Самооцінка молодших підлітків з різним груповим соціометричним статусом
ВСТУП
Підлітковий вік - гострий перехід
від дитинства до дорослості, у якому переплітаються суперечливі тенденції [17].
Для цього складного етапу показові як позитивні (зростання самостійності,
підвищення змістовності відносин з людьми, розширення сфери діяльності), так і
негативні (дисгармонічність в будові особистості, згортання усталеної системи
інтересів) прояви. У цей час завершується оформлення тієї схеми поведінки, яка
буде впливати на фізичне і психічне здоров'я, на все подальше суспільне і особисте
життя[23].
Одним з головних моментів є те, що в
підлітковий період відбувається вихід людини на якісно нову соціальну позицію,
в якій формується і активно розвивається свідомість і самосвідомість
особистості. Поступово відбувається відхід від прямого копіювання оцінок
дорослих, зростає опора на внутрішні критерії [30]. Поведінка підлітка починає
все більше регулюватися його самооцінкою.
Самооцінка - це оцінювання
особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед людей. Вона є
усвідомленням власної ідентичності незалежно від мінливих умов середовища,
проявом самосвідомості індивіда. Самооцінка істотно впливає на ефективність
діяльності і на становлення особистості на всіх етапах розвитку [17].
Залежність характеру <#"654620.files/image001.gif">
Рисунок 1 - Самооцінка 5 - А класу
Учні 5 - Б класу мають таку
самооцінку: 2 учнів - низька ненадекватна, 3 - низька адекватна, 14 - середня
адекватна та лише 2 учнів мають високу адекватну самооцінку. У процентному
співвідношенні це виглядає наступним чином:10% - низька неадекватна, 14% низька
адекватна 66% - середня та 10% висока адекватна (див. рисунок 2).
Рисунок 2 - Самооцінка 5- Б класу
Якщо взяти учнів 5 - А та 5 - Б класів
загалом то у них переважає середня самооцінка - 25 учнів, високу адекватну
самооцінку мають 10 учнів, низьку адекватну 3 учні та 2 учні мають низьку
недекватну. У процентному співвідношенні це виглядає наступним чином низька
неадекватна 5%, низька адекватна 7%, середня 63%, висока адекватна 25% (див.
рисунок 3).
Рисунок 3 - Загальна самооцінка 5- А
та5 - Б класів
Отримані результати за методикою Дж.
Морено соціометрія виявили таку ситуацію у групі дітей. В учнів 5- А класу є 1
- лідер, 13 - бажаних, 3 нехтуваних та 2 - ізольваних (рис. 3).
Рисунок 4 - Соціальний статус 5 - А
класу
У 5 - Б класу спостерігається така
ситуація - 3 дітей займають лідерські позиції, 15 учнів бажаних, 3 - нехтуваних
та не має жодної ізольованої дитини (рис. 4).
Рисунок 5 - Соціальний статус 5 - Б
Визначивши загальний соціометричний
статус учнів 5 - А та 5 - Б класів то побачимо, загалом переважають учні які
мають соціометричний статус «бажаних» 70%, «лідерів» у цих двох класах 10%,
«знехтуваних» - 15% та «ізольованих» - 5% (див. рисунок 6).
Рисунок 6 - Загальний соціометричний
статус учнів 5 - А та 5 - Б класів
самооцінка
соціометричний статус підліток
Виходячи з необхідності доведення
першої гіпотези, яка звучить так, що учні з низьким соціометричним статусним
становищем будуть мати низьку самооцінку, нами було обрано всі три методики,
дві з яких на виявлення рівня самооцінки та одна на визначення соціометричного
статусу учнів.
Статистична обробка даних
проводилась за допомогою прикладного пакета програм STATISTIKA,
математично-статистичнго методу:кореляційного аналізу.
Отже, згідно з кореляційним аналізом
результатів дох класів разом можна говорити про те, що взаємозв’язку між
самооцінкою та соціальним статусом учнів не має (див. додаток А). Це засвідчує
те,що самооцінка жодним чином не впливає на те яке місце в своїй групі займає
учень. Проте розбивши групу відповідно на 5- А та 5 - Б і розглядаючи їх
окремо, можна говорити про те, що в 5 - А справді самооцінка не впливає на
соціометричний статус, а соціометричний статус не впливає на самооцінку (див.
додатов В). Натомість у 5- Б самооцінка та соціометричний статус учнів
корелюють між собою (див. додаток С). Відмінності по самооцінці супроводжуються
відмінностями по соціометричному статусі. Соціометричний статус корелює із
самооцінкою (-0,5) зворотнім кореляційним зв’язком. Самооцінка із
соціометричним статусом також корелює зворотнім кореляційним зв’язком (-0,5).
Тому в 5- Б класі відмінності по самооцінці супроводжуються відмінностями по
соціометричному статусі, тобто хто має низьку самооцінку, той відповідно має
низький соціометричний статус.
Тому наша гіпотеза про, що учні з
низьким соціометричним статусним становищем будуть мати низьку самооцінку
підтвердилась лише частково, тобто вона підтвердилась лише в 5 - Б класі, в
інших випадках ця закономірність не діє.
Друга гіпотеза, проте, що учні з
високим соціометричним статусним становищем будуть мати високу самооцінку не
підтвердилась в жодному із двох класів.
ВИСНОВКИ
. В теоретичній частині роботи було
з’ясовано, що самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей,
якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини
людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів
і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і
подальший розвиток її особистості.
Завдяки здатності до самооцінки
людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати
свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе.
Самооцінка пов'язана з однієї із
центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається
відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету
перед собою ставить - рівень домагань. Також з’ясували, те що самооцінка має
такі основні вимірами: адекватність, рівень та стійкість. Адекватність
характеризує міру відповідності самооцінки фактичній вираженості певної якості
в суб’єкта, відповідність реальним досягненням і потенційним можливостям
індивіда. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається
власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм
своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.
Рівень - характеризує ступінь
вираження тієї якості, яку оцінюють. За рівнем самооцінка може бути високою,
середньою, низькою [25]. Критерієм рівня самоцінки є міра збігу самооцінки з
оцінкою свого ідеалу: чим ближча самооцінка до оцінки ідеалу, тим вона вища, і
навпаки, чим далі самооцінка від оцінки ідеалу, тим вона нижча. І висока, і
середня, і низька самооцінки можуть бути як адекватні, так і неадекватні.
Третім виміром самооцінки є її
стійкість. Стійкою вважається самоцінка, рівень якої упродовж певного часу
залишається незмінним незалежно від ситуації. Критерієм стійкості самооцінки є
міра зміни її рівня щодо одних і тих самих якостей людини протягом визначеного
часу.
Поняття
<#"654620.files/image007.gif">
ДОДАТОК Д
Кореляційна матриця 5 - А клас
Кореляційна матриця 5 - Б
