Реконструкція центральних теплових пунктів

Реконструкція центральних теплових пунктів

Реферат

У курсовому проекті розглядається проект Реконструкція центральних теплових пунктів. Суть інвестиційного проекту полягає в переході на незалежну систему опалення споживачів з метою надання більш якісних послуг населенню. Рівень готовності інвестиційного проекту - підготовлено бізнес-план, згідно якого загальний обсяг інвестицій 1600 тис. дол. США. Розрахунковий термін окупності проекту 5 років.Спосіб залучення інвестицій - пільговий кредит.

У першому розділі визначаються життєвий цикл проекту, грошові потоки, в другому - сіткова модель і календарний графік у вигляді діаграми Ганта.

У третьому розділі проводиться економічний аналіз проекту по показниках ЧПВ, ВНР, Ток.

Визначаються ризики: проводиться аналіз чутливості проекту до вартості енергоресурсів, будується дерево рішень з урахуванням ризиків і розраховується інтегральна ЧПВ.

Також розглядаються методи фінансування енергозберігаючих заходів і визначаються фінансові показники підприємства.

Вступ

Проект - це послідовність дій, що мають початок і кінець, переслідують певну мету і використовують відповідні ресурси. Всі проекти можна охарактеризувати по ступеню складності і невизначеності.

Управління проектом - це управління діяльністю проекту, здійснюване за допомогою планування і виконання робіт, координації дій фахівців і організацій, що беруть участь в проекті.

Загальні ознаки проекту:

-       зміни - це основний зміст проекту;

-       обмежена в часі мета;

-       обмежена тимчасова тривалість проекту;

-       бюджет проекту;

-       обмеженість необхідних ресурсів;

-       новизна;

-       комплексність;

-       правове і організаційне забезпечення проекту;

-       розмежування з іншими намірами і видами діяльності.

Управління проектами енерговикористання - актуальна на сьогодні тема, як в аспекті безпосередньо управління проектами як нового спрямування, так і в аспекті необхідності впровадження проектів з підвищення енергоефективності в економіці України.

1. Життєвий цикл проекту

Кожна фаза, як правило, закінчується створенням одного або декількох проміжних продуктів. Наприклад, фаза концепції може завершуватися написанням і наступним затвердженням звіту про проведене обстеження, фаза проектування може бути завершена збіркою і затвердженням дослідного екземпляра нового виробу (прототипу) і т.д. Досить часто можливе паралельне виконання робіт різних фаз, що викликає перекриття фаз і скорочення тривалості проекту в цілому.

Рисунок 1.2

Після запуску проекту можуть бути початі деякі роботи, але велика частина з них чекатиме закінчення попередніх. Чим більше робіт завершиться, тим більше почнеться інших робіт. Зрештою незавершеними залишаються лише декілька робіт. Така структура повільного початку, за яким слідує прискорення і “стирання хвостів”, характерна для переважної більшості проектів. Саме тому крива витрат має S-образную форму, як це і показано на малюнку вище, навіть якщо криві окремих робіт мають лінійну форму. З цією кривою, яка будується на основі графіка робіт, порівнюються реальні витрати.

Рисунок 1.3

Даний проект з реконструкції центральних теплових пунктів потребує 1600 тис. дол. США інвестицій. Розрахунковий термін окупності проекту 5 років.

Ток = Капіталовкладення / Економія               (1.1)

Розрахуємо щорічну економію енергоресурсів у грошовому виразі, яку забезпечить реалізація цього проекту, курс долара США приймаємо 5,6 грн.

Економія = Капіталовкладення / Ток               (1.2)

Економія = 1600*5,6 / 5 = 1792 тис грн

Визначимо інші показники економічної ефективності проекту з урахуванням дисконтування. Оскільки воно враховує зміну вартості грошей в часі, то для початку треба розрахувати тривалість проекту.

2. Сіткове і календарне планування

Метод критичного шляху

На сітковому графіку з паралельними роботами, від початку до кінця проекту йдуть декілька послідовностей робіт. Ці послідовності називаються шляхами. Найдовший шлях називається критичним шляхом сіті (у сіті може бути декілька критичних шляхів, якщо вони займають однаковий час). Шлях називається критичним, тому що будь-яка затримка на ньому призводить до затримки всього проекту. Це мінімальна тривалість всього проекту.

Складаючи сітковий графік, ми можемо:

·              Виявити найважливіші роботи;

·              Розрахувати тривалість проекту.

Розрахунок резерву часу

Можливість гнучко змінювати терміни початку робіт пояснюється наявністю резерву часу. Тепер ми використовуємо сітковий графік для обчислення резерву часу по кожній роботі.

. По кожній події обчислюється ранній і пізній час події (РП і ПП). Ранній час настання події - найраніший з можливих час настання події, за умови завершення всіх попередніх робіт в найкоротші терміни. Пізній час настання події - найпізніший з можливих час настання події без затримки всього проекту.

. Обчислюється “тимчасове вікно”, в межах якого повинна бути виконана робота. Це різниця між РП її хвостової події і ПП її головної події.

. Фактична тривалість роботи порівнюється з тимчасовим вікном, в межах якого вона повинна бути виконана. Різниця між цими показниками є резервом часу роботи.

Ранній початок кожної роботи можна визначити, рухаючись по графіку зліва направо. Всяка перша подія може початися у момент t=1. В події “злиття” (в точці сходиться декількох робіт) використовується найпізніше завершення з вхідних в нього робіт. Ранній початок події “розгалуження” (від якого відгалужуються декілька наступних подій) формує ранній початок наступних подій

Пізній початок кожної роботи можна визначити, рухаючись по графіку справа наліво. Ранній початок останньої події сіті часто використовується як пізній початок цієї події. В події “злиття” використовується найраніше завершення з вхідних в нього подій.

Діаграма Ганта

Простішим методом планування проекту є графік Ганта, яка будується по сітковому графіку. Довжина лінії кожної роботи прямо пропорційна календарному часу.

Таблиця 2.1

По сітковому графіку визначаємо тривалість проекту: вона складе 50 тижнів.

3. Економічна оцінка проекту

Основними показниками економічної ефективності проекту є чиста приведена вартість проекту і внутрішня норма рентабельності, засновані на дисконтованих оцінках.

Економічний зміст дисконтування полягає в тимчасовому впорядкуванні грошових потоків різних тимчасових періодів проекту. Коефіцієнт дисконтування показує, який щорічний відсоток повернення зможе мати інвестор на проектний капітал, що інвестується їм.

Чиста приведена вартість визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Величина ЧПВ для постійної норми дисконту (б) обчислюється по формулі:

                              T 1

ЧПС = S (Rt - Зt)* ¾¾¾ (3.1)

                          t=o (1+α) ^t

де Rt- результати, що досягаються в t-ом році,

Зt- витрати, здійснювані в тому ж році,

Т - горизонт розрахунку (тривалість розрахункового періоду). він рівний року, на якому проводиться закриття проекту,

α - постійна норма дисконту, рівна прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал.

Якщо ЧПВ інвестиційного проекту позитивна, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання про його прийняття. Чим більше ЧПВ, тим ефективніше проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативній ЧПВ, інвестор зазнає збитків, тобто проект неефективний.

Капіталовкладення здійснюються в перший рік. Вони формують негативний грошовий потік 8960 тис грн. Позитивний потік формується за рахунок економії енергоресурсів після впровадження проекту. Він складе 1792 тис грн. щорічно.

Визначення ЧПВ від реалізації проекту за 10 років проведемо в табл.3.1.

Таблиця 3.1

Чиста приведена вартість проекту складає 2051,064 тис грн.

Визначимо термін окупності - мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається ненегативним. Іншими словами, це період, починаючи з якого первинні вкладення і інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення. Термін окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування. За результатами розрахунку ЧПВ позитивний ефект досягається на 8-му році. Дисконтований термін окупності завжди більший за розрахунковий простий, бо враховує інфляцію та ризики при дисконтуванні.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР) є тією нормою дисконту (α), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням. Іншими словами ВНР є рішенням рівняння:

реконструкція тепловий пункт окупність

T       Rt - 3t           T     Кt

S      ¾¾¾¾ = S   ¾¾¾ (3.2)=o    (1+ α) ^t        t=o   (1+ α) ^t

Якщо розрахунок ЧПВ інвестиційного проекту дає відповідь на питання, є він ефективним чи ні при деякій заданій нормі дисконту (α), то ВНР проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу, що вимагається інвестором, на капітал, що вкладається. У разі, коли ВНР рівна або більше норми доходу на капітал, що вимагається інвестором, інвестиції в даний проект виправдані. Інакше інвестиції в даний проект недоцільні.

Для визначення внутрішньої норми рентабельності розрахуємо чисту поточну вартість проекту для іншої ставки дисконту, при якій буде негативне значення ЧПВ і визначимо ВНР графічно.

Таблиця 3.2

Рисунок 3.1

З рисунка видно, що ВНР складає близько 17%.

4. Аналіз ризиків. аналіз чутливості

У практичній діяльності поняття ризику застосовується досить часто, причому в більшості випадків під ризиком розуміють втрати, які можна понести або в результаті, або в процесі якої-небудь діяльності. Часто на практиці «інтуїтивно» під ризиком розуміють небезпеку того, що цілі проекту не будуть досягнуті в повному об'ємі, а одержані результати можуть виявитися гірше запланованих (при цьому, як правило, мають на увазі конкретні показники - такі як прибуток або термін окупності і т.п.).

Рисунок 4.1

Найчастіше використовується метод аналізу чутливості (вразливості) проекту. В ході подібного аналізу відбувається послідовно-одинична зміна всіх змінних, що перевіряються на ризик: кожного разу тільки одна із змінних змінює своє значення на прогнозне число відсотків і на цій основі перераховується величина прийнятого критерію.

Розглянемо вплив зміни вартості енергоресурсів на ЧПВ проекту.

Таблиця 4.1

Рисунок 4.2

Як видно з результатів розрахунку, зменшення вартості енергоресурсів на 20% призведе до негативного значення ЧПВ, тобто проект виявиться збитковим, а збільшення вартості - тільки збільшуватиме вартість проекту.

5. Дерево рішень. Інтегральна ЧПВ

Побудова «дерева рішень» звичайно використовується для аналізу ризику тих проектів, які мають осяжну кількість варіантів розвитку. При цьому аналітик проекту, що здійснює побудову «дерева рішень», для формулювання різних сценаріїв розвитку проекту повинен володіти необхідною і достовірною інформацією про можливі результати (події) з урахуванням ймовірності і часу їх настання.

Можна запропонувати наступну схему послідовності збору даних для побудови «дерева рішень»:

·   визначити склад і тривалість фаз життєвого циклу проекту;

·   визначити ключові події, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;

·   визначити час настання ключових подій;

·   сформулювати всі можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної ключової події;

·   визначити залежність ймовірності від рішень;

·   визначити вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями) в поточних цінах.

На підставі одержаних даних будується «дерево рішень», структура якого містить вузли, що є ключовими подіями (точки прийняття рішень), і гілки, що сполучають вузли, - роботи з реалізації проекту.

В результаті побудови «дерева рішень» розраховуються ймовірність кожного сценарію розвитку проекту і рівень ризику при кожному сценарії, після чого визначається інтегральне значення ЧПС.

У табл.5.1 приведені можливі події і ймовірність їх настання, в табл.5.2 - вартості кожного етапу між ключовими подіями.

Таблиця 5.1

Таблиця 5.2

Е* - економія за 49 тижнів;

Е** - економія за 42 тижні.

На рис.5.2 представлено дерево рішень, побудоване відповідно до ризиків проекту та ймовірності їхнього настання. В табл.5.3 приведені грошові потоки за подіями дерева рішень, в табл. 5.4 - дисконтовані грошові потоки, ймовірність розвитку кожного сценарію та інтегральна ЧПВ проекту.

Таблиця 5.3

Таблиця 5.4

6. Фінансування енергозбереження

Обмеженість бюджетних засобів, короткі терміни кредитування, нестача і дорожнеча ресурсів на ринку капіталу посилюються рядом чинників:

• фінансові інститути не звикли до розгляду проектів, які генерують не дохід, а економію, і зазнають труднощі з визначенням результату проекту;

• вартісні масштаби енергоефективних проектів, багато менше, ніж у проектів енергетичного будівництва.

Крупні фінансові інститути не можуть ефективно управляти дрібними (менше 10 мільйонів доларів) проектами. Дрібні ж банки не ризикують вкладати засоби в проекти з термінами окупності більше 6-12 місяців.

Серйозною проблемою при залученні кредитних ресурсів є інтенсивний пошук застави або поручителя.

Іноземні інвестиції на даний момент, в основному, прямують в сферу обслуговування, торгівлю і на надання посередницьких послуг, тобто в такі сфери, де з меншими зусиллями можна швидко одержати максимальний прибуток. Якщо говорити про іноземне фінансування енергоефективних проектів, то слід зазначити, що міжнародні фінансові інститути (Європейський союз, Всесвітній банк реконструкції і розвитку та інші) виявляють велику цікавість до енергозбереження в Україні. Але зважаючи на незадовільний інвестиційний клімат в більшості своїй їх діяльність реалізується лише в масштабах грантів або ж у вигляді кредитів під гарантії.

Для успішної реалізації стратегії енергозбереження необхідне формування на всіх рівнях забезпечуючої інфраструктури, що включає:

•нормативно-правовое забезпечення;

•финансовые механізми (фонди, енергосервісні компанії і т. д.);

•организационно-методическое і інформаційний супровід;

• підготовку і перепідготовку кадрів.

Залучення приватних інвестицій в паливно-енергетичний комплекс вимагає створення необхідних організаційно-правових умов, зокрема забезпечення можливостей використовування загальноприйнятих в світовій практиці реалізації енергетичних проектів схем фінансування, і створення умов для діяльності енергосервісних компаній (ЕСКО). З урахуванням того, що в даний час навіть експлуатаційні витрати енергетичних компаній практично не покриваються в повному об'ємі платежами споживачів і дотаціями місцевих бюджетів підприємствам муніципального теплопостачання, і враховуючи потенціал платоспроможності більшості споживачів, альтернативні можливості енергопостачання для спроможних споживачів, як юридичних, так і фізичних осіб (індивідуальні системи енергопостачання), нормативні обмеження межі платежів малозабезпечених категорій населення (не більше 20% сукупного доходу сім'ї), можливості місцевих бюджетів по дотуванню підприємств муніципального теплопостачання, і їх існуючі заборгованості по поставках газу, можна припустити, що сумарний інвестиційний потенціал галузі по залученню позикових засобів з приватних джерел досить обмежений, і цикл оновлення основних фондів в енергетиці здійснюватиметься в умовах значного дефіциту інвестиційних ресурсів унаслідок обмеженості джерел їх відшкодування.

При цьому, у будь-якому випадку, залучення інвестицій, особливо іноземних, пов'язано з виконанням ряду умов:

• наявність чітких гарантій погашення позикових засобів, що залучаються;

• участь місцевих, разом із зарубіжними, фінансових інститутів в реалізації проекту;

• необхідність використовування, хоча б частково, устаткування і послуг країни-кредитора.

Для забезпечення максимальної ефективності використовування інвестиційних ресурсів необхідне досягнення економічно обгрунтованого, взаємоприйнятного балансу інтересів всіх основних учасників: енергетичних компаній, основних груп споживачів, зокрема населення, постачальників палива і регіональних адміністрацій з урахуванням довгострокових інтересів суспільства в цілому по зниженню витрат на енергопостачання.

Залучення інвестицій в енергозбереження вимагає створення необхідних організаційно-правових умов, зокрема забезпечення можливості використовування загальноприйнятих в світовій практиці фінансових схем реалізації енергозберігаючих проектів і програм, в першу чергу спеціалізованих енергосервісних компаній. На сучасному етапі стану економіки головна роль ЕСКО - прийняття на себе ризиків потенційного інвестора або банку в частині успішної реалізації проекту з досягненням економічних показників, закладених в ТЕО. В цьому випадку, ЕСКО виступає як проектний менеджер для всього кола задач, пов'язаних з підготовкою і реалізацією програми енергозбереження на підприємстві.

Специфічні відмінності ЕСКО зводяться до чотирьох особливостей:

По-перше, ЕСКО бере на себе комплексну відповідальність за інжинірингові, будівельні і фінансові питання. Підприємство-клієнт має справу тільки з ЕСКО, а та вже з постачальниками устаткування, субпідрядниками і фінансовими інститутами.

По-друге, звичайний проект з жорстким технологічним завданням замінюється гнучкішим ітеративним циклом, в якому технічне завдання може модифікуватися залежно від наявних відхилень від проектних параметрів функціонування устаткування і технологічних карт.

По-третє, ЕСКО бере на себе відповідальність за функціонування проекту і одержує оплату за рахунок економічності від реалізації проекту. ЕСКО гарантує, що економія буде достатньою, щоб покрити капіталовкладення в обмежений проміжок часу, і несе ризик у будь-який момент часу на суму проектних витрат, які залишилися непокритими.

По-четверте, ЕСКО фінансує проект. ЕСКО прямо забезпечує фінансування або організовує фінансування проекту яким-небудь фінансовим інститутом. В останньому випадку ЕСКО гарантує замовнику, що одержана за рахунок проекту економія буде достатньою для виплати зробленого ними боргу і відсотків по ньому.

У даний час ЕСКО активно використовують різні фінансові механізми (енергетичний перфоманс-контракт, револьверний фонд, передача устаткування в лізинг і т. д.).

Питання про форму кредиту для реалізації енергоефективного проекту повинне розв'язуватися в бізнес-плані шляхом зіставлення дисконтованих грошових потоків по двох варіантах (лізинг або покупка устаткування за допомогою кредиту) і порівняння як внутрішньої норми прибутковості, так і чистого дисконтованого доходу (ЧПВ). Особливістю лізингу є те, що устаткування залишається на балансі виробника і орендарю не треба платити податок на власність.

Крім фінансових аспектів тут необхідно брати до уваги велику безпеку для кредитора через серйозні гарантії повернення фінансових ресурсів при лізингу. Ці гарантії витікають з того чинника, що устаткування, передане по лізингу, є особливою формою застави. У разі виникнення кризи ліквідності або платоспроможності підприємства-боржника це устаткування повертається кредитору.

Зрозуміло, до устаткування, що надається в лізинг, пред'являються певні вимоги, зокрема - ліквідності, що має на увазі компактність, транспортабельність, можливість повторного монтажу і введення з мінімальними витратами.

У світовій практиці застосовуються фінансовий і експлуатаційний лізинг. При фінансовому лізингу технічне обслуговування і страхування устаткування, що орендується, є обов'язком орендаря. Експлуатаційний лізинг для енергозберігаючих проектів представляється переважнішим, оскільки обслуговування є обов'язком орендодавця (устаткування, що поставляється, є складним), тому, якщо відсутній досвід експлуатації устаткування силами енергосервісної компанії, то краще зупинитися на експлуатаційному лізингу. При цьому орендодавець здійснює обслуговування устаткування і страховку. Зрозуміло, лізингові платежі у разі експлуатаційного лізингу більше, ніж при фінансовому лізингу, оскільки включають витрати орендодавця, пов'язані з обслуговуванням і страховкою.

Як демонструє практика, без кредитного фінансування реалізація енергозберігаючих проектів в даний час навряд можлива. Короткострокові кредити (до 1 року) надаються, для формування оборотних коштів підприємства. Для довгострокових кредитів, необхідних для закупівлі устаткування і здійснення реконструкції, залежно від розміру прибутку підприємства і вартості проекту термін окупності може складати декілька років.

Найпривабливішим джерелом фінансових ресурсів є вітчизняні і зарубіжні банки. В даний час міжнародні фінансові інститути за участю комерційних банків здійснюють проекти із залученням ресурсів Всесвітнього банку і Європейського банку реконструкції і розвитку. Практика реалізації таких проектів показала, що відсоткові платежі можуть бути значно зменшені і складати 10-12 % річних. З можливих схем розділення відповідальності з участю зарубіжних банків найдешевшим є варіант кредитування ЕСКО зарубіжними банками через комерційні банки, минуючи які-небудь урядові структури. Ця схема має на увазі, що комерційний банк відноситься до банків вищої категорії надійності для того, щоб забезпечити необхідні гарантії повернення іноземним банкам.

Користування кредитом припускає два види платежу позичальником: відсоткова плата за користування кредитом і погашення суми боргу. Застосовуються різні схеми цих платежів. Найважча схема (з позиції позичальника) передбачає як виплату відсотків, так і погашення частини кредиту в перший же платіжний період. Така схема мало виправдана, якщо кредитується нове підприємство, якому необхідно якийсь час для досягнення беззбиткових об'ємів виробництва або послуг. В цьому випадку передбачається пільговий період, протягом якого не проводиться погашення боргу, але виплачуються відсотки. Подальший розвиток цієї схеми приведе до того, що в пільговий період не проводяться і відсоткові платежі, які додаються до суми основного боргу (капіталізація відсотків). Капіталізація відсотків може виявитися зрештою дорожчою, ніж регулярна плата, але вона дозволяє підприємству зменшити тягар боргу в перший період експлуатації нового устаткування, коли так само не створені достатні накопичення засобів для обслуговування боргу. Капіталізація відсотків дозволить також зберегти незмінними субсидії адміністрації регіону в період, коли так само не одержана економія від впровадження енергозберігаючих технологій.

Виплати, пов'язані з обслуговуванням боргу можуть проводитися двома способами. В першому випадку через поступове зменшення суми боргу унаслідок його погашення рівними частками, відсоткові платежі з часом зменшуються. Максимальні виплати (погашення плюс відсотки) доводяться на початковий період. В другому випадку платежі проводяться однаковими сумами за весь період кредитування. Це дозволяє зменшити фінансову напругу підприємства в період виконання проекту. Обидва способи, звичайно, можуть поєднуватися з пільговим періодом, що передбачає пільги по погашенню.

7. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають його здатність погасити свої боргові зобов'язання. Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використовуванням. Фінансовий стан є результатом взаємодій всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських чинників. Зміст і основна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарського суб'єкту на основі раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарського суб'єкту - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (т.т. платоспроможності, кредитоспроможності), використовування фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою і іншими господарськими суб'єктами.

Сутність фінансової стійкості визначається ефективністю формування, розподілу і використовування фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, яке гарантує його постійну платоспроможність. Знання оптимальних меж зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу до основних фондів або виробничих запасів дозволяє накопичувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Виділяють чотири типи фінансової стійкості:

. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (з) менше суми власного оборотного капіталу (Вк. о.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (Кр. т-м. ц.)

                                    (7.1)

а коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерел засобів Кз.з більше одиниці

                       (7.2)

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

                                   (7.3)

                            (7.4)

3. Нестійкої фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок притягнення тимчасових вільних джерел засобів (Кт) в обіг підприємства (резервного фонду, фонду накопичення і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською.

                  (7.5)

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових коштів, які беруть участь у формуванні запасів;

незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного оборотного капіталу. Якщо ці умови не виконуються, то має місце погіршення фінансового стану.

. Критичний фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при цьому:

                         (7.6)

Рівновага платіжного балансу забезпечується за рахунок прострочених виплат по оплаті праці, займу банку, бюджету, розрахунків з постачальниками.

Наявність власного оборотного капіталу і його зміни мають велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інвесторів і кредиторів.

Оцінка фінансової стійкості

Коефіцієнт автономії або незалежності показує долю власного капіталу в загальній сумі майна активу балансу.

Чим більше у підприємства власних засобів, тим простіше йому впоратися з економічними неладами. Тому підприємства намагаються збільшувати суми власного капіталу. Але реально такі можливості мають добре працюючі підприємства

Нормальне мінімальне значення коефіцієнту автономії оцінюється на рівні 0,5 і означає, що всі зобов'язання підприємства можуть покрити своїми засобами. Збільшення коефіцієнту автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень в майбутньому.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку всіх джерел засобів, які підприємство може використовувати в поточній діяльності без витрат кредитів в загальній сумі джерел (пасив). Нормативне значення 0,50- 1,00.

Оцінка платоспроможності

Одним з показників, які характеризують фінансовий стан підприємства є його платоспроможність, тобто можливість готівкою своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.

Платоспроможність підприємства - це здатність повернути в строк вилучені в кредит грошові кошти, або здатність оборотних коштів перетворитися на готівку, яка необхідна для нормативної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристика ліквідності і поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх в готівку.

Для оцінки платоспроможності розраховуються показники ліквідності:

. Коефіцієнт ліквідності загальний (Клз) (коефіцієнт покриття), показує можливість підприємства покрити короткострокові зобов'язання поточними активами. Цей коефіцієнт показує скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на 1 гривну поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2 або 2:1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Таке пояснюється практикою, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні складає приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизилася наполовину, залишкової виручки буде достатньо для погашення їх поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2:1.

. Коефіцієнт ліквідності абсолютний показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Цей коефіцієнт показує можливість швидкого погашення короткострокових зобов'язань.

Приблизне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинне бути не менше 0,2-0,25.

. Коефіцієнт швидкої ліквідності Кшл (інше найменування цього коефіцієнту -коефіциент „лакмусового папірця"). Цей коефіцієнт враховує якість оборотних активів і є суворішим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються самі ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

У літературі приводиться нижнє значення цього коефіцієнта, рівне 1. Але ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності рівний 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 копійок ліквідних активів.

Таблиця 7.1 - Аналіз розрахунку показників фінансового стану

Висновки

У курсовому проекті розглядається проект з реконструкції центральних теплових пунктів. Суть інвестиційного проекту полягає в переході на незалежну систему опалення споживачів з метою надання більш якісних послуг населенню. Рівень готовності інвестиційного проекту - підготовлено бізнес-план, згідно якого загальний обсяг інвестицій 1600 тис. дол. США. Розрахунковий термін окупності проекту 5 років.Спосіб залучення інвестицій - пільговий кредит.

У ході роботи були визначені грошові потоки, що генеруються проектом, складені сіткова модель і календарний графік у вигляді діаграми Ганта, критична тривалість проекту 50 тижнів.

Проведений економічний аналіз показав наступні результати: ЧПВ складає 2051,064 тис грн, ВНР 17%, Ток простій 5 років, дисконтований близько 8 років.

Аналіз чутливості проекту до вартості енергоресурсів показав, що із зростанням вартості енергоресурсів збільшиться ЧПВ проекту, а при здешевленні енергоносіїв на 20% проект стане збитковим. Побудоване дерево рішень дозволило визначити інтегральну ЧПВ 51,48 тис грн., що є значно менше за ЧПВ проекту.

Також розглянуті методи фінансування енергозберігаючих заходів ЕСКО і визначені основні показники фінансового стану підприємства.

Перелік посилань

1.  Шапиро В.Д. и др. Управление проектами: Учебник для вузов. - СПб: «ДваТрИ», 1996.

2.  Управление проектами. Толковый англо-русский словарь-справочник/Под ред. проф. Шапиро В.Д. - М.: «Высшая школа», 2000.

3.  Шеремет В.В., Павлюченко В.М., Шапиро В.Д. и др. Управление инвестициями: в 2-х тт. - М.: «Высшая школа», 1998.

4.  Мазур И.И., Шапиро В.Д. Управление проектами: Справочное пособие. - М.: «Высшая школа», 2001.