимо
.
.
Розмірність К-фактора
.
Більш звична характеристика зрошувача - коефіцієнт витрат 
, розмірність якого
.
Для переводу К-фактора в коефіцієнт витрат
.
Таким чином переводимо
.
Визначаємо напір на 0-му зрошувачі
.
Визначимо при цьому напорі витрату вогнегасної
речовини (ВР) через 0-й зрошувач:
л/с.
Далі визначаємо витрати на ділянці 0-1:
.
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці 0-1:
де - витрата ВР на ділянці 0-1, л/с;
- швидкість прямування ВР в трубах.
У відповідності з [4] максимальна швидкість руху ВР в трубах складає 10 м/с. В
розрахунках приймаємо середнє значення.
За табл. Б.7 дод. Б [4] приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні , коефіцієнт втрат напору . Значення діаметрів наносимо на схему.
Напір у спринклерного зрошувача «1»:
,
Витрати зі зрошувача «1»:
л/с,
Витрата на ділянці 1--2 дорівнює сумі витрат:
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці 1-2:
.
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні , коефіцієнт втрат напору .
Визначаємо напір в точці «2»:
.
Витрати зі зрошувача «2»:
л/с.
Витрата на ділянці «2--А» дорівнює сумі витрат:
.
Визначаємо діаметр трубопроводу на ділянці «2-А»:
.
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні 
, коефіцієнт втрат напору 
.
Визначаємо гідравлічні показники зліва від точки «А».
Напір зліва від точки «А»:
.
Витрати зліва від точки «А»:
,
Так як ліва та права частина рядка «А» однакові, то ми
можемо записати:
,
.
Далі визначаємо показники в точці «А».
,
.
Визначаємо характеристику рядка
Визначаємо орієнтовні витрати системи. Так як
максимальна кількість зрошувачів, яка спрацює одночасно при найгіршому варіанті
розвитку пожежі, це зрошувачі, що розташовані над розрахунковою площею,
орієнтовну витрату системи визначаємо наступним чином
.
Виходячи з орієнтовних витрат системи визначаємо діаметр
живильного трубопроводу
Приймаємо найближче стандартне значення - труби сталеві
електрозварні , коефіцієнт втрат напору .
Витрати на ділянці «А-Б» складають
Напір в точці «Б»
Витрати в точці «Б»
.
Витрати на ділянці «Б-В»
Напір в точці «В»
Витрати в точці «В»
.
Точка «В» - остання вузлова точка в межах розрахункової
площі. Тому наступна ділянка, яка розглядається під час розрахунку - ділянка
«В-Д».
Витрати на ділянці «В-Д»
.
Напір в точці «Д»
Так як від водоживлювача (ВЖ) до точки «Д» відсутні
витратні пристрої, то можна стверджувати, витрати, яки повинен забезпечувати ВЖ
дорівнюють
.
Стосовно напору, який повинен забезпечувати ВЖ, таке
твердження невірне, тому що на шляху прямування вогнегасної речовини від ВЖ до
точки «Д» мають місце втрати напору, що пов`язані з впливом сил тертя та
земного тяжіння. Тому
де H1 - напір у першого зрошувача;
hKCK - втрати напору в контрольно-сигнальному
клапані (пристрої);
Z - висота підйому ВР;
ее hЛ - сумарні лінійні втрати напору в мережі
від 0-го зрошувача до ВЖ.
,
де - втрати напору в розподільчій мережі,
- втрати напору в стояку,
- втрати напору в підводячому трубопроводі від ВЖ до стояка.
;
;
Таким чином
.
Втрати напору в контрольно-сигнальному пристрої
,
де ж - коефіцієнт втрат КСК.
У відповідності з табл. Б.8 [4] обираємо марку КСК.
Припустимо, що у нашому приміщенні температура повітря не
опускається нижче 18°С. Тоді обираємо вузол управління водозаповненої установки
ВС-100 з коефіцієнтом втрат ж=3,02·10-3. Тоді
.
Стосовно Z припустимо, що насосна станція та
приміщення цеху знаходяться на одному рівні. Тоді висота підйому ВР буде
дорівнювати висоті приміщення.
Таким чином загальний напір, який повинен забезпечувати ВЖ
буде складати
.
Останній крок гідравлічного розрахунку - вибір марки
насосу, який в змозі забезпечити 
та 
.
4. Розрахунок установок газового пожежогасіння
Основними документами, що визначають вимоги до
проектування систем газового пожежогасіння є [2], ДСТУ 4466-1ч13:2008 та ДСТУ
4578:2006. Вони визначають наступний порядок розрахунку систем газового
пожежогасіння із застосуванням як вогнегасної речовини двоокису вуглецю та HFC
227ea.
Установки з двоокисом вуглецю
1 Чинники, які треба
враховувати
Щоб визначити необхідну
кількість діоксиду вуглецю, треба взяти за основу об'єм захищуваного приміщення
або закритого простору. Від цього об'єму треба відняти лише об'єм масивних
структурних елементів, таких як фундаменти, колони, балки тощо.
Необхідно враховувати
таке:
1
розмір приміщення;
2
матеріал, який має бути захищений;
3
конкретні пожежонебезпечні об'єкти;
4
прорізи, які не можуть бути закриті;
5
вентиляційні системи, які не можуть бути вимкнені. Не повинно бути
прорізів у підлозі.
2 Визначання проектної
кількості діоксиду вуглецю
Проектну кількість
діоксиду вуглецю, т (у кілограмах), треба розраховувати за формулою:
де A = AV + 30 AOV;
V = VV + VZ - VG;
Число 0,7, у кілограмах на кубічний метр, характеризує
мінімальну кількість діоксиду вуглецю, яку взято за основу для формули.
Приклади розрахунків див. у додатку D.
Примітка. Зазначені два числа 0,2 і 0,7 враховують
вплив розміру приміщення, тобто відношення об'єму приміщення (VV)
до площі поверхні огороджувальних конструкцій приміщення (AV).
3 Коефіцієнт КB
Коефіцієнт матеріалу КB,
наведений у таблиці 1, треба враховувати під час проектування для горючих
матеріалів і конкретних ризиків, які потребують концентрацій, вищих за
нормальну.
Коефіцієнти KB
для пожежонебезпечних об'єктів, які не перелічено в переліку А таблиці 1, треба
визначати за допомогою апаратури із застосовуванням чашкового пальника, як
наведено в додатку А, або за іншим методом випробовування, який дає
еквівалентні результати.
4 Вплив матеріалів,
які утворюють жарини
Для матеріалів, які
горять з утворенням жарин, є особливі умови, які треба брати до уваги. У
таблиці 1 наведено приклади таких матеріалів.
5 Вплив вентиляційної
системи, яка не може бути вимкнена
Щоб визначити кількість
діоксиду вуглецю, яку потрібно використати, об'єм приміщення (VV)
повинен бути збільшений на об'єм повітря (VZ), який подається
до приміщення або виходить із нього в той час, як воно заповнюється
діоксидом вуглецю, і протягом тривалості інгібування, зазначеної в таблиці 1.
6 Вплив прорізів
Вплив усіх прорізів, у
тому числі повітряних клапанів, розташованих у стінах і стелі на випадок
вибуху, які не можуть бути закриті протягом пожежі, долучено до формули,
наведеної в 2, у вигляді АOV. Пористість матеріалів
огородження закритого простору або нещільності навколо дверей, вікон, засувок
тощо не потрібно розглядати як прорізи, оскільки їх уже долучено до формули.
Якщо висувається вимога
щодо тривалості інгібування, то прорізи не допускаються, за винятком тих
випадків, коли застосовують додаткову кількість діоксиду вуглецю для
підтримання необхідної концентрації протягом встановленої тривалості
інгібування.
Якщо співвідношення R =
AOV/AV > 0,03, систему треба проектувати як
систему локального застосовування. Це не виключає застосування систем локального
застосовування в разі, якщо значення R менше ніж 0,03.
Якщо R більше ніж
0,03 і якщо прорізи можуть зазнавати дії вітру, то треба провести натурні
випробовування за найімовірніших максимально несприятливих умов, щоб отримати
погодження, уповноваженого органу.
7 Одночасне заповнення
сполучених просторів
У двох або більше
сполучених просторах, де може мати місце «вільний потік» діоксиду вуглецю або
якщо може існувати можливість поширення вогню з одного простору до іншого,
кількість діоксиду вуглецю повинна дорівнювати сумі кількостей, розрахованих
для кожного об'єму. Якщо один простір потребує концентрації, більшої за
нормальну, цю вищу концентрацію треба застосовувати у всіх сполучених
просторах.
8 Тривалість подавання
Проміжок часу, необхідний
для того, щоб в основному подати розрахункову проектну кількість діоксиду
вуглецю, т (див. 2), має відповідати таблиці 2. Для пожеж твердих
матеріалів, наприклад тих, що перелічені в таблиці 1 як такі, до яких
висуваються вимоги щодо тривалості інгібування, проектна кількість повинна
подаватися протягом 7 хв, але витрата повинна бути не менша, ніж необхідна для
досягнення концентрації 30% протягом 2 хв.
Таблиця 1 - Коефіцієнти
для матеріалів, проектні концентрації та тривалості інгібування
|
Горючий
матеріал
|
Коефіцієнт
для матеріалу, КВ
|
Проектна
концентрація СО2, %
|
Тривалість
інгібування, хв
|
|
А
Пожежі газів і рідин1)
|
|
ацетон
|
1
|
34
|
-
|
|
ацетилен
|
2,57
|
66
|
-
|
|
авіаційне
пальне марки 115/145
|
1,06
|
36
|
-
|
|
бензол,
бензин
|
1,1
|
37
|
-
|
|
бутадієн
|
1,26
|
41
|
-
|
|
бутан
|
1
|
34
|
-
|
|
бутен-1
|
1,1
|
37
|
-
|
|
дисульфід
вуглецю
|
3,03
|
72
|
-
|
|
монооксид
вуглецю
|
2,43
|
64
|
-
|
|
кам'яновугільний
або природний газ
|
1,1
|
37
|
-
|
|
циклопропан
|
1,1
|
37
|
-
|
|
дизельне
пальне
|
1
|
34
|
-
|
|
диметиловий
ефір
|
1,22
|
40
|
-
|
|
даутерм
|
1,47
|
46
|
-
|
|
етан
|
1,22
|
40
|
-
|
|
етиловий
спирт
|
1,34
|
43
|
-
|
|
етиловий
ефір
|
1,47
|
46
|
-
|
|
етилен
|
1,6
|
49
|
-
|
|
етилендихлорид
|
1
|
34
|
-
|
|
етиленоксид
|
1,8
|
53
|
-
|
|
газолін
|
1
|
34
|
-
|
|
гексан
|
1,03
|
35
|
-
|
|
н-гептан
|
1,03
|
35
|
-
|
|
водень
|
3,3
|
75
|
-
|
|
сірководень
|
1,06
|
36
|
-
|
|
ізобутан
|
1,06
|
36
|
s
|
|
ізобутилен
|
1
|
34
|
-
|
|
ізобутилформіат
|
1
|
34
|
-
|
|
JP 4
|
1,06
|
36
|
-
|
|
гас
|
1
|
34
|
-
|
|
метан
|
1
|
34
|
-
|
|
метилацетат
|
1,03
|
35
|
-
|
|
метиловий
спирт
|
1,22
|
40
|
-
|
|
метилбутан-1
|
1,06
|
36
|
-
|
|
метилетилкетон
|
1,22
|
40
|
-
|
|
метилформіат
|
1,18
|
39
|
-
|
|
н-октан
|
1,03
|
35
|
-
|
|
пентан
|
1,03
|
35
|
-
|
|
пропан
|
1,06
|
36
|
-
|
|
пропілен
|
1,06
|
36
|
-
|
|
гартувальне,
мастильне масло
|
1
|
34
|
-
|
|
В
Пожежі твердих матеріалів2)
|
|
целюлозовмісні
матеріали
|
2,25
|
62
|
20
|
|
бавовна
|
2
|
58
|
20
|
|
папір,
гофрований папір
|
2,25
|
62
|
20
|
|
пластмаса
(гранульована)
|
2
|
58
|
20
|
|
полістирол
|
1
|
34
|
-
|
|
поліуретан
(отверджений)
|
1
|
34
|
-
|
|
С
Випадки спеціального застосовування
|
|
кабельні
приміщення і кабельні канали
|
1,5
|
47
|
10
|
|
приміщення
для обробляння даних
|
2,25
|
62
|
20
|
|
електричне
комп'ютерне обладнання
|
1,5
|
47
|
10
|
|
щитові
приміщення
|
1,2
|
40
|
10
|
|
генератори
(а також охолоджувальні системи)
|
2
|
58
|
до
припинення горіння
|
|
маслозаповнені
трансформатори
|
2
|
58
|
-
|
|
приміщення
для друкарських верстатів
|
2,25
|
62
|
20
|
|
обладнання
для фарбування і висушування
|
1,2
|
40
|
-
|
|
прядильні
машини
|
2
|
58
|
-
|
|
1) Наведені значення є поєднанням
інформації з бюлетенів 503 та 627 Bureau of Mines «Межі займистості газів і
парів». 2) Пожежі твердих матеріалів органічного походження, за
яких горіння здебільшого відбувається з утворенням жарин.
|
|
|
|
|
|
|
|
Установки з HFC 227ea
1 Щільність завантаження
Тиск у резервуарах для
зберігання вогнегасної речовини не повинен перевищувати значень, зазначених у
таблицях 2 і 3 для систем пожежогасіння, які працюють під тиском 25 бар і 42
бар відповідно.
Перевищення щільності
завантаження резервуара може призвести до повного його заповнення вогнегасною
речовиною, яка перебуває в рідкому стані. При цьому незначне підвищення
температури спричиняє надзвичайне підвищення тиску у резервуарі для зберігання
вогнегасної речовини, що може призвести до порушення цілісності конструкції
резервуара.
На рисунках 1 і 2
наведено залежності між тиском і температурою для різних значень щільності
завантаження.
Таблиця 2 -
Характеристики резервуарів для зберігання вогнегасної речовини HFC 227 еа під
тиском 25 бар
|
Характеристика
|
Одиниця
виміру
|
Значення
|
|
Максимальна
щільність завантаження
|
кг/м3
|
1150
|
|
Максимальний
робочий тиск у резервуарі за температури 50°С
|
барa
b
|
34
|
|
Надлишковий
тиск за температури 21°С
|
барa
b
|
25
|
|
Для
встановлення співвідношень між температурою і тиском треба користуватися
рисунком 1.
|
|
a Манометричний тиск. b
1 бар = 0,1 МПа = 105 Па; 1 МПа = 1 Н/мм2.
|
Таблиця 3 -
Характеристики резервуарів для зберігання вогнегасної речовини HFC 227 еа під
тиском 42 бар
|
Характеристика
|
Одиниця
виміру
|
Значення
|
|
Максимальна
щільність завантаження
|
кг/м3
|
1150
|
|
Максимальний
робочий тиск у резервуарі за температури 50°С
|
барa
b
|
53
|
|
Надлишковий
тиск за температури 21°С
|
барa
b
|
42
|
|
Для
встановлення співвідношень між температурою і тиском треба користуватися
рисунком 2.
|
|
а Манометричний тиск. b
1 бар = 0,1 МПа = 105 Па; 1 МПа = 1 Н/мм2.
|
Створення надлишкового
тиску
Надлишковий тиск у резервуарах
для зберігання вогнегасної речовини треба створювати за допомогою азоту, вміст
вологи в якому не перевищує 60 х 10-6 (за масою), до встановлення рівноважного
значення 25 бар або 42 бар за температури 21°С (крім винятку - див. розділ 1).
Кількість вогнегасної
речовини
Кількість вогнегасної
речовини повинна бути мінімально необхідною для досягнення нормативної
концентрації для гасіння об'ємним способом у пожежонебезпечному просторі за
мінімальної очікуваної температури. Цю кількість визначають відповідно до
таблиці 3 за методом, описаним у 7.6 ISO 14520-1.
Нормативні концентрації
для гасіння об'ємним способом для захисту відповідних пожежонебезпечних
об'єктів треба обирати відповідно до таблиці 4. У них враховано коефіцієнт
безпеки відносно мінімальної вогнегасної концентрації, який становить не менше
ніж 1,3. Для захисту деяких пожежонебезпечних об'єктів коефіцієнт безпеки для
гасіння об'ємним способом може бути підвищений за погодженням з відповідним
органом влади.
Рисунок 1 - Залежність
«температура - тиск» для вогнегасної речовини HFC 227 еа, над якою за
температури 21°С за допомогою азоту створено надлишковий тиск 25 бар
Рисунок 2 - Залежність
«температура - тиск» для вогнегасної речовини HFC 227 еа, над якою за
температури 21°С за допомогою азоту створено надлишковий тиск 42 бар
Послідовність гідравлічного розрахунку
Для кожного напрямку установки визначається мінімальна
масова витрата вогнегасної речовини, 
, кгс-1
, (4.1)
де 
- час подачі вогнегасної речовини у що захищуване
преміщення, с;
-
мінімальна масавогнегасної речовини, кг.
Визначається сумарна площа випускних отворів розпилювачів 
, м2
, (4.2)
де m - коефіцієнт витрати розпилювача
(характеристика розпилювача) для одноструминних розпилювачів - 0,9, для
двоструминних - 0,6;
-
приведена масова витрата, кг×с-1×м-2, що відповідає мінімально
припустимому тиску перед 
розпилювачем визначається по таблиці 3.
Таблиця 3 - Значення приведеної масової витрати
вогнегасної речовини У кг× с-1 ×м-2
|
, МПаХладон 114В2Хладон 13В1СО2
високого тискуСО2 низького тиску
|
|
|
|
|
|
1,0
|
17179
|
10200
|
-
|
9989
|
|
2,0
|
-
|
-
|
11500
|
-
|
Визначається типорозмір розпилювача. Для цього
обчисляємо розрахункову площу перерізу випускного отвору розпилювача F,
м2,
, (4.3)
де 
- кількість розпилювачів, встановлених в
захищуваному преміщені.
Округлення виконується до найближчого меншого значення 
, що відповідає стандартному типорозміру
розпилювача.
Уточнюється приведена масова витрата
. (4.4)
Попередній вибір діаметрів трубопроводів
виконується наступним чином.
Діаметр розподільного трубопроводу 
, м, обирається з умови
, (4.5)
де n1 - кількість розпилювачів на
розподільному трубопроводі.
Діаметр живильного трубопроводу 
підбирається для кожної ділянки
живильного трубопроводу із змінною витратою, обмеженої двома сусідніми
витратними точками (точками приєднання розподільного трубопроводу), з умови:
, (4.6)
де 
- діаметр n-го відрізка живильного
трубопроводу із змінною витратою, м;
-діаметр відрізка живильного трубопроводу із зміннною витратою
попередньої розрахункової ділянки, м;
- діаметр розподільного трубопроводу, приєднаного з початку
розрахункової ділянки живильного трубопроводу, м;
-
кількість розподільних трубопроводів, приєднаних до живильноготрубопроводу, у
витратній точці.
Розрахунок виконується для кожного відрізку живильного
трубопроводу починаючи з точки приєднання найбільше віддалених розподільних
трубопроводів. При підборі діаметрів живильних трубопроводів допускаються
відхилення від значень, отриманих по формулі Д.6, в межах ±10-15%.
Розведення мереж живильних трубопроводів зі змінною
витратою і приєднання до них розподільних трубопроводів повинні бути виконані з
врахуванням максимально можливої симетрії подачі вогнегасної речовини.
Діаметр станційного колектора 
(4.7)
Для установок пожежегасіння хладонами допускається
приймати:
(4.8)
- діаметри
трубопроводів, що з'єднують розподільні трубопроводи, м.
При виборі діаметрів станційного колектора повинні
виконуватися наступні обмеження:
, (4.9)
де 
- площа перерізу станційного колектора установки, м;
- сумарна площа перерізів сифонних трубок балонів з основним
об'ємом вогнегасної речовини для напрямку з найменшою кількістю балонів;
б) сумарна місткість 
, м3,
станційного, живильного і розподільного трубопроводів не повинна перевищувати
значення
(4.10)
де 
- фактична маса основного обсягу
вогнегасної речовини, кг;
r - густина рідкої фази вогнегасної речовини, кг×м-3 (таблиця Д.6);
к - коефіцієнт, який враховує вид
вогнегасної речовини, (таблиця 6).
Таблиця 6 - Значення густини рідкої фази
вогнегасної речовини і коефіцієнта до для розрахунку об'єму трубопроводів
С02
|
13В1
|
114В2
|
|
Коефіцієнт
к
|
1
|
0,8
|
0,8
|
|
Густина
r, кг×м-3
|
770
|
1550
|
2180
|
За попередньо підібраними діаметрами
трубопроводів виконується перевірочний гідравлічний розрахунок кожного
направлення, приєднаного до одного колектора.
Визначається еквівалентна довжина 
, м, живильного трубопроводу за формулою
, (4.11)
де 
- геометрична довжина живильного
трубопроводу, м;
- еквівалентна довжина трубопроводів відповідно: станційного
колектора, з'єднання батарей, розподільного пристрою, поворотів на станційному
і живильному трубопроводах, м.
Еквівалентна довжина станційного колектора дорівнює
, (4.12)
де 
- геометрична довжина станційного
колектора, м.
Еквівалентна довжина 
розподільного пристрою або поворотів на трубопроводі визначається
по формулі
, (4.13)
де c - коефіцієнт,
рівний 2,64 для розподільного пристрою або кількості поворотів на трубопроводі.
Еквівалентна довжина батареї визначається по
формулі
, (4.14)
де P - приведена гідравлічна характеристика батареї.
Таблиця 7 - Приведені гідравлічні характеристики
газових батарей
|
Кількість
балонів у батареї, шт.
|
Тип
батареї
|
|
БАГЭ
|
4-х
баллонная (БАУ)
|
2-х
баллонная (Т-2МА)
|
|
Диаметр
коллектора, мм
|
п × 10-8
|
Диаметр
коллектора, мм
|
п × 10-8
|
Диаметр
коллектора, мм
|
п × 10-8
|
|
2 (1+1)
|
25
|
10,3
|
-
|
-
|
25
|
10,3
|
|
4 (2+2)
|
25
|
2,57
|
32
|
2,24
|
-
|
-
|
|
8 (4+4)
|
25
|
0,58
|
32
|
0,14
|
-
|
-
|
|
12
(6+6)
|
38
|
0,15
|
32
|
0,078
|
-
|
-
|
|
16
(8+8)
|
-
|
-
|
32
|
0,065
|
-
|
-
|
|
20
(10+10)
|
-
|
-
|
32
|
0,060
|
-.
|
-
|
Еквівалентна довжина складання 
з декількох однакових батарей, з'єднаних
паралельно, визначається по формулі
, (4.15)
де 
- число батарей, шт.
Еквівалентна довжина складання 
двох різнотипних батарей (складання
батарей), з'єднаних паралельно, визначаються по формулі:
, (4.16)
де 
,
- еквівалентна довжина відповідно першої і другої батареї
(складання батарей), м.
Розраховуються гідравлічні параметри 
і 
для
«диктуючих» розподільників-розпилювачів, працюючих під найбільшим і найменшим
тиском, по формулі
; (4.17)
де 
, 
-
відповідно діаметр і довжина j-ї ділянки трубопроводу, м;
-
кількість розпилювачів, які живляться по j-й ділянці трубопроводу, шт.;
к - кількість ділянок.
Визначається середнє значення геометричного параметра
. (4.18)
Методом послідовних наближень розв'язується система рівнянь
(4.19)
де 
- термодинамічний параметр, заданий у
вигляді табличної функції 
- витрати вогнегасної речовини, кг×с-1.
Розв'язанням системи рівнянь є визначення величини G
для відповідного напрямку.
Визначається час подачі 
вогнегасної
речовини 
, який не повинен перевищувати
нормативного (таблиця Д.2).
У противному випадку необхідно:
а) збільшити діаметр живильного трубопроводу;
б) збільшити діаметри станційного колектора, живильного і
розподільного трубопроводів;
в) для хладонів - зменшити коефіцієнт завантаження балонів.
Таблица 8 - Значення коригуючого коефіцієнта для
хладону 114В2 У кг×л-1
|
К
оефіцієнт завантаження балона
|
Коефіцієнт
завантаження балона
|
|
1,5
|
1,25
|
1,0
|
0,75
|
|
1,5
|
1,00
|
0,94
|
0,87
|
0,82
|
|
1,25
|
1,06
|
1,00
|
0,94
|
0,87
|
|
1,0
|
1,15
|
1,06
|
1,00
|
0,94
|
|
0,75
|
1,22
|
1,15
|
1,06
|
1,00
|
Таблица 9 - Значення коригувального коефіцієнта
для хладону 13В1 У кг×л-1
|
Коефіцієнт
загрузки балона
|
Коефіцієнт
загрузки балона
|
|
|
1,2
|
1,0
|
0,8
|
|
1,2
|
1,00
|
0,96
|
0,92
|
|
1,0
|
1,04
|
1,00
|
0,96
|
|
0,8
|
1,09
|
1,04
|
1,00
|
Для хладону 114В2 кількість балонів n' шт.,
уточнюється з врахуванням залишків у росподільній мережі
. (4.20)
Значення п' округляється до найближчого цілого числа
п1. По кількості балонів підбирається газова батарея, в склад
якої входять п2 балонів.
Фактична маса вогнегасної речовини у газових батареях,
підключених до 1-го станційного колектора
, (4.21)
Маса основного об'єму вогнегасної речовини, на станції
пожежегасіння складає
(4.22)
Всі зміни повинні виконуватися з перевіркою
обмежень за формулами (4.15) та (4.17).
Приклад розрахунку кількості вогнегасної речовини
автоматичної установки газового пожежогасіння об‘ємним способом використанням
двоокису вуглецю високого тиску.
Складське приміщення
16х10х3,5 м для зберігання етилового спирту (КВ= 1,34) з
прорізом, який не закривається, розмірами 2 м х 1 м.
Проектну кількість
діоксиду вуглецю, т (у кілограмах), треба розраховувати за формулою
(згідно п. 15.2 [7]):
де A = AV + 30 AOV;
V = VV + VZ - VG;
Число 0,2, у кілограмах на квадратний метр, характеризує
частку діоксиду вуглецю, яка може видалитись.
Число 0,7, у кілограмах на кубічний метр, характеризує
мінімальну кількість діоксиду вуглецю, яку взято за основу для формули.
1. Об'єм
VV = 16 м х 10 м х 3,5 м = 560 м3
2. Додатковий об'єм для вентилювання
VZ = 0 м3
3. Об'єм, який можна віднімати
vG = 0 м3
V = 560 м3 - 0 м3 - 0 м3
4. Загальна площа поверхні всіх сторін
AV = (16 х 10 х 2) + (16 х 3,5 х 2) + (10 х
3,5 х 2) = 502 м2
5. Загальна площа поверхні всіх прорізів
AOV = 2 х 1 = 2 м2
6. Поверхня
А = 502 + 60 = 562 м2
7. Проектна кількість діоксиду вуглецю
т = 1,34 х (0,2 кг/м2 х 562 м2
+ 0,7 кг/м3 х 560 м3) = 675,9 кг
Приклад розрахунку кількості вогнегасної речовини
автоматичної установки локального газового пожежогасіння об‘ємним способом з
відкритими боковими стінами з використанням двоокису вуглецю високого тиску.
Копіювальний апарат із
перфорованими чотирма боковими сторонами і верхом и з розмірами 1,22х1,52х1,22
м.
1. Об'єм
У відповідності до п.
16.3.2 [7] якщо нещільності
не повністю перекрито, треба вжити особливих заходів щодо виконання наведених
нижче умов.
Уявні стіни і стеля цієї
огороджувальної конструкції повинні бути на відстані принаймні 0,6 м від
основного пожежонебезпечного об’єкта, якщо немає реальних стін, і повинні
огороджувати всі зони можливих витікань, розплескування або розливання.
Таким чином маємо:
V=2,42 м х 2,72 м х 1,82 м
= 11,98 м3
2. Відсоток
огородженого периметра
%
. Інтенсивність
подавання для простору, огородженого на 0%
У відповідності до п.
16.3.3 [7] загальна
інтенсивність подавання для базової (типової) системи повинна становити не
менше ніж 16 кг/хв на кубічний метр уявного об'єму
I=16 кг/хв.м-3
4. Витрата
C=11,98 м3 х 16
кг х (кг/хв.м-3) = 191,7 кг/хв
. Необхідна кількість
діоксиду вуглецю
;
де- 
- необхідна інтенсивність подавання;
- тривалість подавання (п. 16.1.3, табл. 2 [7]);
- коефіцієнт збільшення кількості (п. 16.1. [7])
M=191,7
кг/хв х 0,5 хв х 1,4 (включає пару) = 134,2 кг
Приклад розрахунку кількості вогнегасної речовини
автоматичної установки локального газового пожежогасіння поверхневим способом з
використанням двоокису вуглецю високого тиску.
Ванна для гартування (КВ=
1) 0,93х2,13 м.
1. Розташовування
насадків
Приймається, що за
результатами обстеження виявлено, що насадки можна розташовувати. будь-де на
відстані від 0,92 м до 1,83 м від поверхні рідини, не зважаючи на роботу одне
одного.
2. Процедура
З переліку дозволених
насадків, наданого виробником, виберіть найменшу кількість насадків, які
покриють поверхню 2,13 м х 0,92 м. Припустимо, що в переліку є насадок, для
якого норма покривання становить 1,08 м2 за висоти розташування 1,52
м, а норма витрати - 22,3 кг/хв. У такому разі двома насадками буде покрито
поверхню довжиною 2,16 м і шириною 1,08 м.
3. Загальна витрата
2 х 22,3 кг/хв =
44,6 кг/хв
4. Необхідна кількість
діоксиду вуглецю
44,6 кг/хв х 0,5 хв х 1,4
(включає пару) = 31,2 кг
5. Розрахунок установок аерозольного гасіння пожежі
Одним із перспективних напрямків розвитку засобів
автоматичного пожежогасіння є газо-аерозольне пожежогасіння. Застосування таких
засобів гасіння має ряд переваг над традиційними засобами. Принципово відрізняючись
друг від друга механізмом впливу на осередок пожежі, устроєм технічних засобів,
вони відрізняються і по змісту розрахункових методик. На сьогоднішній день
відомо декілька методів рішення задачі розрахунку систем аерозольного
пожежогасіння. Один із таких, основи якого використані в розробці відповідного
ДСТУ, складається з наступного.
При розрахунку визначається необхідна маса
аерозоле утворюючого складу (АУС) в установці, режим подачі аерозоля, кількість
і тип ТЗАП, складається схема розміщення цих засобів, обгрунтовується вибір
виду установки пожежної сигналізації, блока управління і сполучних мереж.
При проектуванні, монтажі й експлуатації ТЗАП
необхідно використовувати пожежні сповіщувачі, приймально-контрольні,
контрольно-пускові пристрої та ін. технічні засоби, на які є технічні умови і
сертифікат відповідності вимогам нормативних документів.
Маса АУС, необхідна для ефективного захисту
потрібного обсягу, визначається по формулі:
, (5.1)
де V - обсяг що захищається приміщення, м3;
q - концентрація АОС, обумовлена для
кожного генератора експериментально, але не менше 50 г./м3;
К1 - коефіцієнт запасу, що залежить від
обсягу приміщення і потужності ТЗАП:
К1=1.1 при обсязі до 50 м3;
К1=1.2 при обсязі від 50 м3 до
250 м3;
К1=1.3 при обсязі від 5000 м3;
К2 - коефіцієнт, що враховує клас пожежі і
дорівнює:
К2=1.1 для пожежі класу У;
К2=1.3 для пожежі класу А;
К3 - коефіцієнт, що враховує не
герметичність приміщення і являє собою:
К3=1.1 при негерметичності від 0.1 до 0.2%;
К3=1.3 при негерметичності від 0.2 до 0.4%;
К3=1.6 при негерметичності від 0.4 до
0.5%.
При комбінованому класі пожежі коефіцієнт запасу приймають
максимальним.
При визначенні розрахункового обсягу приміщення, що
захищається, обсяг устаткування, розташованого в ньому, із загального обсягу
приміщення не відраховується.
Необхідна кількість генераторів вогнегасячого аерозолю в
системі пожежогасіння визначається по формулі:
, (5.2)
де N - кількість генераторів;
m - маса одного заряду в однім генераторі, кг.
Методика розрахунку надлишкового тиску при подачі в
приміщення вогнегасячого аерозолю така.
Розрахунок розміру надлишкового тиску при подачі вогнегасячого
аерозолю в герметичне приміщення визначається по формулі:
, (5.3)
де S сума площ поверхні стін, підлоги і стелі
приміщення, що захищається, м2;
- час роботи генераторів від моменту видачі сигналу на запуск до
закінчення роботи останнього генератора, с:
МАУС - сума мас АУС усіх генераторів, що
входять до складу установки пожежогасіння, кг;
V - обсяг приміщення, що захищається, м3.
Надлишковий тиск у не герметичних приміщеннях визначається
по формулі:
Безрозмірний параметр А знаходиться з виразу:
, (5.4)
де J - інтенсивність подачі аерозолю, кг/(м3ЧЧс):
, (5.5)
- параметр негерметичности приміщення, що захищається,
обумовлений відношенням сумарної площі постійно відкритих прорізів в обсязі
приміщення, м-1.
Якщо параметр А<0.01, то розрахунок тиску не
провадиться і вважається, що установка аерозольного пожежогасіння задовольняє
вимогам рекомендацій по застосуванню ТЗАП.
. Розрахунок установок порошкового пожежогасіння
Визначення основних параметрів установок
порошкового пожежегасіння при проектуванні включає такі етапи:
. Визначення характеристик пожежної небезпеки
об'єкта, що захищається
. Вибір способу гасіння.
. Вибір способу подавання вогнегасного порошку
(далі - ВП).
. Вибір типу й марки ВП.
. Визначення мінімальних значень маси, витрати і
тривалості подавання ВП і вибір установки, яка забезпечує збереження і подачу
необхідної кількості ВП із необхідною витратою.
. Вибір конструкції розподільного трубопроводу і
типу застосованих розпилювачів, які забезпечують найбільше ефективне
розподілення вогнегасного порошку, що подається, у зоні, яка захищається (в
об'ємі або на площі).
Визначення характеристик пожежної небезпеки об'єкта, що
захищається
На даному етапі повинні бути виявлені всі
потенційні джерела загорянь, наявність і розміщення горючих рідин. З
урахуванням особливостей технологічного процесу й обє'мно-компонувальних
характеристик об'єкта, що захищається, повинні бути визначені передбачуваний
характер розвитку і клас можливої пожежі (по ГОСТ 27331-87), розміри і місце
розташування пожежонебезпечних зон, а також отворів в огорожах, що не
зачиняються.
Вибір способу гасіння
В залежності від характеристик об'єкта, що
захищається, особливостей технологічного процесу вибирається один із таких
способів:
об'ємний;
локальний по об'єму;
локальний по площі.
Вибір способу подавання ВП
Подача ВП у зону, що захищається, може
здійснюватися згори або збоку. Подача ВП згори здійснюється, як правило, з
розпорошувачів, установлених стаціонарно в розподільному трубопроводі під
стелею преміщення, що захищається (об'ємне гасіння) або над устаткуванням, яке
захищається, поверхнею можливого розливання горючої рідини тощо (локальне
гасіння).
Подавання ВП збоку застосовується, як правило,
для гасіння пожеж у відкритих резервуарах за рахунок використання розпилювачів,
які формують плоский широкий струмінь, встановлених по периметру їхніх стінок,
а також для захисту панелей керування або площі підлоги під технологічним
устаткуванням і т. ін.
Вибір типу і марки ВР
Для гасіння пожеж рідких і газоподібних речовин
(пожежі класів В и С за ГОСТ 27331-87) можуть застосовуватися ВП марок ПСБ-3,
П-2АП, Пирант-А, Пирант-АН. Ці самі порошки, за винятком ПСБ-3, можуть
застосовуватися для гасіння пожеж класу А (горіння твердих речовин). Всі
перераховані вогнегасні порошки, можуть застосовуватися для гасіння електричного
обладнання, що знаходиться під напругою до 1000 В.
Визначення основних параметрів установок
об'ємного пожежегасіння
Мінімальна маса ВП, кг, необхідна для захисту
даного приміщення, розраховується по формулі
(6.1)
де M1 - основна маса ВП, пропорційна
об'єму преміщення, що захищається, кг;
M2 - додаткова маса ВП для компенсації
винесення частини порошку через відкриті отвори, площа кожного з яких 
, менше 5% від загальної площі
огороджувальних будівельних конструкцій - 
причому сумарна площа таких отворів більш 1%, але менше 15% від 
кг;
M3 - додаткова маса ВП для компенсації
винесення порошку через отвори, площа кожного з котрих 
більш 5% від 
, а сумарна площа таких отворів не
перевищує 15% від 
, кг.
Маси M1 і M2 за час
подавання повинні рівномірно розподілятися по об'єму, що захищається. Маса M3
повинна подаватися уздовж відповідного отвору пропорційно його площі .
, (6.2)
, (6.3)
, (6.4)
де 
- норма подачі ВП для об'ємного гасіння, кг×м-3;
- обсяг
преміщення, що захищається, м3;
- площа отворів, площа кожного з яких менше 5% від загальної
площі огороджувальних конструкцій, м2;
- площа отворів, площа кожного з яких більше 5% від загальної площі
огороджувальних конструкцій, м2;
,5 -
норма подачі додаткової кількості ВП для компенсації його винесення через
отвори площею , кг×м-2;
,0 -
норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його уноса через отвори площею , кг×м-2.
В разі використанні вогнегасних порошків, перерахованих у
рекомендованому додатку Е, приймається норма подавання
кг×м-3. (6.5)
Мінімальна витрата ВП, кг×с-1, яку повинна забезпечити
установка, визначається по формулі
. (6.6)
Тривалість подавання ВП - 
,
при роботі установки об'ємного гасіння повинна становити в межах від 20 до 30
с.
На підставі значень 
, 
і вибирається установка, що забезпечує збереження відповідної
кількості ВП і подачу його з потрібною витратою. При цьому трубопровідна
розподільна мережа установки з розпилювачами повинна забезпечити максимальну
рівномірність розподілу ВП, яке подається в об'ємі приміщення, що захищається.
Визначення основних параметрів установки
локального гасіння по площі
Мінімально необхідна для гасіння маса порошку при
використанні ВП, що перелічені в рекомендованому додатку Е, визначається на
основі норми подачі, що розраховується за формулою
, (6.7)
де 
- норма подачі ВП для локального гасіння по
площі, кг×м-2;
- площа гасіння (наприклад, максимальна площа розливання горючої
рідини під час пожежі), м2;
-
коефіцієнт, що залежить від засобу подавання ВП;
-
коефіцієнт, що залежить від умов гасіння, - всередині приміщення («всередині»)
або на відкритому майданчику («ззовні»).
В таблиці наведені значення коефіцієнтів і , а
також формули для визначення норми подавання 
.
Таблиця 6. 1
|
Спосіб
подавання ВП
|
Умови
гасіння
|
Значення
коефіцієнтів
|
Формула
розрахунку норми подачі ВП , кг м-2
|
|
|
 
|
|
|
|
Зверху
|
всередені
|
4
|
1
|
=0,45 (4+1,44 )
|
|
Зверху
|
ззовні
|
4
|
1,5
|
=0,7 (4+1,44)
|
Збоку всередені S < 20 м2;
S ³ 20 м2 0 0
1 1 =2,6
|
=0,6
|
Збоку ззовні S < 25 м2;
S ³ 25 м2 0 0
1,5 1,5 =4.5
|
= 0.9
|
Примітка. Значення коефіцієнтів і
формули для розрахунку норми подачі вогнегасного порошку для гасіння «ззовні»
дійсні тільки для застосування установок коли швидкость вітру не більш 3 м×с-1.
Мінімальна маса ВП, кг, визначається за
формулою
. (6.8)
Мінімальна витрата ВП, кг×с-1, визначається на
основі експериментально встановленого для кожної марки ВП значення мінімальної
інтенсивності - 
, кг×с-1×м-2
. (6.9)
Мінімальна тривалість подачі ВП, с,
розраховується за формулою
. (6.10)
На підставі значень Ммін, Gмін
та tмін здійснюється вибір установки з відповідними
технічними характеристиками. При цьому повинні задовольнятися умови:
, (6.11)
, (6.12)
, (6.13)
де 
- маса заряду ВП в резервуарі установки, кг;
- коефіцієнт
залишку, який визначається на підставі регламентованої в паспорті або ТУ на
установку граничної величини залишку ОВ після спрацьовування (за
регламентованим 5%-м залишком 
= 1,05, за 10%-м залишком -
= 1,1 і т.інш.);
GУ - витрата ВП, що забезпечується установкою, кг×с-1;
t - тривалість подачі ВП під час роботи
установки, с.
В залежності від геометричних розмірів площі гасіння і
можливостей забезпечення монтажу, здійснюється розміщення розпилювачів і
трасування розподільного трубопроводу у відповідності з рекомендаціями,
наведеними в паспортах відповідних установок.
Визначення основних параметрів установки
локального гасіння по об'єму
Мінімально необхідна маса ВП, кг, розраховується
за формулою
, (6.14)
де 
- норма подачі ВП для локального гасіння
по об'єму для ВП, які перелічені у додатку Е, 
приймається =1,2 кг×м-3;
-
розрахунковий об'єм, що захищається, м3.
Величина 
визначається на підставі геометричних розмірів устаткування, що
захищається, збільшених на 1,5 м кожний.
Мінімальна витрата ВП, кг×с-1, визначається аналогічно
установкам об'ємного гасіння
. (6.15)
Тривалість подачі ВП -
,
також повинна бути в межах від 20 до 30 с.
Після вибору установки, що забезпечує дані характеристики,
здійснюють розміщення розпилювачів з тим, щоб газопорошкові струмені, що
витікають, зрошували зовнішні поверхні устаткування, що захищається.
Для підвищення ефективності даного способу гасіння
рекомендується встановлювати довкола устаткування, яке захищається, щити з
негорючих матеріалів з ненормованою межею вогнестійкості для затримання ВП,
який подається, в об'ємі, що захищається.
Розраховуючи параметри установок з використанням марок ВП,
наведених у додатку Е, варто приймати такі мінімальні значення інтенсивності
подачі ВП:
·
для об'ємного гасіння - I=0,02 кг×с-1×м-3;
·
для локального гасіння по об'єму - I=0,04 кг×с-1×м-3;
·
для локального гасіння по площі «всередині» - I=0,30 кг×с-1×м-2;
·
для локального гасіння по площі «ззовні» - I=0,45 кг×с-1×м-2.
7. Оцінка ефективності застосування системи автоматичного
протипожежного захисту
На сьогоднішній день не існує єдиного загального
підходу до рішення багатогранної задачі оцінки ефективності застосування
пожежної автоматики. Рішення цієї задачі, які існують та запропоновані різними
авторами, не є універсальними для різноманітних систем.
Одним із підходів до рішення задачі оцінки
ефективності застосування системи автоматичного протипожежного захисту
(пожежної сигналізації) є оцінка температурних умов розвитку ймовірної пожежі.
Приймемо, що визначальним є припустиме підвищення
температури, у тому числі середнеоб’ємної усередині приміщення і припустиме
підвищення температури для об'єктів, що знаходяться в зоні пожежі. Система
автоматичного протипожежного захисту, яка проектується, повинна забезпечувати
потрібний ефект у заданий проміжок часу. Використання пожежної сигналізації в
сукупності з гасінням силами підрозділів пожежної охорони (у випадку не
обов'язковості застосування автоматичного пожежогасіння) повинно зменшити час
вільного розвитку пожежі і його гасіння.
, с (7.1)
де tВОС - час візуального виявлення
пожежі і передача повідомлення в пожежну частину;
tСР - час виявлення пожежі пожежним
сповіщувачем.
Одним з методів оцінки часу спрацьовування теплових
пожежних сповіщувачів є розрахунково-графічний метод, запропонований Абрамовим
Ю.О.
Для визначення часу спрацьовування прийнятого пожежного
сповіщувача необхідно отримати вираз, що визначає тимчасові параметри теплового
поля над осередком пожежі, поріг спрацьовування спровіщувача та його
інерційність.
Значення температури Т(t) у залежності від часу
розвитку пожежі визначається по формулі:
, (7.2)
A - постійна часу аперіодичної ланки (у
розрахунках рекомендується приймати рівною 1/3 паспортного значення
інерційності сповіщувача).
с - постійний коефіцієнт, що визначає
швидкість зростання температури, °°С/с;
t - час горіння, с.
На підставі отриманих даних будується графік залежності T(t),
на якому проводиться горизонтальна пряма, рівна Тпор прийнятого
теплового пожежного сповіщувача. У місці перетинання цієї прямої графіка TГ(t)
знаходиться час спрацьовування сповіщувача.
Температура середовища при пожежі в помешканні залежить від
ряду чинників: виду пальних матеріалів, їхньої кількості, стану, умов тепло- і
газообміну, розмірів приміщення, часу й ін.
З визначеним ступенем точності приблизно припустиме
підвищення температури навколишнього середовища усередині закритого приміщення
при пожежі (для двох випадків - без застосування ПС (Т1) і з
застосуванням ПС (Т2)) можна визначити по формулі [22]:
, °°С/м3, (7.3)
де WПОМ - обсяг приміщення, м3;
uuт - питома швидкість підвищення температури
середовища усередині закритого приміщення, °°С/(сЧЧм3);- час
початку гасіння пожежі;
FПОЖ - площа пожежі, яка обумовлена для
випадків tt1 (без пожежної сигналізації) і tt2 (із
пожежною сигналізацією), коли час початку гасіння ttНТ визначається
як
, (7.4)
де ttобн - час виявлення пожежі і передача
повідомлення;
ttсб - час збору;
ttсл - час слідування;
ttбр - час бойового розгортання.
При цьому площа пожежі складе при круговій формі
розвитку
, м2 (7.5)
де uuл - лінійна швидкість поширення пожежі, м/с.
Величину «граничного» максимальної-можливої
температури навколишнього середовища усередині приміщення на момент локалізації
пожежі можна визначити як [22] при відсутності, так і при наявності пожежної
сигналізації по формулі:
(7.6)
де ttдоп - сумарний час горіння і гасіння
пожежі, с;m - час гасіння (подача вогнегасної речовини), с;
- теплота сгоряння матеріалу, ккал/кг;
m - масова швидкість вигоряння матеріалу, кг/(м2ЧЧс);
kи - коефіцієнт, що характеризує
використання тепла, що виділяється під час пожежі для нагрівання повітря в
помешканні (рекомендується приймати рівним 0.5);
с - питома теплоємність повітря, ккал/(м3ЧЧ°°С);
Проведені в такий спосіб оцінні розрахунки і
співвідношення розрахункових параметрів повинні показати, що застосування
пожежної сигналізації скоротить не тільки час вільного розвитку пожежі, але і
забезпечить більш безпечні умови роботи підрозділів ДПО по гасінню й евакуації.
8. Визначення економічної доцільності застосування системи
автоматичного протипожежного захисту
Економічна доцільність застосування автоматичного
протипожежного захисту може бути визначена наступним чином.
Необхідно визначити експлуатаційні витрати:
грн/рік, (8.1)
де Нам=6,8% у рік - норма амортизаційних
відрахувань для установок автоматичного пінного пожежогасіння.
Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування
технічних засобів сигналізації:
грн/рік, (8.2)
де Нтр=4,5% у рік - норма амортизаційних
відрахувань на поточний ремонт і технічне обслуговування.
Витрати на утримання обслуговуючого персоналу:
, грн./рік (8.3)
де tt - чисельність робітників обслуговуючого персоналу;
Зосн - посадовий оклад робітника, грн.;
кдоп - коефіцієнт, що враховує додаткову
зарплату і нарахування по соціальному страхуванню (за даними підприємства).
Визначаємо витрати на електроенергію:
, грн./рік (8.4)
Цэл - ціна 1 кВт/час;
N - встановлена електрична потужність
системи (установки);
Тр - річний фонд часу роботи встановленої
потужності, ч;
Ким - коефіцієнт використання встановленої
потужності (рекомендується в розрахунках приймати рівним 0.75).
Загальні експлуатаційні витрати складають:
Собщ = Сам+Стр+Сс.оп+Сов+Сэл,
грн./рік. (8.5)
Ймовірне зниження матеріального збитку при використанні АПЗ
на об'єкті визначається по формулі:
УПС = FЧЧPБ.АПЗЧЧКУ.КЧЧСОБЩ.
об'єктаЧЧ(RПС-RАПЗ), грн./(м2ЧЧрік), (8.6)
де F - частота виникнення пожежі на об'єкті протягом
року (для подібних об'єктів, відповідно до статистичним даним);
PБ.АПЗ - можливість безвідмовної роботи ПС (рекомендується
приймати в розрахунках рівним 0.82);
КУ. К - коефіцієнт, що враховує непрямий
збиток;
RАПЗ - коефіцієнт, що визначає ступінь
знищення не обладнаного ПС об'єкта при пожежі;
RПС - коефіцієнт, що визначає ступінь
знищення обладнаного ПС об'єкта при пожежі;
СОБЩ.об'єкта - загальна питома вартість
об'єкта, обумовлена по формулі:
СОБЩ = (CО.Ф.+СОБ.Ф.)/S,
грн./м2, (8.7)
де CО.Ф. - вартість основних фондів (за
даними підприємства);
СОБ.Ф - вартість оборотних фондів (за даними
підприємства);
S - площа об'єкта, з урахуванням
поверховості, м2.
Розмір річного економічного ефекту з одиниці площі, що
захищається сигналізацією:
ЭГ. ПС = DDУПС - ЗПС,
грн./(м2ЧЧрік), (8.8)
де DDУПС - ймовірне зниження матеріального
збитку при використанні пожежної сигналізації;
ЗПС - приведені витрати на пожежну сигналізацію.
Розрахунки повинні показати, що значення ЭГ.ПС>0
ѕѕ це свідчить про те, що використання автоматичного протипожежного захисту
(пожежної сигналізації) на даному об'єкті економічно доцільно.
Перелік літератури, що рекомендується
1. Правила пожежної безпеки в Україні.
2. ДБН В.2.6-56:2010 «Системи
протипожежного захисту».
. ДСТУ-Н CЕN/ТS 54-14:2009 Системи
пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови,
проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного
обслуговування (CЕN/ТS 54-14:2004, IDT).
. ДБН В.2.5-13-98* Пожежна
автоматика будинків і споруд
. ДСТУ Б ЕN 12845:2011 Стаціонарні
системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проектування,
монтування та технічне обслуговування
. ДСТУ СЕN 14816:2013 Стаціонарні
системи пожежогасіння. Дренчерні системи. Проектування, монтування та технічне
обслуговування.
. Автоматическая противопожарная
защита объектов. Требования нормативных актов. Часть 1. Харьков: ХИПБ МВД
Украины, 1999. - 207 с.
8. ДСТУ 4578:2006 Системи
пожежогасіння діоксидом вуглецю Проектування та монтаж. Загальні вимоги (ISO
6183:1990, MOD)
9. ДСТУ 4466-1:2005
Cистеми газового пожежогасіння Проектування, монтаж, випробовування, технічне
обслуговування та безпека Частина 1. Загальні вимоги (ISO 14520-1:2000, MOD).
10. ДСТУ 4466-8:2008 Системи газового пожежогасіння.
Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека
Частина 8. Вогнегасна речовина HFC 125 (ISO 14520-8:2006, MOD).
11. ДСТУ 4466-9:2008Системи газового пожежогасіння. Проектування,
монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 9.
Вогнегасна речовина HFC 227ea (ISO 14520-9:2006, MOD)
12. Абрамов Ю.А. Основы пожарной
автоматики. - Харьков: ХИСИ-ХВПТУ, 1993. - 228 с.
13. Шаровар Ф.И. Методы раннего
обнаружения загораний. - М.: Стройиздат, 1988. - 337 с.
. Шаровар Ф.И. Эксплуатация
установок пожарной автоматики. - М.: Стройиздат, 1986. - 367 с.
. Шаровар Ф.И. Устройства и
системы пожарной сигнализации. - М.: Стройиздат, 1979. - 271 с.
. Бубырь Н.Ф., Воробьев Р.П.,
Быстров Ю.В. и др. Эксплуатация установок пожарной автоматики. - М.:
Стройиздат, 1986. - 367 с.
. Бубырь Н.Ф., Бабуров В.П.,
Мангасаров В.И. Пожарная автоматика. - М.: Стройиздат, 1984. - 208 с.
. Бубырь Н.Ф., Иванов А.Ф.
Пожарная автоматика. - М.: Ред. изд. отдел., 1977. - 296 с.
. Абрамов Ю.А., Бортничук П.М.,
Деревянко А.А. и др. Методы и средства обнаружения пожаров. - Харьков: ХИПБ МВД
Украины, 1995. - 105 с.
. Иванов Е.Н. Расчет и
проектирование систем пожарной защиты. - М.: Химия, 1977. - 376 с.
. Сборник правил по пожарной
автоматике. В 2 ч. - М.: Стройиздат, 1988. Ч. 1. Проектирование. - 318 с. Ч. 2.
Монтаж и техническая эксплуатация. - 384 с.
. Производственная и пожарная
автоматика В 2 ч. - М.: ВИПТШ, 1985. Ч. 1. Производственая автоматика для
предупреждения пожаров и взрывов. - 195 с.
. Абрамов Ю.А., Деревянко А.А.,
Карлаш С.П. и др. Управление в технических системах с газовыми и жидкими
компонентами: Учебное пособие. - К.: ИСМО, 1997. - 288 с.
24. Алексеев М.А., Волков О.М. и др.
Пожарная профилактика технологических процессов производств. - М: ВИПТШ МВД
СССР, 1986. - 371 с.